“Сцена ж – мій кумир, театр – священний храм для мене!”

багато працювавбагато працював біля землібіля землі

не мав надмірних не мав надмірних амбіцій і честолюбстваамбіцій і честолюбства

на засланні навчивсяна засланні навчився ремесел ремесел

палітурника та коваляпалітурника та коваля

писав філософські писав філософські роздумироздуми

про мистецтвопро мистецтво

чудово зіграв ролі чудово зіграв ролі у власних пу власних п`̀єсахєсах

самовіддано самовіддано працювавпрацював

для Українидля України

новатор у справіноватор у справі театр. мистецтватеатр. мистецтва

Обличчя майстраОбличчя майстра та людинита людини

(Іван Карпенко-Карий)(Іван Карпенко-Карий)

Іван Карпенко-Карий Чим він був для України, для розвою її

громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се зрозуміє кожен,

хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру ”

Іван Франко

Соратники про митця: Він був надзвичайно скромною людиною і

менш за все піклувався про свою популярність: не рекламував ані своєї письменницької діяльності, а тим більше власної особи.

Народився І.Тобілевич 29 вересня 1845 р. в селі Арсенівка коло Єлисаветграда.

Батьки: Карпо Адамович – управитель поміщицького маєтку, Євдокія Зиновіївна Садовська – кріпачка (батько викупив з кріпацтва).

Мати була неграмотною, проте знала напам'ять “ Наталку Полтавку ”.

Дітей у родині було шестеро. Іван найстарший. Сім'я дала народові аж чотирьох чудових діячів театру.

З дитячих літ Іван мріяв про театр, і коли в Бобринці, де юнак служив писарчуком у різних повітових установах, утворився аматорський драматичний гурток, він став одним з найактивніших його учасників.

Спогади про дитинство

Родина і театр Одна з маловідомих фотокарток. На ній

І.Тобілевич і його молодший брат Микола, тоді учень Херсонської гімназії, згодом знаменитий актор, театральний діяч М.Садовський.

Творче життя 80-ті роки – початок літературної

діяльності І.Тобілевича. Він так добре знав народне життя, що сюжетів не доводилося вигадувати. Першим твором було оповідання “Новобранець” (1881).

Пізніше одна за одною з'являються драми “ Наймичка ”, “ Безталанна ”, комедії “ Розумний і дурень ”, “ Мартин Боруля ”, “ Сто тисяч ” та інші.

Початок акторської діяльності Наприкінці 1888р. І.Карпенко-Карий стає

актором-професіоналом і працює спочатку в трупі М.Садовського, а пізніше, разом із Саксаганським, очолює “ Товариство російсько-малоросійських артистів “.

Про акторську майстерність писав: “ Роль мусить одягатися на актора як готовий пошитий костюм. У цьому костюмі все мусить бути на своєму місці … “

Величність таланту Тобілевича Актори багато гастролювали по Україні та

за її межами. То був час найбільшого розквіту творчості драматурга.

С его талантом люд московский

Теперь знакомится.

Его перо лишь правдой дышит

И чужд ему совсем шаблон,

Он также славно пьесы пишет,

Как и играет славно он!

Останні роки життя 1905р. –Карпенко-Карий все частіше

скаржився на недуги. Час від часу він виїжджає то на хутір Надія, то в Єлисаветград, щоб заспокоїтись, відпочити.

1907 р. – П.Саксаганський виряджає брата до Берліна на лікування.

Та 2 вересня 1907 року І.Карпенко-Карий помер.

Живий драматург Внесок Карпенка-Карого в українську

класичну драматургію, за словами І.Франка, “ наповнює нас почуттям подиву його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя “.