Виконав:

Студент ІІІ курсу

Філософського факультету

Спеціальності політологія

Групи ФФІ-31с

Коваль Микита

На сучасний момент у світі діють три

моделі виборчих систем:

• мажоритарна,

• пропорційна• змішана.

Розмежування між цими моделями полягає в

різних політичних цілях:

Мажоритарна система -передбачає голосуваннявиборців за кандидатів;

Пропорційна – голосування за партії;

Змішана – синтез принципівдвох попередніх виборчихсистем.

За такої системи переможцем на виборах вважається

той кандидат, який набрав більшість голосів.

Ця більшість може бути абсолютною або відносною,

залежно від чого розрізняють мажоритарні системи

абсолютної і відносної більшості.

Переможцем вважається той кандидат, який набрав не

менше, ніж 50 відсотків плюс один голос усіх голосів виборців, що

взяли участь у голосуванні.

У тому разі, коли жоден кандидат не набирає абсолютної

більшості голосів, проводиться другий тур виборів, у якому беруть

участь лише ті два кандидати, що зібрали у першому турі найбільшу

кількість голосів.

У другому турі переможцем вважається той кандидат, який

набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник.

Перемагає той кандидат, який отримав більше голосів, ніж

решта кандидатів, кожен окремо.

За цією системою, вибори можуть проводитись як в

одномандатних, так і в багатомандатних виборчих округах.

При одномандатних округах територія країни поділяється на

таку кількість виборчих округів, що збігається з числом членів

парламенту, яких обирають.

Від кожного округу обирається по одному депутату, який

отримав на виборах більшість голосів.

В той же час мажоритарна система за кінцевими результатами є

не досить справедливою, оскільки значно деформує волю

виборчого корпусу.

Прикладом цьому є підрахунок загальнонаціональних результатів

голосування. За цієї системи значна кількість голосів втрачається, що ставить під

сумнів реалізацію принципу загального виборчого права.

Таким чином, найбільш несправедливою

можемо вважати систему відносної більшості, де має

місце парадоксальний факт: чим менше голосів

отримав переможець, тим більше голосів поданих за його конкурентів втрачається.

До значних вад мажоритарної системи зараховують і

сприяння становленню занадто великої багатопартійної

системи.

Цей факт свідчить про відсутність гарантій з

приводу формування стабільного уряду, що у своїй

діяльності спирався би на надійну парламентську

більшість.

Наведені недоліки мажоритарної

системи долає система пропорційного

представництва.

Застосовується в багатьох країнах Європи.

Місця в парламенті отримуються партіями

або виборчими блоками пропорційно кількості

поданих за них голосів.

За цієї виборчої системи виборці голосують

за політичні партії чи виборчі блоки і меншою

мірою орієнтуються на конкретну особистість.

Одного разу виборець

обирає партію чи виборчий

блок, які попередньо

визначають список своїх

кандидатів.

Іншого разу- не тільки партію чи

виборчий блок, а й зазначає, кого

саме із запропонованих ними

кандидатів він обирає

(преференційний принцип).

Основна ідея пропорційної виборчоїсистеми полягає в наступному: кожна партія

отримує в парламенті число мандатів, пропорційне числу голосів виборців, що

підтримали список її кандидатів.

При запровадженні цієї системи втрата голосів

під час підрахунку результатів виборів значно

зменшується.

Також вирішується питання надмірної кількості

партій шляхом встановлення так званого “бар‘єру

активності”.

Бар’єр призводить до усуванняслабких партій від розподілу мандатів, а саме партій, які не мають достатньоїсоціальної бази, а відтак – належноїпідтримки в суспільстві.

Але і за цієї системи проблема

втрати голосів має місце, оскільки

при розподілі мандатів відсотки

слабких партій переходять як

“дивіденди” партіям, які подолали

бар‘єр.

Однак пропорційна

система надає можливість

таким партіям отримати

реванш шляхом створення

виборчих блоків.

Пропорційна виборча система сприяє становленню

багатопартійності.

Вона поширена у країнах з давніми парламентськими

традиціями, високим рівнем політичної культури населення -

Австрії, Бельгії, Данії, Італії, Люксембурзі, Норвегії, Швеції та ін.

До недоліків пропорційної системи часто

зараховують:

проблему представництва інтересів національних

меншин

проблему ідентичного відтворювання етнічного

суспільства в парламенті.

втрату тісних зв‘язків депутата з виборцями та регіонами.

Однак, з іншого боку, керівництво

партії (блоку) може таким чином провести

в парламент невідомих широким колам

осіб, котрі, будучи професіоналами в

різноманітних сферах, в змозі компетентно

брати участь у розробці законів і контролі

за їх виконанням.

Але може скластись і зворотна ситуація.

Створення виборчого списку тут, відбувається на партійних

засадах, з наданням права включення до списку безпартійних осіб, які

поділяють позиції передвиборчої програми такої політичної партії абовиборчого блоку політичних партій.

У випадку, якщо подібна можливість не

передбачена законом, маємо порушення пасивного

виборчого права.

Безумовно, позитивним аспектом пропорційної

виборчої системи є становлення та подальший розвиток

політичної структуризації суспільства.

Особливістю пропорційної виборчої системи

порівняно з мажоритарною є:

відмова від індивідуальних програм розвитку

держави і суспільства;

як наслідок, парламентар є політичним

представником-носієм колективної передвиборчої

програми і сприяє поглибленню інтеграційних

процесів в суспільстві.

Змішаної виборчої системи - є результатом

комбінування попередньо названих систем і має на меті

поєднання їх переваг.

Разом з тим вона отримує у спадок і всі їх недоліки.

Характерним прикладом змішаної

виборчої системи є виборча система ФРН, де:

одна половина депутатів Бундестагу (нижньої палати

парламенту) обирається за мажоритарною системою;

друга - за пропорційною згідно зі списками кандидатів,

які пропонуються партіями.

Як показує світова практика,

універсальної виборчої системи не існує.

Таким чином, запровадження

змішаної виборчої системи зазвичай стає

механізмом, що допомагає виявити

найбільш прийнятну виборчою систему

для певної держави.

В залежності від ситуації недоліки

можуть стати перевагами і навпаки, оскільки

одна й та ж сама система може діяти по-різномув різних політичних умовах і ситуаціях.

Згідно Закону України «Про вибори

народних депутатів України» від 25

березня 2004 року попередня змішана

виборча система була замінена на пропорційну.

Отже, можна стверджувати, що в кожній з

виборчих систем є і свої переваги, і вади. Цим

багато в чому пояснюється велике їх розмаїття у

сучасному світі.

Виборча система, впливає на всі інститути політичної

системи країни. І потрібно розуміти, що обрання виборчої

системи – це постійний пошук, і однією з умов його успіху є

вивчення світового досвіду в цій галузі.