«Українська жизнь — то непочатий «Українська жизнь — то непочатий рудник, що лежить десь під землею, рудник, що лежить десь під землею, хоч за його вже брались і такі високі хоч за його вже брались і такі високі

таланти, як Шевченко; то таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки ще безконечний матеріал, що тільки ще

жде робітників, цілих шкіл жде робітників, цілих шкіл робітників на літературному полі». робітників на літературному полі».

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (1838-1918)(1838-1918)

Левицький був у важку, Левицький був у важку, войовничу, заогнену пору войовничу, заогнену пору тим, чого в таку пору і тим, чого в таку пору і

найрозумніші не найрозумніші не розуміють – був розуміють – був

артистом, творцем артистом, творцем живих типів… живих типів…

Іван ФранкоІван Франко

Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім — Нечуй) народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім’ї сільського священика.На сьомому році життя хлопця віддали в духовне училище при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов’янську мови; навчався успішно.

Після училища в чотирнадцятилітньому

віці вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.Закінчивши семінарію, І.Левицький працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов’янської мови, арифметики та географії. 1861 року

вступає до Київської духовної академії.

1865 року І.Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії (1865 —1866), в гімназіях Каліша (1866—1867) та Седлеця (1867—1872).

Одночасно з педагогічною діяльністю І.Левицький починає писати.

З 1873 року І.Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів; попав під таємний нагляд жандармерії.

1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе виключно

літературній праці.

До кінця життя І.Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці.

Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 1918 року. Поховано його на Байковому кладовищі.

«Писати треба так, «Писати треба так, як люди говорять!»як люди говорять!»

Іван Нечуй-Левицький показував Іван Нечуй-Левицький показував дивовижну твердість та категоричність, дивовижну твердість та категоричність, коли йшлося про українську мовуколи йшлося про українську мову

Письменник Письменник цінував Лєсковцінував Лєсковаа, Толстого, , Толстого, Островського, особливо ЩедрінаОстровського, особливо Щедріна, але , але вважаввважав,що ,що російська література російська література потрібна для Росії, а нам потрібна свояпотрібна для Росії, а нам потрібна своя

Живу мову він знав. Живу мову він знав. Помічав русизми, Помічав русизми, полонізми полонізми й будь-які іншомовні впливи й й будь-які іншомовні впливи й уникав їхуникав їх..

І. Нечуй-Левицький нІ. Нечуй-Левицький не терпів е терпів літеру літеру «ї»«ї», писав не, писав не «їх»«їх»,, аа «йих» «йих» і і т. т. іінн. . У заповітах вимагав, щоб так У заповітах вимагав, щоб так його друкували його друкували «на віки вічні»«на віки вічні»

ВиразВираз «старанно уникав» «старанно уникав» вважаввважав польським: польським: «Я сказав би: падковито «Я сказав би: падковито одмикував — це чисто народний одмикував — це чисто народний київський вираз»київський вираз»

Казав не Казав не «негативне»«негативне»,, аа «відкидне»«відкидне», , не не «позитивне»«позитивне», а , а «покладне»«покладне»

Увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами;

На відміну від своїх попередників, він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами;

Тонкий гумор.

І. Нечуй-Левицький І. Нечуй-Левицький написав більше 50 написав більше 50

літературних творів, у літературних творів, у яких змалював життя яких змалював життя

майже усіх верств майже усіх верств тогочасного українського тогочасного українського

суспільства. Проза суспільства. Проза письменника різноманітна письменника різноманітна

тематично і жанрово.тематично і жанрово.

Оповідання:Оповідання:o “ “ Гориславська нічГориславська ніч , або Рибалка Панас або Рибалка Панас

КрутьКруть “ “o “ “ Баба Параска та баба Палажка “Баба Параска та баба Палажка “o Збірка оповідань “ Старосвітські Збірка оповідань “ Старосвітські

батюшки та матушки “батюшки та матушки “(1881 р.)o “ “ Афонський пройдисвіт ”Афонський пройдисвіт ” (1890 р.) та ін. та ін.

Повісті:Повісті:o ““ Дві московки “(Дві московки “(18681868 р.) o “ “ Микола Джеря “Микола Джеря “((18718788 рр..))o “ “ Кайдашева сім'я “Кайдашева сім'я “(1879 р) o “ “ Бурлачка “Бурлачка “(1880 р.) o “ “ Причепа “ та ін.Причепа “ та ін.

Романи:Романи:o “ “ Хмари “Хмари “(1874 р.)o “ “ Над Чорним морем “Над Чорним морем “(1893 р.) o “ “ Князь Єремія Вишневецький “Князь Єремія Вишневецький “o “ “ Гетьман Іван Виговський “Гетьман Іван Виговський “

Драми:Драми:o “ “ Маруся Богуславка “Маруся Богуславка “o “ “ В диму та полум'ї “В диму та полум'ї “(1875 р.) o комедія “ На кожум'яках “ комедія “ На кожум'яках “ та ін.та ін.

Статті:Статті:o ««СвітоглядСвітогляд українського народу від українського народу від

давнини до сучасності» (давнини до сучасності» (18681868——18711871 рр.) рр.)

o Сьогочасне літературне Сьогочасне літературне спрямування» (спрямування» (18781878))

o «Українські гумористи й штукарі» «Українські гумористи й штукарі» ((18901890 р.) р.)

o «Сучасна «Сучасна часописначасописна мова в Україні» мова в Україні» ((19071907 р.) р.)

o «Граматика української мови» «Граматика української мови» в 2-х ч. (в 2-х ч. (19141914 р.) тощо. р.) тощо.

"Він був українцем і українським, "Він був українцем і українським, виключно українським виключно українським

письменником навіть тоді, коли письменником навіть тоді, коли многі його ровесники твердо многі його ровесники твердо вірили, що свобода і соціалізм вірили, що свобода і соціалізм

знищать швидко всі національні знищать швидко всі національні різниці"різниці"

Іван ФранкоІван Франко