Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

ПОЛІВАНОВА МАЙЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 728 – 026.26 (477)

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ФУНКЦІОНАЛЬНО-

ПЛАНУВАЛЬНОГО РІШЕННЯ ТЕХНОПАРКОВИХ КОМПЛЕКСІВ

18.00.02 – архітектура будівель та споруд

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Харків – 2019

Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Харківському національному університеті будівництва та архітектури (ХНУБА) МОН України.

Науковий керівник: доктор архітектури, професор Мироненко Віктор Павлович,

Харківський національний університет будівництва та архітектури МОН України,

професор кафедри дизайну архітектурного середовища, декан архітектурного факультету

Офіційні опоненти: доктор архітектури, професор Проскуряков Віктор Іванович Національний університет «Львівська політехніка»

МОН України, завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища;

кандидат архітектури

Нагорний Павло Анатолійович, ТОВ «Найс - Проект» (м. Харків), головний архітектор проектів.

Захист дисертації відбудеться «30» вересня 2019 року об 11.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 у Харківському національному університеті будівництва та архітектури за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 40, конференц-зала архітектурного факультету.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету будівництва та архітектури за адресою 61002, м. Харків, вул. Сумська, 40.

Автореферат розісланий «30» серпня 2019 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 Ігнатьєва Н. В.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми дослідження. Інноваційні процеси зазнають бурхливих змін та набирають швидкості, а науково-технічний прогрес охоплює майже усі сфери життя. З кожним роком винаходять все досконаліші вироби, виробництво удосконалюється та все частіше автоматизується, майже кілометрові хмарочоси будуються протягом 3 років, а за 20-30 років будуються найсучасніші та найтехнологічніші міста. Таким чином, на сьогодні вся увага прикута до технологічних парків – як джерела нових кадрів, ідей, розробок та безпосередньо виробництва в комплексі із науковими дослідженнями. Великі технополіси та технопарки з кожним днем все актуальніші та стають ядрами, де концентруються унікальні науковці та працівники різних галузей, сучасні наукові лабораторії, де народжуються винаходи за «останнім словом техніки». Технопарки, як і інші території пріоритетного розвитку, такі як індустріальні парки та вільні економічні зони (ВЕЗ), є точками економічного зросту, що сприяють зростанню економіки країни в цілому.

Ступінь наукової розробки проблеми. Завдяки працям вітчизняних й закордонних дослідників, таких як: Т. Бродхерст, В.Є. Шукшунов, А.А. Сенін, А.А. Рум’янцев, К.Н. Риков, Л.Ю. Чернова та ін., які приділяли увагу архітектурним рішенням технопаркових структур, були проаналізовані витоки та розвиток поняття технопарку. Однак, останнє десятиріччя роль технопарків в системі містобудування, економіки, технології, науки й освіти змінюється. Технопарк, як архітектурний об’єкт, стає частиною суспільного життя й елементом ефективної архітектури.

Сьогодні в найрозвиненіших країнах світу існують і успішно функціонують сотні технопарків і їхня кількість постійно збільшується. Проте, окрім закордонного досвіду будівництва технопарків, для України розвиток науково-промислових комплексів також є дуже актуальною задачею.

Теоретичною базою для дослідження роботи, присвяченої формуванням архітектурно-планувальній структурі технопарку, були проблеми формування інноваційного процесу в рамках технопарку, а також організації технопаркових структур в інноваційній економіці. Цьому напрямку були присвячені роботи: П.І. Ратаніна, В.Е. Шукшунова, Т.Л. Русяєвої, Т.В. Какатунової та ін.

У працях закордонних авторів сформульовані базові визначення, принципи організації технопаркових структур, їх класифікація, деякі аспекти діяльності наукового парку в ринковому середовищі. Починаючи з 80-х років ХХ ст. тематиці формування технопарків було присвячено велику кількість праць видавництва Оксфордського університету. Перші роботи з даної теми у Росії опубліковано В.Е. Шукшуновим у 1995 р. Роботи були використані для двох

2

напрямків дослідження: формування інноваційного процесу та організації технопаркової структури.

Сучасні фінансові обставини встановлюють особливі критерії для архітектурної типології, змушують вирішувати певні задачі формування нового типу суспільно-виробничого комплексу, який несе різноманітні функції. Цей комплекс стає елементом злиття виробничої, наукової й комерційної сфер діяльності. Пріоритет розвитку наукоємного бізнесу в економіці сьогодні призвів до необхідності конструктивних змін як у виробничо-технологічному комплексі, так й в містобудівному. Це впливає на місцерозташування наукових й виробничих об’єктів, їх архітектурно-планувальну, просторову й функціонально-структурну організацію. Виходячи з цього, багато комплексів мають певні розбіжності в процессах інноваційних виробництв.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося в контексті наукової тематики «Дизайн архітектурного середовища» ХНУБА «Інноваційний підхід до формування архітектурного середовища в умовах розвитку сучасного міста» (держ. реєстрац. РК № 0116U005374), а також на основі Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», Закону України «Про інноваційну діяльність» та Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Результати проведеної роботи були використані у навчальному процесі при підготовці магістрату за фахом «Архітектура будівель і споруд» та «Дизайн архітектурного середовища».

Мета дослідження - визначити нові тенденції й інноваційний підхід у формуванні архітектурно-планувального рішення наукових й технічних парків, розробка архітектурно-типологічної моделі організації технопарку на базі наукоємних технологій.

Задачі дослідження. Для досягнення поставлених цілей необхідно вирішити наступні задачі: 1. Проаналізувати основні закономірності, тенденції і напрями розвитку інноваційних технологій в розвинених капіталістичних країнах та в Україні, визначити основні етапи створення технопарків; 2. Дослідити фактори, що впливають на архітектурно-планувальне розміщення технопаркових структур; 3. Обґрунтувати архітектурно-планувальне зонування науково-промислових комплексів; 4. Вивчити сучасні підходи до формотворення засобів архітектури технопарків; 5. Дослідити особливості планувального рішення технопарків; 6. Розробити методичні рекомендації щодо формування архітектурного середовища ТП в умовах сталого розвитку міста;

3

7. Розробити пропозицію щодо створення концептуальної моделі сучасної технопаркової структури.

Об’єктом дослідження є технопарк як новий інноваційний тип архітектурного комплексу.

Предмет дослідження - інноваційний підхід до формування архітектурно-планувального рішення технопаркових комплексів.

Межі дослідження визначені проблемою формування технопарків як в розвинених капіталістичних країнах, так і в Україні, на основі інноваційної діяльності та впровадження новітніх технологій в процес їх формування у ХХ-ХХІ ст.

Методика дослідження базується на системному підході, що припускає розгляд інноваційних, формотворчих, архітектурно-планувальних питань у взаємозв'язку із економічними, соціальними, містобудівними та фінансовими аспектами проблеми організації простору технопаркових структур і включає систематизацію теоретичних досліджень та проектних розробок, аналіз статистичних даних, вивчення літературних джерел про основи формування науково-промислових об'єктів, а також графічне моделювання і розробку об'ємно-планувального рішення.

Наукова новизна отриманих результатів дослідження: - вперше систематизовано основні характеристики та загальні вигляди технопарків світу з нанесенням їх місцерозташування на карти держав; - розроблено прийоми архітектурно-планувального рішення об'єктів технопарку; - визначено основні функціонально-просторові прийоми розташування технопарків в системі розселення східної агломерації; - розроблено концепцію формування моделі технопаркових структур із орієнтацією на вирішення регіональних проблем; - набули подальшого розвитку ерго-дизайнерські аспекти впливу середовища на формотворення технопарків; - обґрунтовано та доповнено рекомендації щодо адаптації архітектурно-планувальних рішень технопарків в контексті міської інтеграції та створення якісного архітектурного середовища.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть бути основою для подальших досліджень в області технопарків, а також при виконанні курсового й дипломного проектування у ВНЗах архітектурно-містобудівного профілю. В якості результату дослідження наведено модель технопарку, яка може відповідати сучасним тенденціям в проектуванні архітектурного середовища технопарку. Практичне значення також полягає у розвитку теоретичних основ проектування науково-промислових комплексів, які можуть послужити основою для подальших досліджень у даному напрямку. Впровадження базових пропозицій у практику допоможе розробці конкретних

4

перспективних планів реалізації програми України щодо інноваційної діяльності. Отримані вимоги до архітектурного середовища й модель архітектурної організації технопаркових структур можуть бути використані при проектуванні.

Особистий внесок здобувача полягає у виявленні специфіки формування технопаркових комплексів в умовах нової економічної політики та проведеному вперше експериментальному моделюванні технопаркових структур в Україні, що може сприяти розвитку якісного інвестиційного клімату. Теоретично-методична база дослідження може бути застосована для різних регіонів. Всі наукові результати, положення та висновки, які становлять суть дисертації і виносяться на її захист, отримані та сформульовані здобувачем особисто. Особистий внесок здобувача у публікації [3] полягає в аналізі архітектурно-організаційних моделей технопарків, у публікації [6] здобувачем сформульовано основні аспекти формування технопарку як багатофункціонального комплексу. У колективній монографії [8, с.103] здобувачем розкрито принципи раціонального використання ресурсів технопарків.

Апробація. Результати дисертаційної роботи були представлені на наступних науково-практичних конференціях: - Міжнародна науково-практична студентська конференція «Професійна традиція й новітні технології в архітектурі ХХ сторіччя» (Харків, ХНУБА, 2015); - Міжнародний форум «Дизайн Освіта 2015» (Харків, ХДАДМ, 2015); - Х міжнародна науково-практична студентська конференція «Професійна традиція й новітні технології в архітектурі ХХІ сторіччя» (Харків, ХНУБА, 2015); - ІІ Міжнародний науково-практичний конгрес «Міське середовище – ХХІ ст.- Архітектура. Будівництво. Дизайн» (Київ, НАУ, 2016); - IV Miedzynarodowej Konferencji Naukowej pt. Kulturowai cywilizacyjna tozsamosc Polakow (Польща, Люблін, 2016); - ХІ Міжнародна науково-практична студентська конференція «Професійна традиція й новітні технології в архітектурі ХХІ сторіччя» (Харків, ХНУБА, 2016); - І Міжнародна науково-практична конференція «Інноваційні технології в архітектурі й дизайні» (Харків, ХНУБА, 2017).

Публікації за темою дослідження. Результати дослідження було опубліковано у 8 наукових працях за темою дисертації, з яких 5 праць написано без співавторів, 1 колективна монографія, 6 статей у наукових фахових виданнях України, 1 стаття – у зарубіжній збірці наукових праць.

Структура й об’єм роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, короткого термінологічного словника, списку використаних джерел, додатків. Результати дослідження викладено на 227 сторінці й включають 147 стор. основного тексту, 53 графічних ілюстрації, 16 сторінок списку використаних джерел (160 найменувань).

5

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОПАРКІВ дана характеристика інноваційної діяльності. Показано, що на сьогодні інновація практично усюди має все більш вагоме значення в багатьох сферах суспільного життя. Екологічне становище зумовлено забрудненням навколишнього середовища, недостатня кількість ресурсів обумовлює певні потреби у розробках й використанні новітнього інноваційного виробництва та його продукту. У будь-якій виробничій діяльності настає момент потреби в інноваційних розробках, бо кожне підприємство повинне заміняти застарілі технології й продукти.

Можливо виділити наступні види інноваційно-оріентованої діяльності, які є основними у даному процесі: - наукові й інженерно-конструкторські дослідження; - виробництво й промислові винаходи; - інвестиції й пов’язана з цим процесом діяльність, для реалізацій інноваційних про-позицій; - визначення стандартів й сертифікація для продуктів інноваційного виробництва, яких будуть дотримуватися при виготовленні. Показано, що інноваційний процес, під впливом якого формується організаційна функціональна структура технопарків, пронизує всю науково-технічну, виробничу, маркетингову діяльність, й орієнтований на задоволення конкретних суспільних потреб шляхом реалізації нововведень на ринку. Послідовність інноваційного циклу представлена у вигляді наступного ланцюга: фундаментальне дослідження - ідея створення продукту – науково-дослідницька розробка – експериментально-конструкторська розробка – підготовка виробництва – новий продукт – готовий продукт.

Основні типи інноваційного середовища різних епох відрізняються цільовими функціями, принципами організації досліджень та тематикою, характером й масштабами науково-технічних послуг й засобами розповсюдження інновацій в суспільстві. Їх часто плутають в науковій літературі й ЗМІ, коли називають технопарками: «технопарк - завод», «технопарк - НІІ», «технопарк - університет» і т.ін. Скоріш за все це гібридні форми сполучення минулих форм інноваційного середовища. Прототипом технопарку стали відомі успішні інноваційні компанії сучасності: Google, Apple, Facebook, які стали з’являтися як групи друзів, що працюють в сфері своїх уподобань, взаємодоповнюючи творчий та інтелектуальний потенціал один одного.

Проаналізовано світовий досвід проектування технопарків як науково-виробничих комплексів. Наукові парки являють собою продукт еволюції промислових концентрацій. Технопарк в цьому ланцюжку є новим комплексом, в

6

якому сконцентрована вся інноваційна діяльність й інноваційне виробництво. Наукові парки сьогодні потребують прийняття нових напрямів економічної й соціальної взаємодії. Суспільство є свідками еволюції та трансформації традиційних моделей наукового парку в нові. Технопарки є платформою для створення й розвитку сучасних форм наукової й виробничої діяльності, що сприяє партнерським відношенням в галузі науки, комерції, виробництва, створення в цілях подальшого розширення сектору інновацій, розповсюдження знань й нових технологій.

Розглянуто розвиток технопарків у США, Європі, Азії та ін. Основними відмінними рисами американського технопарку були наступні: - парк повинен розташовуватися біля міста з населенням 500 тис. чол. й знаходитися під керівництвом університету; - розміри технопарку повинні бути в проміжку 0,8-2,8 тис.га (хоча багато ТП займають територію площею менш 45 га). - на території технопарку повинні бути розміщені будинки у кількості від 6 до 16, площі яких знімають 16 - 45 арендаторів. Зростання технологій й інноваційних центрів призвело до того, що в останній час нові парки з передмість перебираються у центр міста. В цей час створюються міста науки (першим містом вважається Остін).

Арендний простір європейської моделі (технопарк з інкубатором бізнесу) має більш впорядковану організацію, в якій фірми не витісняють один одного (як це ста-лося в ранній моделі), але по мірі розвитку або при необхідності розширення мають можливість перейти з інкубаційного простору на більш гнучкі сектори блоків технопарку для середніх (більш розвинутих) підприємств. Великі фірми самостійно можуть зводити індивідуальні споруди на спеціально відведених площах на території технопарку. Наявність інкубатору бізнесу з часом у структурі технопарку стало необхідною умовою для його ефективного функціонування. В цей момент 88 % усіх технопарків світу сформовано за європейською моделлю. Обов’язковими компонентами сучасного технопарку, як технопарку європейської моделі, є статична структура інкубатору бізнесу й динамічна структура блоків для підприємств, що вийшли з інкубатору. Ця тенденція й до сьогодні підтримується багатьма розробниками.

В Німеччині та Нідерландах комплекси проектувалися відразу з інкубаторами бізнесу, у Франції вони почали з’являтися ближче до 1990-х рр., що пояснювалося більш крупними розмірами французьких підприємств. В ряді добре організованих технопарків функції, аналогічні інкубаторам бізнесу, виконують ділові центри. Європейську модель технопарків часто порівнюють з парками інкубаторного типу (Кембріджський науковий парк 1970г.). Але навіть дивлячись на те, що в структурі своїй європейська модель багато взяла від американської, в ній є свої відмінні риси:

7

- обмежена територія під розміщення технопарку; - високий рівень озеленення; - знаходження в цінному архітектурному середовищі; - розвинена інфраструктура.

Перші європейські наукові парки були копіями ранньої моделі технопарків США. Вони мали одного засновника, й головна задача була – взяття землі в аренду. Незважаючи на те, що в Європі науково-технологічні парки почали створюватися пізніше американських, вони також виступили в ролі генераторів виникнення в промисловості нових робочих місць, націлених на впровадження новітніх досягнень науки й техніки. На сьогоднішній день європейська інноваційна інфраструктура нараховує більше 1,5 тисячі різних інноваційних центрів, у тому числі більше 260 науково-технологічних парків (за даними ЮНЕСКО - 226).

Зовсім інший підхід був в азіатській моделі технопарків. Так як саме в азіатській моделі була прийнята абсолютно нова концепція до формування технопарків. Це носило не точковий характер, а формування цілих міст, при цьому основну роль грала урядова програма. В результаті в Азії поняття технопарк переросло в технополіси, які являли собою великі містобудівні проекти зі своїми житловими районами і розвиненою інфраструктурою.

Розглянуто розвиток технопарків в Китайському варіанті – це науковий парк Чжунгуаньцунь. Він влаштований інакше від своїх попередників, так як інтегрований у вже існуюче місто Пекін. Це сучасний тренд для наукових парків - «науковий парк у місті». Ця модель дає більш легкий зв'язок для інноваторів із фінансистами. Ця концепція стала можливою завдяки тому, що китайці почали розробляти ідеї технополісів в кінці 80-х років, що набагато пізніше від попередників.

Таким чином, для закордонних технопарків є три основні риси: легкість, гнучкість і мобільність. Ці три характеристики обов'язково повинні включатися у функціонально-планувальну структуру технопарку при проектуванні, до якої додаються й суміжні послуги. Технопарк також можна назвати середовищем «швидких змін», закони формування якого повністю залежать від інноваційного процесу.

Для більш цілісного аналізу існуючого досвіду було розглянуто стан розвитку формування технопарків у країнах СНД та Росії. На території СНД інноваційні структури почали створюватися на початку 90-х років в Росії, Білорусії, Узбекистані, Казахстані. На теренах даних держав, по суті, відбувалася трансформація університетів з навчально-наукових комплексів у навчально-науково-інноваційний комплекс. Показано, що інноваційна політика в Україні - ще не до кінця сформована галузь державного регулювання. Але на сьогодні ця область досить широко розробляється й вивчається вітчизняними дослідниками, такими як Л.О. Мусіна,

8

Ю.М. Бажал, В.І. Рубан, Б.М. Данилішин, В.І. Чижова та ін. В Україні досить гостро стоїть питання щодо необхідності створення системи для регулювання інноваційного виробництва. Формування технопарків в Україні починається у 1999 р., коли була розроблена нормативно-правова база для їх організації. Було виділено два етапи розвитку технопарків: період розвитку (2000-2004 рр.) і період занепаду (починаючи з 2005 р). Законодавство України визначає правову базу організації наукових парків. Метою створення технопарків як окремих комплексів є: - розвиток науково-технічної та інноваційної діяльності; - ефективне та раціональне використання існуючого наукового потенціалу; - розвиток матеріально-технічної бази для комерціалізації результатів наукових досліджень; - впровадження проектів на вітчизняному та зарубіжному ринках, залучення інвестицій в бюджет; - реалізація власних інноваційних проектів; - впровадження інноваційних науково-дослідницьких робіт у виробництво; - створення наукоємного об'єднання з конкурентною продукцією і технологіями на міжнародних ринках.

Перші українські технопарки функціонують більше 10-ти років. Перші з них, утворені на базі наукових інститутів, почали працювати з 2000 р.: «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут електрозварювання ім. Є. Патона» (м. Київ), «Інститут монокристалів» (м. Харків). У травні 2002 р. відкрите ще чотири технопарку в м. Києві: «Інститут технічної теплофізики», «Інтелектуальні інформаційні технології», «Укрінфотех», до складу якого входить «Укртелеком». Науковий парк України - це так само «Київська політехніка», який був створений на основі Національного технічного університету «КПІ».

Було відмічено, що UNIT.City – єдиний технопарк в Україні в сучасному розумінні. Втім, в країні є щонайменше 5 асоцiацiй, серед яких IT Ukraine Association, Ukrainian Venture Capital and Private Equity Association (UVCA), IТ-комiтет American Chamber of Commerce (ACC), IТ-комiтет European Business Association (EBA), UAngel. На відміну від технопарків, напрямок коворкінгів розвивається набагато активніше – наразі коворкінги та хаби є мало чи не в кожному обласному центрі.

У другому розділі «МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ» показані загальні принципи та зміст проведення досліджень. З'ясовано, що комплексна методика досліджень ТП базується на використанні загальнонаукових (аналіз та систематизація літератури, метод статистичних опрацювань, метод порівняльного аналізу, метод типологічної класифікації) й спеціальних методів дослідження (метод експериментального проектування, графоаналітичний метод).

9

Використання таких методів як аналіз та систематизація літератури, метод статистичних опрацювань, порівняльний аналіз дозволили з'ясувати загальноєвропейські та українські передумови виникнення технопарків.

Містобудівний аналіз функціонально-планувальної структури великих промислових міст і оцінка потенціалу територій міста з позиції ефективного розміщення технопаркових структур узагальнив наявну інформацію щодо типів розміщення та актуальності проектування сучасних технопарків, з урахуванням вимог екологічності, динамічності та ергономічності.

Розробка експериментальної моделі архітектурного середовища технопаркових структур показала циклічність та поширення інноваційної діяльності в наукових центрах. За допомогою аналізу та систематизації літератури була отримана базова інформація щодо актуальності досліджуваної теми. Метод статистичних опрацювань дозволив, по-перше, визначити кількість зареєстрованих науково-дослідних парків, по-друге, з’ясувати ресурсозабеспеченність, логістичну модель транспортного забезпечення доставки продукту технопарку.

Метод типологічної класифікації та порівняльний аналіз був застосований для виявлення засобів формування за допомогою модулів цілісної композиції науково-виробничого комплексу. Порівняльний аналіз був використаний для з'ясування динаміки змін та закономірностей розвитку технопаркових структур у розвинених капіталістичних країнах та Україні. Зміст дослідження науково-дослідних парків зводиться до почерговості проведення дослідження.

Основні етапи проведення дослідження: - на першому етапі були опрацьовані літературні джерела за тематикою дослідження і сформульована постановка проблеми, визначені актуальність дослідження, мета та завдання роботи, об'єкт та предмет дослідження; - на другому етапі була проаналізована історіографія формування архітектури технопарків, досліджені соціально-економічні передумови розвитку науково-дослідних парків на території розвинених країн світу, СНД та Росії; - на третьому етапі були зроблені висновки щодо способів розташування техно-паркових структур в системі генерального плану, міста та держави; - на четвертому етапі зроблені висновки щодо типів технопарків за габаритністю та набором приміщень. На основі аналізу розташування парків була розроблена класифікація розміщення структур; - на п'ятому етапі була проаналізована архітектура технопарків на тлі сталого розвитку міста та сучасних конструктивно-технологічних способів будівництва. Сформульовані методи подальшого удосконалення технопаркових структур.

Дослідження архітектури технопарків було проведено на декількох ієрархічних рівнях:

10

- перший рівень - рівень структури. На цьому рівні було проаналізовано функціональне зонування приміщень технопарків, їх набір та габарити. Також проведений аналіз об'ємно-планувальної структури ТП та його стильові характеристики; - другий рівень - рівень генерального плану. Визначені структурні одиниці забудови, необхідні для стабільного функціонування технопарку. Проаналізована планувальна структура ділянки, її функціональне зонування; - третій рівень – рівень містобудівної ситуації. Були уточнені ситуації розташування технопаркових структур в залежності від різних районів міст певних країн; - четвертий рівень – рівень країни. Проаналізовано існуючий стан знаходження технопарків в системі держави.

У третьому розділі «ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМОТВОРЕННЯ АРХІТЕК-ТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ТЕХНОПАРКІВ» з’ясовані фактори, що визначають функціонально-просторову організацію технопарків.

Основними цілями створення технологічних парків є: - технопарк - як інструмент регіонального розвитку (інноваційний розвиток регіону чи країни в цілому); - технопарк, спрямований на соціально-економічний розвиток (швидкість створювання нових компаній, робочих місць та подальший соціально-економічний розвиток території т.д.); - технопарк як генератор інновацій (розвиток науки).

Зонування грає дуже важливу роль для формування структури технопарку. Посадка на місцевість, взаєморозташування головних об’ємів та потужностей технопарку не тільки вигідно розподіляє функцію забудови, але й психологічно впливає на працівників. Технопарки, які розвивалися поступово і без генерального плану розвитку території, не мають чіткого ділення на зони. Розглянуто тенденції функціонально-просторового формування технопарків. Сучасні тенденції проектування технопарків зводяться до важливості та необхідності моделювання міжособистісних контактів, залучення людей до спілкування один з одним.

Показані прийоми архітектурно-планувальної організації технопарків на які мають неабиякий вплив зовнішні і внутрішні чинники. Зовнішні фактори, пов'язані з розташуванням технопарку щодо ядра міста (в самому центрі, в межах міста, на околиці, за межами міста), транспортної розв'язки (доступність громадського та особистого транспорту, паркінгу) і щодо існуючого ландшафту території.

Важливим фактором є державні стратегії інноваційного розвитку щодо промислових зон (регенерація) і спальних районів (збільшення багатофункціональності забудови). Внутрішні - відображають специфіку самого

11

технопарку, обмежують концептуально-планувальні рішення профілюванням діяльності, організацією технологічних процесів, формою власності і т.д. Функціональний склад технопарку визначає можливі просторові рішення блоків, схем взаємозв'язку зон, територій, будівель.

Показано два загальних архітектурно-планувальних принципи для точкової моделі університетського технопарку: - атріумний принцип - на базі малоповерхових будівель; - адитивний принцип - для точкової моделі університетського технопарку на базі багатоповерхового будинку.

У технопарках різного типу (на базі університетів і не тільки) атріумне об'ємно-планувальне рішення задає концептуальний підхід до функціонального зонування і загального принципу життя будівлі.

Адитивний принцип передбачає пристрій атріумних просторів на різних рівнях багатоповерхового будинку, які будуть пов'язані між собою. Такі простори є місцями комунікацій, комерції, відпочинку, що є необхідною умовою проектування технопарків.

У четвертому розділі «ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ТЕХНОПАРКУ» розроблено ергодизайнерські аспекти впливу середовища на формотворення технопарків.

Виконання екологічних вимог в будівлях технопарків передбачає застосування безвідходних та маловідходних технологій, розміщення екологічно нешкідливих видів діяльності, енерго- , ресурсозбереження, в тому числі землі. Найбільш застосованими енергозберігаючими рішеннями є: мінімальна площа зовнішнього огородження; центральне розташування систем інженерного забезпечення; теплозахисні зони по периметру будівлі, що відокремлюють виробництво від зовнішньої світлопрозорої огорожі. Важливою умовою є збереження природного ландшафту, мінімізація вирубки лісу.

Не менш важливим аспектом ергодизайну є створення комфортного середо-вища для праці працівникам технологічного парку. Якщо розглядати інноваційні розробки як високоінтелектуальний вид діяльності, то постійне перебування та робота в великому та масштабному технопарку стає великим емоційним та психологічним навантаженням. Доцільно додати в планувальні рішення специфічні рекреаційні простори із малими архітектурними формами, елементами дизайну задля релаксації, кабінети психологічного розвантаження також є доречними.

Визначена необхідність розробки різноманітного ландшафтного рішення, використання ділянок із різними видами озеленення, міні-сади, штучні водоймища невеликих розмірів для максимального відпочинку в перервах між працею, а також для естетичного вигляду сусідніх ділянок. Різноманітні використання кольорових рішень зон відпочинку, зон громадського харчування,

12

житлових кварталах, а також фасадів основних будівель, відповідно до функцій ТП.

Найважливішим принципом архітектурно-композиційних рішень будівель технопарків є створення гнучкого просторового середовища і екологічної інфраструктури (зимові сади, енергоактивні вітражі, сонцеприймаючі пристрої, установки з повітрообміном та ін.). Енергоекономічність забезпечується використанням сучасних теплоефективних будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, інженерних систем і обладнання.

Архітектурно-композиційне рішення технопарків ґрунтується на єдності з ландшафтним оточенням, з урахуванням зовнішніх чинників (природне світло, вентиляція). За допомогою атріумів, внутрішніх дворів, світлових і вентиляційних колодязів досягається максимальне освітлення і архітектурна виразність об'єкту.

Показані основні напрямки та вимоги до моделювання технопарків: - при моделюванні важливе розуміння технопарку в структурі інноваційного середовища міста. Також розуміння основних стратегій, що будуть реалізовуватися в даному об’єкті; - раціональне використання вихідної території, відповідно до специфіки клімату та особливостей країни розташування. Максимально вигідне використання усіх похід-них даних; - виходячи з попереднього пункту, планування житлового сектору (кварталу), якщо дозволяють умови ділянки; - зручний зв'язок об’ємів між собою; - акцент на рекреаційні зони (в технологічних просторах життєвонеобхідне психологічне та емоціональне розвантаження). Максимальне озеленення кожної вільної ділянки.

Показано, що до виробничих відносяться території промислової, науково-виробничої, транспортної та складської забудови. У складі виробничих територій можуть розміщуватися: технополіси, технопарки, індустріальні парки, промислові зони, промислові райони, групи підприємств, окремі підприємства та об’єкти.

Розроблено методичні рекомендації щодо формування концептуальної моделі архітектурного середовища технопарків. На Рис. 1 показані прийоми універсальності будівель та їх здатність трансформуватися. На Рис. 2 представлені основні елементи нового технопарку.

Сформульовано принципи формування концептуальної моделі технопарку, які відповідали б найсучаснішим світовим вимогам до будівництва.

Результатом даного дослідження є створення концептуальної моделі архітектурного середовища технопарку, яка має можливість до «нарощування» об’єму будівлі ТП, а також здатність до метаморфоз будівлі. Тому можна розглядати поетапний запуск окремих блоків, тобто поетапне нарощування об’ємів з урахуванням необхідних функцій для повноцінної роботи працівників.

13

ВИСНОВКИ

В результаті проведеної дослідницької роботи було встановлено, що створюючи нові моделі технопарків, розроблюючи нові архітектурно-планувальні рішення, зближуючи технопаркові структури з виробництвом, університетами, створюючи комфортні умови життєдіяльності, ми маємо згоду підвищити нову технологічну парадигму нашої держави. Нові інноваційні технології уможливлюють підвищення якості наукоємних виробництв. Все це передбачає комплексне багаторівневе дослідження, яке формує єдину структуру явищ та процесів у архітектурній науці та виробництві.

Рис. 1. Основні прийоми універсальності будівель та їх здатність трансформуватися

14

1. Проаналізовано основні закономірності, тенденції та напрями розвитку технопарків в Америці, Європі, Азії, Росії та СНД, наведені ефективні приклади. Виділені 3 види моделей технопарків (американська, європейська, японська/або азіатська). Було з’ясовано основні віхи історії технопаркового руху. Розглянуто досвід створення технопарків в Україні, було визначено, що історія технопарків починається з 2000 р. Показано, що Україна має великий потенціал регіонального масштабу для створення інфраструктури та розвитку технопарку. Наведені світові рейтингові дані щодо позиції України (53-є місце) серед інноваційних країн світу у 2019 р. 2. У процесі дослідження було визначено наступні фактори, що формують функціонально-просторову організацію технопарків: мети створення технопарків, площа території, роль держави у процесах створення технопарку, зв'язок із університетами, порядок доступу в технопарки, наявність житлових приміщень чи секторів, зонування (посадка на місцевість, взаєморозташування головних об’ємів та потужностей ТП та послуги, які надаються в ньому).

3. Показано, що на архітектурне і планувальне рішення ТП мають неабиякий вплив зовнішні і внутрішні чинники. Зовнішні фактори, пов'язані з розташуванням технопарку щодо ядра міста (в самому центрі, в межах міста, на околиці, за межами міста), транспортної розв'язки (доступність громадського та особистого транспорту, паркінгу) і щодо існуючого ландшафту території. Важливим фактором є державні стратегії інноваційного розвитку щодо промислових зон (регенерація) і спальних районів (збільшення багатофункціональності забудови). Внутрішні - відображають специфіку самого технопарку, обмежують концептуально-планувальні рішення профілюванням діяльності, організацією технологічних процесів, формою власності і т.д. Функціональний склад технопарку визначає можливі просторові рішення блоків, схем взаємозв'язку зон, територій, будівель.

4. Вивчено сучасні підходи до формотворення засобів архітектури технопарків. Розроблено прийоми архітектурно-планувальної організації: близькість та доступність розташування магістралей, використання геопластики ландшафту, варіації використання блокових схем, чітке зонування, організація розвиненої соціально-інформаційної та рекреаційної інфраструктури - які, сприяють оптимальній організації простору для інноваційної діяльності, дозволяють забезпечити можливість територіального розвитку підрозділів комплексу, можливість трансформації внутрішнього простору, скоротити внутрішні функціональні зв'язки і полегшити організацію зон вільного спілкування, забезпечити економічне використання площ при виконанні сучасних вимог комфорту.

5. В результаті досліджень в даній роботі були виявлені територіально-просторові типи технопарків: будівля в місті або у базовій структурі

15

(інноваційний центр, малий технопарк); комплекс в місті (технопарк міського типу); комплекс на кордоні з містом; комплекс за межами міста; район міст (дослідний район); місто технополіс; територія між містами (коридор науки). Було визначено, що архітектурно-просторові рішення будівель технопарків обумовлюються наступною специфікою: розміщенням підприємств малих і середніх розмірів; багатофункціональністю; універсальністю зі здатністю трансформуватися під різні

Рис. 2. Основні елементи нового технопарку

16

технологічні процеси; задоволенням екологічних вимог (енерго- та ресурсозбереження, безвідходні і маловідходні технології); безпекою конструктивних систем і матеріалів будівель; надійністю інженерно-технічного забезпечення; організацією комфортного мікроклімату за допомогою інноваційних засобів інженерно-технічного забезпечення. 6. Розроблено концептуальну модель технопарку, в якій відбувається складне формотворення поліфункціонального простору та перетворення різних за функціональним призначенням блоків ТП з урахуванням необхідних функцій даного типу будівлі. Дана модель є принциповою і відображає формування усіх основних необхідних функціональних блоків із можливістю «додавання» об’ємів, враховує аспекти екологічної доцільності та енергозберігаючі тенденції, що робить дану модель універсальною і більш вдосконаленою. Дана концептуальна модель максимально висвітлює сьогоднішні тенденції в сфері проектування та будівництва сучасних технопаркових структур в розвинених країнах світу, а також нове бачення багатофункціонального технологічного парку, де відбуваються складні багатопрофільні процеси, інноваційний розвиток. Вона надає оптимальні умови задля формування нових інновацій та винаходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Поливанова М.В. К вопросу об участии технопарков в концепции устойчивого развития. Збірник наукових праць ХНУБА. Науковий вісник будівництва. Харків, 2014. Т. 77, №3. С. 27-30. 2. Поливанова М.В. Технопарки Украины. Перспективы развития. Збірник наукових праць ХНУБА. Науковий вісник будівництва. Харків, 2015. Т. 82, №4. С. 8-12. 3. Поливанова М.В., Игнатенко М.Н. Формирование архитектурно-организаци-онных моделей технопарка. Науковий вісник будівництва. Харків, 2017. Т. 82, №1. С. 261-264. 4. Поліванова М.В. Аналіз устрою закордонних технопарків. Порівняльна характеристика. Науковий вісник будівництва. Харків, 2019. Т. 95, №1. С. 73-77. 5. Поливанова М.В. Проблематика розвитку технопарків в Україні. Архітектурний вісник КНУБА: наук.-виробн. збірник. Київ, 2018. Вип. 16, С. 340-347. 6. Мироненко В.П., Поливанова М.В. Аспекты формирования технопарка как многофункционального комплекса. Вісник ДонНАБА: зб. ст. Макіївка, 2014. Вип. 2014-2(106). С.131-137. 7. Mayya Polivanova. Technoparks in the conditions of development of the European integration. BLACK SEA SCIENTIFIC JOURNAL OF ACADEMIC RESEARCH. MARCH-MAY 2017, C.6-15.

17

8. Поливанова М.В. Технопарки и рациональное использование ресурсов.- Інноваційні технології в архітектурі і дизайні. Колективна монографія. Харків: ХНУБА, 2017. С.103-110.

АНОТАЦІЯ

Поліванова М.В. Інноваційний підхід до функціонально-планувального рішення технопаркових комплексів.- На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.02 - архітектура будівель та споруд. - Харківський національний університет будівництва та архітектури МОН України, Харків, 2019. Дисертацію присвячено проблемі формування та організації технопаркових комплексів. Проаналізовано соціально-економічні передумови формування інноваційних технопарків. Були виявлені основні закономірності, тенденції та напрями розвитку технопарків в Америці, Європі, Азії, Росії та СНД, Україні, наведені найефективніші приклади, їх функціонально-планувальні та компонувальні рішення. Розглянуті закономірності формотворення архітектурно-планувальної структури технопарків. Розроблено прийоми архітектурно-планувальної організації: близькість та доступність розташування магістралей, використання ландшафту, варіації використання блокових схем, чітке зонування та ін. Було проаналізовано ергодизайнерські аспекти впливу на формотворення технопарків, вказана важливість та необхідність розробки різноманітного ландшафтного рішення, використання кольорових рішень зон відпочинку, зон громадського харчування, житлових кварталів, а також фасадів основних будівель, відповідно до функціонального призначення. Показано узагальнені види просторів, розглянутий інкубатор бізнесу, малий технопарк як функціональні елементи. Вперше були сформульовані основні напрямки та вимоги до моделювання технопарків. У підсумках було сформульовано методичні рекомендації щодо формування архітектурного середовища технопарків, основні принципи формування концептуальної моделі технопарку, був наведений алгоритм дій по формуванню структури побідних установ. Основний науковий результат, який отримано за підсумками дослідження - вперше створена експериментальна концептуальна модель технопарку, яка відображає формування основних функціональних блоків. Дана модель максимально висвітлює сьогоднішні тенденції в сфері проектування та будівництва сучасних технопаркових структур в розвинених країнах світу, а також нове бачення багатофункціонального технологічного парку.

18

Ключові слова: інноваційні процеси, технопарк, технопаркові комплекси, експериментальна концептуальна модель технопарку, методичні рекомендації.

АННОТАЦИЯ

Поливанова М.В. Инновационный подход к функционально-планировочному решению технопарковых комплексов.- На правах рукописи. Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.02 - архитектура зданий и сооружений. - Харьковский национальный университет строительства и архитектуры МОН Украины, Харьков, 2019. Диссертация посвящена проблеме формирования и организации технопарковых комплексов. Проанализированы социально-экономические предпосылки формирования инновационных технопарков. Были выявлены основные закономерности, тенденции и направления развития технопарков в Америке, Европе, Азии, России и СНГ, Украине, приведены самые эфективные примеры, их функционально-планировочные и компоновочные решения.Автором рассмотрены закономерности формообразования архитектурно-планировочной структуры технопарков. Разработаны приемы архитектурно-планировочной организации: близость и доступность расположения магистралей, использование ландшафта, вариации использования блоковых схем, четкое зонирование и др. Были проанализированы эргоди-зайнерские аспекты влияния на формообразование технопарков, важность и необходимость разработки разнообразного ландшафтного решения, использование цветовых решений зон отдыха, зон общественного питания, жилищных кварталов, а также фасадов основных зданий, в соответствии с функциональным назначением. Показаны обобщенные виды пространств, рассмотрен инкубатор бизнеса, малый технопарк как функциональные элементы. Впервые были сформулированы основные направления и требования к моделированию технопарков. В итоге были сформулированы методические рекомендации по формированию архитектурной среды технопарков, основные принципы формирования концептуальной модели технопарка, был приведен алгоритм действий по формированию структуры подобных учреждений. Основной научный результат, полученный по итогам исследования - впервые создана экспериментальная концептуальная модель технопарка, которая отображает формирования основных функциональных блоков с возможностью добавления объемов, учитывает аспекты экологической целесообразности и энергосберегающие тенденции, делает данную модель универсальной и более усовершенствованной. Данная модель максимально отображает сегодняшние

19

тенденции в сфере проектирования и строительства современных технопаркових структур в развитых странах мира, а также новое видение многофункционального технологического парка. Ключевые слова: инновационные процессы, технопарк, технопарковые комплексы, экспериментальная концептуальная модель технопарка, методические рекомендации.

ANNOTATION

Polivanova M.V. An innovative approach to the functional planning solution of technopark complexes. -On the rights of the manuscript.

The dissertation for the degree of candidate of architecture in the specialty 18.00.02 - architecture of buildings and structures. - Kharkiv National University of Civil Engineering and Architecture MES of Ukraine, Kharkiv, 2019. The dissertation is devoted to the problem of the formation and organization of technopark complexes. Analyzed the socio-economic background of the formation of innovative technology parks. The main patterns, trends and directions for the development of technology parks in America, Europe, Asia, Russia and the CIS, Ukraine have been identified and good examples were given, along with their functional planning and layout solutions. An important element in the study of international experience in the creation of technology parks is the identification of key success factors that need to be taken into account in the process of creating new technology parks in Ukraine: the favorable location of the technology park - its proximity to the main transport in-frastructure objects, the highly skilled workforce and other resources needed for the development of the industrial park; access to the research bases of universities or re-search centers, which form the basis of scientific activity in the technopark; favorable conditions for living, the attractiveness of the region play an important role in the development of the technology park: thanks to a comfortable climate and developed so-cial infrastructure, valuable labor resources are involved, conditions for creative and scientific activity and so on are created. The author reviewed the patterns of formation of the architectural and planning structure of technology parks. The techniques of the architecture and planning organization were developed: proximity and accessibility of the location of highways, using of the landscape, variations in the use of block schemes, clear zoning, etc.The ergodesign aspects of influencing the formation of technoparks, the importance and necessity of developing a diverse landscape solution, using colors of recreation areas, catering areas, housing quarters, as well as the facades of the main buildings, in accordance with the functional purpose. Generalized types of spaces are shown, a business incubator is considered, a small technopark as functional elements. For the first time, the main directions and requirements for modeling technology parks were

20

formulated. As a result, methodological recommendations were formulated on the formation of the architectural environment of technology parks, the basic principles for the formation of a conceptual model of a technology park, and an algorithm was given to develop the structure of such institutions. The main scientific result obtained on the basis of the dissertation was the first to create an experimental conceptual model of a technopark that displays the formation of basic functional units with the ability to add volumes, takes into account aspects of environmental feasibility and energy-saving trends, makes this model universal and more advanced. This model maximally illu-minates today's trends in the design and construction of modern technology parks in the developed countries of the world, as well as a new vision of a multifunctional tech-nology park. The development of an experimental model of the architectural environment of techno-park structures showed the cyclicality and spread of innovation activity in research centers. Modern trends in the design of technology parks are reduced to the importance and need for simulation of interpersonal contacts, involving people in communication with each other. The architectural and compositional solution of industrial parks is based on unity with the landscape environment, taking into account external factors (natural light, ventilation). Keywords: innovation processes, technopark, technopark complex, experimental conceptual model of technopark.

Підписано до друку 28.08.2019 р. Формат 60х90/16 Ум. Друк. Арк. 0,9. Обл. -вид. арк. 1,9.

Наклад 100 прим. ____________________________________________________________________

РВВ Харківського національного університету будівництва та архітектури

61002, Харків, вул. Сумська, 40