Булана Олександра (Bulana Olexandra)

Молодший науковий співробітник

Інститут економіки та прогнозування НАН України

Надання субсидій за нормами СОТ та державної допомоги згідно правил ЄС:

нормативно-правове регулювання та практика застосування

Giving subsidies at the WTO and state aid in EU:

legal regulation and practice of application

Статтю присвячено аналізу вимог СОТ та правил ЄС стосовно державного

субсидування економіки. Визначено обмеження, що встановлюють дані правила, для

здійснення державної підтримки. Доведена наявність нерівноцінних вигод для різних

країн від впровадження правил ВТО.

The Article is devoted to the analysis of requirements of WTO and rules of EU

concerning to the state subsidizing of economy. The author described the certain restrictions

for realization of the state support which are established by the given rules. It has been

grounded that the benefits of WTO rules realization were not equivalent for the various

countries.

Світова організація торгівлі, на даний момент, є основним регулятором

міжнародної торгівлі. Окрім лібералізації митних тарифів та зменшення нетарифних

бар’єрів СОТ також встановлює обмеження і щодо деяких аспектів внутрішньої

економічної політики, що можуть мати вплив на світову торгівлю товарами та

послугами. Зокрема в нормах СОТ встановлюються правила для державної підтримки

економіки. Інше міждержавне об’єднання – Європейський союз ще з 1958 року

намагається контролювати здійснення державної підтримки економіки серед своїх

членів. І хоча норми СОТ та правила ЄС є подібними, вони не ідентичні. Членство у

СОТ та намагання інтегруватися до ЄС вимагає від України узгодження державної

підтримки економіки з правилами цих організацій.

1

Метою даної статті є дослідження вимог СОТ та ЄС стосовно державної

підтримки економіки та вивчення практичного досвіду їх застосування.

Дослідженню проблем здійснення політики державної підтримки економічного

розвитку в умовах членства в СОТ присвячено багато робіт зарубіжних та вітчизняних

авторів. Зокрема, серед зарубіжних авторів даною проблемою займалися: Брандер Дж.,

та Спенсер Б., Болдвін Р., Гросман Дж. та Хелпман Е., Кругман П., Родрік Д. та інші.

Серед українських авторів дослідження в даному напрямку проводили: Амоша О. І.,

Кабанов А. І., Стариченко Л. Л., Запатріна В. І., Сіденко В. Р. тощо.

В даній статті термін “субсидія” буде вживатися в розуміння Угоди по субсидіям

та компенсаційним заходам, що діє в рамках СОТ [2]. Згідно з даною угодою до

субсидій відносяться заходи, що надають перевагу вітчизняним підприємствам

порівняно з іноземними. Щоб захід з державної підтримки економіки вважався

субсидією, має бути наявною умова фінансового сприяння та існувати вигода від її

надання. Субсидії можуть надаватися у формі бюджетного фінансування, пільгових

кредитів, податкових пільг, державних гарантій, державних закупівель на пільгових

умовах тощо.

Основною характеристикою субсидії згідно правил СОТ є міра її селективності

або адресності. Це означає, наприклад, що якщо в одній країні-члені СОТ податкові

ставки нижчі ніж в іншій, то це не буде субсидією. Але якщо в межах однієї країни

рівень оподаткування залежить від галузі економіки, типу підприємств (наприклад малі

підприємства) чи розташування в певному регіоні, то такі податкові пільги будуть

вважатися адресною субсидією. Залежно від того, чи є субсидія адресною та рівня її

впливу на торгівлю з іншими країнами-членами СОТ, вона може бути забороненою,

дозволеною або спричинити застосування компенсаційних заходів [2]. На рис. 1

зображена класифікація субсидій згідно Угоди СКЗ в рамках СОТ.

2

Рис. 1. Класифікацію субсидій в рамках СОТ

Джерело: автор. На підставі Угоди про субсидії та компенсаційні заходи, що діє в рамках СОТ

В Європейському Союзі субсидії можуть надаватися двома способами: зі

структурних фондів, що формуються зі спільного бюджету ЄС, та так звана “державна

допомога”. Рішення про надання субсидій зі структурних фондів приймається під час

формування бюджету ЄС та надаються вони для подолання відсталості найменш

розвинених регіонів Європейського Союзу. Таким чином, фінансування з структурних

фондів є різновидом міждержавної підтримки, а не державного субсидування

економіки в традиційному розумінні.

3

В той же час, під державною допомогою розуміється надання з бюджету країни-

члена ЄС фінансування певному підприємству, або надання йому податкових пільг чи

застосування будь-якого іншого інструменту субсидування економіки. Тобто рішення

про надання державної допомоги приймається на рівні окремої країни-члена ЄС та за

рахунок бюджетних коштів цієї країни, але при цьому кожна така допомога повинна

бути узгоджена з Єврокомісією.

Регулювання в сфері надання субсидій в ЄС цілком узгоджується з правилами

СОТ, але має свої особливості. В законодавстві ЄС поняття “субсидія” (subsidy)

визначається терміном “державна допомога” (state aid). Основи регулювання надання

державної допомоги та система контролю за нею в Євросоюзі були закладені в

Римському договорі про заснування Європейського співтовариства. У відповідності до

вимог ст. 87 Римського договору, надання державної допомоги є несумісним з

існуванням спільного ринку за виключенням окремих випадків, передбачених у

договорі. Єврокомісія має повноваження вирішувати, чи підпадає допомога, що

запроваджується в кожній країні-члені, під зазначені випадки. Дані виключення

сформульовані в загальній формі, наприклад “підтримка економічного розвитку

територій, де рівень життя є особливо низьким, або в яких спостерігається високий

рівень безробіття”, а тому Єврокомісія має широкі повноваження стосовно визначення

того, що є сумісним з існуванням спільного ринку. В зв’язку з цим, Єврокомісія

наділена правом розробляти нормативні документи, в яких формулюються критерії та

вимоги для конкретних видів державної допомоги.

Правила надання державної допомоги в ЄС дозволяють застосовувати

різноманітні інструменти державної підтримки. Категорично неприйнятними є лише

субсидії, заборонені відповідно до вимог СОТ. Щоправда, в Євросоюзі намагаються

обмежувати надання державної допомоги для фінансування поточної діяльності

підприємств, для великих підприємств, що розташовані у багатих регіонах ЄС та

галузевої (вертикальної) допомоги.

4

Залежно від об’єкту спрямування державну допомогу згідно правил ЄС можна

умовно розділити на горизонтальну, галузеву та допомогу на надання суспільно

значущих товарів та послуг, що показано на рис. 2.

Рис. 2. Класифікація державної допомоги в рамках ЄС

Джерело: автор. На підставі Vademecum Community Law on State Aid. // http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/studies_reports.cfm

5

Якщо порівняти класифікацію субсидій СОТ (рис. 1) та види державної допомоги

ЄС (рис. 2), то чітко видно, що горизонтальна державна допомога за правилами ЄС є

цілком співставною з дозволеними субсидіями за нормами СОТ. Так, горизонтальна

допомога в ЄС носить або неадресний характер (як допомога для підтримки зайнятості

або на навчання персоналу), або підпадає під виключення передбачені в рамках СОТ

(державна допомога на боротьбу зі змінами клімату та захист навколишнього

середовища, допомога на наукові дослідження та розробки, регіональна допомога).

Деякі з заходів галузевої допомоги, що надається в ЄС, можна віднести до

субсидій, що дають підставу для вжиття компенсаційних заходів. Так, наприклад,

державна допомога на порятунок та реструктуризацію підприємств очевидно має

адресний характер і не підпадає під перелік дозволених субсидій. Але правила надання

такої допомоги прописані так, щоб якнайбільше зменшити можливість виникнення

претензій з боку інших країн-членів СОТ.

Згідно правил ЄС даний вид допомоги поділяється на допомогу на порятунок

підприємства та на реструктуризацію підприємства. Надання державної допомоги на

порятунок підприємств передбачає, що вона може бути надана терміном на шість

місяців, аби покрити негайну потребу компанії в ліквідності і здійснити термінові

структурні заходи по відновленню життєздатності підприємства. Така допомога є

тимчасовою і надається на період, поки в компанії розробляється план

реструктуризації. Згідно правил СОТ одноразові заходи, що не здійснюються

регулярно та які запроваджуються для того, щоб надати час для розробки

довгострокових рішень та уникнення соціальних проблем, не можуть спричинити

застосування компенсаційних заходів [2]. Отже, надання допомоги на порятунок

підприємств згідно правил ЄС цілком узгоджується з нормами СОТ.

Допомога на реструктуризацію надається на підставі відповідного бізнес-плану,

в результаті реалізації якого повинна бути відновлена довгострокова життєздатність

підприємства. В плані повинні бути визначені період реструктуризації та затрати, а

також заходи, необхідні для відновлення підприємства. Такі заходи повинні

6

передбачати реструктуризацію як промислову, так і фінансову. Окрім того, для

надання такої допомоги необхідно підтвердити, що даний вид допомоги надається

вперше та обмежений необхідним мінімумом.

Основними вимогами для надання допомоги на реструктуризацію та порятунок

підприємства є наступні:

Фінансові труднощі. Підприємство має навести переконливі факти того,

що воно перебуває у скрутному фінансовому становищі, а також, що без державної

підтримки йому доведеться припинити свою діяльність.

Життєздатність. Підприємство на момент закінчення реалізації плану

реструктуризації повинно бути життєздатним без держпідтримки. Під критерієм

життєздатності розуміється певний рівень прибутковості.

Мінімум державної допомоги. Підтримка з боку держави повинна бути

чітко обмежена тим рівнем, яке підприємство не зможе покрити самостійно.

Наприклад, якщо реалізація програми реструктуризації може бути проведена за

рахунок продажу певних активів компанії, та держава може покрити лише різницю між

обсягом програми реструктуризації та вартістю проданих активів.

Компенсаційні заходи. Негативний вплив на конкурентне середовище

повинен бути обмежений компенсаційними заходами, наприклад продажем частини

активів, скороченням виробництва, продаж певного виду бізнесу, обмеження бар’єрів

для входження на ринок для інших підприємств.

Принцип «в перший раз – в останній раз». Це означає, що підприємство яке

отримало допомогу на реструктуризацію та санацію більше не зможе претендувати на

таку допомогу в найближчі 10 років, таким чином, воно отримує лише один шанс

провести реструктуризацію за рахунок державних коштів.

Згідно правил СОТ компенсаційні заходи до країни, що субсидує виробництво

певного товару, застосовуються у разі наявності серйозної шкоди від субсидії, тобто

якщо частка ринку субсидованого товару збільшується або залишається незмінною за

умов, за яких вона б, у разі відсутності субсидії, зменшилася б. Але наявність заходів,

7

що можуть компенсувати негативний вплив на конкурентне середовище, передбачених

при наданні допомоги на реструктуризацію підприємств дозволяє членам ЄС не

завдавати серйозної шкоди іншим країнам-членам ЄС або СОТ. Тому дотримання

вимог ЄС дозволяє з одного боку уникати компенсаційних заходів з боку інших членів

СОТ, а з іншого наявність вимог до подальшої життєздатності підприємства сприяє

результативності такої допомоги.

Регулювання державної підтримки економіки в СОТ та ЄС було зумовлено

однаковими причинами. Лібералізація торгівлі, зменшення митних тарифів та

нетарифних бар’єрів стимулювало уряди багатьох країн до пошуку інших інструментів

захисту та підтримки вітчизняних товаровиробників, таких як субсидування економіки.

Відповідно, лібералізація торгівлі в СОТ та поява спільного ринку в ЄС потребували

жорсткого контролю за наданням державної підтримки.

Але ЄС, на відміну від СОТ, намагається також контролювати результативність

здійснення державної підтримки своїми членами. Хоча кожний член ЄС в праві

вирішувати на які потреби будуть витрачатися державні кошти, Єврокомісія може

заборонити застосовувати певну державну допомогу, у випадку, якщо надання

допомоги не буде мати відповідних результатів. Для різних видів допомоги

результативність розглядається за різними критеріями. Так, як уже наводилося,

допомога на реструктуризацію підприємства вимагає, щоб після проведення санації

компанія була цілком життєздатною, а критерієм життєздатності є прибутковість. Для

допомоги на підтримку зайнятості обов’язковим є створення нових робочих місць, які

будуть існувати протягом кількох років після закінчення надання підтримки.

Результативність деяких видів допомоги на боротьбу зі змінами клімату оцінюється на

підставі скорочення викидів до навколишнього середовища. Ці критерії

сформульовано в загальній формі, а тому в кожному випадку відбувається оцінка

результативності конкретної державної допомоги.

Очевидно, що одних лише добре продуманих правил надання субсидій

недостатньо для того, щоб підтримувати конкурентне середовище в рамках СОТ та ЄС.

8

Необхідною є ефективна система контролю за субсидіями та компенсаційні заходи, що

відновлювали б статус-кво в разі наявності порушень. В ЄС та СОТ контроль

відбувається у різний спосіб.

В Європейському Союзі існує система попереднього повідомлення про заходи

державної допомоги. Це означає, що країна-член не може здійснити жодного такого

заходу до моменту повідомлення про нього Єврокомісії та узгодження з нею. Будь-яка

допомога, що впроваджується без згоди Комісії, є незаконною.

В деяких випадках держава має право не повідомляти Єврокомісію про державну

допомогу. Це стосується тих випадків, коли допомога є горизонтальною та її обсяг не

перевищує конкретно визначеної для даного виду допомоги величини. Так, наприклад,

допомога на проведення підприємством фундаментальних досліджень не може

перевищувати 20 млн. євро на рік, допомога для інвестицій в енергозберігаючі

технології – 7,5 млн. євро тощо.

Про будь-яку іншу державну допомогу член ЄС зобов’язаний повідомити

Єврокомісію. Для цього Єврокомісія розробила стандартні форми для всіх видів

допомоги. Якщо інформація про допомогу є неповною, то може бути запитана

додаткова інформація. Після чого два місяці триває перевірка запропонованої

допомоги. В цей період інформація про допомогу публікується в Офіційному журналі і

будь-яка зацікавлена сторона може надіслати свої коментарі. По закінченню терміну

перевірки Комісія виносить рішення, яке може бути позитивним, негативним та

позитивним, у випадку виконання певних умов. Всі рішення можуть бути переглянуті в

Європейському суді.

Механізм здійснення компенсаційних заходів у випадку застосування незаконної

державної допомоги в Європейському Союзі представлений у формі повернення

підприємством такої допомоги до бюджету держави, яка запровадила субсидію. Це

означає, що якщо Єврокомісія визнає державну допомогу незаконною та якщо на

момент такого рішення вона вже застосовувалася, то держава, згідно правил ЄС,

повинна здійснити все можливе для її повернення. При чому, окрім самої допомоги

9

підприємство повинно сплатити державі відсоток за користування незаконно наданою

субсидією. В таблиці 1 показана тенденція кількості рішень стосовно повернення

державної допомоги та обсяги такої допомоги.

Таблиця 1. Кількість рішень про повернення незаконної державної допомоги та її обсяги за

2000-2008 роки

  2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 (до 30.07.08) ВсьогоКількість рішень 16 20 23 10 23 12 6 9 7 126

Обсяг поверненої державної допомоги (млн. євро) 218 1125 1576 1230 6372,4 21,2 152 90,7 28,1 10814

в тому числі                    

поверненої отримувачем 16,7 962,1 1093,3 894,6 3963,4 14,2 94,5 78,5 27,4 7144,7

Втраченої через банкрутство

підприємства 201 76,3 63,3 0,7 870,9 0 45 2 0 1259,2відсоток   87 419,4 335 1538,1 7 12,3 10,2 0,7 2409,7

Джерело: за даними Єврокомісії, Report on State Aid Scoreboard, Commission of the European Communities // ec.europa.eu/comm/competition/state_aid/ studies_reports

В рамках СОТ існує зовсім інший механізм контролю за виконанням правил

субсидування економіки та інший механізм запровадження компенсаційних заходів. В

СОТ основним видом компенсаційних заходів є компенсаційне мито, яке накладається

у разі завдання певною країною серйозної шкоди галузі одного члена СОТ в результаті

надання субсидій.

Члени СОТ зобов’язані повідомляти про застосування дозволених субсидій для

того, що інші країни могли оцінити відповідність субсидії встановленим умовам і

критеріям. Вони мають право запитувати додаткову інформацію про субсидію, а у

випадку, коли вони вважають, що така підтримка шкодить їхнім товаровиробникам,

вимагати проведення консультацій [2].

Компенсаційні мита можуть бути запроваджені лише по результатам

проведеного розслідування, що проводить уповноважений орган країни, галузі якої

завдається шкода в результаті імпорту товарів, виробники яких отримують державну

допомогу. Розслідування розпочинається після письмового звернення виробників

галузі члена СОТ щодо наявності негативних наслідків в результаті застосування

субсидії іншою країною. Окрім того, виробники у своєму звернення повинні навести

10

достатні докази наявності такого субсидування, істотної шкоди для галузі та причинно-

наслідкового зв’язку між ними. Розслідування може бути припинено без накладення

компенсаційних мит у разі, якщо уряд експортера погодиться скасувати або обмежити

субсидію, або експортер погодиться збільшити ціни таким чином, щоб шкідливий

вплив субсидії було усунуто.

У випадку якщо після завершення консультацій та здійснення розслідування

робиться висновок про наявність субсидії, то країною, якій завдається шкода від такої

субсидії, може бути накладено компенсаційне мито, розмір якого не повинен

перевищувати розмірів субсидії. Застосування компенсаційних мит на території інших

членів СОТ носить рекомендаційний характер. Накладення таких мит може бути

оскаржене у відповідності до законодавства того члена СОТ, що їх накладає.

Очевидно, що система контролю за наданням субсидій в рамках СОТ та ЄС має

ряд принципових відмінностей. Зокрема в ЄС жодна державна допомога не може бути

надана без згоди на те Єврокомісії. Це з одного боку значно збільшує обсяг

бюрократичних процедур в цій сфері, вимагає більших затрат та часу, але з іншого -

дозволяє Єврокомісії широко контролювати надання державної допомоги в країнах-

членах ЄС. В рамках СОТ такий механізм відсутній, натомість контроль за наданням

субсидій окремим членом СОТ здійснюється іншими членами виходячи зі шкоди, які

такі субсидії завдають для вітчизняних товаровиробників. Така децентралізована

система контролю за субсидуванням хоча й не створює такого бюрократичного

навантаження як у ЄС, але вимагає від усіх членів СОТ високої пильності та

компетентності. При чому хороші знання правил СОТ вимагаються не тільки від

державних чиновників, але й представників бізнесу, адже саме на підставі їхньої заяви

з наведенням обґрунтованих доказів можна розпочати розслідування щодо субсидій.

За статистикою СОТ таким інструментом як компенсаційні заходи в основному

користуються країни, що мають значний вплив на світову торгівлю. Так, у період з

1995 по липень 2008 року лише 14 країн застосовували компенсаційні мита. За цей

11

період зі 121 випадку запровадження компенсаційних заходів 50 перепадає на США, 23

– на Європейський Союз, 12 – Канаду, 8 – Мексику та 6 – Бразилію (рис. 3).

0102030405060

кіль

кіст

ь ви

падк

ів

Рис. 3. Застосування компенсаційного мита в країнах-членах СОТ за 1995-2008

(по липень) роки.

Джерело: Світова організація торгівлі: www.wto.org

З одного боку правила СОТ спрямовані на зменшення обмежень для країн у

проведенні заходів державної підтримки, а з іншого – на створення умов захисту

інтересів країн, у випадках їх порушення. Але на практиці виявилося, що ефективний

контроль за субсидіями конкурента потребує наявності більш-менш ефективного

та не корумпованого державного апарату, правової освіченості та широкої

поінформованості бізнесу для своєчасного та професійного виявлення ризиків

появи субсидованого експорту інших держав.

The effective control for subsidies demands the effective and not corrupted state

management, legal literacy of business, and also access to information resources for

duly and professional definition of risks of the subsidized export from other states.

В багатьох розвинених країнах проблеми інформованості та правової грамотності

вирішується у формі надання з боку держави субсидій на консультування експортерів

стосовно різних аспектів міжнародної торгівельної діяльності.

Ще однією проблемою в сфері регулювання субсидій в рамках СОТ є

асиметричність системи покарань. Мається на увазі, що запровадження

12

компенсаційних мит з боку “великої” країни, такої як США, ЄС, Японія тощо, по

відношенню до “меншої” країни фактично закриває останній доступ до великого ринку

збуту товарів галузі, що підпадає під покарання. Але аналогічні дії з боку “малої”

країни по відношенню до “великої” матимуть незначний вплив на галузь такої країни.

Запровадження компенсаційних заходів в інших країнах у випадку виявлення

субсидованого експорту носить рекомендаційний характер, а отже не є обов’язковим

до виконання. Часто це приводить до того, що “малі” країни взагалі не бачать сенсу

вдаватися до розслідувань проти субсидованого експорту з “великих” країн.

Таким чином ”на практиці система СОТ не має ефективного способу введення в

силу покарань за нечесні торгівельні акції, які в основному відображається на малих

країнах, що розвиваються. Очевидно, що якщо велика індустріальна держава здійснює

акції в глобальному масштабі, то і відповідь має бути глобальною” [1, 77].

Таким чином, вимоги до субсидування економіки в рамках СОТ та до державної

допомоги в ЄС є багато в чому подібними. В той же час, значно більш амбітні цілі

Європейського Союзу, що передбачають створення спільного ринку та перетворення

його на найбільш потужну економіку в світі, роблять вимоги ЄС більш суворими по

відношенню до результатів надання державної допомоги.

Основною відмінністю між регулюванням субсидування з боку СОТ та ЄС є

те, що для СОТ основним є незавдання шкоди іншим членам, а Єврокомісія може

відмовити своїм членам у здійсненні державної допомоги, коли вважає, що такі

заходи не будуть результативними.

The basic difference of subsidizing regulation in WTO and EU is that for WTO

the main arguement is absence of harm for other members, but Commission could

restrict the state aid measure if such aid were not be productive.

В результаті більш високої правової грамотності, доступу до інформаційних

ресурсів та більш ефективного державного апарату, розвинені країни значно краще

використовують компенсаційні заходи з метою захисту інтересів своїх виробників.

США, Європейський Союз, Канада, Японія, Китай, Бразилія та Мексика найбільш

13

часто застосовують компенсаційні заходи по відношенню до товарів з інших країн.

Тому потенційна небезпека розслідувань шодо завдання шкоди від субсидування

українських товаровиробників найбільш імовірна саме від цих країн. Так, наприклад,

після приєднання Китаю до СОТ у 2001 році, відбулося зростанням антидемпінгових та

антисубсидиційних розслідувань в вищезазначених країнах проти китайських

товаровиробників [3, 23].

Важливою передумовою підтримки виробників України є розвиток за допомогою

держави системи інформаційного забезпечення щодо конкурентних переваг, які

отримують товаровиробники інших країн; консультаційних послуг для підготовки

документів, необхідних для проведення антисубсидиційних розслідувань органами

державної влади в Україні та підвищення правової грамотності суб’єктів економічної

діяльності в сфері міжнародної торгівлі та правил СОТ.

Не зважаючи на те, що в рамках ЄС система контролю за порушеннями в

сфері державної підтримки та реалізації покарань є більш громіздкою та

бюрократизованою, вона є значно більш ефективною та справедливою по

відношенню до кожного члена ЄС незалежно від рівня його економічного впливу,

тоді як в СОТ вона є асиметричною з перевагою для більш могутніх країн.

Despite of more bureaucratical state aid control in EU, it is much more effective

and fair for each member of EU. It is not dependent on a level of member’s economic

influence. But in WTO it is dissymetric with advantage to the more powerful countries.

В результаті регулювання субсидування економіки з боку держави в рамках СОТ

надає більше переваг розвиненим країнам. Вони отримують більше вигод від

застосування дозволених субсидій, а також частіше застосовують компенсаційні

заходи для захисту своїх товаровиробників. В той час як інтереси менш впливових в

світовій торгівлі країн майже не захищені.

14

Література

1. Стиглиц Дж. Ю. Справедливая торговля для всех. Как торговля может

содействовать развитию. / Дж. Ю. Стиглиц, Є Чарлтон; пер. с англ. – М.: Издательство

“Весь Мир”, 2007. -280 с.

2. Угода про субсидії та компенсаційні заходи / Результати Уругвайського

раунду багатосторонніх торговельних переговорів: Тексти офіційних документів. – К.:

Вимір, 1998. – С.245-291.

3. Feenstra R. C., Wei Sh.-J. Introduction to “China’s Growing Role in World

Trade”. // NBER Working Paper – 2009 - №14716 – 36р.

4. Report on State Aid Scoreboard, Commission of the European Communities //

ec.europa.eu/comm/competition/state_aid/ studies_reports

5. Vademecum Community Law on State Aid. //

http://ec.europa.eu/competition/state_aid/studies_reports/studies_reports.cfm

6. www.wto.org

15