Недiля, 1 вересня, 2013 р. ● Sunday, September 1, 2013 $100

Торговельна вiйна: зрослисимпатiї Евросоюзу до України

Проголошений Януковичемкурс на евроiнте�рацiюставить його в непросте

становище. Останнє, чим вiн хотiвби поступитися, є припинитивибiркове правосуддя взагалi iвипустити Юлiю Тимошенко наволю зокрема. В те, що вiн цезробить, вiриться якось тяжко. Алезадля того, щоб показати Европi,що в цiй царинi таки щось змi-нюється на позитивне, був спу-щений наказ позiрно притиснутина суддiв, якi виносили вироки внайбiльш резонансих справахщодо лiдерiв опозицiї.

Так, голова Вищої ради юстицiїОлександр Лавринович в iнтерв'ювиданню "Коммерсантъ-Украина",вiдповiдаючи на запитання про те,чи притягатимуть до вiдповiдально-

сти суддiв Родiона Киреєва i СергiяВовка з огляду на те, що Евро-пейський суд з прав людини(ЕСПЛ) визнав неправомiрним за-тримання, арешт i утримання пiдвартою Юлiї Тимошенко i Юрiя Лу-ценка, повiдомив, що Вища радаюстицiї проведе перевiрку дiяльно-сти суддiв Печерського районногосуду мiста Києва Р. Киреєва, якийвинiс ухвалу про арешт екс-прем'єр-мiнiстра Ю.Тимошенко, iС. Вовка, що ухвалив вирок колиш-ньому мiнiстровi внутрiшнiх справЮрiю Луценку.

"Щодо вiдповiдальности суддiвможу сказати, що... ми розгля-даємо всi звернення, якi стосують-ся дисциплiнарних порушень абопорушення присяги суддi. У ВРЮ єзвернення i щодо цих суддiв. При-

значенi перевiрки, йде пiдготовкаматерiялiв до розгляду", — сказавЛавринович.

При цьому вiн не став про�нозу-вати, скiльки може тривати цейпроцес. "Залежно вiд складностiтакi перевiрки у нас займають покiлька рокiв. Є справи ще з 2004року, а коли справа не дуже склад-на, рiшення може бути ухваленепротягом року", — зазначив голо-ва ВРЮ.

Нагадаємо, ще 14 травня народ-ний депутат Леонiд Ємець повiдо-мив на своїй сторiнцi у Facebookпро те, що було пiдготовано тавнесено проєкти постанов про на-правлення до Вищої квалiфкомiсiїсуддiв питання про дисциплiнар-ну вiдповiдальнiсть та звiльненнясуддiв Р. Кiрєєва та С. Вовка.

Електронна адреса газети:national.tribune@gmail.com

No. 33 (1523) ● Vol. XXXII

UKRAINIAN WEEKLY

стор. 9

«Бандерштат 2013»став наймасовiшим

стор. 2

Президент СКУзустрiвся з лiдерамиопозицiї, президентомУкраїни та мiнiстромзакордонних справ

стор. 6

Без України Росiйської iмперiї не буде

стор. 7

Залежнiсть економiки Українивiд Митного союзусвiдомо перебiльшується

стор. 8

Завершився всеукраїнськийвишкiльний табiр"Вiдвага iменi Івана Гавдиди"

Европейськi посадовцi вiд са-мого початку конфлiктурiшуче засудили дiї Москви,

назвавши їх зазiханням на суве-

ренне право України на свiй гео-полiтичний вибiр. За наслiдкамизасiдання комiтету на майбутнiйсесiї Европарляменту ймовiрно бу-

де прийнята окрема резолюцiя, при-свячена україно-росiйським вiдно-синам. Безсумнiвно, вона буде дужетвердою щодо пiвнiчно-схiдногосусiда України, зокрема мiститимезаклик до РФ не втручатися в ук-раїно-европейськi стосунки.

«Ми вперше стикаємося з такоюреакцiєю третьої сторони за увесь

Варiяцiї на тему: „А хiба в нас є вибiркове судочинство?!“

28 серпня комiтет у закордонних справах Европейсько-го парляменту провiв позачергове засiдання, присвяченепоточнiй ситуацiї в Сирiї та Єгиптi i торговому конфлiктумiж Україною та Росiєю. Депутати Европарляменту висло-вили абсолютну пiдтримку України у її торгових супереч-ках з Росiєю.

Продовження на стор. 33

Колаж „Н.Т.“

Стор. 2 ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Серед українцiв вiдбу-вається постiйний про-цес зниження довiри до

всiх державних iнститутiв, завинятком армiї i мiсцевої вла-ди. Про це свiдчать результа-ти загальнонацiональних опи-тувань, проведених Фондом"Демократичнi iнiцiятиви "iменi Кучерiва".

"Довiра до всiх державнихiнституцiй за роки незалеж-ности катастрофiчно впала",— сказала директор Фонду"Демократичнi iнiцiятиви "iменi Кучерiва" Ірина Бе-кешкiна.

За результатами дослi-джень, у травнi 2013 рокудовiру до ряду державнихiнститутiв досягла найнижчихзначень з 2000 року.

Згiдно з результатами опи-тування, станом на травеньпоточного року, президентоiвУкраїни Вiктору Януковичудовiряють 25,8% громадян,не довiряють — 68,9%, важкосказати — 5,3%. ВерховнiйРадi не довiряють майже 77%громадян, довiряють — тiльки16,3%. Уряду не довiряють

71% українцiв, довiряють —22,3%. Мiлiцiї не довiряє 70%громадян, довiряє — 22,7%;СБУ не довiряє 48,5%,довiряють — 34,4%; прокура-турi не довiряють 63,5%,довiряють — 20,6%; судам недовiряють 72,3% українцiв,довiряють — 16%.

Серед державних iнсти-тутiв найвищу довiру маютьзбройнi сили України: довiря-ють їм 48,6%, не довiряють37,2%.

"Проте зростає довiра донедержавним установам —до ЗМІ, громадським ор-ганiзацiям. Крiм цього iнодiзростає довiра до мiсцевоївлади", — зазначила Бе-кешкiна.

За результатами опитуван-ня, ЗМІ довiряють 58,3%, недовiряють — 33,8%; гро-мадським органiзацiямдовiряють 38,4%, не довiря-ють — 35,6%; церквi довiря-ють 70% українцiв, не довiря-ють — 20%. При цьомумiсцевiй владi висловлюютьдовiру 42,3%, недовiру —47,3%. УНН

Довiра українцiв до влади катастрофiчно впала

Бiльшiсть громадян Ук-раїни не вiдмовитьсявiд цивiльних прав в

обмiн на благополуччя i до-статок. Про це свiдчать данiопитування, проведеногофондом Демократичнi iнiцiя-тиви та Центром Разумкова.

Респондентам запропону-вали пiдтримати одну з двохпредставлених формулю-вань. Перша звучала так:"Зрозумiло, важливi i свобо-да, i достаток, однак в обмiнна власний добробут я гото-вий поступитися державi ча-стку своїх прав та грома-дянських свобод". Другеформулювання звучало iнак-ше: "Зрозумiло, важливi i сво-

бода, i достаток, однак зара-ди особистої свободи i га-рантiй дотримання всiхцивiльних прав я готовийтерпiти певнi матерiяльнiтруднощi".

За даними соцiологiв, пер-ше формулювання (вiдмовавiд прав в обмiн на блага)пiдтримали лише 26,5% опи-таних, другу — 43,4%. Вага-лися з вибором — 30%.

У той же час, вiдзначаютьсоцiологи, бiльшiсть населен-ня (55%) певна, що демо-кратiя є найбiльш бажанимтипом державного устроюдля України. За певних обста-вин пiдтримати авторитарнепристрiй готовi лише 19%.

Свобода важливiша для українцiв,нiж матерiяльний достаток

НА ПУЛЬСІОПИТУВАННЯ

is published weekly,except 2nd week in January, last week in July and last week in December,

by the “Freedom” Ukrainian-American Publishing House

Editorial office:136 Second Avenue, New York, N.Y. 10003Tel.: (212) 505-0767; Fax: (212) 473-0188

E-mail: national.tribune@gmail.com

Periodicals Class Postage paid at New York, N.Y.

Subscription: 1 year - $60.00; 6 months - $35.00Make checks payable for „National Tribune“

Send correspondences and address changes to:NATIONAL TRIBUNE — SHLACH PEREMOHY

P. O. Box 1009, Cooper Station, New York, N.Y. 10276

Реда�ує коле�iя. Статтi, пiдписанi прiзвищем чи псевдонiмом автора,

не завжди вiдповiдають поглядам Редакцiї. Редакцiя застерiгає за собою право скорочувати статтi iвиправляти мову. Написання слiв згiдно з правописним

словником Г.ГолоскевичаРедакцiя не несе вiдповiдальности

за змiст рекламних оголошень.

Головний редактор — Степан Слуцький.У справi оголошень звертатись

до адмiнiстратора Наталки КачуракТел. (212) 505-0767

National Tribune — Shlach Peremohy

(ISSN # 0746-3391)

Київ • Лондон • Мюнхен • Нью-Йорк • Торонто

Тижнева всеукраїнська газета

Засновник ТОВ «Українська Видавнича Спiлка» 01030, м. Київ, а/с 276Свiдоцтво КВ №2157 вiд 16.09.1996. Передплатний iндекс в Українi 30504

Головний редактор: Вiктор Рогtel +38 (044) 279-81-33

rog@yaroslava.kiev.uaІнформ. вiддiл: Ганна Фiлiчева

shliahperemogy@ukr.net;press@yaroslava.kiev.uaВiддiл розповсюдження:

tel/fax +38 (044) 279-41-22Технiчний вiддiл: Оксана Сванiдзе

+38 (044) 279-80-86 oksana@yaroslava.kiev.ua

Редакцiя залишає за собою правоскорочувати та редагувати статтi.

За достовiрнiсть газетних публiкацiйнесе вiдповiдальнiсть автор.

Матерiяли поданi в редакцiю, не повертаються i не рецензуються.

Редакцiя не завжди згiдна з думкою автора.

Листування з читачами тiльки на сторiнках часопису.

27серпня у Києвi пре-зидент СвiтовогоКон�ресу Українцiв

(СКУ) Евген Чолiй мав окремiзустрiчi з президентом УкраїниВiктором Януковичем та мi-нiстром закордонних справ Ле-онiдом Кожарою.

Президент СКУ також зуст-рiвся з лiдерами опозицiї Вiта-лiєм Кличком 20 серпня та Ар-сенiєм Яценюком 21 серпня уЛьвовi.

Головною метою зустрiчейбуло питання евроiнте�рацiїУкраїни та те, що критичноважливим для України є вико-нання умов, поставлених Евро-пейським Союзом (ЕС), щобУгода про асоцiяцiю мiж ЕС iУкраїною була пiдписана пiдчас Третього самiту країн“Схiдного партнерства” 28-29листопада 2013 р. у Вiльнюсi,Литва. Всi пiдтвердилипiдтримку евроiнте�рацiї Ук-раїни як головний прiоритет.

Вiдносно вимоги ЕС щодоекс-Прем’єр-мiнiстра Юлiї Ти-мошенко В.Янукович зазна-чив, що хоча є полiтична волявирiшити це питання, але покищо не iснує юридичних ме-ханiзмiв його полагодження.Евген Чолiй закликав прези-дента України використатисвої повноваження для завер-шення цiєї справи. Вiн такожзазначив, що СКУ закликати-ме високопосадовцiв ЕС подативiдповiднi рекомендацiї длявирiшення цiєї проблеми.

Президент СКУ запевнив

високопосадовцiв України, щоСКУ i надалi продовжуватимезвертати увагу мiжнародноїспiльноти на очевиднi пору-шення Росiєю своїх зо-бов’язань у Меморандумi про�арантiї безпеки у зв'язку зприєднанням України до Дого-вору про нерозповсюдженняядерної зброї вiд 1994 року проутримання вiд використанняекономiчного тиску проти Ук-раїни для одержання будь-яких переваг, а зокрема тискуна Україну, щоб втягнути її доМитного союзу.

Евген Чолiй також звернув-ся до владних структур Ук-раїни захищати людськi танацiональнi права українцiв уРосiї, а також виконати своїфiнансовi зобов’язання повiдношенню до українськоїгромади у Словенiї щодо спору-

дження пам’ятника ТарасовiШевченку у 2008 р. Вiн такожпiдкреслив, що цього року Ук-раїнi необхiдно видiлити кош-ти на спорудження пам’ятникаГолодомору у Вашин�тонi упам’ять жертв геноциду ук-раїнського народу 1932-33 рр.Президент України ВiкторЯнукович запевнив, що цi пи-тання будуть позитивно вирi-шенi.

"СКУ i надалi сприятимеевроiнте�рацiї та демократи-зацiї України, а також склiд-куватиме та реа�уватиме наа�ресивну тактику Росiї, на-правлену на перешкоду пiдпи-сання Угоди про асоцiяцiю мiжЕС i Україною", — зазначивЕвген Чолiй.

30 серпня 2013 р.

Свiтовий Кон�рес Українцiв

Деле�ацiя СКУ та Вiталiй Кличко.

Президент СКУ зустрiвся з лiдерами опозицiї, президентом України та мiнiстром закордонних справ

Злiва направо: Президент Вiктор Янукович та посол Андрiй Гончарукiз Стефаном Романiвим, Евгеном Чолiєм та Михайлом Ратушним.

ПоправкаУ ч. 31 “Н.Т.” вiд 18 серпня 2013 р. на стор. 10 автором

статтi „Чи можна критикувати опозицiю?“ є Ігор Лосєв (по-милково вказано Сергiй Багряний).

Просимо вибачення за недогляд.

Стор. 3ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

АКТУАЛЬНО

досвiд укладання угод про асо-цiяцiю», — вiдверто заявивфункцiонер Европейської служ-би зовнiшнiх дiй �уннар Вi�анд,що був головним доповiдачем зпитання (прикметно, щоросiйську сторону на засiданнякомiтету не запросили). Вi�андзацитував останнi резонанснiзаяви Владiмiра Путiна та йогорадника Сєр�єя �лазьєва, вяких вони погрожують створи-ти Українi «суворi умови»торгiвлi у випадку подальшогоруху Києва до ЕС. Окремо евро-посадовець пiдкреслив, щоЕвропа не менше за Українузацiкавлена у негайному припи-неннi будь-яких торговельнихконфлiктiв.

Голова комiтету Ельмар Броквисловив думку, що була лейт-мотивом багатьох наступнихвиступiв: українська полiтикамає визначатися не у Москвi, iнавiть не Брюсселi, а лише вКиєвi.

Евродепутати рiзних фрак-

цiй у своїх виступах були єдинiв засудженнi позицiї Росiї – яктi, кого прийнято вважати«протимошенкiвцями», напри-клад, «зеленi», так i партнерире�iоналiв – про�ресивнi со-цiял-демократи. Окремi висту-паючi назвiть дозволяли собiвiдверто глузувати над росiйсь-кими очiльниками. Зокрема,поляк Кшиштоф Лiсєк з Евро-пейської народної партiї запро-понував вручити Путiну премiюза досягнення в медицинi – ад-же завдяки його дiям реальнiгеополiтичнi мотиви Кремлястали очевидними навiть длятих, хто їх ранiше не помiчав.

Решта евродепутатiв були неменш красномовними та пря-мими. Так, наприклад, есдекМарек Сiвєц зазначив, щосвоїми дiями Москва погрожуєне українським олiгархам, ацiлому українському народу.

Спiвкерiвниця групи зеленихРебекка Гармс пiдкреслила,що вжитi Росiєю санкцiї йдутьцiлковито врозрiз iз правиламиСвiтової органiзацiї торгiвлi.

Найдалi ж пiшов «народ-ник» Павел Коваль, який напочатку свого виступу вiдразупопередив, що скаже «шокую-чу рiч». Так, Коваль закликавне чекати з пiдписанням Угодипро асоцiяцiю до листопадово-го самiту у Вiльнюсi, а пiдписа-ти її буквально «наступноготижня, у Києвi чи в Брюсселi».

Втiм, українськi владi не вар-то особливо розраховувати, щочерез росiйський тиск Брюссельзакриє очi на невиконання Киє-вом своїх обiцянок (хоча сим-патiї европейцiв до України якдо «жертви» сусiда-а�ресора,схоже, зросли). Пiсля зустрiчi27 серпня еврокомiсара Штефа-на Фюле з головою РНБОУ

Андрiєм Клюєвим европосадо-вець зазначив, що не може бутий мови про вiдмову вiд будь-яких вимог чи критерiїв пiдпи-сання Угоди, зокрема щодовирiшення проблеми з вибiрко-вим правосуддям (тобто зiзвiльненням Ю. Тимошенко).

Про Тимошенко в Брюсселiзгадували i запрошенi на засi-дання еврокомiтету АрсенiйЯценюк та Вiталiй Кличко. За-галом лiдери опозицiї не сказа-ли нiчого такого, про що б вонине говорили в Українi: безаль-тернативним геополiтичнимвибором України є шлях доЕвропи, i успiх на цьому шляхузалежить насамперед вiднинiшньої української влади.

Принагiдно можна вiдзна-чити, що перед очима евроде-путатiв лiдер «Батькiвщини»впевнено виграв неофiцiйнеiмiджевi змагання у лiдера

УДАРу . Останнiй вирiшив ви-ступати нiмецькою мовою (оче-видно, вважаючи, що володiєнею краще вiд англiйської).Але вразити европейцiв своїмизнаннями йому не вдалося:Кличко говорив (точнiше, чи-тав з парпiрця) повiльно, iз зу-пинками та вкрай скалiченоювимовою. Натомiсть Яценюквиступив доброю та вiльноюанглiйською без «шпаргалки» iзагалом виглядав впевненiше,тримався вiдверто вiдстороне-но вiд свого соратника по опо-зицiйному табору i пiд час про-мови Кличка навiть не вдягнувнавушники з перекладом (притому, що нiмецьку Арсенiй Пе-трович не знає).

Однак внутрiшньоукраїн-ськi справи поки вiдiйшли надругий плян. Опозицiонери вБрюсселi загалом виступали вунiсон з послом України приЕС Костянтином Єлiсєєвим, де-монструючи готовнiсть доспiвпрацi заради українськоїевропейської перспективи.

Мiлан ЛЄЛІЧtyzhden.ua

До22-ої рiчницi неза-лежности Україниключовою темою

тижня залишався її гео-полiтичний та цивiлiзацiйнийвибiр. Українськi урядовцi непереставали вiдчайдушно шу-кати формулу, яка допомогла бїм i далi втримуватися на двохстiльцях, однак почали дедалiчiткiше си�налiзувати про те,що в крайньому разi готовiвiдмовитися саме вiд «стра-тегiчного» партнерства з Крем-лем. Промiжнi пiдсумки в цьо-му сенсi було пiдбито пiд чассерiї вiзитiв наших високопоса-довцiв до Брюсселя та Москви,а також низки спецiяльних за-ходiв та прес-конференцiй наукраїнську тематику, проведе-них упродовж останнього тиж-ня европейськими й росiйськи-ми високопосадовцями. 26серпня вiдбувся вiзит МиколиАзарова до Москви, де вiн маврандеву iз прем’єром ДмiтрiємМєдвєдєвим. Наступного днясекретар РНБО Андрiй Клюєвзлiтав до Брюсселя, дезустрiвся з еврокомiсаром iзпитань розширення та полiти-ки сусiдства Штефаном Фюле(а 29 серпня столицю ЕСвiдвiдали також усi три лiдериукраїнської опозицiї: ВiталiйКличко, Арсенiй Яценюк таОлег Тягнибок). 28 серпнявiдбулося спецiяльне засiданнякомiтету iз закордонних справЕвропарляменту, присвяченеукраїнському питанню в кон-текстi полiтичних наслiдкiвторговельної вiйни протиКиєва з боку Москви.

Головною темою всiх цихзустрiчей стали перспективапiдписання Угоди проасоцiяцiю та зону вiльноїторгiвлi України з ЕС i йогонаслiдки для торговельно-еко-номiчних вiдносин iз Росiєю.Наразi офiцiйна iнформацiясвiдчить, що Київ та Брюссельстали ще бiльш налаштовани-

ми на укладення Угоди насамiтi Схiдного партнерства уВiльнюсi, хоч це й далi пов’язу-ють iз досягненням про�ресубодай у бiльшостi з висунутихпiд час самiту Україна – ЕС улютому вимог iз так званогосписку Фюле.

Андрiй Клюєв пiд час згада-ного вiзиту до Брюсселя запев-нив, що «практично всi досяг-нутi на самiтi в лютому домо-вленостi мiж Україною та ЕС

будуть виконанi. У цьому на-прямку узгоджено працюютьусi гiлки влади нашої країни втiснiй взаємодiї з профiльнимиструктурами ЕС, Ради Европита ОБСЄ. […] в українськомупарляментi є консенсус щодоевроiнте�рацiйних плянiв…»

Водночас у випадку з Моск-вою наразi виходить «розмованiмого iз глухим», викликанатим, що в Кремлi не бажаютьчути нiчого вiд Києва, окрiмвiдмови вiд пiдписання «суїци-дальної» Угоди про асоцiяцiюта повернення до iнте�рацiї зМитним союзом. Судячи iз за-яви Дмiтрiя Мєдвєдєва пiд часзустрiчi iз Миколою Азаровим,у Росiї все ще сподiвалися, щопiсля «виховних заходiв» у ви-глядi нещодавньої торговель-ної вiйни українська деле�ацiябуде сприйнятлива до вiдмовивiд асоцiяцiї з ЕС та приєднан-ня до МС, наприклад за умовирозширення потенцiйних пре-ференцiй. Утiм, що цi надiї не

виправдалися, стало зрозумiловiдразу пiсля рандеву, колиперший вiце-прем’єр-мiнiстрРосiї І�орь Шувалов заявив, щодальшi переговори РФ та Ук-раїни щодо одночасноїiнте�рацiї Києва до ЕС та Мит-ного союзу «безглуздо далi про-водити. Українцi хочуть знай-ти формат, який був бисумiсний. Але ми намагалисяпоказати, що це просто немож-ливо...».

Ця заява важлива тим, щоросiяни самi на високомуофiцiйному рiвнi зруйнувалиодну зi своїх ключових мiфоло-гем у боротьбi за втягуванняУкраїни до МС, визнавши: їхнiзапевнення, мовляв, "вступУкраїни до Митного союзу несуперечить европейськiйiнте�рацiї", вiд початку булиабсурдними. Тим часом Мико-ла Азаров на першому-такизасiданнi уряду пiсля зустрiчiзi своїм росiйським коле�ою,28 серпня, чiтко заявив, щообом країнам потрiбно сприй-няти нову реальнiсть, яка по-лягає в тому, що Україна та РФбудуть учасниками рiзнихiнте�рацiйних утворень – Евро-пейського та Євразiйського со-юзiв вiдповiдно. Мовляв,офiцiйний Київ сприймає по-яву Митного союзу таЄвразiйського економiчного со-юзу вiд 1 сiчня 2015 року як«реальнiсть, у якiй треба пра-цювати», але при цьому очiкує,

що Москва стане «теж сприй-мати як реальнiсть» асоцiйова-не членство i створення зонивiльної торгiвлi мiж Україноюта ЕС.

Росiйськi посадовцiпорiвняно невисокого ран�у де-далi менше приховують iстери-ку iз приводу нової реальностиу вiдносинах з Україною.Вiдповiдальний за втягуванняКиєва до Митного союзу рад-ник Путiна Сєр�єй �лазьєв за-

явив, що в разi пiдписання Уго-ди про асоцiяцiю з ЕС Українавтратить навiть статус спос-терiгача при Митному союзi,«перестане бути для нас стра-тегiчним партнером… зникнеяк суб’єкт мiжнародного пра-ва». І не приховує причинивiдповiдної панiки, «оскiлькивсi свої дiї в торговельнiй сферiвона повинна буде погоджува-ти з ЕС. Україна не зможе кро-ку зробити назустрiч нам безтого, щоб ЕС дозволив їй це зро-бити… Це великий удар дляРосiї. Ми всiма силами хотiли бцього уникнути». Тим часомсам Владiмiр Владiмiровiч зму-шений апелювати до бiльш«практичних» мотивiв, якi ма-ли б переконати, що йдеться непро враженi iмперськi амбiцiїКремля, а лише про виключноекономiчнi застереження. На-приклад, нинi росiйська сторо-на запевняє, що суворi «за-хиснi заходи» Митного союзустосовно України будуть не-

обхiднi виключно для того,щоб унеможливити реекспортчерез її територiю европейсь-ких i турецьких товарiв. Із цiєїпричини серйозно стали обго-ворювати навiть можливiстьвиходу членiв МС або самоїРосiї iз Зони вiльної торгiвлiкраїн СНД.

Утiм, якби росiян справдiнепокоїла загроза реекспортучерез Україну товарiв iз третiхкраїн, то посилення митногорежиму точно не мало б стосу-ватися таких ключових статейукраїнського експорту до Росiї,як наприклад, бiльшiсть видiвпродукцiї машинобудування,хiмiї чи металургiї, яким ту-рецькi чи европейськi виробни-ки не конкуренти. Адже не ви-робляють у ЕС чи Туреччинiлокомотивiв та iншого устатку-вання совєтського зразка. А затими товарними позицiями, заякими реекспорт справдi не ви-ключений, реально було бзнайти механiзми, якi унемож-ливили б рух товарiв iз третiхкраїн через територiю Українидо Росiї.

Якщо вiдповiднi пропозицiївре�улювання торговельно-економiчних вiдносин Москвавiдкине, то це лише пiдтвер-дить, що причини митнихсанкцiй криються в полiтичнiйплощинi й зумовленi катего-ричною неготовнiстю Кремлясприймати нову реальнiстьвiдносин iз Україною якасоцiйованим членом ЕС. Од-нак у такому випадку виходомзалишатиметься тiльки го-товнiсть якнайповнiше вико-ристовувати iнструментарiйСОТ, пiдтримку в переговорахiз боку Евросоюзу i сприйняттяяк вимушеної необхiдностивтрат частини ринкiв у Росiї тапошуку замiни для них. Іншо-го шляху в теперiшнiх умовахпросто не залишається.

Олександр КРАМАР

Торговельна вiйна: зрослисимпатiї Евросоюзу до України

Москва має сприйнятинову реальнiсть

Продовження зi стор. 11

Попри продовження торговельного тиску Кремля, офiцiйний Київ готовий будувати надалi вiдносини з Росiєю та Митним союзом

лише як асоцiйований член ЕС.

Стор. 4 ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

30 серпня — Мiнiстр закордон-них справ Туреччини Ахмет Давутог-лу заявив, що данi турецької роз-вiдки вказують на те, що за хiмiчноюатакою 21 серпня пiд Дамаском сто-ять сирiйськi урядовi вiйська.

— Держсекретар США ДжонКеррi заявив, що згiдно з данимиамериканської розвiдки 21 серпня впередмiстях Дамаску, в районахпiдконтрольних опозицiї, урядовимивiйськами Б.Асада застосовано от-руйнi гази, внаслiдок чого загинуло1429 осiб, серед яких 426 дiтей. Цiданi розсекречено i опублiковано.

29 серпня — Члени нижньої па-лати британського парляменту про-голосували проти пропозицiї вiйсь-кового втручання в Сирiї. Ранiшебританський уряд опублiкував пра-вове об*рунтування для удару поСирiї, виходячи з гуманiтарних мiр-кувань.

— Кабiнет безпеки Ізраїлю санк-цiонував мобiлiзацiю частини резер-вiстiв, щоб задiяти їх у випадку мож-ливого вiйськового нападу Сирiї.

28 серпня — Через лiсовi пожежiу дев'яти штатах Бразилiї вiдключи-ли електрику. Без свiтла залишили-ся понад 50 мiльйонiв людей.

— На закритiй зустрiчi в ООН зучастю постiйних членiв Ради безпе-ки постiйний представник США Са-манта Пауер закликала до негайнихдiй в Сирiї. Через годину пiсля по-чатку наради дипломати РФ i КНРпокинули засiдання.

27 серпня — Гелiкоптери миро-творчих сил ООН завдали удару попозицiях повстанцiв з угрупованняМ-23 на сходi Демократичної Рес-публiки Кон*о.

— Хвиля скоординованих вибухiвв Багдадi стала причиною загибелiпонад 70 людей.

26 серпня — Уряд Грецiї в цiляхекономiї бюджету прийняв рiшенняпро скорочення 12,5 тисяч чинов-никiв у сферах освiти, мiсцевого уп-равлiння, оборони i внутрiшнiх справ.

— У восьми мiстах Чехiї вiдбулисяантициганськi маршi. Радикали ви-магали видворити з країни все ци-ганське населення. Пiд час розгонудемонстрацiй постраждало понад20 полiцейських.

25 серпня — Капiталiзацiя со-цiяльної мережi Facebook на торгахв Нью-Йорку перевищила $100мiльярдiв.

— Невiдомi снайпери обстрiлялиiнспекторiв ООН, якi виїхали з Дама-ску на мiсце застосування хiмiчноїзброї.

24 серпня — У Єгиптi розпочавсяновий суд над 85-рiчним екс-прези-дентом Хоснi Мубараком.

— Щонайменше 31 осiб загинулоi 60 отримали поранення в резуль-татi бунту у в'язницi "Пальмасола" вболiвiйському мiстi Санта-Крус.

НН АА ШШ АА ПП ЛЛ АА НН ЕЕ ТТ АА ::

ДД ЕЕ НН ЬЬ ЗЗ АА ДД НН ЕЕ ММ

АКТУАЛЬНО

Традицiйно Львiв вважається ду-ховною столицею України, своє-рiдним П’ємонтом, звiдкiля йдуть

нацiонально-патрiотичнi iмпульси длявсiєї країни. А для кожного львiв’яни-на завжди найголовнiшим, найп-риємнiшим залишається неповторнийдух старого-доброго Львова, йоговiковiчна спадщина, в тому числi куль-турна. І це зовсiм не масонськi, ма-зохiстськi чи iншi сучаснi «концепту-альнi заклади», не яскравi феєрверкита рiзноманiтнi походи «ряжених» находулях чи без, котрi так полюбляютьокремi «чиновники вiд культури». То-му що вважають, що, влаштовуючитакi «промоцiї», точнiше, перетворюю-

чи перiодично на казна-що европейськевiд часу свого заснування мiсто, роб-лять його ще бiльш «европейським» (уїхньому розумiннi). Але Львiв i не та-ких чиновникiв переживав, переживе iтеперiшнiх тимчасових квартирантiвкабiнетiв Ратушi.

Вiд чергового «псевдоевропейськогобалагану» завжди можна втекти насусiдню, тиху i спокiйну вулицю. Але єiнколи й речi принциповi, не говоритипро якi, мовчати – просто неприйнятнодля львiв’янина, українця. І таких при-водiв команда мiського голови АндрiяСадового дарує все бiльше i

Андрiй Садовий вiд того часу, яквсiвся в головному кабiнетi Ратушi, од-разу змiнив свiй камуфльований буш-лат, в якому захищав простих львiв’янвiд попередньої мiської влади на неде-шевий костюм. І заходився «европеїзу-вати» Львiв (який i без таких сумнiвнихекспериментiв якось столiттям обхо-дився). Усе б нiчого, якби не деякi особ-ливi, нетрадицiйнi погляди мера на те,який ж це має бути отой «неевропейсь-кий» Львiв. І який дух у ньому повиненпанувати. Виявляється, позбавленийпатрiотизму.

Цього року чиновники вирiшили нефiнансувати 14-й дитячий-юнацькiйфестиваль патрiотичного мистецтва«Сурми звитяги». Мовляв, патрiотичнемистецтво не є рейтинговим i тому неварте уваги i, вiдповiдно, фiнансуван-ня. Таке офiцiйне рiшення конкурсноїкомiсiї з визначення кращих соцiяль-но-культурних проєктiв на 2013 рiк занапрямком «Культура». Що ж, комiсiяможе приймати тi чи iншi ухвали. Якбине один момент. Справа в тому, що чле-ни комiсiї зi «своїм» рiшенням ознайо-мились з листа-вiдповiдi управлiннякультури мiськради, який їм показаличлени оргкомiтету фестивалю. І булидоволi здивованнi такою iнформацiєю,оскiльки пiд час презентацiї на комiсiї«Сурми звитяги» отримали чи не най-кращi вiдгуки. Загадки Ратушi?

Директор фестивалю «Сурми звитя-ги» Володимир Степанишин: «Все булопогоджено, але через декiлька мiсяцiв,на початку липня, прийшов лист, в яко-му повнiстю вiдмовили в отриманнiфiнансування, оскiльки захiд не добраву рейтингу 0,1 бала (3,4 замiсть 3,5).Інших пояснень не було. Пiсля того мимали розмову i з секретарем конкурсноїкомiсiї Любомиром Зубачем i з керiвни-ком управлiння культури Іриною Подо-ляк – нiхто нам нiчого не змiг пояснити.З цього ж приводу була зустрiч iз секре-

тарем ради Василем Павлюком, якийпорадив подати апеляцiйного листа доконкурсної комiсiї».

Член жюрi фестивалю Юрiй Анто-няк: «Фестиваль «Сурми звитяги» єєдиним в Українi, головною вимогоюдля участi в якому є патрiотична тема-тика пiсень, вiршiв чи постановок. Ієдиним дитячо-юнацьким фестивалем,який регулярно проходить вже 15рокiв. Цього року вiн буде 14-ий,оскiльки не проводився в 2004 роцi назагальноукраїнському рiвнi – всi нашiдрузi, якi займалися вiд початку йогоорганiзацiєю, тодi були активнимиучасниками Помаранчевої революцiї.

Фестиваль триває протягом року i за-вершується Aала-концертом в Львiв-ському оперному театрi. Його учасники– молодь iз рiзних областей Заходу таСходу України. І рiвень фестивалю є до-статньо високий як для його статусу ди-тячо-юнацького. Вже багато рокiвпоспiль головою жюрi є Герой України,

лауреат Шевченкiвської премiї, компо-зитор Мирослав Скорик.

Що ж, наш фестиваль не витримав«чесної» конкуренцiї у мiськрадi. Доречi, це вже не вперше, коли мiстовiдмовляється фiнансувати захiд, в тойчас, як обласна рада та адмiнiстрацiявсiляко його пiдтримували i пiдтриму-ють. Очевидно, для управлiння культу-ри Львiвської мiської ради патрiотичнапiсня скорiше є недолiком, нiж перева-гою, як i для, до прикладу, Дмитра Та-бачника. Ось що їх єднає. Думаю, вiн iззадоволенням пiдписався б пiд фразами«патрiотичнiсть – не показник мистець-кої вартостi» або «цiкавить тiлькипатрiотизм – тодi це просто не до куль-тури», якi лунали вiд нашого «культур-ного» чиновництва. Так, нас цiкавитьтiльки патрiотичне мистецтво, а не«вiдкати» для чиновникiв.

Знайти спонсорськi кошти на неко-мерцiйний дитячий фестиваль патрiо-тичного мистецтва зараз практично не-можливо. Але «Сурми звитяги» вiдбу-дуться i без мiського бюджету, не впер-ше!»

Так, «Сурми звитяги» вiдбудуться,не зважаючи на, м’яко кажучи, дивнуалергiю керiвництва управлiння куль-тури до патрiотичного мистецтва. Алеце ще не все. Нещодавно «вiдповiдальназа культуру» Ірина Подоляк ще развiдзначилася.

18 липня сесiя мiської ради повиннабула розглянути питання передання воренду примiщення кiнотеатру«Дзвiн», що знаходиться за пам’ятни-ком Степану Бандерi. Андрiй Садовийпiд час внесення цього питання у поря-док денний сказав, що пiд виглядом пе-редачi кiнотеатру в оренду колективуможе вiдбутися згодом його привати-

зацiя. І додав, що начальник уп-равлiння культури Ірина Подоляк маєпринципову позицiю щодо цього. Голо-ва комiсiї комунального майна та влас-ностi мiськради Роман Плахтiй пояс-нив, що в кiнотеатрi хочуть створитимузей Степана Бандери. Натомiсть Іри-на Подоляк справдi має iншу думку зцього приводу, яку й виклала у своємулистi. Вона вважає недоцiльним ство-рення музею Бандери, мовляв, це буде«глорифiкацiя вождя», що притаманнотак званим країнам третього свiту, i якприклад навела мавзолей Ленiна. Зро-зумiло, що така «аргументацiя» далапрогнозований результат: депутати по-годили передачу цiлiсного майновогокомплексу в оренду на 10 рокiв ТзОВ«Дзвiн i К» за умови видiлення там неменше як 300 квадратних метрiв длямузею Провiдниковi ОУН СтепановiБандерi. Згодом, коментуючи це при-кре для неї голосування, Ірина Подолякзаявила, що депутати «використовують

святе для мiльйонiв українцiв iм’я Бан-дери» для тiньових схем нечесної при-ватизацiї комунального майна. Дiйсно,кому ж як не людинi з команди Садово-го краще знати про рiзноманiтнi тiньовiсхеми…

І ще одна подiя зi сесiї того ж дня. Додепутатiв надiйшло спiльне зверненняряду громадських органiзацiй Львова,у якому було висловлено глибоку стур-бованiсть антиукраїнською позицiєюпольської сторони та звинуваченням во-якiв УПА в геноцидi польського насе-лення в часи Другої свiтової вiйни. Тамже викладено вимогу замiнити символпольської окупацiйної влади, так зва-ний «Меч-щербець», на територiї му-зею «Личакiвський цвинтар» на като-лицький хрест.

Депутати проголосували ухвалу проутворення тимчасової комiсiї з питаньвпорядкування об’єктiв польської iсто-ричної спадщини у Львовi. Комiсiя маєвивчити стан об’єктiв, їх правовий ста-тус та вiдповiднiсть вимогам чинногозаконодавства, за результатами роботипiдготувати висновки та пропозицiї що-до впорядкування цих об’єктiв i податиїх на розгляд сесiї. Садовий обидвi ухва-ли ветував, i стосовно комiсiї, i стосовномайбутнього музею Степана Бандери.

В дiях Садового та, в данiй ситуацiї,однiєї з учасникiв його команди, можнашукати якiсь логiчнi мiркування, роби-ти припущення про те, що мiський голо-ва та його команда навiть з управлiннякультури дбають про рацiональне вико-ристання комунального майна та бюд-жетних коштiв. Але ситуацiя простiша.Варто згадати постiйну турботу мера про«европеїзацiю» Львова. І ця «евро-пейськiсть» в розумiннi його та команди– це абсолютне вихолощення зi Львоваусього нацiоналiстичного (творчостiбiйцiв ОУН-УПА у виконаннi юнихучасникiв «Сурм звитяги», iмовiрногомузею Степана Бандери) – усього, щоможе не сподобатися його польськимдрузям. Адже добре вiдомо, як АндрiйСадовий кохається у польськiй куль-турi, у польських полiттехнологiях то-що. І який вiн був задоволений, коливсупереч волi львiвської громади на Ли-чакiвському цвинтарi встановили цей«Меч-Щербець». Видається, що вiнхотiв би вiдтворити такий собi «евро-пейскi Львув» 30-их рокiв ХХ ст., вихо-лостивши з мiста усе, на його думку,«зайве». Але ж ми живемо в ХХІ сто-лiттi. Хоча навiть сьогоднi такий дiяг-ноз, як «синдром нацiонального iмуно-дефiциту» лiкується дуже складно.

ДІАГНОЗ ЛЬВІВСЬКОЇ МЕРІЇ

Юлiй ХВЕЩУК

Андрiй Садовий

Стор. 5ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

У К Р А Ї Н С Ь К І П Р О Б Л Е М И

Усвiтi зараз iснує два варiантибiльшменш адекватної судовоїсистеми. Перший — так званий

англосаксонський, який базується насудовому правi, наданому мiсцевим об-щинам, що з цих общин виростає, вибу-довується i пiднiмається на найвищiрiвнi суспiльної iєрархiї та державногоустрою.

Це суд присяжних, який фактичновирiс iз колишнього «самосуду» мiсце-вих громад, набув правил, процедур тазаконiв, що зробили з нього одну iз го-ловних пiдвалин сучасної цивiлiзацiї.Це правова система, яка робить мiсцевугромаду головним складовим елемен-том держави, джерелом її полiтики,економiки та культури. Саме це є при-чиною того, що в Пiвнiчнiй Америцi таЕвропi тамтешнi громадяни рiвномiрноживуть i працюють у всiх придатнихдля життя людини мiсцинах, а не тiка-ють розпачливо у столицi та мега-полiси, як це роблять, наприклад, ук-раїнцi, мексиканцi, нiгерiйцi та iншi,що в переповнених мiстах шукають по-рятунку вiд несправедливостi, сваволiмiсцевих самодурiв, сподiваються от-римати хоч якiсь крихти з тих ней-мовiрних матерiальних багатств, якiграбуються з решти країни.

Інший варiант базується на основiтак званого римського права, запровад-жується централiзовано i «згори», якправило, внаслiдок завоювання. Це до-волi жорстко формалiзована судовопра-вова система, базована на кiлькатися-чолiтньому цивiлiзацiйному досвiдiтих народiв, якi першими стали жити вумовах вiдносної перенаселеностi, бо-ротьби за ресурси, соцiальних, групо-вих i мiжнацiональних конфлiктiв,зумiли це все записати, кодифiкувати,викласти у законах i, що найголовнiше,зберегти свою культуру, писемнiсть таживу спадщину народу настiльки, абице все могло стати надбанням iнших на-родiв.

Своєрiдними аналогами цього єєврейське общинне право та iсламськашарiатська система права — закони iправила, якi на перший погляд iнте(ро-ванi у релiгiйнi системи та священнiкниги, але насправдi є (неповними) пе-реробками колишнiх правових системВавилону, Єгипту, Фiнiкiї, а стосовноєвреїв — то навiть i дечого з практикисамоуправлiння давнiх грецьких мiст-общин. Насправдi в чистому виглядiобидва типи судових систем незустрiчаються — бiльш-менш адек-ватнi судовi устрої насправдi є тим чиiншим варiантом змiшання i взаємо-проникнення «народної» (суд присяж-них) i «даної згори» (римське право) су-дових систем.

Англосаксонська судова система збе-реглася в Англiї i потiм утвердилася узавойованих нею країнах i колонiях ли-ше тому, що Британiю протягом ос-таннiх майже тисячi рокiв нiхто не змiг«як слiд» пiдкорити. Кажуть, що добрепрацюючу модель суду присяжних уБританiю колись принесли вiкiн(и-ва-ряги. Римське право насправдi булоповнiстю упорядковане i кодифiкованевже не римлянами, а вiзантiйськимiмператором Юстинiаном у так званомуКодексi Юстинiана, написаному грець-кою мовою. Однак у Захiдну Европу во-но прийшло через Рим i римських пап,якi не полiнувалися перекласти йоголатиною. Як правило, римське правоутверджувалося разом iз наданням ко-ролiвських звань та остаточною хрис-тиянiзацiєю чергових европейськихправителiв, починаючи вiд Карла Вели-кого аж до пiзнiших iмператорiв «Свя-щенної Римської iмперiї германськогонароду».

Вiдсутнiсть суду присяжних в Українi — пам’ятник окупантам

До початку Першої свiтової вiйниримське право доволi гармонiйнопоєднувалося iз судом присяжних набiльшостi територiї Европи, мало того,воно у другiй половинi ХІХ столiття бу-ло запроваджено царем-реформаторомОлександром ІІ навiть у Росiйськiйiмперiї. Напевно, за цi суди, якi тодi ре-гулярно рятували революцiонерiв вiдсмертної кари, а часом навiть i каторги,за звiльнення селян вiд крiпацтва та заiншi подiбнi «злочини i безчинства» тiсамi революцiонери невiдступно полю-вали на Олександра ІІ доти, поки не їмне вдалося його вбити.

У часи наступних воєн та революцiїокупанти-переможцi в першу чергузнищували систему судiв присяжних— тому що зовнiшнiм i внутрiшнiм(бiльшовики) окупантам були не-потрiбнi суди, якi не давали можли-

востi розстрiляти пiдсудного щонайдов-ше пiсля 15-хвилинного розгляду йогосправи.

На неросiйських територiях Ук-раїни суд присяжних зберiгся до почат-ку Другої свiтової вiйни, де був лiквiдо-ваний в серединi 30-рокiв ХХ столiттяурядами Польщi, Румунiї та Чехосло-ваччини.

Однак, попри це, на всiй територiїУкраїни суд присяжних у свiй чассправно функцiонував i забезпечувавтодi пересiчним українцям, особливо вперiод до Першої свiтової вiйни, такiумови для життя, працi, господарюван-ня та економiчної дiяльностi, якi упорiвняннi iз пiзнiшою бiльшовицько-го «соцiальною справедливiстю» вида-валися їм потiм майже райським бла-женством. Таким чином, вiдсутнiсть вУкраїнi суду присяжних у цивiлiзо-ванiй, неспотворенiй копiюванням iзтеперiшньої Росiї формi є нiчим iншим,як архаїчним, але цiлком усвiдомле-ним нашими владоможцями збережен-ням «досягнень» окупацiйного режимуЛенiна-Сталiна та їхнiх дрiбнiшихпослiдовникiв...

На сьогоднi це є основною i єдиноюпричиною паралiчу нашої демократiї,безправностi мiсцевих громад, злиден-ностi та безсилля мiсцевих органiв са-моуправлiння, безкарностi кримiна-лiтету та кримiналiзованого чинов-ництва i взагалi поступового перетво-рення бiльшостi територiї України наповнiстю непридатнi для життя чес-них, порядних, працьовитих iпiдприємливих людей заповiдники длябандитiв, пиякiв, деморалiзованих чи-новникiв та заляканих ними зневiре-них i безпорадних пенсiонерiв. Молодi,працездатнi люди тiкають у великiмiста, а потiм i закордон. Утiм, тiкають

туди й одразу iз сiл та райцентрiв, i нелише молодi, але i старшi, працездатнiчоловiки та жiнки, якi ще зберегли тро-хи здоров’я, щоб, забувши свою колиш-ню освiту, професiю, квалiфiкацiю вла-штуватися де-небудь закордоном мало-квалiфiкованим рiзноробочим чи без-правною прислугою.

Кардинально змiнити цю моторо-шну ситуацiю на рiвнi суспiльного фун-даменту, тобто мiсцевих громад i посе-лень, може лише вiдновлення там за-конностi i справедливостi, перетворен-ня їх iз привiлею для приїжджих, силь-них i багатих на невiд’ємне право кож-ного тамтешнього мiсцевого українця,незалежно вiд його статку, статусуосвiти та ще якихось ознак, особливос-тей чи вiдмiнностей вiд iнших.

Єдиним способом почати робитищось негайно є пропагування, викорис-тання, вимагання змiни та вдоскона-лення нещодавно запровадженого в Ук-раїнi суду присяжних.

Пiсля десятирiч балаканини, без-плiдних суперечок та очевидного неба-жання суддiв, адвокатiв та правоохо-ронцiв цей суд нарештi затвердженийостанньою версiєю Судового КодексуУкраїни. Однак затверджений вiн у ка-строванiй, майже карикатурнiй формi,повнiстю запозиченiй iз сусiдньої Росiї.Мало того, що вiн пропонується разомiз попередньою бiльшовицькою кари-катурою совєтських часiв — «народ-нимi засєдатєлямi», так кiлькiсть при-сяжних зменшена до анекдотичногорозмiру — найменшої у свiтi кiлькостiаж трьох (!) присяжних, замiсть 9-12 якна Заходi i цивiлiзованому Сходi. Най-головнiше, що суд присяжний не можебути використаний для розгляду абсо-лютної бiльшостi судових справ, аджескористатися правом на цей суд мо-жуть фактично лише найнебезпечнiшiбандити i злочинцi — вбивцi, серiйнiDвалтiвники, тобто тi, кому загрожуєнайвища мiра покарання, якою пiсляскасування в Українi смертної каристало довiчне ув’язнення.

Сучасна практикаНа сьогоднiшнiй день в Українi вже

з'явився перший резонансний преце-дент використання суду присяжних.Це дуже вiдома справа про вбивство уЛьвовi вiдомого там хiрурга-травмато-лога Леона Фрайфельда. Звинувачениму нiй проходить студент-марокканецьШакiб Отман. Адвокати пiдозрюваноговирiшили вимагати застосування дорозгляду справи саме суду присяжних,оскiльки пiдсудному зараз загрожує са-ме довiчне ув’язнення. Справа вже при-вернула i, безперечно, привертатименадалi дуже велику увагу. Навiть тому,що прiзвище трагiчно загиблого лiкаряє, так би мовити, не класично ук-

раїнським, а вся справа може бути лег-ко потрактована як войовничийiсламiзм, тероризм чи ще щось подiбне.

Суду присяжних домагався, але так iне змiг домогтися адвокат батька i синаПавличенкiв, старшого з яких минуло-го року таки засудили до довiчногоув’язнення.

Безперечно — сьогоднi в Українi єдостатньо багато справ, в яких звинува-чуються люди, що здiйснилиiнкримiнованi їм злочини, але в них єсерйознi обставини, здатнi пом’якшитиїхнiй вирок. Як, скажiмо, у справi Пав-личенкiв — навiть за умови доведенняїхньої причетностi до вбивства суддiЗубкова, який без їхньої присутностi iвiдома позбавив їх житла i вигнав на ву-лицю. Можливо, є сенс рiзноманiтнимгромадським адвокатам та правозахис-никам використовувати нещодавно от-риману можливiсть звернення до судуприсяжних, аби ефективнiше рятуватисвоїх пiдопiчних вiд майбутнього неза-служеного довiчного ув’язнення. З дру-гого боку, це буде привертати увагу гро-мадян України до всiх загальних пере-ваг i конкретно українських недолiкiвсуду присяжних у його нинiшньому ви-глядi, старанно скопiйованому зсусiдської росiйської пародiї.

Розвиток i вдосконалення суду при-сяжних не є чимось таким, що смер-тельно загрожує нинiшнiй владi, особ-ливо її найвищим ешелонам. Бо це неодноразовий i революцiйний захiд, вiдякого в країнi «захитаються всi пiдва-лини». Це початок тривалого процесу,що, як це не парадоксально, полегшуєповсякденне життя вищої влади,знiмає з неї величезну частину невдово-лення i викликаної ним ненавистiсуспiльних низiв та простого люду, доз-воляє їй придiляти бiльше уваги важ-ливiшим i кориснiшим справам. Дозво-ляє i вiдчути себе та представити в очахгромадськостi та Европи прогресивни-ми реформаторами та далекогляднимиполiтиками. І найголовнiше — вiдчува-ти себе набагато комфортнiше i впев-ненiше в стосунках зi своїми ворогамита конкурентами як ззовнi, так i всере-динi України.

Коли росiйський цар Олександр ІІ у1864 роцi запровадив у Росiї суд при-сяжних, який став обов’язковим длярозгляду будь-яких серйознихкримiнальних справ, вiн зовсiм не ба-жав ослаблення самодержавства чи без-ладу в Росiї. І, справдi, всього цього вРосiї тодi не сталося, навпаки — воназавдяки судовiй реформi i скасуваннюкрiпацтва змогла вибратися iз занепадута кризи, якi за десять рокiв до того до-вели її до ганебної поразки у Кримськiйвiйнi та пiдписання ще бiльш ганебногомиру з европейськими державами-кон-курентами.

Пiсля цього Росiя почала дуже ди-намiчно розвиватися в економiчному iвiйськовому плянi, розширювати своютериторiю та вплив. Завдяки саме цимреформам Олександра ІІ Росiя змоглапродовжити своє iснування аж до 1917року.

Щоправда, цар Олександр ІІ у 1881роцi у вiцi 63 рокiв таки загинув вiд рукреволюцiонерiв-терористiв iз «Народ-ної волi». Але навряд чи в цьому виненсуд присяжних. Бо такою була долявсiх без винятку росiйських царiв, якiабсолютно безвiдносно до стилю свогоправлiння чомусь нiколи не жилибiльше 50 рокiв. Можливо, якби в ос-таннi роки напередоднi замахiв Олек-сандр ІІ не сприяв антиукраїнськимпроєктам свого оточення, то змiг биуникнув i цього...

Адже нi для кого не є таємницею, щов керiвництвi «Народної волi» тодi пе-реважали українцi — Желябов, Ки-бальчич, навiть виконавець замахуГриневецький...

ЯК ВИЙТИ З ІСТОРИЧНОГОГЛУХОГО КУТА

Володимир МАРТИНЮК

Єдиний вiдомий i надiйний спосiб повернути будь-яку країну достану, коли в нiй не правлять бал кримiнальники, а останнє словозалишається за нормальними громадянами, це налагодженняадекватної судової i правоохоронної системи. І зовсiм не потрiбновигадувати що-небудь iнше та ще й мiркувати, вiд яких саме гро-мадянських прав та свобод слiд вiдмовитися та з якими тоталiтар-ними обмеженнями та неприємностями слiд змиритися, до чого часвiд часу закликають українцiв всiлякi наближенi до влади та кори-та мудрагелi. Це лише лицемiрне та пiдступне запрошення надалiблукати в непроглядних болотах елементарної соцiологiчної таправової «недоосвiченостi», а то i згубитися назавжди в суцiльно-му мороку «iсконно-русской» тупостi та марновiрства.

Стор. 6 ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Т О Ч К А З О Р У

Сiм рокiв тому, у червнi2006-го, Олександр Ар-хангельський, росiйсь-

кий письменник, лiтературоз-навець, тележурналiст у газетi«Известия» зробив прецiкавiвисновки: «Нинiшня полiтич-на, але, на жаль, i культурнаРосiя не має дороговказнихiдей; iдеали пiдмiненi iнтере-сами, i багато хто вiдчуваєiлюзiю, що грошi, префе-ренцiї, пiльги, приправленiпосиланнями на iсторiю —давню i недавню — самi по собiздатнi вирiшувати геополi-тичнi проблеми. Нi, не здатнi.Хоча без них не обiйдешся.Щодо цiнностей, що залуча-ють розуми, — то де вони? Чимзбираємося заманювати в своєколо сусiдiв? Гарними слова-ми про енер+етичну наддержа-ву? Чи iдеалом полiцейськогобезладу, який змiнив принципполiцейської держави, колилюди в погонах управляютьмайже усiм, а система трiщитьпо швах? Мрiєю про напiвпе-рекритi канали iнформацiї?Розмовами про те, що неуря-довi органiзацiї — головнi во-роги Вiтчизни? Зразковимприкладом розбещення новогопоколiння журналiстiв? СудомШемякiна? Так сусiди все цевже проходили» (перекладН.Т.).

Того ж року Сергей Марков,один з iдеологiв «ЄдiнойРосiї», знаний своїми антиук-раїнськими настроями, насторiнках журналу «Страте-гия России» був змушенийвизнати, що «Росiя, щоб статилiдером на постсовєтськомупросторi, повинна запропону-вати привабливий проєкт роз-витку. Елiти та громадяникраїн СНД повиннi бачити, щоу спiвпрацi з Росiєю вони мо-жуть досягти своїх цiлей. Неможна пропонувати еко-номiчним елiтам цих країнпросто «лягти» пiд росiйськихолiгархiв. Чим приваблюютьдо Евросоюзу? Якiснимпроєктом розвитку. От i ми по-виннi оформити такийпроєкт» (переклад Н.Т.).

Чи зумiла за сiм рокiв Моск-ва запропонувати Українiякiсний проєкт розвитку? По-мовчимо. Єдиний проєкт,який може запропонуватиРосiя, – це проєкт iмперський.Росiйська традицiя i мен-тальнiсть неспроможна запро-понувати нiчого важливогодля формування глобальноїсвiтоглядної iдеї. Навiть у су-часної росiйської елiти iнте-лекту вистачило хiба що на такзваний «русский мир». Утiм,ця концепцiя бiльше нагадуєбiсiвську авантуру (полiтичну,ясна рiч), нiж щире вболiван-ня за духовне єднання право-славних цього свiту.

У свiдомостi багатьохросiян, на жаль, глибоко за-

корiнена iмперськiсть. Вiдо-мий iсторик Анатолiй Тараснавiв цiкаве спостереження.На однiй з московських книж-кових ярмарок представникросiйського видавництванiчтоже сумняшеся повчавприсутнiх: «Ось цi естонцi, ла-тишi та iншi лабуси роти своїпороззявляли, ще й бiлорусиїм стали пiдспiвувати. А хохливзагалi оборзiли. Та це ж всiнашi колонiї! Вони повиннiнам руки цiлувати за все, щоми їм зробили. Ми їх ще поста-вимо на мiсце! І з ними будетак само, як з Грузiєю».

Нiчого дивного в таких вис-ловлюваннях немає. Бо сутьмосковської полiтики тра-дицiйна – iмперiялiзм. Тож во-на (полiтика) не може не по-значитися на свiтосприйняттiросiйських громадян. Із по-таємних закапелкiв «єдiной iнєдєлiмой» знову витягується«теорiя змови» – мовляв, увсiх нинiшнiх росiйських не-гараздах винен «Захiд»:нав’язав небачену корупцiю,перешкоджає утверджуватисвободу слова, блокує створен-ня ефективної системироздiлення влади, перешкод-жає творенню незалежнихсудiв, не дозволяє утвердитидемократичнi цiнностi – пова-гу до особи й власностi, повагидо Закону…

Про причини невдач пост-совєтських реформ, либонь,найкраще висловився амери-канський економiст ДжеффрiСакс, який, як радник, бравучасть у розробцi концепцiйекономiчних реформ: «Ми по-клали хворого на операцiйнийстiл, розрiзали грудну клiти-ну, але виявилось, що в ньогоiнша, невiдома нам анатомiя».Іншими словами, без враху-вання нацiональної (точнiшецивiлiзацiйної) специфiки, всiспроби реформування сус-пiльства приреченi на невдачу.«Ми виявилися для Заходу ду-

же великими i дуже росiйськи-ми» (В. Нiконов, зi статтi в«Известиях»).

Чи й справдi так? Пiслязакiнчення Другої свiтовоївiйни багато країн ЗахiдноїЕвропи та Японiя лежали вруїнах. Однак сьогоднi цiре+iони належать до найбiльшбагатих i могутнiх на землi.Плян Маршалла i фiнансовапiдтримка США сприяли цьо-му повоєнному «чуду». Водно-час щедра допомога i намаган-ня впровадити ефективнi мето-ди управлiння не далиподiбних результатiв у Ла-тинськiй Америцi, Африцi, анавiть у так званих районахбiдностi високорозвиненихкраїн. Чому так сталося?

Безперечно, географiчнерозташування має значення.Клiмат, сировинна база,сiльськогосподарськi угiддя,запаси прiсної води, вихiд доморя – усе це важливi чинни-ки прогресивного розвитку.Історiя також має вплив. Українах iз тривкими тра-дицiями полiтичної незалеж-ностi, демократiї, соцiяльноїмобiльностi, вiльної торгiвлiлюди бiльш квалiфiкованi йактивнi, менш корумпованi, аотже, здатнi доцiльнiше вико-ристати iноземну допомогу вскрутних ситуацiях.

Проте самими лише гео-графiчними чи iсторичнимипередмовами не вдається пояс-нити, чому деякi країни просу-ваються вперед, а iншi зали-шаються позаду. Наприклад,стан економiки Пiвденної Ко-реї й Гани в 1960 роцi був при-близно однаковим, але сьо-годнi тiльки Пiвденна Кореяперетворилася у свiтову еко-номiчну потугу. Навiть у ме-жах однiєї країни не всiре+iони розвиваються однако-во. Пiвнiчна Італiя, напри-клад, випереджає за рiвнемекономiки пiвденну.

Американська дослiдниця

Лейн Дженнiн+с слушновiдзначає, що культурнiцiнностi можуть прискоритипро+рес людства i заважати йо-му, що сприятливий клiмат,багатi природнi ресурси,рацiональна полiтика – далеконедостатнi умови для процвi-тання нацiї.

«Щодо духовности, моралiта iнтелекту, то московськеосвiчене суспiльство — це збо-рище руйнiвникiв, блюзнiр-ських людей, духовних воло-цюг, iнтлектуальних шахраїв,моральних розпусникiв, безсо-ромних брехунiв, простацькиххвалькiв i дикунiв. Але всi во-ни — до смiху зарозумiлi. Доцього, вибачте, «суспiльству»,належать також i моральнi тарозумовi, сифiлiтичнi калiки,iдiоти, виродки, напiвбо-жевiльнi, iстеричнi люди,цинiчнi моральнi i фiзичнiповiї обох статей. І ось це мер-зенне, мракобiсся-болото вва-жаємо ми, московити, своєюдуховною, культурною таiнтлектуальною елiтою, пере-довим авангард нової Мос-ковiї. Тьфу!» (Іван Бунiн; пере-клад Н.Т.).

Що може запропонуватининiшня Росiя свiтовi, зокре-ма Українi? Балет? «Ладу»?..У нинiшньому росiйськомусуспiльствi практично немаєлiдерiв та полiтичних партiй,якi б толерували/пропагува-ли/просували iдею iнтеграцiї зЗаходом. Пояснення цьомузнаходимо у знаменитогоросiйського iсторика та етно-лога Лева Гумiльова: «Росiя –самостiйний суперетнос, якийвиник на 500 рокiв пiзнiше вiдзахiдноевропейського, у XIVстолiттi. Ми i захiдноевро-пейцi завжди цю вiдмiннiстьвiдчували i «своїми» однi од-них не визнавали. Якщо ми на500 рокiв молодшi, то як би невивчали европейський досвiд,не зможемо зараз добитися до-бробуту i звичаїв, характерних

для Европи. Наш вiк i рiвеньпасiонарностi передбачає зовсiмiншi iмперативи поведiнки.Звичайно, можна спробувати«увiйти в коло цивiлiзованихнародiв», в чужий суперетнос.Але треба усвiдомити, щоцiною такого поєднання вбудь-якому разi буде вiдмовавiд вiтчизняних традицiй i по-дальша асимiляцiя».

На думку вченого, не требанав’язувати людям iнших ет-носiв невластивий їм спосiбжиття. «Не треба виходити змiфiчних уявлень про сутьетнiчних процесiв i будувативiдповiдно до цього практичнуполiтику. Не треба примушу-вати всiх жити разом. Кращежити нарiзно, зате у мирi ...».

Так отож. Не треба ук-раїнцiв переконувати, що «унас спiльнi коренi, культура тарелiгiя. Така спiльнiсть особ-ливо вiдчувається в цi днi, ко-ли нашi країни вiдзначаютьсвято – 1025-рiччя ХрещенняСвятої Русi. Нашi кровнi i ду-ховнi узи нерозривнi» (Воло-димир Путiн). І не треба улес-ливо наголошувати, що конку-рентнi переваги українськаекономiка може отриматитiльки об’єднавшись iзросiйською.

Таке враження, що не вступУкраїни до так званого Митно-го союзу – це останнiй деньПомпеї. Чи то пак Москви.Звiдки така несамовита турбо-та про Україну?

Рiч у тiм, що без Україниновiтня iмперська Росiя не-можлива. Саме тому Москванайперш боїться психологiч-ного вiдокремлення Українивiд Росiї. Бо наслiдок дрейфуКиєва вiд «пєрвопрєстольной»на Захiд бiльш фундаменталь-ний, нiж вiдокремлення полi-тичне. «Якщо Росiї зможе зу-пинити процес психологiчноїдезинте+рацiї, тобто повернутигромадянам наших країн по-чуття загального простору, за-гальної культури, загальногоiнформацiйного потоку, то iполiтичнi питання можна будев той чи iнший спосiб вирiши-ти» (Є+ор Холмогоров; пере-клад Н.Т.).

Саме тому з наближеннямВiльнюського самiту Кремльще з бiльшою наполегливiстю,рiзноманiтними методами на-магається нав’язати україн-цям вiдчуття спiльностi куль-тури й iсторiї. Бо на вiдмiну вiдтак званої української владидобре розумiє, що завдяки на-полегливому пропагуваннi(надто через телебачення) пев-них культурних стереотипiв(росiйських, звiсна рiч) середукраїнцiв з бiгом часу виник-не/укорiниться iлюзiя участi вгромадському життi сусiдньоїдержави, iлюзiя безпосеред-ньої причетностi до подiй, щомають мiсце в Московiї. А цедуже небезпечно для суверен-ностi України, для її руху наЗахiд.

Автор – публiцист, шеф-ре-дактор журналу «Унiверсум»

Без України Росiйської iмперiї не буде

Олег РОМАНЧУК

Стор. 7ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

ПОГЛЯД

Якi про�нозувавало-ся, Росiя пiшлава-банк, щоб при-

мусити Україну вiдмовитисявiд укладення Угоди проасоцiяцiю та ЗВТ з ЕС. Її торго-вельна вiйна проти Українитриває, попри декларацiїкерiвництва двох держав.Мантри, що «про торговельнiвiйни мiж Україною i РФ упринципi не може бути мови»лише дезорiєнтують. Невiд-повiднiсть заспокiйливих заявта реальности приховати невдалося.

У ЗМІ розгорнулася повно-маштабна iнформацiйна кам-панiя. Були оприлюдненi до-кументи, що мали б свiдчитипро розробникiв та мету цiлес-прямованої операцiї зi зривупiдписання Угоди проасоцiяцiю, складовою якої ста-ла i торговельна вiйна. Прицьому не лише спонсорованi зРФ, а й чимало українськихмедiя послiдовно пiдiграютьнагнiтанню апокалiптичнихсценарiїв для України в разiпродовження торговельноїблокади Росiєю українськихтоварiв. Пiдiграючи, такимчином, плянам її iнiцiяторiв,якi не приховують, що метою єпереконати українську гро-мадськiсть у тому, що ринкиРФ i МС є основними, важ-ливiшими за европейськi, а їхутрату економiка України невитримає. Найбiльше на про-сування вiдповiдної думкипрацюють радник з питаньре�iональної економiчноїiнте�рацiї президента РФСєр�єй 4лазьєв i кум ПутiнаВiктор Медведчук. Останнiй,зокрема, заявив, що «Україна,якщо не пiде шляхом вступудо МС, а пiдпише Угоду проасоцiяцiю з ЕС, повинна ро-зумiти, що МС рано чи пiзновведе захиснi заходи». А4лазьєв – що «ця перевiрка ма-ла разовий характер… але мипро всяк випадок готуємося досуворiшого митногоадмiнiстрування, якщо рап-том Україна зробить цей са-мовбивчий крок, пiдписавшиУгоду про асоцiяцiю з ЕС».

У ЕС свiдомi, що йдеться непро конфлiкт Росiї та України,а про виклик ЕвропейськомуСоюзу. Адже Путiн прагнезмусити Україну вiдмовитисявiд пiдписання Угоди проасоцiяцiю з ним.

У страху великi очiСпроби залякувати Україну

торговельною вiйною є пород-женням стереотипу, що Росiя– це її найважливiший еко-номiчний партнер, а томусанкцiї у вiдповiдь на не-приєднання України до Мит-ного союзу здатнi обвалити їїекономiку. Сформовано цейстереотип у 1990-х роках, ко-ли успадкована з совєтськихчасiв економiчна залежнiсть

вiд Росiї справдi була значною,але зараз її надто перебiльшу-ють. Страхи пiдiгрiваються не-критичним ставленням до за-вищеної оцiнки можливих ут-рат України й водночас i�нору-ванням ризикiв для самої Росiїна випадок, коли українськасторона наважилася й спромо-глася б на вiдповiдь. Напри-клад, i�норують факт, що вбiльшостi експортованих з Ук-раїни до РФ товарiв частка до-даної на територiї України вар-тости часто менша, нiж

«промiжне споживання»iмпортованої iз-за кордону (ча-сто iз тiєї ж таки Росiї) сирови-ни, комплектуючих чиенер�оресурсiв. Яскравий при-клад – продукцiя машинобу-дування, глибоко кооперова-ного з росiйськими постачаль-никами комплектуючих.

Продукцiя металургiї iособливо хiмiї значною мiроювиробляється на основi iмпор-тованих iз РФ (або iншихкраїн) сировини таенер�оносiїв (газ, нафта,вугiлля). З урахуванням зазна-чених чинникiв, скажiмо,про�нозоване Федерацiєю ро-ботодавцiв України макси-мально можливе падiння екс-порту до Росiї за песимiстично-го сценарiю до кiнця поточно-го року на $2–2,5 млрд означа-ло б i скорочення iмпорту що-найменше на $1 млрд. Тож ли-ше решту $1–1,5 млрд можнабуло б зарахувати до втратвнутрiшнього валового про-дукту України, що значно мен-ше за 1% ВВП.

Інший живучий мiф: Росiяабо Митний союз ЄврАзЕС –найбiльший ринок збуту дляукраїнських пiдприємств. Таза обсягом ринку РФ посту-пається ЕС, а її Митний союз –його Митному союзовi (Euro-pean Union Customs Union), доякого входить великий iмпор-тер української продукцiї –Туреччина. Крiм того, вiдсо-

ток Росiї в експортi товарiв зУкраїни стрiмко падав i до по-чатку нинiшньої повномаш-табної торговельної вiйни, а доЕвросоюзу, навпаки, зростав.Наприклад, лише за рiк(сiчень – травень 2013-го довiдповiдного перiоду 2012-го)частка Росiї в українськомуекспортi поменшала вiд 26,6%до 23,7%, тодi як до ЕС, навпа-ки, пiднялася вiд 24,5% до

26,8%. Крiм того, попри сте-реотипи, географiя ук-раїнського експорту взагалiдосить диверсифiкована. На-приклад, за даними Держста-ту України за першi п’ятьмiсяцiв 2013 року, на кожен iздвох згаданих митних союзiв(ЄврАзЕС та ЕС) припадаєзначно менше третини ук-раїнського експорту, тодi якбiльш нiж 1/3 реалiзовуєтьсяза їхнiми межами. Частка цих«третiх» ринкiв формуєтьсяпереважно за рахунок країн

Азiї та Африки й неухильнозростає.

Попри суттєвi загрози дляокремих українських вироб-никiв, ускладнення ук-раїнського експорту до Росiї вразi пiдписання Угоди проасоцiяцiю з ЕС та введення за-хисних заходiв Євразiйським

митним союзом не загрожуєекономiцi України катаст-рофiчними наслiдками. Запершi п’ять мiсяцiв 2013 рокуна експорт до Росiї надiйшлолише 13% продукцiї ук-раїнської металургiї (на $1,37млрд iз $10,55 млрд усiєї випу-щеної за вiдповiдний перiод),14,7% виробiв хiмiї та наф-тохiмiї (вiдповiдно $0,78 млрдта $5,3 млрд), 22% конди-

терської промисловости(вiдповiдно $0,16 млрд та$0,74 млрд). Значно сильнiшазалежнiсть вiд росiйськогоринку збуту в українського ма-шинобудування. Так, за сiчень– травень 2013 року iз виробле-ної на $5,4 млрд продукцiї га-лузi до РФ її було експортова-но на $2,3 млрд (42,6%). Вод-ночас тут спостерiгається знач-на кооперацiя виробникiв двохкраїн, а Росiя не має чимзамiстити на внутрiшньомуринку вiдповiдну продукцiю iз

України. Крiм того, помiтначастина навiть сучасного, ус-падкованого вiд совєтської до-би, українського машинобуду-вання конкурентоспроможнай на ринках розвинутих країн.Про це, наприклад, свiдчитьпомiтний вiдсоток продукцiїгалузi в загальному ук-раїнському експортi 2012 рокудо таких держав, як Естонiя(57,7%), Норвегiя (47,3%),Австралiя (45,8%), Угорщина(45,2%), Латвiя (35,4%),Нiмеччина (34%), ВеликаБританiя (30,1%), Швайцарiя(20%), Литва (19%), США(17,1%), Фiнляндiя (17%).Крiм того, машинобудiвнапродукцiя становить значнучастину експорту з України довеликих iмпортерiв ук-раїнської продукцiї в Азiї: як-от Іран (21,7%), Індiя (8,2%),Китай (15,5% вiд початку2013 року).

Отже, проблеми зi збутом уРосiї бодай частково можуть

бути вирiшенi за рахунок пере-орiєнтацiї на вiдповiднi ринкита пошук нових. Крiм того оче-видною є потреба нацiленняукраїнського машинобудуван-ня на потреби внутрiшньогоринку, зокрема за допомогоюкооперацiї з компанiями роз-винутих країн. Саме таким чи-ном, а не у спосiб пiдтриманняштучного дихання дляпiдприємств, зациклених наринку РФ, може успiшно роз-виватися ця галузь ук-раїнської промисловости, ком-пенсуючи водночас утрати наросiйському напрямку. Так,український експорт машино-будiвної продукцiї до Росiї ста-новить близько $6–7 млрд зарiк ($6,9 млрд у 2012-му, а у2013-му, з огляду на тенденцiїпершого пiврiччя, значно мен-ше). При цьому обсяг iмпортупродукцiї машинобудуваннядо України становив $22,4млрд у 2012 роцi. Навiть якбиполовину вiдповiдного попитузадовольнити за рахунок випу-ску товарiв усерединi країни (злокалiзацiєю бодай 40–50%),то це означало б, що вiтчизня-не машинобудування випус-тить додаткову кiлькiсть про-дукцiї як мiнiмум на $4–5млрд. До того ж у цьому випад-ку йтиметься про розвитокважливих кооперацiйнихзв’язкiв iз високотехно-логiчними (зокрема, i евро-пейськими) економiками, уря-ди яких не мають традицiї спе-кулювання на торговельно-економiчних зв’язках iз метоюполiтичного шантажу.

Потенцiял для вiдповiдiІнiцiятори торговельної

вiйни проти України, схоже,впевненi, що вона не зможе да-ти у вiдповiдь, оскiльки звик-ли, що на кожну чергову атакуз боку Росiї Київ виявляв го-товнiсть iти на поступки,приймав нав’язанi Москвоюправила гри. Тим часом, обме-живши у вiдповiдь росiйськийiмпорт до України можназмiнити вiдповiдну парадигмуторговельних вiдносин, змуси-ти Кремль остерiгатися.Першi спроби вже є. Забороне-но iмпорт до України i транзитїї територiєю зерна з трьох фе-деральних округiв РФ, якiнайбiльше його експортують:Сибiрського, Пiвнiчнокав-казького та Пiвденного(офiцiйна пiдстава – випадкизахворювання тварин на ящуру цих ре�iонах). Мiнiстренер�етики Едуард Ставиць-кий заявив про намiр НАК«Нафтогаз України» i далiзменшувати закупiвлiросiйського газу, водночасподвоїти у 2014 роцi поставкиз Европи (iз 2,5 млрд. куб. м. употочному до 5 млрд. куб. м.).Потенцiял для крокiв увiдповiдь, якi мають демотиву-вати Москву вiд зловживанняторговельними вiйнами, за-

КРЕМЛЬ БЛЕФУЄ

ОлександрКРАМАР

Залежнiсть економiки України вiд Митного союзу свiдомо перебiльшуєтьсяв межах iнформацiйної кампанiї зi зриву Угоди про асоцiяцiю.

Тож лише решту $1–1,5 млрд можна було б за-рахувати до втрат внутрiшнього валового про-дукту України, що значно менше за 1% ВВП.

Географiчна структура української зовнiшньої торгiвлi

Сiчень-травень 2013 року

ЕКСПОРТ (в мiльярдах ам. дол.)

ІМПОРТ (в мiльярдах ам. дол.)

За даними держстату України.

Продовження на стор. 1144

Стор. 8 ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Цього року на табiр,який вже багаторокiв органiзовує

Молодiжний Нацiоналiстич-ний Кон�рес, зголосилосяблизько сотнi юнакiв тадiвчат з усiх куточкiв Ук-раїни.

Традицiйно програма"Вiдваги" вирiзнялася наси-ченiстю, рiзноманiтнiстю,збалансованiстю теоретичноїта практичної частини, а ко-жен день проходив пiд гас-лом однiєї з точок 10 за-повiдей українця-волюнта-риста.

Так, у першi днi таборови-ки прослухали лекцiї при-свяченi мандрiвництву,табiрництву та виживанню вприродi, якi проводив за-сновник магазину туристич-ного спорядженняTopRope.com.ua, член МНКОлександр Омельченко. На-вичкам орiєнтування намiсцевостi навчав екс-ка-пiтан ЗСУ Вiктор Стеблянко,а заняття присвяченi осно-вам ефективної громадськоїдiяльностi проводили гостiтабору — Олександр Солон-тай (Інститут полiтичноїосвiти), Леся Матвiйчук(Центр Громадянських Сво-бод) та Анна Рожкова (Фун-дацiя Ре�iональних Інi-цiятив).

На таборi також дiяла вис-тавка "Армiя Нескорених",присвячена боротьбi Ор-ганiзацiї УкраїнськихНацiоналiстiв та УкраїнськiйПовстанськiй Армiї, екс-курсiю по нiй проводили го-лова Ради Честi МНК Дмит-ро Жмайло та викладачЛьвiвського нацiональногоунiверситету, заступник го-лови МНК Соломiя Фарiон.Про iсторiю МолодiжногоНацiоналiстичного Кон�ре-су, систему таборiв та рiвнiчленства розповiв сам ГоловаМНК Сергiй Кузан.

Свою фiзичну вправнiстьхлопцi та дiвчата доводили учисленних змаганнях таспортивних iграх. Зокрема,пiд час чемпiонату з ре�бi,кикбоксiн�у, досить складноїсмуги перешкод, тереновоїгри, рейндж-кидка довжи-ною понад 65 кiлометрiв татуристичних змагань з еле-ментами технiки скеле-лазiння, катання на велоси-педах, водних iгор, сплавi набайдарках та дня аскетизму.

Самi ж таборовики всi цiнелегкi 12 днiв навчалися пе-ремагати себе, свої слабкостi,а подекуди й лiнощi. Доситьсильно сприяв цьому окре-мий штрафний рiй, куди по-трапляли таборовики за своїпроступки, i нелегкою пра-цею мусили вибороти собiправо повернутися до свогорою. Перед кожним прийо-

мом їжi учасники мусили по-казати сценку присвяченутаборовому життю, щонерiдко розкривало творчiздiбности молодих хлопцiвта дiвчат, про якi вони зазви-чай i самi не здогадувалися.

Невiд’ємною частиною"Вiдваги" також були пере-гляди фiльмiв та вечiрнi ват-ри, де учасники показувалигумористичнi постановки,спiвали повстанських тастрiлецьких пiсень, обмiню-валися листами (всi днi на та-борi дiяла "Таборова по-шта").

Пiсля закiнчення табору-вання учасники поклаликвiти до пам’ятника За-порiзьким козакам, що вПолтавi.

"Вiдвага" — це не простомiсце, де можна себе загарту-вати. Тут перевiряютьсязнайомства, з’являютьсяновi друзi, з якими можна пе-режити за 12 днiв цiле жит-тя, тут формуються особис-тостi, що вiдповiдають за своївчинки, якi розумiють, щоневиконання навiть наймен-ших завдань – карається, по-кищо "штрафбатом", а в ре-альному свiтi може коштува-ти життя", — дiлиться вра-женнями представницяМНК з Києва МаргаритаДолгая.

Пiдсумовуючи все вище-зазначене, хотiлося б акцен-тувати увагу на тому, що ор-ганiзатори табору, йогопровiд, хотiли перш за всевиплекати в серцях цихюних людей вiдповiдаль-нiсть. Вiдповiдальнiсть за се-бе, свої вчинки, своїх друзiв iза долю своєї країни в цiло-му. Коли бачиш, як в однуєдину, мiцну команду згур-товуються юнаки та дiвчатазi Львова, Тернополя, Чер-нiвцiв, Києва, Полтави, Сум,Харкова, Луганська, Днiпро-петровська, Донецька та ба-гатьох iнших мiст, вiдразупригадуються слова бла-женнiйшого Любомира Гуза-ра: "В Українi немає подiлуна Схiд i Захiд, в Українi єподiл на тих, хто Україну лю-бить, i хто її не любить".

Молодiжний Нацiоналiс-тичний Кон�рес висловлюєподяку всiм органiзацiям таустановам, що сприяли про-веденню "Вiдваги". Зокрема,Мiнiстерству молодi та спор-ту України, Лiзi УкраїнокКанади, Злученому Україно-Американському Допомого-вому Комiтету, народномудепутатовi України ЮрiюБублику, Ковалiвськiйсiльськiй радi в особi її голо-ви Олександра Бублика таiншим жертводавцям.

Інформцентр МНК

У К РА Ї Н С Ь К А С П РА В А

Вийти за межi комфорту, позбутися шкiдливих звичок та не втрачати час набезкориснi справи – ось чому вчить молодь всеукраїнський вишкiльний табiр"Вiдвага iменi Івана Гавдиди", який вiдбувся з 1-12 серпня пiд Полтавою.

Практична гутiрка коменданта про ре�бi

Покладання квiтiв до пам’ятника українським козакам у Полтавi

Екскурсiя по виставцi "Армiя Нескорених" Рiй пiсля смуги перешкод

ІНВЕСТИЦІЯ В МАЙБУТНЄ:ПІДСУМКИ ТАБОРУ «ВІДВАГА-2013»

Стор. 9ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Про пiдсумки фестивалюта пляни на наступнийрiк розповiли органiза-

тори «Бандерштату» Ігор Гузь,Сергiй Мартинюк та МаринаХромих пiд час прес-конфе-ренцiї, що вiдбулася 13 серпня.

«Бандерштат впорався зiсвоїм завданням – у ньому взя-ли участь лучани i приїхалифестивальники з iнших мiстУкраїни. Акустична сцена зби-рала 500-600 людей щоночi,якi до 5 ранку слухали висту-пи, незважаючи на ненай-кращi погоднi умови. Ми буде-мо працювати над благоуст-роєм акустичного майданчика.Як велика, так i акустична сце-на продемонстрували, що те,що ми робимо – правильно», -повiдомив Сергiй Мартинюк.

Органiзатори розповiли, що,незважаючи на платний вхiд,фестиваль зiбрав найбiльшевiдвiдувачiв за всi роки. Навiтьнаймасовiший iз попереднiхфестивалiв, який вiдбувся у2009 роцi в Гаразджi, вiдвiдалименше глядачiв.

Органiзатори пояснили, цесвiдчить про те, що важливонаповнювати програму цiкави-ми речами, i люди пiдуть на фе-стиваль, незважаючи на вар-тiсть квитка. Члени оргкомiте-ту також розповiли, що цьо-горiч фестиваль вiдвiдали двiтисячi глядачiв, окрiм цього уньому взяли участь близько ти-сячi музикантiв, волонтерiв татехнiчних працiвникiв. Цьогороку ставили за мету насититипрограму, щоб глядач маввибiр – слухати гутiрки чилiтературну сцену, стрiляти злука, або зробити бiо-татую-вання. Фестиваль вiдвiдали нелише молодь, а й родини, якiфестивалили пiд час торiчних«Бандерштатiв».

Як розповiв Сергiй Марти-нюк, цього року була «прiрва»мiж гедлайнерами та молоди-ми гуртами, не було «серед-някiв». Наступного року ор-ганiзатори намагатимуться за-повнити «прогалину». З їхнiхслiв на сценi «Бандерштату»зiграють молодi гурти, а також«середняки» та «монстри»вiтчизняної сцени.

Цьогорiч пiдготовка до на-ступного фестивалю стартуєранiше, i iмена перших йогоучасникiв Україна знатиме щедо 2014 року.

Марина Хромих зазначила,що сутнiсть її роботи на фести-валi була у тому, щоб «Бандер-штат» став не просто фестива-лем, де можна послухати музи-ку, а й мiсцем, куди можнаприйти усiєю родиною, запро-сити родичiв з-за кордону тапоказати всiм, що нацiоналiзммає хороше людське обличчя.

Два роки поспiль пiд час фе-стивалю робили дитяче мiстеч-ко, залучивши народних май-стринь, якi проводили тра-дицiйнi розваги для дiтей. Ор-ганiзатори працюють над тим,щоб вiдвiдувачi фестивалювiдпочивали упродовж дня натериторiї «Бандерштату» i їмбуло цiкаво. Для цього залуча-ють пiдприємцiв, якi готуютьтрадицiйну кухню за доступни-ми цiнами.

Коштiв iз обласного бюдже-ту, цьогорiч, фестиваль не от-

римав, проте органiзатори дя-кували мiськiй владi за фiнан-сову та органiзацiйну пiдтрим-ку.

«Прикро не те, що обласнавлада не пiдтримує фестиваль,а те, що Борис Клiмчук всупе-реч рiшенню обласної радизнехтував думкою громади. Мизапрошували його на фести-валь, але вiн його не вiдвiдав,проте любить критикувати«Бандерштат»», - повiдомивІгор Гузь.

Яким буде наступний«Бандерштат»

На разi, здiйснюють опиту-вання у соцмрежi щодо того,кого публiка хотiла б бачити навеликiй сценi. Пропонуютьзробити вибiр серед вико-навцiв, якi ранiше не бралиучастi у фестивалi, аджебiльшiсть українських зiрок,якi у своїй творчостi мають нот-ку, спiвзвучну з iдеєю фестива-лю, вже запрошували.

На разi, серед лiдерiв голосу-вання «Ляпис Трубецкой»,«Бумбокс», «ВВ», «ПлачЄремiї».

Члени оргкомiтету припус-кають, що наступного року ор-ганiзують триденний фести-валь, хоча це вимагатиме до-даткових фiнансових витрат.Зi слiв Ігоря Гузя, багатовiдвiдувачiв цього року казали,що програма дуже насичена, i їїможна було б розподiлити натри днi.

Також плянують влаштува-ти окреме мiстечко для мо-лодiжних громадських ор-ганiзацiй пiд час наступногофестивалю, де молодь зможеознайомитися з їх дiяльнiстюта долучитися до них. Пiд час«Бандерштату 2014» суворiшеконтролюватимуть курiння натериторiї фестивалю.

Є iдея не припинятидiяльнiсть оргкомiтету впро-довж року, а органiзовувати за-ходи, зокрема онлайн-конкурспатрiотичної пiснi серед моло-дих виконавцiв. Молодi гуртивикладатимуть свої музичнi«проби» у Youtube, вiдбудетьсяголосування серед вiдвiдувачiвта журi. Також органiзаторамхотiлося б долучити до участi у«Бандерштатi» представникiвукраїнської дiяспори. Молодiдiяспоряни могли б взятиучасть у гутiрках. Органiзато-ри хотiли б зняти короткомет-ражний документальнийфiльм у молодiжному стилi проСтепана Бандеру.

«Є спiрна, але цiкава тема –надати можливiсть полiтич-ним лiдерам демократичнихсил презентувати свої передви-борчi програми перед молод-дю... Є мотивацiя проводитифестиваль надалi. На Волинi«голод» на такi заходи, томущо молодь не має замiнника«Бандерштату». Ми вiдiйшливiд стереотипу, що «Бандерш-тат» - це «нацики». Цього рокуна тисячах фотографiй можнапобачити, що обличчя фестива-лю – молодi, усмiхненi,успiшнi люди. Ми штовхаємо умаси нацiоналiстичну iдею, алеця iдея нормальна, вона пози-тивна i не маргiнальна», — за-значив Ігор Гузь.

Волинськi новини

«Бандерштат 2013»став наймасовiшим

3-4 серпня в Луцьку вiдгримiв 7-ий фестиваль «Бандерштат». Незважаючи навiдсутнiсть пiдтримки з боку обласної влади, цьогорiч фестиваль самоокупився,а наступного року може вийти на новий рiвень — повiдомили органiзатори.

ПАНОРАМА

Стор. 11ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Цiiсторичнi обставинибули такими, щотворцi ОУН не могли

протиставити ворогу спiвмiрноїармiї; не могли найняти зброй-них формувань зi сторони, бабiльше, навiть якби вдалосязiбрати поважне вiйсько з добро-вольцiв, то не було достатнiхкоштiв, щоб його озброїти. Цi об-ставини кидали окремих ук-раїнських полiтикiв в обiймиiдеї, буцiмто незалежнiсть мож-на здобути руками зацiкавленоїдержави. Імовiрно, творцiв ОУНвiдштовхував вiд цiєї позицiїдосвiд «допомоги» ПiлсудськогоПетлюрi. Чи так, чи iнакше, алевони вимушенi були знайти тi ре-сурси, якими завдання можнабуло виконати самотужки, хайне негайно, але в iсторично осяж-ному майбутньому.

ОУН вiд заснування грала вполiтицi у свою суверенну гру,маючи зрозумiлу для себе i ви-разну мету, маючи чiткi плянирозбудови власних ресурсiв, дотого ж, таких ресурсiв, якi нiхтоне мiг перехопити.

Такими ресурсами були iдей-но виробленi люди, яких спочат-ку пiдбирали за певною техно-логiєю, а потiм вишколювалитеж за власними програмами.Усi iншi ресурси, якi коли-не-будь мала ОУН, були похiднi вiдкадрового потенцiалу. Рахунки вбанках можна заблокувати, не-рухомiсть — конфiскувати,полiтичних «тушок» — переку-пити, але людей, якi живуть iзмiсiєю, можна тiльки знищити. Іце не завжди вирiшувало пробле-му: Бандеру знищили, Шухеви-ча знищили, а боротьба тривала.У кадровому сенсi iдейнийлюдський ресурс як база, на якiйбудується Органiзацiя, — це го-ловна межа, що вiддiляє ОУН вiднеОУН. Буде цей ресурс — Ор-ганiзацiя не загине навiть в умо-вах ГУЛАГу. Люди, запаленiiдеєю, з часом знайдуть i кошти,розбудують полiтичнi впливи, аот що буде, коли починати вiдматерiального, — ми бачимо наприкладi українськогопарляменту часiв Незалежностi.

Таким чином, якщо будуватиполiтику майбутнього в полiiснування Органiзацiї, то голо-вне питання — як знайти канди-датiв до цього головного ресурсу iяк їх виробити на фахових, не-зламних борцiв за українськусправу? Тут, знову ж, можемоскористатися пiдказкою творцiвОУН, пристосувавши її до сучас-них умов. Історично оунiвськатехнологiя пiдбору кадрiв почи-налася з саботажної акцiї, якабула вiдповiддю ОУН на ухвале-ний сеймом закон про нову ко-лонiзацiю українських земель.Провiд ОУН санкцiонував акцiюу червнi 1930 року на пропо-зицiю «Імпiрика» i «Практика»(ймовiрно, С.Охрiмовича та І.Га-брусевича). До виконання акцiїзалучалося юнацтво, участь унiй на практицi дозволяла поба-чити, придатна людина для Ор-ганiзацiї чи нi. Так, полiцiя про-водила узасадненi та превен-тивнi арешти, била й намагаласявербувати заарештованих, алеповедiнка людей дозволяла зро-

бити висновок — будуть вони бо-ротись за Україну, коли запахнепорохом, чи сховаються в кущi.Тi, хто пройшов випробуваннясаботажною акцiєю, склаликiстяк першої мережi ОУН уКраї. Пiсля смертi Охрiмовичатехнологiю взяв на озброєнняБандера, i якщо ми подивимосяплян акцiй Крайової Екзекути-ви, запропонований ним Прово-довi пiд час затвердження йогоКрайовим провiдником, то всiвони ставили виконавцiв передвипробуванням, а не iмiтацiєюдiяльностi. У свою чергу ор-ганiзатори акцiй не боялисясвоєї мiри вiдповiдальностi, нефальшували своїх дiй, вели себе

пiд час арештiв i судiв достойно,тому пiдiбране в акцiях членствобуло готове iти за ними в новi боїза Україну. Отож, що стосуєтьсяпiдбору кадрiв, то все просто,треба лише бачити новi фронтибоїв та не уникати їх. Примiром,акцiя «Вiдсiчi» проти депутатiв,якi голосували за закон Кiвало-ва-Колеснiченка, побудованазовсiм так само, як саботажна, iстудентiв, якi розклеювали лис-тiвки на захист української мовита не зламалися в мiлiцейськихвiддiлках, ми маємо оцiнюватитою самою мiрою, що й юнакiв,якi намагались саботувати законпро колонiзацiю українських зе-мель… Будуть ще iншi шанси, iтреба до них бути готовим, са-мим творити обставини. Життяпiдказує напрямки боротьби,треба лише її не уникати. Вiд по-чатку призначення мiнiстром Та-бачника є актуальною «шкiльнаакцiя» Бандери — її лише требапристосувати до нових умов i за-пустити в зручний час.

Друга призабута оунiвськатехнологiя — це система виш-колiв. Хоча є вишкiльнi табори, iв них проводяться змагання iгутiрки, це ближче до совєтськоїсистеми полiтiнформацiй, нiж доавтентичної оунiвськоївишкiльної системи, яка створи-ла Бандеру, Шухевича, Кука тасотнi iнших людей, якi стали ле-гендою.

Вишкiльна система ОУН вiдсвоїх основ — коли член Ор-ганiзацiї, який займає певне ста-новище, а значить, має певний

досвiд роботи в цьому напрямку,укладає своєрiдний правильниксвого досвiду, своє бачення май-бутньої роботи, звiряє його з та-кими ж правильниками друзiв iна пiдставi цього колективногодосвiду вчить тих, хто працює наiнших дiлянках боротьби. Сл. п.Петро Дужий так описував виш-коли в Краковi у 1939-1941 рр.:«Шухевич з командою (Гасин,Грицай i др.) вели вiйськовийвишкiл. Вони читали нам лекцiї,а потiм ми здавали їм екзамени.Бандера, який був безумовнимлiдером, теж слухав лекцiї i тежздавав екзамени. Конспiрацiючитав Кук, i йому теж здавалиекзамени. Знижки на провiдне

становище на екзаменах не було,навпаки — якщо ти провiдник,то цiна твого незнання вища, iтому нi Бандера, нi Шухевич неремствували на переекзаменов-ки в Кука».

З огляду часу можна сказати,що оунiвська система вишколiвстворила унiкальнiсть видатнихдiячiв визвольної боротьби.Вишкiл творив члена Ор-ганiзацiї, готового ухвалюватирiшення кожного разу, коли до-ля України у великому чи мало-му залежала вiд нього, i ро-зумiти, як саме ця доля вiд лю-

дини залежить. Вишкiл дававпровiдникам нове бачення спра-ви, якiй вони вiддають життя, боодна рiч виконувати якусь ор-ганiзацiйну функцiю, а iнша —осмислити її так, щоб написативишкiльний курс i навчитиiнших. Врештi, вишкiл дававпровiдникам ширше баченняфронту боротьби та дозволявкраще зрозумiти можливостi тоїсуспiльної зброї, яку вони мали вруках, пiднятися вище дiяль-ностi свого сектора.

На початку 1990-х, незважа-ючи на наявнiсть у лавах ОУНтакого цiнного органiзаторавишкiльного процесу, як Бес-кид, вишкiльнi традицiї були за-

нехаянi. Перемогла партiйнадумка, що фахiвця завжди мож-на найняти, а крiм того, якщо єдержава, то нехай вона дає лю-дям знання, а ми будемо цю дер-жаву змiнювати, i результат будетой самий. Потрiбна була появаТабачника, щоб зрозумiти —держава не завжди буде вчититого, чого ми хочемо.

Поза тим, на думку доповiда-ча, для орденської системи масо-ве використання найнятихфахiвцiв неприйнятне, воно су-перечить самiй структурiмiсiйного ордену i неодмiнно йо-

го зруйнує. Уявiмо собi, що Бан-дера, Стецько, Лебiдь i Кук, готу-ючи Похiднi групи до проголо-шення Держави в теренах, обго-ворюють: скiльки найманцiвпотрiбно додати Климишину?Або ж Шухевича i Гасина, якiвиробляють тарифну сiткуплатнi для найманцiв у«НахтiDаль» (адже армiю по-виннi будувати фахiвцi, чи нетак?). Ставка на найманихфахiвцiв — полiтика майбутнiхмайданарбайтерiв i «тушок», ане орденська мiсiйна полiтика,цi двi речi несумiснi, робота наiдею за грошi врештi пiдiрвеiдейнiсть ордену. В ОУН давнобула вироблена система, коли заповну чи часткову зайнятiстьлюдинi платилося, але це не буласистема найму на роботу когосьзi сторони, а вiдшкодування чле-новi ордену того заробiтку, якийвiн мiг отримати, працюючи взвичайного роботодавця. Спо-чатку — iдейно випробувана i ви-роблена людина, а вже потiм —вирiшення питання, чи ця люди-на потрiбна Органiзацiї на мiсцi,де є повна зайнятiсть. Саме дляiдейної цiлiсностi ордену ОУНбула необхiдна власнавишкiльна система. І без неїОУН здеградує, бо однiєї вiри(яка є першоосновою ордену) длядосягнення мiсiї недостатньо.

ОУН була єдиною ук-раїнською полiтичною силоюминулого столiття, яка усвiдо-млювала, що iсторичний процеснацiональної боротьби нiколи незавершується, що кожна перемо-га чи поразка є початком наступ-ного етапу боротьби. ОУНвирiзняло будування полiтикине на пiдлаштовуваннi пiд обста-вини, а на твореннi цих обста-вин. Органiзацiя випрацюваласвiй механiзм останнього з допо-могою осi «iдея — людина —дiя». Людина є центральноюланкою цього механiзму для всiхчасiв та iсторичних умов. Нам неподобаються сьогоднiшнi iсто-ричнi обставини в Українi, але,як завжди, їх можуть змiнитилише iдейнi та дiєвi люди. Такiлюди в Українi є, i коли вони бо-ротимуться не як партизани, аяк частина дисциплiнованої,iдейної та вишколеної структу-ри, неодмiнно настануть iншi об-ставини. І буде iнша Україна.

Слава Українi!

ОУН: ВІД МИНУЛОГОДО МАЙБУТНЬОГО

Доповiдь на ХІІІ Великому Зборi ОУН

У К РА Ї Н С Ь К А С П РА В А

Ярослав БІЛИЙ

ОУН, як кожне живе творiння людської думки, розвивається з часом, зi змiноюобставин i зi змiною суспiльства. Немає сумнiву, що для ефективної дiяльностiОрганiзацiї потрiбно вносити корективи у її структуру, Устрiй, суспiльну техно-логiю дiї. Однак, роблячи змiни, потрiбно бачити межу, за якою Органiзацiя пе-рестане бути тою ОУН, яку творили засновники, а стане чимось iншим. Процесвиникнення ОУН — це реакцiя української нацiї на смертельну загрозу своємуiснуванню. Достатньо оцiнити iсторичнi обставини в час її створення, щоб зро-зумiти, що нацiональний органiзм повинен був шукати шляхи i засоби порятун-ку нацiональної спiльноти вiд брутального геноциду та асимiляцiї. Історичнi об-ставини в значнiй (якщо не вирiшальнiй) мiрi визначили структуру, iдеологiю тамеханiзми дiяльностi ОУН.

Н А В Ч А Н Н Яв новому шкiльному 2013/2014 роцi в Школi Українознавства

при ОУА "Самопомiч" в Ню-Йоркурозпочнеться в суботу, 14 вересня 2013 року,за адресою Схiд 7-ма вулиця, Нью Йорк, Н.Й. 10003

Збiр учнiв у клясах о 9:00 год. ранку.Навчання розпочнеться пiсля Лiтургiї i триватиме до 12:00 год. дня.

Запис нових учнiв вiд 1-12-ої кляс та передшкiлля вiдбуватимуться в суботу, 14 вересня, в канцелярiї школи.

Вхiд до школи з Тарас Шевченко Плейс (мiж 6-ю i 7-ю вулицями)За дальшими iнформацiями глядiть на веб-сторiнку

www.ukrainianschool.nyc.org.

При школi iснує СВІТЛИЧКА пiд опiкою 83-го Вiддiлу Союзу Українок Америки (СУА).

Стор. 10 ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Здавалось би беззаконнямi свавiллям у “правоохо-роннiй” системi України

уже мало кого можна здивува-ти. Вироки українських судiвчасто є готовими жартами чисюжетом для гумористiв, якот недавнє офiцiйне рiшенняЛетичiвського районного суду(Хмельницька область), проте що 100 гривень “випадковоупали в руки мiлiцiонеровi”(благословенна Летичiвськатраса, де стогривневi купюривипадково падають прямо уруки даiшникам! –детальнiше читайте в статтi нацiй сторiнцi „Грошi самi впа-ли в руки даiшнику“). Дармащо факт взяття хабара булочiтко зафiксовано на вiдео iпоказано по телебаченню –суддям виднiше, мабутьдосвiд iз випадковим

падiнням купюр у них є не-абиякий. Ну Бог з ними, iз ти-ми 100 гривнями, даiшникуж, як i Президенту, сiм’ю тре-ба годувати, не на зарплату жйому жити.

Та далi стає уже не досмiху. Як стало вiдомо, 22серпня в Івано-Франкiвськубув затриманий координатор

Громадського Руху Фонд-УПА Андрiй Подiльский (Все-українська органiзацiя «Три-зуб» iменi Степана Бандери). Іне за якесь там хулiганство, апо поважнiй статтi – ч.1 ст.300 Кримiнального КодексуУкраїни “Ввезення, виготов-лення або розповсюдженнятворiв, що пропа=ують культнасильства i жорстокостi…”.

Такими “насильницькими”творами виявились.. два дис-ки з українськими пiснями тафiльмами (“Собор на кровi”,“Немає почуття Батькiвщиниу тих, хто не знає її iсторiї”,“Нескорений”, “Залiзна сот-ня”, “Страченi свiтанки”, “Ос-таннiй бункер”, “Голод 33"),книга Дмитра Яроша «Слово

до побратимiв..», 8 бiлих фут-болок iз зображенням облич-чя з червоною цяткою на лобi.

І понеслась хвиля обшукiвз метою, цитуємо рiшення су-ду, “вiдшукання та вилучен-ня творiв, що пропа=уютьнацiональну нетерпимiсть” –слiдчi та експерти, чорнi джи-пи, ескорт озброєних автома-тами Калашникова та заку-

тих в бронежилетимiлiцiянтiв, адже вiдшукали iвилучили не що небудь, а якповiдомляє очевидець жур-налiст Руслан Коцаба ”лiтера-туру, в якiй в заголовку булослово «нацiя», наклейки зчервоно-чорним прапором татризубом… бiлi футболки, наяких не було жодних зобра-

жень”.Ну що ж, тепер народ ук-

раїнський може спатиспокiйно – усi твори “що про-па=ують культ насильства iжорстокости” знешкоджено,не даремно витрачено добле-сними правоохоронцями ти-сячi гривень сплачених по-даткiв. Не ходитимуть тепермирними вулицями фашисти

у бiлих футболках, не лякати-муть чесний люд усiлякимитам патрiотичними пiсенька-ми та кiнами. Благодать таПокращення на вулицяхславного мiста Івано-Франкiвська.

Тепер чекаємо повiдомлен-ня про нагороди та пiдвищен-ня по службi безстрашнихправоохоронцiв за знешкод-ження чергової “терористич-ної групи” українських бур-жуазних нацiоналiстiв, як цебуло у справi тризубiвцiв-”сiкачiв Сталiна“.

А ви зберiгаєте диски iзпатрiотичними пiснями тафiльмами? Може ще й фут-болки iз зображеннямиiндусiв iз цятками на лобi увас є? Краще добровiльно зда-ти їх мiлiцiї, вiд грiха подалi,а то завтра слiдчi прийдуть доi вас.

Використанi матерiялителеканалу “Інтер” та

журналiста Руслана Коцаби

Полюбляєте патрiотичнi пiснi та фiльми?Тодi слiдчi iдуть до вас

УЛетичiвському район-ному судi Хмельниць-кої области стався ти-

повий за рiшенням, але пока-зово абсурдний за мотивацiєювипадок. Мiсцева Фемiда ви-правдала спiвробiтника ДАІ,який отримав хабаря. Такебуває. Причому дуже часто.Бо саме для цього в ДАІ iйдуть. Але на зло даiшникувесь процес вимагання i дачiхабаря був зафiксований вiде-ореєстратором, а водiй, в яко-го взяли хабаря, вiдразу ж за-телефонував на 102 i повiдо-мив про скоєння злочинуслужбовою особою. Проте суд-дя не розгубився: вiн прийшовдо висновку, що "грошi самiвпали в руки мiлiцiонеровi". Іде ж та справедливiсть на цьо-му свiтi, чому тiльки даiшни-кам i всякому начальствугрошi САМІ з неба падуть?

З'ясувалася i причина та-кої вибiркової щедрости “не-бес”. Виявилося, що йдетьсяне про простого постового, апро мiсцевого бонзу - началь-ника районного ДАІ, ВiктораБiланя, вiн же - мiсцевийбiзнесмен. Справу розглядав

особисто голова Летичiвсько-го районного суду АнатолiйЛазаренко. Суд не тiльки ви-правдав даiшника, але йводiя, жителя Хмельницько-го Олега Бондаренка, який да-вав сто гривень, визнав вин-ним у дачi хабаря i засудив додвох тисяч гривень штрафу.Щоб знав як бавитися з усiля-кими там вiдеореєстраторами!Всi цi вiдео-записи суд взагалiдо уваги не брав.

Побавилися в дурня i вмiсцевiй прокуратурi, яка, на-чебто мала даiшника звинува-чувати. Виявляється, вона“забула” вчасно подати апе-ляцiю на таке абсурдне ви-правдувальне рiшення. В про-куратурi кажуть: апеляцiйнускаргу пiдготовлено в строк,але вiдправили до суду зви-чайним листом – а в дорозi во-но загубилося. Пошта винна.А обласне начальство навiтьпридумало для прокурорарайону та слiдчого страшнепокарання: позбавили їх ажцiлої мiсячної премiї за “нена-лежне виконання про-фесiйних обов'язкiв”.Скiльки “премiй” за свої дiї з

боку виправданого даiшика-бiзнесмена вони могли отри-мати за весь цей цирк, можнатiльки здогадуватися. Сподi-ваємося, вони в мiнусах не за-лишилися.

В результатi, рiшення судупершої iнстанцiї набуло за-конної сили. До рiшення судуВ.Бiланя звiльнили iз здава-лося б убивчим формулюван-ням - "за дискредитацiю".Але тепер начальник Ле-тичiвської ДАІ повернувся наслужбу.

“Наказом начальника вiнбув звiльнений за дискреди-тацiю, але в подальшому мивиконували рiшення суду, то-му дискредитацiю було скасо-вано”, - заявив начальниквiддiлу кадрового забезпечен-ня управлiння ДАІ Хмель-ницької областi ОлександрВолкотруб.

Згодом в апеляцiйному судiОлеговi Бондаренку вдалосяскасувати штраф за те, що,начебто, запропонував хаба-ря. Тепер виходить, начебто iгрошi нiхто не давав, i нiхто їхi не брав.

За матерiялами укр. ЗМІ

Грошi самi впали в руки даiшнику

Бiляївська мiжрайоннапрокуратура почалакримiнальне провад-

ження за фактом перевищен-ня службових повноваженьщодо мiлiцiонера, який нама-гався пiдкинути наркотикимотоциклiсту.

Як повiдомила 14 серпняпрес-служба Одеської проку-ратури, кримiнальне провад-

ження почалося пiсля того, якв iнтернетi з’явився вiдеоза-пис, на якому чiтко видно, якспiвробiтник мiлiцiї пiдкидаєйому в скутер пакет з нарко-тиками.

"Для забезпеченняоб'єктивностi попередньогорозслiдування зазначеноговиробництва створена групапрокурорiв", - зазначили в

прокуратурi.Цiкаво, а чому розслiду-

вання в подiбних випадкахпочинається не через заявупотерпiлого, а щойно тодi, ко-ли оприлюдено очевиднi дока-зи вчинення злочину i вжепiсля широкого громадськогорезонансу? Що ж тодiрозслiдувати, якщо i так вжевсе всiм вiдомо?

Прокуратура взялась за мiлiцiонера, який пiдкинувнаркотики мотоциклiсту i потрапив на вiдео

БУДНІ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Вiталiй КУБАЦЬКИЙ

Протягом останнiхп’яти рокiв епатажнiакцiї незареєєстрова-

ної псевдофемiнiстичної гро-мадської органiзацiї Femenслужили, по-сутi, чорнимпiаром проти України.

У п'ятницю, 30 серпня, ак-тивiстки цiєї скандальної ор-ганiзацiї залишили Україну,пiсля того, як були викликанiна допит.

Цього дня активiсткиFemen Яна Жданова, АннаГуцол та Олександра Шевчен-ко були викликанi слiдчим надопит, "що означало, що ак-тивiстки будуть переведенi зiстатусу "пiдозрюваних" у ста-тус "обвинувачених" .

"Побоюючись за своє жит-тя i свободу, активiстки здiйс-нили втечу з України до Євро-пи з метою продовжуватиFemen дiяльнiсть", — йдетьсяв повiдомленнi Femen.

Вони також заявили, що,починаючи з липня 2013 ро-ку, українськi члени мiжна-родного руху Femen система-тично пiддавалися переслiду-ванням, жорстоким побит-тям, викраденням i неоднора-зово отримували на свою ад-ресу погрози.

"Остання провокацiя про-ти руху Femen була пiдготов-лена i реалiзована ук-раїнськими правоохоронни-ми органами, в результатiякої в київський офiс руху бу-ло пiдкинуто вогнепальнузброю, вибухiвку i фото порт-

рети Путiна i патрiарха Кири-ла", — йдеться в повiдомлен-нi.

Як наслiдок, було вiдкритокримiнальну справу проти ак-тивiсток Femen за статтею 263про незаконне зберiганнязброї, що загрожує активiст-кам позбавленням волi до 5рокiв.

Довiдка з ВiкiпедiїУ вереснi 2012 року було

проведено журналiстськерозслiдування програми«Грошi», пiд час якого жур-налiстка каналу «1+1» сталана певний час учасницею ру-ху «FEMEN». Стало вiдомо,що четверо активiсток руху уКиєвi отримують близько1000 доларiв на мiсяць, ащомiсячна оренда коштуєблизько 20 тисяч гривень. Пiдчас перебування активiсток«FEMEN» у Парижi на кожнуз учасниць руху з України бу-ло витрачено близько 1 тис.євро. Також зафiксовано, щоз учасницями руху зустрiча-лися колишнiй власник медiаголдин=у KP Media америка-нець Джед Санден, нiмецькиймiльйонер Гельмут Гайер табiзнесвумен з Нiмеччини БеатШобер.

Джед Санден не фiнансуєFemen з грудня 2011 року узв'язку з тим, що Femen,окрiм секс-туризму в Українi,включили до своєї мiсiї iншiпитання (релiгiйнi, полiтичнiта iншi).

Баба з воза...Активiстки Femen втекли з України

Професiйна пiянiстка дає урокифортепiяно.

Телефонуйте: 551-655-9167Модеста

Стор. 12 ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Сьогоднi ми зустрiлисящоб вiдзначити подiюяка сталася 22 роки то-

му. 24 серпня 1991 року, уКиєвi була вiдновлена дер-жавнiсть України.

Кажу вiдзначити, не кажусвяткувати, бо перед нами пи-тання чи є нам що святкувати?Треба визнати i можемо твер-дити що держава Укpаїнаiснує. В неї всi ознаки незалеж-ної держави. Є українськевiйсько, грошова одиницягривня, поштовi марки, паш-порти, гимн, державнi прапор iгерб. Щобiльше, незалежнiстьформально визнана усiмасусiдами України. Так, Ук-раїна iснує! Та чи є потреба такiфакти пiдкреслювати у день,коли ми зустрiлися вiдзначитинезалежнiсть України?

Так є.У багатьох закрадається

зневiра щодо майбутности Ук-раїни, бо на наших очах ук-раїнськiсть України за останнiроки де)енерувала i далi де)е-нерує. Тому зовсiм не дивно,що багато з нас затурбованi їїмайбутнiстю.

А хто ми такi, щоб мати пра-во висловлювати свою думкуна цю тему, мати будь-що до об-говорення? Хоч ми не громадя-ни України, ми — українцi.Українцi, якi десятилiттямизберiгали все українське у ча-си, коли вороги України посту-пово нищили нашу культуру,засмiчували нашу мову, мiня-ли на свiй лад нашу iсторiю. 22роки тому ми з великим ен-тузiязмом вiтали вiдродженнядержавности України. Ми ти-сячами летiли в Україну i черезновостворенi органiзацiї дава-ли матерiяльну i духовну допо-могу. Без сумнiву, ми маливплив на процеси ук-раїнiзацiї України. Та ма-ятник iсторiї сьогоднi утакiй фазi, що ми затурбо-ванi. Уряд — у рукахнегiдникiв, у ВерховнiйРадi домiнують фракцiї во-рожi українству, Мiнiстросвiти —вiдкритий ук-раїнофоб, а в суспiльствi накожнiм кроцi — корупцiя,нехтування прав людинина гiдне життя.

Але ми не повиннi забу-вати, що вибух Помаранче-вої революцiї стався саме вКиєвi. Не забувати про час,коли маятник iсторiї був вiншiй фазi. На грошовихкупюрах був i далi є ІванМазепа, а на листах з Українидо Росiї були налiпленi поштовiмарки, на яких були СимонПетлюра, Степан Бандера...

Та щоб внести хоч трiшкиоптимiзму, погляньмо критич-но на стан України сьогоднi iпорiвняймо його iз станом 1972року, року погрому шестиде-сятникiв.

Ми живемо у Кетскильсь-ких горах, околицях легендар-ного Рип Ван Вiнкл. Рип бувтой, хто одного дня заснув пiддеревом i пробудився через 20лiт. Прокинувся, i його зустрiвiнакший до невпiзнання свiт.

Пропоную Вам подумайтеяк радiли би нашi гантерськi

пiонери, якi не дожили до 1991року, якби вони пробудилися iзвiчного сну сьогоднi.

Уявiм собi як радiли би такiяк Іван Макаревич, ВолодимирКобзяр, Едвард Козак чи ОрестКлюфас, якби вони поглянулина сучасну Україну не знаючипро iсторiю України вiд 1991 до2013 року.

Я мав велике щастя перебу-вати у Києвi в той час, коли вос-

кресла Україна. Написав я спо-мини. З Вашого дозволу, про-читаю короткий уступ про цiiсторичнi днi.

"Коли я прилетiв до Києва13 серпня 1991 року то я вiдчувполiтичну напругу, яка огорну-ла цiле мiсто. У центрi Києва,на площi бiля Головного по-штамту, кожного дня допiзнього вечора снували сотнiлюдей. Збирались вони вели-кими та малими групами,вiдбувались дискусiї наполiтичнi теми.

Я вiдчував, що бiльшiстьораторiв стояли на позицiяхполiтичної та економiчної авто-номiї України. Такi крамольнi

думки висловлювалися вiдкри-то, i що бiльше, про це можнабуло прочитати у багатьох газе-тах. Лейтмотивом була iдеяекономiчної незалежности Ук-раїни, яку нещадно експлуату-вали.

У понедiлок, 19 серпня, ра-несенько, зателефонував до ме-не приятель, Юрiй Солоденко, iповiдомив що у Москвi ставсяпереворот (путч). Коли я запи-

тав у нього, чи з ним усе гараздi куди вiн зараз збирається, вiнвiдповiв, що стоятиме цiлийдень бiля будинку ВерховноїРади iз синьо-жовтим прапо-ром i буде переконувати всiхперехожих i)норувати путч,який стався в Росiї, а не в Ук-раїнi. І так вiн зробив. У той часВерховна Рада України була увiдпустцi, тому присутнiстьЮрiя бiля будинку Ради вiдра-зу привернула увагу за-рубiжних кореспондентiв. Во-ни широко передавали новину,що у Києвi повний спокiй, i по-силалися на «громадянина»Юрiя Солоденка бiля будинкуПарляменту, який стверджу-

вав, що у сувереннiй Українiвсе спокiйно, що путч стався вРосiї.

Пiсля Солоденка телефону-вали до мене iншi. Всi радилименi не виходити [на вулицю],а сидiти дома. Але як тiльки язаспокоїв усiх занепокоєнихмоєю долею, що борсукомсидiтиму в хатi, я негайнопоїхав до будинку РУХу.

Державний переворот уМосквi було прове-дено дуже невдало,сказати б, негра-мотно. Радiо, теле-бачення, телефон-ний зв'язок, елект-р о п о с т а ч а н н я ,поїзди, лiтаки, мет-ро – усе функцiону-вало, нiби в країнiнiчого й не сталося.Коли я приїхав доштаб-квартири РУ-Ху, навколо будин-ку не було нiмiлiцiї, нi вiйсько-викiв. Будинокгудiв, немов пере-повнений вулик. Зтого, що я почув iпобачив, стало зро-

зумiло, що керiвництво РУХупропонувало скористатися зпутчу для здобуття Україноюнезалежности. Майже вiдразуРУХ виступив iз заявою, в якiйзасуджував переворот. Вечiрнєтелевiзiйне звернення керiвни-ка путчистiв Iєннадiя Янаєвабуло просто жалюгiдним. Рукив нього тремтiли, i говорив вiнпереляканим голосом. Я слу-хав його виступ в будинку РУ-Ху. Присутнi супроводжувалийого слова жартами таусмiшками. Все ж нiхто не мiгзаручитися, що путч прова-литься. Я брав участь в обгово-реннi питань про розповсюд-ження технiчного обладнання,

комп’ютерiв, факсiв, по всьомуКиєву на випадок перемогипутчистiв. Моя присутнiсть якiноземця була дуже бажаною.Керiвники РУХу Вiктор Бур-лаков i Олександр Лавринович,задля безпеки, перенесли домене на квартиру доволi вели-ку суму рухiвських фондiв, iпротягом наступних декiлькохднiв навiдувалися до мене i за-бирали грошi на потреби ор-ганiзацiї.

Насправдi штаб-квартираборотьби за незалежнiсть булане в офiсi РУХу, а в будинкуСпiлки письменникiв Українипо вулицi Орджонiкiдзе (тепер– вул. Банкова). Саме там роз-роблялися стратегiї, готували-ся вiдповiднi звернення i дек-лярацiї. Мене не просили, i я небрав участи у засiданнях ак-тивiстiв у Спiлцi письмен-никiв.

Лише Парлямент мав праворозглянути питання щодо не-залежности України, а вiн мавперерву в роботi. Багатьох де-путатiв взагалi не було в Києвi.Ходили чутки, що багато депу-татiв iз партiї комунiстiв булиготовi порвати з Росiєю та її не-минучим загрозливим хаосом.Це пiдштовхнуло демокра-тичнi сили на те, щоби, попривеликi труднощi, зiбрати 150пiдписiв, тобто третину вiд за-гальної кiлькости депутатiв,необхiдних для скликання по-зачергової сесiї, яка мала вiдбу-тися 24 серпня, в суботу.

Мiй коле)а, iсторик ТарасГунчак, з яким тодi впродовжкiлькох рокiв я тiсно спiвпра-цював у Фондi Допомоги ДiтямЧорнобиля i Фондi Руху при-летiв до Києва кiлька днiвпiсля путчу. Вiн оселився в гур-тожитку КиївськогоПолiтехнiчного Інституту, дваповерхи нижче мене. Тiєї суб-оти, 24 серпня, зранку ми ви-рушили разом до будинку Пар-ляменту на вулицi Кiрова. Тамми побачили, що тисячi людейз синьо-жовтими прапорамиоточили будiвлю. Здавалося,натовп не випустить з будинкусвоїх парляментарiїв, аж покивони не виконають їхнього ба-жання. Павло Мовчан, депутатВерховної Ради i Голова Това-риства української мови,провiв мене з Тарасом добудiвлi парляменту. Були в тойзнаменний день у будинку Вер-ховної Ради iншi представникидiяспори, тi, якi мали впливо-вих друзiв. Пiзнiше я довiдав-ся, що мiй гантерський друг,архiтект Титус Геврик, перебу-вав у той час на )алереї другогоповерху.

До вiдкриття сесiї ВерховноїРади ми з Тарасом знаходили-ся поза межами сесiйної залiсеред групи демократично на-лаштованих депутатiв. Япам’ятаю Ігоря Юхновського,Дмитра Павличка, ВолодюЯворiвського, Леся Танюка,Павла Мовчана, Івана Драча,Івана Зайця, Ларису Скорик.Вони Тараса i мене добре зналиi не турбувались нашою при-

Чи є нам що святкувати?Слово, виголошене Романом Воронкою

у День Незалежности України на академiї у Гантерi, Н.Й.

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Продовження на стор. 1133

Стор. 13ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ —директор Інституту лiтературиiм. Т.Г. Шевченка, академiкНАН України:

— Дата 24 серпня стала непросто календарною, а днем,коли кожна людина усвiдо-млює: створено нову державу, ами, українцi, є господарями увласному домi i маємо проде-монструвати свiтовi, хто ми є iна що ми здатнi.

Україна стала на шлях дер-жавного будiвництва... Для то-го, щоб побудувати вiльне гро-мадянське суспiльство на ос-новi демократичних цiнностейi сформувати у незалежнiй дер-жавi нову якiсть життя,потрiбна громадянська єднiстьта полiтична консолiдацiя ук-раїнського суспiльства, iнтег-рацiя ре#iонiв у єдиний ук-раїнський духовний, гу-манiтарний, полiтичний таекономiчний простiр. То ж хiбатреба знову й знову доводити,пояснювати, переконувати, щов цьому процесi iнтеграцiї над-звичайно важливу функцiю ви-конує державна мова, що безкультурної консолiдацiї не бу-де досягнута i полiтична кон-солiдацiя нацiї? Як основа ду-ховностi народу мова єпiдмурiвком iснування нацiї.Зi зникненням мови зникає на-род. Наша мета — українськадержава зi своїми нацiональни-ми прiоритетами. Ми маємо бу-дувати Україну, за яку мiльйо-ни людей поклали свої головина вiвтар свободи. Ми їхнiборжники.

Володимир СЕРГІЙЧУК —доктор iсторичних наук, про-фесор Київського нацiональ-ного унiверситету iм. Т.Г. Шев-ченка:

— Проголошення Дня неза-лежностi України — важливавiха в iсторiї нашого народу.Скiльки славних людей жило

цiєю iдеєю i загинуло за їївтiлення... Тепер ми вiдчулисправдi iсторичну твердь, яку внас упродовж тривалих вiкiввибивали з-пiд нiг, зрозумiли,що вона дасть нам опертя длянових життєвих перемог.

Споконвiкiв з українськоїземлi йшов такий потужнийiнтелектуальний струмiнь, щоошелешенi чужинцi не раз ди-

вувалися, де береться сила вцього тодi бездержавного наро-ду, яку вiн проявляє внайрiзноманiтнiших галузяхлюдської дiяльностi. Аджескiльки спустошень пройшлочерез українськi землi, скiлькипожарищ спопелили величнi йнеповторнi споруди, i коженнападник хотiв видерти з на-ших сердець батькiвську вiру,знищуючи божi храми й викра-даючи чудотворнi святинi, на-магаючись ними замолити по-тiм свої грiхи. Однак життє-дайнi джерела українськихкриниць вiдновлювали нашiсили, i свiт мiг переконатися,що в дiях видатних европейсь-ких полководцiв є повтореннятих бойових прийомiв тактикий стратегiї, якими вже давнокористувалися провiдники ко-зацького вiйська, так само i вокремих творах вiдомого фран-

цузького фiлософа Жана-ЖакаРуссо є деякi думки нашогомандрiвного мислителя Гри-горiя Сковороди. Можемо гор-дитися конституцiйним чиномПилипа Орлика, що випередивЕвропу на 80 рокiв. За визна-ченням свiтових авторитетiв,«дерев'янi церкви є оригiналь-ним внеском української нацiїу свiтову архiтектуру».

Вiдвiдавши нашу землю всерединi ХVІІ столiття, дияконПавло Алепський iз щирим по-дивом сповiщав тодi цiломусвiтовi: «О, який це благосло-венний народ! І яка це благо-словенна країна! Яка ревнiстьвластива святiй душi i чистiйвiрi, воiстину православнiй!Блаженнi очi нашi за те, що ба-чили, блаженнi вуха нашi зате, що вони чули, блаженнi сер-ця нашi за пережиту нашурадiсть i захоплення».

А хiба не нашi предки пер-шими iз слов'янських народiввитворили писане право «Русь-ку правду», а власну гiднiсть —бодай в тяжку годину — пiдня-ли безсмертним «Словом проІгорiв похiд»?

Нинi настав час, аби вiддатиданину шани нашим славет-ним спiввiтчизникам, якi де бне працювали, завжди вважа-

ли своєю батькiвщиною Украї-ну. Згадаймо слова українсько-го скульптора Олександра Ар-хипенка: «Нашi генiї кон-солiдували нашу нацiональнукультуру за допомогою своїхтворiв, якi вiддають справжнiйдух i душу українського наро-ду. Своїми творчими умами йсвоїм тiлом вони увiковiчиливсе те, чим є Україна i що кож-

ний українець повинен носитив свiй душi i в своїм серцi».

Нам треба жити, як переко-нував Олександр Архипенко,«в приявностi образiв нашихбезсмертних генiїв, бо це допо-може... удержувати наш ук-раїнський дух, пiднести нашунацiональну свiдомiсть та нашiкультурнi iдеали, допоможенам скрiпити фундамент нашоїнацiї».

Розповiдi про чин славетнихукраїнцiв це засвiдчують. Вонитакож готували освiдомленнятих 92 вiдсоткiв українцiв, якi1 грудня 1991 року проголосу-вали за незалежнiсть України.

Павло МОВЧАН — головаВсеукраїнського об'єднання«Просвiта»:

— Дуже важливо пам'ята-ти, скiльки сил ми доклали,щоб захистити свою дер-

жавнiсть 22 роки тому. Чи мог-ло бути це свято без участi ук-раїнської iнтелiгенцiї, без на-явностi дисидентського руху вУкраїнi, без потужного рухуiнтелектуалiстiв, якi й назива-ли себе рухiвцями? Ясна рiч,такого свята не могло бути безних. Чи могло воно бути без iде-ологiї, яку заклав свого часуТарас Григорович? І всi виз-вольнi змагання до цього при-четнi, хоч ми мало про це гово-римо.

Ми, тi, хто причетний доцього, усвiдомлювали, що ок-ремiшнiм українцем дуже важ-ко бути. Чи легко сьогоднi бутиукраїнцем? Так само нелегко.Бо маємо через два десяткирокiв таку державу, яка сьо-годнi викликає сумнiви щодосутi її незалежностi.

Чому фактор незалежностiне став значущим, якийсправдi увiнчує весь iсторич-ний цикл боротьби за неї? Татому, що ми її не маємо. Вонадесь розлита всюди i її нема.Тому так легко ламати все:Конституцiю, iсторiю, культу-ру, систему освiти, ухвалюватиантиконституцiйний закон промови, про iнформацiю. Хоча єпарадоксальний позитив у цьо-му процесi. Чим бiльший тиск,тим бiльше нацiональної скон-солiдованостi. Отже, ми переддругим вирiшальним етапомборотьби за Вкраїну. Але дляцього треба працювати, дуже йдуже серйозно.

Незалежнiсть — це не стан,а процес. Не можна сказати: миотримали те, що хотiли, теперможна вiдпочивати. Нi, нампотрiбно багато працювати,щоб Україна i надалi залиша-лася самостiйною країною. Інайважливiше — українцi по-виннi завжди залишатисявiдповiдальними за себе i своюкраїну.

Пiдготувала Зоряна НАГІРНЯК

ЖИВИ, УКРАЇНО, ЖИВИ ДЛЯ КРАСИ,ДЛЯ СИЛИ, ДЛЯ ПРАВДИ, ДЛЯ ВОЛІ!

сутнiстю у їхньому колi. Колиоголосили про закритi зборидепутатiв-комунiстiв, Тарас за-пропонував, щоб ми роздiлили-ся. Я мав спостерiгати за роз-витком подiй, залишаючись iзгрупою депутатiв-демократiв, авiн пiти на засiдання до ко-мунiстiв. Коли Тарас повернув-ся, на його обличчi сяяла ши-рока усмiшка. Вiн був при-сутнiй на засiданнi, де Гене-ральний секретар Комунiстич-ної партiї України СтанiславГуренко дав наказ своїм одно-партiйцям голосувати за прий-няття незалежности, i не iнак-ше. Вiн наполягав, що за неза-лежнiсть треба голосувати хочаб заради самозбереження. Вiнсказав: "Якщо Україна не буденезалежною, Єльцин насз’їсть". Ця новина пiднесла духсеред представникiв демокра-тичного бльоку, хоча дехто вис-ловлював занепокоєння щодокворуму, побоюючись, що де-якi з комунiстiв, щоб не голосу-

вати, можуть втекти з будинкуще до початку голосування.Цього не сталося. Пiзнiше ядiзнався, що хлопцi з РУХузабльокували всi менш вiдомiвиходи i таким чином не дозво-лили кiльком комунiстам втек-ти.

Впродовж засiдання цiєїiсторичної сесiї Верховної Радия сидiв на правому балконi дру-гого поверху, зарезервованогодля закордонних VIP-персон.Але я був присутнiй не як по-важна особа, а як перекладачпана Голмса з Великої Бри-танiї. Не знаю, чи варто в тевiрити, але менi сказали, щоГолмс працював в англiйськiйрозвiдцi. Великим i хвилюю-чим моментом для мене булоперебування в суботу, 24 серп-ня 1991 року, там, де я був. Щоя робив у примiщеннi ук-раїнського Парляменту в тоймомент, коли Україна проголо-шувала свою незалежнiсть? Я

усвiдомлював, що представляюсотнi тих, хто спричинилися домого патрiотизму, до того, що япочувався українцем. Я взявлисток паперу i почав складатисписок тих людей, вiд чийогоiменi я стояв там, на балконi.Порядок iмен у списку був не-суттєвим, але Євген Маланюк,Іван Багряний, автори iсторич-них романiв Андрiй Чайковсь-кий i Адрiян Кащенко входилидо того списку, як i багаточленiв моєї родини, друзi зПласту, товаришi з правлiнняККДУ, мої вчителi та багатомоїх друзiв. Коли оголосилирезультати голосування, моїочi не бачили свiту. Я плакав.

Я не пригадую промову Оле-ся Гончара чи виступ матерiшiстьох дiтей. Мiй пiднесенийнастрiй затьмарив майже всiнаступнi подiї. Хоча один мо-мент запам’ятався особливо: цевнесення до сесiйної залi веле-тенського прапора України. За

вiкном трiюмфував натовп з де-сяткiв тисяч людей. Так, я тамбув, i багато з вас, серцем тежбули там зi мною!

Щоб заохотити комунiстiвголосувати за незалежнiсть, де-путат Ігор Юхновський внiспропозицiю про проведеннявсеукраїнського референдуму.Багато представникiв демокра-тичних сил спочатку боялися,що навiть якщо бiльшiсть гро-мадян у референдумi проголо-сує за незалежнiсть, табiльшiсть буде вiдносно неве-лика, недостатня для забезпе-чення стабiльности у державi.Не можна було не брати до ува-ги той факт, що певнi областiмогли проголосувати проти не-залежности.

Усi усвiдомлювали важ-ливiсть i необхiднiсть коло-сальної роботи задля того, що-би пересiчний громадянин про-голосував за державний суве-ренiтет.

Тодi увесь вiльний вiдунiверситетських занять час япрацював у будинку РУХу. Навихiднi роз’їжджав по селахХерсонської области, де а#iту-вав, щоб селяни голосували занезалежнiсть. Були днi, коли япiсля унiверситетських занять,стояв при входах до метро i роз-давав летючки, на яких булонаписано росiйською мовою:"Лише раби не прагнуть неза-лежности!".

1 грудня 1991 року радощамне було меж. МИ ПЕРЕМОГ-ЛИ!Результати перевершиливсi сподiвання. Найбiльше ятiшився з того, що жодна об-ласть, навiть Крим, не проголо-сували проти незалежности.

Сьогоднi я розмiрковую надтим, яка щедра була доля, якауможливила менi перебувати вУкраїнi, коли вона вiдроджу-валася. У мене незбагненевiдчуття приналежности дотих подiй, участи у них вiдiменi сотень людей, поколiнь,якi зберегли українство i вихо-вали мене як українця.

Вiтаю Вас усiх з Днем Неза-лежности України

Чи є нам що святкувати?Продовження зi стор. 1122

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

24 серпня 1991 року... Це були радiснi днi i ночi. Юна Українська державатiльки розпочинала свої першi кроки. І ми всi мали потурбуватись, щоб вона ста-ла рiдною ненькою для тих, хто з'єднав свою долю з нашим краєм, i сталасправдi незалежною. Нинi День незалежностi України — найголовнiше держав-не свято. Про незворотнiсть нашого курсу до демократiї, розвитку нацiональнихцiнностей, зростання ролi України в свiтi розповiдають полiтики, ученi, гро-мадськi дiячi.

кладений у великому дефiцитi двосто-ронньої торгiвлi товарами. Лише запершi п’ять мiсяцiв росiйськi поставкидо України майже на чверть перевищи-ли обсяги українського експорту до РФ.Так, понад 60% з них становить мiне-ральне паливо (газ, нафта й нафтопро-дукти, вугiлля). Але решта зiставна з50% українського експорту допiвнiчно-схiдного сусiда (через згаданудиспропорцiйнiсть двосторонньоїторгiвлi). У цих 40% є чимало товарiв,якi можна було б замiнити. Наприклад,продукцiя чорної металургiї, хiмiко-фармацевтичної галузi, харчопрому(особливо какао, кава, чай, тютюн тавироби з них), добрива. Врештi, та самапродукцiя машинобудування та прила-

добудування. На Україну припадаєзначна частка росiйського експорту цихтоварiв – $0,95 млрд (або 11,3% всьогоекспорту машинобудування та прила-добудування) за першi п’ять мiсяцiв2013-го.

Втiм, i мiнеральне паливо є цiлкомвразливою позицiєю у росiйських по-ставках до України. Особливо ж колийдеться про нафту, нафтопродукти тавугiлля – це той iмпорт iз РФ, якийможна мало не повнiстю замiнити по-ставками з третiх країн. Наприклад, увипадку нафти i продуктiв iз нього до-статньо залучити кiлька захiдних ТНК,як це вже вiдбувається у газовiй галузi.

Shell, BP, Chevron, EхоnМobil, азербай-джанська SOCAR або арабськi компанiїза належних iнвестицiйних ;арантiй тамотивацiї здатнi замiстити росiйськiкомпанiї на українському ринку нафто-продуктiв за рахунок iмпорту (на корот-ку перспективу) або й збудувати тут су-часнi НПЗ (на середньострокову). Дляросiйського бiзнесу це може означативтрату українського ринку нафтопро-дуктiв. Якщо РФ i далi тiснитимуть щей iз газового ринку, то екс-пансiонiстська полiтика Кремля щодоУкраїни буде серйозно пiдiрвана. Щепростiше знайти замiну росiйськомувугiллю за рахунок власного видобутку

або iмпорту iз третiх країн. Врештi, йщодо блакитного палива останнiм ча-сом триває диверсифiкацiя iмпорту,хоч i надто повiльна. Зокрема, якщо2014 року з Европи буде iмпортовано 5млрд. куб.м. газу, то це означатиме дляРФ втрату порiвняно з 2012-м бiльш як$2 млрд експорту. А з уведенням у дiюплавучого LNG-термiналу потужнiстю5 млрд. куб.м. – ще стiльки само.

Намагатися вирiшувати конфлiкт iзРосiєю, орiєнтуючись на механiзмиСОТ, навряд чи ефективно через три-валiсть процедури та здатнiсть Москвивдосконалювати iнструментарiй ство-рення проблем для українського екс-порту з полiтичних мотивiв. Ефек-тивнiшим методом вирiшення торго-вельних проблем iз РФ, особливо пiсляпiдписання Угоди про асоцiяцiю з ЕС,може стати залучення до переговiрногопроцесу Брюсселя. Водночас є гiпоте-тична можливiсть, що пiсля успiшногопiдписання та набрання чинности зга-даним договором логiчна доцiльнiсть упродовженнi торговельної вiйни протиУкраїни для Росiї буде втрачена. Протеросiйський ринок у будь-якому разi за-лишатиметься для українських поста-чальникiв вкрай ненадiйним i одним iзнайризикованiших. З огляду на це ук-раїнськi компанiї навiть пiсля завер-шення нинiшньої торговельної вiйнимають почати позбуватися надмiрноїзалежности вiд росiйського ринку.

Стор. 14 ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

ПОГЛЯД

21серпня 2013 р. в Нацiональ-ному музеї Тараса Шевченкапрезентовано репринтне пе-

ревидання маловiдомого видання 1912року “Історiї України-Русi” Миколи Ар-каса та фотоальбом про вшанування хо-лодноярських героїв “Свято, що кличедо бою”.

Участь у презентацiї взяли упоряд-ник книг Роман Коваль, iнiцiятор пере-видання “Історiї України-Русi” СтепанНагiрний, журналiстка радiо“Промiнь” Ірина Плехова та народнийдепутат України Юрко Сиротюк, меце-нат одного з видань.

Євген Стеблiвський з Одеси предста-вив свою книжку про повстанський рухна Черкащинi “Звенигора”, а Володи-мир Белiнський, автор книжок “КраїнаМоксель” i “Москва ординська”, роз-повiв про значення Миколи Аркаса восвiдомленнi українського народу. “Вчас, коли про нас говорили лише як промалоросiв i хохлiв, – сказав ВолодимирБiлiнський, – Аркас i Яворницькийбуквально прокричали, що Україна є iмає свою велику iсторiю”.

На презентацiї пролунало чималогайдамацьких, повстанських i стрiлець-ких пiсень, якi виконав кобзар з Черка-щини Михайло Коваль та дует у складiГриця Лук’яненка та Володимира Са-майди, а кобзар Тарас Силенко заспiвавпiсню про Русь – “Ой, свiтло свiтла, єси,ти, земле древньоруськая”.

Новi книжки викликали значнийiнтерес киян на гостей Києва. Був ан-шлаг.

Презентацiї цих та iнших книг Істо-ричного клубу “Холодний Яр” вiдбули-ся також у Нiмеччинi – 24 серпня уФранкфуртi-на-Майнi, а 25 серпня – уМюнхенi.

КРЕМЛЬ БЛЕФУЄПродовження зi стор. 77

У Києвi презентовано новi видання Історичного клубу“Холодний Яр”

Стор. 15ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Утижневиках "Нацiо-нальна Трибуна - ШляхПеремоги" в числi 29 вiд

4 серпня 2013 р. та "Свобода" вчислi 32 вiд 9 серпня 2013 р. бу-ла опублiкована cтaття-згадкаавторства пана Петра Твар-довського про свiтлої пам'ятiдоктора Степана Воляника. Устаттi згадуються його дата iмiсце народження, студiї, про-фесiйна, наукова i громадськапраця в Українi, Нiмечинi таСША, куди родина переїхала у

1951 роцi — спершу до Балти-мору, а вiдтак — до Клiвленду.

Доктор Степан i Емiлiя Во-ляники та їхнi швa6pi —Теодорi Софiя Швабiнськi — мої зем-ляки: село Конюшкiв, мiсце на-родження доктора Степана Во-ляникa, вiддалене всього наякихось 7 км вiд Бродiв, де йо-го швa6eр пан ТеодорШвабiнський мав пекарню навулицi Лешнiвськiй, яка веладо мого рiдного села Лешнiв.Навчаючись у середнiй Торго-вельнiй школi в Бродах, я частосмакував печиво з пекарнi Тео-дора Швабiнського. Так само зцiєї пекарнi пiд час нiмецькоїокупацiї вiдходили мiшки бо-рошна для Української По-встанської Армiї.

Я, як спiвредактор збiрника"Броди i Брiдщина", помiстив уцьому збiрнику автобiографiюТеодора Швабiнського (ним по-дану), а в книжцi Фундацiї Ук-раїнського Вiльного Унiверси-тету в Нью Йорку з нагоди її 30-лiтньої дiяльности — згадкипро цих щедрих жертводавцiвi— Степана i Емiлiю Воляникiвта Теодора i Софiю Швабiнсь-ких.

Покiйний доктор Степан Во-ляник середню освiту здобув уСтаниславiвськiй гiмназiї, аправничi студiї заверщив наЯ6ельонському унiверситетi вКраковi. Мав свої адвокатськiканцелярiї в Бродах i Терно-полi. За першої совєтськoї оку-пацiї (1939-1941 роки) пере-квалiкувався i разом з дружи-ною Емiлiєю вчителював непо-далiк Бродiв — у неповнiй се-

реднiй школi у селi Шнирiв, ро-динному селi Петра Федуна"Полтави", пiзнiшого шефапропa6анди Проводу ОУН-УПА. Думаю, що подружжяВоляникiв були не тiльки сим-патиками визвольної боротьбиОУН-УПА, як згадує автор до-пису у повищеназваних газе-тах, але й активними iїпомiчником i прибiчником. Явiрю, що велику дозу свогопатрiотизму вони прищепилиїхньому вихованцевi ПетровiФедуну. На це менi вказує ще йте, що коли я був фiнансовимреферентом Фундацiї Ук-раїнського Вiльного Унiверси-тету в Нью Йорку, а головоюФундацiї був доктор Петро Eой

(у 1997-му роцi), доктор СтепанВоляник зголосив свiй княжийдар — 100 тисяч американсь-ких долярiв ($50,000 — вiд ро-дини Воляникiв i $50,000 —вiд родини Швабiнських) длявстановлення ЛiтературногоФонду при Фундацiї УВУ вНью Йорку. Ми вiд Фундацiї зподякою i вдячнiстю прийнялицей небуденно щедрий дар.Рiвночасно донор (вiд обох ро-дин), доктор Степан Воляник, авiд Фундацiї — голова докторПетро Eой i фiнансовий — Бог-дан Качор встановили Пра-вильник функцiонyвaногоЛiтературного Фонду, назва-ний їхнiми iменами — Воля-никiв-Швабiнських. Також бу-ло уточнено тематику творiв,якi б розглядалися на цьомуКонкурсi. За задумом заснов-никiв Фонду цього Конкурсу,цi твори в першу чергу повиннiстосуватися українських iсто-ричних тем з наголосом на ге-роїку визвольної боротьби тапатрiотично-виховних тем. До-нор д-р Степан Воляник стверд-жував, що лiрика, романтикачи ностальгiчнi твори вихову-ють раба, тому працi з тiєї тема-тики не повиннi братися до ува-ги на Лiтературному Конкурсiїхнього iменi.

Вартiсть лiтературного тво-ру i вiдповiдну грошову нагоро-ду з вiдсоткiв капiталу ($100-тисячного вкладу донорiв) ма-ло б встановити Жюрi. До скла-ду Жюрi донор запропонуваввключити голову Фундацiї д-раПетра Eоя (а вiдтак, кожночас-ного голову Фундацiї, узгiдне-

ного з донором), голову Лiтера-турного Фонду д-ра Степана Во-ляника, голову Шкiльної Радипри УККА професора ЄвгенаФедоренка, секретаря Фун-дацiї iнж. Богдана Качора тачлена Управи Фундацiї м6p-aТеодора Воляника.

Запропонованi донором лiте-ратурнi твори на Конкурс звiдповiдними грошовими наго-родами стали, зокрема такi тво-ри: книжка Олександра Сичапро iдеолога українськогонацiоналiзму Степана Лен-кавського; книжка НестораМизаха "За Тебе, Свята Ук-раїно", присвячена головi Фун-дацiї за працю у Фундацiї iзбiрку матерiялiв з преси про

вбивство Провiдника ОУН Сте-пана Бандеру; книжка Володи-мира Сергiйчука "ВсеволодПетрiв, вiйськовi i iсторичнiпрацi, спомини"; книжка Сте-пана Злупко "Персоналiї i те-орiї української економiчноїдумки"; книжка Гаврила i Ва-лентини Чернихiвських "Окса-на Лятуринська", про членiвхаркiвського Процесу над Чле-нами СВУ - СУМ. Запропонова-на (i прийнята) пропозицiя до-нора д-ра Степана Воляника бу-ла ухвалена Жюрi Лiтератур-ного Фонду.

Названа тематика творiв,поданих на Лiтературний кон-курс Фонду Його i його родиниiменi при Фундацiї Україн-ського Вiльного Унiверситету вНью Йорку, свiдчить про одер-жимiсть донорiв визвольноюборотьбою українського народуi велику пошану до героїв тiєїборотьби.

Я, будучи фiнансовим рефе-рентом i загальним секретаремФундацiї УВУ в Нью Йорку,постiйно листовно спiлкувавсяз доктором Степаном Воляни-ком, слухав Його порад, а деко-ли i подавав Йому свої cу6естiї.Я тодi пiзнав високий iнтелект,патрiотизм i доброту Покiйногод-ра Степана Воляника, за щоЙому i його родинi вдячний усуперлятивах.

Дiти панства Воляникiв пе-рейняли батькiвський патрiо-тизм. Донька Надiя одружила-ся з нацiоналiстом — докторомМиколою Дейчакiвським, аїхнi дiти так само посвоячили-ся з патрiотично героїчною ро-диною (дiтьми) доктора Ле-онiда i Оксани Мостовичiв. Зпредставниками родин Дей-чакiвських i Мостовичiв в’яза-ла мене спiльна боротьба за Ук-раїнську державу, терпiння угiтлєрiвських кацетах, а потiм,уже на волi, — спiвпраця задлядобра України.

Бажаю моїм коротким i мож-ливо неповним спогадом вшану-вати шляхетних українцiв,покiйних докторiв Степана Во-ляника, Миколу Дейчакiвсько-го i Леонiда Мостовича, з якимия мав приємнiсть пiзнатися,терпiти i спiвпрацювати для ве-ликої спiльної Мети.

Нехай цей мiй спомин будекитицею нев’янучих троянд упам’ять Їхнiх шляхетних чинiв.

Дiлимося сумною вiсткою,що 12 липня 2013 року, на 89-му роцi життя,

пiсля недуги вiдiйшла у вiчнiсть

св. пам. АннаЖУРАВСЬКА-ДЛЯБОГА

Похорон вiдбувся в понедiлок, 15 липня, з УкраїнськоїКатолицької Церкви св.Миколая в Пассейку, Н.Дж.

Анна Журавська народилася 18 квiтня 1925 р. в селiТоркi, бiля княжого города Перемишля. В 1947 роцiвнаслiдок горезвiсної акцiї "Вiсла" i насильного виселенняразом з родиною опиняється на т.зв. "Земляходзисканних", а вiдтак 1967 року виїжджає до США.

В часi похоронних вiдправ вiд iменi всiєї родинипопрощався зi своєю матiр’ю син Стефан.

У глибокому смутку залишила:

доньок — Олю з чоловiком Володимиром Смоляком,— Марiйку з чоловiком Іваном Фаноком;

синiв — Богдана з дружиною Катериною, — Володимира з дружиною Марiєю— Стефана з дружиною Христею,

а також 11 внукiв i 14 правнучкiв.

Замiсть квiтiв у свiтлу пам’ять Анни Журавської

на прес-фонд "Нацiональної Трибуни" жертвували:100 дол.: Б.К. Журавський;

по 20 дол.: П.Русинко, Бесада, Гущора, Платош, Ю.М. Гаргай;

10 дол.: І.Буртик.

На потреби Оселi СУМ в Елленвiлi, Н.Й., склали:

по 100 дол.: К.Ст. Журавський, П.М. Юрковський,Р.Й.М. Вейцех;

по 50 дол.: Р.А. Мигаль, П.Е. Юрковський, ОсередокСУМ в Пассейку, Н.Дж., Б.М. Гаргай, С.Бурдзий;

по 25 дол.: В.Чернянська, Т.М. Олещук, Е.Тиньо;

по 20 дол.: А.Курило, І.Л. Котис, А.М.Нагiнськi, Л.М. Целюх, П.Л. Михайлко, Т.Мигаль, Л. Мигаль, І.М. Калинович, М. Чабан, О.Василькiв, М.Кулик, Ю.І. Дубас, Л.Костик;

10 дол.: К.Ступак.

ВІчна Їй пам’ять!

†ПАМ’ЯТЬ

Богдан КАЧОР

Спомин про великих Українцiв

Подружжя д-ра Степана i Емiлiї Воляникiв

Засприяння Центрунацiонального вiдро-дження в Тернополi

(обласний краєзнавчий музей),ІваноФранкiвську (Головпош-тамт), Самборi (iсторико-етно-графiчний музей «Бойкiвщи-на»), Львовi (Головпоштамт) тав селi Сприня, де в липнi 1944року i проходив Збiр УГВР, бу-ло представлено пересувну

фiлателiстичну виставку «Ук-раїнська Головна ВизвольнаРада: подiї та особистостi».Спiльно з активiстами тер-нопiльського, львiвського таiвано-франкiвського товариствфiлателiстiв були виготовленiпам’ятнi конверти i зробленiпоштовi вiдправлення з вищев-казаних населених пунктiв.

Олександр КАНІВЕЦЬ

Вшановуючи УГВР

Стор. 16 ч. 33 (1523) • 1 вересня 2013 р.

Ваше оголошення про громадську подiю може висiти тут БЕЗКОШТОВНО. Для цього на електронну адресу газети national.tribune@gmail.com вишлiтьiнформацiю про цю подiю, давши вичерпну вiдповiдь на питання ЩО?, ДЕ? й КОЛИ?

ЩО: «Вечiр українськоїспадщини» на Метс Сiтiфiлд

ДЕ: Citi Field, 123-01 Roo-sevelt Ave, Flushing, NY. Subway#7- Mets-Willets Point Station.

КОЛИ: Четвер, 26 вересня,6:30 вечора.

ЩО: 11-ий парафiяльнийфестин; забава

ДЕ: Поблизу українськоїкатолицької церкви Свв.Володимира i Ольги, 2245W. Superior St., Chicago, IL60612, на розi вулиць Oak-ley and Superior.

КОЛИ: Субота-недiля, 7-8 вересня, 1-10 p.m.; забава - початок в суботу о 9 p.m.

ЩО: Український фе-стиваль, українськийДень в Коннектикатi

ДЕ: Семiнарiя св. Ва-силiя, 195 GlenbrookRd., Stamford, СT.

КОЛИ: 8 вересня, фестивальний базар з 9:00 ранку, культурнапрограма — з 2:15 пополуднi.

ЩО: Урочисте освячення Ук-раїнської католицької церквиСвятого Івана Христителя

ДЕ: 60 North Jefferson Rd.,Whippany, New Jersey

КОЛИ: Субота, 21 вересня, ополуднi

ЩО: Полуденок з показомукраїнської народної вишивки.

ДЕ: Парафiяльна заля церквисв. Андрiя, 7700 Hoertz Road,Parma, Ohio 44134

КОЛИ: Недiля, 29 вересня

ЩО: Показ фiльму Тома-ша Марека Павловського"Утiкач"

ДЕ: Український ІнститутАмерики, 2 East 79thStreet, New York, NY 10021

КОЛИ: П'ятниця, 27 ве-ресня, 7 p.m.

ЩО: Осiннiй фести-валь в парафiї св.Андрiя

ДЕ: 7700 Hoertz Rd.,Parma, Ohio 44134

КОЛИ: Субота-недiля, 7-8 вересня

ЩО: Вечiр-заклик зберiгати в пам'ятi тапоширювати обiзнанiсть про Голодомор;показ короткого документального фiльму

ДЕ: Ukrainian National Museum, 2249 WSuperior St., Chicago, IL 60612

КОЛИ: Субота, 21 вересня, 6 p.m.

ЩО: Українськийфестиваль

ДЕ: Patterson Park,Baltimore, MD

КОЛИ: Субота-недiля, 7-8 вересня

ЩО: Щорiчний бенкетДЕ: Український

нацiональний музей,2249 W. Superior St.,Chicago, IL 60612

КОЛИ: Недiля, 29вересня, 1pm – 4pm.

ЩО: 3-iй Спiльний З’їздгiмназiй Зальцбур[ i Мiттенвальд

ДЕ: Союзiвка, 216 FoordmoreRd., Kerhonkson. NY

КОЛИ: 16-18 вересня

ЩО: Щорiчне печення картоплi тасмаження свинини

ДЕ: Українська садиба, 1230 BeaverRun Drive, Lehighton, PA 18235

КОЛИ: 21 вересня, початок о 1 pm.

ЩО: 38-ий щорiчний україн-ський фестиваль Українськоїкатолицької церкви ПокровиПресвятої Дiви Марiї

ДЕ: Castle Hill farm, 25 SugarLane, Newtown CT 06470

КОЛИ: 22 вересня, 12pm -4pm.

ЩО: Презентацiя книгиОлександра Мотиля “TheHolodmor Reader: A Source-book on the Famine of 1932-1933 in Ukraine”.

ДЕ: Marshall D. ShulmanSeminar Room (1219 IAB),Колумбiйський унiверситет,Нью-Йорк.

КОЛИ: Середа, 25 вересня,о полуднi.

ЩО: 11-ий Український фестивальу Вашин[тонi

ДЕ: Українська православна церквасв. Андрiя, 15100 New HampshireAvenue, Silver Spring, MD 20905

КОЛИ: 14-15 вересня, вiд полуднядо сутiнкiв.