ТРАВЕНЬ — ЧЕРВЕНЬ

1992

М А У — .Ші\Е

«Юнак» — журнал пластового юнацтва.

Появляється 6 чисел в році.

Видає Головна Пластова Булава. Оформлення обкладинки пл. скоб Коля Савицький Обкладинка: Піднесення хреста в Альберті, Канада і Табір в Берестечки, Україна

ЗМІСТ Сторінка 1. Вступ — Серпень 1991 2. Хвилі української еміграції до Канади 3. Святкуємо 100-ліття 4. "Ріазі 8соиГз егесі сго55 іп Зтоку Ьак:е" 5. Ставлення хрестів 6. Сценка 7. Село спадщини української культури 8. Нова пластова вмілість: Гірський еколюб 9. Друже Гарас? 10. Безслідне або екологічне таборування 11. Гора Т Е М П Л 12. Колаж: „Шляхами піоперів" 14. Савіїе Моипіаіп — Табір інтернованих 15. Альберта 17. Пластуни з України на 17-ім джемборі 18. Лисоня — табір станиці Тернопіль 20. Калиновий оберіг — табір станиць Київ,

Луцьк/Рівне 22. Міст — краєвий табір 24. Усміхнись — табір в Карпатах

• Усі редакційні матеріяли слід слати

на адресу головного редактора.

• Редакція застерігає право

виправляти мову, як теж скорочувати й

виправляти одержані матеріяли згідно з

пластовою термінологією, пластовими

виховними напрямними та вимогами

юнацького віку читачів.

Редагує колегія:

Головний Редактор:

пл. сен. Ольга Кузьмович

Члени редакційної колегії:

ст. пл. Юрій Мончак

Мирослава Мончак

пл. сен. Іванка Ганкевич

пл. сен. Петро Содоль

пл. сен. Тоня Горохович

Ю Ц Я Л С

ТРАВЕНЬ — ЧЕРВЕНЬ 1992

МАУ — Л Ж Е

Матеріяли до цього числа підготовила пл. сен. Оксана Закидальська, Канада.

Ч.П. 5 & 6 (316) РІК X X X

Інтернаціональне стандартно-серійне число

0044-1384

РІЧНА ПЕРЕДПЛАТА " Ю Н А К А "

$25.00 американських долярів

Ціна одного прим. — $2.50

РЬА8Т ІЖКАІГЧЬШ УОІЛТН ОКОАМІ2АТІОМ, 144 8ЕСОІЧО АУЕ., ІЧЕ^ УОКК, ІЧ.У. 10003 УІЛЧАК - Пкгаіпіап МопіЬІу Ма̂ агіпе, РиЬІізЬесІ Ьу РЬА8Т РГІВІЛ8НИЧС- ІЇЧС.

АДРЕСА АДМІНІСТРАЦІЇ: 2199 Віоог Зігееі \Уе«1, Тогопіо, Опіагіо, Сапасіа М68 Ш2, Теї. (416) 769-7855

АДМІНІСТРАЦІЯ НА ЗСА: 144 8есопс1 Аує., ІЧє\у Уогк, ІЧ.У. 10003

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: Мгз. Оіпа Кигшоууусг, 221 Ріге Іяіапсі Аує., ВаЬуІоп, ІЧ.У., 11702. И.З.А.

З ДРУКАРНІ Мирона Баб'юка, 1525 Етегзоп 81., КосЬезІег, ІЧ.У. 14606 11.8.А.

З д і й с н ю ю ч и Д е к л а р а ц і ю п р о

д е р ж а в н и й суверенітет У к р а ї н и ,

В е р х о в н а Р а д а У Р С Р у р о ч и с т о

п р о г о л о ш у є н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и

т а с т в о р е н н я с а м о с т і й н о ї

української д е р ж а в и — У к р а ї н и .

(24 серпня 1991 р.)

СЕРПЕНЬ 1991 року це місяць який почав новітню добу історії

України — добу Незалежної Української Держави. Після бурхливих

подій, після державного перевороту, 24 серпня Україна проголоси­

ла свою незалежність.

С Е Р П Е Н Ь 1991 року це місяць коли українці Канади почали

святкування століття свого поселення. В 1891 році, Василь Єленяк

і Іван Пилипів приїхали на нову землю. Сьогодні в Канаді живуть

1 мільйон українців.

С Е Р П Е Н Ь 1991 року пластуни України і пластуни Канади

відбували свої літні табори. В Україні — це друге літо пластових

таборів — коли по різних станицях організовано таборування —

Львів, Київ і Луцьке, Тернопіль — і відбувся перший краєвий

юнацький табір — „Міст" — у Новому Кропивнику. В Канаді,

пластуни відзначили століття табором і мандрівкою в Скелястих

Горах „Шляхами піонерів" в Альберті, провінції до якої приїхали

перші поселенці.

¥

Канадська почта видала значки з нагоди 100-ліття поселення. На значках картини Василя Курилика „Український піонер".

л -У К Р А Ї Н С Ь К О Ї І М І Г Р А Ц І Ї ^ Д

1891 — 1 9 1 4 ^ 170,000

ХТО? Селяни з Буковини і Галичини Австро-Угорської імперії

КУДИ? На дешеві землі західних провінцій Манітоби, Саскатчевани і Альберти

Демократична система і брак уваги від загального канадського суспільства дозволили українцям тримати

близькі зв'язки, говорити по-українському та плекати свої традиції і звичаї.

1 9 2 2 — 1 9 3 9 68,000

ХТО? Селяни з Буковини (Румунія), Галичини і Волині (Польща) і учасники Визвольних Змагань

КУДИ? В міста цілої Канади бо земля вже була коштовна

Політична і національна свідомість зросла але почалися політичні і релігійні конфлікти.

1 9 3 9 — 1 9 6 0 37,000

ХТО? Політичні біженці з різних частин України

КУДИ? У міста західної і східної Канади

Нові організації в громаді; висока національна і політична свідомість.

1970 — ? ?

ХТО? Біженці з Польщі і України

КУДИ? Міста східної Канади, зокрема Торонто.

Юначки у полі пшениці.

П о ш а н а н а ш и м п і о н е р а м

с в я т к у є м о 1 0 0 л і т т я

Меля Мельник чулася дуже гордою, коли разом

із членами своєї молодечої організації вона вшано­

вувала „людей в овечій шкурі" які приїхали до

Альберти 100 років тому.

Разом із сотками канадських українців і їх прия­

телів, 180 членів Пласту, української молодечої орга­

нізації, прийшли до Українського Села щоб почати

святкування 100-ліття. Меля брала участь в кольо-

ритнім показі своєї організації.

Хоч їх предки терпіли від тяжких умовин життя

і від дискриминації коли вони вперше приїхали до

Альберти, „тепер є багато українців на високих по­

садах; ми з цього дуже горді і це дає нам приклад до

наслідування", Меля сказала.

„Для мене це свято було дуже зворушливим. Я

відчув своє походження. Я стримував сльози коли

побачив ту молодь на сцені", сказав Роман Мушка,

учитель і пластовий провідник з Бурлінґтону.

„Бути гордим свого походження не значить, що

ти є гіршим канадцем. Багатокультурність для нас

дуже дорога. М и сильно віримо, що багатокультур­

ність не відбирає від нашої канадської ідентичности",

він сказав.

(Переклад статті в Есітопіоп ]оигпаі, 12 серпня, 1991)

Пластуни виступають на святі 100-ліття.

Б А Г А Т О К У Л Ь Т У Р Н І С Т Ь — щ о це є?

В Канаді живуть люди які самі, або їх предки,

приїхали з різних країн світу. Кожна така національ­

ність привезла свою культурну спадщину зі собою і

ця спадщина стала частиною канадської культури.

Тому кажемо що канадське суспільство „Багато-

культурне".

Хоч в Канаді тільки дві офіційні мови — англій­

ська і французька — більшість канадців признають

що культурна різноманітність, це основна характе­

ристика канадського суспільства і що це збагачує

канадську культуру. Канадський уряд сприяє розвит­

ку культурних спадщин всіх національностей, котрі

там живуть.

І тому, культурна спадщина українців в Канаді,

це не щось що тільки цікавить українську громаду,

а і інших канадців. Вони признають, що це частина

загальної канадської культури.

100-ліття поселення українців в Канаді — це не

тільки свято для українців але загальне свято канад­

ського суспільства.

" Р і а з і " З с о и і в Е г е с і С г о 8 8 І п 8 т о к у Ь а к е

(Переклад статті з газети 8току Ьаке 8і§паІ, 21

серпня, 1991)

Вони приїхали пізно але вони приїхали

приготовані, як скавти повинні бути. . .

Около 60 скавтів українського походження були

в 8току Ьаке в середу, щоб поставити православний

хрест. Хрест відзначує 100 років від коли перші

українські поселенці приїхали до Канади.

Скавти — по українськи вони називаються плас­

туни — привезли моторовий свердел, гравій і шнур,

щоб правильно поставити хрест. Хрест — це реплі­

ка одного з багатьох хрестів які були колись

розташовані по преріях заки новоселенці мали гроші,

щоб побудувати церкви. Дві інші пластові групи ста­

вили хрести в Есіпа- 8іаг і Т\уо-Ні1І8, також міста

українського поселення.

Більшість молоді і провідників були з східної

Канади. Вони були частиною групи 180 пластунів яка

приїхала на джемборі в Еік Ізіапсі №ііопа1 Рагк.

Всі члени Пласту, яких є коло 1,000 в Канаді,

мусять володіти українською мовою. Українська мо­

ва обов'язкова і в таборі і в дорозі. В них цілковите

занурення в українській мові. Англійської вони вза­

галі не вживають на своїх заняттях.

Сказав один провідник: є велике відродження

української мови і культури в Канаді. . . і не до малої

міри це завдяки політичним подіям в Україні.

Українська свідомість зростає і там і тут і з часом

України стане незалежною державою.

Люди в Канаді українського походження дуже

горді землі своїх предків. Молодь яка відвідувала

8току Ьаке — це родженці Канади. їх батьки при­

їхали до Канади після другої світової війни, зате

більшість людей українського походження в північно-

східній Альберті є нащадками першої хвилі еміграції

(1891-1914).

Між тими які приїхали більш недавно є сильне

бажання повернутися до свого кореня, повернутися

до країни своїх батьків, щоб там помогти в боротьбі

за свободу.

Відновлення скавтського руху в Україні — це

приклад того, що діється там тепер. Вже около 2,000

молодих людей вступили в скавти в Україні. Боль­

шевики не знищили скавтського руху; він зберігся

підпільно.

Церемонія піднесення хреста закінчилася гимном

і молитвою.

Відзначка до пластової вмілості „Історик 100-ліття поселення українців в Канаді"

Юнак Марко Винницький завішує вінок на хрест.

С Т А В Л Е Н Н Я Х Р Е С Т І В

Цього року, коли ми святкуємо 100-ліття поселен­

ня українців в Канаді, пластовий табір відбувався в

Альберті там де посилилися наші перші поселенці —

Василь Єленяк та Іван Пилипів.

В честь цього великого свята, юнацтво Канади

ставило хрести в трьох місцях Альберти. Такі хрести

колись ставили перші поселенці. Надіємося, що ще

за сто років наші хрести будуть стояти як пам'ятки

українського поселення та на згадку юнацького табо­

ру в Альберті.

Група пластунів коло свого піонерського хреста.

с * ^ н ^ 4

1. Уявіть собі — 1898 рік. Пан Дікур приїжджає до

Канади з трьома синами. Не вміє читати ні писати.

Не знає мови ні культури нового світу.

2. На новій землі тяжко. Незадовго, всі три сини

розїжджаються в три інші частини Канади.

3. Одному синові вмирає жінка і лишає малу дитину.

Нова жінка не хоче опікуватися 4-літним сином, і

його висилають до хлоп'ячого дому в Вегревіл,

Альберті.

4. Хлопець іде до школи, де один учитель заохочує

його здобувати дальшу освіту.

5. Він іде на університет, але бракує грошей. Мусить

позичити в одного українця, бо батько не хоче дати

йому „ані нікля".

6. Кінчає право і стає адвокатом, одиноким в око­

лиці який вміє читати і писати українською мовою.

До нього приходять всі українці околиці.

7. Має 4-ох синів. Стає суддею. Сини переберають

адвокатську фірму. Один син, Лаврентій Дікур, іде

в політику і стає майором міста Едмонтону.

8. Майор Лаврентій Дікур цікавиться українськими

справами. Здобуває пошану українців Едмонтону і

стає головою Українських Професіоналістів і Під­

приємців. Стає головою Ліберальної партії Аль­

берти.

9. Нині — 1991 року — пан Дікур дуже радо стрі­

чається з пластунками і з гордістю розповідає про

своє минуле, про свого прадіда, який приїхав сюди

майже 100 років тому.

Написали „Вірлиці"

Друг Орест Гарас і Лаврентій Дікур.

Вірлиці в Альбертськім парляменті: (зліва) ст. пл. Мотря Джулинська, пл. вірлиці Меля Мельник, Оксана Липовецька, Тамара Медвідська, Таня Медвідська, Гануся Гарас, ст. пл. Наталка Бабій; (клячать) Лада Даревич, Таня Томілко, Катруся Гарас.

С П А Д Щ И Н И

У К Р А Ї Н С Ь К О Ї К У Л Ь Т У Р И

В 1971-му році, група людей, товариство Села

спадщини української культури, задумали створити

музей під відкритим небом, щоб зберегти спадщину

українських піонерів Альберти. З допомогою уряду

Альберти, від 1975 року музей розбудовується. Сьо­

годні Село включає понад ЗО будівель, які були

перевезені із місць де вони були вибудувані. Серед них

є і церкви і елеватори і найпростіші господарські

споруди.

Посадили деревце — Демян Гайворон, Тарас Гетьманчук, Ляриса Копач, Таня Лисяк, Іванка Томілко

Для відображення життя піонерів, в Селі вжи­

вається методу „відтворення живої історії". Ґіди,

переодягнуті як у минулому, обзнайомлюють гостей

з колишнім способом життя і заохочують їх брати

участь у заняттях. Історія — це не тільки імена та

дати а також і люди і їх спосіб життя. Село — це

унікальна можливість втекти в минуле.

„Імігранти" копають — Ляриса Зубач, Рената Копач, Михась Бардин, Тарас Хміль

„Імігранти" чекають на поїзд

Н о в а пластова вмілість: Г І Р С Ь К И Й Е К О Л Ю Б

Нотатка: Вмілість створена для табору,,Шляхами

піонерів'' і затверджена КПС-Канада.

1. Зробить рисунок із поясненням головних чинників

у формуванні Скелястих Гір західної Канади (або

інших гір в країні).

2. (а) 3 допомогою ілюстрацій пояснить чому є

ледовики.

(б) Знає небезпеки ходження по ледовику.

3. (а) Знає загальну характеристику головних еколо­

гічних районів.

(б) Знає вплив висоти на людину.

(в) Відбуде прогульку в горах. Тримає денник під­

час прогульки і після прогульки опише її і назве

полоси, приклади рослинности і звірят, що їх

учасники прогульки стрічали.

4. (а) Розуміє в загальному екологічне пов'язання

елементів природи: земля, рослинність, вода, звір­

ята, комахи, риби, повітря.

(б) Знає, як люди порушують екологічний баланс:

у відношенні до таборів, туризму, деревної про­

мисловості, шахтів, полювання, рибальства.

(в) (Прихильники і учасники) Візьме участь в

екологічні грі. (Розвідувачі) Переведе екологічну

гру або напише і представить п'єсу про вплив

людини на екологічний балянс.

5. (а) Знає які рослини і тварини в Скелястих Горах

(або інших) є загрожені і як уряд пробує цій загро­

зі запобігти.

(б) Розуміє чому поодинокі правила парків у

Скелястих Горах (або інших) є потрібні.

(в) (Розвідувачі) Знає загально екологію гір і чому

треба природу в ній зберігати.

6. (а) Візьме участь у таборі у Скелястих Горах (або

інших).

(б) Знає правила доброго таборовика і розуміє чо­

му ці правила потрібні — напр. правила що до

сміття, збереження природи, охорони від звірят.

Ц — \ г

Відзначка пластової вмілості „Гірський еколюб"

В мандрівку, у гори.

Льодовики

Льодовики творяться в горах там, де падає більше

снігу зимою ніж топиться літом. Щороку сніг паде

на поверхню, притискаючи під собою сніг з поперед­

ніх років і перетворюючи його на лід. Як глибина

леду сягає приблизно 100 стіп, тиск верхніх шарів

леду на нижчі робиться таким великим, що весь лід

починає поволі посуватися, текти, вдолину. Як маса

леду починає рухатися, то ми її називаємо льодо­

виком.

На льодовиках найбільшою небезпекою для

мандрівника є тріщини. Тріщини творяться у верх­

ньому шарі льодовика, де лід є більше крихким і тріс­

кає як льодовик перетікає через якийсь виступ на

землі. Більшість тріщин твориться в так званих зонах

напруги, напр. там де терен стрімко спадає і маса

леду на схилі починає з розгону відділюватися від

леду, що знаходиться повище.

Найбільші тріщини в Скелястих горах сягають до

40 метрів глибини, але навіть найменші є дуже

небезпечні. Річ в тому, що стіни тріщин є дуже стрім­

кі і раз людина залетіла вона так застрягає, що може

вмерти з задушення, якщо вона перше не вмре від

удару до голови чи гіпотермії. Тому досвідчені

мандрівники по льодовику завжди ходять зв'язані

шнуром. Ті, які не є досвідчені взагалі не повинні

ходити по льодовику без професійної опіки.

Д Р У Ж Е

Г А Р А С ?

ДРУЖЕ ГАРАС, Ти відповідав за координацію про­

гульок на таборі „Шляхами піонерів". Чи треба було

багато підготовки?

Треба було рік підготовлятися, багато подробиць

полагодити. В парку 87 місць на таборування. Плас­

туни уживали 32. Було 180 людей, а таборовища в

терені є тільки на 10 людей. Було всього 56 про­

гульок. Пластуни перейшли 9,000 чоловік-кільомет-

рів. Це здається був найбільший мандрівний табір в

історії Пласту! (Нотатка: якщо хтось знає про біль­

ший, напишіть).

ДРУЖЕ ГАРАС, а що важне впорядникам було

знати?

Найважніше — правила і вимоги які сьогодні

вимагають парки. М и мусіли виховників добре під­

готувати. Мали 3 вишкільні сесії з ними ще перед

виїздом. М и допільнували, щоб досвідчені були ра­

зом з новими.

М и тепер маємо около 40 осіб підготовлених на

гірське таборування. Я заохочую виховників, щоб

якнайбільше брали кваліфікаційні курси. Треба, щоб

виховники могли самі брати групи в терен.

Щоб взяти групу юнацтва в незнане місце і знати

першу поміч, картографію, самозарадність, кухова-

рення, безслідне таборування — треба вишколу і

вміння, не тільки доброї волі. Я сам ходжу на такі

курси.

ДРУЖЕ ГАРАС, а яка Твоя оцінка юнацтва на

таборі?

Вони зробили все, що від них вимагалося — на

90%. Спочатку десь одна третина думала, що наша

програма неможлива до виховання. Але з підготов­

кою і вишколом ми їх переконали. М и присвячували

поважну частину дня, щоб підготовитися на прогуль­

ку на наступний день. Але це оплатилося.

Кожний учасник дістав мапу, щоб не йшов за

впорядником, як баран. Кожний знав свою трасу і

знав, що сподіватися.

Я трохи боявся за прихильників, що не дадуть

ради. їх було 53. Але добра воля впорядників, добра

погода і добрий виряд — і нам вдалося тих прихиль­

ників навчити то, що треба.

Друже Гарас, де Ти виліз?

Д Р У Ж Е ГАРАС, рекомендуєш більше таких таборів

для юнацтва?

В юнацькому віці кожний повинен хоч раз поїхати

в Скелясті Гори. Гори мають свій чар але і свою

жорстокість.

Нам цього року вдалося. В нас був сильний штаб,

добра підготовка — і знаменита погода. 16 чудових

днів без краплини дощу, хоч ми були готові на все.

Такі табори показують юнацтву, що Пласт може

робити речі першорядні і навіть цікавіші ніж вони

моглиб дістати дебудь інше в загальному суспільстві.

Б Е З С Л І Д Н Е а б о Е К О Л О Г І Ч Н Е Т А Б О Р У В А Н Н Я

Щ О ЦЕ?

Ч О М У ПОТРІБНЕ?

ЗВИЧАЙНЕ ТАБОРУВАННЯ

Досконале місце на таборування

ЗРОБЛЕНО

Мандрівка по стежці

Тримайся стежки

Іди один за одним (низкою)

Якщо місце мокре — іди прямо через нього

Не чіпай звірят ні рослин

Не нищ написів чи знаків траси

Місце на табір

Якщо можливо, вживай готові таборовища

Де нема готового таборовища, не таборуй де

знаки попереднього вжитку

Де місце в первісному стані:

Таборуй де нема рослин

В лісі, таборуй де нема рослин які ростуть близько

до землі

На полі, таборуй, де сухе місце з травою

Не залишає сліду таборування

Більше людей, менше дикого терену

БЕЗСЛІДНЕ ТАБОРУВАННЯ

Досконале місце на таборування

Т

ЗНАЙДЕНО

Мандрівка без стежки

Не роби теренових знаків

Тримайся терену відпорного — суха трава, камінь

На стрімкому терені іди під гору за контуром

Іди малою групою

Довідайся про:

Кухню — яку і де ставити

Вогонь — коли і де палити

Сміття — що з ним робити

Дрова до палення — яке уживати

Гігієну — чому вона потрібна

Миття — де це робити

Лятрину — чому це важлива справа

звЗк зкдк 2К& ЗкЗь Збїь зШк з & з &

*ЧИГ <ЧЯм *ЧИГ *ИНг Щтш *0НГ *ЧИг *ЯИг

тГУ тГУ ду т ^ Д і^ п ^ тІУ

Ю Н А Ч К О ! ! ! Щ О Т И Р О Б И Ш В Х Л О П ' Я Ч О М У Т А Б О Р І ? ? ?

,,...я там залишила свій баняк."

(юначка, яка дуже часто ходила шукати

але ніколи не знайшла свого баняка)

* Ф Ф

4 > Ф Ф

,,...але мій хіропрактор в хлоп'ячому

таборі."

(юначки, якої рамено „боліло")

,,...я комусь мушу передати мемо.

(юначка, яка вже мала одну пересторогу)

* 4 > Ф

Ф Ф Ф

,,...ми хлопців досить не бачимо."

(юначки, які щойно були на дво-денні

прогульці з хлопцями)

10

Г О Р А „ Т Е М П Л "

Середа, 21 серпня, 1991... це великий день, коли

„сестри до висот" та подруга Мотря, друзі Гарас,

Зозуля, Лавришин та Дяків, здобули гору ТЕМПЛ

в Скелястих Горах.

Наш довгий день почався коли наш завзятий гур­

ток збудився в четвертій годині рано, щоб виїхати на

важке мандрування та горелаження. М и заїхали до

озера Морейн, яке є зображене на канадських $20.

Там ми почали нашу мандрівку в 6:20 рано.

Першу частину траси серпентиною (6 км) ми

закінчили в 7:30. Було страшно зимно, то ми стали,

щоб випити кававо і загрітися. Тим часом друг Га­

рас дивився на сам вершок і сонце показувало йому

Божу дорогу.

Тоді почалося горелаження. Це був не легкий

обов'язок. Були різні роди каменів — чорні, які були

досить солідні; помаранчеві — які сунулися та коти­

лися під вагою тіла; та білі на горі. М и не раз

совгалися.

Здавалося, що ми ніколи не зайдемо до самої

гори, бо дорога до неї здавалася без кінця. Але крок

за кроком, крик за криком, ми ішли та ішли. Стало

тяжко дихати через тиск повітря і не раз хтось мусів

іти „на бік".

Але ми ішли далі і ніхто не піддавався. Нарешті,

коло четвертої години ми здобули гору Т Е М П Л . М и

вилізли на висоту 11,626 стіп, де було видно цілий

світ гір. Гора Т Е М П Л — це третя найвища в парку

Бенф.

М и підійшли тай порухали чарівний шпіц. Треба

було бути обережним, бо ми стояли над ледовиком,

який міг завалитися від крику. Було тяжко стрима­

тися, бо ми були такі схвильовані. Жадна знимка не

може показати, що ми бачили і пережили. М и

порухали небо і сиділи між хмарами.

Стало зимніше то ми мусіли почати схід в долину.

Спочатку ми тільки ішли але тоді почали з'їжджати,

ніби то на лещатах. На долині, ми навіть совгалися

по ледовику. М и подивилися в гору і не вірили, щ о

ми її здобули, то ми помолилися, М и повернулися на

саму долину коло восьмої години.

В імені нашого гуртка, я хотілаб подякувати

Пластові, а головно другові Тарасові, за цю неза­

бутню мандрівку. Також, ми б хотіли друга Гараса

перепросити за всі літаючі камені які попали йому в

голову! пл. вірл. Таня Медвідська

Колаж „Шляхами піонерів" на ст. 12-13 виготовила пл. вірл. Оксана Липовецька

Ми здобули верх! (з гори) Орест Гарас, Таня Медвідська, Мотря Джулинська, Юрій Лавришин, Катруся Гарас, Гануся Гарас, Тамара Медвідська, Меля Мельник (а Петро Дяків і Роман Зозуля фотографують).

11

Т А " Ктмв ; Г ! * К >М

Ирї̂ і.̂ -.к.-іДВ •Ш'Щ-і

V *• '.-; .

!

* %»•"

*Т_8»

>'** - ^ Ш

а. • V

йй£3йї

» * ;

ц**

" № • "Т^*

8 ш •,&"-Х

№

^.^.'•у^-^ц^

;^ря|

"*ч '**

Д ? *

^ 2 і Ч;-

І Й и В в Й • ?-_^^^

Ж Щ

С А З Т Ь Е М О Ш Т А Е Ч — Т а б і р і н т е р н о в а н и х

Не всі сторінки взаємин між українською імігра­

цією і канадським урядом були світлі. В парку Бенф

— на горі Сазіїе Моипіаіп — залишився спогад про

одну прикру подію.

Коли вибухла Перша Світова Війна, в 1914 році,

було вже в Канаді около 160,000 українців які

приїхали з Австро-Угорщини з якою Канада була в

стані війни.

Імігранти, які до того часу для Канади обробляли

землю і працювали в різних індустріях, стали

„ворожі чужинці". їх поарештовано і інтерновано в

таборах в різних частинах Канади. Подібне сталося

з японськими імігрантами коли вибухла Друга Світо­

ва Війна і Канада воювала проти Японії.

Один такий табір був в СакІЇе Моипіаіп. Він існував

від 1915 до 1917 року і в ньому було 600 чоловік,

більшість з них українці. Інтерновані корчували ліси,

будували дороги. Вони збудували основи парку Бенф.

Пластуни, підчас свого табору, відвідували це міс­

це, де знаходився табір. Український Канадський

Конгрес тепер вимагає від канадського уряду відшко-

довання за те, що він так несправедливо покарав

невинних людей.

К О М А Н Д А І Б У Л А В А ТАБОРУ „Шляхами Піонерів"

З ліва (стоять): Юрій Лавришин, Роман Курєвич, Петро Кушніренко, Роман Мушка, Богдан Лалюк, Юрко Бучко, Мотря Джулинська, Роман Зозуля, Христя Жаровська, Таня Джулинська, Орест Дідух, Наталка Дідух, Орест Жаровський, Ірка Гарас, Оля Ткачук, Славко Ткачук, Петро Дяків; (клячать): Богдан Жаровський, Роман Дубчак, Нестор Шолковський, Ксеня Мариняк; (сидять): Наталка Бабій, Адріяна Стасина, Тамара Онищук, Христя Лукяненко, Наталка Гавалешка, Марійка Дяків.

14

А Л Ь Б Е Р Т А

Станичний

Едмонтону — пл. сен. Гарах

Альберта — провінція Канади куди вперше приїхали українські поселенці. Плас­

това станиця в Едмонтоні це одна з перших в Канаді, де в 1948 засновано гурток

„Дніпрова чайка". Перші спроби заснувати Пласт в Альберті були в роках 1932-33,

коли створено пластові групи в Едмонтоні і Мурнамі заходами кількох українських

скавтмайстрів. Одначе, ці гуртки довго не існували.

Тому, що станиця в Едмонтоні найблища до Скелястих Гір, на неї часто припа­

дає обов'язок помогти організувати табори в горах. В 1978-му році станиця гостила

на свойому терені понад 1,400 пластунів і гостей — учасників ЮМПЗ-78 з нагоди

65-ліття Пласту. В 1991 році, станиця Едмонтон знова гостила пластунів — цей раз

на святкуванні 100-ліття поселення і на краєвім таборі „Шляхами піонерів".

Багато членів едмонтонської станиці помогли у організованні табору. Головою

організаційного комітету була пл. сен. Ксеня Бубель, пл. сен. Радомир Білаш відпові­

дав за програму в Українському Селі, а пл. сен. Мирон Базюк помагав організувати

прогульки в горах. Нагодувати табір була робота інтендантів сеніорів Андрія Горбая,

Дарки Басараб і Петра Роланд.

Подруга Славка Шулякевич при ватрі з юначками і юнаками.

Пл. сен. Радомир Білаш — організатор програми 100-ліття.

Все що важне в житті — Пласт, гори і кока-коля. Едмонтонські юначки Ірка Мацюк, Таня Допитрак, Ліда Фецуляк.

15

Служба Божа на джемборі.

К О К Е А

Корейський змій

Закриття на джемборі.

16

М А О Т І А К Б 8 , О К Е \ У О К Ь О

П Л А С Т У Н И З У К Р А Ї Н И Н А 17-ім

Д Ж Е М Б О Р І В К О Р Е Ї

Від 8-16 серпня, 1991 року, пластуни з України брали участь у світовім джемборі який відбувся в південній

Кореї, в горах Сорок. На запрошення генерального секретаря Світового Скавтінґу, була створена гру­

па із представників України, Росії, Естонії, Латвії і Литви. Україну представляв пл. уч. Ігор Бущак,

курінний куреня ім. Данила Галицького зі Львова. Провідник групи був пл. сен. Ігор Гринів, член Пласту

і також народний депутат Верховної Ради України. Це був один з перших кроків Пласту України в

дорозі до того, щоб Світовий Скавтінг прийняв Пласт України в своє членство.

В часі від 8 до 16 серпня, 1991 року, відбувся чер­

говий з'їзд скавтів: 17 Світове Джемборі. Його гас­

ло: „Багато країн — один світ". Місце переведення

— Південна Корея, гори Сорак. В час переведення

відбулись: церемоніял закриття та відкриття, корей­

ська ніч, інтернаціональний фестиваль. Відкрито та­

кі виставки: проблеми розвитку села, корейський

фолькльор, фотофестиваль, скавтські відзнаки,

поштові марки, корейська природа.

Основна діяльність учасників Джемборі переваж­

но поширювалась на такі точки: вмілості, обмін,

вечори, зустрічі.

Найбільш поширеною ділянкою діяльності для

юнацтва були вмілості. Всього було організовано

більше 25 вмілостей. Кожний день учасник міг здати

дві вмілості. Хто здав від 5 до 10 вмілостей діставав

відзнаку.

Другою найбільш поширеною ділянкою була

виміна. Це напевно єдина точка, яка не була перед­

бачена програмою, та для неї не було інструкторів

та спеціяльного відведеного місця.

На перехрестях, вздовж доріг розташовувались

ведикі базари вимінювачів. Чого тільки там не

виміняєш!

Після вимін та вмілостей частина розходилась на

національні вечори. Цілий день та вечір (ввечорі —

ватра) на території певної делегації відбувались

забави, пісні, теренові ігри. Основну частину часу

зустрічі запрошені проводили в розмовах між собою,

таким чином створюючи зв'язки між різними

скавтськими організаціями.

Українська делегація не була такою скромною і

старалась брати активну участь у тих заходах. І хоч

делегація відбула лише 9 вмілостей, назбирала 18

адрес і мала в своєму складі лише одного пластуна,

все одно вона дуже задоволена.

— Допис написав пл. уч. Ігор Бущак від імені

Української Делегації а не від імені її провідника.

,,Р.8. " — її провідником був пл. сен. Ігор Гринів.

пл. уч. Ігор Бущак

17

„ЛИСОНЯ" — це історичне місце — гора на

Тернопільщині, коло Бережанів, на річці Золота

Липа. Л И С О Н Я

„ЛИСОНЯ" — це місце де Січові Стрільці перемог­

ли російську армію і через яке, від вересня, 1916 року

до липня, 1917 року, ішов фронт між австро-

угорським і російським військом.

Л И С О Н Я

„ЛИСОНЯ" — це місце де Українська Галицька Ар­

мія, 18 червня, 1919 року, перемогла польське військо.

„ Л И С О Н Я " — це група УПА, створена в 1943-му

році яка організувала рейди і відбула кілька острих

битв в Тернопільській області — Почаїв, Зборів,

Перемишль, Буковина. Група була демобілізована

1947-го року і пішла в підпілля.

Повернення юнаків до табору „Лисоня'

і накшець

„ Л И С О Н Я " — Це табір юнацтва станиці Тернопіль

який відбувся в липні, 1991 року на цьому славному

місці.

Л И С О Н Я

27 липня

В 5 годин, коли всі спали, пролунав свисток. Це

був свисток на збірку. Всі вибігли з наметів. Друг

бунчужний сказав, щ о сьогодні ми йдем на гору

Лисоню. Тоді всі почали збиратися.

О 8 годин ми пішли в похід. Ішли ми довго тому,

що до гори було 15 км. Ішли ми обережно тому, що

проти нас діяла „диверсійна група". Коли ми перей­

шли половину дороги, то поділилися на дві групи а

як вийшли на гору, то почалася битва. „Диверсийна

група" була сильніша і ми програли.

Дехто на горі знайшов гільзи, накопечники, кулі

від стрілецьких крісів. Відбулася Служба Божа в

честь Січових Стрільців.

(гур. Антипартократи)

18

Четвертий день

Четвертого дня з ранку пролунав свисток. То був

знак бунчужного на А Л Я Р М ! Табір приготувався до

теренової гри. Ішла боротьба за прапор між двома

куренями: „Галичани" і „Гуцули". „Галичани"

відважно захищалися від противника, грудьми кида­

лися на ворожі натиски. „Гуцули" сиділи три години

на деревах і кукали, як зозулі. А деякі лежали під

кущами і шукали хробаків замість того, щоб охоро­

няти свій стяг. Ось чому Періг цього стяга стяг,

тобто — „зпіонерив".

(гур. Петрик П'яточкін)

Козацька слава

Наш гурток називається „Сагайдаки" на честь

сильного і могутнього гетьмана України — Сагай­

дачного. Ми вам розкажемо про незамінну зброю ко­

заків — сагайдак. В сагайдаці козаки тримали свої

стріли до лука. Сагайдак козаки носили за плечима

або прикріпляли його до сідла. Чимало разів сагай­

дак, допомагав козакам. І тому наше гасло: „Влучно

стріляй, про сагайдак не забувай; Бо стріл мало, а

ворогів багато".

Виписки з таборової хроніки:

Гей пластуни, гей юнаки

До нитки мокрі ми усі

Намети, спальники, матраси,

Усе поплило за дощем

У гарні рівчаки і травичку.

(гур. Галичанки)

Ой у лісі дерево, а на нім Оксана

Б'є Оксана влучно, з свого самопала.

Скачуть коні по табору, а в таборі пусто

Вилітають із неметів, впорядники густо.

Штурмом іде загін на гору, комендант керує

Міни рвуться під ногами, але він не чує.

(гур. Комарі)

Юнаки і юначки станиці Тернопіль.

19

ТАБІР ЮНАЦТВА „КАЛИНОВИЙ ОБЕРІГ" 500-ЛІТТЯ КОЗАЦТВА В БЕРЕСТЕЧКУ

С Т А Н И Ц І КИЇВ, ЛУЦЬК/РІВНЕ

Олег Покальчук (комендант)

В містечку Берестечку, на Волині, відзначено 500-

ліття українського козацтва. Чому 500-ліття? Вже від

15-го століття називали „козаками" тих котрі ішли

в степи України і там займалися полюванням, тор­

гівлею, риболовством, чумакуванням, і т.д.

. Михайло Винницький (бунчужний)

Наталка Літковец (писар)

Булава табору „Калиновий оберіг'

Лука Комановський-(курінний)

Вирушають в мандрівку

20

Історію українського козацтва можна поділити на

три етапи. Перший — це боротьба козаків з турка­

ми і татарами, на степах і на Чорному Морі — роки

1550 до 1648.

Друга, це боротьба козаків, разом із українським

народом, проти польського ярма. Це тривало від

повстання Богдана Хмельницького в 1648 році до

1775, коли зруйновано Запорізьку Січ.

А накінець, це роля козацтва в будівлі незалежної

української держави, до 1917-го року.

У Берестечку, в 1651 році, відбулася битва між ко­

заками під проводом Богдана Хмельницького і поль­

ським військом. Було там 150,000 поляків і 100,000

козаків які були в союзі з ще 50,000 татарами. Але

в вирішальний день битви, 30 червня, татари опусти­

ли поле бою і взяли в заклад Богдана Хмельницького.

Козаки, під проводом Івана Богуна, залишили Бе­

рестечко. Через поразку, Богдан Хмельницький мусів

підписати угоду з поляками під Білою Церквою.

Від'їзд з табору.

Пластуни з табору брали участь у святкуванні 500-ліття козацтва.

21

К Р А Є В И Й Т А Б І Р

НОВИЙ КОРОПИВНИК

13 серпня

О сьомій годині вставання. Пів гуртка встало пізніше

на 4 хв. Гуртковий провів руханку добре. Потім

пішли митись. Не дивлячись на чергу деякі пластуни

сунулися без черги. Поснідали, відпочили і пішли на

гутірки. Всім дуже сподобались заняття зі співу та

впоряду. Співу — тому, що співали гарні та нові

пісні. Впоряд — тому, що звертались один до одного

„друже комендант" і „друже бунчужний". Обід, на

диво, був смачний. В пообідну тишу всі дуже нудь­

гували, бо зв'язковий з впорядниками конфіскували

особисті продукти. О 17:30 почав сильний дощ; всі

пороздягались і почали приймати природний душ.

Після вечері — веселі, задоволені та чисті — ми

зібрались в сухому приміщені, де було переведено

вечір знайомств.

Дата: 10 до 24 серпня, 1991

(але був тільки до 20-го)

Комендант: ст. пл. Богдан Гасюк

Бунчужний: ст. пл. Святослав С у р м а

Козак з осаледцем, під „Мостом'

Комендант Богдан Гасюк з Тарасом Яворським і Орестом Закидальським

15 серпня

День почався алярмом, правда не тоді як плянувалось

з вини нашої старшини, яка проспала. Наш друг, Пі­

тон, так був збуджений, що вхопив один свій мешт

і мешт свого друга, Телевізора. На ранній збірці

оголосили правила теренової гри. В польових умовах

ми приготували сніданок і обід, якість яких оцінював

впорядник. Після сніданку два члени гуртка замаску­

вались в краївці, а решта пішли на пошуки краївок

суперників. Наш гурток знайшов вісім ворожих табо­

рів, а нас тільки олин гурток. По результатам гри

нами був складений плян-схема місцевості з назначе­

ними на неї таборами. Як вияснилося пізніше, наше

відчуття, що ми переможем, нас не підвело.

(пл. пр. Ростислав Призв'янський)

22

20 серпня

Після сніданку ми зібрали наплечники, шатра та

пішли отримувати продукти на дводенну мандрівку.

І от коли ми вже попращалися з друзями, які ішли

іншим маршрутом, нам наказали скинути наплечни­

ки і іти на збірку. На збірці комендант повідомив нас,

що в Москві переворот і К П С прийняло рішення

звернути всі пластові табори, так як існує загроза

Н а таборі було 90 юнаків і юначок.

введення військового стану на Галичині. Нам нака­

зали за одну годину зліквідувати табір і прийти на

збірку — закриття. Закриття було дуже сумне але

після закриття веселий юнацький дух взяв верх над

розпачем. М и обмінювались адресами, співали,

жартували. Співали ми і в поїзді, в дорозі до Льво­

ва, а комендантові вдалося однією динею нагодувати

цілий вагон.

НОТАТКА: Як знаємо, переворот не вдався але

поміг тому, що 24 серпня Україна проголосила А к т

Незалежности. Учасники табору напевно ніколи не

забудуть це історичне літо в Україні.

Ранний наказ в Карпатах.

Нескінчена лелійка на нескінченому таборі.

23

Є

* У * С * 1 У Г * Т * Х * Т Т * И * ( ~ , * Ь * ' *

*

Т а б і р в К а р п а т а х , 5 д о 2 0 л и п н я , 1 9 9 1

Табір куренів юнаків:

ім. Данила Галицького (Львів)

ім. Олекси Довбуша (Сихів)

Провід:

Комендант: пл. сен. Орест Ш о т

Бунчужний: пл. сен. Левко Захарчишин

® ® ®

© ф ©

7 ® © ©

На таборі було 46 учасників; вони здали разом 227 пластових вмілостей.

Провід табору „Усміхнись".

Всі в кухні — на таборі „Усміхнись'

24

П Л А С Т О В Е Г А С Л О

Н А 1 9 9 2 Р І К

ОДИН СВІТ —

О Д И Н П Л А С Т

| З Д О Р О В И И і с м а ч н и й х л і б

та всякі інші печива

випікає

У К Р А Ї Н С Ь К А П Е К А Р Н Я

власниками якої є

Ірина і Р о м а н В ж е с н е в с ь к і

ТНЕ РІІТШЕ

В А К Е К У

735 Оиееп Зі. \Л/езІ, Тогопіо, Опіагіо

Теї.: ЕМ 8-4235

Г

]

і[^^з!^^=ч=і<±=іі==п і[̂ з̂і̂ з̂[̂ з̂[̂ ^̂ )і=и II

Ч и т а й т е і П е р е д п л а ч у й т е

Пластові Журнали

,,Готуйсь" і „Юнак .?»

л

НАЙБІЛЬША

УКРАЇНСЬКА КРЕДИТОВА СПІЛКА

В КАНАДІ

пропонус Вам сдину українську

«МА5ТЕКСАК0»

з кожний і»иіаин«и допоможете

українській гроиаді

іжкаіміан скеоіт ішим иміТЕО

295 СОиЕСЕ 5ТНЕЕТ. ТОИО^О 922-1402 2397 ВЮОк 5ШЕТ1Л. ТОКОМТО 762-6961 3635 САЇ/ТНКА КОАО, МІ55І55АІ/СА 272-0468 225 ТНЕЕАІТ МАЦ. ЕТОВІСОКЕ 233-1254 247 АОЕІАІОЕ 5ТКЕЕТ 5 . ЮМООМ 649-1671 38 ̂ АС<50N А7ЕМІІЕ, ОІНАЛА 571-4777 1093 ОТТАВА 5ТКЕЕТ. УМІШ50Н 256-2955

Українська Кредитова Спілна

передає щирий прівіт усім

ПЛАСТУНАМ

РОЯ ОООЯГЄОЦЗ РВ1ЕЮГУ ЗЄНУЮЄ

то

соммигчітуткіш

2271 ВІ.ООН ЗТЯЕЄТ ̂ Є5Т

ТОЯОМТО, ОІЧТАЯІО, М65 1Р1

Ргоя: Р1а5і І44 Зесопіі Аує, Ш, НУ 10003

1909

Масііа К и І у п у с Ь

Р.О.Вох 2281

АЗТОНІА, МУ І 1 Ю 2

Ціна $2.50

ІЧоп-РгоГії Ог§. Ц.5. Ро$(а§е

РАЮ

КосЬевІег, N.'1'. Регтії N0. 466

О П Е Н Ь С О К І П Б Д Ж О Л А БАРВІНОК

УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЛЬНА НРЕДИТОВА

КООПЕРАТИВА

"САМОПОМІЧ "

І ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНЦІВ АМЕРИКИ

"САМОПОМІЧ"

— ВІДДІЛ у ПАССЕЙКУ —

запрошують Українське Громадянство

вступати в члени.

Години урядування:

Понеділок 6:00 — 9:00 вечір

Вівторок 6:00 — 9:00 вечір

Середа 9:00 — 1:00 ппол.

Четвер 6:00 — 9:00 вечір

П'ятниця 6:00 — 9:00 вечір

Субота 9:00 — 1:00 ппол.

Щадіть, позичайте та полагоджуйте всі свої

фонансові потреби в своїй рідній Українській

Фінансовій Установі.

Кредитова Кооперативна платить вищі відсотки

від звичайних ощадностей якого-небудь банку

чи шадниці.

А також даємо на дуже догідних умовинах

всякого роду позички.

ЗАЙДІТЬ ДО НАС ЧИ ПОТЕЛЕФОНУЙТЕ:

229 Норе Аує Раззаіс, N. 1 07055. Теї. 201-473-5965

"...виховання — це надавання дум-

нам і почуванням яногось напрямну", —

наже Оленсандер Тисовський-Дрот. Пла­

стова преса саме й сприяє винонанню

цього завдання.

Читайте ж і С В О Є Ч А С Н О передпла­

чуйте свої журнали!

ГОТУЙСЬ — журнал новачон і нова­

ків та дітей до 12 рону життя;

Ю Н А К — для пластового юнацтва й

загалу унраїнсьної молоді;

П Л А С Т О В И Й Ш Л Я Х — журнал до­

рослого членства Пласту, Пластприяту і

загалу батьків, яні цікавляться вихован­

ням і громадськими справами.

^ , и к * % ,

" І

1891 • 1991

С ^ л а с т і ) л а с т и н є о щ а д н и й . . .

- ( 4 - т а т о ч к а г м я с т о Ь о ю ^ а к о н у )

„.^оіїре т а к о о / с к о ^ и щ а д и т ^ І? у к р а ї н с ь к і й у с т а н о в і

» а " м * ° т ™ з а е : К р м и т М а " С а м о п о м і ч "

Р У д 5 и т т і ї А ч е . , & г * е у С і і у , и . у . о 7 3 о з