Світлій пам 'яті моїх рідних братів

А н д р і я та І в а н а ,

які відійшли у вічність молодими, не зібравши засіяну хлібну ниву

в Данині на Чернігівщині,

п р и с в я ч у ю

Автор

Бібліотека видавця, редактора, автора Серія заснована в 2005 році

М и к о л а Т И М О Ш И К

І С Т О Р І ЯВ И Д А В Н И Ч О Ї

С П Р А В ИІІ(Іі)(ІІІПИ (//»//(•, )ІІІІІІ>(І<и(‘ІИ>

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів,

які навчаються за спеціальностями “Журналістика ”

і “Видавнича справа та редагування"

Кпїіі

ІІІІК70.10(УК1»)Т41

Рецензенти; Я. П. Запаско, д-р мистецтвознавства, проф. (Львівська академія мистецтв)

ІР. Г. Іванченкої д-р філол. наук, проф. (Національний техн. ун-т України “ К П І” )В. В. Різун, д-р філол. наук, проф. (Київський національний ун-т імені Тараса Ш евченка)

Затверджено Міністерством освіти і науки України (Лист № 14/18.2-2] 17від 13.11. 2002)

Тимошик М . С.'1'41 Історія ви давн и чої справи ; П ідручни к. — 2-ге вид .,

виправлене. — К.; Наша культура і наука, 2007. — 496 с. — Іл ., ім ., геогр. та предм . п о к ., резю м е англ . м. (С ерія “ Бібліотека видавця, редактора, автора’’).

І5ВК 978-966-7821-41-8 (серія)І8ВК 978-966-7821-43-2Це — перший в Україні підручник, де грунтовно подано цілісну Істо­

рію творення, поширення, використання та результатів функціонування рукописних і друкованих набутків людства.

Хронологічний огляд розвитку світової і вітчизняної видавничої справи, шо починається за дві тисячі років до Різдва Христового і закінчується сьо­годенням, подається на суспільно-політичному тлі конкретної епохи, на фоні драматичних житейських колізій сотень особистостей, у контексті впливу видавничої продукції, передусім книги, на громадську думку. Окремо висвітлюються основні етапи розвитку української видавничої справи у краї­нах найбільшого переселення наших земляків у Європі та Америці.

Для студентів виших навчальних закладів, які навчаються за спеціаль­ностями “ Журналістика” і “ Видавнича справа та редагування” . Може бути корисним для всіх, хто цікавиться питаннями історії, літератури та куль-

ВІІК7<І.І0(УКР)

ISBN 978-966-7821-41-8 (серія) © Тимошик М, С., 2003,ISBN 978-966-7821-43-2 виправлення, 2007

ЗМІСТ

Т е м а 1 ІС Т О Р И Ч Н І в и т о к и

В И Д Л И П И Ч О Ї СПРАВИ у СВІТІ {від 11 тисячоліття до и. <*.)

§ І . Попередники сучасних видань.................................................. .......20• Виникнення письма й алфавіту

як предтеча кн и гоп и сан н я ............................................. .......20• Первинний видавничий матеріал....................................... 21• Форми к н и ги ........................................................................ ...... 24

§ 2. Ранні осередки рукописної книгина Близькому Сході, в Азії та Є вропі..................................... .......26

• А ссирія.................................................................................... ....... 26• Є гипет..................................................................................... .......28• К и т ай ...................................................................................... .......29• Ін д ія ........................................................................................ .......ЗІ• П алесіина та І зр а їл ь ......................................................... .......31• Греція і Р и м .......................................................................... .......34

3. Роль рукописного книготворенняв суспільному поступ і.................................................................. 35

• Причини поіііирспия рукописання............................. 35• Сганоіиіення к н и го іб ір е н ь ............................................ 36• Книга в долях Горація та О від ія .................................... 37• Вимоги до переписувачів к н и г ..................................... 40

Т е м а 2УКРА ЇНСЬКА РУКОПИСНА КНИГА

Д О Х Р И С Т И Я Н С Ь К О ЇД О Б И (середина IX — середина X стол іття н. с . )

§ 1. Обставини і причини недослідженості проблеми....................... 44• Втрати пам’яток на м ісц і................................................. ...... 44• Вивезення пам’я т о к .......................................................... ...... 45• Книги як політичні заручн и ки ..................................... ...... 46• Головний аргумент “проти” ........................................... ...... 47• Позиція “старшого брата” ............................................. ...... 47

• Позиція вітчизняних прихильників“спільної колиски” ........................................................... ...... 49

§ 2. Періодизація становлення та розвиткудавньоукраїнсько? рукописної справи.................................... ...... 51

• Перегляд усталених стереотипівна офіційному р івн і........................................................... ...... 51

• Перегляд ідеологічних концепційна науковому р івн і.................................................................... 52

ВСТУП ........................................................................................................ 15

§ 3. Книжкова справа в Україніперед прийняттям християнства............................................... 54

• Аргументи до Володимирового періоду..................... 54• Протоукраїнський архів “ К ам’яна М огила” ............ 55• “ Велесова книга” ................................................................ 56• “ Руське письмо” і “руські переклади” IX століття ... 62• “Літопис Аскольда” ........................................................... 64

Т е м а Зк н и і ’о п и с А ї т я в д а в н ь о у к р а ї н с ь к і й д к р ж а в і

ПІСЛЯ П РИ Й Н Я Т Т Я Х РИ СТИ ЯН СТВА (друга ііолоиііна X—XVI стол іття)

§ 1. Провідні осередки рукописної справи.................................... 70• Десятинна церква у К и єв і............................................... 70• Софійський собор у К иєв і.............................................. 72• Києво-П ечерська л ав р а ................................................... 74• Чернігівська земля ............................................................ 75• Галичина і В олинь.............................................................. 76• Карпатська Русь.................................................................. 78

§ 2. Творці й переписувачі книг як перші автори,перекладачі, редактори і видавці............................................. 78

• Об’єднання каліграфів у ц ех и ....................................... 79• Редакторські приписки .................................................... 80• Переробка попередніх рукоп и сів ................................. 82

§ 3. Видавничі шедеври XI—XVI сто л іть ........................................ 84• Реймське Євангеліє: історія створення

та побутування..................................................................... 85• Реймське Євангеліє як рятівник

Софії К и ївсь к о ї.................................................................. 90• Пересопницьке Є вангел іє.............................................. 91

Т е м а 4ЗА Р О Д Ж Е Н Н Я ТА КТАІІИ ІІО ІЛ И Р К ІІН Я

ДРУКАРСТВА В СВІТІ (к інець X II 1 -Х VII стол іття )

§ 1. Передумови запровадження у видавничу практикурухомих л ітер ................................................................................. 98

• Печатки і штампи як предтечі друкарства................ 99• Метод набиття ві:}ерунків на тканині ........................ 99• Ксилографічний метод множення текстів

та ілюстрацій на папер і.................................................... 100• Перші спроби створення рухомих л іт е р .................... 102

§ 2. Доля друкарського винаходу і винахідників.......................... і 06• Лауренс Янсзон К о стер ................................................... 107

(і____________________________________________________________________________ :і м і с т

• Йоган Гутенберг. Ж и т т я ................................................... 109• Йоган Гутенберг. Друки ................................................... 114

§ 3. Ствердження друкарства як чинник кардинальних змінв організації редакційно-видавничої справи ....................... 117

• Поширення друкарства в Є вроп і.................................. 117• Відмінності технології друкарства

на Заході і С ході................................................................... 118• Противники друкарства .................................................. 119• Значення друкарства;

редакційно-видавничий асп ек т .................................... 123

:і м і с т ____________________________________________________________________________ 7

Т е м а 5 К О Н Ц Е П Ц ІЇ В И Т О К ІВ

ВІТЧ И з II я НО г о Д РУ К АРСТВ А

§ І. Російська (радянська) концепція............................................. .....128§ 2. Концепція західних учених......................................................... .....131§ 3. Концепція Івана О гієнка..................................................................133§ 4 . Концепція Ореста Мацюка і Якима Зап аска ....................... .....139§ 5 . Узагальнення наукових концепцій........................................... .....142

Т е м а СРАННЄ УКІ’А ЇІІС Ь К Е ДРУ К А РС ТВ О

(Х У -Х V IІ стол іття )

§ 1. Формування мережі друкареньна галицько-волинських землях ....................................................148

• Друкарня Львівського ставропігійного (Успенського) братства.................................................... .....149

• Приватна друкарня Михайла С льозки....................... .....150• Друкарні Арсенія Ж елібовського

та Йосипа Ш ум лянського ....................................................151• Провінційні друкарн і........................................................ ...../52• Острозька друкарня .......................................................... .....154• Почаївська д рукарн я ......................................................... .....157

§ 2 . Видавнича діяльність Києво-Печерської лаври ................. .....159• Спустошуючий слід л и хол іть ......................................... .....160• Заснування друкарні. П ерекази .................................... .....161

• Документальні свідчення.Єлисей П летен ец ьки й ...........................................................162

• Папір і папірні для д р у к ар н і.......................................... .....163• Перші д р у к и ...............................................................................164• Поширення лаврських ви д ан ь ...................................... .....168• Руйнування справи печерських д р у к а р ів ................. .....168

§ 3. Чернігівсько-сіверський друкарський осередок........................170• Перша друкарня в Ч ерн ігові.......................................... .....170

• Друкарня Лазаря Барановича; новгород-сіверський період ........................................... .....171

• Друкарня Лазаря Барановича;чернігівський п ер іод ......................................................... .....173

1' є м а 7У К РА ЇН С ЬК І Д РУ К А РІ ТА ЇХ Н Я Р О Л Ь

У С Т В Е Р Д Ж Е Н І» В ІТ Ч И ЗН Я Н О Ї ІНКОЛИ РЕДАГУВАННЯ І ВИ Д А В Н И ЧО Ї СПРАВИ

(X V —XVII стол іття )

§ 1. Походження й освітній рівень друкарів....................................... 178• Вихідці з міщанського середовищ а............................. ..... 179• Вихідці з релігійного середовищ а...................................... 180• Діячі освіти, учені, письм енники....................... ......... ..... 181

§ 2 . Тематичний репертуар стародруків............................................... 182• Богослужбові к н и г и .......................................................... ..... 183• Полемічні (наукові) ви д ан н я .............................................. 184• Навчальні ви д ан н я ............................................................ ..... 185• Інші ви д ан н я........................................................................ ..... 187

§ 3. Структурування ранніх книжкових виданьяк елемент упорядницької праці видавців............................. ..... 187

• П ередмови.................................................................................. 188• П іслям ови .................................................................................. 189• П о святи ................................................................................. ..... 189• Титульні сто р ін к и .................................................................... 190• П окаж чики ........................................................................... ..... 191• Повідомлення про пом илки........................................... ..... 191• Ознаки української сутності в перш одруках................. 192

§ 4. Редакторські та видавничі нововведення,спонукані друкарством..................................................................... 193

• Прогресивні друкарські вдосконалення......................... 193• Подальша доля друкарського верстата ...................... ..... 194

е м а 8СТА Н О В Л ЕН Н Я І РО .Ш И Т О К

НАУКОВОГО КН И ГО ВИ ДА Н НЯ ( на прикладі Кпїисі.коі'о університету

Св. Володимира)

§ 1. Суспільні потреби і політичні перепони на шляхудо становлення видавничої справи в університетах .......... 198

• Перші спроби києво-м огилянців ................................ 198

8 ____________________________________________________________________________ ЛМ ІС Т

• Козацькі проекти університетівта їх д р у к ар ен ь ..................................................................... 199

• Проекти приватних о с іб .................................................. 201§ 2. Становлення університетської друкарні................................. 203

• О бладнання........................................................................... 203• Перші друкарі та організація їх роботи...................... 205• Відкриття літограф ії.......................................................... 207• Початкові правили роботи видавц ів ........................... 208

§ 3. Роль Михайла Максимовича в розвиткунаукової книги ............................................................................... 210

• Пошук однодумців. Гоголь.............................................. 211• Провал спроби Ш евченка як в и д авц я ....................... 213• Студенти і видавнича с п р а в а ......................................... 216• Видання власних творів і альманахів

“київського періоду” ......................................................... 217• Стосунки з друкарнею ...................................................... 222• Правопис Максимовича в історії

видавничої сп рави .............................................................. 222§ 4. Тематичний аспект наукового книговидання........................ 224

• Підручники ........................................................................... 224• Замовні і службові видання............................................. 225• Українознавчі видання...................................................... 225Ф Релігієзнавчі ви д ан н я ....................................................... 226

Т е м а 9В И Д Л В ІЇИ ЧЛ СПРАВА В УМОВАХ

Ц Н ІІЗУ РИ И Х О ІІМ Е/К ЕП Ь І ЗА БО РО Н ( XVIII — початок XX отоліть)

§ 1. Причини виникнення цензури в Росії і специфікаїї застосування до українського друку ................................... 230

• Принципові відмінності розвиткураннього друкарства в Україні і Р осії...................... . 230

• Початок цензури українських д р у к ів .......................... 230• Посилення каральних функцій цензури.................... 231• Специфіка застосування цензурного

законодавства Росії до українського д р у к у .............. 232• Українські видання до викриття

Кирило-М ефодіївського братства................................ 233• Цензурний терор після “справи братчиків” ............. 235• Справа Каленика Ш ейковського ............................. . 237• Українські граматики — російським алфавітом ..... 238

§ 2. Основні антиукраїнські цензурні циркулярита їх вплив на друкарство............................................................ 240

• Валуєвський циркуляр 1863 р о к у ................................. 240

:і м і ('.т __________________________________________________________________________ _ 9

• Україномовна книга як “загроза єдності Росії” ...... .....242• Емський указ 1876 р о к у .................................................. .....244• Цензура після Емського у к а зу ..................................... .....245• Революція 1905 року і спроби скасування

цензури українського д р у к у ........................................... ....246• Царський маніфест від 17 жовтня 1905 р о к у ................247

• Видавничий рух в умовах дії Валуєвського циркуляру і Емського у к а зу ........................................... ....249

§ 3. Цензура видавничої справи як чинник заборониукраїнства........................................................................................ 250

• “Тенденційно придуманий термін“Україна” ............................................................................... 250

• Особливо “крамольні” книги ........................................ 252• Сторінки цензурних журналів як свідки

нищення українства.......................................................... 253• Форми цензурних репресій

проти українських видавц ів ........................................... 256

Т е м а 10КІИ1ГИ с в я т о г о ІІИСЬМ Л в СВІТІ І в УКРА ЇНІ

{11 тисячоліття до н. е. — XXI століття II. о . ): історико-віідавіїїічіііі аспект

§ 1. Біблійні книги серед народів св іту ........................................... .....262• Біблія як предмет книгознавчого аналізу .......................262• Біблійний текст як основа розвитку мови

у межах одного народу...........................................................264§ 2. Ранні спроби перекладів і видань Біблій

на українських землях. Острозька Б іб л ія ............................. .... 266• “ Руські письмена” в Херсонесі ІХ стол іття .............. .... 266• Проект князя Костянтина О строзького ........................ 266

• Збирання різномовних рукописіві перекладачів....................................................................... .... 267

• Перевидання Острозької Біблії в М о скв і...................... 269• Шляхи Біблій, надрукованих в О строзі..................... .... 270

§ 3. Видання Книги книг українською мовою:долі перекладів І видавців........................................................... ....272

• Переклад Пилипа М орачевського....................................273• Спроби М аркіяна Ш ашкевича

та Володимира А лександрова............................................ 275• Переклад Пантелеймона К уліш а...................................... 276• Переклад Івана О гієн ка ................................................... ....279• Загроза знищ ення Огієнкового рук оп и су ................ ....282

• Українську Біблію видавалилондонські друкар і.................................................................283

• Інші переклади й вид ан н я...................................................286

10_____________________________________________________________:{міст

Т е м а I I В И Д А В Н И Ч И Й РУХ

Д О Б И В И ЗВ О Л Ь ІІИ Х ЗМ АГАНЬ У К РА ЇН С ЬК О ГО НАРОДУ (1 9 1 7 -1 9 2 0 )

§ 1. Ситуація з українським друком напередодніЛютневої революції 1917 року.................................................. 290

• Відновлення цен зури ........................................................ 290• Напівлегальне кн и гови дан н я........................................ 291• Феномен “Українського питання” .............................. 294

§ 2. Формування нової видавничої м ереж і.................................... 296• С труктура.............................................................................. 296• З асн о вн и к и ........................................................................... 298

§ 3. Політика українських урядів у видавничій сп рав і.............. 300• Ф інансова й ідеологічна п ід три м ки ............................ 300• Законодавча база для видавничої с п р а в и .................. 302

§ 4. Кам’янець-Подільський як видавничийі книгознавчий центр У Н Р ......................................................... 303

• Урядові друковані ор ган и ................................................ 303• Університет як центр книгодруку................................. 304• Акція рятування к н и г ....................................................... 306• Фонд українських видавництв...................................... 308

§ 5 . Видавничий репертуар................................................................. 308• Види І тематика видань..................................................... 308• Словникові видання нової д о б и ................................... 310

Т е м а 12 ВИДАВНИЧА СПРАВА

П ЕРІО Д У РА Д Я Н С ЬК О Ї ВЛАДИ ( І 9 І 9 - І 9 9 0 ) : оргаїїі.'іаіиііііііи иеііект

§ 1. Руйнування кращих набутків минулого.................................. 3 15• Ревізія випущеної літератури......................................... 315• Знищ ення випущених та підготовлених

до друку видань.................................................................... 317• Закриття видавництв та експропріація

друкарського обладнання................................................ 321§ 2. Творення нової видавничої систем и ........................................ 322

• Становлення законодавчої б а з и ................................... 322• Державні органи щодо управління

видавничою сп равою ........................................................ 325§ 3. Еволюція видавничої мережі радянського типу................... 327

• Формування типології видавництв............................. 327• Структура українського книговидання

напередодні розвалу Радянського С о ю зу ................. 330

:і м і с :т ___________________________________________________________________________ п

Т е м а 13 ВИДАВНИЧА СПРАВА

П Е РІО Д У РА Д Я П С ЬК О Ї ВЛАДИ ( 1 9 1 9 - 1 9 9 0 ) : ідеологічний 'га твор 'їіііі аспекти

§ 1. Тотальниіі контроль друкованого сл о в а ................................. 336• Ситуація у видавничій справі

напередодні запровадження ідеологічного контролю ............................................................................... 336

• Головліт як чинник придушення інакодумствав друкарській сп р ав і.......................................................... 338

§ 2. Особливості діяльності редактора і видавництвав умовах тоталітарного суспільства......................................... 343

• Регламентація редакторської працітиповими інструкціям и................................................... 343

• Формування радянської школиредагування.......................................................................... 346

• Адміністративно-ідеологічне втручанняв редакторський процес................................................... 348

• Заходи влади щодо виявленихредакторських п ом илок ................................................... 351

• Русифікація видавничої сп рави .................................... 359

1’ е !М а 14 УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА

У ЗА Х ІД Н ІЙ СВРО П І (н а прикладі Н імеччини)

§ 1. Початки україномовних друків................................................. .....364• Німецький почерк Ш вайпольта Фіоля

у Кракові ............................................................................... .....364• Український слід у Галле.................................................. .....368• Лейпцизька ш евченкіана................................................. .....369

§ 2 . ІЧіж двома світовими війнами................................................... 373• Передумови перемішення

українських видавництв до Б ерл іна............................ 373• Видання Українського наукового інституту

в Б ер л ін і................................................................................ 375• Видавництво “Українське Слово” ............................... 377• Інші українські видавництва

в Н ім еччин і.......................................................................... 379§ 3. Післявоєнний період.................................................................... 383

• Видавничий рух у таборах ДіПій довкола н и х ....................................................................... 383

• “Дніпрова Хвиля” та і"ї засновникОлекса В інтоняк................................................................. 389

12___________________________________________________________________________З М ІС Т

Т е м а 15 У КРАЇНСЬКА В И Д А їи іИ Ч А СПРАВА

У ЗА Х ІД Н ІЙ С В РО Н І (п а прикладі Ф раиіі.ії)

§ 1. Предтечі українського видавничого руху ............................. .....396• Рукописний посаг Анни Я р о сл авн и ................................396• Знахідки в Наиіона^іьній книгозбірні Ф ранц ії........ .....397• Український архів у Ф р ан ц ії.......................................... .....400

§ 2. Перша половина XX сто л іття ................................................... ....401• Українська еміграція і друковане с л о в о ........................401• “Український Д рукар” як попередник “Тризуба” . 402• Видавнича діяльність часопису “Тризуб” ................ ....404• Перша українська книгарня П ариж а.............................405

• Українська бібліотека імені Симона Петлюрив П ар и ж і.....................................................................................406

• “Українське Слово” .......................................................... 408• Перша українська друкарня у Ф р а н ц ії...................... 409

§ 3. Друга половина XX сто л іття ...........................................................411• Перша українська друкарня у Франції:

новий е т а п ............................................................................. .....412• Націоналістичне видавництво в Є в р о п і.................... .....413• Видавнича діяльність Української бібліотеки

імені Симона Петлюри в П ар и ж і......................................415• Часопис “Україна” ..................................................................416• НТШ в Європі та його

“ Енциклопедія українознавства” ......................................417• Інші друки НТШ в Є в р о п і...................................................419• Зміни в українському еміграційному

середовиш і............................................................................ .....420

Т е м а 16 УКРАЇНСЬКА В ИДАВНИЧА СПРАВА

В А МЕ Р И Ц І ( на прикладі Ілаиадн)

§ 1. Місійна роль українського друкованого словаза океаном........................................................................................ 426

• Учителі-емігранти як піонеривидавничого руху................................................................ 426

• Початки українських друківна канадській зе м л і............................................................ 427

§ 2. Видавництва й часописи першої хвилі еміграції.................. 429• “ Руська друкарня” і видавничий концерн

“ Руська книгарня” ............................................................. 430• “Українська видавнича спілка” .................................... 432

: і М і с т ___________________________________________________________________________ U5

§ 3. Друковане слово другої і третьої хвиль еміграції............... 433• Переведення української видавничої справи

на професійну о сн о в у ....................................................... 433• Видавництво “ Наша культура” ..................................... 436• Видавництво Івана Т и ктора........................................... 442• Видавнича спілка “Тризуб” ............................................ 444

§ 4. Сучасний період............................................................................. 446• Причини послаблення видавничого руху.................. 446• Видавничі центри новітньої д о б и ................................. 448• Видавництво Канадського інституту

українських студій.............................................................. 450

Т е м а 17ВИДАИПИЧЛ СПРАВА Н Е ЗА Л Е Ж Н О Ї УКРАЇНИ

НА ЕТАПІ СТАНОВ.ЧЕПНЯ (1 9 9 0 -2 0 U 3 )

§ 1. Організаційний асп ек т ................................................................ 456• Формування нової структури видавництв

за типологічними о зн акам и ........................................... 456• Формування нової системи збуту

видавничої продукції........................................................ 458• Загострення проблеми стандартизації

у видавничій сп рав і............................................................ 458§ 2 . Законодавчий аспект.................................................................... 461

• Сучасний стан українського книговиданняу статистичному ви м ір і.................................................... 461

• Коротка ретроспектива причині витоків п роблем и ............................................................. 463

• Українське “видавниче” законодавствоі Рада Є вроп и ....................................................................... 466

• Податок на друковане слово за рубежемі в У країн і................ ............................................................. 468

• Головне гальмо розвитку друкованого слова............ 469• Державна підтримка видавничої справи:

декларації та р еал ії............................................................ 471§ 3. Тематичний, мовний та географічний аспекти ..................... 472

• Тематичний асп ект ............................................................. 472• Мовний а с п е к т .................................................................... 475• Географічний а с п е к т ......................................................... 477

Рекомендована література до загального курсу............................ 480Покажчик імен......................................................................................... 481Географічний покажчик........................................................................ 489Покажчик видавництв та друкарень................................................. 492Summary ................................................................................................... 494

14___________________________________________________________________________З М ІС Т

ИСТУГІ

Н орм ативний курс “ /сторія видавничої сп р а ви " відно­ситься до циклу п р оф есій н о-ор ієн тован и х д и сц и п л ін , що вивчаю ться на факультетах і відділеннях класичних ун івер­ситетів та інститутів, а також в інш их вищ их закладах освіти України за спеціальностям и “Ж урналістика” і “ Видавнича справа та редагування” . В дещ о видозміненому вигляді подіб­ний курс під назвою “ Історія кн и ги ” читається на відповід­них факультетах інститутів та університетів культури.

І в першому, і в другому випадках о б ’єктом дослідж ення в історичном у розрізі стає видавнича справа. У відповідності з українським законодавством, це сфера суспільних відносин, шо поєднує в собі орган ізац ійно-творчу та виробни чо-гос­подарську діяльність ю ридичних і ф ізичних осіб, зайнятих ст воренням, ниготоиленням і розповсю дж енням видавничої продукції.

П оняття видавнича продукція вклю чає в себе надзвичайно розмаїтий спектр видань за певними типологічним и озн ака­ми: цільовим призначенням, аналітичною переробкою інфор­мації, інформаційними знаками, матеріальною конструкцією, обсягом , періодичністю , внутріш ньою структурою , зовн іш ­ньою конструкцією та при значен ням . Це книги, брош ури, календарі, газети, журнали, листівки (текстові, зображальні), плакати, буклети, альбоми, атласи, карти, етикетки, офорти, гравю ри тощ о.

Зваж аю чи на таку розмаїтість друкованих видань, поява кож ного виду з яких відноситься до різних часових вимірів і питом а вага та вплив яких на громадську думку є далеко не рівнозначними, історична традиція ствердила побутування терміна “ видавнича сп рава” не лиш е в ш ироком у (створен­ня і розповсю дж ення лю диною писаної, друкованої, а тепер уже й електронної продукції), а й у вужчому значенні. За за ­гальноприйнятим у різних енциклопедіях визначенням , цей термін традиційно вживається в контексті книговидання, куди відносяться практично всі види неперіодичних видань. За узагальненим же поняттям періодичних видань (газети, жур­нали), як також і за всіма теле- і радіопрограмам и, віддавна закріпився термін “ж урналістика” .

Видавнича справа та редагування як спеціальність вин ик­ла значно раніш е ж урналістики. П ротягом століть до появи

перш их газет саме рукописні та друковані книги були чи не єдиним на земній кулі засобом комунікації.

Витоки видавничої справи слід шукати в стародавніх часах виникнення письм а й алфавітів того чи інш ого народу, коли в людей з ’явилася можливість залишати для нащадків у спадок свої уречевлені думки, набуті знан ня, переж ивання, запові­ти. А перви нни м и ф орм ам и видавничої продукції м ож на вважати тексти, писані ідеограф ічним (картин ним ), ф о н е­тичним та алфавітним письмом на різном анітних м атеріа­лах — к ам ’яних брилах, мідних, глиняних, дерев’яних плас­тинках, кістках тварин, бамбукових зрізах, папірусі, перга­менті, папері.

Вивчення історії видавничої справи розпочалося відносно недавно і на початку мало типову схему: історія письма, руко­писні ш едеври стародавнього світу та епохи середньовіччя, а з XV століття — часу виникнення друкарського верстата — вже як історія друкарства. Головний акц ен т автори таких досліджень робили на формах книги, майстерності каліграфів та оформлювачів, технічних засобах їх творення. Рідко предме­том детального розгляду ставав зміст видань, і ще рідше — їхні функції. Безумовно, що комунікативний аспект тогочас­ної видавничої продукції несправедливо недооціню вався.

За починанням ф ранцузьких дослідників, з кінця XIX століття історія ви д авн и ч о ї справи стала розглядати ся у контексті подвійної природи головного видавничого продук­ту — книги; і як м атеріальної конструкції, і як носія певної суми знан ь та ідей. На порядок денний поставала потреба досліджувати не лиш е саму друкарську справу та інші видав- ничо-поліграф ічні процеси , а й суспільно-політичні обста­вини, в яких вони розвивалися, драматичні житейські колізії тих особистостей, хто це нелегке й відповідальне ремесло обирав сенсом свого існування. В поле зору дослідників цього ше й досі не пізнаного і не поц інованого своєрідного ф ен о ­м ена загальноцивілізац ійного поступу лю дства потрапляли також обставини побутування конкретного друкованого про­дукту, його вплив не лиш е на окремих особистостей, а й на суспільні процеси, щ о відбувалися під впливом такого п о ­бутування в конкретну історичну епоху.

Отож, предметом історії видавничої справи є цілісна істо­рія створення, поширення, використання тих чи інших видів

] 6 __________________________________________________________________________ ІІСТУП

видавничої продукції, переважно книги, та результати їх функ­ціонування.

Досі в Україні не створено цілісного монографічного дос­лідж ення, як також і навчального видання, в якому історія видавничої справи (світової та української) базувалася б не на застарілих ідеологічних концепціях і догмах, а враховувала новий, переважно архівний, матеріал, здебільшого невідомий читачеві. Тому цей п ідручник є перш ою спробою заповнити таку суттєву прогалину.

Праця складається з вступу та 17-ти основних тем, кожна з яких поділена на параграфи, а ті, в свою чергу, — на “ліхтари­ки” . В основу викладу матеріалу покладено хронологічний під­хід: в одній темі висвітлю ється певний історичний період — від часу появи ранніх осередків рукописної книги на Б ли зь­кому Сході, в А зії та Є вропі задовго до Різдва Христового до сучасного стану видавничої справи незалеж ної України. В иняток зроблено лиш е для двох тем — “С тановлення і роз­виток наукового кн и го ви д ан н я” та “ Книги С вятого П исьма в світі і в Україні: історико-видавничий аспект” , де до відбору й аналізу матеріалу застосовано тематичний підхід.

Зважаю чи н а т е , що значний масив українських видань у різні часи творився й пош ирю вався за кордоном , до підруч­ника вклю чено окрем і тем и , які вперш е у вітчизняній істо­ріограф ії висвітлю ю ть основн і етапи розвитку української видавничої справи у країнах найбільш ого переселення наших зем ляків — Н ім еччині, Ф ранц ії, Канаді. М атеріал цих трьох тем у п ідручнику є ексклю зи вн и м : він зіб ран и й автором нещ одавно під час тривалих у часі наукових стаж увань у цих країнах і опрацю вання тамтешніх колосальних архівів україн­ської еміграції.

О скільки історія творення і впливу на громадську думку вітчизняних періодичних видань грунтовно висвітлю ється в норм ативном у курсі “ Історія української ж урн алістики” , в цьому підручнику вони майже не розглядаються. Про редакції періодичних друкованих орган ів та їх провідни ків ідеться лиш е в тих випадках, коли вони самі акти вн о розгортали видавничу діяльн ість, випускаю чи також книж кову продук­цію, або коли кн иж кові видавництва паралельно готували до друку газетно-журнальні видання, що характерно, здебіль­ш ого, для д іяльності д іаспорних видавців.2-7-1165

ВСТУП 17

Автор вваж ає за свій о б ов’язок висловити глибокі слова вдячності тим зарубіжним установам, організаціям , закладам і особистостям , які всіляко спри яли під час наукового ста­ж ування та збору архівних і джерельних матеріалів для нап и­сання цього підручника.

Це, передусім . Колегія Св. А ндрея при М анітобському університеті (К анада), консисторія У П Ц в К анаді, Україн­ський вільний університету М юнхені (Н ім еччина), Наукове товариство імені Ш евченка в Є вропі, У країнська бібліотека імені С им она Петлю ри в П арижі (Ф ранц ія).

Щ ире визн ан н я за допом огу хочеться висловити м итро­политу Василію , А нні Ф ігус-Ралько, д -ру С тепану Ярмусю, о. Тимофію М іненку з В інніпега, Галині Зм ієн ко-С ен и ш и н з М онреаля, о. Богдану Д емчуку із С аскатуна, проф . Ігорю Качуровському, д -ру Олексі Вінтоняку, д-ру М иколі Ш аф о- валу з М ю нхена, акад. Аркадію Ж уковському, Ярославі Й о- си п и ш и н , Д арії М ельникович із П ариж а, Ірині П опович із С арселя.

О соблива вдячність за сп ри ян н я у виданні підручника президенту У країнської поліграф ічної групи Ігорю Попову та ТОВ “ П оліграф ім порт” .

Автор з вдячністю прийме доброзичливі зауваж ення та побаж ання читачів, аби врахувати їх у подальш ій роботі над поліпш енням викладання цього надзвичайно цікавого й важ­ливого предмета, матеріал якого не може не творити П ро­ф есіоналізм , П орядність і П атріотизм сучасного редактора та видавця.

18__________________________________________________________________________ ВСТУП

Т е м а ]

ІСТОРИЧНІ витоки ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ у СВІТІ(від II тисячоліття до нашої ери)

Попередники сучасних видань

Ранні осередки рукописної книги иа Близькому Сході, в Азії та Європі

Рольрукописного кіпіготвор(міня в суспільному П О ­

С Т У П І

§ І . ІІо ііс р е д ііи к и с у ч а с н и х в и д а н ь

С творення перш их рукописних книг на наш ій планеті, що розпочалося слідом за вин айден ням кож ним народом свого письма, сягає сивої давнини й оповите захоплюючими легендами. Навряд чи вдасться комусь з ниніш ніх чи майбут­ніх учених о б ’єкти вно дослідити питання про ге, який з н а­родів, чи котра з особистостей були перш опроходцями у цій справі. Адже такий дивовиж ний набуток лю дської культури як книга утворився не відразу і не завдяки чиємусь генію, а став результатом довготривалого поступу цілих народів труд­ним шляхом виживання й пізнання сутності дарованого Богом лю дського буття.

20_______________ ІСТОРИЧНІ іи іт о і ;и ІІИДЛИІІИЧОЇСІІРЛІі И у с і я т і

Иіііііікіїоіііія Спроби якимось чином залиш ити на землі письма слід своїх думок, переживань, заповітів ро-й ал ф ав іту били наші предки багато тисячоліть том уяк предтеча Так вин икло письмо — систем а умовних кііиі'оппеаппя знаків і сим волів, які закріплю валися на

певному матеріалі (глиняній чи дерев’яній дош ці, кам ені, папірусі, тканині тощ о) з

метою передачі їх змісту тим зем лянам , які житимуть у від­м інному часовому і географічному вимірах.

Отож, витоки книги слід шукати саме в часах виникнення письма й алфавіту того чи Іншого народу. Н айдавніш ими і най­простіш ими писем ним и знакам и були різноманітні познач- ки-рахівнички , поява яких спонукалася потребами п овсяк­денного ж иття, — необхідністю ф іксації, скаж імо, кількості забитих звірів, обм іняних шкір. Н аступним попередником простих форм символів-знаків — літер, ієрогліфів, слів — ста­ло так зване картинне або малюнкове письмо, яке ще нази ва­ють піктографічним (назва походить від латинського слова піктус — “ писаний ф арбам и ” і грецького графо — “ пиш у”).

Про предмет, а т о й цілу подію, розповідалося цими ма- лю нковим и зображ енням и. Н айпош ирен іш им и сюжетами раннього картинного письма були сцени полю вання, міжпле­мінних сутичок, а то й цілих військових баталій, повідомлення про кількість загарбаних міст, доставлених рабів чи забитих учасників загарбницьких походів. Серед вервиці земних подій,

I Іііііс|)('дііііки сучасіїїіх кидиііь 21

ЯКІ прагнули увічнити творш перших текстів , була й праця в рем існичих м айстернях, на полях, відпочинок довкола до­машнього вогниш а. Особливі­стю піктографічних текстів бу­ла їхня простота і зрозумілість не лиш е сп івплем інникам , а й тим, хто не знав їхньої мови.

П ізн іш е певн і м алю н ки , значки стали си м вол ізувати окремі слова і поняття. Так ви­никло ідеографічне письмо (від грецьких слів idea — “ п о н ят­тя” , графо — “ пиш у” ). Згодом, у резулі,таті тривалого еволю ­ційного розвитку первинних су- спілі.стн, ілеогра(1)ічне письмот іл о імінюмалося — окремий значок став характеризувати ок ­ремі лі ісри, а гі, відповідно, — окремі звуки мови. Це поклало ііоча їок фонетичному письму, а відтак і початок азбук, які для кожної о народу набували своїх специфічних особливостей.

Таким чином , ви н и кн ен н я письм а й алфавіту стало пе­редумовою стан овлен ня і розвитку такої випробуваної сто­літтями форми закріплення та передачі інф ормації, якою ви­явилася спочатку рукописна, а згодом і друкована книга.

Зра:іок іііктогра(|)ічііог() письма. Час І місце його стіїореіімя — иеріоіі псоліту 11 одній я кам'ямих

печер неподалік (Захари

І І 4‘|>І ІИІІІІІ іЙ

кидаїїіінчіїйматеріал

Як виглядали перші рукописні книги, яки ­ми були первинні матеріали для їх створен­ня, як і чому ці матеріали зм іню валися?

П рообразом перш их рукописних книг мож на вважати ті тексти , що писалися на

кам ’яних скелях у пустелях, у печерах, на стінах палаців, о к ­ремих великих плитах і спеціально підготовлених для цього стелах. П ерш окни ги народжувалися також на плоских таб ­личках, виготовлених з випаленої глини, бамбукових дощ еч­ках, висуш ених пальмових листях, черепаш их панцирах, па­пірусі, пергаменті, кольорових плетінках чи шнурках і навіть на кістках тварин , що приносилися в жертву. (Саме на та ­

2 2 К Т О Р И Ч І І І в и т о к и В И Д А В Н И Ч О Ї С П РА В И у СВІТІ

ких кістках були створені перші ієрогліфічні пам ’ятки китай­ської писемності в ХІУ-Х11 ст. до н. е.).

у стародавні часи, висловлюючись сучасними термінами, дуже пош иреним м атеріалом для ф іксування і пош ирення інф орм ації була м ’яка глина. Цеіі первинний “ кн и ж кови й ” матеріал був чи не найголовніш им упродовж IV -!II століттях до н. е. у країнах П ередньої і С ередньої Азії, на острові Крит. Розрізані на однакові пластинки відповідної товш ини ф ор­ми з добре вим іш еної глини ретельно випалю вали на вогні, а перед тим до них бралися каліграфи — спеціально підго­товлені для цього перш і творці книг.

Згодом (III століття до н. е.), переконавш ись у нен ад ій ­ності глини, творці книг все активніш е почали використо­вувати папірус. Папірус (у перекладі з єгипетського означає дослівно “річкове д ерево”) — це тростинова рослина, тов­щ иною від десяти сантим етрів, яко ї було достатньо вздовж берегів повноводного Нілу. Технологія виготовлення папірус­них аркуш ів була такою: стовбур рослини, шо виростала пря­мо з води, зрізували на глибині більш ніж пів метра, розти ­нали вздовж на тонкі пластинки, складаю чи їх рівно одну побіля одної. З кож ної зр ізано ї рослини виходило до десяти таких пластинок. їх потім замочували на добу у воді, звільня­ючи таким чином деревину від крохмалів, солей, смол. Ця процедура повторю валася доти, поки розрізані пластинки не ставали прозорими. Затим їх розкладали тісно одна біля одної на спеціально підготовлених столах. Н аступний шар таких же пластин клали на попередній упоперек, потім — знову поздовжній шар. Таку своєрідну конструкцію змашували спе­ціальним клейким розчином (ним слугував сік, видавлений

‘ |іраім(міт рук()ііи(чіоіч)Т(‘к("і'у та І.чкн"фацііі до иііого я даиіімм і їикугської “ Книги Мсртпи.х” , микоиаііоі'п її суиійііому ііаріаиті на папірусі

I Іо и с р с д ііи к и ( 'у 'іа і'ііііх іііід а и ь 2 3

З папірусу) І вкладали під м асивний кам ’яний прес до двох діб. Після матеріал висуш ували на сонц і, розгладж ували за допом огою черепаш ників і полірували спеціальним розчи ­ном. У результаті цих операцій папірус ставав придатним для нанесення на нього текстів — як писаних, так і мальованих. Цей матеріал мав колір світло-сірого піску.

В иробництво і ви к о р и стан н я папірусу для створен н я різноманітних текстів продовжувалося аж до XII століття н. е., поки його остаточно не витіснив деш евш ий і еф ективніш ий спосіб виготовлення звичайного п ап еру

Ц ікаво, що ідеєю вивчення досвіду стародавніх єгиптян у виготовленні довговічного папірусу загорівся у 60-х роках минулого століття єгипетський учений Хасан Рогаб. На бе­регах Нілу він створив незабаром оригінальну плантацію і побудував у Каїрі спеціальну фабрику для виготовлення папі­русу за стародавніми рецептами. Таким чином , цей знам ен и ­тий пагіірусолог заснував своєрідний, єдиний у світі, інститут папірусу ПІ посп ти н на перенасичений паперовий ринок світу іісрімі ііііріії ЦІ.ОЮ даніїього книж кового матеріалу На н ьо­му мручіїу мигогоіиіяюгь каріи ни , в основі яких — стародавніI I игісісі.кі сюжети. Охочих придбати такі мистецькі витво­ри не зменш ується.

Н апередодні винайдення паперу у книготворчій справі трипалий час панувала ера пергаменту (з II ст. до н. е.). Це спеціально вичинені ш кіри тварин (овець, кіз, ослів, телят, свин ей ), які розрізували рівним и прям окутним и ш м аткам и і скріплю вали вздовж складеними навпіл сторінкам и-части- нами або скручували у вигляді сувоїв і використовували для нап исання текстів. На відміну від папірусу, добре вичинені ш кіри давали мож ливість відтворю вати тексти й малю нки кращ ої якості, до того ж, з обох боків. Щ е одна перевага та ­кого матеріалу — його довговічність. В історії давньої книги можна зустріти немало сюжетів, коли переписувачі ви кори ­стовували для створення нових книг вже вживані пергаментні зніитки. Д ля цього вони ретельно змивали попередні тексти, нерідко писані інш им и мовами, і після просуш ування тво­рили на таких сторінках нові книги. Це був дорогий спосіб виготовлення книг, тому й ціна на них була значно вищ ою. Свою назву пергамент отримав від середньоазійського міста Пергам (нині Бергам у Туреччині), де був винайдений і вперше

застосований. Після ш ирокого впровадж ення паперу перга­мент почали застосовувати для оправи книж ок.

2 4 ___________________ І С Т О Р И Ч Н І І І И Т О К И І І И Д Л І Я І И Ч О Ї С ІИ ’ЛИИ у СВІТІ

Ф орм и Зовн іш ній вигляд книги, якою ми її тра-К ІІИ ГИ ди ц ій н о уявляєм о (певна кількість скр іп ­

лених воєдино аркуш ів певного м атеріа­лу, заповнених текстом чи ілю стративним

матеріалом і “вдягнутих” , ніби для захисту чи схову, у відпо­відно оф орм лену оправу), не завжди був таким.

Ф о р м и к н и г и постій н о зм іню валися залеж но від досягнутого рівня м атеріальної й духовної культури. Перші книги дійш ли до нас у вигляді чи то різноманітних малюнків на кам ’яних стінах печер, чи то помереж ених витіюватими позначкам и глиняних виробів, чи то в грубих ш кіряних або витончених ш овкових сувоях, чи зв ’язаних ш кіряними ни т­ками сторінок-дощ ечок з бамбуку, сосни чи берестової кори. Відомі також книги, виготовлені з пальмових листків, скріпле­них у вигляді віяла, писані на тонких пластинках із бронзи, свинцю , міді. Н ерідко такі дош ечки прибивалися на стінах будинків у лю дних місцях (якщ о тексти подавалися там з одного боку), або прикріплю валися на ланцюжку, коли текст був з двох боків.

З перелічених вищ е форм попередників сучасної книги не всі витримали перевірку часом. С каж імо, сторінки , ви сі­чені на кам ’яних брилах чи в печерах, виявилися незручними в користуванні — їх не мож на було перенести до спеціаль­них сховищ чи передавати на певні відстані іншим. А оскільки тексти писалися не лиш е з метою їхнього довічного збере­ж ення, а передусім для передачі зафіксованої в них інформації яком ога більш ій кількості лю дей, на передній план висува­лася зручність і простота не лиш е у виготовленні, а й користу­ванні. Н айбільше цим вимогам відповідали дві форми старо­давньої книги — сувої та кодекси.

С у в і й — згорнутий довкола круглої основи матеріал, яки й використовувався для н ап и сан н я текстів . За таки й книж ковий матеріал у старовину слугували: розрізані вузь­кими смугами і зш иті між собою в довжину ш кіри тварин, ш овк, папірус, пергамент, а п ізн іш е — папір. У цілому се ­редня довж ина сувоїв не перевищ увала 10 метрів. З найві-

11<>іі)'|>(мііііі<м суча ї'ііііх і)іідііііі> 2 5

(^уиій (сниток) як иайдаїїіііта (|)орма

книги

Д О М І Ш И Х в історії кн и г у ВИГЛЯДІ

сувоїв можна назвати Сувої з М ер­твого моря, так звані Кумранські сувої (про них ітиметься нижче) та Сувій Гарріса, створений у XII ст.ДО н. е., а віднайдений наприкінці XIX століття у Фівах. О станній має довжину понад 40 метрів і ш ирину понад 42 сантим етри. Зберігаєть­ся, як один з найцінн іш их експ о­натів, у Британськом у н ац іональ­ном у музеї. Відомі також сувої, в ідн ай ден і на ру їнах ан ти ч н о ї П ом п еї, час н ап и сан н я яки х —І ст. н. е. Щ одо наш их земель, то тексти у вигляді сувоїв ство­рювали київські князі та запорозькі козаки , відправляю чи в такій формі р ізном анітн і послання до своїх сою зників і суп­ротивників. Тексти на таких сувоях писалися, як правило, лиш е з одного боку

К о д е к с — ф орм а стародавньо ї кн иги із скр іп лен их разом папірусних (пергам ентних, паперових тощ о) аркуш ів чи тоненьких дощ ечок у вигляді цільного блоку, різного за розм іром і товщ и ною . Така ф орм а книги вин икла у II ст. до н. е. На початку це були всього лиш своєрідні зош ити — покриті воском і з ’єднані разом дощ ечки, на яких писали текст, що згодом мож на було витирати. П ош иренню кодек- сного варіанту книги й активн ій зам іні ним сувоїв значною мірою сприяло винайдення нового матеріалу для писання— пергаменту.

Донедавна вважалося, що най­давніш ою книгою на землі в її ко- дексном у варіанті, що збереглася д он и н і, є так звани й Сінайський кодекс. Він являє собою один з рід­к існ их вар іан т ів к н и г С вятого Письма. Час написання відносить­ся до 4 ст. н. е. О днак у середині 80-х років м инулого століття м о­лодий єгипетський археолог у ре- Киига зультаті своїх три вали х п ош уків у формі кодексу

натрапив на ще один книж ковий щ едевр, нап исаний у ту ж пору. Н езабаром провідні учен і-книгознавці Заходу оголо­сили знахідку чи не найдавніщ ою книгою в світі з-пом іж досі відомих стародавніх рукописів, що мають форму кодексу. Вона одержала назву Копський біблійний текст.

Книга має 493 пергаментних сторінки, скріплена шкіряним ш нуром, “ вдягн ен а” в добре відполіровану і тому збережену до наш их часів дерев’яну оправу. Ця книга відразу при вер­нула до себе увагу з кількох причин. Передусім тому, що в ній уперш е вм іщ ено повну книгу П салмів, які будь-коли і будь-де віднаходилися. Подібна книга займала особливе місце в літургії К опської церкви, яка, за переданням , бере свій п о ­чаток від апостола М арка. П о-друге, ї"ї було віднайдено в не­зви чай н ом у м ісці — у м аленькій д ом ови н і, під голівкою д івчинки , яка невідомо з яких причин рано померла. П ри­биті горем молоді батьки вирішили, очевидно, покласти своїй доньці цю дивовиж ну подуш ку мудрості, яка була б їй роз­радою в ї"ї майбутній безконечній ночі. Віднайдений у такому місці, цей книж ковий ш едевр підтверджує гіпотезу дослід­ників про те, що поховання мертвих з покладанням у могилу рукописних книг релігійного змісту ввійш ло у практику ще за тисячу років до приш естя Христа.

26___________________ ІС Т О Р И Ч М І И И Т О К И І І И Д Л І Я І И Ч О Ї С ІІР Л И И у СВІТІ

§ 2 . Р а н н і о с е р е д к и р у к о п и с н о ї к н и ги н а Б л и зь к о м у С х о д і, в А зії т а Є вроп і

Ассирія В історії людської цивілізації помітне місцепосідає дивовиж на “глиняна б ібліот ека” правителя колись могутньої держ ави Ас­

сирії — Ашшурбанапала (669 — бл. 633 до н. е.). Ф ранцузькі вчені вважають, що таке написання прізвища цього правителя трансф орм увалося з первинної назви Загсіапараі (С ардана- пал).

Бібліотека була віднайдена в середині XIX ст. західноєв­ропейськими вченими під час розкопок стародавньої столиці Ассирії — Н іневії, що містилася на лівому березі Тигру, на­впроти Мусулу, неподалік ниніш нього курдського села Куюн- джик. Сенсаційність результатів розкопок полягала у тому, що на одному місці було виявлено понад 22.000 глиняних табли­

Ранні руконш 'ної книги 27

*1# < ^

Одна і:і ггор іїїо к і.'іи ііхііої' б ібл іо іски Лтіиурбаиапала

чок, вкритих дрібно помереже- ними клинописним и знакам и.Час їхн ього ви готовлен н я —IX -V II століття до н. е. Д оку­м ен тальн и м п ідтвердж ен ням належ ності цієї бібліотеки то ­д іш н ьом у прави телю А ссирії А ш ш урбанапалу слугують на- пи си-ш там пи на кож ній плас­тинц і — “ П алац А ш ш урбана- пала, царя царів, царя А ссирії” .

Б ібл іотека ця справді н е ­повторна не лиш е за кількістю збереж ених до наших днів гли­няних сторінок, а й за тем ати­кою . Вона мала свій каталог Розш иф ровані вченими тексти стосую ться наукової, рел іг ій ­ної, медичної, м истецької, мі­ф о логіч н о ї тем атики . Зн ачна кількість пластин містить своєрідні рецепти лікування від хво­роб, взірці тогочасного ф ольклору ассирійц ів . На кількох сотнях сторінок заф іксований словник ш умерської мови, яка вже на той час була мертвою. Збереглася і хроніка великих справ самого Ашшурбанапала, написана, очевидно, ним самим. Розм іщ ені на глиняних пластинах тексти мають свою си с ­тему — у верхньому куті кожної пластини зазначено заголовок книги чи розділу. Р івно нарізані пластини (їхня величина — 33x22 см і товщ ина 2,4—2 см) зберігалися у спеціально виго­товлених дерев’яних ящ иках-скринях. Така книж кова “опра­ва” згоріла під час пожежі царського палацу, але глиняні таб- лички-сторінки збереглися, і через тисячі років дали ученим безцінний первинний матеріал для вивчення історії, культури та побуту країн Близького Сходу. А сам ого А ш ш урбанапала по праву мож на назвати одним з перш их у світі бібліоф ілів.

У П аризьком у нац іональном у музеї — Луврі — авторові цих рядків вдалося віднайти й попрацю вати з двома плит- кам и -сторінкам и цієї знам ени тої бібліотеки. Текст перш ої починається описом експедиції ассирійського війська проти країни Наїри, розташ ованої на північ від гір Таурус у верхньо-

28______________історіїчіи иптоки тідли іііічо їс .іірл ія і у сіяті

му басейні Тигру. Розповідь ведеться у формі запису маршруту четвертої в ійськової кам панії короля. А ссирійське військо, після тривалого в часі маршруту, дійш ло аж до Вавилонії вниз за течією річки Тигр. П еред тим , як повернутися додому, військо ще завернуло за гору Убар проти течії Євфрату. Ав­тор не без гордості стверджує, щ о кожне місто, зазначене на цьому маршруті, змушене було платити завойовникам данину.

Не менш цікава за зм істом є друга гли н ян а табличка бібліотеки А ш ш урбанапала з колекції паризького Л увру На ній зафіксовано точну дату творення тексту — 714 рік до Різдва Христового. Текст тут уміщений дрібнішим почерком і займає 430 рядків. Н аписаний у формі листа тодіш нього правителя А ссирії С аргона П (722—705 роки до Різдва Х ристового) до бога Ассура. Саргон розповідає про свою велику експедицію проти королівства Урарту, яке вклю чало також Вірменію і Курдистан. Урарту було дуже небезпечним сусідом для Ассирії, і Саргон виріш ив завоювати його. А ссирійське військо гра­бувало і руйнувало сусідню країну, незваж аю чи на сильний спротив добре навченого для ведення військовий дій супро­тивника. Цар ассирійц ів сам очолив “ ком ан до” аби добра­тися через важкодоступні гори до святині національного бога королівства Урарту — міста М уссаір — і пограбувати там усі скарби. Перед тим , д ізнаєм ося з глиняної бібліотеки, С ар­гон II здобув Ізраїль (721 рік) та Сирію, знову встановив асси­рійську владу над Вавилоном, збудувавщи там величний па­лац Хурсабан.

Ось як багато цікавих епізодів із світанку лю дської ц и ві­л ізац ії можуть розповісти ці дві глиняні сторінки стародав­ньої рукоп исної книги.

О днак “глиняні кн и ги ” мали цілий ряд недоліків — вони були тяж ки м и, громіздкими й потребували особливо береж ­ного ставлення. При перенесенні чи транспортуванні плит­ки легко розбивалися.

Єгипрт Сусіди ассирійців — єгиптяни, спробував­ши запровадити в себе глиняні книги, не­забаром відмовилися від такого способу їх

виготовлення. Д ля збереж ення і пош ирення письма вони за­стосували інш ий матеріал — папірус.

Батьківщ иною папірусу здавна вваж ається Єгипет. Саме тому на цьому матеріалі тут створено найбільш е книг. Перші тексти, написані на папірусі, з ’явилися у третьому тисячолітті до н. е. Нині в музеях єгипетського Каїра та італійського Ту- ріна дем онструю ться виготовлені з папірусу аркуш і, яким майже п ’ять тисяч років. С енсаційним и були знахідки розко­пок, які проводилися, скажімо, у 60-х роках минулого століт­тя. А встрійському вченому Ф екельм ану вдалося прочитати віднайдений у 1963 році неподалік С алонік обвуглений аркуш папірусу, нап исаний у IV столітті до н. е. Це своєрідні ко ­ментарі до орф ічних поем, які були покладені під час похо­ронного обряду в могилу молодій особі. П риблизно до цієї ж пори відноситься час нап и сан н я тексту на папірусному сувої, вкладеного в домовину до рук чоловіка в румунському причорном орськом у поселенні Калатида.

Ретельно відпрацьована єгиптянам и технологія виготов­лення папірусних аркуш ів виявилася справді досконалою і непереверш еною . Н аписані на папірусі стародавні книги і через тисячолі гтя вражають сучасників чіткістю текстів, май­стерністю безіменних творців. Багато рукописних книг, особ­ливо творів художньої літератури, гарно ілю стровані. Таке поєднання писаного тексту з м истецьким и витворами обу­мовлю валося загальним задумом творців давньоєгипетської книги — заф іксувати і зберегти на гарно вибілених папірус­них сторінках для нащадків інформацію про зм істі сенс життя сучасників.

Єгипетські книги, виготовлені на папірусі, мають здебіль­шого форму сувоїв. С ередня довж ина такого сувою складає до десяти метрів, ш ирина — 15-30 сантим етрів.

І’аіміі (ич'іи'дки рукоііііспої к и т и 2 Я

Китай Н айпош ирен іш им и були в ’язанки бамбу­кових чи дерев’яних дощ ечок, скріплених ш кіряним ш нурком у верхній частині че­

рез спеціальні отвори. На них писали спеціальним чорним лаком , виготовленим із соку деревини і нанесеним на гострі кінцівки дерев’яних паличок. Одну з таких бамбукових в ’яза- нок-книг, час створення якої припадає на перше століття н. е., віднайдено в Китаї зовсім недавно — у 60-х роках XX століття. На ній увічнені ф ілософ ські твори видатного китайського

з о І С Т О Р И Ч Н І ИИТОІ.'М И И Д Л И И И Ч О Ї С ІІР Л ІЯ І у с т т і

Зра:і()и китаіісьісого рукомисаи- іія, іііікоііамиіі у X V 'I—X I ст.

до I I . е. на К ІС Т Ц І тііариіім

історика Сим Цяня. У період династії Чжоу (Х І-1 ІІ ст. до н. е.) одним з головних засобів ф іксування й пош иренн я ін ­формації стали написи текстів на бронзовом у посуді.

В історії китайської руко­пи сної книги є немало сю ж е­тів про своєрідну вуличну біб­ліотеку, яка була створена біля воріт Л яон есько ї академ ії за вказівкою ханського ім пера­тора С яо Л и н -д і нап рикін ц іII століття до н. е. Йдеться про цілий ряд знам енитих к ам ’я ­них плит, на яки х м етодом гравію вання були відтворені тексти творів стародавнього

китайського мислителя К онф уція (бл. 551—479 pp. до н. е.).П очинаю чи з III століття до н. е., провідним матеріалом

для виготовлення кн и гу цій країні стає шовк. Суцільні відрізи ш овкового полотна довж иною по десять і більш е метрів, з одного боку якого були написані тексти, обгорталися дов­кола прикріпленого на початку круглого дерев’яного стержня у ф орм і сувою. Зберігали такі сувої в твердих чохлах.

З освоєнням технології виготовлення паперу, що в Китаї припадає на початок II століття н. е., незручні бамбукові плас­тинки і дорогий шовк поступово все менше використовуються для виготовлення книг. Стародавні китайські книги з паперу на початку також мали форму сувоїв, пізніше заповнені ієроглі­фами ш ирокі паперові аркуші складалися у вигляді гармошки.

У сучасному Китаї свято бережуть традиції стародавнього кн игопи сан ня. П ро його витоки , як важливий культурний набуток народу, детально розповідається у ш кільних підруч­никах, цій темі присвячено немало наукових дослідж ень. А на початку нового, третього, тисячоліття одне з провідних ш анхайських видавництв підготувало і випустило в світ ун і­кальний фоліант — фототипне представлення в одній колекції зібраних у різні часи по всій країні так званих бамбукових табличок — попередників книговидавничої справи. Тут п о­

І ’и ііі і і оссредкн рукописної книги З І

дається близько ста різном анітних типів табличок-сторінок, час нап и сан н я текстів на яких датується 475—221 рокам и до н. е.

Індія Видані в період середньовіччя довідковікн иги , каталоги, хрестоматії, переклади з мов народів, щ о населяли долину річки

Інд, засвідчують давнє існування на цих теренах різноманітної рукописної літератури. Каліграфічні написи і чіткі малю нки на керамічних плитках, нанесені методом трафаретного ти с­н ен н я , відомі тут ще з XVII ст. до н. е. Час створення однієї з ве­личних пам ’яток індійської куль­тури — неповторної зб ірки релі­гійних гімнів і заклинань під наз­вою “Ригведа” у десяти книгах, яка збережена до наш их днів, від­носиться до X століття до н. е.

Індійські манускрипти твори­лися як на глиняних та дерев’я ­них табличках, так і на пальмових листках, ш кірі, шовку, металевих пластинах і камені. О дне з книж кових чудес, створене інд ій­ськими майстрами, — багатомовний рукопис, у якому заш иф ­ровано на одній сторінці по декілька творів. П рочитати ко ­жен з цих творів можна тоді, коли оволодієш своєрідним клю ­чем — порядком зм іни читання посторінкових цифр.

(Ітародаїиія індійська книга, тскст якої ііаіпісамиіі па ііальмоіііїх листках

П алестина На цих землях книги виникли більш як двіта І;ф аїль тисячі років тому, також поширювалися пе­

реваж но у формі сувоїв з папірусу або ш кі­ри. А найбільш а світова слава випала на

лс^но знаменитих К умранськихрукописів, написаних на о с ­нові так званого квадратного єврейського письма. їх було віднайдено 1947 року на колиш ньом у дні М ертвого моря в одній з печер П алестинської пустелі — Айн Ф еш ха, що за два кілометри від ни ніш ньої межі західного берега цього моря та за 12 кілометрів від палестинського міста Єрихон. Віднай-

;^2 І С Т О Р И Ч Н І н и т о к и и и д л т і ї ї ч о ї С И Р Л і и і у с і я т і

Т ак .'(бсрігаліїся кііиж кії-суно ї на .чсм.іях П а .к ч -т іііі іі І.іраїліо

дені рукописні сувої одержали назву Кумранських, очевидно, тому, що печера Айн Ф ещ ха, яка тисячоліття берегла їх, зн а ­ходиться неподалік руїн давнього поселення Хірбет Кумран. Тут же розкопано незабаром і місце стародавніх поховань.

Випадкову причетність до ц ієї знахідки, щ о незабаром набула найщ ирщ ого розголосу й стала справжньою сенсацією в науковому світі, мав малолітній місцевий пастушок-бедуїн. Ц ілячись кам інням и у великий глечик, що виднівся в отворі одн ієї з печер, і розбивш и його, він н атрапив на цупкий ш кіряний сувій. П оряд стояло ще кілька великих глиняних глечиків. Валялися в печері дрібні римські монети та ш м ат­ки зотлілої просм оленої матерії.

Чутка про знайдені хлопчиком у печері Айн Ф еш ха м о­нети та загадкові сувої, загорнуті в просмолені ш кіри та тка­нину, щ видко облетіла бедуїнські поселення. Знаю чи, який інтерес проявляю ть до старовинних речей чужоземці, нем а­ло бедуїнів кинулося до цієї і сусідніх печер у пошуках скарбів. Однак стихійне обстеження печер тривало недовго, бо з Єру­салиму було вислано спеціальну кінну сторожу, і до справи взялися археологи. Вони й виявили сім сувоїв у решті гли­няних глечиків. Всі ці сувої також були ретельно обгорнуті в просм олену тканину із льону.

Дві тисячі л іт сувої зберігали таїну семи книг давн ьоєв­рейських біблійних текстів — однієї з перш их редакцій кано-

НІЧНОЇ Біблії, ЗМІСТ ЯКОЇ ретельно розш ифрували американські вчені. Крім богословських книг, сувої м істили кілька творів історичної тем атики , зокрем а короткий виклад правил по­ведінки для членів релігійної общ ини під заголовком “ Вступ до д и сц и п л ін и ” . Це так звані позаканон ічн і тексти, які не увійш ли до списку загальноприйнятих біблійних кн и г П із­ніше кожен з цих рукописів отримав свою назву — Книга Ю ві­леїв, Книга Еноха, Книга Товита, Заповіт Левія.

Важливо наголосити, що після сенсац ій ного відкриття кумранських скарбів меткі бедуїнці в інш их закутках Ю дей­ської пустелі довкола М ертвого моря випереджали археологів. За даним и вчених, немало викрадених з печер сувоїв було зіп сован о , а ряд — н еодноразово переходили на чорном у ринку через руки різном ан ітних торговців. П ро деякі із зн а ­хідок складалися згодом цілі легенди , а доля окремих сувоїв і досі залиш ається невідомою . С вого часу світова преса д е­тально писала про так звану сувійну справу польського єврея М. Ш апіро, яка стосувалася віднайдених неподалік Мертвого моря деяких стародавніх рукописних текстів ще задовго до відкриття знахідок 1947 року

К оротко суть справи є такою. М. Ш апіро, переселивш ись із Польщ і до Єрусалиму, займ ався там купівлею і перепро­дажем стародавніх археологічних знахідок. 1878 року він купує в бедуїнів пергам ентний сувій, який м істив зміст одного з біблійних навчальних текстів — П овторення Закону, н ап и ­саний ф інікійськими буквами, але давньоєврейською мовою. Відчуваючи, щ о знахідка є дуже цінною , лихвар їде до Л о н ­дона і пропонує ії за мільйон фунтів стерлінгів Британському музеєві. М узейні фахівці зацікавилися експонатом , поперед­ньо визначивш и час написання його — VH століття до Різдва Х ристового. О днак для прийняття остаточного ріш ення про покупку за таку високу ціну виріш или ще раз зробити ї"ї нау­кову експертизу. Групу нових експертів очолив запрош ений із Ф ранції відомий на той час спеціаліст з палестинської архео­логії Клемон Ганно. О днак його висновок був несподіваний: сувій — підроблений. О браж ений Ш апіро вимагає нової екс­пертизи, у пресі з ’являється кілька гостро викривальних публі­кацій проти лихваря. 1886 року М. Ш апіро покінчив з собою у голландському Роттердамі. Але спірний сувій раптово і на­завжди зн и кає з Б ританського музею...3-7-1165

I’aiiiii оссрсдкії руко їтс іїо ї miurii 3 3

___________________ І С Т О Р И Ч І И ви то ки В И Д А В Н И Ч О Ї С П Р А В И У С І Я Т І

у самому ж Ізраїлі безцінні знахідки з дна М ертвого моря незабаром посіли найголовніш е місце в спеціально створе­ному для цього музеї з незвичною назвою — Книжкове С вя­тилище.

Ізраїльські дослідни ки цих сувоїв, ретельно вивчаю чи їхній м овно-лексичний ряд, вийш ли з пропозицією до свого уряду взяти в основу зм ін до сучасного правопису держ авної мови саме ці рукописні перш одж ерела. І хоч повернення до перш овитоків дещ о ускладнило вивчення і без того склад­ної мови іврит, передусім ш колярами, ізраїльський парламент (кнесет) пішов на це, подавши приклад шанобливого і гідного ставлення спадкоєм ців до результатів культурного творення своїх пращурів.

У найрізноманітніш их туристичних буклетах про столицю С вятої землі — Єрусалим — вміш ується ф ото цього музею, зовніш ній вигляд якого налаш товує на сприйняття чогось ще не пізнаного і величного: білий-пребілий величезний купол, що виринає прямо з-під землі й ніби прагне злетіти до небес, завмирає в передчутті цього моменту перед тінню такої ж м а­сивної стіни з чорного-пречорного базальту, розм іш еної п о­руч. Відвічна боротьба світла і темряви, правди і кривди, ідея якої в контексті ролі й м ісця книги в житті лю дини так та ­лановито втілена архітекторами.

Греція В иникнення перш их рукописних книж окі Рим на європейських теренах п ов’язане пере­

дусім із Грецією і Римом. К ниж ковий рух тут започатковується з VII ст. до н. е. Цьому

сприяли дві обставини. Передусім високий розвиток давн ьо­грецької літератури та інтенсивні торговельні стосунки з Є гип­том. Немало літературних творів, написаних грецькими пись­м енни кам и між XI і IX століттями до н. е., жили в усних переказах, піснях народу і тому просто “просилися” бути ки ­мось заф іксованим и й розм нож еним и на письмі. П ривезені торговцям и до берегів Еллади, єгипетські книги викликали не лиш е інтерес у греків, а й спонукали до появи власних кни- готворців.

Не д и вн о , щ о перш і рукоп и сн і книги в Греції, як і в Єгипті, мали вигляд папірусних сувоїв. Н айдавніш ий з них.

написаний грецькою мовою , — це поем а Тимофія М илетсь- кого “Перси”, віднайдена 1903 року. Вчені відносять час її появи до IV ст. до н. е.

Д о початку VI ст. н. е. крупними центрами створен ня і пош ирення кн и гу Європі стають італійські міста Боббіо, Ве­рона, М онтекассіно. Тут діяли світські та церковні скрипторії, де переписувалася у значній кількості не лиш е богослуж бо­ва література, а й твори античних та середньовічних авторів.

Ролі, кііиги іі сусмільїіо.му поступі 3.5

§ З . Р о л ь р у к о п и с н о го к н и г о т в о р е н н я в су с н іл ь н о м у п о сту п і

Причини М ожливість фіксувати й передавати напи-ііоиіирсипя сане у зручній для користувачів форм і (нарукописання папірусі, а згодом на пергам енті), спон у­

кало, з одного боку, сильний поштовх лю д­ської думки, а з інш ого — пожвавлення ру­коп исної справи.

Раз нап исана ки м ось книга незабаром відтворю валася інш им переписувачем. П роцес цей розтягувався на тривалий час, а попит на книги постійно збільшувався. Рукописна спра­ва об ’єкти вно ставала, отже, проф есійною справою , до неї залучалося все більше й більше освічених лю дей. О кремі п и ­сарі о б ’єднувалися в цілі цехи. Я к правило, їх створю вали багаті вельможі, бо на цьому мож на було заробляти добрі грош і. Я кщ о раніш е один переписувач п рац ю вав ли ш е з одним оригіналом , то незабаром , для зб ільш ення кількості копій, одночасно певна кількість переписувачів у одній к ім ­наті стала писати “з голосу” , під диктовку.

З п о ш и р ен н ям х р и сти ян ства в країн ах Є вроп и і А зії своєрідні центри рукоп исної книги стали виникати при м о­настирях, і головним и виконавцям и ц іє ї важ кої й відпові- далі.ної справи ставали ченці. Робили вони це хто з власної полі, а хіо й з примусу. Нерідко, як міру покарання, визначали ченцеиі неину кількість сторінок книги , які він мав п ереп и ­сати за певний відрізок часу. Саме на цю пору припадає орга­нізація в А(1)інах спеціальних гуртків переписувачів книг, для яких ця справа ставала вже професією , активно починає роз­виватися торгівля книгам и. Звідси поясн ен н я існування ве-

3 () істоїчічіи иитокчі иидліііііічої сііі'ліяі у с т т і

ликих книгозбірень у Платона, А ристотеля та інш их відомих просвітителів і вчених тієї пори.

Книги купували передусім багаті вельмож і, поступово створюю чи в себе великі книж кові колекції (було навіть о з­накою доброго тону хвалитися в своєму товаристві такими колекц ін 'іи ). Не могли вже обходитися без книг учителі, які навчали і рамоті все більш е число баж аю чих (переказ доніс до наших днів історію з одним учителем, що жив у V с т , кому один з тодішніх грецьких правителів Алківіад дав привселюд­ного ляпаса за те, шо той не мав у себе вдома прим ірника “ Іл іади”). М агістрати окремих міст змагалися між собою за право мати в себе найбільш і і найкращ і бібліотеки. Нерідко, аби придбати до своєї колекції дуже рідкісну і художньо д о ­верш ену книгу, багаті лю ди віддавали в заклад цілі пом еш ­кан ня, викладали колосальні суми грошей.

Стапонлоння Про бібліотеку Ашшурбанапала вже йшло- кііііго:(бір(‘ііь ся вищ е. Варто згадати у цьому контексті

ще про одну з найкрупніш их у С тародав­ньому світі кн и го зб ір ен ь — Пергамську

бібліотеку, перед приміщ енням якої за вказівкою царя Євме- на II були споруджені статуї і бюсти кращ их представників красного письменства. За переказам и, в І І І - І ст. до н. е. ця бібліотека була подарована М арком А нтонієм єгипетській цариці Клеопатрі і згодом склала основу колекції знаменитої Олександрійської бібліотеки. Після проведених свого часу роз­копок засипаних попелом вулкану Везувій у 79 році н. е. а н ­тичних міст Геркулануму і Помпеї вченим вдалося повернути історії один з просвітніх набутків Геркулануму — багатющу колекцію папірусних сувоїв. Ретельно схованих у вогнетривкі чохли, таких сувоїв нараховувалося... понад півтори тисячі. Вулканічна лава законсервувала для історії в руїнах цього міста близько 800 папірусних сувоїв. А от на відміну від Геркула­нуму, в руїнах Помпеї, що стала відомою в світі лиш е за м ис­тецьким полотном знаменитого художника, геологам вдалося віднайти лиш е кілька списаних текстами воскових дощ ечок.

П ро обсяг рукоп исного кн и готворен н я у стародавній Греції може засвідчити один документ, відкритий у XIX сто­літті видатним французьким дослідником історії книги Емілем

Еггерем. За повелінням тодіш нього царя Птоломея Філадель- фа, два учен і-словесники зробили опис наявних книг у двох бібліотеках, заснованих цим царем. К ількість заф іксованих у цьому документі томів з перш ої бібліотеки сягає 42.800, а з другої — 490.000. Перелік лиш е одних комедій складає сп и ­сок з півтори тисячі назв, трагедій — 550 назв.

Щ е більш е враж ає відкритий цим же ученим інш ий д о ­кумент доби третього царя з династії П толомеїв — каталог н аявної в рукописах грецької літератури. Автор цього ката­логу — відомий поет александрійської ш коли Каллімах — розм істив свій довідковий текст у більш ніж 120 книгах. Ре­тельний упорядник порахував навіть кількість рядків в усіх творах А ристотеля, наявних у грецьких бібліотеках, — таких рядків виявилося 445.270.

До речі, у стародавній Греції складання каталогів, таблиць, спи ск ів , довідників рукописних праць окрем их авторів — філософ ів, поетів, драматургів — було дуже пош иреним яви ­щем. Зважаю чи на те, шо нерідко під час пожеж чи багато­разового прочитання знищ увалися, знош увалися й губилися початки сувоїв чи перш і й останні сторінки книг, саме такі своєрідні довідкові видання, які зберігалися віками у бібліоте­ках, ставали пізніш е єдиним джерелом пош уку імені автора тієї чи інш ої кн иги , місця й часу ї"і написання.

Роль K im i'ii и сусіїі.іь ііому поступі 37

Іїмига П оряд з книгам и релігійного змісту дужев долях популярними в античному світі були книгиІ'ораімн відомих філософів, письменників тієї доби,та Онідія І саме завдяки колосальному пізнавально­

му, повчальному, виховному заряду вони иа багато століть переживали своїх творців. Автори таких книг часом ніби сповідувалися перед н и н іш нім и і майбутніми читачами, д ілячись на перш их сторінках своїми п отаєм ни­ми думками, почуттями, переж иванням и. Н ерідко в таких сікп |)ілмих передмовах вони зверталися безпосередньо до своїх І иоріиь, як до одухотворених істот, прощ аю чись з ними і Олагослоіигяючи їх у далеку, довгу і незвідану дорогу до чи- іача. Осі. як щ иро і схвильовано зробив це на початку наш ої ери в одній із ііосі ичних передмов до своїх послань відомий римський иоет і сатирик Горацій (6 5 -8 до н. е.):

38 ІСТОРИЧНІ ии токи и и д л т іи ч о їс іїр л и и усиіті

Горацііі

“Ти, МОЯ книго , ... не м о­жеш перенести ні зам ків , ні печаток цих милих до со р о ­м’язливості стражів; ти боїшся потрапити до рук людини над­то мало допитливої; ти праг­неш відомості, ти, яку я вико­хав з інш ими почуттями. Ну, біжи туди, де ти так гориш ба­ж анням сп іткн ути ся. Раз ти вийш ла, для тебе вже нем ає повернення.... Я кш о я зможу, не беручи на себе провину, пе­редбачити твою долю , то ти будеш милою римлянам доти, поки збереж еш п ри надн ість віку. Тоді, вим учена в руках

натовпу, ти впадеш в ціні або будеш мовчазно годувати черв’я ­ків, які заховаю ться між твоїми сторінками... М оже настати час, коли , відш овхнута в Римі, кинута в його передмістя, на старості років ти потрапиш до рук малих дітей для навчання їх грам ати ки” .

У стародавні часи, як і пізніше, аж до наших днів, писання книг приносило не лиш е моральну й матеріальну винагороди, а й нараж ало автора на неабиякі ж итейські випробування. П оказовий у цьому плані приклад можна навести з життя ще одного рим ського поета, соратника Горація, — Овідія (43 до н. е. - 1 7 (?) н. е.). Д еякі його гумористичні й сатиричні твори зачепили, очевидно, “ за ж и ве” імператора Августа. За таку сміливість цей диктатор наказав вигнати перестарілого Овідія з Риму і поселити його на безлю дному березі Ч орного моря. Саме наприкінці свого життя, перебуваючи у вигнанні, поки­нутий і забутий всіма поет пиш е збірку своїх “Скорботних елегій ”. Не маючи відповідних матеріалів, будучи без п о ­мічників, поет створив своєю старіючою рукою цю невеличку, простеньку з оф орм лен ня збірочку, зрош ую чи її' сторінки своїми слізьми, наповню ю чи ії болем і переживанням за н е­справедливе покарання. Наслідуючи Горація, Овідій схвильо­ваним поетичним рядком звертається до свого чи не остан ­нього творіння:

Ролі, кііигіі в (•усіїі.чі.пому ііоп-уііі 3 9

А іт ір ■‘Скорботіїіїх елегій’ Опідій

“ М аленька книжечко! Я не заздрю цьому, але ти в ід ­правляєш ся без мене в М істо, куди не може піти твій госпо­дар. Іди, але благенько вдяг­нена, як і належ ить книзі ви­гнанця. Н ещ асна, бережи на­ряд свого нещ астя. Нехай не вкриється пурпуром твій п о­кров — його колір не личить тому, хто носить траур. Нехай не приваблю є чиєсь око твій заголовок, нехай кедр не н а­повню є аром атам и твоїх сто­рінок. Нехай не виділяю ться дві білі кулі на твоєму чорному образі. Такий гарний убір буде прикраш ати щ асливі книги. А ти... Ти не можеш забути про моє нещ астя. Твої два обрізи не будуть відполіровані білою пемзою ... Не червоній за свої плями. Бачачи їх, кож ен зрозум іє, що вони зрош ені моїми слізьми. Іди ж, моя книго , і привітай від мене ті дорогі для мене м ісц я ...”

П ереж ити довгий вік, передати заховані між рядкам и знан ня не одному поколінню сучасників судилося тим кн и ­гам, які потрапляли на розкіш ні полиці публічних чи приват­них книгозбірень. Від часів появи перших рукописних книжок з ’явилися перекази про магічну силу цих помережаних р ізни­ми чорнилам и й почеркам и сторінок. Цій силі п ідкорялися навіть боги. Тому, очевидно, й прийш ли наш і попередники до думки, що книги потрібні лю дині не лиш е за ї"ї ж иття, а й після смерті.

у стародавньому Єгипті народилася традиція класти до саркоф агів пок ій н и ків спеціальні тексти, які згодом отри­мали назву “Книги мерт вих”. На початку це були сувої. їх зміст складав здебільш ого розбавлений малю нками опис життя і добрих справ п ок ій н и ка , з детальним описом молитов, за ­клинань. Так, довж ина покладеного до саркоф агу сувою , на стрічці якого були описані земні подвиги батька єгипетського царя Рамзеса IV, склала 130 футів.

Незважаючи на те, що процес переписування книг з часом удосконалю вався, постійні користувачі переписаних текстів

стикалися все з більш ою кількістю різном анітних пом илок, відхилень від оригіналу. Н ерідко траплялося, що прізвищ е автора твору на чергових копіях або зовсім губилося, або й перекручувалося, а кож ний наступний п ерепи саний п р и ­м ірник все помітніш е віддалявся за змістом від оригіналу. За­леж ало це передусім від сумління переписувачів.

Бажаючи покласти край таком у байдуж ому ставленню переписувачів книг до свої обов’язків , один з грецьких пра­вителів Лікург наказав своїм писарям ретельно скопію вати кожен при м ірник драми з найстаріш их оригіналів, звірити написане і покласти ці при м ірники, як зразки , до власного скриптонію . На кож ен випадок публічних вистав саме цей зразковий прим ірник видавався для ретельного копію вання організатором постановки з вимогою ні на йоту не відсту­пати від оригіналу.

4 0 ___________________ ІС Т О Р И Ч Н І І ІИ Т О К И ІЯ ІД Л ІЯ ІИ Ч О Ї С ІІР Л И И у СІЯТІ

Иимоги Історія зберегла п и сан і вимоги давньо­го ііереііисувачів єврейських талмудистів, які вони виробили книг на віки для тих, хто братиметься за ство­

рення рукописних книг, які в переважній більшості стосувалися текстів Свящ енного

писання. То була ціла система вимог і правил, яких мав свято дотримуватися кожен, кому доручалася ця відповідальна спра­ва. Ці правила були написані понад тисячу років том у Текст їх зберігається поряд із сувоями з дна М ертвого моря в од­ному з найголовніш их залів музею К ниж кове С вятилищ е в Єрусалимі. Зважаю чи на унікальність цього документа, його варто навести у цьому розділі з незначним и скороченням и:

“ 1. Синагогальний згорток повинен бути написаний на шкірах чистих тварин.

2. На кожному шматку пергаменту має знаходитись певна кількість стовпчиків, постійна по всьому рукопису.

3. Довжина кожного стовпчика не повинна бути меншою 48 і більшою 60 рядків. Кожний рядок повинен мати ЗО букв.

4. Всі слова в рукописі мають розміщуватися по лінійці, і якщо три слова написані нерівно, то рукопис вважається непри­датним.

5. Чорнило має бути лише чорним, а не червоним, зеленим, чи якогось іншого кольору, і виготовленим згідно з певним ре­цептом.

6. Переписувач не повинен ні найменшою мірою відходи­ти від оригіналу.

7. Жодного слова, жодної літери, навіть йоти не можна писати по пам’яті, без того, щоб не дивитися на рукопис оригіналу.

8. М іж будь-якими двома приголосними має залишатися пробіл, рівний товщині волосинки або нитки.

9. Між будь-якими двома абзацами має залишатися пробіл шириною в дев’ять приголосних. А між книгами — шириною в три рядки.

10. Переписувач повинен працювати лише в традиційному єврейському одязі, вимивши своє тіло. Не починати писати імені Бога, не вмокнувши щойно перо в чорнило. (...)

17. Якщо цар звернеться до нього, коли він пише ім 'я Боже, то писар не повинен звертати на нього жодної уваги.

18. Згортки, в яких не виконані ці правила, повинні або за­копуватися в землю, або спалюватися, або передаватися в школи для використання лише для навчальних цілей".

Коли ретельно порівняти, скажімо, кожен із десятків тисяч рядків, заголовних заставок, кожну із сотень тисяч друкованих літер, виданих у різні роки текстів С вятого П исьма мовою якогось одного народу, складається враж ення, що саме всіх цих вимог давньоєврейських талмудистів свято дотримува­лися ті, хто мав Богом послану високу місію творення таких книж кових щ едеврів. Адже чи не в цьому криється феном ен вірності духу і букві Біблії, яка писалася, переписувалася й перекладалася впродовж 1700 років представникам и більщ ніж щ істдесяти поколінь різних народів світу й не зазнала відтоді жодних змістових відхилень від оригіналу.

На жаль, таких вимог не завжди дотримувалися каліграфи і переписувачі книг світського характеру Але ж у цих глибин­них за змістом і таких актуальних на сьогоднішній день прави­лах закладений своєрідний проф есійний, м оральний кодекс редактора і видавця будь яких часів і народів. Редактора й видавця, як творця дивовиж ного винаходу лю дського розуму, яким стала для лю дства Її величність — Книга.

З а п и т а н н я і з а в д а н н я д л я с а м о к о н т р о л ю

Якими були історичні передумови виникнення рукописної книги ?Які первинні матеріали слугували основою для створення пер­

ших книг?Назвіть і коротко охарактеризуйте дві найпоширеніші форми

стародавньої книги. Коли вони виникли ?

. ' іа і і іт і і і і ія і лакдаиіія. І’ скомсіїдонаиа .іітсратуїіа 41

Завдяки чому ввійшов у історію ассирійський правитель Аш­шурбанапал ?

Якою була технологія виготовлення папірусу?Яку книгу в кодексному варіанті слід вважати найдавнішою

на землі?Де і чому виникали центри творення рукописних книг у старо­

давньому світі?Книги якого змісту були популярними за античної доби ?Яку драматичну роль відіграла книга в житті римського пое­

та Овідія ?Чому для переписувачів Книг Святого Письма існува/ш жорсткі

й безумовні правила ?Назвіть основні вимоги давньоєврейських талмудистів для пере­

писувачів біблійних текстів.Чим пояснити феномен фактичної відсутності відхилень від

оригіналів у наступних переписуваннях протягом століть різними поколіннями книгописців текстів Святого Письма ?

Що спонукало ізраїльський парламент (кнесет) внести напри­кінці XX століття зміни до правопису державної мови Ізраїлю?

Р е к о м е н д о в а н а л іт е р а т у р а д о тем и

Герчук Ю. История графики и искусства книги. — М.: Аспект- пресс, 2000. - С. 15-72.

Дмитриева Н., Виноградова Н. История Древнего мира. — М., 1989. - 208 с.

Эггерь Э. История книги от ее появления до наших времен / Пер с франц. — С-Петербург, 1900. — 242 с.

Кацпржак Е. История книги. — М.: Книга, 1964. — 419 с.Митрополит Іларіон. Неоціненні знахідки в Палестині / / Віра

й Культура (Вінніпег) — 1957. — № З, 4.Пакуль И. Книга: исторический очерк. — X.; Главполитпрос­

вет, 1923. - 130 с.Перлова Е. Бумага для фараона 11 Мир бумаги. — 2000. —

№ 7 -8 . - С. 50-51.Тимошик М. Стародавня рукописна книга в світі: попередники,

ранні осередки, роль у суспільному поступі / / Вісник Книжкової палати. - 2002. - № 4. - С. 22-27.

4 2 ІС Т О Р И Ч Н І в и т о к и В И Д Л В І І И Ч О Ї С П Р А В И у СВІТІ

Т е м а 2

УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА КНИГА ДОХРИСТИЯНСЬКОЇ ДОБИ(середина IX - середина X століття н. е . )

а 9У. А€ < Е

6о/ К

О Оч оу V

»4 ь»: юя

Обставини і ііричиїїи недосліджеііосїі ііитаиня

Періодизація стаїїошіения та розвитку давньоукраїнської рукописної справи

Книжкова справа в Україні перед прийняттям християнства

§ 1. О Л гтав іїн ії і п р и ч и н иІІЄД<)СЛІДЇКЄ1И>СТІ п р о б л ем и

Після знайомства у попередньому розділі з історичними витоками рукописної книги в світі, перед читачем виникає питання; як і коли зароджувалося книгописання на україн­ських теренах, звідки воно при йш ло, на яком у часовом у відрізку історії пустило воно тут своє корін ня, в яких ум о­вах відбувалося його становлення, яким и були перш і кн и ж ­кові шедеври?

Українська книга, шо є невід’єм ною складовою світової культури, має особливо непросту історію. С воєрідність цієї історії полягає в тому, шо давня українська л ітописна книга, з одного боку, позначена беззаперечним авторитетом і славою в усьому цивілізованому світі, безмірною силою її просвіт­ницького і патріотичного впливу на читача, бож ественним талантом і розумом її творців, а з інш ого боку — вкрай н е­сприятливим и обставинами її розвитку і збереж ення, тією руйнівною силою , отим заборонницьким , обмеж увальним, принижуючим арсеналом форм і засобів, які протягом століть методично й постійно спрямовувалися проти неї. С прям ову­валися з єдиною ціллю — зменш ити, нейтралізувати її одухо- творюю чу суть, не дати можливості виконувати призначену її творцям и ф ункцію — спонукати народ думати, піднімати його з колін.

Досі ми не м аємо правдивої, науково вивіреної й повної картини витоків вітчизняної книги. Це та невиорана нива, яка, за словами Івана О гієнка, давно вже чекає чесних і пра­цьовитих робітників. Бо тільки за таких умов вона вродить рясним и плодами, дасть можливість заповнити десятки н о ­вих, досі незнаних, сторінок минулого наш ої Батьківщ ини.

П ояснити наявність значної кількості “білих плям ” у цій справі можна кількома причинами.

4 4 __________________________________________________ Д О Х Р И С Т И Я ІІС Ь К -Л Д О Ь Л

В трати У результаті чиаіенних природних і особливоп ам ’яток суспільно-політичних потрясінь та буревіїв,на місці на які особливо щедрою була вітчизняна істо­

рія, значна частина писаних стародавніх па ­м ’ят ок безповоротно втрачалася на місці.

Книги, створені з такого делікатного і майже незахищено- го матеріалу як пергамент, папірус, папір, гинули від пожеж, повеней, спустошливих набігів чужинців. Ті прим ірники, які поспіхом прилаш товувалися десь від нем инучого знищ ення в церковних чи монастирських сховах, незабаром перетворю­валися на попіл разом з варварською руйнацією цих святинь. Ц ілий том можна написати про історію ни щ енн я, паління кн иж ок у результаті м іж конф есійних сутичок віруючих, н а­ступу на завойовані силою території різноманітних неприм и­ренних орденів іновірців. Сюди ж варто додати й всі ті випадки вилучення та знищ ення писаного й друкованого українського слова з політичних мотивів. Переконливим прикладом такого пош иреного в радянську пору явищ а став цілком не випад­ковий підпал залу україн іки найголовн іш ої наукової б ібліо­теки України у 60-ті роки минулого століття — бібліотеки ім. В. Вернадського НАН України, де зберігалися найрідкісні- ші, найдавніш і і тому найцінніш і писем ні набутки народу.

ОбсТІІІЧІМІІ і І1|)ІІЧІПІН иодос.ііджсікх-ті проблеми 45

Віівімеїііія Кращі витвори культ урної спадщини ста-ііам ’яток родавньої України-Руси постійно, в у с і часи,

вивозилися за її меж і й більше сюди ніколи не поверталися.

Часто робилося це з добрих намірів; писані твори , які народж увалися в київських і при ки ївських освітніх осеред­ках, за словами М ихайла Грушевського, знаходили на півночі своїх адептів, які прийм али їх побож но, як святу річ, варту подиву, пош ирення, наслідування; ченці, “святителі” та їхнє оточення ш ирили ці писання поза київською землею як твори взірцеві, як канони віри й побожності. Ш ирили нерідко мето­дом переписування, прилаш товуючи їх до тамтеш ніх мовних особливостей, віддаляючи твір від оригіналу

П ізн іш е процес м нож ен ня давн ьоукраїн ськи х книг із о б ов’язковою зам іною граматичних і мовних особливостей у російських монастирях здійсню вався за вказівкою м осков­ських ієрархів. З втратою оригіналів ки ївського походж ення з усіма явним и ознакам и тогочасної української мови такі твори ставали вже власністю нових Гї творців. Б ільш ість же шедеврів української книж кової культури нагло грабувалася. Така практика була започаткована ще Андрієм Боголюбським,

46____________________________________ лохри(:тияисі>кл допл

зловісна роль якого у вивезенні назавжди з України духовних і матеріальних набутків К иєва ясн о проглядається із такого свідчення л ітописця: “...1 взяли вони Київ... І грабували вони два дні увесь город — Подолля і Гору, і Софію, і Десятинну Бого­родицю... І взяли вони майна безліч, і церкви оголили од ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали ”.

Тенденція царських правителів та їхніх прислуж ників вивозити все кращ е з близьких і далеких околи ць імперії до її столиць Петербурга й М оскви посилювалася й за більш ови­цького режиму. Коли до цього додати ще й вивезення сотень і тисяч книж кових раритетів за кордон кращ им и представ­никам и української політичної ем іграції в надії зберегти у вільному світі ці цінності для прийдеш ніх поколінь українців (на жаль, значна кількість тих ш едеврів безповоротно роз­гублена непростим и дорогами європ і ам ерик), то неважко уявити величину втрат скарбів української культури.

Книги Весь цінний рукописний і друкований інвен-як політичні тар давньої української доби, який зберігався заручники в Росії, на цілі століття став політичним

заручником окупаційної для українців росій­ської влади в “українському пит анні”.

Свідомі українські наукові сили, які завжди сприймалися оф іційною владою як політично непевні, тривалий час не ма­ли до того інвентаря вільного доступу. О ф іційні ж представ­ники російської науки, активно залучаючи весь цей матеріал до наукового обігу, стали розглядати давні писемні набутки, які творилися на праукраїнських землях, як складову росій­ської культури, як такий собі вступний розділ до історії росій­ської книги зокрем а і писем ності в цілому. Н авіть високий авторитет і науковий досвід таких істориків з явним україн ­ським слідом у походженні і вихованні, але з явно обмеж е­ним и рам кам и свого оф іц ійн о заангаж ованого індивідуаль­ного “я ” як М. М аксим овича, М. К остом арова, О. П отебні, В. А нтоновича не спонукав їх чітко й недвозначно публічно довести ненауковість і явну заполітизованість спроб не лиш е офіційних науковців, а й владних чиновників відмовити укра­їнц ям у праві на свою давньоруську рукописну спадщину, на своєрідність і сам остійність своєї мови, культури.

І^оловіїий Головним аргументом у недоцільності пере-аргумеїіт носити в глиб історії часові межі виникнення“ проти ” українського книгописання вваж алася т а­

кож відсутність збережених до наш их днів писемних пам ’яток.

Однак зусилля учених спрямовувалися не на пошук таких документів, не на обгрунтування наукових гіпотез, сміливих відкриттів, а на “засто вби ч ен н я” вже затвердж ених згори постулатів.

Розхолоджували завзяття деяких вітчизняних учених м о­лодш ої генерації й періодично озвучувані на різних науко­вих форумах авторитетні вислови “ проти” окремих наукових світил чи результатів експертиз, шо проводилися чомусь у сусідній держ аві, із безапеляційно категоричним і не доказо­вим “ н і” чи “ф альсиф ікат” . Історія з введенням до наукового обігу нових даних, скаж імо, про “ Велесову книгу” , “Л ітопис Аскольда” чи “руські” видання Євангелія і Псалтиря, показані ще 860 року Св. Кирилу в Херсонесі, про що йтиметься нижче,— переконливе свідчення цьом у Це ж стосується і витоків української друкарської справи до так званого доф едорів- ського періоду Адепти теорій “спільної коли ски ” і “ вторин­ності українського друкованого слова перед рос ій ськи м ” , зм иривш ися, врешті, із українським и друками німця Ш вай­польта Ф іоля 149! року, все ще й слухати не хочуть про пер­шого українського друкаря Степана Дропана та його друкарню у Л ьвові 1460 року (за 112 років (!) до приходу туди Івана Ф едоровича). С проба автора цих рядків обґрунтувати наII М іжнародному славістичному симпозіумі в Іспанії (Баєза, ж овтень, 1996 року) нову, політично не заангажовану, кон ­цепцію витоків української книги, викликала справжній таки політичний демарш російських учасників форуму.

О б п іііііт и і іі|>ичііііи іісд<)<міджеіі()сті ііроб.іеми 47

П озиція Будь-які потуги українських учених зосере-“ стариіого дити свої зусилля на з ’ясуванні витоків віт -б р а т а ” чизняноїрукописної книги в контексті нових

відкриттів слов’янознавчої науки натикали­ся або на офіційну заборону, або на одностай­

ну блокаду т аких відкриттів з боку представників російської офіційної науки.

П ричина таких заборон крилася не в науковій, а в ідео­логічній площ ині: визнати бодай теоретично ф акт існування таких давніх українських рукописів, які, на жаль, не зберег­л и ся , означало б остаточно підірвати вироблені століттями постулати російської історичної науки щодо спільної колиски “трьох братніх народів” , щ одо їхньої спільної мови, щ одо привнесеної з Новгорода в Київ Рю риковичами держ авності Русі, щодо ролі “старщ ого брата” у ф ормуванні й збагаченні культури слов’янських народів.

Я кщ о в період перебування України в складі Російської імперії деякі автори все ж могли опублікувати, бодай у неоф і­ційних друкованих органах на кщталт “ Київської старовини” , свої міркування щодо відмінних щляхів виникнення й розвит­ку культур трьох слов’янських народів — українського, білору­ського і російського, то із ствердженням на колишніх просто­рах цієї імперії радянської влади робити це ставало все важче.

З ідеологічних причин усі підрадянські роки у вітчизняній періодиці, чи, тим більш е, в якомусь окрем ом у виданні, не могло з ’явитися жодної об ’єктивної наукової публікації, при­свяченої витокам української л ітоп исної книги. Д омінувала затвердж ена згори так звана наукова кон цепц ія “сп ільної ко л и ск и ” , “спільного к о р ін н я” , за яко ї весь колосальний культурний і науковий набуток, уся духовна спадщ ина К иїв­ської Русі — безпосередньої праукраїнської держави — безза­стереж но присвою валася Росією . Як суто українські можна було розглядати й досліджувати лише ті рукописи, які створені були на українських теренах, починаю чи з XIV століття.

В інших умовах працювали на цій ділянці українські вчені- ем ігранти, створивш и для цього на Заході цілі науково-дос­лідні інституції. їм ніхто не “спускав згори” ніяких концепцій і не примушував працювати на методологічно хибних засадах. І це був величезний позитив у дослідницькій роботі. Та водно­час, перебуваючи на чужині, вони були позбавлені найголов­ніш ого — джерельного матеріалу, архівів, оригінальних л іто­писів і стародруків. Саме з цієї причини, скаж імо, лекц ії за редакцією Д митра А нтоновича “Українська культура” , які читалися в 30-ті роки XX століття в Чехо-Словаччині україн­ськими вченими-емігрантами, і які були, нарешті, перевидані в Україні в 90-х роках з реком ендаційним грифом м іністер­ства освіти України для використання їх у навчальному проце-

4 8 Д О Х Р И С Т И Я І І С І .К Л д о ь л

СІ, не сповна висвітлюють окремі принципові питання станов­лення і розвитку української культури. Зокрема в тій частині, яка стосується рукоп исної книги, автори курсу не зм огли, за браком архівних матеріалів, визначити більш ранн ій (від другої половини XI століття) час появи перш их українських рукописних книж ок.

ОГм-гаїїііми і иріімііми ік-дікмід/шміості іі|юб.і(міі 4 9

Позиція Розірвати, нарешті, цей Гордіїв вузол, вийтивітчи.іііяііих із своєрідного “зачарованого кола ст оліт ь” прихильників вдається й через домінування прихильників“ «‘нільної теорії “спільноїколиски ” в сучасній офіційнійколи ски” українській науці.

Зазвичай , оприлю днення результатів дослідж ень у галузі гуманітарних наук, які

в радянські часи проводилися немалим загоном вітчизняних учених академічних інституцій, підпорядкованих українській Академії наук, ставало своєрідним орієнтиром для представ­ників вузівської науки, дослідників молодш ої генерації, зо ­сібно на периферії. Варто було сподіватися, шо з набуттям Україною незалеж ності ці орієнтири підкріпляться новим и, сміливими і політично незаангаж ованим и, теоріями, гіпоте­зами і в ідкриттям и, спрям ованим и на з ’ясування давно вже окреслених “білих п л ям ” вітчи зняної історії. О днак, п ри ­наймні у контексті наш ої проблем атики, помітних зруш ень, які привели б до прориву блокади, на жаль, не сталося. Ми продовж уємо ходити, за влучним висловом проф есора А на­толія П огрібного, по зачарованом у колу століть, і все ше бо­язко, з пересторогою, а часом і з категоричним несприйняттям відносимося до будь-яких спроб вийти за усталені межі, бо­дай ввести до наукового обігу нестандартні результати окремих дослідж ень чи, зреш тою , гіпотез.

Свідчення цьому — вихід довгоочікуваного перш ого тому п ’ятитомного академічного дослідження “ Історії української культури” , шо побачив світ у першому році нового тисячоліт­тя. Автори текстів, присвячених, скажімо, витокам української мови, літератури, л ітописання, залиш аю ться вірними радян­ським науковим кон цепц іям .

Як і раніш е, для характеристики мови давньоукраїнської держави К иївська Русь у цьому виданні вживаються терміни4 — 7 -1165

старослов’янська та давньоруська мова, хоча давно вже наста­ла пора реабілітувати терміни давньоукраїнська (або, за ака­деміком Ю рієм Ш евельовим, староукраїнська чи протоукраїн- ська мова). Аргументи ж цілого ряду авторитетних українських учених-м овознавц ів щ одо штучності і надуманості терміну давньоруська мова взагалі не беруться до уваги.

Як і раніш е, серйозно не розглядається питання про дав­ньоукраїнську писем ність язи чн и ц ько ї доби. Годі шукати в академічній історії навіть згадки про одну з найдавніш их па­м ’яток україн ського народу — “ Велесову кн игу” , яка вже кілька років вивчається в середніх ш колах та вищ их закла­дах освіти України. Як також і про результати відкриття “ар­хіву” писемності К ам ’яна М огила в приазовських степах не­подалік М елітополя, час написання яких припадає ще на V il­li Г тисячоліття до Різдва Христового. А спроба українського історика із світовою славою М ихайла Брайчевського пере­нести початки вітчизняної рукописної справи з оф іційно ус­таленого XI в IX століття з відкриттям реконструйованого ним Л ітопису А скольда, названа тут як така, що “ не може розг­лядатися навіть як гіпотеза” (виділення авт., с. 730).

Д ивною і насторожуючою виглядає зі сторінок цієї укра­їнської книги прихильність ї"ї творців цитувати на підтверд­ження своїх аргументів (у надзвичайно домінуючій більшості) російських дослідників української культури замість вітчизня­них. Хіба не показовим у цьому контексті є те, що ім ’я видат­ного ученого Івана О гієнка, який саме у царині дослідження витоків культури, мови, писемності свого народу (чому, влас­не, і присвячений перш ий том) написав і видав за своє життя чи не найбільш е фундаментальних досліджень, згадується тут всього лиш е один раз і то... в негативному контексті.

Як тут не згадати М ихайла Грушевського, який з болем у душі признавав гіркий факт, щ о серйозні і глибинні студії витоків наш ого літоп исанн я і письм енства, “ наскільки досі велися головно великоруськими чи “обшеруськими” ученими, що не взяли від неї (староруської літератури) ії ж ивого, куль­турного, національного змісту” . Не візьмуть і українські пись­м енни ки , дослідни ки , запевняє автор ш еститом ної “ Історії української л ітератури” , “поки будуть лиш е компіляторами або популяризаторами великоруських праць” . Мусимо, за сло­вами Грушевського, “ вгризатися в живе м ’ясо сеї науки” .

5 0 ___________________________________________________Д О Х Р И С Т И Я И С Ь К Л ДОІІЛ

2 . П е р іо д и за ц ія с т а н о в л е н н я т а р о зв и т к у д а в н ь о у к р а їн с ь к о ї р у к о п и с н о ї с п р а в и

П ерегляд Нині в Україні зроблено лиш е перші крокиуеталеііііх до см іливого (і переконливого стираннястереотипів ф альш ивого глянцу, покладеного на цю на оф іційному тему тотал ітарною п роп аган дою . П ісля рівні неодноразових звернень наукової громад­

ськості до вищих державних органів, обгрун­тованих наукових виступів у пресі, які почастішали з початку 90-х років минулого століття, нареш ті, на оф іційном у рівні, було поставлено крапку в штучній багаторічній прив’язаності принципових наукових концепц ій до “сп ільн ої ко л и ски ” .

На подання Міністерств інформації, культури та мистецтв, освіти. Національної Спілки письменників. Національної ака­демії наук України 23 фудня 1997 року Президент України підпи­сав указ “ Про відзначення ЮОО-річчялітописання та книж ко- воїсправи в Україні” . Відповідно до цього документа 1998 рік оголош увався “ роком ЮОО-річчя л ітоп и сан н я і книж кової справи в У країні” .

Здавалося б, можна було порадіти, щ о, нареш ті, не лиш е на науковому, а й на оф іційном у рівні було визнано україн ­ську приналеж ність усього того, що було створено на наш ій землі, наш ими попередникам и, що стало основою витоків і формування вітчизняної мови, літератури, культури в цілому. О днак принциповий стилістичний ню анс президентського указу не міг не насторожувати. Я кщ о з науковою скрупульоз­ністю вчитатися в назву цього важливого документа, не може не виникнути закономірного питання; щ о ж все-таки пропо­нувалося відзначати на державному рівні; тисячоліття літопи­сання в Україні, як за тексом указу, чи тисячоліття українського .ііітописання? Адже за таким, здавалося б, стилістичним огріхом іі|)()гляліиться різна розстановка не ли ш е історичних, а й полі І ичних акцентів. Чиє ж тоді воно, те давн є, тисячолітнє, лігописам ня в Україні — автохтонне, українське, чи чуже, російсі.кс, чи, може, спільне, виходячи з радянської наукової теорії про “спільну колиску”?

і все ж, головною домінантою ю вілейних заходів, що п о ­всюдно пройш ли гого року в Україні, були тези про цю подію

11('1>і(>;і.и>шіия руком ікчіо ї (чірави 51

як “ ви н яткову дату в істор ії у кр а їн сько ї культури” , про “тисячолітнє коріння і витоки наш ої духовності” , про “ук­раїнське походження Рейм ського та О стромирового Є ван ­гелій” .

5 2 __________________________________________________ Д О Х І Ч ІСТІРІІ ІСІ.К-Л ДОІІЛ

П ерегляд Н езадовго до оф іц ійного відзначенняідеологічних тисячолітнього ювілею української книги конім'нцін у львівському видавництві “ С віт” вийш лана науковому добротна в редакційно-видавничому і полі- рівіїі граф ічном у виконанн і книга відомого в

країн і і за кордоном п роф есора Я ким а Запаска “ У країнська рукописна к н и га ” .

Видання це побачило світ у престиж ній науковій серії “ П а­м ’ятки книж кового мистецтва У країни” . У цій книзі зроб ­лено першу спробу в хронологічній послідовності дослідити тривалий і складний шлях розвитку українського рукоп ис­ного книж кового мистецтва в період від глибокої давнини до XVIII століття.

Із скрупульозністю ретельного дослідника тут детально описано 128 збережених донині найдавніш их манускриптів- пам ’яток за такою послідовністю ; порядковий номер руко­пису, дата і місце його написання; формат, кількість аркуш ів сторінок, кількість рядків на сторінці; кількість стовпчиків; матеріал, на якому написаний рукопис; оправа; зміст; оздоб­лення; історія рукопису. О писані автором рукописні книги ілюструються кольоровими та чорно-білими репродукціями мініатю р, орнам ентальних прикрас і сторінок з текстом. Це дає можливість сучасному читачеві по-справж ньому оцінити мистецький рівень тогочасних українських м айстрів-книж - ників.

Величезну цінність виданню надає те, що в ньому проана­лізовані мовні особливості наших давніх книжкових рукопис­них п ам ’яток. Таким чином , кож ен, хто читатиме цю книгу, матиме можливість ознайомитися бодай з частиною словни­кового запасу давньоукраїнської мови. Інш ими словами, тієї мови, якою розмовляли в Києві в X—XI століттях.

І ще одна важлива особливість книги, про яку йдеться. Оглядаючи ту чи іншу книжкову пам ’ятку, написану наш ими авторами, на наш ій землі, автор зазначає ниніш нє місце ї"і

зберігання. П арадоксально, але переважна більш ість цього духовного надбання українського народу, предмет його величі й гордості у різний час була привласнена іншими державами і сьогодні знаходиться поза межами України. Скажімо, з тринад­цяти таких відомих пам’яток книжкового мистецтва XI століття в київських книгосховищ ах зберігається лиш е одна — Мис- сал або глаголичні листи. А серед вивезених від нас — такі шедеври як Остромирове Євангеліє (\056), Ізборник Святослава (1073), Ізборник 1076року, м ініатю ри Трірського П салтиря (1078), Реймське Євангеліє і Чуднівський Псалтир (обидва — перш а половина XI століття), Туровське Євангеліє, Слово Гри­горія Богослова (друга половина XI століття), Сінайський п а ­терик та Типографський уст ав (к інець XI століття). Цей ряд можна продовжувати.

Н айбільше перших українських рукописних і друкованих кн иг перебуває сьогодн і в російських кн и госхови щ ах — бібліотеці А кадемії наук Росії, Російській держ авній б ібліо­теці, Д ерж авном у історичном у музеї Росії. Звичайн о ж, в інтерпретації російських учених вони завжди аналізувалися й розглядаю ться нині як досягнення російської культури, як духовне багатство цієї держ ави.

Така вже доля випала українському народові, що його істо­рію не раз пи сали-переписували (на власний розсуд, на д о ­году замовникам) інші, відмовляючи цьому ж народові в праві неупереджено й розважливо вести власне літописання, робити власну періодизацію свого історичного поступу, розпоряд­ж атися власним и набутками в царині духовної і м атеріаль­ної культури.

Володіючи новим , відносно недавно віднайденим, мате- рі;иіом, варто переглянути усталену досі періодизацію станов­лення і розвитку української рукописної (видавничої) справи. 1 починати її слід не з К иївської Русі, а значно раніш е.

Отож, основн им и періодами розвитку видавничої спра- ііп на лаиньоукраїнських землях можуть розглядатися:

■ дохристиянська доба;• лоба к н я ж о г о К и єва;• га ;тц ьк()-н оли н ська доба.

ІІС|>І()ДИ'ШЦІЯ руКОІІІІГІІОЇ Піріїви 5 3

54____________________________________ ;Чохри(:тиліі(:і.і{л лоьл

3 . К н и ж к о в а с п р а в а в У к р а їн і п е р е д н р и й н я 'і 'т ям х р и с т и я н с т в а

Аргументи до Давні київські літописи донесли сучасни- Володимирового кам цікаві свідчення особливо ш анобли- періоду вого, навіть побож ного, ставлення наш их

праш урів до книж ки. Так, одна з найдав­ніших пам ’яток київського скриптонію —

Ізборник 1076 року — починається саме словами про користь читання книги:

“Добро єсть, братіє, почитання книжне... Не скласти бо кора­бель без гвіздка, так і праведним не можна бути без почитання книжного... Красота воїна — оружжя, кораблеві — вітрила, так само як праведнику — почитання книжне’’...

А ось з яки м глибоким п ерек он ан н ям і вірою в п р о ­світницьку силу книж кового слова пише про це знам енитий автор “ Повісті минулих л іт” :

“ Велика бо користь буває людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, І мудрість бо, і стри­маність здобуваємо ми із словес книжних, бо се є ріки, що на­повнюють всесвіт увесь. Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина. Ними бо в печалі ми втішаємось, вони є узжою стриманості... Якщо бо пошукаєш ти в книгах мудрості пиль­но, то знайдеш ти велику користь душі... Бо коли хто часто читає книги, то бесідує він із Богом або зі святими мужами” .

Такі писемні свідчення навіть недовірків переконую ть у тому, що на час творення цих текстів наші пращ ури не лиш е мали загальне уявлення про книгу, але й були добре обізнані з нею — вміли Гі не лиш е читати, глибинно поціновувати, а й творити.

К ниж кова справа, як одна із ознак рівня культури того чи інш ого народу, його освіченості, ніколи й ніде не виникала спонтанно. Цей процес зароджувався і розвивався повільно, для цього потрібні були відповідні обставини й умови. 1 щоб з таким пієтетом сприймати увічнене кимось на письмі Слово, з ним треба було протягом певного часу спілкуватися, його слід було навчитися читати, пізнавати, відтворю вати й за­пам ’ятовувати.

Кііііжкоип (-мраїш ік'ін'Д ііріііііііптіїм х |ііігп ія іігп іа 5 5

У цьом у кон тексті варто спростувати один з міфів ра­дянської науки, за яким в усіх попередніх виданнях з історії книжкової справи стверджува­лося , що витоки рукописної справи, запровадж еної наш и­ми пращ урами на праукраїн- ських землях, слід вивчати л и ­ше з початку XI століття, тобто з часу після оф іційного при й­няття і пош ирення християн­ства в К иївській Русі. О скіль­ки, мовляв, зародження книж ­кової справи пов’язане було із створенням і пош иренням се-

Зраяок даііііьоукраїїісі.іїого ііік-ьма IX ст. Реконструкція

ііа ііису на гл іїн я ііііі посуді (аа Ь. Рибакоііим)

ред народ ів кн иг С вятого П исьм а, інш их богословськи х текстів, то за поганських, язичницьких, часів потреби такої на землях К иївської Русі до к інця X століття не було.

Те, що це виявилося далеко не так, підтверджую ть нові свідчення, гіпотези й відкриття, зроблені в ітчизняним и і за ­рубіжними дослідниками як давніш ого, так і останнього часу. А ргументами щ одо існування на українських теренах руко­писної, а отже, книготворчої справи задовго до запровадження князем Володимиром Х ристиянства нині виступаю ть:

• піктографічні тексти в печерах і гротах святилищ а “ К а­м ’яна М огила” на Запоріж ж і;

• “ кр ам о л ьн а” і тому не визн ана за радян ських часів “ Велесова к н и га” ;

• давньоукраїнські книги, показані м ісіонеру К ирилу у Х ерсонесі 860 року;

• реконструйована рукописна пам’ятка IX століття “Літо­пис А скольда” .

Прото- На південних теренах України неподалікукраїн ський від М елітополя знаходиться дивовиж нийарх ів п ам ’ятн ик природи і лю дської цивілізації,“ К ам ’я н а віддавна названий у народі “ К ам ’яна М о-М огила” гила” . Тепер це Д ержавний історико-архе-

и і / У > /А ^ #

У ^ <і> л / ^ у у ^ Ч ^ РЛра.'жм ііамисіїї у иіндстсоукраїїісі.ких печерах

:шп(шідііика “ Кам'яна мопіла” (лаЛ. Кііфіїїіиніїм)

ологічний музей-заповідник, який у майбутньому може бути віднесений до ше одного з чудес світу

Світову славу цьому своєрідному жовтому кам ’яному ост­рову в безмеж ному приазовськом у степу принесло недавнє відкриття тут археологами неповторної колекц ії написів на кам ’яних плитах, захованих у великих печерах і гротах. Час написання текстів датується V II - ! I I тисячоліттями до Різдва Христового. Таких печер і гротів виявлено понад 60 і в них віднай­дено близько 150 текстів, виведених піктофафічним (малюнковим) письмом. За свідченням учених, йдеться про світову сенсацію — відкритгя унікального в історії святилища-архіву перш ої в світі держави А ратти, яка була створена в цьому регіоні сучасної України близько 6200 рокудо Різдва Христового і з якої власне почалася історія лю дської цивілізації.

Перш у у світовій науці спробу розш иф рування малю н- кового стародавнього письма зазначеного періоду зробив відомий російський учений Анатолій К иф іш ин, видавш и на основі своїх багаторічних дослідів запорізької К ам ’яно ї М о­гили в київському видавництві “Аратта” книгу “ Стародавнє святилищ е К ам ’яна М огила” . Добутий і ретельно дослідж е­ний матеріал дає підстави авторові вважати, щ о грандіозне святилищ е-архів “ К ам ’яна М огила” (в ш умерській тран с­крипції Ш ун-Н ун) таїть у собі одну з редакцій перш ої в світі рукоп исної книги — епічного твору “Сказання про Гільгаме- ш а”, а також писем ні набутки наш их пращ урів періоду тво ­рення ними трипільської та інш их культур.

5 6 __________________________________________________ Д О Х Р И С Т И Я І І С І . І іЛ Д О ЬА

“ В елесова Напевне, жодному іншому рукопису, ство-к ііи га” реному наш ими пращ урами на праукраїн-

ських землях, не судилася така трагічна, суперечлива і водночас велична й обнадійлива доля, яка ви­пала цій книзі.

Історія “ Велесової кн и ги ” , ЇЇ вивчення І введення до нау­кового обігу зн ан ь про неї позн ачена цілим рядом о б ’є к ­тивних і суб’єктивних перипетій, ба — навіть своєрідної боро­тьби довкола проблеми автентичності твору, ш о відбувалася за недавніх радянських часів, переваж но серед українських і російських учених, — від дем онстративного замовчування опон ентам и , недовіри, загальм ованості, згодом — активн ої односторонньої критики, звинувачення в підробці, ф альсифі­каті і, врешті, — до... намагання відібрати цю пам ’ятку в укра­їнців, назвавш и її російською, штучно перенісш и місце нап и­сання з українського Полісся до земель Великого Новгорода.

Завдяки поки шо незначній групі українських вітчизняних і діаспорних учених (Ю . М иролю бов, М. С крипник, С. П ара­м онов (Л існий), В. Ш аян , Б. Я цен ко , Г. К лочек, В. Д овгич, Д. Ф едоренко, В. Ш евчук) в останні десятиліття XX століття вдалося зробити немало. А саме:

• прорвати ідеологічну блокаду довкола історії “ Велесової кн и ги ” ;

• спростувати “д о кази ” підробки текстів пізніш ого часу;• довести автентичність розш иф рованих текстів;• активізувати інтерес до вивчення пам ’ятки новим поко­

л ін н ям вітчизняних дослідників;• запровадити вивчення її в ш колах і виш их закладах

освіти держ ави;• акцентувати увагу на наділеному сильною художньою,

пізнавальною та виховною енергетикою змісті твору.Неповторність “ Велесової книги” у контексті історії укра­

їнської видавничої справи полягає передусім у тому, ш о, на противагу віднайденим лосі й вивченим л ітоп исни м п ам ’я т ­кам наш ої культури, ця була н ап и сан а на д ер ев’яних до- ш ечках, виготовлених, за одним и дан им и , з дуба, за ін ш и ­ми — з берези. Розміри дощ ечок не можуть не нагадувати величину глиняних табличок бібліотеки ассирійського пра­вителя А ш ш урбанапала, про яку йш лося у перш ому розділі ц ієї кн иги , — 22 сантим етри ш ирин и, 38 сантим етрів дов­ж ини і до одного сантим етра товщ и ни. Верхні ліві краї цих сво єр ід н и х кн и ж ко ви х с то р ін о к м али круглі отвори для з ’єднанн я їх ш кіряним и ниткам и в окрем і блоки-том и (зга­даймо аналоги з бамбуковими дощ ечками давніх китайських рукописних книг).

І і і і і іж к о іі і і (-Ирана ік'імгд іір іій іін гп ім х р іїгп ія ік 'т ііа 57

5 8 ДОХРИСТИЯІІСІ.КЛ ДОІІЛ

¥ д :н к ш ш ш іт ь їн < г т г я 'П 'р т ^ т ііЩ б в іш ~ і ^ ? т а з ’г.<>^^)<?/жтапдатг7і ? ї ^

(І>рагмоііт “ Велссоної кн и ги ” . Дощечка .№ 16

Текст на дощ ечках писався (випалю вався) гострим пред­метом на зразок сучасного шила методом заглиблення в дере­вину для утворення тієї чи інш ої літери , а потім покривався спеціальним розчином, що унеможливлювало псування дере­в ’яних пластин шашелем. (До речі, таким способом навощ ені дерев’яні дощ ечки вж ивалися для нап исання текстів ще в стародавньому Римі). Д ля рівності рядків упоперек кож ної дощ ечки проведені паралельні заглиблення-лінійки, місцями далеко не рівні. Букви ви р івн ю вали ся відповідно до цих лін ійок верхніми своїми частинами. Текст на дош ках-сторін- ках написаний з обох боків. Поля деяких дощ ечок були, кажу­чи сучасною мовою, проілюстровані малюнками. То були ледь вгадувані зображ ення різних тварин — бика, вівці, собаки, а також сонця. Йдеться, очевидно, про символьне виділення м ісяців року.

Час написання книги відноситься до IX століття, точніше, обмеж ується 70-ми рокам и цього століття, бо саме описом подій, пов’язаних з приходом на ці землі варягів Аскольда і Д іра, як також і Рю рика, заверш ується хронологічний ряд твору. А початок цієї оповіді повертає нас до світанку пер­шого тисячоліття перед Різдвом Христовим і базується пере­важно на переказах, легендах, повір’ях, що побутували серед наш их пращ урів задовго до при йняття християнства. Гео­графічні межі опису подій, які перебувають у полі зору автора, сягаю ть степів поміж середнім Д ніпром , К арпатам и, Д оном і Кримом, де постали перші об’єднання антів, полян, як пред­ставників праукраїнських слов’янських племен.

Иіімжкоїш сіі|)аіш перед іірііГмпітгіім хриетіїліїстіш 5 9

Історія багатовікового збереж ення, копію вання, загадко­вого зн и кн ен ня і вивчення дерев’яних сторінок “ Велесової кн иги” має досить драматичний сюжет, гідний окремого дос­лідж ення. Спробуємо ф рагм ентарно відтворити цю історію лиш е в контексті видавничої долі твору.

В іднайдення пом ереж аних скороп исни м каліграф ічним письмом дерев’яних дощ ечок п ов’язане з ім ’ям полковника білогвардійської армії Алі Ізенбеком. Він випадково натрапив на них 1919 року у напівзруйнованому повсталими селянам и маєтку поміщика Донціва-Захаржевського у містечку Великий Бурлук на Слобожанщ ині. Тоді виш колений офіцер російської армії, відчувши, напевне, немалу ціну скарбові, все ж не підоз­рю вав, що взяв з собою в далекі і невідомі йому емігрантські світи безцінну пам ’ятку української культури, її найдавніш ий літопис — Велесову книгу М андрував він з цією поклаж ею спочатку до Криму, а згодом — до Туреччини, Ф ранції і, вреш ­ті, Бельгії.

У Брю сселі знахідкою невідомого походж ення зац ікав­люється український емігрант інженер-хімік М иролю бов (сам родом із С лобож анщ ини ), яки й від 1925 по 1939 роки ре­тельно здійсню є ідентичні копії текстів. Н апередодні Д ру­гої світової війни він пересилає ці копії в С ан -Ф р ан ц и ско , де заходами емігрантів із коли ш ­ньої царської Росії було ство­рено М узей російського м и с­тецтва. За ретельне дослідж ен­ня копій беруться українські та російські учені-ем ігранти .

У результаті наукових д ос­л ідж ень з ’ясувалося, що п о л ­ковник Ізенбек вивіз за кордон із о ку п о ван о ї б ільш о ви кам и

І І()|)іт і)іім і!і абеток. ІІ('р іііа к()л<мііч'п - л ііаки „Ікміосо- мої кммгм", друга - кириличні літо- ри, тр(‘тя — сучасне написання

(;т Л,. <І>(‘лор<‘тї()м)

а А€ < Е6

о / ДгІ ИО О

ч ОУ VЇЧ Юнл ЯА Д Др Р

України текст найстаріш ого українського літопису дохристи­янської доби, складений у IX і переписаний таким же спосо­бом і на такому ж матеріалі у XVI (за інш ими п ри пущ ен ня­ми — у XVII) століттях. Сам власник цього скарбу помер в окупованом у н ім цям и Брю сселі 194! року. С лобож анські дощ ечки відтоді безслідно зникли.

П ерші публікації ф рагм ентів “ Велесової кн и ги ” з ’явл я­ються протягом 1957-1959 років в емігрантському російсько­мовному журналі “Ж ар-п ти ц а” (С ан-Ф ранциско). П очатко­вий коментар до них зробив О. Кур (Куренков). Посилюється й інтерес до загадкового твору К опії публікації потрапляю ть до Британського національного музею в Л ондоні, де ними серйозно зацікавлю ється, зокрема, прекрасний знавець сло­в’янських мов професор В. Ш аян — тодішній керівник Є вро­п ей ського в ідділення У країнсько ї в ільної А кадем ії наук. В Австралії дослідження пам’ятки проводить професор Сергій П арам онов (Л існий). Інф орм ація про цю книгу, віднайдену в Україні, пош ирю ється, таким чином , в усьому західному світі.

Є. Л існий результати свого багаторічного дослідж ення — “ Влесова кн и га” — язы ческая летопись доолеговой Руси” — публікує в Канаді 1966 року Протягом 1968-1972 років в укра­їнськом у видавництві “ М лин” (Гаага, Голландія), засн овн и ­ком якого був українець М. С кри п н и к , з ’являю ться у п ’яти випусках розм нож ені циклостилем м аш инописні варіанти україномовного рукопису “ Велесової книги” у повному варі­анті з передмовою і упорядкуванням В. Ш аяна. С ан -Ф ран - циське видання, що містило 45.000 знаків, було доповнене розш иф рованим и текстами ще 16-ти дощ ечок, скопійованих М иролю бовим — загалом текст книги розщ ирю вався ще на 30.000 знаків.

С понукою для м овознавц ів , істориків і палеограф ів в еміграції до глибш их студій цього твору служили також пуб­лікація проф. П. Ш умовського в “ Інформаційному бю летені” Української бібліотеки в П арижі (ч. 27 за 1972 рік) та огля­дова стаття в “ Календарі канадійського ф армера” за 1970 рік.

Д о речі, саме в канадському і гаазькому виданнях цей найдавніший літопис дохристиянської України друкується під назвою “ Влес кн ига” . Результати ж первісних досліджень про неї подавалися під різними назвами, найчастіше як “Дощечки

«о ДОХІ'ИСТИЯІІСІ.КЛ ДОІІЛ

Ізенбека” . Усталена нині назва книги не є випадковою , адже Велес (Волос) серед давньоукраїнських язичниц ьки х племен, що населяли нащі землі перед прийняттям Руссю християн­ства, вважався богом достатку, худоби, торгівлі. Ім’я його часто згадується на д ерев’яних сторінках книги. З ф ольклорних текстів довідуємося, що ки ян и , наприклад, укладаючи дого­вори з греками, найчастіш е присягалися Перуном і Велесом. Як стверджується в дослідж еннях дохристиянських вірувань українського народу, в пізн іш ом у побутуванні ф ольклорних текстів на теми народних вірувань Велес поєднався із свя ­тим Власієм.

Зовсім по-ін ш ом у віднеслася до цієї п ам ’ятки оф іц ійна радянська наука. 1959 року п ал еограф ії. Ж уковська на дору­чення професора В. Виноградова робить експертний висновок на “ Велесову книгу” і виносить їй однозначний вирок: підроб­ка XIX століття. “Д о казів” підробки справді назбирано було багато, але водночас про ігнорован о багато переконливих аргументів “за ” . На зм іст цього висновку, безумовно, впли­нули ідеологічні фактори: активізація вивчення давньоукраїн­ської пам ’ятки ворожою радянській владі українською д іас­порою не могла не насторожувати М оскву Д о того ж , сама поява “ Велесової книги” в радянській філологічній та історич­ній науці змуш увала до принципового переосм ислення уста­лених кон цепц ій і теорій , що вибудовувалися протягом усіх п ідрадянських років саме довкола “сп ільн о ї к о л и ск и ” та “спільного стовбура” вин и кн ен н я і розвитку трьох братніх слов’янських народів.

Д о прискіпливого й політично не заангаж ованого аналізу “ ВелесоЕнУї кн и ги ” — найстаріш ого на сьогодні літопису до ­християнської Руси-У країни, — зокрем а у контексті графіки письма, “прикладання” описуваних подій до конкретної істо­ричної епохи, авторства, етнографії та діалектології, що побу­тувала тоді на землях створення пам ’ятки, обставин при вне­сення змін до неї в результаті копію вання, безумовно, зверта­тимуться ще все нові й нові покоління як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Одне беззаперечне: цей неповторний збірник переказів про язичницькі уявлення давніх українців, про перш овитоки наш ої культури, записаний алфавітом ран­ньої кирилиці невідомим автором ще до прийняття християн­ства на праукраїнських землях, однозначно спонукатим е до

Кітжічоїш <‘іі|кіка перед ііриііпяггям хригтияіігпш (>|

В2_______________________________ Д()Хі>И(:тияіи:і.КА доьл

відмови від усталених наукових стереотипів, перегляду і пере­осмислення витоків та періодизації виникнення і розвитку вітчизняної книготворчої історії, історії культури в цілому.

“ Ру<-ьке” Важливим аргументом на користь тверд-піісьмо ження про витоки рукописної книжковоїі “ руські” справи на українських землях ще до прий-ііореклади няття в праукраїнській державі офіційноIX століття встановленої дати християнства напри­

кінці X століття є цілий ряд писемних свід­чень, зокрема, зарубіжних авторів. У світо­

вій і європейській історії відомий факт прибуття взимку 860- 861-го років до Херсонесу — тодішньої столиці південного Причорномор’я, через яке русичі вели активні торговельні зносини з греками, — великого болгарського просвітителя і проповідника Костянтина (Кирила). Ця історична особа разом зі своїм братом Мефодієм увійшла в історію слов’янських народів як упорядник азбуки для слов’ян, перекладач С вя­того Письма і цілого ряду богослужбових книг на живу сло­в’янську мову.

У життєписі Костянтина (в історичній літературі так і називається — “Життя Костянтина” і в наукових колах вважа­ється джерелом вірогідним та авторитетним) було зафіксовано факт, що має для предмету нашого розгляду принципове зна­чення. Саме тут він знайшов Євангеліє та Псалтиря, писані “русьскьімьі письменьї” . Фактично це були перші переклади книг Святого Письма мовою давньоукраїнського населення. Ось фрагмент із цього життєпису, здійснений у перекладі сучасною українською мовою Іваном Огієнком:

“ Костянтин знайшов тут (у Херсонесі) Євангелія та Псалтиря, писані руськими письменами (мовою), знайшов і чоловіка, що говорив тією самою мовою, і розмовляв з ним; а навчившися (від нього) наголосу (чи вимови), прикладав (рівняв) до своєї (південнослов’янської) мови різні звуки голосні та приголосні; помолившися Богові, скоро почав читати й говорити. І багато хто дивувалися йому й хвалили Бога” .

Цей фрагмент уже неодноразово інтерпретувався зарубіж­ними і вітчизняними вченими, які у своїх гіпотезах і припу­щеннях розділилися на два табори: прихильників варязької

(готської) та слов’янської теорій походження України-Руси. Отож, ідеться тепер лише про наукове доведення того, кому належать ці письмена, писані ще у IX столітті, — прийшлим на береги Дніпра варягам чи автохтонним русичам-україн- цям? Якщо автохтонам, то факт існування письма, а отож і започаткування ними традиції книгописання у первісних Гі формах слід вважати доведеним.

У цьому якраз і полягає борг сучасних вітчизняних дослід­ників, які досі не спрямували свої зусилля на обґрунтування і остаточного ствердження цієї концепції. Опоненти поси­лаються на авторитет М. Грушевського, який, мовляв, теж сумнівався. Справді, в “ Історії України-Руси (т. І, с. 565) ви­датний український історик з певним недовір’ям віднісся до панонської легенди про приналежність русичам знайдених Костянтином у Херсонесі книг. Однак пізніше, в своєму фун­даментальному шеститомному дослідженні “ Історія україн­ської літератури” (т. II, с. 12), він змінює свою думку. Ось аргументи професора Грушевського:

“ Проби викинути панонську звістку з наукового обігу здога­дом, що вона з ’явилася в легенді як пізніша вставка, відкида­ються фактом, що се оповідання читається в усіх кодексах, себто належить до основного тексту панонського житія. І при всій її невисокій історичності, котру підчеркував і я свого часу, саме представлення такої стрічі Константина з руським письмом і богослужебними книгами в Криму, в Херсонесі, таки лишає дещо до думання. У всякім разі, було б передчасним ставити хрест над сім оповіданні як науково невжиточнім” (виділення а в т . - М . Г.).

Однак, сталося так, що радянська філологічна й історична науки таки поставили хрест у цій справі. Справа тепер за новим поколінням дослідників.

Для нас цікавими і принциповими є також й інші тверд­ження про наявність давньої рукописної традиції на праукра­їнських землях, що зафіксовані в авторитетних зарубіжних джерелах. Для прикладу, ось таке свідчення про письмо русичів залишив у своєму творі арабський письменник Ібн-ель-Недим:

“Один чоловік, словам якого я можу довіряти, розповів мені, що цар гори Кабак послав його до царя русів, і це була йому нагода запримітити, що ці останні (руси) мають письмо, яке вирізується на дереві. При цьому він витягнув кусок білого дере­ва й подав мені. На ньому були вирізані письмена, які означу­вали — не знаю — чи слова, чи окремі літери” .

К ііііж ко п а і-іі|)ііна перед іір ііі і іи п тя м хріїетікіїїетна

Зразок цього “руського” письма, зафіксованого арабським автором, подає 1. Огієнко в “ Історії української літературної мови” .

в 4 _______________________________________________________ Д О Х Р И С Т И Я Н С Ь К А Д О І І Л

3[)а;і()к лаі!иі>оуі;раїік‘ьк()і'о пи сьм а, иодаииіі 987 року іі к и и ;і і

арабського п іісьм сіїїіи ка Іб іі-е .іі.-ІІсди '*а (.'Ш І. О гігиком )

Ще давніші рукописні твори, виконані на кістяному зна­рядді так званим піктографічним (картинним) письмом, віднайдені археологами в поселенні Холопків на Київщи­ні — час створення цього картинного тексту (групи знаків, що нагадують свастику, зигзаг, дерево, хвилю тощо) відно­ситься до IV—V ст. нашої ери.

У цьому контексті по-новому слід потрактувати і свідчення болгарського письменника Xстоліття ченця Храбра, який у своїх “Оповіданнях про письмена слов’янські” вказує на існування, хоча й невпорядкованого, письма в слов’ян до запровадження Кирилом і Мефодієм свого алфавіту. Аналізуючи цей твір апологета просвітителів слов’янства, можна прийти до вис­новку про кількаступеневий розвиток давнього слов’янського письма, а отже, й рукописної традиції дохристиянської д о ­би, — від невпорядкованого, поганського, що складалося з “черт і риз” , до письма “з устроєнієм” . Такого письма, яке давало можливість творити писемні тексти без малюнкових зображень не лише на дереві чи кістках, а й пергаменті.

“ Літопис Відродження і введення до наукового обігуЛскольда” ЦІЄЇ однієї з найдавніших пам’яток укра­

їнського рукописного книготворення на­лежить видатному українському історику

Михайлові Брайчевському Показово, що за сміливі результати досліджень, які стосувалися витоків праукраїнської держави та її писемності (часові межі цих витоків далеко виходили за офіційно усталені), цього талановитого вченого було звільнено 1972 року з роботи в Інституті археології АН УРСР. Відтоді,

за вказівкою радянського цензурного управління Головліт, прізвище і матеріали Брайчевського вилучалися з будь-яких друкованих праць (навіть каталогів). (Див.: “Чорна книга України” . С. 508, 513). Лище з кінця 80-х років минулого сто­ліття стала можливою публікація повного тексту його найго­ловніших творів — “Аскольд — цар київський”, “Утвердження християнства на Русі” , “ Біля джерел слов’янської держав­ності” , “ Походження слов’янської писемності” .

Власне, про більш ранні початки творення на праукраїн- ських землях літописних текстів заговорили радянські вчені ще в роки хрущовської відлиги (1. Забєлін, Б. Рибаков). Аналі­зуючи сторінки відомих літописів, які в результаті неодно­разових переписувань і різних редакцій дійшли до сучасників, дослідники погодилися, що до цих своєрідних зведень про історичне минуле давньоруської держави цілими фрагмен­тами вставлялися тексти, писані різними авторами і в різний час. Особливо показовим у плані компіляції різночасових рукописних джерел виявився текст Никонівського літопису, укладеного за часів Івана Грозного московськими книжни­ками. Завдання полягало лише у встановленні тих джерел, з яких, власне, перші творці давньоукраїнських літописів чер­пали свої знання.

Таке завдання поставив перед собою М. Брайчевський і в принципі розв’язав його. Історію праукраїнського книго­писання він піддав надійній, науково вивіреній реконструкції, згідно з якою ця історія виглядає так:

• Літопис Аскольда як найдавніша історіографічна па­м ’ятка України-Руси (883 р.);

• пауза в літописній традиції, викликана захопленням Києва Олегом (кінець X ст.);

• укладення нового літописного зведення за Володимира, яке увібрало історичні матеріали, накопичені на час остаточної християнізації Русі, починаючи від Літопису Аскольда (996 р.);

• новий літописний кодекс, укладений за безпосередньої участі Ярослава Мудрого (1037 р.);

• літописне зведення ієромонаха Печерського монастиря Никона (1073 р.);

• “ Початкове зведення” ігумена Печерського монастиря Івана (1093 р.);

5 — 7-1165

К м и ж ко т і гирика перед п р ії ї і і ія 'т ім х р іїп м я ік т іш 65

• “ Повість минулих літ” Нестора-літописця, в якій зве­дено та критично оцінено весь наявний досі рукопис­ний матеріал від Літопису Аскольда (бл. 1113 р.);

• друга і третя редакції “ Повісті минулих літ” , здійснена Сильвестром та Мстиславом.

Саме від цих редакцій починається епоха численних, і до того ж, не зовсім точних, переписувань усіх попередніх руко­писних текстів, створених на праукраїнських землях. З-поміж таких виділяються Лаврентіївський (кінець XIV ст.) та Іпатіїв- ський (кінець XV ст.) рукописи.

Реконструкцію Літопису Аскольда М. Брайчевський здійс­нював відповідно до нової методики текстологічних дослід­жень, яка з-поміж інших включала: вибір епізодів з першого літопису; вивіряння текстів з огляду їх хронології та поход­ження; усунення слідів редакторського втручання пізніших хроністів; оцінка стилістичних та суто формальних особли­востей викладу; встановлення внутрішнього, змістового та сюжетного зв’язку між фрагментами текстів та історичними епізодами; використання загальних історичних знань, що базуються на інших категоріях тощо.

Узагальнюючи вищевикладене щодо витоків давньорусь­кого (праукраїнського) рукописного книготворення, яке базу­валося на діалектичній схемі “теза-ан ти теза-си нтез” , дохо­димо таких висновків;

1. Творення рукописних текстів на різних матеріалах (ка­м’яних стелах, дереві, кістках, пергаменті, папірусі) відбува­лося на наших землях в умовах складного і тривалого процесу удосконалення давньоукраїнської писемності. Реконструйо­вані давні рукописні пам’ятки засвідчують кілька етапів роз­витку цієї писемності:

а) фіксація набутих знань “чертами й ризами”, тобто посе­редництвом простих форм-символів, що складали для кожного народу своє піктографічне (малюнкове) письмо;

б) використання в письмі, окрім своїх власних знаків, суміші літер грецького і латинського алфавіту, тобто, висловлюючись мовою болгарського чорноризця Храбра, алфавіту “без устороєнія” (саме тому й не міг прочи­тати Кирило віднайдених у Херсонесі “руських” книг);

в) запровадження виробленої Кирилом і Мефодієм сло­в’янської абетки.

6 6 __________________________________________________ Д О Х І’ И С Т И Я ІІС І.ІІА ДО БА

2. Наявність рукописних текстів київського походження, створених до офіційно визнаної дати прийняття християн­ства в Україні-Русі, є фактом доведеним;

3. Найдавнішими рукописними книжковими текстами, створеними у кодексному вигляді, є “ Велесова книга” та “Літопис Аскольда”.

Заіінтаїїіія і :<авдаііии для самоконтролюЧому протягом тривалого часу витоки української рукопис­

ної книги об'єктивно не досліджувалися?Куди й за яких обставин писемні набутки українського народу

вивозилися ?Поясніть тезу про те, що рукописний і друкований інвентар

давньої української доби став політичним заручником російської і радянської влади в “українському питанні".

Чому 1998рік було визнано датою офіційного відзначення 1000- ліття українського літописання і книжкової справи ?

Якою є нова періодизація становлення і розвитку української рукописної (видавничої) справи?

Наведіть аргументи, за якими стверджуються факти існу­вання на українських теренах видавничої справи до прийняття кня- іем Во.іодимиром християнства.

До якого періоду відноситься написання текстів у давньоук­раїнському “архіві ” “Кам 'яна Могила ”?

Якими формами письма користувалися перші творці книжкових текстів на праукраінських землях?

Коли і за яких обставин створювалася, а згодом копіювалася “Велесова книга "?

Які свідчення зарубіжних авторів стосуються наявності давньо­українських рукописних текстів до X століття ?

Схематично охарактеризуйте історію давньоукраїнського ру­кописання.

І’окомспдовапа література до темиІчкііічсаськчіл М. Л ітоп ис Аскольда. — К .; У кра їн ськи й центр

лучиміїоі кул м ур и , 2001. — 128 с.1>інііічс«ськііи М. П оходження слов’ян сько ї писем ності. — К .:

К М Л к;ілсм ія , 2002. — 152 с.Ік-лсс()іі;і к і іи іа / Упорядкування , переклад, вступна стаття,

ло їіілк. мп іср іал 13. Яиенка. — К .; Велесич, 1995. — 316 с.

і і і і іи т и м і ї ї і ;и ііід іііііі> і. І ’ с ко м см д о ііііііа .іітср а тур а В7

Грушевський М. Історія україн сько ї культури; В 6 т., 9 кн . — K.: Л ибідь, 1993 .- Т . 2.

Жуковская Л. П оддельная доки ри л л и чн ая рукопи сь 11 В опро­сы язы к озн ан и я . — 1960. — № 2.

Запаско Я. У країнська рукопи сн а кни га. — Л ьвів: Світ, 1995. - 4 7 8 с.

Клочек Г. С віт “ В елесової к н и ги ” : Н авч. посібник. — К ірово­град: С тепова Еллада, 2001. — 158 с.

Кифишин А. Д ревнее святи лищ е “ К ам енная м оги ла” : опы т де ­ш иф ровки протош ум ерского архива Х ІІ - І1 І ты сячелетий до н. з.— K.: А ратта, 2001. — 846 с.

Лесной С. “ В елесова к н и га” ; — язы ческая летопи сь доолего- вой Руси. — В иннипег, 1966. — 70 с.

Михайлов Б. П ідзем ний “ Ермітаж У країн и ” : храм найдавніш их письм ен. — K.: Такі сп рави , 2002. — 10 с.

Огієнко /. П овстання азбуки й л ітературн ої мови в сл ов ’ян. — Вінніпег, 1976. — 300 с.

Огієнко /. Історія україн сько ї л ітературної мови / Упор., іст.- б іогр. нарис і прим ітки М. Т им ош ика. — K.: Н аш а культура і нау­ка, 2 0 0 1 .- С . 7 0 -8 4 .

Огієнко І. К остян ти н і М еф одій : їх ж иття і праця: У 2 ч. — В інніпег, 1 970 .- Ч . 1 .4 0 0 с . ;Ч .2 - 328 с.

Тимошик М. Д авня українська рукописна книга дохристиянської доби: Текст лекції для студентів Інституту ж урналістики. — K., 2002. - 3 2 с.

Тимошик М. У країнське кн и гоп и сан н я дохри сти ян сько ї доби: до проблем и розробки нової кон ц еп ц ії / / Наукові зап иски Ін сти ­туту ж урналістики . — 2002. — № 6. — С. 116-128.

Указ П резидента України “ П ро відзначення 1000-річчя л іто ­п и сан н я та кн и ж ково ї справи в У країн і” / / П алітра друку. — 1998. ~ № 1.

Шевчук В. Загадкова “ Велесова к н и га” / / Х рон іка-2000 . — K.,1994 .- № 3 .

6 8 ___________________________________________________Д О Х Р И С Т И Я Н С Ь К А ДОІІЛ

Т е м а З

КНИГОПИСАИНЯ в ДАВНЬОУКРАЇНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ ХРИСТИЯНСТВА(друга половина X— XVI століття)

,о6 м , V

О

іГ'4>н ■

Ші . « и п р й и и Г т і л н » і - ш 11НШ к-іістм. І ір Я А т Т і. ІГТ^^ССМ ІІЙН п і і ^ м н і ї і п г ї и л • ИіііИІ

^ і м і т і с і і м і е с т т ^ о т А . Г іІІрІТ іІМ М к^Г О ц і ж н н н 1Ш .ГоіКА М І . 4л'імл’« х и _ ІЮ К ІХ О Н М . ё с л ш и 'п ^ ы ІІГЙ ^ НІ к к‘Ч Я »Т | м к « х і л ^ . Т О Н (Л Н Іііи т « іи і^ * О Н < П <п »р е м н і ї л к і ї г г о о ї м іТіСА И І « (Т П 0 1 А ( )^ .ИМИІІ|їп’ІІ‘ |"|ї|и-|Г<г\ііі ♦

' І ^ и м і ї » и у . .< 4 » ^ і і і к і і№ІІ^ІіІіІІі'іТ Ю ІА Т /і'іО П ІІЮ Н

Провідні осередки |)укопи<*ііої справи

Творцій переписувачі книг як перші автори, перекладачі, редактори і видавці

Видавничі шедеври Х І-Х У І століть

§ 1. Провідні осередки рукописної справи

Дослідники історії Київської Русі, оглядаючи літописання і книжкову справу цього періоду, зазвичай зачинають її від Ярослава Мудрого. Склалося так, очевидно, тому, що саме за Ярославового правління зафіксовано було найбільше пи­семних свідчень цієї доби. Однак знаменита школа перепи­сувачів книг, що діяла при Софії Київській, і, як результат її роботи, — дивовижний книжковий скриптоній, слава про який уже тоді рознеслася по цілій Європі, не могли виник­нути просто так, без праці попередників.

На цю несправедливість звернув, зокрема, увагу відомий дослідник української рукописної книги Я. Запаско. Він стверджує, що першим осередком рукописної справи на київ­ських землях після прийняття християнства слід вважати Десятинну церкву Й таке ствердження не є безпідставними.

7 0 _____________________________ ДОІІЛ І І І С . ' т П Р И Й Н Я Т Т Я Х Р И С Т И Я І І С Т В Л

Десятинна Збудована хрестителем України-Руси кия-церква у Кисві зем Володимиром протягом 989—996 років.

На той час це була грандіозна кам’яна спо­руда, виконана у візантійському стилі. До­

помагати київським зодчим зводити ї'ї прибули спеціально запрошені майстри з Греції. В найголовніший митрополичий храм християнського града над Дніпром напередодні його освячення привезли немало розкішно виготовленої оздоби з Херсонеса, а з села Берестова перенесли мощі святої Ольги. Перед входом були виставлені квадриги — статуї чотирьох бронзових коней, які стояли на цьому місці до татаро-монгольського наш естя. За свідченням Н естора- літописця, храм було освячено в честь Богородиці, але в народі прижилася інша назва — Десятинна — від десятої частини своїх багатств, які заповів Володимир віддавати на потреби цієї церкви.

Отож, при цій церкві, урядувати якою було доручено від початку Анастасу Корсунянину, створювався своєрідний ду­ховний і просвітницький центр усієї держави. Безумовно, що при ньому працювала і школа, і бібліотека як унікальне схо­вище поступу думки й розуму іноземців та наших пращурів. Поповнювалася вона не лише книгами, привезеними з да-

Осгрсдки рукописної сиріїни 71

Л|ііі;ііи< іпиіи.ііуі.|>ііїііі і.і;()і'() гра<|)іч-іі і і іо МИСІ.ми \ ГІ , міі м о їк 'іа х і;і

:іі(ґ)|т'/ипііиім і;іі)і;і)і |і<і.иідимира та ч гр я іт іїи іі І) :імаі.'!і і ріиіуба.

( 1:1 І Іі'/і<ііііі'і.і>(ію ( ічіїрбу)

леких країн (переважно це були тексти класиків грець­кої богословської писем ­ності IV—VI століть), а й переписаними місцевими книжниками інші, пізніші, зарубіжні джерела. Тут твор­ці нових рукописів набува­ли тієї майстерності, яка вдосконалювалася вже при дворі інш ого правителя — Ярослава Мудрого.

На існування при Д еся­тинній церкві гуртка пере­писувачів книг вказує та об­ставина, шо за ініціативою Володимира саме в цей час у Києві здійснюється нове літописне зведення, яке уві­брало весь історичний мате­ріал, накопичений на час прийняття русичами хрис­тиянства, починаючи від Лі­топису Аскольда. Ніде кра­ще як при цьому храмі таку скрупульозну роботу можна було організувати.

Дослідження за радян­ську добу руїн Десятинної церкви, які, до речі, прово­дилися поспіхом і не комп­лексно, виявили фрагменти настінного мозаїчного і фрескового живопису, мар­мурових плит та багатьох ар­хітектурних деталей із р і­заного каменю . На жаль, історія не зберегла бодай ф рагментів створених тут рукописних книг.

72_________________________ ДОІІА ПІСЛЯ ІІІМІИІІЯТТЯ ХРІІСТІІЛІІСТИЛ

Софійський Найбільшого розмаху книготворча спра- собор у Києві ва набула за часів Ярослава Мудрого. Київ­

ський князь Ярослав не випадково увійшов в історію під прізвишем Мудрий, бо в ос­

нову своєї виваженої політики взяв не загарбницькі війни з близькими і далекими сусідами, а прагнення порозумітися й породичатися з ними (троє його синів одружилися на прин­цесах відомих у Європі королівських династій. А три доньки були віддані за престолонаслідників таких могутніх держав як Ф ранція, Норвегія, Угоршина).

Що ж до книг, то князь читав їх, за свідченням літописця, і днями, й ночами, і заходився ідеєю помноження їх. Очевид­но, що таку любов до Слова привив йому батько Володимир.

В інтерпретації автора Літопису Руського оця любов до Книги і книжності в Ярослава Мудрого пояснюється так:

“І до книг він мав нахил, читаючи їх часто вдень і вночі. І зібрав вій писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов’янську мову і письмо святеє, і списали багато книг І придбав він книги, що ними поучаються віруючі люди і втішаються ученням божест­венного слова. Бо як ото хто-небудь землю зоре, а другий засіє, а Інші пожинають і їдять поживу вдосталь, — так і сей. Отець бо його Володимир землю зорав і розм’якшив, себто хрещенням просвітив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учен­ня приймаючи книжне” .

Ярослав Мудрий хотів подивувати світ високим на той час рівнем писемності й культури свого народу, для чого ство­рив при дворі, в приміщеннях Святої Софії, знамениту школу переписувачів книжок із своєї і чужих мов. з усіх-усюд були запрошені до Києва знавці найпоширеніших мов світу, аби вони могли навчити схильних до наук княжих синів, а ті, в свою чергу, не лише перекладати й переписувати все те, що було створено розумом і руками їхніх попередників, а й самі писати власну історію свого народу.

Такі ж школи незабаром почали створюватися і в інших краях Київської держави, про що також маємо авторитетне літописне свідчення. Скажімо, 1030 року, приїхавши в Нов­город, Ярослав “зібрав з-поміж дітей старост і священиків триста душ і звелів їм учити книгам” .

Ходять легенди, що бібліотека Ярослава Мудрого була чи не найбільшою в Європі й містила сотні шедеврів вітчизня-

(><ч‘(«‘Ді;іі |»уко)іііс ііої сіі|>аніі 7 3

Кіі»;!і. Сііятослаїі та ііо іо с ім 'я , ж ібражеііі па малюнку, що нміїцоиіій 11 одіїіГт .4 маидаїіііііиих українських рукоііисіїм.х пам’яток X I ст. —

“ Іиборіїику кн. Сііягослава”

НОГО й зарубіжного літописання. За свідченням того ж Якима Запаска, великокняжий скриптоній, з якого вийшли най­цінніші пам’ятки давньоукраїнського рукописного мистецтва, налічував більш як 950 томів. Серед них такі шедеври, про які йтиметься в наступному параграфі, — Реймське Євангеліє, Остромирове Євангеліє, Ізборники Святослава.

Перед монголо-татарським нашестям на праукраїнські землі цей книжковий скриптоній було вивезено й надійно закопано. У різний час у вітчизняних засобах масової інфор­мації вже подавалися сенсаційні повідомлення про нібито віднайдені сліди цієї унікальної бібліотеки, розшуки якої щоразу приводять або до підземелля самої Софії Київської, або до Межигірського монастиря, що неподалік столиці.

74_________________________ ДОЬЛ ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ Х іН ІС Т И Я ІКТ іи

Кисво- Досі написання історії цього багатопро-Псчерська фільного осередку духовно-просвітницькоїлавра діяльності українського народу, яка може

слугувати своєрідним портретом христи­янської України в мініатюрі, було преро­

гативою чомусь не вітчизняних учених. Тому й маємо не на таких вже й тісних книжкових полицях немало видань, де вчо­рашній, та й нинішній, день однієї з найбільших українських святинь подається упереджено, спотворено, однобоко, в інтерпретації, скажімо, російських учених ця історія всуціль подається в контексті заідеологізованої концепції про “спільну колиску трьох братніх народів”, наукову неспроможність якої довів ше Михайло Грушевський.

Що ж до справи книготворення в лаврі, то здебільшого досі її розглядали в контексті діяльності лаврської друкарні. Однак витоки видавничої справи тут варто шукати в перших роках становлення цієї твердині духовного подвижництва.

Ставши після Варлаама намісником Печерського монас­тиря, преподобний Феодосій вирішує запровадити в ньому життя ченців згідно зі статутами східних студитських монасти­рів (назва походить від творця студитського статуту Св. Фео- дора Студита, пом. 824 р.). Для цього йому бракувало відпо­відних списків таких статутів, як також і наявної на той час богословської літератури. Тому високоосвічений Феодосій вирішує направити до Константинополя одного з своїх мо­лодих ченців із завданням розшукати таку літературу, пере­писати і принести до Києва. Веління преподобного молодий чернець виконав. Незабаром він доставив на печерські па­горби ці тексти, які спочатку читалися перед братією, а зго­дом і переписувалися. Сталося це близько 1064 року До речі, факт переписування студитського статуту Феодосієм Печер- ським зафіксував для історії невідомий іконописець в одній із своїх мініатюр, вмішених пізніше в Радзивілловому літо­писі XV століття.

Таким чином, тексти статутів східних монастирів, зміст яких закріплював у свідомості насельників монастиря мораль­ні норми життя за Христом, були тим первинним матеріа­лом, який започаткував перекладання і творення нових книг у цьому важливому осередку київського книгописання на почат­ку XI століття.

Осередки рукописної справи 7 5

Саме тут зосереджувалися наявні на той час різноманітні переклади й літописи, що слугували основою для творення нових літописних зводів про минуле русичів і полян. Скажімо, ієромонах Никін мав найбезпосередніще відношення до укла­дання літописного зведення 1073 року (після Володимиро- вого 966 року, виконаного в Десятинній церкві та Ярославо- вого 1037, виконаного в Софії). Через двадцять років —1093 року — за написання нового зведення документів береться ігумен цього монастиря Іван. В історії його праця дістала назву “Початкове зведення З іменем цього ченця деякі вчені пов’я ­зують появу наприкінці XI сто­ліття цілого ряду статей про не­просту внутріш ньополітичну ситуацію в Києві за правління Всеволода Ярославовича.

Згодом на території Києво- Печерської лаври народжували­ся неповторні шедеври давньо­го українського рукописного книжництва, з-поміж яких —“Повість минулих літ ’’Нестора-

літописця, “Києво-Печерський патерик ”.

Окрім цих релігійно-освіт­ніх осередків книги вже з XI століття створювалися і в інших давніх київських монастирях. З-поміж них — у Ірининському, Андріївському, Георгіївському, Видубицькому В останньому, зокрема за безпосередньої участі ігумена Мойсея, було укла­дене своєрідне продовження “ Повісті минулих л іт” — Київ­ське літописне зведення XIІ століття.

І ІЛ ІІІІ ІД О Л ІІІІІІІІ І І.Ч ІС ІІО -ІК 'Ч С р С І.ІІН ІІ

аіі'і'ор і редактор І Іосторліто їіи - сець (рс'коііструкпія ;іа методом

Гсрасимоііа)

4<>рііігів4‘ька За припущеннями ряду дослідників, із цим ;и‘мля краєм пов’язують місце написання “Сло­

ва о полку Ігоревім ” — шедевру давньо­української рукописної справи, історичною основою якого І героїчний похід новгород-сіверського князя Ігоря Свято-

70_________________________ ДОЬЛ ПІСЛЯ ІІІ>І1ЙІІЯТТЯ ХІНІСТИЛІІСТИЛ

славовича проти половців. Принаймні, у наукових працях останнього часу аргументовано й переконливо доведено укра- їнськість походження цього унікального рукопису (на про­тивагу офіційним радянським літературознавцям і книгознав­цям, які протягом останніх десятиліть наполегливо відносили в усіх каталогах і довідниках “Слово о полку Ігоревім” до розділу “ Російська література”). Головна смислова домінан­та цього твору, як відомо, концентрується на проблемі єдності українських земель, ідеї утихомирення і примирення роз­сварених князів. Власне, й причиною поразки Ігоревого війська була неузгодженість дій цього відважного князя із своїми родичами, бажання самому, проти волі Великого князя київського Святослава, перемогти ворога і зажити слави.

+ГНП0м(П^РАСв1Г0В01€МУКАсМЛНР^!ЛП^НН+

«гатнілпш сА минміокікАн г<ое«,г4комоу»«’гн<хсосл«токііннііт

Зра;«)к ;іаі!ііі.()україіі('і>к()го іпісьма XI ст.Рскопструкція ііаіімсіїї на чсріїігіїїськнх :!(>лотих і риімілх

Започаткована в Чернігівському і Новгород-Сіверському князівствах традиція книгописання послужила згодом потужним поштовхом розвитку на цих землях друкарської справи. Діяльність заснованої відомим церковним, політич­ним і літературним діячем Лазаром Барановичем 1674 року друкарні в Новгороді-Сіверському, а згодом і в Чернігові, ба­зувалася на досвіді попередників — тамтешніх творців руко­писних книг На жаль, час не зберіг жодної рукописної пам’ят­ки чернігівського чи новгород-сіверського походження пе­ріоду XI—XII століть.

Галичина Державотворчу і культурно-освітню тради-і Волиііь цію Київської Русі від початку XII століття

продовжує Галицько-Волинське князів­ство. Відтак центр вітчизняного книготворення формується на західноукраїнських землях.

Як І В Києві, тут рукописна справа, як правило, зосеред­жується при монастирях і княжих дворах. Так, в Успенському соборі Галича, збудованому князем Ярославом Осмомислом у 1153—1157 роках, невпинно поповнюється збірка ману­скриптів, написаних місцевими книжниками. До наших днів дійшов один з найцінніших тамтешніх текстів — Галицьке Євангеліє. Рукопис, обсяг якого — 228 аркушів, створено 1144 року в містечку Крилосі, шо за кілька кілометрів від сучас­ного Галича. Неповторність цієї пам’ятки полягає втому, шо її творці першими серед східнослов’янських книжників не просто скопіювали сторінки із попереднього рукопису, а фактично виконали значну упорядницьку роботу: весь текст вони згрупували в окремі чотири частини, за приналежні­стю його до авторів — євангелістів Матвія, Марка, Луки та Іоанна. На жаль, ця пам’ятка давньої української рукопис­ної справи тепер за кордоном — вона була вивезена з Галича в середині XVII століття і зберігається нині в одному з мос­ковських музеїв.

Книжкові осередки діяли з XII століття і при Городиському (на території нинішньої Львівшини) та Богородичному (побі­ля Володимира-Волинського) монастирях. Існує припущення, що саме тут могло бути написане Добрилове Євангеліє — пер­гаментна книга обсягом 271 сторінка. Цінність рукопису в тому, що він має багату оздобу: по чотири заставки і фігурні мініатюри, близько чотирьохсот ініціалів. Цей твір дійшов до наших днів без оправи і знову ж таки для України є втра­ченим — нині він є власністю Росії.

У тому, що рукописна справа на галицьких і волинських землях не була спорадичною, свідчить і створена тут напри­кінці 80-х років XI11 століття найбільша, найвагоміша пам’ят­ка — Галицько-Волинський літопис. Якщо зауважити, що київ­ський літопис закінчується описом подій 1200 року, то цю пам’ятку можна по праву вважати головним джерелом історії України наступного століття. Це фактично ретельно викладена у хронологічному порядку історія Галицько-Волинського князівства від 1201 по 1292 роки, яка подається втісному вза­ємозв’язку з описом подій, що відбувалися по всій Україні- Русі. Автори твору, головною ідеєю якого є необхідність об’єд­нання всіх праукраїнських земель, широко використовували пройняті патріотизмом вставки з різних переказів і оповідань.

( )і ( |)с,ці:и руіі(>ті<-ііі)ї сііраии 77

ЯКІ своїм пафосом і патріотичним змістом нагадували “Словоо полку Ігоревім” .

7 8 _____________________________Д О Ь Л ПІ СЛЯ І І І МПЇ І І Я Т Т Я Х І Ш С Т И Я И С Т И А

Карпатська Розвиток рукописної справи на Карпат- Русь ській Русі пов’язаний насамперед з мона­

стирем святого Михаїла, що знаходився в старовинному українському селі Грушів

(нині Тячівського району Закарпатської області). Це був най­давніший культурно-освітній осередок на цих землях, засно­ваний ще до X століття.

Грушівський монастир відіграв неоціненну роль в історії української культури в цілому і видавничої справи зокрема. Тут, у ХІУ-ХУ століттях, були написані книги, яким волею історії судилося стати основним текстовим і художнім мате­ріалом перших друкованих українських книг Йдеться про Октоїх, Часословець, Тріодь Пісну, Тріодь Цвітну, Псалтир. Друк перших двох книг пов’язувався досі з іменем німець­кого друкаря Швайпольта Фіоля. А містом появи їх у друкова­ному вигляді вважався Краків. Результати багаторічних нау­кових пошуків закарпатського дослідника Олександра Ороса, схоже, остаточно спростовують краківське походження пер­ших друкованих українських книг, про що йтиметься в розділі про витоки українського друкарства. У контексті ж первин­ного рукописного матеріалу для складання таких книг мето­дом рухомих літер і множення певної кількості накладу на друкарському верстаті факт їхньої приналежності до Грушів­ського рукописного осередку є вже доведеним.

2. Ткорці й переписувачі книг як перті актори, перекладачі,

редактори і видавім

Ретельно розглядаючи сьогодні створювані кілька століть тому рукописні тексти, часом хочеться, аби ті дивовижні арку­ші “заговорили”, аби крізь рядки, писані різними почерками, уявити бодай обриси тих людей, які безпосередньо були при­четні до непізнаної таїни народження Книги, відчути напругу їхніх думок, турбот, переживань і сподівань.

Об’єднання Хто були ті, які, ставши на таку благород- каліграфів ну, багато в чому почесну і відповідальнуу цехн житейську дорогу, зуміли поєднати в собі

цілий спектр навичок і функцій, якими в сучасній редакційно-видавничій справі

оволодівають представники кількох спеціальностей?Творці й переписувачі давніх рукописних книг на зорі

рукописної справи здебільшого поєднували в собі функції і перекладача, і редактора, і коректора, і каліграфа (писаря), і художника. А нерідко й письменника, який сам створював і оформляв текст (це все, що виходить за межі богословських текстів, — хроніки, літописи, полемічні трактати, панегіри­ки, навчальні посібники). Отож, мали вони бути передусім високоосвіченими, творчими особистостями, обдарованими відповідними здібностями й талантами.

У стародавньому Римі, наприклад, із збільшенням попиту на різноманітні рукописні тексти, справа переписування книг поступово набирала цехового характеру. Кілька спеціально підготовлених каліграфів писали тексти під диктовку В од­ному з описів середньовічного монастирського скриптонію (за Д. Єгоровим) зазначено: “ На першому поверсі містилася писарня. В ній світло, шість вікон, сім конторок для писарів. Посередині сидів диктатор, він читав манускрипти, 14 пи­сарів записували” .

Подібні цехи існували і в давній Україні. Таку форму за­провадили в школі переписувачів книг при дворі Ярослава

' 4 ' іЕіМ і і і '

( - ' і л К ' ' ^ V - { л ’-. ' г > і ! і ' - Г-'

Гіііі|)ц і іі і і і 'і іс іііи у ііа ч і іс т іг 7!)

•>

І І('|)('іііі('уііичі книг нрм лііорі Ярослаїіи Мудрого .іа роботою. Малюнок .1 І’ ад:інііілліі!сі.коі о лі гоінісу. XV ст.

8 0 / (ОНА ПІ С ЛЯ І І І Ч І І І І І Я Т Т Л Х Р П С Т И Я І І С Т І І Л

Тнореці. рукописно­го ііісдеіфу ;іа робо- гоїо. Дсрснорит

Мудрого. А можливо, й при Десятинній церкві. Однак, зва­жаючи на високий рівень текстового й художнього виконання давньоукраїнських рукописних книг, можна припустити, шо справа ця на початку мала здебільшого індивідуальний, а пізніше (скажімо, в Печерській лаврі) — цеховий характер.

Оскільки переважна більшість книготворчих осередків в Україні створювалася при монастирях, то такими творця­ми були передусім ченці. Згадки в літературі про організацію цієї справи в монастирях є різними. У деяких джерелах вка­зується, що писати чи переписувати книги доручалося лише обраним ченцям, і виконувалася ця робота в келіях лише в умовах “благостного настрою” . З інших довідуємося, що одним із способів покарання ченців було саме переписування книг. Часом за допущені помилки такі каліграфи змушені були працювати і в “позаурочний” час, переписуючи значно більше сторінок.

Редакторс'ькіприписки

Може, через це в передмовах, післямовах і численних приписках на берегах (полях) рукописів зустрічаємо так багато різних

покаянних слів і вибачень тих, хто писав такі книги. Ось лише деякі з них:

“Сія книга писалася рукою многогрішного, злого і непо­трібного, лінивого і невміаого /ванфі” (Тріодь Цвітна, 1521 рік);

“Аз же груб і недостоший Божія благодаті і преісполнен всякого беззаконія і неправди, і віддалений від Бога, і порабо­щен злим дияволом, черва син, а не чоловіка... Мене, грішного, благословіте і простіте, і не кляніте... ” (Євангеліє Учитель­не, 1521 рік).

“Недостойный і многогрішний Симеон ’’ (Євангеліє, 1591 рік).Звичайним явищем було вміщувати наприкінці книг і

детальніші тексти, які, оперуючи сучасними видавничими термінами, можна назвати “ Післяслово” , “Від автора” , “ Від упорядника” . Нерідко тут подавалася ціла історія творення того чи іншого рукопису, розповідалося про труднощі й нега­разди, які доводилося переживати його творцям. Саме із цих частин давніх рукописних текстів й можна довідатися і про місце, і про час їх написання, як також і про авторів. Ось яку своєрідну сповідь перед нащадками про виконану роботу й заклик до них не лише “почитати учення книжне” , а й ша­нувати його творців, залишив диякон Григорій — автор не­тлінного Осторомирового Євангелія:

“Слава Тобі, Господи, Царю Небесний, яко сподоби мя на­писати Євангеліє се. Почах же його писати в літо 6564 (1056 за н. ст. — М. Т.), а окончих 6565. Написах же Євангеліє се рабу Божию, наречену сущу в Крещенії Іосиф, а мирськи Остромир, близоку сущу Ізяславу князю... [Він] тогда держав обі власті: і отця своего Ярослава, і брата своего Володимира. Сам же Ізяслав князь правлаше престол отца своего Ярослава в Києве, а брата своего престол поручи правити близоку своєму Ост- ромиру Новгороді.

Аз, Григорій Диякон, написах Євангеліє се, да хто ліпше сего напише, то не може заздрити мені, грішнику. Почах же я писати місяця октября 21, на память Іларіона, а кончих місяця мая в 12, на память Єпіфана. Молю же всіх почитающих, не можете клясти, ні ісправляше почитайте. Тако бо і Святий апостол Пауло каже: “Благословіте, а не кляніте. Амінь” .

ТІ книги, які мали на своїх сторінках особливу оздобу, потребували певної спеціалізації праці виконавців. Окремі каліграфи писали лише текстову частину, інші — заставки, кінцівки, заголовні літери. Ще інші зшивали аркуші, а хтось готував для цього пряжу, оправи. Приклади артільної органі­зації книготворчої справи на печерських пагорбах зафіксо­вані у “ Києво-Печерському патерику”:6 - 7-1165

Тнорці іі і іс |к ; іп ку н ііч і кн и г 81

“Не раз, коли великий Никін сидів і переписував книги, вмо­щувався блаженний коло нього (йдеться про настоятеля мо­настиря преподобного Феодосія — М. Т.) і пряв нитки для цієї справи

У іншому місці цього твору йдеться про чорноризця Ла- ріона, який особливо відзначився у справі книгописання і якому також допомагав Феодосій:

“Був бо книгописцем добрим, і день, і ніч переписував книги в келії блаженного отця нашого Феодосія, а той, тихо співаючи псалми, пряв своїми руками шерсть або щось інше робив

До речі, сам текст “Києво-Печерського патерика” дає сьо­годнішнім фахівцям редакторської справи колосальний матеріал для поцінування ролі й відповідальності редактора не лише в подальшому вдосконаленні тексту, структури твору в цілому, а й змін певних смислових, фактологічних, ба навіть політичних акцентів в умовах, коли цей текст побутує й розмножується протягом тривалого часу.

8 2 _____________________________ Д О і и ПІ СЛЯ І І І П1 ЙІ І Я ТТ Я Х Р И СТ И ЯІ ІС ТІ І Л

Переробка Як відомо, патерик почали писати ше впопередніх домонгольську добу Аж до початку XV сто-рукопнеів ліття він лише доповнювався наступними

переписувачами, без внесення суттєвих змін до вже створених текстів.

Перше редакторське втручання до тексту відноситься до 1406 року і пов’язане з іменем ченця Арсенія: скоро­чення ряду малоактуальних подробиць, додавання новіших сюжетів. Трохи більше як через півстоліття упорядковувати текст цієї неповторної книги береться ше один редактор — клирик Касіян. Необхідність внесення до рукопису сут­тєвих змін була обумовлена тим, шо ця книга постійно читалася вголос новоприбулим послушникам, ченцям. На такі колективні читання приходило немало й старших людей. О скільки вони були дуже освіченими, постійно читали багато інших рукописів, то в процесі читання ви­никало багато зауважень, доповнень, уточнень. їх і вирішив врахувати Касіян. Протягом двох років він робить дві редак­ції патерика: мовний ряд виразніш е набирає народних ознак, з ’являються нові вставки, виокремлюються головні епізоди, виклад деяких розділів стає поетичнішим, а ком­

позиція — ч ітк іш о ю , бо ПОДІЇ стали подаватися в хр о н ол огіч­н о м у п орядку.

Таким чином, перші три редакції “ Києво-Печерського па­терика” , здійснені у XV столітті, виявилися усталеним текс­том для наступних його переписувань і передруків. І щора­зу не обходилося без редакторського втручання. Найбільше змін патерик зазнавав пізніше у мовному плані, коли за нього бралися ченці російських монастирів або московські друкарі. Вони свідомо зміню вали яскраво виражені українізми, подаючи значний лексичний ряд у російськомовному напи­санні (для прикладу, закінчення в прикметниках -аго замість-ого; ч и ---- іи замість -иГ), все далі віддаляючи пам’ятку відоригінального звучання, поступово залучаючи її до своєї культури.

Факт створення однієї книги кількома каліграфами п ід­тверджують і результати палеографічного аналізу згадуваної вже видатної пам’ятки давньоукраїнської книги — Остроми­рового Євангелія 1057року.

Досі вважалося, що автором книги є диякон Григорій. Але при уважному зіставленні правопису та форм одних і тих же літер впадає в око, шо перші 24 сторінки тексту разом із заго­ловками все ж писалися іншою рукою. Невідомий каліграф, очевидно, не був фаховим писарем і тому не досконало знав церковнослов’янську мову. На це вказують багато слів, що мають давньоукраїнські форми. Був він, скоріше, художни­ком — ним виконані всі золоті заголовки книги (крім п’яти зшитків). Наступні сторінки — від 25 до 294 — писав сам Гри­горій — досвідчений каліграф, який з надзвичайною пильні­стю копіював давньоболгарський оригінал. Припускається, що в створенні цієї книги брав участь і третій виконавець — орнаментатор — його рукою виконані заголовки золотом у п’яти зшитках та написи до мініатюр.

Крізь сторінки іншої пам’ятки давньоукраїнського кни­готворення — “Слова о полку Ігоревім” — проглядаються обриси її безіменного автора. Передусім, він народився на землях Руси-України, бо добре знав традиції і звичаї свого народу, був великим патріотом. Наснажені високою емоцій­ною експресією, переживанням і небайдужістю до долі своєї землі, сторінки книги показують нам автора як людину книж­ну, добре освічену, широко начитану у вітчизняних літописах

Т ііори і й порсіик уішчі кн и г 8 3

та грецьких хроніках, з великим поетичним талантом і врод­женим чуттям краси. Він був одним з перших ідеологів єдності княжої доби, а заодно єдності й могутності Русі як держави зі столицею в Києві. Єдина княжа родина, єдина Русь, об’єд­нана біля Києва, — це мета мрій автора “Слова” . Автор нав­мисне змальовує державну могутність старих князів і кличе вернутися до їхнього часу Ідею княжої єдності він пов’язав з ідеєю сильної княжої влади, через що ідея стала реальною, як засіб творити могутню державу — Русь-Україну. На його причетність до військового стану вказує багатий словник військової термінології.

До творців рукописних книг у кожного народу віддавна формувалося побожне ставлення. Про них складалися леген­ди, їхній труд прославлявся в піснях. Одна легенда розпові­дає про ченця-книгописця, який особливо ревно ставився до виконання своїх обов’язків і залишив після себе багато переписаних книг Після смерті тіло його піддалося тлінню, а рука, якою він писав книги, залишилася нетлінною і довго зберігалася в тому монастирі як реліквія.

Невідомий український автор XVI століття, захоплюю­чись працею переписувачів і творців стародавніх книг, зак­ликає своїх сучасників не лише уважно читати такі книги, а й молитися Богові за їхніх авторів, які по крупинці збирали мудрість віків так, як бджоли збирають мед:

Буди же того вдячон кождий,А проси Бога о оборону завжди,І писара тих книжок не забивай,Аби його дольше Бог ховал І за працю єму живот вічний даровал.

8 4 _____________________________ ДОІІЛ ПІ СЛЯ І І Р И И И Я Т Т Я Х Р И С Т И Я Н С Т В А

§ 3 . Иидавіїичі шедеври XI —XVI століть

Коротко оглянемо два чи не найвагоміші українські л і­тописні книжкові шедеври цього періоду в контексті не стільки їхнього змісту, а історії творення й подальшої видав­ничої ролі.

ІІІІ.іиіІІІИЧІ ІІІСДОІ41И 8 5

І’сймоьке Сваїїгелі«: історія створоіііія та побутування

Цей маловідомий в історії книжковий ра­ритет створений у першій половині XI сто­ліття і тоді ж вивезений з України. Назав­жди. Але нині нам належить не стільки шкодувати за ним, скільки пиш атися. Адже книга ця, написана тогочасною мо­вою княжого Києва у дворі Ярослава ІИуд-

рого, стала, як це не дивно звучить сьогодні, однією з най­цінніших духовних реліквій... французького народу. На ній присягалися згодом французькі королі, цілуючи її сторінки у пам’ятний день своєї коронації. Книга ця неодноразово зни­кала з Франції, а згодом знову поверталася туди вже в дописа­ному іншою мовою вигляді. Книга, про яку так багато написа­но наукових досліджень, на превеликий жаль, іноземними, а не українськими авторами. Як жаль і те, шо в наших ниніш­ніх підручниках з історії про неї ше не написано так, як вона цього заслуговує.

Книга, яка найбільше цитується за кордоном у контексті й історії Європи, і зокрема історії Франції, нині називається Реймське Євангеліє. У Ф ранції її ще називають коронацій­ною. А має вона до українсь­кої історії найбезпосередніще відношення. Бо пов’язана з іменами і Ярослава Мудрого, і його знаменитої доньки-кра- суні Анни.

Зробимо невеликий від­ступ.

Ще за радянських часів якось незаслужено непомітно пройшов на екранах кіноте­атрів фільм про сиву київську

І І. ііііг іт іи і І'сіімсі.коіЧ) ('іш іігелія — Лііміі І1|і<)< м ііт іа . Робота (|)ламаіід- г і.ко іо і|іа іи '|іа Яиобі-оііа де 1>і«' ;і ф |ігго к :іа і'ііо ііа ііок> королспоіо Л ііік ііо і\іоііаі'і'іір>і ('.І!. И іп іїс ііта

у (|>|>аііі(ії

давнину. Називався він “Анна Ярославна — королева Ф ран­ції” . Багатьох глядачів, безумовно, привернув увагу один про- М0ВИСТИІ1 епізод у цьому фільмі. Після урочистого прийому на території Софії Київської високоповажного посольства з далекої Ф ранції на чолі з представником короля Генріха 1 єпископом Сюр Марн Роже, Ярослав Мудрий дає останні розпорядження щодо посагу своїй наймолодшій доньці Анні, яка має тепер виїжджати до далекої Франції як майбутня дру­жина французького престолонаслідника. В тому немалому переліку різних видів срібного й золотого посуду, різно­манітного хутра, який ретельно фіксувався самим Сюр Марн Роже, одним з перших як найдорожчий подарунок Анні Ярос­лав Мудрий назвав Євангеліє. Написане зовсім недавно для знаменитої великокняжої бібліотеки тогочасною давньоукра­їнською мовою і оправлене в позолочені прикраси так, як оформлялися тоді всі рукописні книги при монастирських і соборних школах переписувачів.

Виявляється, цей епізод з фільму — не вигадана сцена­ристом чи постановником художня деталь, а достовірний істо­ричний факт, який у майбутньому мав цікаву й не однозначну інтерпретацію цілого ряду зарубіжних істориків.

На жаль, про цю унікальну книгу в нашій вітчизняній істо­ричній літературі написано надто скупо. Очевидно ж, серед найголовніших причин — і віддаленість пам’ятки від України, а тому її малодоступність для сучасних дослідників. Однак останнім часом у величезних архівних і книжкових схови­щах ученими віднайдено ряд цікавих документів і свідчень про непросту долю цієї книги і значення її не лише для фран­цузів, а й для українців.

Анна Ярославна привезла подаровану батьком книгу до невідомої їй Ф ранції 1049, а за іншими даними — 1050 року. Це давньоукраїнське Євангеліє, як засвідчують зарубіжні дослідники, було написане таки в Києві спеціально для Анни, бо її' ім’я вказане в самому рукописі. 1 написане, до речі, з одним н — Ана. Саме так розписувалася згодом Анна Ярос­лавна, ставши королевою Франції, на всіх важливих доку­ментах, що благословлялися нею.

Створена кирилицею , книга довго нагадувала доньці Ярослава Мудрого про її далеку Батьківщину на берегах Дніпра. Вона й присягалася на цій книзі, ставши незабаром

8 6 _____________________________ ДОІІЛ ПІ СЛЯ П Р И Й Н Я Т Т Я Х РИ С Т И Я І І С Т И Л

І!идіііііііічі ііісдсіі|)И 87

королевою Франції — улюбленою королевою невідомих досі їй французів. 1, хто зна, може це з ї‘і доброї легкої руки, покла­деної в урочистий момент коронації на сторінки батькової книги, наступні королі Франції започаткували цю традицію — присягу на вірність своєму народові, засвідчену на привезе­ному з Києва Євангелії. Принаймні, цей ритуал зафіксований у королівських хроніках від Франсуа 1 в 1512 до Людовіка XVI в 1774 роках.

Після смерті Анни Ярославни київське Євангеліє якийсь час зберігалося в королівських палатах. Та ось майбутній ко­роль Чехії Карл IV, проводячи свої юнацькі літа у Франції в 1331 — 1335 роках, вивозить цю духовну реліквію до Праги. З добрими намірами, аби послужилася вона чеському народу, він дарує книгу одному з бенедиктинських монастирів своєї столиці. 1395 року і"і ретельно переписує один празький мо­нах, додаючи в замітці, що автором перщої частини книги був Святий Прокіп — ігумен Сазаватського монастиря в Чехії. На думку ряду дослідників. Святий Прокіп за походженням був з Київської Русі, народився в Хотові, навчався у Вищго- роді. Друга частина книги вже була дописана тогочасною чеською мовою.

Незабаром заново переписана книга, вже з доданим чесь­ким варіантом знову опиня­ється у Франції, у місті Реймсі (звідси — назва Євангелія —Реймське), а в 1793 році воно знову зникає з архівів. По за­кінченні революції книгу від­находять, і з 1799 року вона вже назавжди прописується в Реймській бібліотеці Карнежі.Текстові аркуш і мають такі розміри: ширина — 19, висо­та — 24,5 сантиметра.

Г('|)Г) Л ін ій Лрослаїиіи, оригінал іікого :ібсрігається іі і Іаіііоиальиій ('»і Сі . і і о т с ц і с т ().!Иі ц і (|>раиції І Іарижі

88____________________/і,()ііл ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ хі>истияік:тіи

У різний час відомі у світі знаменитості, передусім дер­жавні діячі, приїжджаючи до Франції, прагнули якщо не по­тримати в руках, то бодай подивитися на цю легендарну книгу. Свідчення цього — ряд написів, залишених на сторінках кни­ги різними іменитими особами. Так, перший напис зробле­ний на другій сторінці обкладинки, де французькою мовою зазначається, що 26 і 27 червня 1717 року віце канцлер ро­сійського царя Петра І з почтом прочитали першу сторінку Євангелія і заявили, що воно написане їхньою мовою, дру­гу частину, чеську, не знали, як прочитати. На другій, внут­рішній обкладинці занотовано, що 4 липня 1902 року бол­гарський принц Ф ердинанд оглядав Євангеліє. Напис за 19 вересня 1906 року сповіщає нащадкам, що книгу огляда­ли російський цар Микола П та його дружина Олександра.

Остерігаючись, аби ця книга знову не зникла безслідно, як вже не раз було за історію їі перебування у Франції, паризь­кий переписувач книг Сильвестр, за матеріальної підтримки одного небайдужого до французької історії багатія Жюля Люді, переписав її, до того ж, не в одному примірнику Пізніше один з таких переписаних примірників був подарований ро­сійському цареві Миколі 1. Цікаво, якою була доля цього примірника?

Приблизно в цей же час давньоукраїнський текст Рейм­ського Євангелія був перекладений латинською мовою. Архів­ні документи засвідчують, що перекладачі Копітар і Ганка були удостоєні за цей переклад від Миколи І ордена святої Анни.

Документально доведеними можна вважати й факти присяги французьких королів на тексті цієї книги. Про це, зокрема, занотовано в архівах Реймського архієпископства, де йдеться про коронацію таких французьких королів як Франц 1, Генріх III, Людовіки XII, XIV, XV, XVI. В одному з коронаційних описів, віднайденому французьким дослідни­ком Плішаром, привертає увагу така замітка в контексті нашої Євангелії: “На ньому, тобто. Євангелії, королі присягали, до­торкаючись рукою та цілуючи його

І ще один важливий аргумент, який переконливо засвідчує українське походження цієї унікальної книги. До речі, на це неодноразово звертали увагу саме зарубіжні дослідники Євангелія. Йдеться про кольори ініціалів, заголовних літер і різноманітних заставок, якими завжди славилися київські

Видавіпічі іисдгнрп 89

« V* НО -#-*МІ.І-ІІвД /•«•длі и-

жг л в л і м ** хл*ЛііЦ СКІІА'Г* л іім.имснл.-іУілгіл(а}^ І*»ЛИЛІІЯІСЛ-4иЯвСи^ іЛМ

н в(ій:нвсніКЖ-е^*мГі р

¥ОННЛі;Н ІГ/>ЛПЛС- Г і' йк

и і* с ш н н е м к л А » п и к»І'Я»П^*СШПНГиКИіЯМ

А » т т - м іч 'і і - к і іп м ^ іА Н

САЛА. НЛ»-СЛЛЛг *ІЛНЛіу

*лн кА ИЛЬЄЛЛ,' '*^4

КАЛМ-.Є «АМ'Л К ИЛЛД-Д кнЛ Аи'.Є «АН*ЄЛІШІКІІМГД*»Ліикнілі^е^ілн-ду«/«л А #1» ^«ЛНЧЛА,* КЛ-СДЛ» ’

ЬЧ^рв^ІІ-Д^НМА-А^ИГЛІ

»^«ЛМ'ІЛН аул У‘*ЛИ«ІИЬЖ«^МИ*іРАМудр4*#АІЛ

иі^А д я« «и лЧ’ М 4 '

І\Л.1ТІ .ІІіи-(>|І(,\ІІ'ІІ »1«

^ НЄР.'К<>|ІОЛиГА ІГ ІМ/ІІ1 і;лр здмн хі* кіС-кхіЛіе^ *\І.ШАуАМАМ^Л ЬАА-

^»АкДІ'Ии'Д&ЛЛЛв II/«-

селен кАМКНМПИКЛ лгlp«^i^л^sнiцц(>1rtpАЄтАМЬИЛвМ»СІ<А\Г»*

Аі;і(ГАр*»кі«М>' - • у г »;смже ЦІЛІСТЬ#

> сііі|( СІГО V гг гі-ігі:» ГМК ШІ № мі» И » Г* МД

|> МІГ Мв Г*І кн* Іі^ігж »А4ЖП(>СІіНА{'ГЛГА>«

«Т» СА нмму* IIІІ І,

#!>«;• і7ліс««пм<м* іс'м^иж# к»і»уж іе*<уд кі»]^іікігм*иііехтк

ф рагм ент І^еіімського ('каїїіелія. Сьома сторінка

рукописні шедеври. Нерідко літописці, ченці чи спеціаль­но підготовлені переписувачі книг місяцями працювали саме над цими художніми елементами, вкладаючи в них свій та­лант, свої думки, емоції, переживання. 1, безумовно, мають рацію ті дослідники, які вважають, шо саме в розмальовки і різноманітні прикраси до своїх книг їхні творці вкладали пе­редусім своєрідний національний код свого народу, особли­вості його світосприйняття й мислення.

Отож, у художньому оформленні Реймського Євангелія, як й інших наших давніх книг, переважають сині, жовті і мали­нові кольори. Це ті барви, які були на прапорах Київської держави, а відтак і козацької України.

Хто тільки не “присвоював” собі Реймське Євангеліє, си­ньо-жовті й малинові кольори якого на ініціалах та застав­ках, як і словниковий ряд {неділя, третю годину, по правді вам, ідіте і ви в виноградники мої) не можуть не переконува­ти в її українському корінні; і чехи, і словаки, і ф еки, і навіть... росіяни. Та й серед самих українців, як зазвичай і в інших принципових питаннях вітчизняної історії, також не було й досі немає єдиної думки щодо історії пам’ятки.

!Н)_____________________________ ДОІЗЛ ПІСЛЯ П Р И Й Н Я Т ТЯ ХРИС.ТИЯІІСТВЛ

Реймське Уважно вчитуючись в окремі сторінки іс-Євангеліе торії, нерідко приходиш до висновку, якеяк рятівник несподіване продовження мають окремі ї'ї Софії події і факти, у якому тісному взаємозв’яз-Київської з нинішніми подіями вони часом пере­

бувають, як нерідко впливають на них. Логічно вписується в контексті цієї розповіді таке твердження, у тому, що одна з найвеличніших святинь українського на­роду — Софійський собор — зберігся до наших днів, ми пе­редусім маємо завдячувати і доньці Ярослава Мудрого Анні, і привезеному нею до далекої Франції батьковому Євангелію.

Щоб пояснити цю думку, варто бодай фрагментарно зга­дати ще один факт нашої історії — вже недавньої, радянської. Початок 30-х років. У зв ’язку з планами сталінського керів­ництва перенести столицю радянської України з Харкова на береги Дніпра у високих чиновницьких кабінетах Москви об­говорюється проект забудови Урядового майдану Києва, який передбачалося розмістити між Володимирською гіркою і Зо­лотими воротами. Великим півколом тут мав постати масив­ний будинок урядових і партійних органів (частина реалі­зованого проекту — нинішнє приміщення Міністерства за­кордонних справа). Все, що стояло на шляху здійснення цього проекту, мало бути знищеним. Першим злетів у повітря Ми­хайлівський золотоверхий собор, наступною на черзі була Софія Київська. Тільки застережна нота французького уряду який нагадав Кремлю про велику королеву Ф ранції Анну

Ярославну І пам’ять про неї, яку зберігає справжній шедевр світової культури — споруджена Ярославом Софія — поря­тувала святиню.

Безумово, грунтовне вивчення і справедливе з історичного й наукового боку ствердження цієї пам’ятки серед найвагомі­ших набутків української культури ще попереду, як і повер­нення її в Україну шляхом перевидання факсимільним спо­собом. Останнє французи вже давно зробили. Переписаний празьким монахом 1395 року з київського оригіналу руко­писний примірник Реймського Євангелія, як і раніше, збе­рігається у спеціально виготовленому вогнетривкому сейфі за сімома замками в місті коронації Анни Ярославни — Реймсі, а факсимільна копія — в Парижі, у відділі рукописів Паризької національної бібліотеки. Отож, вона є доступною сьогодні і для українських дослідників, які мають змогу туди добратися, і для тих високопосадових чиновників, від патріо­тизму й волі яких залежатиме вирішення на міждержавному рівні питання про повернення Євангелія в перевиданому ви­гляді до своєї Батьківщини.

Ось такі вони, круті віражі української історії, пов’язані з долею однієї із сотень перших рукописних книг, покритих таємничим серпанком не лише української, а й європейсь­кої історії.

И и д іїїіт іч і ііи'іи^іірм 01

ІІорсеоііііицьке Неповторною пам’яткою вітчизняної куль- Сваїїгеліе тури, вершиною українського рукописного

мистецтва вважається Пересопницьке Єван­геліє. Це перший з відомих нам повний

переклад Чотириєвангелій тогочасною українською літера­турною мовою.

Робота над створенням книги розпочалася 15 серпня 1556 року у Троїцькому монастирі в селі Двірець на Хмельниччині, закінчилася 29 серпня 1561 року в Пересопницькому Пре- чистенському монастирі, що в колишньому давньорусько­му місті Пересопниця (тепер село на Рівненщині).

Перекладачем Святого Письма мовою свого народу був архімандрит Пересопницького монастиря Григорій — високо­освічена на той час людина, яка володіла кількома мовами. Про це чітко зазначено в післямові до цієї книги:

92 ДОІІЛ ПІСЛЯ ІІІПІППЯТТЯ ХІМ1СТИЯПСТІ5Л

l î ’i l t î b

.■ f-дл ,«і: ■ V г.:а;>н, .rv.w^* ..♦>мо..*{ЦгЛча«»»

т і ш и т о т ї . IW IUIM H«* r/itiilifi K'lHtSftll. n o^ * **4

, **;n'

<Ct

(Л HlA/tvYH . lîT O e^fC V IIlH H•■X >A ,* , î /

пійтічиіііігігкіік • Himi

HI io n I in .n uoh-lcj и riff » то ж К

MU/h I KCMIU

iMiHjTf

е с л и »

e4?inHV3

*1>раі м сіітіі I Ісрссоїіііицького Гіш іігсліл

“ Тиї книгі чтири єуангелистове соут оустроєни кротким смиренним і боголюбивим єромонахом Григориєм, Архимандри- том Пересопницким, силою Божією і поспішеннєм святого духа, імоленієм святия Владичница нашея Богородици”.

Писар Євангелія Михайло Васильович, “син протопопа Саноцького”, походив з галицького містечка Сянок — відомо­го осередку української книжкової писемності. “ Благовірною і христолюбивою” фундаторкою цього справжнього літератур­ного і мистецького шедевру стала, як зазначається в руко­писі, княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська — волинська помішиця, яка спричинилася до активного опору частини православних культурно-освітніх діячів краю войовничому католицизмові.

Текст складається з чотирьох послідовно розміщених Євангелій — від Матвія, Марка, Луки, Іоанна. Кожному з Євангелій передує детальний покажчик його основних частин. Наприкінці книги вміщено велику післямову, а також покаж­чик читання за місяцями. Має вона 960 пергаментних сторі­нок, обкладинку склали обрамлені в зелений оксамит дубові дошки.

Книга написана графічно виразним і естетично приваб­ливим почерком, який нагадує пізній устав. Особлива художня вартість видання — мініатюри, заставки, ініціали, які по праву можна вважати гордістю українського Ренесансу Саме на неповторне художнє оформлення рукопису звернув свого часу увагу академік В. Перетц;

“ Вишуканість малюнка в стилі Відродження, яка ще не вуль­гаризована малодосвідченими рисувальниками, різноманітність, свіжість і міцність фарб вказують на те, що над художнім о з ­добленням рукопису трудився небуденний маіістер свого часу, до якого далеко іншим, що залишили свій слід у мистецтві Єван­гелій та інших рукописів XVI ст” .

Значення Пересопницького Євангелія лежить і в мовній площині. Книга є наочним свідком активного вживання укра­їнської мови в нашій церкві вже в середині XVI століття, на чому з ідеологічних міркувань раніше не наголошувалося. Словникові, граматичні і синтаксичні особливості видання дають підстави говорити про високий рівень розвиненості народної мови на ту пору і про активне використання ї'і у книжковому стилі.

Видаїїіінчі ііі('дс'іч>іі 1)3

Мова цієї книги дуже наближена до простої народної, лише з певним домішком церковнослов’янських і польських слів. Простежимо лише за вибірковим рядом суто українських слів, взятих, скажімо, з Євангелія від Луки: аби, аж поки, але, бо, болячка, будувати, ворог, врядник, глек, година, громадити, дах, докучати, досить, жадати, забороняти, засоромитися, копа, криниця, лічба, мовити, мусимо, надто, нехай, ніколи, отож, пекло, позичати, помста, рута, рядно, сором, стеж­ка, стодола, торба, тиждень, челядь, чинити, шкода.

Це — лише частина взятих з Євангелія слів, які не влас­тиві, скажімо, мові російській.

Надзвичайно цікава й драматична доля цієї пам’ятки. Після передачі князем Миколою Черторийським Пересоп- ницького монастиря 1630 року єзуїтам православні монахи покинули його, захопивши й цю книжкову святиню. Я ки­мось дивом вона потрапила до рук гетьмана Івана Мазепи. 1701 року він дарує і"ї Переяславському кафедральному со­бору, про шо засвідчує напис на кількох початкових аркушах. Після заборони московською владою відправи богослужб українською мовою цей примірник книги було передано Переяславській семінарії, згодом — Полтавському єпархі­альному музею, де він й зберігався до 1941 року. Після війни книга потрапила до музейних фондів Києво-Печерської лав­ри. Нині — в Центральній науковій бібліотеці ім. В. Вернад- ського НАН України.

У новітній українській історії започатковано традицію присягати на цій книзі новообраним президентам Української держави.

Запитання і завдання для самоконтро.іюНазвіть провідні осередки рукописного книготворення в давній

Україні.Які є підстави вважати факт існування школи переписувачів

книг і бібліотеки при Десятинній церкві в Києві?Якою є доля великокняжого книжкового скриптонію, створе­

ного за часів Ярослава Мудрого в Софії Київській ?Коли і з якого тексту починалася рукописна книжкова спра­

ва в Києво-Печерській лаврі?Хто з ченців Києво-Печерської лаври був причетний до запо­

чаткування там видавничої справи ?

9 4 _____________________________ Д О Ь Л ПІ СЛЯ П Р И Й Н Я Т Т Я Х Р И С Т И Я І К Л ИЛ

Хто були першими авторами, редакторами, переписувачами і видавцями давньоукраїнських книг у післяхристиянську добу?

Охарактеризуйте організацію праці переписувачів і творців рукописних книг.

Чим були викликані самопринизливі приписи до книг їхніх творців?

За якими складовими давньоукраїнських рукописних текстів можна визначити час і місце написання їх, а також авторів, редак­торів чи каліграфів?

Якою була роль переписувачів текстів тих книг, які часто вживалися? Обгрунтуйте це на прикладі “Києво-Печерського па­терика ”.

За якими критеріями при аналізі давньої рукописної книги можна скласти характеристику її автора, переписувача чи редактора ?

Чому про переписувачів і авторів книг у народі складалися ле­генди, перекази, вірші? Наведіть для прикладу одну з них.

Якій пам ’ятці давньоукраїнської рукописної справи судилося стати національною святинею французького народу? За яких об­ставин це сталося ?

Якою була доля оригіналу Пересипницького Євангелія ?

Ііа ііита їїня і :іав;іа ііпя. Рокомсчіііоїш ііа література 95

Рекомендована література до теми

Вергун І. Рейм ська Є вангелія — старовин на п ам ’ятка у к р а їн ­ського п исьм енства. — Д ю н керк (Ф ран ц ія ), 1998. — 22 с.

Возняк М. Історія україн сько ї л ітератури. У 2-х кн. — К н. 1. — Львів: Світ, 1992. - С, 5 9 -2 8 5 .

Єфремов С. Історія україн ського письм енства. — К.: Ф ем ін а,1995. — 688 с. (Розділ 1. П исьм енство княж их часів).

Жаткович Ю. Н арис історії Груш евського м онастиря на Угор­ській Р у с і/ / Н ауковий зб ірн ик . — Л ьвів , 1 906 .— С. 155-157.

Запаско Я. О ш атність української книги — Львів: Ф ен ікс, 1998.— С. 10 -4 3 . (Розділ “З історії україн ської рукопи сн о ї сп р ави ” ).

Золоте слово: Х рестом атія л ітератури У країни-Русі епохи С е­редньовіччя ( ІХ -Х У ст.) / У порядники Василь Я рем ен ко , О ксана С ліпуш ко. — К.: А коніт, 2002. — У 2-х кн . — К н. 1. — 800 с. — Кн. 2 . - 800 с.

Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Українське м онаш ество / Упо­ряд., авт. іст.-біогр. н арису та ком ентарів М. С. Т им ош ик. — К.: Н аш а культура і наука, 2002. — 396 с.

П атерик К иєво-П ечерський / Упорядкування, адаптація україн­ською мовою І. Ж и ленко . — К.: КМ А кадем ія, 1998. — 346 с.

!Ш____________________ДОЬЛ ПІСЛЯ ПРИЙНЯТТЯ хі>и(:тияік:ті?л

Петрушевич А. Каталог церковно-словенских рукописей и ста­ропечатных книг, находящ ихся на А рхеологическо-библограф ичес- кой вы ставке в С тавропигийском заведении . — Л ьвов, 1888.

Рукописна україніка: М атеріали міжнародної науково-практич- н о ї к о н ф е р е н ц ії 20—21 вересн я 1996 року. — Л ьв ів , 1999. — 652 с.

Слободяник А. П ересопницьке Євангеліє — святиня українського народу 11 Д рукарство. — 2000. — № 1. — С. 4—7.

Степовик Д. Історія К иєво -П еч ерсько ї лаври , — К.: Видавн. відділ У П Ц К П , 2 0 0 1 .- С . 15-136. (Розділи 1 ,2 ).

Тимошик М. К ни гоп и сан н я в давн ьоукраїнськ ій держ аві після п рийняття християнства: Текст лекції для студентів Інституту ж ур­налістики . — К.: Інститут ж урналістики , 2002. — ЗО с.

Чепіга І. П ересоп н и ц ьке Є вангеліє / / У країнська література у портретах і довідках: Д авня література — література XIX ст.: Д овід­н и к / Р едкол . С . П. Д ен и сю к , В. Г. Д о н ч и к , П. П. К о н о н ен ко та ін. - К.: Л ибідь, 2000. - С. 239 -240 .

ЗАРОДЖЕННЯ ТА ЕТАПИ ПОШИРЕННЯ ДРУКАРСТВА В СВІТІ(кінець ХІІІ-ХУІІ століття)

Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер

Доля друкарського винаходу і винахідників

Ствердження друкарства як чинник кардинальних змін в організації редакційно- видавничої справи

7 — 7-1165

§ 1. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер

Незважаючи на те, що історія друкарської справи, здаєть­ся, є найбільше і найретельніше задокументована, і досі серед учених світу точаться наукові дискусії з приводу кількох важ­ливих у цьому питанні моментів:

• чи можна вважати давні способи відбивки текстів (ри­сунків) з допомогою штампів, гравіювальних дерев’­яних дощечок або трафарету такими, що є передумо­вою появи друкарської техніки?

• якщо так, тоді де й коли зародилося друкарство?

• кому з першодрукарів світу все ж слід віддати пальму першості — китайцеві Бі Шену, голландцеві Лауренсу Костеру, німцеві Йогану Гутенбергу чи французу чесь­кого походження Прокопію Вальдфогелю?

Тут, як і з витоками стародавньої рукописної книги та і"і попередниками, однозначної відповіді, очевидно, годі шу­кати. Бо друкарство, як узагальнене поняття кількох склад­них і взаємно пов’язаних між собою процесів, за допомогою яких текст та ілюстрації до нього відтворюються оператив­но і в будь-якій кількості на папері чи іншому придатному для цього матеріалі, не виникло раптово у вигляді хресто­матійного верстата з пресом. До цього винаходу людський розум наближався поступово, переходячи через нові й склад­ніші відкритгя. Тому безумовно, що його предтечею й ставали різноманітні способи швидшого створення і множення зоб­ражень чи тексту без участі пера, яким раніше так ретельно й довго водила людська рука.

Процес удосконалення друкарської справи від простих відбитків до перепущення паперових стосів через спеціальні пристрої-верстати відбувався, скоріш за все, автономно в різний час і в різних частинах земної кулі. Хоча можливе й запозичення таких винаходів, “мандрування” їх поміж кор­донів держав, населених народами з різним рівнем цивілі­зації, а відтак і культури.

9 8 І І О Ч Л Т К И Д Р У К А Р С Т В А В С15ІТІ

Печатки У національних музеях багатьох країн світуі штампи одними з найцікавіших експонатів світанкуяк предтечі людської цивілізації є виготовлені з різно- друкаретва манітного матеріалу (глини, дерева, каме­

ню, кісток, бронзи, свинцю) своєрідні пе­чатки, штампи. З вирізаних чи виш кряба­

них на них опуклих зображеннях “прочитуються” або ініціали імен та прізвищ, або якась закодована знаками релігійна чи світська символіка. Такі вироби нерідко оправлені в персні. Отже, їх постійно носили з собою багаті вельможі, купці, просто ділові люди. Ці своєрідні печатки виготовлялися з різною метою, в тім числі й для засвідчення підписів влас­ників на всіляких договірних зобов’язаннях. Випукле зоб­раження такого персня змочувалося якимось кольоровим роз­чином і прикладалося до гладкої поверхні, надовго залиш а­ючи у дзеркальному відображенні свій відбиток.

Найбільша колекція таких експонатів зберігається в па­ризькому Луврі. Це й марковані штампами або клинописом різноманітні глиняні пластинки, обпалені вавілонянами (X століття до н. е.), і скорочені імена двох власників круп­ного родовища цінних металів у Іспанії, нанесені тогочас­ними майстрами на грудку сріблястого свинцю (І століття до н. е.), і витіюваті випуклі букви-компостери, якими по­значалися виготовлені в стародавній Греції вази...

Таким чином, нанесення на поверхню якогось плоского м а ­теріалу методом тиснення спеціально виготовлених рельєфним способом певних знаків, фрагментів картинного чи текстового зображення (штамп, печатка) можна вважати однією з перед­умов виникнення друкарства.

І І і ‘|И‘думоіиі ;ит|к)в<ід>К('Пііл рухомих .ііт«'}) 99

Метод Наступним кроком до відкриття друкар-ііабиття ського верстата стало запровадження в ре-візерупків місничу практику опорядження тканинпа тканині методом накладання (набиття) на шовк

чи інший матеріал різноманітних візерун­ків чи елементів піктографічного (к а р ­

тинного) письма. Вирізаний на тонкій дерев’яній дош ці- іаготовці узор притискували до шматка однотонної світлої тканини й наносили на нього фарбу. Після зняття дошки на

ИІО ІІОЧЛТКИ ДРУКЛРСТІ5Л в СВІТІ

тканині залишався позначений фарбою певної форми візе­рунок.

Чи не першими стали набивати тканини китайці. Зго­дом, імовірно після хрестових походів, процес набиття тканин активно ширився в Європі. Починаючи з ХН століття, таким способом, скажімо, італійці стали наносити на тканини не лише візерунки, а й картини.

І ще однією передумовою появи на земній кулі друкарства вважається ксилографія. У перекладі з грецької цей термін дослів­но означає: пишу (малюю) на зрубаному дереві. Йдеться про спосіб виготовлення на дерев’яній дошці методом вирізування

пробільних елементів спеціальної форми із дзеркальним рель­єфним зображенням.

Ксилографічіїіїй мртод множення текстів та ілю<‘траііій на нанері

І акііароджуїїапся папір і{ епоху( Л ‘ Р0І|,ПЬ()ИІЧЧЛ.

З і’раїїіори ( і . Л.мімапа

Технологія розмноження відповідних зображень ксило­графічним способом приблизно така ж, як і з набиттям тка­нин. Різниця лише в тому, шо в попередньому випадку візе­рунки набивалися на тканину через вирізані на дерев’яній основі отвори, а за новим способом фарба наносилася на випуклу рельєфну форму, яка затим міцно притискувалася до зволоженого чистого аркуша паперу, залишаючи відповід­ний слід.

Перші згадки про тексти, вирізані в дзеркальному (пе­ревернутому) відображенні на дерев’яних дошках, за інш и­ми даними — на кам’яних брилах, і відтиснуті на окремих аркушах, відносяться до II-V U століть н. е. Вони належать китайцям. На жаль, віддруковані з таких форм тексти не збе­реглися. Однак ця країна може похвалитися першою збере­женою до наших днів книгою, надрукованою на папері за допомогою вирізаних дерев’яних форм-сторінок. Йдеться про “Діамантову Сутру ”, на сторінках якої зафіксована дата ство­рення — 868 рік. Книга зроблена у формі паперового сувою. Відкривається вона цікавим сюжетним малюнком: молодий послідовник Будди звертається до свого вчителя з прохан­ням розповісти йому зміст цієї Книги. Показово, що “Діа­мантова Сутра” , як справжній стародавній книжковий ше­девр, зберігається нині в Британському національному музеї в Лондоні.

Якшо до описаного вище додати, що й одна з найдавні­ших у світі газет, шо дійшла до наших днів, — китайська “Kait Юань Цзи Бао” (перша половина VIИ століття), — також роз­множувалася з гравіювальних дощок, то можна уявити, якого розмаху набула ксилографія в цій країні на початку другого тисячоліття н. е.

Про майстерність китайських дереворитників, про коло­сальний обсяг їхньої праці з вирізьблювання на дерев’яних дощечках-заготовках текстів для множення майбутніх книг може засвідчити ще один сформований у книгу буддійський текст — “Трипітака” (надрукована 922 року). Загальна кіль­кість сторінок цієї книги — 130 000. Отож, саме стільки було виготовлено дерев’яних заготовок.

У Європі множення писемних текстів за допомогою дере­в’яних форм-кліше почалося в епоху пізнього Середньовіччя. Здебільшого це релігійні праці, в яких текстового матеріалу

І І(‘}Н‘дум(ииі :іпп|><)ішдж<‘т ія рухомих .іітор 1()|

було небагато — переважали ілюстрації на біблійні теми. Починаючи з XIIІ століття, найбільше книг таким способом друкувалося в Німеччині і Фландрії.

Наприкінці XIII — початку XIVстоліття поряд із широ­ким використанням дереворитів все більше почали входити в практику металеві заготовки, так звані металорити. З них переважно множили портрети святих, під якими вмішувалися короткі молитовні тексти. Металеві кліше виявилися кращими від дерев’яних (не так швидко зношувалися від багаторазового використання) для друку гральних карт. Пізніше так виго­товлялися і невеличкі за обсягом читанки для дітей, букварі.

1 0 2 __________________________________________ ІІ ( )ЧЛТІ{И ДРУІ І Л Р С Т В Л в СІЯТІ

Перші Вирізьблення на дереворитах текстів та(‘ііриЛи ілюстрацій з метою їхнього тиражування(‘тиореіиія мало свої переваги й недоліки,рухомих Виділимо переваги:;,іт.,.р • можливість створення багатьох копій

ідентичного тексту чи ілюстрації без не­обхідності ретельного вивірення кожно­го примірника копії;

• прискорення процесу копіювання сторінок книгНедоліки:• надто копітка і тривала в часі робота з вирізування кож­

ної літери тексту;• неможливість використання конкретної дерев’я ­

ної дошки для іншої сторінки видання чи для іншої книги;

• недоцільність з економічної точки зору виготовлення текстових сторінок-кліше для малотиражних книг;

• зношуваність ксилографічних форм від триваіюго вико­ристання, а відтак втрата якості відтворення в наступ­них копіях.

Таким чином, потребою часу ставало винайдення ново­го, досконалішого і ефективнішого, способу множення тексту, в основі якого була б можливість комбінування одних і тих же літер, відриву й перенесення їх з одного слова чи рядка в інше місце. Одне слово, слід було добитися не пришвидшення вирізування текстів на дерев’яних сторінках-кліше, а рухо­мості літер у межах таких сторінок.

I К^редумоїчі заирокаджспия рухомих .іітс'р 1 0 3

Як засвідчує історія, людська думка у цьому напрямку рухалася ще задовго до постання нової ери.

Неспростовним доказом такого твердження є один не­повторний і загадковий експонат, своєрідна наукова сенсація початку XX століття, ім’я якому — Фестський диск. Назва цього експонату походить від стародавнього міста Феста, що на острові Крит, де й було його знайдено 1908 року італій­ськими археологами на чолі з Луіджі Перньє. Наукова екс­пертиза встановила вік безцінної знахідки ~ XVII століття до н. е (!).

Що являє собою Фестський диск і яке віднощення він має до друкарської справи?

Це круглий глиняний вогнетривкий виріб діаметром 16 см, помережений з обох боків витіюватими знаками, роз­міщеними тісно один біля одного спіралеподібним чином.

Одна і.'і сторін брестського диска

Знаки мають форму піктографічного (картинного) та ідеогра­фічного (поняттєвого) письма. Тут і фігурки людини, яка стоїть або біжить, і звірів, і птахів, і риб, і зображення зна­рядь праці (молоток, лопата, соха). Між ними — немало знаків, які нагадують окремі букви або ієрогліфи. Немає сум­ніву в тому, що маємо справу із якимось закодованим, дина­мічного змісту, писемним текстом, розшифрувати який, до речі, незважаючи на активне Вивчення провідними археоло­гами і мовознавцями світу, досі не вдалося.

Втім, для нас, у контексті історії видавничої справи, цей експонат є надзвичайно цікавим передусім не за змістом текс­ту, а за технікою його створення. Ретельний розгляд фігурок і знаків (а їх близько 250) проливає світло на метод нанесення їх на глиняну пластинку. Переважна більшість цих фігурок і знаків повторюється. Скажімо, голова людини — 19, фігура вояка — 13, човна — 7, риби — 6 разів. Всі фігурки і знаки, які повторюються, подаються відносно до позначених ліній спіралі по-різному — прямо, впоперек, навскіс. Однак за формою креслення вони однакові. Такої однаковості немож­ливо досягнути вирізуванням окремо кожної, а лише шля­хом проштамповування на ще не затверділій сирій глиняній заготовці в певному місці тексту спеціально виготовленою для кожного знаку печаткою.

Зазначені вище аргументи дають підстави вважати Фест­ський диск першим у світі текстом, створеним (надрукованим) методом застосування рухомих літер.

На жаль, підтвердження поширення такого методу друку в античному світі навести більше не можна. Дивовижна знахідка на острові Крит виявилася на сьогодні поки що єдиною.

І вже майже через тисячу років після спроби критян ідея виготовлення окремих розбірних літер для створення текстів починає реалізовуватися в Китаї. Саме китайський винахідник Бі Шен на рубежі 40-50-х років XI ст. н. е. виготовив рухомі зображення ієрогліфів тогочасної китайської мови. Склавши з окремих зображень ієрогліфів текст, сформувавши його в спеціальну текстову форму і покривши її фарбою, Бі Шен накладав на таку форму аркуші паперу і таким чином одержував відповідні тексти. Матеріалом для такого шрифту слугувала глина. Китайські автори (зокрема Ш ень Го) у своїх

10 4__________________________________________ І І ОЧ А Т К И Д Р У К А Р С Т В А В СВІТІ

ІІсродумоии .іа іі|)<)і!аджстія рухомих .іітср 1 0 5

Нитаіігіма складальна каса (:іа І Ісміфоіи-ькнм)

наукових розвідках з історії вітчизняного друкарства згаду­ють також про спеціальні дерев’яні пристрої, які виготовив цей майстер для зберігання шрифту.

Час появи Бі Ш ена і його винаходу саме на цьому відріз­ку китайської історії не був випадковим. Такий ранній роз­виток друкарської справи в цій країні був обумовлений дво­ма важливими чинниками.По-перше, винайденням у 105 році паперу; по-друге, активним пош иренням у країні релігії буддизму.

Звичні й популярні на той час для рукописної справи па­пірус, а тим більше пергамент, виявилися не зовсім придатни­ми для витискування на них текстів: папірус був крихким, апергамент — занадто дорогим для тиражування. Нова ж ре­лігія потребувала виготовлення багатьох копій священних та молитовних текстів, потребу в яких можна було забезпечи­ти не рукописними, а механічними методами відтворення. Папір якраз виявився тим матеріалом, який найкраще для цього підходив.

Проте сталося так, що в цілому прогресивний винахід Бі Шена не набув тоді швидкого поширення в Китаї. На це, віро­гідно, є кілька причин. Передусім, шрифт виготовлявся із крихкого глиняного матеріалу, тому його вистачало не на довго. По-друге, специфіка китайської мови вимагає засвоєн­ня від двох до сорока тисяч окремих знаків, з яких склада­ються ієрогліфи. Виготовити, забезпечити зберігання, а потім легке й швидке знаходження для друку потрібного ієрогліфа виявилося справою складною і не зовсім практичною. Тому незабаром дітище китайського першодрукаря було надовго забуте його земляками.

Розбірний шрифт з матриць з ’являється дещо пізніше (XIV століття) в сусідів китайців — корейців. Проте, мабуть, з цих же причин, про які йшлося вище, тамтешні творці книг знову

ІОв____________________________________ ІІОЧЛТІІИ ДРУКЛРСТіи в СІЯТІ

повернулися до вже засвоєного ксилографічного способу множення текстів.

І тільки епоха Відродження, яка з кінця XIV — початку XV ст. започаткувала в Західній Європі культуру Нового часу, стала й золотою епохою для ствердження й поширення на європейських теренах дивовижного витвору людського ро­зуму, яким виявилося д р у к а р с т в о .

§ 2. Доля друкарського винаходу і винахідників

На сьогодні в довідковій, освітній і науковій літературі світового рівня усталилася думка, шо винахідником друкарсь­кої справи не лише в Європі, а й у цілім світі слід вважати німця Йогана Гутенберга. Саме йому, на думку вчених-фахів- ців, належить практичне втілення кількох важливих ідей для започаткування друкарського виробництва: лиття літер з металу; створення металевої форми (матриці), в якій ці літери виливалися; виготовлення інструменту для цього складного процесу; конструкція першого друкарського верстата і, на­самкінець, виготовлення першої в світі друкованої книги — Біблії, що мала на кожній сторінці винятково по 42 рядки. Вважається, що ця особистість, висловлюючись сучасною термінологією, започаткувала цілу революцію в інформаційній технології. Хрестоматійно ж ім ’я Гутенберга вживається в контексті його безпосередньої причетності до докорінної зміни своїм винаходом усієї сутності редакційно-видавничої справи.

Проте ряд відомих учених, причому з різних країн світу, наводять немало аргументів, які дають підстави засумніва­тися в першості Гутенберга. Про китайського винахідника і творця перщого шрифту для рухомих літер з глини Бі Шена вже йшлося. Деякі французькі дослідники наводять докумен­тальні свідчення, які підтверджують спроби друкування книг, здійснені між 1444 і 1446 роками у місті Авіньйоні якимось Прокопієм Вальдфогелем, новоприбульцем з Праги. Неспра­ведливо відсунутим на задній план в історії започаткування друкарства ряд дослідників вважає ім’я голландця Лауренса Костера.

Очевидно, ЩО Істина в цій ще не закінченій дискусії ле­жить десь посередині. Хрестоматійний друкарський верстат, який запрацював 1450 року в німецькому місті Майнці під руками Гутенберга, не може беззаперечно означати започатку­вання друкарської справи. Адже цей винахід доцільніще роз­глядати у контексті вдосконалення людської думки після за­провадження в різних частинах світу штампів, печаток, кліше, а згодом і ксилографії у процес множення текстів та ілюст­рацій. Як також і в контексті використання технології зроб­леного раніш е римлянами виноробного преса, пуансону ювелірів чи, скажімо, аркушевого паперу.

Д|)уі!П|и‘і.ииіі ііііііа х ід і іи ііи їх ід іт к и 107

Лауренс Голландці й досі люблять розповідати при-}Іи(‘»он Костер їжджим до їхньої країни іноземцям леген­

дарну оповідку про свого знаменитого зем­ляка, зокрема про ті романтичні обстави­

ни, які спонукали його до відкриття таємниці друкарства. Ось короткий виклад цієї легенди.

В юності Лауренс був звичайним хлопцем, але дуже гар­ним, міцної статури. На початку не був багатим, але побож­ним. Прислужував у одному із соборів міста Гарлема, доглядав ризницю. Сильно закохався в одну дівчину і збирався згодом одружитися з нею. Одного весняного дня вийшов самотньо погуляти за місто, сів замріяно над річкою під деревом, щойно зазеленілі віти якого опускалися до води. Відтак виламав одну гілку й почав на ній щось ножем вирізати. Оскільки думав про наречену, то й вийшла випуклими лініями догори перша літера її імені. Поряд додав першу літеру свого імені. Поди­вувавшись такому мимовільному витворові, загорнув обрізану гілочку в шмат пергаменту та й поспішив до нареченої — по­дарувати свідчення його кохання до неї. Але оскільки була вже пізня година, вирішив зустрітися другого дня. На рано надумав ще раз глянути на подарунок. Обережно розгорнув пергамент і вкляк від подиву: на чистій обгортці чітко вид- нілися два ініціали імен. За ніч деревинка пустила сік й опуклі обриси двох літер відбилися на пергамент. Так прийшла до нього думка спробувати у такий спосіб не писати, а відтис­кувати якісь тексти на папері. На початку вирізав перевер­нуті літери на дошках і так почав друкувати книги. Згодом

10 8 п о ч а т и й ЛІ>УКЛІ>СТИЛ в с в і т і

Лауреііс Яііс:«)іі ({опч'р <1405- 1484)

заснував у Гарлемі чи не першу в Європі друкарню, де набира­лися і множилися книжкові сто­рінки вже рухомими літерами. Було це близько 1440 року — напередодні створення друкар­ського верстату Гутенбергом.

Це — переказ легенди. А що засвідчують архівні документи?

Лауренс Костер народився близько 1405 року За рядом актових документів можна простежити рід його занять; про­давець пива, власник готелю, постачальник свічок, оливи, мила, багатий купець.

Повнішу інформацію про безпосередню причетність Кос- тера до винайдення нового способу друкування книг подають кілька тогочасних голландських дослідників. Так, в опубліко­ваному 1588 році творі Адріана де Йонге “ Батавія” згадується, що Костер уже близько 1440 року почав займатися книго­друкуванням; спочатку методом вирізування текстів на дере­в’яних дошках, а згодом за допомогою металевих літер. Ще один гуманіст тієї епохи Я. Ван Цурен стверджує першість Костера в започаткуванні друкарства в Європі. Вже пізніше, на початку XX століття, відомий дослідник історії друкар­ства Готфрід Цедлер розвіює будь-які сумніви щодо так зва­ної костерівської легенди. Цей автор, до речі, за походжен­ням німець, видає 1921 року грунтовну монографію “ Від Костера до Гутенберга” , знову повертаючи для нащадків за­буте ім’я Лауренса Костера.

Згідно з легендарними оповідками, помічник Костера Фуст (за іншими даними — Фауст) незабаром після випуску кількох книг несподівано покинув свого хазяїна, взявши з собою його винахід. Голландці стверджують, що Фуст через Амстердам подався спочатку до Кельну, а згодом опинився

в Майнці, де відкрив свою друкарню і познайомився з Гу- тенбергом...

У музейних колекціях ряду країн Західної Європи збе­реглися окремі фрагменти друкованих книг, які, за припу­щеннями, могли бути надруковані на верстаті, що працю­вав (до появи на книговидавничому небосхилі Гутенберга) у Гарлемі. Однак на тих фрагментах ні імені друкаря, ні дати, ні місця друку не зафіксовано. Припускається, що серед пер­ших друків Костера Ьушлатинська шкільна граматика Еміля Доната — відомого римського ученого IV століття.

Про роль і місце голландця Лауренса Костера в започат- куванні друкарства, про давню дискусію в цьому питанні між німцями і голландцями, здається, досить переконливо сказав український радянський дослідник друкованого слова П. Попов: “Тільки після Гутенберга друкарство набрало не місцевого, а всесвітнього значення. Популярність Гутенберго- вого винаходу зменшила Костерову роль. Його то забували, то знову згадували. Своєю працею він підготував дорогу більшому за себе ”.

Д |)ук іі|кч .ки іі ипилхід і віінахідмиїїИ 109

Йогаи Може, й не випадково так сталося, що всіГ.>тоііберг. лаври друкаря-першопроходця, вся славаіКііття генія майбутнього крупного промислового

напрямку людської діяльності, ім’я якому — видавничо-поліграфічна галузь, дісталися

саме німцеві Йогану Гутенбергу. Адже в тривалій і складній історії друкарства годі щукати такої особистості, яка б так вперто і наполегливо, незважаючи на всілякі перепони, стверд­жувала себе в новому ділі, яка б саме за це нове діло стільки страждала, мужньо переносила ті непрості виклики долі, що так часто ставали на його життєвім шляху.

Точну дату народження Гутенберга документально не за­фіксовано. Учені припускають, що це сталося між 1394 і 1399 роками у місті Майнці. Родинне прізвище його — Генсфляйш. В історію ж він увійшов Гутенбергом — так називався має­ток, де мешкала родина майстра.

Доля випробовувала Йогана ще з юначих років. Як пан­ська дитина, він змалку отримав добру освіту. Є свідчення, що слухав лекції в Ерфуртському університеті. Однак після

п о і і о ч л т і > и д р м г л р с т в л в с в і т і

Йигаїї Г^тсіїбері'. З граііюрії XVI ст.

смерті батька, який походив з роду майнцьких аристократів (патриціїв), юнакові довелося не з власної волі надовго покину­ти домівку. Сталося це в резуль­таті сутичок між багатими й бідними городянами, що при­вело до вигнання за межі міста

усіх патриціїв. Цікаво, що жінок аристократів повсталі не чіпа­ли, тому мати й сестри Йогана залишилися в Майнці.

До Майнцу Гутенберг повернувся майже через тридцять років. За цей час, не раз переживаючи злидні, тяжко фізич­но працюючи на різних підробітках, він багато мандрував по світу Припускають, що добрався був і до голландського міста Гарлем, де познайомився з Лауренсом Костером та його пер­шими результатами творення книг новим, досі незнаним у Європі, способом. Відтоді сенсом свого життя німецький ви­гнанець визначив друкарство.

Багато літ зі свого вигнання майбутній першодрукар провів у Страсбурзі. Саме там він здійснив перші спроби лиття металевих шрифтів та виготовлення друкарського верстату Вже хрестоматійним став склад так званого гутенбергівського рецепту виготовлення сплаву, з якого не одне покоління по­слідовників цієї людини у різних країнах світу виливали все нові й нові гарнітури друкарських шрифтів: 70 частин свинцю, 25 частин олова, 5 частин сурми. Можна лише уявити, скільки часу, коштів, терпіння й сили волі слід було докласти, аби вийти на такі пропорції.

Із зазначених чинників Йоган розпоряджався лише остан­німи — терпінням і силою волі. Вільного часу і грошей у нього не було. Аби заробити гроші не лише на прожиття, а й для дослідів, не цурається ніякої чорнової роботи: теслярує, шліфує каміння, виготовляє дзеркала. Разом з трьома ком­

паньйонами береться за створення цілої артілі з виготовлення дзеркал, винаймає незайняте приміщення запустілого мо­настиря. На жаль, бізнес виявився неприбутковим, і Гутен­берг приступає до навчання своїх ком паньйонів новому ремеслу, що “мало відношення до друку” . У документах того періоду чітко зазнається напрям пошуку: свинець, відливні форми, прес.

Тут і почалися відомі в історії “ Гутенбергові нещ астя” .Ті, хто вступили в спілку з Гутенбергом, сподівалися на

швидку віддачу з нової справи. Коли ж цього не дочекалися, подали на нього в суд з вимогою повернути гроші. 1 страсбур­зький суд таке рішення виніс. Розплатившись із компаньйо­нами, Гутенберг залишився практично без нічого. А тут нова тривога: настала пора повертати Страсбурзькому монастиреві Св. Хоми кошти, позичені для виготовлення друкарського обладнання. З нарахованими відсотками ця сума виявилася такою значною, що монастир клопотався перед правосуддям про арешт Гутенберга і запроторення його до в’язниці.

У такій ситуації Гутенбергові іншого виходу як покинути Страсбург практично не було.

Після чотирьох років митарств чужими краями він повер­тається 1448 року до рідного Майнцу, звідки був вигнаний більше тридцять років тому. Не маючи власного помеш кан­ня, поселяється тимчасово у свого далекого родича Арнольда Гельтхуса.

Залишивши, таким чином, у Страсбурзі немалі борги, викінчені й розпочаті дрібні друки та саму друкарню, наполег­ливий Йоган вирішує заново взятися за улюблену справу на новому місці. Виготовляє новий шрифт, нове обладнання, облаштовує нову друкарню. Видавши календар, граматику, приступає до друку книги свого життя — Біблії. І для цього позичає немалу на той час суму коштів — 800 гульденів.

Цього разу позичальником виявився багатий міщанин Йоган Фуст (імовірно той, котрий працював помічником Костера у Гарлемі і втік від нього, прихопивши друкарський інвентар). Умови договору з Фустом були небезпечними: по­вернення цієї суми з шістьома відсотками річних плюс поділ порівну очікуваного прибутку від продажу книг. Та це не зу­пинило друкаря — він з ентузіазмом і вірою в успіх взявся до справи.

Д |)ук !і|и 'і.ки іі іи іііа х ід і вм іїахід іїїіии І І І

112 І І О Ч Л Т К И Д Р Х К Л Р С ТН А И СВІТІ

І Іетор ІІІЄ<1)(|і(їр.З І раїїіорн X IX ст.

Однак через два роки по­зичені гроші були витрачені, але до друку справа ше не дій­шла. Аби не зупинятися на півдрозі, Гутенберг вдруге від­важується просити у Фуста ше 800 гульденів. І знову на ка­

бальних умовах: під заставу друкарського верстата і всіх мате­ріалів, призначених для друку. В цей час до нього в спілку вступає молодий і тямущий Петер Ш еффер, який незабаром одружується з донькою фуста. Це, очевидно, і стало початком краху великих задумів першодрукаря. Хитрий і підприємли­вий Фуст вирішує розірвати угоду з Гутенбергом (підставою було затягування термінів друкування книг) і вимагає по­вернення позичених грошей. Справа доходить до суду, який приймає сторону Фуста. Гутенберг втрачає свою друкарню і весь наклад ще незакінченої Біблії. Сталося це 1455 року. За іронією долі, власником друкарні, яку з такими трудноща­ми відновлював після поразки в Страсбурзі Йоган Гутенберг, стає його опонент Фуст зі своїм зятем.

Іншу людину такий вердикт правосуддя, очевидно, ос­таточно прибив би, спонукав би в усьому розчаруватися і в безвиході опуститися на дно суспільства. Та тільки не Гутенбер­га. Знесилений, безгрошівний, але загартований житейськими випробуваннями, він втретє береться за створення нової дру­карні. З допомогою лікаря Конрада Гумері, який без особли­вих умов позичив гроші, Гутенберг за порівняно невеликий проміжок часу стає на ноги і починає друкувати книги.

Таким чином, з середини 50-х років XV століття у Майнці працюють дві друкарні — Гутенберга і Фуста. Це була конку­ренція, відгомони якої дійшли до наших часів у неймовірних переказах. Так, Фуст, остерігаючись, аби ніхто з його ро­бітників не перейшов на бік Гутенберга, а, тим більше, не

надумав утекти від нього і створити в іншому місці свою дру­карню, примушував їх своє зобов’язання перед хазяїном ствердити на Біблії. Більше того, він інколи замикав для праці своїх робітників у підземеллі, аби ніхто із сторонніх не міг навчатися тому ремеслу.

Може тому, шо цей друкар так неправедно відібрав собі рідне дітише Гутенберга, й не повезло йому в майбутньому. Продаючи повсюди фактично не свою Біблію, Фуст добрав­ся з нею аж до Парижа. Французькі ченці, замість купити книги, звинуватили продавця в чаклунстві, диявольшині й відправили його до в’язниці. Фуст і помер там, не дочекав­шись вироку суду — спалення.

Не повелося й Ш ефферові, який після смерті тестя пе­ребрав на себе управління друкарнею у Майнці. 1465 року, в результаті сутичок між прихильниками місцевого архієпис­копа, шо виступив проти папи, і графа Адольфа Нассауського, нового намісника папи, друкарня Фуста була розбита й по­грабована.

Проте не пошкодували повстанці й друкарню Гутенбер­га. Незважаючи на те, шо він від початку конфлікту зайняв сторону графа-переможця і на його підтримку навіть випус­кав листівки, ця друкарня також була розгромлена.

Вчетверте створювати нову друкарню в Гутенберга сил і можливостей вже не було. Смерть дружини Анети була до­датковим ударом долі, від якого він уже не міг отямитися.

Про вірну подругу першодрукаря, яка найбільше розуміла захоплення та устремління свого чоловіка й у всьому сприяла йому, варто сказати окремо. З Анетою першодрукар прожив довгі роки у гармонії та злагоді, незважаючи не те, шо одру­житися з нею його зобов’язав... суд. Було це ше в Страсбурзі. Зустрівшись, молоді люди покохали один одного. Йоган по­обіцяв дівчині, шо одружиться з нею, якщо пощастить реа­лізувати мрію його життя — видрукувати новим способом книгу. Однак якраз у цьому йому й не щастило. Будучи бідним, він не відважувався запропонувати таку ж бідність і невпевне­ність у завтрашньому дні своїй нареченій. Принизливою для нього виглядала й поміч її багатих батьків. Тоді Анета вирі­шила бути рішучішою; вона подала позов до страсбурзького суду на Йогана за недотримання даної обіцянки одружитись. Так за рішенням суду й одружився молодий Гутенберг на своїй8 - 7-1165

Друкарсі.кми І1ІІІІІІХІІІ і т ім а х ід іїи ки І ІЗ

коханій дівчині, забравши її згодом з собою до Майнца. За переказами, були в них і діти, але померли в ранньому віці...

Новий намісник М айнца граф Нассауський, зважаючи на заслуги одинокого старця, призначив йому щорічну пенсію: панську одіж, 20 мірок борошна і дві фляги вина. Та користатися такою принизливою архієпископською по­дачкою Гутенбергові довго не довелося: З лютого 1468 року він помер.

Місце поховання перш одрукаря із світовою славою досі невідоме. В тих містах, де жив і працював Йоган Гутен­берг, — М айнці, Ф ранкфурті і Страсбурзі — нащадки спорудили пам ’ятники. Найвеличніший він у Страсбурзі: довкола бронзової постаті Майстра на мідних барельєфах відлиті скульптурні композиції, на яких зображені основні етапи роботи першодрукаря з Книгою.

1 1 4 __________________________________________ и о ч л т і г и д р у щ р с т в л и с в і т і

Йоган Вершиною друкарської творчості ЙоганаГутенберг. Гутенберга була його знаменита 42-рядковаДруки Біблія. Складається вона з двох томів за­

гальним обсягом 641 сторінка. Для цього друку було створено спеціальний шрифт,

максимально наближений до рукописного письма. Роботу над нею майстер розпочав 1452-го, а закінчив до середини 1456 року. Видання прекрасно ілюстроване різноманітними кольоровими декоративними прикрасами й заставками. Із двохсот примірників книги 165 було віддруковано на папері, а 35 — на пергаменті. За виразністю уніфікації виготовле­ного шрифту, рівномірністю відстаней між знаками і про­білами, глибоко продуманими пропорціями між колонками набору і полями шпальти, чіткістю контурів відбитого текс­тового та ілюстративного матеріалів, зрештою, за логікою гармонійного зв ’язку усіх складових елементів друкованого видання ця книга стала своєрідним еталоном для не одного покоління видавців і друкарів.

Безумовно, що такої вершини своєї творчості Гутенберг досягнув не відразу Були вдалі й невдалі спроби друкувати окремі аркуші-плакати, календарики, брошурки. Пройдено ним, таким чином, кілька етапів безупинного вдосконален­ня і друкарського шрифту, і верстата, і фарбників, і паперу.

/4|>уіиі|н'і>кин ііііііихід і ііиііахі;иіиічН 115

Одним ІЗ ранніх Гутенбергових друків, що збереглися до наших днів, слід вважати “Фрагмент про Страшний С уд”. Це задрукований з двох боків невеликий аркуш паперу, який графічно змальовує картину прийдешнього на землю апока­ліпсису. Основою цього сюжету стала створена в Тюрінгії близько 1360 року рукописна “Сівіллова книга”.

За підрахунками дослідників, згадувану вище латинську шкільну граматику Еміля Доната друкар відтворював у різний час 24 рази. Здійснено також кілька випусків “Астрономіч-

Типтгрг озпоГіхпттЬміт- ’ ТІЇ і)>агаїкіІ Бі(оіиотб трівша quD8 ійді{ Гатогі* ігоогапапо»йіаіі}аг:циав |

Атш.£отпапоеша№г<

|пГояв.5пйЯгГіііш}ШгАГгийІі іи&іііі. ІЯіюпо Шішіа Ш)и|зшнт-Д':Щ оішшв игое а ІігЬгагіов (ііВтт-ЩЩ овгтиоЬіо іюпШтй пш іпяонй.й тт!бІпіт бтчиїв шгй% ОшГаріШІ;ци<іГівш(чийГ/гтг иоЬ» іЬшгоЬз аГ(І8 (((Ьотагегаиг ііидоиигмпп ашрп-шіф й08 оЬлоіі Гіт.Лмф Іоаа чггоіа - пооі &адио-пе{пишо Ьосапио П' опа-і ауиО ооо ишшб гіГш-аіОиї орабштипі иго гопГтат-іппгр> гішопгшьіііга шйГаІотспіо ов< Іиліііш: гаоОаг об тОдта йгігіаяйш ооіік:гойїйі- іі«вшіюіілш»1йіїтмівц«ігоіі,/ іо?ою*іі(шг:ГігаГтт <|1{ііШ8и2 \ | &іатао(^т(шКі гЗптп.^опігп ' раштпоіііиііииішАиЬстлаІі^ І^тйОфарЬиоііиі (оріепаа Го((і' тотешШіГ.£иО£|гшп іЬта‘ юітщші-лоагішШшш (ішю:Ш)^Іаврпта№. іш tildt (ті тблвпі'П Аппш юлпго8:і)Г. .І ГііпитіШпгМшпю пбГоШлиС/ шшІіІттігШішататііиі опк >

, тіпчіївпіАайбиваїтьМто к. тіГ$ А;і{иіа в ірГс №1ио ткліп

!иппшІпішІв:ігпоііиіІі{шр(ов итвЬос{{& ШІШ {ііишо аЯппАї. п • Злшвй5віийіііїлШоЬкігааі -Г йойШ»ов-іїдііоийгю0шйл-Жі \ пгагюпші» [(пр^опо птірп

і){( Іпш иоішігіїш ісо’Лі гіИ| &шопг4}1{Ь)9:пб д&ііийогіштп (, шЙлКійгей

іпн ГаагГі шао&д «ійфтгіт твд5оюто Іттг.ійЬігййпоіи оІ>щ гшйаіа. ]йп}5 т! «ооа Гк г» йіт«:игіжпаіЕЙпілга . й м тгп і ііШутШтг Ітош-Гааг та ^д ига Гішга оас

Г пашГа шоштг.'йо Ййят 8ГрпЬ рітШте зтавй айс&ііі Гаргг (»• иаиййЗ»іп»мні-датМсГйіоп«оі9

' "Ж^ -.'іІІгаЬІеГіиогаопГ . . Ш Щ ' ■ гоїійіи Ю тї зіо і Ггі: йіУ -'^ДЩойиітйіішрішп-

й«п аіГорішЯтаЬ опЬа

птайшог п ГиГгіаі* ш&З тШітшщ ііоі іг: {гіидшіЬаїшгсіїгис&ггагріїппіІІ йШій'а:« іШсиГгшо Шніїіа к іпої' іпЬю.їІиі)іг8 &і{^Таріто!п[ї:і ш(ШІ0Л»^аЬтаіі'а рзшШ айишіг рагііпівт а іопгртавгіо' пий: иггіа (а ішсш «піідпіат гої}. їіто ї йшршфш Гарі(пг.9>аоіга

, пат ап(;{гоАппйш Шіій &і{рілйі.6(і т і йіГарЦпа ргі9 п» « п{

йипівав Ігїрт шгіо шгдк іййвшг {ітапа іяріо шо:іШіШ«тІ(о ша.

т і й іт(адаи№тра!аісв:шег’ ФшГсао 0 0 .^ &шт иеоі поЬі&й- г(20ііті І ■

. . щйаші5п|шш!»-ітрШпт’ Штиопгаоо1і|о-&шпп п^по te&lffl^ma!fв|uй Гкияига ошаій і(^:би т і пс йтітігв ш по.^ю< 4)!ііІі£аАсгопша&пйбвши. ідю ^Іішт аб ші іі шшп бВшІї ш і£тбапг{§дит(т.^8га аи«п } иіосштікошіоорішті ііф аиога ГапдиіпІ Гий шГійіапшс'р

(/і'орімка 42-р)іді«ош)ї Ьіблії Й. Гутспберіа

ного календаря”. Цікавим з поліграфічного боку є текст “Мо­литви", який розмножувався на окремих аркушах. Попит на такий вид дуку в епоху Ренесансу був особливим, адже в той час реформатори-протестанти стверджували такі догмати, за якими віруючі зобов’язані були постійно читати біблійні тек­сти.

Гутенберг здійснив й інше видання Біблії — так зване 36- рядкове. Цікаво, що до кожного свого нового твору друкар виготовляв новий шрифт.

Певною віхою видавничої справи того періоду може слу­гувати ше один маловідомий, але дуже вагомий у творчій біо­графії книжковий шедевр Гутенберга — своєрідна енцикло­педія загальних знань під назвою “Католікон”. Автором цього написаного в Х1И столітті твору є генуезець Джованні Бальбо. Очевидно, що ні він, ні його рукописний твір не могли бути відомими в історії, якби не друкарський верстат таланови­того німця.

З точки зору видавничої справи енциклопедія ця є особ­ливо цікавою завдяки вміщеній на початку тексту передмові видавця. З подачі англійського історика Нормана Дейвіса вміщуємо її в українському перекладі:

“З допомогою Всевишнього, з чиєї волі й немовлята стають красномовними, ... цю шляхетну книгу надруковано й видано, не вдаючись до очеретини, стилоса чи ручки, завдяки диво­вижній узгодженості, пропорційності й гармонії пуансонів та шрифтів, року В ІД утілення нашого Господа 1460, у славному місті Майнці видатного німецького народу” .

Ця маленька передмова може багато розповісти про її творця — людину вельми побожну, залюбленого у вистраж­дану справу професіонала. Благословляючи свою книгу на зустріч з невідомим читачем, він не приховує радості від її появи на світ, від переваг віднайденого способу творення книги. З-поміж рядків цього тексту зримо проглядається об­раз освіченого, мудрого діяча, патріота своєї землі й свого народу.

З іншого боку, своїм приписом до тексту енциклопедії видавець ствердив у друкарстві один з елементів внутрішньої (змістової) структури книги, започаткований творцями ру­кописної книги. Безумовно, що Гутенберг був вдячним і твор­чим послідовником кращих традицій майстрів-каліграфів.

1 1 6 __________________________________________ і і о ч л т і і и д і » у к л і ч : т і 4 л і і с і я т і

§ 3. Ствердження друкаретва як чинник кардинальних ;шін в організації

редакціііно-видавничої справи

Як випливає з попереднього параграфа, Йоган Гутенберг помер у злиднях і фактичному забутті сучасниками. Такою, мабуть, є доля багатьох геніїв, талановитих, принципових і чесних особистостей, заслуги яких, за свідченням тієї ж історії, поціновуються суспільством, на жаль, лише після за­вершення їхнього земного життя.

По смерті першодрукаря залиш илися його дивовижні витвори, а ще — учні, послідовники, які після погрому В

Майнці розійшлися по всіх краях, стверджуючи і примно­жуючи силу дітищ а свого Учителя. Ц ікаво, що одним з перших відновив Гутенбергову друкарню у Страсбурзі його учень Йоган Ментель, де незабаром видрукував справжні книжкові фоліанти — велику за розмірами Біблію латин­ською мовою, а також твори світських авторів, з-поміж яких — Вергілія.

,Ч|)уіні|)ст»а н ( ' і ! | х т і і св іті І | 7

ІІоіііііроиіія За даними “ New Encyclopedia” Функа і друкарства Вагнала (СШ А), лише протягом першогов Свропі півстоліття від часу виходу в світ Гутенбер-

гового першодруку (1450— 1500 роки) в світі було видруковано способом, запропоно­

ваним німецьким винахідником, понад шість тисяч назв книг А за підрахунками російського дослідника В. Люблінського, загальний наклад таких видань за цей період міг сягнути 12 мли примірників (“ На заре книгопечатания” . Ленінград, 1959). Звичайно, шо найшвидше нова справа пускала корені в країнах, що межували з Німеччиною. Наведена нижче таб­лиця наочно демонструє темпи та географію покриття ве­ликих і малих європейських міст друкарнями протягом другої половини XV століття.

Крупним центром випуску і світової торгівлі книгами стала до кінця XV століття, скажімо, італійська Венеція. Пер­ший друкарський прес було тут встановлено 1469 року, і вже до 1500 року в місті нараховувалося понад 400 друкарів. З цієї кількості варто згадати імена братів Йогана та Вінделі-

11 8 І І О Ч Л Т К И Д Р УК ЛІ ' СТ ВЛ в СВІТІ

Країна Рік заснування друкарства

Кількість міст, де працювали

друкарні

Кількість друкарень у цих

містах

НімеччинаІталіяФ ранц іяГолландіяІспаніяАнглія

14501464147014731474 1480

757440213 2

4

201586157667712

на Спірів. Так, протягом лише одного року (1476) вони над­рукували 17 назв книг, з-поміж яких — “ Божественна коме­д ія” Данте, “С онети” Петрарки.

Наведений приклад спростовує поширену раніше тезу, шо в перші десятиліття свого існування західноєвропейське друкарство “працю вало” виключно на релігійні потреби. Справді, друкарі країн Північної Європи випускали переваж­но Біблії, Псалтирі, Молитовники. Проте епоха Просвітницт­ва внесла свої корективи не лише в роботу майстрів пензля, скульпторів, архітекторів, а й друкарів. Італійці, скажімо, друкували здебільшого твори римських та грецьких класиків, оповідання світських письменників сучасності. З ’явилися такі види друкованої літератури як памфлет, полемічний трактат, відозва.

ІІІД М ІІІІІО С Т І

технології друкарства на ііаході і Сході

Відомо: щоб надрукувати якийсь текст на будь-якому матеріалі, потрібно мати під руками кілька складних за конструкцією і рецептурою виготовлення засобів:• шрифт (вирізаний з дерева чи вилитий

з металу);• кольорову суміш (чорнило, фарбу), здат­

ну змащувати літери, а відтак залишати їх відбиток на папері, пергаменті, папірусі, тканині;самі ці матеріали;прилад для нанесення фарби;форму для впорядкованого розміщення шрифтового матеріалу;прилад для притискування паперу до форми.

О вор д ж сн іїя /ірукарсгіш к Свропі і сиіті 119

Ручний друкарський нсрстат

Маючи такі засоби, можна розробляти і вдосконалювати свою технологію. Та, яка була запропонована Йоганом Гутен- бергом, дещо відрізнялася від технології друкарів Близького і Далекого Сходу.

Які ці відмінності?По-перше, у способі закріп­

лення перевернутих літер, у Китаї їх утримували шнурками, перепущеними через спеціаль­ні отвори кожної літери, або ж глиною. Європейці досягнули такої техніки лиття літер, що вони стискувалися по боках за допомогою пресів у межах ме­талевого лотка формату заданої сторінки. Така технологія вимагала особливої філігранності передусім у виготовленні шрифтів. Якщо якась буква була більшою, або меншою від сусідніх бодай на частку міліметра, така матриця могла розси­патися у процесі її наповнення і фіксації. Коли ж Гї вдава­лося все ж утримати під час виготовлення відбитків, ширина текстових щпальт виходила нерівною.

По-друге, у способі одержання відбитків. На Сході папір притискували до форми вручну за допомогою плоских дере­в’яних заготовок, у Європі для цього вже використовували прес на зразок такого, який поширювався у виноробстві.

По-третє, у рецептурі виготовлення фарб. Східні дру­карі барвники розчиняли у воді, тоді як у Західній Європі від самого початку для розведення фарби брали олійну основу. За такої умови текстові відбитки не “ вигорали” від часу, а виявляли здатність протягом століть не змінювати відтінків свого кольору.

ІІротивіїики Незважаючи на те, що після винаходу Гу- друкарства тенберга Західна Європа швидко вкрилася

цілою мережею досі небачених специфіч­них цехів і підприємств, продукт, який

виходив звідти, — друковану книгу — не скрізь і не завжди зустрічали прихильно. Наведемо кілька промовистих істо­ричних прикладів.

1485рік. Яшеччмна. Архиєпископ-курфюстміста Майнца, де зародилося друкарство, звернувся до магістрату Ф ранк- фурта-на-М айні з вимогою суворого контролю всіх книжок, привезених до цього міста на ярмарок, і негайного вилучення та знищення тих, які, на думку архієпископа, мали підозрілий зміст. Як результат, незабаром у цих містах були створені спеціальні органи, які піддавали суворій перевірці усі кни­ги, що друкувалися там чи завозилися для продажу. Це були прототипи перщих у Європі цензурних комітетів, які згодом почали виникати й в інших містах Європи. А першим цен­зурним циркуляром майнцького архієпископа стала заборона друкувати Біблії народною, так званою живою, мовою.

Кінець XVстоліття. Франція. У Парижі серед міщан по­ширюються друковані листівки, в яких критикуються дії мате­рі майбутнього короля Ф ранції Людовіка XIV Антуанети Австрійської та ї"ї радника кардинала М азаріні. Зокрема, найбільші заворушення викликали дві брошури, випущені майже одночасно в двох різних друкарнях столиці Франції. Архівні матеріали зберегли ім’я одного з цих друкарів — Мар- ло — та назву його брошури — “Охоронець постелі королеви”. Начальникові таємної поліції Ла Турнелю швидко вдалося розшукати двох друкарів і арештувати. Другого дня вони були засуджені до страти через повішення. Вирок мав вико­нуватися неподалік тодіш ньої королівської резиденції — Дувру — публічно, на очах тисяч парижан. На одного з друка­рів уже було накинено зашморг, як раптом він голосно звернувся до натовпу: надруковані в брошурі вірші стосуються не ко­ролеви, а ненависного парижанам Мазаріні. Повіривши сло­вам друкаря, розлючений натовп враз змів охорону, кинув­ся до шибениці й звільнив з-під рук катів сміливих друкарів.

1566 рік. Росія. Перша друкована книга в цій країні — “Апостол”, випущений у світ 1564 року російським першодру­карем Іваном Федоровим, розлючує не лише тамтешніх релі- гійників, а й боярську верхівку. Друкар звинувачується в єретицтві. Однієї ночі сп ’янілий натовп спалює друкарню Федорова, а його самого разом з помічником Петром Мсти- славцем назавжди вигонить з Москви. Пізніше, через десять

120__________________________________________ і іо ч .л т іг и ЛР.Уі,-лі>(:ті}.л и с т т і

( ’.тіиц)джеіііія друиарстна и ( ’,і)|и)гіі і с іііт і 121

років, сам Іван Федоров у піс­лямові до львівського “Апос­тола” назве причину свого ви­гнання з Москви; “Зависть и ненависть (оть многіхь началь- никъ и священноначальникъ, и учитель), сія убо нась от земля и отечества, и от рода нашего изгна, и в ины страны незнаемы пресели” .

Кінець XV століття. Близь­кий Схід. Духовні провідники ісламської релігії забороняють будь-де і будь-кому в мусуль­манському світі друкувати книги. Ця заборона, як відо­мо, діяла аж до XIX століття.

1671 рік. США. Історією збережений один цікавий до­кумент, в якому зафіксовано “філософські” міркування гу­бернатора американського штату Вірджинія Томаса Берклея з приводу “ш коди” друкарень. Це — фрагмент офіційного листа губернатора, надісланого ним до Лондона 1671 року'; “Дякуючи Богові, у нас тут немає ані вільних шкіл, ані дру­карень і, сподіваюся, що так буде ще довго. Наука породила на світ лише непослух, єретицтво та сектанство, а друкар­ство було слугою всіх цих страхіть. (Виділення авт. — М. Т.) Нехай береже нас Бог від того й другого!”

Кінець XV!!І століття. Бельгія. Молодий підприємець Бре­полс засновує в маленькому бельгійському містечку Турнаут друкарню, основним видом діяльності якої є випуск у світ гральних карт. Одначе під час чергової спроби французів підкорити його країну молодий друкар зупиняє картярське виробництво й організовує випуск листівок із закликом до

1>с.!гьі’ііісі>і{иіі друкар Іірсіїолг, (•трачений .'іаііойоїіпиками :>а ііи- пуск лмгтіцок і:і :іаклііком до

народу аахи п ’ити Иітчм;іііу

Друкарство в Америці виникло значно пізніше від Європи. 1628 року слюсар за фахом Стівен Бей, прибувши до Массачусетса, виготовив так званий Кембриджський прес, яким і започатко­вано було тамтешнє друкарство. Через десять літ на цьому об­ладнанні було віддруковано значним накладом “Клятву вільної людини”, а згодом — повну “Книгу Псалмів”.

народу захистити Вітчизну. Саме це викликало ентузіазм у бельгійців, що дало змогу не допустити на свої землі заво­йовників. І саме це стало причиною страти молодого дру­каря під час чергового переможного наступу французів, що стався через деякий час.

Отож, противниками пощирення друкарської справи на зорі його виникнення були;

1. Релігійні колаРаніше створення й поширення релігійних текстів через

рукописні книги вважалося винятковою прерогативою мо­настирів, які не могли не перебувати під контролем церкви. Активне поширення друкарства, перетворення його в рід за­нять значної кількості світських людей зробило майже не­можливим контроль за змістом релігійної літератури. Крім того, новий спосіб множення книг спонукав до появи но­вих жанрів і нових тем, з-поміж яких — полемічні твори, пам­флети, які викликали найбільше занепокоєння в релігійних колах. Тому спроби приборкати друкарів, обмежити їхню діяльність, спрямувати у вузьке русло релігійних потреб ви­глядають закономірними.

2. Світська владаПричини незадоволення владною верхівкою становлен­

ням друкарства були здебільшого такими, як і в першому випадку. Вельможі та їхні прислужники, переважно з числа диктаторів або невігласів, швидко переконалася в силі і не­безпеці друкованого слова. Особливо, якщ о воно не було підконтрольним і йшло врозріз з їхніми інтересами. Тому поява перших друкованих текстів, що були владі невгодними, призвела до масових і жорстоких санкцій проти друкарів.

3. Творці й прихильники рукописної книгиЗ виникненням і поширенням друкарства рукописна кни­

га не відходить відразу на задній план. Навпаки, вона певний час активно розвивається, знекровлю ю чись, щоправда, у нерівній конкуренції зі своєю новоствореною посестрою. Рукописання, як і друкарство, особливо в епоху Просвіт­ництва, стало для значної частини людей формою бізнесу; продажна ціна рукописних книг була значно вищою від дру­кованих. Тому майстри-каліграфи й численні представни­ки їхніх цехів чинили на початку справжній опір своїм но­вим конкурентам.

1 2 2 __________________________________________ І ІОЧАТК-Ц Д Р У К А Р С Т В А В СВІТІ

Значення Нині, з висоти кількох століть тріумфаль-друкарства: ного ходу планетою Земля друкарського редакційно- винаходу, важко переоцінити його значен- видавничий ня для цивілізайційного поступу людства, аспект Раптове вторгнення техніки в царину духу

кардинально змінило напрямок розвиткуі матеріального виробництва в цілому, і матеріальної куль­тури зокрема. У відкритті Йогана Гутенберга, звичайно ж, було більше позитивів на противагу тим обмеженим засте­реженням, про які йшлося вище.

Маємо тут справу з цілим рядом значеннєвих аспектів, які потребують грунтовного розгляду, але в цьому контексті їх варто лише окреслити: економічних, культурно-історич­них, політичних, соціальних, наукових, мистецтвознавчих, мовних.

Змістове наповнення кожного з них можна легко зроби­ти, розмірковуючи, скажімо, над цими влучними висловлю­ваннями видатних мужів різних епох і країн:

Академік В. Вернадський:“ Книгодрукування виявилося тим могутнім знаряддям,

яке зберегло думку особи, збільшило її силу стократ... Ми можемо і повинні починати історію нашого наукового світо­гляду з відкриття книгодрукування” .

Франсуа Рабле:“ Нині в ходу вишукане і вправне тиснення, винайдене в

мій час за навіюванням Бога, тоді як гармати були вигадані за спонукою диявола”.

Стефан Цвейг:“ Ні одному джерелу енергії не вдалося створити такого

світла, який випромінює іноді маленький томик, і ніколи електричний струм не володітиме такою силою, якою володіє електрика, закладена у друкованому слові” .

Віктор Гюго:“ Винайдення друкарства — видатна історична подія.

У ній — зародок усіх революцій. Вона є зовсім іншим засо­бом вираження лю дської думки; мислення набуває нової форми, відкинувши стару.. Воістину, друкарство — це та ж споруда, яка росте вгору нескінченними спіралями; у ньому таке ж переплетення мов, невпинна діяльність, невтомна

Ствердження друкаретва в Свропі І евіті 123

праця, завзяте змагання всього людства; в ньому — обітова- ний притулок для думки на випадок нового всесвітнього по­топу, нового нашестя варварів. Це друга Вавілонська вежа роду людського” .

У контексті ж редакційно-видавничої справи значення запровадження нового способу творення і множення текстів полягає в наступному:

1. Д рукарство розпочало переломну добу в бутті книги.

2. На відміну від рукописного книготворення тут посту­пово здійснюється спеціалізація працівників на окремих ета­пах підготовки і друкування книги, шо пізніше призвело до відокремлення видавничих та друкарських процесів і пара­лельного розвитку двох взаємно залежних, але самостійних підрозділів — видавництв і друкарень.

3. Із збільшенням обсягу книговидань від друкарень по­ступово відокремлюються допоміжні виробничі підрозділи, які згодом розростаються в цілі підприємства, працюючи з друкарями за угодою, — словолитні, палітурні, граверні май­стерні, папірні.

4. Відбулося спрощення і скорочення процесу книгови- робництва, здешевлення його вартості.

5. Закладалися нові принципи редагування і виправлення текстів.

6. З ’явилися спеціальні видання, адресовані для редак­торів, коректорів, правшиків.

7. Започатковувалися елементи одності, уніф ікації (висловлюючись сучасною термінологією, стандартизації) тексту.

8. Окреслювалася типова для наслідування зовнішня кон­струкція і внутрішня структура друкованого продукту.

9. Утвердилися нові засади видавничої естетики.10. Прискорився процес оформлення і ствердження пра­

вопису тієї чи іншої мови.11. Виникла необхідність у підготовці кадрів друкарів і

редакторів.12. Слідом за творенням книг друкарство спонукало ви­

никнення періодичних друкованих органів, а відтак і станов­лення журналістики і як однієї з форм суспільно-політич­ної діяльності, і як професії.

124______________________________ ІІОЧЛТКИ дрм;лр(:тил в сіяті

Запитання і запдаїпія для самоконтроіноНазвіть суспільно-політичні й економічні передумови виник­

нення друкарства.Яким чином друкувалися тексти до появи рухомих літер?Назвіть випадки використання штампів і печаток напередодні

виникнення друкарства.Що таке ксилографія ?Чим відрізняється метод набиття візерунків від ксилографі­

чного способу множення текстів?Якою є роль китайських винахідників у поширенні не рукопис­

ного способу множення текстів?В чому полягає специфіка перших китайських друків?Назвіть переваги й недоліки вирізьблення на дереворитах текс­

тів та ілюстрацій з метою їх тиражування.Чи можна вважати Фестський диск першим у світі друкова­

ним текстом ? Якш,о так, то чому ?Завдяки якому винаходу ввійшов в історію видавничої справи

китаєць Бі Шен? Чому цей винахід не прижився на Далекому Сході?Якою є Ваша думка щодо дискусій учених з приводу першості

в історії друкарства Лауренса Костера та Йогана Гутенберга ?Коротко охарактеризуйте друкарську діяльність Лауренса Ко­

стера.Де й коли Й. Гутенберг змайстрував перший друкарський вер­

стат ?В чому полягали “Гутенбергові нещастя ”?Коротко охарактеризуйте книжкові шедеври Йогана Гутен­

берга.Як ширилася в Європі друкарська справа після смерті першо­

друкаря ?Які матеріали і засоби потрібні були давнім майстрам для

друку?Чи були відмінності в технології друкарства, запровадженого

в Західній Європі й на Близькому та Далекому Сході? Якщо так, то які?

Назвіть чинники, які стримували розвиток друкарства у XV— XVIII століттях?

Значення друкарства в контексті цивілізаційного поступу люд­ства.

Значення друкарства в контексті розвитку редакційно-видав­ничої справи.

Ііііііигаипн і ааидаїїн ії. І 'о ко м си д о ва їїа .ііт ( 'рат \|> а 12 5

Рекомоіідована література до темиБаренбаум И. Е. Издательское дело и книговедение во Ф ран­

ции. — М., 1974.Бунаков Ю. В. К нигопечатание и книгоиздательское дело в

Китае / / Китай. — М., Л ., 1940.Грінченко Б. Про книги: як їх вигадано друкувати. — K., 1908.

— 48 C.Попов П. Друкарство: його початок і пош ирення в Європі. —

K., 1925. - 72 с.Слободяник А. Віддарунок людству Йогана Гутенберга. 11 Дру­

карство. — 2000. — № 3.Книжные сокровищ а мира: Из фондов Государственной биб­

лиотеки СССР. — М., 1989. — 224 с.Владимиров Л. И. Всеобщая история книги: Древний мир, Сред­

невековье, Возрождение. — М.: Книга, 1988. — 320 с.Киселев Н. Неизвестные фрагменты древнейших памятников

печати Германии и Голландии. — М., 1961.Кузьма Орест. Як друкується книжку. — Станісавів -Коломия,

1921. - 6 1 с.Любинский В. С. На заре книгопечатания. — Л., 1959. — 160 с.Немировский Е. Л. Изобретение Иоганна Гутенберга. Из исто­

рии книгопечатания. Технические аспекты. — М.: Наука, 2000. — 660 с.

Розум О. Таємниці друкарства. Поліграфія: минуле, сучасне, майбутнє. — K.: Техніка, 1980. — 143 с.

Флуг К. История китайской печатной книги Сунской эпохи Х -Х П І вв. - М .-Л ., 1959.

Breza Vojlech. Tlaciarne па Slovensku. 1477-1996. — Bratislava, 1997.- 214 s.

Knobloch H. Rund um das Buch. — Leipzig, 1973. — 160 s.

І2 ()__________________________________________ І ІО Ч Л Т К И ДРУКЛІЧГГНЛ |{ С1ЯТІ

Т е м а 5

КОНЦЕПЦІЇВИТОКІВВІТЧИЗНЯНОГОДРУКАРСТВА

Російська (радянська) концепція

Концепція західних учеиих

Концепція Іпана Огієнка

Концеїіція 0|)еста Маціока і Якима Запаска

Узагальненнянауконихконцепцііі

128_________________________ ьч)і 11 ікн І Ц І иитонів друі;.лі»(: гі{л

Проблема з ’ясування походження як рукописного, так і друкованого слова має для кожного народу принципове зна­чення, оскільки йдеться про стан розвитку культури цього народу, його роль у загальноцивілізаційному поступі люд­ства. Надто ж для українців. Адже сама історія української книги як найголовнішого чинника культури в умовах бага­толітньої бездержавності нації дає, за словами Олександра Лотоцького, багато матеріалу для роздумів на тему про не­переможність культурних прагнень народу, що пробудився до свідомого національного життя.

Сталося так, що протягом тривалого часу, передусім з причин політичного характеру, розробка цієї важливої геми перебувала під особливо пильним контролем. На початку — державних чиновників Російської імперії, а згодом — і радян­ської. Історія українців, таким чином, писалася не вітчизня­ними вченими. До того ж, поза межами України, здебільшого в Петербурзі й Москві. І все ж у контексті об’єктивних пошу­ків витоків друкарської справи українці робили свої спроби, хоча не цілком вдалі і не завжди сміливі. Показовими у цьому плані є дослідження Михайла Максимовича та Миколи Кос­томарова.

Звідси — й існування двох, цілком протилежних, підходів, а отже й різного ступеня науковості концепцій щодо вив­чення й інтерпретації зазначеної проблеми.

§ 1 . Р осій ська (р а д я н с ь к а ) коицепція

За тоталітарного режиму колишньої радянської імперії концепція виникнення і розвитку українського друкованого слова розроблялася далеко не об’єктивно. В радянській науці домінувала затверджена в Москві ідеологічна схема, за якою українська освіта, наука, культура нібито завжди розвивалися лише в тісному взаємозв’язку з російською, до того ж, постій­но вважалися другорядними, принагідними, позбавленими самостійних ознак. Ця схема у 30-х роках набула образної метафори у вигляді стовбура-дерева з трьома його відгалужен­нями, що символізували єдність і взаємозалежність трьох слов’янських народів — російського, українського і білору­ського.

За такою образною теорією серцевину цього дерева — його стовбур, коріння якого сягало часів Київської Русі, — безза­перечно присвоювала Росія. А два його відгалуження, що проросли, за цією схемою, лише в XIV столітті, віддавалися Україні й Білорусі.

Ось чому протягом усіх підрадянських років початки ви­никнення української мови, літератури, культури в цілому, як і самої української історії, дозволялося розглядати саме з XIV століття. Все, що не “ вписувалося” в таку ідеологічну схему, ще донедавна вважалося антинауковим, а отже, шкід­ливим. А політично незаангажовані вчені, які відважували­ся своїми чесними і глибоко науковими розвідками прямо висловити своє бачення проблеми, оголошувалися лютими ворогами свого народу з наступною забороною їхніх творів. У відповідності д о наведеної ідеологічної метафори протя­гом останніх більш ніж вісімдесяти років українські науковці змушені були повторювати в різних варіантах єдиний постулат щодо виникнення українського друкованого слова.

Сутність російської (радянської) концепції започаткування українського друкарства полягає в наступному: після заснування першої друкарні в Росії в 1564 році (рік виходу “Апостола” в Москві) перший російський друкар Іван Федоров (Федорович) через вісім років, прибувши через Білорусь в Україну, до Львова, засновує там друкарню і 1574 року видає “Апостола”. Ця дата і визначалася початком заснування українського друкарства.

Таким чином, згідно з цією концепцією, друкарство на українські землі прийшло з Росії. Принесене воно було росій­ським першодрукарем Іваном Федоровим (Федоровичем, Хведоровичем) після того, як прогресивний винахід ствер­дився в Москві. Виходило, що українці змогли долучитися до дивовижного витвору людського розуму — друкарського верстата — знову ж таки завдяки “старшому братові” .

На обгрунтування й закріплення такої тези спрямовані були й різноманітні заходи, які широко пропагувалися в Ра­дянському Союзі, зокрема торжества з нагоди 400-річчя заснування російського друкарства (1964 рік) та 400-річчя українського друкованого слова (1974 рік). У цьому переко­нують дослідження П. Попова, О. Сидорова, А. Зернової,О. Дея та ін. З особливою помпезністю відзначалася перша дата. Цій події були присвячені ряд політичних і наукових9-7-1165

Р осійськії (іш д ііи ськ а) ко їщ сііц іи 12!)

130 К О ІІЦ К ІІЦ І Ї Н И Т О К ІВ Д Р У К А Р С Т В А

Виданіїичі .'іііики Іиаііа Ф едоровича :)і львівських видань “ Нукнаря” та “Ліюстола" 1574 року

заходів — урочисті збори громадськості столиці України, на­укова сесія АН УРСР, наукова сесія Київського університету і такий же захід у вищій партійній школі. За матеріалами сесій було здійснене розкішне (в поліграфічному плані) видання книги з політично заангажованою назвою — “Українська книга. Збірник, присвячений 400-літтю російського книгодрукування ”.

Цікаво, шо після розвалу Радянського Союзу, коли вчені колишніх радянських республік, в тім числі й українські, у нових, політично незаангажованих, умовах могли опрацю­вати й осмислити немало матеріалів з колишніх спецфондів і залучити їх до наукового обігу, позиція російських учених у цьому питанні залишилася практично незмінною. Незва­жаючи на опублікування в науковій періодиці ряду нових архівних документів ряд російських учених категорично не хоче визнавати факту появи українського друкованого сло­ва раніше російського.

Як аргумент до цієї тези можна навести два приклади.На Другій Міжнародній конференції (конгресі) із проб­

лем славістики, що відбувалася в жовтні 1996 року на базі Андалузького міжнародного університету (місто Баєза, Іспанія) українським ученим була виголошена доповідь “До питання про концепцію виникнення і розвитку українського друкова­ного слова в контексті поширення друкарства у слов’янських народів”. (В основу доповіді були покладені результати науко­вих пошуків вітчизняних і зарубіжних учених останнього часу, а також матеріали колишніх радянських спецфондів). Росій­ські учені — учасники конгресу — піддали цей виступ об­струкції за викладені аргументи щодо більш ранніх етапів виникнення українського друку і первинності його від росій-

ського. 1 цього разу аргументи для опонентів були “непере­конливими” . Слід віддати належне відомим ученим-славіс- там, учасникам конгресу з Польщі, Чехії, Болгарії, які цю українську концепцію не лище підтримали, а й захистили від надто заполітизованих виступів деяких російських колег'.

Інщий приклад. Видана в М оскві 1999 року накладом п ’ять тисяч примірників енциклопедія “Книга ’’стала перщим на пострадянському просторі грунтовним виданням, у перед­мові до якого задекларовані, як головний критерій діяльно­сті редколегії, “достовірність, повнота і новизна інформації, що подається” . Однак у контексті українознавчих статей та інформацій, яких тут подано немало, якраз ця новизна й дос­товірність нерідко ігноруються. Як і в радянських енциклопе­діях, у цьому новому виданні все ще відчутний імперсько- великодержавницький дух. Домінуючою є думка: великороси весь час когось навчали, підтягували, збагачували, просвічу­вали. Надто ж малоросів, набутки яких у царині культури й книжництва були другорядними, були “завдяки” , а не “всу­переч” старщому брату. Знову подається Іван Федоров, як український першодрукар. Знову жодного слова, навіть у гіпо­тетичному плані, про нововіднайдені аргументи, факти й нові імена. Знову вперте підкреслення ознаки України як терито­рії, а не нової держави вживанням прийменника “на” — на Україні. В жодній же іншій статті, присвяченій друкарству котроїсь із колишніх радянських республік, такого ставлення до держави, на кшталт “на Узбекистані” , “ на Естонії” чи навіть “ на Білорусі” тут немає.

■ '(Н'МІСІїКи (рЛДЛІК'І.КІї) к о їт с ім и я 131

§ 2 . Кпііц(‘піі.ія :шхідііих учених

Історичні факти засвідчують протилежне твердженню російських учених. А саме: друкарство в Україну прийшло ме зі Сходу, а з Заходу, до того ж, задовго до виходу в Москві

Детальніше про це див.: Тимошик Микола. До питання про кон­цепцію виникнення і розвитку українського друкованого сло­ва в контексті пош ирення друкарства у слов’янських народів 11 ]огпасіа8 Апсіаіигав сіє Е5ІаУІ5Ііка. К езитепез сіє ропепсіаз у с о т т іт іс а с іо п е 8 . — Ваега (Езрапа), 1996. — Р. 101 — 102.

9*

1564 року першої датованої друкованої книги — “Апостола”1. Федорова і прибуття його на українські землі. Ніяк не при­меншуючи ролі й значення 1. Федорова в розвитку цієї справи, його, однак, сьогодні не можна вважати засновником україн­ського книгодрукування, а лише фундатором постійного дру­карства на українських землях.

Суть західної концепції в питанні українських друків поля­гає в наступному: до прибуття І. Федорова у Львів і заснуван­ня ним у 1 5 7 2 -1 5 7 3 роках друкарні та видання у 1574 року “Апостола” на західноукраїнських землях існувало книго­друкування.

Серед таких авторитетних у західному світі вчених, які від початку підтримували цю точку зору, найперше слід на­звати польського дослідника Є. Бандтке. У своїй багатотомній грунтовній праці “Історія друкарень у Королівстві Польському і Великому Князівстві Литовському, і в краях закордонних, де польські справи творилися” вт присвятив окремий розділ аналізу зародження і розвитку книгодрукування у Львові. Вже на початку розділу цей учений ствердив: “ Іван Федоров не зложив, а обновив тут друкарню руську р. 1573”.

Інший дослідник історії слов’янського кириличного кни­годрукування, родом з Галичини, Д. Зубрицький, на підтверд­ження своєї думки про друкування книг у Галичині до приходу Івана Федорова, посилається на післямову львівського “Апос­тола” . Сам московський друкар, зазначає Зубрицький, пе­реконався в існуванні тут друкарства й тих “боговибраних мужів”, хто проклав уже для нього дорогу: “... [Федоров], когда вселушимся в преіменитом граде Львове, яко по стопам ходя­че топтанним некоего богоизбранна мужа начах глаголити в собі молитву сію ”.

Більше того, в зазначеній праці цей історик виокремлює розділ, який так і називається: “Друкарня перед Ф едорови­чем у Львові” . Ось аргументи Зубрицького:

“Щ о у Львові перед Іваном Ф едоровичем , тобто 1574 роком існувала руська друкарня, не підлягає ніякому сумніву, хоча ми не в змозі показати пам’яток друкарських з цієї епохи. Якщо могла існувати друкарня в 1491 році в Кракові, в 1525 році в Вільні, чому ж не могла бути у Львові, в середині Русі, де по­треба таких книг була далеко більша, як деінде тому, що саме в самій Львівській і Перемишльській дієцезії було понад 4000 церков”.

1 3 2 ______________________________________К О ІЩ ІЛ ІЦ Г і иитоків Д Р У К А Р С Т В А

К о н ц е п ц ія з а х ід н и х у ч е н и х 1 3 3

Варто підкреслити, що факт існування друкарства на захід­ноукраїнських землях у дофедоровський період обстоюють учені, яких важко запідозрити в прихильності до українського націонаїьного руху, а отже, в упередженості чи суб’єктивізмі на користь перщості українського друкарства над російським. Єжи Бандтке за плоттю і кров’ю був польським патріотом, а Денис Зубрицький, галичанин, — один із прихильників ідеї “единства русского народа” , до того ж, активно заперечував можливість самостійного розвитку української мови.

§ 3. Концепція Івана Огіг.нка

Перща узагальнююча фундаментальна праця, що дала сучасним дослідникам українського друкарства величезний фактологічний матеріал щодо того, яке місце посідає в істо­ричному розвитку українське друковане слово серед євро­пейських народів у цілому і слов’янських зокрема і яка прак­тично заперечила домінуючі до цього твердження щодо підпо­рядкованості українського друкарства російському, а також усталене донедавна датування початків і подальших етапів книгодрукування для українців, стала книга видатного діяча українського відродження, вченого-українознавця із світо­вим ім ’ям І. Огієнка “Історіяукраїнського друкарст ва”.

Вперше ця книга побачила світ незначним накладом за­ходами Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові 1925 року. Саме про неї захоплено сказав, прочитавши її відразу, відомий учений К. Студинський: “ Ми повинні віднес­тися до цієї книжки не то із захопленням і пошаною, а із подивом для совісті й точності автора, для того ясного вик­ладу, яким пронизаний величний твір, для тої легкості пера, когрим орудує автор... Серед культурних націй, як англійська, іака книжка знайшлася б у кожній хаті інтелігентного гро- міілчпина” .

{.'І ()апяііських часів про Огієнкову “ Історію українського друкарсіиіі” іаборонено було згадувати у будь-якому кон- іокс гі ніііиим учсним-дослідникам. 1 не тому, що її автор пра- цюиан у ненанисному більшовикам уряді Симона Петлюри за часів Дирокіорії УНР, а передусім за її наукову концеп­цію, Завдяки переконливості віднайдених історичних фактів.

134 К О І І Ц К ІІ Ц ІЇ НИ'ГОКІ в Д Р У П Л ІЧ Л ’ІІЛ

В І Р Н И К Ф І Л Ь О Л Ь О Ґ І Ч Н О І С В К Ц І Т НАУКиООГО тоилниствл ШВНИ ШБВЧЕНКА

л р о ф . і 9 . О Г ІЄ Н К О .

'Гитульїіа (‘торіїїка п ертого ии.чатія “ Іі'торії українського друкарства” .Львів, 1925

ІСТОРІЯ

ЇКРАІНСЬКОГО ДРЇКАРЇЇВІ.ТОМ І.

ІСТОРИЧНО-БШЛІОГРАФИЧНИЙ о гл я д

УКРАЇНСЬКОГО ДРУКАРСТВА XV-XVIII В. В.

ЛЬВІВ, І«2І. ВАКЛАДОМ НАУКОВОГО ТОВАРВОГВА II

широті охоплення джерельним матеріалом і водночас прос­тоті, емоційності, дохідливості викладу ця книга сильно впли­нула на суспільну свідомість українського громадянства. В Україну вона повернулася майже через сімдесят років пе­ребування у спецфондах. Видана була 1994 року з маркою видавництва “Либідь” при Київському університеті значним накладом з рекомендаційним грифом міністерства освіти України, як навчальний посібник для вивчення студентами гуманітарних факультетів.

Заслуга цього видання і втому, що воно також послужило приводом для прийняття важливого й довгоочікуваного уря­дового рішення: відзначення 1998 року тисячолітнього юві­лею українського літописання і книгодрукування.

Ще одна особливість Огієнкового дослідження. У ньо­му чи не вперше у вітчизняній історіографії так глибоко, ар­гументовано, на конкретній джерельній основі показано, яка руйнівна сила методично, протягом століть, спрямовувала­ся з імперських столиць Петербурга і Москви на знищення волі українського друку, придушення української культури

К'оііисіїці)! Ів ан а О ги ііка 1 3 5

П о р ( ; і іИ Д Ш { І І Я

и ііо.'іаложіїііі Укриїиі 1994 ропу

“арештопаиої к іііііи ” кпїім-ькіїм іііілапііицтвом

“Либіді.”

В цілому. Автор одним із перших серед вітчизняних науковців оприлюднив на сторінках цієї книги нечувані за своєю зверх­ністю й зневагою до всього народу гласні й негласні докумен­ти минулої епохи — укази, розпорядження, циркуляри цар­ського уряду про заборону українського друку, знищ ення українських книжок, виправлення українського правопису.

Та найціннішим у дослідженні Івана Огієнка є його сміли­ве обгрунтування нової періодизації виникнення і поширення українськими теренами друкарської справи. Логічно вмоти­вованим виглядає поділ автора її початків на два періоди:

1) поза етнічними українськими землями;2) власне на українських землях.У першому випадку чітко й недвозначно називається аргу­

ментовано доведена дата появи перших українських книжок поза офіційними кордонами тодішньої України — 1491 рік. Саме тоді у Кракові на замовлення української громади німецький друкар Ш вайпольт Фіоль випускає у світ кири­личним шрифтом Часословець \ 0/стоі!х (або Осьмигласник).

І3(і__________________________к()іііи:ііціі ніітокіі{ді>уклі>стнл

Що дало підстави Огієнкові (як також і О. Лотоцькому, Д. Антоновичу) вважати ці друки українськими? Переконли­вими аргументами на користь цього твердження виступають два чинники: по-перше, загальна стилістика оформлення і, по-друге, мовні та правописні особливості видань. 1 перше, і друге чітко вказують на першоджерела, з яких складалися першодруки, — рукописи, створені в Х ІУ -Х У століттях у Грушівському монастирі (ниніш ня територія Тячівського району на Закарпатті). Наукова експертиза цих видань вже дала змогу зробити висновки, шо перші книги, надруковані кириличним шрифтом, були саме українського походжен­ня. Звідси — пояснення того феномена, шо “давня Україна, запровадивши в себе друкарство, хутко переконалася у ве­ликій освітній силі його..., ніколи не лякалася книжки і бо­ронила волю свого друку” .

в українському походженні цих Фіолевих книжок, видру­куваних у Кракові, переконують і нещодавні відкриття закар­патського дослідника О. Ороса. За його гіпотезами, ці книги лише додруковувалися в Кракові, а вся чорнова робота здійс­нювалася в друкарні українського села Грушева. Вивчена цим дослідником післямова колофону Октоїха дає підстави вис­ловлювати припущення, щ ой інші кириличні друки Ш вай­польта Фіоля ( Тріодь цвітна. Тріодь постна) також викону­валися складачами друкарні Грушівського монастиря. В пе­рекладі Ороса українською мовою фрагмент післямови Фіоля до Октоїха звучить так: “Докінчена (виділення авт. — М. Т.) була ця книга у великому городі Кракові за панування великого короля Казиміра, і докінчена була міщанином краківським Швай- польтом Фіолем із Німеччини, німецького роду, Франком, [ з а ­кінчена була по божому народженню 14 9 1 року ”.

Набувши замолоду вміння гаптувати по шовку і пізніше відчувши нахил до механіки, Фіоль запізнався з майстрами- друкарями і швидко навчився в них тонкощам нового ремесла. Однак розвинути справу не встиг Невдовзі після виходу в світ українських друків його арештовує краківська духовна інквізиція й заточує до в’язниці. Майже всі його друки було спалено. Причина лежала на поверхні; як посмів католик друкувати богослужбові книги для православних?!

Вихід на волю виявився принизливим для друкаря: він на колінах мав випросити прощення в церковної влади й дати

l{oиlv<'иц^и Ікииа О гігп ка 137

обіцянку більше друкарською справою не займатися. За пе­реказами, бачили його пізніше на вугільних копальнях.

Постать Ш вайпольта Ф іоля є драматичною і водночас цікавою в контексті історії української друкарства. 1 саме Іван Огієнко висловив жаль з приводу того, що такою особистістю мало цікавилися українські дослідники, хоча вона вартує ціло­го монографічного дослідження. Для цього, на його думку, вкрай важливо зібрати й опрацювати архівні матеріали, пе­редусім польського походження.

Щодо виникнення друкарства на власне українських зем­лях, то Огієнко окреслює 1569 рік і називає містечко Заб- лудів, де Іван Федоров, по дорозі до Львова через Литву і Біло­русь, випускає “Учительне Євангеліє Заблудів на той час зна­ходився на мішаному українсько-білоруському пограниччі, де переважало українське населення. Це дало підстави уче­ному зарахувати цей твір до набутків української культури.

Таким чином, згідно з концепцією Івана Огієнка, час ви­никнення українського друкарства датується 1491 роком, тобто на 83 роки раніше від офіційно встановленої Москвою дати.

ГЛАППКЬ-ТВО(ЯГ|ПРІ1БПАГООЦДІ1Ш<ГРІ<А»ІГ(ДДД^дікьііи ■в’к’*іс.щгйц-и;в*пс«н с п ип«ГІТрМ Ь'МК^ЯМ ^нп'(т]>ііііі«ТіиТ.ітркіігііупьі м З'їіеинк

Х'4І)І(ЛЯ?8ІДККЯН(Гип-ПеТ|і'кСК^ІСіаі , А

ГН'НГіа ДЛНЖМІАОІТАВ ліаїїг іде:. пТкІІЛНИЬІІПМКЛсПВ'к "Г>' " *'<'' ОЬкьнА^тіліиінбяь ПОСкІЦІІТ«НЛДЛ><ТПДДВ<<І!'иіТв'В»і|ГиИ<

ИКОтЧіЧіиШк іЦи і д і « м < о » і ; д к т н я і и і і ш - П ^ г м й ) п кііпм .< о

ПКМкХоу'ІМВАфі ГІ ЛІПІ І ТВЬІВ-кІІ ІПіЄ

(Суміжні пчі[)ііікн О кто їха ІІІішіімо.іі.ти Ф іо л я . 1«|>иі:ііі, І4ІИ

Стан українського друкарства, проаналізований у згаданій книзі, давав українцям повне право “не лише займати почесне місце серед цілого слов’янського світу, але й дорівнювати технікою своїх видань культурним народам Європи”. На фоні поширення після Німеччини 1450 року друкарства в краї­нах Західної Європи (Італія — 1464 рік; Франція — 1470; Гол­ландія — 1473; Угорщина — 1473; Іспанія -1474; Англія — 1480; Данія — 1482; Португалія — 1484; Австрія — 1492) Іван Огієнко дає таку послідовність розвою друкарської справи серед слов’янських народів:

чехи — 1478;українці — 1491;чорногорці — 1493;поляки — кінець XV століття,білоруси — 1517;серби — 1553;росіяни — 1564;болгари — 1641.

Таким чином, українці другі після чехів у слов’янському світі запровадили в себе друкарство. Більше того, на протива­гу, скажімо, Росії, де діяльність друкарень була повністю підконтрольна Синоду церкви, одним із пунктів (п. 8) Гадя­цької угоди 1658 року гетьмана України І. Виговського з польським королем спеціально було передбачено волю укра­їнського друку; “Колегії, школи, друкарні, скільки їх буде потрібно, вільно засновувати, вільно науками займатися і дру­кувати різні книжки ”.

Професор Іван Огієнко, будучи надзвичайно ретельним і відповідальним у відборі й аналізі емпіричних даних, фор­мулюванні наукових висновків, неодноразово наголошував на необхідності додаткових детальних досліджень чи ґрун­товної перевірки деяких тез, припущень, зроблених ним і його попередниками. Не маючи доступу до багатьох джерел, він не міг віднайти підтвердження фактів існування дофедорів- ського друкарства саме на Галичині. Але в той же час ніби вказував своїм послідовникам “куди саме треба в першу чергу прикласти більшої праці” , сподіваючись, що названі ним джерела, визначені віхи українського друкарства спонука­тимуть до появи “більшого числа спеціальних і грунтовних розвідок з тих питань, які я лише поверхово намітив” .

1 3 8 К О І І Ц К І І Ц І Ї І5И Т ОК ІВ Д Р У К А Р С Т В А

§ 4. Концепція Ореета Мацюка і Якима Запаска

Незважаючи на те, шо протягом усіх підрадянських років немало українських дослідників спрямовували свої зусилля не туди, куди їх націлював великий учений, а на повторення в різних варіантах ідеологічних штампів, далеких від науки, але вигідних тоталітарному режимові, у цьому середовищі все ж знаходилися мужні особистості. Це були вчені, для яких наукове сумління було вищим обіцяних владою винагород за ревну й послушну працю у визначених межах. Саме до та­ких можна віднести Ореста М ацюка і Якима Запаска.

Через кілька десятиліть після остаточного розгрому по­тужного українознавчого центру, яким був у 20-30-ті роки Український науковий інститут книгознавства, саме ці, мо­лоді на той час, учені вирішують взятися за ділянку, яка відтоді стояла, за влучним висловом Івана О гієнка, невиораним облогом, — історію давньої української книги. Наперед зна­ючи про “непрестижність” і “неперспективність” цієїтеми, вони все ж з ентузіазмом беруться виорати й обробити цей обліг, відбираючи зерна правди, історичної справедливості й істинної науковості від рясної полови всіляких вигадок, перекручень, огульних звинувачень, замішаних на ідеоло­гічній заангажованості, політичних спекуляціях та антинау­кових теоріях.

Опубліковані цими дослідниками у період і після хру- щовської відлиги результати своїх наукових пошуків справили ефект своєрідної бомби; до наукового обігу поверталися бага­то українських рукописних книг, котрі були несправедливо привласнені сусідами; оригінальні й сміливі висновки з ’яви­лися й щодо витоків української друкарської справи. Так, багаторічне офіційне табу на зазначену тему несподівано сміливо порушив у 1968 році О. Мацюк. Його стаття “Чи було книгодрукування на Україні до Івана Ф едорова?” давала на це запитання ствердну відповідь.

Що ж “ крамольного” для офіційної української науки відкрив львівський дослідник? Ретельно проаналізувавши бібліографію зазначеного питання, О. Мацюк уперше опри­люднив на підтвердження своєї концепції віднайдені в Цент­ральному державному історичному архіві у Львові два доку­менти, які однозначно вказують на існування у цьому місті

К о їіц п іц ія () |)0("іа М пціока і И к іім а З а п а с к а 1 3 9

друкарні ще в... 1460 році, тобто за 112 роківдо прибуття туди Івана Федорова (1572). Обидва документи писані латинською мовою і датуються 23 липня і 79 і та 20 жовтня 1792 року

Перший документ — звернення монахів Львівського васи­ліанського монастиря Св. Онуфрія до фіскальної колегії з проханням ужити заходів щодо повернення їхньому монасти­реві провізорами ставропігійного братства рухомого і нерухо­мого майна, а також друкарні, що належала монастирю від 1460 року. Далі в документі пояснюється, що друкарню мо­настиреві подарував року 1460 львівський громадянин Степан Дропан для матеріальної підтримки священиків. Тому монас­тир вимагає, серед всього іншого, “повернути друкарню або сплатити 40 000 флоренів як відшкодування за прибуток дру­карні” .

У пояснювальній записці провізорів ставропігійного брат­ства викладається, зрозуміло, інше бачення суті конфлікту й доводиться, що сама друкарня, заснована львівським міща­нином українцем Степаном Дропаном, цілком на законних підставах є тепер власністю братства, а не монастиря.

Ретельно зіставивши й проаналізувавши ці й інші архівні документи, зокрема ті, що стосуються життя й діяльності Степана Дропана та його друкарні (а про це є кілька докумен­тів у львівських архівах), О. Мацюк небезпідставно вважає “існування друкарні у Львові, починаючи з 1460 року, без­перечним”, а Степана Дропана — “зачинателем українського друкарства”.

До речі, саме з цього і наступних досліджень ученого перед нами зримо постають обриси освіченого і діяльного львів’я ­нина Степана Дропана, першого українського друкаря, який, одружившись із донькою багатого землевласника, вирішує

140______________________________________КОІ111КІІЦІТ витоки? Д РУКЛ І'С ТВЛ

^Іірагмспт архіїїмоп) документа під 28 ліііііііі І7!)І року про даруїіаїтя Огсмаїїом /І.роііаіі()м І4()0 року друкарні

Лі>І!ІІІ('ЬК0Му М()Гіа('ТІір<М!І (ІІІ. ()ііу(|>рі>і

Концпііція 0|)(^ста ,\1аці<шіі і Якіїмії і!ііііік кіі 141

ЗГОДОМ (очевидно, з альтруїстичних міркувань) подарувати частину своїх маєтностей разом зі своєю друкарнею на про­світницьку діяльність одному з найстаріших на Галичині мо­настирів.

Відкриття невтомного дослідника українських стародруківО. Мацюка схвально підтримали й інші українські науковці, зокрема М. Марченко, Г. Сургай, П. Плющ, О. Губко, М. Ку­банська-Попова, М. Савка, Я. Запаско. Яким Запаско, зок­рема, у розвідці “ Про дофедоровське книгодрукування в Україні” висловлює своє припущ ення щодо існування у Львові друкарні до 1460 року:

“Звичайно, така рання поява друкарства в Україні, зокрема у Львові, дещ о несподівана, адже друкарня Степана Д ропана була другою в Європі після гутенбергівської. Але, якщо взяти до уваги високий рівень економічного і культурного розвитку Львова на той час, його тісні зв'язки з західними, зокрема б е з­посередньо з німецькими, містами, про що є багато свідчень

ПОМАТКИУКРАЇНСЬКОГО

ДРУКАРСТВА

В И А Я П Н И Ц П І О

<.!4ЕНТР Є В РО П И » ЛЬВІВ 2000

'Гиту.іьііи сч'оріїїка нового тідпіііі}] іі|)о китоки українського ;і|)ука|)('тва. . Ч і . т і і » , 2 ( ) ( ) 0

(наприклад, д о середини XVI століття папір до Львова до ста в ­ляв ся майже винятково з німецьких і польських паперових м линів), то стає зрозумілою поява книгодрукування у Львові раніше інших міст Є вропи”.

Варто зіслатися й на інше відкриття того ж О. Мацюка, як на ще одне важливе письмове підтвердження факту існу­вання українського друкарства раніше від радянської оф і­ційної дати. Йдеться про невідомий досі інвентар книг Сло- вітського монастиря (неподалік Львова), який датується 1826 роком.

Віднайдений ученим у фондах Центрального державно­го історичного архіву у Львові, цей документ фіксує як на­явні в бібліотеці монастиря, серед інших різномовних книг, шість видань, надрукованих тогочасною українською мовою. Доцільно перелічити їх у хронологічному порядку: 1) Новий тестамент з мідними замочками в доброму стані, українською мовою, почаївського видання з 1511 р.; 2) Тріодін київського видання з року 1527 в ш кіряній оправі, в доброму стані;3) Тріодін київського видання з року 1540, в шкірі; 4) Анфо- логіон львівського видання з року 1542, оправлений в шкіру в доброму стані; 5) Служебник львівського видання з року 1546; 6) Епістоляріон або Апостол львівського видання, оправлений у шкіру, 1566 р.

Новим кроком щодо ствердження тези про дофедоровське книгодрукування на західноукраїнських землях став вихід 2000 року у Львові заходами Української академії друкарства, зокрема її ректора професора Степана Гунька, книги Я. Запаска, О. Мацюка та В. Стасенка “ Початки українського друкарства” .

1 4 2 ______________________________________ПОІІ Ці:і11 Ц І НИ 'ІЧЖ І И Д 1>у К Л Р С Т і и

§ 5. Узагальнення наукопих концепцій

Основним аргументом противників більш ранньої від офіційно затвердженої в радянські роки періодизації виник­нення і розвитку українського друкованого слова була від­сутність збережених до наших днів примірників стародруків, де б чітко зазначалося місце і час їх появи у світ. Проте та­кий аргумент не може сприйматися в науці буквально. Адже на зорі виникнення друкарства творці книг не скрізь і не зав-

ЖДИ залишали на їхніх сторінках, висловлюючись сучасною мовою, вихідні відомості.

Причини на це були різні: деякі друкарі не вважали це за обов’язкове, дехто свідомо оминав таких записів, боячись усіляких судових переслідувань чи претензій конкурентів (як у випадках із Йоганом Гутенбергом). Засновники Грушівської друкарні, очевидно, змушені були дотримуватися анонімності в умовах суцільного католицького оточення, аби не наразити- ся на неминучі арешти (як це сталося із Швайпольтом Фіолем).

Тому в науці існує цілий ряд інших способів, за допомо­гою яких, до речі, голландські вчені довели причетність до ряду першодруків саме їхнього земляка Лауренса Костера, німецькі ~ Йогана Гутенбегра, а італійські — Памфіліо Кос- тальді. Чеська історична наука гордиться тим, що відвела гідне місце в історії національної культури першодрукарю Про- копію Вальдфогелю. Цікаво зауважити, що на більшості друків авторство цих першодрукарів ними не зазначено. Чому ж не можуть іти таким шляхом українські дослідники?

Шлях цей давно вже вивірений і апробований у світовій практиці: коли відсутні вихідні дані, беруться за основні на­ступні критерії; мовно-стилістичні й лексичні особливості видання; привнесення діалектизмів до творів, які перевида­валися з перекладів складачами, редакторами чи справни- ками-коректорами (варто нагадати у цьому контексті, скільки так званих українізмів привнесли до львівських друків Івана Федоровича його галицькі помічники, зокрема Сачко Сідляр та Сенько Корунка, обоє — з львівського Підзамча). “ П ри­в’язку” авторства до конкретної місцевості, причетність твор­ця до певного етносу, витоки художнього почерку можуть засвідчити також мистецькі заставки, заголовні літери, підвер­стки, різноманітні знаки.

Власне, всі ці особливості й брали за основу автори трьох останніх розглянутих вище концепцій, аргументуючи нову періодизацію українського друкарства.

Таким чином, на основі ґрунтовного вивчення ново- віднайдених архівних документів, збережених пам’яток, за­лишених писемних згадок сучасників можна зробити такі висновки.

1. Друкарство в Україну прийшло не зі Сходу, з Москви, а з Заходу, від німців.

У:шііі.іьіі(‘іііія н ау к о в и х к он ц еп ц ій 14 3

2. Час його появи слід датувати 1460 роком, тобто на 114 років раніше, ніж це було визначено з ідеологічних мірку­вань за російською (радянською) концепцією.

3. Ім’я першого українського друкаря — Степан Дропан, який, згідно із збереженими до наших днів архівними доку­ментами, подарував свою друкарню Львівському монасти­рю Св. Онуфрія.

4. Маючи вагомі аргументи, сьогодні можна вже без будь- яких застережень, як це робилося досі, однозначно тлума­чити напис на надмогильній плиті І. Федоровича як визнання факту існування українського друкарства у Львові (та й ін ­ших містах України) задовго до прибуття сюди москов­ського перш одрукаря. В перекладі 1. К рип ’якевича цей напис звучить так: “ Іван Федорович, друкар М осквитин, котрий своїм заходом занедбане друкарство обновив (виділення авт. — М. Т ) , умер у Львові. Друкар книг перед тим неви­димих...” .

5. Ніяк не применшуючи заслуг Івана Федоровича, його треба вважати не засновником українського друкарства, а фундатором постійного книгодрукування на українських зем­лях. Нині доцільно неупереджено осмислити житейський і творчий шлях цієї особистості в контексті ролі України і того­часного українського оточення в становленні Івана Ф едо­ровича як книговидавця європейського рівня.

."іаіінтаїїіія і »авдаїїня для самоконтролюПерелічіть існуючі в науковій літературі концепції започат­

кування та етапів розвитку українського друкованого слова.У чому принциповість з ’ясування точної дати заснування дру­

карства кожного народу?Назвіть головні аргументи російських (радянських) учених щодо

усталеної раніше дати заснування українського друкарства.Хто із західних учених досліджував історію українського дру­

карства і якими є результати цих досліджень ?У чому новизна і водночас обмеженість наукової концепції Івана

Огієнка щодо витоків українського друкарства?Якою є заслуга німецького друкаря Швайпольта Фіоля перед

українською культурою?Чому не на всіх ранніх першодруках зазначався час і місце їх

появи у світ ?

144______________________________________К О І І Ц К П Ц І Ї И И Т () І{ І |} Д І’М»ЛІ’С:ТИЛ

За якими критеріями можна визначати час і місце друкованого твору?

Назвіть аргументи “за ” і “проти ” підготовки краківських друків Шваііпольта Фіоля в друкарні Грушівського монастиря.

Охарактеризуйте місце українського друкарства серед дру­карства слов ’янських народів.

Які відкриття львівських учених Ореста Мацюка і Якима За­паска дали підстави переглянути існуюче досі датування витоків української друкованої книги ?

Хто був першим українським друкарем ?

І^екомсіїдоиана література до темиГубко О. До початків українського друкарства 11 Архіви Украї­

ни. - 1969. - № 3. - С. 12-18.Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. Початки українського дру­

карства. — Львів: Центр Європи, 2000. — 222 с.Коляда Г. До питання про українське друкарство перед Іваном

Федоровим / / Радянське літературознавство. — 1962. — № 6;Лотоцький О. Українське друковане слово. В кн.: Українська

культура. К.: Либідь, 1993.- С . 98-111.Низовий Мико.ііа, Тимошик Микола. Українське друкарство і ви­

давнича справа на сторінках російської енциклопедії “ К нига” / / Друкарство. — 2000. — № 6. — С. 90-93.

Огієнко І. Історія українського друкарства / Упор., авт. іст.-біоф. нарису і приміт. М. С. Тимошик. К.: Либідь, 1994. — 448 с.

Орос О. Грушівський монастир і початки кириличного слов’ян ­ського книгодрукування. — Ужгород: Закарпаття, 2001. — 272 с.

Орос О., Никифорук Б. Витоки українського книгодрукування 11 Друкарство. — 2003. — № 1. — С. 78-80 .

Савка М. До історії книгодрукування на Україні //А р х ів и Ук­раїни. - 1972. - № 2. - С. 26-34.

Сірополко С. Ш вайпольт Фіоль — перший друкар слов’янських кириличних книг. — Краків—Львів, 194І — 28 с.

Тимошик Микола. До питання про концепцію виникнення і роз­витку українського друкованого слова в контексті поширення дру­карства у слов’янських народів / / іо тас іаз Апсіаіигаз сіє Езіауізііса. Яе5итепе5 (Зе ропепсіаз у сотти п ісас іоп ез. — Ваега ( Езрапа), 1996.- Р. 101-102.

Тимошик Микола. Історія українського друкованого слова по­требує переосм ислення / / Л ітературна Україна. — 2002. — 21 березня.

Тимошик Микола. Концепція виникнення і розвитку україн­ського друкованого слова / / Д рукарство. — 1994. — № 1. — С. 6 -7 .

10---7-І 165

;!ііиитіііііі)і і лаіілііііиіі. Рскомоіідикиїїа .ііторитури 145

Чижевський Д. Українські друки XVI11 ст. в Німеччині / / Наша Культура (Варш ава). — 1936. — Кн. І. — С. 3 -1 2 ; Кн. 3. — С. 181-187.

Зернова А. Начало книгопечатания в Москве и на Украине. — М., 1947.

Немировский Е. Историографические заметки к вопросу о на­чале книгопечатания на Руси / / Сб. “ К нига” . — М., 1962. — Вып. VH;

Федоровские чтения: 400-летие книгопечатания на Украине.- М., 1976.

Bandlkie J. S. Historia drukarn w Krolewstwie Polskiem і Wielkiem Ksiestwie Litewskiem iako і w krajach zagranicznych w ktorych polskie dziela wychodzily. — Tom 1. — Krakowie, 1826. — S. 382.

Zubrzycki D. Historychne badania о drukarniach rusko-slowianskich w Galicyi. — Lwow, 1836. — S. 12.

14() К О ІІЦ І ' . І ІЦ ІЇ В И Т О П ІВ Д Р У К А Р С Т В А

Т е м а 6

РАННЄУКРАЇНСЬКЕДРУКАРСТВО(Х ¥-Х У 1І століття)

Ф ор м ув ан н я м ер еж і др ук ар ен ь на галицько- волинських зем л я х

В идавничадіяльністьК и св о -П еч ер сь к о їлаври

Ч ери ігівськ о-сіверськ и йдрук арськ ийосер ед ок

Прийшовши на українські землі із Заходу у другій по­ловині XV століття і, потрапивши на благодатний грунт, дру­коване слово почало поступово утверджуватися, стаючи кон­курентом рукописних книжок, а згодом і витісняючи їх.

Серед найголовніших осередків раннього українського друкарства можна виділити такі;

• галицько-волинське;• києво-печерське;• чернігівське.

1 4 8 _________________________________1‘А ІІІ ІС УИМЛІІІСІ.КК ,ЧІ»І І>ЛІЧЛ’ИО

§ 1. Ф ор м ув анн я м ер еж і др ук ар ен ь на галицько-вилинськнх зем л я х

На галицьку землю друкарство прийшло рано. Як зазна­чалося в попередньому розділі, перша друкарня у Львові існу­вала вже в 1460 році. Власником її був львівський міщанин Степан Дропан, котрий подарував свою друкарню братії Свя- то-Онуфріївського монастиря.

На певний час друкарство в столиці Галичини завмирає і відновлюється вже з приходом туди 1572 року Івана Ф едо­ровича, який 1574 року видає тут свого знаменитого “Апос­тола”.

Галицьке друкарство особливо пожвавилося після Люб­лінської унії 1569 року. Як відомо, ця подія помітно впли­нула на суспільно-політичне і духовне життя на українських теренах. Після входження їх до складу Польського королів­ства активізувався процес латинізації й ополячення тамтеш­нього населення. Католицька церква повела неприхований наступ на православ’я.

В ту непросту для українського населення добу на обо­рону національних інтересів народу, його православної віри ставали культурно-національні сили цього краю, які об’єдну­валися в братства. Саме при таких осередках створювалися школи, друкарні. Звідси ширилося довкола мудре слово, яке вже з допомогою друкарського верстата приходило до лю ­дей у вигляді гарно оформлених книжкових видань. Друкарні створювалися і при монастирях.

Друкарня Протягом багатьох років практично вЛькіпського несприятливих умовах невпинно працювала «•тавроііігіііного У Львові друкарня Львівського ставропі- {Уеііенського) гійного (Успенського) братства. Це найста- братстпа ' °Дне з найвизначніших релігійно-

національних об’єднань на західноукраїн­ських землях, перша згадка про яке в історичних джерелах зафіксована під 1463 роком. Пізніше львівським міщанам вдалося затвердити статут братства в антіохійського патрі­арха Йоахима, що давало цій організації права ставропі­гії — юридичної непідлеглості місцевим єпископам.

Дату заснування друкарні Львівського братства не вста­новлено. За одними даними, вона існувала тут ще до при­буття на галицькі землі Івана Федоровича, за іншими — була викуплена саме в нього в 1586-1589 роках. Підраховано, що за період від 1581 по 1722 роки тут було надруковано 140 назв книг загальним накладом понад 160 тисяч примірників. Серед найвідоміших — по три видання Октоїха, Апостола, Анфо- логіона, два видання Євангелія. До речі, примірник остан­нього видання з датою друку 1636 року зберігається в Музеї українського друкарства в Києві. Тут вміщено 60 високоякіс­них гравюр.

Немало збережених до наших днів архівних документів засвідчують, що весь час друкарні доводилося боронити волю свого друку Так, в акті від 1588 року засвідчується: “У нас почала вкорінюватися св. віра від науки в школі та від друку книг, але все це єпископ Гедеон лає і зве єрессю; він напав на школу, розігнав учителів, спустошив друкарню, а управителя її, благочестивого ченця Мину, вислав із міста в кайданах ”.

Приблизно в цей же час тамтешні друкарі звертаються листом до Царгородського патріарха Єремії Ц з проханням: “...постав клириков, образуйучилиш^е, возстанови типографію ”.

До речі, в цій друкарні працював і видатний український учений, автор перщого словника української мови Памва Беринда, який незабаром перебрався до Києва і вславився своїми творами в друкарні Києво-Печерської лаври.

1 все ж, незважаючи на численні труднощі, у Львові вдало­ся поставити видавничу діяльність на високий рівень. Гали­цькі друки охоче купували по всій Україні, а також у Білорусі, Молдові, Болгарії, Сербії. Не доходили ці видання лише до

Га.іиці>ко-і«) ііііі< і-і«“ ;іі)> і;!і|н’ті»> 14!)

150 РА11 н с У КРАЇ) І (;ь і( к д р у їг л р с ї і ю

Росії — спеціальним указом Петра І книги, випущені дру­карнею Львівського ставропігійного братства, заборонялися для ввезення до Москви, Петербурга й інщих великих росій­ських міст.

Про те, що справа з продажем книг у той час була вельми прибутковою, засвідчує ще один факт з життя братства. Саме за “ книжкові” кощти тут 1586 року було відкрито братську школу. Серед викладачів цього унікального закладу були видатні українські учені-просвітителі Кирило Ставровець­кий, Захарій Копистенський, Лаврентій та Степан Зизаній, Памва Беринда, Микола Грек.

[Іріш атіїа З друкарні Львівського ставропігійногодрукарня братства починалася кар’єра й тямущогоМ ихайла друкаря Михайла Сльозки, який, набувшиС.'іьо:ши '•'Ут досвіду, засновує 1638 року чи не першу

приватну друкарню у Львові.Вражає й сьогодні підприємливість, настирливість і сміли­

вість цієї людини займатися улюбленим дітищем, якому він, незважаючи на всілякі перешкоди, віддав понад сорок років свого життя. Здавалося, у найнеймовірніших ситуаціях Ми­хайло Сльозка умів знайти вихід, звертаючись для цього з

(|>])агм(‘ііт художіїї.оіо о(|н>|>млпіііі)і оді'ого кращих іиїдаїїь М. (Ільоаки — “Лиогтола” . Лі.віїї, 1642

переконливими проханнями до високих покровителів. Так, він здобуває письмовий дозвіл на право відкриття власної друкарні спочатку від польського короля Володислава IV, а згодом, коли братство почало проти нього судовий процес, добивається спеціальної захисної грамоти від Вселенського патріарха. Набувши нових ворогів, він звертається до Київ­ського митрополита Петра Могили за благословенням і отри­мує його “на друковане в друкарни своєй вшеляких церковньїхь и учительскихь книгь к грецкимь, словенскимь и русскимь діа- лектомь, ведле донного ему от святейшихь патріарховь бла- гословенія”. Як вдячність за неоціненну підтримку, друкар присвятив Петрові Могилі своє чи не найкраще видання — “Апостол” 1642 року.

Приватна друкарня Михайла Сльозки, що працювала у Львові з 1638 до 1667 років, збагатила українську культуру п’ятдесятьма високоякісними друками, серед яких і така видат­на наукова праця як “Ключ Разуменія "Іоаникія Галятовського.

Нещасливим виявився кінець земного життя Михайла Сльозки. За рік до смерті в 1667 році його відлучають від церк­ви. А за тодішніми церковними приписами, тіло такої людини не можна було ховати в землю. 1 воно пролежало аж два тижні, поки київський митрополит не зняв прокляття й не дав дозвіл на поховання друкаря за християнським звичаєм.

Гіі.іііцько ііолиіісі.ке д р у к а р г п ю 151

Друкарні Сповнені несподіваних поворотів і драма-Лрсенія тизму колізії, п ов’язані з існуванням уЖе.іібовськоі'о Львові друкарень єпископів Лрсенія Желі- та Йосипа бовського (з 1644 року), Йосипа Шумлян-ІІІумляпеького ського (приблизно з 1686року).

Арсеній (у миру — Андрій) Желібов- ський, обраний єпископом Львівським у

зовсім молодому, 23-річному, віці. Сталося це 1 березня 1641 року Нині важко пояснити, чому однією із перших невідклад­них справ, якою заопікувався новий єпископ, стало засну­вання братської друкарні за умови, щ оуЛьвові потужно діяла друкарня ставропігійного братства.

Зберігаючи добрі стосунки з братством, Ж елібовський випросив для себе їхнього управителя друкарні Андрія Скуль- сткого, який відразу взявся до роботи. Єпископська друкарня

розмістилася при церкві Св. Георгія і вже 1644 року випус­тила в світ своє перше видання — Молитвослов. Цікаво, що ні на цій книзі, ні на наступній — “Науці о седми тайнах цер­ковних” — не зазначено, як це водилося, що видання вихо­дять у світ з благословення київського митрополита Петра Могили. Саме цей факт підтверджує існування конфлікту львівського єпископа з митрополитом. Адже, як засвідчують документи, Петро Могила від початку був проти створення цієї друкарні.

Єпископ Желібовський по-справжньому любив книжкову справу і часто давав на це щедрі кошти, зокрема й Михайлові Сльозці. Проте останньому незабаром довелося розпрощатися зі своєю друкарнею. За одними даними, він продав її 1646 року тому ж Львівському братству, за іншими — переніс друкарню до Унева, де вона й працювала, але вже без опіки єпископа.

Зовсім по-іншому увійшов в історію українського друкар­ства єпископ Йосип Ш умлянський. Православний за поход­женням, ставши єпископом, він спочатку таємно, а згодом і прилюдно приймає католицьку віру. Він також здійснює ряд небезуспішних спроб для запровадження суворої цензури на видання православних книг, призупинення діяльності брат­ської друкарні і, врешті-решт, вимушеного прийняття нею унії. Сталося це 2 травня 1708 року

Свою ж друкарню Ш умлянський засновує власним кош ­том при кафедрі Св. Юра. Першими її виданнями були “Мет- р и к а ” в чотирьох книгах (1687) та Псалтир

1 5 2 _______________________________________ ГЛІІПЄ У К І М Ї І І С І .К К / и ’УІСАІЧГПЮ

Провінційні Одним з непізнаних феноменів історії га- друкаріїі лицького друкарства є існування цілого

ряду позальвівських провінційних друкарень. Найвідоміші з них чотири: Стрятинська,

Крилоська, Унівська, Угорцівська.З діяльністю Стрятинської друкарні (село Стрятин зна­

ходиться нині на території Івано-Ф ранківської області) по­в’язане ім ’я Гедеона Балабана — львівського єпископа, рев­ного оборонця православної віри, українського просвітителя. Заснована друкарня 1602 року на кошти племінника Гедеона Балабана — Федора. Проіснувала недовго — близько чоти-

І а.ІII1 ько- інкІIIIк'і.кі' друк«ік'гіи) 1 5 3

.Частаїіки і:і “ С луж і'б ііііка” . (л рятиіїсі.ка друкарня

рьох років, збагативши нашу культуру кількома гарними ви­даннями. Найвідоміші серед них — Служебник 1604 і Треб­ник 1606 років.

Засновникові цієї друкарні, яка мала стати серйозним конкурентом друкарні Львівського ставропігійного братства, не судилося, на жаль, здійснити великих намірів щодо по­щирення в майбутньому своїх книжок аж до Києва і далі на Схід поза Україну. Помер Гедеон Балабан раптово 1607 року і його дітище — друкарня — стояла кілька років, “ пилом при- падая” , аж поки не згадали про неї в Києві. Її обладнання було перевезене туди стараннями Єлисея Плетенецького.

Крилоська друкарня (неподалік Галича) була закладена Гедеоном Балабаном 1605 року Через непорозуміння із став­леником польського короля єпископом Осталовським він мешкав переважно в Стрятині й Галичі, тому й задумав саме в провінції реалізувати свої широкі освітні плани серед укра­їнського населення. Місце для другої друкарні було вибра­не не випадково, адже Крилос колись був резиденцією митро­полита Галицького. Тут надруковано в гарному художньому оформленні “Учительне Євангеліє Неповторність цьому ви­данню надали майстерно скопійовані на дереворитах гравюри відомих майстрів європейського відродження А. Дюрера та Г Бегама. За деякими даними, майно цієї друкарні, як і Стря- тинської, опинилося пізніше в Києві.

Село Унів (неподалік Перемишля) увійшло в українську історію існуванням там з 1651 року ще однієї провінційної друкарні — Унівської. їй повезло, мабуть, найбільше, бо пра-

1 5 4 рліііі(;укі>лїік;і>к’і;друклі>стію

Г іу ^ їс о н і ^»Л О ҐЛ І-Ь е і‘іл-4 Д к о Е ік їн ^

І 'л Л ІІІ^ ІЇЬ ІІІ И )^Л Л «А ІІЦ Л П в^О Л ІК А Г «>

» С й х 'А Б 'Ь (М іГ И К .1Г О В ІЛ ІІК Д Г О

] { о п < т . і і і т и і і и і і о , і і к д г о .

Герб лі.іііііського сііискоііа І'сдооііа Ііалабана — мецената рлііііі>оі'о українського д()ука|>сті)а, ІІМІІН.ЄНІІН І! одному із иидані> Стрятіїнської друкарні

цювала, щоправда, з невелики­ми перервами, понад сто років, випустивши понад 25 книг За деякими даними, частину об­ладнання цієї друкарні пере­правив до Почаєва ігумен К и­рило (Транквиліон) С тавро­вецький.

Друкарня ж, що раптом ви­никла десь близько 1617 року

в невеликому селі Угорці на Самбірщині, була мандрівною. За деякими даними, занесено її було сюди з Волині. Прихистком став на якийсь час монастир. Книги видавались на кошти місцевого пана, мецената культури Олександра Ш ептицько- го. Вийшло кілька друків, серед яких — “Собраніє вкратце словес от Божественного писанія ” (на аркуші 48 було зазна­чено; “в Угорцах, року 1628, месаца марта ЗО д ня”).

Острозька Ще одним знаним осередком українськогодрукарня друкарства на початковому етапі його роз­

витку була Волинь. Одна за одною тут ви­никають друкарні; в Дермані, Кремінці,

Луцьку, Рохманові, Четвертинську, Острозі і Почаєві. Проте, за винятком двох останніх, були вони малопотужними і про­існували недовго. Небагато книг вийшло і в Острозі та Поча­єві, але слава про них вже в ті часи рознеслася далеко за межі України.

Найбільша гордість цього краю — Острозька друкарня, де 1581 року була надрукована Іваном Федоровичем знаме­нита на весь світ Острозька Біблія — перше повне видання всіх книг Священного писання церковнослов’янською мо­вою. Ця книга, що на той час подивувала весь світ і стала

I'u.l tl I U>KO- ПО.І II lICl.KU Д|)уки|>СТІІО 155

Kii)i:ib KcM-iJiiiTHii OcTpoai.Kiiii — аш-моііііик

Огт[)().чі.і«)ї друкарн і і моц(;ііат ік’ріікії у сдок 'яп гі.ком у

спіті Ь іблії 1581 року

ЗГОДОМ надбанням усіх слов’ян­ських народів, була результатом багаторічної праці визначних науковців-богословів і перекла­дачів з усіх найпоширеніших мов світу, зібраних в О ст­розькій академії.

У тому, щ одо XVI століття Острог став відомим осеред­ком українського національ-но-освітнього руху, де засівалися зерна розвою козацького духу, де блиснув, за словами Михайла Грушевського, “фейєрверк нової освіти” — Острозька академія, де віднаходимо також і витоки Української гетьманської держави, неабияка заслуга останнього славного князя цього роду — Костянтина Ост­розького.

У різні часи далеко не однозначно оцінювали історики цю неординарну постать. Одні підносили його заслуги перед українським народом до рангу найвидатніших провідників нації, інші ставили йому в провину визискування народу, безмірне багатство. У сучасників він же заслужив визнання як “стовпа православ’я ”, “філяра і оздоби Православної церк­ви” . А літописець Києво-Печерського монастиря зве його “мужем благочестивим, розумним, легко доступним”.

Доводиться на цьому наголошувати, бо й в описуваній досі історії українського друкарства роль князя Острозько­го незаслужено применшена. В усіх російських радянських виданнях чи не найвидатніший шедевр українського друкар­ства — Острозька Біблія — згадується лише в контексті його друкаря Івана Федоровича. Але ж друкувалася вона за ініціа­тивою і безпосередньою участю саме князя Костянтина. Він і прихистив Федоровича, коли тому не повелося у Львові після випуску 1574 року “Апостола” , в Острозі. Він і друкарню за­

клав тут, аби вона довго сіяла слово книжне по світу. Він організував і збирання з усього світу кращих біблійних ори­гіналів та перекладачів.

Варто у цьому контексті розвіяти ше один міф радянської історіографії — про надісланий з Москви примірник Гена- дійової Біблії, яка нібито послужила основним джерелом для складання Біблії Острозької. Деякі історики, які і в цьому вбачають позитивний “російський вплив” на українське дру­карство, забувають, однак, додати, що Генадійова Біблія пере­писана 1499 року з київського рукопису, створеного за часів Володимира Великого. Але й і'ї виявилося недостатньо. І по­шуки були продовжені в Греції та Болгарії.

Якою ж була доля самої Острозької друкарні? На жаль, не такою щасливою, як її найкращ ого витвору — Біблії. З цієї друкарні за час, коли нею опіковувався Костянтин О строзький, вийш ло 25 назв книж ок. Це, окрім Біблії, Новий Заповіт з Псалтирем 1580 року, “Листи Патріарха Єремі'Г, “ Про єдину істинну Православну віру". З Острога розійшлася по світу відома праця Герасима Смотрицького “ Ключ Царства Небесного ”, кілька творів Клирика Острозь­кого, а також Часослов, Требник, Молитвослов. Побачив світ тут і цілий ряд полемічних видань, яких інші друкарні Галичини й Волині майже не друкували через їхню залежність від влади.

По смерті Костянтина Острозького його невдячні нащад­ки загубили велику культурницьку й національну роботу свого могутнього і мудрого родича. За переказами, княгиня Анна- Алоїза — донька другого сина Костянтина — Олександра, передала Острозьку друкарню католикам, і ті незабаром по­чали там видавати польські книги.

Маючи п’ятеро дітей — двох доньок та трьох синів — князь Костянтин не був щасливий в особистому житті. Він пере­жив смерть своєї дружини і поховав двох синів та трьох онуків. Майже всі його діти, одружившись і вийшовши заміж за спо­відників іншої віри — католиків, — незабаром самі зрадили батьковій справі.

Але найбільше постаралася у цій справі його онука Анна- Алоїза. Вона знищила не лише дідову друкарню, але й за­крила друге його дітище — Острозьку академію, прискорила окатоличення православних соборів, і, мабуть, найбільшою

І5 ()_______________________________________ р л і і і к : У к і > л ї і і ( : ! . і ; и : д і ’У і ; м > ( : т і } о

наругою над пам’яттю свого великого предка було перене­сення за вказівкою Алоїзи праху її діда з Острога до костьолу в Ярослав. За іншими даними, прах князя Костянтина було вивезено з Острога наприкінці XVI11 століття, коли цим містом знову оволоділи поляки, і десь розсіяно. Звідси — й твердження Івана Огієнка, що трагедія роду Острозьких — то трагедія всієї України. В цій гіркій істині ми чим раз більше переконуємося й сьогодні: невдячні нащадки бездумно зрад­жують справі, якій вірою й правдою служили все своє життя їхні батьки.

Що ж до Острозької друкарні, то є ще один, вірогідніший, переказ, за яким усе друкарське обладнання із Острога було перевезене до Києва. 1 саме з цього обладнання, одухотворе­ного невмирущими сторінками Острозької Біблії, зачалася не менш знаменита в усьому світі друкарня Києво-Печерської лаври. Скажімо, київський дослідник 1. Каменин ще 1894 року висловив припущення, що і Острозьку, і Дерманську, і Стря- тинську друкарні купив 1613 року у архімандрита Дерман- ського монастиря Ісайї Балабана сам Єлисей Плетенецький — настоятель Києво-Печерської лаври.

Справді, цьому припущенню хочеться вірити. При ре­тельному зіставленні першодруків Києво-Печерської друкарні з книгами, виготовленими в Острозькій друкарні, вбачається немало спільного.

l’ajiuui'KO'iio.iiiiK bKo д р у к ар гг и о 157

ІІочаїиська Цікавою і самобутньою є історія Почаїв-друкаріїя ської друкарні. Про її початки існує кілька

версій: заснована відповідно до грамоти Анни Гойської, яка виділила 1597 року для

монастиря й друкарні значні кошти; викуплена з Острога 1618 року Однак найвірогіднішою виглядає та, що пов’язана з іменем згадуваного вже Кирила (Транквіліона) Ставровецько- го. Розпочавши складання свого твору “Зерцало Богословія” ще в Унівський друкарні, що містилася при Унівському монастирі, цей ігумен разом з друкарнею незабаром переби­рається до Почаєва і закінчує там у березні 1618 року друк свого важливого богословського трактату, першої української догматичної системи. (До речі, наступний його друкований твір — “Учительне Євангеліє” , де були додані проповіді са-

158__________________________________РЛІІІІС УКРАЇНСЬКЕ ДРУЧАІ^СТІЮ

МОГО Ставровецького, наказано було 1627 року з Москви “на кострах сжечь”).

“Зерцало Богословія” було першим виданням Почаївської друкарні. З видавничої точки зору книга особлива тим, що фундувалася кількома небайдужими до української культу­ри місцевими меценатами; Лавріном Дривинським, Іваном Ярмолинським, Олександром Пузиною. Тому й з ’явилася в світ з посвятою зазначеним особам. Це чи не перша, зафік­сована друкарським способом на сторінках книги, посвята в практиці українських видавців, адресована меценатам.

Однак на початку Почаївському монастиреві з друкар­нею не щастило. Оскільки остання вважалася приватною власністю Кирила Ставровецього, то він і забрав її незаба­ром, помандрувавши до Рохманова. Залишене ним “Зерца­ло Богословія” не давало тамтешнім монахам спокою, і вони здійснюють неодноразові спроби придбати десь шрифти й обладнання та відновити діяльність друкарні. В історичній літературі неодноразово згадують почаївські друки періоду між 1618 і 1730 роками, хоча жоден з них до наших днів історія не зберегла.

Постійно Почаївська друкарня почала працювати з 1730 року, коли монастир прийняв унію. Відтоді починається боротьба за її виживання. Нового конкурента не хотіла пе­редусім друкарня Л ьвівського ставропігійного братства. Маючи вже досвід боротьби з провінційними друкарями, львів’яни затіяли проти Почаївської друкарні тривалий у часі судовий процес з метою добитися її закриття. Аргументи сторін часом були найнеймовірніші; почаївці скаржилися папському нунцію у Варшаві, що видання братської друкарні у Львові “грішать” усілякими випадами проти католицької віри. Натомість “братчики” аргументовано доводили, що друку­вати українські книги Почаївский монастир не мав права, як також не мав права мати і власну друкарню. У цій боротьбі двічі Львівське братство досягало мети. Так само двічі почаївці, не без відома польського короля, відновлювали своє дітише.

Сьогодні не можна без захоплення й симпатії поцінову­вати спроби насельників Почаївського монастиря будь-що захистити своє друкарство, довести своє право і вміння на творення справжніх книжкових шедеврів. Так, відновлюючи діяльність своєї друкарні, але не маючи ніяких шрифтів, вони ви­

рішують 1731 року зняти зі своєї троїцької церкви старий дах, покритий свинцем, переплавити цей матеріал і вилити з нього такі потрібні шрифти. Покриття ж церкви замінили на міцне.

Д іяльність Почаївської друкарні, цього неповторного осередку освіти й духовності на західних теренах Української держави, була зупинена більшовиками 1918 року. Частину її багатого обладнання вивезено до Москви.

За складеним істориком А. Петрушевичем списком, який є далеко не повним, у період від 1618 до 1831 років у Почаєві було надруковано майже 190 книг. З них церковнослов’ян­ською і українською мовами — 148, польською — 32, латин­ською — 7.

І5іід;ііяіііча д ія .іі.н ість К исво-1Іочорськ»! .іанри 15 9

§ 2 . В и давн ича д іяльність Киг.во-1 іеч ер сь к о ї лаври

З поступовим просуванням друкарської справи з Заходу на Схід могутнім видавничим осередком початку XVII сто­ліття став Київ, зокрема його Києво-Печерська друкарня. Не один раз за непросту й довгу історію свого розвитку вона за­знавала злетів і спадів, але незаперечним є факт: тут ство­рювалися на віки справжні шедеври книжкового мистецтва, звідси ширилося на весь світ мудре й виважене друковане слово, створене й увічнене його талановитими творцями із вченого гуртка перших печерських друкарів — Єлисея Пле- генецького, Захарії Копистенського, Петра Могили, Памви Беринди, Йосипа Кириловича, Іова Борецького, Лавріна Ту- становського та багатьох інших. З лаврських першодруків вчилися видавничої справи майстри з Новгород-Сіверського та Чернігова, Харкова та Полтави.

Лаврські першодруки стали першими з українських кни­жок, які офіційно почав забороняти царський уряд, почина­ючи з 1686 року, спочатку для ввезення в Москву й Петербург, а потім і для поширення по всій Росії. Саме з діяльністю дру­карні Києво-Печерської лаври пов’язана поява першого ан­тиукраїнського цензурного акта, підписаного 5 жовтня 1720 року Петром І. Друкування книжок у Києві заборонялося передусім через те, шо тут їх “печатают несогласно с велико- россійскими печатми” , тобто тогочасною українською мовою.

10 0 І>ЛІ 11К ’ УКІ’ЛН ІСЬКГ, Д І ‘.\ 'КЛР(:ТІ5()

Спустошуючий з прикрістю доводиться констатувати, що С.ІІД лихоліть не можемо ще з достеменною точністю,

вивіреною на вкрай необхідних у таких випадках архівних, матеріалах, заповнити

без усіляких прогалин і здогадок усі сторінки історії Києво- Печерської друкарні. Адже маємо справу з матеріалом дуже делікатним і мало захищеним як від стихій природи, так і людського зла.

Літописці з Києво-Печерської лаври не один раз фіксува­ли нещасливі дні своєї Богом дарованої обителі над Дніпро­вими кручами, пов’язані із спустощуючими все довкруж пожежами. Варто згадати лище кілька з них, які стращним смерчем прокотилися тут у X V n i-X IX століттях. Першої, найбільшої, втрати зазнала ця друкарня в ніч з 21 на 22 квітня 1718 року. Тоді її приміщення ще було дерев’яним, тому й згоріло все дотла разом з друкарськими верстатами, шриф­тами, іншим обладнанням, а найстрашніше — з книгами, ар­хівами, бібліотекою. Трохи більше ніж через п ’ятдесят літ — року 1772 — вогонь у черговий раз знищ ив усе, що було в цій друкарні і навколо неї. Таке ж лихо спіткало цю друкар­ню і ще через майже вісімдесят літ — 1849 року.

А якщо до цього додати дві спустошуючі пожежі (1780 і 1811 років) на Подолі, де містилася Київська академія — зна­мените дітище архімандрита Києво-Печерської лаври і вели­кого українського просвітителя Петра Могили... Скажімо, 1780 року, коли горіла академія, вогнем було повністю зни­щено понад 8000 книжок, зібраних до бібліотеки з різних

Збережемо Л<> П і н н и х д н і і і

калі’ііік! прнміїїммнія друкарні Кік'ііо- I 1(‘ЧС р С І,К ()ї .’іаі!рн.З і'раінори XVIII ст.

країв, різними мовами. Основу бібліотечних сховів склада­ли, звичайно ж, безцінні витвори києво-печерських друкарів.

Навіть ці кілька прикладів засвідчують, якого масштабу були втрати матеріальної і духовної культури в багаті на лихо­ліття події минувшини, якої ціни історичного матеріалу ми сьогодні недораховуємо. Зосібно ж і в контексті українських першодруків.

ВііДсіїніїї'іа д ія .ім ііст і. |{н сво ІІ( 'ч с |и 'ько ї л ав р и І ( і |

З а е і іу в а и н я Нині, не маючи достовірних історичних д р у к а р н і . документів щодо витоків лаврського дру-І іо р е к а з и ку, не можемо оминати дуже пош ирені

свого часу легенди й перекази. Йдеться, зокрема, про перевезення до Києва після

смерті князя Костянтина Костянтиновича Острозького зас­нованої ним 1576 року Острозької друкарні.

Деякі дослідники (П. Троцький, Ф. Титов) вважають, що це було до 1609 року — невдовзі після смерті князя. Інші дату заснування Києво-Печерської друкарні переносять на ще ра­ніше — на 1531 рік, і пов’язують її появу в Києві з іменем батька князя Костянтина Костянтиновича — Костянтина Іва­новича Острозького, який, до речі, й похований на території Києво-Печерської лаври. Він тривалий час був щедрим жерт­водавцем для лаври, тому й удостоївся великої шани бути похованим на цьому святому місці — у лівому північно- західному куті Успенського собору.

Підстави для твердження на користь значно ранішого, ніж вважається нині, виникнення друкарні Києво-Печерської лаври дають деякі церковні списки, прислані з різних місць на запит самої лаври про наявність у них книг своєї друкарні, У цих списках значаться Минея 1608-го і Псалтир 1609 року Новим підтвердженням цієї версії може слугувати нещодавно віднайдений у Центральному державному історичному архіві Львова інвентар книг Словітського монастиря, де в переліку книг, надрукованих тогочасною українською мовою, зазна­чений такий київський першодрук як Тріодіон 1540 року

Навіть якщ о ці твердження й надалі лишатимуться на рівні гіпотез, поки не віднайдуться переконливіші докумен­тальні дані, історія заснування Києво-Печерської друкарні все ж у черговий раз підтверджує заборонену раніше, за ра-I I — 7-1165

| ( ) 2 _______________________________________ І‘Л ІИ ІС УКРАІІІСЬКГ, Д Р У К Л Р С Т І Ю

дянських часів, наукову концепцію виникнення й поширення друкованого слова українськими землями з Заходу, а не зі Сходу. З Німеччини, а не з Росії, як вважалося досі.

Документальні Переконливе документальне свідчення про свідчення. заснування К иєво-П ечерської друкарніГ.ЛИСЄЙ відноситься до 1615 року. Саме тоді настоя-Плегеноцькіїй т^^ль Києво-Печерської лаври Єлисей Пле­

тенецький купив і перевіз до Києва із га­лицького села Стрятин все обладнання тамтешньої друкарні.

Єлисей Плетенецький добре знав про діяльність Стря- тинської та й інших галицьких друкарень — Крилоської, Угор- цівської, Унівської. Адже він був родом з Галичини, з села Плетеничі побіля Золочева. Доля судилася йому стати в число тих, хто мужньо відстоював під час Берестейського собору 1596 року право українського православ’я на самостійність. Мабуть, тоді звернули на нього увагу київські ієрархи і неза­баром, 1599 року, запросили до Києва на високу посаду настоятеля Києво-Печерського монастиря. Затвердженням Івана Огієнка, Плетенецький був енергійним адміністрато­ром, і за час свого управління лаврою (1599—1624) привів її до блискучого стану

Новий архімандрит лаври, як ніхто в Києві, розумів силу і значення друкованого слова. Тому в числі перших завдань поставив перед собою будівництво на території лаври спеці­ального приміщення під друкарню, а згодом і урядження п необхідним обладнанням. До речі, для такої поважної будови було обрано місце поблизу Успенської церкви у східній її час­тині, а перший малюнок цієї друкарні було вміщено у знаме­нитій книзі Афанасія Кальнофойського “Тератургима” , що побачила світ 1638 року.

Таким чином, перевезена за ініціативою Єлисея Плете­нецького до Києва 1615 року Стрятинська друкарня поклала початок не лише славній Києво-Печерській друкарні, а й цілому київському друкарству.

Зважаючи на те, що на той час у Києві годі було шукати майстрів друкарської справи, Плетенецький знайшов біль­шість з них також на Галичині. Цікава деталь: серед перших

И идапіінча дія .іі.ііісті. |{ік ію І Ісчерсько ї .іаіі|и і 1 6 3

Стара друкарня

Кигію- I Іечсрсі.К(»ї

лаііри.'.і КМИГІІ

Л. Ка.'іьііо-(| )О Й С І.К ()ГО

■'Гсратурімма” .1038

КИЇВСЬКИХ друкарів був автор знаменитого в усьому слов’ян ­ському світі “Лексикона словеноросского ” Памва Беринда. Він же працював свого часу друкарем Стрятинської друкарні, звідти був запрошений на таку ж посаду до Києва і саме тут розкрився сповна його талант і як видавця, і як вченого, і як патріота своєї землі.

Папір і папірні для друкарні

Д остойно поціновуючи сьогодні внесок Єлисея Плетенецького в заснування київ­ського друкарства, не можна не згадати ще одну його добру справу — будівництво й постійну опіку паперової фабрики в Радо­

мишлі (тепер це районний центр на Ж итомирщині).До речі, згадки про існування папірень і в інших україн­

ських містах, переважно галицьких, віднаходимо в ряді праць дорадянських дослідників історії давнього українського дру­карства. Що ж до паперової фабрики в Радомишлі, то вона проіснувала довго — аж до середини ХУПІ століття. А одна з околиць нинішнього Радомишля, де стояла ця фабрика, й дотепер зветься Папірнею. Після її закриття лавра облаш- товує для своїх потреб нову папірню — в селі Пакуль на Чер­нігівщині.

1625 року, за якийсь час після смерті Єлисея Плетенець­кого, лаврська друкарня видала невелику книжечку, яка так і називається “Казання на честном погребе Є. Плетенецького ”, автором якої є Захарій Копистенський — достойний заступ-

І(і4___________________________імн І ІС укімїі ісі>і;к дрмг.л рсгііо

ник славного архімандрита. У цій книзі знаходимо місце, де з гордістю й пошаною мовиться, з-поміж інших добрих справ, і про такий набуток покійного, як паперова фабрика у Ра­домишлі. До друкарні в лаврі він “і папірню в Радомишлю, маєтності церковної, коштом немалим, на подиву тому краю, як річ небувалу, виставив і підніс

Ось так: цілу папероробну справу виставив і підніс цей чоловік “як річ небувалу, на подив у тому краю ”.

Перші Які ж ті книги, шо першими побачили світд р у к и у щойно заснованій друкарні К иєво-П е­

черської лаври? Був це Часослов, що вий­шов друком через рік після перевезення

друкарні із Стрятина — наприкінці 1616 року Все оформлення цієї книги, починаючи від шрифту і закінчуючи різноманіт­ними заставками, ініціалами, кінцівками, повністю схожі на випущений на цьому ж друкарському обладнанні у Стрятині ще 1604 року Служебник. М аємо, таким чином, ще одне підтвердження галицького походження друкарні К иєво-П е­черської лаври.

Майже одночасно з Часословом у друкарні приступили й до повного Анфологіона, але робота над цією книгою три­вала після того ще три роки. Розкішно прикрашений гру­безний том більше ніж на тисячу сторінок побачив світ у січні 1619 року.

З видань лаврської друкарні, якими щоденно опікував­ся Єлисей Плетенецький, варто окремо виділити одну з ба­гатьох книг не церковного, а світського призначення — “Вірші на жалостний погребПетра Конашевича-Сагайдачного ”. Авто­ром Гі є тодішній ректор Київської братської школи Касіян Сакович. Ці вірші були виголошені двадцятьма спудеями (сту­дентами) цієї школи під час похорону славного українського гетьмана 10 квітня 1622 року, що відбувся в Київському братському монастирі.

На противагу попереднім лаврським виданням, ця книга не відзначається розкіш ним оф ормленням. І на те були поважні причини, адже готувалася вона до друку відразу ж свіжими слідами жалобної події. Але навіть за таких умов тут було вміщено надзвичайної ваги й цінності ілюстративний

д іяльн ість |{іі('ію -Пгчг|>сі»кої даири І()5

6 * f ш *ІНДЖЛЛОСНЬШ ПОГГЄБІіі

З^'цногв Ги'ці|Д!П 9Т ГЙ К < > Н й Ш ^ їЛ І

С/(Г НЛЛІП0Г0,ГЄТМ Н4 Бояїнл го К*: Млта.

зілогозкого^)ЗдоЛкбииН П^ІЗ'КННОКДІ

K-tCUH/l C<IKOeitJI^ffKTttiii Шки/іі KieXKN •

С 41 е 'і '

}Ш мі««е»вго "^no9«*< ТОГО І, IJ/ioro fuq( 4 6*Kl96 »tKHnfosoAn Hy ,

f0rtyci«ere.l"**4<ui*»m№e«4 ]

Вихідниіі upKvm л лаврського іїм дагтя "МііріпііГ' ііу ііохороп гі^ті.маїїа ("агаіІдачтіого.! В22

матеріал, який згодом став передруковуватися в інших кни- гах, особливо тих, які присвячувалися українській історії. Пе­редусім, це майстерно виконані гравюри на козацьку тематику: штурм козаками турецької твердині — Кафи, фраг­мент атаки великого турецького корабля легкими козацьки­ми човнами-чайками. Це й портрет самого гетьмана Петра Сагайдачного. Зображений він тут верхи на коні із знаком гетьманської влади — булавою — в руці і з сагайдаком на боці. А на звороті титульного аркуша вміщено графічне зображення герба Війська Запорозького — український козак із шаблею на боці і мушкетом за плечима. Герб обведений круглою, у формі візерунка, рамкою. Такий знак був і на козацьких печатках, і на похідних прапорах. В одному з віршів, уміще­них біля цієї гравюри, говориться, що цей козак-лицар, який завжди готовий мужньо битися за “ вольность” своєї Вітчиз­ни, заслужено є гербом славного Війська Запорозького.

( ще одна особлива цінність цього видання. Це чи не пер­ша книга, друкована в Україні, в якій з такою патріотичною наснагою і гордістю мовиться про історичний феномен — за­

1 6 6 РЛ І11ІЄ У К РЛ ЇІК '.Ь К Е Д Р У К А Р С Т В О

порозьке козацтво як народну силу, як виразника дум і спо­дівань усіх українців. А один з найславніших гетьманів оспі­ваний тут як народний герой в усіх його іпостасях — муд­рий державний діяч, безстрашний воїн, високоосвічена осо­бистість, захисник православної віри своїх прашурів, великий меценат української культури і освіти.

Один з віршів цієї книги і став своєрідною епітафією на надмогильному камені гетьмана Сагайдачного, фрагмент якої варто навести в перекладі сучасною українською мовою:

1 помер, боронячи мир у Вітчизні,З а що пошли йому. Бож е, неба вічного Я к ревнителю віри благочестивої,У якій був вихований з молодості своєї.Року тисяча шістсот двадцять другого Похований у монастирі братства Київського,Н а який тисячі коштів офірував,А би там науки було фундовано, бажав.

І’(‘гьм аіі І І(!тро Іі'о ііатскіїч-С агам дачіп ій . З кіііі/кііи "‘ІііріїїГ’. 1622

У короткому огляді першодруків Києво-Печерської дру­карні не можна обминути і її знаменитого “'Києво-Печерського патерика видатної пам’ятки української літератури, своє­рідної збірки оповідань про Києво-Печерський монастир.

В іілаїїіііі'іа ДІП.ІІ.НІСЇІ. Кикію -І Іе 'и 'рсі.і:«! .іав |)іі 167

Г равю ра Іллі “ Прийдоіма

ПІ(СІ(И

с Ц а[)гоію да” . Іііідаїїііи

“ П атерика П ечорського” .

Ів()І

Створений В основному в першій чверті XIII століття, він прославляє будівників і живописців, окремих діячів (святих отців) цієї обителі. Цій книзі судилася слава одного з кра­щих книжкових видань лаврської друкарні за всю історію ії існування. До речі, вперше у друкованому вигляді вона по­бачила світ... польською мовою заходами Сильвестра Косі- ва 1661 року Повне видання “ Патерика” церковнослов’янсь­кою мовою здійснив того ж року Інокентій Гізель. Особли­ва цінність цього видання в тому, що упорядник ретельно звірив підготовлений до друку текст з давнім рукописним при­мірником лаврського походження. До 1702 року з лаврської друкарні вийшло п ’ять видань цієї книги. Далі книга пере­видавалася постійно, нерідко іншими друкарнями.

Варто підкреслити, що й за роки української незалеж­ності вже три українські видавництва перевидавали цю книгу. До того ж, масовими накладами. Так, 1991 року ця книга ре-

принтним способом була відтворена видавництвом “Либідь”. Опісля в українському перекладі її перевидало видавництво “Час” . 1 1998 року сучасною українською мовою з адапта­цією текстів і упорядкуванням Ірини Ж иленко оновлений “ Києво-Печерський патерик” побачив світ під маркою ви­давництва Києво-М огилянської академії.

](>8____________________________________ Р л іі ііє у к і> л їік : і . іа ''. ; і , і* У і{ м ч п м и )

ГІоіііііреиня Найсприятливіш ою і найрезультативні- лаврських шою порою в діяльності Києво-Печерськоївидань друкарні був період від початку її засну­

вання до 1648 року. Це була справжня доба розквіту цієї друкарні, коли одна за одною,

все більшими накладами, все в кращому оформленні випус­калися унікальні книги і швидко розходилися по всіх-усю- дах. Київські книги передусім міцно завойовували свої позиції в Росїї. За змістом і неповторною оздобою вони практично не мали рівних поміж московських і петербурзьких друків. Скажімо, в 1669—1672 роках Києво-Печерська друкарня зав­дяки наполегливості архімандрита Інокентія Гізеля домоглася відкриття в Москві своєї власної книгарні, де досить добре йшла торгівля київськими виданнями.

Помітно ширилася українська книга не лише в цілій Росії, а й у Молдавії. Власне, й тамтешнє друкарство було засноване завдяки підтримці Києво-Печерської лаври. На знаменитій грецькій горі Афон, де здавна облюбували місце для своїх скитів ченці — вихідці із слов’янських країн, печорські ви­дання також були в особливій пошані.

Руйнування Чому після доби розквіту Києво-Печер- снраки ської друкарні, яка тривала від часу їїпечері'ькнх заснування аж до 1648 року, ми змушенідрукарів констатувати добу її поступового, але не­

впинного занепаду, яка в часі розтягнулася майже на півтора століття, — від початку

так званої Руїни 1648 року і аж до кінця ХУПІ століття? Які сили спричинили початок цього руйнівного процесу?

Після приєднання України до Росії друкарі Києво-Печер- ської лаври старалися не звертати уваги на все більш погро­

жуючі ВИМОГИ й попередження З Москви щодо обмеження СВОЄЇ діяльності. Навіть після остаточного перепідпорядку- вання Київської митрополії з-під влади костянтинопольських патріархів до Московської патріархії, що сталося після ганеб­ного торгу Москви з Константинополем 1686 року, києво- печерські друкарі вперто продовжували зазначати на титулах своїх богослужбових книг, що вони вийщли “в Лаврі Печер- ській, Ставропігії Святійшого Вселенського Константино­польського Патріарха ”. Незважаючи на неодноразові вимоги Москви щоразу одержувати дозвіл на кожен друк чи пере­друк книги, а також присилати до Москви для контролю під­готовлені до друку примірники, Києво-Печерська друкар­ня й далі робила свою справу без усіляких погоджень.

“Тиха війна” між Синодом Російської православної церк­ви і Києво-Печерською лаврою тривала аж до 1720 року, поки непокірну друкарню і її мужніх друкарів остаточно не прибив спеціальний указ Петра І про заборону українського друку. Цей недоброї пам’яті грізний царський указ вийшов 5 жовтня 1720 року. І його по праву можна вважати першим антиукра­їнським цензурним актом, яким починалася багаторічна боротьба цілої державної машини тодішньої Російської імпе­рії не лише проти волі українського друку, а й в цілому проти самої української мови — мови багатомільйонного україн­ського народу

Зважаючи на те, що подібні документи мало цитуються в навчальній літературі, є сенс подати його мовою оригіналу в цьому підручнику з незначним скороченням:

“Понеже его императорскому величеству известно учинилось, что в Киевской и Черниговской типограф иях книги печатают несогласно с великороссийскими печатями, но со многою про­тивностью к восточной Церкви... в М есяцеслове, который в 1718 году января 27 дня печатан в Киево-Печерской типограф ии, в заглавии напечатано, якобы оный монастырь ставропигии все­ленского Константинопольского патриарха, чего было печатать не надлеж ало д л я то го , что Киево-П ечерский м онастырь от многих ле т учинен в ставропигии святейш их российских пат­риархов, а от Константинопольских уволен.

Того ради Его Императорское Величество указал именоваться Киево-Печерскому и Черниговскому монастырям во всех кни­гах ставропигиею всероссийских патриархов, а не константи­нопольских; а вновь книг никаких, кроме церковных прежних изданий, не печатать. А и оные церковные старые книги, д ля совершенного согласия с великороссийскими, с такими же цер-

Индавпііча ,чііі.іі.іііі-ті, Кигно-Печергько! іаврії 1 в9

такими же церковными книтами, сп р а в ля ть преж де печати с тем и великоро ссийским и печатям и, дабы никакой роз­ни и особого наречия во оных не было; а др уги х никаких книг, ни прежних, ни новых и здани й, не обьявя об оных в Духовной Колле гии, и не взяв от оной позволения, в тех мо­настырях не печатать, дабы не могло в таких книгах никакой в церкви восточной противности и с великороссийскою пе ­чатью несогласия п р о и зо йти ”. (В и діле н ня авт. — М. Т.).

Отож, головна ідея цього царського указу — заборонити в Києві друкування книжок, “не согласных с великороссийскими печатями”, тобто написаних тогочасною українською мовою.

Відтоді волею історичних обставин українському друкар­ству довелося пройти багатовіковий тернистий, воістину хресний, шлях, виборюючи в умовах бездержавності право на своє існування, наполегливо й цілеспрямовано сіючи на сторінках книжкових видань зерна Просвіти і Знань, спо­нукаючи цим самим народ думати, піднімаючи його з колін.

1 7 0 _______________________________________ І’Л И ІІС у к р а ї н с ь к і : Д Р У К А Р С Т І» )

§ 3. Черіїігівсько-еівероький друкарський осередок

Перша Виникнення в першій половині ХУП сто-друкарня ліття поважного осередку друкарства нав Чернігові Л івобережній Україні пов’язане з ім ’ям

відомого церковного, освітнього діяча, поета, ученого і друкаря галичанина Ки­

рила (Транквіліона) Ставровецького.Дивовижною є доля цієї людини. Промандрувавши зі

своєю пересувною друкарнею близькими й далекими землями (Унів, Острог, Почаїв, Рохманів, Вільно), видавши там ряд своїх творів, будучи засудженим собором православних єпис­копів за зміст цих же творів і перейшовши на знак протесту за несправедливу, на його погляд, оцінку своєї праці до като­лицької віри, Ставровецький опиняється 1626 року в Черні­гові. Там він займає посаду архімандрита. 1, звичайно ж, об- лаштовує своє дітище, з яким він ніде й ніколи не розлу­чався, — пересувну друкарню.

На жаль, долею її власника судилося так, що на новому місці ця друкарня видала свою першу (і останню) книгу ... через двадцять років — буквально напередодні смерті свого

засновника, автора, редактора і друкаря. Сталося це 1646 року. Цією книгою стала широко відома і цитована в хрестоматі­ях з історії української літератури (зокрема віршем “Лекар- ство раскошником того света”) збірка повчань і настанов богословсько-педагогічного призначення Ставровецького “Перло многоцветное

Вийшовши друком у Чернігові, книга відразу стала по­пулярною серед читачів не тільки на теренах України, а й далеко поза Гі межами. Більш ніж через півстоліття ця збірка передруковується в Могилеві. Особливістю видання є те, що в лексиці й граматиці текстів домінує тогочасна українська книжкова мова з багатьма ознаками народної поетики, за­позичено немало сюжетів з українських народних дум і пісень. Отож, і в цьому випадку визнання і слава друкаря та автора знову прийшли із запізненням.

Друкарня Кирила (Транквіліона) Ставровецького є чи не єдиною в історії української видавничої справи, власник якої писав і видавав здебільшого свої твори. Після його смерті сліди цієї друкарні зникають з архівних документів назавжди.

Таким чином, відзначившись у 1646 році однією, проте дуже вагомою в історії української культури книгою, черні­гівське друкарство (та й лівобережне в цілому) завмирає на цілих чверть століття. Відновити його вже на постійно нале­жало ще одному відомому церковному, політичному і літе­ратурному діячеві Лазарові Барановичу.

Чо()ііігііісі.ко-сііх4)сі>ке .црукарстіч) 17 1

Друкарня Письменницький хист і любов до друкар-Ла;іаря ства в цього діяча проявилися ще під часБарановича: його викладання в Київській братській Новгород- школі, ректором якої він став 1650 року,сівсрський На його очах відбувалося становлення дру-норіод карні Києво-П ечерської лаври. Читаючи

надруковані передмови до книг своїх ко­лег, він сам незабаром береться за перо, а потім пропонує друкарні і свої перші твори.

Однак надрукуватися на печерських пагорбах Лазарю Барановичу не пощастило. По-перше через те, шо для цього треба було дістати немалі кошти, а по-друге, подальші ж и­тейські обставини змусили колишнього професора полишити

1 7 2 І’Л И ІІС У К Р Л Ї І ІС Ь Ь 'К Д І ’У П Л І 'СТВ О

Ли:іи|) Ьиішііоііііч

Київ. Прийнявши 1657 року у Яссах чернечий постриг і ви­святившись на єпископа, він виїздить до Новгорода-Сівер- ського, відкривши при там ­тешньому Преображенському монастирі єпископську кафед­ру. Там і приходить ідея зак­ласти власну друкарню.

Обладнання для Новго- род-Сіверської друкарні було

придбане 1671 року. Однак з організацією роботи в друкарні почалися тривалі клопоти. Найперше, Барановичу не щас­тило з друкарем Семеном Ялинським, оскільки той хоч і був “человек зацний, з молодих лет пастиру зичливе служачій” , однак у друкарській справі виявився зовсім не підготовле­ним. Мусив його єпископ посилати вчитися аж до Вільни, а справа не рухалася.

Перебравшись 1672 року на єпископську кафедру до Чер­нігова, Баранович залишає друкарню в Новгороді-Сівер- ському без нагляду 1 цим скористався Ялинський. Він, все ж запустивши друкарський верстат, видає по тисячу примір­ників Граматики, Часословця та Псалтиря. Але виявляється невдячним до власника друкарні — свого благодійника: ці книги продає без його відома, поділивши виручені від про­дажу кошти з новгород-сіверським архімандритом.

Будучи невдоволеним таким перебігом подій. Лазар Ба­ранович вирішує перевезти друкарню до Чернігова. Якраз перед цим він збагатив обладнання своєї друкарні шрифтом польською мовою і Семен Ялинський все ж спромігся видати 1676 року твір Барановича “Nowa т іага”. На титулі цієї книги чітко зазначено польською мовою місце її друку: “2 Іуро- ЕгарНіеу АгсЬіеорі5кор5кіеу, \у Nowogorodku Віешіегзкіш го5Іа-

Чк|>іііі івсі.ко-<:іие|)сі.к(' д|)уі«і|)Сїпо 1 7 3

]асеу” . Однак до Чернігова друкарня тоді не доїхала. На пе­решкоді реалізації наміру стала несподівана хвороба архі­єпископа.

Хто зна, як би склалася подальша доля цієї друкарні, якби Бог не допоміг Лазарю Барановичу видужати. Будучи в не­мічному стані і розчулившись від несподіваних відвідин його київськими владиками, він продає їм свою друкарню для Києво-П ечерського монастиря за дві тисячі злотих з обі­цянкою гостей молитися за його здоров’я. Проте, ставши на ноги, Баранович несподівано передумав і друкарню свою до Києва не віддав.

Лазар Баранович перевозить свою друкар­ню до Чернігова 1679 року Вже через рік тут виходять у світ великими накладами Псалтир \ “Б уквар”. Місце неслухняного і недисииплінованого друкаря Я линського через певний час займає прибулий з Вільни

Лукаш, а після його смерті тут працюють ченці.

ДрукарняЛазаряІіараііопича:чернігівськийперіод

(’.в. Ммколиіі з кііиги “ 11рсч(Ч"ти

Лі;а(])і<‘т н ” . Віідиіііія

Ч(!|)ИІГІНСІ.К()Ї друкіїріїі.

170!)XOfЬ СлШІПЛГоСтл. . іигі ЯШ*І

174__________________________________Р.ЛІIIІС УКРЛЇИСІ.КК ДРУІЇЛРСТІ»)

За період урядуванням друкарнею Лазарем Барановичем побачили світ близько півсотні книг. Передусім, це праці самого Барановича: “Меч духовний”, “Труби словес пропо- відних”, збірки полемічних творів та поезій. З маркою Чер­нігівської друкарні вийшов ряд творів Іоаникія Галятов­ського і Дмитра Туптала (Ростовського). А збірка останнього про чудеса від Богородиці Чернігівського Троїцько-Іллінсько- го монастиря “Руно Орошенное", скажімо, виходила тут аж сім разів.

Видання Чернігівської друкарні добре продавалися й поширювалися в багатьох містах Росії. Багато їх чернігів­ський владика відправляв і до Києва, і до Москви. Успіх чернігівських видань у Києві викликав навіть невдоволен­ня в києво-печерських друкарів. Одного разу вони змушені були звернутися до київської влади з проханням заборони­ти чернігівським ченцям продавати привезені звідти книги на Подолі.

Обмеження в діяльності Чернігівської друкарні почина­ються після виходу першого антиукраїнського цензурного указу Петра І 5 жовтня 1720 року. Через рік вона вже нічого самостійно не могла випускати, оскільки повністю перейшла під контроль Москви і ще певний час друкувала невеликі за­мовлення Синоду Російської православної церкви, але вже згідно з “московскими печатми”.

Запитання і завдання для самоконтролюНазвіть найдавніші осередки раннього українського друкарства.Як формувалася мережа друкарень на Галичині?Чому друкарня Львівського ставропігійного братства часто

вела судові позови з конкурентами ? Назвіть найхарактерніші.Де й за яких умов друкарі одержували привілей на право вида­

вати книги ?Дайте характеристику першої приватної друкарні у Львові за

такими параметрами: засновник, друки, доля друкаря.Яка роль в історії української видавничої справи Йосипа Шум­

лянського та Арсенія Желібовського?Дайте коротку характеристику позальвівським друкарням.Шо таке мандрівні друкарні?Назвіть основні етапи поширення друкарства на Волині.

У чому полягали складнощі нормального існування Почаївської друкарні?

Які причини спонукали кращих галицько-волинських друкарів перебратися до Києва і заснувати там друкарство на печерських пагорбах?

Аргументуйте з допомогою архівних документів час заснування й початкову організацію роботи друкарні Києво-Печерської лаври.

Що вам відомо про перші папірні і папір в Україні? Хто був причетним до цієї справи ?

Коротко охарактеризуйте перші видання Києво-Печерської друкарні.

Дайте видавничу характеристику “Києво-Печерського пате­рика ”.

Чому і ким обмежувалася діяльність лаврської друкарні?Якими були обставини появи пересувної друкарні Кирила (Тран­

квіліона) Ставровецького в Чернігові?Чому чернігівський єпископ Лазар Баранович відкриває свою

друкарню в Новгороді-Сіверському?Поясніть причини тривалого простою Новгород-Сіверськоїдру­

карні.Охарактеризуйте основні друки в Чернігові за часів Лазаря Ба­

рановича.Чому занепала Чернігівська друкарня на початку XVIII сто­

ліття ?

Рекомендована література до темиВидашенко М. та ін. М ісцями Івана Федорова на Україні: Пу­

тівник. — Львів: Каменяр, 1982. — 124 с.Запаско Яким, Мацюк Орест, Стасенко Володимир. Початки ук­

раїнського друкарства. — Львів: Центр Європи, 2000. — 222 с.Запаско Я. П., Мацюк О. Я. Львівські стародруки: Книгознав­

чий нарис. — Львів: Вид-во при Львівському ун-ті, 1983. — 175 с.Ісаєвич Я. Д. Літературна спадщ ина Івана Федорова. — Львів:

Каменяр, 1989. — 191 с.Ковальський М. Етюди з історії Острога: Нариси. — Острог, 1998.

- 288 с.Лотоцький О. Українське друковане слово. В кн.: Українська

культура: Л екц ії за редакцією Д митра А нтоновича / Упоряд. С. В. Ульяновська; вст. ст. 1. М. Дзю би. — К.: Либідь, 1993. — С. 98-111.

Маслов С. Друкарство на Україні в XVI-XVI1I ст. — К., 1924. - 3 9 с.

.'Ііііііітіїїііія і .’ііікдаїїіія. І’окомсіїдоііаііа .ііїоратура 175

Митрополит Іларіон. Ж иттєписи великих українців / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — К.: Либідь, 1999.— С. 546-599. (Розділ “ Князь Костянтин О строзький”).

Огієнко І. Історія українського друкарства / Упоряд., авт. іст.- біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — К.: Либідь, 1994. — 448 с.

Патерик Києво-П ечерський / Упоряд., приміт. та дод. І. Жи- ленко. — К.: Вид-во “ КМ Академія” , 1998. — 348 с.

Початки книгопечатания на землях України / За рад. 1. Свєн- ціцького. — Ж овква, 1924. — 86 с.

Степовик Д. В. Історія Києво-Печерської лаври. — К.: УПЦ КП, 2001.- 556 с.

Тимошик С. С. Князь Костянтин Острозький та його Біблія / / Друкарство. — 1999. — № 5. — С. 8 - 1 1.

Тимошик М. С. Тисячоліття української книги; історичні уро­ки / / Молодь і книга на межі тисячоліть. — К., 2000. — С. 21-34.

Титов Ф. Матеріали ло історії книжкової справи на Вкраїні в Х УІ-ХУІП вв. - К „ 1924

Титов Ф. Типография Киево-Печерской лавры; Исторический очерк. - Т І. - К., 1916. - 506 с.

І 7(і_______________________________________ р л і і і і с у к р л ї і і ( : ь і я : д р у к л р ( : т і } ( )

Т е м а 7

УКРАЇНСЬКІ ДРУКАРІ ТА ЇХНЯ РОЛЬ У СТВЕРДЖЕННІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ШКОЛИ РЕДАГУВАННЯ І ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ(ХУ-ХУІІ століття)

Походження й освітній рівень друкарів

Тематичніїй [)енертуар стародруків

Структурування раїпйх книжкових видань, як елемент уио})ядницької ираці видавців

Р(%цакторські та видавничі нововведення, сгіонукані друкарством

«іитєдное

шкяз/інл.ндкожд;іо нєліоіі С»А-гдЄт.. кллистд.

ІІ Р%ікін ІЧ/ІЯ*1КІІіиІі .

в— м.^ 3

12 -7-1165

§ 1 . П оходж ен н я й осв ітн ій р івень др ук ар ів

У короткому огляді раннього українського друкарства варто не лише згадати імена, а бодай окремими штрихами охарактеризувати тих, хто безпосередньо був причетний до непізнаної й досі таїни творення Книги, хто своїми руками і розумом залишив по собі найкращий пам’ятник — українські книжкові шедеври.

До становлення і ствердження видавничої справи на те­ренах нашої держави були причетні сотні, тисячі різних за житейськими долями, суспільними, релігійними і просто людськими якостями особистості. Входили ці люди в істо­рію по-різному. Хто — переконливим служінням справі, щирою вірою в потрібність і важливість ї"ї божественного призначення, і"ї просвітницького, “будительського” начала, хто — з корисливих міркувань. Одне беззаперечне: переважна більшість тих, хто чесно і самовіддано виорав на довгій ниві українського друкарства першу борозну, хто засіяв у неї свої мудрі зерна-сторінки, вічно будуть, за влучним висловом Івана Огієнка, “світильниками невсипущ ими” для все но­вих і нових поколінь нащадків на їхній непростій дорозі до світла, знань, справедливості й добра.

Людей, які творили досі небаченим способом книги, нази­вали здебільшого друкарями або книжниками. Вже всере­дині свого цехового товариства вони ділилися на справників, дереворитників, металоритників, складачів, коректорів, ре­дакторів, управителів. Про те, яким був склад працівників, скажімо, друкарні Києво-Печерської лаври на початку XVU століття, засвідчує запис в „Імнології” від 1630 року:

“Ієродиякон Ісая — типонадзиратель;інок Артемій — блюститель;Стефан Беринда — типограф;Нафан Зінкевич — наборщик;Димитрій Захарієвич — столпоправитель;Парфеній і Михаїл Фойнадські — ізобразителі;Павел Макарієвич і Федор Кипрієвич — батирщики;Леонтій Ієрусалимович — письмоліятель;Памво Беринда — типокароводець;Тарасій Земка — типоправитель ”.

178______________________________________________________ У К Р А ЇН С Ь К І Д РУКА Р І

Чіткого поділу обов’язків на початку не було: один пра­цівник мусив поєднувати в собі кілька функцій. Тому до тих, хто відважувався переступити поріг друкарні, виставлялися особливі вимоги. Годі вже говорити за того, хто сам брався за створення друкарні — це мав бути універсаліст за знан­нями, наділений здібностями як до гуманітарних, так і тех­нічних наук. А ще — аби мав дар Божий до писання, до Слова.

За походженням і освітнім рівнем давніх українських дру­карів умовно можна розділити на три групи:

• вихідці з міщанського середовища;• вихідці з релігійного середовища;• діячі освіти, науки, письменники.

І Іоходж і'и іін іі (х'ііітіїііі ріім 'їіь ;і|)уі:іі|)іі! 17!)

Кихідці Кожен мав свою дорогу до друкарськогоз міщанського верстата. Львів’янин Іван Пилипович, ска- ссрсдовиїца жімо, був добрим різьбярем по дереву, його

земляк Андрій Рудницький знався гарно на литті металу, а Сачко Сідляр на початку продавав книги.

Письменницьким хистом володів Лнф/й Скульський, кот­рий ще до вступу до Львівської братської школи писав вірші і при тамтешній друкарні прилаштувався помічником дру­каря.

Звичайні хлопці Гринь Іванович і Семен Корунка виявилися здібними учнями Івана Федоровича. Полишивши свого вчи­теля, вони стали працювали самостійно, а незабаром мали й своїх перших учнів із числа дітей міщан.

Складач Львівської братської друкарні, котрий згодом перейшов до Острога, — Тимофій Касянович — славився в окрузі тим, шо міг так же швидко й без помилок орієнтуватися в черенках з буквами грецькими, турецькими, як і україн­ськими.

Волиняк Онисим Радишевський був одним з кращих скла­дачів Острозької друкарні. Не випадково, потрапивши 1605 рокудо Москви і показавши своє вміння, від добився не лише прихильності самого царя, а й дозволу на відкриття власної друкарні при царському дворі.

Згадуваний уже в попередньому розділі Михайло Сльозка, що займався друкарством понад сорок років, сам залишив свідчення своєї любові до цієї справи у випущеному ним 1639

12»

1 8 0 ______________________________________________________ У іуРЛТі і СІ.КІ ,ч і >у к л р і

році “Апостолі” . Називаючи “діло типографскоє — діло свя- тоє” , він повідомляє читача, що ще з дитинства був “ при знаменитом, а Церкви Божией благопотребном ділі типограф- ском вьіхованьїй и по мьіри дарованіа Христова в нем віцве- чоній” . На жаль, автор передмови до однієї зі своїх кращих книг не залишив нам прізвища людини, яка багато років тому сама, очевидно, друкуючи книги, могла прищепити малому хлопцеві, майбутньому власнику львівської друкарні, любов до такого “діла святого” . Це міг би бути ще один штрих на користь існування в Галичині дофедоровського друкарства.

В архівних документах засвідчується й рідкісний факт в історії вітчизняної видавничої справи — ім’я жінки-друкарки яку звали “Дмитровая Куяьчицькая”. В актах Львівського братства між 1663 і 1664 роками не раз зустрічається фраза, що було заплачено “друкарци Дмитровуй”. Йдеться про дру­жину складача і гисера братської друкарні у Львові Дмитра Кульчицького. Вона настільки досконало оволоділа чоловіко­вою справою, що могла працювати самостійно.

Вихідці Як і переважна більшість переписувачів із релігійного авторів рукописних книг, були то здебіль- середовища шого монахи великих і малих монастирів.

Йдеться про високоосвічені особистості, з високим розумінням свого призначення.

Вони передусім глибоко зналися на текстах, чітко уявляли, що й для кого слід видавати. А вже пізніше, нарівні з інш и­ми майстрами, оволодівали технікою відтворення і множення цих книг за допомогою друкарських верстатів.

Серед галицьких друкарів на той час добре відомим було ім’я ченця Свято-Онуфріївського монастиря Мини, також учня Івана Федоровича. Отож, цією справою він став зай­матися змолоду. Після отця Мини управління Львівською братською друкарнею перейшло під відповідальність ієромо­наха Пафнутія.

А от ієромонах Йосиф Городецький почав учитися “руко- дєлію типографскому” , коли йому вже виповнилося 50 літ. 1 все ж, “не щадя себе по толиких путних трудех..., произвед в соверш енстве” одну з важливих богослужбових книг — “Ірмологію ”.

І Іоходжіміїиі й (И'вітіїііі р івен ь друкар іи 181

П етро М огила — архім андри т Ю нію-1 Ісчсрс'і.кої ланри.

З граіію ри О. І|>кліі[і('і>коі'о

У Почаївській друкарні коректорами і складальника­ми працювали ігумени Кипр- іян та Гедеон Козубські. Ієро­монах Павел (Домж ив-Лют- ковин) та ієродиякон Сильвестр раніше були світськими ман­дрівними друкарями. П о­стригшись у ченці, продов­жили своє служіння Богові у виданні богослужбових книг.

Цікавою є доля друкаря Києво-Печерської друкарні ченця Йосифа Кириловича. Доля занесла його молодим у Палестину, де він прийняв чернецтво, а через якийсь час став помічни­ком Олександрійського патріарха Кирила Лукариса. Цей пат­ріарх свого часу викладав у Острозькій академії. Він і від­правив 1620 року здібного ченця-українця до Києва, де той майже десять літ працював у друкарні коректором і перекла­дачем з грецької.

До цієї групи можна віднести і представників вищого релі­гійного клиру, передусім митрополита Київського Петра Могилу, архімандрита Києво-Печерської лаври, засновника тамтешньої друкарні Єлисея Плетенецького, єпископа зі Льво­ва, власника друкарні Йосифа Шумлянського, архієпископа Чернігівського Лазаря Барановича.

Діячі освіти, Такими були члени Острозького та Київ- учсні, ського академічних гуртків Іов Борецький,письмсииики Герасим Смотрицький (перший ректор Ост­

розької академ ії), Кирило (Транквіліон) Ставровецький, Памва Беринда, той же

Петро Могила, Захарій Копистенський, Лаврін Зизаній-Тус- тановський, Тарас Земка.

1 8 2 У Н І'Л ЇІІС Ь ІЇІ Д РУ К А РІ

Учений, И ІІС ІїЛ И Ч И ІИ К і рслик'і'ор (І Ч И С С І І ІІЛ < -Т < М І(‘ іи > К И И

Учений, ііисі.меїиіик і |)(‘дак’і'()|)

•'іаха(іііі Конистсік'ькиіі

Цікаво, ЩО закладали києво-печерське друкарство і при­несли йому світову славу передусім вихідці із західноукраїн­ських земель. В умовах посилення окатоличення цього краю більщість із відомих галицьких і волинських друкарів перебрали­ся незабаром саме на печерські пагорби. З-поміж них — Пам- ва Беринда, Єлисей Плетенецький, Іов Борецький, Лаврін Зи- заній-Тустановський, Ісак Борискович, Захар Копистенський.

Не мало друкарів отримали добру освіту в братських щко- лах та академіях. Підвищували вони рівень своїх знань і в європейських університетах, зокрема в Лондонському, Па­ризькому, Лейпцизькому, Римському

§ 2 . Т ем атичний р еп ер туар стар одр ук ів

Видавнича продукція раннього періоду розвитку друкар­ства вже відзначається тенденцією до урізноманітнення тематичного спектру друків. Успадкувавши від майстрів рукописання традицію підготовки книг для потреб церкви, друкарські цехи поступово розширюють тематичний діапа­зон друків. Вже з середини XVI століття можна говорити про формування такої тематики видань;

• богослужбові;• полемічні (наукові);

Гоматичіїпіі репертуар ета|х)друків 18 3

• навчальні;• інші.Коротко оглянемо кожен з цих розділів.

Богослужбові Це найбільшиіі за кількістю назв і за на- книгм кладами розділ. Однією з причин стрім­

кого пош ирення друкарства в XV—XVII століттях була гостра потреба в таких ви­

даннях передусім з боку церкви. Адже за християнськими канонами, скажімо, православна церква могла діяти за умови, якщо в ній було не менше восьми богослужбових книжок. Чи не кожна друкарня бралася за підготовку перекладів ори­гінальних видань або перевидань як великообсягових, так і невеликих видань.

Різноманіття цього виду літератури пояснюється тим, що практично жодна книга, якою б великою за кількістю сто­рінок не була, не може вмістити всіх текстів для різних видів богослужб. А значна кількість накладів і перевидань книг по­яснюється тим, що в тогочасному українському суспільстві

Іліоетраціл притчі про блудного сина л “ (д іаигсл ія Учигслі.мого” Кріїлоеі.ка друкарня.

складалася традиція купувати їх для домашніх потреб, дару­вати. Особливо це стало популярним серед козацької стар­шини, заможних мішан, учених.

Найскладнішими і найвідповідальнішими в роботі друка­рів були тексти Святого Письма для загального і окремого Богослужіння; Апостол, Євангеліє, Псалтир, а також ті, які містили нотні елементи, — Октоїх, Ірмологіон, Осьмигласник (скорочений Ірмолой), Тріодь нотна. За ними, шодо кількості видань, ідуть книги із загальними богослужбами: Служебник (Літургіон), Часослов, Мінея, Трефологіон, Тріодь пісна і цвітна, Типікон. Крім того, ряд друкарень брався й за складання текстів з окремими богослужіннями: Акафістик, Канонник, Молитвослов. Останні охоче купували віруючі.

1 8 4 У К Р А ЇН С Ь К І Д Р У К А Р І

Полемічні На початку це були здебільшого книги з(наукові) теологічних знань. Стара Україна слави-віїдання лася високим рівнем організації богослов­

ської науки, тому недостачі в написанні творів релігієзнавчоїтематики, як і потреби в читачах, не було. Зародки вітчизняної наукової літератури, як відомо, сягають діяльності духовних шкіл і монастирів періоду давньоукраїн­ської держави, рукописних текстів Володимира Мономаха, митрополита Іларіона, Феодосія Печерського, Клима Смо- лятича.

У другій половині XVI століття на базі Острозької ака­демії формується серйозний гурток учених, пізніше вини­кає такий же гурток у стінах Києво-М огилянської академії. Збільшення кількості полемічних видань церковно-релігій- ного і національно-політичного змісту спонукалося Берес­тейською унією, коли посилилася віросповідна боротьба між прихильниками двох християнських течій — православ’ям і католицизмом. У відповідь на опубліковані 1577 та 1586 роках польською мовою полемічні брошури П. Скагри та В. Гер- беста, де вказувалося на недоліки православ’я, незабаром були опубліковані такі ж полемічні праці з іншого боку, в Остро­зі, — “Ключ царства небесного ”Г. Смотрицького та “Про єдину істинну православну віру ” В. Суразького. Затим пішли друки з творами І. Вишенського, С. Зизанія-Тустановського, К. Ост­розького. Вершиною книжкових видань цього напрямку вва-

'Г гм итичніїй |)(чіо|)туа|) стаїю д рук ів 1 8 5

Ю рій Дроі'обнч (К о тср м ак ) — іісріїїий україїкч.кіій автор

друкованої к іінж ки , вндаїїої II Західній Скроні —

І! Волоіи.ї. 1483

жаються богословсько-поле­мічні трактати “П алидонія”3. Копистенського та “Тре- нос ” М. Смотрицького, а та­кож твори Іоаникія Галятов- ського, Антонія Радивиловсь- кого та Лазаря Барановича, які вийшли в світ з друкарні Києво-Печерської лаври.

Серед фундаментальних наукових досліджень цього пе­ріоду варто виділити 12-томне видання “Четьїв Міней”(Ж т ія Святих) Дмитра Туптала (митрополита Ростовського).

Перша наукова книжка українського автора була надруко­вана далеко від Батьківщини — в Італії. 7 лютого 1483 року у Римі з приватної друкарні Ф ранка Зільбера виходить у світ невелике за обсягом видання з довгим заголовком — “Про­гностична оцінка поточного 1483року магістра Юрія Дрогобича з Русі, доктора мистецтв і медицини славетного Болонського університету Цей друкований твір наочно демонструє висо­кий рівень взаємостосунків кращих представників української наукової еліти з провідними науковими і книжними осеред­ками Західної Європи.

Навчальні Друковані тексти навчальних видань, як івидання богословських, беруть свій початок з руко­

писних граматик, які віддавна поширюва­лися в Україні. Доведено, що рукописний

переклад тогочасною українською мовою грецької граматики “О осмих частіх слова, єлика пишем і глаголем ”, авторство якої приписувалося Іоанові Дамаскину, став основою для ство­рення Іваном Федоровичем ’’львівського видання 1574 року.

1 8 0 У К Р А ЇН С Ь К І Д І ’ У К Л РІ

з кінця X V I століття україн ські друкарі відразу зр еагува­ли на прагнення учених очи сти ти тогочасн у мову від чужих сл ів і приділили більш е уваги ви дан н ю граматик. 1596 року у Л ьвові виходить у світ, зокр ем а, “Граматіка словенска ”Л ав- рентія Зизанія-Тустановського. Незабаром друкується ще один твір цього автора — “Наука ку читаню і розуміню писма сла- венскаго язика... ”. Д о ц ього сво єр ід н о го букваря було д о д а­но перш ий друкован и й ц е р к о вн о сл о в ’ян ськ о -ук р аїн ськ и й сл о в н и к , який н алічував понад 1 0 0 0 сл ів .

Син перш ого ректора О стр озької академії Герасима С м от- рицького Мелетій Смотрицький, який став відомим пи сьм ен- н и ком -п р оп овід н и ком , ученим і церковним д іячем , увійш ов в істо р ію у к р а їн ськ о ї ви д авн и ч о ї справи передусім св о єю н авчальн ою кн и гою -п ідр учн и ком — “Граматіки славенская правилное сунтагма... ” (1 6 1 9 ). Д ля подальш ого розвитку вн-

JfЯMЯЛTïKЛСЛОБЄНСКЛ.

С«СТ4Ку<{ННД, ЛлЬfl^ •ГÏlM’Зї^ лн їіл і» .

Й )Г Г Я М Н Л Т І.^ -І

Єстіь Г^/іліл«<іті'к4 ;Ш fЛлЛAлЛ'т{кл Є 'Г'Ь, ИЗБ’ІІ'Г

м о ї К '^Ж С 'ГК О - Є і« « Б Л Г « » - ■ / І углати ІІІІНС4ТН 4Толиоь/м1'« .

Г^лл^пса£^4 пґьної Б< Д4 (, ЯІІКІ.ІМЬІ\Є ( ме'кнлн нпніллп^

К«ликсиЄ^г '«й'гГ Г(АМАІїкн’- А

І Ісріїїа друконаїїа україїісі.ка граматика — “ І’раматика” Лаі!|мчітііі .'іиааиіа. Льиіи, І5!)в

л е и к о н ї .СЛАв(/ІОЧ<«ЇН.

Ям н„і тодіхрв<(ні&.ЕКТІІСНК П/МВОН СІУНДОМІІ иТОінП їло 9|0 : 1і|ХНАІ/К0Г0 >

І ЙЗйПОзі04('иіСт«ри, П< інкКути:С:Ке: !Лді мПпі' ІКЇ4Кмі(КЇ4. ’Дтіп«'|і зТуявГдфїк <&СІ<КНГ<АіиГ'0

Шоп4(т&іід:ХХ16ННОКЯГО.'

Тфдш.м» ТО*ЖЦ Оентин їнои», ТуЛО/И« НЗІІ(А.

Кд'і'то: «Гжтм'Хм. лгнг.Сіптї; II

І Ісріїиііі цсркоііиослоіі’яисько- україїи'ькиіі словіїпк — “Лок- сикои" ІІам ііи Ім'риііди. Киїї!,

ИІ27

давничої справи ця книга мала неабияке значення, адже в ній чи не вперше унормовувалися правописні вимоги до написан­ня і видання різних наукових трактатів.

Варто згадати ще про один навчальний твір , який сп ри яв удоскон аленн ю ор ган ізац ії роботи ви давців у м овн ом у плані. Й деться про твір україн ського друкаря і п и сьм енн и ка, л е к си ­кографа П амви Беринди “Лексикон славеноросскій альбо імеен »іоу//соваш'є’’ (К и єв о -П еч ер ськ а друкарня, 1627). Це — резуль­тат багатор ічн ої роботи автора як кор ектор а і редактора в ряді друкарень. С л о вн и к м істи ть бли зьк о щ ість ти сяч сл ів ц ер ко вн о сл о в’я н сь к о ї і їхніх відп овідн и ків того ч асн о ї украї­н ськ о ї м ови . Цю книгу можна назвати першим довідником для друкарів і видавців.

С т р у к т у р у ї ш и т і р а н н і х к н н ж к о і я і х н н д а н ь 1 8 7

Інші й д е т ь с я передусім про твори худо ж н ьоїкидаиіїн літератури. Це й історичні оп о від ки , і в ір ­

ш і, до видання яки х україн ські друкарі, на противагу, ск аж ім о , італій ськи м чи ф ран­

ц узьки м , приступили п ізн іш е. В чи слі перш их друків цього виду м ож н а н азвати збірку п овчальн их оп о від ан ь “Лимонар сирич цветнік ”, надрукований С пи ри дон ом С оболем у К и єві 1629 р о ку

§ 3 . С труктур уваїїіія ранніх кн и ж кови х видань як елемонт уноряд.ницької праіц ви давц ів

А н аліз вн утріш н ьої (зм іс т о в о ї) структури ран н іх у кр аїн ­ськи х друкован и х кн и г засв ід ч у є , ш о до творен н я їх вж е тоді друкарі підходили творчо, сприймаю чи видання не як суціль­ний набір текстови х рядків та ілю страцій, а як цілісну, логічн о виверш ену конструкцію , зручну для користувача. За результа­тами їхньої праці відчувається чітке розуміння ними подвійної природи книги — і я к ви к ін ч ен ого м атер іальн ого предмета зі св о єю , ви роблен ою ще творцям рукописних книг, ф ормою та к о н стр у к ц ією , і як н о сія заф ік со ван и х , так о ж у певн ій ф орм і, зн ан ь , п он ять, обр азів .

Таким чином, уже від початків раннього друкарства можна вести мову про ви н и кн ен н я в наш ій р ед акц ій н о-ви давн и чій

справі ви м ог щ одо зм іст о в о ї структури побудови книги та ї"ї части н; вступної, заключної, служ бової та основного тексту. Таке раннє зап ровадж ен н я у друкарську практику ел ем ен тів вн утріш н ьої структури книги засв ід ч у є, щ о за ії творен н я бралися лю ди не ли ш е добре п ідготовлен і, ви сл овл ю ю ч и сь су часн ою м овою , з поліграф ічного боку, а передусім з нау­к о во го , осв ітн ьо го .

Р озгл ян ем о д еякі ск л ад ові вн утріш н ьої структури к н и ­ги, які поступово стали запровадж увати, як о б о в’язковий еле­мент, в ітчи зн ян і видавці в ранньом у періоді існуванн я дру­карства. Д о таких елем ен тів належ али;

• передм ови ;• п ісл ям о ви ;• п освяти ;• титульні стор ін ки ;• ф р он ти спи си ;• п окаж чи ки ;• повідом лен н я про пом илки.

1 8 8 ___________________________________________________________ У К Р А ЇН С Ь К І Д Р У К А Р І

П ередмови У різном анітнення тем атики перш одруків,зростан н я попиту на наукові видання обу­м ови ло появу передмов. їх м ож н а ум овн о

поділити на д ві групи. До в ід н осяться короткі зве р ­нення до читача, що м аю ть такі загол овки ; “ Ч и тельн и ку” , “ П ередм ова до чи тел ьн и к а” , “Д о того , кто будет чи тати ” , “ П редісловіе к кн игу” , “ С к азан іє учително о составлен іи и ползе сей к н и ги ” . Іншу групу д одатків до о сн о вн о го тексту складали вели кі за обсягом і глибокі за зм істо м цілі наукові трактати, на написання яких автори витрачали нерідко більш е часу, ніж на складан н я о сн о вн о го тексту кн иги . Н аявн істю таких передмов особли во відзначаю ться лаврські друки. Саме такі п ер едм ови -тр актати , викладені нерідко в полем ічном у сти л і, ви кли кали підвищ ений інтерес до тради цій н о б о го ­сл о в ськ и х к н и г Я к щ о мати на увазі, що авторам и передм ов були такі о со б и сто ст і як П етро М оги ла, Тарас З ем к а, Захар К о п и стен ськи й , П ам ва Берин да, інш і вчені з О стр о зьк о ї чи К и ївської академій, то неваж ко уявити, як пом іж українським духовенством і освіченим и народними масами засівали ся н а­ук ові, просвітн и ц ькі зерна.

('/груктуруиаїтм |иіииіх ктіжкоких кидтіь І « 9

П іслям ови Я к сво єр ід н и й д о д ато к — ц ік ави й і п о ­вчальний — сп р и й м аю ться сьогод н і при читанні стародруків п ісл ям ови до цих ви ­

дань. У них здеб іл ьш ого й деться про те, у як и х ум овах і за яких обставин проводилася робота над ц ією кн игою . Н ерідко складачі й автори просять ви бачен ня у ви м о гл и вого читача за певні н едоліки , які можуть зустрітися на деяки х сторін ках. Д ухом ін тел іген тн о ст і, тол ер ан тн о сті, л ю б о в і й п оваги до читача, захо п л ен н я й вір н ості друкарській сп р аві і сп р а в ж ­н ього б лагоговін н я перед кож н и м друкован и м ви твором віє з таки х д авн іх , п ож овтіли х від часу, але гл и боко актуальн и х і п овчальн их сьогод н і стор ін ок .

П о святи Б іл ьш ість видань м аю ть с в о ї п освяти . Тутідеться про лю дей , які м атеріальн о прилу­чилися до появи таких книг, у вірш ован ій

чи прозовій формі висловлю ється їм довічна вдячність і захоп­лення їхнім благородним вчинком. Серед м ецен атів, скаж ім о , к и єво-п еч ер ськ и х друків зустр ічаєм о імена К остян ти н а Д о л - мата, Д м и тра Голіцина, інш их багатих м ож н о вл ад ц ів , які не тринькали с в о ї багатства на всіл як і веселощ і й не ховали їх.

ІІІС.ІІНМОІШ до “ Часослова”

І І І іт і їп о л ь т а ^Ріоля 1491 |>оку

і;і ;іа(*таіікок> друкарськоіч)

;иіака іиїдапця

бЮМІД ИйїЬІС ИАКНПМ»уві ЛЩІв 4Ь г .і Х ' І в у • П^НАІ^Ж4в1ВСлпК4ГМСра лАЛ»л(клгбН4^ні^іп^а'(ідокетлпокьц>і ЦІвП«П'-0К^4К0ВЬСКЬи>ЬШв4І1ПІЛТГуь.

Ї іоль ,я «■k ^ Ц•»nlVu и{ro oAoy .^ Н К Ь • ІІСК«П'МЦі4<АЛОСОЖН(дЬ?ІДрО

Ж»ЧиГ- н д л і г »

а вкладали у видання книг, будівн и ц тво ш кіл , ц ерков і м о ­н асти р ів. І сам е таким и вчи н кам и вони й залиш или вічний слід в історії, заслуговую чи доброго слова вдячності й поваги у н ащ адків. Так зван і подячні п освяти н ерідко подавалися в поетичній ф ормі.

1 0 0 ___________________________________________________________ У К Р Л Ї І І С І .К І Д Р У К А Р І

Ти тульн і Н аслідую чи приклад західних колег, укра-сторіїїки їн ськ і друкарі п оступ ово вводять до сво їх

друків титульну сторінку. Щ оправда, роб­л ять це з вели ки м зап ізн ен н ям — з кінця

X V I стол іття , тоді як на Заході цей кн и ж кови й елем ен т в в о ­ди ться друкарям и на сто років раніш е. Д ля п ор івн ян н я, в р о сій ськ ій друкован ій кн иж ц і титул з ’явл я ється ще п ізн і­ше — на п очатку Х У И І сто л іття . В у кр аїн ськи х ви дан н ях ти тульн и й аркуш вп ерш е від н аход и м о в “ Ч и тан ц і” Іван а Ф едор ови ча о ст р о зьк о го ви дан н я 1578 року, а згод ом — у О строзькій Б іблії.

Зміст і перелік видавничих відомостей на титульних сторінках тривалий час не був уніфікованим — багато залежало від досвіду й бажання друкарів. Ч асом зазн ачал ася лиш е н азва твору без буд ь-яки х дат і п р ізви щ , часом поруч з ім ’ям автора стояли прізви щ а тих, хто м атер іальн о ум ож ли влю вав появу у св іт кн и ги . Не було на п очатку о д н о ст і і щ одо року та м ісц я видання. В ряді українських стародруків цю інф ормацію зн а­ходи м о не ли ш е на ти тулах, а й на остан н іх сторін ках кн и г В перш е в світово м у кн игови данн і дату друку книги (на при­к ін цевій стор ін ц і) зазн ач ає суп ер н и к Гутенберга Ш еф фер, котрий відсудив друкарню перш одрукаря, про що й ш лося в попередньому розділі. Ц ікаво, ш о дати арабськими цифрами у н ас з ’явл яю ться з другої полови н и X V III стол іття , раніш е цифри п ро ставляли ся кирили чн и м и зн акам и . П о -р ізн ом у подавалося й л іто ч и сл ен н я: в одних випадках — від початку створ ен н я світу, в інш их — від Р ізд ва Х р и сто во го .

Ранні друкарі п оступ о во п ерекон али ся у важ л и вості ти ­тулу, том у в подальш ом у з б ільш ою ви м огл и вістю підходять до й ого оф орм лен ня. Титул, таки м чи н ом , почи н ає ви кон у­вати подвійну функцію: по-перше, дає читачеві головну інфор­мацію про сам у книгу (автор, м ісц е і час видання, його зм іст), по-друге, виконує естети чно-худож н є навантаження (прикра­

си З Д О П О М О Г О Ю р ізн ом ан ітн и х архітектурних чи ал егор и ч­них ф орм, ор н ам ен тів то щ о).

П оняття про розгорнутий титул, фронтиспис також варто розглядати від зорі вітчизняного друкарства. Х оча цей видавни­чий елемент тривалий час появлявся епізодично. Я к правило, це ви сокохуд ож н і гравю ри із зобр аж ен н ям єван ге л іст ів або сю ж ети з б іблій н ої істо р ії, що стосу ю ться зм істу в с іє ї книги.

Щ о ж до сам и х гравюр, вм іщ увани х по тексту книг, то у давн іх вітчи зн ян и х друках л егк о вгадується художній почерк м ай стрів-дер евори тн иків з явн о вираженими національними озн акам и . В істори чн и х дж ерелах зустр ічаю ться свідчен н я про м асове пощ ирення цих гравюр як відбитків із ки ївських стародруків серед значної кількості паломників К и єво -П еч ер ­ськ о ї лаври. На це, зокр ем а, звертає увагу дослідни к давн ього к и ївськ о го друкарства В . С т асо в , дослідж ую чи д олю гравю р на к о зац ьк і тем и , оп у б л ік ован і у згадуван ій уже к н и зі на відзн ачен ня п ам ’яті ук р аїн сько го гетьм ана П етра С агай дач­ного.

Струкгу|)уііатія ранніх к і іи ж к о в і їх піідаїїь |!)|

П окаж чи ки П о каж ч и к и , як о б о в ’язк ови й служ бови йел ем ен т к н и ж к ового ви д ан н я, так о ж з а ­п ровадж ую ться україн ськи м и друкарями

рано. П о д іл ял и ся вони на предметні та предметно-іменні. Прикладом перш ого виду покаж чи ків може слугувати покаж ­чик до книги “Бесіди Іоанна Золотоустого ’’ки ївського видан­ня 1623 року: “Оглавленіе изряднейших вещей в книзе с е й ”. Зразок другого вм іщ ується в “ Н ом о к ан о н і” видання приват­н ої друкарні М и хай ла С л ьо зк и у Л ьво ві 1646 року: “Творцы и Соборы, и ж е в сей книзе Номоканон приводятся и вспомина­ются ”.

Покідомлепіія П о я ва ц іє ї с к л а д о в о ї з м іс т о в о ї ч асти н и про помилки книги свід чи ть про ви соки й р івен ь к н и ж ­

к о во ї культури о сн о в о п о л о ж н и к ів ц ього напрямку лю дської діяльності. Вж е на ран­

н ьом у етапі існ уван н я у к р аїн сько го друкарства було зап р о ­вадж ен о п р акти ку н а ск р ізн о го чи танн я кор ек то р ам и усіх відтиснутих аркуш ів видання напередодні передачі їх у палі­

турні майстерні. Про виявлені під час такого читання помилки друкарі вваж али за необхідне повідом ити майбутніх читачів. С п ец іальн о додруковані сторін ки з переліком “ п огр іш ен ій ” і потрібним правильн и м н апи санн ям д ок л ею вал и ся до вже готового кн и ж кового блоку. Н ерідко на таких аркушах вміщ у­валися вибачення перед читачем і прохання не картати за це друкарів.

К ласичний взір ец ь так ого ви бачен н я, сп о вн ен о го духу ін тел іген тн о ст і, л ю б о ві й п ереж и ван н я за сво ю справу як також гли бокої поваги до н евідом ого читача, залиш или май­бутнім редакторам і друкарям творці ки ївського видання “Те- рат ургіми” п о л ьськ о ю м овою 1631 р оку В м іщ у єм о його в цьому підручнику з подачі проф есора Я к и м а Зап аска:

“Д ея кі друкарські помилки подібні до злодія, який не входить д верим а, а пролазить крізь щілину. Ці помилки проникли і в мій л ітературний город . Однак, православний читачу, їх легко р о з ­п ізн ати ..., а розп ізнавш и, викинути, як викидає д обрий пастух п арш иве ягня, як пасічник виганяє з бджолиного вулика оси, як сіяч вириває з пш ениці кукіль з тим, щ об п ерш е не зараж ал о інших, другі не крали меду у робочих бджіл, а треті не чорнили і не псували п ш ен и ц і. А викинувш и, вигнавш и і вирвавш и їх, спокійно використовуй цю мою працю на користь своєї д уш і”.

1 9 2 У К 'Р Л ЇІ ІС Ь К І Д І*У І {Л І ’ І

Озііаки І ще про одну особливість давнього україн-україїіської ськ о го друкарства хотілося б сказати окре- сутіїості >0. творцям давніх книжок притаманні рисив першодруках патріотизму, прагнення залишити поміж ряд­

ками своє національно ідентифіковане “я”, захистити й підтримати народну мову. Я кою

ж л ю б о в’ю і п овагою треба було пройнятися до сво го народу, аби, випускаючи книги переважно церковнослов’янською м о­вою , п остій н о п ам ’ятати й не відкидати мову україн ську — м атер ин ську м ову сво го народу! Том у-то в переваж ній б іл ь­ш ості, ск а ж ім о , давн іх лавр ськи х друків вм іщ ується на при- сторінкових полях переклад трудних для розуміння церковно­сл о в ’ян ськи х сл ів їх україн ськи м и відповідн и кам и . Ш и роко практи кувалося додруковуван н я таких перекладних сл ів на окрем и х аркуш ах, як і д одавали ся до книги.

Та й сам і книги К и єво -П еч ер ськ о ї друкарні, особли во на б о го сл о вськ у тематику, р ясн ію ть так зван и м и україн ізм ам и .

яки х не зустр ін еш у подібн их м о ск о в ськ и х ви дан н ях, в ряді книг ки ївські друкарі подавали немало цитат С вятого П исьма то д іш н ьо ю у к р а їн ськ о ю л ітер атур н ою м о во ю (ск а ж ім о , в такій кн изі як “Хрест Христа Спасит еля”, в “Учительному Є вангелії” \637 року). А в “Тріоді постній ’’ видання 1627 року цілі оповідальн і статті (си н ак сар і) були подані літературною укр аїн сько ю м овою . Такий переклад з грец ької зд ій сн и в сам ви д авец ь і редактор “Т р іо д і...” Тарас З ем к а . У п ісл ям ові до ц іє ї книги П ам ва Берин да зазн ач ає , щ о переклад на украї­нську мову зд ій сн ен о “ за баж анням роду н аш ого М алої Р осії благородних, граж данських та інш их різн ого прош арку люду, які не вчи ли ся с л о в ’ян ській м ові гли боко р о зу м н ій ” . Д алі в п ісл ям ові зазн ач ається , щ о коли Є ван гел іє перекладалося із д авн ьоєвр ей ської на грецьку, а потім на ц ер ковн осл ов’янську, то чому ж її не перекласти й на народну українську мову, адже, переконаний автор, “ кращ е п ’ять сл ів сказати з розум ом , ніж ти сячі сл ів сам и м я зи к о м ” .

Щ о ж до кн и ж ок, адресованих народним м асам , які охоче готували лаврські друкарі, то вони друкувалися також здебіль­ш ого то го ч асн о ю ук р аїн сько ю м овою . Й деться про народні каїен д ар і та Букварі. Д о речі, остан н і, починаючи з 1664 року, б л и зьк о д віст і років — аж до заборон и їх М о ск в о ю — ви хо­дили в св іт з л а в р сь к о ї друкарні.

Р о;и ікт()|х*ькі та т ід а т іи ч і і іо к о іи к 'д о т ія 193

§ 4 . Р ед актор ськ і т а видавиіічі н ововведен н я, спонукані друкарством

ІТрогресивпі О дним з о сн о вн и х н ед о л ік ів р ук оп и сн о- д р у к ар ськ і го к н и гоп и сан н я було те , щ о в ум овах не-вдоскоііалеіііія розроблен н я граматики м ови , відсутності

єд и н и х п р авоп и сн и х норм переп и сувачі нерідко покладалися на свій досвід . О крім

цього читання тек ст ів ускл ад н ю вал ося, бо , згідн о з р укоп и с­ною тр ад и ц ією , н ер ідко к ін ц еві ск л ад и , а то й ціле остан н є сл о в о в реченні каліграф и писали над попереднім сл овом . Цю традицію на певний час продовжили і перш і друкарі; коли рядок ви ходи в довш и м за ви зн ачен у ш ирину ш пальти, його зак ін ч ен н я набирали м енш им розм іром ш рифту над п о п е­реднім рядком. Н ерідко через це опускали окремі літери, зо к ­

13-7-116.5

рем а ь . П о ступ о во друкарі стали від м овля ти ся від так о ї ру­к оп и сн ої практики, дбаю чи більш е про технічну сторону ре­дагуван н я.

С еред н ово введ ен ь , які сп он у к ало д р укарство в подаль­ш ому удосконаленні видавничої справи і редагування, можна н авести такі:

1. Д рукар ство зап очаткувал о ч ітк ість і п о сл ід о вн ість у р о зстан овц і в тек сті відповідн и х розділови х зн ак ів . На п о­чатку стави л ася лиш е крапка. Згодом в арсен алі ш риф тових гарнітур стали з ’являтися й інш і розділові зн аки : ком и, тире, ок л и ки , зап и тан н я, лапки.

2. На етапі ран н ього друкарства редактори стали зап р о ­вадж увати на початку окрем и х сл ів вж и ван н я вели ки х літер (у рукописній практиці велика літера вж и валася лиш е на п о­чатку розділу або я к о го сь ц ілого уривку).

3. О б о в ’язк ови м елем ен том друкован и х видань стає н а­скрізн а нумерація (пагінація) сторін ок. Д ля виділення о сн о в­ного і додаткового тексту редактори нерідко нумерували окре­м о передм ови . В од н очас творці ранніх др уків зберегли на певний час започатковану рукописними майстрами традицію зазн ач ен н я сво єр ід н и х стор о ж ови х сл ів — куст одів — н а­прикінці сторін ки і на початку н аступної.

4. В наукових виданнях з ’явл яю ться п оси лан н я. В и сл о в­л ю ю ч и сь сучасн ою видавничою тер м ін оло гією , з ’являю ться елем ен ти сл у ж б о в о ї части н и ви д ан н я , які р о б л ять книгу зручн іш ою в кори стуван н і, н ап овн ю ю ть т е к ст дод атковою ін ф ор м ац ією . О со б л и во ця тен д ен ц ія п о си л ю єт ь ся п ісля наукових видань Іоаникія Галятовського.

1 9 4 ___________________________________________________________ У К Р А Ї Н С Ь К І Д Р У К А Р І

П одальш а Знам енитий ручний друкарський верстат,д оля яким його ство р и в у середи н і X V століттяд р у к ар ськ о го тал ан ови ти й н ім ец ь Й оган Гутенберг, з в е р ст а т а певними видозмінами у своїй конструкції,

вірою й правдою служ и в творц ям книг у р ізних країнах світу практи чно до кінця

X V П 1 — початку X IX сто л іття . В ідтак з ’я в л я ю т ься перш і друкарські м аш ин и , які започаткую ть у н едалеком у м айбут­ньом у появу цілого к ом п л ексу н о во го д р у кар ського облад­н ан ня.

Таким Ч И Н О М , на зм ін у друкарства я к р ем есла приходить окрем а галузь п р о м и сл о вості — поліграф ія. В он а перебрала на себс друк усіх видів ви давн и чої продукції; книг, періодики, плакатів, буклетів, ф ормулярів, п ечаток, ети кеток, пакуваль­них засо б ів .

С ам е на цей час при падає п роцес від окр ем лен н я ви д ав­ничої справи від поліграф ії. В ідн и н і ці два взаєм н о залеж н і п ідрозділи — ви д авн и ц тва і п оліграф ічн і п ідп р и єм ства — стали р о зви вати ся авто н о м н о .

Запи тан ня і аавдан ня для сам оконтролю

Як називали друкарів, відповідно до їхньої спеціалізації, все­редині цехового товариства ?

Яку освіту і де отримували українські друкарі?На які групи можна поділити перших друкарів за походжен­

ням і освітою ?Які особливості тематичного репертуару стародруків?Назвіть ім ’я першоїжінки-друкарки в Україні.Хто з українських ченців-друкарів працював у Палестині?Хто з відомих українських учених, письменників, релігііїних

діячів безпосередньо займався друкарською справою ?Які види богослужбових книг найчастіше друкувалися ?Чим пояснити збільшення кількості полемічних видань на­

прикінці XVI століття ?Які навчальні видання раннього друкарства можна назвати пер­

шими довідниками для друкарів і редакторів ?Коли й де вийшла перша друкована наукова книга українського

автора? Назвіть її.Що нового в структуру стародруків вносили українські редак­

тори і видавці?Чим була викликана поява в стародруках передмов? Назвіть

їхні види.Коли й для чого запроваджують у своїх першодруках титульні

сторінки західні і українські друкарі?За и{0 вибачалися першодрукарі перед читачами ? У якій формі

це робилося ?Якими аргументами м ож ет е підтвердити тезу: “Українські

друкарі всіляко захищали і підтримували мову свого народу ”?Назвіть основні видавничі нововведення, спонукані друкар­

ством.ІЗ»

ііііііііта м іїя і :іав,ціінііи. Рекомгіідоиаиа .іітсратура Н)5

Назвіть період запровадження в історії вітчизняної видав­ничої справи розділових знаків і великих літер.

Після видань творів якого автора в практику українського друкарства запроваджуються бібліографічні посилання?

1 0 6 ___________________________________________________________ У К Р А Ї Н С Ь К І Д Р У К А Р І

Реком ен дована л ітер атур а до теми

Запаско Я. П. М истецтво книги на Україні в X V I—X V III ст. — Львів, 1971. - 310 с.

Запаско Я. П., Ісаєвич Я. Д. П а м ’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні. Книга перша: 157 4 -1 7 0 0 .- Львів, 1981. — 136 с.

Ісаєвич Я. Перша друкована книжка українського автора //Дру­карство. — 1999. — № 6. — С. 4 —5.

Каганов /. Українська книга кінця Х У І - Х У П ст. — Харків, 1959.- 116 с .

Лотоцький О. Українське друковане слово. В кн.: Українська культура: Л е к ц ії за р ед акц ією Д митра А нтоновича / Упоряд. С. В. Ульяновська; вст. ст. І. М. Д зю би. — К.: Либідь, 1993. — С. 9 8 - 1 1 1 .

Макаренко М. Орнаментація української книжки Х У І - Х У І П с т- К., 1926. - 70 с.

Митрополит Іларіон. Наша літературна мова: Як писати й го­ворити по-літературному. (Розділ IX “ Історія українського право­пису” ). — Вінніпег, 1958. — С. 2 5 5 - 3 1 7 .

Огієнко І. Історія українського друкарства / Упоряд., авт. іст- біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — К.: Либідь, 1994. — 448 с.

Партико 3. Загальне редагування; нормативні основи / Навч. посібник. — Львів; Афіша, 2001. (Розділ “ Історія розвитку реда­гування”).

Лзу« Д. Літературне редагування; Підручник. — К.;Либідь, 1996.- 238 с.

Степовик Д. В. Історія К иєво-П ечер ської лаври. — К., 2001. — 560 с.

Тимошик М. Українські друкарі та їхня роль у ствердженні вітчиз­няної школи редагування та видавничої справи; Текст лекції для студентів Інституту журналістики — К.; Інститут журналістики, 2002. - 2 3 с.

Т е м а 8

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК НАУКОВОГО КНИГОВИДАННЯ(на прикладі Київського університету Св. Володимира)

Суспільні потреби і політичні перепони на ш ляху до ста ііо в .гер тя іпідавничої справи в уиіїїерситотах

Становленняун івер си тетськоїдрукарні

^ Р оль М н х а іііа М акси м ови ча в розвитку н ауково ї книги

Т ем атичний а сп ек т н аукового книговидання

)!)8 іілук'от-: иііигонидліиія

§ 1. Суспільні потреби і політичні перепони на ш ляху до етановлення видавничої оправи

в універси тетах

Перш і Тривалий час вища освіта в Україні ототож -сііробн ки«ко- н ю валася з К и єво -М о ги л я н сь к о ю акаде- могилміїців м ією (до кінця X V I! століття — к о л егія ),

як у 1632 року за сн у в а в П етр о М о ги л а , о б ’єднавш и з Б р атською ш колою на П о ­

долі ш колу К и єво -П еч ер ськ о ї лаври і реф ормувавш и на зра­зо к за х ід н о єв р о п е й сь к и х у н ів ер си т е т ів . Цей н авчал ьн и й заклад згодом став найбільш им і найавторитетніш им науково- осв ітн ім осер едком у сіє ї С хідн ої Є вр оп и , в яком у сп р ав ж ­н ього р озк віту набула друкарська і ви давнича сп рава.

Про автори тет акад ем ії свід чи ть той факт, що в різний час тут н авчали ся видатні д іячі еп охи , які мали пом ітний впли в на р о зви ток подій в Україні та за її м еж ам и , — геть­мани І. В и го в сь к и й , Ю . Х м е л ь н и ц ь к и й , І. С ам о й л о в и ч , І. М азеп а , П . О рли к, П. П олуботок, а так о ж С в . Д . Туптало (Р о с т о в с ь к и й ) , Г. С к о в о р о д а , М . Х а н е н к о , Г. П о л ет и к а , М. Б ан ти ш -К ам ін ськ и й , О. Б езб ор од ьк о , Д . Трощ и н ськи й та ін. К и ївська академія ф актично стала головним постачаль­ником ви со к о о свіч ен и х інтелектуалів для потреб М о ск о в ії,

Г ’т ' • Г ^ т гlЛ lJ l J» J J| Jв я JL м llЛ я ^ | » В » І І • • • • « ■ • I I

.'{б(‘[)('Ж(‘імііі ,цосі ііиіі/іиіииміміі корпус Кисііо-Мої и.чліїсі.кої академ ії

а згод ом — у сіє ї Р о с ій сь к о ї ім п ер ії, щ о д ал о п ідстави іст о ­рикам говорити про потужний український вплив на розвиток р о с ій сь к о ї науки , осв іти і культури. Д о статн ьо н агадати, щ о ли ш е за час від 1721 п о 1750 роки не м енш як д віст і ви хо­ван ц ів ц ього закладу п осід али ви датн і у р яд о ві, н аукові та ц ер ковн і м ісц я в Р о сії.

Я к щ о д о ц ього додати , щ о ж и ва у к р аїн ська м ова мала пом ітний впли в і на ви кладан н я, і на сти лісти ку к н и ж о к, що тут ви д авал и ся , а ще б ільш е — н а р о зм о вн у м ову сам и х ви ­кладачів і студ ен тів , то н еваж к о зр озум іти , чому уряд цар­сь к о ї Р о с ії все робив для то го , аби К и єв о -М о ги л я н сь к а ак а­д ем ія п о сту п о во втрачала автори тет св іт сь к о го ви щ ого н а­вчальн ого закладу й н абувала к о н сер вати вн о го релігій н ого статусу зі схоласти ч н и м дом ін уван н ям у н авчальн ом у про­цесі. Ц е й сталося 1 8 ]7 року, коли вона була закрита, а зам ість неї в К и єві через д ва роки ство р ен о духовн у академ ію .

П оряд із заб ор о н о ю ви пускати у св іт книги з друкарні академ ії тогочасн ою староукраїн ською м овою були здійснен і заходи щ одо о стато ч н о ї й п овн ої її русиф ікації. Ця подія а к ­ти візувала зусилля укр аїн ської старш ини та ш ляхетства щодо відкриття в У країні, зокр ем а в К и єві, ун івер си тетів євр о п ей ­сь к о го типу. С пр оби так і, до речі, роби ли ся зад о вго до з а ­криття К и єв о -М о ги л я н сь к о ї академ ії.

Сусіїі.'іі.ні потреби і політичні иереиопи И )!}

К о зац ьк і Н езабар ом п ісл я П е р е я сл а вськ о ї угоди зпроекти Р о с ією н ово о б р ан и й по см ер ті Б огдан ауніверситетів Х м ел ьн и ц ьк о го україн ськи й гетьм ан Іван т а їх д р у к ар ен ь В и говськ и й уклав у Гадячі 16 вер есн я 1658

року сою зн и й договір з П ольщ ею , за яким у р еал ізац ії вел и к о ї д ер ж авотвор ч ої прог­

рами передбачалося відкриття в Україні д во х у н івер си тетів , ряд кол егій , ш кіл та друкарень. Гадяцьким пунктам д о го в о ­ру не су д и л о ся зд ій сн и т и ся ч ер ез д о б р о віл ьн е ск л ад ан н я В и го вськ и м св о їх п о вн о важ ен ь і наступну боротьбу за геть­м ан ську булаву в ум овах п остій н о го ти ску М о ск ви .

П ри вертає д о себ е увагу така д еталь; і в цьом у д о го во р і, і в наступних проектах відкриття ун іверситетів п остій но при­сутня теза про необхідність облаш тування при цих навчальних закладах друкарень. Н априклад, окремий розділ із “ Прош енія

м ал ор о сій ськ ого ш ляхетства і старш и н , разом з гетьм ан о м , про відн овлен н я різн и х давн іх прав М ал о р о сії” , подане К а ­терині II у 1764 році, так і н ази вається : “Про заснування уні­верситетів, гімназій і друкарень ”. Нагадавш и цариці про давні о св ітн і тради ц ії М ал о р о сії, зок р ем а ч асів гетьм ан а П етра К онаш еви ча-С агайдачн ого, представники україн ської ш лях­ти і старш ин просили в н еї “ всем и л ости вей ш е ук азать с о - б л аго ізво л и ть” відкрити в М алій Р о сії д ва ун івер си тети — в К и єві й Батурині — та к ілька гім назій .

У ривок з цього “ П р о ш ен ія” ш одо друкарні варто п р о­цитувати м овою оригіналу:

“П ри тех ж е университетах, а где затребно судится, и при ги м ­назиях должно быть типограф иям для печатания как церковных, так и граж д анских книг, которы е, чтоб не были противны вере и сам од ерж авству В аш его И м пер ато р ско го В еличества п р ав ­лению , всегда будут свидетельствуемы от приставленны х ку­раторам и ц ен зо ро в”

Зап евн ен н я у відданості цариці й пропозиц ія щ одо ц ен ­зурування всіх книг, які друкувати м уться в ун івер си тетах, засвідчу є про від сутн ість н аївн ості авторів зверн ен н я щ одо п ози ти вн ого виріш ення цього питання.

Відповідь з Петербурга справді не прийшла, як залиш или­ся без розгляду і наступні три проекти відкриття університету в К и єві. Так , після скасуван н я гетьм ан ства граф Р ум ян ц ев, відвідавш и Україну в 1765 році, подає К атерині И доповідн у записку з пропозицією відкрити університети у К и єві та Чер­нігові. Через два роки таке ж прохання подає київська шляхта. А в 1802 році з грунтовним проектом щ одо ц іє ї проблеми ви ступи в Ф . Я н ко ви ч де М ір ієво . Д о речі, в пункті 13 ц ього документу згадується й про необхідність заснуван ня при уні­верситеті друкарні: “ К н и ги , п осібн и ки , розподіл наук к о ж ­н ого ф акультету і чи сло проф есорів показан і будуть окр ем о в статуті ун івер си тету” .

Б ез сумніву, централістичн а політика ц ар ського уряду, сп р я м о ван а на о бм еж ен н я прав н ер о сій ськ о го н аселен н я ім п ер ії, п ри зводи ла до св ід о м о го звол ік ан н я з відкриттям ун івер ситету в К и єві. І коли цю ідею все ж д о вел о ся р еал і­зову вати в 1834 р о ц і, було зр об л ен о в се , аби ун івер си тет С в. Володимира поступово ставав оплотом русиф ікаторської політики сам од ер ж авства на україн ській території.

200______________________________________ плу н о т ; т і и гоїнідлі 11 ія

П роекти у стату ті Ім п е р а т о р сь к о го у н івер си тетуіірниатніїх С в . В о л о д и м и р а , за тв ер д ж ен о м у ц аремосіб М и к ол ою 1 сп ец іальн и м указом ур яд о во­

му се н ат у 25 грудня 1833 року, є прям а вк азів к а на право вести ви давничу д ія л ь ­

ність. Зокрем а, пункт 78 статуту передбачає: “ ...П он ад існуючі нині заклади , влаш тован а м ає бути А строномічна О бсер вато­рія. П ош и рен ня н авчальн и х п о сіб н и к ів буде провод и ти ся в міру сп о со б ів У ніверситету” . А в перелік о б о в ’язк ів ф акульте­т ів вж е входило:

• “ розгляд тво р ів , передбачуван их д о н адрукуван ня із схвал ен н ям У н іверси тету та на й ого кош ти ; цензура т во р ів чи п ер ек л ад ів , ш о ви д аю ться п р о ф есо р ам и ” (пун кт 4 2 );

• “ схвал ен н я д и сертац ій для друкуван н я і для роздачі ком у тр еб а” (п ун к т 6 1 ).

Таки м чи н ом , з д овгоочікуван и м відкриттям у н івер си ­тету в К и єві виникала м ож ли вість утворення ше одного, після К и єв о -П е ч е р сь к о ї л авр и , осередку кн игодрукуван ня.

З чого ж і коли п очи н алася ви давнича сп р ава н о во у тво ­рен ого ун івер си тету в К и єві?

У фонді К и ївсь к о го н авчальн ого округу, щ о зб ер ігаєть ­ся в Ц ен тр альном у дер ж авн ом у істори чн ом у архіві України у К и єв і (Ц Д ІА У ), є д о си т ь ц ікава сп р ава про к лоп отан н я книгопродавців Гліксберга, М оріца і дворянина М ілло відкри­ти друкарн ю при ун івер си теті С в . В олоди м и ра і постачати навчальні заклади К и ївського округу книгами. Це чи не єдине докум ентальне свідчен н я перш ої спроби (забігаю чи наперед, варто зазн ачи ти; н евдалої) поставити кн игови данн я при ун і­верси теті на си стем ати чн у і сер й озн у основу.

Щ е за півтора року д о оф іційного відкриття університету в 1834 році знаходи ли ся лю ди , які були не просто переконані в н еобхід н ості оп ер ати вн ого облаш туван н ня при у н івер си ­теті друкарні я к вкрай важ ли вого підрозділу, а й пропонували с в о ї к он кр етн і послуги . Таким був друкар В ід е н сь к о ї ім п е ­раторської м еди ко-хірургічн ої академ ії Теоф іл Гліксберг. Він мав уже власн у друкарн ю , м ав вільні кош ти для зб ільш ен н я заку п о к ш риф тів та ін ш ого обладн ан н я.

П ропоную чи св о ї п ослуги , аж до передачі с в о є ї друкарні ун івер си тетові на ум овах орен ди , Теоф іл Гліксберг ви сував

(л г іііл і.ііі потреби і політичні перепони 2 0 1

перед ун івер си тетом к ілька вимог. П ередусім , оф іц ій но він м ав називатися “друкарем і книгопродавцем імператорського університету С вятого Володимира” . Й ому мало бути доручено не лиш е підготовку й випуск книг у друкарні університету, а й постачання літературою всіх навчальних закладів К и ївського округу Така вимога виходила з того, що на початковому етапі, на його думку, наклади книг університетської друкарні не могли бути великими, тому перекривати збитки він передбачав вируч­кою від д оставк и та продажу кн и г ще й інш их друкарень.

Друкар зо б о в ’я зу вався випустити будь-яку книгу о б ся ­гом до 15 аркуш ів, будь-якою м овою , у термін до двох м ісяців від дня одерж ання рукопису. Ф ін ан со ве питання також було ч ітко обум овлен е; 2 ,5 копійки сріблом за один аркуш .

М аю чи багаторічний д о св ід продажу книг не ли ш е в м е­жах Р о сії, а й за кордон , автор звер н ен н я пропон ував р о з­ширити коло с в о є ї ком п етен ц ії о б о в ’язк ам и щ одо д оставк и книг, надрукованих як у Р о сії, так і за кордон ом , для потреб не ли ш е університету, а й гім н азій , училищ і ш кіл округу. І в цьом у питанні він прояви в повн у о б ізн ан ість і к о м п етен т­н ість; вітчи зн ян і книги доставл я л и ся б за ц ін ою , в ст а н о в ­лен ою на м ісц і друкуван н я, а ін озем н і — “за ц ін ою 1 ф ранк 35 к оп ій ок сріблом і один таляр прусський за сп івв ід н о ш ен ­ням 1 рубль 15 коп ій о к ср іблом , журнали ж — за н ай п ом ір­ніш ою ц ін о ю ” . Н асам кін ец ь, пан Гліксберг ви словлю вав п о ­баж ан н я, аби кон тракт з ним було укладено сам е на таких ум овах на терм ін 15 р о к ів , до того ж , “з належ ним ви к о н ан ­ням їх з боку училищ ного і ун івер си тетсько го н ач ал ьства” .

З цього ц ікавого архівного, більш ніж п івторавікової д ав­ності, документа перед нами вим альовується образ діяльного, ріш учого, проф есійно ком петен тн ого і водночас дещ о сам о - вп евн ен ого п ідп ри єм ця, який справу видання й п ош и рен ­ня наукових та навчальн и х кн и г на базі ун іверситету бачив передусім у б ізн есо вій площ ині. П р и єм н о ди вує прозірли ве розум іння ц ією лю ди ною к н и гови д авн и чої справи у цілому. Він запропонував університетові створити не просто м алоп о­тужну друкарню , з я к о ї вряди-годи виходила б якась друкова­на продукція, а ціле п ідп ри єм ство із зам кн ен им кн и гови дав­ничим і кн и го р озп овсю дж у ю чи м ц и клом . С к л ад ові ц ього циклу — створен н я книги, друкування її і, що н айголовніш е, р еалізація сп ож и вач еві в К и єві й д алеко поза ним, — бачи ­

2 0 2 ___________________________________________________ И Л У К О И К К І І И Г О В И Д Л И М Я

ли ся автором проекту в єди н ом у л ан ц ю го ві, б ез як о го годі й думати про н орм альн е існ уван н я друкарні.

О крім Теофіла Гліксберга письмові звернення щ одо засн у­вання у н івер си тетсько ї друкарні надійш ли так о ж д о п о п е­чителя К и ївськ о го н авчальн ого округу від д вор ян и н а М ілло (ф ран цузькою м о во ю ) та кн и гоп р од авц я Ф р ідріха М ор іц а (п о л ьськ о ю м ово ю ). О стан н ій н авіть додав до л и ста сп и со к книг, яки м и б м ав зац ік ави ти сь ун івер си тет для п очаткового поп овн ен н я б ібліотеки .

С п р оби ст во р ен н я друкарн і й н ал агод ж ен н я ви д ан н я кн иж ок при університеті С вятого Володимира практично на­передодні його відкриття, зініційовані не державними струк­турам и, а окрем и м и приватним и о со б ам и , зазн али н евдачі.

С тановлен н я уніі>0|)снтетсі.кої друкарн і 2 0 3

§ 2 . Становлення ун івер си тетської друкарні

О бладнан н я В л ітк у 1835 року ц ар ськ и м у к азо м було п роведен о чергову ін сп ек ц ію вій ськ о ви х структур. За найвищ им п овелін ням п ідля­

гала повн ом у розф орм уван н ю вся П ерш а ар м ія, вели чезн е майно я к о ї було виріш ено розподілити серед ц ивільних уста­нов і організацій . О скільки генеральний ш таб армії р о зташ о­вувався в К и єв і, то й розподіл Гі майна зд ій сн ю вався здеб іл ь­ш ого для потреб м іста. К и ївськ о м у у н івер си тетові д істал и ся ц ер ква, друкарня і л ітограф ія. В остаточ н ом у сп и ск у р о зп о ­ділу, п ідп и сан ом у ім п ер атор ом , зазн ач ал о ся :

“П еред ати у відання ун іверситету С вятого В олодимира:1. Ц еркву Головної квартири з усім м айном і ризницею ;2. Л ітограф ію Генерального ш табу та д р укар н ю Головного

ш табу зазн а ч е н о ї а р м ії з тим , щ об ун ів ер си тет б е зко ш то в н о друкував д ир ективи засновувано ї Тим часової ком ісії та всі по­трібні п а п е р и ”.

М ісц е для друкарні відводилося в одному з перших найма­них університетських корпусів — будинку Корта на П ечерську н еп од алік ф ортеці. Усе перш е м ай н о щ ой но за сн о в а н о ї у н і­в ер си тетськ о ї друкарні вм істи л о ся на трьох возах . Я к и м ж е був той перш ий скарб, за д оп ом огою як ого твори ли ся ті най­перш і книги й брош ури — передвісн и ки н и н іш н ього ун івер ­си тетськ о го кн и гови дан н я?

2 0 4 іілукоиі; miHi оиидлііііл

OpiiriiiujiМОиІіІОМІИ'ІІІІІІ |||)() |)();!lll>pilJI./KOIIII)l

російського ]1!І|ІЯ під 17 ссргіїїя 1 8 3 5 року іісрсдаги Київсі.ічому уіііпсрситсту (Ів. Володимири друкарнюі и,('|>і чу

П ож овклі Й ВИЦВІЛІ сторін ки цупкого паперу зберегли ДО

н аш ого часу пи сан і чорним чорнилом нерівним п оспіш н и м почерком рядки “О пису друкарських верстатів і р ізн ого при­ладдя, шо знаходилися в друкарні Головного штабу і передані друкарні ун івер си тету С вято го В ол од и м и р а” . Б ез п ер еб іль­ш ен н я, чи таю ться сьогод н і ці рядки з н епідробн ою ц ік ав і­стю і н авіть хви лю ван н ям :

“В ер стати чавунні, два. Надійш ли в 18 12 році з д ію чої армії. О дин із верстатів не м ож е бути вживаний, бо не вистачає до нього двох мідних гайок.

Чавунний великий друкарський верстат. Один. Надійшов у 1830 року з Д р у го ї арм ії. Ц ілком придатний.

Чавунний малий друкарський верстат. Один. Надійш ов у 1812 року з ар м ії ад м ірала Чичанова. С ей верстат неправильний в роботі (дробить), бо верхній великий спіральний гвинт поламаний.

Ж овтий великий і жовтий малий верстати. Д в а . Надійш ли в 1833 році. Ц ілком придатні.

Д е р е в 'я н и й великий верстат. О дин. Н ад ійш ов у 1 8 1 2 році. Цілком непр идатний до роботи. Але після значних виправлень м о ж е бути вжитий, хоча й д е р е в ’яної кон струкц ії”.

Далі ретельн о перелічувалося все приладдя до ц іє ї техн і­ки — м олотки , лопаточки , вальцеві циліндри, кліщ і, циркулі, сок и р а, п и лка, щ аф и, ящ и ки , н ож и ц і, ст іл ьц і, м отузка.

З оп и су д р у к ар ськ ого обладн ан н я стає зр озу м іли м , щ о в розпорядження університету надійщ ло воно далеко не в кра­щ ому стан і. Т і ж вер стати , які перебували в ар м ій ській дру­карні, до того ж , переваж но у похідних умовах ще з часів війни3 Н аполеон ом , справді виявилися здебільщ ого непридатними для роботи на н овом у м ісц і. Та й потрапляли вони до рук армійських друкарів далеко не нови м и , а, як засвідчую ть ф ак­ти , в результаті р ізн ом ан ітн и х вій ськ о ви х к он ф іскац ій уже дію чи х друкарен ь, зо к р ем а , в тій ж е Галичині. Т ака ж си туа­ція була і з ш риф тами.

О ф іц ій н ою д атою засн у в ан н я друкарн і вар то вваж ати4 ли стоп ад а 1835 року. С ам е тоді на засід ан н і правління ун і­верситету було внесене на обговорення і затвердж ене рішення “Про влаштування друкарні, о д ер ж ан о ї із Головного штабу Перш ої арм ії”. Зваж аю чи на ун ік ал ьн ість ц ього доку м ен та, варто процитувати й ого п овн істю :

“1). В идати з Правління ун ів ер си тету в Д р ука р н ю ш нурову книгу для приходу гр ош ей , одерж уваних за друкування.

2 ). Д р угу ш нурову книгу видати для гр ош ей , щ о будуть вит­рачатися на покупку паперу і різних д рібниць на друкування, а тако ж на покупку сургучу, м атер іал у на брю ки і т. д.

3 ). В вести в об о в ’язо к одном у з чиновників канцелярії вирі­ш увати питання друкарні.

4 ) . В изначити о кр ем о го стор ож а.5). Виділити для початку 5 0 рублів асигнац іям и на необхідну

покупку п ап е р у .”

(/і'!Піоі!.іічіН)і 5іііі!с|)сііт<т-і.і;()ї ,і|>ука|іііі 2 0 5

П ерш і д р ук ар і Перш им директором ун іверситетської дру- т а о р ган іза їц я карні став П авло К ам ін ськи й . Н аступн и - їх роботи ми — М атвій М о ги ля н ськи й , А нтон Д е-

р ен го вськ и й , П етро К о л о м ій ц ев , Й осип Завадськи й . А хто ж були перш і у н івер си тетські друкарі?

К и ївськ і архіви зберегли повн у інф орм ацію про цих л ю ­дей. Були вони вій ськ ові — всього сім чоловік. Згідн о з н ака-

2 0 6 ___________________________________________________ МЛУ К Р И К К И И Г О И И Д Л ІІ Н Я

зом царя по вій ськовом у відомству, всі працівники вій ськово ї друкарні ш табу П ерш ої арм ії, разом з усім майном друкарні, п ер ед авал и ся в р о зп о р яд ж ен н я ун івер си тету на один рік. В о н и , в осн овн ом у, й склали перш ий ш татний розклад н о­вого ун івер си тетсько го підрозділу. Було п ередбачен о, ш о на цей так зван и й перехідний період облаш туван н я друкарні прикріплені до неї вій ськові заробітну плату отримуватимуть за рахунок університету, а їхн і витрати на одяг і п ом еш кан ­ня — за рахунок в ій ськ о во го м ін істер ства .

Ці лю ди дуже багато зробили для того , аби н ова, не знана д осі справа для ш ойно створен ого вогниш а освіти й культури в К и єві — університету — швидше прижилася в ньому і почала давати добрі сходи . А тому й заслуговую ть д обр о ї згадки :

складачі — А нтон Щ уров (у н тер -оф іц ер ), Захар Гарєв, Ф едір Т ер ен тьєв;

друкарі — Гаврило В овчен ко, Х ом а Ч ернов, Григорій Гав- ри лов, М акар К узьм ін ;

палітурник Артем С таровой т;с/яо/>ож/ — Арсен Ларовий (унтер-оф іцер), Пантелій Л и т-

ви н ен ко.З о со б о ви х сп р ав ще від ом о, що до в ій сь к о во ї друкарні

ці лю ди були взяті на служ бу здебільш ого в 1813—1816 ро­ках. О тж е, на період переходу на роботу в ун івер си тетську друкарню вони вж е набли ж алися до заверш ен н я існую чого тоді в росій ськ ій арм ії 25-л ітн ього арм ій ського терміну служ ­би. І ще одн а характерна деталь: майже всі вони були бать­кам и багатод ітн и х родин. С к а ж ім о , А ртем С тар о вой т м ав п ’ятер о д ітей , А нтон Щ уров і Гаврило В о вч ен к о — по чет­веро. М о ж л и в о , сам е з ц іє ї причини н ачальн и к друкарні н езабаром після прийняття цих вій ськ ови х на роботу пору­ш и в п и тан н я перед у н ів е р си т е т сь к о ю рад ою про з б іл ь ­ш ення їм зар обітн о ї плати. 1 це було сп р авед ли во : адже д осі вони отрим ували сво ю платню на о сн о в і тарифу цін ар м ій ­сь к о ї друкарн і, затвердж ен и х щ е 1816 року, за яки м палітур­ник мав 60 рублів на рік, тоді як цивільному платилося втричі б ільш е.

Перший штатний розклад друкарні університету С в. В оло­димира було затвердж ено на подання попечителя навчального округу м ін істр ом освіти С ер гієм Уваровим 22 л ю того 1836 р о ку На утримання друкарні ви ділялося на рік 6 .0 1 0 рублів

аси гн ац іям и . Кош ти ці мали п окри вати ся “за рахунок ек о н о ­м ічної суми університету доти , поки не з ’яви ться м ож ли вість утримувати друкарню з власн и х Гі п р и бутків” .

Н а п очатковом у етапі існ уван н я друкарні ви н и кало б а­гато суто організаційних, технічних і кадрових питань. Знайти в К и єві вільн он ай м ан и х здібн и х ск л ад ач ів і друкарів, які б м огли зам ін и ти в ій ськ о ви х , ви я в и л о ся не так ою п р остою сп р авою . П о ясн ю ється це, з одн ого боку, відд ален істю від К и єва вели ки х м іст із добре р озви н утою д р у кар ською сп р а­во ю , а з ін ш ого — від сутн істю дод атк ови х к ош тів , які д а в а ­ли б змогу запрош увати таких знан и х м айстрів друку, які були в К и єво -П е ч е р ськ ій лаврі.

Про те, наскільки складною і водночас серй озною з точки зору її завтраш нього дня була для університету справа підбору відп овідальн и х осіб для роботи в друкарн і, св ід ч ать і факти п ош уку зд іб н и х , п ер сп ек ти вн и х ф ах івц ів із ст у д е н т сь к о ­го сер ед ови ш а. Т ак ого студен та, зо к р ем а , було зн ай д ен о в Н іж и н ськ ом у л іц е ї кн язя Б езб о р о д ьк а — В аси ля М ар к о в- ськ о го .

Н езабаром у н івер си тетська друкарня п о п о вн и л ася о б ­ладнанням друкарні, шо залиш и лася п ісля закриття П олоц ь­кого п іар ськ ого училиш а. Цей ф акт зн ам ен н и й ти м , ш о до П о л оц ьк а верстати з усім н ачинням були переведен і з в іл ь- н ен ської друкарні — колиски “ руського” друкарства у Східній Є вр о п і, — п о в ’я зан о ї не ли ш е з ім ен ем ви датн ого б іл ор усь­к ого перш одрукаря Ф р ан ц и ск а С к о р и н и , а й з л ьв івськ и м и м ай стр ам и -к н и ж н и кам и . Зали ш ки друкарн і, слід я к о ї веде д о Л ь в о в а й О стр ога, були передані К и ївськ о м у у н івер си те­тові 1838 року.

(л'ті<)і!.К ‘т і н у ііііи 'р си тстсьііо ї друкарн і 2 0 7

В ід к р и ття Літографія, як зазн ачаєтся в енци клопедії,л іт о гр а ф ії є сп особом друку, за яки м друкарську фор­

му ви готовляю ть з л ітограф ського кам еню (щ ільного вапняку, доломіту). З таких форм

множ илися відбитки малю нків, схем , граф іків, нотних текстів, картин тощ о. Ї ї ви н ай ш ов у 1 7 9 6 -1 7 9 8 р оках у Н ім еччи н і А. Зен еф ельдер. В У країні цей сп о с іб друкуван н я зап р о вад ж е­но з початку X IX стол іття . З асн о вн и к о м літограф ії в О десі у 1820-х роках був ан гл ієц ь Гаю, у Л ь в о в і з 1846 року — н ім ец ь

Піллер при ставропігійній друкарні, з 1880-х років — українці А. П ри ш ляк, А. Андрійчин та ін.

У К иєві літограф ічне друкування почалося з 1830-х років. Крупна м ай стерн я із ви го то вл ен н я літограф ій відкри лася М . Буяльськи м у 1852 році. З го д ом , у 1866 році, така м ай ­стерня організувалася при друкарні К и єво -П еч ер ськ о ї лаври під кер івн и ц твом Г. Ш ен гальда та І. Гавпта. Л ітограф ськи й кам ін ь в У країні видобували на П оділлі з щ ільн ого , т о н к о ­зер н и стого вапняку.

Н еобхідн ість літограф ії в друкарні К и ївськ о го ун івер си ­тету зум овлю валася поступовим збільщ ен н ям обсягів роботи і н агальн ою п отребою д одаван н я ілю стр ати вн ого матеріалу до книг, щ о ви пускали ся тут. А дж е оц ін ки перш их д р укова­них видань були вкрай стри м ан и м и . Кажучи сучасн ою тер­м ін ологією , книги виходили тут на початку н еви сокої якості.

В ідкрита 27 ж овтн я 1838 року літограф ія п ідп орядкову­валася друкарні.

2 0 8 И Л У К О І І К І С І І И Г ОИ И Л Л Н І 1 Я

Початкові О зн ак ою закін чен н я всіх організацій н ихправила роботи сп р ав , п о в ’язан и х з облаш туван н ям дру- віідавців карні та л ітограф ії, є заверш ен н я на п о ­

чатку 1839 року л и стуван н я ректора ун і­верси тету з н ачальн и ком друкарні щ одо

о статоч н ого узгодж ен н я проекту “ П равил для управління друкарнею університету” . Д о творен н я цих правил були при­четні н ем ало ч и н овн и ків з К и ївсь к о го н авчальн ого округу, м ін істер ства народної осв іти , викладачі університету та пра­ц івники сам о ї друкарні. Цей істори чни й докум ент, з огляду на сьогодніш ню практику ор ган ізац ії діяльності видавництв, ви дається д оси ть ц ікави м . Том у й варто його подати тут із н езн ачн им и скор о чен н ям и .

ПРАВИЛАдля управління друкарнею університету

Святого Володимира

1. Д ля управління Д рукарнею визначається за поданням Ради ун іверситету і затверд ж ен ням попечителя навчального округу чиновник із званням н а ч а л ь н и к а д р у к а р н і . Він задоволь­няється жалуванням І квартирними кош тами від університетської скарбниці.

2. При д рукарні, для ведення справ, перебуває канцелярський службовець вищ ого окладу, який заступ ає тако ж м ісце ко р е к ­тора і од ерж ує ж алування р івном ірно з каси університету.

Примітка. З розширенням обсягу роботи друкарні може бути визначений окремий коректор.

3. Начальник д рукарн і, одержую чи грош і за д рукарські р о б о ­ти і витрачаю чи їх, веде прихідну і витратну книги . Кож на сум а, звідки вона б не надійш ла і в якій би монеті не перебувала, по­винна бути н егайно зап и с ан а в приході за ш нуровою книгою .

Примітка. Якщо грош і надходять замість асигнацій золотою або срібною монетою, то означена приймається не інакше, як за встановленим урядом курсом, тобто: рубль сріблом 8 З р. 60 коп., а голландський повновартісиий червонець в 10 руб. 36 коп.

4 . Ж о д н а видача з прихідних сум, ні під яким приводом , не повинна бути проведена у витрати без запису по шнуровій книзі.

5 . На п ідтвердж ення всіляких записаних у витрати сум мають бути вл асноручн і р о зп и с ки од ер ж ув ач ів . П ри цьом у суворо підтверджується, щ об замість б езграм отних приймальників гр о ­ш ей зовсім не допускалися розписки не тільки осіб, які служать у д рукарн і, але й родичів виконавця витрат.

6 . Н ачальнику д р укар н і надається право робити видачі на дрібні витрати д о п ’яти руб. ас игнац іям и на один і той ж е п р е д ­мет; будь-яка інш а вищ а за це сум а проводиться не інакш е, як з дозволу Правління ун івер ситету [ .. .] .

15. Начальник друкарні, збираю чи витрати за проведені робо­ти, м ож е зб ер ігати в себе для дрібних витрат і для задоволення жалування службовців до 5 0 0 руб., якщ о ж збирається більше доходів, то ця сум а м ає бути д оставл ена в Правління ун івер си ­тету.

16. Д рукарня зо б о в ’язана безкош товно друкувати роботи для канцелярій: Ради; Правління університету; попечителя навчаль­н ого округу ; для ун ів ер си тетсь ки х каб інетів; для Тим часової ком ісії з о стато чн ого зав ер ш ен н я справ колиш нього Головно­го ш табу П ер ш о ї арм ії.

17. З а всі інші роботи одерж ується плата, яку визначає н а ­чальник д рукарні на його розсуд.

П рим ітка. У призначенні ціни за друкування книги він керується таксою друкарні М осковського університету.

18. П рийняття роботи зал еж ить від начальника друкарні і з п ред м ету цього він м ає зно си ни , веде листування з особам и і місцями, які звертаю ться до друкарні. Д о його ж попечительства входить стягнення грош ей, які належать друкарні; після повідом­лення за од ер ж ан ням їх посилаю ться на підпис ректо ру [.. .] .

20 . В ільнонаймані люди призначаю ться в друкарню началь­ником її і він п ризн ачає їм жалування на розсуд і з п о го д ж ен ­ням з ним и, не виходячи втім із загал ьно ї суми.

Військові ж робітники одержую ть жалування за о кр ем и м р о з ­кладом і понад те по 2 р. аси гн . кож ном у на поліпш ення харчу­вання [.. .] .

21 . Начальник друкарн і визначає на свій розсуд роботи в д ру­карні і робить по ній всі ро зп ор ядж енн я . Як покарання за н е д о ­бросовісність робочих людей він може робити утримання з їхньо-

( '.т а ік т . і і 'і і і ія у і і іт '| )с і іт с т с і . і :о ї д|)уі;а|)ііі 2 0 ! )

14 — 7-1165

го жалування і ці грош і, щ о залиш аю ться в його ро зпорядж енні, видавати на свій ро зсуд як нагороду тим , хто відзначився с т а ­ранням і зразков істю [...] .

2 4 . Із прибутку за рік відчисляється від 6 д о 10 відсотків, за д озволом Правління, для роздачі тим робітникам , які цього з а ­слуговують [.. .] .

25 . Весь прибуток д рукарні, а також ті кош ти, які вносить н а ­чальник друкарні в університетську скарбницю , складаю ть кап і­тал, який своє п ереваж не використання повинен мати на поліп­ш ення д рукарні.

Т екст цих “ П р ави л” сп он ук ає до ц ікавих роздум ів про вічне й ш ви д коп ли н н е, про тради ції, які непідвладні ч асов і, й н ові віян н я у стар од авн ій , як світ, л ітоп и сн ій та к н и го ви ­давничій справі. Принаймні, можна виокремити у цьому к о н ­тек сті д ва м ом ен ти . Передусім, як видно з н аведен ого тексту, начальник друкарні поєднував у собі практично кілька к ер ів­них п осад , які є в ш татн ом у розклад і н и н іш н іх вели ки х і середн іх ви давн и ц тв — ск аж ім о , крім д и р ектор ськи х, ше й головн ого редактора та заступника директора з виробництва. З іншого боку, звер тає на себе увагу детальн а реглам ен тація діяльн ості друкарні, п овсякчасн и й її контроль керівництвом ун івер ситету та н авчальн ого округу

О крім проци тован и х “ П равил для управлін н я друкар­н ею ” , паралельно розроблялися “ Правила ведення прихідних кн и г по др укар н і” , “ Н астан овлен н я н ачальнику др укар н і” (83 параграфи на 22 сторін ках), зразки о б о в ’язкового ведення в друкарні десяти кн и г тош о.

2 1 0 ___________________________________________________ ПЛУКОИР. І Я І И Г О В И Д Л И І І Л

§ 3 . Роль М ихайла М аксимокнча в розви тку наукової книги

Д о творення кн и ж кової справи в К и ївськом у університеті і при ньому за більш ніж півтора віку існування цього закладу були причетні д есятки , сотні різних за суспільним и, політич­ними, науковими і просто лю дськими якостями особистостей. Входили ці лю ди в історію по-різном у. Х то — сам овіддан и м служ ін н ям сп р аві, щ ирою вірою в потрібн ість і важ л и вість її п р о світн и ц ьк ого , “буд и тельськ ого” начала для народу, а хто — корисливим при стосуванством і прислуж ництвом , к о- н ’ю н ктурн и ц твом і н етерпи м істю до ін акодум ства.

І’о .іі. М ііхіїіі.ііі .М ііксіїмовіїча в |)о.і»іп і.-у ііау і.о в о ї ит іги 211

М ихайл о М аксим ович — іїидатіїи іі редактор і ііидавіміь

Та най пом ітн іш и м світи ль­н и ко м се р ед так и х п о статей перш ої величини була постать перш ого ректора ун івер си тету М ихайла М ак си м о ви ч а — л ю ­ди н и д и в о в и ж н о ї, ал е щ е не п ізн ан ої, не п о ц ін о ван о ї в нас із д о сто їн ство м долі.

П отяг д о ви давн и чої д ія л ь­ності М. М аксимович відчув щев період роботи в М осковськом у університеті. Протягом 1830— 1834 р о ків ви й ш ло три випуски засн о ван о го і р ед агован ого м олодим ученим альм ан аху “Денница ", п ояву як о го сх в а л ь ­но зу стр іл а д е м о к р а т и ч н а гр о м а д сь к іст ь . Т о була б а га - тообіц яю ча заявка на заснуван ня серй озн ого літературн о-ху­д о ж н ьо го п ер іо д и чн о го ви д ан н я. “Д е н н и ц а ” в ід зн ач ал ася р ізн ож ан р о вістю (п о е з ія , п роза, літературн а кри ти ка) і ш и ­роким тем ати чн и м д іап азон о м п ублікац ій . З н ам ен н о , щ о в останньом у, третьому, випуску альм ан аху зустр ічаєм о (чи не вперш е в того часн ій р о сій ськ ій періоди ц і) н азву “ У кр аїн а” зам ість “ М ал о р о сія ” .

Задум ане в М о ск в і М и хайло М ак си м ови ч прагнув у ті­лити К и єві.

П ош ук Зваж аю чи на атм осф еру підозр і недовіри,одн одум ц ів. яка складалася спочатку в ун івер ситеті, на Гоголь підбір владою пер евір ен ого кон ти н ген ту

ви кладачів і проф есорів для б езп ер еч н о ­го зд ій сн ен н я політики руси ф ікації в с іє ї

п ідп ор яд кован ої Р о сії у к р аїн сько ї тер и торії, перш ий ректор прагнув залучити до співпраці передусім однодум ців за духом і устрем лін н ям и . Н ай більш е надій він п оклад ав на п ер еве­

денн я до К и єва св о го побратим а і друга М и коли Гоголя, в як ом у завж ди ж и в дух українця і якому, за його ж сл о вам и , “ набрид Петербург” та й М осква, “ ця стара товста баба М о ск ­ва, від я к о ї, окрім щ ів та м атерш и н и , н ічого не п оч уєш ” . У К и єві ж він хотів закін чити розпочату вж е “ Істор ію України і півдня Р о с ії” .

Не ви п ад ково , окри лени й планами на переїзд в Україну разом зі сво їм другом М ак си м ови ч ем , Гоголь п и сав до нього 20 грудня 1833 року з П етербурга:

“Туди, туди! В Київ! У древній , прекр асн ий Київ! Він наш , він не їхній, неправда! Там, або довкола нього діялися діла с тар о ­вини наш о ї... Так, це славно буде, якщ о ми зай м ем о з тобою київські каф едри. Б агато м ож на буде наробити д обра. А нове ж иття с е р ед такого гарного краю! Там м ож на обновитися всіма сил ам и. Але м ене лякає, якщ о це не зд ій сн и тьс я ...”.

М и кола Гоголь добре р озум ів, за яки м и критеріями д о ­биралися до н овоутвореного університету викладацькі й про­ф есор ські кадри. Тому й не був певн и й , чи вд асться йому з М ак си м ови ч ем п осісти там належ ні м ісц я . С в о ї сум н іви з приводу майбутніх призначень в університет він виклав у листі до друга:

“Кажуть, щ о д уж е багато призначено туди всяких німців, щ о тако ж не д уж е приєм но . Хоч би для Святого В олодим ира по­більш е слов’ян. Треба буде стар атися когось із в ідомих людей туди впхнути справді освічених і таких ж е чистих і д обрих д у ­ш ею , як ми з тобо ю ”.

У Гоголя справді було вели ке баж ання повернутися в У к­раїну, влаш тувати ся на роботу сам е в ун івер си тет і сам е тут віддати ся сп о вн а св о єм у н овом у захо п л ен н ю , ш о н ародж у­валося й р о зви вал ося в його багатій і н есп окій н ій душ і, — українській історії, культурі, мові. О дне слово , служ інню тому н ародові, з як о го ви й ш ов, ж иття як о го добре зн ав , багату й сам обутн ю душ у як о го лю би в.

Я к і М ак си м о ви ч , Гоголь зби р ався проводити в К и єві, поряд з ви кладац ькою і н ауковою , ще й видавничу сп р аву Зваж аю чи на н есподівани й успіх, який мала видана ще 1827 року в М о ск в і зб ірка “М алоросійські п існ і”, зібран а й у п о ­рядкована М акси м ови чем , письм енник сподівався з д оп о м о­гою однодумців організувати видання серії перлин української у сн ої н ародн ої творчості — істори чни х, гай дам ацьки х, чу­

2 1 2 ___________________________________________________ н а у к о в і : К И И Г О І Я І Д Л І І І І Я

м ацьких, обрядових дум та п ісень, інш их ф ольклорних творів. П очати ж цю справу хотів сам е з перевидання М ак си м о ви - ч ево ї збірки . П ро це — ше одна цитата з л и ста до н ього від12 березн я 1834 року;

“Пісні нам слід видати неодм інно в Києві. О б ’єднавш ись р а ­зом , ми таке втнем о видання, якого щ е ніколи ні в кого не було. В есну й літо ми б славно відпочили, набрали матеріал ів, а до осені б засіли працю вати. Послухай, не кидай ц ієї сп р ави !”.

П роте обстави н и складали ся т ак , ш о втілю вати задум а­не разом друзям не суди лося. Українець М акси м ови ч, більш е відом ий оф іційній владі як у чен и й -п р и р о д озн авец ь, поїхав до К и єва сам . Українця Гоголя, відом ого тій ж е владі як п и сь­м ен н и ка з я ск р аво ви явл ен ою у к р аїн сько ю тем ати к ою на п очатковом у етапі й ого тво р ч о сті, до К и єва не пустили. У цьому — трагедія вели кого таланту вел и кої о со б и сто ст і, яка, відчувш и в собі чуття сво го н ац іон ал ьн ого єст в а , прагнула повернутися до своїх ви токів, але волею політичних обставин ш оразу змуш ена була шукати прояву цього таланту на інш ому нац іон альн ом у грунті. І — аж до тр агічн ої р о зв ’язки — так його й не знай ш ла.

Po.li. М ііхіїіі.іа М аі!гіі»іо ііііча н |)();ііінтиу ііау коію ї книги 2 І З

Провал Не судилося М . М акси м ови чеві попрацю -(чіроби вати на україн ській кн иговидавничій нивіП Іевчсика ш е з одним сво їм побрати м ом за духом іяк віщ авіїя долею — Тарасом Ш евчен ком . Х оча на п о­

чатку все ск л ад ал о ся так добре й н іщ о не віщ увало так о го ш ви дкого набли ж ен н я драми ж и ття м ол о­д ого К обзаря.

О тж е, йдеться про Тараса Ш евчен ка як про потенційного сп івр о б ітн и ка друкарн і-літограф ії ім п ер ато р ськ ого у н івер ­си тету С в . В олоди м и ра. Цей неординарний ф акт у біограф ії генія у к р аїн сько го народу справді м ав м ісц е. Щ оп р авд а, з н евідом и х причин на н ього м ало зверн ули увагу як б іогр а­фи поета, так і дослідни ки його твор чості. Тому доц ільн о зу ­пи н ити ся на цьому детальн іш е.

27 ли стоп ад а 1846 року, н евд овзі п ісл я закін чен н я Ім п е ­р атор сько ї ак ад ем ії м и стец тв у П етербурзі, молодий Тарас Ш евч ен к о подає прохання на ім ’я попечи теля К и ївськ о го

н авчальн ого округу О . Т раскіна. Т екст цього м аловід ом ого д окум ен та варто н авести п о вн істю в перекладі у кр аїн сько ю м овою :

“й о го превосходительству пану попечителю Київського н а ­вчального округу, свити його ім ператорської величності ге н е ­рал-м айору Траскіну від художника А кадем ії Тараса Григор’єва, сина Ш евченка

П р о ш е н і є .

Закінчивш и курс навчання в Імператорській А кадемії мистецтв у класі п роф есор а історії Карла Брюллова і присвятивш и себе п ереваж но вивченню художньої сторони наш ої вітчизни, я б а ­жав би застосувати набуті мною в мистецтві погляди на освіту в цьому молодих лю дей за тим и ж основам и, які я засвоїв собі під кер івництвом знам ени то го м ого вчителя. А то м у осмілююсь ласкаво просити ваш е превосходительство призначити м ене на наявну вакансію вчителя малю вання в університеті Св. В олоди­м ира, де я, окрім викладання живопису, зобов’язуюся ви­конувати безплатно всі доручення начальства в частині літографування в наявному при університеті літографічному закладі (виділення авт. — М . Г .). При цьому маю честь подати а тес та т Ім п ер ато рсько ї А кад ем ії художеств.

Художник Т. Шевченко".

На цьом у докум енті чи таєм о резолю ц ію п. Т раскіна для ви к он авц ів : “ П ередати прохання це м іністру разом з п од ан ­ням Ради і в ідп овіддю про Б у я л ьськ о го ” .

Через два тиж ні подібне прохання Ш евчен ко н адіслав до К и ївськ о го в ій ськ о во го , П о д іл ьськ ого і В о л и н ськ о го ген е­рал-губернатора Д . Б іб ікова , який своїм супровідним ли стом п ереслав цей докум ен т на ім ’я м іністра освіти С . У варова. У зверн ен н і до ген ерал-губерн атора Тарас Григорович п р оси в дозво лу на м ож ли ве сум іщ енн я посади вчителя м алю ван н я в ун івер ситеті і сп івр о б ітн и ка К и їв сь к о ї археограф ічн ої к о ­м ісії, до складу я к о ї він був оф іційно зарахований ще в грудні 1845 року.

С п р ава про при значен н я Т. Ш евч ен к а учителем м алю ­вання в К и ївськ и й ун івер си тет р озглядалася д о вго — майж е три м ісяц і. Це п о я сн ю ється ти м , що на зазн ачен у вакан тну посаду претен дували , окрім Ш евч ен к а, ще к ілька кан ди да­т ів — а к а д е м ік Й . Габер ц еттель з Л о н д о н а , х у д о ж н и к и П. Ш лейф ер (з р ек ом ен дац ією ректора А кадем ії м и стец тв) і Н. Б уяльськи й . З н ам ен н о , щ о після р етельн ого ви вчен н я

2 1 4 ___________________________________________________ НАУКОВІ ' . І С І І И І ' О В И Д Л Ч И Я

ВСІ Х док ум ен тів , подан и х кан ди датам и , м ін істер ство освіти зроби ло св ій вибір на Ш евч ен к о в і. І це при тому, щ о н еза ­довго до звернення поета з цього питання до попечителя К и їв­ського навчального округу Рада К и ївського університету схи ­лял ася до п ри значен н я Ш лейф ера.

З п р о ф есій н ої точки зору переваги Т. Ш евч ен к а були очеви дн і. А дже він вваж ався одним з кращ их учнів сам о го К. Б рю ллова — н езап ер еч н о го на той час м ал яр ськ о го а в ­торитету в Р о сії і за кордон ом .

О тож , справа, здавал ося , виріщ увалася якнайкращ е. П ід­писане 21 лю того 1847 року м іністром народної освіти р о зп о ­рядження про призначення Тараса Ш евченка на посаду вчите­ля малю вання К и ївськ ого університету надійш ло до кан целя­рії попечи теля К и ївсь к о го н авчал ьн ого округу 2 бер езн я. В цей час поет, не відаю чи ще про таке важ ли ве для його п о ­дальш ої долі р іш ен н я, п р ац ю вав у С ед н ев і, готую чи п ер е­видання св о го “ К о б зар я ” . 4 к вітн я він ви їзди ть д о К и єва , де на л івом у березі Д н іпра, нічого не п ідозрю ю чи, він потрапляє прямо до рук ж ан дар м ів . П ро викриття К и р и л о -М еф о д іїв - сь к о го б р атства й ареш т й ого як од н ого з ін іц іато р ів ц іє ї ор ган ізац ії Ш евч ен к о д ов ід у ється вж е у слідчій кам ері.

Так драм ати чно зак ін ч и л ася т іл ьк и -н о розпочата за х о п ­лю ю ча й б агатообіц яю ча стор ін ка ж и ття Тараса Ш евч ен к а, п о в ’язан а з його ви к лад ац ько ю роботою в ом р іян ом у ним К и ївськ о м у ун івер си теті. 1 зви чай н о ж , на цій стор ін ц і н е­мало м огло б бути е п ізо д ів , п о в ’язан и х із й ого сп івп р ац ею з ун івер си тетсько ю літогр аф ією і друкарн ею . А дж е сам е в той час там друкували ся праці К и ївськ о ї археограф ічн ої к о м іс ії, сп івр о бітн и ко м я к о ї він був і за завд ан н ям и я к о ї побував у багатьох куточках України. П обачене й пережите художником під час тих п о їзд о к ви л и вал ося у хви лю ю чі сю ж ети оф ортів з істор и чн ого м и н улого України. І то були не п р осто п е й за ­ж і, картинки народн ого побуту. У тих м алю н ках втілю валася ж и ва душ а У країн и , ї“ї н ещ асл и ва доля і Гі н езд олан н а ніким мрія про волю .

Б езу м о вн о , працю ю чи в ун івер си теті й маю чи нахил до л іто гр аф ського м и стец тва , Ш евч ен к о з вели ки м за д о в о л е н ­ням ілю стрував би книги у н івер си тетськ о ї друкарні сво їм и літограф іями. Яким и привабливими і яким и “укр аїн ськи м и ” були б ті наукові ви д ан н я!..

1*0.11. Мііхаііла Максіїмотіча в |)о:титиу ііауноііої кіііии 215

216________________________________ іілукоик ігііііі'оиидліііія

Та — не судилося. Я к і у випадку з М иколою Гоголем, через політичні обставин и , викликані багаторічним пон еволен н ям України сильніш ою Р осією , Тарас Ш евчен ко не зм іг проявити сво го Б огом д ан ого таланту на рідній зем л і, для сво го н аро­д у Я к не зм іг зреалізувати до к ін ц я с в о ї вели кі видавн и чі наміри без д оп ом оги побрати м ів за духом і М и хайло М ак ­си м ови ч. Х оча за всіляки х обстави н , н езваж аю чи на постійні переш коди , п остій н о прагнув цього.

Студенти Не зн ай ш овш и серед колекти ву побрати -і видавнича м ів за духом і устрем лін н ям и , М . М ак си -енрава м о ви ч п р агн ув від ш укати їх у с т у д е н т ­

ськом у середовиш і. У ф унтовній “Истории университета Св. Владимира” ординарного

проф есора Віталія Ш ульгіна (видана в П етербурзі 1860 року) н атяк ається на “україн ізац ій н у роботу” ректора серед сту ­дентів:

“П роф есор М аксим ович постійно викладав студ ентам обох факультетів історію російської словесності за своїм и з а п и с ка ­ми, які склав на основі сам их п а м ’ятників вітчизняної сл ов ес­ності. З особливою лю бов’ю зупинявся М аксим ович на творах великорусько ї і п івденноруської н ародної п о ез ії і на “Слові о полку Іго р ев ім ”. О крім того , три чи півтори години на тиждень він використовував для розгляду творів студентів на задані чи ним сам им запропонован і т е м и .... Він захоплю вав молодь ун і­верситетську... Він умів передавати слухачам любов до прекр ас­н ого і д іяти на естетичний розвиток молодих лю дей. В цьому й полягає велика засл уга М аксим овича для м олодого ун івер си­те ту ”.

П рям іш е й од н озн ачн іш е про цей н ап рям ок д іяльн ості М ак си м о в и ч а ск а за н о в сп огад ах В . П іск о р сь к о го . С еред р у к о п и с ів , як і зб ер іга л и ся в б іб л іо тец і у н івер си тету , він ви яви в зн ачн у к іл ьк ість тво р ів студен тів ф ілосо ф ськ ого та ю риди чного ф акультетів (б ільш е 7 0 ), що п и сали ся під час згадуваних В. Ш ульгіним занять з М акси м ови чем — у період від 1834 по 1839 рік — часу ти м часового закриття університету за в к а з ів к о ю царя ч е р ез ст у д ен т сь к і за в о р у ш е н н я . (Ц і твори були передан і до р у к о п и сн о го відділу у н ів ер си т е т ­ськ о ї б ібліотеки сам и м М . М акси м ови чем н езадовго до його см ер ті).

“Окремі студентські роботи, — стверджує В. П іскорський, — ви являю ть сильний інтерес до вивчення минулого ІУІалоросії, проникнуті глибоким и си м п атіям и до народу і традицій У к­раїни, вираженими в народних м алоросійських думах і піснях. У цьому віднош енні, як і в багатьох інших, не можна не визна­ти впливу М. О. М аксимовича, який, будучи, як відомо, глибо­ким знавцем місцевих старожитностей і пристрасним збирачем народних пісень, умів навіювати сво ї симпатії і своїм учням” .

Н ині д о стем ен н о в ід ом о, щ о сам е ці твори хотів оп ублі­кувати М ак си м ови ч ок р ем ою кн игою в друкарні. Т вори , які були, по су ті, предтечею Ш евч ен к ового "К о б з а р я ” , н арод­ж ен і в ст ін а х ч ер во н о го корпусу ун івер си тету д ок ум ен ти К и р и л о -М еф о д іївсь к о го б р атства , інш і худож ні й н аукові розвідки україн ськи х пи сьм ен н и ків і вчених з бодай н ай м ен ­ш им н атяк ом на у кр аїн ську н ац іон альн у ідею , які згодом ж о р сто к о й н есп р авед ли во стали заб ор о н яти ся цензурою й зн и щ увати ся поліц ій н и м р еж и м ом , про щ о й ти м еться в н а­ступ н ом у розділі.

1 це при тому, щ о далеко не всім в університеті — як серед ви кладачів, так і студентів — подобалося захоплен н я ректора ук р аїн сько ю тем о ю , його сп он укан н я до зац ік авл ен н я нею м оло до ї зм ін и .

Щ о ж до видання творів самих студентів окрем им и кн и ж ­ками в друкарні університету, то на той час, не без ініціативи ректора М ак си м о ви ч а , це ставало добр ою тр ад и ц ією . Д ля прикладу, в листуванні друкарні з адміністрацією Н іж инського л іц ею кн . Б езбор од ька є ціла справа щ одо ви дан н я окр ем ою книгою дослідження студента цього ліцею Костянтина Трощини “ Історія розвитку держави в Росії від часів великого князя Іоанна III д о н аш и х д н ів ” . Р укоп и с був удостоєн и й зо л о то ї медалі і, за р іш енням керівн и ц тва ліц ею , поданий до видання в дру­карні К и ївськ о го ун іверситету накладом сто при м ірн и ків, за щ о ліц ей зап л ати в друкарні 156 рублів 4 9 к оп ій ок .

Р о л ь М и х а й л а М а к і - и м о в и ч а н |)<ивиті;у н а у к о в о ї к і і і і і и 2 1 7

В и дан н я О д н ією з перш их со л ід н и х за о б ся го м і вл асн и х т в о р ів зм істо м к н и ж о к, щ о побачила св іт в ун і-і а л ь м а н а х ів верситетській друкарні, стало дослідж ення“ к и їв сь к о го ” М . М акси м ови ча “Звідки йде руська земля.періоду За переказом Несторовоїповісті та за інши­

ми старовинними писаннями руськими" (1 8 3 7 ). Ц е була перш а см іл и ва сп роба автора відійти від оф іц ій н ої кон ц еп ц ії історії Р о сії, за як ою все , що відбувалося на к и ївськ и х зем лях в д о - кн яж у і княж у еп охи , вваж ал ося р о сій ськ и м , й в ід важ и ти ся нагадати про право україн ц ів на св о ю власн у історію .

“Історія ст ародавньої руської словесност і” (1 8 3 9 ) — ще одна неординарна і доси ть см ілива на той час праця М ихайла М ак си м о ви ч а , видан а друкарнею ун івер си тету С в . В о л о д и ­мира. Ухвалена одн оголосн о Радою університету на засіданні 18 ж овтн я 1839 року, ця кн и га згодом м ала д ві д іам етральн о проти леж н і оц ін ки р о сій ськ о ї критики.

Ц ікаво, що кош ти на видання ц ієї, як і попередньої, книги в друкарні ун івер ситету колиш ній й ого ректор м усив ш ука­ти сам .

Д о видання в університетській друкарні готувався ще один твір М ихайла О лексан дровича — “Сказання про Коліївщину”. Це чи не н ай ем оц ій н іш а н аукова р о зв ід к а учен ого, у якій правдиво відтворен о одну з найтрагічніш их стор ін ок україн ­ськ о ї історії. С аме за чітку авторську пози ц ію , яка проявилася у ви правданн і народн ого п о встан н я , і в детальн ом у зм ал ю ­ванні його жертв, праця була заборонена ц арською цензурою. З приводу ц іє ї заборони автор зм уш ен и й був н авіть писати пояснен н я міністру освіти С . Уварову, який також визнав цей твір “ н ед ор ечн и м ” .

П аралельно з ви дан н ям у друкарні ун івер си тету С в. В о ­лоди м и ра ц ілого ряду сво їх праць М . М ак си м ови ч прагнув започаткувати випуск різних за характером і адресністю періо­ди чни х д р укован и х ор ган ів. Т ак , одразу п ісл я засн у ван н я друкарні він зап ал ю ється ідеєю засн увати науковий журнал “Ученые записки ”, розробляє його програму, організовує звер ­нення до відповідних інстан цій , обгрунтовую чи необхідність так о го ви дан н я. О дн очасн о в н ього ви зр іває задум видавати загальнодоступн ий популярний ж урнал “К иевскиеновост и”. О д н а к цей задум за л и ш и в ся , н а ж а л ь , н ер еа л ізо в а н и м . В ід н ай ви щ ої д ер ж авн ої кан ц ел яр ії з П етербурга надійш ло д ві н егати вн і в ід п о в ід і: “ З а п и с к и ” в и зн а в а л о ся ви давати недоцільн и м через “ н ед о статн ість м атеріальн и х і духовних си л ” ; ж урнал, на думку царя, так ож видавати в К и єві перед­ч асн о , бо ... “ їх в Р о сії й так багато і н ем ає н еобхідн ості ви ­давати щ е ” .

2 1 8 ___________________________________________________ И Л У І Ю В К К Н І І Г О И И Д Л І І І І Я

Ро.іь Мііхаі іла М ак пімоничи п ролкптку ііаукопої кі іі іпі 2 1 9

Т акі д в і в ід м о в и не п р и гаси л и в и д а вн и ч о го зап ал у М . М акси м овича. П ерекон авш и сь у н ем ож ливості дом огти ся заснування при К и ївськом у університеті періодичних видань, він оби рає легш и й у бю рократи чн ом у плані вар іан т — с т в о ­рення альм ан ахів. 1 це йому вд ається .

С воєм у новом у альм ан ахові (попередній — “Д ен н и ц а” — він видавав у М оскві) М . М акси м ович дає назву “Кіевлянинь”. П ерш ий його ви п уск ви й ш ов з друкарні 1840 року. У зв е р ­ненні д о читача “ Від ви д авц я ” було ч ітко й одн озн ачн о п ро­голош ен е програм не кредо ви давц я: “Д о сл ід ж ен н я і пр и ве­денн я в належ ну в ід ом ість у сього , шо від н оси ться до буття К и єва і П івд ен н о ї Русі — К и їв сь к о ї і Галицької — ск лад ає особли ву і власн у ціль іиого “ К іевл я н и н а” .

З м іст альм ан аху мали ви зн ачати два головн і тем ати чн і напрям и:

• п ублікац ії власн е літературні у вірш ах і прозі;

Титу.'іь іш(торіїииі

альманаху‘ І и ( ‘ »Л Я І ІИ ІП > ”

• публікації наукового змісту, постійним предметом роз­гляду яки х буде К и їв та його околи ц і зі вс ією П івд ен ­ною Руссю .

Я к і “Д ен н и ц ы ” , “ К іевл ян и н а” вийш ло всьо го ли ш е три випуски (1840 , 1841, 1850). Але яким и насиченими вони були за зм істом ! Значна частина публікацій належ ала перу сам ого ви д авц я . Тут вп ер ш е п обачи ли с в іт істо р и ч н і р о зв ід к и М . М акси м овича, присвячені маловідомим сторінкам україн­сь к о ї істор ії — “ О стр о ж ськ а стар о ви н а” , “ Про надмогильні пли ти в П е ч е р сь к о м у м о н а с т и р і” , “ С п о м и н и про м іста П ересопн и ц ю і Д ж у б р івц і” , “ С казан н я про гетьм ана С агай ­д ач н о го ” .

У третій к н и зі “ К іевл ян и н а” подана і “ К н и ж к ова стар о ­ви н а п ів д е н н о р у сь к а ” — м ал о в ід о м е д о с і д о сл ід ж ен н я М . М ак си м о ви ч а, де він ви клав сво ю власну вер сію істор ії укр аїн сько го кн и гови дан н я.

Н емало цікавих публікацій цього випуску “ К іевляен и н а” на українську тематику є й інших авторів, зокрем а, П. Куліша, Є . Гребінки, О . П одол и н ського .

Х арактерн ою особли вістю випусків цього альманаху є те, що вони ш ироко ілю стр ован і. Збереж ені істо р ією сторін ки д он есл и до н ас м ай стер н о ви кон ан і невідом им и худож н и ­ками портрети П етра С агай д ачн ого , княгині О льги , святи х Володимира, Бориса і Гліба, Ф еодосія П ечерського, заголовні листи ун ікальн и х ви дан ь п еч ер сько го друку — “ Ім н о л о гії” , “ В ірш ів на ж алостн и й п о гр еб ...” , л ітограф ії із зображ ен н ям герба В ій ськ а З ап о р о зьк о го , ви д ів Ч ерн ігова, П ерем иш ля, Глухова, Батурина... Зваж аю чи на тогочасні м ож ли вості дру­карень, спроби видавців “ ож и ви ти ” кожен випуск альм ан а­ху, посилити й ого вираж альні засоби не м ож уть не ви к л и ­кати захоп л ен н я.

С во ю п ри хильн ість до У країни, щире прагнення більш е й правди віш е р о зп о вісти про ї"ї славн у істо р ію , викликати в колах чи таю чої ін тел іген ц ії інтерес до забутих національних героїв М акси м ови ч засвідч и в і в сво їй третій спробі за б езп е­чити си стем ати зован е видання ще одного сво єр ідн ого украї­нознавчого альманаху — “Украинець”(шРішлоіув\ книги: 1859 року — у М о ск в і, 1864 — у К и єв і).

П о казово : перш ий випуск альманаху з такою н азвою з ’я ­вився після розгрому К и ри ло-М еф одіївського братства, а дру-

2 2 0 ___________________________________________________ І І Л У і ; О В К І П І М І - О і и ї Д Л І І І І Я

Р((,іі. \Ііі.\аіі.ііі М и ксіїм стіїч ії іі |м и тітку нііуконої кііиі и 2 2 1

'Г ігі'улі.ііа (т о р іп к а альм анаху “ У і.-раіііісць"

У К Р А Н Н Е Д Ъі 884 ГОДА,

гий — після зап ровадж ен н я по всій Р о с ій сь к ій ім п ер ії а н т и у к р а їн сь к о го В а л у є в ­ськ о го циркуляру, який п о ­ставив існування українсько­го д р у к о ван о го сл о в а поза за к о н о м . З б оку ви д авц я і редактора М ихайла М ак си ­мови ча це був мужній гро­м адян ськи й вчи н ок.

К и ївськ и й ви пуск “ У краи н ц а” 1864 року ви ходи в у св іт з у н івер си тетськ о ї друкарні. За зм істом він ви яви вся більш “у к р а їн ськ и м ” , н іж попередн ій . 1 зн ачн ою м ірою — за в д я ­ки тем ати ці публікацій сам о го М ак си м ови ч а . Тут ум іш ені його д ослідж ен н я “Д ещ о про зем лю К и ївськ у ” , “ Зам ітка про зем лю В о л и н ськ у ” , “ П ро л и то вськ о го гетьм ана к н язя К о с ­тян тин а О ст р о зь к о го ” , “ С казан н я про М еж и гір ськи й м о н а­сти р ” , “Три пісні 1863 р о ку ” .

Ц ього разу, п ісля виходу В ал у євськ о го циркуляру і дру­гого м асо ван о го урядового наступу на все у к р аїн ськ е , М ак ­симовичу тим більш е не вдалося уникнути чергових н епр иєм ­н остей . Щ е з перш ого випуску “ К іевл ян и н а” цензура зн яла його “ С к азан н я про К о ліївщ и н у” (до речі, цей твір за життя автора так і не був опублікован и й ). А згодом і на “ У краи н ца” посипалися критичні стріли, передусім зі сторін ок р о сій ської ж у р н ал ьн о ї п ер іо д и к и . О со б л и ву н ет е р п и м іст ь ви яви л и “ М о ск о вск и е в е д о м о сти ” . І слід віддати н алеж н е тол ер ан т­ності й ди п л ом ати чн о сті М ак си м о ви ч а , я к и й , втягн увш и сь у безрезультатну полеміку, д авав гідні відповіді в цьому ж ур­налі н ап ад н и к ам -о п он ен там .

Стосунки в архівній справі віднайдено ше один ціка-3 друкарн ею вий документ, який м істи ть свідчен н я про

стосунки М аксимовича як автора і редакто­ра з друкарнею і про ціни, щ о склали ся тоді за послуги друку:

“1 8 4 0 року 13 дня грудня друкарня ун івер ситету Св. В олоди­м ира, ґрунтую чись на білеті, виданом у від ки ївського ц ен зу р ­ного ком ітету 2 9 листопада 18 40 року за н ом ер ом 9 1 , зо б о в ’я ­зал ася надрукувати книгу “КІевлянинь”, ч. 2, згід н о з п обаж ан ­ням п. М аксим овича, ш риф том міттель, ф орм ат книги у 8 в 6 0 0 примірників — на папері, доставл еном у від видавця, 18 стопах; а коли не буде достатньо цієї кількості, то з дозволу університет­сь ко го начальства, на п апер і д р у ка р н і, з о п л ато ю друкарн і: за стопу паперу — З р . 11 коп.; за набір листа — З р. 71 коп.; за д рук — 2 р. 5 7 коп.; за д рук об гор тки 6 0 0 прим . — 6 р. 6 5 коп.2 січня І\/Іаксимович щ е доставив від се б е 10 стоп . 15 лю того друкування книги М аксим овича зак ін чен о ”.

Таким ч и н ом , від дня одерж ан н я рукопи су до часу ви ­гото вл ен н я го то во го н акладу пройш ло трохи б іл ьш е д во х м ісяц ів . “ К Іевл я н и н ь” друкувався на папері, д оставл ен ом у в друкарню сам и м М ак си м ови ч ем , і за друк ц ього ал ьм ан а­ху він м уси в доплати ти 16 рублів 4 коп ій ки .

2 2 2 _________________________ _________________________ І І Л У К О В К К П И І’О В И Д Л І 11ІЯ

П р авои ііс В істо р ію у к р а їн ськ о го д р у к ар ства М и -М аксимовича хайло М ак си м о ви ч увій ш о в не ли ш е як в історії д освід чен и й і небайдужий до ц іє ї справивидавничої ви давец ь, вправний редактор (а редагувавсп р ави він , окрім “ П ам я тн и к о в, и здан н ы х вр е­

м енн ой к о м и сси ей для разбора древн и х ак то в” , ще й “ О бозрение м огил, валов и городищ в К и евской губернии” Ф ун дуклея (1 8 4 7 ) , “ О бозрен и е К и ева в о тн о ш е­нии с д р евн о стя м и ” К р и ж ан івськ ого (1 8 4 7 ) , видані так ож у друкарні К и їв сь к о го у н івер си тету ), а й як автор вл асн о го варіанта ук р аїн сько го правопису, яки м певний час п ослуго­вувалася не лиш е друкарня К и ївськ ого університету, а й інш і книгодрукарі. І не ли ш е в К и єві.

Це м аловідом и й ф акт в істо р ії не ли ш е н аш ої м ови , а й культури в цілому, на який перш им з у кр аїн ськи х н ауковц ів звер н ув увагу Іван О гієн к о у св о єм у д о сл ід ж ен н і “ Історія у кр аїн сько ї л ітературної м о ви ” . Й деться про ті сл авн о зв існ і, за словам и М ак си м ови ча, “д аш к и ” чи “ф ранцузьку кр івель-

ку” (кути к вістрям догори ^), які ВІ Н зап р овад и в над л іт е ­рами е , о, и, коли їх треба було ви м овл яти як у к р аїн ське і.

З азн ачен а п равоп и сн а си стем а , яка дій ш ла з К и єва аж до Галичини і протрималася там доси ть д о вго — до 1893 року (до часу запровадж ен н я в Галичині ф онетичного правопи су), як не д и вн о , була ви кли кан а не н аукови м и , а суто друкар­ськи м и причинам и. Ч и тачеві, без сумніву, ц ік аво буде д о в і­д ати ся про ці причини в п оясн ен н і са м о го М ак си м ови ч а:

“Щ е під час п ерш ого видання “П ісень” (1 8 2 7 рік) спробував я ввести це і ( “м ’я кес ен ь ке”), але ф актор ун іверситетської д р у ­карні (Н икоф ор Б асалаєв) відмовив мені в б аж ан ом у значку за відсутністю його в д рукарні і запропонував мені зам інити його ф ранцузькою крівелькою — так називав він circonflexe. Діватися не було куди; мені ж потрібні були й інші голосні букви з тим ж е значком , а у ф ранцузькому шрифті були вони готові з крівелькою; і я, розм іркувавш и, що і в інших друкарнях зустрінуться ті ж труд­нощ і, а ф ранцузький ш риф т є скрізь, в ідважився на зроблену мені пропозицію. Відтоді наш е прадідівське гостре і живе в мене, приспівую чи, під ф ранцузькою крівелькою, яку я перейм енував на честь наш о го слов’янського паєрка, щ о м ає м айж е такий ж е вигляд”.

О тож , ви м уш ен і з техн ічн и х причин друку “д аш к и ” над голосни м и літерам и зам ість укр аїн ського і, яки х просто бра­кувало в друкарн і М о ск о в сь к о го ун івер си тету , н еп о м ітн о “ п ер еко чувал и ” в друкарню К и ївськ о го ун івер си тету і п е в ­ний час вн осили неминучі корективи в тогочасн и й укр аїн сь­кий п р авоп и с.

Зн аченн я постаті М ихайла М ак си м о ви ч а і як перш ого р ектора, і як н ауковц я, і як редактора та ви давц я для К и їв ­сь к о го ун івер си тету сьогод н і важ к о п ер еоц ін и ти . М абуть, зн ачн ою м ірою сам е завд яки перш ому р ектор ові К и ївськ и й ун івер си тет від сам о го початку його існ у ван н я не ст а в , як того хотів граф С . У варов, тверди н ею м он архізм у та руси ­ф ікації, а п оступ о во й ц іл есп р я м ован о ф орм увався як один з головн и х о сер ед ків у к р аїн сько го руху. С ам е під впли вом цього вченого в К иєві започатковувалася своя ш кола істориків к и їв сь к о ї, ук р аїн сько ї ор ієн тац ії, проходи в складн и й і тр и ­валий п роцес “бродіння у м ів ” у сту д ен тськ о м у сер ед ови щ і. І як результат — усе більш е викладачів і студен тів ц ікавили ся корінням укр аїн сько ї минувш ини, щ о ф ормувало на початку терпим е, а згодом і зац ік авл ен е, прихильне ставлен н я до неї.

Р о л ь М и хай ла М ііксимиїиіча п роакитку н ауко вої книги 2 2 3

§ 4 . Тематичний асп ект наукового книговидання

Д о сто вір н ість і п ер еко н ли вість , гли боке і всебічн е опр а­ц ю ван н я д ж ер ельн ої б ази , ч ітк ість і д оступ н ість викладу з одн очасн ою присутністю небайдужого авторського “я ” — ось характерні риси сти лю М ак си м о ви ч а-авто р а і М ак си м о ви - ча-р ед актор а, які згодом почали визначати відчутну частину ви д авн и чої продукції друкарні К и ївськ о го університету. ІДя теза є тим більш е важ ли вою , щ о від сам ого початку існування друкарні тут було ск он ц ен тр о ван о видання практично в с іє ї н авч ал ьн ої літератури для потреб не ли ш е університету, а й усіх н авчальн и х закл ад ів К и ївськ о го округу. 1 в цьом у теж була одна з головних переваг ун іверситетськи х друкарень над ін ш и м и , щ о нерідко існували поруч.

Я ки м и були ті перші навчальні книги, щ о готувалися уні­верситетським и друкарями на зам овлення міністерства освіти для потреб ц ілого округу?

2 2 4 ___________________________________________________ І І Л У І . О И К К І І И І О И И Д Л І І І І Я

ІІід р уч іїяк и Звертає на себе увагу той факт, що перший сп и с о к із три н адц яти н азв від к р и ваю ть підручники з рел ігієзнавчої тематики. їх

три; “ И сторические чтения из книг Ветхого и Н ового Завета” , “ Ч етыре Евангелия из кн иг апостольски х д еян и й ” , “ Краткая свящ енная история Церкви Ветхого и Нового Завета”. Причому ці, так зван і н орм ати вн і, підручники друкували ся, виходячи із сп ец и ф іки округу, різними н акладам и , зал еж н о від при­значен н я; для гімназій, які маю ть класи Закону Бож ого римо- к атол и ц ько го вір ови зн ан н я; для гім назій з грецькою м овою н авчан н я; для гім назій б ез ви вчен н я грец ької м ови та ін.

Другий б л ок — підручники з прикладних наук. “ Р у ко вод ­ст в о по ари ф м ети ке” , “Задачи по ар и ф м ети ке” , “ В оп р о сы по арифметике для экзаменатора” , “ Руководство по геометрии”.

“М овний” розділ в ід кр и вав “ Р усски й Б у квар ь” . За ним іш ли “ Р усская грам м ати ка” В о ст о к о в а , “ Н ачальны е о сн о ­вы л а т и н ск о го я з ы к а ” Б л ю стін а , “ Н ем ец кая гр ам м ати к а” Гаке, “ Н ачальн ы й курс ф р ан цузского я зы к а ” С ен -Ж ульен а.

П о м ітн и м був творчий набуток професорів юридичного факультету, праці яки х ви різн яли ся добротним поліграф іч-

ним друком, у цьому ряду варто виділити двокниж ну “Э н ц и к­лоп ед и ю зак о н о вед ен и я ” проф есора Н еволін а, монограф ію “ О плате за уби іїство в др евн ер усско м и сл авя н ск о м за к о ­н од ател ьствах” проф есора Гваніш ева та ін.

В сі підручники у перш ий рік їхн ьо го випуску друкарнею ун івер си тету мали наклад у сер ед н ьом у від трьох до п ’яти ти сяч при м ірн иків.

Т<‘м а т и ч т і і і а сп ек т 2 2 5

З ам о вн і П о сту п о во к ер івн и ц т во К и їв с ь к о го н а-і сл у ж б о ві вчальн ого округу зб іл ьш ує обсяги за м о в -віідании лень друкарні, урізном анітню є їх характер.

На другому м ісц і п ісля підручників і н а ­вчальн и х п о сіб н и к ів стояли бланки дип­

ломів і свідоцтв: про зак ін ч ен н я н авчальн ого закладу, про п ри своєн н я р ізн ом анітни х учених зван ь, ступен ів — від учи­теля до професора. Значний обсяг складали також замовлення кан целярії сам ого округу: ш орічні зв іти , програми й к о н т ­рольні запитання для проведення перевідних і випускних ви ­пробувань.

О к р ім зн ач н о го м аси ву за м о в н и х ви д ан ь в у н ів е р си ­тетській друкарні від початку ї"і д іяльності видавалося немало книг для потреб самого університету, авторами яких були пере­важ н о там теш ні проф есори й викладачі. Варто бодай ф раг­ментарно оглянути тематику тих творів, які відкривали першу кн и ж кову поли цю істо р ії у н івер си тетськ о го кн и гови дан н я.

У краіїіо :(ііавчі Я к уже зазн ачалося , серед перших виданих ви дання книг були твори з чітко визначеним україн­

ським “слідом ”. Ц ік аво , щ о подібна т е м а ­тика аж до В алуєвського антиукраїнського

ц ензурн ого циркуляру 1863 року, все ж п ро до вж увалася , що надавало “обли ччю ” ц іє ї друкарні сво єр ід н о ст і, ви діляло її серед інш их ун івер си тетськи х друкарень Р осії. З -п о м іж н ай­пом ітн іш и х ви дан ь ц ього напряму — зб ір н и к дум (ук р аїн ­ськ о ю м овою ) під н азвою “ У кр аїн а” , упор ядкован и й м о л о ­дим учителем П. К уліш ем , його ж п р о зо ва зб ірка “ М и хайло Ч ерн и ш ен ко або М алор осія 80 р о ків то м у ” , зб ірка поети ч- н и хтво р івЛ . Глібова, “ К иївський народний календар” на 184515 -7-1165

2 2 6 І ІЛ У К 0 1 5 К И П И Г О И И Д Л П М Я

Одігс а краігіих іімдаіл. упіпорси- тетсі.кої друкарні — “Памятники, іія;і,аііііі.іс Кі(ми-цок) компссіоіо дли ра.чбора дреіяїнх актон”

рік. Є так ож ряд невели ки х за о б ся го м к н и ж еч о к з у к р аїн ­ськ о го життя маловідом их а в ­т о р ів я к “ З ел ен и й б ар в ін о к У країн и ” К ар п ен ка, “ П о вер ­н ен н я за п о р о ж ц ів із Т р ап е­зунда” Гейнча (обидві — укра­їн ськ ою м овою ), “ О черк Чер­нигова и его области в древнее и н о во е в р е м я ” п р о ф есор а Д о м б р овсько го .

Р е.чігіш н авчі П о стій н о ви давал и ся наукові й науково- ви дан іїя популярні книги з іст орії релігії та церкви:

“ К р атк ое со д ер ж ан и е и стори и ц е р к в и ” п р оф есор а С к в о р ц о в а , “ С о б р ан и е р а с -

суж дени й студен тов К и евск ой духовной ак ад ем и и ” , “ И сто ­рия Ц еркви ветхозаветн ой и история Ц еркви н о во заветн о й ” тощ о.

К ороткий огляд д р укован ої продукції цього періоду був би н еп о вн и м , якщ о не згадати к ількатом н и й звід “ П ам я т­н и к о в ” , щ о готували ся до друку Т и м часовою к о м іс ією для розгляду стародавніх актів . Це ви дан н я, без п еребільш ен н я, м ож н а назвати верш инним не ли ш е в істо р ії друкарні К и їв ­ськ о го університету, а й усього у к р аїн сько го друкарства X I X століття .

Запитання і »авдаиня для сам оконтролю

Чому російський уряд заборонив друкувати книги Києво-Мо- гилянській академії?

Хто з українських гетьманів прагнув заснувати друкарні при навчальних закладах ?

Коротко охарактеризуйте проекти приватних осіб щодо за ­початкування видавничої справи в Київському університеті Св. Во­лодимира напередодні його відкриття в 1834 році.

Чому університетська адміністрація не передала видавничу справу у приватні руки?

Яка подія стала поштовхом для відкриття друкарні в Київ­ському університеті ?

Хто були першими українськими друкарями ?Дайте свій коментар до змісту перших правил управління дру­

карнею.Обгрунтуйте тезу про те, що друкарню Київського універси­

тету можна вважати правонаступницею львівських друкарень XV— XVI століть.

В чому полягала специфіка діяльності друкарні і літографії?Чому М. Максимовичеві не вдалося залучити до видавничої

справи в університеті М. Гоголя?На яких умовах зараховувався на роботу в друкарню-літографію

Київського університету Т. Шевченко ? Чи вдалося йому зреалізу­вати задумане ?

Якою є роль студентів у започаткуванні наукового книго­видання ?

Охарактеризуйте тематичну палітру наукових творів М. Мак­симовича та редагованих ним альманахів “київського ’’періоду.

Чим була викликана поява в українській видавничій справі пра­вопису, названого пізніше “максимовичівка”? Де й до якого часу він був поширений ?

Дайте стислу характеристику стилю Максимовича-редактора і Максимовича-видавця.

Окресліть тематичний діапазон університетського книгови­дання початкового періоду.

Р еком ендована л ітер атур а до темиВладимирский-Буданов М. История императорского универси­

тета Св. Владимира. — К., 1884. — 674 с.Журба О. Київська археографічна комісія: 1843—1921. — К.; Нау­

кова думка, 1993. — 280 с.Зелінська Н. Наукове книговидання в Україні: історія та сучасний

стан / Навч. посібник. — Львів: Світ, 2002. — 268 с.Иконников В. Университетская типография 11 В кн.: Истори­

ческие записки об ученых и учебно-вспомогательных учреждени­ях императорского университета Св. Владимира (1834—1884). — К., 1 8 8 4 . - С . 3 4 8 - 3 5 5 .

15»

Л и т т і м і ї л і ;ш і ( д а т ія . Рі 'комсидоіииіа літергі їлра 2 2 7

Максимович М. “ Киев явился градом великим”; вибрані україно­знавчі праці. — К.: Либідь, 1994. — 464 с.

Очерки по истории систем народного просвещения в России в Х У І И - Х І Х в е к а х . Т. І . - С П б . , 1910 - С. 3 1 0 - 4 2 8 .

Пятидесятилетие императорского университета Св. Владимира: 1834—1884: Речь, произнесенная на юбилейном акте университета ордин. проф. М. Ф. Владимирским-Будановым. — К., 1884.

Пискорский В. Из прошых лет Киевского университета. — К., 1 8 9 4 . - 48 с.

Тимошик М. Ї ї величність — книга. Історія видавничої справи К и ївсь ко го університету. 1834—1999: Монографія / Передмова В. В. Скопенка. — К.: Наша культура і наука, 1999. — 308 с.

Тимошик М. “Университетские известия” (1861 —1919): тип ви­дання, структура, проблематика// Наукові записки Інституту журна­лістики. - 2001. - № 3. - С. 3 1 - 3 7 .

Ходецкий С. Две записки об университетской типографии 11 Университетские известия. — 1973. — № 7. — С. 2 - 5 8 .

Шульгин В. История университета Св. Владимира. — СПб., 1860.- 360 с.

2 2 8 ___________________________________________________ І І Л УК ОІ І К К І І Н Г О І Я І Д Л І І І І Я

Т е м а 9

ВИДАВНИЧА СПРАВА В УМОВАХ ЦЕНЗУРНИХ ОБМЕЖЕНЬ І ЗАБОРОН УКРАЇНСЬКОГО ДРУКОВАНОГО СЛОВА(XVIII — початок X X століття)

Причини в и н и к и е т ія цензури в Ро(;ії і смеци(|)іка її засто су ван н я до україн ського д р у к у

О сновні антиукраїнські цензурні ци[)куляри та їх вилив на друкарство

Ц ензуравидавничої справи як чинник заборони укр аїн ства

§ 1 . Причиии и т іи к іїо іііія цензури в Р о с ії і специф іка ї ї застосу ван н я до українського друку

2 3 0 ____________________________________________ Н И Д Л ІІІІИ Ч Л С ІІІ> Л іи І ЦКІІ.ЧУРЛ

Прииіі.иііпві Ц е н з у р а , в ш ироком у розум інн і сл о -від м іїїііоеті ва , о зн а ч а є н агл яд за д р у к ом з м етоюрозви тку п о п ер ед ж ен н я ш кід л и ви х , з точки зорураннього уряду, д р у к о ва н и х т в о р ів . У вуж ч о м уд р у к ар ства зн ачен н і ц ього п он яття м аю ться на увазів Укрчїні закл ад и , яким сп ец іальн о доручено такий

і Р о с іїП ричиною запровадження з боку уряду

т а к о го нагляду за друком к н и ж о к у Р о ­сійській імперії стала... д іяльність друкарень в Україні. Справа втому, що одна-єдина друкарня, що виникла в М оскві за Івана Грозного й існувала до кінця X V II століття, була на утриманні са м о ї влади, ви кон увала лиш е ії зам овл ен н я . О тож , н ія ко ї потреби в цензурі тоді не було.

В інш их ум овах р о зви валася ця справа в У країні. Укра­їн ськ і гетьмани сво їм и ун іверсалам и віддавна забезпечували на підпорядкованих ним територіях волю друку Так, в одному з пун ктів Гадяцької угоди , п ідп и сан ої Іван ом В и говськ и м з поляками, спеціально гарантувалася воля і незалеж ність укра­їн ськ и х друкарень: “ К о легії, ш коли й друкарні, ск іл ьк и їх буде потрібн о, вільн о засн о ву вати , вільн о науками зай м а­ти ся і друкувати різні к н и ж к и ” .

П очаток П ерш у спробу поставити д ія л ьн ість Чер-цсіі.зури н іг ів с ь к о їі К и єв о -П е ч е р сь к о ї друкарень,ук р аїн ськи х які н іколи не залеж али від буд ь-яки х уря- \руків дови х ч и н н и к ів , під свій кон троль зд ій с­

нив цар О лексій М и хайлови ч. С праву д о ­верш и в П етро І, який відом им указом від

5 ж овтн я 1720 року п ідп орядкував усі вільн і друкарні в Ук­раїні цензурі духовн ої колегії і заборони в друкування в К иєві і Ч ерн ігові книг, “ не со гл асн ы х с р осси й ски м и п еч атм и ” , то б то , того ч асн о ю ук р аїн сько ю м овою .

У загальн ій формі цей указ був повторений 1721 року. О статочно діяльність вільних друкарень заборонила 1796 року

К атер и н а 11. За ї ї в к а з ів к о ю всі друкарн і в У країн і були опечатан і. Згідн о з її р о зп о р яд ж ен н ям , засн о ву вал ася о со б ­ли ва цензура з о д н іє ї д у хо вн ої і дво х св іт сь к и х о с іб , у с т о ­лицях — за відан н ям сенату, в інш их м ісц ях — за наглядом губернських н ачальств.

Таким чи н ом , було покладено початок цензури як цілком сам о стій н о го в ід о м ства , на яке п окладали ся о б о в ’язк и д о з ­воляти чи заборон яти кн иги .

}1{иічтіп пп>ііінпеп}ія » 1^>гГ/ 2 3 І

П осилення Ч ер го ве у д о ск о н а л е н н я ц ен зу р н о го з а -кар альн и х к о н о д авства Р о сії у н апрям ку п оси лен н яф ункцій й ого не ли ш е к он тр ол ьн ої, а й каральн оїцен.зури ф ункцій при падає на перш у чверть X IX

стол іття . П ісля бунту д екаб р и стів у н о во ­му статуті про цензуру від 15 ли пн я 1826 року відчувається прагн ен ня влади не л и ­

ше обм еж увати й гальм увати р о зви то к гр о м ад сько ї дум ки, а й сп р ям овувати ї'ї у п отрібн е русло. В ід п о від н о до статуту 1828 року, вищ а цензурна ін стан ц ія — Головне управління цензури — було п ід п о р я д к о в а н е м ін іст е р ст в у н ар о д н о ї осв іти . Ц ьом у управлін н ю підлягали ство р ен і цензурні к о ­мітети в у н івер си тетськи х м істах Рига, В іл ьн а, К и їв , О деса, Тиф ліс. Ц ен зори там прац ю вали під б езп о сер ед н ім к ер ів ­ництвом попечителів навчальних округів. Д о їхніх о б о в ’язк ів входило зд ій сн ен н я цензури др у к ован о ї п родукції не ли ш е т іє ї, щ о з ’являлася в с в іт у м еж ах округу, а й яка надходила з -за кордону.

Щ е ж о р стк іш и м и були зм ін и д о ц ьо го статусу, п р и й ­няті н е в д о в з і п ісл я р е в о л ю ц ій н и х п одій у Ф р а н ц ії 1830 року.

З 1832 року для засн у ван н я б у д ь-я ки х ви дан ь потрібен уже був “ височайш ий” дозвіл царя. П раво утримувати друкар­ні чи керувати ними н адавалося ли ш е л ю д я м , перевіреним ію ліц ій н и м и ор ганам и і наперед благон адій н и м з п ол іти ч ­ної точки зору.

Так зван а еп оха цен зурн ого терору п оси л и л ася із засн у ­ванням 2 квітн я 1848 року сп ец іал ьн о го ком ітету “для ви ­щого нагляду в м ор альном у і п олітичн ом у плані за духом і сп р я м о ван істю к н и год р у куван н я” .

С пеци ф іка В ол ею істо р и чн и х о б ст ав и н ск л ад ал о сяіш стосу вап іія так , щ о в цензурному віднощ енні Україна, цензурного як одна з “о к р а їн ” ім п ер ії, була зн ачн о вза к о н о д а к ст в а гіршому стан ови щ і, н іж , ск аж ім о , П ольщ а Р о с ії чи Ф ін лян д ія . Бо сам е для України за ст о -до у кр аїїн 'ького со в у вал и ся , окрім загальни х для в с іє ї ім - друку цензурних правил, ще й дод аткові.

С уть їх звод и лася до того , аби “ в укр аїн ­ськ и х кн игах, де тр актується про н арод­

н ість і мову україн ську, українці не давали переваги лю бові до с в о є ї м ал ої батьківщ и н и перед л ю б о в ’ю до “о т е ч ест в а” . Ці д од атк ові правила о со б л и во стали п о си л ю вати ся п ісля перш ої хвилі відродження сл о в ’ян ськи х народностей, а надто ж — після появи од ухотворен ої Ш евч ен к о во ї м узи , яка н а­гадала “ м ал о р о са м ” про їхн ю сп р авж н ю Батьківщ ин у, їх ­ню коли ш н ю славу й приниж увану століттям и національну гідність.

М етою сам е тих специф ічних цензурних заборон україн ­ського друкованого слова й була повна асиміляція українсько­го народу, зн и щ ен н я ел ем ен тів , які стан овл я ть н аціональн е буття цього народу, головним чином, м ови , літератури, куль­тури в цілому.

Д о відкриття в К и єві ун івер си тету дозвіл на друк будь- я к о ї книги ви д авався лиш е з П етербурга.

8 лютого 1838 року було прийнято рішення про відкриття Комітету внутрішньої цензури в Києві. Цей підрозділ п р отя­гом багатьох років д ія в при ун івер ситеті С в . В олоди м и ра і “обслуго вував” практично всі друкарні, що входили до К и їв ­ськ о го н авчальн ого округу.

П орядок проходж ення рукопису був таки м . П ісля його ви вчен н я ц ен зор о м , якщ о зауваж ен ь не ви явл ен о , на з в о ­роті за го л о в н о го аркуш а стави л ася п ечатка так о го зм істу “Друк д о зво л я ється з ти м , щ об після відлрукування були д о ­ставлен і в цензурний к ом ітет три при м ірн и ки ” . На за го л о в­ном у аркуш і книги ви д авец ь зо б о в ’язан и й був зазн ачи ти н ай головніш і дані: р ік, м ісц е друку, назва друкарні, а на з в о ­роті — повідом лення про дозвіл цензора. П ісля виготовлення накладу два примірники книги подавалися зн ову до цензур­ного ком ітету з рукопи сом для д етальн ої звірки їх і м ож л и ­вого відхи ленн я від затвер дж ен ого ор и гін алу І лиш е потім

232____________________________________________ В И Д А В Н И Ч А СІІІ>Л|}.Л І цкмаурл

д авався “д озвільн и й к в и т о к ” на ви везен н я книги для про­даж у чи зам о вн и к о ві.

Б удь-яки й рукоп и с, заборонен и й цензурою , зб ер ігався у цьом у к ом ітеті. К ож не нове переви данн я кн иги , вж е раніш е затвердж ен е, зан ово подавалося туди в рукописі для одерж ан­ня н о во го дозволу. За друкуван н я н ед о зв о л ен о ї ц ензурою к н и ги , як щ о вон а й не мала н іяки х п р о ти зако н н и х н ю ан сів з ц ен зурн ого боку, вл асн и к п р и ватн ої друкарні чи к ер івн и к друкарні казен н ої негайно передавався до суду. М іра провини зб іл ь ш у в а л а ся , я к щ о в н ад р ук ован ій так и м ч и н о м к н и зі сп р авді були абзац и чи р ечен н я, які входили в я к іс ь бодай най м ен ш і суп ер ечн о сті з правилам и цензури.

ІІ| н іч и ііи п і і і і и к и с і т я ц<'н;іу()іі в Р о с і ї 2 Л З

Українські На 1798 р ік при падає ви хід к н и ги , якійвидання суди лося стати ж и ви м “указую чи м п ере­до викриття т о м ” на тернистому ш ляху поступу україн- К н ріїло- сь к о ї істор ії. Щ о ж д е в ітч и зн ян о ї ви д ав-Мефодіївського ничої справи, то це видання відкрило нову братства добу в її історії. Початок цієї доби пов’яза­

ний з переходом друкарень на складання текстів народною мовою, що стала незаба­

ром основою української літературної мови, а отже, потребою в складальниках, не кажучи вже про редакторів і коректорів, які б володіли цією мовою.

О сь щ о с к а за в про цю п од ію ви датний д іяч н ац іо н ал ь­н ого в ідродж ен н я п и сьм ен н и к і учений С ергій Є ф р ем ов:

“Того року прилетіла п ерш а ластівка укр аїнсько го національ­ного відродження — невелика книж ка, од якої не тільки поча­ток нового українського письм енства рахуєм о, а й новий етап визн ачаєм о в історії укр аїнсько го народу. В она, та книж ечка, заверш ила собою попередню еволюцію національного ж иття на Україн і й стала вихідним пунктом для дальш ої, закристалізував­ши в художній ф ормі минуле, і з неї в українськом у письменстві починається той потужний дух с відом ого дем ократ изм у й л ю ­дяності, боротьби за право людини й нації, простування до добра і волі, який озивався й р ан іш е, але з цього часу зробився все доміную чою нотою в наш ом у письм енств і”.

Н азва книги — “ Е н еїд а” Іван а К о тл я р евськ о го .В и хід у св іт ц іє ї книги далеко п оза м еж ам и У країни — в

П етербурзі — м ає св о ю цікаву істо р ію . Я к в ід ом о, свій н е-

2 3 4 І5 И Д Л В ІІИ Ч Л С І ІР Л В Л 1 Ц К І і : і УІ'А

закін чен и й твір автор охоче д авав читати знай ом им і т і, з а ­хоплю ю чись н ови н кою , переписували ії один в одного. Один з таких рукописних сп и ск ів потрапив до рук зам ож н ої і о с в і­чен ої лю ди ни , українця з К он отоп а, який зай м ався у П етер­бурзі видавничою діяльн істю . Ім ’я цього добродія — М . Пар- пура. На його кош ти з друкарні м еди чн ої кол егії і виходить 1798 року книга з так ою н азвою : “Энеида на малороссийскій язык перелицьованная И. Котляревским. Иждивением М. Пар- пуры”. На окрем ій стор ін ц і — п освята : “Л ю би телям м ал о- р о ссій ск аго сл о ва усерднейш е п о св я щ а е т ся ” . А р івн о через д есять років в том у ж таки П етербурзі з ’явл я ється друком ще одне видання “ Е н еїд и ” , зд ій сн ен е І. Глазуновим.

І перш е, і друге ви дан н я, як з ’ясу вал о ся , виходили без відом а автора. В них було допущ ен о н ем ало п ом и лок, п ере­кручень тек ст ів і пр оп усків, про щ о з гіркотою й обр азою сам автор інф ормує чи тачів в “У ведом лен и и и ” до третього видання твору, яки й побачи в св іт 1809 року з дещ о зм ін е ­ною назвою — “Вергилиева Энеида на малороссійский язык пере­лож енная И. Котляревским. Вновь исправленная и дополнен­ная противу прежних изданий ”.

Серед н ай пом ітн іш и х видань цього періоду — “Грамма­тика малороссійскаго нарЬчія ” О. П авловського(1818), “Опыт собранія старинных малороссій- ских п есн ей ” М . Ц ер тел єв а (1819 ), “Кобзар "Т .Ш ет & нш ” (1 8 4 0 ) — ці видання здій сн ен і в С ан к т -П е т ер б у р зі, “Мало- россиские песни ” (1827) зібрані й видані М . М ак си м ови ч ем у М о скві.

П ерш і ви дан н я у к р а їн ­сь к и х к н и г на у к р а їн ськ и х

ГР.' ММАТИК А

малороссійскаго ЛАР' ВЧІЯ,

или

Грамматическое поклзлнгг супігстнен-Н-*ЙШИ.ХТ> ОТЛИЧІЙ, ОТДАЛИВШИХЪ іМл.К'- РОССІЙСКОГ. Нлр-ВЧІК оть чнстлго Рог.г.п'і- СК.ЛГО ЯЗЫКА, СОПї’ОаОЖЛ.'іЕАїОЕ р. лнылж по СЕМУ ПРРЛ.М-БГУ .ІЛМВЧ.ЛНІЯММ И ГО-

ЧИНЕКІЯМИ.

Сонин. Ал. Павлоаскій.

£§0 рго 5ететіа тса Ьос сепзео, —Ре<1іЬи5 іп Напс $етепііат ішт зіі!— Арокоіокіпі.

ВЪ САНКТПЕТР.РБУРГТ).Въ тнпографіи Б, Плавильщикова,

1818 года. “ Грам м атика ма.чо|)оссіГіскаго ііарЬ ч ія” О . І Іаплоіісі.иоі'о. 1818

ІІ|)ичііііи т і і і і ік іи 'м і ія іцчі:зу|)И в Ро сі ї 2 3 5

зем лях були здій сн ен і 1831 року в ун івер си тетській друкарні у Х ар к о ві. Таким перш одруком став “Украинскш альм анах”. “ Н айурожайніш им” був 1834 рік: ця ж друкарня видала п ’ять видань — п о в іст і Г. К в іт к и -О с н о в ’я н ен к а , “Запорозька ст а­рина ” \. С р езн евськ о го , “Українські народні пісні ”Ы. М ак си ­м овича, збірка україн ськи х п р и слів’їв і при казок, к азк а “Ма­руся ’’ н ев ід о м ого автора.

У сього ж , за д а н и м и “ Е н ц и к л оп ед ії у к р а їн о зн о зн авста” , в період від 1798 до 1840 року на тер иторії Р о сій ськ о ї ім перії було ви дан о 4 4 книги ук р аїн сько ю м о во ю , з них ли ш е сім готувалося в д рукарн ях, розм іщ ен и х на тер и тор ії України, переваж н о у Х ар к о ві.

Цензурнийтерорпісля“ справибратчиків”

П ісля оголош ен н я вироку суду щ одо н ай ­активніш их членів братства ЗО травня 1847 року, за яким н ай ж ор стокіш о ї кари зазн ав Тарас Ш евчен ко (д есять років солдатчиниіз забороною писати й м алю вати ), 19 черв­ня м ін істр вн у тр іш н іх сп р а в граф П ер ­к овськи й сво їм циркуляром н адіслав у гу­

бер н ські центри таку “ ви д авн и чу” інф орм ацію :“ Н адруковані твори Ш ев - __ __________

ченка — “ К о б за р ” , К уліш а —“ П о вість про укр аїн ськи й н а­род” , “ Україна” і “ Михайло Чер- ниш енко” , К остомарова — “Ук­раїнські балади” і “ В ітк а” — за­боронені і вилучені з продажу.М іністром народної освіти нака­зано по цензурном у відом ству про заборону надалі передруку цих творів новим ви дан н ям ” .

КОБЗАРЬ

Т. Ш Е В Ч Е Н К А .

М ('Р І ІІ (! ІІІІД І1Н И !! ІИ (Ч ІЧ С т < І)І! (> ІЧ )

"К()б:іа|)я ”. ( 8 4 0

«й ш аї(тзаз»а»»ао .1 8 4 0 .

ВЪ ТІІПОГРАФІИ ї . ФИШЕРЛ.

2 3 6 И Н Д Л І Я І Н Ч Л С І І Р Л І 5 Л І И І І І І Л У І ’ Л

Таке р озп ор ядж ен н я м іністра внутріш ніх сп р ав н ароби ­л о сп р авж н ьо го переполоху в цензурном у від ом стві. П оча­ли з ’ясо ву вати , в яки х друкарнях ви давали ся ці твори . В и я ­ви л о ся , щ о до їх п ояви причетні Петербург, Х ар к ів і К и їв. “ Українські балади” та “ Вітку” під літературним псевдонімом М . К о сто м ар ова Ієр ем ія Галка благослови ла в св іт друкар­ня Х ар к івськ о го університету відповідно ще 1 8 3 9 і 1 8 4 0 року. На звор оті обох книг зазн ачен і п різви щ а ц ен зор ів, які д о з­воляли їх ви п усти ти , — І. С н єгір ьо в та М . К ач ен овськ и й . “ К о б зар ” Тараса Ш евчен ка (о бсягом до 1 1 4 сто р ін о к ) ви д а­вався в приватній друкарні Е. Ф іш ера в П етербурзі 1 8 4 0 року з дозво лу ц ензора П. К ор сакова. А з творам и П. Куліш а (всі три виходили окрем и м и виданням и У І 8 4 3 - 1 8 4 6 роках) “ п о ­п а л а ся ” друкарня К и ївськ о го університету.

Зазн ачен і твори на багато років уперед відкривали все н ові й нові сп и ск и заборон ен и х україн ськи х ви дан ь, ск л а ­дени х ц ен зор ам и , які п ісля цього випадку ставали до руко­п и сів укр аїн ськи х автор ів дедалі п ри скіпли віш и м и .

Судовий процес над “братчи кам и ” став своєр ід н и м с и г ­налом для уже н еп р и хован ого наступу ц ар ськ ого уряду на

український рух як сепарати­стськи й і, за сл овам и С ергія Є ф р ем о ва, так о ж і “ к о л е к ­тивним засудж енням україн­сь к о ї книги як т а к о ї” .

Чим д а л і, п о ч и н аю ться все більш і причіпки цензури до української тематики в на­укови х книгах. Д ля при кла­ду, драматична видавнича д о ­ля випала на Літопис Григорія Грабянки. Ц ензор М ацкеви ч, до як ого потрапи в рукопис на затвердж ен н я у 1853 році, побачив у ньому немало місць.

ВИРГІ1Л1ЕВА

І1ЕЖДД.

І Г Котллрессктмв.

ХАРЬГ.ОВГЬ.“ Кисїда” Іп ана Котля|)(‘псі.і\Ого у т ік о ііа и м і д |)уки |)іп .Х а |ж іі{- ського уіііімчк-и гсту. 1842

де вчувалася йому вели ка при страсть і п ієтет автора до укра­їн сь к о ї н ац іо н ал ьн ості. Н езваж аю чи на н ап оляган н я к ер ів ­ництва Ти м часової к ом ісії для розгляду стародавніх ак тів , яка готувала цей л ітопис до видання в дукарні К и ївськ ого універ­ситету, залиш ити весь т ек ст без зм ін , о ск іл ьк и це істо р и ч ­ний докум ен т, а не твір суч асн ого автор а, “Л іто п и с Грабян- к и ” все ж ви й ш ов з цензурним и купю рам и.

І І р і їч н і їи в м и и к і к ії ї ія ці'іі:іу|>и її Р о с і ї 2 3 7

С п р ава М агістр університету С в . Володим ира К а-К ал е н іїк а леник Ш ей ковськи й наприкінці 50 -х роківи іс іік о в с ь к о г о п ідготував рукопи с сл о в н и к а у к р аїн сько ї

м ови , який він з в ідом и х причин н азвав “Опыт южнорусского словаря і подав його

до у н івер си тетськ о ї друкарні. У часоп и сі “ О сн о в а ” (чи сло 1 2 за 1861 р ік) вж е було вм іш ен е п овідо м лен н я про умови передплати м ай бутнього сл овн и к а . А з цен зурн ого ком ітету о дер ж ан о д о зв іл на друкуван н я ц іє ї к н и ги , але вж е з інш ою н азвою — “ М ало р осси й ски й л е к с и к о н ” .

В се йш ло добре до написання автором передмови до свого сл о в н и к а під заго л о вк о м “Д ек іл ьк а сл ів про ю ж н оруськи й народ і о со б л и в о про його м ову ” . Здібний і п ерсп екти вн и й молодий учений у св о єм у публіци сти чн ом у вступі до с л о в ­н и ка н асм іл и вся ск азати чи тачеві с в о є ї м ай бутн ьої книги правду про долю українського народу, про стан ови щ е України і ї ї м ови , про сум н у роль у цій долі П ольщ і й Р о сії. Б е зп е ­р ечн о, тут ви яви лася о со б л и во доречн ою п и л ьн ість ц е н зо ­ра О . Л азо ва . О крем і витяги з розгр ом н ого вироку ц ензора цьом у тво р ові варто процитувати:

“Після розгляду цього рукопису виявилося, щ о в ньому лиш е останні 1 о сторінок зайняті міркуваннями про правопис південно- руської мови; вся ж інша його частина складається з дум ок авто­ра про велике значення і завдання п івденноросійського народу і про пригн ічене його становищ е між Росією і Польщ ею , або, як він висловлюється, між Сціллою і Харібдою. Вся вона проникнута неприязню до Росії і написана в дусі м алоросійських тенденцій , а том у я вважаю її такою , яку слід забо рон ити . Ось приклади.

Після р о зд рато вано ї розповіді про зазіхання поляків на м а ­лоросійську народність автор говорить н а с то р . 10 -й : те, щ о ми бачили в польській літературі і І7 уявленнях щодо малоросійського народу, бачимо і в російській л ітературі. Вся відмінність полягає л иш е в тому, щ о тут прямо стараю ться принизити південнорусь-

кий народ, поселити до нього і д о його мови зневагу, не ви­вчивши ні народу, ні мови і навіть нічого не зробивш и для вивчен­ня й о го ”.

С л о ва м олодого вчен ого К ален и ка Ш ей к о в ськ о го щодо ставлення значної частини росій ського суспільства до України і у к р аїн сько ї м ови і через більш ніж сто сор ок р о ків є , на превели ки й ж аль, акту альн и м и . А ле тоді вони ви яви л и ся особли во ан тидерж авн и м и . В ж е майж е набраний у друкарні рукопис було заборонено 9 лю того і 862 року на спеціальному засідання цензурного комітету під проводом барона А. Ніколаї.

Д о речі, п різви щ е тал ан ови того ви п ускн и ка К и ївськ ого університету, який так і не зм іг стати викладачем цього закла­ду, К . Ш ей к о в сь к о го чер ез чоти р н адц ять р о ків п ісля ц іє ї істор ії знову зустрінеться в заборонн и цьких цензурних доку­ментах. Ц ього разу у справі виходу його книги “Будівля світу ”, щ о побачила св іт накладом 42 0 при м ірн иків далеко від К и є­ва — аж у білоруськом у Бобруйську. 5 л ю того 1876 року на н еї був н акладений ареш т прям о на складі в друкарні. П ісля подання цензора П . Н еб ол ьськ ого м ін істр внутріш ніх справ А. Т ім аш ев вваж ав за потрібне інф ормувати про цю н ад зви ­чайну подію сам К абінет міністрів. У його рапорті від 2 квітня зазн ач ається :

“...О значена брош ура, судячи з того малоросійського наріччя, на якому вона написана, призначена для простого народу півдня і п ів д е н н о -за х ід н о го краю , то б то с а м е для тих м ісцевостей імперії, де за особливими політичними умовами українофільські спроби можуть принести щ е більш е ш коди, ніж у корінних м а ­лоросійських губерніях”.

Це — ли ш е один із со тен ь , ти сяч при кладів того , які т а ­лан ти, які думки і настрої, задуш ені ан тиукраїн ською цензу­р ою , мала кращ а части на у к р аїн сько го гром адян ства.

2 3 8 ____________________________________________ И И ДЛ И І І И Ч А С П Р А В А І ЦІ ЛКІ УРА

У к р аїн ськ і У к о н т ек ст і р о згляд у си ту ац ії з у к р аїн -гр ам атіїки — ськи м кн и гови дан н ям н апри кін ці 5 0 -х — р осій ськи м п о ч атк у 6 0 -х р о к ів X I X ст о л ітт я вар тоал ф ав іто м загострити увагу на одній обстави н і. А п о­

логети “ єд ін о ї і н єд єл ім о ї” ім п ер ії, які ще й сьогодн і тр ап ляю ться в середови щ і нау­

к о вц ів , у сво їх аргументах ш одо захи сту чи, при н ай м ні, ви ­

І1|иічнііи іін т ік іїо іііія ім’їьіуі»! и Р о сії 2 3 ! )

“ Ьуквар ь іож иоруссиій’’ Гараса ІІІсичсика. 1841

правдання політики царського уряду в національном у питан­ні часом заявл я ю ть , щ о ніхто н аси льн о україн ську м ову н і­коли не заб о р о н я в, що за б о ­ронялися ли щ е окрем і твори окремих авторів, які могли ро­зхитати підвалини ім п ер ії, на щ о, м овляв, Гі провідники м а­ли безп еречн е право.

Б езу м о вн о , лукавл ять такі н ауковц і, не баж аю чи о зн а ­й ом и ти ся із д есятк ам и , сотн ям и гласн и х і н егласн и х д о к у ­м ен тів, які ще й сьогодн і чекаю ть на св о го перщ ого читача в архівах коли ш н іх цензурних управлін ь і на які в цьом у р о з­ділі ще робитим уться п оси л ан н я. В зяти для прикладу хоча б ось такий документ. 24 травня 1858 року на адресу К и ївського , П о д іл ьськ ого і В о л и н сько го ген ерал-губерн атор а з грифом “таєм н о ” надійш ов з Петербурга, з Третього відділу М ін істер­ства внутріш ніх сп р ав пакет так о го зм істу :

“У С а н к т -П е т е р б у р з і в 1 8 5 7 році на м о л о р о с ій сь кій мові вийш ла кн ига під загол овком “Гр ам атика”. Уклінно прош у Вас розпорядиться, аби всі книгопродавці у ввірених Вам губерніях зо б о в ’язані були п ідпискам и не трим ати в се б е цієї книги для продажу. Якби в когось із них була ця книга , то розпорядіться опечатати всі примірники печатками і в таком у виді чекати осо б ­л ивого ро зп о р я д ж енн я ”.

О тж е, ц ього разу й ш лося не про істор ію України чи пуб­л іц и сти чн у передм ову д о сл о вн и к а Ш ей к о в ськ о го про долю у к р аїн сько ї м ови , а всьо го лиш про її граматику, яку н ем ало лю дей хотіли ви вчати . Д етальн іш е зн ай о м ств о з ц ією сп р а­вою п ок азал о , що з д еп еш ею до К и єва петербур зькі ц ен зо ­ри зап ізн и л и ся . Ц их к н и г сп р авді н адій ш ло н ем ало до к и їв ­ськи х кн иж кови х м агази нів і вони майже всі встигли розійти-

2 4 0 и и д л т і и ч л С І І Р Л В А І ц к и з у р а

Здпоржеі^-Коз« прЛАивіА. Олл'і AORfl »ЛБ4І і Хоч М » - то И>{*Н » ,. й і с » л НІ г5^алі, -

(лож ет па козацьку тематикуII “ Укриїїіс'ькій абетці” Миколи Гаті;укіі. 18(і1

СЯ. Т ак , З наявн и х 500 при м ір­ників у книгопродавця Дейкуна вд ал о ся вилучити ли ш е 4 4 , в інш ому м агазині всі доставлен і 33 кн иги були вж е реалізован і. П оліц ії н ічого не зали ш ал ося , я к зби р ати у в л а сн и к ів м а га ­зи н ів св ід ч ен н я про ти х, хто кон кр етн о купував ці книги.

Д ій ш ло до то го , щ о почали забор о н яти ся окрем і букви з ук р аїн сько ї абетки . “ М ал о р осій сько ю м о в о ю ” до зво ля л о ся читати, але лиш е в р о сій ськ ій ін терпретац ії. К р асн ом овн е підтвердження цьому — циркулярний лист міністерства освіти на адресу К и ївського цензурного ком ітету О сь витяг з нього;

“Головнеуправління цензури визначило: “...П остановити п ра­вилом, аби твори на м алоросійськом у наріччі, писані власне для пош ирення їх м іж простим народом , друкувалися не інакш е, як російським и б у кв ам и ...’’ .

Подібних циркулярів лиш е по цензурному відомству вий­ш ло на п очаток 6 0 -х р о ків о со б л и во багато. Таким чи н ом , готувався грунт для заборон и вж е на д ерж авн ом у рівні мови багатом ільй он н ого народу. М ісію цю взяв на себ е 1863 року м іністр внутріш ніх сп р ав Р о сій ськ о го уряду П . В алуєв.

§ 2 . О сновні антиукраїнські ценз^^рні циркуляри т а їх вилив на друкарство

В ал у євськ и й Від ім ен і “б ільш ості м ал о р о сія н ” П. В а- циркуляр луєв ви клав у листі до міністра освіти свою1 8 6 3 року знам ен и ту думку п р о т е , щ о “ н ія к о їо с о б ­

л и вої м ал ор о сій ськ о ї м ови не було, нем ає

І бути не м ож е, наріччя ж , вж и ван е п р о сто л ю до м , є та ж р о­сій ська м ова, лиш е зіп со ван а впливом на неї П ольш і. Загаль- н о р о сій ськ а м ова так а ж зр озум іла для м ал ор о сів , я к і для вел и ко р о сів , і н авіть більш е зр озу м іл а, ніж укр аїн ська м ова, яку теп ер т во р я ть” .

П ереконавш и себе в таком у висновку, П. Валуєв 18 липня 1863 року надсилає д о К и ївськ о го ц ензурного ком ітету т а є м ­ний циркуляр, який п ізн іш е д іст ав н азву В ал у євськ о го .

Д о речі, до ж о в тн ево го перевороту 1917 року в Р о сії цей д окум ен т не п ублікувався . П ізн іш е в р ізн и х ви дан н ях п о д а­вався його детальний або скорочен и й варіант разом з ви к л а­дом д о п о від н о ї за п и ск и , на який н ай частіш е й п о си л аю ть­ся н ауковц і. П ропон ован и й т ек ст документу, в ідн ай ден ого автором у архіві к ол и ш н ьо го к и їв сь к о го цен зурн ого к о м і­тету, є ор и гін алом , д о то го ж , д осі не оп ублікован и м . Тому з огляду на це його варто н авести п овн істю :

“В насл ід о к п р ед став л ен н я від 2 7 м ин ул о го червня за № 3 4 2 пропоную Київськом у цензурном у ком ітету зробити р о з ­порядження, аби до друку дозволялися лиш е такі твори на м ало­російському наріччі, які відносяться до галузі красного письм ен­ства, пропуск ж е книг тією мовою як релігійного змісту, так і навчальних і взагалі призначених для початкового читання н а ­роду, призупинити до р о зв ’язання піднятого з цього п ред м ету питання в установленом у порядку, про щ о ком ітет буде св о є ­часно поставлений д о в ід ом а”.

П о я ва ц ього р у й н івн о го для к н и го ви д авн и ч о ї сп р ави в У країн і й ган еб н о го в істо р ії в с іє ї л ю д сь к о ї ц и в іл іза ц ії циркуляру зум овлен а результатом культурницької праці, яка п ож вави лася п ісля перш ого д есяти л ітн ього антракту в іст о ­р ії у к р а їн сь к о го руху, п о в ’я за н о го з р о згр о м о м К и р и л о - М еф о д іївсь к о го б р ат ст ва , н евд али м и сп р о бам и “ М о л о д о ї У країн и ” п ідвести із зан еп аду духовн і си ли народу. На тве р ­ди й грунт ст а в а л а “О сн ова” — перш и й у Р о с ії у к р а їн ­ськ и й за м о в о ю і су ттю д р у к о ван и й п ер іо д и чн и й о р ган , повсю дно в містах і селах України відкривалися недільні ш ко­л и , знову, як і в період виходу К уліш евої “Сільської бібліо­т еки ”, до читача почали надходити ук р аїн ськ і кн и ги , з о к ­рема підручники. А ле, як ви сл о ви вся С ергій Є ф р ем ов, ц ьо ­му м едовом у м ісяц ю у к р аїн сько го руху суди лося мати надто коротке існ уван н я.

і Icii.iypiii ціі|»'У '>М>" 'іі їх нплик па ;іруиіі|>( ті») 24 1

16 ..7-1165

У країн ом овн а “ П ропуск книг тією м овою ” , говорячи сл о- кн ига вами В ал у євськ о го циркуляра, при зупи -я к “ за гр о за н я в ся не т и м ч а со в о . В ж е з п о ч атк у вдноеті Р о с ії” 7 0 -х р о ків урядовий ти ск на україн оф іль­

ськ и й рух зн о ву п о си л и вся . Ф ін ал ьн и м акордом чергового наступу на все українське стала діяльн ість “ Ю го -З ап ад н ого отделен и я И м п ер атор ского Географ ичес­кого о б щ еств а” , я к а ч ітко п р ояви л ася, зок р ем а, в н алагод­ж енні випуску укр аїн озн авчої літератури, засн уван н і мереж і спеціальних магазинів, де продавалися сам е українські книги.

За д о н о со м М . Ю зеф овича цар н ак азав створити с п е ц і­альний ком ітет для розгляду питання про “україн оф ільство”. Сю ди увійщ ли ви со ко п осад ові особи держ ави: м іністр вн ут­ріш ніх сп р ав Т ім а щ е в , м іністр н ародної освіти Т ол стой , н а ­чальник Третього відділу ім ператорської канцелярії П отапов та голова К и їв сь к о ї археограф ічної к о м іс ії Ю зеф ович. С ам е для одн ого із засід ан ь ц ієї к о м ісії Головне управління у сп р а­вах друку підготувало д оси ть красн ом овн и й докум ент, який укотре вж е проли ває св ітл о на причини категори чного н е­баж ан н я ц ар ськ ого уряду пош ирення в Р осій ськ ій ім п ер ії сам е ук р аїн сько ї м ови та літератури і н асам перед у др уко­ваному вигляді. Цей маловідомий документ (друкується впер­ше за більш ніж 90 р о ків) вартує того , аби про н ього зн ав ниніш ній український читач. Тим більш е, що зм іст його надто актуальний сьогод н і в Україні з причин н еп р остого утверд­ж енн я ук р аїн сько ї м ови як держ авн ої.

“Ц ензурне відомство давно вже звернуло увагу на появу в друці значного числа книг, щ о видаються на малоросійському наріччі.

С теж ачи з особливою увагою за спрям ованістю усіх видань для народу на малоросійській мові, яких розплодилося у значній кількості, не м ож на було не прийти до позитивного висновку в тому, щ о вся л ітературна діяльність так званих україноф ілів має бути віднесена д о прикритого лиш е благовидними ф ормами з а ­зіханню на д ерж авну єдність і цілість Росії.

Д о Київської цензури неодноразово подавалися рукописи, які не були пропущ ені до друку сам е тому, щ о в них виявлялася ворожість до вищ их І багатих прош арків суспільства...

Із інф ормації, щ о є в 3 -м у відділенні В ласної І4ого Величності Канцел ярії і М ін істерства внутрішніх справ, особливої уваги з а ­слуговує виявлена недавно у Волинській губернії поява кн иг і брош ур на м алоросійськом у наріччі, творів Ш евченка ...

У писаннях сучасних діячів українофільства не л иш е прогляда­ється, а й висловлюється прямо думка про відокремлення М ал о ­

2 4 2 ____________________________________________ В И Д А В Н И Ч А С П Р А В А І Ц Е Н З У Р А

Цеіі.чуріїі ц іір і 'У .ім ри т а ї х ші і і т п а д р у к а р с т в о 2 4 3

росії від усієї Росії, відокремленні поки щ о лиш е літературному, але за яким природно і навіть нем инуче має прийти прагнення д о в ідокрем лення політичного, бо ніщо не об’єднує людей в політичному відношенні так сильно, як єдність мови і літе­ратури, і навпаки, ніщо не роз’єднує їх так, як відмінність мови і писемності (В иділення авт. — М . Т.). Д опустити ств о ­рення особливої п р о сто нар о д но ї л ітератури на українськом у наріччі означало б покласти м іцну основу для розвитку п е р е ­конання у можливості зд ійснити в м айбутньом у ... відчуження У кра їн и ВІД Р о с і ї” .

Те, щ о десятиліттям и при ховувалося й завуальовувалося , нарешті, було сказан о ф анично чітко й однозначно: аби поста­вити раз і назавж ди всілякі питання про український сеп ар а­ти зм , який за століття перебуван ня України в складі Р осії ви н и кав си стем ати чн о, треба було передусім заборонити цю мову.

О тож , заборон а друкування книг україн ською м овою , як і заборона пош ирення цієї мови серед українського населення Р осій ської імперії, стала для ревнителів ц іє ї справж ньої “тю р­ми н ар одів” головн и м чи н н и ком ви ж и ван н я ц іє ї імперії.

ІЧ ова, ї ї д р у к ован е сл о в о сп р авд і о б ’єд н у вал о л ю д ей , підн ім ало й ого з к ол ін , сп он у к ал о думати і перетворю вало й ого цим дум ан ням з “ м ал о р о сів” , “ х о х л ів” в україн ц ів. Я к тут не згадати сл о ва Іван а О гієн к а про те , щ о м ова — душ а к о ж н о ї н ац іо н ал ьн о сті, ї ї с в я ­т о щ і, ї ї н ай ц ін н іш и й ск а р б ; і поки ж иве мова — ж итиме й на­род, як н ац іо н ал ьн ість ; не с т а ­не мови — не стане й національ­н ості: вона геть розпорош иться п ом іж дуж чим народом.

'Г і'м ат іїка строї У кр а їн и11 "І{оГ):ш рі” 'Гараса ІІ І (м !Ч(- і іка .

184(1

2 4 4 І Ї И Л ЛН І І И Ч Л (.’І ІРЛІ5Л І Ц К І І З У Р Л

Б м ський “ Р озгр ом н и й ” ви сн о во к ство р ен о ї О л ек -у к а з сандром 11 спеціальн ої ком ісії щодо “см ер-1 8 7 6 року т ел ь н о н е б е з п е ч н о г о ” д ля Р о с ій с ь к о ї

ім п ер ії друкуван н я кн и ж ок ук р аїн сько ю м овою сп о н у к ав його підписати в травні

1876 року в н ім ецьком у м істечку Е м сі, де цар перебував з ро­ди н ою на відпочинку, черговий антиукраїнський цензурний циркуляр. Тому й одерж ав він п ізн іш е назву Е м ськ о го . Цей докум ен т таєм н о був переданий до Головного управлін н я у справах друку, а звідти р озій ш овся в усі кінці ім п ер ії — до всіх цензурних ком ітетів, цензорів, губернаторів, начальників друкарень. О сь перш одрук Е м ськ о го указу:

“Государ Ім п ер ато р в 1 8 /3 0 день минулого травня В исочай- ш е повелів:

1. Н е допускати ввезення в м еж і Ім пер ії б е з особливого на те дозволу Головного управління у справах друку будь-яких книг і брошур, що видаються за кордоном на малоросійському наріччі.

2 . Д рукування й видання в Ім пер ії оригінальних творів і п е р е ­кладів на том у ж наріччі забо рон ити , за винятком лиш е: а ) істо ­ричних докум ентів і п ам ’яток; б) творів красного письменства, але з тим , щ об при друкуванні історичних п ам 'я то к безум овно дотрим увався правопис оригіналів; у творах ж е красного пись­менства щоб не допускалося ніяких відхилень від загальноприй­нятого російського правопису і щ об дозвіл на друкування творів красн ого письменства давався не інакш е як після розгляду ру­кописів у Головному управлінні у справах друку.

3 . Заборонити також р ізн о м а­нітні сценічні постановки і читан­ня на малоросійському наріччі, а тако ж і друкування на таком у ж текстів до музичних нот.

4 . Припинити подальш ий ви­пуск газети “Кіевский телеграф ”.

Про таке Височайш е повеління повідомляю Ваш у світлість для неухильного кер івництва”.

О ірагм іч іт “Л Ґи 'тки”М иііоли 1'атцука. ііаборомсмої ііі.'іііііііо (мм-іііськоіо ц(‘іі:іуі>(>і(>

Цсіі.;у|)»і )(и()і;у.ія|)іі та ї.\ іііі. і і іі і па др у к ар ст ію 2 4 5

О тож , на відм ін у від вал у євськ о го обтічн ого , н еви зн ач е- ного “п р и остан ови ть” головн ою дом ін ан тою ц ього акта стає сл о во “ во сп р ети ть” . Т ак сам о як на відм ін у від п о п ер ед н ьо ­го, в цьом у циркулярі перш ий пункт п оч и н ався із заборон и ввезен н я укр аїн ськи х к н и г з -з а м еж Р о с ій сь к о ї ім перії.

Ц ензура В Україні н астав, таким чи н ом , н ай гн ітю -іііел я ч іш и й , н ай тр агічн іш и й 3 0 -л іт н ій періодІім ського р еакц ій н ої цензури. Д едалі важ че д овод и -у,.а ;5у л о ся українському друкованому слову про-

би вати ся к р ізь цензурні й п ол іц ей ськ і р о­гатки до читача. З ак р и вали ся ук р аїн ськ і

ч асоп и си , зазн авали п ер еслід уван ь ті, хто м ав п р и четн ість до друку, пош ирення чи й навіть читання книж ок українською м овою .

Саме на цей період припадає особливо “плідна” діяльність двох м аловідом и х поки щ о в наш ій істо р ії ан ти укр аїн ськи х інституцій — Київського Тимчасового комітету у справах друку та Київського окремого цензора з іноземної цензури. Ці уп р ав­л ін н я були б езп о сер ед н ьо п ідп ор ядкован і двом провідним центральним відом ствам м іністер ства внутріш ніх справ у П е­тербурзі — Головному управлін н ю у сп р авах друку та ц ен т­ральному комітету з ін озем н ої цензури — і мали практи чно ніким не обм еж ен і п о в н о ва ­ж ен н я в У к р аїн і щ од о т о го “ пуш ать” чи “ не пуш ать” до друку аб о щ од о п ош и р ен н я серед укр аїн ського н аселення будь-якої україномовної книж­ки, л и стівк и чи періодичн ого

М ім іатіо |іііо іімдаїїия “ К о б зар я ” ;) ж іч іеисько ї д ;)ука ))ііі

М ихаіі.ча Д ригом аиоііа 18 78 року, ііК (' іи'рси|)аі!лллося до Росії

І! цигар коиих коробках

L E K O B Z A R ц І>йг Т й Г а 8 C h e v tc b c n k o/----- ---------------- -------

J т т л г в

^ Т А Р А С А ІО Е Н Ч С И К А

видання. Щ оправда, ріш ення хоча й приймалися київським и цензорами, але мали силу лиш е після того, як затверджувалися в П етербурзі, на щ о втрачалося від одного до восьм и м ісяців.

Процедура отримання дозволу на друк була довгою і при­низли вою . К різь недремне цензурне око практично не могла пройти ж одна ф раза, ж одне сл о во , в яком у був би бодай най­м енш ий н атяк , ск а ж ім о , на істори чне минуле укр аїн ського народу, згад ка про к огось із національн и х героїв чи спроба захи сту р ідної м ови . П итання про такі рукопи си або щ ойно видані б ез д о зво лу цен зурн ого від ом ства кн иж ки н егайн о ви н оси л и ся на засідан н я комітету, де ретельн о ф іксували ся вс і “ о гр іх и ” , і н ад си л ал и ся п и сь м о в о д о П етер б ур га для “ п редвари тельн ого и спрош ени я по сем у предмету указаний Главного уп р авлен и я” .

2 4 ( і ____________________________________________ И И Д Л ІІП И Ч Л С П Р А В А І ЦЕН^ЗУРЛ

Р ево л ю ц ія С тал о ся так , що В алу євськи й та Е м ськи й1 9 0 5 року ан ти україн ські цензурні акти так н іхто йі спроби ніколи оф іційно не в ідм ін яв, хоча спробиск а су ва н н я такі н еодноразово робилися. Так, з набли- цензури ж енн ям револю ц ій ни х подій 1905 року ву к р аїн сько го Р о сії н астій н іш е звучали голоси на захи ст друиу прав пон еволен и х націй, все н аступальні-

ше стави лася вимога скасувати ті особливі репресії, щ о стосувалися саме українського

друкованого слова. П ід ти ск ом громадськості К омітет м ін іст­рів, “ не маючи достатніх фактичних свідчень” у цьому питанні, зверн увся за кон сультацією до ім ператорської А кадем ії наук, ім ператорських університетів у К и єві і Х ар кові, до К и ївськ о ­го, П о д іл ьськ ого та В ол и н сько го ген ерал-губерн атор ів.

У К и ївськ о м у ун івер ситеті відп овідь К ом ітету м ін істр ів доручили підготувати проф есорові істо р и ко-ф ілологічн ого факультету В. А нтоновичу. Й ого глибоко аргум ен тован а, пе­рекон ли ва “ З а п и ск а ” в справі обм еж ен ня у к р аїн сько ї м ови , н аправлен а до П етербурга, вщ ен т розби вала усі мотиви п о ­б ор н и к ів забор он н и х ак тів щ одо м ови й культури укр аїн ­ськ о го народу. О сь лиш е н евеликий ф рагмент д овод ів А н ­тон ови ча:

“О чевидно, о б ’єктом заборони слугував не зм іст книг, у я ко ­му неможливо передбачити небаж аного напрямку, а сам а мова.

ЯКОЮ написані ці книги. В історії цензури всіх країн подібне став­лення д о мови зустрічається досить рідко — щ ось подібне ми зустрічали в ставленні німців до чеської мови за Ф ер д и н ан д а II чи в діяннях польської духовної цензури в XVII столітті, щ о з н и ­щ ила д есятки тисяч примірників російських літописів і книг лиш е тому, щ о вони були написані по -р осійськи . Але це релігійний ф анатизм або боротьба політична”.

Н есп о д іван о ч іткою Рі од н озн ачн ою була п ози ц ія А к а­д е м ії наук. У Зап и сц і “Про відміну утисків малоросійського друкованого слова ’’ п ісля детальн ого переліку н егативних н а­сл ід к ів цензурних ути сків у к р аїн сько ї м ови н аголош увалося на н ео б хід н о ст і “ нині ж від м ін и ти ви со ч ай ш е п овел ін н я 18 березн я 1876 року, а так о ж р озп ор ядж ен н я м ін істра вн ут­рішніх справ 1863 року, що було удостоєне Ви сочай ш ого схва­лен н я, — м алор осій ське населен н я пови нн е мати таке ж пра­во , я к і в е л и к о р о с ій с ь к е , говор и ти п у б л іч н о і друкувати рідною сво єю м о во ю ” . За умов розгортання ш аленого наступу ш овін істи ч н о н алаш тован и х р о сій ськ и х н ац іо н ал -п атр іо тів таке автор и тетн е р іш ен н я ім п ер ато р ськ ої А к ад ем ії справді було світлою краплиною на темному фоні байдужості й зн ева­ги значн ої частини суспільства ім перської держави до культур­н о-н ац іон ал ьн и х ін тер есів україн ства.

І все ж , хоч окрім двох назван их ви сн о в к ів (за пози тивн е ви ріш ен н я пи танн я ви сл о в и вся так о ж Х ар к ів ськ и й ун івер ­си тет і н авіть сам К и ївськ и й ген ер ал -губер н атор ) ц ар ська бю р окр атія п ісл я м айж е ц іл о р ічн о го зво л ік ан н я оф іц ій н о заяви ла у вересні 1905 року про “н есв о єч а сн ість” скасуван н я ц ен зурн ого указу 1876 р о ку

Ценауріїі цііркул)і|)И та їх т іл і ік на др у кар ство 2 4 7

Ц ар ськ и й Р еволю ц ій н і завор уш ен н я в Р о с ії н апри -м ан іф ест кінці 1905 року зір вал и , н ареш ті, кайданивід 17 ж о в т н я й з українського слова. Ц арським маніф ес- 1 9 0 5 року 1 ж овтн я того ж року було д е к л а ­

р о ван о всі гр о м ад я н ськ і п р ава, об іц ян о ск л и к ати Д уму з правам и зак о н о д авства

і кон тр олю . П р о голош у вал ася так о ж сво б о д а друку. В слід за М ан іф е ст о м о б н ар о д у ю ться (2 4 л и ст о п а д а ) т и м ч а со в і п равила про друк , де у зак о н ю ється д ія л ьн іст ь у к р аїн ськ о ї преси й кн и го ви д ан н я , я к один з р ізн ови дів друку “ и н ор од ­ч е ск о го ” .

2 4 « В И Д Л И І І И Ч Л С І І Р Л І І Л І Ц К І К І У Р Л

Збірка з приигікаян М Цошагова

Одесько иидаїїіія ІМеичеіікіїіськоіо ;іГ>і|)ііііка. 1!)12

ВІНОКТ. ШЕВЧЕНКОВІ

ІЗ ВІРШІВ у к р а Тн с ь к іх , га л й ц ь х іх ,

РОССІЙСЬШ, БІЛОРУСЬЮХ І

п м ь с ь ш поетів. Наставало бурхливе від­родження українського дру­ку. Так, на початок 1906 року в Україні вже працювало 17 українських видавництв, з яких 13 знаходилися в Києві.

Та радість від декларо­ваних свобод щодо україн­ського друку виявилася пе­редчасною. Стара імперська поліційно-репресивна адмі­

ністрація, яка й надалі залишалася при владі, нічого не зби­ралася змінювати у відпрацьованій століттями системі управ­ління, спрямованій на утвердження великодержавного цент­ралізму, тотальної русифікації околиць імперії. Слідом за реформами Думи, які чимдалі набирали консервативнішого відтінку, поступово почала відновлюватися недавня репре­сивна політика держави щодо українського друку. На початку наступ реакції проходив шляхом запровадження всіляких “тимчасових правил” , “роз’яснень”, “уточнених положень” . Надалі ж і ці формальності, які забезпечували бодай видимість законності, були зігноровані. У національній державній по­літиці знову почала домінувати зневага до всього україн­ського, прагнення будь-що знищити паростки національного відродження.

Вже 1907 року з метою обмеження ввезення україно­мовної літератури з Галичини до Росії особливим цирку­ляром було запроваджене непомірно високе мито (по 17 рублів за пуд). Ще жорсткіші обмеження введені д о ­датково у 1909 році. Приводом посилення цензурного тиску на українське друковане слово послужили два доку­менти тодішнього міністра внутрішніх справ П. Столипіна у 1910 та 1911 роках.

Ііидапііичий 60-ті рокирух в умовах дії Найпомітнішою в цей період була діяль- Валусвського ність видавницт ва П. Куліша в Петербурзі, циркуляру заснованого ще 1857 року. З 1860 року туті Емі*ьког<) розпочинаються регулярні випуски “Сіль-

ської бібліотеки” (вийшло 39 книжок-ме- теликів з кращими творами українських

письменників). В цьому ж видавництві побачили світ “ Гра­матка” П. Куліша, шість томів “Сочинений и писем Гоголя”, альманах “Хата” , журнал “Основа” . Видавництво змушене було припинити працю наприкінці 60-х років.

В цілому ж, за даними покажчика національної бібліо­графії “Україномовна книга. 1798-1916” протягом цього де­сятиріччя побачило світ 178 назв книг, значне їх число — до виходу Валуєвського циркуляру.

70-ті рокиПочаток 70-х років вважається коротким перепочинком

в історії існування української видавничої справи, коли стала можливою на короткий час діяльність Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства з широкою видавничою програмою та поява кількох нових українських видавництв. Більшість же з 233 назв україномовних видань, що з ’явилися за це десятиліття, друкувалися поза межами Російської імперії — у Львові ( “ Галицько-Руська матиця” , Товариство імені Т. Шевченка), Чернівцях, Відні (видавництво С. Подолинського), Женеві (видавництво М. Драгоманова).

80-ті рокиЦей період для українського друкованого слова був виму­

шеним антрактом. З метою компрометації української літера­тури та її кращих представників цензура свідомо пропускає лише примітивний непотріб типу водевілів та пісеньок, де висміюється українство, мова його народу.

90-ті рокиВидавництво Б. Грінченка. Створене 1894 року в Черні­

гові, ставило цілллю видання науково-популярної і худож­ньої літератури для народу кращих українських авторів — Т. Ш евченка, П. Грабовського, Ю. Федьковича. Всього вий­шло 50 назв.

Видавництво “Вік ”. Засновують 1896 року у Києві О. Ло- тоцький, С. Єфремов, В. Доманицький, Ф. Матушевський,

І ^емлурні цм| "^У ' ’Ч>и і іп:пі іі н а д | ) ука | ) ст і і о 2 4 ! )

в. Дурдуківський. За перші десять років діяльності видало понад 80 назв книг загальним накладом 325 тисяч примірни­ків. Спеціалізувалося на виданні творів українських класиків.

Благодійне Товариство видання загальнокорисних і дешевих книг. Постало 1898 року в Петербурзі за ініціативою генера­ла М. Федоровського. Здебільшого видавало для простих людей популярні брошури із сільського господарства, меди­цини, історії. Очолювали цю своєрідну видавничу спілку, що проіснувала аж до 1917 року, Д. Мордовець, О. Русов, П. Стеб­ницький.

2 5 0 _________________________________________ ІЯ І Д Л т іИ Ч А СПРАВА І ЦКНИУРЛ

§ 3. Цензура видавничої справи як чиїпіик заборони україіи;тва

Збагнути весь трагізм ситуації з виданням будь-якої укра­їнської книги чи із заснуванням будь-якого україномовно­го періодичного органу в той час, як і повніше оцінити зусилля, мужність та самовідданість тих діячів українського відродження, хто все ж брався за невдячну й небезпечну, але таку вкрай потрібну справу, можна, перечитавши бодай кілька журналів цезурного комітету.

“ Тенденційно На спеціально скликаному засіданні Киї- нридуманий вського Тимчасового комітету у справах термін друку 4 листопада 1909 року розглядалося“ Україна” питання про незаконно випущений книго­

видавництвом “ Час” українською мовою відривний “Календар на 1910 р ік ”. Саме на

сторінках цієї невеликої за обсягом книжечки весь склад ко­мітету на чолі із “заслуженим професором Т. Ф лорінським” “угледів ряд упущень, суджень і заміток, що заключають в собі ознаки злочинних діянь, які караються Законом Кри­мінального Уложення 1903 року” .

Що ж кримінального містилося в цьому “Календарі”? Про це розкажуть витяги з протоколу:

“ 1. День 23 квітня, до якого приурочено святкування па­родии ґї Імператорської Величності Государині Імператриці Олександри Федорівни, помічений, як звичайний буденний

Ц ензура я к ч ііп ііи к заб орон и україїіг іч іа 251

Видання ;і україїккніаїїчої т ем агик и , що исребупали

під особлииоіо :іабороноіо. 1912

М. С. ГРУШЕВСЬКИЯ М. П. ЧУБИНСЬКИЙ

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ

день. Цифра 23 надрукована чорним шрифтом, а на відпо­відному листку не згадується про те..., що цей день високо­урочистий і неприсутствен- ний. Якщо взяти до уваги, що в календарі старанно позна­чені дні народження й імени­ни “українських” письм ен­ників і діячів..., то маються підстави бачити в допущеній у календарі крупній помилці злочинну неохайність, як ре­зультат неповаги до верховної влади.

2. На листку 6 грудня про іменини Його Імператорської Величності Государя Імператора надруковано дрібним шриф­том внизу, а більшу частину аркуша займає портрет артиста М. Садовського, який відзначає день народження 6 грудня, в чому, без сумніву, можна бачити неповагу до свящ енної особи Государя Імператора...

4. На звороті листка від З червня є таке місце, взяте з твору Драгоманова. (У великій цитаті йдеться про необхідність посилити просвітницьку роботу серед українців рідною мо­вою. — М. Т.). У цих словах подано яскравий прояв тієї невід­повідної з історичною істиною й інтересами єдиної держави ідеї повної племінної і культурної відокремленості й самостій­ності малоросійської гілки російського народу, якою проник- нуто весь зміст розглядуваного календаря. Словами Драгома­нова дається всім малоросам або за термінологією укладачів календаря “українцям” порада... знати лише свою українську національність, говорити лише українською мовою...” .

А чого варті, скажімо, ось такі звинувачення:“У тексті вживаються невизнані офіційно законами, тен­

денційно придумані терміни — “Україна” в значенні геогра-

252_____________________________ иидлтіичл ('.іірлвл і ц к і к і у р л

фічно-етнографічної області, заселеної малоросами, “укра­їнц і” замість “ малоросів” , “москалі” замість “великоросів” . Вказується, що український народ усе життя прожив рабом (“ все життя любив волю — і все життя жив рабом”)...

При означенні важливих подій в історії Малоросії опу­щені такі, які потягнули возз’єднання всіх частин Русі в одне ціле, як Переяславська Рада або Полтавська перемога, і внесе­ні такі, в яких виступає факт зради єдності Росії, як занесений на звороті аркуща 27 квітня: “28 квітня 1659 р. — гетьман Іван Виговський розбив московське військо під Конотопом”.

Наведені цитати красномовно засвідчують, як безсоромно й жорстоко відбиралося в народу власне ім’я — українц і (бо термін, виявляється, “тенденційно придуманий”, хоча, якщо знати добре історію, вперще він згадується ще в Іпатіївському літописі, коли, власне, таких термінів як Росія, російський справді ще не було), як перекручувалися історичні факти, як з народних героїв, істинних патріотів своєї Батьківщини робилися і’ї люті вороги (і не лище у випадку з І. Виговським, а й І. Мазепою, С. Петлюрою, М. Грушевським, І. Огієнком та багатьма іншими).

()*ч»блііно Залишається лише дивуватися й захоплю-“ крамольїіі” ватись, як за таких жахливих умов реакції, книги справжньої антиукраїнської істерії, зчине­

ної на сторінках шовіністично налашто­ваної російськомовної преси, українське

друковане слово все ж пробивалося до читача. Адже саме в цей час українськими видавництвами, по суті, в напівлегаль­них умовах було видруковано десятки книжок, сотні чисел періодичних видань, які й тоді, й багато років потому відігра­вали своєрідну роль речників національного відродження. Серед них і книги, що були перевидані зовсім недавно ма­совими накладами — “Про українську мову й українську школу ” М. Грушевського (видавництво “ Веселка”), “Історія У краї­ни, приладж ена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіп середніх ” М. Грушевського (видавництво “Либідь” при Київському університеті), дванадцять зшитків упоряд­кованої О. Коваленком унікальної поетичної антології “Укра­їнська м уза ” (видавницт во “Обереги”), брошура й текст на-

Ц(чі:іу|)а я к ч і і і і іт к лаборонн у к р а їїи т іїа 2 5 3

О б клади нка п е р т о г о нимуеку “ Уіграїиської і\1у;іи ’ . 1908

Уі{раінсьі<а (У\\)за

поетичмя ЯПТОЛОГІЯ

ЗАПУСК : :9сз

ціонального гімну “Щ е не вмерла Україна ’’(видавництво “Музична Україна”), серія на­родних календарів та ряд інших.

А саме примірники таких видань, потрапляючи на цен­зорські столи, відразу вкри­валися численними заува­ж енням и, викресленням и, звинуваченнями всезнаючихконтролерів громадської думки, а згодом ставали предметом обговорення на багатогодинних засіданнях комітету. Коли б зібрати докупи всі ці зауваження й “причіпки”, що так ре­тельно фіксувалися в “Журналі протоколів засідань Київ­ського Тимчасового комітету у справах друку” , можна було б скласти не один том смішних і абсурдних, гірких і трагіч­них курйозів під умовною назвою “Заборона українства” , які протягом століть невідступно супроводжували українське дру­коване слово.

Варто бодай побіжно оглянути сторінки таких “Журналів”, і перед читачем постане задушлива картина нищ ення всього укра­їнського, народного. Так, 23 січня 1910 року цілковитого розгрому зазнав “Народ­ний календар на 1910р і к ”, виданий як до­даток до газети “ С ело” Першою К иїв­ською друкарською спілкою. Кримінально

підсудними були визнані втому календарі статті М. Грушев­ського “ Пам’ятник Ш евченкові” , “Коротка історія України” , Ю. Сірого “Українська земля” й навіть вміщені на окремих

Сторінкицензурнихжурналівяк свідкинищенняукраїнства

сторінках портрети Т. Шевченка, П. Сагаіідачного, Б. Хмель­ницького, І. Мазепи. І знову, як і в попередньому випад­ку, — неприйняття історичної правди, стандартні звинува­чення в “українському сепаратизмі” :

“Південна гілка російського народу, яка сама себе споконвіку називала Руссю, руським народом і д ля означення якої установ­лений термін “малороси" (в офіційних виданнях, законах, урядо­вих розпорядженнях, шкільних і наукових картах, підручниках історії і географ ії), у даному календарі самочинно називається нововигаданими термінами — “Україна” і “український народ”, назвами, які зовсім чужі народним масам...

Оголош уючи “українців” за особливий, не російський, народ, укладачі календаря, всупереч явним фактам науки і життя, пере­конують своїх читачів — селян і робітників, що російська літера­турна мова д л я них, “українців” , чужа... Ф а к т возз’єднання Південної Русі з Московським царством у XVII столітті трактується як жорстоке і несправедливе насилля над українським народом... Всі ці твердж ення є злочинною і шкідливою пропагандою ”.

Злочинна і шкідлива пропаганда вбачалася цензорам не лише в окремих публікаціях чи фрагментах великих руко­писів, а й у творах Т. Шевченка, на друкування яких це відом­ство раніше давало дозвіл. Так сталося, зокрема, з “Малим Кобзарем для дітей ”, шо вийшов у видавництві “Український учитель” накладом 3000 примірників. Книга складається з біографії поета і близько чотирьох десятків підцензурних віршів. Але і в біографії, і у віршах було побачено “пробуд­ження у південноросійського простолюдина ворожого по­чуття до вищих класів населення і до великоросійської гілки російського народу, тобто злочин за п. 6 ст. 129”.

За цією “злочинною ” статтею проходили в цензурному комітеті й окремі твори, надруковані в упорядкованих О. Ко­валенком і Б. Грінченком збірках поезії “Український декла­матор ” (томи 1-3): в поемі Т. Шевченка “С он” цензорів обу­рили слова на адресу Петра 1, який “розпинав Україну” , і Катерини II, яка “Україну доконала” ; в поемі “ Кавказ” — думка про зазіхання Росії на чужі території; у вірші “Розрита могила” — докір Б. Хмельницькому за наслідки приєднання України до Росії; у поемі І. Франка “ М ойсей” — авторське передбачення українському народові, що він незабаром “трусне Кавказом, впережеться Бескидом, покотить Чорним морем гомін хвилі” ; у вірші Олександра Олеся “Я більше не

2 5 4 _________________________________________ И ИД Л І Я ИІ Ч Л СПРАВА І ЦКІІІ ІУРЛ

Цсіміура >ік ч т і і і і ік заборон и у к р а їн ств а 2 5 5

плачу” — звернення до закованого в кайдани народу пере­стати мовчати, а боротися за волю.

У згадуваному “Журналі протоколів” ретельно зафіксо­вано хід розгляду ще одного “злочинного” твору — цього разу музичного, йдеться про кантату М. Лисенка на слова В. Са- мійленка “До 50-х роковин смерті Т. Ш евченка” , виданої в друкарні Чоколова (Київ) у кількості 500 примірників. Власне, цензуру стривожила не стільки музика й текст, скільки ху­дожнє оформлення виданого музичного твору. На обкладинці кантати художник зобразив загін запорозьких козаків на чолі з гетьманом, який мчав до пагорба з могильним пам’ятником Кобзареві. Запорожці бадьорими виразами облич та пере­можними жестами засвідчували свій урочисто-піднесений настрій, а гетьман булавою показував народові на могилу поета. Ось як “прочитав” цей малюнок і який висновок зро­бив з нього черговий цензор:

“Малюнок сповіщає малоросам про відновлення колишньої політичної самостійності Малоросії, втрату якої Шевченко в своїх творах оплакував і до повернення якої він закликав малоросів прагнути. На стор. 5 -7 ідея малюнка знаходить собі п ідтв е р д ­ження і в тексті: “І/Іого (Ш евченка) душ а живе, кружляє між нами надією на щ астя, на св о б о ду”.

А вже сам цензурний комітет столиці, побачив у цьому малюн ти “пробудження південної гілки малоросійського народу до зрадницьких діянь проти Росії, тобто ознаки злочину, передбачені п. 1 ст. 129” .

Іноді перестрахування цензорів доходило до цілкови­того абсурду, як це сталося у випадку з афіщею спектаклю

у висновку, надісланому до ку й відчув у музиці канта-

Музика

40 Кобзаря у. Шевченка-

• Г - м . л и ї ї л т : •"'і. >'•

^ ШЕВЧЕНКА, *‘ а;)мм '

М .Л Й Ї Ї І Й Ш І . .

Му.чичіїі ти о р и н а с л о н а

ІІ І (Ч !ч с іік а т а к о ж ;ш б о р о іія л и с л

; (л я ііомім рсм мя

“ Ведмідь і Паша” , випушеною на замовлення приватних осіб французькою мовою друкарнею університету Св. Володимира. На стурбоване подання цензора про те, шо в цій афіші є щось таке, шо не прямо вказує на критику влади, Київський вій­ськовий генерал-губернатор терміново дав вказівку попечите­леві округу поінформувати: за чиїм дозволом була надрукована ця афіша. Там, одержавши таку сувору депешу, спочатку ви­несли начальнику університетської друкарні П. Коломійцеву догану, а потім почали з ’ясовувати деталі. Виявилося, що афіша друкувалася за дорученням Київського цивільного генерал-губернатора Фундуклєєва з дозволу стар­шого поліцмейстера. Начальник університетської друкарні, надавши військовому генерал-губернаторові оригінал афіші і письмову резолюцію про дозвіл, просив зняти з нього не- заслужено понесене покарання.

2 5 6 _________________________________________ И И Д Л В І І И Ч Л С І І Р Л І М І Ц И Н З У Р Л

Форми Які ж наслідки передбачалися за подібніцензурних “антидержавні” дії українських видавців?репресій Найперше, в зазначених вище випад-проти ках весь наклад видань підлягав безумов-україиеьких ному арешту, а згодом, за поданням до видавців Київської судової колегії, — і повному зни­

щенню. До кримінальної відповідальності притягувалися ті, хто мав причетність до

видання книги, брошури чи періодичного органу. Така доля, зокрема, спіткала редакторів М. Рукосуєва (за “ Календар на 1910 рік”), А. Ямпольську (за “ Народний календар на 1910 рік”), Л. Старицьку-Черняхівську (за окремі публікації в жур­налі “Світло”), Л. Ш ерстюк(за брошуру “ Про навчання дітей рідній історії”). І перелік цей можна продовжувати.

Поліційно-репресивна машина працювала безвідмовно: щойно віддруковані наклади книг конфісковувалися блиска­вично. Ось характерний приклад. Наступного дня після прий­няття рішення про знищення брошури М. Грушевського “Про українську мову і українську школу” управління Київського поліцмейстера в своєму донесенні ІДентральному цензурному комітетові повідомляло, що названа брошура “конфіскована повністю, в кількості 3700 примірників. З них: 3230 — у дру­карні, 470 — у магазині “Літературно-наукового вісника” .

Иімкіура 11К ч іі і іт ік заборони ук|)аїистііа 257

Особлиік) “к|)амо.іп.ииіі” тиір М ихаіі.іа Г(>У'ч<'і«‘і>кого,

ііііііуїцсмиіі у світ нидакиицтвом “ В ідродж ення". 1!)КІ

ііітежаїа.Траплялися, щ оправда,

випадки, коли окремим “за­судженим” до знищ ення кни­гам просто щастило. Для при­кладу, за донесенням того ж управління Київського поліц­мейстера із виданих у світ 450 примірників брощури “ Ще не вмерла Україна” з текстом на­ціонального гімну вдалося пе­рехопити лищ е 210 прим ір­ників. Інщі ж встигли розійтися серед покупців.

Серед найпощ иреніщих форм цензурних репресій про­ти українського друку цього періоду можна виділити такі:

• конфіскація окремих чисел періодичних органів або цілих накладів видань;

• відмова в реєстрації видавництва з надуманих причин неблагонадійності його програмних цілей;

• вилучення в тексті набраного журналу чи книги речень, а то й цілих абзаців, які чомусь не подобалися цензо­рові;

• заборона друкування у збірниках чи журналах, що виходили в Україні, публікацій авторитетних україн­ських авторів, які, одначе, в перекладі російською мо­вою безпереш кодно вміщувалися в російськомовних виданнях.

Свавілля цензурного комітету і його підрозділів на місцях чинилося на загальному фоні наростаючої боротьби з україн­ством адміністративними, судовими, поліційними заходами. Для їх здійснення широко залучалися чиновники земств, шкільної, лікарської, поштової і навіть церковної адмініст­рацій. Сумна, безпросвітна картина нищення всього україн­ського постає перед очима, коли знайомишся з численни-17 — 7-1165

МИ повідомленнями з місць, які постійно друкувалися в то­гочасних україномовних виданнях. Ось лише деякі з них.

Завідувач бібліотекою м. Острогозька Воронезької губернії відмовився прийняти до бібліотечного фонду подаровані українські книжки — твори М. Коцюбинського, IV!. Грушев­ського, В. Винниченка та ін., мотивуючи свою відмову тим, шо “книги ці загрожуватимуть безпеці бібліотеки” (Сніп. 1912. № 33).

Звенигородська повітова земська управа відмовилася поширювати серед селян вислані їй Київською земською управою для безплатної роздачі брошури відомого в Україні популяризатора Є. Чикаленка “ Розмови про сільське хазяй­ство” . Управа мотивувала це тим, що брошура “написана викривленою російською мовою” й мало зрозуміла селянам (Украинская жизнь. 1912. № 9).

Кременчуцька земська управа запропонувала своєму аф о- номові “всю літературу малоросійською мовою вилучити із вжитку і повернути назад” (Рада. 1912. № 13).

На запит української інтелігенції міста Василькова про дозвіл постановки українського спектаклю одержано відмову: “Якщо хочете бавитися на свята, вибирайте щось російське, а українське не дозволяємо” (Засів. 1912. № 10).

Інспектор Хоролського реального училища під час відвіду­вання помешкань вихованців розшукує українські книги. Знайшовши в одного з учнів “Літературно-науковий вісник” , він пригрозив суворим покаранням власникові “мазепинсь- кого журналу” (Рада. 1912. № 89).

Навіть цей короткий перелік прикладів засвідчує, що практично аж до лютневих подій 1917 року кожна, бодай най­менша, спроба культурно-освітнього розвою серед україн­ського населення не просто контролю валася могутнім бюрократичним апаратом, а й методично спрямовувалася винятково у великодержавницьке русло. Найменші потуги української інтелігенції захистити свої права, звертатися до свого народу його рідною мовою, підвищувати його освітній рівень тут же натикалися на глухий мур заборонництва.

Цензура українського друку ставала, отже, головним чин­ником заборони мови, літератури й культури багатомільйон­ного українського народу.

2 5 8 _________________________________________ В И Д Л В І Ї И Ч Л С ПР АВА І Ц К І І . и Р Л

Заііитаїїня і завдання для самоконтролю

Як ви розумієте поняття ц е н з у р а в широкому і вузькому значенні цього слова?

З чого почалася цензура діяльності українських друкарень цар­ським урядом ?

Назвіть вишу цензурну інстанцію Росії початку XIX століття.У чому полягала специфіка застосування цензурного законо­

давства Росії до українського друку?Д е й коли було відкрито Комітет внутрішньої цензури для дру­

карень, розміщених в Україні?Які українські видання були вилучені з продажу відразу після

викриття Кирило-Мефодіївського братства?Чим показова в історії українського книговидання справа м а­

гістра університету Св. Володимира Каленика Ш ейковського?Чому українські граматики і букварі в XIX столітті друку­

валися в Україні російськими буквами ?Які причини появи Валуєвського цензурного циркуляру?Чим відрізнявся Емський цензурний ук а з від Валуєвського цир­

куляру?Хто з високопосадових російських чиновників був причетний

до появи антиукраїнських цензурних акт ів?Який був порядок одержання українськими видавцями дозволу

на друкування книг і газет ?Що вам відомо про спроби відміни цензури українського друку

після революції 1905 року?Як вплинув на розвиток української видавничої справи вихід

царського маніфесту від 17жовтня 1905року?Аргументуйте тезу: “Цензура видавничої справи стала чин­

ником заборони в Російській імперії українства ”.Назвіть найпоширеніші форми цензурних репресій проти україн­

ських видавців і авторів.

;ііііііітаіііі>і і.іаи д ам іїя . Р ском оіідопаи а л іте р ату р а 2 5 !)

Реком ендована л ітература до теми

Записка Володимира Антоновича у справі обмеження україн­ського друкованого слова / / Записки Українського наукового то­вариства в Києві. — 1908. — Кн. З

Добровольский В. Запрещ енная книга в Росси. — М., 1962..Єфремов С. Літературно-критичні статті (“ Вне закона; к исто­

рии цензуры в России”). — К.; Дніпро, 1993. — С. 14—48.

Качкан В. Хай святиться ім’я твоє: Історія української літера­тури і культури в персоналіях (XIX—перша половина XX ст.). — Івано-Ф ранківськ: Сіверсія, 2000. — 368 с.

Лемке М. Николаевские жандармы и литература 1826—1855 го­д о в .- С П б . , 1909.- 614 с.

Львов-Рогачевский В. Печать и цензура. — М., 1906.Міяковський В. Ювілей цензурного акту / / Бібліологічні вісті.

- 1 9 2 6 .- № 1.Російщення України: Науково-популярний збірник / За ред.

Л . Полтави. — К., 1992. — 408 с.Низовий М. Українська статистика друку: становлення і стверд­

ження в умовах бездержавності 11 Друкарство. — 2002. — № 2. — С .76-79.

Об отмене стеснений малорусского печатного слова. Записка Императорской академии наук. — СП б., 1910.

Петров С. Книжкова справа в Києві. 1861-1917. — К.: ЕксОб, 2002 .- С . 71-220.

Савченко Ф. Заборона українства 1876 року. — Харків, 1930. — 413с.

Тимошик М. “ К печатанию не должно быть позволено...”: До історії цензури українського слова 11 Урок української. — 2000. — № 3. - С. 10-14; № 4. - С. 15-20.

Українське питання / Пер з рос., упоряд., передм. та приміт. М. С. Тимошика. — К., 1997. — 220 с.

Черняков Б. Ілюстрована книжкова періодика у процесі станов­лення ранньої зображ альної ж урналістики. — К.:, 1998. — 156 с.

Черняков Б. Маловідомі та призабуті книги України: Бібліо­графічний покажчик. — К., 1998. — 40 с.

2 6 0 _________________________________________ Н И Д Л Н І І П Ч Л СПИЛИЛ І Ц К І І - » І*А

книги святого ПИСЬМАв СВІТІ І в УКРАЇНІ (II тисячоліття до н. е. — XXI століття н. е . ):історико-видавничий аспект

Біблійні книги серед народів світу

^ Ранні спроби перекладів і видань Біблій на українських зем л ях.О строзька Біблія

^ В идання Книги книг українською літературною мовою:долі перекладів і видавців

262_________________mini и святого ПИСЬМА і; сізіті і и укрлііп

§ 1. Біблійні книги серед народів світу

Дивовижним, ще не пізнаним і не поцінованим до кінця витвором історичного поступу людства є Книга книг — Біблія, яка посідає чи не найголовніще місце в історії духовних на­бутків світової цивілізації.

Книга ця писалася, переписувалася й перекладалася впро­довж понад 1700 років представниками більше ніж 60 по­колінь різних народів світу й не зазнала відтоді практично жодних змістових відхилень від оригіналу. Не віднайти жодної іншої книги, яка б могла суперничати з цією за кількістю випущених у різні періоди накладів.

Як засвідчує кембріджська “ Історія стародавнього світу” , жодна з книг, створених будь-коли на земній кулі, не набли­жувалася до такої величезної й постійної популярності, як ця. Саме цей твір став першою друкованою книгою на землі, бо її латинський варіант виготовив на своєму винаході у першій половині XV століття знаменитий німець Йоган Гу- тенберг

Ьіблія Книгою книг цей твір називається ще йяк предмет тому, що в перекладі з грецької “бібліо”книгознавчого означає “книга” . Власне, структуру цієї аиалі.іу книги складають розміщені в двох части­

нах писемні пам ’ятки різного часового походження, різних жанрів і стилів, різних

авторів, різних мов — Старий і Новий Заповіт и. Ісус Хрис- тос стоїть на грані між цими двома Заповітами, між двома часовими вимірами людського буття.

До перщої частини Біблії, що дістала назву Старий З а ­повіт, увійшло 39 своєрідних книг, що писалися від ХП ст. до н. е. до Різдва Христового здебільшого давньоєврейською та арамейською мовами. Друга частина — Новий Заповіт — увібрала тексти 27 книг, написаних грецькою мовою.

Д онедавна вважалося, шо найстарш ий вік рукописів Біблійних текстів, збережених до наших днів, сягали VIII століття після Різдва Христового — це так званий Масорет- ський текст. Однак сенсаційна знахідка в Кумранських печерах на колишньому дні Мертвого моря в Палестині від­

ІІІб.ІІҐНІІ КІІІІГИ сорсд пародії! гн іту 2 в З

сунула час написання таких текстів більш ніж на тисячоліт­тя назад.

Найбільше збереглося текстів першотворів Нового За­повіту. За підрахунками вчених, нині таких текстів налічується близько 5000. Час їхнього написання — ІІ-У1 століття. М а­теріал, на яких вони створювалися, — переважно пергамент, рідше — папірус.

Незважаючи на те, що Біблія, здається, вже глибоко і все- сторонньо вивчена не лише ученими-богословами, а й істо­риками, філософами, філологами, книговидавничий аспект цього твору практично залишається не розроблений. А проте небайдужий дослідник може знайти на цьому шляху нема­ло цікавих відкриттів, розробляючи, скажімо, такі напрям­ки пошуку:

• вивчення уявлень творців біблійних текстів про сутність книги, її місійну роль у ствердженні Правди Божої, у дотриманні моральних і духовних засад людського буття;

• аналіз рукописних і друкованих біблійних видань у кон­тексті еволюції технології книготворення, внутрішньої і зовніш ньої конструкції книги, мовностилістичних особливостей і засобів письма;

• узагальнення відомостей про тих осіб, хто був причет­ний до процесу переписування, друкування, поширен-

І Л ІО ( Т | ) І І І І . І Я

д о К М ЇІІС Ь К О Г О

І ІМ Д и іІ І ІЯ

“ 'і 'р іод і Ц іііти о ї” — “ 15’ї.ід Ісу са

Х ри с 'га в ( ’|)у с а л іім ” .

Кйі

2 6 4 ( г і І И І И святого І І М С Ь М Л в с в і т і і в У К Р Л Ї І И

ня біблійних видань, виокремлення своєрідного м о­рального і професійного кодексу працівників цього особливого етапу розвою книговидання; вплив біблійного сектора книговидання на “підтягу­вання” художнього, естетичного, мовного і технічного рівня видань інших тематичних напрямків друкарства.

Біблійний текст як основа ро.звитку мови у межах одного народу

За енциклопедичними даним и, повний переклад Біблії здійснено більш ніж 250-ма мовами світу, окремі книги Святого Пись­ма перекладалися ще й 740-ма мовами та діалектами, що в цілому складає близько 1000 перекладів.

Кожен народ, який завдяки своїм кра­щим освітнім силам рано чи пізно брався за переклади і мно­ження цих книг, засвідчував цим власну духовну зрілість і право посідати гідне місце серед цивілізованих націй.

Переклади й поширення біблійних текстів (спочатку ру­кописним способом, затим — друкованим) серед різних на­родів почалися давно. Найдавніші спроби дати народові до­ступні пояснення свящ енних текстів своєю мовою

зробили арамійці. Цей народ.

МЕТОДОЛОГІЯ №тію«іітаііігкіткііш пігвіщііікьігмп.

проживши тривалий час у не­волі і повертаючись у рідну Вавілонію, поступово став за­бувати рідну арамійську мову. Нагадати про неї й покликані були такі тексти. Переклади ці ввійшли в історію під назвою таргуміми і датуються 11-1 ст. до н. е. Пізніше було зроблено

“ М етодологія” Іір0(|)(Ч‘0|)и Іішііи О і'ігіїкц, покладена II ослону перекладу (ліятого ІІмеїіма ук|)аїїіеі>коіо моїюіо

ще ОДИН переклад п’яти книг Старого Заповіту арамійською мовою, що отримав назву вавілонсько-палестинської редакції.

Приблизно в ту ж пору на острові Фарос неподалік Олек­сандрії 72 прислані з Єрусалиму мудреці на чолі з провідником Аристеєм протягом 72 днів здійснюють переклад так званих передмасоретських текстів грецькою мовою. Саме тому ці тексти отримали назву септуагірти (переклад сімдесяти двох). Грецький переклад, будучи повнішим за обсягом, оскільки включав і ряд канонічних книг другого за значенням порядку, потрапляє до поган і там зазнає нових перекладів і перепи­сувань.

З настанням християнської ери історія побутувань біб­лійних текстів поповнюється грецькими перекладами Акві- ли, Теодоціона, Сіммаха. Перший християнський переклад латинською мовою, виконаний у доступному для сприйняття простих людей стилі Святим Єронимом у VI столітті н. е., ввійшов в історію під назвою вульгат а (простонародний). А найдавніший сирійський переклад усіх книг Біблії відо­мий як пешіта.

До ранніх спроб реконструювати своїми мовами давньо­єврейські першотексти відносяться: вірменський переклад III ст., германський (готський) — VI ст, старослов’янський — IX ст. Всього ж, за підрахунками учених, за період від XI до XVIII століть було створено понад 4100 рукописів старосло­в’янською мовою.

В історії літературних мов світу є немало прикладів, коли саме майстерно перекладена Біблія ставала за взірець подаль­шого розвитку цієї мови й літератури. Так було, зокрема, з англомовним перекладом Біблії, який здійснив близько 1380 року Джон Вінклер, а завершив значно пізніше Вільям Тін- даль (1535). Згодом цілі покоління англійців училися своєї літературної мови за перекладом Біблії Тіндаля. Авторитет живої французької мови підняв своїм перекладом Біблії Жан Кальвін. Нова сторінка в розвитку німецької літературної мови розпочалася з виходом у світ німецькомовного перекладу Святого Письма (1534), здійсненого Мартіном Лютером — вихідцем із простої селянської родини, який узяв за основу свого перекладу народну мову однієї із центральних земель країни. Феномен Лютерового перекладу полягав і в тому, що досі у різних землях Німеччини говорили різними діалекта-

іііб.ііііііі книги се|и 'Д на|>одіі> сн іту 2 ()5

2В6_________________іііііігіі с'ііятоі’о ііік.’ьмл в сніті І н .уіамїмі

ми, і саме національна Біблія стала в основі формування все- німецької літературної мови. Це ж можна сказати й про чехів.

З кожним новим виданням книг Святого Письма їхні творці прагнули, аби текст, зберігаючи автентичність пере­кладу, був зрозуміліший читачам. Тому віддавна в рукопи­санні з ’являється традиція вмішувати на полях книг короткі тлумачення ряду незрозумілих слів живою народною мовою. Далі всіх пішов білоруський першодрукар Францішек С ко­рина, який у 1517-1519 роках видає у Празі Псалтир і Біблію, в мові яких переважають білоруські “гласи” .

§ 2 . Ранні спроби перекладів і видань Віблііі на українських зем лях. О строзька Іііблія

“ Руські Перші писемні згадки про переклад Бібліїписьмена” на давньоруську (староукраїнську) мовув Херсонесі відносяться до другої половини IX ст. іIX століття пов’язані з ім’ям болгарського просвіти­

теля і проповідника Костянтина. Уже хрес­томатійний факт зупинки Костянтина в

Херсонесі по дорозі до Хозарії взимку 860—861 року засвід­чує, що саме тут йому дали до рук книжкові витвори власної церковної літератури тамтешнього населення — Євангеліє та Псалтир, бо вони, за свідченням автора “Життя Костян­тина” писані були “руськими письменами”.

У попередніх розділах підручника вже йшлося про Біб­лійні тексти, створювані в книжкових скриптоніях Десятин­ної церкви та Софійського собору в Києві, а також про найвагоміші рукописні пам’ятки того періоду — Р ей м ськеїа Пересопницьке Євангелія.

Також ми вели мову про перші друковані біблійні кни­ги, зокрема україномовні друки німця Ш вайпольта Фіоля.

Окремої розмови заслуговує острозьке видання Біблії.

Проект кня.'ш Ідея першого в Європі повного видання Костянтина Біблії церковнослов’янською мовою нале- Острозького жить князю Костянтину Острозькому.

Досі В усьому слов’янському світі, ЯК на західних його теренах, так і на східних, повної друкованої Біблії в одній книзі не існувало. Щоправда, білорус Ф ранціш ек Скорина вже видрукував у Празі 1517-1519 роках для свого народу Біблію, але вона також не була повною. Свящ еники і вчені на українських землях користувалися перекладами окремих її частин. До того ж, переклади ці нерідко рясніли неточнос­тями, помилками і при кожному переписуванні все більше віддалялися від оригіналу.

Йшлося, отже, про авторитетний, надзвичайно точний текст Святого Писання в перекладі на церковнослов’янсь­ку мову, яким би могли користуватися не лише українці, а й сусідні слов’янські народи.

Ось як розповідає про ідею цього важливого видавничого проекту сам князь Костянтин Острозький. Цей текст умі­щено як передмова до Біблії і подається тут у перекладі су­часною українською мовою, здійсненому Іваном Огієнком;

“Бачив я, як вороги та вовки з усіх боків напирають на Церкву Христову та без милосердя жеруть її, — і жалість пройняла мене. Бо кого ж з благовірних та богорозумних не пройме жаль, коли він бачить убогість Церкви Христової, що ось хилиться впасти? І ніхто не може стати проти запеклости ворога через таку обмаль духовної зброї, яким є слово Боже. І чиє серце не зм'якне, хто не заплаче, бачачи розрух Церкви Христової, бачачи перемо­жену хвалу її, бачачи як дикі вовки нем илосердно розкрадають і розганяють стадо Христове? Різні вороги й найгрізніще лукав­ство оточили нас...

Початок цієї справи був такий: з волі Божої задумав був я д іло оце. А ле довго не міг я почати його, бо не знайшов потрібних на це робітників; також і книги, що зветься Біблія, не мав я по­вного списку. Більше того, навіть по всіх сторонах роду нашо­го, де чути мову с ло в ’янську, не знайдено ані одного другого (повного) списку сере д усіх книг Старого Заповіту.”

І’аміїі спроби ііерек .іад іи і видиііь Ь іб .іін . Остро.чі>ка Іііб .іія 2 ( і7

і^бираиня К нязь Костянтин О строзький розіславрі;іііомовіімх гінців до найближчих сусідів — у Чехію, рукописів Польщу, Росію, аби вони могли привезтиі перекладачів ДО Острога для перекладу всі наявні в сло­

в’янському світі рукописні варіанти Біблії. Найбільше надії покладалося на надісланий з Москви ру­копис так званої Генадійової Біблії 1499 року, бо вважався

цей переписаний у Москві переклад найстарішим, здійсне­ним з грецької мови ше в київській школі переписувачів книг за часів Володимира Великого.

Водночас до Острога на запрошення відомого в усій Єв­ропі українського князя почали прибувати відомі вчені з Греції. З-поміж них — Діонисій Палеолог, Мосхопул. Олек­сандрійський патріарх Мелетій Пігас відрядив сюди одного з кращих своїх радників — Кирила Лукариса. Це той Лука- рис, який на Берестейському соборі 1596 року наполегливо виступав проти унії, захищаючи інтереси України. Пізніше, після смерті патріарха Мелетія, саме Лукарис був обраний патріархом Олександрійським, а пізніше — і Костянтино- польським, і вже на тому високому посту також постійно про­являв прихильне ставлення до України. До речі, саме через таке прихильне ставлення до України життя цієї людини за­кінчилося передчасно й трагічно. Вороги української церкви пізніше сфабрикували на ім ’я турецького султана звинува­чення, нібито патріарх Лукарис намовляє українських ко­заків на повстання проти Туреччини. За наказом султана у червні 1638 року патріарха Лукариса — великого просвіти­теля і оборонця українського православ’я — задушили, а тіло викинули в море.

1594 року Лукарис став професором, а згодом і ректо­ром Острозької академії.

Острозькі і зарубіжні вчені з ентузіазмом взялися до ро­боти, але незабаром змушені були її припинити, бо з ’ясува­лося, що з усіх зібраних рукописних Біблій неможливо скла­сти повного тексту — рукописи рясніли неточностями, до­вільним, не канонічним, тлумаченням багатьох подій і понять.

Одне слово, князя Острозького на початку цього благо­родного наміру супроводжувало немало невдач. Не без роз­чарування й зневіри пише він сам у згаданій передмові до Біблії:

“В и яв илося, що списки ці незгідні — вони не ТІЛЬКИ мали відміни, але часом і спокуси, через що впав я був у великий см у­ток. Д о того ж, з намови диявольської знайшлося багато ворогів, що руйнували мені задум ане, а помічників та робітників мав я дуж е мало. І впав я в сумнів. І міркував я в серці своїм: чи починати, чи перестати? А ле таки з Божої волі кращі думки пе ­рем огли гірші, бо я знав, що неможливе лю дині — можливе Богові” .

2 6 8 ________________________ І І І І І І І І І С В Я Т О Г О І І ИС Ь МЛ І ІСІЯ' ГІ І В У К Р ЛЇІ11

Р ан н і (‘н|>(іГін ік 'ін 'к .н ідіїї І ки дан ь Ь іб .іін . ()('Т|н>:и.ка Ь іб.іія 2(і!)

'Гіітульиин аркуиі Остро.и.кої 1>іблії. 1581

Заново збирає князь Ост­розький своїх послів і спрямо­вує їх у дальші світи — до Бол­гарії, Греції, Палестини. Пише листа до Вселенського патріар­ха Єремії з проханням надісла­ти і книги, і людей, що знають і тамтешні, і слов’янські мови.Цього разу вибір був ширший, і спеціальна комісія з перекладу Святого Письма, створена при Острозькій академії, з двох ва­ріантів — староєврейського і грецького, над яким працюва­ло 72 перекладачі, — вибрала останній.

Завершення друку Острозької Біблії припало на 1581 рік. Загальний обсяг її — 1256 сторінок.

Псренидаїїіія Є в передмові до цієї книги, написаної, як Острозької уже зазначалося, самим князем Костянти-[ііб.іії ном, такі слова: “ Прийміте цю Біблію всіхв Москві слов’ян не яко річ земну, але як дар небес­

ний” .Не помилився Костянтин Острозький,

називаючи даром небесним цю дивовижну книгу. Адже слава про неї швидко покотилася далеко поза Україною, на сотні літ зробивши її взірцем для всього православного слов’ян ­ства. Вона стала основою для всіх книг Святого Письма, які сьогодні вживаються як у церковному богослужінні, так і в приватному читанні практично у всіх слов’янських краї­нах.

Цікаво бодай фрагментарно простежити подальшу долю цієї книги.

Зважаючи на брак достатньої кількості примірників Ост­розької Біблії, московський цар Олексій Михайлович нака­зав 1663 року перевидати ї'ї в Москві. Перевидати “швидко з перекладу князя Костянтина Острозького, без змін, крім орфографії” . Однак московське видання Біблії 1663 року все ж має відмінності від острозького видання: в ньому змінено український наголос на російський. Перероблена й перед­мова, де вираз “народ руський” (тобто український) замінено на “народ великоросійський” .

Дещо пізніше, вже за Петра І, Москва знову вирішує ви­правити цю Біблію. Таку складну за обсягом роботу було дору­чено ученому з Волині Феофилактові Лопатинському. Од­нак, незважаючи на сім літ напруженої праці, Лопатинсь­кому не судилося побачити її результати надрукованими.

Починання Петра 1 після його смерті продовжила цариця Єлизавета Петрівна. І знову для роботи над удосконаленням тексту книги були покликані вчені з України, цього разу про­фесори Київської академії — Варлаам Лащевський та Геде­он Слонимський. Історичні джерела зафіксували цікаві пе­рипетії їхнього настійливого виклику до Петербурга. Київські професори вперто відмовлялися їхати до північної столиці. Та їхати все ж довелося. Подіяв, напевне, грізний виклик з імператорської канцелярії: “ Вислати їх в Петербург без усі­ляких відмов і відкладувань, якнайшвидше і неодмінно” .

Приступивши до праці в серпні 1747 року, професори Лащевський та Слонимський завершили ї‘і через чотири роки. Таким чином, 18 грудня 1751 року побачила світ друкована Біблія, що згодом одержала назву Єлисаветинської. Вона й визнана була згодом Синодом Російської православної церкви як усталений, канонічний текст. А в основі ї'ї — українська Острозька Біблія.

2 7 0 ________________________ К И І І І ’И СИЯТ ОІ Ч) І І ИСЬ МЛ В С І Я Т І І І{ УКРАЇ НІ

Шляхи Скільки примірників О строзької БібліїБіблій, було видруковано? Якою була їхня подаль-надруковаиих ша доля?в Острозі Відповіді на ці запитання в дослідників

давнього українського друкарства різні. Професори Пташицький і Бостель, наприклад, вважають, що їх було кілька сотень. Йдеться про ту кількість примірників

Біблії, яку доручив князь Острозький Івану Федоровичу ви­везти до Львова і там продати. За твердженням п роф есора Огієнка, після смерті друкаря у Львові 5 грудня 1583 року в його крамниці було знайдено 120 повних Біблій, 80 — не­повних і цілу уряджену друкарню. Очевидно, що Іван Федо­рович після непорозуміння з князем Костянтином О ст розь­ким продовжував самочинно друкувати цю книгу вже у Львові. Усе це майно перейшло згодом за борги його учням, друка­рям Сеньку Корунці та Сачкові Сідляреві, які продовжува­ли додруковувати книгу і продавати її.

Є документальні свідчення, що 1588 року ці львівські дру­карі продали свою друкарню і сорок неповних Біблій друкаре­ві з Вільни (нинішнього Вільнюса) Кузьмі Мамоничу. Звідси, очевидно, коріння в ід о м о ї В іденської Біблії.

Сьогодні з сумом можемо говорити, що нині у світі зали­шилося кілька примірників Острозької Біблії. Є ця книга, звичайно ж, у Москві й Петербурзі, куди в різні часи вивози­лося все найкраще надбання українських друкарів. За свідчен­ням українського історика на еміграції Петра Ш умовського, родом з Острога, перед першою світовою війною один при­мірник цієї книги він ше оглядав в Острозькому музеї, який збер ігався під особист ою опікою директора Кирило-Мефоді- ївського братства пана Кутневича. Ще один примірник був у особистій колекції графа Ходкевича у містечку Млинові на Волині. Подальша доля цих примірників залишається не­відомою.

У спогадах діяча українського національно-визвольного руху Д. Бачинського є згадка про віднайдений ним примірник Острозької Біблії аж у ... Мадриді. А в книзі Ярослава Руд­ницького “Подорож на Мальту”, що вийшла за кордоном у шістдесятих роках, зазначається, що в архіві бібліотеки у Валетті (на Мальті) він побачив кілька книж ок, виданих у Острозькій друкарні XVI століття. Однак про Біблію в цих записках не згадується.

Врятуванню з вогнищ громадянської війни і ретельному збереженню ще одного золотого примірника острозького друку ми маємо завдячувати сьогодні митрополитові Іларіону (Іванові Огієнку). В унікальному архіві, який вдалося йому зберегти, ведучи скитницьке життя дорогами Європи в час і після закінчення Другої світової війни, і перевезти 1947 року

Ран н і спроби іі4^|нм<ладіи і іи їдаїїь Ь іб л ін . О строаьк а ЬіГкііл 2 7 1

272_________________ іаіиги святого ііисі.мл і{ с т гі і в ук-рлїііі

до далекої Канади, в тодішню столицю канадських українців місто Вінніпег, авторові цих рядків вдалося не лише оглянути, а й ретельно попрацювати з цим безцінним для нашої культури примірником під час наукових студій у Колегії Св. Андрія Манітобського університету.

Українська громадськість Канади, дбаючи про збереження цієї пам’ятки української культури для майбутніх поколінь і бажаючи познайомити з нею найширші наукові, політичні й просвітні кола інших держав, виступила на початку 80-х років — якраз напередодні тисячолітнього ювілею хрещен­ня України-Руси — з ініціативою перевидання Острозької Біблії. Це починання гаряче підтримала Українська право­славна церква в Канаді. І з благословення блаженнійшого владики митрополита Василія та за ф інансової підтримки ряду всеканадських українських організації воно уможливи­лося 1983 року.

До речі, перевидання Острозької Біблії здійснювалося в Англії з дозволу Британського і Закордонного Біблійного товариства.

На першій сторінці фототипного відтворення Острозької Біблії англійською і українською мовами вміщено звернення до зарубіжного читача: “ Ця книга є перше повне видання всіх книг Священного писання церковнослов’янською мо­вою, надрукована в українському місті Острозі 1581 року заходами Костянтина Острозького. Книга ця є надбанням усіх слов’янських народів. Передрукована у Лондоні року 1983 з нагоди тисячоліття хрещення України” .

3 . Видання Книги книг українською літературною мовою: долі переклад.ів і вида»іі.ів

Українцям протягом тривалого часу не щастило одержати повний текст Біблії, виданої літературною мовою. Маючи кілька добрих перекладів (з-поміж них — Пересопницьке Євангеліє 1556-го, Острозька Біблія 1581 років), тодішні ду­ховні провідники нації не змогли поширити їх у маси, оскіль­ки це потребувало постійного й достатнього друку. Тому ці переклади залишалися рукописними чи друкованими рарите­тами, не справляючи впливу на широкі народні верстви. На

думку професора Івана Огієнка, значною мірою причиною такого становища була сама церковнослов’янська мова, якою написана була, на противагу Пересопницькому Євангелію, Острозька Біблія. Навіть не вся інтелігенція її добре розуміла.1 це було фатальним для розвою самої літературної мови, бо, пануючи повсюдно в богослужінні, церковнослов’янщ ина довго вбивала саму потребу перекладів Святого Письма на мову народну.

И іідаїїия Книги кн и г ук|)аїіісі>кою :мт(*ргггурн(ио мппоіо 2 7 8

Переклад Національне пробудження українців кінцяПилипа 40-х років минулого століття, що увінча-Морачевеї.кого лося створенням Кирило-М ефодіївського

братства, спонукало до обговорення в ши­роких колах інтелігенції ідеї так званих

недільних шкіл із викладанням там предметів українською мовою і зокрема вивчення рідною мовою Закону Божого. Для цього потрібні були відповідні підручники чи окремі книги. Україномовні переспіви Псалмів, сюжети з Псалтиря все час­тіше набували поетичних форм утворах П. Гулака-Артемов- ського, М. М аксимовича, Т. Ш евченка. Боронити право українського народу на свою мову, літературу історію взялися засновники й численні прихильники з числа національно свідомої інтелігенції першого поважного часопису “Основа” , що почав виходити в Петербурзі з 1861 року Саме зі сторінок цього часопису (кн. 8 за 1862 рік) вперше було повідомлено читачів про створення в Петербурзі Громадського комітету для збору коштів на видання підручників і Святого Письма українською мовою.

Таким чином, до середини XIX століття в українському суспільстві визріла конечна потреба перекладу Святого Пись­ма народною мовою. Сталося так, що на цю надзвичайно складну працю першим відважився Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук князя В. Безбо- родька, сам родом з Чернігівщини, палкий прихильник ук­раїнської старовини.

Закінчивш и історико-філологічний факультет Харків­ського університету, він відразу почав проявляти свій хист у красному письменстві. Перша збірка віршів початкуючого поета, видана у Полтаві 1864 року, мала цілком промовисту1 8 -7 - 1 1 6 5

назву — “М ова з України ”. Добре володіючи грецькою мовою, він за відносно короткий проміжок часу виконав надзвичайно великий обсяг роботи — переклав тогочасною літературною українською мовою чотири Євангелія Нового Заповіту.

Для розгляду і одержання дозволу на друк автор перекладу надіслав 1860 року результат своєї праці на дві адреси — С и­ноду Російської православної церкви до Москви та Академії наук у Петербург. Незабаром з Петербурга надійшла обнадій­лива відповідь: переклад Біблії визнавався ученими задовіль­ним і вартим надрукування. Церковна ж ієрархічна установа відповіла категоричним “ні”: “Перевод Евангелий, сделанный Вами или другим кем-либо, не может быть допушен к печа­танию ...” До речі, такі бюрократичні фрази, як “ не может быть допущено к печатанию” чи “безусловно запретить к на­печатанию” в умовах дії антиукраїнських Валуєвського (1863), а згодом Емського (1876) цензурних актів проставлялися практично на всіх україномовних рукописах з історії чи культури України, що надходили з України для “іспрошенія дозволу” до цивільного або церковного цензурних відомств Москви чи Петербурга.

Заборона видати україномовний переклад Нового Запові­ту Пилипа Морачевського пояснюється ще й тією обставиною, що українці і в цьому питанні пішли попереду своїх північних сусідів. Адже перший переклад Біблії російською літератур­ною мовою було здійснено в Москві лише в 1876 році.

Морачевський все ж не втрачав надії побачити свою працю надрукованою, тому ще три роки після одержання негатив­ної відповіді з Москви удосконалював перекладений текст. На жаль, ця колосальна праця за життя перекладача з полі­тичних причин так і не дійшла до тих, кому вона признача­лася, — простих українців, які прагнули осягнути таїну й силу Христового слова рідною мовою. Але вона не пропала без­слідно. Після обнародування царського маніфесту у листо­паді 1905 року щодо волі друку небайдужі українці, завдяки єпископу Парфенію, згадали про готовий до складання руко­пис Морачевського. 1906 року стали друкувати чотирикнижжя Нового Заповіту окремими випусками. Але ініціатори видання дуже виправили мову перекладу, що, на жаль, знизило літе­ратурну цінність праці.

2 7 4 ________________________ К И Ш И С В Я Т О Г О І І ИС Ь МЛ и СІЯТІ І в УКІ>;\ЇІИ

Спроби Менш відома в історії друга спроба пере-ІУІаркіяпа кладу Святого Письма тогочасною галиць-іиаіиковича ко-українською мовою одного з провідни- та Володимира ків національного відродження в західно- Алексапдрова українських землях першої половини XIX

століття М аркіяна Шашкевича. Протягом 1811 -1834 років він ретельно працював над

“ Псалмами” і Євангелієм від Матвія та Марка. Найбільше поета захопили “Давидові псалми” , хоча в прикінцевому ва­ріанті інтерпретував їх довільно. “Давидові псалми” в пере­кладі Ш ашкевича одержали назву “Руслановіпсалми Харак­терна їхня особливість у тому, що вони значно коротші від оригінальних і за своєю композицією скоріше нагадують со­нети: наприкінці кожного псалму подається своєрідний ключ до розуміння викладених попереду думок. 1 ще одна відмінність Ш ашкевичевого перекладу “ Псалмів”; прагну­чи наблизити їх зміст до простого галицького читача, пере­кладач надав ряду сюжетів виразно національного характе­ру. М іркування Давида про святий Сіон, Ізраїль, спадщину Якова у “ Русланових псалмах” спроектовано на “наших лю ­дей”, “вітер на степах України” , “русько-українське серце” , “віру руську” , “ віру тверду як Бескид” і т. д.

Як і в попередньому випадку, за життя М аркіяна Ш аш­кевича спроби його перекладів Святого Письма тогочасною галицькою мовою також не реалізувалися.

Варто згадати в цьому контексті ще одну маловідому спро­бу дати своєму народові можливість читати Святе Письмо рідною мовою, здійснену українським письменником і фоль­клористом Володимиром Александровим. За фахом він був військовим лікарем, за чином — генералом, але в душі — ук­раїнським патріотом. Це й спонукало його у віці 53 роки за­сісти за вивчення староєврейської мови, аби з оригінальних текстів створити україномовну версію біблійної історії. Ве­ликий намір йому вдалося реалізувати лише частково. 1877 року у кількості 20 примірників вийшла друком його “Кни­га Іова, на м алоруську м ову перелож ена”. Цей автор написав також кілька віршових переказів біблійних легенд, з-поміж яких — “ Притча про Х риста-сіяча” .

Видаїїнл Книги кн и г у кри їпськ ою л ітсритуриою моиоіо 2 7 5

Переклад Давню мрію українців про власний пере-Ііаіітелеймона клад і видання Біблії найповніше вдалося Кулііиа реалізувати в минулому столітті Пантелей­

мону Кулішу Копітка праця цього діяча з біблійними текстами, що в цілому тривала

тридцять років, сповнена була багатьма драматичними ко­лізіями, на яких варто бодай фрагментарно наголосити в цьому огляді.

Задум приступити до перекладу Святого Письма в Куліша визрів у роки його державної служби чиновником з особливих доручень царського уряду у Варшаві (1864-1867). Маючи безпосереднє відношення до заснування у Львові літератур­ного журналу “ Правда” , він спочатку публікує там перші ча­стини своїх перекладів — Книгу Іова, Псалтир. 1869 року як додаток до цього журналу виходить ціле п ’ятикнижжя М ойсея, що мало таку загальну назву; “Святе Письмо, або вся Біблія Старого і Нового Завіту русько-українською мо­вою переложена. Частина 1. П ’ять книг Мусієвих” .

Знайомство у Відні з галичанином Іваном Пулюєм, який багато в чому поділяв погляди Куліша, прискорило перекла­дацьку працю, оскільки після попередньої домовленості з Британським і Закордонним Біблійним товариством вима­льовувалася перспектива видати офіційним шляхом повний текст Біблії для українців як Галичини, так і Росії. Найпер­ше, йшлося про повний переклад Нового Заповіту Пулюй, який добре знав грецьку, дуже допоміг Кулішеві, в якого більше часу стало для виправлення перекладеного україн­ською мовою і вивірення з церковнослов’янським, росій­ським, польським, сербським і латинським текстами.

Підготовлені до друку всі чотири Євангелія були пере­дані до Біблійного товариства через його представника у Відні Мілярда 1871 року З хвилюванням очікуючи результату екс­пертизи, Куліш все ж не сподівався на негативну відповідь. На жаль, вона виявилася саме такою. Головний рецензент перекладу відомий віденський славіст Франц Міклошевич виніс суворий вердикт; переклад досить віддалений від грець­кого оригіналу й не може бути прийнятий до друку під патро­натом цієї організації. Зважаючи на скрутний матеріальний стан П. Куліша, така відповідь, звичайно, дуже засмутила його, але не спинила бажання працювати далі. За сприяння

2 7 6 ________________________ КІ І ИІ Н С.ИЯ І 'ОІ 'О І І ИС Ь МЛ І И Л Я Т І І І? У К РАЇ НІ

брата дружини Василя Білозерського Куліш відважується друкувати своє дітише. Побачило воно світ з друкарні Нау­кового товариства ім. Ш евченка у Львові 1886 року (поста­рався 1. Пулюй) і мало таку назву: “Святе Письмо Нового Завіт у. М овою русько-укра їн ською переклали П. А. Куліш і Д -р І. Пулюй ”. Обсяг цього видання — 464 сторінки.

Видання у світ власним коштом результатів своєї бага­торічної праці не принесло перекладачам належної втіхи. В Галичині книгу зустріли прохолодно, а то й вороже. Із зрозу­мілих причин проти неї виступили передусім уніатські свяще­ники та москвофіли. Але й свої, українці, не поцінували гідно подвижницької праці двох достойників нації, захоплених соборницькою ідеєю. Не зовсім умотивованою видається сьогодні, скажімо, критика цього перекладу Іваном Франком.

Проте ні бойкот перекладацької праці явними і прихо­ваними недругами, ні пожежа на хуторі М отронівка, під час якої згоріло немало рукописного матеріалу, ні заборона по­ширювати це видання на території Російської імперії не спи­нило запалу Куліша будь-що сповна реалізувати задумане. Після численних переробок і доповнень, після 14 літ листу­вання з Біблійним товариством останнє таки погодилося 1885 року купити переклад Нового Заповіту. Видання це побачило світ у Відні 1887 року, а потім повторене було через п’ять років.

Ця маленька перем ога вселила Пантелеймону Олександ­ровичу надії видати повну Біблію в Росії. Тривале в часі його листування з М. Драгомановим засвідчує, як гаряче підтриму­вав цю ідею побратим за духом. Драгоманов навіть спеціально приїздив до Петербурга полагоджувати з М. Костомаровим питання про виділення для Кулішевого перекладу спеціальних коштів. На жаль, спроби ці не увінчалися успіхом.

П. Куліш помер 1897 року, не завершивши своєї багато­річної праці. Дружина письменника Ганна Барвінок пере­дала незавершену працю чоловіка на зберігання поміщику Тарновському Незабаром помер і сам Тарновський, але він встиг домовитися з письменником І. Нечуєм-Левицьким про закінчення перекладу, заплативши йому наперед за роботу.

Мабуть, житейською долею П. Куліша та його побратимів було так передбачено, що багаторічна історія поневірянь і розчарувань з перекладом Біблії мусила все ж завершитися щасливо. Британське і Закордонне Біблійне товариство після

К и д а т ііі K lim и кііи і укр а їн сько ю .ііт гр ату р н о іо м овою 2 7 7

2 7 8 К І І І І І И С В Я Т О Г О І І И С Ь М Л Іі С І Я Т І І в У К Р Л Ї Н І

неодноразових переговорів з І. Пулюєм, нарешті, прийняло до видання увесь текст рукопису. Наприкінці і 903 року в тому ж таки Відні ця давноочікувана книга побачила світ. На твердій обкладинці її було відтиснено українські слова: “Святе Письмо С т арого і Н ового Завіт у. П ереклад П. О. Куліш а, І. С. Л евицького і І. Пулюя. Відень, 1903 Проте в умовах дії ше жорсткішого від Валуєвського (1863 року) Ємського ан­тиукраїнського цензурного циркуляру фактично до революції 1905 року жоден примірник цієї книги не міг бути офіційно ввезений до Росії. Не допомогло навіть особисте звернення до імператриці вдови покійного перекладача.

Іван Огієнко у своїх богословсько-історичних студіях так оцінює вихід у світ першої повної україномовної Біблії: “ Це був надзвичайно величний і важливий момент в історії укра­їнської духовної культури, — за весь час життя українського народу в нього вперше появилася повна друкована Біблія

СЬВЯТЕ ПИСЬМО

СТАРОГО І НОВОГО ЗАВІТУ

МОВОЮ РУСЬКО-УКРАЇНСЬКОЮ.

у ВІДНІ

ВИДАННЄ БРЯТАВСЬКОГОІ ЭАГРАНИЧНЬОГО Б Ш Ш Н О ГО ТОВАРИСТВА.

І»Ов.

ІІІб.ІІЯІі уіг| )а їііо м о ш іо м у

іісрскла.чі1 Іа и т с л с іім о ііа К у л і і і іа .

І5ІДСНІ,,І!)()3 (ік'ріііс тідаїїі і))},

(друге іімдапіоі)

Ж ИВОЮ народною мовою. Справді, це була велика історична подія в духовному житті України. І велика заслуга в цьому Британійського Біблійного товариства, яке поставило собі високошляхетне й побожне завдання — нести Біблію кож­ному народові в його рідній мові. І в цій своїй праці Товарист­во не оминуло й український народ” .

Одна важлива обставина завадила Кулішевому перекладу стати на початку XX століття тим взірцем української літера­турної мови, якими вважалися перекладені національними мовами Біблійні тексти в англійців, французів, німців чи чехів. І Куліш, і Нечуй-Левицький, і тим більше галичанин Пулюй у своїй праці дотримувалися різних правописних норм. Редагувати ж рукопис випало саме Пулюю, який ми­моволі привніс до тексту іде більше так званих галицизмів.

Отож, з мовної точки зору цей текст на момент його ви­ходу в світ був уже застарілим. Такий недолік особливо став відчутним на період двадцятих років — час активної україні­зації, адже саме тоді приймаються суттєві зміни в україн­ському правописі. Завдяки новітнім набуткам українського красного письменства на початку століття формувалася й нова українська літературна мова. Новими відкриттями, які не могли об’єктивно врахувати П. Куліш та його однодумці, збагатилося за цей час і світове біблієзнавство. Але найго­ловнішим недоліком ц ієї праці було те, що П. Куліш здійс­нював свій переклад Старого й Нового Заповіту місцями не дослівно, а у вільному перекладі, що спричинило значні відхи­лення від оригіналу і що для канонічного тексту вважається неприпустимим.

Таким чином, на початку XX століття перед українським суспільством складалися об’єктивні передумови необхідності другого повного перекладу Святого Письма українською мо­вою. Волею історичних обставин складеться, що така велична, відповідальна й надзвичайно тяжка місія випаде на долю Івана Огієнка — митрополита Іларіона.

В ндцкіія К ііпі и к ііи г україікч .ііок) .і іт с р а т у їт о іо м овою 2 7 !)

Переклад У тому, якою тяжкою і відповідальною єІвана праця особистості, яка відважується взя-Огіснка тися за переклад Біблії, свідчать такі де­

талі: П. Куліш трудився на цьому поприщі

тридцять літ, Огієнкові ж хресна дорога до своєї Біблії стала довшою більш ніж на десять років... Від початку перекладу богослужбових книг у Кам’янці-Подільському до одержан­ня сигнального примірника перекладеної ним повної Біблії у Вінніпезі пройшло 42 роки.

Ідеєю перекладу й видання Книги книг Іван Огієнко жив ше від часів своєї праці на посадах ректора Кам’янець-П о- дільського державного українського університету та міністра освіти, а згодом і міністра віровизнань уряду Української На­родної Республіки. Однак основну роботу йому довелося виконувати в еміграції.

Звільнившись від праці в уряді УНР, професор Огієнко переїздить восени 1922 року з польського Тарнова до Вин­ник і, будучи практично без роботи, починає переклад Но­вого Заповіту. Одночасно розробляє методи й принципи ро­боти з біблійними текстами. Тоді перекладач поставив пе­ред собою два найголовніші завдання: по-перше, найточніше передати зміст оригіналу, дбаючи передусім про логічну вмо­тивованість цілого ряду багатозначних слів, і, по-друге, забез­печити переклад милозвучною, сучасною літературною мо­вою. Йшлося, отже, про те, що новий переклад повинен бути не простим наслідуванням усіх досі відомих спроб, а цілком новим за методикою, чітко опертим на оригінали: для Старого Заповіту — з єврейського, для Нового Заповіту — з грецького.

Ймовірно, саме цілий ряд глибоко наукових праць про­фесора Огієнка, які були широко відомі на той час у Європі, потрапили в поле зору експертів-бібліїстів Британського і Закордонного Біблійного товариства й остаточно переконали їх у тому, що кращої кандидатури для української версії Біблії годі шукати. 1 квітня 1936 року це товариство укладає з укра­їнським ученим-емігрантом угоду на повний переклад і ви­дання україномовної Біблії. Згідно з цією угодою, повністю вся робота з перекладу Біблії мала бути завершена через п’ять років. На розгляд комісії перекладач зобов’язувався подавати рукописи частинами. Порядок перекладу визначався таким:1. Новий Заповіт; 2. Псалтир; 3. Старий Заповіт.

Новий Заповіт — Чотири Євангелія (від Матвія, Марка, Луки, Іоанна), які Огієнко почав перекладати ще в двадцятих роках для Американської місії, практично на момент підпи­сання угоди були вже викінченими і через місяць передані

2 8 » ________________________ І І І І ИГИ С В Я Т О Г О І І ІК' .ЬМЛ В СІЯТІ І 1} УКРАЇ НІ

В идання Іхннги книі україн сі.ко іо л іторату їіно іо мовою 2 8 1

ДО Лондона. А з наступного, 1937 року, почалося їх друку­вання. Частина замовлення — п’ять тисяч примірників — була розміщена в друкарні Наукового товариства ім. Ш евченка у Львові. Новий Заповіт з Псалтирем накладом 25 тисяч при­мірників вийшов 1939 року у Варшаві. Через три роки, вже в розпал Другої світової війни, керівництво Біблійного това­риства розміщує замовлення на 10 тисяч примірників Нового Заповіту і Псалтиря в перекладі Івана Огієнка в Стокгольмі.

Робота над перекладом Старого Заповіту тривала з З лис­топада 1936 року до 1 липня 1940 року. Просувалася вона відносно швидко, бо перекладач мав багато напрацьованого раніше матеріалу. Обрана була копітка, складна, але єдино правильна з наукової точки зору методологічна система пере­кладу із староєврейської мови, де немало слів мають одно­часно декілька значень: на початку робився дослівний єв­рейсько-український переклад (перший рукопис), а після — переклад українською літературною мовою (другий рукопис). Збережені в архіві митрополита Іларіона у Вінніпезі оригінали дають можливість уявити масштаби цієї воістину подвижни­цької праці. Візьмемо для прикладу лише перший рукопис — дослівний переклад. Кожне окреме слово із староєврейської Біблії виписувалося пере­кладачем на окремому ряд­ку, біля нього — українські відповідники. Всіх таких слів — 775 тисяч, всіх таких сторінок — понад 14 тисяч.Останні скріплені нитками в окремі зшитки по 400 сто­рінок у кожному. Таких зшитків 37. Буквально кож­на сторінка рясніє числен­ними примітками, вставка­ми, уточненнями.

НОВИЙ ЗАПОВІТГОСПОДА Й СПАСИТЕЛЯ НАШОГО

ІСУСА ХРИСТА

З ГРЕЦЬКОЇ МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ Н А Н О В О П Е Р Е К Л А Д Е Н И Й

І Іоіїиіі З ап о в іт у iK'pcKjiaiM’ Івиїїа ()і'і< ика. О іо к іо льм , 1942

SALLSKAPET FOR EVa NOELII UTBREOANDE і RYSSLASD S TO C K H O LM

ТОВАРИСТВО для П о ш и р е н н я е в а н ге л ія в р о с ії ш токгольм

Із смертю своєї дружини Домініки Іван Огієнко втратив і свого незмінного, надійного й вірного пом ічника, яка стільки років добровільно й самоусвідомлено перебирала на себе всю ту чорнову, рутинну й таку відповідальну роботу з підготовкою рукописів до друку. Але під час завершення своєї багаторічної праці все ж у нього були надійні помічники, імена яких варто повернути із забуття і залишити для пам’яті нащадків як співтворців другого перекладу україномовної Біблії. Це, передусім, прекрасний гебраїст Хаїм Ротбарт та друкарки Катерина Чайківська і Софія С ім’янцева.

Перекладач дотримав обумовленого в договорі з Британ­ським Біблійним товариством терміну закінчення перекла­ду всієї Біблії — 1940 рік. 19 липня остання її частина була передана представникові Товариства В. Енгольцу.

282__________________________ К І І И І ' И С І І Я Т О І О І І І І С І . М Л І? с т т і І | { У І П> Л Ї І П

.'іагроіш Наступні події розвивалися так стрімко й

.знищення набирали такого тривожного забарвлення,Огіснкового ЩО навіть прагнення просто зберегти, по- руконису рятувати цей найдорожчий скарб в умо­

вах війни часом здавалося нереальним.Першим сигналом тривоги був неспо­

діваний приїзд до Холма, до митрополичої резиденції Іларіо- на, наприкінці 1940 року пастора Енгольца. Він вирішив повернути перекладачеві одержаний раніше примірник руко­пису Біблії, який не встиг переслати до Лондона, для збере­ження в безпечному місці в Холмі. Більше того, єврей за на­ціональністю, Енгольц сам просив порятунку в митрополита. Адже за вказівкою Гітлера, з розширенням зони окупації на східних теренах Європи, нацисти все активніше розгортали полювання на євреїв, заганяючи їх на неминучу смерть до концентраційних таборів, передусім у Польщі.

Ризикуючи бути викритим, митрополит Іларіон не зачи­нив перед цим чоловіком свої двері в ту тяжку для нього хвилину і переховував його певний час у себе вдома. Не бу­дучи певним у надійності збереження оригіналу і двох копій машинопису Біблії в Холмі, перекладач знаходить у Варшаві друкарку Софію Сім’янцеву, передає їй один примірник для ще одного передруку і переховування його там, у варшав­ському помешканні друкарки.

Яким передбачливим і пророчим було те рішення! Вели­чезна бібліотека і все майно митрополита Іларіона у Варшаві, про що вже йшлося, безслідно пропали 1944 року в палаючій польській столиці. Залишилися напризволящ е рукописи і в Холмі — після фактично примусового вивезення звідти ф а­шистами проводу Української православної церкви. 1 лише завдяки мужності й самовідданості справжньої української патріотки Софії Сім’янцевої передрукований нею примірник і оригінал другого в українській історії повного перекладу Біблії нашою мовою було врятовано. Вона ж якимось дивомі доставила цей вантаж — 20 товстелезних зш итків — до Ш тробського Плеса в Словаччину, де в той час перебував із своїм близьким оточенням Огієнко-Іларіон.

На тому історія митарств маш инописної Біблії не зак ін­чилася. В нелегку й небезпечну дорогу до Ш вейцарії Огієнко взяв лише перший примірник машинопису. Копії та допо­міжні матеріали, зокрема й словники, він змушений був зали­шити в Сан-Пельтені поблизу Відня на збереження знайо­мому священику. 4 квітня 1945 року Сан-Пельтен зайняли радянські війська. Митрополит Іларіон довідався про це тоді, коли відважився на небезпечну операцію в Лозанні і вже напи­сав свій прощальний заповіт. Отож, у ту пору він не споді­вався, що полишені в Австрії рукописи не будуть знищені.

Вже переїхавши до Канади й удосконалюючи свій пере- лад по першому примірнику, з яким ніколи не розлучався, митрополит Іларіон написав до Лондона й повідомив про місцезнаходження тих матеріалів в Австрії, яких йому бра­кувало. 1949 року офіцери англійської армії віднайшли всі Іларіонові рукописи, збережені в гарному стані, в Сан-Пель­тені й відправили до Лондона. Звідти дорогоцінний і місткий пакунок було доставлено до Вінніпега.

Вндіиіия К ни ги кн и г україи і'і.ііок) .іітсратур іи н о моїю іо 2 8 3

Українську Отож, наприкінці 40-х років відновилисяБіблію перервані воєнним лихоліттям та митар-видавали ствами по Європі переговори перекладачалондонські ’З лондонським замовником щодо подаль-друкарі рукопису. Для оперативного його

перегляду одночасно кількома членами Ревізійної комісії Біблійного товариства

2 8 4 і г і І І І І ' І І св я т о ю І І И С Ь М Л в с в і т і і в у к р л ї і и

виникла потреба в ще одному машинописному передруці з двома копіями. ІДю роботу виконала протягом 1952-1953 років донька митрополита Іларіона Леся Огієнко-Біда. Ще кільканадцять місяців тривалої й виснажливої праці пішло для остаточного редагування й виправлення тисяч сторінок рукопису. 14 березня 1955 року члени ревізійної комісії пас­тори В. Кузів та Л. Ж абко-Потапович остаточно ухвалили ретельно перевірений переклад Біблії до друку

З 28 березня по 10 червня частинами відсилався до Л он­дона Огієнків рукопис. Цілий рік ше тривала підготовка до складання — затримка вийшла через виготовлення букв з наголосами, а також через брак суто українських літер ї, є, чого в кириличних шрифтах лондонської друкарні “ Вільм Кловес і сини” , якій доручено було здійснити друк україн­ської Біблії, не було. Ще два роки пішло на читання першої, другої та третьої коректур.

12 червня 1962 року у Лондоні виходять у світ сигнальні примірники однієї з найголовніших для українців книг рід­ною мовою. Це великоформатний том обсягом 1524 сторінки. Текст набраний крупним, 14-м кеглем у дві колонки з ав­торськими виносками посилань посередині шпальти. Білий люксусовий папір, пофарбований на трьох зрізах у червоний

колір. На твердій синій оп­раві, оформленій позолоче-

м ним орнаментом з право-I I славним хрестом у верхній

центральній частині, такою ж позолотою відтиснені слова: “БІБЛ ІЯ або КНИГИ СВЯТОГО ПИСЬМА. На у к ­раїнську м ову переклав мит -

' ' ^ Ж ' ■'Ч ' і ' '

ГІОІІІІІІИ ІІ('|)(‘КЛид Іііблії уіїраїмсі.кок) монок), .чдіисік'ііии митроиолигом І.іаріоііом

рополит Іларіон Такий же текст вмішено й на позолочено­му корінці. Титул цього видання дещо відмінний від напису на оправі; “ Біблія або книги Святого Письма Старого й Но­вого Заповіту. Із мови давньоєврейської й грецької на украї­нську дослівно наново перекладена” . Внизу сторінки — “ Бри­танське й Закордонне Біблійне товариство. 1962”. Цікавою, рідкісною й глибинною за змістом сприймається емблема, вміщена внизу титулу, — силует молодого сівача, який од­нією рукою тримає корзину із зерном, а іншою засіває ним довколишню ниву.

Отож, мрія перекладача про забезпечення можливості і права українського народу звертатися до Бога рідною мовою нарешті здійснилася. До неї він ішов цілих 42 роки, вклада­ючи в свою титанічну працю стільки здоров’я, розуму, сили волі, захоплення.

То був справжній науковий подвиг, і ним не могли не за­хоплюватися і ті, хто добре знав Огієнка, і ті, хто почув про нього вперше під час широкого представлення в християн­ському світі Біблії мовою великого, але бездержавного, укра­їнського народу. Свідченням цьому є і факт відзначення мит­рополита Іларіона спеціальною медаллю королеви Англії Єлизавети II з нагоди коронації ї"і величності 2 червня 1953 року, і обрання перекладача “почесним дожиттєвим членом” Біблійного товариства 5 грудня 1955 року

Відтоді саме цей переклад стане взірцем для декіль­кох пізніш их перевидань, зокрема і в М оскві 1988 року, коли М осковський патріархат прийняв ріш ення про ви­дання Біблії українською мовою на відзнаку 1000-ліття Хрещення Русі.

Після неодноразових перевидань у Канаді, Сполучених Штатах Америки, країнах Західної Європи, до того ж, знач­ними накладами, прийшов, нарешті, довгожданий час друку­вання Огієнкового перекладу Біблії вдома, на українській зем­лі. Заходами Українського Біблійного товариства ця найго­ловніша, найдорожча і найтрудніша праця Івана Огієнка — україномовна Біблія — за роки незалежної України була відтворена в Україні вже кілька разів, до того ж, значними накладами. Скажімо, лише 2002 року друкувалося два ви­дання; великого формату накладом 50000, зменшеного фор­мату — 15000 примірників.

Іііідииіія КпіП ІІ кн и г уКриїіИМЛчОІО .’іІТ(')){ІТу|)ПОИ) мошно 2 8 5

28В иііііі И СИЯ гої’о ІІИСЬМЛ и с т т і 11: укрлїпі

Інші Майже одночасно з лондонським видан-переклади ням Біблії в перекладі Огієнка-Іларіона віі видання Римі з ’являється ще одна україномовна

Біблія, здійснена для потреб українських католиків. Переклад цього видання з

грецьких оригіналів здійснював протягом 12 років отець Іван Хоменко. Заголовок цього видання, передрукованого 1991 року, — Святе Письмо Ст арого та Нового Завіт у.

1985 року заходами М іжнародної християнської місії Святе Письмо українською мовою виходить друком канод- ському місті Торонто. Видання має назву Новий Завіт, псальми і приповіст ки Соломона. За основу канадські видавці взяли текст Куліщевої Біблії віденського видання, однак зробили значну мовну редакцію. Видання це з позолоченим тиснен­ням заголовку цікаве ще й тим, що ілюстроване гравюрами на біблійні теми.

З 1993 року в Україні за ініціативою Українського Біб­лійного Товариства ведеться копітка робота з нового, чет­верт ого повного п ерекладу Б іблії українською мовою. Н а­прикінці 2000, ювілейного, року накладом 50000 примірників побачила світ перша частина цього значного видавничого проекту — Новий Заповіт Перекладачем цього видання, яке

має на меті задовольнити усі наявні в Україні кон­фесії, виступає доктор бо­гословських наук Рафаїл Турконяк.

А напередодні 100-річ­чя першого виходу в світ у Відні Біблії в перекладі Пантелеймона Куліша ре-

СВЯТЕ ПИСЬМО СТАРОГО ТА НОВОГО

ЗАВІТУ

с ДРУГОГО ВАТИКЛНСЬКОГО ВСЫХНСЬКОГО СОБОРУ

РИМ — ТОРОНТО Виїївняитіо о с Вігняіан

ІііГк'ііл Д.ІЯ іі()т|)(-Г) українських кіітолмкії! у исрскли.чі Іііііііи Хомсіїка. Рмм-'Гороііто, І!)!) І

принтне ЇЇ відтворення було здійснене В Києві завдяки енту­зіазму й одержимості столичних професорів Василя Ш енде- ровського та Володимира Козирського та підтримки київської міської влади.

Запитання і завдання для самоконтролю

Чому Біблію називають Книгою Книг?Окресліть основні грані книгознавчого аспекту Біблії.Аргументуйте тезу: переклади і видання книг Святого Пись­

ма стали основою розвитку мови у межах кожного народу.Дайте коротку характеристику найдавніших рукописних біб­

лійних текстів та їх перекладів, збережених до наших днів.Коли, де і ким здійснювалися ранні спроби перекладати і пе­

реписувати біблійні тексти тогочасною українською мовою?Чим відрізняються видання Біблій Ф. Скорини та К. Острозького?З якого оригіналу готувалася до друку перша повна Біблія в

Москві?Охарактеризуйте географію поширення примірників Острозької

Біблії в світі.Чому українці не отримали в Москві дозволу на видання Біблії

в українському перекладі 77. Морачевського?Назвіть нереалізовані проекти видання українцями біблійних

текстів у XIX ст.Хто допомагав П. Кулішеві перекладати і видавати Біблію ?Чому Кулішів переклад не було визнано канонічним ?Охарактеризуйте основні етапи роботи /. Огієнка над пере­

кладом і виданням повної Біблії.В чому полягала загроза зниш,ення огієнкового рукопису?У друкарнях яких країн світу друкувалися книги Святого Письма

українською мовою ?Хто з видатних українських просвітителів, учених, письменни­

ків займався перекладами і виданнями книг Святого Письма ?

Рекомендована літерат>т>а до теми

Ковальчук Г. “ К нига К н и г” у ф о н д і в ідділу стародрук ів та р ід ­к існи х видань Н ац іон альн ої б ібл іотеки У країни ім ен і В. І. В ернад- ського / / С тудії з архівної справи та докум ентознавства. — 2001. — Т. 7 . - С . 1 4 4 -1 4 9 .

Лабунька М. Біблія сер ед сл ов ’ян / / С вобода (С Ш А ). — 1993. —13 ли пня .

. ' ї а т і ’гаїмкі і . і а і і д а т і и . І’ок о м с і ї д о і і а м а л і т е р а т у р а 2 8 7

Огієнко /. Біблійні студії; Богословсько-історичні нариси з духовної культури України. — Вінніпег; Наша культура, 1963. — 287 с.

Огієнко /. Методологія перекладу Святого Письма та Богослуж­бових книг на українську мову. — Варшава, 1927. — 33 с.

Рижский М.И. История переводов Библии в России. — Ново­сибирск, 1978.

Рождественский В. Историческое обозрение Священых книг Нового Завета. — СПб., 1878.

Стародуб А. 3 історії українських перекладів Святого Письма / / Наша Віра. — 2000. — №10.

Степовик Д. Київська Біблія ХУИ століття; Дослідження не­здійсненого біблійного проекту Петра М огили. — К., 2001. — 240 с.

Тимошик М. Книги Святого Письма українською мовою; до історії перекладу і видання 11 Друкарство. — 2000. — № 1. — С. 10-15.

Тимошик М. Князь Костянтин Острозький та його Біблія 11 Дру­карство. — 1999. — №5. — С. 8—11.

2 8 8 ___________ І І І І Н І Н С Н Я Т О І О І І И С Ь М Л И С И П І І І? У К Р А Ї Н І

Т е м а 1 1

ВИДАВНИЧИЙ РУХДОБИ визвольнихЗМАГАНЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (1917-1920)

3(иигарь•оітс укі-ліигьі>оп) ііпсьмкт гн а .

І.Ті. Жвіімь, ІМ7 р. ЧіСіїв і «.

Ситуація з українським друком напередодні Л ю тневої І)ЄВО.ІЮЦІЇ 1917 року

Ф оі)м ування нової ирідавничої м ереж і

П олітикаукраїнських урядів у видавничій справі

К а м ’янець- Подільський як видавничий і кнні'ознавчий центр УНР

Видавничий репертуар

/-І 1()5

Поглиблення розрухи й безладдя, спонукане розгортан­ням воєнних дій, у які з 1914 року було втягнено більш як 34 країни, призвело до поступового розвалу Російської імперії. Фатальні політичні й соціально-економічні потрясіння на величезних просторах цієї імперії, викликані згодом Лютне­вою революцією і жовтневим переворотом 1917 року, тріум­фом і трагедією Української революції, страшними наслідками повсюдного наступу й утвердження більшовизму в розмаїтті його тоталітарних і волюнтаристських форм, а після цього — ще жахливіші наслідки Другої світової війни, — все це чи не найбільше спустошило просвітницьку, наукову, поліграфічно- видавничу галузі, зруйнувало дощенту те, що протягом де­сятиліть вбирало в себе і формувало на віки все найцінніше, найпотрібніше народові — інтелект нації.

Однак ці потрясіння могли лише на певний час, у чер­говий раз, обмежити, заборонити друковане слово. Знищити ж його повністю, вихолостити з нього дух правди і волі ніякі сили не могли й цього разу.

2!)()____________________________________________И И Д Л В І І И Ч Н И РУХ ДОІ І Н У И Р

§ 1. Ситуація з українським друком напередодні Л ю тневої револю ції 1917 року

Відновлення 2 серпня 1914 року — буквально другого цензури дня після початку Першої світової війни —

російська влада в Києві забороняє вида­вати газету “ Рада” . Така ж доля незабаром

спіткала і журнал “Українська Хата” . А вже з початком на­ступного року, за наполяганням військових, спеціальним розпорядженням київського губернатора призупинялася діяльність усіх редакцій газет, що виходили “на малоросій­ському наріччі” . Під це розпорядження потрапила ціла низ­ка періодичних друкованих органів, що утворилися після обнародування царського маніфесту від 17 жовтня 1905 року, зокрема найтиражніші місячники “Літературно-Науковий Вісник” , “Україна” , “Дзвін” , “Світло” , “ М олодаУкраїна” та інші.

Спроби властей у черговий раз накинути пута на україн­ське друковане слово, скориставшись військовим станом,

стосувалися не лише засновників новоутворених періодич­них видань, а й видавництв. Знову сміливішає й нахабніє Київський цензурний комітет, роботу якого організовує в цей період професор університету Св. Володимира, українофоб Т. Ф лорінський. Знову запроваджуються вимоги отримання дозволу цензурного комітету на кожне нове видання.

Заборонницькі розпорядження доходять і до книжкових магазинів: закривається одна з найбільших українських кни­гарень у Києві — книгарня “Літературно-Наукового Вісни­ка” . Це значно ускладнило роботу утвореним у Києві після 1905 року видавництвам з чітко окресленими українізацій- ними напрямками програм.

.УкріГмк-і.іїо д|)уі;іі|иті!<) іт іі( 'р< дадм ( І ! )І7 року 2 !)І

Н а пів лега льн е 1 все ж навіть за цих умов загартовані без- кнпговндання кінечною боротьбою з цензурою видавці

українських книг, хоча й епізодично, але все ж пробиваються до свого читача. 1914

року друкарня Першої Київської друкарської спілки випус­кає у світ підготовлену видавництвом “ Час” невелику бро­шуру “Життя Тараса Ш евченка”, а також солідне дослідження С. Єфремова “ Ш евченко”. Наступного року у Києві поба­чив світ науковий збірник, присвячений роковинам народ­ження Тараса Ш евченка. На додаток до цього видання тут і в інших містах України поширюється випушена в Одесі ще 1912 року велика за обсягом (320 сторінок) збірка “ із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів” з передмовою, упорядкуванням і примітками відо­мого українського бібліографа і критика М. Комарова — “ Вінок Т. Ш евченкові”.

Потужну шевченкіану цього періоду доповнює благодійна акція видавництва “Час” , здійснена 1910 року. Тут підготу­вали і випустили нечуваним на той час накладом — 100 тисяч примірників — плакат з портретом і біографією символу української нації — Тараса Шевченка. У створенні цього пла­ката брали участь відомі українські маляри Ф. Красицький та 1. їжакевич. Текстову частину виконали Борис Грінченко, Сергій Єфремов, Федір Матушевський. Кошти, виручені від реалізації цього друку, працівники видавництва пожертвували па спорудження пам’ятника поету в Києві.

2!)2 І 5 И Д Л І Я І И Ч И Й І'УХ Д ОІ І И М І Р

Кмбл('мі| уіі|>сіїіІ('ЬКІІХ ііи.чиііііміі.ті!, іім>дія.іи ііаіісреііолмі ііостаїїіія У І ІР

Набула громадського розголосу акція студентів Київського університету, галичан за походженням, із збирання серед на­селення пожертв для закупівлі і відправки полоненим Росій­ською армією солдатам із Західної України, висланих до Си­біру, українських книг. А двом найактивнішим членам цієї ініціативної групи — Поповичу та Лизогубу — вдалося навіть добитися дозволу на друк поеми Івана Франка “ М ойсей”. В історичних обставинах, які складалися, для сотень і тисяч простих українців цей вогненний твір Каменяра був, як ніко­ли, доречний.

Аби обійти київські цензурні рогатки, як і наприкінці минулого століття, починається друк українських книг поза Києвом і Харковом. Так, 1916 року спочатку в Москві, а згодом в Одесі друкується і поширюється по Україні двотижневий літературно-наукових журнал “Слово” . Того ж року в М ико­лаєві побачив світ “Словник Ш евченкової мови” — упоряд­кований невідомим автором, який заховався під псевдонімом “ Нестор-Літописець” . На основі виданого В. Доманицьким

1907 року “ Кобзаря” тут подано алфавітний список слів, ужи­ваних Шевченком. Книжка добре розходилася серед солдатів, для більшості з яких то було чи не перше знайомство з ук­раїнським друкованим словом.

Окремими виданнями, невеликими за обсягами, проби­ваються до читача художні твори В. Винниченка, Б. Грінченка,А. Кащенка, Лесі Українки, І. Ф ранка. В Кат еринославі про­довжує друкувати свої розвідки про історію запорізького ко­зацтва Д. Я ворницький.

Крізь кордонні перепони проникають на Велику Україну окремі львівські, коломийські, чернівецькі видання.

На період військового стану припадають і перші спроби заснування українських видавництв нового типу, діяльність яких організовувалася на добровільних внесках пайщиків з числа членів видавничого товариства. На таких засадах у 1916 році виникло, зокрема, видавництво “Друкарь” у Петрограді.

Архіви зберегли текст звернення правління шойно утво­реного видавничого товариства “Друкарь” до всіх, кому була небайдужою доля українського друкованого слова. Як уні­кальний документ доби, як підтвердження того факту, шо в загниваючій Російській імперії завжди знаходилися націо­нально свідомі сили, які ніколи не мирилися з принизливим становищем українського друкованого слова, фрагмент цього звернення до земляків-українців варто процитувати:

“О д видавництва “Друкарь” у Петрограді”Тепер, коли війна ускладнила вихід нашої книжки, коли д о ­

рожнеча утруднила появу її, то і без то го тендітне і кволе наше книжкове д іло стало перед остільки грізною кризою, що вже не можна спокійно див итися в будучину. Більш двох років майже нічого не виходить нового, нема передруків вичерпаних видань, щезають одні за другим и з книгаренських полиць раніш видані наші автори. Вже не можна д істати Шевченка, Вовчка, Рудан- ського. Франка, Кримського, Яновського, Гринченка, іт. д .; роз- бірається і те, що раніш на складах леж ало нерухомо.

В такий скрутний, тяжкий д ля нашого книжкового діла, час ми робимо почин і засновуємо видавниче товариство “Друкарь” у Петрограді, де все ж зараз легш е провадити видання книжок. Вже запрош ено д о співробітництва фахових лю дей, складено невеличкий капітал; найбільші ж старання І засоби наші ми при­кладем о до того, щоб коло “Д рукаря” скупчити кращі літе р а ­турні і наукові сили,

“Друкарь" починає д іло з вірою в його необхідність, з надією, що життя надасть йому сили д ля буйного розквіту. Але ми розу-

У країн ське друі;іі|><"гш) нам срсдодні 1917 року 2 9 3

294 _____________________________ ПІІДЛвІІИЧИЙ РУХ дони У Н Р

міємо, що ті великі завдання, що зараз стаю ть перед нами, — нам одним не по силі. Через те ми звертаємося до гром адян­ства; гуртом видаваймо рідну книжку!” Спільними силами ми легко досягнем о того, що одним нам не посильно. По наших хатах і господах дрібними сумами без діла лежать десятки, сотні тисяч. Відділим о з них частки в видавництво “Друкарь". С к ла ­дімо д ля діла потрібні гроші; вони ж — не тільки не пропащі, — на них йтиме ди в іде н д (прибуток). Нехай кожен візьме паїв! Нехай кожен знайде пайщиків!”

Сума пайових внесків, визначена правлінням видавни­чого товариства, складала 25 рублів. Ця сума, як зазначалося в листівці, мала надсилатися на дві адреси до Петрограда; правління товариства “Друкарь” , яке тоді розміщувалося в будинку 48 третьої лінії Васильєвського острова та книгарня “Український базар” у будинку під числом один по Больщому проспекту.

Як пощирювалися ці листівки серед українців в усіх регіо­нах Росії? Існувало кілька каналів. Серед них — і вкладання таких листівок у свіжі випуски українських часописів, які все ж виходили в імперії. Зокрема російськомовний, редагова­ний С. Петлюрою в Москві, щомісячний журнал “Украин- ская ж изнь” , який мав на той час чи не найбільше перед­платників.

Феномен Найбільшого успіху в боротьбі за право“ Україїк'ького українців мати свою державу і мову до- іінтаніїя” сягнули видавці журналу “Украинская

жизнь” , який від 1912 року друкувався в М оскві. На основі публікацій часопису

редколегія вирішила підготувати і випустити масовим накла­дом російською мовою книгу з промовистою назвою “Україн­ське питання” . Намір був вкрай актуальним з двох аспектів. По-перше, за обставин, коли російське суспільство вже втра­тило саму уяву про Україну як про національний організм і стало трактувати українство як простий “варіант російської культури” , необхідно було через книгу аргументовано, нена­в’язливо донести до масового неукраїнського читача багатю­щий матеріал, що характеризує український національний рух в його минулому і сучасному П о-друге, нагальною по­требою стало пробудження, розворушення в значної частини

У країн ське л|)ука()Стпо н ап ередод ні І!)1 7 |ю ку 2!)5

української Інтелігенції приспаної, а то й приглушеної націо­нальної самосвідомості, спонукання земляків до важкої про­світницької роботи серед народу.

Книга побачила світ на початку 1914 року. Рівно через рік редакція “Украинской ж изни” перевидає свою новинку, а після закриття журналу більшовицькою владою 1917 року “Українське питання” виходить третім виданням — перероб­леним і доповненим матеріалами, зібраними за гарячими слідами бурхливих подій. Одночасно в Москві було випущено ще одну книгу, присвячену споконвічним українським зем­лям, — “ Галичина, Буковина, Угорська Русь: історичний, гео­графічний та етнографічний нариси”. Успіху пош ирення книги серед читачів сприяло те, що писали ї'ї маститі автори — творці “Украинской ж изни”: Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Дмитро Донцов, Володимир Дорошенко, Сергій Єфремов, Софія Русова, Микола Сумцов та інші.

Цікава подальша доля цієї книги. Вже в перші роки радян­ської влади весь наклад її трьох видань було конфісковано і знищено. Кілька примірників потрапили до спецфондів —

УКРПИНСКІЙ

I I

о

ВОПРОСЬ.

V

ш Ш ш т

У к р а їн с ьк и й п ер ек л ад .у п о р я д к у а ан н я ,

п ер е д м о в а і прим ітки М и к о л и Т и м о ш и к

КИІб Виданаицтво

-ІЄНІ Ол**ни Теліги 1997

І’ (»:!Г()|)ііу’т і і титул ііе|)еііи,чиіііі!і “ Украимекого номроса”І! ііе|)ек.іа,чі україмсі.коіо мопоіо М иколи 'Гимоміика. Киїїі, 1997

протягом більш ніж сімдесят років ідеологи тоталітарного режиму тримали “в ареш ті” “Українське питання” за на­друковане в ньому правдиве слово про Україну і українців, яке здатне було пробудити самовідчуття й національну гід­ність принижуваного століттями багатомільйонного народу. На основі виявленого в колишніх спецфондах бібліотеки імені КПРС у Києві єдиного примірника “Українського питання” заходами Міжнародного освітнього фонду імені Ярослава Мудрого було здійснено український переклад і наукове коментування тексту. Оновленою ця книга прийшла до ук­раїнського читача з маркою видавництва імені Олени Телі­ги 1997 року.

2 ! № _______________________________________________ В И Д А В Н И Ч И Й Р У Х Д О І І И У И Р

§ 2 . Ф ормування нової видавничої мереж і

Структура Поступ українців на шляху ствердження ірозбудови Української держави відбувався в умовах гострої політичної боротьби, з

одного боку, у самому українському середовищі, з іншого — шаленого тиску шовіністичних кіл старої імперії, давніх і но- воявлених поборників ідеї “єдиної і неподільної”.

Для книговидавничого руху в Україні цього періоду ха­рактерні дві головні організаційні ознаки: стихійність та інтен­сивність розвитку.

На початку годі було говорити про якусь узгодженість дій видавців, чиюсь централізовану підтримку чи спрямування. Кожен пробував роботи те, що міг і вмів, до чого прагнув. Швидке розкуповування в книжкових крамницях практич­но всіх збережених передреволюційних видавничих запасів засвідчувало стрімке підвищення попиту саме на українсь­ку книгу. Тому інтенсивний ріст книговидавничого руху має об’єктивне пояснення.

Структура книговидавничих і книгорозповсюджуючих осередків, які поклали в основу своєї програмної діяльності ствердження своїми виданнями ідеї відродження нації, ак­тивізацію просвіти й освіти серед українського населення, формувалася такими силами:

Ф()|)^tyнanil}| ііоііої и идаїп іичо ї М0|М‘ЖІ 2 ! ) 7

“ У к р и їііс і,і,-;і а б о т к а "

11 (к р о р м л е ііі іі Г р и г о р ія І І і ір б у т а .

( І а п и т -1 Іс -г ('р б у р і', і 9 17

/. Видавничі спілки, т овари­ст ва т а інші підрозділи, я к і були створені в Україні після 1905ро­ку або ще наприкінці X IX ст о­ліття. З розвитком революцій­ної ситуації початку 1917 року вони сміливо вийшли з напів­легального становища й відразу почали нарощ увати виданнясвоєї продукції. Передусім, це видавництво “ Вік” (історія його починається в Києві з 1895 року), видавнича спілка “Д звін” (заснована в Києві 1907 року В. Винниченком, Ю. Тищ ен­ком та Л . Юркевичем), видавництво “Час” (засноване в Києві1908 року В. К оролівим -С тарим ), видавниче товариство “ К риниця” (започатковане в Києві 1912 року), видавницт­во книгарні Є. Череповського.

2. Видавництва ук ра їн ськ о ї книги, засновані поза меж ами України, але перенесені до Києва напередодні революції. Серед таких можна виділити “ Благодійне Товариство з видання за­гальнокорисних та дешевих книг” (утворене в Петербурзі 1898 року, перенесене 1917 року до Києва), “ Вернигора” (утворе­не 1916 року в Петрограді, незабаром перебазувалося до укра­їнської столиці), “Д рукарь” (засноване 1916 року в Петер­бурзі й наступного, 1917-го, разом з друкарнею перенесене до Києва).

3. Н овоут ворені видавницт ва та їхні підрозділи. Результа­тивно відразу запрацювали: “ Просвіта” з її однойменними видавничими осередками на місцях, “Всеувито” у Києві (Все­українське видавниче товариство вчителів), “Сіяч” у Черкасах, “ Промінь” у Смілі, “ Боян” у Полтаві, Українське видавництво Є. Вирового у К атеринославі, “ С ою з” у Харкові, “ Рідна Стріха” у М огилеві-Подільському), “Українська Громада” у Василькові, “Український комітет” у Кролевці.

Засіїовіїики Як виглядає видавнича палітра нової доби за підпорядкованістю або відношенням до засновників? Найпоширенішою юридич­

ною формою існування видавництв та їхніх підрозділів ста­ли спілки,товариства, приватні особи.

В умовах посилення політизації українського суспільства цілий ряд видавництв свідомо йшли на співпрацю з україн­ськими партіями та організаціями з щирим бажанням допомогти ствердитися в свідомості людей ідеї відродження нації. Так, ви­давництво “ К риниця” тісно співпрацювало з Українською партією соціалістів-революціонерів, “Вернигора” — з Братством самостійників, “Дзвін” фінансувався партією українських по­ступовців. Звідси — урізноманітнення видів видавничої про­дукції: книги, плакати, брошури, листівки, “метелики” .

Досить поширеною була видавнича мережа “ Просвіт” . Розмаїтість у книгодрук вносили приватні видавництва, що ставили перед собою передусім комерційні інтереси. Цікаві нові сторінки історії видавничої справи можуть скласти пер­сональні видавничі підрозділи видатних діячів українського відродження М. Грушевського, М. Загірної (Грінченко), Д. Дорошенка, В. Різниченка, де друкувалися переважно праці їхніх засновників.

Отож, незважаючи на ряд об’єктивних і суб’єктивних чинників (відсутність координації, брак друкарської техніки, паперу, підготовлених фахівців з числа редакторів, зрештою коштів), за короткий час видавнича мережа, починаючи від Києва, стала покривати практично всю Україну. В цілому ж тенденція до зростання кількості українських видавництв була такою: якщо 1917 року працювало 78 видавництв, то вже на­ступного їх число зросло до 104.

Про те, як, ким і на яких засадах засновувалися українські видавництва напередодні нової доби в історії України багато може розповісти уривок ось із цього архівного документа — статуту товариства “Українське видавництво у Катерино­славі” , підписаного і затвердженого катеринославським но­таріусом С. Снєгірьовим 28 березня 1916 року;

“ 1. Товариство на вірі під назвою “Українське видавництво в Катеринославі” засновується в Катеринославі д ля видання й продаж у книг, брош ур, газет, журналів, художніх листівок, кар­ток та взагалі ріжних друкованих творів.

2 0 8 ____________________________________________ВИДЛІ І І І І ІЧИІ ' І РУХ Д О Ь И УІ І Р

2. Товариство складається з особ, які підписали цю умову й поділяю ться на два гуртки: а) повних товаришів, що мают право порядкувати всіма справами Товариства, а на випадок банкрот­ства Т -в а , крім своїх вкладок, відповідаю ть за борги Т -в а всім своїм майном, та б ) вкладників, що довіряю ть першим свої гро­шові вкладки, не мають права порядкувати справам и Т -в а і відповідаю ть за його борги тільки внесеними вкладками.

3. Товариство має право на основі Існуючих законів, правил, постанов та прав приватних осіб, набувати у власність рухоме й нерухоме майно, а також будувати або наймати помешкання, робити умови, потрібні д ля його діяльності, одкривати свої скла­ди , крамниці, контори, агентства. [... ]

5. Кожна вкладка 25 рублів, які можна виплачувати частками, як визначать Загальні збори. Незалежно о д числа внесених вкла­док кожний спільник має тілько один го ло с, який, на випадок, коли не буде змоги особисто взяти участь у Загальних зборах, має право передати ком у-небудь з спільників Т -в а , подавш и кожного разу д о Ради відповідну писану заяву. [... ]

8. Д л я керування справами Т -в а Загальні збори обіраю ть щороку з числа повних товаришів Раду з 5 членів 13-х кандидатів; всі справи в Раді вирішуються звичайною більшістю голосів; щоб постанови Ради були законними, треба, щоб на зборах її було не менш 3 -х її членів.

9. О бо в’язки Ради; 1) виконування постанов Загальних зборів;2) приймання нових спільників; 3) пришукування матерьялу для видань, організація його розгляду...; 4 ) організація сього д іл о ­водства; 5) представництво на суді; 6) наймання помешкання;7) наймання й увільнення служ ащ их і призначення їм пла ти ;8) купівля й продаж потрібного д ля діяльно сті Т -в а м атерьялу і взагалі рухомого й нерухомого майна; 9) видача, прийом і учот векселів на суму, не більш призначеної Загальним и зборами;10) видача довіреностей ріжним особам і складання кріпосних, но таріальних і ріжних інших актів та умов по справах Т -в а ;11) скликання Загальних зборів; 12) організація контор і аген­тури Т -в а ; 13) складання справоздання, обрахунків, тр а т і при­бутків і попередній розгляд справ, що переглядаю ться на обмір­кування Загальних зборів, і взагалі завідування всіма справами Т -в а в межах наданих Загальними зборами прав.

10. У поміч Раді д л я редактування видань Т -в а Загальні збо­ри, якщо буде потреба, обірають Редакційну комісію, куди, як досвідчені спеціалісти, за п ла ту чи безплатно, можуть входити також і запрошені Радою сторонні особи. [... ]

17. Чистий прибуток о д підприємства поділяється так: 1) 2 0 % йде на запасний капита л; 2 ) 3 0 % — на основний ка питал і3) 5 0 % — на видачу див іденду спільникам Т -в а й на інші ви да т­ки, що ухвалюють Загальні збори. [... ]

23. З гідно з 59 ст. С та туту Торгового д о Катеринославської Городської Управи повинна бути подана виписка з цієї умови, а також оповіщено друкованими циркулярами купецтво”.

Ф о|)муіііііііі)і ііоиої т ід п и іи іч о ї м орож і 2!)!)

300 НИДЛИННЧИЙ І^УХ ДО ІІП У Н Р

§ 3 . Політика українських урядів у видавничій справі

Фіііаіісоиа Незважаючи на нестабільність політичноїй ідеологічна ситуації, військовий стан та розруху, ук- підтріїмки раїнські уряди доби Центральної Ради,

Гетьманату та Директорії значної уваги в своїй роботі приділяли питанням освіти,

культури, науки. Викладання в загальноосвітніх школах, ви­щих навчальних закладах поступово ставало україномовним. Додатково відкривалися українські гімназії, народні уні­верситети. Так, 5 жовтня 1917 року у Києві відбулося офіційне відкриття Українського народного університету, який очолив Г Ганицький. На його три факультети — історико-філологіч- ний, правничий і фізико-математичний — записалося майже півтори тисячі слухачів. У жовтні 1918 року в урочистій обста­новці відкрився перший в Україні виший заклад європейсько­го типу — Кам’янець-Подільський державний український університет. Почалася українізація державних інституцій, війська, церкви, громадських організацій.

Все це потребувало випуску значної кількості україномов­ної літератури — передусім розрахованих на різні верстви населення підручників, словників, довідників. На ці цілі,

скажімо, уряд Ц ентральної Ради кілька разів виділяв без- відсоткові позики для малих приватних і кооперативних видавництв. А міністерство освіти уряду Директорії під­тримало клопотання коопера­тивного вчительського видав-

читанка Одне л ііоііу.іія |)іт.\ іімдаиь дліі і!ііі!Ч(чііі)і уі>|)аїіі('і>кої МПІІМ періоду УМІ’

ництва “ Всеувито” про виділення йому довгострокової державної позики на суму три мільйони гривень для за­верш ення роботи над випуском ш кільних підручників і посібників.

При переважній більшості міністерств почали створюва­тися друковані органи, а при міносвіти — цілий видавничий відділ, який координував роботу видавництв, зокрема, з ви­пуску навчальної літератури. За короткий час тільки підручни­ків і посібників з вивчення української мови випущено близь­ко 60 назв. Варто порівняти, що за всі попередні сто років такого роду видань в Україні було надруковано лише 11.

Наклади кожної з цих назв коливалися від 100 до 900 ти­сяч. А, скажімо, підручник для шкіл “ Рідне писання: україн­ська граматика” , створений міністром освіти професором Іваном Огієнком вийшов накладом один мільйон примір­ників. На друкування цього накладу потрібно було терміново віднайти два мільйони гривень. Кошти виділені спеціальним розпорядженням гетьмана Петра Скоропадського.

Варто навести ще один приклад з архівних документів, який свідчить, якої ваги надавали в міністерстві освіти уря­ду Директорії своєчасній доставці навчальної літератури в про­вінцію. У службовій записці, адресованій голові уряду, ви­магалося, аби щойно віддруковані шкільні підручники, книги для позашкільної освіти, інформаційну та політичну літера­туру уряд своїм розпорядженням прирівняв до предметів пер­шої необхідності, що забезпечував би їх перш очерговий прийом залізницею для доставки на місця.

А ось цей приклад наочно демонструє, як високі урядовці прагнули впливати на уми розбурханого суспільства мудрим, виваженим, переконливим друкованим словом. 5 жовтня 1917 року під час урочистої церемонії відкриття в Києві українського народного університету, на яку зібралося кілька тисяч чоловік, професор Іван Огієнко виступає з оглядовою лекцією “Українська культура” . Промова справила на при­сутніх таке враження, що Генеральний секретар військових справ С. Петлюра через свого старшину А. Чернявського забрав її текст для оперативного видання масовим накладом з метою просвітницької роботи серед солдатів Української армії. Книга побачила світ того ж року в друкарні Центральної Ради.

П олітики ук|іі\їїіі'і.і;ііх уііндіп у ііидиіиіичіі'і сираи і 30 1

: т І 5 ИД ЛІ Я І ИЧ ИЙ Р У Х / І О І І И У НР

Законодавча Процес українізації усіх сфер громадського база для і культурного життя, що активно розпочав-віідавничої ся за Центральної Ради і послідовно втілю-сирави вався урядами Гетьманату та Директорії,

певною мірою гальмувався через зволікан­ня з унормуванням української мови і про-

голощенням її державною. Цю проблему найбільше відчували видавці, автори, які дотримувалися різних правописних норм. Суть ї"і найкраще викладена ось у цих словах відомого освіт­нього діяча і письменника С. Черкасенка: “ Безладдя, яке панує тепер в українській орфографії і термінології, — се суще прокляття для сучасних упорядників шкільних книжок і підручників: що ні видавництво, що ні письменник, — то й відмінний правопис, і не знаєш , за ким іти, чого одержу­вати...” .

Справа поліпшилася після прийняття урядом Директорії у січні 1919 року “Закону про державну українську мову в УНР” . 17 січня унормований міністерством освіти правопис­ний кодекс затверджується для обов’язкового вжитку по всій Україні.

Цієї ж пори українською владою було зроблено ще кілька важливих кроків в упорядкуванні видавничої справи. З ме­тою реєстрації всієї друкованої продукції, здійснюваної на

території України, наукового її систематизування та обміну з іншими книжковими інсти­туціями в Києві відповідним Законом Директорії створюва­лася Головна книжкова палата. Держава подбала, аби кожен друкований твір, в якому б

)’(-|І|)('СОІШІІИІІ |)ад>т<-і>к()і() і!.’іидпіо ііоііуллріііііі нбіріїмк укриїмських Іііріїїіи

регіоні ВІН не з ’явився У світ, був не тільки доступний для читачів найбільших книгозбірень, а й збережений для на­щадків. Для цього на урядовому рівні приймається ше один закон “ Про обов’язкове надсилання друкарнями, літограф- іями, металографіями та іншими подібними закладами до По­вітових Комісарів примірників всіх видань” . Згідно із цим законом, усі без винятку виробники друкованої продукції зо­бов’язувалися надсилати для цих цілей по 11 примірників кож­ного видання.

1{;і»і'лііі!ці,-|1()ді.іьсі.кіін я к в і ід а т іи ч и н щ чітр У ІІІ’ 3 0 3

§ 4 . К ам ’янець-П одільський як видавиичиіі і книгоаиавчиіі центр У1ЇР

Урядові Під натиском більшовицьких військ Ди-друковапі ректорія УНР покидає Київ 2 лютого 1919(фгаїїи року. Із столиці на західні терени Україн­

ської держави починається евакуація всіх урядових структур, ряду культурно-освітніх

установ та організацій. Значна частина національно свідо­мої інтелігенції також збирається в далеку і невідому дорогу. Після тимчасового перебування у Вінниці, Проскурові уря­дові установи облаштовуються в К ам’янці-Подільському — останній столиці, кажучи словами очевидця й учасника тих подій Івана Огієнка, “загуканої, обманеної, із рідної хати виг­наної комуністами Української держави”.

До нової столиці передусім перебралося з Києва немало редакцій часописів державницького спрямування. Продов­жували виходити й місцеві видання. Для прикладу, тільки протягом 1919 року тут налічувалося більше десяти газет; “ На­родна воля” , “Останні новини” , “ Подольский край” , “ Виз­волення”, “ Новий шлях”, “Наш шлях”, “Український козак”, “Галицький голос” , “ Боротьба” , “Новини” , “Трудовий шлях” , “Свято Поділля” .

Щ оденна політична і економ ічно-літературна газет а “Наш шлях ”, яку редагував приват-доцент університету Л. Бі­лецький, творилася на початку силами викладачів і співро­бітників цього навчального закладу і незабаром стала неофі-

304______________________________________і і и д л т і ї ї ч и і і і>ух д о і я і м і р

ційним органом міністерства освіти України. Тут надруковано немало розпоряджень (обіжників) і законів уряду УНР, під­писаних міністром освіти 1. Огієнком, які стосувалися рефор­ми шкільництва, його українізації. З-поміж найважливіших — обіжник про обов’язкове навчання в Україні (1919. II червня). Закон про відкритгя сільськогосподарського факультету при Ка- м’янець-Подільському державному українському університеті (1919. 20 червня). Закон про безплатне обов’язкове навчання всіх дітей України шкільного віку (1919. 22 червня).

Двотижневий педагогічний ж урнал “Осв//иа ” друкував найголовніші розпорядження міністерства освіти що стосу­валися порядку запровадження державної мови в усіх навчаль­них закладах держави, друку й поширення підручників.

Ще до прибуття в Кам’янець-Подільський урядових уста­нов тут була створена певна видавнича і друкарська база. Незалежне видавництво “Д н іст ер” к н у ь г л о вже з 1911 року. Головною його продукцією були брошури на кооперативні теми, шкільні підручники. Тамтешнім видавцям вдалося навіть випустити в світ твори С. Руданського, якому особ­ливо не везло на видання в Центральній Україні.

Уіііиорсчітет З відкриттям у місті над Смотричем у жовт­як іі,еіітр ні 1918 року державного українського уні- кіііігодруку верситету потужний видавничий осередок

формується при цьому навчальному за ­кладі.

На початку університет не мав своєї друкарні, тому до­водилося ректорові виступати замовником на друк у кількох видавництвах, зокрема у “Дністрі” .

21 березня 1919 року починає свою роботу Кам’янець- Подільська філія знаного в Україні та поза і7 межами Україн­ського видавництва в Катеринославі. Керувати нею було до­ручено професорові університету В. Біднову. Починати до­велося з найголовнішого — пошуків коштів і рукописів. Форм залучення практикувалося немало. Про одну з них розпові­дає текст звернення, вміщений у кам’янець-подільській га­зеті “ Новий шлях”:

“Катеринославці! Правобережна філія Українського видав­ництва в Катеринославі, розпочавши свою видавничу діяльність

у м. Кам’янці, звертається до всіх земляків з гарячим прохан­ням допом огти справі рідної культури, записавш ись у спільники Правобереж ної ф ілії. Розмір вкладів 100 крб. Правобережна філія приймає також вклади і позики від приватних осіб та інсти­туцій: на півроку — 5 відсотків, на рік — 6 відсотків. В к ла д и -п о - зички гарантую ться складом та капіталом видавництва в сумі500.000 крб.”.

К іім ’їиіоці,-1Іоді.ім 'і>і;іііі я к иидавіїичиіі нсичр УІ І Р Н((5

Таким ЧИН О М , незважаючи на складну економічну і полі­тичну ситуацію в Українській державі, працівники новоство- реного в К ам’янці-Подільському видавництва довели своє бажання і вміння працювати задля відродження української культури, зокрема такої її важливої складової, як видавнича справа. Незабаром з маркою філії тут почали виходити цікаві і потрібні книги. З-поміж них — окремі видання історичних творів А. Кащенка “ На руїнах Січі” , “ Над кодацьким поро­гом” , “Славні побратими” , а також наукові розвідки викла­дачів університету — професора М. Хведоріва “ Московсько- українська термінологія елементарної математики” , Д. Д о­рошенка “ Білоруси та їх національне відродження” , В. Біднова “ Що треба читати по історії України: коротенька історіографія України” та інші. Всі ці видання побачили світ вже в пер­ший рік існування видавництва.

Знайдена була ще одна форма пожвавлення книговидав­ничої діяльності. При Раді студентських представників ство­рювався видавничий відділ. У проекті статуту цієї студентської громадської організації в розділі четвертому — “ Видавницт­во” — було записано наступне:

“Без підручників і більш — без українських підручників — найбільш ої суми знання с ту д е н т не п р идб а є I розвою з а ­

гальнонаціональної свідомості прислуж иться найменше. А від цього п ідупадає значення Держ авного університету, як р о з ­садника наукових Ідей, як го ло вного чинника національного розвитку, національної культури, національного п о ступ у до о б ’єднання ВСІХ розпорошених сил нації, до створення тр ив а ­ло го правного стану рідном у краєві, який йому належить с е ­ред усіх держав світу.

Отж е, виходячи з цих мотивів. Рада студентських пр е дста в­ників вважає необхідним, аби на видавництво лекцій було відпу­щено Видавничом у відділу Ради студентських представників400.000 крб., на які він зможе видавати да лі в більш ому розмірі лекції професорів і тим самим забезпечить пекучу д ля студе н т­ства потребу в підручниках”.

>0 - 7 - 1 1 6 5

306 и и д л ) Я 1и ч и й РУХ ; і ов и уі ір

в. Винниченко

Відродження нації

Київ — Відень 1И0

ІІаб|ш міііі у Кнгпі, але іїі.ідрукоіїаііий у ж е у Відні і!Идаііміііі.ті>ом “Д аніи” тііір В олодимира Виминчоика “ В ідроджоиііл и аи ії”

В університеті заснову­ються періодичні часописи “ Новадумка” і “ Наше життя”. Перший більше орієнтувався на публікацію сучасних творів красного письменства як сві­тової, так і вітчизняної літера­тури. Із зарубіжних авторів у перших числах цього цікаво­го і, на жаль, не досліджено­го науковцями часопису вмі­

щені твори П. Верлена, Ф. Ніцше; з українських — Ю. Липи,В. Поліщука, В. Самійленка. Велику увагу редакція приділяла аналізу поточного літературного процесу, складанню для бібліотек вищих навчальних закладів бібліографії нових ви­дань за галузями знань. Вміщувалися також і оригінальні тво­ри студентів та викладачів університету, з-поміж яких — М. Драй-Хмари, Д. Бузька, І. Липи.

Редакційний портфель цього часопису, яким на початку керував Ю. Липа, як ніякий інший, був різноманітним і ба­гатим. Адже в його творенні зголосилися брати участь не лише відомі вчені, літературознавці й письменники з університе­ту, а й з урядових інституцій та організацій, що переїхали в 1919 році до Кам’янця. Це, передусім, такі визначні діячі ук­раїнського руху як В. Самійленко, С. Сірополко, Л. Стариць- ка-Черняхівська, Є. Тимченко, М. Драй-Хмара та інші.

Акція Часопис “ Наше життя” у контексті історіїрятування видавничої справи цікавий тим, що вкниг ньому започатковувався постійний розділ

“ Книгознавство”. Саме в публікаціях цієї рубрики планувалося робити серйозний

аналіз книговидавничої справи в Україні, яка лише форму­валася, бо “все наше відродження базується на книжці і ви­ключно від неї залежить вся наша будучність” . Тому цілком природною була ініціатива часопису щодо формування при університеті своєрідної національної книгозбірні, особливо в період, коли Кам’янець-Подільський став столицею Україн­ської держави і коли в місті над Смотричем розгорнули діяль­ність евакуйовані з Києва десятки редакцій газет, журналів, видавництв. Дбаючи про те, аби в такому хаосі не загубився жоден друкований примірник, “отой “ камінчик” або “ цег­линка” , з яких згодом збудується українське книгознавство”, редакція часопису вирішує вмістити в першому числі текст спеціального звернення “Д о видавничих працівників Кам ’янця Варто навести окремі фрагменти з цього документа:

Приходиться констатувати факт відсутності в бібліотеці університету примірників усіх тих книжок, газет, листівок і т, ін., що на протязі двох років було видано в м. Кам’янці. На дум ку редакції, д о університету повинні до си ла ти ся всіма місцевими видавництвами по два примірники всього того, що друкується в м. Кам’янці. Це виникає з то го п рир одного пієтету, з яким необхідно відноситися до вищої школи як до осередка студію ­вання думок всього лю дства. В університет ми повинні нести друковані свідки наших зм агань...”.

Редакція часопису мимоволі стала ініціатором порятун­ку значної кількості цінних книжкових видань минулих років у розгромлених панських маєтках Поділля. За рішенням рек­тора університету були організовані експедиції студентів і викладачів у міста й села краю з метою пошуків таких книг, і пошуки ці не були безуспішними. Так, в одному фільварку під Кам’янцем було знайдено значну кількість польських ста­родруків, комплект французької енциклопедії Вольтера.

Дізнавшись про таке починання університету, туди по­чали зносити книги мешканці міста. Серед подарунків ви- чиилося справді немало рідкісних рукописних і друкованих шедеврів, про що нерідко й не знали їх власники. З-поміж таких книг — і примірник знаменитої Острозької Біблії 1581 року видання.

Опісля за дорученням ректора до Києва був відряджений університетський скарбник Ю. Гудзій із завданням зібрати книги з розгромлених більшовиками київських книгарень.

Ь'лм’яіи 'Щ ,-П одільський я к іиїДІІИііІІМІїІІ цент)) У И Р 3 0 7

а також із фондів бібліотеки університету Св. Володимира та Київської духовної академії. Майже цілий вагон, заванта­жений такими книгами, прибув до Кам’янця-Подільського наприкінці зими 1919 року.

3 0 8 ____________________________________________і и ї ДЛ І Я І И Ч І І і ' і РУХ Д О Ь И М І Р

Фонд Архівні документи засвідчують про чималіук р а їн ськ и х труднощі, які виникли в Кам’янці-Поділь- видакніїцгв ському з друкуванням книг після переїзду

туди уряду: брак кощтів, паперу Рятівну руку допомоги протягують своїм колегам

видавці з Києва. Видавництво “Час” 1919 року виступає з ініціативою утворити при Кам’янець-Подільському універ­ситеті Фонд українських видавницт в і зібрати для цього не­обхідні кошти. Цю ініціативу підтримують видавництва “Вер- нигора” , “Д звін” , “Українська ш кола” , “Сіяч” , “Друкарь”, приватне видавництво Є. Череповського. Невдовзі на цей Фонд надійшло 35 тисяч гривень.

§ 5 . ІЗндакіїичіїй репертуар

Види Видавнича продукція років Українськоїі тематика державності вражає своєю розмаїтістю івидаіп> високими накладами. Попит на українську

книгу був настільки великим, що заняття цією справою ставало прибутковим. Ста­

тистичні дані також засвідчують цю тенденцію. Якщо 1917 року у Східній і Центральній Україні було видано 747 назв українських книг, то 1918 року — 1084, 1919 року, коли значну частину території України зайняли більшовики і білогвардійці, у світ вийшло лише 665 книг. Варто окреслити цю розмаїтість за видами видань у такій послідовності відносно попиту;

• навчальна література для шкіл, вищих навчальних за­кладів та самоосвіти;

• твори українських письменників-класиків, заборонені донедавна цензурою;

• твори сучасних вітчизняних письменників та переклади зарубіжних класиків;

Ііи д а т іи ч и іі |и ти ’|)туар

• довідкова література (передусім двомовні термінологічні словники за галузями знань);

• газетна і журнальна п еріодика;• портрети, плакати;• листівки, відозви;• популярні видання з питань кооперації, економіки,

сільського господарства.Заходами видавництв “ Всеувито” , а згодом — “ Книго-

спілки” , почалася реалізація видавничих проектів щодо ви­дань творів українських і зарубіжних письменників-класиків, які вивчалися за новими програмами в школах. Скажімо, ви­давництво “Сяйво” конкретизувало цю ідею у власних серіях “ Бібліотека української повісті” , “Дешева бібліотека крас­ного письменства” , “ Бібліотека всесвітньої літератури” . Із значної кількості різножанрових новинок видавництва “ Кри­ниця” , що на цей час уже мало й власну друкарню, варто виділити “ Музичну бібліотеку” за редакцією О. Кошиця.

Щодо фахової газетної і журнальної періодики, то тут варто найперше виділити критико-бібліографічний місячник “Книгарь”, засновником і видавцем якого протягом 1917—1920 років був “ Час” . Про потребу й програмні цілі цього непов-

.'{абороікчіиіі |»адліісі.і,'оіо нладоіо к|т'і'іік<)-біГ>.'и()і'|>и(|)і‘іний м іоічиик “ Кмигарії

3 1 0 І5ИДЛІІМИЧИИ РУХ ДОІІИ УІІР

П Р А К Т И Ч Н А В І Б Л Ю Т Е К А .---------- Ч. І -----------

Як друкується книжку

СТАНИСЛАВ18 - КОЛОМИЯ 1921.

О Р Е С Т К У З Ь М Аупряйіітель друклрмі о. в. К.

Як друкуєтьсякнижку.

Зміст:1. Ісгоричніїй огляд.2. Манускрипт.3. Коректа.4. Добір письмо.Ь. Ілюстрування. г> Папір.7. Машння лрукярсккі. Н. Переплет.

СТАНИСЛАВІВ-КОЛОМИЯ 1921. Накладом В-м .БИСТРИЦЯ'

Один .4 іи-|>ііт\ м ідруч іїїік ії! .1 м()ліі'[)а(|)ії ддл уираїїкч.ки.х ііидаїіц ії! і (юдакторін — “Я к друкустьсії книж ну" О р сс іа Куаіілні

торного В Історії не лише видавничої справи, а й українсько ї культури в цілому видання найкращ е зазначено в першому числі часопису, шо побачив світ у вересні 1917 року: “ ...В и ­явл яється справді пекуча потреба в спец іяльн ом у пер іо­дичному органі, який би займався виключно справами ви­давництва, був би спокійним і безстороннім літописом на­шого письменства і давав би змогу кожному, кому близькі інтереси наш ої л ітер атур н о ї творчості, бути в курсі ц іє ї справи” .

Словникові З найкращих набутків цього періоду вартов іід ан іїя виділити словниковотворчу працю авторівнової доби і видавців. Лише за два роки (19 17-1919)

в Україні з ’явилися значними накладами кілька десятк ів словників. Серед них — 15

російсько-українських, три — українсько-російських, що є переконливим підтвердженням думки , що за останні 200 років справа вж ивання укра їнсько ї мови на рівні державного ап а­рату, освіти , науки таки добре зрушила з м ісця. Привертає

увагу різноманіття термінологічних словників. Вийшли дру­ком; в іс ім словників з правничої та адм ін істративно ї терм і­нології, по чотири словники з медичних, ф ізико-математич- них та технічних наук, три — з природознавства та географ ії, два — з м овознавства, один — військово ї терм інології.

Взірцем для такого активного словникотворення стало чотиритомне видання “С ловаря укр а їн сько ї м ови” , який упорядкував з додаванням власного матеріалу Борис Грінчен- ко, узагальнюючи багаторічну працю доброї когорти справж­ніх ратаїв українського слова з редакц ії ж урналу “ К и ївська старовина” . Цей словник вийшов друком у К иєві протягом 1907-1909 років і на багато л іт слугував для всіх, хто був при­четний до написання і видання книг, найповніш им зібран­ням і доступним тлумаченням на конкретних прикладах ба­гатої укра їн сько ї лексики .

: ! іиі іі та іі і іл і . іавлаїїш і. Реиомеї ідова ї їа .ііте|)іггу|>а 31 І

<{аііі]таіііія і »авдаиня для самоконтролю

Чим пояснити відновлення цензури українського друкованого слова з початком Першої світової війни ?

Назвіть найхарактерніші видання, здійснювані українськими видавцями в напівлегальних умовах до 19 17 року.

На яких засадах стали засновуватися українські видавницт­ва нового типу напередодні постання нової України ? Поясніть це на прикладі конкретного видавництва.

Якою була причина появи в Москві книги “Українське питан­ня ” т а яке її значення в минулому і тепер ?

Охарактеризуйте початкову структуру українського книго­видання на етапі становлення вперше в легальних умовах.

Хто були засновники українських видавництв періоду 1917— 1920років?

Дайте коротку характеристику політики урядів Централь­ної Ради, Гетьманату і Директорії щодо видавничої справи.

Якою була законодавча база українських урядів у питаннях друку ?Чому центром книговидання в Україні з початку 1919року стає

Кам ’янець-Подільський ?Що вам відомо про Фонд українських видавництв 1919 року?Яким був видавничий репертуар доби визвольних змагань ук­

раїнського народу?Яке місце в історії української видавничої справи посідає часопис

"Друкарь ”?

Рекомендована л ітер атур а до теми

Грицак Є. З історії кн иж кового руху на Великій Україні: 1 9 1 7 - 1922 //Л ітер атурн о -н аук о в и й вістник. — 1923. — Кн. IX і X.

Биковський Л. К н и гар н і, б іб л іо те к и , ак ад е м ія ; С п о м и н и . — М ю н х е н -Д е н в е р , 1 9 7 1 . — 180 с.

Ківшар Т. У кр аїн ський кн иж к о в и й рух я к істори чн е яви щ е ( 1 9 1 7 - 1 9 2 3 ) . - K.: Л о го с , 1996. - 3 4 4 с.

Левчук О. К н и го сп ілка ; С та н о в ле н н я к ооп ер ати вн ого к н и го ­ви дан н я в Україні. — K.; 2 0 0 1 . — 158 с.

Миронюк Д. Видавнича д ія ль н ість редакції ж урн алу “Украи н - ская ж и зн ь ” ( 1 9 1 2 - 1 9 1 7 ) //Друкарство. — 2003 . — № 2. — С. 9 2 - 95.

Нагаєвський /. Історія українськоїдерж ави двадцятого століття.- K.; Україна, 1994. - 4 2 0 с.

Сірий Ю. Із спогадів про українські ви давництва / УВ АН . С е ­рія; к н игознавство. — Аусбург (Н імеччина), 1949. — 28 с.

Скоропадський Павло. Спогади. — К.-Ф іладельф ія, 1995. — С. 232.Скрипник Т. В исвітлення розвитку в ітчизняного друкарства в

1 9 1 7 - 1 9 2 0 рр. (за матеріалами часопису “Друкарь”) // Вісник Книж­к ової палати. — 1998. — С. 3 0 - 3 2 .

Тимошик М. Про українське питання — з б о л ем і надією // Бе­региня. — 1996 . — № 3 - 4 . — С. 6 4 - 7 7 .

Українське питання / Пер. з рос., упоряд ., п ередм ., та приміт. М. Т имош ика. — K.: В ид-во ім. О лени Теліги, 1997. — 22 0 с.

Шевельов Ю. Українська мова в першій половин і X X століття: стан і статус. — Нью -Йорк, 1987. — 260 с.

3 1 2 _______________________________________________ Н И Д Л Н І І И Ч И Й І>УХ Д О І І И У І І Р

ВИДАВНИЧА СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ( 1 9 2 0 - 1 9 9 0 ) :організаційний аспект

Руйнугтіпія кращих їіабу'гків минулого

Твореннянової видавничоїсиотелні

Енолюл,ія видавничої мережі радянського тину

Провідні історики радян сько ї доби настирливо п ідкрес­лювали у своїх працях, що розгляд будь-якого питання, в тому числі й видавничої справи, в Україні відразу ж п ісля ж овт­невих подій 1917 року має пов’язуватися винятково з тр іум ­фальним ходом радянсько ї влади, що “процес становлення і розвитку української радянської книги характерний її тісним зв ’язком з ж иттям і боротьбою трудящ их нащ ої країни за перемогу влади Рад, за побудову соціалізму і перехід до будів­ництва комуністичного сусп ільства” .

Це — цитата з розкіш но оформленого академ ічного ви ­дання, присвяченого 400-літтю російського книгодрукування, шо побачило світ за редакцією члена-кореспондента АН УРСР П. Попова у ки ївськом у видавництві “ Н аукова д ум ка” 1965 року під назвою “Книга і друкарство на Україні”. У цьому ж виданні є ще одне відверте зізнання про те, я к саме забезпе­чувався “тріумф альний хід р адян сько ї влади” у контексті становлення нової систем и , пов’язано ї з творенням і ти ­раж уванням друкованого слова. Його варто також проциту­вати:

“З відновленням Радянської влади на Україні в 1919 р. та поси­ленням ідеі^но-виховної та культурної роботи починається новиіі етап в розвитку радянської видавничої справи, Провідну роль у створенні радянської книги відіграли нові видавництва — дер­жавні, партійні, воєнні та громадських організацій, які були створені на базі ліквідованих приватних видавництв,,, (Тут і далі виділення автора. — М. Т .). Радянським видавництвам доводилося діяти у важких умовах: надто мало було авторів, здатних створювати радянські книги, поліграфічна база була устаткована застарілими машинами, бракувало паперу, фарб, електрики, З метою зміцнення матеріально-технічної бази ра­дянських видавництв була розпочата націоналізація дру­карського устаткування в Харкові, Києві, Катеринославі, Одесі та інших містах України”,

За цією цитатою — трагічна картина бездумної, жорсто­ко ї, непроф есійної і безв ідповідально ї перед наступними поколіннями руйнації кращих набутків із царини освітньо­го, наукового і культурного поступу, втілених не одним по­колінням українц ів за допомогою друкарського верстата.

314 ИИДЛІ5І ІИЧЛ СІІІ ’ ЛВЛ ГІКРІОДУ Р Л Д Я И С І . К О Ї и.члди

§ 1 . Р уйнування краиціх набутків минулого

Руііііуиаііііл кращих ііабуткії! миііу.іоіч) 315

Р евіз ія Нормальний, демократичний процес ста-вііпуїцсиої новлення українського друку, що століт-л ітератури тями заборонявся, був зупинений зі всту­

пом до Києва у січні 1919 року російських військ армії генерала М уравйова. Букваль­

но через к ілька тиж нів після повалення укра їн сько ї влади у штатному розкладі усіх державних установ, навчальних, освіт­ніх, наукових заклад ів , у тім числі й у видавництвах, з ’яви ­лася посада комісара. Наділені необмеженою владою, здебіль­шого зовсім не компетентні у справі, ці д іяч і стали нещадно ревізувати все, що було зроблено досі.

Архівний документ зберіг результати перевірки таким ко ­м ісаром стан у справ з науковою і видавничою справою у Київському університеті. У письмовому донесенні управлінню К иївського губернського виконкому рад йшлося про те, що д іяльн ість п ’ятнадцяти наукових товариств, я к і, звичайно ж, друкували свою продукцію (акуш ерсько-гінекологічне, фізи- ко-медичне, хірургічне, клінічне студентське, історичне імені Н естора-літописця, історико-літературне, історико-етногра- фічне студентське, філософське, науково-філософське, фізи- ко-х ім ічне, географ ічне, студентське досл ідників природи, природодослідне, ф ізико-математичне, юридичне), свідчить про... “бурж уазну сп рям ован ість науки в старом у ун івер ­ситеті”.

Ця записка відіграла фатальну роль у подальщій долі цього навчального закладу: на підставі наказу народного ко м іса­р іату освіти (нарком осу) УРСР № 55, що вийшов у березні 1920 року. Київський університет л ікв ідо вувався , видавнича справа в ньому припинялася, а на його базі створювалися три інститути: робітничо-селянський, гуманітарний та охорони здоров’я.

А практично забутий сьогодні Інститут транспортної ме­хан іки АН УРСР, де , до речі, започатковувалися проектні розробки майбутнього ки ївського метро, був л іквідований зокрема й за те, що “ в усіх працях інституту ретельно уни- кається термін “соціалістичний транспорт” , а пиш уть прос­то - “транспорт” , без “соціалістичний” .

Ревізія змісту діяльності видавництв, які утворилися чи зміцніли за часів діяльності українських урядів, була ще гло­бальнішою й дієвішою. Після її здійснення влада складає довгі списки випущеної в попередні роки літератури, яка оголошується забороненою для читання. Так, до окремого списку підруч­ни ків , посібників, випущ ених видавництвами в Києві чи на м ісцях засобами зем ств , було внесено 120 назв. Зрозумілою була заборона книг, скаж ім о , з історії, л ітератури, географ ії чи мови. А от як у загрозу радянській владі побачили ком і- сари-контролери у підручниках з арифметики Верещ агіна, Ш арка, Ч еп іги , алгебри Граве, геом етр ії С упруна, фізики Заліського , — ствердити важко.

П ояснення таком у рішенню більш овицького уряду зн а­ходимо в публ ікац іях тодіш нього заступника наркома осв і­ти Яна Ряппо. Ось витяг з офіційного друкованого органу “ Ш лях освіти” : “ Ці підручники визналися аполітичними, у них відсутній матеріалістичний світогляд та, навпаки , н аяв­ний підхід авторів з антимарксистсько ї точки зору” . Забіга­ючи наперед, варто підкреслити, шо й через сім років “тр іум ­фальної ходи радянської влади” цей же Ряппо заявив: “Якшо зробити генеральний огляд, загальну оц інку наших підруч­ників у напрямку їх відповідності новим типам шкіл, шкільних програм і методам роботи, то ми не маємо ще таких підруч­ни к ів , що цілком відповідали б вимогам часу.. П ідручники з математики далекі від марксистського підходу” .

1922 року для орган ізац ії систематичної і повсюдної ро­боти щодо ревізії випущених раніше видань при наркомосвіти У країни створю ється Ц ентральна ко м іс ія по вилученню літератури . Н езабаром на м ісц я розсилається спец іальна “Інструкція по вилученню шкідливої л ітер атур и з читалень, книгарень т а кіосків книгодруку Варто процитувати фраг­мент цього р ідкісного сьогодні документа:

“Друк є могутньою зброєю впливу на людей. Буржуазія, яка стояла біля влади, добре розуміла і використала все виховне значення друку, наповнюючи ринок колишньої Російської імперії своєю буржуазною літературою...

За часів громадянської війни на Україні при Центральній Раді, Гетьманщині та інших контрреволюційних урядах видавалася і розповсюджувалася контрреволюційна і шовіністична літера­тура, яка до цього часу ще є у багатьох книгозбірнях, а також зустрічається на нашому книжковому ринку.

3 1 6 __________________ і и ї Д Л І Я І И Ч Л С П Р А В А І І К Р І О Д У Р А Д Я Н С Ь К О Ї В Л А Д И

Необхідно ЗМІЦНИТИ роботу в справі перегляду усієї старої літератури, обмірковано і поважно поставитися до цієї робо­ти, використавши з книжкового буржуазного складу все, що може мати цінність для нас і знищити все шкідливе”.

Нерідко така ревізія на м ісц ях , скаж ім о , бібліотечних фондів, приводила до того, що стелаж і цих заклад ів культу­ри оголю валися на 6 0 -7 0 відсотків . Я ка доля чекала на так і вилучені книги , — здогадатися неваж ко: їх масово знищ у­вали.

ІЧ і і і іува ї ї і ія кріїїцих і т б у гн іи м іи іу .іо іо 3 | 7

Зииііиміїїя Якщ о в перші роки радян сько ї влади рі-вііиуіцем іїх ш ення про заборону використання вида-т а ііідічпчжлоііііх них книг чи публікацію нових приймали до др уку кн даїїь здебільшого комісари при освітніх устано­

вах і закладах , то з утворенням 6 жовтня 1922 року Головного управління з питань

літер атури т а видавництв, що на практиці отримало скоро­чену назву Головліт, таку функцію перебрала на себе нова цен:іурна установа, об’єднавш и під одне управління всі види тотального контролю за друком .

Я к зазначає дослідниця початкового етапу становлення радянсько ї цензури А. Горчева, заборонялися і знищ ували­ся , спалю валися і списувалися, відправлялися в спецсхро- ни мільйони книг і газет, географ ічних карт, платівок, кіно- і фотоплівок. Необхідність знищ ення інформації поясню ва­лася класовою боротьбою та ідеологічним контрольно-тим­часовим заходом.

Ініційовані та всіляко заохочувані новою владою заходи знищення у будь-якій формі “ворожого” країні Рад друкова­ного слова набирало на місцях нечуваних масштабів. Красно­мовним підтвердження цьому можуть слугувати ось ці два факти.

Перший. Цитата з “Листа від українських хліборобів до укра їнсько ї інтел ігенц ії” (з підписами Г. С теповика, М. По­доляка, Т. Олійника та ін .), опублікованого у Відні 1921 року:

“Соціалізм минеться — земля останеться! Отак ми собі мірку­вали і йшли за вами, лаяли разом царів, записувалися в партію соціалістів-революціонерів, виганяли поміщиків, нищили їхні маєтки, рівняючи їх із землею, вирубували поміщицькі садки, зносили собі до хат та клунь поміщицькі дзеркала, в роялі за­

3 1 8 В И Д Л І Я І И Ч А С П Р А В А М К Р І О Д У Р А Д Я Н С Ь К О Ї В Л А Д И

сипали жито та наймали бабів і платили їм поденно по три рублі грошей, щоб вони на дрібні шматки рвали книжки з по­міщицьких книгозбірень. Так зробили селяни з книгозбірнею поміщика Горвіца в селі Городищі Лохвицького повіту. В селі Позняки того ж повіту книжки з книгозбірні Русинових кида­ли вилами на вози й розвозили по хатах, щоб “топити печі буржуазною наукою” , як вони казали”.

Другий приклад стосується долі десятків тисяч унікальних книг, видрукуваних у різний час Києво-П ечерською друкар­нею. Напередодні л іквідац ії Лаври, аби ні віруючі, ні науковці не користувалися більше цими друкам и , іменем радянсько ї влади значну к ількість книг розброшурували з метою про­даж у їх на м акулатуру Сотні людей з болем у серці спостері­гали, я к у магазинах споживчої кооперації у ці безцінні ру­кописні і друкован і аркуш і цупкого крейдяного паперу, на яки х були увічнені слова зі Святого Письма, продавці загор­тали оселедці й халву..

Поширеними були випадки розсипання в друкарнях вже зробленого набору майбутніх книг. Причому, тексти багатьох з них були цілком нейтральними або й далекими від політики. Цю тезу переконливо можна підтвердити долею підготовлених до друку видатними українським и вченими, членами К и їв­ської археографічної ком ісії чергових томів своїх “ П ам’яток” .

Як відомо, створена за ви- сочайшим повелінням К и їв­ська ком ісія для розгляду д ав­ніх акт ів орган ізувалася при університеті Св. Володимира ше з 1843 року. Після 1917 року зм інилася офіційна назва ко­місії та її статус — відтепер вона іменувалася “ Київська архео-

ІВАН О П Е К И ,Примтмч*"' Ки1»с*«вгв Уи^мготст;.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА,Коротка Історія культурного ж іт т я українського народа.

ю-(>с, ЧИТАНИЙ .УКСАІНСЬКИІ1САІ-0АН1М «ІІВЕРСІИТП

у,р.І»с»н. -умтур»,,!.

У"Ч

Іхммнцтм КН.Г.МІ Є. ЧЕРЕПОВСЬКОГО

«»І».

ІІеріїїе іііідиіііія “ Української куль­тури” Іпаиа Огієнка, им.’іііамо ііс.ча- баром ноною шіидоіо оі-об.інпо кра­мольним і :<аборои(иіс на иастуїиіі 70 радяиськи.х рокін

графічна ком ісія” і підпорядковувалася міністерству народної освіти. Незмінним залишалося лише її головне завдання — по­шук, наукове опрацювання та публікація видатних пам ’яток історичної думки України, як і залишили попередники в чис­ленних літописах, актах, спогадах, документах.

Архівні матеріали про д іяльн ість К ом ісії у цей непевний період, як і зберігаються в Інституті рукописів ЦНБ ім. В. Вер- надського НАН України, засвідчують серйозну й оптимістичну налаш тован ість п членів на роботу. Така атмосфера також зумовлювалася об’єктивними чинниками. Відродження укра­їнської державності, відкриття нових україномовних навчаль­них заклад ів викликали все більший попит я к на попередні, так і на нові видання Комісії. Ті незначні запаси попередніх накладів видань ш видко розходилися по Україні: їх просили надіслати щойно утворений К ам ’янець-П одільський держ ав­ний український університет, університети в Х аркові, Кате­ринославі, інші навчальні заклади . З ’яви лася ц іла плеяда науковців, як і свій дослідницький молодечий запал вирішили спрямувати на створення нових праць з історії України.

Зважаючи на зростання попиту н адр уко ван у продукцію з історії України, Археографічна ком ісія 11 жовтня 1917 року приймає ріш ення про розширення видавничої програми. За архівними джерелами вдалося простежити, як і рукописи були віддані до складання і як і друкарні мали їх випускати . Так, новому орендареві друкарні Київського університету Корчак- Новицькому передано перший том “Актів із статистики і еко­номічного становищ а населення Волині Х УІ-ХУІП століть” (редактор тому — професор М. Довнар-Запольський). Угоду на видання трьох великообсягових рукописів було укладено з друкарнею Чоколова — “Синопсис” обсягом близько 40 дру­кованих аркуш ів (редактор професор С. Голубєв), другий том згаданих вище “А кт ів ...” обсягом більш я к 32 аркуш і за ре­дакцією Довнар-Запольського та “ Історичний збірник статей і матеріалів з історії П івденно-Західної Росії” обсягом 25 арку­шів (редактор С. Голубєв). У друкарн і Кульж енка повним ходом готувався до виходу найбільший із підготовлених у цей період рукописів — 52 друковані аркуші — перший том “Актів про копні суди ” (редактор професор М. Я синський).

На превеликий жаль, доля цих рукописів , я к і величез­ного масиву наукової літератури з укра їн озн авства, як і на

І’уііііуііами)! кращих ііаґпткіи мипу.іоіо З І ! )

3 2 0 т ід л т іи ч .л с і ір л і іл і і к р іо д у р л д я м с ь ію ї и; іл д и

різних стадіях готовності перебували в друкарнях Києва, “з тріумф альним входом радян сько ї влади” до колиш ньої сто­лиці Української Народної Республіки, виявилася трагічною. Археографічна К ом ісія вже встигла оплатити всі рахунки за­значених друкарень за складання, папір і друк , але так і не дочекалася виготовлення замовлених накладів. Нова влада експропрію вала ще не надруковані тексти.

В Інституті рукописів ЦНБ НАН України зберігається ун ікальний документ, який проливає світло на долю зазна­чених рукописів. Це “Заява управи Всеукраїнської Академії наук до Київського губвиконкому з приводу повернення до Академії незавершених видань Київської археографічної комісії”, дато ­вана 12 кв ітня 1922 р о ку Я к випливає із зм істу ц ієї заяви , управа А кадем ії вже зверталася до керівництва “ Київ-Дру- к у ” з проханням повернути незавершені верстки рукописів, оскільки за них були вже оплачені кошти. Однак, “правління “ К и їв-Д рук” 6 квітня ц/р під № 332 відповіло, що ці видання можуть бути видані А кадем ії лише за плату готівкою по ціні утилізаційного паперу, себто 1 500 000 карб, за пуд” .

Я к не звернути увагу на таку промовисту деталь; нова в Україні радянська влада оцінювала обсяг видавничої продукції вже не обліковими аркуш ами , а пудами, і вимагала кошти за духовні ц інності, я к і нею ще не були створені.

Автори звер н ен н я , п о в і­домляючи про це, прохали губ- ви кон ком “звернути ува гу Правління “Київ-Друку” на не­законн ість вимог останнього і зробити розп орядж ення про видачу А кадем ії належних їй видань без усяко ї платн і” . Ви- со ко ін тел іген тн і ак ад ем іки і

м. о йЄДІСЯКО

нлродня оерітяНЛ УКРАЇНІ

ХДГКШ Г ц с у і 19'17

Прик.'іад іих'.чниіііиі ішіцоїшльиоіо і революцій пою стиліп ХуДОЖІІЬОІ'О о(|)ормл(чііія іііідамі. ііоиііх радян­ських ііидаїіііііцтії

професори ще наївно вірили новій владі й апелювали до неї аргументами законності й правопорядку.

Не дочекавщ ись “ ви куп у” від акад ем ік ів , влада знищ ує готові до тираж ування великообсягові томи безцінних істо­ричних документів.

І'у ііі іуііі і і і і ін к р т ц п х ііі ібутіііі і мпіі у .іо іо 3 2 1

.Закритгя Наступним кроком радянської влади в га-іиїдавіїицтв лузі видавничої справи стало поступове та експропріація закриття діючих видавництв. Менші видав- друкарського ництва занепадаю ть відразу. Дещ о довше об.іадиаппя трималися знані вже в Україні “Ч ас”, “Дру­

карь” , “ К риниця” , “Д зв ін ” . Д еяк і з них оживилися в умовах непу, коли більшовики

дозволили д іяльн ість приватних видавництв (тоді “Д рукарь” зм інив назву на “Слово”), однак цей процес тривав недовго, що призвело до остаточної л ікв ідац ії “дорадянських” видав­ництв.

Н аклади видань відновлених на період непу приватних видавництв вже не були такими високими, я к раніш е. На­селення, що купувало книж ки , особливо інтелігенц ія, ста­вало все бідніш им. До того ж , руйнувалася створена мережа поширення книг у глибоку провінцію.

Справжня руїна українського книговидання припадає на 1920 р ік , коли слідом за закриттям видавництв влада л ікв ідо ­вує й ті осередки, де вони накопичували, зберігали і продавали свою продукцію. Чи не першою “впала” книгарня “О світа” , що містилася в будинку Київського губернського земства. За нею закриваю ться книгарні “Ч асу” , Д р укар я” , “ Криниці” , “Д звону”. До літа книготоргівля була розгромлена, всі книж ­кові магазини націоналізовані. Заборонялася й приватна тор­гівля. С каж ім о , у збереженій книгарн і “Дніпросою зу” кни­ги можна було купувати лище оптом.

Найбільше скористалася нова влада з матеріальної бази існуючих видавництв. Практично все друкарське обладнання як приватних, так і кооперативних (акціонованих) видавництв відразу ж стало конф ісковуватися і передаватися новим влас­никам . С каж ім о , на майно друкарн і Києво-П ечерської л ав­ри претендували дві солідні радянські установи, м іж якими через це навіть розгорілася неабияка суперечка: новоутво­.’ I 7-1165

рена радянська А кадем ія наук та такий же новоутворений трест “ К и їв-Д рук” . Ряд імпортних друкарських маш ин, т ак званих американок, було вивезено з території лаври “в невідо­мому напрямку”, а саму друкарню таки виборола Академія наук. Саме державне об’єднання підприємств поліфафічної промис­ловості “ Київ-Друк” стало поповнюватися майном інших дру­карень. Зроблено це було з метою “посилення ідейно-виховної і культурної роботи і початком нового етапу в розвитку ра­дян сько ї видавничої справи” , я к зазначали автори академ іч ­ного видання “ Книга і друкарство на У країн і” .

Щ оправда, забиралося не все друкарське обладнання, а лиш е те, що було придатне для роботи (передусім , справні верстати). С каж ім о , старовинні дубові скрині з лаврськими шрифтами, з яких ще друкувалася О строзька Біблія і як і в середині XIX століття опинилися, я к позичені на певний час, у друкарн і ун іверситету Св. Володимира і чудом пережили всі лихоліття, тоді не викликали н іякого інтересу в новояв- лених “експропріаторів” .

Вже пізніше, наприкінці 50-х років, коли обладнання ц ієї друкарн і перевезли до жовтого корпусу університету, туди незабаром прибула держ авна ревізійна ком іс ія для вивчен­ня зм істу лаврських скринь. Зам ість ретельного відбору тих старовинних шрифтів, як і залишили свій слід на сотнях і тисячах сторінок україн сько ї істор ії та пережили лихоліття воєн та розрух, і як і могли б стати безцінними експонатами музею історії вітчизняної видавничої справи, їх за ріш енням ревізорів незабаром відправили в Х арків — для переплавки на шрифтоливарному заводі...

3 2 2 _________________В И Д Л І Я І И Ч Л СІ І РЛНЛ ІІКІМОДУ РЛДІ І І ІС ЬКОЇ ШІ ЛДИ

§ 2 . Творення нової видавничої системи

Становления Першим законодавчим актом радянсько ї законодавчо ї влади, який цілковито стосувався видав- бази ничої справи, був “Декрет про державне

видавництво”, п ідписаний головою Рад- наркому у М оскві 11 січня 1918 року. Д ія його поширилася на укр а їн ськ і території дещ о пізніш е — з другим взяттям більш овиками Києва взимку 1919 року (“Декрет про пресу” було видано ще 10 листопада 1917 року).

'Гіик|и'іііія покої тідииіиічої (мк'тс^мн 'Л'ГЛ

» КР А К Н С » » *СіИ(С»І Гюі^ми

Яз 53.

КОНСТИТУЦИЯТцінаопі tmзn( n.С«міиіІ}Я«ПИИИі К *ип&МІМ (ШСМІЯ п*и Изш І «М ГІ* І >и*ча«ши« и і п е ї мм> ГІММКИ»»!!» (№»І 1КМНМ и «Г» -Ш1. .

ЄСвЗГК вІ(«£-«ГО« |І»АЯ1«Л%« ТСИрЬІСОІі, Ю'ДО.

<і|>а:!і;м ііидаїи. и|М)(|)і.іі>ік)ї тем а ї пкм ііоких ііидаїіііицти

Цей, невеликий за обсягом , документ у загальних рисах декларував політику нової влади щодо видавничої діяльності. Щойно створеній Народній ко м іс ії з освіти та Л ітературно- видавничому відділу доручалося негайно приступити до ши­рокої видавничої д іяльності.

Така терм іновість поясню валася в декреті двом а чинни­ками; по-перше, гострим безробіттям серед друкарів і по-друге, книжковим голодом у країн і.

Першочерговим завданням державних видавництв д е к ­рет встановлю вав випуск “деш евих народних видань росій­ських кл аси к ів” . У цьому документі вперше закладено нор­му, яка давала підстави в майбутньому новоявленим видав­цям повсюди на радянських просторах порушувати авторське право; твори всіх авторів, як і переходили із сфери приват­ної до сфери суспільної власності, окремою постановою держ- ком ісії з освіти оголош увалися державною монополією.

Починаючи з середини 20-х років, к ільк ість постанов і декретів діяльності державних видавництв збільшується. Так, у червні 1925 року виходить декрет Раднаркому С РС Р про заходи щодо впливу на формування книговидавничої політики н радянській державі. Відповідно до цього документа, голов­

.4*

ними критеріями, яким и зобов’язувалися керуватися видав­ництва при складанн і планів випуску л ітератури, були так і:

1. Для художньої л ітератури: лише ті твори, де не було найменш ого н атяку проти радянського будівництва.

2. Для ю нацької і дитячо ї аудиторії: лише ті твори, як і сприяють комуністичному вихованню ;

3. Для науково ї, природознавчої літератури: лише твори матеріалістичного характеру та марксистського змісту.

Постанова ЦК ВКП(б) від 28 грудня 1928 року “Про обслу­говування книгою масового читана ’'с тавал а своєрідним про­грамним документом діяльності нових видавництв. Констату­ючи різке відставання видавництв від потреб комуністичного виховання мас, постанова визначала для видавц ів завдання в тематичному і орган ізац ійному аспектах.

Щодо тематики видань профілюючими напрямками на­зивалися так і:

• книги , як і популяризують м арксизм-лен ін ізм , історію ВКП (б) і революційний рух;

• масова виробнича література, яка підвищує рівень тех­нічних знань робітників і селян ;

• науково-популярна книга, пов’язана із завданнями со­ціалістичної реконструкц ії господарства країни;

• твори художньої літератури, але особливо так і, як і роз­виваю ть актуальн і політичні теми і спрямовані проти буржуазних впливів, м іщ анства, занепадництва.

О рган ізац ійно так і завдан н я мали б забезп ечувати ся, відповідно до постанови, таким чином:

• збільш енням відсотка книг ц ієї тематики у видавни­чих планах;

• ш ироким залученням найбільш кваліф ікованих ко ­м ун іст ів (в якості завдань від партійних ком ітетів) на написання брошур, кн и г

У цьому переліку варто назвати ще одну постанову м ос­ковського ЦК більш овицької партії, що стала орієнтиром для радянсько ї системи книговидання на багато років , — “Про видавничу р о б о ту”. Головним недоліком у цій роботі визна­вався той факт, що “ видання класиків м арксизму ведеться в недостатніх тираж ах” . У блоці завдань ц ієї постанови — чер­гова ідеологічна риторика: “ Книга повинна бути бойовою і актуально-політичною , вона повинна озброювати найширші

8 2 4 _________________ИИДЛВ І І І ІЧЛ С І І І М В Л І ІКІМОДУ Р А Д Я Н С Ь К О Ї ШІ ЛДИ

маси будівників соціалізму марксистсько-ленінською теорією і техніко-виробничими завдан ням и” .

На противагу серйозним партійним і урядовим докум ен ­там з приводу д іяльності періодичної преси, як і особливо часто з ’являлися у 2 0 -3 0 -т і роки, директив з приводу видав­ничої д іяльності виходило менше. Але й їх вистачало, аби повністю спрямувати цю “важливу д іл ян ку комуністичного будівництва” в потрібне русло.

Гіи)|ичіи>і и<)іи)ї и і ід ат іп ч о ї «митоми «^25

І1,ери<авііі Для кер івн и ц тва видавничою справоюоргани щодо 18 січня 1919 року створю ється Видавниче уііраііл ііііія бюро при Народному комісаріаті освіти, якекіі і,анінічон) в березн і, за зразком Росії, переходить у «■правою безпосереднє відання Всеукраїнського цент­

рального виконавчого ком ітету (ВУЦВК).20 грудня 1919 року на засіданн і Все­

українського револю ційного комітету, я к е проходило в піл- московному Серпухові, прийнято ріш ення про створення Відділу друку т а пропаганди. Через два м ісяц і — 21 січня 1920 року — відділ перейменовується на Всеукрвидав. Це був цен­тральний орган при ВУЦВК, на який було покладено, згідно з розробленим положенням, обов’язки керувати видавничою справою в Україн і, розпоряджатися поліграфічною базою, розподіляти папір, створювати й закривати видавництва.

Чергова реорган ізац ія видавничої справи в Україні була спонукана зм інами в структурі книговидання Росії. 5 грудня 1930 року постановою ВУЦВК Раднаркому (РН К ) України сфера книговидання знову переходить у відання наркомосу УРСР, при яком у створю ється на рівні управління Дерлеавне видавниче об 'єднання України (ДВОУ).

П останова Раднаркому УРСР Про утворення Управлін­ня у справах поліграфії т а видавництв при Раднаркомі У Р С Р ”, що вийшла 6 листопада 1943 року, стала першим кроком фор­мування прообразу майбутнього галузевого м іністерства, яке у 60-х роках об’єднає всі три складові системи буття книги: видавництва, поліграфію і книгорозповсю дження.

У 1949 році ДВОУ реорганізовується в Управління у спра­вах поліграфічної промисловості, видавництв і книжкової т о р ­гівлі тя підпорядковується безпосередньо Раді М іністрів УРСР.

Однак у таком у варіанті воно проіснувало недовго. 1953 року ця структура розділяється на два підрозділи: Головне управління видавництв, поліграфічної промисловості та Управління книж­кової торгівлі. Обидва ці управління передавалися у відання М ін істерства культури УРСР.

Таким чином, з 1953 року практично всі видавництва рес­публіки переходили в підпорядкування міністерства культури.

До речі, переп ідпорядкування видавництв в Україні рес­публ іканськом у м ін істерству культури було здійснено дещо раніше, ніж в цілому в СРСР. Бо лише через шість років після цього — 11 травня 1959 року — вийшла постанова ЦК КПРС “Про утворення у складі м ін істерства культури СРСР Голов­ного управління видавництв, поліграфії і книжкової торгівлі”. За цією постановою на зазначене управління з-пом іж інших завдань покладалися:

а) координ ац ія роботи видавництв , п ідпорядкованих м ін істерству культури С РСР і м іністерствам культури сою з­них республік: розгляд річних і перспективних планів видання л ітератури , маючи на увазі організацію випуску найбільш актуальних питань і уникнення паралелізму та дублю вання в роботі видавництв;

б) контроль за зм істом, художнім оформленням і полігра­фічним виконанням видань, а також за своєчасним випуском книг і образотворчої продукції у відповідності з тематичними планами видавництв;

в) розподіл спільно з держпланами республік, раднаргос- пами, м ін істерствами і відомствами, як і мають друкарн і, по­тужностей поліграф ічних п ідприємств, шо перебуваю ть у віданні цих раднаргоспів, м ін істерств і відомств, м іж видав­ництвами.

15 листопада 1963 року вийшла постанова ЦККП України “Про упорядкування видавничої справи в республіці т а підви­щення ролі видавництв у господарському і культурному будів­н и ц тві”. Н еобхідність тако ї постанови зумовлю валася, оче­видно, прийнятою 22 червня 1960 року постановою ЦК КПРС “ Про неправильну практику організац ії нових видавництв” . У ній, зокрем а, наголош увалося, шо “практика дроблення видавництв, яка спостерігається останнім часом, призводить до розпорошення редакційно-видавничих кадрів, до випуску м алоактуально ї, непотрібної л ітератури, я к а не знаходить

3 2 0 __________________ п н д л т і и ч . л СІ І Р ЛІ З Л п е р і о д у і>ЛДЯ І І СІ . КЧ) Ї в л а д и

І'.ііо.ікіція видавничої м«'|и‘ж і радянського типу 8 2 7

Ц ІБ ,Ш > П ІЕ К Л

Г Ь Л Я М И М А

.дач»ЩО ’ЛКІг КииПН'і ШЯ Н О І ' Ч' >)ПМ и и й

І іида і і і і л,адін‘с<)ітііі(•(‘ЛЯІКТИУ

попиту в читачів, накопичується на книж кових базах і в м а­газинах, до збитковості книговидавничої справи” .

Традиційно в таких постановах давали ся вказ івки м і­ністерствам і відомствам “розробити конкретн і заходи” на ї ї виконання. Результатом стало спільне ріш ення м ін істер­ства вищої та середньої спец іальної освіти і Державного ко ­мітету по пресі Ради м ін істр ів УРСР від 27 кв ітня 1964 року (протокол № З, п. 3) “ Про видавництва К и ївського , Хар­ківського і Л ьвівського державних ун іверси тет ів” . Універ­ситетські видавництва, виводилися з-п ід відомчої (а отже, ф інансової і юридичної) залежності від цих ун іверситетів і перетворювалися у республіканські видавництва подвійного підпорядкування; м іністерства вищої та середньої спеціальної освіти і Державного ком ітету по пресі Ради М ін істр ів УРСР.

§ 3 . Еволюція видавничої мереж і радянського тину

Ф ормування Перше радянське видавництво було від- тииології крите у К иєві у лю тому 1918 р о ку Тоді» іід аш іїїц гв б ільш овики, захопивш и на короткий час

столицю, встигли створити “Видавництво робітничо-селянського уряду України ”, н а­

ціоналізувавш и приватну друкарню Л убковського. П роісну­вало воно до визволення Києва військами Центральної Ради.

Із створенням В сеукрвидаву починається ф ормування видавничої мережі радянського типу. Першими до цієї мережі

увійш ли В ІД П О ВІД Н І підрозділи народних ком ісар іат ів , А ка­дем ії наук , Раднаргоспу, видавництво ЦК КП (б)У “ Космос”.

Таким чином, сформувалася типологія видавництв за при­належністю до засновників; дер ж авн і, партійн і, в ій сько в і. Першим у цій ієрархії був Всеукрвидав — не лише як кер ів­ний орган, а й як головне видавництво. На початок 1923 року радянська влада розгорнула в Україні д іяльн ість близько 50 ви давни цтв . Географія їх була такою ; К и їв — 19, Х ар­ків — 17, Одеса та Катеринослав — по 6. Найбільшими стають Держвидав України, “П ролетар”, “Книгоспілка”, “Український робітник

У результаті проведеного укрупнення дрібних видавництв (“ Ш ляхосвіти”, “Знання”, “Гарт”, “ Космос”) постає 1924 року громіздке партійно-радянське видавництво “Червоний шлях

На кінець грудня 1930 року в республіці ф ормується ти­пологія видавництв за тематичним напрямком літератури, який визначався для кожного я к профільний;

• твори основоположників марксизму-ленінізму, партій­на і суспільно-політична література (“ П ролетар”);

• технічна література (Д ержтехвидав);• книги з питань сільського господарства і агротехніки

(Держсіл ьгосп видав) ;• п ідручники і методична л ітература для вчителів (“ Ра­

дян ська ш кола”);• масова політична і професійна л ітература ( “У країн­

ський робітник”);• художня література ( “Л ітература і мистецтво”);• в ійськова, спортивна література (“ На варті”);• медична та природознавча література (Держмедвидав);• дитяча, ю нацька та комсомольська література ( “ М о­

лодий більш овик”).Цю типологію склали в основному видавництва, шо вхо­

дили до Державного видавничого об’єднання України (ДВОУ).І хоча це об’єднання через чотири роки розф ормувалося, визначена спец іал ізац ія видавництв, як і стали працювати самостійно, в основному зберігалася й надалі.

Напередодні Другої світової війни структура видавництв в У країнській PCP мала дещо інший вигляд. З юридичного боку типологія видавничої системи визначалася ф ункціону­ванням двох типів видавництв: оформлених і неоформлених.

3 2 8 _________________ИИ Д Л ВІ І И Ч Л С П Р А В А І І К Р І О Д У Р А Д Я Н С Ь К О Ї В Л А Д И

Кко.ііоцін іиїдіпіііичої м ереж і р адя їк ' і . ьок і п і і іу 3 2 ! »

:5і іачі іи і і масн і ! д|)уі:()ііаіі()ї пр о дукц і ї ЗО-х рокін ск . і ад ал и іа;»угіі1 і і і ід а ї їи »

До першої групи відносилися ті видавництва що були оформ­лені я к самостійн і творчо-виробничі п ідприємства, друко ­вана продукція яких мала загальнореспубліканське значення і поширювалася зокрема й через книготорговельну мережу. Такими були: видавництво А кадем ії наук , С ільгоспвидав, Л ітвидав, Д ерж видав, “ ІУІистецтво” , “ Молодий б ільш овик” (п ізн іш е — “ М олодь”), “ П олітлітература” при ЦК КП(б)У, “ Радянський письменник” , Укрмаш видав, Укроргвидав М іс- цевпрому, Держф інвидав, Ю рвидав, М еталвидав, Н ацмен­видав.

До другої групи відносилися видавничі підрозділи р ізно­манітних відомств, організацій , м ін істерств другого порядку, я к і, не маючи юридичного статусу, здебільш ого випускали літературу відомчого характеру Це передусім видавничі відділи партійних, комсомольських, адм ін істративно-судових, в ій ­ськових, торговельно-заготівельних, ф інансових, обліково- статистичних, книготорговельних, краєзнавчих, л ітератур­них, видавництва органів охорони здоров’я , народної освіти, промисловості та ін.

У загальному обсязі випущ еної в Україні 1940 року ви­давничої продукц ії (4741 назва накладом 51 млн 974 тисячі прим ірників, або 1,3 примірника н адуш у населення) частка неоформлених видавництв за накладами складала 17,3 відсотка.

З настанням воєнних дій і евакуацією партійних, держ ав­них і виконавчих органів на Схід, зрозуміло, така мережа діяти не могла.

У відповідності з постановою Раднаркому УРСР від 25 вересня 1945 року “ Про об’єднання видавництв У РСР” ут­ворювалося єдине Українське видавництво “Укрвидав” . Сюди увійшли: Укрдержтехвидав при Раднаркомі УРСР, Держліт- видав, П олітвидав при ЦК КП(б)У, М едвидав при нарком- здоров’я , “ Мистецтво” при управлінні у справі мистецтв, “Ра­дянськи й письм енник” .

У складі “У крвидаву” утворю валися відділи: політичної, художньої, в ійськової, медичної, мистецької л ітератури. Ці своєрідні редакції й визначили тематичний напрямок укра їн ­ського радянського книговидання воєнної і повоєнної пори.

3 3 0 _________________В И Д А В І І И Ч Л СІІІ>ЛІ?Л ІІІ- .РІОДУ Р А Д Я Н С Ь К О Ї ВЛ А Д И

С труктура У 1971 році партійне керівництво респуб-україїк-ького л іки здійсню є ше один крок щодо рефор- кн иговидаїїіія м ування книговидавничої галузі. Іншими напередодні словами — шодо посилення тотального розвалу контролю за всім тим , шо відбувалося вРадянського важливій сфері ідеологічної роботи” .Союзу Початок цьому реформуванню поклала

постан ова ЦК К о м партії України в ід11 травня 1971 року “Про стан книговидав­

ничої галузі в республіці т а заходи щодо її поліпшення Варто підкреслити, що за терм інами “поглиблення спец іал ізац ії” , “об’єктивна необхідність концентрац ії” , “уникнення пара­лел ізм у і дублю вання” , я к і вже ставали звичними для сусп­ільної і наукової дум ки , що формувалася в той час переважно під впливом директивних партійних докум ентів , простежу­валася загальна тенденція украй консервативної бю рокра­тичної старіючої верхівки СРСР провести, щоправда досить у м ’як ій спробі, д еяк і реформи в політичній, культурній та економічній сферах.

Спроби тако ї “концентрації” і “спеціалізації” у глобальних масш табах усього есересер івського простору робилися, я к відомо, передусім в економічній сфері. Експерименти з рад- наргоспами і сільськими районами призвели до л ікв ід ац ії значної кількості районів методом їх укрупнення. На кінець

Кііо.ііоція іігідаиіііічої мереж і радя їкч .ко іо типу 3 3 1

Иидатіїїча іі|)одуі;ціл уі:|)аїікч>кііх і і і к ч . м о і і і і и к і і ! періоду Великої І5ітчи:ііі>іііої іііііііи

ш істдесятих — початок сімдесятих років припадає широко розрекламована в пресі кампан ія щодо неперспективних сіл та інших малих населених пунктів методом знесення їх до центральних колгоспних садиб, закриття таким чином маси початкових і восьмирічних шкіл, а отже, знекровлення укра­їнського села. Потім взялися за пропаганду прогресивності й ефективності зведення крупних спеціалізованих комплексів у сільському господарстві і промисловості з концентрацією в них значної кількості трудових і матеріальних ресурсів.

Черга, таким чином, дійш ла й до ідеологічної, духовної сфери. Одним із яскравих прикладів централізац ії книгови­давничої галузі, скаж ім о , в М оскві стало створення цикло­пічного за структурою, кількістю працюючих і надскладними завданнями видавництва політичної й інш ої пропагандист­сько ї л ітератури, спрямованої передусім для закордонного читача, “ П рогрес” . Ш татний розклад цього видавництва більш ніж у тисячу одиниць “посприяв” згодом навіть зан е­сенню його до “ Книги рекордів Г інесса” .

В Україні кампанія щодо концентрації у видавничій справі закінчилася створенням на базі видавництв Київського, Л ьвів­ського і Х арківського університету, а також “ Вищої ш коли” видавничого об ’єднання з такою ж назвою — “Вища школа

На середину 70-х років в Україні остаточно заверш ується процес формування структури книговидання. До цього спону­кала вказівка Москви “про необхідність приведення чисельно­сті видавництв у республіці у відповідності із загальносою з­ними п о казникам и” . В ідповідно до наказу Д ерж ком видаву УРСР “Про уточнення переліку видавництв Української PCP” , остаточно затвердж увалася така книговидавнича мережа.

Республіканські видавництва у Києві:1. П олітвидав України.2. Видавниче об’єднання “ Вища ш кола” .3. “Техніка” .4. “ Будівельник” .5. “Урожай”6. “Здоров’я ” .7. “ Радянська ш кола” .8. “ Р еклам а”.9. “Д ніпро” .

10. “ Веселка” .11. “ М истецтво” .12. “ Музична У країна” .13. “ Н ауко вадум ка” .14. “ Радянський письм енник”15. “ М олодь” .

Республіканські видавництва в областях:1. “Д онбас” (Д онецьк).2. “ К амен яр” (Л ьвів).3. “ Карпати” (Ужгород, філія у Чернівцях).4. “ М аяк” (О деса).5. “ Прапор” (Х арків).6. “ П ромінь” (Д ніпропетровськ).7. “Тавр ія” (С імферополь).

Окремим рядком у цьому переліку значиться газетно- журнальне видавництво ЦК компартії України “ Радянська Україна” .

Така мережа книговидання У країнської PCP проіснувала практично до кінця 80-х років. Вже напередодні розвалу Ра­дянського Союзу до неї були внесені незначні зм іни. Так, наприкінці 1989 року ріш енням Ради М іністрів УРСР видав­

332_______________ ІЯі;і,ЛІЯІИЧЛ СПРАВА ІІКІЧОДУ РАДЯНСЬКОЇ иллди

ниче об’єднання “ Виша ш кола” було розформоване. На його базі утворю валися чотири самостійні республіканські видав­ництва — “ Виша ш кола” і три видавництва при ун іверсите­тах у Києві, Львові та Харкові. Наказом Держкомвидаву УРСР за № 154 від 5 грудня 1989 року цим видавництвам присвою­валися офіційні назви: видавництво “Либідь” при Київському університеті, видавництво “Світ” при Львівському університеті та видавництво “О снова” при Х арківськом у ун іверситеті.

Цим же наказом перейменовувалися: республ іканське видавництво “ Р еклам а” — на “Ч ас” , республіканський ча­сопис “Ж овтень” , що виходив у Л ьвові, — на “Д зв ін ” . Дещо пізніще харк івське видавництво “ Прапор” стало називати­ся “ Березіль” , а дніпропетровський “ П ромінь” — “С іч” .

Останні перейменування засвідчували , наск ільки сер ­йозно вже усвідомлювали необхідність змін у галузевому кни­говидавничому м ін істерстві.

.'{аііитаїііія і завдання д.ія самоконтролю

В чому полягала ревізія радянських комісарів діяльності україн­ських видавництв у 1920—1921 роках?

Назвіть приклади знищення радянськими органами підготов­лених до друку або випущених книг українських видавництв.

Що сталося з друкарнею Києво-Печерської лаври т а її видан­нями із закриттям монастиря ?

За яких обставин і коли радянські органи приймають рішення про припинення діяльності приватних видавництв?

На основі яких директивних документів створювалася зако­нодавча база для діяльності радянських видавництв ?

Які державні структури створювалися для управління видав­ничою справою ?

Коротко охарактеризуйте початковий етап формування ра­дянської типології видавництв за приналежністю до засновників т а тематичним напрямком друкованої продукції.

Що таке оформлені й неоформлені видавництва ?Якою склалася остаточна мережа книговидання в Українській

PCP напередодні розвалу Радянського Союзу?

Рекоі>и‘ндована л і тература до теми

Збірник законів та розпоряджень Робітничо-селянського уряду України. — Харків, 1931. — 296 с.

^iumiTiiiiM ii і ші>діііііі)і. Рсколк'і ідоїшііа .ііті-|)ііту|>и 3 3 3

К нига и книжное дело в Украинской СС Р: Сб. материалов. 1941 — 1984 — К.: Наукова думка, 1986. — 380 с.

Малыхин Н. Г. Очерки по истории книгоиздательского дела в СССР. - М . : Книга, 1965. - 448 с.

Очеретянко В. Загратовані книги: Встановлення партійно-дер­жавного контролю над виданням, розповсю дж енням та викорис­танням літератури в Україні у 2 0 -3 0 -т і роки // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. - 1999. - № 1/2.

Советская печать в документах. — М.: ГосПолитиздат, 1961. — 560 о.

Тимошик М. Її величність — книга. — К.: Наша культура і на­ука, 1999. (Розділи: “ Між двома світовими війнами” та “ Ш ляхом “перемож ного” поступу соціалізму).

Шевельов Ю. Українська мова в першій половині XX століття: стан і статус. — Нью-Йорк, 1987. — 320 с.

3 3 4 _______________ ВИДЛИИИЧЛ СПРАВА ІІКРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Т е м а 1 3

ВИДАВНИЧА СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ( 1 9 2 0 - 1 9 9 0 ) :ідеологічний та творчиіі аспекти

П А В Л О Т И Ч И Н А

П А Р Т І Я ВЕДЕ

Ідео.іоі ічний контроль друкопаного слова

О собливостід ія л ь н о с т і

редактораі виданиицтвав ум о вахтоталітар н огосуспільства

33(5 іи їД Л ІІІІІГ ІЛ СІІРЛИЛ ІІІСРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ и.члди

§ 1 . Т отальний контроль друкованого слова

С итуац ія Становлення й орган ізац ія роботи радян-у видавничій ських видавництв відбувалася в надзвичай- с іір ав і не складних умовах. Незважаючи на бра-иапередодіїі вурні офіційні повідомлення про “нечувані .'ш провадженпя успіхи на культурному фронті” , “ приток ідеологічного нових мільйонів читачів”, запустити роботу контролю нового видавничого комплексу після ф ак­

тичного зруйнування попереднього вияви­лося непросто.

Назвемо основні причини розбалансування налагодже­ної в роки Української Народної Республіки видавничої спра­ви в Україні.

Перша. Бракувало кадрів. Високоосвічені й добре підго­товлені до тако ї праці видавці, редактори й автори, що склада­ли в період револю ції значну частину національно свідом ої інтелігенції, поповнили ряди політичної ем іграц ії. Оволоді­вати непростими тонкощ ами творення видавничої продукції нерідко посилали за партійними дорученнями цілком випад­кових людей.

Друга. Зруйнована технічна база. Конф іскована наспіх у діючих видавництвах, а тому розкомплектована, техн іка не­рідко простоювала, бо вона так само потребувала досвідче­них і дбайливих рук.

Третя. Недостатнє ф інансування нової галузі. Заданим и збірника статей “ Печать в С С С Р к XVI съезду Р К П (б )” , шо вийшов у М оскві 1926 року, оборотні капітали радянських видавництв були дуже невеликі, увесь час видавництва жили на фоні недоплати та банкрутства.

Четверта. Нестача паперу, що призвела до різкого зм ен­шення кількості видань. У зв ’язку цим, скаж імо, в радянській Україні у грудні 1921 року Всеукрвидав видав спеціальне роз­порядження, за яким заборонялося надавати папір усім уста­новам і закладам , “за винятком редакцій газет і видавництв для випуску партійної л ітератури” . Всі наявн і запаси паперу повсюдно вилучалися.

Паперу справді в країн і не вистачало. Навіть наклад га ­зети “ К ом ун іст” змуш ені були зменш увати, про що В сеукр­видав інф ормував ЦК КП(б)У. Якщ о врахувати, що основ-

ний книговидавничий масив складала пропагандистська ле­н інська тем атика (у 1925 році — 150 млн аркуш ів, або п ’ята частина всіх наклад ів), то неваж ко уявити, в яком у дефіциті були навчальні, наукові, довідникові видання.

Справжню картину того, що діялося в новоутворених ра­дянських видавництвах, досить переконливо, хоча й емоцій­но, змалю вав у своєм у “ Щ оденнику” Сергій Єфремов. Ця емоційність пояснюється особистими розчаруваннями автора, матеріальною скрутою , викликаною відмовою казенних ви ­давництв платити зароблений гонорар через незалежні від них причини. Ось фрагмент бачення суті проблеми людиною, яка все життя професійно займалася літературною творчістю і весь час тісно контактувала з різними видавництвами (запис від8 липня 1924 року):

“Просто біда: ніде не платять грошей. Винні мені і в держав­ному видавництві, і в “Шляху освіти”, і в “Часі” — і за цілий тиж­день біганини ніде ні копійки не вибігав. Замість грошей пока­зують ті телеграми, що шлють до Харкова, благаючи грошей та признаючись одверто, що вони — банкроти. Проїдають і роз­крадають усе хоч скільки дай — розуміється, казенні видавницт­ва... Ніхто нічого не робить, ніхто нічого не тямить і не хоче тя­мити, усякий гарба, що може, — і наслідки... Які можуть бути, опріч банкрутства, наслідки. Пощастить ще трохи урвати казен­ного пирога — животітимуть ще якийсь час. Не пощастить — помруть ганебною смертю, занапастивши попередуукраїнську книжку та письменство”.

Така ситуація була характерною не лише на початковому етапі становлення радянського книговидання, а й значно пізніше. В цьому переконує й ось цей витяг з передсмертного листа ІМихайла Грушевського до тодіш нього Голови Раднар­кому СРСР товариш а В. М олотова від 4 вересня 1934 року:

“ ...Н авіть за раніш е випущ ені книги мені і дочці не ви ­плачують гонорару: за видавництвом “ Пролетар” — держ ав­ним видавництвом України — уже четвертий рік залиш ається борг, за власними його розрахун кам и , на сьогодн і понад9 тис. крб .”

Я к результат — повсю дне подорожчання друкованого слова, зокрема книги, яке в умовах розрухи робило цей “засіб комуністичного виховання м ас” практично недоступним.

На початку 20-х років в укра їнській провінції пош ири­лася практика покупки книг за продукти харчування. С к а ­

Ідго.іоі'ічмиіі контроль друкоішмого с.іоии 337

22 -7-1165

жімо, за один примірник забороненої вже владою “ Ілюстро­ваної історії У країни” М. Грушевського на Київщ ині давали до півтора фунта сала. П римірник п ідручника з геометр ії Кисельова кош тував на Поділлі в іс ім фунтів цукру. А в Хар­кові один робітник за п івпуда цукру купив повний комплект дореволю ційного видання енциклопедії Брокгауза-Ефрона. Нерідко безробітні вчені старої школи змуш ені були за харчі продавати безцінні видавничі шедеври минулого. Так, один ки ївський професор через скрутне матеріальне становищ е своєї с ім ’ї обм іняв у вересні 1921 року ЗО том ів “Архива Юго- Западной России” всього на чотири кілограми цукру.

3 3 8 _________________НИД А І Я І ИЧ Л СІ ІРЛИЛ І І КРІ ОДУ Р А Д Я Н С Ь К О Ї В Л А Д И

Головліт Після розгрому Української Народної Рес-як чинник публіки нова радянська влада стала актив-придушення но запроваджувати комуністичну ідеоло- інакодуїмства гію не лише пропагандистськими, а й ад- в друкарській м іністративними заходами. На початку їх Рііраці здійснювали створений 28 січня 1918 року

Революційний трибунал преси, затим — Н адзвичайна ко м іс ія , я к а отримала ніким не контрольова­не право на перегляд б удь -яко ї кореспонденції адресатам .

У жовтні 19 2 1 року В. Ленін п ідписує П оложення про військову цензуру, у грудні того ж року — Положення про політичний контроль. І, нареш ті, декретом Ради Народних К ом ісар ів в ід 6 липня 1922 року створю ється центральний орган, до ф ункцій якого увійш ли всі існуючі досі форми й методи тотальної цензури над друкарською справою . Цей орган д істав назву Головного управління у справах л ітер атур и і видавництв — скорочено Головліт, який структурно відно­сився до Н аркомосу РРФСР.

За московською схемою створю валася система цензур­ного нагляду і в Україні. Початок діяльності цензурних органів у нас датується 11 серпня 1922 року, коли постановою Рад­наркому республіки при Народному комісаріаті освіти УРСР створю валося Центральне управління в справах преси. Це — своєрідний спадкоєм ець Головного цензурного управління царської Росії, який пізніше, 1966 року, одержав нову назву — Головне управління з охорони державних таємниць у пресі при Раді М ін істр ів УРСР.

До кер івн и ків видавництв усе більше надсилалося над-1 0 важливих з ідеологічної точи зору паперів з позначкою “тасм но” : про вилучення з бібліотек виданих раніш е творів авторів, про недопуш ення до розгляду будь-яки х рукописів конкретних авторів, про нерозголошення через засоби др у­ку конкретних ф актів. На значну частину імен д іяч ів укр а ї­нської науки, літератури, мистецтва навіш ую ться ярлики у к ­раїнських буржуазних націоналістів. Це означало автоматичне вилучення їхніх книг із бібліотечних фондів, книжкових м а­газинів й подальшу заборону видавати.

Чи не найбільший список українських авторів, твори яких рекомендувалося повністю вилучити з бібліотечних фондів і книжкових м агазин ів , припадає на 1935 р ік . У додатку до таємної постанови ЦК КП (б)У від 19 липня 1935 року зазна­чені так і автори: Борис А нтоненко-Давидович, Олександр Олесь, М икола О лійник, Валеріан ПІдмогильний, Георгій Ш курупій, М икола Вороний, Олекса Влизько, Кость Горді­єнко, Пилип Капельгородський, Василь М и сик, Григорій Епік, М икола Куліш, Кость Котко, Григорій Косинка, Петро Козланюк та інші.

За цими авторами стояв практично кращий набуток нової укра їн сько ї л ітератури, створений ними за короткий період українського національного державотворення часів У країн­сько ї Народної Республіки.

Одне з численних розпоряджень Головліту, що вийшло пізніше і якого неухильно мали дотримуватися усі видавницт­ва, р едакц ії періодичних видань, радіо і телебачення, — за ­борона згадувати в будь-яком у контексті імена “найлютіших іюрогів радянської влади” — Володимира Винниченка, Дмит­ра Донцова, Сергія Єфремова, Володимира Кубійовича, Бог­дана Л епкого, Андрія Лю бченка, Є вгена М аланю ка, Івана О гієнка, М иколи Хвильового, Спиридона Ч еркасенка.

А ктивізац ія д іяльності Головліту сп івпала з чорними д а ­чами українсько ї історії 20—30-х років: страшного голодомору, який , за останніми даними незалежних я к вітчизняних, так і зарубіжних експертів, забрав життя восьми мільйонів укра­їнців. Це доба безпощ адної боротьби тоталітарного стал ін ­ського режиму з так званими “ворогами народу” , я к а в Ук­раїні проходила під гаслом боротьби з “укра їнським буржу­азним нац іоналізмом”, а також доба заверш ення так званого

І і г і і . і пі і ч і і и і і к() ігг|)0. і і . д р у к о и а п о і о і м о в а 3 3 ! )

3 4 0 в и д л т і и ч л СПІ’ЛВЛ ІІКРІОДУ і’ ЛДЯІІСЬКОЇ в л а д и

ІЬіакоііі ііиііаіііія, якими мали иідкриватік-л плани кожіюі-о кидаііииіі.ті!а

П А В Л О Т И Ч И Н А

ПАРТІЯ ВЕДЕ

періоду укра їн ізац ії, ін іц ійо­ваного н ібито самою більшовицькою партією і нею ж згодом жорстоко придуш е­ною.

Однією з форм викреслен- ня з історії імен викритих пар­тією “ ворогів н ар о ду” , я к у широко запроваджували цен­

зурні відомства, особливо у 20 -30 -х роках, стало ретельне зак ­лею вання цупким папером окремих р ядк ів зм істу тих оди­ничних видань, як і спрямовувалися у спецфонди. На тих ряд­ках зазначені прізвищ а й назви статей авторів, як і пізніш е були репресовані радянською владою, а отже, заборонені для згадування у відкритій пресі. Заборонялася і їхня творча та наукова спадщ ина, навіть якщ о вона й не мала до політики жодного стосунку. С каж ім о , у другому числі “Ф ізи ко -м ате- матичного зб ірника” , що вийшов друком у видавництві Киї­вського ун іверситету 1936 року, заклеєн і перші два прізви­ща авторів і назви їхніх статей. Одне з цих прізвищ після ре­тельного зняття заклеєного паперу вдалося прочитати — М. П. Кравчук. С таття його називалася “Частота, імовірн ість та закон великого числа”. Від восьмої до двадцять сьомої сто­р інки текст статті вирваний.

У радянських енциклопедичних виданнях про долі таких людей, зрозум іло, нічого не друкувалося. С куп і ж д а н і ко н ­кретно про цього вченого віднаходимо в “ Енциклопедії у к ­раїнознавства” . Михайло К равчук, 1892 року народження, м атем атик, професор Київського університету, дійсний член У країн сько ї А кадем ії наук та Н аукового товариства імен і Ш евченка, автор більш як 80 наукових праць. Репресований 1937 року.

Ймовірно, що цього вченого-математика вислали з К иє­ва лише за те , шо був дійсним членом Наукового товариства

імен і Ш евченка, з д іяч ам и яко го стал ін ськи й режим розправлявся особливо жорстоко.

у цьому ж випуску наукового зб ірника зроблена ще одна наклейка радянських цензорів. Цього разу заклею вався текст на звороті титулу: “Друкується з розпорядження ректора Київ­ського державного університету, голови редакц ійної колегії Ф . І. Зю лькова” . Зауваж мо, що ще р ік тому ректором був професор М. Кущнарьов. Хто з тих людей знав, перебуваю ­чи на відповідальних ідеологічних посадах, яка доля їх жде завтра...

Починаючи з кінця 30-х років , Головліт постійно прово­дить огляди видавничих версток, результати яких у письмо­вому вигляді передавалися до ЦК комуністичної партії. Та­ким способом продовжувалися пошуки ворожої пропаганди, відстеж увалися “неправильні” чи “пом илкові” дум ки нау­ковц ів , прорахунки й політична незрілість видавців. Варто ознайомитися бодай з одним таким оглядом , аби уявити , з якою хворобливою п ідозр іл істю , з якою абсурдною при­скіпливістю новоявлені цензори ш укали “загрожуючий без­пеці держ ави ” негатив.

Ось приклад. З позначкою “таєм но” 16 серпня 1957 року за підписом начальника Головліту К. Полонника на ім ’я з а ­в ідувача відділом науки і культури ЦК ком п артії України Ф. Овчаренка був надісланий огляд статей наукового збірника № 4 філософського факультету, що готувався до виходу у ви ­давництві К и ївського університету. Красномовні витяги з цього документа мовою оригіналу варто процитувати:

“Контролируя сборник № 4 философского факультета Киев­ского государственного университета им, Т. Г. Шевченко, посвя­щенный 40-летию Великой Октябрьской социалистической революции (ответственный редактор К. А. Ткаченко), Главлит УССР обратил внимание на следующее.

В статье М. Е. Овандера “До питання про об’єктивні і суб’єк­тивні передумови Великої Жовтневої соціалістичної революції” ... нам кажется, ставить знак равенства между Плехановым — с одной стороны, Каутским и Вандервельде — с другой непра­вильно... В статье М. С. Шлепакова “Конкретизація і дальше розроблення В. I. Леніним марксистської ідеї зламу буржуаз­ної державної машини в період від лютого до жовтня 1917 року” наше внимание обратили весьма мягкие характеристики автора по адресу Бухарина... В статье “Значення рішень ЦК КПРС в боротьбі за високу ідейність і художність соціалістичного мистецтва” (автор — В. О. Кудин)... нам кажется неправильным

ІД Г О .Г О І І Ч І І І І І І контроль друкоііиііопі С .І О І Ш 34 І

утверджение автора, будто бы только отдельные положения решений ЦК партии связаны с борьбой партии за высокую идейность советского искусства...

Издательство уведомило нас, что авторы с указанными выше замечаниями не согласны.

Мы же полагаем, что без внесения исправлений указанные статьи не могут быть разрешены к печати. Прошу Ваших ука­заний” .

Особливо багато роботи виявилося для цього цензурно­го органу 3 початку 70-х років. Я к відомо, саме тоді, п ісля заверш ення так званої хрущовської відлиги, почався масовий наступ влади на широке коло “неблагонадійних” громадян з числа укра їн сько ї інтелігенц ії — наукових сп івробітників інститутів, членів редколегій українських часописів, виклада­чів університетів, журналістів. Уже відбувалися антиукраїнські процеси у Л ьвові, п ісля виступу Івана Дзюби в кінотеатрі “Україна” почалися арешти українсько ї інтелігенції в Києві.

Ідеологічне цензурне око, я к і за часів царської цензури, все більше стало вихолощувати український дух у рукописах, що готувалися до друку в українських видавництвах. Показо­вим і симптоматичним є в цьому плані наказ Держкомвидаву України, підписаний 4 квітня 1973 року В. Білогуровим “ Про зб ірку вибраних праць С. Лю дкевича “Д ослідження, статті, рецензії” , що мала вийти друком у видавництві “ М узична У країна” . Ось витяг із цього наказу:

“При підготовці збірки вибраних музикознавчих праць, ста­тей та рецензій композитора С. П. Людкевича головна редакція “Музичної України” (тт. Малишев Ю. В,, Доломан Є. М.) і ре­дактор Л. М. Мокрицька несумлінно поставилися до добору і редагування матеріалів. А директор видавництва т. Кулі- нич Г. Г. знехтував вказівкою та настановами Держкомвидаву УРСР щодо посилення контролю за науково-теоретичним та ідейно-художнім рівнем цього складного видання. Внаслідок цього ряд матеріалів, що друкувалися свого часу в галицькій пресі, подані без необхідних пояснень і коментарів. Видавництво не допомогло відомому композитору оцінити деякі явища і події з сучасних позицій. Особливо позначився об’єктивізм і позак- ласовий підхід до оцінки явищ і подій того часу на передмові3. Штундер та примітках до книги, де подано нейтральні оцін­ки діячів ворожого табору та буржуазно-націоналістичних ви­дань і організацій”.

Випуск ц іє ї книги було затримано для переробки “з вра­хуванням висловлених зауважень” , але з наказом під розписку

342__________________ і и ї Д Л І Я П І Ч Л С І І І ’ Л В Л І І І ' . Р І О ДУ Р Л Д Я І І С Ь І Ю Ї иллди

були ознайомлені всі керівники видавництв. М ожна собі лише уявити : яким и б могли бути за зм істом укра їн ськ і книги і якими вони, на жаль, не стали через свавілля радянської цен­зури та його грізного дітиш а Головліту?

І’ (\'иіиіч)і) і ї<)їа.'іітіі|)іі(^ {'усіїі.іьотіи) 3 4 3

§ 2 . О собливості д іяльності редактора і ви;^авинцтва в ум овах тоталітарн ого сусп ільства

Регламентація На початковому етапі становлення радян- редакторської сько ї редакц ійно-видавничої системи ак - ііраці типовими тивно проводилися заходи шодо організа- іпструкціями и і' й самого творчого процесу редактора,

спроби надання цьому процесові яко їсь системи вимог і правил. Це диктувалося

передусім ситуацією , як а складалася у взаєм остосунках м іж новими видавництвами та авторами.

Не будучи посвяченими в технологію редакц ійно-видав­ничого процесу, автори нової доби стали завалю вати видав­ництва хаотично підготовленими рукописами — брудними, написаними насп іх, від руки , заповненими різноманітними вставкам и й виправленням и . Н ерідко так і рукописи були непридатними навіть для читання, не кажучи вже про редак­торські виправлення. Це розтягувало в часі період підготовки твору до друку, здорожувало кожне видання. Тому вже з се ­редини 20-х років Державне видавництво РРФ СР започатко­вує видання популярно написаних ілюстрованих малоформат­них кн и ж ечок, метою яки х було проведення своєр ідного л ікнепу серед авторського активу та редакторського корпусу держ авних видавництв.

Одна за одною стали виходити в св іт книги : “ Е кскурсія в друкарню ” , “Оформлення книги” , “Загальна архітектура кн иги” , “ Принципи набірної граф іки” , “ М айстри сучасної гравюри і граф іки” , “ К нижка для автора: про п ідготовку ру­копису” . У додатках до таких книг вміщ увалися різноманітні ін струкц ії, я к і пропонувалися до неухильного виконання.

З відстан і пройденого часу й посутності зм ін , що стали­ся відтоді в о р ган ізац ії редакц ійно-видавничого процесу, ц ікавим і повчальним сприймається сьогодні один з таких документів , примірник якого тоді лежав на столі кожного ре-

344 В И Д А Н И И Ч Л С П Р А В А П К Р І О Д У Р А Д Я Н С Ь К О Ї В Л А Д И

ГОСУДАРСТВЕН НО Е ИЗДАТЕЛЬСТВО РС Ф С Р

л. г s с с s H

Э К С К У Р С И Я в Т И П О Г Р А Ф И Ю{Понеуісяме гнпогркфи. Н»6о^

UIHJM»04H0« «тделсим. Способы воспронаасдеяня нлАЮстрацнй.] Стр. 96, Ц. 75 ».

ГОСУДАРСТВЕН НО Е ИЗДАТЕЛЬСТВО РС Ф С Р

Л. Г Е С С Е Н

О ФО Р МЛЕ Н И ЕКНИГИ

Руао«вдет*о 00 подготоаке руво-

Сгр. 328. Ц. 3 р.

Іік.'шиїїл lia лоїіомоі'у і)одикт«)|Шм і аі>'го|)ам

дактора. Ф рагмент цього документа варто навести в п ідруч­нику:

ІНСТРУКЦІЯ для АВТОРІВ ДЕРЖАВНОГО ВИДАВНИЦТВА

1. Рукопис має бути чітко переписаний чорнилом (не черво­ним) чи на машинці з одного боку аркуша із залишеними чис­тими полями; рукопис із навчальної тематики має подаватися в двох примірниках.

2. До рукопису має бути доданий зміст із детальним пере­ліком усіх наявних у ньому заголовків та підзаголовків і скла­дений у такій формі, аби цілком зрозумілим був загальний план, зв'язок, супідрядність та логічна структура книги.

3. Усі місця в тексті рукопису, які підлягають виділенню, по­винні бути по-різному підкреслені, в залежності від ступеня їх важливості, причому всі умовні знаки повинні бути автором пояснені на особливому аркуші, доданому до рукопису.

4. Усі наявні в рукописі іноземні імена та терміни мають бути подані в російській транскрипції, причому при першому згаду­ванні власного імені в дужках може бути приведена й ориг­інальна транскрипція.

5. Усі скорочення повинні бути однорідними, причому по­значення метричних мір мають відповідати прийнятим мет­ричною комісією. Всі ж загальні розрахунки повинні бути приведені в метричних мірах.

6. Усі математичні позначення і формули повинні бути підкреслені хвилястою лінією, за винятком знака логариф­му, тригонометричних функцій і знаку обмеження.

7. Хімічні позначення і формули, що виражають хімічні реакції, не повинні підкреслюватися.

8. В рукописі повинні бути посилання на малюнки; місця ри­сунків — вказані на полях рукопису або повинні бути залишені пробіли з позначенням номера і підпису під рисунком [...]

11. а) Зовсім не допускається внесення авторами будь-яких вставок, додатків та змін до коректури зверстаних аркушів; б) Вставки і правки до коректури гранок визнаються допусти­мими лише з дозволу відповідного відділу після погодження з виробничим відділом; в) Авторам надається право тримати ко­ректуру із розрахунку не більше одного дня на друкований ар­куш і одного зайвого дня на всю прислану й відіслану коректу­ру за винятком термінових і періодичних видань, коректура яких, незалежно від кількості аркушів, переданих автору для читан­ня, повертається через 24 години після одержання її автором...; е) У випадку неповернення авторської коректури в обумовле­ний термін Відділ робить коректуру своїми силами, не затри­муючи роботу через неакуратність автора.

І’ одакт()|) і тотал ітарне еуеііі .ті.етію 3 4 5

У таких додатках часто подавалися й інші реком ен дац ії для авторів і редакторів. Зокрема, найважливіш і переймену­вання населених пунктів, що набуло на той час масового яви ­ща; деяк і техніко-орфографічні правила, прийняті в держ ав­них видавництвах; найголовніш і способи рубрикац ії тощо.

Започатковану Держвидавом традицію видання методич­них матеріалів для видавців, поліграфістів і книгорозповсюд­ж увач ів продовжило згодом засноване 1964 року в ІУІоскві спец іал ізоване видавництво “К н и га” .

Спроби регламентувати роботу редактора над рукописом робилися і в післявоєнний період. Зокрема, Комітет про пресі при Раді М ін істр ів С РСР 1967 року розробляє нове “Типове положення про п ідготовку рукопису до ви данн я” , яке скл а­далося з таких розділів:

• попередня робота видавництва з автором;• вимоги до оформлення поданого до видавництва ру­

копису;• приймання рукопису від автора;• оц інка рукопису видавництвом, рецензування;• редакц ійна робота на рукописом , прийняття до ви ­

дан н я;• робота у видавництві над оформленням видання;

• робота видавництва над коректурними відбитками і сигнальними примірниками;

• особливості орган ізац ії редакційно-видавничого про­цесу при випуску видань за оригінал-макетам и ;

• облік рукописів , що надходять у видавництво і конт­роль за підготовкою їх у видавництві та на виробництві.

Окремі інструкції присвячувалися впорядкуванню оплати праці видавничих працівників. Безумовно, суто з пізнавальної точки зору ц ікаво буде ознайомитися з видавничими розцін­ками (в розрахунку за один авторський аркуш ), що д іяли для радянських видавництва у 4 0 -5 0 -т і роки XX століття: реда­гуван н я і сп ец р едагуван н я — відповідно 50 і 75 рубл ів , рецензування — 100, технічне редагування — 20, коректу­ра — ЗО. У розрахунковому кошторисі були так і статті, як і тепер можуть викликати лише подивовану посм іш ку: пере­писування рукописів — 15 рублів; розпилювання і укладен ­ня дров, догляд за печами — (на р ік ) 500 рублів.

Я к бачимо з наведених вище сум , у блоці робіт з п ідго­товки рукописів до виробництва найвище оціню валося ре­цензування. У цьому проглядаю ться наслідки т іє ї репресив­ної сталінської політики щодо української науки, яка і в п ісля­воєнну пору тримала на суворому контролі будь-який прояв наукової дум ки в друкованом у слові. Тому й передбачалися так і високі грошові винагороди вибраним рецензентам , як і ще на етапі зародження книги мали б вихолостити з неї все те, що не вкладалося в ж орсткі ідеологічні рамки. Найприс- кіпливіш е рецен зувалися, звичайно ж , праці сусп ільство ­знавц ів , істориків та філологів.

3 4 ( і _________________Н И Д Л т і И Ч А С П Р А В А І І КІ ЧОДУ Р А Д Я Н С Ь К О Ї ШІ ЛДИ

Ф орліукаїїіія Д етальн а р еглам ен тац ія р едакто р сько ї р адян сько ї праці сприяла незабаром формуванню ра-іііколії дян сько ї школи редагування. В Гі основуредагуван н я було покладене суворе дотримання н аяв ­

них для видавничих прац івників ін струк­цій, принципу однаковості в редагуванні

текстів, мовних правил, радянських стандартів, як і все актив­ніше стали запроваджуватися у видавничу практику, рясно­та цитат з творів класи к ів м аркси зм у-лен ін ізм у до видань буквально будь-яко ї тематики.

„П очерк” Ц ІЄ Ї школи найкращ е можна простежити за тодіш німи науковими виданнями. В ізьмемо для прикладу україномовні наукові збірники відновленого у 20-ті роки ви ­давництва Київського університету за 1935-1936 роки. На всіх випусках подавалися двомовні титули — українською і фран­цузькою мовами. Зм іст і назви статей у тексті з прізвищ ами авторів тако ж подавалися цими двом а мовами. Резюме до кож ної статті друкувалося російською і знову ж ф ранцузь­кою. Ця наукова ретельність і, можна сказати , інтелігентна акуратн ість робилися на фоні тако ї розрухи і, здавалося б, загальної розхри стан ості й неорганізованості.

Ще одна ц ікава деталь: у вклеєних майже до кожного ви­пуску аркуш ах під заголовком “Д рукарські помилки” ф іксу­валася допущ ена при складанн і чи друці бодай найменш а неточність. З позицій уже сьогоднішнього дня можуть викли­кати лише глибоку повагу прагнення тодіш ніх друкар ів і ре­дактор ів подати своєм у поважному читачеві до кінця ви в і­рений і грамотно оформлений з мовного та зм істового боку текст. Звернімо увагу ось хоча б на такий приклад поправки до перш ого ви п уску п ’ятого том у “ Н аукових зап и со к” : “На стор. 122 у 28-м у рядку зверху серед знаків МФА треба додати пропущений дзвінкий варіант попереднього звука, а на стор. 123 у 10-му рядку знизу треба виправити неясно надру­коване “і ”.

Чи не є це прекрасним прикладом для багатьох ниніш ніх новоспечених “зн авц ів” видавничої справи, як і зневажливо нехтують у своїх численних, зроблених на догоду дн я, видан­нях, цими неписаними, але сформованими століттями наш и­ми мудрими попередниками складовими своєрідного кодексу видавничої честі. Я к тут не згадати слова одного з найбільших уболівальників за долю українського друкованого слова, вче­ного і видавця Івана О гієнка, який із щемом у серці говорив про таких горе-видавц ів:

“Українське широке громадянство уже давно пробудилося й сильно тягнеться до книжки. Доброї, корисної, милозвучною мовою написаної книжки. Книжки, що чогось би навчила, або розраду подала.

Деякі видавництва наші добре це помітили й повним до вінців кошем несуть свої видання спрагненому читачеві. Тільки... Змилуйся, Боже, що вони часом подають!.. Мусимо тут голосно й рішуче закричати від болю, — аж надто часто

Р(‘;иіиті)|> і тоїа.і іті і|) ііе суі-ііі.ім-тіи) 3 4 7

348 ВИДАИІІИЧЛ СПРАВА І1КРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Укриїїіські журнали періоду індуетріалілації рада І іської економ і ки

дають йому камінь замість хліба, змію замість риби... Мова видань — жахлива, видаються переклади непідписані, тобто, їх робить хто-будь, робить похапцем, “на коліні” , не знаючи мови. Часом, прикриваючись оборонним плащиком патріо­тизму чи єлейності, виставляючи звучні гасла корисної книж­ки, видання такі тисячами вриваються до наших... родин і роблять там хаос та руїну літературної мови. Цьому вже не раз належить покласти край” .

ідеологічне втручання в редактореі>кий процес

А дміністративно- З роками вироблялися для редакторів не­писані правила, як і визначали зміст і харак­тер їхньої щоденної роботи. Переконливе документальне свідчення про те, в яких умовах доводилося працювати радянським редакторам , залиш ив нащ адкам Сергій Єфремов в одному із зап исів свого “ Що­

ден н и ка” за 1928 рік.В записі від 9 жовтня йдеться про п ідготовку до друку у

видавництві “ К нигосп ілка” кількатомного видання творів Михайла Коцюбинського. Цей видавничий проект, здавалосяб, не м іг викликати підозри в ідеологічних контролерів. Од­

нак , сталося навпаки . Коли видавничий редактор А. Лебедь уже розробив план роботи над багатотомником, відредагував текст перших трьох том ів та п ідготовлені до них упорядни­ками прим ітки , кер івництво видавництва раптом постало перед необхідністю запросити до редакц ії когось із комуністів. На здивоване запитання редактора: “Для чого?” , — йому відповіли: — “ Це вимагає загальна політика. Всюди треба ко ­м ун іста для д уху” . А. Лебедь, яки й за к іл ька м ісяц ів коп іт­кої праці виконав увесь масив творчої і чорнової роботи, мусив погодитися на запрош ення ф іктивного редактора. Таким став... секретар Київського парткому Демченко. Він протри­мав у себе к ілька м ісяц ів рукопис, а дал і, признавш ись, шо не має часу навіть переглянути м атер іал , повернув рукопис до видавництва. Тоді запросили ше одного редактора-кому- ніста — О. Лакизу.

Далі — цитата з “ Щ оденника” :“ Коли Лебідь поглянув на повернений од нього матеріял, то

побачив, що редактором значиться вже Лакиза, а його, Лебедя, ім’я просто викреслено, хоча всю роботу зробив він, а не Лакиза. Спочатку здавалася справа дуже простою; Лакиза продає себе — бере гроші і дає ім’я; але він так вже розіпсів, що вирішив про­сто одтіснити справжнього редактора, на себе надіти його ли­чину. Лебідь запротестував, видавництво почало викручуватись; “Хіба вам не все одно. Адже гроші за редакцію ви одержите... А Лакиза — він же тільки політичний наглядач” . — “Ну, то на­пишіть; під редакцією Лебедя і під політичним наглядом Лаки- зи” , — запропонував Лебідь. — “Ну, ви говорите дурницю!" — образилися видавці” .

На редактора чатувало й багато інш их несподіванок. Те­матичні плани для кожного видавництва мусили починати­ся з тих видань, як і ор ієнтувалися вин ятково на ідеологічне обслуговування партійних цілей. Це були твори, присвячені, скаж ім о , виконанню чергових р іш ень чергового партійного з ’їзду, чергової річниці від дня народження вождя світового пролетаріату, в ід дня утворення ком партії України чи СРСР. Для редагування таких рукописів призначалися ті редакто­ри, як і мали не лиш е багатий практичний досвід , а й високу “ ідеологічну п ідкован ість” .

Зрозуміло, що подібні твори у директивному порядку не просто вклю чалися до тематичних видавничих план ів, а й посилено контролю валися на всіх етапах їх проходження

Родактор і ї()та . ' і ітарі іс суспі ім-тіи) ;{4!І

3 5 0 н и д л т іи ч л СІІРЛІІЛ і і к р іо д у р а д я н с ь к о ї І5ЛЛДИ

Книги українських инторін, ііід.'їничеиі иаіііииі^оіо II СІ>СІ> ирсмігіо — Леиіиськоіо

могутн ім партійним , ідеологічним апаратом поза межами видавництв. “ Політичну пильність” й “ ідеологічну чистоту” мали забезпечувати не лише рецензенти тих навчальних закла­д ів , де виконувалися ці роботи, а й так звані зовніш ні рецен­зенти, імена яких заборонялося розголошувати.

Великого значення надавалося попередньому висновкові фахового редактора. Ще однією грізною інстанцією ставала в ідповідн а редакц ій на колегія Д ерж ком ви даву УРСР (на кінець 70-х років у такому контролюючому всю видавничу справу республіки підрозділі цього Комітету — Головвидаві — були три тематичні головні редколегії: суспільно-політичної літератури; навчальної, художньої й дитячої літератури; л іте­ратури з питань мистецтва, музики , туризму). Я к правило, сюди на розгляд бралися верстки чи рукописи найбільш зна­чущих в ідеологічному плані робіт. Такі ж роботи нерідко про­ходили ще одне “чистилищ е” — у відповідному відділі ЦК К омпартії України. І це за ум ови , що практично всі без ви­нятку майбутні книги піддавалися не менш грізній цензурній

експертизі В держ авном у підрозділі З чудернацьки завуальо­ваною, як на сьогодні, назвою — Головліт.

Так, згідно з доповідною запискою Д ерж ком видаву Ук­раїни, надісланою ЦК компартії України, лише протягом 1965 року Головвидавом було прочитано, в порядку контролю, 618 сигнальн і примірники (обсягом 3794 ар куш і), 88 версток (обсягом 743 аркуш і), прорецензовано 342 рукописи. До 88 версток внесено серйозні зм іни , а чотири книги зовсім за- браковано.

У цій же записці йдеться про те, що кардинально пере­глянуто плани випуску книг практично по всіх видавницт­вах, В основу зм ін , зазначається в докум ен ті, покладено те ­матику, що випливає з історичних ріш ень XXII з ’їзду КПРС, постанов пленум ів ЦК КП РС і ЦК КПУ та в ідповідає зав ­дан н ям , поставленим партією й урядом перед видавництва­ми на сучасному етапі комуністичного будівництва.

І ’ < 'Д 1 ІК Г (> | ) і Т ( ) Т < І .І І Ї 1 І | ) І І С <-успі.ім-ті>о 3 5 1

."іаходи влади Дух епохи, суспільну атмосферу тоталітар­ним« виявлених ного режиму з його повсюдною фальшю, редакторських справжньою ціною партійно-ідеологічного помилок багатослів’я , страхом кожної людини — від

рядового прац івни ка до кер івн и ка — за свою роботу на цій воістину небезпечній для сам о ї людини д ілян ц і, ї ї майбутній службовій кар ’єрі в кращ ому розумінні цього слова можна відчути, бодай певною мірою, з кількох наведених нижче прикладів.

1977 року на розгляд Головної редколегії сусп ільно-полі­тичної літератури Д ерж комвидаву УРСР була подана верстка монографії В. Лося “ КП РС — організатор культурного співро­бітництва народів СРСР у період будівництва ком ун ізм у” . Як і мало бути, контрольне читання в так ій високій інстанц ії виявило “ряд серйозних недоліків і упущ ень” . Здебільш ого, ці “недоліки і упущ ення” стосувалися цитат вождя революції і творця держави чи документів останніх партійних пленумів, інших ідеологічних заходів, за яким и видавц і, на відм іну від газетяр ів , об’єктивно не встигали, але як і обов’язково мали бути присутніми практично чи не в кожному розділі кожної книги. На виконання таких зауважень видавництвом обов’яз ­ково мали розроблятися заходи, каратися винні, писатися в

352 іиїДЛІІІІИМЛ СІ1І*ЛІ5Л ІІКРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

УКРАЇНСЬКИЙ

РАДЯНСЬКИЙ

ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ

СЛОВНИК

Б ТРЬОХ ТОМАХ

миыпм. >. с. «сстеика • л

лкляичв м л п УК/ДЙКЫ01 ^€^

УКРАЇНСЬКАЛІТЕРАТУРНА

ЕНЦИКЛОПЕДІЯтом

л ]

кигвГОЛОВНА РЕДАКЦІЯ

УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ ЕНЦИІ

Кіііціклоііеднчмі ііидаїїіія радянської доби

усі Інстанції різноманітні пояснення. Щодо конкретної книги пояснення було таке:

“Одержавши “Зауваження", у видавництві при Київському університеті оперативно були вжиті наступні заходи до їх реа­лізації: організовано повторне читання верстки автором, рецен­зентом, контрольне перехресне читання редакторами видав­ництва, контрольне читання в головній редакції. За погоджен­ням з автором І рецензентом у верстку монографії внесені такі доповнення і виправлення:

1. Висвітлені найновіші партійні і державні документи, зок­рема, рішення жовтневого (1977 року) Пленуму ЦК КПРС, по­ложення з доповіді Генерального секретаря ЦК КПРС, Голови Президії Верховної Ради СРСР товариша Л. 1. Брежнєва на сьомій позачерговій сесії Верховної Ради СРСР, окремі поло­ження з нової Конституції СРСР;

2. Параграф перший розділу II доповнений положеннями з Постанови ЦК КПРС і РМ СРСР “Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і подальший розвиток за­гальноосвітньої школи” (1972);

3. Використані матеріали Всесоюзної науково-практичної конференції про соціалістичний спосіб життя і формування нової людини (травень, 1977)...”

Взагалі, директивно спуш ені згори і повсякчасно конт­рольовані вказівки щодо цитат класиків марксизму-ленінізму

й партійних докум ен тів були, кажучи словами колиш нього видавця і письменника С. Ч еркасенка, “сушим прокляттям ” для радянських видавців усіх часів. До якого абсурду це нерід­ко доходило, переконливо засвідчує ось така цитата з наказу по видавничому об’єднанню “ Вища ш кола” від 20 вересня 1977 року;

“В сигнальному примірнику колективної монографії вчених Львівського держуніверситету “Розвинутий соціалізм — торже­ство ідей Великого Жовтня” (видавництво при Львівському ун­іверситеті) було виявлено серйозне упущення: в розділі “Ра­дянський спосіб життя — велике завоювання соціалізму” цієї книги не було висвітлено таку важливу подію, як Всесоюзна науково-практична конференція “Соціалістичний спосіб життя і питання ідеологічної роботи” (Київ, 18-20 травня, 1977 р.), хоч опрацювання версток відбувалося після завершення роботи конференції (виділення авт. — М. Т .). Працівники видавництва (редактор тов. Юрченко В. І., в. о. зав. редакцією тов. Сорох- тей X. Й.) не звернули увагу авторів на необхідність внесення доповнень по матеріалах конференції і працю було підписано до друку без змін.

Невимогливе ставлення до підлеглих проявили директор ви­давництва тов. Ковальов О. Г. і головний редактор тов. Верем- чук Т. А. ...”

Абсурдність появи самого наказу полягає не лише в тому, що таке “серйозне упущ ен ня” я к “ ігнорування” видавницт­вом звичайної, я к на сьогодніш ній день, партійної наради призвело до не згадування Гі в текст і, а сам а вказ івка пере­робляти вже готовий віддрукований наклад книги заради... згадки на окрем ій сторінці, одним реченням ц іє ї зловісної для видавництва наради. Н еваж ко уяви ти , я к жорстоко й несправедливо були покарані “ винн і” — від доган і “зм ен ­шення прогресивної оплати за ПІ кв. 1977 р .”, до “відш коду­вання збитків, завданих видавництву при виправленні недоліків за рахунок винних” . Віднаходимо в цьому наказі директивні пункти і про “поліпш ення фахового і політичного навчання редактор ів” , і про необхідність головній редакц ії головного видавництва об’єднання “посилити контроль за ви сокоякіс­ною підготовкою видань у видавництвах об’єдн ан н я”.

Того ж 1977 року це видавництво знову “ попалося” в на­казі по видавничому об’єднанню. Цього разу — “за недостатнє використання останніх авторитетних джерел та архівних даних у підготовці до видання книги П. Бурака “Партийное строи-

І’одіїктор і тотіс і ітарнс суспільство 3 5 3

-М 7-1165

тельство в условиях развитого социализма (1959—1970)” . У довгому переліку пунктів наказу щодо “вжиття заходів” з ’я в ­ляється вказ івка для всіх видавництв об’єднання “надалі ру­кописи з партійного будівництва надсилати на рецензування до Інституту історії партії при ЦК КП України та на кафедру партійного будівництва ВПШ при ЦК КП У країни” .

Н еважко здогадатися як “збагачувалися” і “вдосконалю ­вал и ся” згодом після такого рецензування наступні наукові книги.

Видавництво при Х арківському університеті мало багато прикрих клопотів через таке ідеологічно важливе видання як науковий збірник “ П итання історії С Р С Р ”. Д вадцять друге число його (1977 р ік) було “розгромлене” на нараді у видав­ничому об’єднанні за “ряд серйозних недоліків: низький нау­ковий рівень статей, як і д ібрані були вип адково ...” .

Результатом цього розгляду стало зобов’язання видав­ництва додатково рецензувати матеріали подібних зб ірників “на одній з опорних кафедр вузів республіки” .

Не вдалося уникнути подібних “розносів” та “розбірок” і видавництву при Ки ївському ун іверситеті. С каж ім о , весь наклад книги М. Козицького “В. І. Ленін про єдність дій лівих сил у перщій російській револю ції” був передрукований че­рез... “виявлену буквенну помилку” . П ередруковувався та ­кож з подібної причини один аркуш монограф ії “ Партійне керівництво розвитком промисловості У країни” . А от ви яв­лена “серйозна помилка” в монографії В. Копейчикова “ Кон­ституция развитого социализма: теоретические основы, сущ ­ность, ф ункции” хоч і не призвела до передруку накладу, але добре позначилася на матеріальному становищ і тих, з чиєї вини вона була допущ ена.

Особливо великі неприємності доводилося переживати науковим видавництвам , коли випущений ними у результаті такого посиленого звідусіль нагляду і контролю якийсь соц і­ально важливий ідеологічний продукт згадувався десь доскіп ­ливими “ідеологічними бійцями партії” для негативного при­кладу на як ійсь високій нараді чи в передовій статті котрогось центрального чи республіканського друкованого органу Так було, зокрема, у випадку з тридцять другим випуском рес­публіканського міжвідомчого наукового збірника “ Питання наукового ком ун ізм у”, який готувався до друку у видавництві

3 5 4 ________________ВИДАНИИЧЛ СПРАВА НКРЮДУ РАДЯНСЬКОЇ ШІЛДИ

при Київському університеті. Лише однієї згадки про якийсь не однозначний факт, висмикнутий автором опублікованої в “ Радянській У країн і” передової статті “ Політична кн и га” , а не доведи Боже, ще й журналу “ Комуніст У країни” , було достатньо, аби до розгляду цього питання було залучено не лише все видавниче об ’єдн ан н я , а й м ін істерство освіти . В листі директора генерального об’єднання “ Вища ш кола” В. Борисенка на ім ’я начальника управління викладання сус­пільних дисциплін м ін істерства вищ ої і середньої спец іаль­ної освіти України зокрема зазначалося:

“У зв ’язку з виступом журналу “ Комуніст України” (1977, № 6, с. 79) та газети “ Радянська У країна” (передова стаття “ Політична кн и га” від 22 липня 1977 р.) із зауваж еннями на адресу 32-го випуску республіканського міжвідомчого збірни­ка “ Питання наукового ко м ун ізм у” видавниче об ’єднання “ Виша ш кола” просить Вас зобов’ язати головні вузи вжити заходів шодо підвищ ення рівня роботи редколегій усіх рес­публіканських м іжвідомчих наукових зб ірників із сусп іль­ствознавчої проблематики та підвищ ення науково-теоретич­ної й ідейно-політичної якості вм іш уваних у них статей” .

В умовах безкінечно відзначуваних у масш табах ц ілої країни лен інських ювілейних дат видавці ставилися перед необхідністю включати до своїх планів л ітературу в ідповід­ної тематики . Ще 1967 року в усі видавництва республіки з грифом “для службового користування” було надіслано грун­товну записку, підписану першим заступником голови Комі­тету по пресі при Раді м ін істр ів УРСР В. Костенком з таким заголовком : “ Про як іс ть л ітератури , присвяченої життю і д іяльності В. І. Л ен ін а” . У цій записці не без задоволення констатувалося, шо “за останні шість років у Радянській країні опубліковано понад 1500 літературно-худож ніх творів про В. 1. Леніна, видано художні альбоми, ілюстровані календарі, виготовлені з особливою відповідальністю за вірне і худож­ньо яскраве відтворення образу Володимира Ілліча”.

Водночас, зверталася увага кер івн и к ів видавництв на необхідність “посилити контроль за підготовкою і виданням літератури про В. І. Л еніна”, а також “звернути особливу увагу на забезпечення високої якості художнього оформлення та поліграфічного виконання кожного видання, присвяченого В. І. Л ен ін у” . Не випадково, починаючи з кінця ш істдеся-

.> д*

Иі'Дінггор і т<ті.ііта|)»(ї суслі. іьстіш 3 5 5

ТИХ років, річний тематичний план кожного видавництва став відкриватися спеціальним розділом, присвяченим творам про вождя і про виконання в життя рішень чергового з ’їзду лен ін­сько ї партії.

Знаючи про таку посилену увагу партії і держави до тво­рів “л ен ін сько їтем ати ки ” і будучи переконаними в забезпе­ченні директивними органами “зеленої вулиц і” подібним рукописам , багато авторів з числа я к науковц ів, так і ам а- торів-графоманів на м ісцях активно бралися за розробку саме таких тем.

За свідченням бувалих редакторів, яки м довелося пере­жити, працюючи на видавничому поприші, добу розвинутого соціалізму, появи таки х рукописів у видавництвах просто боялися. Бо знали, як і митарства доведеться пройти з ними багатьом людям, починаючи від редактора і закінчуючи дирек­тором. Красномовним доказом цьому може слугувати архівна справа на рукопис одного такого ідеологічного бійця, колиш­нього секретаря одного з рай ком ів партії Хмельниччини М. Бабишина “ В. І. Ленін і д іяльність більшовицьких органі­зацій на Поділлі” . Справа дуже типова для того часу і показова у контексті долі українського наукового друкарства зазначе­ного періоду.

П ісля одержання видавництвом рукопису, я к годиться, він був відправлений на рецензування. Рецензент у досить дел ікатн ій , але аргументован ій формі вказав на ряд суттєвих недоліків рукопису: необхідності чіткішого визначення жанру, в яко м у заплутався сам автор, називаючи свій твір то нари­сом, то документальною книгою; кращого опрацювання сти­лю викладу; перевірки ряду ф актів, статистичних даних, назв докум ентів , на як і в ідсутн і посилання.

Зовсім не підозрюючи про ймовірність виникнення “бу­р і” , видавництво ознайомило з цією рецензією автора. Через яки й сь час на більш н іж двадцяти стор інках друкованого машинописного тексту з копіями на кілька адрес, починаючи від ЦК партії і Держкомвидаву, видавництво отримало цілий трактат обуреного автора.

Варто процитувати к ілька “перлин” з цього трактату, як і сьогодні видаються просто смішними, але через як і тоді можна було легко загриміти з роботи тим , на кого була спрямована огульна й безпідставна критика цього “вірного л ен ін ц я” :

3 5 6 _______________ ВІ1ДЛВІІИЧЛ СПРАВА ІІКРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

І’сдантої) і тоталітарне суснільгіпо 3 5 7

Доиідкоііс ви да їїіія для редакто р і» , укладен е колііім ііім

дііректо|юм “ Ніпцої ш коли” Арсеном К|)иш)тес'іо

ш к

п р а ц ів н и к а видавничого о б ’є д н а н н я

“ Рецензент, на мою думку, мисом'забув, що виконує важливе до ­ручення ЦК К омпартії У краї­ни, куди я звернувся із своїм рукописом за консультацією і до­помогою”; “критика рецензента побудована без будь-якого зв’яз­ку з матеріалом, який вміщено в рукопис. Так “критикувати ” все, що зв ’язане з Л еніним , це означає слабо орієнтуватися в істор ії К П Р С ” ; “рецензент допусти в у сво їх висновках нетактовн ість про видатних кер івн и ків лен ін сько ї партії і держави, про яки х я писав у рукоп исі”; “невже рецензенту важко зрозуміти, що В. І. Ленін і сьогодні серед нас, що справа Леніна безсмертна?”; “рецензенту важко зрозуміти, що сьогодні члени КП РС, я к і всі трудящ і, наполегливо працюють над виконанням заповітів Л еніна, що В. 1. Ленін живе серед нас, а його ідеї розвиваються не тільки в СРСР, але й в зарубіжних країнах світу...”

Від таких цитат віє тривожним духом недавніх “славних” часів, за яких процвітало доносництво й вислужництво, неві­гластво й примітивізм думки , зодягнені у “правильну” ідеоло­гічну обгортку. Ту “правильн ість” , з якою навіть звичайний інструктор райкому в ті часи м іг безпощадно громити учених, редакторів і видавців, звинувачуючи їх у нерозумінні “справи Л ен іна” .

І ще одна дум ка напрощ ується при читанні таких д о ку ­ментів недавньої доби. За вище цитованими, безумовно щиро написаними автором словами — трагедія м ільйонів обману­тих, знедолених, ніби політично зомбованих радян ськи х людей, як і і в бідності не хотіли поступатися принципами, які так само, як і в молодості, вірили в ті обіцювані вже більше сімдесяти років комуністичні ідеали, проповідувані безроз­

3 5 8 І І ИД Л І ЯІ ИЧ Л СІІРЛНЛ І І К Р І ОД У Р Л Д Я І І С Ь НО Ї ИЛЛДИ

дільно правлячою в СРСР партією ком ун істів. Ось уривок із розглядуваної скарги на видавничого рецензента:

“Мені як автору рукопису, перебуваючи на заслуженому відпо­чинку з поганим станом здоров’я, було дуже важко, щоб за кош­ти своєї пенсії знайти друкарку і віддрукувати цей рукопис на 743 сторінках. Але я зробив усе, що було в моїх силах, хоч прожи­ваю в ненормальних квартирних умовах. Виплатив друкаркам і фотографам за ілюстрацію до рукописної книги із своєї пенсії біля 400 карбованців. Були випадки, коли навіть не вистачало пенсії дожити до кінця місяця. Але я комуніст і зобов’язаний працювати до останнього подиху, щоб залишити опис про слав­ний шлях радянського народу за 60 років Радянської влади”.

В Україні загальна об’єктивна необхідність “коригування” видавничої структури диктувалася ще й суб ’єктивним чин­ником. У травні 1972 року з посади був усунутий найвищий партійний керівник республіки Петро Шелест, на зміну якому прийщов його політичний супротивник Володимир Щ ер- бицький. Симптоматичним у цій зм ін і на керівному укр а їн ­ському ОЛІМПІ є те, що незабаром була заборонена й повністю вилучена з усіх бібліотек випущ ена 1970 року П олітвидавом України книга колишнього першого секретаря ЦК Компартії України П. Ш елеста “Україно наша радян ська” .

Хтось із пильних політичних цензорів, інкримінуючи зго­дом авторові занадто палкий захист не лище принципу пари­тету в економічній співпраці радянських республік-сестер, а

й мовних та культурних прав українц ів, прочитав у перших літерах заголовку ц іє ї книги

У к р а їн о абревіатуру “У Н Р” , конста-н а ш а тувавш и при цьому прихиль-Р а д я н с ь к а автора до “ворожої” усьо-

Кііиіа коііиіігііього іі(?|іііі(>і'() (‘(ч;р<"га|)>і ЦК К І І У Петра ІИслссіа, іімзіїаііа Крслик^м іік ідеологічно ііомп.іі;оііа і .’(іімііи'ііи ііід|)а:іу після ініходу її II сиіт. .ІІиіііс окремі її мримірмикмпотрапили у “ (ЧІЄЦСХОІ!и”

П . Ю. ШЕЛЕСТ

ОИДЛШИЦТМполітичноїЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНИ ІШВ ■ І«ТО

му радян ськом у народові буржуазно-нац іоналістичної дер­жави 1918-1920 років — У країнсько ї Народної Республіки. Хтось відчув у цій книзі загрозу “місцевого патріотизму” , бо автор акцентував увагу на історично виокремленій автоном­ності України, прогресивній ролі козацтва тощо. Справді-бо, в ті роки вигаданий у М оскві “український націоналізм” мож­на було легко приписати хоча б за такі фрази, висловлені будь- ким, а тим більще найвищим партійним посадовцем респуб­л іки :

„На Д ніпрі, за порогами, в першій половині XVI століття україн ське козацтво створило славнозвісну Запорізьку С іч, як а прославилась не лиш е своєю військовою силою і м ай ­стерністю , своїми перемогами, а й демократичним устроєм та освітою . П ротягом тривалого часу Січ була центром в ій ­ськово ї сили українського народу. Тут порядкувала громада, товариство. Всі справи — військові, господарські, покарання і помилування винних, вибори січово ї старш ини, зовніш ні зносини і т. д. — виріш увала С ічова рада, на як ій козаки ко ­ристувалися рівним правом... У Січі при оцінці людей брались до уваги хоробрість, розум, км ітливість і безмежна відданість Батьківщ ині — У кр аїн і...” (с. 20).

Редактор і ’1'ота.іі гар! іе еуспі. іьстію 3 5 9

Р усиф ікац ія Саме на цей період припадає зін іц ійована видавничої радянським керівництвом русифікаторсь-справи політика в Україні, як а відразу ж позна­

чилася на видавничій справі. Як справед)шво зазначає відомий історик України О. Суб-

тельний, у боротьбі між радянським керівництвом, що плека­ло ідею створення нового радянського народу, та українцями, котрі виступали за збереження власної нац іональної тотож ­ності, основна “лін ія фронту” проходила через питання мови. За Б реж нєва К ремль проводив си стем ати ч н у кам п ан ію розширення вживання російської мови та обмеження україн ­ської. Власті мали в своєму розпорядженні цілий ряд прямих і непрямих засобів, щоб змусити людей користуватися рос­ійською мовою. Ш видко зростало використання ї ї в укр а­їнських ш колах, а усп іш ність у навчанні ставилася в залеж ­ність від доброго оволодіння російською мовою. Те ж стосува­лося можливостей зробити кар’єру Найцікавіші й найважливіші

публікац ії в Україні виходили російською мовою... З падін ­ням тиражу українських видань власті отримували зручний привід для їх закриття. Так, м іж 1969 і 1980 роками частка ж урналів, що виходили українською мовою, знизилася з 46 до 19 в ідсотків ; м іж 1958 та 1980 роками відсоток книж ок, що п уб л ікувал и ся укра їн сько ю мовою , впав з 60 до 24.

Така цілеспрямована політика не могла не відбитися пе­редусім на наукових виданнях, що виходили тоді переважно при університетських видавництвах. Р іщ енням міністерства вищ ої та середньої спец іальної освіти переважна більш ість м іжвідомчих наукових зб ірників , починаючи з к інц я 70-х років , стала видаватися російською мовою. Так, з укра їн о ­мовного в російськомовний статус були переведені, скаж імо, наукові збірники Київського університету ім. Т. Г. Ш евченка: “ П итання наукового ко м ун ізм у” , “Ф ілософ ські проблеми сучасного природознавства”, “Питання політичної економії” , “Економічна геофафія”, “Фізична географія”, “Охорона, вив­чення та збагачення рослинного св іт у” та ряд інших.

Подібна тенденція простежувалася і в питанні п ідготов­ки нових підручників, а також монографій із суспільних, філо­логічних, не кажучи вже про природничі, технічні науки.

Таким було політичне, ідеологічне, соціальне й орган і­зац ійне тло, на фоні якого продовжувало свій невпинний поступ укра їн ське наукове книговидання у 7 0 -8 0 -х роках минулого віку. Згодом цю непросту добу в ітчизняної історії політично незаангажовані науковці назвуть періодом застою і стагнації з усіма його негативними наслідками в економічній і особливо в духовній сферах.

І все ж , у контексті вітчизняної видавничої справи навіть фрагментарна ретроспектива цього періоду дає підстави ствер­дж увати , що дух просвітництва і знань, дух дем ократизм у й незалежного від чиєїсь волі інтелекту ніколи не покидав ви­давн и ц тва , в яки х і чиїх би ст ін ах вони не знаходилися. С відченням цьому — десятки солідних за зм істом , різних за обсягом і художнім оформленням видань, як і все ж попри неминучий ідеологічний наліт у передмовах чи примітках, ніяк не можна віднести до розряду “прохідної” , написаної на до­году дн я, пропагандистської літератури.

3 ( ) 0 _________________В И Д Л И И И Ч А С П Р А В А ІІІ-ІРІОДУ Р А Д Я Н С Ь К О Ї ВЛ А Д И

Запиі а іііія і завдан н я д л я самоконтролю

Які причини розбалансування у 20-х роках налагодженої в період УНР видавничої справи ?

Що таке Головліт і якими були його функції?Твори яких українських авторів вилучалися з бібліотек т а

книгарень протягом 2 0 -3 0 -х років?Імена і твори яких діячів українського національного відрод­

ження заборонялося не лише включати до видавничих планів на пе­ревидання, а й згадувати в будь-якому контексті у засобах масо­вої інформації?

Які форми боротьби з іменами “ворогів народу ”застосовував Головліт у контексті користування радянськими читачами вида­ними раніше творами ?

Назвіть і прокоментуйте типові інструкції, які видавалися на допомогу редакторам у перші роки радянської влади.

Які принципи були покладені на початку в основу формування радянської школи редагування ?

В чому полягало адміністративно-ідеологічне втручання в ре­дакторський процес ? Наведіть конкретні приклади.

Які заходи вживали владні структури щодо виявлених редак­торських помилок?

Які причини русифікації видавничої справи в Україні в 70— 80-х роках XX с т о л іт т я ?

Р екомендована л ітер атури до теми

Гессен Л. Книжка для автора: Об изготовлении рукописи. — М.: Госиздат, 1928. — 140 с.

Горчева А. Главлит; становление советской тотальной цензуры // Вестник М осковского университета. Сер. 10. Ж урналистика. — 1992. - № 2. - С. 3 2 -4 0 .

Баран В. Цензура в системі тоталітаризму 11 Сучасність — 1994.- № 6. - С. 1 0 4 - 1 1 7 .

Д овідник працівника видавничого о б ’єднання “Виша ш кола” / Укладач А. С. Кривошея. — К.; Вища ш кола, 1977. — 430 с.

Єфремов С. Щ оденники. 1923—1929. — К.; Рада, 1997. — 840 с.Ільєнко І. За сценарієм Кагановича // Літературна Україна. —

1989. — ЗО березня.Лазебник Ю. Щ ербицький і українська мова //Літературна Ук­

раїна. — 1990. — 23 серпня.Лизанчук В. Навічно кайдани кували; Ф акти, докум енти , ко­

ментарі про русифікацію України. — Львів; Ін-т народознавства НАН України, 1995. - 4 15 с.

Ліііііпіііін» Ьш илатія. Рекоімсидоііаііа література 3(51

Низовий М. Українська статистика друку: між двом а світови­ми війнами //Друкарство. — 2002. — № 4. — С. 8 0 -8 3 .

Преса Української PCP. Статистичний збірник. — Харків: Книж­кова палата УРСР, 1986. — 174 с.

Тимошик М. Її величність — книга. — К.: Наша культура і нау­ка, 1999. (Розділи “ iVlix двома світовими війнами”, “Ш ляхом “пере­мож ного” поступу соціалізм у”, “ В ідеологічних шорах і під партій­ним диктатом ”).

Ченцов В. Табу — на думку, заборона — на слово // З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ. - 1994. - № 1. - С. 1 2 -2 2 .

Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття: стан і статус ( 1 9 0 0 -1 9 4 1 ) . — Нью-Йорк; Сучасність, 1987.- 360 с.

3(І2_______________ ИИДЛВІІИЧЛ СПРАВА ПЕРІОДУ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ

Т е м а 1 4

УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ:на прикладі Німеччини

П очаткиукраїн ом овіїи хдруків

М іж двом асвітовимивійнами

ГІісляворииийІ К ф І О Д

Історія українського друкованого слова на німецьких зем­лях заслуговує окремої розмови з кількох причин. Передусім тому, що тема ця досі ні в ітчизняними, ні зарубіжними до с­лідниками не розглядалася. По-друге, перщу друковану книгу українською мовою поза етнічними українським и землями створив саме німець — Ш вайпольт Ф іоль. І, нареш ті, за три­валістю і за результативністю друкування україн сько ї видав­ничої продукції поза етнічними українським и землями н і­м ецькі терени виявилися тут найсприятливіш ими.

Показовою є й географ ія україн ськи х видавничих осе­редків у Німеччині — Берлін, Лейпциг, Галле, Ульм, Аусбург, Регенсбург, Мюнхен. А якщ о мати на увазі тематичний спектр видань, кількість авторів, як і тут друкувалися, і кількість самих українських видавців, то варто бодай згадати отой справжній сплеск українського друку в таборах для переміщених україн ­ських осіб після Першої та Д руго ї світових воєн. Цей сплеск найбільш е був відчутним саме в Н імеччині. Шо вже казати про видавничу діяльність такого помітного центру українського наукового книговидання, яким ось уже майже ш істдесят літ вваж ається Український вільний ун іверситет у Мюнхені.

3 6 4 ___________________ УКРАЇНСЬКА ВИДЛИНПЧЛ СПРАВА В НІМЕЧЧИНІ

§ 1 . Початки україномовних друків

Німецький Першим друкарем українських книг позапочерк етнічними українським и землями був н і-ІІІвайпольта мець. Звали його Ш вайпольт Ф іоль. ф іоля Точний час і місце народження друкаряу К ракові ще й досі є суперечливими. Й деться про

період близько 1460 року, а м ісце — посе­лення Нойштадт у Баварії. Окремі дослід­

ники батьківщиною Ф іоля вважають також німецький Айшем та польський Люблін. З юних літ, мандруючи німецькими зем лям и , майбутн ій друкар оволодів р ізними ремеслами, зокрема гаптуванням по ш овку та друкарством . Історично доведеним є факт прибуття його до Кракова 1479 року.

На той час у цій першій польській столиці мешкала значна за кількістю колонія українц ів . Були це передусім представ­ники українсько ї знаті, що служили при королівському дворі,

майстри та маляри, як і широко й постійно залучалися до оз­доблення Вавелського королівського замку, а також молоді шляхтичі й м іш ани, яки х немало навчалося в К раківськом у ун іверситеті, заснованому ше 1364 року. Вже на той час чи не найчисельніш а серед чужинців укра їн ська громада мала в Кракові свою православну церкву.

Очевидно, що підприємливий Ф іоль на новому для ньо­го м ісц і поселення тісно зблизився з укра їнцям и і саме від них одержав замовлення на др ук книг богословської тем а­тики тогочасною українською мовою. У н ікальн ість цього факту полягає в тому, що н імець за походженням вирішує заснувати друкарню, де б складалися і друкувалися книги не­відомою йому досі мовою. У такім разі, помічниками друкаря зі складання черенків мусили бути українці, а сам керівник мав би розуміти бодай початки цієї мови. Оскільки книги перед­бачалося поширювати на зах ідноукраїнських зем лях, то й меценатами тако ї благородної справи виступили українці. За одними даними , замовниками др ук ів стали православні ли ­товські вельмож і, за інш ими (скаж ім о , І. Ф ранко в нарисі “ Історія укра їнсько-русько ї м ови”) — книги Ф іоля др укува­лися заходами й накладом кн язя Костянтина Острозького.

Початок існування укра їн сько ї друкарні у Кракові при­падає на 1485 рік. Для історії збережено ім ’я ще одного німця, який має безпосереднє віднош ення до поширення і стверд­ж ення в західному світі укра їнського друкованого слова — Рудольфа Борсдорфа з Брауншвейгу. С аме він виготовив для кр ак івсько ї друкарні кириличні шрифти. Збереглася навіть письмова угода, укладена на вимогу Ш вайпольта Ф іоля, за якою словолитник Борсдорф зобов’язувався більш е н ікому не відливати і не продавати таких літер.

Перші укра їн ськ і книги з друкарн і Ш вайпольта Ф іоля побачили світ 1491 року. Мали вони назву Осьмигласник (Ок­тоїх) і Часослов. За ними виходять Тріодь Пісна і Тріодь Цвітна. І хоча, на противагу двом попереднім виданням, тут рік і місце випуску не зазначені, їх також приписують Швайпольту Фіолю. 1 не безпідставно, адже стилістика оформлення і шрифтовий ряд цих видань такий ж е, я к і в О сьмигласника та Часослова.

Найкращ им з друкарського і художнього боку є Осьми­гласник, обсяг якого — 338 сторінок. Надрукований він у дво­колірному варіанті (червоний і чорний) на як існ ом у папері.

ІІочаткп укра ї ї іомо і іш іх д|)уісів 3 ( і 5

позначеному складним за формою водяним знаком — хрест на фоні кв ітки , обвитий зм ією , ягн я , дві голови бика і гли­няний глечик. Перша стор інка книги увінчується словами: “З Богом починаємо О сьмигласник. Творіння преподобно­го нашого Іоанна Д ам аски н а” . Видання це знамените своєю витонченою фавюрою, вміщеною на звороті першої сторінки: у центрі — розп’ятий на дерев’яному хресті Ісус Христос; л іво­руч — огорнуті печаллю чотири ж інки , одна з яких (із с яє - вом над головою) — С вята М ар ія; праворуч — два чоловіки з ликами святих.

Є в укра їнських друках Ш вайпольта Ф іоля ц ікаве ново­введення, яке вирізняє їх від ш едеврів Йогана Гутенберга: заставкові літери тут вже не вписую ться вручну, я к раніш е, а відтискую ться зі спеціально виготовлених черенків. Така деталь засвідчує високий професійний рівень друкаря.

Тривалий час укра їн ська приналежність Ф іолевих друк ів п іддавалася сум н іву передусім російськими вченими. Але в наукових дискусіях політично не заангажованими вченими, і не лише українським и , а й польськими, чеськими, було на­ведено ряд беззаперечних до каз ів українськості цих книг.

За яким и ж ознаками сьогодні ми маємо повне право за ­раховувати ці книги до вагомих набутків вітчизняної видав­ничої справи?

1. За мовними особливостями. У тих місцях, де текст відда­лявся від церковнослов’ян сько ї мови, його словниковий ряд мав явн і ознаки ж иво ї укра їн сько ї мови. С каж ім о , у розділі Часослову, присвяченому православним святим, називаються імена саме тих, як і походили з України, — Феодосій Печер­ський , Володимир Великий, Борис і Глібтошо.

2. За формою шрифту. Шрифтові л ін ії черенків м акси ­мально наближені до обрисів літер кращих каліграфів укра їн ­ських рукописних книг.

3. За художнім оформленням. Тут переважаю ть так і ж ху­дожні елементи, я к і в рукописних книгах, що творилися в Грушівському монастирі (Закарпаття), звідки вони й були взяті для передруку.

Доля Ш вайпольтових україномовних друк ів , я к і самого їхнього творця, виявилася драматичною.

Неприємності почалися відразу після вивезення книг з друкарн і. У листопаді 1491 року п ідпорядкована Папі Рим­

Звв___________________ УКРЛЇІІСІ.ігЛ НИДАИИИЧЛ СПРАВА Н ІІІМ КЧ Ч И ІІІ

ському кр ак івська духовна інкв ізи ц ія , я к а була створена ще в ХНІ столітті для “ ви явлен н я, покарання й зап об ігання єресі” , якраз і звинуватила друкаря в єретицтві за кириличні українські друки . Сам друкар був ареш тований і незабаром кинутий до в ’язниці. Щ оправда, за нього відразу заступилися два поважні крак івськ і м іщ ани. Сплативш и 1000 гульденів штрафу, вони мусили письмово поручитися за підсудного, що той не полишить Кракова до початку судових засідань. Справа затягувалася, і на початку 1492 року Ф іоля знову саджаю ть за грати, де він пробув майже півроку. І хоч пізніш е суд не знайшов у вчинкові друкаря складу злочину, цей випадок різко зм інив подальшу долю Ф іоля.

Умовою виходу на волю Щ вайполта Ф іоля керівники кра­к івсько ї церковної влади поставили публічне покаяння (на колінах) друкаря перед ними й відречення від сподіяного. Причина такого покарання полягала в граничній нетерпи­мості провідників католицизму до інш ої віри. Вони не могли простити того, шо католик за віровизнанням Фіоль відважився друкувати книги для іновірц ів, у даному випадку — для пра­вославних українц ів .

Щвайпольт Ф іоль, вийшовши на волю, полишає наприз­воляще свою “українську” друкарню, яку незабаром розгром­лює дощенту інквізиція. Існують перекази, на як і посилаються Є. Сабо, А. Петруш евич, О. Орос, що німецький друкар не­забаром опинився в закарпатськом у селі Грушів — давньому осередку українського рукописання при тамтеш ньому монас­тирі, де й засновує друкарню. За іншими даними, Ф іоль зали­шився вірним даній клятв і й подався спочатку на польські, а згодом — на словацькі вугільні копальні. Та помирати по­вернувся до Кракова.

Не набувши за своє трудне життя статк ів і переживши на кілька років свою друж ину М аргариту, він заповів своє не­хитре хатнє майно куховарці Катерині за ї ї вірну службу...

Незважаючи на те, що більшість надрукованих у Кракові українських книг було спалено, немало примірників все ж по­трапило за кордон. Відомий церковний діяч , друкар і вчений3. Копистенський згадує у своїй “ Палидонії” , що друки Щ вай- I юльта Фіоля були особливо популярними на українських землях.

Нині в Україні зберігається лише кілька примірників цих друків. Один з них — Часослов — у колекції стародруків Одесь­

Мочлтки укра їномовних друк і ї і 8 ( )7

ко ї держ авної наукової бібліотеки. Ц ікавою є доля цього н е­повного, але безцінного сьогодні примірника. Тривалий час він збер ігався в колекц ії стародруків одеського бібліофіла А. Тихоцького. Переживаючи матеріальну скруту, той запро­понував придбати цю книгу Н оворосійському університетові за 70000 рублів. С ума була справді зави сока, тому бібліофіл погоджувався і ї виплату розтягнути в часі на окрем і частини. Професура історико-ф ілологічного факультету, розуміючи цінність видання, настійно рекомендувала Раді університету придбати книгу. О днак Рада відмовила в клопотанні, моти­вуючи це відсутністю коштів. І тоді стався рідкісний випадок в історії видавничої справи; укра їнський Часослов заруб іж ­ного видання 1491 року через десять л іт купує ... селянин Д а­нило П ідлітаїв і за значно менш у сум у перепродає його тому ж таки Н оворосійському університетові.

Протягом п ідрадянських років факт заснуванн я укра їн ­ського др укар ства 1491 року тривалий час з ідеологічних м іркувань офіційною владою не визнавався. І лише в перші роки укра їн сько ї незалежності, з поверненням на Батьків- шину заборонених раніше наукових праць цілого ряду вітчиз­няних досл ідни ків , відкриттям колиш ніх радянських спец­фондів, ця подія не лише визнана, нареш ті, на урядовому р івн і, а й достойно пош анована — 1991 року в Києві була випущ ена ц ікава поштова м арка, присвячена перш ому у к ­раїнськом у друкареві поза етнічними українським и зем ля­ми — німцеві Швайпольту Фіолю і його першим українським друкам — Осьмигласнику та Часослову.

3 (І8 ___________________ УІСРЛЇИСІ.КЛ іи їД Л В П И Ч А С Н Р Л іи в НІМЕЧЧИНІ

Український Н аступна стор інка укра їнсько -н ім ец ько - слід у Галле го друку відноситься до перш ої половини

XVIII століття і пов’язана з містечком Гал­ле, що неподалік Лейпцига. Саме там 1735

року в перекладі тогочасною українською літературною м о­вою вийшов друком твір відомого в Європі протестантського проповідника Йогана Андта “Чотири книги про правдиве хри­стиянство ”.

Ця книга була дуж е популярною і в Східн ій Європі, бо незабаром після друку німецькою мовою Гї переклали чехи (1617), поляки (1717), дещо пізніш е — серби. С аме на пору

захоплення у Європі твором Й огана Андта до Галле приїхав здобувати освіту в тамтешньому університеті українець Симон Тодорський. Це був відомий уж е на той час проповідник, знавець багатьох мов, у тім числі й східних. Тож не випадково, що саме йому галльські пієтисти запропонували для пере­кладу цю книгу з метою “ поширення царства Божого” у сло­в ’янськом у св іт і” .

Книга після Ї1І опублікування в Галле непросто торувала дорогу в Росію. 1 все ж певна частина ї"і накладу розповсюджу­валася в Петербурзі й Астрахані. Є свідчення, що в Києві цей твір придбала Києво-П ечерська лавра. Він мав неабиякий вплив на тогочасних українських учених, просвітителів, зок­рема й на Григорія С ковороду та П аїсія Величковського.

М ова перекладу Симона Тодорського, за твердж енням Дмитра Ч иж евського , є не російською , я к досі вваж алося, а церковнослов’янською в укра їнській редакц ії, на що вказу ­ють значні дом іш ки українських народних елем ентів, пере­дусім лексичних.

Иочнгии україїіомоіііімх Д|)укііі 3()У

Лсйпіі.и.'іька Вагомою сторінкою в історії українського ш евченкіана книговидання за кордоном можна заслу­

ж ено вваж ати Лейпциг. У р ізн і періоди історії там друкували свої твори немало у к ­

раїнських автор ів, надто ж після повалення б ільш овиками уряду У країнсько ї Народної Республіки. Свого часу у Л ейп­цигу навіть існувала потужна філія Катеринославського укра­їнського видавництва. З 1919 по 1932 роки працювало пере­несене з Коломиї ц ікаве видавництво “Українська накладня” , власником якого був Я ків Оренштайн. З маркою цього видав­ництва вийшло понад 200 назв творів укра їнських класи к ів і сучасних письменників. Саме тут 1921 року заходами Євгена Вирового вийшло перше повне “народневидання '’ Шевченко­вого “Кобзаря ”за редакцією Василя С імовича без б удь-яко - го цензурного втручання.

Однак німецька ш евченкіана має значно глибше коріння.Середина XIX століття. Знаковою подією в історії укра їн ­

сько ї видавничої справи в Німеччині став вихід у світ 1859 року однієї з реліквій зарубіжного книгодруку — “Новых с т и ­хотворений Пушкина и Шавченки ”.24 -7-1155

3 7 П УИРЛЇІІСІ.КЛ ИИДЛВІ1ИЧЛ СПРАВА 15 ІІІМГ.ММИМІ

воїн« СТИОТВОРВВІЯ

n iE U U > ■ ІІ’П Н ІІ.

Л Е Й П Ц И Г -Ь . і L E I P Z IG . B o A * r u n г«рп р гь .1 W a it in g G«rUrd.

1859.

Шштт т т т ш т ш

.ІІсііііцизьке нидаїїіія 1859 р. “ 1ІОПІ.1Х стихотворіміиіі ІІуііікима н ІІІавчсііки '’

С ам е про ви н ятко ву роль ц іє ї книги в національному пробудженні зо крем а З ах ідн о ї У країни т ак з а ­хоплено писала свого часу Наталя Кобринська:

“ В тім сам ім часі заворуш ились у нас і інші сили. Роздались інші го­лоси , в т ім же 1859 році вийшла не­величка книж ечка “Стихотворения Пуш кина и Ш авченки”, де перший раз побачили світ Божий такі огнисті

твори Кобзаря як “ К авказ” , “ Посланіє”, “Заповіт”. Книжечка ся електричною іскрою упала в серця нашої молодіжі, кот­рих не могла вдовольнити мертвеччина університетських ви к­ладів Головацького” .

Книгу цю без перебільш ення можна вважати безцінною. І не лише тому, шо через невеликий наклад вона нині є вкрай рідкісною , а передусім через те, що це було перше прижит­тєве безцензурне видання творів Великого Кобзаря — най- сильніших і найразючіших за своїм зм істом, як і в тяж ку пору національного гноблення піднімали дух народу, будили його д ум ку П оява ц іє ї невелико ї збірки невдовзі п ісля відбуття Тарасом Ш евченком десятирічного у в ’язнення в далеких за­каспійських степах має свою драматичну історію, до яко ї варто привернути увагу читача.

Добре розуміючи неможливість видання гострих політич­них і глибоко патріотичних творів Кобзаря в Російській імперії в умовах жорстокої царської цензури, друзі Ш евченка вино­шували наміри опублікувати так і твори за кордоном.

За цю вкрай складн у і небезпечну справу взявся П анте­леймон Куліш. Відбувш и, я к і Ш евченко, заслання за участь у Кирило-М ефодіївському братстві і повернувшись в Україну, він став збирати розпорошені повсюди численні списки руко­писних творів поета. І в 1858 році, їдучи до Брюсселя, Кулішеві вдається непомітно переправити ці твори через кордон.

у Л ейпцигу письменник знайомиться з н імецьким ви- ланцем і книгарем Вольфгангом Гергардом, який незадовго до цього започаткував випуск книж кової сер ії “ Русская биб- лиотека” . Редагував цю серію російський політичний ем іг ­рант, п и сьм енн ик Іван Годовін. Це була ц ікава постать юдішнього громадсько-політичного і літературного життя, яка у контексті наш ої розмови заслуговує теплої згадки .

Будучи за походженням з дворян Тверської губернії, 1. Головін мав можливість здобувати освіту у Д ерптському ун ­іверситеті, п ісля зак інчен ня якого був прийнятий на служ ­бу в м ін істерство закордонних справ Росії і в 1842 році ви ї­хав до Німеччини. Там перейнявся вільнолюбними ідеями. Після випуску французькою мовою своєї праці “Дух політич­ної е к о н о м ії” вступ ив у конф лікт з Третім пол іц ійним відділом . В ідтак прізвищ е Головіна заноситься до сп иску неблагонадійних. Згодом його заочно було позбавлено дво ­рянства й засудж ено на каторж ні роботи із засланн ям до Сибіру. П ісля безуспішного клопотання про скасування при­суду Іван Головін назавжди вирішує залишитися в Німеччині. 1858 року він приймає запрош ення видавця “ Русской биб- лиотеки” працювати у видавництві Вольфганга Гергарта.

Тому й не дивно, що Іван Головін так гаряче зац ікавився переданими від Куліша Ш евченковими поезіями й виріш ив негайно їх опублікувати в одній збірці з такими ж вільнолюб­ними поезіями О. П уш кіна.

Книга, що склала восьмий том “ Русской библиотеки” , побачила світ 1859 року і відразу потрапила до списку забо­ронених для ввезення і поширення в межах Російської імперії. Та незважаючи на це, немало ї"ї прим ірників знайшли свого читача саме в Росії і Україні.

і ось ц ікавий поворот у долі ц ієї книги. М айже через 140 років вона повернулася в У країну Цього разу вже не таємно, ме через цензурні рогатки, а вільно і гласно. А сталося це так.

Тривалий час зачитаний примірник ц ієї книги був однією ) небагатьох реліквій у с ім ’ї настоятеля М акар іївсько ї церкви в Києві Анатолія Затовського. Одержав він ї"ї у спадок від батька, протоієрея Л еоніда Затовського. Д овідавш ись, що такого видання немає навіть у найголовніш ому м узеї Коб­заря, отець Анатолій мав намір подарувати його Каневу. Та згодом, коли весь св іт облетіла тривожна зв істка про ван ­

11<иит;н уі{|>пїіі()моіиімх друкіп 371

дальський акт спалення музею Т. Г. Ш евченка в одному з містечок Канади, священик Затовський, будучи членом прав­ління Київського міського відділення Українського фонду культури, виступив з пропозицією перевидати Ї"|.

Книга ЦЯ готувалася до репринтного відтворення у видав­ництві “Либідь” при Київському університеті 1990 року. Але під час роботи з оригіналом видавців і упорядників чекала справжня несподіванка. Як з ’ясувалося, запропонований примірник “ Новых стихотворений Пушкина и Ш авченки” не був оригінальним. Це фототипне перевидання, здійснене у 1937 році в Харкові до 100-річчя від дня смерті Пушкіна Державним літературним видавництвом. При докладному вивченні виявилося, що книга “грішила” рядом технічних недоглядів і неточностей. Отож видавати її факсимільним способом було неможливо.

Відтак зусилля спрямувалися на пошуки оригінального примірника. І пошуки ці увінчалися успіхом. Лейпцизький оригінал 1859 року було знайдено в колекції Ю. Меженка, що зберігається в архіві Інституту літератури ім. Т. Г. Ш ев­ченка НАН України. Тепер вочевидь було зрозуміло, що хар­ківський “двійник” відрізнявся від оригіналу не лише техніч­ними, а й змістовими даними; там бракувало кількох творів, не було відтворено оригінальної обкладинки.

З настанням незалежності в Україну повернулося не лише це видання, а й грунтовне монографічне дослідження про нього видатного діяча українського відродження Івана Огієнка (митрополита Іларіона), що має назву “ Перше видання ре­волюційних віршів Тараса Ш евченка”. Майже півстоліття рукопис цієї монографії пролежав в архівах автора в далекому канадському місті Вінніпег, і лише наприкінці 2002 року захо­дами Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) та ви­давництва “ Наша культура і наука” твір цей побачив світ у збірці недрукованих досі творів Огієнка “Тарас Ш евченко”. Про роль і місце в історії вітчизняної видавничої справи лейп­цизького видання “ Новых стихотворений Пушкина и Ш ав­ченки” Іван Огієнко зазначає так;

“ ...У великій події повалення панщини революційні вірші Т. Ш евченка відіграли величезну агітаційну роль: вони хо­дили в рукописах тисячами по всій Росії, по всій Україні. І зробили своє діло — панщина впала. Це діло — славне діло

3 7 2 ____________________ У К Р Л ЇІІС І.К Л В И Д А В ІІИ Ч Л С П РА ВА В І І ІМ К Ч Ч Н ІІ І

МІуК дііомп гиітоииміі ііІііпами 37.^

ііоналення рабства-панщини — робило й лейпцизьке видання революційних віршів Т. Ш евченка 1859 року. І в цьому його історичне значення” .

Ось як багато можуть розповісти про будь-яку поважну н історії нашої культури книгу пожовтілі від часу архівні ма- іеріали, якщо їх вчасно віднайти, вивчити і спонукати “за­говорити”.

§ 2 . М іж двом а св ітови м и в ійнам и

ІІ«‘Р»‘думови Перша світова війна й поразка Українсь- т>реміиі.сння кої Народної Республіки спричинили нову українських масову хвилю еміграції українців, пере- ііидавництв дусім політичного характеру. Загальна /н> Ьерліна структура української еміграції в Європі на

цей період мала такий вигляд:• колишні військовополонені та військовослужбовці з

Російської армії;• колишні військовослужбовці, а також працівники за­

кордонних представництв УНР, ЗУНР та Кубанської Народної Республіки (КН Р);

• політичні, громадські, наукові діячі, кращі представ­ники інтелігенції австрійської України, які масово по­кидали Галичину напередодні наступу російських військ, а також емігранти з Наддніпрянської України, для яких чужим і неприйнятним був насаджуваний Москвою на українських землях більшовицький тота­літарний режим.

Точної статистики щодо кількісного і якісного складу українських емігрантів досі не існує. Скажімо, лише україн­ських військовополонених з Російської армії на початку Пер­шої світової війни перебувало в таборах для інтернованих у Німеччині та Австрії (Вецляр, Зальцведель, Фрайштадтта ін.) понад 200 тисяч. Багато з них згодом повернулося додому, але значна частина свідомо й надовго вирішила адаптувати­ся до нового соціокультурного середовища.

Українські емігранти не могли перетворитися в сіру без­лику масу біженців завдяки значним культурним, науковим

874_______________УііРлТиськл іяідліяіичл(:т>лил в иімтлічши

і освітнім силам, які були в їхньому середовищі. Саме такими діячами ініціювалося створення видавничих осередків там, де гуртувалися українські політичні, наукові, освітні органі­зації — у Польщі, Чехословаччині, Австрії.

Центром українського видавничого руху на початковому етапі цього періоду (1919-1929 роки) стала австрійська сто­лиця. Саме до Відня перемістилася більшість знаних доне­давна в Україні видавництв; “Дніпросою з” , “Дзвін” , “ Вер- нигора” , “Сяйво”, Катеринославське видавництво. Розраху­нок був простим: добра частина українських земель належала донедавна Австро-Угорській імперії, надійний зв’язок з цими територіями давав можливість швидко й безперешкодно по­ширювати значні наклади видань серед україномовних чи­тачів. Справді, швидко налагодивши друк на новому місці, ці видавництва визначали й наклади за київськими мірка­ми ~ на рівні десяти й більше тисяч примірників. Однак надії на швидку реалізацію віденських накладів не справдилися. Через економічну кризу, яка охопила Австрію, українські видавництва змушені були незабаром згортати свою діяль­ність. Шлях для більшості з них стелився до Берліна.

Після підписання Брестського миру німецькі політичні, військові й культурно-освітні кола прихильно поставилися до українських емігрантів. У Берліні до 1921 року діяло по­сольство У HP, довкола якого почали виникати ряд україн­ських установ. Пізніше сюди перемістився Український ек- зильний уряд, централі культурних товариств. Збільшувалася кількість молодих українців, які здобували освіту у вищих навчальних закладах, зокрема, в Берлінському університеті. З ініціативи німецької сторони 1918 року засновується Ні­мецько-українське товариство, яке відразу стало видавати німецькомовний журнал “Ukraine На сторінках цього часо­пису, що проіснував до 1926 року, регулярно вміщувалися розвідки й аналітичні публікації про українське питання взага­лі та про долю емігрантів з цих земель зокрема.

Незабаром тут створюється ще одна потужна громадська організація, ф інансована німецьким урядом, — “Військова Місія для справ полонених українц ів у Н ім еччині”, яка, окрім усього іншого, накреслила, як одні з важливих, культурно- освітній і видавничий напрямки своєї діяльності. На цьому поприщі найбільше потрудився професор Василь Сімович.

Між Д ІІІІМ іІ С ІІІТ О К И М ІІ іііііііими 375

Заходами Місії з 1919 року почав видаватися для полоне­них українців часопис “Ш лях”. Це двотижневе інформацій­но-освітнє видання, наклад якого сягав п’яти тисяч примір­ників, мало ще й щотижневий ілюстрований додаток. Голов­ним редактором видання був Зиновій Кузеля, а до редакційної колегії входили Богдан Лепкий, О м елян Терлецький, Воло­димир Мороз. “ Ш лях” проіснував два роки і був своєрідним засобом зв’язку між таборами полонених та Місією. З ініціа­тиви редакції часопису було засновано науково-популярну бібліотеку, з маркою якої вийщло кілька книжечок.

Берлін, таким чином, стає місцем осідку не лище україн­ської політичної еміграції, а й діячів літератури, мистецтва, науки. Сюди й перемістилися незабаром з Відня українські видавництва.

Иидаїїіія Українського наукового інстит^^гу к Ііср.ііиі

Своєрідним центром, довкола якого гур­тувалися кращі наукові й освітні сили з числа української еміграції, став з 1926 року Український науковий інституту Берліні. Ідея заснування такої установи належала гетьману Петру Скоропадському. Її підтри­мав німецький уряд, виділивши для цьо­

го кошти і приміщення. Першим директором інституту став відомий історик професор Дмитро Дорошенко. Активни­ми співробітниками були Воло­димир Кубійович, Дмитро Ан­тонович, Богдан Крупницький та інші.

З 1934 року ця установа ста­ла державною інституцією під

О д н е і:! ііітуті а р д с і .к и х і!м;іамі> У кр ії ї і ігько ї аі<Г(>кс<|іа.іі>ііої

ііріїїіос.іиііііої іи 'ркііп н а ( 'м іграц і ї

опікою міністерства освіти, головним завданням якої було поширення в західному світі відомостей про Україну і ук­раїнців, дослідження взаємин України і Німеччини в контексті історії та сьогодення, допомога українським науковим силам і студентам. Реалізація цих завдань здійснювалася і через видавничу діяльність.

Якою ж за видами і змістовим наповненням була науко­ва продукція цієї українсько-німецької наукової установи?

Передусім, готувалися до друку окремими збірниками “Записки Українського наукового інституту ”, де друкувалися матеріали українською і німецькою мовами. Всього вийшло три томи “Записок” обсягом до 10 аркушів кожен. Серед авто­рів наукових текстів були; В. Залозецький, 1. Мірчук, Д. Чи- жевський, С. Смаль-Стоцький, В. Старосольський та інші. Окрім “Записок” інститут підготував до друку і випустив два томи інформативних матеріалів на українознавчу тему.

Протягом 1933-1938 років видавався періодичний бюле­тень “Вісті У .Н .І у Б ерлін і”. Програмною метою цього ви­дання було “українською мовою для українського загалу, цією дорогою інформувати його стало й об’єктивно про культур­но-наукове життя німецького народу взагалі, а української еміграції в Німеччині зокрема” .

Працівники інституту видали низку словників, серед яких — великий за обсягом “Н імецько-український словник ”.

Значна частина видань готувалася до друку німецькою мовою і призначалася для німецькомовного читача. Так, про культурне життя в підрадянській Україні чужинці інформу­валися через періодичні випуски бюлетеня “K ulturberich te”. З найпомітніших видань варто виділити підручник за редак­цією І. Мірчука і посібник Я. Рудницького з історії України; “Handbook der Ukraine ”(1941) та “Geschichte der Ulcraine"(1939, 1943). Українські автори готували різноманітні інформативні матеріали з різних ділянок українознавства до німецькомов- них енциклопедій, а також для зацікавлених державних уста­нов і організацій.

Видавнича діяльність Українського наукового інституту в Берліні припинилася з падінням німецької столиці в ре­зультаті переможного наступу радянських військ у травні 1945 року. Тоді ж загинула й унікальна інститутська бібліотека україністики.

3 7 ß ____________________ У І\РЛЇІІ(' .І )КЛ К И Д Л І Я І И Ч Л С И Р Л В Л в И І М К Ч Ч Ш ІІ

М іж днолн сііітоііііміі іііііііами 3 7 7

Видавництво З-поміж різноманітних видавничих осе- “ Україиеьке редків, які найактивніше стверджувалися Слово” на німецьких теренах у цьому історично­

му періоді, варто виділити “Українське Сло­во ”. 1921 року з цією назвою вийшла в

Берліні газета, яку спершу редагував 3. Кузеля. Довкола редак­ції швидко згуртувалися різні за політичними уподобаннями, але сповнені творчих поривань діячі української еміграції в Німеччині, переважно літератори, учені. Зокрема, Д. Доро­шенко (який згодом став редактором часопису), Б. Лепкий. На початку газета виходила двічі на тиждень, з кінця грудня 1921 до березня 1922 року — щодня, і до часу призупинення її виходу в 1926 році — щотижня.

Поштовхом для перетворення редакції газети у видавницт­во було започаткування науково-популярних книжкових ви­дань, які незабаром виокремилися в серію “Бібліотека “Укра­їнського Слова Належність видань до цієї серії визначалася передусім стилізованим художнім оформленням обкладинок; однакове обрамлення народним орнаментом з домінантою в центрі державного українського знака — тризуба. Зміню-

()діг<‘ ніідаїм. берлінського іімдаііміііі.тііи “ Українське

(Ілопо"

/ * о л ( и і н о ( ь м л ЧК&

ітОе т

Міопхсчісі.кс іііідаїт ії іии^ми 'Годося Осі.мачки

"П ост” . І!)47

валися лише назви та автори книг. Ще однією особливістю ц іє ї серії була наявність у кожному виданні передмови та приміток.

У цій серії побачило світ понад півсотні книг, передусім кращ их творів класичного і тогочасного красного письмен­ства, позначених високим громадянським пафосом і худож­ньо-естетичним рівнем. Це й “Слово о полку Ігоревім” , і “ Твори” (удвох томах) І. Котляревського, й ілюстрований “ Кобзар” Т. Ш евченка, і “Твори” П. Куліша (у двох томах), і зб ірники творів О. Стороженка та В. Леонтовича, і “Слов­н и к української мови” Б. Грінченка. Виходили й наукові роз­в ідки, такі як “Життя й відносини на радянській Україні” І. Герасимчука, науковий збірник “ Пам’яті Івана Ф ранка” , упорядкований 3. Кузелею.

Видавництво відважилося “тягнути” ще одну книжкову серію — “Українську народну бібліотеку” . З Гї маркою поба­чили світ два томи антології української поезії від найдавні­ш их часів до початку XX століття “Золоті струни”, роман П анаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

З грудня 1923 року при видавництві засновується журнал “Літопис політики, письменства і мистецтва ”, який регулярно виходив як щотижневик до кінця 1924 року. Головним редак­тором часопису був С. Томашпільський.

Бодай фрагментарно осягати цей масив друків не можна б ез відчуття захоплення подвижництвом і ентузіазмом його творців. Адже на шляху творення кожного видання виника­л и колосальні труднощі, долати які доводилося в умовах пов­н о ї невизначеності за свою завтрашню долю, за щоденний ш м аток хліба й за кошти, які слід було десь віднаходити, аби реалізувати все те, що створив автор у неприглядному з тех­н ічного боку рукописі (здебільшого це були різного форма­т у й кольору аркуші, заповнені з двох боків олівцевим ско­роп исом ) у чітко структуроване й бездоганно виправлене книж кове видання. До цього ще слід додати й брак відпо­відних шрифтів, які хронічно відчували українські видавці н а чужині.

Про те, в яких умовах випускали працівники “Українсько­г о Слова” своє чергове видання, і як вони ставилися до вико­н ан ня своїх обов’язків, може засвідчити історія перетворення з рукопису в значну за обсягом книгу у трьох частинах фун-

378________________укі>лїіісьі;л ія ідлт і ї їчл спрлнл в ііімкччиїїі

Мі'.к дікімії сіи-ічіііііміі іііііііами 37!)

даментального дослідження Д. Дорошенка “Слов’янський світ в його минулому й сучасному” .

Починаючи з середини 1921 року, прибувши до Берліна, автор інтенсивно шукав видавця, який би зацікавився підго­товленим до складання рукописом. На початку знайомі по­радили йому звернутися до керівників однієї російської ви­давничої фірми, які, оцінивши зміст та ідею дослідження з позицій “старшого брата” , категорично відмовили у виданні. Далі рукописом зацікавилося “Українське Слово” . З 29 січня по 5 березня його інтенсивно передруковували на друкарській машинці. Після матеріал віддали на складання в друкарню, де й почалися технічні проблеми: там бракувало цілого ряду слов’янських шрифтів, зокрема, польською, сербською, чесь­кою мовами. Оскільки йшлося про історію слов’янських на­родів, уникнути цитат цими мовами було неможливим. Май­бутні книжкові сторінки витримали кілька коректур. Дбаю­чи про культуру видання і його належний науковий рівень, видавці звернулися до представників посольств слов’янських країн, аби ті переглянули зокрема білоруську, сербо-лужицькуі сербо-хорватську частини. На час роботи з коректурою в Німеччині через інфляцію різко стрибають ціни, й зібраних на початку коштів практично не залишається на друк. Вихід видання ж анонсувався за попередньою ціною, яка тепер мала зрости вчетверо. Далі належало це видання не лише випус­тити в світ, а й продати, повернути бодай частину витраче­них коштів і вкласти їх у наступне видання...

Інші На початку 1923 року в Берліні відкри-уііраїїич.кі вається виставка книг українських видав-Іііідаїяіицтва ництв у Німеччині. На ній були представ- V Німеччині •'’СНІ чи не всі зразки новинок українського

друку, які побачили світ на німецьких зем­лях протягом 1922 року. Завдяки зафіксо-

иаиим українським істориком у діаспорі С. Наріжним ста- 1 истичним даним з цієї виставки сьогодні можна відтворити справжню картину учасників видавничого руху в цій країні іа кількістю і назвами видавництв. Картина виглядає такою:

• “ Українська накладня” — 40 книг, багато листівок;• “Українське Слово” — 16 книг;

380 УКРАЇНСЬКА видлтпічл сіірдил и ііімкччит

• “Українське видавництво в Катеринославі” (перене­сене до Берліна) — 9 книг;

• “ Ратай” — 4 книги;• “Українська Студентська С пілка” — 2 книги;• “ Вукоспілка” — 2 книги;• “ Космос” — 2 книги;• “ Нова Україна” — 2 книги;• “Вільна С пілка” — 2 книги;. “УСДРП” - 2 книги;• “Знання — то сила” — 1 книга;• “Українське книгознавство” — 1 книга;• “Українська кустарна спілка” — 1 книга.Таким чином, за наявними даними, лише протягом од­

ного року в Німеччині діяло 13 українських видавництв, пе­реважна більшість яких знаходилася в Берліні. Проте ці дані ніяк не можна вважати остаточними. Адже ряд видавців могли й не знати про організацію такої виставки, оскільки органі­зовувалася вона приватним чином, з ініціативи “ Видавництва української молоді” . До таких, скажімо, можна віднести ви­давництво Ольги Д якової.

Якби цей, практично невідомий досі в історії вітчизня­ної видавничої справи, освітній і друкарський осередок нічого й не видав більше крім “ Енеїди” 1. Котляревського, то він все одно заслуговував би доброї згадки в окремому абзаці.

Особливість цього видання полягає в тому, шо за умов до­рожнечі на папір і поліграфіч­ні послуги має воно досить високий презентабельний вигляд. На подарунковий ха­рактер книги вказує її великий формат, шрифтова гама, по-

шгшНА УКРЯІН5ЬКУ М9ВУП«РйІНЦЬ0ВЯНЯз ПЙЗДНІМ М9В0М ТЯ ПРИНІТКЯИИ

ПРО< Б .ііеп когоз ілівсгряціямн тл зттявкямн

Я. Шгірсті.

ВИДМВНИІП'ВО

ОЛЬІТІ ДЬЯНОВЯвсялін.

«І*.

“ Кмоїда” І лама Котлярсисі.кого ішіщніїиіітііа Ольги Днкоііої — одне ;і К|)аііі.их ліигморіїих іііідаїїь 20-х рокії! XX ст.

М іж : і т т а « і і і т о ія ім п і і і і і іш м и

ліпшена верстка, високоякісний папір і, найголовніше — чис­ленні ілюстрації, майстерно виконані художником А. Штіре- ном. Герої немеркнучої поеми засновника нової української літератури зодягнуті в українські народні костюми, наділені чітко окресленими національними рисами. Така книга бе­зумовно викликала особливі хвилювання кожного, хто брав її до рук. Адже своїми сторінками доторкувалася до глибин­них струн душі емігранта, нагадуючи про покинуту батьків­щину, її історію, мову, культуру. У тому, що “ Енеїда” з ’яви­лася саме такою в світ й по-доброму подивувала чужинців, заслуга передусім одного з найактивнішіх діячів української західноєвропейської еміграції Б. Лепкого, який не лише підго­тував до друку текст зі своєю передмовою та примітками, а й віднайшов потрібні кошти, друкарню. У річницю 200-ліття появи в світ “Енеїди” 1998 року це прекрасне берлінське ви­дання, як літературна і видавнича пам’ятка, було перевидано репринтним способом у Рівному з післясловом академіка М. Жулинського.

З видавництв цього періоду варто виділити передусім “Українську накладию ”. Це одне з найстаріших українських видавництв, засноване Яковом Оренштайном у Коломиї 1903 року Єврей за національністю, він глибоко проникся історією й культурою своєї другої батьківщини — України — й немало встиг зробити на її видавничому полі. Доля склалася так, що в 1919 році він перебрав­ся до Німеччини. Спочат- р ку в Лейпциг, затим — у Берлін, де продовжував здійснення свого велико­го видавничого проекту —200-томної “Загальної біб­л іотеки” . Це невеликого

Н ім е ц ь к і д р у к и ‘X к р а ї ї ісь і іо ї н а к л а д н і '

>Іі<(та О рі ' і і і і іта і і і іа

Ж 2 У Н І’ Д ЇІІС Ь І.'Л В И Д Л В ІІИ Ч Л с п р л и л И І І ІМ Е Ч Ч И їи

Кмбломн україїісі.ких іяііичяіицтп і ііи;іиіяіичнх оргіїнічицій, що діяли на иімецьких ;к;млях у н ср т іїї іюлоііііііі XX ст.

формату, витримані в єдиному стилі художнього оформлення, збірки творів українських і зарубіжних класиків красного письменства. Серед інших видів видавничої продукції — та­кож шкільні підручники, атласи, географічні карти, дитячі видання. На обкладинках титульних сторінках “Української накладні” зазначалися міста, де існували головні склади ви­давництва: Коломия, Львів, Лейпциг, Берлін, Вінніпег. У 1933 році Яків Оренштайн переміщує діяльність свого видавництва до Варшави, де засновує власну книгарню. Житейський слід цього діяча губиться під кінець 1939 року. Всього в серії “За­гальна бібліотека” вийшло 230 томів україномовних книг

Цікавою є доля “Видавництва У країнської М олоді”, за­снованого в Берліні 1922 року. Сформувалося воно з моло­діжного гуртка “Зелене коло” , що ставило на початку своєї діяльності завдання просвіти дітей українських емігрантів. Незабаром до діяльності гуртка приглянувся Є. Вировий, досвідчений керівник “Українського видавництва в Катери­нославі” , який уміло провадив свою справу за часів УНР у Катеринославі, Києві, Кам’янці-Подільському, і який зму­шений був виїхати з останньої української столиці восени 1919

року разом З гнаним більшовиками останнім українським урядом. З допомогою Вирового цей гурток і перетворився в самостійне видавництво з власним статутом і широкою прог­рамою діяльності. На початку видавництво оголосило кон­курс на написання підручників для української еміграційної молоді, встановило навіть власну премію за краші рукописи, які мало намір негайно видавати. 1923 року значним накла­дом виходить листівка-відозва до всіх українців, розкиданих по Європі, із закликом “збирати й здобувати кошти на ви­дання українських книжок, дбати про розповсюдження книж­ки, про заснування бібліотек, читалень, підтримувати скрізь зацікавлення книжкою ” . Саме за ініціативою цього видав­ництва й була організована виставка української книги в Берліні, про яку йшлося више. Першим солідним проектом, яке зреалізувало це видавництво, був науковий збірник “Зві- домлення ВУАН” на 1922 рік.

На жаль, здійснити свої добрі наміри “ Видавництву Укра­їнської Молоді”, як і іншим видавничим осередкам у Німеч­чині цього періоду, не вдалося. Через економічну кризу, яка сягнула епогею 1923 року, ці осередки змушені були посту­пово згортати свою діяльність. Більшість з них перемісти­лася до Праги.

І ІІС.ІІІІІОІ МІІИІІ п г р і о д 3 8 3

§ 3 . П іслявоєнн и й період

Нидавіїнчіїи рух Перемістимося уявно з Берліна у південну у таборах ДіПі частину Німеччини — Баварію, де по зак-іі довкола них інченні Другої світової війни волею долі в

так званих таборах Ді-Пі {дісплей персон — тобто осіб, позбавлених місця проживан­

ня) в американській і англійській зонах опинилися в числі військовополонених десятки, сотні українських письмен­ників, учених, митців, громадських і політичних діячів. Саме цим людям через політичні переконання на випадок пере­дачі їх адміністраціями таборів у радянську окупаційну зону загрожували, як і в 30-х роках, сибірські і колимські табори ГУЛАГу. 1 саме ці люди відчайдушно й самозречено, перебу­ваючи у повній невідомості за свою завтрашню долю, за долі своїх дітей, заявляють на весь світ про бажання творити ве­

лику українську літературу, добиваються створення україно­мовних видавництв, газет і журналів. Ось як писав про ак­тивну видавничу роботу українських мешканців “планети Ді- П і” на території Німеччини безпосередній свідок тих подій У. Самчук;

“ Крутий зворот історії... Мільйони свідомих воль, мільйо­ни протестуючих, мільйони свідків, які стануть на суді спра- ведливости. Це наші табори. Там, удома, їх захочуть витерти з нам’яти, але тут вони ростуть, зростають і виростають у пам’ять вічного і, як бумеранг, кинутий у простір, повернуться назад. Це другий, зовнішній фронт тієї самої війни” .

Під загрозою бути знищ еними чи висланими до Радян­ського Союзу, ці люди гарячково хапалися за друковане слово. З нестримною і палкою вірою, що майбутність їх почує і... зрозуміє. З щирою вірою в те, що прожили вони свої життя не марно, що вигнана з рідної землі Українська республіка все ж повернеться до своєї столиці на береги Дніпра...

В ту пору в Німеччині виходило друком десятки різно­манітних українських газет і журналів, що, за неповними даними, мали наклади до мільйона примірників. Діяли де­сятки українських видавництв, у яких побачили світ сотні тисяч примірників книг Немало з них авторові цих рядків під час наукового стажування в Українському вільному уні­верситеті (Мюнхен) довелося тримати в руках, вчитуватися в їхній хвилюючий дущу й серце зміст. Сьогодні вони можуть здатися комусь надто простими з поліграфічного боку. Адже творилися прямо на друкарській машинці, множилися зде­більшого примітивним циклографічним способом на грубому, дешевому папері. Творилися часто в умовах, коли, за слова­ми Уласа Самчука, “ні стола, ні стільця, ні паперу, ні слов­ника, ні довідника, ні бібліотеки, ні архіву, ні редактора, ні видавця, ані навіть коректора. Повне, кругле, абсолютне ні” . А їм же так хотілося казати так. І це так невпинно і само­жертовно стверджували в умовах таборової дійсності Іван Баг­ряний і Улас Самчук, Дмитро Дорошенко і Наталя Полонська- Василенко, Василь Барка і Юрій Ш евельов, Степан Смаль- Стоцький і Оксана Лятуринська...

Робилося це за умов, що на кожне видання слід було от­римати урядовий дозвіл: “ Permitted by authority of Military Government” (Друкується за дозволом військової влади).

3 8 4 У К Р А ЇН С Ь К А іи їД Л И І І И Ч А С П РА ВА В Н ІМ Е Ч Ч И Н І

Але ЯК тут не ПОГОДИТИСЯ ІЗ зболеною думкою того Ж Уласа Самчука, який, роздумуючи над долею тогочасних україн­ських таборових видань, з вірою писав про те, що “колись на ринку бібліофільства ці видання цінуватимуться на вагу золота” . І майбутньому досліднику українського красного письменства важко буде збагнути й осмислити місійну силу нащого гнаного слова без прочитання, без перепущення че­рез власне серце десятків, сотень сторінок таких видань.

Своєрідною об’єктивною спонукою до розгортання ак­тивного видавничого руху українців у баварській частині Німеччини стала діяльність заснованого в місті Фюрт 1945 року М истецького У країнського Руху (М У Р) — унікального, мало поцінованого нині на Батьківщині, об ’єднання пись­менників української антикомуністичної еміграції по всій Європі. Ініціаторами такого об’єднання стали 1. Багряний, В. Домонтович, Ю. Косач, 1. Костецький, 1. М айстренкота Ю. Шевельов. Серед головних завдань цієї суто творчої органі­зації (гуртування розпорошених війною письменницьких сил довкола ідеї українського національного відродження, органі­зація творчих дискусій між представниками різних стилів і літературних напрямків, пробудження інтересу до рідної літе­ратури й культури українських емігрантів) було й налагод­ження видавничої діяльності.

Однак організувати власне видавництво МУРівці не змог­ли. На заваді стояли як об’єктивні чинники (грошова реформа в Німеччині, проблеми з папером), так і суб’єктивні (неспро­можність подолати ідеологічні розходження, викликані різним територіальним походженням українців та їх релігійними й політичними орієнтирами). Тому різноманітна продукція Ми­стецького Українського Руху, за рекомендацією його спеціально створеної видавничої комісії, виходила в різних видавництвах.

Видавничою маркою МУРу була “Золота Брама” — сти­лізоване обрамлення зруйнованих Золотих воріт у Києві. Її й використовували інші видавництва на вихідних виданнях тих книг, що схвалені були до друку, як мистецьки вартісні, цією організацією.

Найближче до МУРу стояли “Українська Трибуна” та “ Прометей” .

Видавництво “Українська Трибуна” виросло з одноймен­ного громадсько-політичного тижневика націоналістично­

Иіс.іііиїн і і і т і і період 3 8 5

Л 7-1165

3 8 6 У К Р А ЇН С Ь К А НМДЛИІІИЧА СП РА ВА В ІІ ІМІСЧЧМІИ

ЖРШЛОТ£}Е®ГУРАЛІТ1С}Фі?ДШВО

го напрямку, шо виходив у Мюнхені протягом 1946-1949 років. Редагована на початку 3. Пеленським, газета мала ре­путацію серйозного аналітичного видання, в якому широко висвітлювалися як міжнародні події, так і хроніка життя української еміграції, зокрема в таборах ДіПі. В одноймен­

ному видавництві й виходив друком у співпраці з видавни­чою комісією МУРу місячник літератури, мистецтва і крити­ки “Арка ’’(перше число поба­чило світ у липні 1947 року). Редколегію часопису склали В. Д омонтович, Ю. Косач, Б. Нижанківський, 3. Тернав- ський, Ю. Шерех. “Поява цьо­го літературно-мистецького органу, — зазначається в пе­редньому “ Нашому слові” Уласа Самчука, — зумовлю­ється загальним статус-кво нашого сьогодні на вигнанні. Об’єднання українських пись­менників МУР приступає до співпраці з цим виданням ,

виходячи з тих самих міркувань, що лежать в основі всіх ви­дань мистецького слова — міркувань надпартійности” .

Однією з характерних особливостей “Арки” , яка вигідно вирізняла її з-поміж інших, було високопрофесійне оформ­лення кожного числа (у двох фарбах) на обкладинці та на окремих мистецьких вклейках. Цю роботу доручили викону­вати знаному в діаспорі художнику Якову Гніздовському.

Видавництво “Прометей” заявило про себе в Новому Ульмі 1946 року Його засновник — досвідчений видавець і журналіст зі Львова Роман Паладійчук. Свого часу ще вдома він про­вадив “Осередок видавничої допомоги масовій освіті” , ви­давництво “Дешева книжка” , що діяло протягом 1935—1939 років, журнал “Самоосвітник”. Опинившись на еміграції, не зрадив улюбленій справі, й своє нове видавництво на ні­мецькій землі зареєстрував під багатозначною назвою “ Про- метей” . З його маркою вийшли друком три збірники “МУР”

Л ітературио-міістецьнціі орічіїї україїіі'ьких письметімкіп-

оміграіітів “Лрка”

ІІІС.НМКН ІІІІИЙ п е р і о д 3 8 7

ошшння утіиськпх пкьгртків•ППСТЕиЬШ УГРАтсЬШ ГУХ"

и у гЛ І Т Е Г ИПСТЕК Р п Т П А‘ И і

АЛЬП

} П '

лплх

та перший випуск альманаху літератури, мистецтва і крити­ки з такою ж назвою.

Насиченим за змістом і продуманим за структурою ви­дається сам альманах. Тут різноманітні матеріали подають­ся за окремими розділами; “ Проза” , “ П оезія”, “ Критика” , “Огляди та рецензії” .

Окрім збірників МУРу ви­давництво започаткувало влас­ну серію видань під назвою “Бібліотека новітньої літ ерату­

р и ”. Протягом 1946—1948 років побачили світ немало вартісних видань; романи І. Багряного “Тигролови” (у двох томах),У. Самчука “ Ю ність Василя Ш еремети” , повісті Т. Осьмач- ки “Старший боярин”, Ю. Ко­сача “ Еней і життя інших” , пов­на збірка недрукованих ше со­нетів М. Зерова “5оппеІагіиш” , вибрані твори М. Хвильового (у двох томах), а також істо­ричні дослідження Ісака Мазе­пи “Україна в огні і бурі рево­люції” (в трьох частинах) та “ Підстави нашого відродження” цього ж автора. В рекламних листівках цього видавництва були заявлені українсько-німецький, українсько-англійський та українсько-французький словники, “Українська народна енциклопедія” та чотиритомне видання “ Історії української літератури” Д. Чижевського. Однак зреалізувати свої заду­ми на німецькій землі Роману Паладійчуку не вдалося; 1949 року він емігрує до Канади.

Видавництво “Орлик” т я ло в таборі переміщених осіб у Берхтесгадені протягом 1946-1948 років. Творцем і провідни­ком його була людина незвичайної долі — Т. Лапичак.

За професією лікар, він став незабаром публіцистом і ак­тивним суспільно-політичним діячем на Галичині, свідомо пішов в Українську Повстанську Армію, ставши незабаром провідником крайової екзекутиви. 1942 року потрапив до кон­центраційного табору смертників у Саксенгаузені, де пробув

П е р ш е ч и сл о а л ь м а н а х у “ М У Р ’’

3 8 8 УК Р А Ї Н С Ь К А І5ИЛЛІЯН1ЧА СІ І РЛНЛ И І І І МК Ч Ч И І І І

0 ( > л и кД ІІС П Ч Н Н ІІкульту<ги

; е ус іїїл і^ м о го І ж н т п ш

Види»)ІиІ(тііо “орлик” ііидаїшло одмомімелиий дію коліріїин 'іасоїпіо

майже три роки. Чудом вря­тувавшись, береться за видав­ничу справу. 1945 року засно­вує журнал і видавництво під назвою “Орлик”. До 1949 року вийш ло 48 чисел цього уні­кального двоколірного часо­пису, шо іменував себе місяч­ником культури та суспільно­

го життя і мав добрий розголос серед численних читачів.Видавницт во “М олоде ж ит т я” (М юнхен, керівник —

Володимир Козак) увійшло золотим рядком в історію вітчиз­няної видавничої справи передусім реалізацією величезного за обсягом, складного за редакторською роботою і тривало­го в часі видавничого проекту Наукового товариства імені Ш евченка — “Е нциклопедіїукраїнознавст ва тритомної її загальної частини та десятитомної словникової.

Окрім того, “Молоде жит­тя” наприкінці 40-х років од­ним з перших серед еміграцій­них видавництв Європи звер­нуло увагу на необхідність налагодження мережі збуту українського друкованого сло­ва в усі країни світу, куди пе-

I Іайголоііііііііа багаторічна MpuK.il іііідиіміицтііа “ М()Лод(\ ж и т т я ” — 10-томііа “ К ициклонедія уі{раїію;(маі«тіш ”

рсміщувалися українці. Обумовлювалося це у зв’язку з роз- (|)ормуванням таборів ДіПі та масовим переїздом українців до Америки іл Австралії. З цією метою тут була проведена така робота;

• організовано “ Висилкову книгарню ” , що стала своє­рідним магазином-складом більщості українських ви­давництв Німеччини;

• ретельно сплановано потужну акцію реклами україн­ської книги;

• випущено і розіслано в усі країни перщий каталог укра­їнських видань, здійснених у різні роки в Європі і ще не розпроданих;

• на базі передплатників “ Енциклопедії українознавства” систематизовано картотеку потенційних покупців, за якою висилалися інформаційні листки про новинки українського книговидання;

• з метою збору кощтів для рекламних цілей запропоно­вано гнучку систему цін за вміщувані рекламні повідом­лення про новинки інших видавництв в каталогах “ Висилкової книгарні” , які планувалося випускати регулярно.

Цікаво, що вже на той час головною умовою вміщення в каталозі рекламної інформації була наявність “тільки повно- вартісних і національно та морально бездоганних друкова­них періодичних і неперіодичних творів в українській, або в чужій мові, але з українською тематикою”. Оцінку сумнів­них випадків українського друку проводила створена при видавництві спеціальна комісія з числа педагогів, науковців і громадських діячів, визначених Науковим товариством імені Шевченка (НТШ ) та Українською вільною академією наук (УВАН).

ІІІГ.ІЯІИ» ІІІІИІІ п е р і о д 3 8 9

“ Дніпрова Про долю українських друків та їхніх ав-Хвіїля” торів у повоєнній Німеччині, які без надіїПІ її яасіїоиііик сподіваючись, розвивали нашу книгови- Ол(“ш*а давничу справу, ще не написано, на жаль,Кіитоіімк жодної наукової розвідки. Хочеться споді­

ватися, що такі книги колись все ж з ’яв­ляться. З особливим хвилюванням чита-

аоо укі'лїік.і.кл іиїдлииичл (:иі>лііл і? іимкччиїи

. 'І Ш 'І І О І І І І И К і незм іїмн ій керії ї і іик “ Ц н іп р о п о ї Х і іи л і” д о и і 'о р О л е к с а І і і і іто іілк

тиметься на таких сторінках опо­відь про українське видавницт­во у Мюнхені “Дніпрова Хвиля” і його засновника, людину, без перебільш ення, з легенди — Олексу Вінтоняка.

Шлях до Німеччини в Олек­си Вінтоняка був, на жаль, дуже типовим для сотень тисяч моло­

дих українців, чию молодість і надії знівечила Друга світова війна. Галичанин, родом з Коломийщини, після закінчення Станіславської гімназії вчителював на селі. Активно співпра­цював з “Просвітою”, іншими патріотичними українськими організаціями. Ув’язнений гестапо на початку війни в себе вдома, він з вересня 1941 по травень 1945 року перебував у німецьких концтаборах, з них два з половиною роки — у відо­мому на весь світ концтаборі смерті “Аушвіц” . Саме у цьому таборі на його очах був закатований до смерті брат Степана Бандери Василь, багато інших українських патріотів.

Хворий на туберкульоз, з поламаними руками, нездоровим шлунком, молодий ще український хлопець Олекса після ви­зволення його з табору смерті американськими солдатами хотів виїхати згодом до Америки, але еміграційна комісія за результатами медичного обстеження відкинула його заяву й документи. Та помирати Олекса не хотів. Лікувався, працював і вчився у Мюнхені. Закінчив студії в Українському вільному університеті, там же захистив магістерську, а згодом і доктор­ську дисертації (у професора Олександра Оглоблина), неза­баром став викладачем цього університету.

Вже тоді, на початку непевних для нього 50-х років, Олекса Вінтоняк, відійшовши від усілякого партійництва, вирішує створити у Мюнхені українське видавництво. На цю нелегку справу він відважився у далеко не кращу для української емі­

грації В Європі пору. Адже кінець 40-х — початок 50-х років був часом, коли з Європи, передусім, з Німеччини, відко­чувалася за океан — до Канади й Сполучених Ш татів Аме­рики — велика хвиля українських переселенців. Зокрема й з таборів для політичних біженців і військовополонених. Та по­при матеріальні труднощі, скептицизм друзів і знайомих, невпинне звуження українського життя по всій Німеччині, видавництво Вінтоняка із глибоко символічною для всіх ук­раїнських ем ігрантів назвою “Д ніпрова Х виля” не лише сміливо заявляє про себе, а й щороку утверджує свої позиції, міцніше стає на ноги, перетворюється у своєрідний центр книгодрукування й пош ирення української книги не лише країнами Європи, а й за океаном, куди лиш е доля не заки­дала українців.

Так, за перші двадцять років існування з маркою “Дніпро­вої Хвилі” вийшло немалими накладами 77 українських книг. Кожне з цих видань має свою цікаву долю і заслуговує на окрему розмову про те, як далеко від рідної землі українська книга створювалася, як знаходила свого читача в усьому світі, як впливала на нього. Варто назвати бодай кілька з цих ди ­вовижних видань, серед яких — художні твори передусім історичної тематики, наукові розвідки провідних українських учених. Це, зокрема, “ Нарис історії України” Дмитра Д оро­шенка (у двох томах), “Люди старої України” Олександра Ог- лоблина, “ Гетьман Пилип О рлик” Бориса Крупницького.

Саме “Д ніпрова Х виля” благословила на світ твори українських авторів, чиї імена сьогодні добре відомі й на материковій Україні — Ігоря Качуровського, Юрія Ш еве- льова, Любомира Винара. Це й заборонені за радянських часів твори Василя Мови (Лиманського), Юліана Радзикевича, Миколи Лазорського, Євгена Онацького, Василя Сімовича та багатьох інших. Вийшло в цьому видавництві і власне до­слідження Олекси Вінтоняка як науковця — “Україна в описах західньоевропейських подорожників другої половини XVIII століття” .

Деякі з книг “Дніпрової Хвилі” були нещодавно переви­дані в Україні. А ті, до яких ще не дійшла черга через брак коштів у нинішніх українських видавців, значними накла­дами були передані Олексою Вінтоняком до бібліотек Києва і в області.

І І І Г . І Я И О С І І І І І І І І період 3 9 1

І такий благородний жест, що потребував від видавця і власних матеріальних затрат, не був данню моди чи вдаваної показовості. Весь час боліла йому пам’ять про брата Дмитра, який помер на Коломийщині у 1990 році, так і не дочекавщись його приїзду з Німеччини, а найбільше — зняття в очах одно­сельчан несправедливого обвинувачення у “ворожій пропаганді проти українського народу” . Це так оцінили радянські ідеологи видання “Дніпрової Хвилі” у 60-х роках. Видання, які сьо­годні є гордістю й славою вітчизняного книговидання.

А сталося це за таких обставин. Опинившись на “воро­жому” Заході, Олекса Вінтоняк не міг подати бодай письмової вістки своїм родичам на Івано-Франківщину, аби не наразити їх, а щонайбільше їхніх дітей, на переслідування радянськими органами. Та відчуваючи їхню матеріальну скруту, надіслав аж через Аргентину, через прізвище свого односельчанина, що мешкав там, одну продуктову посилку. Вона таки дійшла до брата в рідне село на Коломийщину. Але Дмитрові тих гос­тинців не дозволили взяти. В сільській Раді, в присутності представника районного КДБ його змусили написати пись­мову відмову і від посилки, і від брата. Бо він, мовляв, живе в Мюнхені і видає ворожі радянській владі книжки...

У тому, що Олекса Вінтоняк встиг так багато зробити на видавничому полі української діаспори, неабияка заслуга його дружини Галини — доньки колиш нього вояка армії УНР Павла Гриценка та Анни Оравець. Крім вправності редак­тора й коректора пані Галина набула ще й хисту талановито розмальовувати українські писанки. Вони, як і книги, ви­ходять у Вінтоняків гідними подиву, мистецьки довершеними.

3!)2____________________ У К РЛ ЇІІС ІїК Л в и д л т іи ч л С ІІРЛИ Л в ІММКЧЧИІИ

Протягом 1952-1975 років у в Західні Німеччині працю­вало одинадцять українських видавництв. З них десять — у Мюнхені й одне — в Новому Ульмі. Діяло також п ’ять украї­нських друкарень. Загальна кількість книг, виданих за цей час, сягає більше півтисячі назв.

Власник видавництва “Дніпрова Хвиля” Олекса Вінто­няк зібрав за десятиліття своєї плідної діяльності на німецькій землі унікальний архів української видавничої справи в еміг­рації. Колись, можливо, він поповнить наше національне

надбання, розкидане нині близькими й далекими україн­ськими діаспорами. Це буде хоч і запізніле, але таке потрібне сьогодні повернення ще якоїсь частки безцінного скарбу, думки, мудрості, розуму й талану нащих видатних земляків, які волею житейських обставин опинилися на чужині і які до останку, щиро й з великою лю бов’ю призначали той най- головніщий свій скарб Україні.

Отоді й поцінує юний читач нової, демократичної, Ук­раїни глибинні слова Уласа Самчука, писані кров’ю серця, як передмову до перщого випуску мюнхенської “Арки” :

“ Пригляньмося уважно до всього, що ми ще не так давно вважали за зайве. Монументальний спокій і залізна логіка повинні супроводжувати наще думання в оцінці спадщини, що маємо від предків. Писані книги прочитаємо, як одну книгу, і кожен ї"ї розділ будемо уважати за доповнення до по­переднього... Ведені вимогами доби, гартовані вогнем і залі­зом, гнані за нашу силу і правду, йдемо у світ, дивимося йому в очі й хочемо віднайти себе, що нам належало колись та що нам належати мусить” .

Під цими словами могли б підписатися сотні й тисячі відо­мих і безіменних українських видавців-емігрантів...

Ліімитаїїііи і м і і д т і ї ї я . Рсі їомічідоііа ііа . іі тсратура 8 9 3

Заііитаїїііи і »авдаїїіія для самоконтролю

За якими ознаками є підстави зараховувати кириличні друки Шваиполта Фіоля до українських?

Чому церковна верхівка Кракова заборонила діяльність україн­ської друкарні Швайполта Фіоля ?

Завдяки якому епізоду увійшло в історію німецько-українських видавничих взаємин місто Галле?

Коротко охарактеризуйте головні видання лейпцизької ш ев­ченкіани.

Вкажіть на причини переміщення української видавничої справи і Відня до Берліна після закінчення Першої світової війни.

Які особливості видавничої продукції Українського наукового інституту в Берліні?

Завдяки чому увійшли в історію вітчизняного друкарства ви­давництва Олени Дякової та “Молоде життя ”?

Коротко охарактеризуйте особливості українського видавни­чого руху в таборах ДіПі.

Які критерії бралися в основу видавничої діяльності Мистець­кого Українського Руху?

Які видавництва проводили видавничу політику МУРу?Назвіть причини, за якими українські видавництва стали

згортати свою діяльність у Німеччині наприкінці 40 — початку 50-х років минулого століття ?

За якими критеріями видавництво “Молоде життя "включало до своїх каталогів новинки українських друків?

Назвіть імена подвижників української видавничої справи в Німеччині.

Рекомендована література до теми

Леник В. Українці на чужині. У 2-х кн. Кн. 2. — Львів: Черво­на калина, 1996. — 264 с.

Маруняк В. Українська еміграція Німеччині та Австрії по Другій світовій війні. Том 2. — К.; Вид-во ім. Олени Теліги, 1998. — 128 с.

Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Ч. 1. — Прага, 1942. — 350 с.

Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції. 1919—1939. Матеріали до ч. 2. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. — 272 с,

Орос О. Грушівський монастир і початки кириличного слов’ян ­ського книгодрукування. — Ужгород: Закарпаття, 2001. — С. 10-102.

Самчук У. Планета Ді-Пі: Нотатки й листи. — Вінніпег: Т-во “Волинь” , 1979. — 354 с.

Сидоренко Н. Національно-духовне самоствердження; Націо­нальні часописи у “таборовому просторі” Європи після завершення Другої світової війни (Італія, Великобританія, Німеччина, Авст­рія), 1945-1950. - К., 2000. - 160 с.

Сидоренко Н., Сидоренко О. Журналістська “планета Д іП і”; Ук­раїнська преса у таборах військовополонених, переміщених осіб і біженців у Європі після Другої світової війни (1945-1950). — К., 2000. - 176 с.

Сірополко С. Ш вайпольт Фіоль; перший друкар слов’янських кирилівських книг. — Краків-Львів, 1943. — !4 с .

Тимошик М. Українська книга в Німеччині 11 Друкарство. — 2000 .- № 1 . - С . 16-19.

3 9 4 ____________________ У К Р А ЇН С Ь К А и и д л т і и ч л С ІІР Л И Л І? ІП М К Ч Ч И Н І

Т е м а 15

УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ:на прикладі Ф ранції

3« м ім тг , «дму «ІКІІ'

НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО Ін ШКВЧЄНКА > КВРОПІ

Вісті із СарселюНеигріодичннй бюлетень А киії-С

^ Предтечі українського видавиичого руху у Франції

Перша половина XX столітгяДруга половина XX століттяСучаснийперіод

§ І . Предтечі українського видавничого р)^ху

Рукописний Не буде перебільшенням ствердити, що посаг саме у Франції, як ні в якій іншій країніАнпи західного світу, таким глибоким і давнім єЯрослаїиіи українське коріння. Не одне покоління

вітчизняних і зарубіжних дослідників праг­нуло докопатися до цього коріння, вивчити

і збагнути його, залишаючи на папері результати своїх по­шуків прийдешнім поколінням “літописців сучасного й ми­нулого” .

Через те, що добувалися історичні факти з різних дже­рел, у різний час й інтерпретувалися в залежності від суспіль­них, релігійних, політичних, національних переконань чи симпатій, зрештою, від власного наукового сумління дослід­ників різних країн, маємо так багато суперечливих тверджень, гіпотез і припущень з приводу цілого ряду знакових поста­тей, подій чи фактів, якими так багаті українсько-французькі взаємини.

Взяти хоча б історію заміжжя і сходження на французь­кий королівський престол Анни Ярославни — нашої видат­ної землячки, наймолодшої і найкрасивішої доньки Ярослава Мудрого, як також і перипетії щодо появи в Парижі пода­рованого Ярославом Мудрим своїй доньці Євангелія, яке в історію світової рукописної книги увійшло під назвою Рейм- ського. Саме цій, київській, книзі судилося стати націо­нальною святинею ф ранцузького народу, бо на ній, за прикладом Анни, пізніше присягали на вірність своєму на­родові наступні майбутні королі цієї країни — від Франсуа І в 1512-му до Людовіка XVI в 1774 роках. Хто тільки не “ при­свою вав” собі Реймське Є вангеліє, синьо-жовті й червоні кольори якого на ініціалах та заставках, як і словниковий ряд {неділя, третю годину, по правді вам, ідіте і ви в виногради л«о/тощо) не можуть не переконувати в українському її по­ходженні: і чехи, і словаки, і греки, і навіть... росіяни. Та й серед самих українців, як зазвичай і в інших принци­пових питаннях вітчизняної історії, також не було й досі немає однієї думки.

Ґрунтовне вивчення і справедливе з історичного й нау­кового погляду ствердження цієї пам’ятки в найвагоміших

ЗІШ ________________________ У К Р А ЇН С Ь К А И И Д Л И ІІИ Ч Л СП РА ВА У (ЬРЛІІЦ Гі

набутках української культури ще попереду, як і повернення Гі в Україну щдяхом перевидання факсимільним способом, французи це вже давно зробили. Переписаний празьким монахом 1395 року з київського оригіналу рукописний при­мірник Реймського Євангелія, як і раніще, зберігається у спеціально виготовленому вогнетривкому сейфі за сімома замками в місті коронації Анни Ярославни — Реймсі, а ф ак­симільна копія — в Парижі, у відділі рукописів Паризької національної бібліотеки. Отож, воно є доступним сьогодні і для українських дослідників, хто матиме змогу туди добра­тися, і для тих нащих високопосадових чиновників, від пат­ріотизму й волі яких залежатиме розв’язання на міждержав­ному рівні питання про наближення цього щедевру в пере­виданому вигляді до своєї прабатьківщини.

ІІ|ісдт(^чі україїк- і.коіо і і і ід а ї і і іич от руху 3 9 7

.'{нахідки Це найбільща книгозбірня країни, що зна-II Національній ходиться, як і багато літ тому, в серці Па- кииго.'ібірні рижа — на вулиці Ришельє неподалік зна-(І)ранції менитого Лувру. Саме звідси починалося

знайомство з давньою рукописною і дру­кованою українікою, що вже кілька століть

зберігається на французьких теренах, багатьох відомих україн­ських учених і громадсько-політичних діячів, хто в різні часи приїздив з цією метою до Парижа. З-поміж них — М. Дра- гоманов, Б. Кістяківський, 1. Лучицький.

Серед найцінніших документів цього відділу в контексті нашої історії — одна з підписаних королевою Анною Ярос- лавною грамот (зберігається в Collection de Picardie). Відно­ситься вона до тієї доби, коли через 11 років після шлюбної церемонії в королівському Реймському соборі і смерті Генрі­ха 1 Анна переїхала до містечка Сен-Ліс, заснувала монас­тир Святого Вікентія і вийшла заміж за графа Валуа, при­бравши його прізвище. Документ цікавий тим, що підпис Анни, як і на попередніх її паперах, що реєструвалися в ко­ролівській канцелярії, прочитується легко, бо писаний наши­ми буквами “А н а ” {з одним н). Цей підпис можна вважати одним з найстаріших зразків давньоукраїнського письма.

Починаючи з XVI століття, в архівах, що відносяться до історії одного з найстаріших у світі вищих навчальних за­

кладів — Паризького університету (Сорбонни), заснованого 1150 року, — часто віднаходимо свідчення про молодих укра­їнців, котрі приїздили студіювати науки до Парижа. У списках тогочасних студентів, які походили здебільшого з Правобе­режної України, у графі “національність” , як правило, за­значається — “ Ruthenus de Ukraine” .

А скільки цікавих, незнаних досі, сторінок української історії можна створити на основі уважного опрацю вання кількох тек документів, які озаглавлені, хоча й у латинській транскрипції, відомим усім українцям прізвищем — Огіііс. Ідеться про сподвижника гетьмана Мазепи Пилипа Орлика та його сина Григорія. Французам ці імена добре відомі: автора першої української Конституції тут знають через позитивне ставлення тогочасної верхівки Ф ранції до сепаратистських намірів Мазепи проти Росії і рекомендацію французів Туреч­чині не видавати російському цареві Мазепи та мазепинців, а Григорія — й поготів. Адже доля молодшого Орлика була тісно п ов’язана з Ф ранцією : колиш ній полковник запо­розьких козаків одружується на відомій француженці пані де Денвіль і незабаром робить там блискучу військову кар’є­ру — стає генерал-поручником і лицарем ордену Св. Людо- віка. Саме Григорій Орлик сприяв переселенню до Ф ранції не одного десятка запорозьких козаків, з яких навіть було утворену окрему чоту у французькій армії. В одному з боїв за Францію він і загинув геройською смертю.

Ф акт поселення прихильників гетьмана 1. Мазепи в по­бережжі Сени на початку XVI1 століття дав підстави акаде­мікові А. Жуковському вважати цей період першим етапом української еміграції до Франції.

Інтенсивні контакти французьких дипломатів Ш аню, Лякруа, Лінажа, Невілля протягом XVII століття із запорозь­кими козаками, їхні проукраїнські симпатії й погляди зафік­совані в сотнях аркушів, які, на жаль, і сьогодні залишаються не прочитані, не систематизовані і не перекладені українськи­ми дослідниками. До речі, французький автор П’єр Шевальє написав значну за обсягом книгу “ Історія козацької війни проти Польщі” , рукопис якої також зберігається в цій ко­лекції.

Якщо історія формування окремих тек унікальних украї­нознавчих документів козацької доби в головному архівно-

3 9 8 ________________________ У К Р Л Ї І І С ЬК Л И И Д Л ИІ І И Ч А С П Р А В А у Ф Р А Н Ц І Ї

| | |і( ‘дт('чі українського тідавіїмчоїч) руху З!)!)

ГГЛШТЬІК ІЄ ІІ0К6Н С КЛ М

Иііпни'пх ,п ГІ'флННйХЖеБИЇЯс« В/КПИПД.С.1ІКП*!) ІІКД^мГпТІї^

імш »Т«им*Іі'иСтШяті л.

о п д |в ^ іп й Омі І№«п

<52 5L„ „„,£иГій?.—« Ju.Ьііиіш С43и }

9

®0 б4Ай*4, 4««4ЛСJZdOaJS^'^lf'

т « л М Т Л , л ХЛ/Л

«є«' ітрчліл п «НЖлХ~ ПЛ««Л>Аиии. »flЛ rtЛ HЛ€t1-1, ПfU «П .,-П/Ч-ШИЛ« .

ІРоггб й ”

в» -і» к іі- іч««.у»« ь і.Лр лМ. л*Я»г»і (^^о»

11іяго'гошкчіи до Д ()у к у ІВ43 р ., але так і ік ; ііидніїи у Ф ранції “ Граматика слок’яіич.ка” українського ггуд(чіта СорҐ)оиііи

Іііама Ужешіча

му СХОВИЩІ Ф ранції зрозуміла, то, скажімо, обставини по­яви тут рукопису однієї із програмних праць Петра Могили “ Православне визнання” поки що не з ’ясовані.

Про один з давніх українських рукописів, який був прак­тично підготовлений до видання у Франції, але так і зали­шився понині в тамтешньому архіві, варто сказати окремо. Рукопису цьому понад 300 років, але він добре зберігся. На титульному аркуші зазначено латинською мовою такий дов­гий заголовок: “Граматика слов’янська, написана Іваном Уже- вичем, ст удент ом-богословом знаменит ої П аризької академ ії в Париж і від народж ення сина Бож ого 1643 року ”.

Про автора рукопису відомо зовсім мало. Родом він був із західноукраїнських земель (Галичини або Холмщ ини). Висновок такий робимо на підставі наявності в рукописі ба­гатьох слів, забарвлених наддністрянськими діалектами. Текст підручника написаний кириличним письмом. До речі, існує два рукописи цієї граматики. Один — паризького походження (обсяг 71 аркуш); другий, датований двома роками пізніше (1645 р., 86 аркушів), виявлено в муніципальній бібліотеці (І)ранцузького міста Аррас. Ймовірно, автор шукав запасно- го варіанту друку своєї праці на чужині.

4 0 0 У К І ' Л Ш С Ь І Ї Л І І Н Д Л И І І И Ч Л С І І Р Л Н Л у Ф І ' Л И Ц І Ї

Це чи не єдиний рукописний твір українського автора, написаний у Ф ранції і збережений там, якому пощастило нещодавно повернутися на батьківщину й навічно перетво­ритися в книгу. “ Граматика слов’янська” колишнього студен­та, а згодом і викладача Сорбонни доктора Івана Ужевича була надрукована в київському видавництві “ Наукова думка” за безпосередньої участі академіка І. Білодіда 1970 року — че­рез 327 років від часу підготовки ії до видання в Парижі.

Український Іншим місцем збору, а отже і джерелом архів майбутнього видання різноманітних доку-у Ф ранції ментів, які стосувалися новітньої історії

української еміграції після 1917 року, стала Державна Ш кола Східних Мов у Парижі,

яка нині отримала назву Інституту східних мов. Саме там у лютому 1949 року з ініціативи Апостольського візитатора українців-католиків архієпископа Івана Бучка було засновано Український а р х ів у Франції. Л и ш е за перші п ’ять років існу­вання Архіву було зареєстровано понад 4500 документів. За браком місця варто лише фрагментарно перелічити основні розділи цього Архіву: архів першої Української громади у Парижі; документи української делегації на світовій кон­ф еренції 1919 року; документи про визвольну боротьбу

в— менти про різні українські ор­і і ганізації, які створю валися іі ^ діяли у Франції після 1919 року;

»4гсАіш Іікгшпишиг матеріали про видатних діячівел Тгалсг українського відродження, жит­

тя й діяльність яких пов’язані 3 Парижем, — С . Петлюру,

Украінсьтйьіріхілу Фрамції

%Фагі ТГариж- Оглядова брошура ііснідомого

автора про Український архіву ФрапіОЇ

В. Винниченка, В. Прокоповича, Д. Дорошенка, 3. Кузелі; документи про діяльність українських церков у Франції після 1919 року; матеріали про різноманітні українські виставки; документи про смерть і похорон гетьмана П. Скоропадського; документи, що стосуються життя українців під час окупації й після визволення Франції тощо.

Про діяльність цього видатного осередку українознавства на етапі його становлення у Парижі вийшло окреме видання.

І Іс|ііііа і і о л о н т і а XX гто . і іггя 4 0 І

§ 2 . Перша половина XX століття

Українська До цього періоду, послуговуючись схемоюеміграція академіка А. Жуковського, віднесемо другуі друковане (від початку століття до кінця Першої сві- і.л„во тової війни) і третю (до кінця Другої світо­

вої війни) хвилі української еміграції.На початках століття ця еміграція була

переважно заробітчанська. Українців гнали в далекі світи передусім злидні, тому до Ф ранції вони потрапляли обдерті й голодні, влаштовувалися на різноманітну чорнову роботу, здебільшого на шахтах, у металургійній та текстильній про­мисловості північноїта східної Ф ранції — Шалет, Кнютанж, Ромба. Там вони нерідко потрапляли під вплив переважаю­чої більшості польських і російських робітників, тому дум­ки про організоване життя себе як українців вони відклада­ли на потім.

Ситуація змінилася після поразки національно-визволь­них змагань українського народу, в результаті чого Україну назавжди залишили сотні тисяч національно свідомих гро­мадян, До Ф ранції поступово почала прибувати політична еміграція — службовці українських дипломатичних і еконо­мічних місій УНР та ЗУНР, колишні вояки і старшини Ук­раїнської армії, значна частина Української хорової капели Олександра Кошиця, цілий ряд визначних діячів Української Народної Республіки,

Прагнення до об’єднання в українців спонукалося тепер об’єктивними чинниками. Французькі роботодавці і місцеві чиновники, посилаючись на факт невизнання Української Народної Республіки, відмовлялися при оформленні на ро­

7-1165

4 0 2 УКРЛЇІ ІСІ . К' Л 15ПДЛІЯІИЧЛ СГІРЛВЛ у Ф Р А Н Ц І Ї

боту писати в паперах наших земляків національність “ук­раїнець” , і повсюдно оформляли їх як “nationalité russe” . Тому, як зазначає у своїх спогадах Л. Котович, “першими словами, які вивчав наш еміфант, була фраза “non, pas russe — ukrainien ” (ні, я не росіянин, я — українець). Перші “ Просвіти” і Українські доми, шо активно поставали в місцях скупчення українців на кошти, пожертвувані ними самими, зробили свою справу. Адже в основі їхньої діяльності було пробудження в українців почуття національної свідомості, звернення до історичної пам’яті. Вже на початку 1925 року в Парижі проходить Пер­ший український емігрантський з ’їзд, під час роботи якого було засновано Союз українських емігрант ських організацій у Франції. На порядок денний поставало питання про засну­вання власних друкованих органів і видавництв.

“ Український Д рукар” як попередник “ Тризуба”

В архівах не вдалося віднайти жодного до­кумента, який би точно фіксував час і місце появи першого українського видав­ництва у Франції. Ймовірно, таким є “Ук­раїнський Д рукар ”. Бо саме ця назва зазна­чена на одній з найдавніше виданих тут

книг — 1923 року — брошурі Ілька Боршака “ Ідея соборної України в Європі в минулому” з підзаголовком; “ По неви­

даних документах і стародавніх працях”. Епіграфом до цього видання, шо в одному примір­нику зберігається нині в Бібліо­теці імені Симона Петлюри в Парижі, послужили промовисті слова французького мислителя Томазелло: “ Мій бідний наро-

І Л Ь К О Б О Р Щ А КГенермьшііі Сскретаї» Українського ДІваого

Комітет; • Парижі.Д1ІПИІ Ч м и Л іт y«ptlH«wo1 Культура.

-----------------7 ---------- —

ІДЕЯ СОБОРНОЇ УКРАЇНИ В ЕВРОПІ

в М ИНУЛОМУ.По невиданих документах і

старод ан я іх працях.

ПАРИЖ 1923.

Видавництйо „Український Друкар“.

Зб('|>ож(!Пий ДО ііатих дпііі рідкісний примірник продукції иориіого укриїи(*і>кого видиимицтіт у Ф|)аіииї “Український Друкар”

лс! Ти не знаєш своєї історії! Наче безбатченко, ти не знаєш ні імені, ні справи твоїх батьків!..” Тоді ж це видавництво випустило в світ “ Вибраний “ Кобзар” Тараса Ш евченка, ре­дакцію текстів, передмову і примітки до якого зробив також і. Боршак. На той час цей автор працював генеральним сек­ретарем Українського дієвого комітету в Парижі, був одним з організаторів Ліги української культури.

Першим україномовним періодичним друкованим орга­ном, що надовго і всерйоз постав у Парижі й незабаром пе­ретворився у своєрідний орієнтир для всієї української еміг­раційної преси, став, безумовно, “Т ри зуб” — громадсько- політичний і літературно-мистецький часопис.

Ініціатива заснування щотижневика політики, культури, громадського життя, який би виходив для розкиданих по всій Європі і роз’єднаних політичними переконаннями українців щонеділі, і в творенні якого брали б участь видатні українські літературні сили, належить Головному отаману УНР в екзилі Симону Петлюрі. Перебуваючи 1924 року в Женеві, він деталь­но обговорював зі своїми однодумцями — П. Чижевським,В. Прокоповичем — завдання, програму, головні гасла но­вого часопису. Осідком журналу вирішили обрати Париж, куди незабаром переїхав Петлюра.

Редакція розмістилася в одному з дешевих номерів робіт­ничого готелю на вулиці Гобелін, 19. Серед перших співробітни­ків, окрім Є. Петлюри, були добре відомі в еміграції полі­тичні, освітні й громадські діячі; О. Саликівський, О. Лотоць- кий, М. Славінський, М. Левицький, В. Сальський, В. Королів, Є. Чикаленко. Головним редактором часопису було призна­чено відомого громадського і політичного діяча, публіцис­та, педагога й історика В. Прокоповича, який залишався на цьому трудному і відповідальному посту до 1939 року.

Підготувавши до друку перше число нового видання, ре­дакція несподівано зіткнулася з технічною проблемою: в усьо­му Парижі не вдалося віднайти жодної друкарні, в якій би були українські літери /, ї, є. Та це не зупинило ентузіастів.

15 жовтня 1925 року вийшло перше число “Тризуба” — обсягом 32 сторінки у форматі А4. Логотип видання склали помережані українським орнаментом букви назви журналу, що розміщені півколом на фоні променів, які розливаються під намальованого в центрі герба Української держави — три­

І І гр іт ) іккіоіііпиі XX (‘то.і іті 'я 4 0 3

зуба. Тут же, в редакційній статті, так пояснюється ця на­зва: “Розпочинаючи наше видання, ми свідомо виступаємо під знаком тризуба, як символу Української держави. Цей символ буде нам завжди в нашій праці і критерієм її з тією метою, до якої ми змагатимемося йти. Наші заповіти: дер­жава виша над партії, нація вища над класи!” В окремо виді­леній примітці — звернення до читача: “ Брак відповідних українських літер у друкарні не дозволяє додержати право­пису Редакція просить вибачення у читальників і сподівається незабаром виправити хиби: належне вже замовлено”.

Поступово автура і проблематика журналу розширюва­лася. Обличчя його стали визначати аналітичні публікації, окрім перелічених вище, ще й В. Дорошенка, О. Ш ульгина,С. Сірополка, С. Наріжного, В. Заїкина, Ю. Горліс-Горського,О. Удовиченка, В. Соловія, М. Ковальського. Постійно ве­лися окремі розділи; “Декларації, відозви, заяви, комуніка- ти” , “ Передовиці”, “Огляди преси” , “Хронікаукраїнського життя в еміграції” , “ Події в Україні”, “Бібліографія украї­нознавчих праць” , “Листи до редакції”.

Паралельно із урізноманітненням проблематики публі­кацій проводилася серйозна робота щодо налагодження влас­ної мережі розповсюдження журналу. Свіжі його числа можна було легко придбати в Парижі на станціях метро, залізнич­них вокзалах, у ряді книгарень. Вже з першого року існування він поширювався у США, Канаді, Чехословаччині, Польщі, Румунії, Німеччині. “Тризуб” стали читати, незважаючи на можливість бути розстріляними саме за це, і в радянській Україні.

4 0 4 ________________________ У К Р А ЇН С Ь К А И И Д А В ІІИ Ч Л С ІІІ ’ЛИЛ У Ч>РЛІІІІ,Гі

Видавнича Нагле вбивство в Парижі 25 травня 1926діяльність року головного натхненника часопису Си-чаеопису мона Петлюри не залякало і не зламало“ Тріі;іуб” його співробітників. Більше того, редак­

ція урізноманітнила форми свого впливу на чим далі зростаюче число читачів, роз­

ширюючи свою видавничу діяльність. Так, під час судового процесу над убивцею С. Петлюри Ш варцбартом (1926-1927 роки) вийшло 10 чисел спеціального судового бюлетеня — “Н адзвичайного щоденного виданн я”. 1928 року з ’являється

|1<'(||||11 »«.іоііііііа XX сто.мття 4 0 5

О бкла^ітка тижіїсиика ‘"Гризуб"

ФКІРЕКТ

ж к п а н «а <<уквні. ■ розсЬівіі ■ п « . на о м і і і Уііиіві сув**, »асм»« р«Ш - ,и> .Трюу*,. с-)« ш»»тшрті прима— зСш пма Вмахоїніан і бажи їм Ыкаоста,

їй >еп»р*иоі^«І> вірі ■ біваие мскре. ■ Са»ості*воІ Д еряма У«раі*смві

'М

ф ранком овний додаток для студентської молоді. Наступ­ного року побачили світ окре­мою книжечкою малюнки для дітей “Рідне військо ” у вико­нанні відомого на еміграції ук­раїнського маляра Є. Перфе- цького, а також кишеньковий “Ф ранцузько-український слов­ник ”, який уклала Наталя Королева. До речі, дбаючи щора­зу про збільшення кількості своїх читачів, редакція безплатно надіслала наприкінці 1929 року примірники цього словника усім тим, хто оформив річну передплату “Тризуба” . Кількома виданнями друкувалися кольорові портрети Т. Ш евченка,С. Петлюри. У 30-х роках вийшли друком додатки “Тризуба”: “Наша ж інка на чужині ”, “Трибуна молодих ”, “Пласт на чу­жині", “Наш і діти на чуж ині”.

ПершаукраїнськакіінгарняПарижа

Важливий крок для ствердження україн­ського друкованого слова у Ф ранції цьо­го періоду зробила редакція “Тризуба” , створивши власну книгарню. Число 19-те від 21 лютого 1926 року вийшло з такою шапкою на одній із сторінок: “Українська

книгарня при “Тризубі” . Редакція повідомляла наших зем­ляків, що незабаром організовує склад українських книг, нот, листівок для продажу, а також прийом замовлень щодо ви­силки з інших країн Європи тих книг, яких не буде на складі в Парижі.

У першій українській книгарні в Парижі, яка розміщу­валася за адресою редакції, можна було придбати видані в р іт и х українських видавництвах Європи твори Т. Шевченка,

М. Грушевського, А. Кащенка, О. Олеся, В. Винниченка, Д. Дорошенка, Д. Донцова, О. Білецького — всього близько 70-ти назв. Завдяки цьому було задоволено не лише попит на українську книгу серед емігрантів, а й на потребу в ній чужоземних установ і організацій.

Журнал “Тризуб” беззмінно, наприкінці кожного тижня, приходив до свого читача протягом 16-ти років, весь час дба­ючи про відповідальність за свої слова, ідеї і лозунги, про авторитет українців і України в чужомовному середовиші, піднімаючи дух і віру наших земляків. Цей унікальний ча­сопис припинив своє існування 1940 року, залишаючись, на жаль, і досі не пізнаним, не поцінованим достойно в Україні.

З метою розколу українського руху в еміграції, зокрема дискредитації середовища УНР, не без участі радянської за­кордонної контррозвідки, 1926 року в Парижі засновується двотижневик радянофільського напрямку “Українські Вісти Основний зміст чисел визначали статті, в яких вихвалялися переваги “радянського раю” і засуджувалися так звані само­стійники. Проіснував цей часопис (редактор І. Борщак) до 1929 року.

4 0 ( )________________________ У К Р А ЇН С Ь К А И И Д Л ІЯ ІИ Ч Л С П РА ВА У Ч>Р. \ІІЦІЇ

Українська Через два роки після заснування часопи-бібліотека су “Тризуб” і через рік після вбивства Си-

мона Петлюри в столиці Ф ранції постає (дімоііа “живий пам’ятник Отаману” — УкраїнськаПетлюри бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі,в Парижі судилося незабаром стати всенаціо-

нальним культурним осередком українства у вільному світі. Першою книгою, яка була

внесена до каталогу цієї бібліотеки, стала подарована В. Про- коповичем “ Конституція Української держави” , яку напи­сав Пилип Орлик в один з драматичних періодів свого жит­тя у Бендерах. Вітаючи створення цього своєрідного центру українознавчої науки, редакція журналу “Тризуб” з оптимі­змом писала: “Українська колонія в Парижі вже досить чи­сельна. І коли тільки хвилі народні прорвуть ту греблю, що відділяє сьогодні Україну від вільного світу, наша молодь, жадна науки, звернеться до неї на захід. І серед тих міст, які вибиратиме для себе українське студентство, безперечно, од-

ІІс | т і а полоін іна XX «толітти 4 0 7

Одне а индаїїь іш|)и:іьк()ї іістліоріаті С1Ш ОН ПЕТЛЮРА

МОСКОВСЬКА ВОША

ОПОВІДАННЯ ДЯДЬКА СЕМЕНА П Р О ТВ. ЯК МОСКОВСЬКІ ВОШ І їдять УКРАЇНУ

ТЛ що з н им и Т РЕБА РОБИТИ

БІБЛІО ТЕКА ш . С. ПЕТЛЮРИі

НАЦІОНАЛІСТИЧНЕ ВИДАВНИЦТВО В БВРОПІ

П ари м т е

ним з найперших буде Париж.Сотні й тисячі наших юнаків і дівчат, нав’язуючи порвану було традицію Петра Могили, побіратимуть тут науку. І саме тут, у Бібліотеці, наша молодь може мати і джерело рідної мови, історії, літератури, дже­рело знань про Україну” .

1 в першому, і в наступно­му статутах Бібліотеки окре­мим рядком зазначалася видавнича діяльність. Проте в пер­шому періоді існування (20—40-ві роки) по-справжньому роз­горнути цю справу через тяжкий матеріальний стан не вда­лося. “Звідомлення У країнської бібліотеки імені Симона П ет ­люри в П ари ж і”, які планувалися видавати окремо, до 1939 року друкувалися в офіціозі Державного Центру УНР в ек­зилі. Окремою книжечкою вийшла 1939 року лише перша “Бібліографія про С. Петлюру ”, яку уклав П. Зленко і яка на­раховувала 958 позицій.

На французьких теренах у цьому періоді виходило ще кілька україномовних часописів, підшивки яких не зберег­лися й інформації про які в архівах дуже куці. Йдеться про двотижневик націоналістичного спрямування “Н езалеж ­ність ”, який видавав на початку 30-х років інженер Сцібор- ський, та неперіодичне видання “2 2 січня В січні 1934 року Українська Студентська Громада в Парижі видавала цикло- стильовим способом газет у “Крути ”, на сторінках якої вміщу­валися матеріали про історичне значення крутянської тра­гедії та вірші, присвячені “молодому українському цвіту” , який героїчно загинув під цим селом неподалік Ніжина. В архівах української еміграції в Празі, які свого часу опрацьо­вував А. Животко, віднайдено було кілька примірників “Гос­подарського бюлетеню ”, що видавався у Парижі. На жаль, нія­ких слідів його у Ф ранції нині не залишилося.

“ Укргіїнське Щасливішою і довшою виявилася доля ше Слоко” одного, народженого 1 травня 1933 року,

періодичного друкованого органу наших емігрантів — щотижневої газети “Україн­

ське Слово Якщо заснований С. Петлюрою тижневий журнал “Тризуб” протягом всієї в історії свого існування був речни­ком і захисником ідей Української Народної Республіки, то “Українське Слово” від початку стало неофіційним органом Проводу ОУН (А. М ельника). Видавцем її до 1939 року був Український Народний Союз (УНС), а в творенні чергових чисел протягом тривалого часу брали участь В. Мартинець, М. Сціборський, М. Капустянський, О. Ольжич, Д. Андрієв- ський, Є. Онацький. Багаторічним редактором цього часопису (1948-1977) був відомий у діаспорі журналіст, публіцист і літе­ратурний критик Олег Штуль-Жданович. До речі, 1986 року, до десятої річниці його смерті. Наукове Товариство ім. Ш ев­ченка в Європі видало в Парижі солідний збірник на поша­ну цього одного з багатьох ратаїв на українознавчому полі далекої чужини.

Програмною метою нової газети стало прагнення “зм а­гатися писаним словом за оновлення української думки, за спрямування всіх наших зусиль на осягнення державности українського народу, потоптаної окупантами, та духовної соборности, брак якої роз’їдав нас, розбивав всі наші зусилля, ставив брата на брата, сприяв ворожим затіям, які спрямо­вані були на повне спараліжування нас” .

З ініціативи УНС було організовано збірку грошей для закупки маленької ротапринтної машинки. Отож, перше і наступні числа газети виходили у вигляді машинописного варіанту, розтиражованого у кількості 250 примірників. Отри­мавши відчутну матеріальну допомогу від редакцій канадсько­го “ Нового Шляху” та американського “ Вісника” , редакція “Українського Слова” відважується перейти на друкарський спосіб виготовлення накладу. Цей перехід припав на еконо­мічну кризу, що охопила з середини 30-х років усю Францію. Ціни на друкарські послуги повсюдно стрімко зростали. Так, у 1936 році вартість друку першої тисячі примірників газети у чужій друкарні зросла вдвічі — з 1500 до 3000 франків, ви­ручка ж від передплати залишалася на попередньому рівні. Через це нависла загроза припинення випуску газети. Заснов­

4 0 8 ________________________ У К Р А ЇН С Ь К А В И Д А ІЯ ІИ Ч Л С И РЛ И Л У Ф Р А Н Ц І Ї

ІЬ 'р іпа и(і.іиііііііа XX «толітгя 4 0 ! )

ники видання постали перед необхідністю придбання влас­ної друкарні.

ІІеріііа Таким чином, саме редакційний колективукраїнська “Українського Слова” та його видавців вдрукарня особі УНС спричинився до появи 1938у Ф ранції року на чужині незалежного підприємства

з чітко окресленою національною прина­лежністю — Перш ої української друкарні у

Франції. Називаючи так своє давно омріяне дітише, українці сподівалися, шо і в Парижі, і по всій Ф ранції будуть ство­рені незабаром й інші українські друкарні. На жаль, як за­значалося пізніше в редакційній статті “Українського Сло­ва” , ця друкарня “залишилася тільки одна, сповняючи свої великі завдання на користь української еміграції” . І в цьому полягає її особлива вартість і зн ач ен н я . Це була фактично друга, після друкарні М. Драгоманова в Женеві, українська друкарня в Західній Європі.

Покупка окремого приміщення і першого, хоча й ста­рого, лінотипа та друкарської машини за зароблені україн­цями власні пожертви (збірки коштів організовувалися двічі).

Е ІБ Л ІО 'Г Е К тІ^ У К К П М С Ш Ю С ^

Л И С Ь М Б М М И К ІВ

ОЯЕКСЯ ^ СТОРОЖ БИКО УІ

\ \ Ш Р К О . / І \^ Л Р Ш С Л Я Т И И ^

ТЯРПС ШЕВЧЕНКО

ВИБРАНИЙ

КОБЗПРІ>ЕДЛіаиЯ. ПЕРЕДМОВА П ПРНіМтіИ

1. І І О Р Щ Л К А

«ГАЮсауКРАІНСЬКЕ ІМДАМвМПО вртом гтлмоо-шкАопккми-

Нмдаїїіі» (|)|)ііііко-ук|)і)їіи'ькоі'о пилавіїицтіш 30 -40-х рокік XX ст.

стало неабиякою подією для всієї нашої еміграції. Коли до цієї друкарні завели делегатів чергового з ’їзду Союзу, то вони, як зазначається в репортажі про цю подію, немов зачаровані, стояли біля машин цілими годинами, приглядаючись уваж­но їхньому рухові.

Сьогодні не можна без хвилювання читати ось такі ряд­ки з газети “Українське Слово”, присвячені власній друкарні:

“Завдяки друкарні ми змогли забезпечити дальшу появу “Укра­їнського Слова” й з почуттям гордости можемо сказати, що в тій друкарні немає ані одного чужого цента, ані одного чужого франка. Все це українські гроші, важко, ах як важко запрацьовані нашими українськими патріотами, нашим робітництвом, яке понад усе ставить Україну, любов до неї і любов та наснагу до розвитку національної культури та всіх д ілянок українського національного життя. Це ще один доказ, що власними силами можна творити тривалі цінності, не потребуючи жебрати в чужих чи надіятися на їхню ласку".

На жаль, широко розгорнути відразу діяльність власної друкарні українцям Парижа завадила Друга світова війна. Вже з другої половини 1939 року у Франції запроваджується сувора цензура над всіма без винятку періодичними виданнями. В Бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі вдалося віднайти цікаві свідчення взаємовідносин українських видавців та дру­карів із французькою цензурою.

Довідавшись, шо зміст “Українського Слова” контролю­ватиме не поляк чи росіянин, чого, із зрозумілих причин, найбільше боялися українці, а корінний француз, редакція вирішила, для знайомства, подарувати “своєму” цензору чо­тиритомний словник української мови Б. Грінченка. Однак, передача потрапила начальнику того цензора, і він відразу ж сконфіскував ці книги, склавши акта і звинувативши ре­дакцію “Українського Слова” , що вона цим подарунком ви­рішила підкупити “державну контролюючу особу”. Однак, на щастя, це суттєво не позначилося на подальших випусках газети. Ставлення до неї було таким же, як і до франкомовних видань: підготовлені до друку відбивки шпальт подавалися для перегляду цензору вранці, а ввечері їх можна було забирати. Часом траплялися викреслення окремих абзаців, рідше — цілих статей. У таких випадках газетне число виходило з білими плямами. Одного разу “ліберальний французький цензор” над викресленим абзацом із передової статті “Завдання ук­

4 1 0 ________________________ Уі; і> .л їі іс і, і{А т і , ч л і я і и ч л с п р а в а у сі>р а н ц і ї

раїнців у ВІЙНІ” дописав власною рукою; “ Не нападати більше на поляків” . Пізніше в редакції довідалися, що на вимогу поляків контроль над “Українським Словом” хотіли передати ПОЛЬСЬКІЇ! цензурі, але Міністерство закордонних справ Фран­ції на це не погодилося, передавши лише через свого цензора побажання редакції “не бити по союзниках Ф ранції” .

Авторитет “Українського Слова” серед читачів невпинно зростав. У редакції обговорювалося питання про перехід на випуск газети двічі в тиждень. Та цьому завадило розгортання військових подій на теренах Франції. Випуск “Українського Слова” було припинено з власної ініціативи редакції 12 червня 1940 року — за два дні до взяття німцями Парижа. Причину такого, здавалося б, несподіваного рішення редакція часо­пису пояснила своїм читачам так;

“Ставити “Українське Слово” на службу німецької окупаційної влади ми не хотіли. Та свобода, яка була дана “Українському Слову” впродовж довгих років і яка дала нашому часопису змогу стати прапороносцем самостійної України та збройної боротьби за її оновлення, наказувала нам бути лояльними супроти Франції, яка опинилася у великому нещастю... Отже, мовчати про виз­вольну боротьбу українського народу, а тільки хвалить німців, як це примушена була робити вся французька преса, яка по­явилася тут в часі німецької окупації, ми не хотіли. Ліпше мов­чати, як служити ворогові — таке було наше рішення".

Тимчасове припинення випуску газети розтягнулося аж на вісім років, але в роки війни частина працівників редакції працювала; випускали на циклостилі листівки, закликаючи українців “до стійкости і жертвенности в українській виз­вольній боротьбі” .

Д|)уі '!і іи ккт ії їш X X ст о . ' і і г гя 4 І І

§ 3 . Д руга половина XX століття

На цей період припадає четверта (після завершення Другої світової війни) і п ’ята (після розвалу Радянського Союзу та падіння залізної радянської стіни) хвилі української еміграції.

За даними “ Енциклопедії українознавства” , наприкінці 40-х років до Ф ранції прибуло близько 4 000 українців з та­борів переміщених осіб у Німеччині й Австрії, але через по­бутові труднощі і брак праці багато з них у 50-х роках виїха­ло до Канади та США.

4 1 2 _________________ укрлііісі.кл тідлціїїічл сіірлвл у ф р а н ц і ї

1 все ж життя українців тут набирало й далі організова­них форм.

Н айперш е, відновлювалася діяльність ряду редакцій, освітніх і видавничих структур, що діяли тут до війни. Хоча таке відновлення через збіг об’єктивних і суб’єктивних об­ставин давалося вкрай нелегко. Після заверш ення Другої світової війни, не без допомоги радянських спецслужб, у краї­нах Західної Європи і Америки, де компактно проживали українці, робляться чергові спроби внести в їхні ряди роз­кол і розбрат.

ІІоріїїа Драматично складалися обставини, ска-україїіська жімо, для П ерш ої ук р а їн ськ о ї друкарн і удрукарня Франції. Після війни це приміщення, якеу Ф ранції: знаходилося практично в центрі ПарижаHORHI1 етан вулиці Сабот, захоплюють комуністи, і

на базі старого “Українського Слова” ство­рюють “ Нове Українське Слово” . Лише

через суд попереднім власникам за кілька місяців вдається відвоювати в лівих своє законне право на друкарню, але після вчиненого там політичними супротивниками справжнього погрому дісталася вона їм у неробочому стані.

Зволікання з відкриттям української друкарні спонука­ло деяких українських видавців звертатися за друкарськими послугами до чужинців. Так сталося з книгами митрополита Іларіона (Івана Огієнка), які готувалися до друку у перене­сеному засновником з Варшави до Лозанни видавництві “Наша Культура”, а друкувалися в Парижі. Представник цього видавництва, компаньйон митрополита Іларіона (Огієнка) Павло Сомчинський, знаючи про плачевний стан української друкарні, розміщує свої замовлення в друкарні “ Less Edition Poligiottes”. Її власники — поляки — подбали й про українські шрифти. Лише протягом 1946-1947 років у цій друкарні вихо­дять накладами по 2.000 примірників кілька замовлених “ На­шою Культурою” видань. Це передусім книги митрополита Іларіона “Л егенди світ у", “На Голготі", “Політична праця Богдана Хмельницького ”, “М арія Єгиптянка ”, “Недоспівана п існ я ”. А в друкарні J.A.B (Ж анни-Аделі Бистржановської) з ’являється на світ поема цього ж автора “Туми ”.

Перша українська друкарня у Ф ранції відновила свою діяльність лише 12 червня 1949 року, налагодивши регулярний вихід довоєнного “Українського Слова” . З новим обладнан­ням друкарня вирішує розширити свою діяльність. Аби при­вернути увагу передусім українців, в україномовній пресі Європи незабаром з ’являється оголош ення такого змісту: “ В якій країні ви б не перебували, завжди найдешевше й най­краще всяку друкарську працю зробить вам Перша Українська Друкарня у Франції. Дбайливо й дешево виконуємо всякі праці — від найменших до найбільших, від найпрост^іших до найбільш люксусових. Здійснюючи клич — “СВІЙ ДО СВОГО” — звертайтесь до нас” .

Поступово асортимент друкованої продукції розширю­вався: від плакатів, афіш, візитівок, запрошень, брошур — до регулярного видання книг. Замовлення в своїй друкарні розміщують ті українці, які раніше друкувалися на стороні. Так, Мирослав Небелюк, надрукувавши 1945 року власне дослідження “Генерал де Голь” та україномовний переклад книги Ф. Рене де Ш атобріана “Пригоди останнього абенсе- раж а ”у французькій друкарні видавництва П’єра Адана, свою наступну книгу “Під чужими прапорами ’’вирішує випустити в Першій українській друкарні у Франції. Ця книга з перед­мовою редактора “Українського Слова” О. Ждановича (Шту- ля) побачила світ 1951 року.

Д|іуги полонина XX сїо .і і і- ія

Націоналістичне З середини 50-х років з маркою цієї дру- видапііицтво карні виходять щорічні “К алендарі-альм а- в Свропі н а х и ”, за якими можна вивчати літопис

українського життя не лише у Франції, а й у всьому світі. Для пожвавлення книго­

видавничої діяльності незабаром при друкарні створюється Націоналістичне видавництво в Європі.

Найголовніший набуток цього видавництва і друкарні, який золотим рядком назавжди впишеться в історію україн­ської видавничої справи, є видання бібліотеки “ Вільна Дум­ка” . Основу іТ склали так звані самвидавні матеріали з Ук­раїни, які, поширюючись у різноманітних рукописних варі­антах по Україні, все ж пробивалися у 60 -7 0 -х роках крізь залізну заслону тоталітарної радянської держави до вільно-

414 УНІ’ЛЇІК .І .И Л И М Д Л ІЯІИЧ Л СІІІ ’ЛВЛ у Ф Р А Н Ц І Ї

лихо з РОЗУМУ( п о р т т и ДВАДЦЯТИ . з л о ч и н ц і в . )

ЗБІРНИК МАТЕРГЯЛІВ уюі«»

ВЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВ/Л

БІВЛЮТВКА . ВІЛЬНА ДУМКА . Париж ІМТ

ІІгі|>іі:іі>і;і видання аибороиепої іі радянськії) Україн і пі.н.ної думки

ГО світу. І саме паризьке українське видавництво вирішило оприлюднити такі матеріали для всього цивілізованого за­галу, аби привернути увагу світової громадськості до істин­ного стану справ із свободою слова в Радянському Союзі. Однією з перших виходить друком укладений молодим жур­налістом і правозахисником В. Чорноволом збірник матері­алів “Лихо з р о зу м у ” — про 20 радянських “в’язнів совісті” та їхні “ крамольні” твори” . Далі — “Собор у ри ш т ован ні” Є. Сверстюка, “Інтернаціоналізм чи русиф ікац ія?” \. Дзюби, збірка творів Валентина Мороза “Б ум еран г”, вісім випусків особливо забороненого в підрадянській Україні “Українського вісника”.

Документи самвидаву з України друкувалися тут і в іншій серії — “Ш ироке море У кра їн и ” (до 1972 року вийшло сім томів).

Твори ці на початку виходили українською мовою, але згодом у видавництві приходять до думки перекласти їх ос­новними мовами світу. Цей проект, як і попередній, реалі­зовувався спільно з Українським видавництвом “Смолоскип” імені Василя Симоненка (США). Цікава деталь: де б не готу­валися до видання такі книги, хто б з упорядників не працював з ними, друкувалися вони неодмінно в Першій українській друкарні у Франції. Емблема цієї друкарні і видавництва —

Друга по.кш іїїіа X X стоіііт іч і 4 1 5

■ •Ж і : ........;

І РЫ- ШШ"-,

і

ІІ malheur d'avoir tra d'esprit

iditieas pi il

iVAN ЭЛОиЧА

INTERNATIONALISME OU RUSSIFICATION ?

i» put

і и їд а п и я “ к р а м о л ь н и х ' ’ т и о р і» І іш и а /І,;иоГ)и т а В ’я 'К 'слаї іа Чо|>иоііола у и( 'р(ммиді <|)раииузьк<>к) моиоіо

обрамлений овальною формою захисний меч, який нагадує свічу надії, — відразу вирізняв ці книги із сотень тисяч ук­раїномовних книг, які друкувалися у вільному світі.

ВидавничадіяльністьУкраїнськоїбібліотекиСимонаПетлюрив Парижі

На відміну від довоєнного періоду, у другій половині XX століття пожвавлює видавни­чу діяльність Українська бібліот ека імені Симона Петлюри в Париж і. З 1959 року починає регулярно виходити “ Інформацій­ний бю лет ен ь” бібліот еки (двічі на рік). Перше самостійно фінансоване книжкове видання — праця відомого французького журналіста й письменника А. Дероша “Проб­

лема України й Симон Петлюра ”(1962) — виявилася настільки актуальною, що Гі незабаром було перевидано англійською та іспанською мовами. 1966 року побачив світ політичний памфлет С. Петлюри “М осковська воша ”, а 1976 року — по­смертний твір основоположника й довголітнього голови Ради бібліотеки В. Прокоповича “Вічне п іддан ст во” — про згубні наслідки для України Переяславського договору 1654 року.

41в укі>лїіісі.і:л ІМ1ДЛИИИЧЛ сіірлвл у фі’лпції

Бібліотека активно співпрацює з іншими видавництвами та інституціями, які готують до друку важливі праці, пов’я ­зані з життям та діяльністю свого патрона. Так, збірник статей міжнародної наукової конференції “Симон Петлюра ” готу­вався до друку спільно з Українським вільним університетом (М юнхен), обсяговий том статей та листів Петлюри — з Ук­раїнською Вільною Академією Наук (Нью -Йорк).

Цікаво, шо вже в новітню добу в Києві, у видавництві імені Олени Теліги, виходить друком фундаментальна праця бага­толітнього директора цього добре знаного в світі українознав­чого центру В. Михальчука Українська Бібліотека ім. Симона Петлюри в Париж і: заснування, розвит ок, діяльність (1926— 1998)

Чаї-опш! У післявоєнну пору в Парижі з ’являється“ Україна” новий неперіодичний друкований орган —

журнал '‘Україна ”. Ідея такого видання на­лежить І. Борщаку. Він же був незмінним

редактором і автором переважної більшості статей українсько- французької тематики. Кількарічному існуванню цього неор­динарного видання (з 1949 по 1953 роки вийшло десять чисел;

з 1947 року — чотири спецви­пуски під назвою “Соборна Україна”) слід завдячувати ар­хієпископові 1. Бучку, який фі­нансово підтримував часопис. На його сторінках містилося немало матеріалів, які умовно можна озаглавити “Україніка в Парижі і світі” . Про тема­тичний діапазон публікацій

МРДїНОЗНШТВОі^ т н щ з ь н ц

НУльг};рнЕ ж и гі-я

УКРАЇНА

ПАРИЖ

Р(!дигоііаіііііі Ільколі І)(>|>іііаі>ом часопис “ У іїраїїіа”

можуть сказати постійні рубрики — “Д окументи” , “Забуті сторінки” , “ Про згаслих” , “Україніка” , “Огляди і рецензії” , “ Науково-культурна хроніка” . Цінність часопису для ниніш­ніх вітчизняних дослідників ще й у тому, що майже в кож­ному числі подавався реєстр статей з україно- й іншомовних газет усього світу, у яких тією чи іншою мірою йшлося про Україну і українців.

До характеристики цього видання варто додати, що київ­ський учений І. Забіяка, ретельно проаналізувавши всі ви­пуски, уклав і видав 2000 року хронологічний покажчик ос­новних публікацій “України” в контексті українознавства і французького культурного життя. В передмові до нього укла­дач зазначив необхідність перевидання цього часопису ре­принтним способом для українських дослідників. Безумов­но, це цінна і своєчасна пропозиція.

Друї а половина XX ("го.іігпі 4 І 7

ИТПІ в Європі Ще про один осередок українського науко- та його вого і книговидавничого руху у Ф ранції“ Енциклопедія варто сказати окремо. Йдеться про Наукове українознавства” Товариство ім. Ш евченка в Європі (Н ТШ ) і

його найголовніше дітище — “Енциклопе­дію українознавст ва "(словникова частина

в десяти томах), що творилася протягом ряду років у Сар- сельскій українській оселі неподалік Парижа.

Як відомо, тритомна (статейна) “ Енциклопедія україно­знавства” на 1.230 сторінок друкувалася протягом 1949-1951 років у видавництві “ Молоде життя” (М ю нхен-Н ью -Й орк). Вона стала результатом чотирирічної напруженої праці кра­щих еміграційних українських наукових сил, що гуртувалися в Баварії навколо Українського вільного університету. Пара­лельно продовжувалася робота над створенням словникової частини енциклопедії. Однак у зв ’язку з ускладненням умов життя та праці емігрантів у Німеччині, ліквідацією таборів численних ДіПі в американській і англійській зонах окупації та переміщенням значної частини українців за океан на кінець 40-х років у житті української еміграції наступає переломна доба.

Перед керівництвом НТШ , що базувалося в Мюнхені, постало нагальне питання про збереження наукових сил іЛ 7-1165

4 1 8 У К Р А ЇН С Ь К А Н И ДЛ ИННМ Л СІ1РЛВЛ У Ф Р А Н Ц І Ї

вибір нового місця для праці й побуту. Таким місцем, за щас­ливим збігом обставин, став тихий і затищний французький Сарсель, що віддалений від центра Парижа всього лише на 17 кілометрів. За сприяння Апостольського престолу в Римі і особисто небайдужого до долі зарубіжного українства єпис­копа І. Бучка тут було придбано великий старовинний бу­динок і садибу. Не другорядну роль у виборі цього місця відіграло прихильне ставлення французьких урядових струк­тур до реєстрації тут українознавчого наукового центру Перед освяченням будинку НТШ в Сарселі 28 серпня 1951 року сюди переїхали з Німеччини основні наукові сили. Серед них — В. Кубійович, 3. Кузеля, М. Глобенко, В. Янів, О. Горбач,І. Кошелівець, Т. Волошин та інші.

1955 року побачив світ перший том словникової частини енциклопедії. Останній том — десятий — було надруковано 1989 року В загальному обсязі ця праця займає 4.015 сторінок і має 18.217 гасел.

Створювана протягом понад 35 років у важких умовах еміграційної дійсності групою українських учених-патріотів і видана винятково на пожертви українського громадянства

КПИГАРКП

у

КмГик^ми українських іиїдаиііиіітп у 0)ра ііц ії

(на реалізацію цього проекту було зібрано 2.785.532 амери­канських доларів добровільних датків), ця унікальна енцик­лопедія не лише подивувала західний світ феноменом незни- щенності українського духу, а й спонукала московську владу ініціювати створення багатотомної “Української радянської енциклопедії” , ідеологічну заангажованістьякої видно навіть непідготовленому читачеві.

Воістину неймовірний життєвий подвиг, здійснений у французькому Сарселі невеликою групою українських уче­них — вигнанців з рідної землі, увічнено перевиданням цих безцінних томів репринтним способом для нової України — її сучасникам і нашадкам. Зроблено це вже хоча й в умовах незалежної Української держави, але... без її участі. Кошти на цю важливу справу, як і раніше, збиралися методом н а­родної толоки в середовищі патріотично налаштованих, але безгрошівних українців. Загальну, тритомну, частину “ Енцик­лопедії українознавства” перевидано протягом 1994-1995 років спільними зусиллями Інституту Української археографії НАН України, НТШ ім, Ш евченка в Європі (Ф ранція) та Фундації Енциклопедії України в Торонто (Канада). Таким же способом повертається в Україну і 10-томна, словнико­ва, частина “ Енциклопедії” . За цю нелегку справу взялося на початку 90-х років минулого століття Наукове товариство імені Тараса Ш евченка у Львові.

НТШ в Європі, окрім “ Енциклопедії” , має й інші вагомі видавничі набутки.

;1,|)уіа гіо.іоніїїіа XX сто.і іття 4 1!)

Інші друки Протягом багатьох років видається не-ПТШ в (івропі періодичний інформаційний бюлетень “Вісті

Європейського Відділу Наукового Товариства ім. Ш евченка ’’(вийшло 26 чисел). Обсяг його різний — від 8 до 83 сторінок, наклад — 150-600 примірників.

З 1963 по 1988 роки виходив ще один неперіодичний ін­формаційний бюлетень “Вісті з Сарселю Основною метою цього видання було збір коштів для чергових томів “ Енцик­лопедії українознавства” . Однак тут вміщувалося немало інформації з історії НТШ , його бібліотеки та видавництва, а також матеріали дискусійного характеру щодо змісту енцик­лопедичних статей, подавалися списки нових книжкових і

4 2 0 У К Р Л Ї І І С І . І . Л В И Д А В І І И Ч Л С П Р А В А У <І>РА ПЦ ІЇ

газетно-журнальних надходжень до бібліотеки НТШ . Всьо­го опубліковано понад півтори тисячі сторінок цього бюле­теню.

Зіміїїи в українському еміграційному середовини

Організоване українське життя у Франції, як і в інших західних країнах з традиційно високим відсотком осідку наших земляків, зазнає останнім часом певних змін. Відхо­дять у вічність представники тієї частини еміграції, для яких боротьба за вільну й не­

залежну Україну, ствердження себе і своїх земляків, у розсі­янні сущих, як представників великого народу, що залишаєть­ся вірним своєму корінню, стала сенсом їхнього буття. Для реалізації цієї мети й створювалися за кошти цих же людей численні наукові, освітні й культурологічні установи.

Водночас народжених у третьому чи й четвертому поко­ліннях їхніх дітей не могли не зачепити загальні асиміляційні процеси. А представники нової хвилі української еміграції, здебільшого молоді люди у віці 20-35-ти років, яких за останні роки у Францію перебралося особливо багато, найперше пе­рейняті пошуками заробітку для хліба насущного собі й своїм сім ’ям на Батьківщині. Однак саме ця категорія емігрантів викликає в “законних” українських французів особливі надії.

Новоприбулі з України, як їх там називають, саме на чу­жині швидше і глибше задуму­ються над своїм національним “я ” , активніше шукають кон­тактів зі своїми земляками. Першим таким місцем зустрі­чей для них стають українські

ИАУКОВК ТОВАРИСТВО І

Вісті із СарселюНеие^іюдичннй бюдсі«мь Акції—С

Па^ж-Иппт Ійи ' ч ,

Цл» «’»•««м« Н>х ><

І І е іи 'р іо д и ч и с в и д аи і іл“ Иісті л (]а|)(Ч‘.іііо”

церкви. Скажімо, майдан довкола Української греко-като- лнцької церкви в центрі Парижа на Рю де Сен-Ж ермен по неділях, під час церковної служби, стає настільки затісним під українців, що муніципальна поліція на ці години навіть ііерекриває тут рух транспорту. Все більше молодих українців ііриходить на службу Божу до Української православної церк- ми Св. Симона на Рю де Палестіне. Саме тут вони передають один одному українські газети, книги, саме тут українське друковане слово єднає їх з рідною домівкою, спонукає думати.

, ІІ'уічі половин а XX (*то:іі'гтя 4 2 1

На сьогодні в контексті продукування українського друко­ваного слова у Франції продовжують діяти три найповажніші українські наукові інституції, добре відомі в західному світі: НТШ ім. Ш евченка в Європі, Українська бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі та редакція газети “Українське Слово” .

Останніми роками європейський осередок НТШ у Сарселі іірактикує спільні видання своїх праць з українськими ви­давництвами з тим, аби наклади таких книг поширювалисяII Україні. Так, 1996 і 2000 років вийшло (спільно зі львівським пидавництвом “Ф енікс”) солідне за обсягом (50 і 70 обліко­во-видавничих аркушів) двотомне видання праць Володимира Кубійовича. Дослідження нинішнього Голови НТШ в Європі академіка А. Жуковського “ Нарис історії Наукового товари- сгіш ім. Шевченка в Європі” (2000) також є спільним паризь­ко-львівським виданням. Нині в Сарселі завершується ро­бота над черговим важливим видавничим проектом — видан­ням у трьох томах “Антології сучасної української літератури”. Виходитиме вона французькою мовою, і весь її наклад буде передано через бібліотечну мережу Заходу

Українська бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі, як і раніше, продовжує видавати свій щорічний “ Бюлетень” і готує кілька важливих видавничих проектів.

Після незначної перерви, переборовши ряд труднощів (фінансового й організаційного характеру, в черговий раз відновило свій вихід у Парижі “Українське Слово Відновило іа наполяганням української громади. З постанням Укра­їнської держави редакцію цієї газети провід ОУН, як її ііндаисць, вирішивбув перенести з 1992 рокудо Львова, азго-

422 укімїііськл ііпдлтіичл сіірлил у франції

Аркадій Жуковський

Одік^ з нових досліджень ниніїїіініоіч) і'олоіім НТІІ1 II Сііроні академіка Лркадія Яїуковсьиого

НАРИС ІСТОРІЇНаукового товариства ім.Шевченка

І в Свропі І дом — до Києва. Частина ук­раїнської еміграції, не лише у Франції, а й в інших країнах, з таким рішенням не погоди­лася. І ось у Парижі від почат­ку 90-х років ця газета вихо­дить з попередньою назвою, але вже в іншому форматі і з іншою періодичністю — двічі на місяць. Її головним редак­

тором відтоді став Юлій Лазарчук.Відновлювати випуск газети довелося в умовах фактич­

ної втрати українцями своєї Першої української друкарні у Франції. За значні борги, шо утворилися в результаті кілька­річного простою через брак замовників, аби уникнути судо­вого процесу, довелося продавати за безцінь і старі ліноти­пи, що вірою й правдою служили стільки років українцям, і саме приміщення в центрі Парижа.

Нинішні провідники газети дбають про її завтрашній день. А він без юного читача немислимий. Тому з березня 2001 року при “Українському Слові” діє молодіжна редакція, кістяк якої склали активісти Союзу Українських Студентів у Франції. До кожного номера вони видають свій додаток — двошпальто- ву “К а ч к у’’ — досить цікаву і різноманітну за змістом з яск­раво вираженим “українським слідом” , хоча й французькою мовою.

Не переривається започаткована у 30-х роках “Українсь­ким Словом” традиція видання книг З найпомітніших ви­давничих проектів, що реалізовані останнім часом, — два томи (кожен на 50.000 слів) словників — українсько-французького і французько-українського.

Інтерес до таких словників останнім часом у Ф ранції підвищився...

Запитання і завдання для самоконтролю

Я кі українські рукописи перебувають у музейних та бібліотечних сховах Франції? З іменами яких видатних наших іемляків вони пов ’язані?

Що являв собою Український архів у Франції у 4 0 -5 0 -х ро ­ках XX століття ?

Що спонукало кращих представників української еміграції шанувати власну видавничу справу?

Назвіть перші українські видавництва та їхні друки у Франції.

Коротко охарактеризуйте видавничу програму часопису “Т ризуб”.

Якою є форми діяльності Української бібліотеки імені Си­мона Петлюри в Парижі щодо збереження і поширення ук р а ї­нського друкованого слова за кордоном ?

За яких обставин постала Перша українська друкарня у Франції і на яких засадах вона діяла ?

Які особливості української видавничої справи у Франції дру­го ї половини XX століття ?

Коротко охарактеризуйте репертуар книг Націоналістично­го видавництва в Європі.

Чим увійшов в історію вітчизняної журналістики і видавни­чої справи часопис “Україна ”?Хто його видавав?

Хто були творці “Енциклопедіїукраїнознавства ”. Які основні етапи її творення ?

Що ви знаєте про видавничу діяльність Наукового товариства ім. Шевченка в Європі?

Чим відрізняється репертуар українських друків у Франції су­часного періоду від попередніх?

Рекомендована література до теми

Вергун І. Чужиною; Спомин інженера-скитальця. — Дюркенк (Ф ранція), 1992. — 158 с.

Жуковський А. Нарис історії Наукового товариства ім. Шевченка І) Європі. — Л ьвів -П ариж , 2000. — 140 с.

Михальчук В. Українська бібліотека в Парижі; заснування, роз­питок, діяльність; 1926-1998. — K.; Вид-во ім. Олени Теліги, 1999.

654 с.Михальчук В. З українського громадсько-культурного життя у

<1>р:иіції. — K., 2002. — 592 с.

iliiiiiiTiiiiiiii і ;ші!даіііія. Роком еї ідоваї їа лії<‘|ш тура 4 2 3

424__________________ міі>,\їік:і>і;л в и д л в іїи ч л с і ір л іи у ф р л і і ц і ї

Наливайко С. Україна у французькій літературі XVII ст. 11 Ра­дянське літературознавство. — 1969. — № 4.

Париж — Олегові Штулеві: Збірник на пошану Олега Ш туля- Ж дановича. — Париж; Вид-во “У країнського слова” , 1986. — 358 с.

Романів О. Довгий, тернистий шлях українства до самопізнан­ня / / В кн. “ Енциклопедія українознавства” . В 10-ти т.—Львів, 1993. - Т . 1 .-С .Х -Х Х І .

Тимошик М. Українське друкарство у Франції; історія і сучасність //Д рукарство . — 2002. — №1. — С 8-15 .

Шаблій О. Володимир Кубійович: енциклопедія життя і тво­рення, — Париж—Львів, 1996. — 704 с. (Розділи про Сарсель та “ Енциклопедію українознавства”).

Т е м а 16

УКРАЇНСЬКА ВИДАВНИЧА СПРАВА В АМЕРИЦІ:на прикладі К анади

НА Р О Д Н А БІБЛГО ТЕКА

М ісійна роль українського друкованого слова за океаном

Видапннцтиа й часоїніси перш ої хвилі ем іграції

Д руковане слово другої і третьої хвиль ем іграції

Сучаснийперіод

§ І . М ісійііа роль українського друкованого слова за океаном

426________________________УігРЛЇІІСІ.КЛ ІІИДДІІНИЧЛСІІРЛ ІІА И КАНАДІ

Учителі- Понад сто років тому перші емігранти земігранти українських земель їхали в пошуках кращоїяк піонери ДОЛІ у невідомі їм і тривожні заокеанськівидавничого світи, беручи з-поміж найнеобхідніших у руху дорозі речей грудочку рідної землі, а не­

рідко — й томик Шевченкового “ Кобзаря” чи Біблії. Потрапивши в чуже оточення, не

знаючи тамтешніх законів, звичаїв та мови, будучи в пере­важній більшості малописьменними, розпорош еними на великих відстанях, вони потребували доброго і надійного порадника, учителя, носія бодай якоїсь інформації про рід­ну сторону, чогось такого, що могло б їх просвічувати й об’єднувати.

Таку роль перебрали на себе перші україномовні періо­дичні друковані органи та книги.

Як засвідчують архівні матеріали, українське друкарство на американському континенті засновували не професіона­ли. Були то молоді хлопці, здебільшого з числа учителів, яким безумовно бракувало професійного журналістського і видав­ничого досвіду. Але в їхніх неспокійних серцях нуртували любов до цієї справи і любов до України.

Коли тепер перегортаєш десятки, сотні книг, виданих на­шими земляками за океаном у різний час, то нерідко на їх сторінках неможливо віднайти, скажімо, рік видання. Про час виходу таких книжок можна дізнатися хіба що вивчаю­чи рекламні оголошення про збір накладу чи повідомлення на газетних шпальтах про надходження у продаж того ти іншо­го видання.

Перші видавці навіть не знали про загальні правила оформлення, кажучи сучасною мовою, вхідних і вихідних даних книги. Вони тоді й не замислювалися, що творять істо­рію і що самі потраплять своїми діяннями в нашу історію. Вони просто працювали для людей, дбаючи про їхній духов­ний і національний поступ, закликаючи їх своїми видання­ми пам’ятати свою далеку Батьківщину, мову і звичаї своїх батьків.

Miciiiiia уі; |)аїіісі.іїоп) д| )укоі(аного с.’к т а 4 2 7

Початки українських друків па канадській землі

З причин, про які йшлося вище, досі оста­точно не встановлено, яку саме українську книжку, надруковану на канадській землі, можна вважати першою. Професор І. Бо- берський, для прикладу, стверджує, що такою є “Християнський Катехизм 40- сторінкова брошура, що побачила світ 1904

року за підтримки і благословення “ Незалежної Грецької Церкви” . Ця дата, до речі, зазначена на книзі. Інший канад­ський дослідник, доктор М. Марунчак, українським канад­ським першодруком вважає “Учебник ан гл ій сько ї м ови ” (обсяг — 330 сторінок), який написали Іван Бодруг та М и­хайло Щербінін. Цей своєрідний українсько-канадський під­ручник побачив світ наприкінці 1904 року з датою 1905-го. В англійському варіанті він має довшу назву — “Ruthenian- English Glossary or D ictionary or English M anual fo r Ruthenians Ha користь цього твердження свідчить збережений до наших днів оригінал договору “ Канадійської Північно-Західної Ви­давничої Спілки” з авторами, датований 10 березня 1904 року із зобов’язанням видавництва випустити книгу в світ 1904 року.

На жаль, жоден примірник цієї книги не зберігся. М ає­мо лише ії передрук 1912 року. А ще — досить оригінальний текст рекламного оголошення, який уміщувався у перших числах “ Канадійського Ф армера” 1906 року, зверненого до українців:

“ Ви цілком не сотворите гріха, ні ви, ні ваші діти, коли купите собі собі учебник анг­лійської мови. Се не пів “кега” пива у Вінніпегу аби викину­ти одного доляра, випити за

C H R IS T IA N C A T E C H IS M

FOR T H E USE OF SCHOOLCHILDREN AND YOUNG PEOPLE.

ХРИСТИЯНЬСКИИ КАТЕХИЗМ

для УЖ ИТКУ Ш КІЛЬНИХ ДІТЕЙ 1 МОЛОДЕЖП

Вш>-« В»ет.» И п м .м І їх» ... • №•>*.

ІІі 'рпіа українська к іш ж к а на камадсі.кііі : і ( 'м л і —

" X|)ис'ічиїіісі.кин ка їсхіїам”

пару годин та й пропало. Се книга за 1.50, котрої Вам треба на кождім кроці, як потрібно їсти й одягнутися... Дуже біда на чужині мізерному бідакові, що не знає мови народа, з кот­рим мусить ж ити” .

Дехто з учених діаспори початок заснування українського книговидання в Канаді відносить до 1907 року. Очевидно, підставою для цього не зовсім умотивованого твердження стало ось таке рекламне представлення в газеті “ Канадійський Ф армер” брошури “Вільний Світ” , випушеної того ж року “Українською Вільнодумною Федерацією”: “ Пам’ятайте, що се перша книжечка, яка до сеї пори появилася на Канадійській Україні” .

До речі, багато щпальт перших українських часописів у Канаді наповнені саме благородною ідеєю добротворення, чистих і чесних намірів її засновників щодо сіяння просвіти і знань серед українців, об’єднання їх в одну свідому й ак­тивну спільноту. Показовим у цьому плані є ось цей витяг — звернення до читача, опублікований у першому числі “Ук­раїнського Голосу”:

"... Та і наша доля в заморській країні не облята медом, не обсипана золотом. І нам нелегко приходиться лупати каміне, корчувати ліси, сушити мочари. Ми не застали тут колачів на вербах, а мусимо так само тяжко працювати, щоб з голоду не згинути, а до сего ми тут чужі, ми ще не знаємо тутешніх за­конів... Ми повинні шанувати людську гідність і не бути рабами інших народів, а показати себе, що й ми народ. Та щоб ми могли обстоювати за собою, ми повинні вчитись. Встид і сором буде нам, непросвіченим...” .

їхали наші земляки за океан зосібно русинами, буковин­цями, галичанами, волиняками, наддніпрянцями, лемками, чернігівцями. їхали такими тому, що й сама наща Україна була тоді розшматована, роздерта поміж сильнішими сусідами — Росією, Польщею, Австро-Угорщиною, Румунією. Історич­но несправедливе слово “рутеніш”, “рутенійці” надовго стало ознакою свого національного “я ” серед чужинців. Та посту­пово, впевнено і гідно ставали переселенці з українських те­ренів у далеких європах і канадах саме українцями. Ставали значною мірою тому і завдяки саме своєму рідному друко­ваному слову.

4 2 8 __________________________У К РЛ ЇІІС І .К Л В И ; І , Л т і И Ч Л СП РА ВА В КАНАДІ

І|( ' |>тіі хвії.ія смії ї т ц и 4 2 ! )

§ 2 . Видавництва й часописи перш ої хвилі ем іграції

На початковому етапі видавництва організовувалися зде­більшого для започаткування того чи іншого україномовно­го періодичного друкованого органу. Відомо, що першим та­ким часописом на американському континенті стала “Сво­б о д а ”, заснована у Джерсі-сіті 15 вересня 1893 року. Газета швидко здобувала все більше число передплатників, в тім числі й серед канадських українців. Але задовольнити спов­на потреби останніх вона не змогла. 1 тому вже на початку XX століття в Канаді виникають свої друковані органи для українців. Були то “Канадійський Ф арм ер” “С лово”(1904) та журнал “/ ’ано/с ” (1905).

Спільною характерною ознакою цих трьох видань стали їхня політична заангажованість і залежність від засновників. Часописи виходили на чужі гроші і виступали за інтереси передусім англійської ліберальної буржуазії, а не українців- переселенців. Не сприяли довір’ю в українського читача і гостра полемічність публікацій та нетерпимість ряду авторів, надто ж у міжконфесійних питаннях.

Таким чином, незабаром на порядок денний постало акту­альне питання заснування справді народного і справді укра­їнського часопису. Така роль волею історії випала на долю "У країнського Г олосу”, перше число якого побачило світ16 березня 1910 року. Впершеза всю історію української ви­давничої справи і журналісти­ки поза Батьківщиною слово “український” стає у заголов­ку цілого часопису Відтоді й розпочинається пора активно­го українського книгодруку.

Иил.иип]і ;і істор і ї ии іістнріи іо ї ук|)іГиісі.і;(и іа.'істи к К а на д і

“ У ираїї іс і .киіі Го.іос” , ііідіотоіі.ісііс до 85-ліп'я ч а с о п и с у

( І!)!)5) Л т іо іо ^l>il•yc-i’aJИ.K()

ІСТОРІЯ “ УКРАЇНСЬКОГО ГОЛОСУ”

в б і о г р а ф ія х й о г о о с н о в о п о л о ж н и к ів і б у д ів н и ч и х

Першим українським видавництвом, яке започаткувало 1903 року часопис “ Канадійський Ф армер” , слід вважати “Канадську П івнічно-Західну Спілку”. Саме завдяки зусиллям її організаторів до Канади було завезено перший український шрифт, відлитий у Сполучених Штатах Америки. Досі україно­мовні тексти, здебільшого оголошення для громади, набира­лися латинськими черенками. Цим першим українським шриф­том були набрані й згадані више дві перші книги спілки — “Учебник англійської мови ”та “Християнський Катехизм ”.

4 3 0 У К Р А Ї Н С Ь К А В И Д А В Н И Ч А С П Р А В А В К А Н А Д І

“ Руська 1908 року у Вінніпезі українець Яків Кретдрукарня” засновує свою друкарню і видавництво зі видавничий назвою “Руська друкарня”. На початку, по- коицерн єднуючи в одній особі і автора, і видавця,“ Руська і друкаря, він, зокрема, упорядкував такнигарня” видав “для руських фермерів і робітників”

популярну брошуру “ Важніші права Кана­ди”, почав редагувати й друкувати перший

український ілюстрований журнал “Хата” , а також перші числа “Українського Голосу” . З цієї друкарні вийшов і пер­ший український підручник Петра Зварича, що був звичай­ним перекладом англійського букваря і призначався для по­чаткової української школи в провінціях Альберта та Саска- чеван (1911). На друк цієї книги автор зібрав власні кошти.

“ Руська друкарня” пожвавила й урізноманітнила діяль­ність після того, як Крету запропонував свої послуги моло­дий і підприємливий засновник “Перш ої Канадійської Кни­га р н і’’{в літературі можна знайти й іншу і"ї назву — “ Руська і Польська книгарня”) Ф ренк Доячек. Власний книжковий бізнес він почав з того, що одержані на своє замовлення зі Львова, Перемишля і Відня українські книги складав у мішки та валізи і вирушав з ними підводою по тих околицях про­вінції, де гуртами оселялися українці. Супутніми речами до книг були ікони, годинники, різноколірні нитки для виш и­вання, інший необхідний у господарстві дрібний крам. Спіл­куючись з українцями по різних фермах, він пропагував свої книги і водночас вивчав попит на них. Підручник з англійської за півтора долара купували неохоче (за цю суму нашому пе­реселенцю треба було працювати, скажімо, на вирубці лісу

Il<‘l>nia хии.ім (‘міі'|)аіі.ії 431

два дні), а ось дрібненькі брошури від 5 до 40 центів розхо­дилися за одну поїздку. В таких поїздках і народжувалися пла­ни про те, шо і скільки видавати.

Напрочуд вдалою виявилася спроба зібрати й видати ок­ремою книгою пісні, які співали українці на початках свого перебування на чужині. Такий збірник уклав Теодор Федик і запропонував Доячекудля видання. Успіх видрукуваних 1908 року "'Пісень про Канаду і Австрію ’’(йшлося про пісні австрійської України) був несподіваний. Ось як обгрунтовував видавець Я. Крет необхідність третього видання цієї книги в 1911 році;

“ Вірний образ долі наших робітників за морем, представле­них у піснях про Канаду і Австрію, так зацікавив наших пересе­ленців, що розкупили два попередні наклади сих пісень. Вели­кий попит за сею книжкою змусив нас видати ще оден наклад. Руська Книгарня, хотячи зробити вигоду Русинам і вдоволяю­чи їх просьбам, відкупила від п. Т. Федика авторство сеї книж­ки і пускає в світ своїм накладом отеє третє виданнє. Нехай єно служить кождому розрадою в вільних хвилях, нехай кождий при­гадує собі свою долю і недолю в нашій новій Вітчизні — Канаді. Передавайте, отже, сю книжку з рук в руки, посилайте її своїм братам в старий край, нехай і они знають Ваші гаразди та учаться з них як уникати злого, щоб на новій землі зажити в щастю, в ліпшім гаразді, чого Вам всім бажає Руська книгарня".

Це був один з тогочасних українських бестселерів. Чер­гове його перевидання здійснила своїм накладом вже “Ук­раїнська книгарня” у Вінніпезі в 1927 році з новим, точ­нішим, заголовком — “ Пісніемігрантів про Старий і Новий Край” , залишивши, однак, у підзаголовку попередню назву. Продавалася ця книга (обся­гом 140 сторінок), я к і в попе­редніх виданнях, по 40 центів.

І Іа ііік ) ііу .і} і|) ііііііа книга С(‘ |И‘Д ук|)аїисі>ких смії раиті»

кількох поколінь — І И(чіі іі|)о (/Гсіріій

і І lo itltti К|ШЙ”

ПІСНІ ШІГРАНТІВП ро

Старий і Новий Край(ПІСНІ ПРО КАНАДУ 1 А встр ію )

зібрав - —

т і-;одор ФЕДИК и ІНШІ

ЦІНА 40 ЦЕНТІВ.

Вінніпег, Май.1927.

Книгопродавець і видавець Ф. Доячек друкував свої книги не лише Б “ Руській друкарні” , а й у видавництві “ Ранок” , друкарні “Канадійського Фармера”. Притому друкував, зважа­ючи на зростаючий попит на українську книгу, дуже інтенсив­но. Так, лише за анонсами україномовної преси, 1910 року в Канаді продавалося понад 20 книжечок, випушених накладом “ Руської книгарні” Доячека. 1912 року він став співвласником “Руської друкарні”. Об’єднання своєї книгарні з друкарнею дало можливість створити цілий книговидавничий концерн “Руська книгарня”. Незабаром Доячек став засновником “ Канадійських Вістей” , а згодом (1914) у його власність перейшов і тижневик “Канадійський Фармер” з друкарнею. Книжкове видавницт­во, маючи такі друковані періодичні органи, сповна викорис­товувало їхні можливості для інформування читачів про книж­кові новинки, ціни і місця реалізації. Представництва цього концерну були незабаром відкриті в інших провінціях Кана­ди, зокрема, в провінційних столицях Едмонтоні, Ріджайні.

За даними календаря “ Приятель Ж овніра” на 1915 рік, що виходив у Канаді, “ Руська книгарня” лише протягом 1910- 1914 років випустила й реалізовувала на американському континенті понад 60 назв україномовних книг.

Цікаво, що Франк Доячек за національністю був чех. Але він вільно говорив українською мовою, глибоко співчував національним почуттям і політичним намірам українців, ро­зумів ціну друкованого слова національною мовою і своєю діяльністю багато прислужився українській громаді в Канаді.

432____________________УІ{РЛЇИСЬКЛ и и дл т іи ч л СПРАВА И КАНАДІ

“ Українська Заснована 1910 року, “Українська видавни- видавнича ча спілка” започаткувала перший, справдіспілка” народний і справді український, тижневик

“Український Голос” . Розпочавши книго- друк у 1911 році двома невеликими бро­

шурками — “П імст а робіт ника ” (оповідання) та “Весна ” (поезії), автором яких був перший редактор цієї газети Ва­силь Кудрик, видавництво з роками розширювало тематику книг, збільш увало обсяги, підвищувало інтелектуальний рівень свого читача, формувало його смаки.

Найвагоміш им виданням цього періоду слід вважати Ш евченків “Кобзар ’’обсягом 516 сторінок і 53-ма ілюстраці-

Д руга і т |)стя хви.іі <'міг|)ації 4 3 3

І І('|)ІИЄ киііил(‘1.к(- іиїлиііи)! “ К()б:іа|)я” 'Гііраса ІИімічсика НАРО ДН А Б ІБ ЛІО ТЕК А

ями. На о бк л ад и н ц і і звороті титульної сторінки зазначено, що видавалася ця книга в дру­карні “ Канадсько-Української видавничої спілки” 1918 року.Фактично це було перевидан­ня “ Кобзаря” львівської “Про­світи” (з п ередм овою Богдана Лепкого). Канадські українці додали до нього свій вступ на вісім сторінок, підготовлений інститутом “ Просвіта” у Вінніпезі.

Неповторність цього видання в усій світовій шевченкіа­ні в тому, що незабаром воно стало основою “ Ілюстрованої Ш евченківської бібліотеки” в 24 книжечках. Зміст кожної книж ечки склали відбитки окрем и х поем чи д о б ір о к п оезій із щойно випущеного “ Кобзаря” — таким же форматом і шрифтом. До них додавався портрет Ш евченка і відповідні сюжетні малюнки. Коштували ці випуски по 10 центів, тому швидко й повсюдно розходилися.

§ 3 . Д руковане слово другої і третьої хвиль ем іграції

Умовно об’єднаємо ці дві хвилі хронолог­ічними рамками міжчасся двох світових війн і періодом до кінця 80-х років XX сто­ліття. Соціальна й політична структура української еміграції цього періоду значно різнилася від піонерської доби. У результаті поразки національно-визвольних змагань

Україну назавжди полишали найбільш свідомі, найосвіченіші громадяни, хто не міг прийняти нової тоталітарної системи,ж 7 -1 1 6 5

Пероведеніїяу к р а їн с ь к о їк н д а к н и ч о ї«■нравина п р о ф е с ій н у о с н о в у

ш У К Р А ЇН С Ь К А В И Д Л И ІІИ Ч Л СП РА ВА И КАНАДІ

ХТО рятувався від насильної репатріації до Радянського Союзу в численних еміграцііїних таборах англійської та американ­ської зон окупації Західної Німеччини після завершення Дру­гої світової війни.

Отож, за океан виїхали сотні, тисячі діячів літератури, науки, мистецтва, які на нових місцях свого поселення, в умовах потужного оживлення організаційної діяльності укра­їнської спільноти, незабаром ставали каменярами духовної творчості й громадянської позиції свого народу. Вони, вже на професійному рівні, поповнили і скріпили ряди редакторів, видавців, журналістів, друкарів, які в піонерську добу фор­мувалися із одержимих цією справою самоуків.

Українська видавнича продукція цього періоду зростає і кількісно, і якісно. У тематичному діапазоні її можна виок­ремити за такими ознаками;

• класика “ краєвої” літератури (Ш евченко, Ф ранко, Кобилянська, Нечуй-Левицький, Леся Українка та ін.);

• науково-популярні твори з історичного минулого свого народу (це передусім заборонені в радянській Україні праці М. Драгоманова, М. Костомарова, М. Грушев- ського, 1. Огієнка);

• українські переклади світової літератури (найбільш показові — кілька випусків арабських оповідань “Ти­сяча й одна ніч” , роман “ Вогнем і мечем” Г. Сенкеви- чатощ о);

• навчальна література для вивчення української мо­ви передусім маленькими українцями, народжени­ми вже в Канаді (“Україн­ський Буквар” , підготов­лений “ Канадійським Фармером”, що витримав

Р І Д Н А Ш К О Л А

ПЕРША ЧАСТЬ

У к р а їнс ь к ий

БУКВАР

£ ПЕРЕРОБЛЕНЕ ВИДАННЯ

Настільна кііига дітей українських ік'рсссленції* ■ “Український Ііукіїар”

Л |іу іа і т|И‘ї) і хіиі.іі ем іграц ії 4 3 5

протягом 20—30-х років кілька видань; “Український повістковий Буквар” у двох книжечках Миколи Матвій- чука, що виходив кількома виданнями у 40-50-х роках; читанки для початкових класів недільних українських шкіл, найпопулярнішими з яких були ті, шо створив Пет­ро Волиняк, — “ Барвінок” , “Дніпро” , “ Київ”); збірки оповідань, віршів, написаних уже канадськими українцями. (Цей видавничий блок пізніше отримає назву “Українська література Канади” . Він уже добре досліджений у Канаді, а найвагомішою є англомовна розвідка доктора М. М андрики); різноманітні календарі, як додатки до періодичних дру­кованих органів. (Творилися вони за зразками народ­них календарів, які започаткувала свого часу львівська “ Просвіта” . їхній зміст складали уривки з творів кла­сиків українського красного письменства, інформація про ювілейні дати з рідної землі, різноманітні практичні поради. Найпопулярніші і практично не досліджені сьогодні — “ Поселенець” , “Українська родина” , “ Ка­лендар “ Канадійського Ф армера” (з 1917 р.), “Кален­дар “Українського Голосу” (з 1914 р.), “ Календар-аль- манах “ Нового Ш ляху” (з 1931 р.);

УКРАЇНСЬКІ БІБЛІОТЕКИ В КАНАДІІЖПАШІАК Ш НАШ ЕЗ Ш САНАОА

Друї

|{!ідаіиіпч{{ п р о д у к ц ія У іграїїігьк’о ї п іл м іо ї ДкгіделіІЇ тіуі*

• наукова продукція Української Вільної Академії Наук. (До кінця 40-х років активність осередків УВАН у Ре- генсбурзі і Аусбурзі через виїзд провідних учених за океан різко зменшилася. 1949 року місцем свого осід­ку президія УВАН обрала канадський Вінніпег. Лише протягом перших десяти років діяльності цієї науко­вої інституції на канадській землі накладом УВАН було видано у Вінніпезі понад ЗО випусків наукових роз­відок із серії “Славістика” , серед яких праці Я. Руд- ницького ( “ Ш евченкіяна на Заході”), Л. Білецького (“Омелян Огоновський”), В. Чапленка (“Пропащі сили: українське письменство під комуністичним режимом. 1920-1933”), О. Войценко (“ Матеріяли до франкіяни в Канаді”);

• твори письменників, науковців, політичних і громад­ських діячів з радянської України, заборонені більшо­вицьким режимом, антирадянський самвидав (В. Стус, І. Дзюба, В. Мороз, В.Симоненко).

Одна з характерних тенденцій цього періоду — перене­сення на канадські терени діяльності українських видавництв, які до 1939 року діяли на Галичині чи в час війни і після — у Західній Європі. Найбільш показовими в цьому плані є ви­давництво “ Наша Культура” , що діяло під орудою професо­ра І. Огієнка (пізніше — митрополита Іларіона) у Варшаві та Лозанні протягом 20-40-х років, та видавництво Івана Тиктора, що продовжило традицію створеного цим діячем у Львові концерну “Українська преса” .

4 8 6 __________________________УК РА ЇІ ІС І .К Л П И Д А ІЯ ІИ Ч А СП РА ВА В НАПАДІ

Видавництво Видавництво засноване у Вінніпезі ви- “ Наша датним діячем українського відродження,Культура” колишнім міністром освіти та віровизнань

УНР Іваном Огієнком (митрополитом Іла- ріоном) відразу ж після переїзду його до

Вінніпега восени 1947 року. Вже у вересні в усі україномовні друковані органи Канади й США, а також Європи були на­діслані для публікації листівки такого змісту;

“ НОВЕ ВИДАВНИЦТВО У КАНАДІ.За головним проводом митрополита Іларіона (П роф .,

Д-ра Івана Огієнка) з листопада місяця 1947 року виходить

, 1 | і у і 1 І і т р с т н ХІИІ . ' І І 0 М І І | ) І 1Ц ІЇ

‘ І: и'оі и І (' и т і ;і.и І! 11II ЦІ' іш ■|Іа іііа Іі’ул ьту їш ”

у Канаді нове видання: “ НАША КУЛЬТУРА” — неперіодичне нидавництво, головно з ділян­ки української культури, історії, мови та красного письменства.Щомісяця виходить одна книж­ка по найдешевшій ціні.

Це ж видавництво видає на­родно-християнського місяч­ника “СЛОВО ІС Т И Н И ” , присвяченого також рятуванню наших скитальників. Початкова передплата на чергові книжки “ Нашої Культури” — два долари. Передплата на місячник “Слово Істини” — 2.50 дол. Річно, окреме число — 20 центів...

Закликаємо все українське громадянство до масової перед­плати цього нового корисного культурного видання! Просимо приєднувати нам нових передплатників... Видавництво” .

З метою збору коштів для видання книг при Соборі Св. Покрови у Вінніпезі засновується спеціальний “ Видавничий комітет” . Згідно із статутом, це була “установа благодійна, іцо ставить собі завданням плекання й поширення української церковної культури й ідеології” . До комітету приймалися дійсними членами особи української національності. Кожен член комітету мав вносити щомісяця не менше одного до­лара. Видавничий фонд, що складався із членських внесків, призначався винятково на видання нових книжок.

Перші книги, що побачили світ на канадській землі з маркою “ Нашої Культури”, були праці самого засновника видавництва: “ Бережімо все своє рідне!” , “ Приєднання церк­ви Української до церкви Московської”, “Прометей” (поема), “ Народження людини” (філософська містерія). Незабаром по­бачили світ солідні видання: “Слово про Ігорів похід” та “Історія української літературної мови”. Остання книга, що побачила світ 1949 року, вийшла із значною кількістю ілюстрацій.

Видавництво постійно зверталося до жертводавців за до­помогою. Глибоко емоційним, переконливим і актуальним сьогодні сприймається звернення митрополита Іларіона до українських меценатів. Ось лише його фрагмент:

“ Кожна людина, яка багата не була б вона, має звичайний кінець, — вернеться в землю, з якої й створена вона. Піде в зем­лю, й пам’ять про неї минеться. Не так буває з тими, хто при­служився розвиткові культури, цебто з меценатами: пам’ять про них живе довгі роки, їх любовно згадують вдячні нащадки... Особливо рясно цвіло в Україні меценатство книжкове. Окремі багаті особи, українське боярство, українська шляхта, князі, гетьмани, українська старшина, міщанство — всі спішили стати в ряди поважних меценатів І видати яку книжку. Особи ці дав­но вже зійшли з цього світу, але їхні видання-книжки живуть ще й тепер і житимуть ВІЧНО, прикрашуючи нашу культуру” .

За перший десятилітній період діяльності видавництва “ Наша Культура” (1947-1957) в ньому вийшло 29 написаних у Канаді творів митрополита Іларіона. Окрім названих вище варто виділити грунтовні історичні монографії “ Іконобор­ство” , “ Поділ єдиної Христової церкви і перші спроби по­єднання її” , “Українська церква за Богдана Хмельницького. 1547—1557”, “Українська церква за часів Руїни. 1657-1687” , “ Преподобний Іов Почаївський” . Це також і публіцистич­но наснажена “ Книга нашого буття на чужині” , і перший том релігійно-філософських творів та ряд інших цінних і ціка­вих видань.

Цікавий фінансовий документ залишив для дослідників української видавничої справи на еміграції багатолітній сек­ретар видавництва ігумен Іов Скакальський — “Докладний список приходу, розходу й недобору в доларах” по видав­ництву за десять років діяльності, який дає змогу з ’ясувати фінансові засади кожного видання (окрім книг сюди слід додати ше видання трьох місячників, про які йтиметься ниж­че, — “Слова Істини”, “ Нашої Культури” та “ Віри й Культу­ри”). Якщо в 1948 році зібраних для друку коштів було 1253, а витрат 2035 доларів, то в 1957 році ці цифри складали відпо­відно 4088 та 7538 доларів. В цілому ж за десять років пере­витрати складали понад 15 тисяч доларів. Це ті кошти, які “митрополит Іларіон за десять літ (1947-1957) доклав до свого видавництва, цебто видав на український народ у Канаді з власного утримання” . Звідси зрозумілими стають гіркі фра-

4 3 8 __________________________УКРЛЇІІСІ.К-А И И Д Л ІЯ ІИ Ч Л С ІІР Л Н Л И КЛІІЛДІ

Д|ПГіі і т|)і“тя хіиі.іі ( 'іміграції 4 3 9

t МИТРОПОЛИТ І Л А Р Ю Н МИТРОПОЛИТ І Л А Р Ю Н

НАШ БІЙ ЗА Д Е Р Ж А В Н І С Т Ь

В І К О В І Н А Ш І Р А Н И

І С Т О Р И Ч Н А Е П О П Е ЯДРАМАТИЧНІ ПОЕМИ

ІМ 2ВІННІПЕГ

1 9 6 вВ І Н Н І П Е Г

Милоііідомі і і Укриїїіі кіиіадські і і и . ц и і и »

худож ніх творії! мііт|)()іі().іита Іла|)іоііа

зи засновника видавництва, висловлені в листі до Павла Сом- чинського в Буенос-Айрес: “ Видаю багато, але до кожної книжки докладаю. Навіть сумнів бере; чи й варто писати?”

Окрім підготовки до друку книжкових видань “ Наша Культура” стає засновником кількох періодичних друкова­них органів — “Слово Істини” , “ Наша Культура”, “ Віра й Культура” ,

“Слово Іст ини”. Як “ народний місячник духовної куль­тури й рідної мови” , регулярно виходив з листопада 1947 по жовтень 1951 років. Всіх випущено 48 чисел. Обсяг кожного числа був стабільним — 32 двоколонні сторінки (один дру­кований аркуш), за винятком першого, здвоєного. Програм­ною метою діяльності було заявлено прагнення редакції “сіяти по всьому українському світові правдиве Слово Божої Істи­ни, щоб глибше виявити церковну Божу Правду та українську церковну ідеологію”.

Тематика часопису постійно розширювалася. Провідною була тема української мови, культури, проблеми їх виживання в чужомовному оточенні. Редакція просила своїх читачів та видавництва присилати для рецензування нові книги, інформа­ція про які систематично вміщувалася на сторінках часопису.

І все Ж “Слово Істини” , попри неодноразові прагнення видавця урізноманітнити тематику публікацій, залишався вузькопрофільним часописом із чітко вираженим релігієзнав- чим напрямком. Це звужувало читацьку аудиторію, не сприяло формуванню солідного авторського активу. Нерідко зустріча­ються числа, де на 70-80 відсотків усього обсягу подавалися матеріали одного автора — митрополита Іларіона. Все це спо­нукало видавця до зміни профілю видання і вироблення його нової програми. У жовтні 1951 року вийшло останнє число “Слова Істини”, на одній із сторінок якого було вмішено за­клик до читачів читати новий часопис “Наша Культура” .

“Наша К ульт ура”. Новий місячник, що почав виходити у Вінніпезі з листопада 1951 року, був новим лише за місцем перебування видавця. Адже багато читачів як у Європі, так і в Америці пам’ятали редаговану протягом 1935—1937 років у Варшаві професором Іваном Огієнком “ Нашу Культуру” , яка швидко завоювала авторитет у науковців і прихильність у найширшого читача. З незалежних від видавця причин вона там і припинила своє існування, але потреба у відновленні такого часопису після Другої світової війни в умовах поси­лення “радянізації” українського населення після приєднання західноукраїнських земель до складу радянської України була як ніколи актуальною. Цю тезу так обгрунтовує сам видавець:

“Українська культура, на якій зросла наша Україна й яка принесла їй світову славу, знаходиться тепер у великій небез­пеці — в небезпеці повного знищення її. Ворог напосів на Україну й свідомо нищить цю культуру до останку, бо добре знає, що українська культура — то правдива душа України, добре знає, що, знищивши цю культуру, він знищить саму Україну, ранить її в саме серце...

Але ми всі знаходимося на волі й від своєї культури не відсту­паємо. Навпаки, тільки на чужині ми глибоко пізнали повно- вартість нашої рідної культури, пізнали її самостійність, людя­ність, Пізнали, що наша культура неповторна за межами нашої Батьківщини... Творімо ж і на чужині українську культуру всіма силами своєї нації! Сил цих маємо і тут в достатку, і ними мо­жемо спинити й винародовлення наших братів, і викривлення нашої вікової культури” .

У першому числі видання була заявлена його програма;• наукові й науково-популярні статті з усіх ділянок укра­

їнської духовної й матеріальної культури: література, історія, історія церкви, мистецтво, філософія, богосло­

4 4 0 __________________________У К Р А ЇН С Ь К А И И Д Л В ІІИ Ч Л С ІІР Л Н Л В КАНАДІ

в’я, театр, мовознавство, етнографія, право, археоло­гія, педагогіка, архітектура й т. ін.;

• короткі спомини з нашого недавнього минулого;• критичні огляди наукових праць і літературних новин.За канадський період існування (з листопада 1951 по

жовтень 1953 року) вийшло 23 випуски часопису. Обсяг його був приблизно такий, як і “Слова Істини” — 40 двохколон- них сторінок, але оформлювався вже краше. Обкладинка друкувалася в два кольори, в окремих числах з ’являлося більше ілюстративного матеріалу. Але найголовніше — по­мітно урізноманітнилася тематика, розширилося коло авторів.

Серед постійних дописувачів були авторитетні історики, літератори й мовознавці — Степан Килимник, Олександр Оглоблин, Наталія Полонська-Василенко, Андрій Чайків- ський, Дмитро Чуб, Ярослав Рудницький, Улас Самчук. На сторінках “ Нашої Культури” ЇТ канадського періоду можна віднайти сьогодні немало невиданих ще й досі прекрасних творів цих та й інших авторів, у яких подаються глибокий аналіз тогочасного літературного процесу, розповіді про ма­ловідомі факти української історії, цінна епістолярія.

Останнє число цього часопису вийшло у жовтні 1953 року.“Віра й К ульт ура”. Це був третій періодичний друкова­

ний орган видавництва “ Наша Культура” . Програмними його завданнями були: продовження традицій своїх двох поперед­ників, підвищення релігійної свідомості та культури україн­ського народу в Канаді. Йшлося передусім про публікацію матеріалів з усіх ділянок богословської науки та церковного життя. Однак залишалися програмні положення “Нашої Куль­тури”: історія, література, мистецтво, огляд книжкових но­винок, спомини з недалекого минулого.

Від “ Нашої Культури” новий часопис відрізняється пе­редусім збільшеним удвічі обсягом — 80 сторінок, кращим поліграфічним виконанням: з початку 1954 року друкувався на книжковому папері. З січня того ж року він стає “орга­ном Українського наукового богословського товариства” і таким залишався до останніх днів свого виходу — грудня 1967 року. Всіх вийшло 162 числа.

Через 15 років видання “Віри й Культури” в Канаді віднов­люється. Від 1974 року вона стає річником Наукового бого­словського товариства імені митрополита Іларіона (Огієнка).

Друї а і третя хіиїлі ем іграц ії 4 4 І

4 4 2 УКІ’Л ЇІІС І.КЛ ИИДЛВІІ11ЧЛ СП РА ВА В КАНАДІ

Перші два випуски вийшли за редакцією доктора Юрія Му- лик-Луцика. Протягом 1976-1998 років незмінним редакто­ром видання стає відомий в діаспорі і в Україні учений-бо- гослов, багатолітній декан богословського факультету Колегії Святого Андрія при Манітобському університеті, публіцист і видавець, колишній учень митрополита Іларіона протопрес­вітер Степан Ярмусь. Одинадцяте число цього річника (1998 рік), присвячене 400-літтю від дня народження Петра М о­гили, виявилося останнім.

В идави II и,ткоІпаїїаТ иктора

Нова сторінка в історії української видав­ничої справи в Канаді була започаткова­на відомим на Галичині видавцем Іваном Тиктором. Колиш ній творець і власник концерну “Українська Преса” у Львові, під

орудою якого у 30-х роках на західноукраїнських землях ма­сово поширювалася україномовна преса і книга, він пізніше очолював видавництва “ Нове Ж иття” у Кракові, “ Волинь” у Рівному. Опинившись 1948 року в Канаді, приступає до створення свого видавництва і здійснення нечуваних досі ви­давничих проектів — перевидання своїх фундаментальних львівських першодруків — “ Великої історії України” , “ Історії українського війська” та “ Історії української культури” .

До Івана Тиктора ніхто не видавав у Канаді великих за об­сягом книг. Для цього слід було зібрати колосальні кошти, та й певності в реалізації їх не було. Тиктор за короткий час здійс­нив неможливе. Того ж таки 1948 року у Вінніпезі накладом

В Е Л И К А

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

І г*«. Мит« Гшубіш

вреф. «-Р Дмитре Ддроиімиї

і И Д А В І В А Н Т И К Т О Р

Л ь в і в . 1 9 4 8

1 итульїііі (Т()])іика !)Н8 ч'торі 1 1К0150Г0 іііідан І ія “ Ие.'іикої історії У і{|)аїііи” Іііаііа 'Г ііктора

15 ТИСЯЧ примірників з’являється величезний за обсягом том (968 сторінок) із значною кількістю ілюстративного матері­алу — “ Велика історія України” . Коротким зверненням до читачів були такі глибинні за змістом і хвилюючі слова видавця; “ В 25-ту річницю моєї видавничої діяльности випускаю на чужині друге видання ВЕЛИ КОЇ ІС ТО РІЇ У КРАЇ Н И в глибокім переконанні, що ця книга скріпить роз­сіяних по всьому світу синів України в їхній вірі в недалеке ВОСКРЕСЕН НЯ БАТЬКІВЩ ИНИ та додасть їм сил до бо­ротьби за Гї визволення” . Посвятою до цього тому були сло­ва, взяті ще з львівського видання; “ Батькам на славу, синам на науку” .

Представляючи книгу канадському читачеві, Євген Яво- рівський так охарактеризував і"ї значення; “ Навчаючи про славні діла предків наших, ця книга сповнятиме зболілі душі українців на чужині вірою в недалеку перемогу української правди і силою д о дал ьш ої праці й боротьби за визволення України” .

На видання “ Великої історії України” було витрачено 300 тисяч канадських доларів благодійних внесків — сума на той час величезна. Незабаром побачили світ й інші два видан­ня — “ Історія українського війська” та “ Історія української культури” .

Іван Тиктор стояв біля витоків створення “Клубу Приятелів Української К ниж ки”, з маркою якого побачили світ кілька серійних видань. Лише протягом 1949-1952 років тут вий­шло 14 книжок загальним обсягом близько 2000 сторінок. Передусім це були повісті й романи з української історії. Серед них — “Страш на помста” М. Гоголя, “ Максим Залізняк” В. Радича, “ Пригоди молодого лицаря” С. Черкасенка, “Люди в тенетах” В. Чапленка, “ Поєдинок з дияволом” О. Гай-Го- ловка.

Львівське коріння (від 1920 року) мало ще одне українське видавни цт во, ш о постало у Торонто 1952 року, — “Д обра книж ка” . Перенесло воно сюди свою діяльність із Австрії, де протягом 1948-1949 рр. випускало квартальник “Життя і Слово” . Ф інансувалося здебільшого католицькою україн­ською громадою. За перші п ’ять років своєї праці в Канаді випустило понад 150 назв перекладених із чужих мов і оригі­нальних книг, переважно релігійної, історичної тематики.

Д р у га і гротя хіііілі смії-рації 4 4 3

4 4 4 УКРЛ ГіІСЬ К Л ІЯ 1 Д Л В ІІИ Ч Л С П РЛ И Л в ПЛІІЛДІ

Видавнича Ця видавнича спілка є правонаступницеюспілка одного з перших українських видавництв“ Тризуб” піонерської доби — “Української Видав­

ничої Спілки” . Її діяльність пов’язана пе­редусім із випуском часопису “Український

Голос” . З 20-х років українське книговидання в Канаді сфор­мувалося в окремий напрямок. Сучасну назву видавництво набуло 1948 року, відповідно до прийнятого нового Статуту.

Один з найвагоміших проектів цієї Спілки — видання пов­ного “Кобзаря ” Тараса Шевченка з упорядкуванням, грунтовни­ми науковими коментарями і примітками Леоніда Біленького. В загальному обсязі ця фундаментальна праця має чотири томи на 1978 сторінок. Спроба видрукувати її належить ви­давництву “П робоєм” у Празі, де \9А2 року вийшов перший (і єдиний) том. Війна завадила завершити цю добру справу Перебравшись після війни до Вінніпегу, Леонід Білецький вирішує присвятити це видання “українським піонерам Кана­ди, що творили матеріальні й духовні цінності на добро і славу українського народу й Канади” . Однодумців він знайшов в Українській Вільній Академії Наук та видавництві “Тризуб”, яке й почало збирати кошти для здійснення величного проек­ту. Перший і другий томи побачили світ 1952 року, третій — 1953-го, четвертий — 1954 року

Особливість цього видання “ Кобзаря” в тому, що в усіх текстах поставлено наголос. Обумовлено це необхідністю спо­

нукати українську діаспору дот­римуватися єдиної української літературної мови, єдиного правопису й наголосу, бо під впливом асиміляційних про-

Віїїміїїс.'іьке іім,іиміі)і “ К()бна|))і” 'Гараса ІІІоіічеііка и чотирьох томах

:і і'руитоіімими ком(мі'і'арііми Л еон іда ІіІлеці>кого

Д|)уга і т|)(‘ї я хви.іі гм іграції 4 4 5

І Ісріїїа ж іііка -м |)(‘;)ид(‘ і і ї іііідииііичої спілки “ 'ГриауГ)”

у 9()-,ч ()()ках X X ст. Л іт а Ф іґус-І^алі.ко

цесів рідна мова стала зазна­вати значних спотворень.

Кладучи цю наііголовні- шу книгу українства на вівтар своєї найвищої ідеї, ~ вибо­роти Україні свободу, само­стійність і соборну держав­ність — видавництво тоді не до кінця реалізувало свій пер­винний задум. Через брак коштів другу частину накладу — 2500 примірників — не вдалося “ вдягнути” в оправу. Ця частина вже зброшурованих аркушів чекала своєї слушної пори на складі видавництва аж до початку 90-х років. Але волею долі саме цим книгам судилося виконати істо­ричну місію — будити своїм огненним словом приспану протягом десятиліть радянської пропаганди Україну. За ініціа­тивою президента “Тризубу” Анни Фігус-Ралько в Канаді було організовано збірку коштів не тільки на завершення друку “ Кобзаря” , а й на пересилку його в Україну — до нау­кових, освітніх бібліотек, установ і закладів. Загалом було відправлено понад 300 чотиритомних комплектів цього ви­дання в усі 25 областей.

Ще один золотий рядок вписало це видавництво в істо­рію українського друкарства поза Україною, створивши і видавши “Літопис українського життя в Канаді” . Це п’ять солідних томів (від 300 до 500 сторінок у кожному), де не­байдужим поглядом історика і літописця Ольги Войценко в хронологічному порядку зареєстровано вісі більш-менш ва­гомі факти проявів українського життя в Канаді. Основою нього літопису послужили річники “Українського Голосу”. Цінність видання в тому, що тут подано не лише назви пуб­лікацій та короткий виклад змісту, а й, у багатьох випадках, розлогі цитати.

4 4 в УИ РЛ ЇІІС Ь ІЇЛ Н И Д Л И ІІИ Ч Л СПРАВА 15 КАНАДІ

багатолітній редактор і тіданець українських книг на канадських теренах доктор Степан Ярмусь

У цілому Ж на кінець 50-х років у Канаді виходи­ло близько 40 різних періо­дичних україномовних ви­дань, діяло до двох десятків видавництв. Головними ви­давничими осередками були Вінніпег, Торонто, Едмон­тон, Йорктон.

§ 4 . Сучасний період

Припини Сучасне українське друкарство на теренахпослаблення Канади не відзначається тією величезною видавничого потугою й різноманітністю, якими позна- руху чені описані вище попередні два періоди.

Цьому є кілька об’єктивних причин.По-перше, даються взнаки асиміляційні

процеси, які все більше торкаються молодих українців, надто ж тих, хто народився тут у четвертому, чи вже й п’ятому по­коліннях. Така молодь швидше втрачає українську мову й інте­рес до організованого життя громади.

П о-друге, поступово відходить від активної громадської діяльності старше покоління українців, яке належало до “по­літичної еміграції” , для яких справою життя було намагання чим довше затримати в країні нового поселення свою україн­ську ідентичність. Саме ця категорія була основним жертво­давцем для реалізації різноманітних видавничих і пресових проектів.

П о-т рет є, нова, четверта, хвиля еміграції з України, яка почалася з розвалом Радянського Союзу і падінням “залізної стіни” , в основі своїй є “заробіткова” і тому громадсько-полі-

Сучасіїпіі період 4 4 7

тичі інтереси для неї не є пріоритетними, в мові наіїновіша хвиля еміграції з цієї причини асимілюється швидше, ніж по­передні.

Зменшення інтересу до книжки взагалі і української зок­рема розпочалося на американському континенті ще з 60-х років — з настанням доби, в якій “ немає часу на книжку” . Цією ситуацією вже тоді занепокоївся Конгрес Українців Канади, який на своєму з ’їзді у жовтні 1965 року ухвалив спе­ціальну резолюцію щодо майбутнього української книги. Зва­жаючи на унікальність цього документа, доцільно навести деякі його фрагменти:

“ 1, в організаційній системі Комітету Українців Канади дати українському друкованому слову, українській книзі постійну, беззастережну і повну підтримку.

2. Улаштовувати кожного року, в місяці жовтні, виставку укра­їнської книги з відповідними доповідями.

3. Дбати про те, щоб в українських народних школах і курсах українознавства Батьківські Комітети й Управи Шкіл вимагали від батьків набувати для своїх дітей часописи й журнали для молоді та видання дитячої літератури й в ід п о в ід н і видання для домашньої лектури.

М п с о п і ш і ; і і і } і і і > і

Добра книжка — це найбільший наш приятель, який ніколи нас не покине, який у смутку й горю дасть нам пораду і підсу­не ідею, що осінить нашу душу і наш ум...

В Україні українська книжка, українське друковане слово за­пряжені у залізні шори служіння тільки одній справі, тільки одній цілі — піддержці і прославлюванню совєтського режиму. Тим важливішою стане роля її за кордоном. Вона мусить доказати, вияснити і спростувати все те, про що українська книга в Україні сьогодні не сміє говорити.

Українська книга за кордоном, переложена на світові мови, має ще й інші завдання. Вона повинна нас пов’язати з народа­ми світу... Вона повинна інформувати світ правдиво про нас. Вона повинна пропагувати, заступати та обороняти українську правду, українську визвольну справу.

... Даймо українській книжці належну піддержку. Купуймо її і збагачуймо нею наші організаційні і домашні бібліотеки. Бо в книгах “ мертві живуть і німі говорять” .

4 4 8 __________________________УК1>ЛЇІІС])КЛ В И Д Л І Я П І Ч Л СПРАВА В К 'ЛІІЛЛІ

Видавничі Цілий ряд дрібних українських видавництвцентри та їх пресових органів, що нерідко друку-новітньої вали спорадичну літературу, виконавщидоби свою історичну місію в Канаді, припини­

ли існування.Продовжують діяти, хоча й з меншою

інтенсивністю, найдавніші й авторитетні в західному світі видавництва. Центрами українського книговидавничого руху нинішньої доби, як і раніше, залишаються Вінніпег, Торон­то та Едмонтон.

У В і н н і п е з і першість по праву забирає “Тризуб” і його найдорожче діти ще — щотижневик “Український Голос Ви­давнича спілка “Екклезія”, що діє при Консисторії Української православної церкви в Канаді, продовжує видавати двотиж­невик “Вісник ", який, щоправда, дедалі більше стає анголо- мовним. З емблемою цієї спілки побачив світ ряд видань ре­лігійної тематики. Серед найпомітніших видань останнього часу — українсько-англійський “Молитовник ”(2000 рік), що став результатом чотирирічної копіткої праці Спільної літур­гійної комісії Постійної Конференції Українських Православ­них Єпископів поза межами України.

У Т о р о н т о видавнича спілка “Гомін України” продов­жує видавати великим форматом (обсяг кожного числа — 12 шпальт) суспільно-політичний тижневик з такою ж назвою, який засновано 1948 року. Торонтська видавнича спілка “Но-

Сучасіиііі період 4 4 і )

вий Ш лях” і 1937 року випускає однойменний щотижневик, нинішній обсяг якого — 20 шпальт. Газета належить Україн­ському національному об’єднанню.

Характерною особливістю сучасного життя української діаспори в Канаді е активна заявка про себе у цій царині н о во ї хвилі української еміграції, яку тут називають бізнесово-за- рібковою. Позбавлені політичної заангажованості, ґі профе­сійно підготовлені представники прагнуть запровадити серед української спільноти новий тип редакційно-видавничої і журналістської діяльності, заснований на засадах не благо­дійності чи партійної підпорядкованості, а ринку. Типовим прикладом може слугувати новий український тиж невик — “М іс т ”, видавцем якого виступає заснована українцями “Міст М едіа Корпорейш ен”. На відміну від традиційних ук­раїномовних канадських часописів це видання, обсягом 44 шпальти, що іменує себе “тижневою незалежною газетою для українців Північної Америки” , в основу своєї програми взяло західний тип журналістики, яка базується на продукуванні об’єктивної інформації не лише про українське, а й світове життя, і залежить не від політичних угруповань, а рекламо­давця. Редакція тижневика знаходиться в Торонто, а пред­ставництва —- в Україні та США.

Такою ж несподіваною новинкою на книжково-журналь­ному ринку західної української діаспори можна назвати новий канадський україн ­ський журнал “Родина за ­снований однойменною ви­давничою корпорацією 2000 року. Це єдиний у західному світі м іжнародний україно­мовний журнал (редакція зна­ходиться в Торонто), який

Кагалої- кііііг Імстіггуту , ч о с л ід і п “ П о л і ц і ї . ”

і топаристіїа “ Иоліімь” у И і і и і і і і с л і

2 9 - 7 - 1 1 6 5

4 5 0 У К РЛ ЇІІС І .К Л В И Д Л И 1ІИ Ч Л С П РА ВА В КАНАДІ

Рекламна листівка, що іміоіісус вихід першого с л е кт|)о ПІ 1 0 І 0 ви дай II я української книжки в Канаді під орудою видавця Василя (лідореііка

друкується в шестиколірному варіанті на рівні світових стан­дартів.

У Торонто засноване й пер­ше українське електронне ви­давництво Василя Сидоренка, яке оголосило у 2000 році про свій перший видавничий про­ект — видання електронною

книгою Ш евченкового "К обзаря” двома мовами — англій­ською та українською.

Торонтську адресу також мають: відоме в світі видавництво “Літопис УПА”, українське дитяче видавництво і книгарня Яра Чумака, видавництво “Діалог” , фірма “Бескид Графікус” , видавнича компанія Віктора Поліщука. Остання спеціалі­зується на рекламних проспектах, бізнесових довідниках.

У Г а м і л ь т о н і нещодавно заснована українська дру­карня “Європа” , основним видом діяльності якої є виготов­лення рекламних плакатів, візитівок, запрошень.

В Е д м о н т о н і зареєстроване українське видавництво “Славута”.

Адаптуючись до нових історичних реалій, молода наукова і культурологічна еліта української частини Канади прагне твори­ти загальні дослідно-видавничі центри та національні фундації, в яких би не лише плекалася, а й увічнювалася в непроми- нальних книжкових виданнях українська

національна культура в усіх її видах. У цьому контексті об­надійливою і багатообіцяючою виглядає програма діяльності створеного 1976 року К анадського інст ит ут у укра їн ськи х

ВидавництвоКанадськогоіііституї’уукраїнськихстудій

(лч ас і їи і і іі(‘|)іод 4 5 1

студій при Альбертському університ ет і в Едмонтоні ( КІУС) та його видавницт ва.

Завдання цієї інституції на початках полягало в тому, щоб продукувати і поширювати в західному світі знання про Україну та українців, протистояти репресивним заходам радянського режиму, спрямованого на знищення української мови та куль­тури. З набуттям незалежності України змінилася й програ­ма. Більший акцент нині робиться на видавничій діяльності.

КмГ).ч(-ми україїісі.кііх ііидіііииіцтіі у Канаді

Подією світового значення став вихід друком 1997 і 1999 років першого і сьомого тому (з усіх передбачених десяти) фундаментальної праці М. Грушевськогго “Історія України-Руси ” в англійському перекладі, здііісненому Центром досліджень історії України ім. Петра Яцика та видавництвом КІУСу.

Ця подія стала справді символічною і має промовисту істо­ричну паралель. 1918 року, коли на берегах Дніпра було віднов­лено Українську державу, перші українські переселенці ло Канади в далекому Вінніпезі у видавництві “ Канадійського Ф армера” готували до друку “ ілюстровану історію України” М. Грушевського. В передмові до книги тоді було зазначено; “ Канадійський Ф армер” , видаючи сю книгу, мав лише одно на ціли, а се, щоб наші українські поселенці були свідомі себе, щоб знали свою історію..., щоб знали, шо вони є діти Неньки України без різниці на те, де б вони не жили” .

Довідавшись про такий добрий жест своїх земляків за океаном, видатний історик на початку 20-х років звертається до них з пропозицією видрукувати цю книгу в англійському перекладі. Тодішній Голова Центральної Ради добре розумів, як бракує світовій спільноті правдивої інформації про Ук­раїну. Тієї інформації, яка подавалася б не з кон’юнктурних публікацій, що поширювалися за кордоном з подачі “стар­шого брата” , а яка написана була б на основі фундаменталь­ного дослідження значного масиву архівних матеріалів, пер­шоджерел.

На порозі третього тисячоліття заходами тієї ж української громади в Канаді багатотомна праця М. Грушевського стала доступною всьому світові. Під час урочистого представлен­ня першого тому цього проекту в Торонтському університеті його було названо “ Біблією української історичної науки” .

Українське друковане слово в Канаді виконувало і вико­нує досі кілька важливих суспільно значимих функцій.

По-перше, воно є одним з головних чинників у самоусві­домленні і самоствердженні емігрантів з українських земель як представників однієї нації, одного народу.

По друге, воно є чинником розвою і ствердження україн­ської літературної мови серед нашої спільноти на чужині.

По третє, воно виступає чинником поширення по цілім світі правдивої інформації про Україну і українців.

4 5 2 __________________________У К Р А ЇН С Ь К А і и ї Д Л т і И Ч А С І І Р .Л іи \і КАНАДІ

По-четверте, воно поламало й заперечило печальну тра- лииію української видавничої справи та журналістики про їхню короткотривалість в умовах бездержавності української нації.

Перші часописи, які засновувалися в Росії, завжди утри­мувалися на кошт уряду. За державні кошти видавалися й газети, журнали та книги для корінних народів у інших краї­нах, зосібно в Канаді. Не так було з українськими видавницт­вами і періодикою. їхнє існування і на Батьківщині, і вдіас- порі ставало можливим винятково лише за рахунок пожертв самих українців. Тому й існували вони в часі зовсім недовго, тому й відроджувалися щоразу новими назвами і з допомо­гою нових меценатів та нових жертводавців, небайдужих до долі свого рідного друкованого слова.

Запитання і завдання для самоконтролю

В чому полягала місійна роль рідного друкованого слова для у к ­раїнських переселенців за океан ?

Хто були піонерами українського видавничого руху в Канаді?Назвіть перші українські друки на канадській землі.Коротко охарактеризуйте діяльність газетних видавництв

першої хвилі еміграції.Яким набутком увійшли в історію “Руська друкарня ” і книго­

видавничий концерн “Руська книгарня ”?Який пресовий орган започаткувала “Українська видавнича

спілка ”?Коли українська видавнича справа в Канаді переходить на про­

фесійну основу?Дайте коротку характеристику видань другої і третьої хвиль

української еміграції за тематичною ознакою.В чому полягала специфіка роботи видавництва “Наша Куль­

тура ”?Яким був внесок Івана Тиктора в ствердження української куль­

тури і мови в Канаді?Коротко охарактеризуйте діяльність видавництва “Тризуб”

та його провідників.Які причини пос/іаблення сучасного книговидавничого руху в Канаді ?Назвіть головні центри українського книговидання в Канаді.Які суспільно значимі функції виконує українське друковане слово

іа океаном ?

ИнмитаЕііііі і занданіш, І’ і'ком гіідо іин іи .іітсратура 4 5 3

Рекомендована література до гемиБіяецькийЛ. Українські піонери в Канаді; 1891-1951 — Вінніпег;

К ом ітет У країнців К анади, 1951. — 128 с.Войценко О. Л ітоп и с українського життя в К анаді. — У 5-ти т.

— В інніпег, 1961 — 1973.Войценко О. Д о початків ук раїнського видавничого руху в К а­

наді / / Ю вілейний альм анах для в ідм ічення праці “У країнського Голосу” . — Вінніпег, I960. — С. 7 7 - 8 9 .

В идання Івана Тиктора та концерну “Українська п реса”; Б ібліо­графічний покажчик. 1 923-1977 . — Львів, 2000. (Розділ “ Канадський п ер іод д іял ьн ост і 1. Т иктора” . — В інніпег, 1 9 4 8 -1 9 7 7 ).

Змієнко-Сенишин Г. П ер есадж ен і квіти України. — K.; Н аш а культура і наука, 2001. — 196 с.

Історія “У країнського Голосу” в біограф іях його о сн о в о п о л о ж ­ників / У порядник А. Ф ігус-Р альк о. — В інніпег; Т ризуб, 1995. — 1 1 2 с .

Марунчак М. Історія українц ів К анади . У 2 -х т. — Вінніпег, У В Л Н . - Т 1 , - 1 9 6 8 .- 466 с.; Т 2 . - 1 9 7 4 .- 512 с.

Марунчак М. С тудії д о істор ії українців К анади. — У 5-ти т. — В інніпег, 1968—1969.

Тимошик М. “Л иш усь навіки з ч уж и ною ...; м итрополит Іларі- он (Іван О гієн к о) і українське в ідродж ен ня. — K.; Наша культура і наука” , 2000. — 548 с.

Тимошик М. Українське друкарство в Канаді; історія і сучасність / / Д рукарство. — 2001. — № 4. С. 18—23.

Тимошик М. 90-річчя “У країнського Голосу” у контексті історії укр аїнської ж урналістики / / У країнське ж урналістикознавство. — 2001. - № 2 . - С . 6 - 9 .

Фігус-Рапько А. Українська Канада. — K.; Наша культура і наука,2001. — 142 с.; 2 -ге вид ., доп .; K.; Н аш а культура і наука, 2003. — 184 с

Ярмусь С. Ж урналістичний проф іль. — В інніпег, 1999. — 340 с.

4 5 4 __________________________У К Р А ЇН С Ь К А т і Д Л І Я І П Ч Л СІІРЛИЛ U КАНАДІ

Т е м а 1 7

ВИДАВНИЧА СПРАВА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ НА ЕТАПІ СТАНОВЛЕННЯ (1990-2003)

Організаційнийаспект

Законодавчийаспект

Тематичний,мовнийта географічний аспекти

Важко сказати, як назвуть колись цей період української історії майбутні його небайдужі дослідники. Назвуть тоді, коли все заспокоїться й відстоїться, систематизується й проаналі­зується з висоти вже пережитого часу. Коли впаде в бездон­не провалля усе пінисто-наносне, аморально-брутальне, коли чесне й величне, патріотичне й високодуховне відсторониться самотужки від кон’юнктурного й цинічного, владного й при­мітивного, коли легше буде розпізнавати справжні й фаль­шиві людські цінності.

Нинішні жлітописці сучасності, аналізуючи складні й су­перечливі процеси нашого буття “гарячими слідами” , свідка­ми й учасниками яких вони є самі, попри запрограмовану неупередженість, об’єктивно не можуть позбавитися певного нальоту пристрасності й суб’єктивізму. Тому й з ’являлися в періодиці такі діаметрально протилежні терміни й визначення як “парад суверенітетів” і “ період втрачених можливостей” , “остання спроба утвердження української незалежності” і “загроза втрати України” .

Період розвалу найбільшої і найтривалішої в часі її існу­вання російської радянської імперії та становлення на її те­ренах самостійних держав призвів до корінної ломки в усіх сферах суспільного, економічного й духовного життя, шо породило в свою чергу надзвичайно велику кількість проблем. Надто ж у культурно-духовній і освітньо-науковій галузях, зосібно і в такій специфічній ділянці як видавнича справа.

На етапі становлення нової системи видавничої справи в Україні ці проблеми доцільно розглянути в кількох аспек­тах, а саме: організаційному, законодавчому, тематичному, мовному і географічному

4 5 (і_________________________ і п і д л і я і і і ч л с і і р л и л і і к :і л л і :я « і і о ї у к і >.л ї и і і

§ 1. Оргаііі:шіі.ійііиіі аспект

Ф ормування До здобуття Україною незалежності в 1991 нової структури році існувало 25 державних видавництв. За видавництв останні десять років більшість їх залиша- за гнпологічіїїши ється в підпорядкуванні державних органів, ознаками Однак їхній вплив на ринку видавничої

продукції з кожним роком має тенденцію до скорочення. Так, за даними Книжкової палати частка дер-

Opraiii.'iauiiimiii асіїсит 457

жавного сектора вітчизняного книговидання вже у 1997 році становила: за кількістю назв — 46,6, за накладами — 59,4 відсотка.

Якщо за радянських часів видавничу структуру склада­ли лище видавництва і друкарні системи колишнього Держ- комвидаву та кілька малопотужних відомчих видавництв (роз­міщених, як правило, у столиці та найбільших обласних цент­рах), то сьогодні її активно й постійно поповнюють нові потоки суб’єктів видавничої діяльності.

Якою ж виглядає нині структура видавництв України за головними типологічними ознаками?

За формою власності. Серед найпоширеніших можна ви­ділити:

• державні видавництва;• приватні видавництва, засновані на власності окремого

громадянина України, з правом найму працівників;• колективні видавництва, засновані на власності колек­

тиву, кооперативу, іншого статутного товариства, гро­мадської та релігійної організації;

• спільні видавництва, засновані на базі об’єднання май­на різних власників;

• видавництва, засновані на власності юридичних осіб.За підпорядкованістю. Це — самостійні видавництва різних

форм власності, а також підрозділи різноманітних підпри­ємств, установ і організацій з правами видавничої діяльності. В останньому сегменті картина виглядає особливо строкатою:

• фірми;• асоціації;• спільні підприємства;• приватні підприємці;• редакції газет і журналів;• редакційно-видавничі підприємства;• поліграфічні підприємства;• наукові організації;• науково-дослідні інститути;• навчальні заклади;• гром адськ і, релігійні організації та товариства.Усього в Україні на початок нового тисячоліття їх налічу­

валося понад 1500 (проти 705 у 1996 році). Однак переважна їх більшість — малопродуктивні (випускають від однієї до

кількох назв на рік). В останні роки помітна тенденція до збільшення кількості видавництв, які протягом року не на­друкували жодної книжки (у 1997 — 788 проти 252 у 1996 році).

4 5 8 _________________________ВИДЛІІІІИЧ.Л СПРАВА ІІі: . 'ІА.ІІі :ЖІІОЇ у к р л ї і і и

Ф ормуваїїня Відпрацьована в Україні десятиліттями пової системи система книгорозповсюдження, яка давала збу-ту змогу через мережу об’єднання “Укркни-віідавничої га” донести друковане слово до найвідда-протіукції ленішого сільського магазину, на початку

90'Х років XX століття розвалилася. Перед видавництвами та видавничими організа­

ціями виникла потреба створення альтернативної дистрибу- ційної мережі, пошуку нових форм і методів роботи з потен­ційним покупцем, замовником чи споживачем друкованої продукції.

Мережа продажу друкованих видань в Україні на поча­ток третього тисячоліття мала таку структуру;

• відділи маркетингу видавництв;• книжкові магазини різних форм власності;• книготорговельні фірми;• дрібнооптові книготорговельні організації;• лотки й кіоски з продажу друкованої продукції;• інтернет-магазини;• книжкові базари;• книжкові ярмарки;• книжкові клуби;• прямий продаж без посередників;• фізичні особи-книгоноші;• книжкові відділи непрофільних торговельних підпри­

ємств;• відділи “ кн и га-п ош тою ” при фахових періодичних

виданнях.

Загострення Однією з організаційних проблем періодупроблеми становлення нової видавничої системи встандартизації Україні є цілковите безладдя і хаос, якеу видавничій панує в питанні стандартизації видавни-снраві чої продукції. Проведений аналіз засвідчує

Оргиііі.’іицііііінй асп ект 45 ! )

цілковиту неузгодженість, самодіяльність 1 навіть ігнорування цієї важливої справи більшістю видавців нової генерації.

Простежуються три підходи. Частина видавництв, зде­більшого державної форми власності, продовжує користува­тися старою, радянською, системою видавничих стандартів. Інша, досить немала група, в якій домінують приватні ви­давництва, взяла за основу розроблений наприкінці 90-х років у Росії комплект нових видавничих стандартів. І третя група видавництв, також значна за кількістю, яка не сповідує в цій справі жодної системи й оформляє свої видання, як заманеться.

Причина полягає в тому, що практично вже більше де­сяти років українське книговидання розвивається без влас­них видавничих стандартів. Держава від початку 90-х років, практично відмовившись від старого, багато в чому виправ­даного і потрібного, контролю в цій важливій ділянці інфор­маційного простору, досі не спромоглася через свій галузе­вий орган — Держкомтелерадіо України — запровадити взамін чогось дієво нового.

Як відомо, в радянські роки стандарти з видавничої справи розроблялися в Москві, друкувалися там величезними, як на сьогодні, накладами (кожен стандарт виходив окремим ви-

РГЙРІНШШ

/ЇЕР0 Ш £Г? ІУТГГГП

ІТЕРАГУРНЕРЕДАГУВАННЯ

ІІі,Ч|)учііики .'І літсргітургіоіо (»(■дагугіаипя киїпсі.кп.х ііро<|нчч)рііі Ром ана Іііаіічсііка та Ііо.чодимііра 1>і.іуиа

4( і о і и ї д л і я і и ч л с і і р л в л і і к . ' ш і к я г і ї о ї у і і р л ї і і и

данням у кількості від 20 до 50 тисяч примірників; крім того, кілька перевидань витримав і збірник довідково-документаль­них матеріалів, виданий всесоюзною Книжковою палатою) і централізовано доставлялися через відповідні республі­канські органи до кожного видавництва. У республіках деякі нормативні документи перекладалися або прилаштовувалися відповідно до їхніх мовних особливостей. За дотриманням кожним видавництвом стандартів прискіпливо стежив спеці­альний підрозділ ДержкомБИдаву України — Головне видав­ниче управління, працівники якого періодично готували тема­тичні огляди випушених видань. Тема стандартизації, куль­тури видань у цілому постійно була присутньою на сторінках авторитетного на той час часопису “Друг читача” .

З набуттям Україною незалежності поступово усталена система почала руйнуватися. Сліпо копіювати нові видавничі стандарти Російської держави виявилося недоцільно з кількох причин. Передусім, політичного характеру. З іншого боку, “прилаштувати” старі радянські стандарти до нових умов, у яких розвивається українське книговидання, сьогодні прак­тично неможливо, бо критерії й методика, на яких вони ба­зувалися, більшою мірою мали відношення до політичної безпеки колишньої радянської імперії й аж ніяк не до інте­ресів авторів, читачів та видавців. Про розумне використання досвіду західного книговидання в цих документах і не йшлося.

Тому цілком закономірним було створення в середині 90-х років XX ст. при Державному комітеті із стандартизації, метрології та сертифікації України Технічного комітету за но­мером 101 (Т К -101) “Технологія поліграфії” . Перед цим підрозділом постало завдання здійснювати організацію й підготовку до затвердження державних стандартів України в галузі видавничої діяльності, формних і друкарських процесів високого, офсетного, спеціальних видів друку та брошуру­вально-палітурних процесів книжкового і газетного вироб­ництв.

Структура цього Комітету включає чотири підкомітети і одну робочу групу. Підкомітети: “ Видавнича діяльність” , “Технологія книжкового виробництва” , “Технологія газетного виробництва”, “Технологія спеціальних видів друку” . Окрема робоча група має назву “ Бланки цінних паперів і документів суворого обліку” .

Таким ЧИНОМ , розробкою видавничих стандартів покли­каний займатися окремий підкомітет, створений на базі На­ціонального науково-виробничого об’єднання “ Книжкова палата України” . Проте потужності цього комітету є недо­статніми. Зволікання із розробкою нових стандартів для ви­давничої справи в Україні негативно позначається на загальній культурі, перешкоджає залученню вітчизняної друкованої продукції до загальносвітової книжкової скарбниці й іден­тифікації держави чи конкретного видавця в цьому книжко­вому морі.

Лакоііодакчіїи а г ік 'к т 4 і і |

§ 2 . ііаконодавчий аспект

Сучасний стан Рівень розвитку демократичних процесів українського У Цілому і освіти зокрема тієї чи іншої краї- книгопидання ни в західному світі прийнято визначати V статистичному такими цифровими показниками, які ха- іінмірі рактеризують динаміку випуску друкова­

ної продукції надушу населення.Спробуємо на початку з’ясувати за ци­

ми показниками рівень розвитку цих процесів в Україні за останні десять років, скориставшись нижче поданою таблицею (перша колонка — рік, друга — кількість книгу примірниках):

1 99 0 - 3 ,21991 - 2 ,61 99 2 — 2 ,41 99 3 — 1 ,71 9 9 4 - 1,011 99 5 - 1 ,331 99 6 - 1,011 99 7 — 1,11 99 8 - 0 ,8 8199 9 — 0 ,3 62 0 0 0 - 0 ,8 92001 - 0 ,92 0 0 2 - 0 ,9

Таким чином, після кількарічного тупцювання на місці (0,33-0,86 примірника книги на душу населення за один рік), ми, “завдячую чи” значному скороченню в останні роки

КІЛЬКОСТІ населення країни (з 53 до 49 мільйонів), нарешті, майже дотягнулися до рубежу однієї книги надушу населення.

Цей показник є дуже принизливим для країни, яка сво­го часу серед перших у Європі запровадила книгописання, а згодом і книгодрукування, і книгами якої захоплювалася пізніше вся Європа. Як тут не згадати історичного факту, за яким донька Ярослава Мудрого, будучи посватана за престо- лонаслідника Франції, привезла з берегів Дніпра до цієї країни в середині XI століття один з найцінніших батькових пода­рунків, якому судилося стати... національною святинею фран­цузького народу. Була то Біблія, написана тогочасною дав­ньоукраїнською мовою, на якій згодом, за прикладом Анни Ярославни, присягали на вірність своєму народові наступні після неї французькі королі.

Наведені вище цифри потребують порівняння. Так, у царській Росії (за даними статистики 1913 року) на душу на­селення щороку виходило друком 2 книги, за роки існуван­ня Радянського Союзу — 4. В нинішній Росії — 3,8, Біло­русі — 5,5, Польщі — 9,5, Німеччині — 12.

У переважній більшості країн Західної Європи щороку випускається в середньому 12-16 книг на душу населення. І це за умови, що тамтешні громадяни мають значно більші можливості одержувати інформацію іншими засобами, пе­редусім завдяки вільнішому і дешевшому доступу до комп’ю­терної мережі.

Ще один показник, який не може не тривожити, — випуск дитячої літератури: він склав за рік 0,16 примірника. Тобто, на шестеро юних громадян припадає всього лише одна книга, створена й видрукувана в Україні.

Статистичні дані засвідчують і таку тривожну тенденцію як зменшення протягом року питомої ваги книг державною мовою в загальному обсязі випущеної літератури за накла­дами (у 2000 році — 61,4 відсотка, у 2001-му — 60,8). Сьо­годні на вітчизняному ринку російськомовна книга посіла панівне становище: з урахуванням завезеної з-за кордону, близько 90 відсотків — за назвами та 70 — за накладами. Де вже тут говорити про так звану насильну українізацію, про яку постійно торочать у російськомовних засобах масової інформації немало некультурних, шовіністично налаштова­них крикунів?!

4( І2_________________________ В И Д А В Н И Ч А С ПРАВА І І К Ш І К Ж І І О Ї У К РА ЇН И

Частка вітчизняної книги на внутрішньому ринку за роки української незалежності невпинно скорочувалася. Якщо 1999 року у вільний продаж надійшло (без врахування видань за держзамовленням та відомчих для службового користуван­ня) близько 9 млн примірників книг, то 2000 року — на мільйон менше. Для порівняння варто навести показники сусідів: у Польщі — 150, у Росії — 300 млн примірників книг за один рік.

Зрозуміло, що внаслідок нестачі вітчизняної книги цей вакуум активно заповнюється книжковою продукцією, ви­пущеною тими ж сусідами. А це, за даними лише митних ор­ганів, — близько 55 млн книжок, які щороку завозяться в Україну для перепродажу передусім з Росії та Білорусі.

І ще одна вражаюча цифра: щорічно з України відпли­ває близько 400 млн гривень у кишені передусім російських видавців і поліграфістів, які надійно і не без підтримки до- морощених владних покровителів окупували український ринок. Отож, ідеться про пряме інвестування зарубіжного виробника. І це за умов, коли вітчизняна поліграфія зади­хається від нестачі інвестицій.

Занепокоєння викликають, власне, не самі ці цифри. На­сторожує інше: послідовна й підсилююча тенденція щодо кон­сервації цього становища. Маємо, так би мовити, проблему з довгою бородою, яку нікому не вдається за останні десять років хоча б укоротити. Для глибшого розуміння ситуації, що склалася, варто бодай фрагментарно окреслити той суспільно- політичний фон, який визначав характер діяльності видавців і поліграфістів України в останнє десятиліття розвитку дер­жави.

:(ииоіи)Діііічіій асі їокт 4 В З

Коротка Коли проаналізувати підшивки українськоїретроспектива періодики минулого десятиліття щодо за- іірнчин значеної проблематики, то навіть за тономі витоків самих заголовків газетних публікацій мож-ііроб.ісми відчути, що приносила вітчизняним

видавцям і книгорозповсюджувачам дика, не контрольована державою стихія, в яку тією ж державою бездумно було кинуто все, що вкладається в таке архіважливе і стратегічно сильне поняття як національне друковане сло­

во — надбання вікової мудрості народу, запорука його само­бутності, сили волі.

Спробуймо прочитати, задуматися над такими заголов­ками:

“За бідну культуру замовимо слово” Київ” , 1990.27 жовтня).

“Захистити друковане суіово ”(“Літературна Україна”, 1991.4 липня).

“На шляху до остаточного щезання ?Доля української кни­ги в суверенній У к р а їн і” (“Л ітературна У країна” . 1993. 9 вересня)

“Прощавай, українська /снмж/со ” (“Сільські вісті” . 1996. 12 липня).

“Закон, якого т ак довго чекали, “д о б ’є ” книговиробників ” (“ Киевские ведомости”. 1996. 28 серпня).

Події, що визначали стан видавничої галузі, хронологічно розвивалися так.

1990 року, у відповідь на проголошення Україною держав­ного суверенітету, Росія в односторонньому порядку скоро­тила поставки в республіку товарів, визнаних нею як стра­тегічна сировина. Передусім це стосувалося паперу. Через це призупинилася діяльність цілого ряду видавництв. Саме тоді творча, наукова і видавнича еліта, згуртувавшись, своїм відкритим зверненням вирішила привернути увагу держав­них мужів і громадськості до можливої катастрофи національ­ного книговидання.

5 липня 1991 року Президія Верховної Ради України прий­няла постанову щодо державного захисту книговидання та преси України в умовах переходу до ринкової економіки, згідно з якою Кабінету міністрів було доручено передбачити пільгове оподаткування видавництв та торговельних органі­зацій, які видають і реалізують літературу, що виходить укра­їнською мовою. Як результат — із січня 1992 року від сплати податку звільнялися ті видавництва, що здійснювали випуск літератури українською мовою та мовами національних мен­шин, якщо ця література становила не менше 70 відсотків загального їхнього виробництва.

Таким мудрим рішенням тодішній Голова Верховної Ради України і майбутній перший президент суверенної України Леонід Кравчук назавжди увійшов в новітню історію україн-

4 6 4 _________________________ ИИЛЛІЯІИМ Л С ІІР Л К Л И К .и Л І Г Ж І І О Ї У К РА ЇН И

ського друкарства, як прозірливий державний діяч, який по- справжньому оцінив вагу і значення українського друкованого слова для становлення державності й утвердження україн­ської національної ідеї. Однак своєрідний ренесанс новітнього українського книговидання тривав недовго.

Сформований після виборів нового президента Леоніда Кучми новий склад Кабінету міністрів відмінив цю пільгу для вітчизняних видавництв з 1 січня 1994 року. Українська книга в умовах різкого зменшення державного замовлення, відсут­ності дотацій та пільг ставала економічно не вигідною, а для багатьох видавців — і непотрібною.

Особливо зафозливою ця тенденція стала з 1996 року, коли Росія, турбуючись про власний інформаційний простір на теренах колишнього СРСР, запровадила, за аналогом біль­шості високорозвинених держав світу, нульову ставку податку доданої вартості на всю друковану продукцію. Україна ж, навпаки, ризикуючи повністю втратити цей простір, довела величину цього податку до 20 відсотків, зрівнявши книгу з виробами будь-яких інших галузей народного господарства і опинивш ись за цим показником практично у хвості усіх держав світу.

Середина 90-х років увійде в новітню історію безрезуль­татною боротьбою українського книговидання за своє вижи­вання і спробами його представників позитивно зрушити це питання через зміни в законодавчому полі. В цю пору велася неприхована боротьба і в комісіях парламенту, і в міністер­ських коридорах, і серед видавців за підготовку цивілізова­ного Закону про видавничу справу.

Під час розробки у 1995 році концептуального варіанту проекту Закону України “ Про захист інформаційного про­стору України, державну підтримку засобів масової інфор­мації і національного книговидання та соціальний захист їх працівників” здійснювалися неодноразові спроби віднови­ти існуючу до 1994 року законодавчу норму про пільги для видавництв, які випускають не менше 70 відсотків літерату­ри українською та іншими мовами національних меншин. Однак вони виявилися невдалими.

1995 рік. Парламентом України було “провалено” Закон про видавничу справу, на який покладалися великі надії. Народний депутат України другого скликання Петро Осад-

і{акі>ііолиі!'ііні а г і їскт 4 в 5

«I 7-1165

чук так пояснює причину неприйняття парламентом цього закону:

“Якби в залі умовно українського парламенту сиділи інші люди, ближчі до духовної спадшини Т. Ш евченка, 1. Ф ран­ка і Лесі Українки, то конче потрібний правовий акт для по­рятунку вмираючого книговидання було б прийнято”.

4 6 6 _________________________ ІП ІД Л ІЯ ІИ Ч А С ІІР Л И Л І ІК З Л Л Ю К ІІО Ї У К РЛ ІІІИ

Українське Тривожними тенденціями розвитку україн-“ видаиііиче” ського книговидання в умовах переходу до законодавство ринку переймається в середині 90-х років і Рада Європи Рада Європи. У квітні 1996 року за ЇТі' спри­

яння в Києві проходить представницька Міжнародна конференція “Законодавство

в світі книги: шляхи реалізації в Україні рекомендацій Ради Європи”.

Спеціальною резолюцією вона констатувала наявність таких тенденцій в українському книговиданні, на які не могли не реагувати місцеві державотворці. Суть цих тенденцій по­лягала в наступному:

• знизилася до критичної межі кількість освітніх та нау­кових видань (за назвами і накладами), що спричинило до поглиблення кризи освіти і науки в державі;

• припинилося бюджетне фінансування бібліотек і цільо­вих видавничих проектів, покликаних забезпечити по­повнення фондів бібліотек, шо стало головною при­чиною різкого зубожіння останніх і, відтак, обмеження інформованості населення та зниження його інтелек­туального потенціалу;

• падає авторитет країни в очах європейської спільно­ти, яка почала сприймати Україну як державу, де вла­да не опікується книгою, освітою, культурою;

• Україна стала джерелом прибутків для видавництв ближнього зарубіжжя, які, використовуючи податковий тиск влади в Україні на власних виробників та протек­ціоністські закони своїх держав, мають змогу постав­ляти до нашої держави значно дешевшу та якіснішу в поліграфічному відношенні книжкову продукцію;

• втрачаються кваліфіковані фахівці, а відтак знижується загальний фаховий рівень видавничої сфери, зростає

КІЛЬКІСТЬ п і д п р и є м с т в , ЯКІ п р и п и н я ю т ь в и д а н н я К Н И ­

ЖОК і перепрофілюються;• прогресує занепад поліграфічних підприємств, спри­

чинений значним зменшенням замовлень, а також мо­ральним і фізичним старінням обладнання, пов’яза­ним з браком коштів на його модернізацію;

• стрімко зросла собівартість української книги, внаслі­док чого вона стала недоступною для пересічного чи­тача.

Виходячи з аналізу кризового стану книговидання і кни­горозповсюдження в Україні, Міжнародна конференція, за безпосередньої участі зарубіжних фахівців, рекомендувала органам законодавчої та виконавчої влади вжити у цьому питанні заходів, які б відповідали задекларованим К онсти­туцією України принципам побудови демократичного суспіль­ства. Йшлося зокрема про;

• законодавче визнання книги насамперед явищем куль­тури, а вже потім предметом матеріального виробництва;

• введення нульової ставки податку на додану вартість для видань на всі технологічні процеси їх виробницт­ва і спрощення процесу оподаткування книги в цілому;

• проведення незалежним громадським органом, створе­ним із професіоналів галузі і вчених, розподілу на кон­курсній основі державних субсидій на виконання прог­рам видання літератури за державним замовленням;

• зниження для видавництв, книготорговельних установ та бібліотек ставок на перевезення, поштову пересилку книжкової продукції;

• стабільне виділення коштів для закупівлі бібліотеками і державними освітніми закладами періодичних та не­періодичних видань;

• фінансову підтримку наукових досліджень у галузі кни­гознавства і поліграфії.

Подібні рекомендації базувалися на аналізі законодавства щодо друкованого слова, яке в переважній більшості країн світу передбачає у цій сфері суттєві пільги. Варто детально проаналізувати податкову політику таких держав щодо друко­ваного слова, аби наочно переконатися, що там прийнято таке законодавство, яке визнає високу духовну, просвітницьку, державотворчу і цементуючу суспільство функцію книги.

Закоііоді їкчіїіі а сп е к т 4 ( і7

4в8 іяідліяіпмл сііі'лвл іі(:.'!лл(;я\(К)Г укі'лїііи

Натомість нерозуміння цієї проблеми, небажання українських законодавців прийняти такий закон мимоволі виставляє їх справді посміховищем у Європі.

Податок У цілому характер сучасного законодавчогоіш друковане поля нашої держави щодо друкованого слопо слова найкраще виокремити, проаналізу-»а рубежем вавши ось цю таблицю (за вибірковимиі в Україні даними Центру розвитку друкарської спра­

ви (Будапешт) та М іжнародної асоціаціївидавців);

Країна Податок на друковану продукцію, %

Стандартний податок д ля інших галузей, %

К раїни 3 нульовою ставкою податку на друковану продукціюАргентина 0 21Бразилія 0 20Велика Британія 0 17,5Ірландія 0 21Латвія 0 18Литва 0 18Норвегія 0 23Польща 0 22Росія 0 21,5Уганда 0 22Кенія 0 18США від 0 до 8,5 залежно від виду літератури

К р аїн и з досить низькою ставкою податку на друковану продукцію

Туреччина 1 21Швейцарія 2 6,5Люксембург 3 12-15Японія 3 3Греція 4 18Іспанія 4 16Італія 4 19Португалія 5 17Словенія 5 15-20Франція 5,5 20,6Бельгія 6 21Словаччина 6 25Нідерланди 6 17,5Канада 7 15

.'ііікоіюдакчпіі агік 'нт 4()9

Країна Податок на друковану продукцію, %

Стандартний податок д ля інших галузей, %

К р аїн и з досить високою ставкою податку на друковану продукцію

(ставка зрівняна з інш ою продукцією )Ізраїль 17 17Чилі 18 18Україна 20 20Болгарія 22 22Данія 25 25Швеція 25 25

Отже, якщ о не брати до уваги Ш вецію та Данію (тут віддавна валовий національний доход на душу населення є досить високий і висока ціна книги не є проблемою для по­купців) то Україна, разом з Болгарією, замикає список тих країн, де національне законодавство не протегує розвиток національної видавничої справи, і де друковане слово обкла­дається найвищим у світі податком.

Головнегальморозвиткудрукованогослова

На кінець 90-х років ставало однозначно зрозумілим, що розвиток видавничої галузі в державі гальмує недосконале законодав­ство, яке в корені необхідно було зміню ­вати.

З приводу цієї проблеми говорено і написано гак багато, що, здавалося б, з

точки зору здорового глузду не захотіти збагнути і'і, вийти, нарешті, з глухого кута може лише найзапекліший ворог ук­раїнської незалежності. Йдеться ж про прийняття чіткого, прозорого закону прямої дії, який би однозначно визначав державну підтримку національної книги.

Закон України “Про видавничу справу "був затверджений Верховною Радою 5 червня і опублікований у пресі 18 лип­ня 1997 року. Однак він так і не запрацював, бо навіть скромні пільги для видавців, обумовлені статтею шостою, могли дати якийсь позитивний результат, якби її пункти були включені у відповідні законодавчі акти.

Головний недолік цього закону у тому, що він продовжу­вав консервувати ту систему оподаткування вітчизняної книги, яка не давала їй можливість конкурувати із зарубіж­ними, передусім російськими, виданнями.

Чергову спробу змінити законодавче поле в Україні щодо українського книговидання було здійснено влітку 2000 року під час Всеукраїнських загальних зборів видавців, полі­графістів і книгорозповсю джувачів. Учасники наради в черговий раз прийняли звернення до Президента України з клопотанням про необхідність нагальних змін у податково­му законодавстві, а Державний комітет інформаційної по­літики, телебачення та радіомовлення України, на виконання ріш ення наради, оперативно розробив і подав на розгляд Верховної Ради України необхідні документи. Йшлося, зок­рема, про зміни й доповнення до Законів України “ Про по­даток на додану вартість”, “ Про єдиний митний тариф”, “Про оподаткування прибутку підприємств” , “ Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та “Про видавничу справу” .

Таким чином, знову почалося ходіння по зачарованому колу або ж не розуміння проблеми, або ж явного опору по­зитивно її розв’язати. Знову ті ж варіанти розробок закону, багатомісячні зволікання з його розглядом, а потім таке ж багатомісячне перекроювання положень і вихолощення пев­ними групами з числа депутатського корпусу та окремих чи­новників різних рівнів головної сутності документа.

Поданий пакет документів щодо порятунку української книги Верховна Рада розглянула у вересні 2000 року і... пе­ренесла розгляд цього питання на січень 2001 року

Законопроект “ Про внесення змін та доповнень до дея­ких законів України з питань оподаткування в частині, що стосується видавничої справи” з великими труднощами був проголосований аж наприкінці березня 2001 року. Творці вітчизняної книги з нетерпінням очікували публікації за­твердженого парламентом держави “свого” багатостраждаль­ного Закону Та цього разу все закінчилося повною несподі­ванкою і для прихильників, і для опонентів; проголосований конституційною більшістю депутатів Закон через кілька днів, у результаті, правдоподібно, закулісних ігор, був... відкликаний. Випадок у законодавчій практиці безпрецедентний.

470__________________ видлтіичл СПРАВА іік.іллі:/і;іі()ї м ір л іі іи

Переголосування цього закону, з порушенням регламенту, відбулося у травні 2001 року Документ вийшов усіченим, пе­реполовиненим, мало сприятливим до започаткування кар­динальних змін, тому виявився недієвим і не зміг змінити си­туації на краше. “ Напівпідпільно” прийнятий закон врахо­вував лише інтереси окремих кланів, а не всіх виробників національного продукту.

Реалізація суперечливих положень цього документа не призвела до суттєвого зниження собівартості друкованого продукту в Україні. Не випадково видавці й поліграфісти назвали цей закон відкупним і окозамилювальним. До тогож, термін дії його в часі надто обмежений — до 1 січня 2003 року.

;іаи()ііодаіічий а с п е к т 4 7 І

і1,оржавна П рактика новітнього етапу розвиткупідтримка української видавничої справи засвідчуєкіідавіїичої одну печальну традицію. Як метод заспо-сіірави: коєння чи охолодження активності захис-дек.іарації ників українського друкованого слова (цета реалії неодноразово проявлялося в створенні чи

то комітету порятунку української книги, чи опублікуванні у пресі підписаними відо­

мими діячами відкритих листів на адресу Президента чи Прем’єр-міністра), в адміністрації Президента наспіх готу­вався Указ глави держави такого змісту, який не міг не все­ляти оптимізму — як щодо назв цих указів, так і його сло­весного наповнення.

Найпоказовішими в цьому є бодай ось ці три Укази Пре­зидента України — “ Про державну програму розвитку на­ціонального книговидання та преси” (26 лютого 1995 року), “ Про деякі питання державної підтримки книговидавничої справи” (23 липня 1998 р.) та “ Про додаткові заходи державної підтримки національного книговидання і книгорозповсюд- жсння” (9 листопада 2000 року). Констатуючи у преамбулі величезну роль “національного книговидання і книгорозпов- сюдження у формуванні інформаційного простору держави та з метою посилення державної підтримки видавничої справи і вдосконалення системи книгорозповсюдження України” , іворці таких указів, які підписує глава держави, обіцяють

4 7 2 ___________________________ т і д л і я і и ч л с і і р . л и л і і і у ш м с у и - і і о т у к р а ї і і и

народу і бюджетне фінансування випуску суспільно необхідної літератури на умовах державного замовлення, і виконання попередніх програм, і створення української мережі книго­торгівлі, і забезпечення населення регіонів українською кни­гою, і багато інших у цілому нагальних справ, що нагрома­дилися в гуманітарному блоці українського державотворення.

Однак минають місяці, роки, і практично жоден з тих пунктів указів сповна не виконується. Та й не може викона­тися, оскільки такі важливі документи хибують найголовні­шим — відсутністю конкретики в зобов’язуючій частині. Кабінетові Міністрів, міністерствам, відомствам, обласним адміністраціям в черговий раз пропонується “вжити заходів”, “розробити і затвердити програми” , “ вдосконалити систе­му” , “вирішити питання” , “запровадити механізми”. Не див­но, шо “в щоквартальних інформаціях про стан виконання” цих указів можна віднайти елементарні відписки, окозами­лювальний зміст яких бюрократична державна машина від­працювала сповна.

§ 3 . ТсіУіатичіїнй, імовіїмй та географічний аспекти

Тематіїчііий Початок 90-х років був бурхливим і неста- асіїект більним періодом становлення нової тема­

тичної палітри книговидання. Свобода слова і друку давала можливість мало не

кожному відчути себе і редактором, і видавцем, коли дехто з початківців (та й старожилів книжкового світу) за місяць-два ставав мільйонером, а згодом і мільярдером, спритно “ви­кидаючи” на зголоднілий і невибагливий книжковий ринок чергові партії “кама-сутр” , “анжелік” , “амазонок” чи наспіх “упорядкованих” різноманітних томів детективного чтива.

У таких умовах перед видавництвами поставала пробле­ма вироблення власної концепції розвитку. Йшлося про те, кого і шо видавати в нових умовах розвитку суспільства. Для видавництв, які спеціалізувалися, скажімо, на науковій і навчальній літературі, це питання особливо гостре. Адже зміни відбувалися в суспільній свідомості, поглиблювалися державотворчі процеси, докорінно змінювалися навчальні

програми у ВИЩИХ навчальних закладах, запроваджувалися нові дисципліни. Як оперативно забезпечити ці програми новими підручниками, посібниками, які авторські колективи створювати, якого рівня літературу вони запропонують до ви­дання, якщо зайняти вичікувальну позицію? Як взагалі встига­ти за тими змінами, які мало не щодня вносило нестабільне, тривожне сьогодення, готуючи до видання не газету, а книгу?

В останнє десятиріччя розвитку вітчизняного книгови­дання на ринку пропозиції книги і ринку попиту на неї відбу­лися кардинальні зміни, які помітно вплинули на тенденції книговидавничого ринку і поведінку читача (покупця). В недавні радянські часи вітчизняний читач змушений був ку­пувати лише те, що пропонували їм видавництва, політику яких, у свою чергу, диктували партійно-ідеологічні органи “згори” . Книга несла в собі передусім “виховний” , “ ідеоло­гічний” заряд, а не “пізнавальний”, “споживацький” , як це прийнято розуміти в західному світі.

Як тільки всі заборонницькі й обмежувальні шлюзи щодо друкованого слова в перші роки української незалежності буди знесені, саме читацькі смаки стали визначальними в поточ­них і перспективних планах діяльності більшості видавництв.

Коли схематично виокремити тенденції, що панували на цьому ринку в тематичному діапазоні, то можна простежити, як за швидкозмінюваними читацькими смаками змінювався й характер і книжкових розкладок, і полиць спеціалізованих магазинів.

На першому місці за накладами і кількістю назв тривалий час домінували книги двох, таких протилежних за темати­кою, напрямків — сексуально-ерот ичного та... історичного. З одного боку, спостерігалися немалі черги за різноманітними “кама-сутрами” , “амазонками” , “анжеліками”. З іншого, — не менший попит був на заборонені раніше твори М. Кос­томарова, М. Грушевського, Д. Драгоманова, М. Аркаса,І. Огієнка. Ті видавництва, які вчасно зорієнтувалися і за структурою та кадровим потенціалом були гнучкі й динамічні, протягом одного-двох тижнів додруковували додаткові десят­ки, а то й сотні тисяч примірників таких книг, які розходи­лися практично з-під коліс.

Поступово на зміну цій тематиці п р т о т л а літ ерат ура, що за змістом була ближчою до наш ої недавньої, радянської,

'Геміїтіїчііиіі, м о т н ім т а г(ч>г|Ш(|)ічтііі а сп екти 4 7 3

Історії, в основі якої — прихована від мільйонів співвітчиз­ників правда про тоталітарний режим, сталінізм, періоди хрущовської відлиги та “перестройки”. Справжніми книжко­вими бестселерами, право на перевидання яких виборювали, після “товстих” літературних журналів, немало вітчизняних видавництв, стали твори, скажімо, Д. Волкогонова, Б. Єльци­на, П. Шелеста, репринтні видання періоду УНР та передруки з діаспорних видавництв.

Переживши романтичний період національного пробуд­ження і дещо перенаситившись такою “важкою” тематикою, наш читач протягом короткого часу спонукав своїми потре­бами до зміни характеру книжкових розкладок; “правити бал” на них стали твори класиків детективного ж анру (А. Крісті, Ж. Сіменон, Д. Чейз). На зміну їм прийшли незабаром романи жахів та література легких жанрів (різноманітні любовні при­годи), які пізніше доповнилися кримінально-бандитською т е­мат икою сучасних авт орів (усілякі “розборки” різних рівнів, “петербурги й МОСКВИ бандитські”) та фантастикою.

У проміжку між тими тематичними блоками, але нетри­валий час, було модним купувати для своєї домашньої бібліо­теки й для подарунків близьким книги поточних телевізійних серіалів, здебільш ого “м ильних”латиноамериканських. Варто згадати хоча б шалений успіх книжкових видань, що з ’являли­ся в продажу буквально із завершальними серіями “ Багатих, що теж плачуть” , “ Нікого, крім тебе” і навіть дуже кримі­нального італійського “Спрута” .

З другої половини 90-х років книжкові розкладки тако­го штибу стали поступово витіснятися так званою діловою літ ературою ринкової тематики (право, економіка, фінанси, менеджмент, маркетинг). Обсягові, видані в оправах, пере­клади зарубіжних авторів із цих галузей знань стали допов­нюватися десятками книг сучасних вітчизняних авторів.

Нова хвиля читацького попиту винесла на ринок різно­манітну літ ерат уру з вивчення іноземних мов, ко м п ’ют ерної т ематики. Окремим потужним блоком на перші місця і за кількістю назв, і за накладами стали виходити навчальні видан­ня. Міцно й надовго утверджуються на книжкових розкладках і полицях в останні роки довідники, словники. Повільно, але впевнено, з огляду на входження України до європейського дому й пожвавлення туристичного бізнесу, розширюється

4 7 4 _________________________ ІЗИДЛІИІИЧЛ СП РА ВА ІІЕ .' ІЛ . 'ІКЖ ІІОЇ У К РА ЇН И

асортимент І — найголовніше — якість видань краєзнавчо- туристичного характеру. Цей тематичний блок, судячи з його стрімкого розвитку в країнах Східної Європи, безумовно, має добру перспективу

Активно формується новий тематичний блок, який можна умовно назвати “література масового попиту сучасних вітчиз­няних авторів” . Феномен сучасних українських письменників Андрія Куркова, Юрія Андруховича, Марини і Сергія Дячен- ків, Олді (літературний псевдонім Д. Громова та О. Ладижен- ського) і Андрія Валентинова, твори яких за кордоном часто потрапляють у перші десятки списків книжкових хіт-парадів, спонукали вітчизняних видавців піти на певний ризик і спро­бувати переконати українського читача купувати книги домо- рощених, але “розкручених” авторів. Вдалим тут може бути приклад з книгою Ю. Рогози “День народження Буржуя” : тираж її, що розійшовся по Україні за кілька місяців, склав 70 тисяч примірників.

Таку строкату і хвилеподібну еволюцію пережив україн­ський видавничий ринок протягом останніх десяти років, набуваючи нині (у контексті розвитку читацьких смаків і за­питів) більшої стабільності й прогнозованості. Це зовсім не означає, що умовно розміщена автором послідовність у зміні цих смаків є усталеною, раз-назавжди сформованою і більше ніколи не повторюваною. В усі часи, незалежно від суспіль­но-політичних змін у кожній державі, завжди була і буде певна категорія читачів, що потребуватиме книг не просто взагалі, а лиш з певного тематичного блоку, для конкретного спожи­вацького призначення. 1 серйозні суб’єкти книжкового ринку, прогнозуючи ці зміни, ретельно вивчаючи тенденції, що відбу­ваються на ньому, мають вчасно й безпомилково віднайти саме “свого” читача на саме “свою ” книгу. Адже від цього зале­жить кількість таких видань, їхній максимальний наклад і, що не другорядне, ціна, а, отже, й економіка видавництва.

Гематичіи їй , мокі їий т а т ) і |)а(|)ічний а с і и ч т і 4 7 5

Мопиий За даними Книжкової палати України, пи-асіїект тома вага україномовних видань у загальній

кількості випущених книг за перші п ’ять років існування Української держави становила (у відсотках) відповідно за назвами і накладами:

1991 — 33.8 53,81992 — 35 34,91993 - 41 ,5 45 ,41994 - 43 ,8 40,11995 — 47,1 47 ,7

На жаль, у наступне п ’ятиріччя питома вага української книги стала скорочуватися.

З позитивних тенденцій у цьому блоці слід виділити такі:1. Україномовна книга все сміливіше і в більшій кількост і

стала проникати на східні й південні терени держ ави.Проте, таке пожвавлення спостерігається переважно у

блоці навчальної та дитячої літератури. Цілий ряд регіональ­них видавництв, в тім числі й зі східних областей, включи­лися у справжню боротьбу за право видання тиражних ук­раїномовних підручників.

2. Книги українською мовою все активніше стали готувати до друку видавці з Росії.

Ще в 1999-2000 роках такі випадки були поодинокими. Нині ця тенденція вже чітко окреслюється. Ряд російських видавництв змогли одержати від нашого освітнього міністер­ства грифи на видання тиражних шкільних підручників; інші (скажімо, “ Росмен”) стали готувати яскраво оформлені укра­їномовні дитячі видання — казки, енциклопедії, довідники; ще інші небезуспішно роблять цей бізнес у спілці зі своїми українськими колегами.

Прикладом такої співпраці може служити видавництво “ Махаон-Україна” . Співвідношення його літератури україн­ською і російською мовою, яка поширюється в Україні, скла­дає у процентному співвідношенні відповідно 80 і 20.

3. На ярмаркових і фестивальних книжкових заходах остан­нього часу помітно пожвавилася діяльність бібліотек щодо прид­бання саме україном овних книж ок. Передусім, для вищих на­вчальних закладів — як державних так і особливо недержав­них. Підвищення вимогливості міністерства освіти та науки щодо акредитації таких вузів, одним з основних критеріїв якої є тематична і кількісна наповненість книжкових фондів, дають свої результати. Більше коштів стало виділятися з держав­них та інших фондів і для публічних бібліотек у регіонах. Хоча це стосується більше знову ж таки літератури навчального плану.

4 7 6 ___________________________ І Я І Д Л І Я І И Ч А С. І І Р ЛИЛ И І У І Л Л К . Ж М О Ї У К Р А Ї Н И

Географічний Одна з цікавих тенденцій щодо формуван- а<міскт НЯ нової структури видавничої галузі в

Україні — становлення групи приватних видавництв в обласних центрах, які за ко­

роткий час своєї діяльності змогли серйозно заявити про себе на загальнодержавному рівні. Із східного регіону слід виді­лити “Ф оліо” , “О ко” , “ Ранок” , “Торнадо” . Посилює свої позиції на загальноукраїнському книжковому ринку донецьке “ БАО”. Із західного регіону щвидко віднайщди і заповнили свою ніщу “ Кальварія” , “Ф енікс” , “Афіща” .

Вбачається відновлення традицій книговидавничої справи періоду Української Народної Республіки, коли серйозно налаштовані видавничі підрозділи діяли не лише в обласних, а й в районних центрах. З найцікавіших — видавничо-полі­графічна фірма “Абетка” (Кам’янець-Подільський), “ Відрод­ження” (Дрогобич), “ Вік” (Коломия), “Українське народо­знавство” (Опішне).

Нині в Україні, всупереч вкрай несприятливому, в корені шкідливому для майбутнього нації законодавству щодо кни­говидавничої галузі, шириться потужний інтелектуальний рух. Йдеться про те, що на початок третього тисячоліття склався добрий гурт професійно підготовлених і рішуче налаштова­них на працю видавців і друкарів різних форм власності, які вміло продовжують кращі традиції своїх попередників на книговидавничому полі, продукуючи немало гарних, конку- рентноздатних на європейському рівні книг. Окрім того, цей гурт видавців і поліграфістів щораз голосніше заявляє про себе як згуртовану силу, яка налаштована, незважаючи на протидію певних сил, відстоювати свої професійні й державні інтереси щодо захисту української книги в законодавчому плані.

Незважаючи на економічні негаразди, в суспільстві існує стабільно високий попит на добротну українську книгу — навчальну, наукову, пізнавальну, довідкову, художню. Задо­вольнити цей попит не вдається не стільки через високу ціну книги, скільки через ЇТ географічну недоступність.

За прикладом країн Західної Європи, Україна все більше починає відчувати вплив щорічного ярмаркового буму у книж­ковій справі. Вже визначилися чотири центри таких виста- нок-ярмарків — у Києві, Львові, Одесі і Харкові.

Тс'Міїп ічтіі і , м о н т і і і та Г(‘(>і|)и(|)ічііиіі асі їоити 4 7 7

Запитання і »акдаінія для самоконтролю

Як формувалася в Україні нова структура видавництв за головними типологічними ознаками ?

Охарактеризуйте нову дистрибуційну мережу продажу дру­кованих видань в Україні.

Чому проблема стандартизації української видавничої продукції загострилася на початку нового тисячоліття ?

Дайте порівняльну характеристику показників випуску дру­кованої продукції на душу населення в Україні та розвинених західних країнах.

Аргументуйте тезу: “Нормальний розвит ок видавничої справи в Україні гальмує чинне законодавство в галузі друкова­ного слова

На які тривожні тенденції розвитку української видавничої справи звернула увагу Рада Європи?

Дайт е порівняльну характеристику вітчизняного і західного податкового законодавства щодо друкованого слова.

Назвіть характ ерні тенденції щодо розвит ку вітчизняної видавничої справи в тематичному, мовному та географічному аспектах.

Рекомендована література до теми

Видавнича справа в Україні. 1991 — 1996; Бібл. пок. — К., 1996.- 2 8 с.

Губарець В. Усе, що вміємо, — на стенді; виставки-ярмарки для видавців і поліграфістів / / Друк і книга. — 2003. —№ 1. — С. 6—7.

Законодавство в світі книги; шляхи реалізації в Україні реко­мендацій Ради Європи. Матеріали Міжнародної конференції. Київ, 21-22 квітня 1997 р. - К., 1998. - 120 с.

Законодавчі та нормативні документи України у сфері інфор­маційної, видавничої та бібліотечної справи. Тематична добірка. У 2-х ч. Ч. II. Правове регулювання у сфері видавничої та бібліо­течної справи. — К., 2000. — 234 с.

Іванченко Р. Російський патріотизм чи ментальність попандо- п у л о ? - К . , 1999.- 48 с.

Карпенко В. Як повернути манкурту пам ’ять. — К.; Вечірній Київ, 2000. - 360 с.

Ковба /. Обличчям до гострих проблем; Про що свідчать злети й падіння у вітчизняній видавничо-поліграфічній сфері / / Друк і книга. - 2003. - № 1. - С. 2 -3 .

Національна книга; ниніш ній стан, його причини, наслідки і перспективи. — К., 2000. — 16 с.

4 7 8 _________________________ Н І 1Д Л ІЯ ІИ Ч Л СП РА ВА и і : з л . ' і і : < к і і ( ) ї у і ; і > л ї і і и

Никифорук Б., Тимошик Н. Издательское дело в Украине в усло­виях рыночной экономики 11 П олиграфист и издатель (Россия, Москва). — 2002. — № 7. — С. 2—4.

Погрібний А. По зачарованому колу століть, або Нові розмови про наболіле. — К.: Просвіта, 2001. — 324 с.

Про захист національного ринку книговидання. Матеріали слу­хань у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духов­ності. — К., 2000. — 115 с.

Родик К. Невивчені уроки Ситіна або “гоголізація” триває. — К.,2000. - 174 с.

Сенченко М. ПДВ у видавничій справі русифікує Україну / / Друкарство. — 2000. — № 2. — С. 12-15.

Тимошик М. Тенденції сучасного українського книговидання / / Вісник Книжкової палати. — 2001. — № 7. — С. 3—5.

Тимошик М. Краху національного книговидання можна уник­нути, якщо в цей процес терміново втрутиться держава 11 Літера­турна Україна. — 2003. — 23 січня.

Піїїттіїї ііи і і заи даїп ія . Рокомічідоі іаїш . і ітсратура 4 7 ! )

іміКомЕИдовлиА л г п : р л т у р л до всього К У Р С У

Животко А. Історія української преси / Упорядк., передм. і при­мітки М. Тимошика. — К .1 Наша культура і наука. 2000. — 368 с.

Запаско Я. Ошатність української рукописної книги. — Львів; Ф енікс, 1998. — 136 с.

Запаско Я., Мацюк О., Стасенко В. Початки українського дру­карства. — Львів: Центр Європи, 2000. — 222 с.

Зелінська Н. Наукове книговидання в Україні: історія та сучас­ний стан. — Львів; Світ, 2002. — 268 с.

Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, про­блеми. — Львів: 1-т українознавства, 2002. — 520 с.

Книга і друкарство на Україні / За ред. П. Попова. — К.; Нау­кова думка, 1964.— 314 с.

Книга. Энциклопедия. — М.; БРЭ, 1999. — 800 с.Кацпраж Е. История книги. — М.: Книга, 1964. — 442 с.Мигонь К. Наука о книге; очерк проблематики / Пер. с польсько­

го О. Медведевой, В. Мочаловой, Р. Смирновой. — М.: Книга, 1991.- 320 с.

Михайлин I. Історія української журналістики; Підручник. — Кн. 1 . - Харків, 2000.- 278 с.

Немировский Е. Изобретение Иоганна Гутенберга. Из истории книгопечатания. Технические аспекты. — М.; Наука, 2000. — 659 с.

Низовий М. Українська статистика друку: основні етапи станов­лення та розвитку. — К., 2002. — 240 с.

Огієнко /. Історія українського друкарства / Упорядк., передм. і примітки М. Тимошика. — К.; Либідь, 1994. — 448 с.

Очерки по истории книгоиздательского дела в СССР. — М.; Книга, 1965. — 448 с.

Петров С. Книжкова справа в Києві. 1861 —1917. — К.; Екс-Об,2002. - 376 с.

Тимошик М. Її величність — книга; Історія видавничої справи Київського університету (1834-1999). / Передм. В. Скопенка. — К.; Наша культура і наука, 1999. — 308 с.

Функе Ф. Книговедение; исторический обзор книжного дела / Пер. с нем Б. Боссарта. Под ред, со вступ статьей Е. Немировско- го. — М.; Высшая школа, 1982. — 294 с.

Якимович Б. Книга, просвіта, нація. — Львів, 1996. — 306 с.

ііоііл'жміп; ос іь 4 8 1

П О КА Ж ЧИ К ОСІБ'

Адан П, 413Адольф Нассауський U3 Аквіл 265Александров В, 275 Алківіад 36 Андрієвський Д. 408 А ндрійчик А. 208 Андрухович Ю. 475 Андт Й. 368, 369 Анна Австрійська 120 Анна Ярославна 85. 86, 90, 91, 396,

397, 462 А нтоненко-Давидович Б. 339 Антоновнч В. 46, 246, 259 Антонович Д. 48. 136, 175, 196, 375 Аристей 265 Аристотель 36, 37 Аркас Ы. 473 Арсеній, чен. 82Аскольд, кн. 50, 55. 58, 64-67, 71 Ашшурбанапал 26, 27, 36, 57

Бабишин М. 356 Багряний 1, 384, 385, 387 Балабан Г. 152-154 Балабан І. 157 Балабан Ф. 152 БальбоД . 116 Бандера В. 390 Бандера С. 390 Бандтке Є. 132, 133 Бантиш -К ам інський М. 198 Баран В. 361Баранович Л, 76, 171-175. 181, 185Барвінок Г. 277Баренбаум І. 126Барка В. 384Басалаєв Н. 223Бачинський Д. 271Бегам Г. 153Безбородько В. 273Безбородько О, 198, 206, 217Бей С. 121Беринга С. 178Беринда П, 149, 150, 159, 162, 178,

181, 182, 186-188, 193 Берклей Т. 121 Биковський Л. 312 Бистржановська Ж. 412 Бі Шен 98, 104-106, 125 Бібіков Д. 214 Біднов В. 304, 305 Білецький Л. 303. 436, 444, 454

Білецький О. 406 Білогуров В. 342 Білоділ 1. 400 Білозерський В, 277 Боберський 1. 427 Боголюбський А. 45 Бодруг І. 427 Борак 1, 402, 403, 406, 416 Борецький І. 159, 181, 182 Борис, кн. 366 Борисенко В. 355 Борискович І. 182 Борсдорф Р. 365 Бостель, проф. 270 Брайчевський М. 50, 64, 67 Брежнєв Л. 352, 359 Бреполс 121 Брокгауз 338 Брюллов К, 215 Будда /01 Бузько Д, 306 Бунаков Ю. 126 Бурак П, 353 Бухарін М. 341 Бучко І. 400, 416, 418 Буяльський їм. 208 Буяльський Н. 214

Вагнал 117 Валуа, гр. 397 Валуєв П. 221, 240, 241 Вадьдфогель П, 98, 106, 143 Вандервельде 341 Варлаам, преп. 74 Велес 61В е л и ч к о Б С ь к и й П. 369 Вергілій 117 Вергун І. 95, 423 Веремчук Т. 353 Верешагін, проф. 316 Верлен П. 306Вернадський В. 45. 94, 123, 319 Виговський І. 138, 198, 199, 230, 252 Видашенко М. /75 Винар Л. 391В инниченко В. 258, 293, 297, 306,

339, 400, 406 Виноградов В. 61 Виноградова Н. 42 Вирів Є. 369, 382. 383 Виш енський І. 184 Вінклер Д. 265 Вінтоняк Г. 392

До покажчика включено всі особи, що згадуються в книзі, в тім числі й у переліках рекомендованої літератури за темами та до всього курсу,

3 1 - 7 - 1 1 6 5

4 8 2 г і о к л / к ч и н ос: і і і

Вінтоняк Д. 392 Вінтоняк О. М, 389-393 Владимиров Л. 126 Близько О. 339 Вовченко Г. 206 Вовчок М арко (Вілінська) 293 Возняк М. 95 Войтенко О. 436, 454 В олкогоновД, 474 Володимир Великий, кн. 54, 55,

70- 72, 75, 156, 184, 268, 366 Володимирський-Буданов М. 227,

228Володислав IV, король 151 Волошин Т. 418 Вольтер 307 Вороний М . 339 Всеволод, кн. 75

Габерцеттель Й. 214Гавот І. 208Гаврилов Г. 206Гай-Головко О. 443Галицький І. 300Галка І. (див. К остомаров М.)Галятовський І. 151, /74, 185Танка 88Ганно К. 33Гарєв 3. 206Гарріс 25Гатцук М. 244Гаю 207Гедеон, єп. 149Гейнч 226Гельтхус А. / / /Генріх І 86, 397Генріх IIIГенсфляйш 109Георгій, св. 152Герасимчук 1. 378Гербест В. 184Гергард В. 371Герчук Ю. 42Гессен Л. 361Гізель І, 167. 168ГІльгамеш 56Гітлер А. 282Глазунов І. 234Гііб, кн. 366Глібов Л. 225Гліксберг Т. 201-203Глобенко М. 418Гніздовський Л. 386Гоголь М. 212, 213, 216, 227,

249, 443 Гойська А. 157 Голіцин Д. 189 Головаиький 370 Головін І. 37!Голубев С. 319 Гораиій 37, 38

Горбач О. 418 Горвіц, поміщ ик 318 Гордієнко К. 339 Горліс-Горський Ю. 404 Городецький Й, 180 Горчева А. 317, 361 Грабовський П, 249 Грабянка Г 236, 237 Граве, матем. 316 Гребінка Є. 220 Грек М. 150 Григорій (Богослов) 53 Григорій, архім. 91 Григорій, диякон 80, 83 Грииак Є. 312 Гриценко П. 392Грінченко Б. 126, 249, 254, 291, 293,

ЗП , 378, 410 Грозний І. 65, 230 Громов Л. 475Грушевський М. 45, 50, 63, 68, 74,

155, 252, 253, 256-258, 295, 298, 337, 338, 406, 434, 452, 473

Губарець В. 478 Губко О, 141, 145 Гудзій Ю. 307Гулак-Артемовський П. 273 Гумері К. 112 Гунько С. 142 Гутенберг А. 113Гутенберг Й. 106-117, 119, 123, 125,

126, 143, 190, 194, 262, 366 Гюго В. 123

Дамаскин І. 185, 366 Данте И 8 Де Голь 413 Дей О. 129 Дейвіс Н. 116 Демченко 349 Демчук Б. 18 Денисю к С. 96 Деренговський А. 205 Дереш А. 415Дзюба І. 175, 196, 342, 414, 436 Діонисій (Палеолог) 268 Дір 58Дмитрієва Н. 42 Дмитрова-Кульчицька 180 Добровольський В. 259 Довгич В. 57Довнар-Запольський М. 319 Долмат К. 189 Доломан Є. 342 Доманицький В. 249, 292 Домбровський, проф. 226 Домжив-Лю ткович П. !8І Домонтович В. 385, 386 Д онат Е. 109, 115 Донців-Захарж евський 59 Д онцов Д. 295, 339, 406

и о к л / к ч і ї к 4 8 3

Дончик В. У6 Дорош енко в.295, 404 Дорош енко Д. 298, 305, 375, 377,

379, 384, 391, 401, 406 Доячек Ф. 430, 432 Драгоманов М. 245, 249, 251, 277,

397, 409. 434, 473 Драй-Х мара М. 306 Дривинський Л. 158 Дрогобич Ю. (Котермак) 185 Дропан С. 47, 140, 141, 144, 148 Дурдуківський В. 250 Дюрер А. 153 Дякова О, 380, 393 Дяченко М, 475 Дяченко С. 475

Еггер Е, 37, 42 Енгольц В. 282 Епік Г. 339 Ефрон 338

Євмен II 36 Є горовД . 79 Єли мвета II 285 Єли іавета Петрівна 270 Єльцин Б. 474 Єремія II, патр. 149, 269 Єроним, св. 265Рф ремов С. 95, 233, 236, 241, 249,

259, 291. 295, 337, 339, .348, 361

Ж абко-П отапович Л. 284 Ж аткович Ю. 95 Ж данович О. (див. Ш туль-

Ж данович О.)Ж елібовський А. 151, 152, 174Ж ивотко А. 407, 480Ж иленко І. 95, 176Ж уковська Л. 61, 68Ж уковський А. 18. 398. 401, 421-423Ж улинський М. 381Журба О. 227

З а б о ін І. 65 Забіяка І. 4 /7 Завалський Й. 205 Загірна М. (Грінченко) 298 Заїкин в, 404 Залііняк М, 443 Заліський 316 Залозецький В. 376 Запаско Я. 52, 68, 70, 95, 139, 141,

142. 145, 175, 192, 196, 480 Затовський А. 371. 372 Затовський Л, 371 Захарієвич Д. 178 Зварич П. 430 Зелінська Н. 227, 480 Земка Т. П8, 181, 188, 193 Зенефельдер А. 206ЗІ*

Зернова А. 129, 146 Зеров М .387Зиїаній-Тустановський Л. 150, 159,

181, 182, 186 Зизаній-Тустановський С. 150, 184 Зільберт Ф . 185 ЗІнкевич Н. 178 Зленко П. 407Зм ієнко-С ениш ин Г. 18, 454 Золотоуст 1. /9 /Зубрииький Д. 132, 133 Зюльков Ф. 341

Ібн-ель-Н едим 63, 64 Іванішев, проф. 225 Іванович Г. 179 Іванченко Р. 459, 478 Ігор, кн. 75, 76, 78, 83 Ієрусалимович Л. 178 Ізенбек А. 59, 61 Іконніков в. 227 Ільенко І, 361 Іоанн, евангел. 77, 93 Іов Почаївський 438 Іркліївський О. 181 Ісаєвич Я. 175, 196, 480 Ісус Христос 26, 262, 263, 267,

275, 366

їжакевич І. 291

Йоахим, патр. 149 Йонге А. 108

Каганов І . /96 Казимір, король 136 Каллімах 37 Кальвін Ж. 265 Кальнофойський А. 162 Каменин І. 157 Камінський П. 205 Капельгородський П. 339 Капустянський М. 408 Карл IV 87 Карпенко в. 478 К асіян, клирик 82 Касіянович Т. /79 Катерина II 200, 231, 254 Каутський 34!Кацпржак Є. 42, 480 К аченовський М. 236 Качкан В. 260 Качуровський І. 18, 391 Каш енко А. 293. 305, 406 К вітка-О снов 'яненко Г. 235 К илим ник С. 441 Кирило, св. 47, 55, 64, 66 Кирилович Й. 159, 181 Кисельов Н. 126 Кисельов, матем. 338 Кифіш ин А. 56, 68

4 8 4 І І ОК Л Я І Ч П К ОСИ)

Ківш арТ. 312 Кістяківський Б. 397 Клеопатра, цариця 36 Клочек Г 57, 68 Кобилянська О. 434 Кобринська Н. 370 К оваленко О. 252, 254 Ковальов О. 353 Ковальський М. /75, 404 Ковальчук Г. 287 Ковба І. 478 Козак В. 388 К озирський В. 287 К озицький М. 354 Козланю к П. 339 Козубський Г. 181 Козубський К. !8І Коломійцев П. 205—256 Коляда Г. 145 К омаров М. 29!К ононенко П. 96 Конфуцій ЗО К опейчиков В. 354 Копистенський 3. 150, /59, /63. 18/,

/82, /85, /88, ,?67 Копітар 88 Королева Н. 405 Королів-Старий В. 297, 403 Корсаков П. 236 Корсунянин А, 70 Корт 203Корунка С. /43, 179, 27/К орчак-Н овицький 3 /9Косач Ю. 385-387К осинка Г. 339Косів С. /67Костальді П. /43К остенко В. 355Костер Л. 98, /0 6 - / /1 , /25, /43Костецький І. 385Костомаров М. 46, /28, 235, 236,

277, 434, 473 Костянтин, св. 62, 63, 266, 269 Котко К. 339К отляревський І. 233, 234, 236,

378, 380 Котович Л. 402 К оцю бинський М. 258, 348 Кош елівець І. 4 /8 К ош иць О. 309, 401 Кравчук Л. 464 Кравчук М. 340 К расицький Ф. 291 Крет Я. 430, 43/Кривош ея А. 357, 36/ К рижанівський 222 Кримський А. 293 К рип’якевич І. 144 Крісті А. 474 К рупницький Б. 375. 391 К убанська-П опова М. /4 /

Кубійович В. 339, 375, 4/8,42/, 424

Кулін В. 34/Кудрик В. 432Кузеля 3. 375, 377, 378, 401, 4/8Кузів В. 284Кузьма О. 126, 3 /0Кузьмін М. 206Кулін ич Г. 342Куліш М. 339Куліш П. 220, 225, 235, 236. 241, 249,

276-279, 286, 287, 370, 371, 378 Кульчицький Д. 181 Кур О. 60 Курков А. 475 Кутневич 27/Кушнарьов М. 34/

Лабунька М. 287 Ладиж енський О. 475 Лазарчук Ю. 422 Л азебник Ю. 361 Л азов О. 237 Л азорський М. 39/Л акиза О. 349Л апичак Т. 387Л аровий А. 206Л аш евський В. 270Лебедь А. 349Л евч укО . 312Ламке М. 260Л еник В. 394Л енін В. 338, 354-357Леонтович в. 378Л епкий Б. 339, 375, 377. 381, 433Л изанчук В. 361Лизогуб, схуд. 292Л ипа І. 306Л ипа Ю. 306Л исенко М. 255Л итвиненко П. 206Лікург 40Л інаж 398Л існий С. 68Лопатинський Ф. 270Л ось В, 351Лотоцький о . 136, 145, 17,

196, 249 Лука, євангел. 77, 93 Лукарис К. 181, 268 Лукаш 173 Лучицький І. 397 Л ьвов-Рогачевський В. 260 Л ю бинський В. 126 Л ю блінський В. 117 Лю бченко А. 339 Людкевич С. 342 Л ю довікХ ІУ 120 Лю довік XVI 87, 396 Людовік, св. 398 Лютер М. 265

П О К А Ж Ч И К ОСІЬ 4 8 5

Лякруа 398 Лятуринська О. 384

Мазаріні 120Мазепа Іван 94, 198, 252, 254, 398 Мазепа Ісак 387 М айстренко І. 385 М акаренко М. 196 М аксимович М. 46, 128, 210-223,

228, 234, 235, 273 М аланюк Є. 339 Малихін М. 334 М алишев Ю. 342 М амонич К. 271 М андрика М. 435 М арія, св. 366 Марк Антоній 36 М арко, єваигел. 26, 77, 93 М арковський В. 207 Марло /20 М артинець В. 408 М арунчак М. 427, 454 М аруняк В. 394 М арченко М. 141 М аслов С. /75 М атвій, Евангел, 77, 93 М атвійчук М. 435 Матушевський Ф. 249, 29! М анкевич, цензор 236 М аию кО . /3 9 -/4 2 , /45, /75 М еженко Ю. 372 Мелетій, патр. 268 М елетський Т. 35 М ельник А. 408 М ельникович Д. 18 М ентель Й. / / 7 М ефодій, св. 62, 64, 66 М игонь К. 480 М икола І 88, 20/М икола II 88 М ина, ченеиь /49, 180 М ирний Панас 378 М иролюбов Ю. 57, 59, 60 М ироню к Д. 3/2 М исик В. 339 М итрополит Іларіона

(див. О гієнко І.)Михаїл, св. 78 М ихайлин 1. 480 Михайлов Б. 68 Михальчук В. 4/6, 423 М іклошевич Ф. 276 М ілло 201 Мілярд 276 М іненко Т. /8 М ірчук І. 376 М іяковський В. 260 Мова В. (Л иманський) 39/Могила П. /5 / , /52. 159, /60, /8 /,

188, /98, 399, 407, 442 М огилянський М. 205

М ойсей, ігум. 75 М окрицька Л. 342 М олотов В. 337 М ономах В. (див. Володимир

Великий)М орачевський П. 273, 274, 287 М ордовеиьД . 250 Моріц Ф. 20!, 203 М ороз В. 375, 414, 436 Мосхопул 268 М стислав, літописець 66 М стиславець П. /20 М улик-Луцик Ю. 442 М уравйов, ген. 3/5

Н агаєвський І. 3 /2Н аливайко С. 423Н аполеон 205Нарбут Г. 297Наріжний С. 379, 394, 404Небелю к М. 413Н ебольський П. 238Н еволін, проф. 225Н емировський Є, 105, 126, 146, 480Н естор-літописець 67, 70, 75, 315Н ечуй-Левицький І. 277-279, 434Н иж анківський Б. 386Н изовий М. 145, 260, 362, 480Н икиф орук Б. 145, 479Н икін, ієромонах 75Н икін , літописець 65Н іколаїА . 238Ніцше Ф. 306

О вандер М. 34!Овідій 37-39 О вчаренко Ф. 341 О гієнко Д. 282О гієнко І. (митрополит Іларіон) /<?,

42, 44, 50, 62, 64, 68, 95, 133- /39, 145, /57, /62, 176. 178, 196, 222, 243, 252, 264, 267, 27/, 273, 278- 288, ЗО/, 303, 304, 318, 339, 347,372, 4/2, 434, 436, 438, 440, 44/, 454, 473, 480

О гієнко Л. (Біда) 284 Оглоблин О. 390, 391, 441 Олег, кн. 65 О лександр II 244 Олександра Ф едорівна, імп. 250 Олексій М ихайлович 230. 270 Олесь О. (Кандиба) 254, 339, 406 О лійник М. 339 О лійник Т. 317 Ольга, кн. 70, 220 Ольжич О. 408 О нацький Є. 391, 408 Онуфрій, св. /40, 144 Оравець А. 392 О ренш тайн Я. 369, 38/, 382 О рлик Г. 398

4 8 6 і і о і ї л ' . к ч т ; о с и ;

Орлик п. 198, 391, 398, 406 Орос О. 78, 136, 145, 367, 394 Осадчук П, 465 О сталовський, єп. 153 Острозька А. 156 О строзький К. /55, 156, 161, 176,

184, 221, 266-272, 287, 365 Острозький о . 156 Осьмачка Т. 377, 387 О черетянко В. 334

Павловський О. 234 Пакуль І. 42 Паладійчук Р. 386, 387 Папа Римський 366 Парамонов С. 57, 60 Парпура М. 234 П артико З, 196 П арф еній , єп . 274 П афнутій, ієромонах 180 Пеленський 3. 386 Перетц В. 93 П ерковський, гр. 235 Перлова Є, 42 П ерньєЛ . 103 Перун 61Перфецький Є. 405 Петлюра С. І8, 133, 252, 294, 295,

301, 400-408, 410, 415, 416,421, 423

Петро 1 88, 150, 159, 169, 174,230, 254, 270

Петров С. 260, 480 Петрушевич А. 96, 159, 367 Пилипович І. 179 Пігас М. 26S Підлітаїв Д. 368 ПІдмогильний В. 339 Піллер 208 Піскорський В. 217 Платон 36Плетенецький Є. 153, 157, 159, 162-

164, 18/, 182 Плеханов Г. 361 Плішар 88 Плюш П. 141 Погрібний А, 479 Подолинський О. 220 П одолинський С. 249 П одоляк М. 317 П олетика Г. /98 Полішук В. 306 П олонник К, 341 П олонська-В асиленко Н, 384, 441 Полуботок П. /98 Попов П. 109, 129, 314, 480 Попович І. 18 Попович, студ. 292 Потапов 242 Потебня О. 46 П риш лякА . 208

П рокіп, св. 87 Прокопович В. 403, 406, 415 Пташ ииький, проф. 270 П толомей 37 Пузина О. 158 Пулюй І. 276-279 Пуш кін О. 369, 372

Рабле Ф. /23 Радзикевич Ю. 391 Радивиловський А. 185 Радич В. 443 Радиш евський О. 179 Рибаков Б. 55, 65 Рижський М. 288 Риш ельє 397 Різниченко В. 298 Різун В. 196, 459 Рогаб X. 23 Рогоза Ю. 475 Ролик К. 479 Рождественський В. 288 Розум О. /26 Романів О. 424Ростовський Д. (митрополит) /74,

185, 198 Ротбарт X. 282 Руданський С. 293, 304 Рудницький А. 179 Рудницький Я. 27/, 376, 436, 44/ Рукосуєв М. 256 Румянцев, гр. 200 Русинові 3/8 Русов О. 250 Русова С. 295 Рюрикович! 48, 58 Ряппо Я. 316

Сабо Є. 367 Савка М. 141, 145 Савченко Ф. 260Сагайдачний П. 164-166, 191, 200,

220, 254 Садовський М. 25/Сакович К. 164Саликівський О. 403Сальський В. 403С амійленко В. 255, 306Самойлович І. 198Самчук У. 384-387, 393, 394, 441Саргон П 28Сверстюк Є. 4/4Святослав, кн. 53Сен-Ж ульєн 224Сенкевич Г. 434С енченко М. 479Сидоренко В. 450Сидоренко Н. 394Сидоренко О. 394Сидоров О. /29Сильвестр, літописець 66, 88

І І О К Л / К Ч І І І І OCI I i 4 8 7

Сим Цянь 30 С имоненко В. 414, 436 Сідляр С. /43, /79, 27J С ім ’яниева С. 282, 283 Сіменон Ж. 474 Сіммах 264Сімович В. 369, 374, 39/Сірий Ю. 253, 3/2Сірополко C. 145, 306, 394, 404Скакальський І. 438Скарга П. /84Сковорода Г, /98, 369Скорина Ф. 207, 266, 267, 287Скоропадський П. ЗО/, 3/2, 375, 401С крипник М. 57, 60Скрипник Т. 312С кульськийА . /5 / , /79Славінський М. 403Сліпуш ко О. 95Слободяник А. 96Слонимський Г. 270Сльозка М. 150- 152, /79, 19/Смаль-Стоцький С. 376, 384Смолятич К. /24С мотрииький Г, 156, 181, /8 4 -/8 6 С мотрииький М. \86 Снєгірьов І. 236, 298 Снєгірьов С. 298 Соболь С. /87 Соловій В. 404 Соломон, цар 286 Сомчинський П. 4/2. 439 Сорохтей X. 353 Спірс В. 117 Спірс Й. / /7 Срезневський І. 235 Ставровецький К. 150, /54, /57, /58,

/70, /71, 175, /81 С тарицька-Черняхівська Л. 256, 306 Старовойт А. 206 Стародуб А. 288 Старосольський В. 376 Стасенко В. /42, 145. /75 Стасов В. /9 /Стебницький П. 250 Степовик Г. 3 /7 Степовик Д. 96, /76. /96, 288 Столипін П. 248 Стороженко О. 378 Студинський К. /33 Стус В. 436 Субтельний о. 359 Сумцов М. 295 Супрун, матем. 3/6 Суразький В. /84 Сургай Г. /41 Сціборський М. 408 Сюр Марн Роже 86 Сяо Лин-ді ЗО

Т а р н о в с ь к и й 277

Теліга О. 4/6Теодоціон 265Терентьєв Ф. 206Терлецький О. 375Тернавський 3. 386Тиктор І. 436, 442, 443, 453, 454Тимош ик М, 42, 68, 95, 96, /З /,

145, /76, /96. 228, 260, 288, 295, 312, 334, 362, 394, 424, 454,479, 480

Тимченко Є. 306 Титов Ф. /6 /, /76 Тихоцький А. 368 Тищ енко Ю. 297 Тімаш ев А. 238, 242 Тіндаль В. 265 Ткаченко К. 34/Тодорський С. 369 Толстой, міністр 262 Томазелло 402 Томаш пільський С. 378 Траскін О. 214 Троцький П. 161 Трощина К. 217 Трощ инський Д. 198 ТупталоД. (лив. Ростовський Д.) Турконяк Р 286 ТурнельЛ. 120Тустановський Л. (див. Зизаній-

Тустановський)

Уваров С. 206, 214, 218, 223 Удовиченко о. 404 Ужевич І. 399, 400 Українка Леся 293, 434. 466 Ульяновська С. 175, 196

Ф едик Т. 43/Ф едоренко Д. 57, 59 Ф едоров 1, (Ф едорович) 47, /20, /2 /,

/2 9 -/3 2 , /37, /39, /40, /4 3 -/4 5 . /48. /49, /54. 155, 175, 179, /80, /85, /90, 27/

Ф едоровський М, 250 Ф едькович Ю. 249 Ф екельман 29Ф еодосій Печерський /84, 220, 366 Ф еодосій, преп, 74, 82 Ф ігус-Ралько А. /8, 429, 445, 454 Ф іольШ . 47, 78, /35- /37. 143-145,

/89, 266, 364-368, 393 Ф іш ер Е. 236 Ф лоринський Т. 29/Флуг К. /26 Ф одайський П. /78 Ф ондайський М. /78 Ф ранко І. 254, 277, 292, 293. 365,

378, 434, 466 Ф рансуа І 87, 396 Ф ундуклеев 256 Фундуклей 222

4 8 8 і к ж л я ї ч и к о с и ;

Ф унк 117Ф унке Ф. 480Фуст Й. 108, I I I , 113

Ханенко М. 198 Хведорів М. 305 Хвильовий М. 339, 387 Х мельницький Б. 199, 254, 438 Х мельницький Ю. 198 Ходецький С. 228 Холкевич 271 Хоменко I. 286 Храбр 64

Цвейг С. 123 Цедлер Г. 108 Цертелев М. 234 Цурен В. 108

Чайківська К. 282Чайківський А. 441Чапленко В. 436, 443Чейз Д. 474Ченцов В. 362Чепіга I. 96Чепіга, матем, 316Ч еркасенко С. 302, 339, 353, 443Ч ерниш енко М. 225, 235Чернов X. 206Ч ернявський А, 301Черняков Б. 260Чижевський Д. Мб, 369, 387Чижевський П. 403Ч икаленко Є. 258, 403Чичанов, адмірал 204Чоколов 255Чорновіл В. 414Чуб Д. 441Чумак Я. 450

Ш аблій О. 424 \Паию 398 Ш апіро М. 33 Ш арко, матем. 316 Ш атобріан Ф. 413 Ш аш кевич М. 275 Ш аян В. 57, 60 Ш варцбарт 404 Ш евальє П. 398Ш евельов Ю. (Ш ерех) 312, 334, 362,

384-386, 391 Ш евченко Т. 133, 213-217, 227, 232,

234-236, 243, 248, 249, 253-255, 273, 291, 293, 340, 341. 360, 369- 373, 378, 388, 389, 403, 405, 408, 417, 419, 426, 432-434, 444, 466

Ш евчук В. 57, 68 Ш ейковський К. 237-239,259 Ш елест П. 358, 474 Ш енгальд Г. 208 Ш ендеровський В. 287 Ш ень Го 104 Ш ептицький о. 154 Ш ерех Ю. (див. Ш евельов Ю.) Ш ерстюк Л. 256 Ш еффер П. П2, ИЗ, 190 Ш курупій г. 339 Ш лейфер П. 214, 215 Ш лепаков М. 341 Ш тірен А. 381Ш туль-Ж данович О. 408, 413,

424Ш тундер 3. 342 Ш ульгин О. 404 Ш ульпн В. 216, 228 Ш умлянський Й, 151, 152,

174, 181 Ш умовський п. 60, 271

Щ ербицький В. 358 Щ ербінін М. 427 Щ уров А. 206

Ю зефович 1М. 242 Ю рій, св. 152 •Ю ркевич Л. 297 Ю рченков В. 353

Яворівський Є. 443 Яворницький Д. 293 Якимович Б. 480 Ялинський С. 172 Ямпольський А. 256 Янів В. 418Я нкович де М ірієво Ф . 200 Яновський Ю. 293 Яременко В. 95 Ярмолинський I. 158 Ярмусь С. 18, 442, 446, 454 Ярослав Мудрий 65, 70-73, 79, 80,

85, 86, 90, 296, 396, 462 Ярослав Осмомисл 77 Ясинський М. 319 Я ценко Б. 57, 67 Я цик П. 452

Bantkie J. 146 Breza V. 126

Knobloch Н. 126

Zubrzycki D. 146

г і; о п> л <і> 1 ч 111 і С м И) и л ж ч 11 к 4 8 ! )

ГЕОГРАФІ Ч НИЙ П ОКЛЖ Ч И К '

Авінйон 106 Австралія 60, 389Австрія Ш , 283, 373, 374, 411, 431,

443Австро-Угорщина 428 Азія П , 22, 26, 35 Айнфеш ха 31, 32 Айшем 364 Альберта 430Америка 121, 389, 390, 412, 440 Амстердам 108 Англія 118, 138, 272, 468 Аратта 56Аргентина 392, 468 Аррас 399 Ассирія 26—28 Астрахань 369 Аусбург 364, 436 Афіни 35 Афон 168

Баварія 364, 383, 417 Баєза 47, 130 Батурин 200, 220 Бельгія 59, 121, 468 Бендери 406 Бергам 23 Берестове 70 Берлін 364, 374-376, 379,

381^-383, 393 Берхтесгаден 387 Бескид 275Білорусь 129, 131, 137, 462, 463 Близький Схід 17, 26, 27 Боббіо 35 Бобруйськ 238Болгарія 131, 149, 156, 269, 469Болонья 185Бразилія 468Браунш вейг 365Брест 374Брюссель 59, 60, 370 Будапешт 468 Буенос-Айрес 439 Буковина 295

Вавилон 28 Валетта 271Варшава 158, 276, 281-283, 382, 412,

436, 440 Васильків 258, 297 Везувій 36Велика Британія ( чів. Англія) Великий Бурлук

Венеція / / 7 Верона 35 Веиляр 373 Винники 280Відень 249, 277, 278, 283, 286, 306,

317, 374, 375, 393. 430 Вільна (Вільнюс) 132, 170, 172, 173,

207, 231, 271 Вінниця 303Вінніпег 272. 281. 283, 372, 382, 427,

430, 433, 436, 442, 444, 446, 448, 449, 452

Вірджинія 121 Вірменія 28Волинь 76, 77, 154, 156, 270, 271, 319 Володимир-Волинський 77 Воронезька обл. 258

Гаага 60 Гадяч 138, 199 Галич 77, 153Галичина 76, 77. 138, 148, 156, 162.

174, 180. 205, 223, 276, 277, 295,373, 387, 399. 436, 442

Галле 364, 368, .369, 393 Гамільтон 450 Гарлем 107-1П Геркунамул 36 Глухів 220Голландія 60, 118, 138Городите 318Греція 34. 37, 70, 156, 268,

269, 468Грушів 78, 136, 143, 145, 366, 267

Д анія 138, 469 Двірець 91 Дермань 154 Д ерпт 371 Джерсі-сіті 429 Джубрівці 220Дніпро 58, 63, 70, 86, 90, 359, 384,

452, 462 Д ніпропетровськ 332 Дон 58 Д онецьк 332 Дрогобич 477 Д ю нкерк 95

Едмонтон 432, 446, 450, 451Еллада 34Емс 244Ерфурт Ю9Естонія 131

До покажчика не включено назви Україна та Київ, шо часто зустрічаються в тексті.

4 ! ) 0 г к о I ■ |> А <І> 1Ч 11 и ІІ 11 OK л VI! Ч 11 It

Європа /7, J5, 70, 72, 100, 101, 106, 1 0 8 -n o , 118-^121, 125, 138, 141,185, 207, 268, 271, 283, 285, 368, 369, 373, 383, 385, 389, 391, 408, 409, 412, 413, 417, 419, 421-423, 436, 440, 462. 466, 477

Є вфрат 28 Є гипет 28, 29, 34, 39 Єрихон З !Єрусалим 32-34, 40, 263, 265

Ж енева 245. 249, 403, 409 Ж итомирщ ина 163

Заблуді в 137 Закарпаття 78, 136, 366 Зальцведель 373 Запоріжжя 55 Золочів 162

Івано-Ф ранківш ина 392 Ізраїль 28, 31, 275, 469 Індія 31 Ірландія 468Іспанія 47, 99, 118, 130, 138, 468 Італія 118, 138, 468Й орктон 446Кабак 63 Каїр 23, 29 Калатида 29К ам’янець-П одільський 300, 303-

308, 311, 319, 383, 477 Канада 17, 18, 60, 272, 283, 285, 372,

387, 39!, 404,4!!, 419, 427-453, 468 Канів 37!Карпати 58 Карпатська Русь 78 Катеринослав 293, 297, 298, 304,

314, 319, 369, 374, 383 Кафа 165 Кельн 108 Кенія 468Китай 29, ЗО, 104 105, 119 Кнютаж 407Коломия 369. 381, 382, 392, 477 Конотоп 234, 252 Константинополь 74 Краків 78, 132, 135-137, 364, 365,

367, 393, 442 Кремінець 154 Крилос 77, 152, 153 Крим 58, 59 Крит, о. 22, 103, 104 Кролевець 297 Крути 407 Кумран Хірбет 32 Курдистан 28 Куюнджик 28

Латвія 468Л ейпциг 364. 368-372, 381, 382

Л енінград 117 Литва 137, 468 Лозанна 283, 412, 436 Лондон 33, 60, 101, 121, 272, 281-284 Лохвиця 318 Луцьк 154 Люблін 148, 364 Лю ксембург 468 Львів 77, 132, 133, 140-142, N4,

148-155, 158, 174, 180, 181, 186, 191, 207, 249, 271, 276, 281, 332, 333, 353, 382, 386, 419, 421, 430, 442, 477

М адрид 271М айнц /07, 109, 110, 112-114, 116,

117, 120 Мальта 271 М ассачусетс 121 М елітополь 50, 55 Мертве море 25, ЗІ, 32, 34, 40, 261 М иколаїв 292 М линів 271 Могилів 171М огилів-П одільський 297 Молдова 149, 168 М онтекассіно 35М осква 46, 61, 90, 120, 121, 128. 129,

131, 134, 137. 143, 146, 150, 156, 159, 168, 169, 174, 179, 193, 211, 220, 267, 268, 271, 274, 285, 287, 292, 294, 295, 311, 322, 331, 336, 345, 359, 373

М отронівка 277 Мусул 26Мюнхен 18, 364, 377. 384, 386, 388,

390, 392, 416,417

Н аїра 27 Нідерланди 468 Ніжин 273, 407Німеччина 17, 18, 101, 117, 118, 120,

138, 146, 162, 207, 265,364-394, 404, 411. 417, 418,434. 462

Ніневія 26 Новгород 48, 57Новгород-С іверський 76, 159, 172Новий Ульм 386, 392Новоросійськ 368Нойш тадт 364Норвегія 468Н ью -Й орк 416, 417

Одеса 207, 231, 291, 292, 314, 332, 477 О лександрія 36, 265 О піш ня 477Острог 154-157, 170, 207, 267-272 Острогозьк 258

Пакуль 163Палестина 31, 42, 181, 195, 262, 269

гк<) П>л<і >і ч і і и і і і к ) к . \ ; к ч и к 4!» І

Париж 18, 27, 60, 91, U3, 396-424 Пергам 23П еремиш ль 153, 220, 430 П ересопииця 91, 220 Переяслав 252Петербург (Петрофад) 46, 128, 134, 150,

159, 200, 213, 232, 234, 236, 246, 270, 271, 273, 274, 293, 294, 297, 369

Плетениці /62 Поділля 208, 307, 338 Позняки 3/8 Полісся 57 П олоцьк 207 Полтава 159, 273, 297 Польш а 33, /З /, /99, 232, 237, 24/,

374, 398, 404, 428, 462, 463, 468 Помпея 25. 36 Португалія 138. 468 Почаїв /54. /57, /58, /70 Прага 87, /06, 267, 383, 444 Проскурів 303

Радомишль /63, /64 Радянський Сою з (див. С РС Р) Регенсбург 364, 436 Реймс 87, 90, 9/, 396, 397 Рига 23/Р\т34, 58, /85, 286, 4/8 Рівне 442 Рівненщ ина 9/Ріджайна 432 Ромба 40/Росія 44, 48, 53, /20, /29, /50, /62,

/74, /99, 2/8, 230-232, 237, 252,276, 369, 398, 428, 462. 463. 468

Роттердам 33 Рохманів /54. /58, /70 Румунія 404, 428

Саксен гауз 387 Салоніки 29 Самбір /54 Сан-П ельтен 283 С ан-Ф раниіско 59, 60 Сарсель /8, 417-419, 42/Саскачеван 430 Седнів 2/5 Сена 398 Сен-Л іс 397 Сербія /49 Серпухов 325 Сирія 28 Сімферополь 332 Сінай 25 Сіон 275Слобожанщ ина 59, 60 Словаччина 283, 468 Словенія 468 Сміла 297

Смотрич 304, 307С РС Р /ЗО, 384, 4//, 434, 446, 462, 465 Стокгольм 28/Страсбург / /0-/14, 1/7 Стрятин /52-/54, /62, /64 СШ А /2/, 285, 39/, 404, 4 / / , 4/4,

430, 436, 449, 468

Тарнів 280 Тигр 26, 28 Тифліс 23!Торонто 286, 4/9, 443, 446, 448, 450 Туреччина 23, 59. 268, 398, 468 Турін 29 Турнаут /2 /Тячів /36

Уганда 468 Угорців /52, /54 Угорщина 72, /38 Ужгород 332 Узбекистан /31 Ульм 364 Унів /52, /53, /70 Урарту 28

Ф арос 265 Ф ест /03 Фіви 25 Ф інляндія 232 Ф ландрія /02 Ф ра й н ш тадт З 73 Ф ранкфурт-на-М айні 1/4, /20 Ф ранція /7,/8, 33. 59. 72. 85- 88, 90,

/18, 120, 138, 23!, 396-424, 462, 468 Ф юрт 385

Харків 90, /59, 235, 236, 246, 292, 297, 3/4, 322, 332. 333. 337. 338. 354. 477

Херсон 47, 55, 62, 62, 66, 70, 266 Хмельницька обл. 9/Хозарія 266 Холм 282. 283, 399 Холопків 64

Черкаси 297 Чернівці 249, 332Чернігів 76. /59. 170-/72, 200, 220, 249 Чернігівщ ина 163, 273 Чехословаччина 374, 404 Чжоу ЗО Чилі 469

Ш вейцарія 283, 468 Ш веція 469 Ш тробське Плесо 283

Японія 468 Ярослав /57 Ясси /72

4 ‘)2 І І О К Л Ж Ч И К ІИ1ДЛИІІИЦТІІ Т л ДІ>УКЛІТ,ІИ.

ПО КАЖ ЧИ К ВИ ДА ВН И Ц ТВ ТА ДРУК АРЕН Ь

“Абетка” 477Академії наук видавництво 329 Арсенія Ж елібовського

друкарня 15!, 152 “А ф іш а” 477

“ БАО” 477 “ Березіль” 333 Благодійне товариство

з видання загальнокорисних та дешевих книг 297

“ Б оян” 297 “ Будівельник” 332

“Вернигора” 297, 298, 308, 374 "В еселка” 252, 332 “ Видавництво робітничо-

селянського уряду України” 327 “ Видавництво Української М олоді”

382-383“ Виша ш кола” 331-333, 353, 355, 357 “ Відродження” 477 “ Вік” 297, 474“ Вільм Кловес і си н и ” друкарня 284 “ Вільна С пілка” 380 “ Волинь” (Канада) 449 “ Волинь" (Рівне) 442 “ Всеувито” 297, 301, 309 Всеукрвидав 328 “ Вукоспілка” .380

“ Гарт” 328 “ Гомін України" 448 “ Громада” 409. 418 Гутенберга друкарня 11 4 -116

Державне видавництво РРФ С Р 343 Державне видавниче об 'єднання

України (ДВОУ) .Ш Держвидав України 328, 329 Держлітвидав 330, 372 Держмедвидав 328 Держсільгоспвидав 328 Держтехвидав 328 Держфінвидав 329 Д ерм анськадрукарня /57 “Дешева книж ка” 386 “Д звін” 297, 298, 306, 308, 321, 374 “Діалог” 450 “Д н іп ро” 332“Д ніпрова Х виля” 389, 394 “Д ніпросою з” 374 “Дністер” 304 “Д онбас” 332“Д рукарь” 293, 294, 297, 308, 321

“ Екклезія” 448

“ Європа” (друкарня) 450

“ Здоров’я ” 332 “ Знання - то сила” 380 “ Знання" 328 "Золота Брама” 385

Йосипа Ш умлянського друкарня 151, 152

"К альварія” 477 “ К аменяр” 332 "К анадська П івнічно-Західна

С пілка” 430 К иєво-П ечерської лаври друкарня

1 5 9 -т Київського університету

друкарня 203—210 “ К арпати” 332 “ К нига” 345“ К нигоспілка” 309, 328, 348 “ К осмос” 328, 380 Костера друкарня 107- Ю9 Крилоська друкарня 153,

162, 183 "К р и н и ц я” 297, 298, 309, 321 Кульженка друкарня 319

"Л ибідь” 134, 168, 252, 333, 372 Літвидав 329"Література і мистецтво” 328 "Літопис У ПА” 450 Лубковського друкарня 327 Львівського ставропігійного

братства друкарня 149—150

“ М аяк” 332 Медвидав 330 Металвидав 329 “ М истецтво” 329, 330, 332 Михайла Сльозки друкарня 150, 151 “ Молоде ж иття” 388, 393, 394, 417 “ Молодий більш овик” 328, 329 “ М олодь” 329, 332 “ М узична Україна” 252, 332

“ На варті” 328 “ Наукова думка” 314, 332 Націоналістичне видавництво

в Європі 413-415 Нацменвидав 329 "Н аш а культура” 412, 436-442 "Н ова Україна” 380

М О Н А Ж Ч І І і ; І Я І Д Л І І І І І І Ц г и ТЛ ДІ ' МЇ Л Р К І И. 4 9 3

Новгород-С іверська друкарня 171-173

“ Нове Ж и т і я ” 442 “ Новий Ш лях” 448

“О береги” 252 “О ко” 477 Олени Теліги

видавництво 296 Ольги Д якової

видавництво 380, 393 “ О рлик” 387, 388 “О снова" 333Острозька друкарня 154-157

Перша К иївська друкарська спілка 291

Перша українська друкарня у Ф ранції 409-413

Політвидав України 330, 332 “ Політлітература” 329 Почаївська друкарня 157-159 “ П рапор” 332, 333 “ П робоєм” 444 “ П рогрес” 331 “ Пролетар" 328, 337 “ П рометей” 385, 386 “ П ром інь” 297, 332, 333 “ П росвіта” (мережа видавництв)

297, 298

“ Радянська У країна” 332 "Радянська ш кола” 328, 332 “ Радянський письм енник” 329,

330, 332 “Ранок" (Канада) 432 “ Ранок” (Україна) 477 “ Ратай” 380 “ Реклама" 332, 333 “ Рідна Стріха" 297 “ Руська друкарня” 430 “ Руська книгарня” 432

“Світ" 333 Сільгоспвидав 329 “С іч" 333 “С іяч” 297, 308 “Славута” 450 “С лово” 32!“С ою з” 297Стрятинська друкарня /52,

153, 157 “ С яйво” 309, 374

“Таврія” 332 “Техніка” 332 “Торнадо" 477 “Тризуб” 444-446

Угорцівська друкарня 162 “Українська видавнича

сп ілка” 432, 433 “Українська Громада” 297 “Українська кустарна сп ілка” 380 “Українська накладня" 369, 379,

381, 382 “Українська преса” 436 “Українська студентська

сп ілка” 380 “Українська Трибуна” 385 “Українська Ш кола” 308 Українське видавництво

в Катеринославі 297, 298,304, 369, 374, 380, 382

“Українськекнигознавство" 380

“ Українськенародознавство" 477

“Українське Слово" 377-379 “Український Друкар" 402 “Український комітет” 297 "Український робітник” 32^ Укрвидав 330 Укрдержтехвидав 330 Укрмашвидав 329 Укроргвидав 329 Унівська друкарня 153, 154, 162 "Урожай" 332 “УСДРП" 380

“Ф енікс" 421, 477 “Ф оліо” 477

“ Центр Є вропи” 141

“ Час” 168, 291, 297, 308, 309, 321, 333, 337

“ Червоний ш лях” 328 Череповського видавництво

і книгарня 297, 308 Чернігівська друкарня 169, 170-174 Чоколова друкарня 255, 319 “ Ш лях освіти” 328, 337

Ю рвидав 329

Яра Чумака видавництво 450

4 9 4 s i MMAUY

S U M M A R Y

Presented book, which shows the history of a handwritten and printed work of a human is the first publication in Ukraine deal­ing with the problem with such a skill and scrupulousness. The author is a well-known Ukrainian scientist, writer, journalist and publisher, who has enormous experience in the sphere of Mass Media and book-publishing.

The survey o f Ukrainian and world publishing matter develop­ment begins 2000BC and ends today. The material is shown on the back-ground of a certain period of the life of those individuals who chose this difficult and responsible craft as the sense of their existence. The influence of a book on public opinion is shown as well.

So, the subject m atter of this edition is the history of crea­tion, spread and usage of different kinds of publishing produc­tion, mainly books, and the results of their functioning.

Publishing and editing as a profession appeared much earlier than journalism. For centuries handwritten and printed books were the only means of communication on the Earth.

The author looks upon ancient times when the first writing and the first alphabets appeared as the beginning of the publish­ing matter. Those were the times when the first people learnt to leave their thoughts and ideals to their off-springs. The first form of printed production, according to the author, are the texts which were carved with the help o f pictures (symbols) or early alpha­betical sings on different material: stone; clay, wooden or copper tablets; animal bones; bamboo; papyrus; parchment or paper.

The study o f publishing m atter started not so long ago and at the beginning it had a typical scheme: the history of writing; hand­written manuscripts of ancient and medieval times; the history of the art o f printing since the appearance of printing press (XV century).

The main attention was paid to the forms of the books, to the craft of copyists and to the technical means of the bookcreation. Very seldom the investigators gave a thorough analysis of the con­tents of the books and their functions. Surely the communicative aspect of the printed production of that time was underestimated.

SlMMAItY 4 0 5

In this edition the history of the publishing m atter is being examined from the point of view of a dual nature of a book; as a materia) con struction and as a carrier o f certain amount of know­ledge and ideas. The author also paid great attention to the mode of life of a certain published item, to its influence not only on an individual, but on social process as well.

This is the first attempt to create an investigation based on totally new approach, quite different from the previous one, where the obsolete dogmas and ideological conceptions were the main basis. Presented edition is the first in Ukraine where the history of both Ukrainian and world publishing m atter is based on un­known archive data.

The book consists of an introduction, seventeen main themes, each of them divided into paragraphs which also have their own subdivisions. The method of a chronological approach is the main one; each theme clarifies a certain period in the history - begin­ning with the first hand-written books in the East, Asia and Eu­rope up till the modern condition of publishing m atter in inde­pendent Ukraine.

As a lot o f Ukrainian books were created and spread abroad, several themes which describe main steps o f Ukrainian publish­ing m atter in Germany, France and Canada (where a lot of Uk­rainian emigrants lived and still live) are included into the book. The material used in it is exclusive as it was gathered during the long-termed studies of the author in the above mentioned coun­tries, mainly in the archives.

The peculiarity of this book is its illustrations. They present the copies of rare publications which appeared in different coun­tries. The book also contains the portraits o f famous people who served the confirmation of a written and printed word. Three in­dexes - of names, geographical names and publishing and print­ing houses — give a reader useful information in the alphabetical order.

This publication is for students of the journalist department and the department of the art of publishing as well as for those who are interested in history, literature and culture.

Навчальне видання

ТИ М О Ш И К Микола Степанович

ІСТОРІЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Видання друге, виправлене

К о м п 'ю тер н а верстка О лександр Ш айніков Х удож н и к о б к л а д и н к и О лексій С итник Т ехн іч н и й р ед а к то р Я р о слав Тимош ик

К о р е к то р А ліиа Тимош ик

Ф о р м а т 84x108 1/32. О б л -ви д . ар к 31,2 . Зам . № 7-1165

Н ауко во -ви д авн и ч и й ц ентр “ Н аш а культура і н ау к а”А /с 1, К и їв -107, 04107

Е лектрон н а адреса: nkin@ ukr.net С в ід оц тво про держ авну реєстрац ію : Д К № 719 від 17.12.2001

В іддруковано з о р и г ін а л -м а к е ту ви д авн и ц тв а н а п о л ігр аф ічн о м у п ід п р и єм ств і ЗА Т “ В 1П О Л ”

03151, К иїв, вул. В оли н ська, 60, С в ід о ц тво про в н есен н я до Д е р ж а вн о го реєстру

С е р ія Д К № 7 5 2 від 27 .12.2001

Тимошик Микола Степанович

Д октор філологічних наук, професор, академік АН вищої школи України, завідувач кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київсько­го національного університету імені Тараса Иіевченка.

Член Національних спілок журналістів і письмен­ників України. Лауреат премій ім. І, Огієнка та Я. Іаль- чевського, [олова Фундації ім. митрополита Іларіона

(Огієнка). Д иректор НВЦ "Наша культура і наука".Народився 18 січня 1956 р, в селі Данина Ніжинського

р-ну Чернігівської обл. 1978 р, закінчив факультет жур­налістики Київського університету

Працював кореспондентом, завідувачем відділу голо­вним редактором у чернівецьких газетах "Радянська Буко­вина", "Молодий буковинець". Д ерж комвидаві України, видавництві "Либідь", З 1999 р, - на викла;,'іацькій роботі,

З лекціями і науковими повідомленнями виступав на за ­прошення наукових, навчальних та освітніх закладів у Вели­кобританії. Бельгії. Ізраїлі. Іспанії, Кана/ді, Китаї, Німеччині, Польш,і, Румунії, Сербії, Франції, Швейцарії, Швеції.

Автор низки науково-популярних книг, монограф ій, п ідручників і посібників . З поміж них: "Голгофа Івана Огієнка" (1997, 230 с,), "Її величність - книга" (1999, 308 с,), "Лишусь навіки з чужиною,,," (2000, 548 с.), "Історія видав­ничої справи" (2003. 2 -ге вид, 2007, 496 с.), "Видавнича справа та редагування" (2004, 224 с.), "Видавничий бі.знес" (2005, 328 с,), "Книга для автора, редактора, видавця" (2005^ 2 -ге вид, 2006, 560 с,)

Упорядник, автор передмов, коментарів і видавець більше двох десятків книг з різних ділянок українознавства.

Ведучий авторських програм по Національному ра/діо: "Божа іскра Івана Огієнка" (1996-1997), "На перехрестях долі" (19 98 -199 9), "С торінками історії" (2002 -2003), "Запізніле вороття" (2003, 2005),