Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

НЕК «Укренерго»

Науково-технічний центр електроенергетики

Огляд світового досвіду зниження обсягів

антропогенних викидів парникових газів

на об’єктах енергетики

Підготовлено відділом

інформаційно-аналітичного

забезпечення зарубіжною інформацією

НТЦЕ НЕК «Укренерго»

Київ – 10/2013

1

ЗМІСТ

1.Загальне оцінювання міжнародними організаціями стану антропогенних

викидів і засобів зниження їх обсягів………………………………………………

1.1.Основні положення Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН про

зміну клімату і обсягів викидів парникових газів з урахуванням його коректив

на міжнародному рівні………………………………………………………………

1.2. Структура викидів парникових газів по секторах економіки. Основні

підходи щодо скорочення обсягу викидів парникових газів……………………..

1.3 Основні технічні рішення щодо зниження обсягів викидів парникових газів

у енергетиці…………………………………………………………………………

2

2

3

8

2. Директивні документи та рішення Євросоюзу щодо обмеження обсягу

викидів в атмосферу та підвищення рівня енергоефективності в енергетичній

галузі…………………………………………………………………………………

11

2.1. Великобританія. Нормативно-правова база щодо питань екології,

енергетичної ефективності………………………………………………………….

17

3. Вугільні електростанції нового покоління: оцінка екологічних наслідків…. 21

4. Системи зв'язування та зберігання викидів СО2………………………………. 25

5. США. Екологічні аспекти енергетики та захист довкілля…………………….. 29

6. Росія. Викиди парникових газів у електроенергетиці та скорочення їх

обсягу………………………………………………………………………………..

34

7. Виконання Україною міжнародних зобов‘язань у сфері охорони

навколишнього середовища від забруднюючих викидів у атмосферу…………

40

Додаток 1. Основні показники Кіотського протоколу на період до 2012 р……

Додаток 2. Світові обсяги викидів по галузям господарства……………………..

Додаток 3. Динаміка обсягу викидів СО2……………………………………………….

Додаток 4. Динаміка обсягу викидів СО2 на людину…………………………………

Додаток 5. Подробное описание мер по повышению энергоэффективности и

сокращению выбросов парниковых газов………………………………………………

Додаток 6. Чинні нормативні документи з охорони повітряного басейну в

електроенергетичній галузі України……………………………………………………..

Окремі скорочення…………………………………………………………………..

Джерела інформації…………………………………………………………………

49

50

51

52

53

56

58

59

2

Огляд світового досвіду зниження обсягів антропогенних викидів

парникових газів на об’єктах енергетики

1.Загальне оцінювання міжнародними організаціями стану

антропогенних викидів і засобів зниження їх обсягів.

1.1.Основні положення Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції ООН

про зміну клімату і обсягів викидів парникових газів з урахуванням його

коректив на міжнародному рівні.

Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату (Кіото, Японія) вступила в дію в

березні 1994 р. із суттєвим розширенням її завдань у грудні 1997 р. та одночасним

прийняттям Кіотського протоколу щодо її реалізації.

Кіотський протокол регулює процес викидів шести типів газів (CO2, CH4,

гідрофторвуглеводи, перфторвуглеводи, N2O, SF6), які сприяють створенню

«парникового ефекту» і руйнуванню озонового шару. Протокол, в основному,

стосується вуглекислого газу і метану, що утворюються в результаті згорання

палива – нафти, природного газу, кам'яного вугілля тощо.

Кіотський протокол став першою глобальною угодою про охорону

навколишнього середовища, заснованою на трьох ринкових механізмах

регулювання викидів: організації міжнародної торгівлі квотами на викиди

парникових газів (ПГ); проектах спільного впровадження (ПСВ); механізмах

чистого розвитку (МЧР).

Основними принципами Кіотського протоколу є економічна та енергетична

ефективність, екологічна цілісність і сприяння стійкому розвитку.

Згідно з Протоколом 39 промислово розвинених країн світу прийняли

зобов’язання скоротити до 2012 р. на 5,2% обсяг викидів шкідливих газів у

атмосферу порівняно з показниками 1990 р. (додаток 1).

Перший період реалізації положень Протоколу розпочався 1 січня 2008 р. і

продовжився до 31 грудня 2012 р.

Міжнародне співробітництво відкриває багато можливостей для скорочення

світових викидів ПГ. Колективні зусилля з боротьби зі зміною клімату включають

такі напрями як установлення допустимих рівнів викидів; виконання відповідних

заходів у галузях, на місцевому й регіональному рівнях; програми науково-

дослідних і дослідно-конструкторських розробок і демонстраційних проектів;

ведення погодженої політики; реалізація заходів, орієнтованих на соціально-

економічний розвиток; розширення використання фінансових інструментів. Ці

елементи реалізовуються як у рамках комплексного підходу, так і на національному

рівні.

Напередодні розгляду і прийняття нового кліматичного протоколу більшість

країн реалізовували національні плани дій і програми з протидії глобальній зміні

клімату, якими визначалися конкретні цілі із зниження викидів ПГ та пріоритетні

напрями і механізми їх реалізації.

У м. Доха (Катар) відбулися XVIIІ Міжнародна кліматична конференція

(СОР-18) і VIIІ зустріч країн-учасниць Кіотського протоколу (СМР-8), які

завершилися в грудні 2012 р. підписанням представниками 120 країн базової угоди

3

«Дурбанська платформа», підготовленої раніше на 17-й конференції ООН з проблем

зміни клімату Землі, яка пройшла в південноафриканському м. Дурбані 11 грудня

2011 р. за участю 190 країн.

При цьому замість затвердження компромісних перехідних положень на 2013–

2015 рр. сторони продовжили дію положень Кіотського протоколу до 2020 р.

Відповідно до тексту документа, оприлюдненого на сайті секретаріату Рамкової

конвенції з питань зміни клімату ООН (РКЗК), другий період зобов'язань буде діяти

до кінця 2017 р. Зобов'язання на другий період прийняли країни ЄС, Австралія,

Казахстан, Україна, Білорусія, Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Ліхтенштейн і

Монако. Нова глобальна угода пропонує взяти на себе зобов'язання щодо

скорочення емісії парникових газів не тільки розвиненим, а й країнам, що

розвиваються, з ратифікацією угоди на протязі трьох років.

Разом з тим про відмову брати участь у другому періоді зобов'язань заявили

Росія, Японія і Нова Зеландія, а також Канада, яка в грудні 2011 р. офіційно вийшла

з угоди. США, Індія й Бразилія виразили сумніви щодо своєї участі, а Китай готовий

брати участь у другому періоді лише як країна, яка розвивається, тобто не

скорочуючи рівня емісії. ЄС погодився взяти на себе кліматичні зобов'язання,

залишившись єдиним великим емітентом серед розвинених держав.

Відповідно до тексту прийнятого документа кожна країна-учасниця

протоколу, яка взяла зобов'язання в другому періоді, повинна оцінити можливий

рівень зобов'язань і до 30 квітня 2014 р. представити в секретаріат угоди інформацію

про можливість його підвищення.

У цілому на частку учасників посткіотської угоди прийдеться всього 15–17%

прогнозованих світових парникових викидів, обсяги забруднення атмосфери іншими

емітентами не обмежено. У секретаріаті РКЗК ООН заявлено, що стримувати

середньорічне зростання глобальної температури в діапазоні 2 градусів буде

неможливо.

1.2.Структура викидів парникових газів по секторах економіки. Основні

підходи щодо скорочення обсягу викидів парникових газів.

За експертною оцінкою, стратегія боротьби з посиленням парникового ефекту

повинна полягати у виконанні ряду заходів, а саме:

скорочення використання викопних джерел енергії: вугілля, нафти й газу;

ефективніше використання енергії;

широке впровадження енергозберігаючих технологій та розвиток

альтернативної енергетики (використання поновлюваних джерел енергії);

впровадження нових екологічно чистих і низьковуглецевих технологій,

зокрема, застосування холодоагентів і спінювачів з низьким (нульовим) потенціалом

глобального потепління;

боротьба з лісовими пожежами, відновлення лісів – природних поглиначів

вуглекислого газу з атмосфери.

Однак навіть повномасштабна реалізація всіх цих та інших заходів щодо

запобігання посиленню парникового ефекту не зможе повністю компенсувати

шкоду, яка наноситься природі в результаті антропогенного впливу, забезпечивши

4

лише мінімізацію наслідків.

Провідна роль у зниженні рівня антропогенних викидів ПГ у

національних планах і програмах надається енергетиці, енергозбереженню й

підвищенню енергоефективності, розвитку поновлюваних джерел енергії, а в

перспективі – повній утилізації й захороненню СО2, що утворюється під час

спалювання палива на енергетичних установках.

Структура викидів всіх видів ПГ по галузях економіки систематизована

Міжурядовою групою експертів зі зміни клімату (МГЕЗК, Intergovernmental Panel on

Climate Change, IPCC) і наведена в доповіді «International Climate Policy» додаток 2.

Міжнародним енергетичним агентством (МЕА) оцінено вклад різних

технологій у зменшення обсягів викидів ПГ у світовій практиці.

Можливий вклад технологій у зменшення обсягу

викидів парникових газів у світі

Джерело: МЕА

Паливно-енергетичний баланс планети складається в основному з

«забруднювачів»: нафти (40,3 %), вугілля (31,2 %), газу (23,7 %). У сумі на них

припадає більша частина використання енергоресурсів (95,2 %). «Чисті» види –

гідроенергія й атомна енергія – становлять у сумі менше 5 %, а на «м'які» види, які

не забруднюють атмосферу – вітрову, сонячну, геотермальну, припадають сьогодні

незначна частка. Глобальне завдання полягає в збільшенні частки «чистих» і

особливо «м'яких» видів енергії.

Промісловість із CSS і трансформація

палива4%

Генерація електричної енергії з

CSS6%

Енергія вітру7%

Сонячна енергія2%

Атомна енергія7%

Інша генерація22%

Енергоефективні будівлі14%

Ефективне використання

палива на транспорті7%

2-е покоління біопалив

1%

Електричні і гібридні автомобілі

2%

Водневі автомобілі на паливних елементах

1%

Трансформація палива5%

Переключення на інше паливо і

сировину в промисловості

3%

Енергоефективна промисловість

19%

5

За оцінкою Європейської комісії на підставі аналізу «Базы данных выбросов

для глобальных исследований атмосферы» і статистичних оглядів щодо

ефективності використання енергії із урахуванням супутніх заходів (спалювання

супутнього газу, виробництво цементу тощо) у 2011 р. світові обсяги викидів ПГ

зросли на 3% і досягли рекордного значення в 34 млрд т, незважаючи на скорочення

обсягу їх викиду в країнах ОЕСР.

Несприятливі економічні умови, м'яка зима й високі ціни на нафту (2011 р.)

сприяли зниженню обсягів викидів ПГ в ЄС на 3%, а в США і Японії — на 2%. У

Китаї та Індії обсяги викидів зросли на 9% і 6% відповідно.

Динаміка обсягу викидів СО2, кт

Країни 1990 2000 2005 2008 2009 2010 2011

Зміна

2011-

1990

США 4 990 000 5 870 000 5 940 000 5 740 000 5 330 000 5 530 000 5 420 000 9%

Канада 450 000 550 000 570 000 570 000 530 000 540 000 560 000 24%

Індія 660 000 1 060 000 1 290 000 1 560 000 1 750 000 1 860 000 1 970 000 198%

Китай 2 510 000 3 560 000 5 850 000 7 790 000 8 270 000 8 900 000 9 700 000 286%

Японія 1 160 000 1 280 000 1 320 000 1 250 000 1 180 000 1 260 000 1 240 000 7%

Франція 390 000 410 000 410 000 400 000 380 000 380 000 360 000 -8%

Німеччина 1 020 000 870 000 850 000 860 000 800 000 840 000 810 000 -21%

Великобританія 590 000 550 000 550 000 530 000 490 000 500 000 470 000 -20%

ЄС-27 4 320 000 4 060 000 4 190 000 4 090 000 3 790 000 3 910 000 3 790 000 -12%

Росія 2 440 000 1 660 000 1 720 000 1 800 000 1 740 000 1 780 000 1 830 000 -25%

Україна 770 000 350 000 340 000 340 000 280 000 300 000 320 000 -58%

Усього у світі 22060863,43 24586832,08 28438698,60 30979540,37 30728861,21 32377875,45 33376327,37 51%

Джерело: База данных о выбросах для глобальных атмосферных исследований (Emission Database for

Global Atmospheric Research (EDGAR), edgar.jrc.ec.europa.eu, більш розгорнуто у додатку 3.

Загальносвітове зростання викидів на 3% у 2011 р. перевищило рівень

середнього щорічного їх приросту минулого десятиліття, який становив 2,7%.

Основними «виробниками» викидів залишаються Китай (29%), США (16%), ЄС

(11%), Індія (6%), Росія (5%) і Японія (4%).

Разом з тим зростання обсягу викидів ПГ уповільнюється за рахунок

розширення використання поновлюваних джерел енергії, особливо сонячної та

вітрової, а також біопалива. Світова частка цього сектора (без гідроенергетики) з

1992 р. по 2011 р. зросла в чотири рази. У результаті лише за 2011 р. обсяги викидів

вуглекислого газу (СО2) знижено на 0,8 млрд т, що майже рівноцінно обсягу викидів

Німеччини за той же період.

Слід зазначити що найбільш високий рівень викидів ПГ на людину відмічені у

США, Канаді та Росіїї, що наведено в таблиці, а більш розгорнуто у додатку 4.

6

Динаміка обсягу викидів СО2 на душу населення, кт/люд.

Країна 1990 2000 2005 2008 2009 2010 2011 Зміна

2011-1990

США 19,70 20,80 20,00 18,80 17,30 17,80 17,30 -12%

Канада 16,20 17,90 17,80 17,00 15,70 16,00 16,20 0%

Індія 0,80 1,00 1,10 1,30 1,40 1,50 1,60 100%

Китай 2,20 2,80 4,50 5,90 6,20 6,60 7,20 227%

Японія 9,50 10,10 10,40 9,90 9,30 10,00 9,80 3%

Франція 6,90 6,90 6,70 6,40 6,10 6,10 5,70 -17%

Німеччина 12,90 10,50 10,20 10,40 9,70 10,20 9,90 -23%

Великобританія 10,30 9,30 9,20 8,70 7,90 8,10 7,50 -27%

ЄС-27 8,78 8,19 8,34 8,09 8,09 8,57 8,57 -2%

Росія 16,50 11,30 12,00 12,60 12,10 12,40 12,80 -22%

Україна 14,90 7,20 7,10 7,40 6,10 6,70 7,10 -52%

Всього в світі 4,30 4,10 4,50 4,70 4,60 4,80 4,90 14%

Джерело: База данных о выбросах для глобальных атмосферных исследований (Emission Database

for Global Atmospheric Research (EDGAR), edgar.jrc.ec.europa.eu, більш розширено у додатку 4.

За прогнозною оцінкою МЕА та Міністерства енергетики США, приріст

енергоспоживання і, відповідно, ВВП на період до 2020 р. буде зростати приблизно

тими самими темпами, що й у попередній період.

Перспективи зростання ВВП (2002–2030 рр., IEA)

Регіон 2002-2010 2010-2020 2020-2030 2030-2040 2040-2050 2002-2050

Загальносвітовий 3,7% 3,2% 2,7% 2,3% 2,0% 2,7%

ОЕСР: Європа 2,4% 2,2% 1,7% 1,3% 1,1% 1,7%

ОЕСР: Північна Америка 3,2% 2,4% 1,9% 1,6% 1,5% 2,1%

ОЕСР: Тихоокеанський

регіон 2,5% 1,9% 1,7% 1,5% 1,4% 1,8%

Країни з перехідною

економікою 4,6% 3,7% 2,9% 2,6% 2,5% 3,2%

Китай 6,4% 4,9% 4,0% 3,2% 2,6% 4,1%

Східна Азія 4,5% 3,9% 3,1% 2,5% 2,2% 3,2%

Південна Азія 5,5% 4,8% 4,0% 3,2% 2,5% 3,9%

Латинська Америка 3,4% 3,2% 2,9% 2,6% 2,4% 2,9%

Африка 4,1% 3,8% 3,4% 3,4% 3,4% 3,6%

Середній Схід 3,5% 3,0% 2,6% 2,3% 2,0% 2,6%

Джерело: Загальносвітові енергетичні перспективи, МЕА та Міністерство енергетики США

Для оцінювання енергетичної ефективності народного господарства країни

поряд з показниками споживання первинної енергії та енергоспоживання на душу

населення в міжнародній практиці прийнято використовувати показник

енергоємності ВВП (у кілограмах умовного палива в нафтовому еквіваленті (н.е.) на

тис. дол США). У таблиці наводяться значення оцінювальних показників як

загального та питомого споживання енергії, так і енергоємності ВВП (у цінах

2005 р.) для ряду країн світу за даними OECР, Міжнародного енергетичного

7

агентства і BP Statistical за 1990 і 2010 рр.

Значення оцінювальних показників загального та питомого споживання

енергії та енергоємності ВВП (у цінах 2005 р. ) для ряду країн світу

Росія Китай Канада США Індія Німеччина Японія

Споживання первинної енергії, млн. т н.е./рік

1990 р. 870 680 330 1980 180 350 420

2010 р. 700 2450 310 2280 540 300 500

Споживання первинної енергії на душу населення, т н.е./рік на люд.

1990 р. 5,92 0,76 7,56 7,6 1,03 4,48 3,56

2010 р. 4,8 1,8 8,2 7,4 4,5 3,8 3,7

Показники енергоємності ВВП, кг н.е./1000$

1990 р. 460 549 331 246 176 171 134

2010 р. 324 274 275 175 138 113 126

Примітка: оцінювання енергоємності проведено з урахуванням паритету купівельної

спроможності (ПКС).

Джерело: МЕА

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) в умовах діючої

структури виробництва світового ПЕК у нинішньому столітті очікується збільшення

викидів CO2 в атмосферу в 3 рази порівняно з поточним рівнем; концентрація СО2

може подвоїтися в разі збільшення народонаселення до 10 млрд чол. У зв'язку з

провідним і зростаючим впливом ПЕК на навколишнє середовище серед об'єктів

техногенного впливу підвищується актуальність питань ефективності використання

енергетичних ресурсів та енергозбереження.

МЕА підготовлено аналітичну роботу «Прогноз розвитку світової енергетики

на перспективу до 2035 року (МЕА-2012)», згідно з якою у період 2010-2035 рр.

рівень світового енергоспоживання зросте на 35%: найменший приріст споживання

прийдеться на вугілля (13%), найбільший – на ПДЕ (87%). Ключову роль у світовій

енергетиці відіграватимуть викопні джерела енергії: їхня частка в первинному

енергоспоживанні у 2035 році становитиме 75% (сьогодні – 81%).

Структура і динаміка первинного споживання енергії до 2035 р.,

базовий сценарій

Джерело: МЕА, прогнози 2011 і 2012 рр.

8

Прогнозований МЕА попит на енергію (включаючи атомну енергію та ПДЕ)

для країн ОЕСР у 2012 р. було уточнено відповідно до більш кризового зниження

ВВП і прискореного впровадження заходів щодо підвищення енергоефективності.

За прогнозом попит на енергію в країнах, які не входять до ОЕСР, було підвищено

(це стосується всіх джерел енергії) у зв‘язку з уточненням статистичних даних.

Відповідно до прогнозу МЕА-2012 результати «сланцевої революції» на

північноамериканському континенті не тільки забезпечать США енергетичну

незалежність до 2035 року, а й впливатимуть на пропозиції енергоресурсів на

світовому ринку, особливо в середньостроковій перспективі. Зокрема, за оцінкою

МЕА, до 2020 року видобуток нафти в США перевищить видобуток її у Саудівській

Аравії, а видобуток природного газу перевищить видобуток його у Росії, що не

може не відобразитися на світових цінах на енергоресурси та відповідній зміні

попиту на енергетичні ресурси.

1.3 Основні технічні рішення щодо зниження обсягів викидів парникових

газів у енергетиці.

Значний потенціал щодо можливого зниження обсягів викидів ПГ

(ефективного з погляду витрат) існує в державах з перехідною економікою в

системах централізованого теплопостачання, промисловості, житловому секторі та в

системах транспортування енергоносіїв.

У теплоенергетиці джерелом значних атмосферних викидів і

великотоннажних твердих відходів є теплоелектростанції, підприємства, а також

установки паросилового господарства. До складу димових газів входять діоксид

вуглецю, діоксид і триоксид сірки та ряд інших компонентів, надходження яких у

повітряне середовище завдає великої шкоди всім основним компонентам біосфери.

Крім газоподібних викидів теплоенергетика є «виробником» значних обсягів

твердих відходів, до яких відносяться хвости вуглезбагачування, золо- та

шлаковідвали.

Забруднення й відходи енергетичних об'єктів у вигляді газової, рідкої й

твердої фази розподіляються на два потоки: перший викликає глобальні зміни, а

другий – регіональні й локальні.

Енергетика на основі спалювання викопного палива залишається

джерелом основних глобальних забруднювачів. За рахунок їхнього

накопичування змінюється концентрація малих газових складових атмосфери, у

тому числі ПГ. В атмосфері з'явилися гази, які раніше практично були відсутніми –

хлорфторвуглеці. Це глобальні забруднювачі, які мають високий парниковий ефект і

в той же час руйнують озоновий екран стратосфери.

Найбільш результативним методом скорочення обсягів викидів ПГ є

впровадження енергоефективних і енергозберігаючих технологій:

• Технології спалювання вугілля (докладніше в розділі 3, стор. 22). Для

поліпшення екологічних показників під час спалювання вугілля на електростанціях

у світовій енергетичній практиці використовується ряд спеціальних технологій,

зокрема технологія очищення вугілля (для зниження зольності), технології

очищення протягом і наприкінці виробничого циклу, спрямовані на скорочення

9

викидів твердих часток, двоокису сірки й окису азоту.

Ряд інших перспективних технологій передбачає поліпшену газифікацію

вугілля. Підземну газифікацію вугілля, наприклад, засновано на перетворенні

глибоких підземних вугільних шарів у горючий газ, який можна використовувати

для опалення, генерування електроенергії або виробництва водню, синтетичного

природного газу або інших хімічних агентів. До надходження до кінцевих

споживачів газ може бути очищеним від вуглекислого газу. Демонстраційні проекти

таких технологій реалізуються в Австралії, Європі, Китаї та Японії.

• Комбінований цикл комплексної газифікації (КЦКГ). Замість

прямого спалювання вугілля використовується реакція вугілля з киснем і парою, що

збільшує ефективність спалювання вугілля з 38–40% до 50%.

• Надкритичний і ультранадкритичний метод. Такі електростанції

працюють на більш високих параметрах тиску пари і температури, які дозволяють

підвищити коефіцієнт корисної дії до 50% і більше.

• Технології спалювання газу. Установки на основі комбінованого

парогазового циклу (natural gas combined cycle, NGCC). Утворені при спалюванні

палива гази використовуються для виробництва пари з доведенням ККД до 60% за

рахунок підвищення температури згорання палива і тиску пари. Основні проблеми:

необхідність застосування жароміцних матеріалів, ефективних систем охолодження.

• Когенерація. Системи когенерації значно підвищують ефективність

роботи об'єкта, зменшуючи витрати на електроенергію знижуючи викиди

парникових газів забезпечуючи:

місцеве виробництво електричної та механічної енергії;

утилізацію відходів тепла для опалення, охолодження, осушування або

технологічного вживання;

зниження енерговитрат, підвищення ефективності використання енергії

із застосуванням відходів тепла для виробництва електроенергії, що підвищує

загальну ефективність до 90% і вище.

• Технології скорочення обсягів продуктів згоряння. Під час

спалювання вугілля й газу утворюється велика кількість вуглекислого газу, що

негативно впливає на екологію. Електростанції, які працюють на кам'яному вугіллі,

викидають приблизно 720 г вуглекислого газу на 1 кВт∙год виробленої

електроенергії, а сучасні електростанції на газі – близько 370 г на 1 кВт∙год. Для

зниження обсягів викидів вуглекислого газу в атмосферу він має бути відведеним з

послідуючим його складуванням.

• Зберігання вуглекислого газу. Вуглекислий газ, уловлений у місці

спалювання, має бути захороненим. Вважається, що вуглекислий газ може бути

захороненим у океані або під землею на глибині близько 1000 м.

Для оцінювання безпеки підземного зберігання часто використовується досвід

зберігання природного газу.

Вуглекислий газ витісняє життєво необхідний кисень, що може призвести до

важких наслідків.

• Технології поновлюваної енергії. Поновлювані джерела енергії, на

відміну від викопних видів палива, є невичерпними. Вони майже не призводять до

10

шкідливих викидів і забруднення навколишнього середовища:

фотоелектрика, у середньому на кожний квадратний метр планети

припадає 1700 кВт∙год сонячної енергії щорічно. Для Європи цей показник

становить близько 1000 кВт∙год на рік, на Середньому Сході він досягає 1800

кВт∙год;

вітрова енергія, запаси вітрових ресурсів величезні; їх в основному

рівномірно розподілено по всіх континентах. Вітрові турбіни можна успішно

експлуатувати не лише в прибережних районах, але й у країнах, які не мають

узбереж, включаючи такі регіони, як центральна Східна Європа, центральна

Північна й Центральна Південна Америка, Центральна Азія;

енергія біомаси, діапазон кінцевого застосування біомаси широкий:

опалення, виробництво електроенергії й палива для транспортних засобів. Як

транспортне паливо все ширше використовується біодизель, який виготовляється з

різних сільськогосподарських культур.

Біомаса як біологічне джерело енергії є простою в зберіганні і нейтральною як

джерело вуглекислого газу, тому що кількість газу, яка викидається під час

використання біомаси, урівноважується кількістю CO2, яку було поглинуто під час її

зростання;

геотермальна енергія в деяких регіонах, до яких відносяться західна

частина США, Західна й центральна Східна Європа, Ісландія, Азія й Нова Зеландія,

залягає порівняно неглибоко. Геотермальна енергія класифікується як

низькопотенціальна (нижче 90°C), середньопотенціальна (90°–150°C) і

високопотенціальна (понад 150°C). Сфера застосування цих ресурсів залежить від

температури;

гідроенергія, близько п'ятої частини всієї електроенергії виробляється

на гідроелектростанціях. Великі гребельні гідроелектростанції та водосховища часто

вкрай негативно впливають на навколишнє середовище.

В огляді «Антропогенное изменение климата. Международные обязательства

на период после 2012 года», підготовленому Всесвітнім фондом дикої природи

(WWF), наведено орієнтовні напрями оптимізації та скорочення обсягів викидів ПГ

для збереження клімату.

Джерело: Всемирный фонд дикой природы (WWF)

11

2. Директивні документи та рішення Євросоюзу щодо обмеження обсягу

викидів в атмосферу та підвищення рівня енергоефективності в енергетичній

галузі.

Європейський союз – традиційний лідер чистої енергетики, що

підтверджується рядом його програмних документів і директив. Країни ЄС-27 у

цілому випереджають США і Китай з вироблення електроенергії на основі ПДЕ.

Результатом масштабних зусиль з декарбонізації європейської енергетики є стійке

зниження шкідливих викидів.

За підсумками 2012 р. загальне вироблення електроенергії на основі ПДЕ

зросло на 15% при скороченні обсягу викидів оксиду вуглецю на 1,6%. Така

динаміка все більше наближає європейську спільноту до досягнення заявлених

програмою «20-20-20» цілей.

Динаміка емісій парникових газів та СО2 в Європі,

1990–2012 рр., млн. т

Примітка: LULUCF (Land use Change and Forestry) – общие выбросы деятельности

связанной с использованием земли, изменением характера землепользования лесоводством (из

следующих категорий леса пашни, пастбища, болота, поселений и прочие земли).

Джерело: OECD Stat Extract Environment Agency (EEA), United Framework Convention on Climate

Change (UNFCCC), BP Statical Review 2013 (BP), Eurostat

В Європейському союзі 50% обсягу викидів СО2 викликано споживанням

нафти, 22% – природного газу і 28% – вугілля.

Пріоритет на декарбонізацію свого енергетичного сектора закладено в усі

сценарії перспективного розвитку енергетики в Євросоюзі. Так, частка вугілля в

12

первинному енергоспоживанні знизилася з 27% у 1990 р. до 16% – у 2009 р., а в

енергогенерації – з 39 до 26% відповідно. У цілому за минуле десятиліття в ЄС

знижено установлену потужність вугільних електростанцій на 10 ГВт за рахунок

введення в експлуатацію 116 ГВт нової газової генерації, 84 і 47 ГВт потужностей

на основі використання енергії вітру і сонця відповідно.

Довгострокові орієнтири Євросоюзу щодо створення низьковуглецевої

енергетики визначено базовим сценарієм у Дорожній карті ЄС до 2050 року,

зокрема, передбачено знизити частку вугілля до кінця прогнозного періоду в

первинному споживанні з нинішніх 16% до 9–11%, а в низьковуглецевих сценаріях

до 2–10%.

На початку 2012 р. Єврокомісія оголосила про консультації з розробки нового

варіанту Енергетичної стратегії. Після виборів у Європарламенті в травні 2014 р.

пропозиції щодо оновлення Енергетичної стратегії ЄС до 2030 р. буде винесено на

голосування і затвердження.

Єврокомісією опрацьовуються нові, ще більш амбітні цілі: підвищення частки

ПДЕ до 30% до 2030 р. і до 55% – до 2050 р. і скорочення обсягу викидів CO2 на

40% порівняно з рівнем 1990 р. У зв‘язку із зазначеним Європейська комісія

замінила чинну Директиву 2001/80/ЄС "Про обмеження викидів деяких речовин, що

забруднюють повітря, від великих установок спалювання" з терміном імплементації

до 2018 р. на більш жорстку Директиву 2010/75/ЕС "Про промислові викиди" з

терміном імплементації до 2022 р. Директива ЄС щодо промислових викидів

замінила сім чинних директив Європейського союзу:

Директиву 78/176/ЕЕС Ради ЄС від 20 лютого 1978 щодо промислових

відходів діоксида титану;

Директиву 82/883/ЕЕС Ради ЄС від 3 грудня 1982 про процедури зі

спостереження та моніторингу навколишнього середовища, забрудненого

промисловими відходами діоксида титану;

Директиву 92/112/ЕЕС Ради ЄС від 15 грудня 1992 р. про процедури з

гармонізації програм скорочення і запобігання забрудненню, викликаному

промисловими відходами діоксида титану;

Директиву 1999/13/ЕС Ради ЄС від 11 березня 1999 про обмеження

викидів летких органічних сполук внаслідок використання органічних розчинників в

окремих видах діяльності та установках;

Директиву 2000/76/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС від 4

грудня 2000 про спалювання відходів;

Директиву 2001/80/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС від 23

жовтня 2001 про обмеження викидів окремих видів забруднювачів від потужних

енергетичних установок;

13

Директиву 2008/1/ЕС Європейського парламенту та Ради ЄС від 15 січня

2008 р. відносно комплексного запобігання та контролю за забрудненням.

У 2011 р. Єврокомісією прийнято План європейської енергоефективності

(ЕЕАР), в якому передбачено заходи щодо заощадження 20% енергії до 2020 р. у

всіх секторах економіки, включаючи будівництво, комунальну сферу, транспорт і

промисловість. У рамках цього Плану 25 жовтня 2012 р. Євросоюзом прийнято

Директиву 2012/27/ЕС з енергоефективності. Директива встановлює узагальнюючі

правила, спрямовані для усунення бар'єрів на ринку енергоносіїв, а також

передбачає орієнтовні національні енергетичні показники ефективності на 2020 рік.

Директивою визначено заходи із підвищення енергоефективності в рамках

Європейського Союзу для досягнення до 2020 р. проголошеної мети з

енергоефективності – зниження енерговитрат на 20%. Прийнятою Директивою

запропоновано також інструменти щодо розвитку ринку енергетичних послуг і

посиленню ролі енергокомпаній у стимулюванні енергозбереження, включаючи

енергозабезпечення кінцевих споживачів. І нарешті, Директива визначає рамкові

умови щодо підвищення ефективності виробництва, транспорту та розподілу тепла і

електроенергії, централізованого тепло та холодопостачання.

Разом з тим слід відзначити, що паливний кошик ЄС в останні роки істотно

перемістився в бік використання вугілля. Так, лише за три минулих роки об'єднана

Європа спалювала на 7% більше вугілля, при цьому більшу половину із загального

його споживання становить лігніт. Причиною такої зміни пріоритетів є відносне

зниження цін на вугілля на європейському ринку на тлі подорожчання газу в

результаті чого вугільна генерація стала з кінця 2010 р. більш прибутковою ніж

газова.

Вартість природного газу та вугілля в Європі

Джерело: Центр изучения мировых энергетических рынков, Институт энергетических

исследований РАН, 2013 г, по информации Thomson Reuters, IMF, ICE.

14

Виробництво електроенергії на основі газу в Німеччині та Нідерландах

починаючи з 2012 р. виявилося збитковим, у Великобританії газова генерація поки

що зберігає мінімальний прибуток, при тому, що прибутковість від реалізації

електроенергії, отриманої на базі різних видів палива, відрізняється в середньому на

15 євро за МВт∙год.

Прибутковість вугільної та газової генерації

Джерело: Центр изучения мировых энергетических рынков, Институт энергетических

исследований РАН, 2013 г., источник Platts, RWE.

У такій ситуації німецька вугільна генерація зросла в першій половині 2012 р.

на 8%, у Великобританії – на 35%, а в Іспанії – на 65%.

Європа сьогодні – це єдиний регіон світу, де попит на газ падає, причому

значно більшими темпами, ніж на електроенергію.

Падіння попиту на електроенергію та газ, 2012/2008

Джерело: Центр изучения мировых энергетических рынков, Институт энергетических

исследований РАН, 2013 г., по информации EIA.

За оцінкою МЕА, розвиток електроенергетики країн ЄС у перспективі

ґрунтуватимеся на використанні парогазових, пиловугільних і вітрових

15

електростанцій. При цьому, для захисту клімату необхідно зменшувати обсяги

викидів пиловугільних ТЕС.

Конкурентоспроможність продукції країн Євросоюзу на світовому ринку

можлива лише за умови зниження вартості енергетичної складової її промислових

товарів.

В енергетичному балансі необхідно забезпечувати відповідне поєднання

потенціалу поновлюваних джерел енергії з існуючими потужностями ТЕС та АЕС у

кожній країні. Нормативно-правовими актами має заохочуватися виведення з

експлуатації неефективних застарілих електростанцій в поєднанні з введенням

потужностей ПДЕ. При цьому, динамічні характеристики нових ТЕС дозволять

економічно обґрунтовано нарощувати змінні потужності ВЕС і СЕС.

Сталий розвиток енергетичного сектора Європи, як з огляду поліпшення стану

навколишнього середовища, так і надійності поставок енергії, тісно пов'язано з

підвищенням енергетичної ефективності.

Спільне виробництво тепла та електроенергії визнано однією з основних

технологій щодо виконання завдань ЄС у частині підвищення енергетичної

ефективності. Економія первиної енергії, усунення втрат і зниження обсягів викидів

(особливо викидів парникових газів) розглядаються в умовах розвитку технологій

спільного виробництва тепла і електроенергії. Розвиток когенерації матиме

сприятливий вплив на сталість енергопостачання та конкурентоспроможність

продукції країн Європейського Союзу.

Із урахуванням зазначеного Директивою 2004/8/ЕС Європейського

Парламенту та Ради від 11 лютого 2004 р. визначається енергетична політика щодо

інтенсифікації розвитку когенерації. Зокрема, директивою встановлено завдання: до

2020 р. перевести 13–20% потужностей на когенерацію. Директива заохочує до

створення національних схем підтримки когенерації країнами-членами. Сьогодні

приклади таких схем підтримки діють у Бельгії (схема «зелених» сертифікатів, а

також квоти на когенерацію), Іспанії (Постанова щодо продажу електроенергії

когенераційних електростанцій) та Німеччині (Закон про когенерацію).

Директивами Європейського Союзу 2003/87/EC щодо торгівлі викидами та

2004/101/ЕС («Зв'язуюча директива» – Linking Directive) країнам-членам надано

право самостійно визначати рівень стимулювання розвитку когенераційної

генерації, у тому числі через надання додаткових дозволів на викиди ПГ. Перевага

при цьому надається електростанціям з більш високим рівнем енергоефективності в

країні.

Енергетичним балансом Європейського Союзу майже 11% електроенергії

виробляється з використанням систем когенерації, економлячи близько 35 млн т

н.е. на рік.

16

Лідерами за цими показниками є Данія (50%), Нідерланди (40%) і Фінляндія

(35%). Цей відсоток є досить високим і у країнах з відносно більш теплим кліматом:

Австрія – 25%, Італія – 18%, Іспанія і Португалія – 13%.

У Данії, Нідерландах та Фінляндії когенерація розвивається активніше, ніж у

всьому світі.

Планується до 2030 р. у Франції, Німеччині, Італії та Великобританії частку

когенерації в загальному обсязі виробництва електроенергії довести до 29% в

кожній країні.

Для порівняння:

ефективність атомної електростанції – 32%;

ефективність теплоелектростанцій – близько 30%;

ефективність парогазової електростанції – близько 50%;

ефективність когенераційних установок – 80 – 90%.

У більшості розвинених європейських країн запроваджено законодавчі

стимули для підтримки когенерації. Зокрема, у Великобританії, Німеччині, Франції,

Польщі та інших країнах існують «зелені» тарифи, що поширюються і на

когенерацію. На електроенергію, вироблену в теплофікаційному циклі,

оформляються спеціальні сертифікати, оплачувані за рахунок усіх споживачів

електроенергії.

У Великобританії, Іспанії, Італії, Нідерландах запроваджено податкові пільги

для енергокомпаній, які виробляють електроенергію в комбінованому циклі, у

Німеччині ТЕЦ не обкладаються екологічним податком.

Європейська стратегія розвитку енергетики та збереження клімату потребує

значної мобілізації значних обсягів фінансових ресурсів. Так, тільки технологія

зв'язування та захоронення вуглецю оцінюється в 40–90 дол/т. Ряд технологій,

необхідних для досягнення цілей 20/20/20, знаходяться на стадії впровадження або

розроблення (шельфові вітрові електростанції, системи акумулювання енергії,

інтелектуальні лінії електропередачі і розподілу електроенергії тощо).

Капіталовкладення в енергоефективність окупаються швидше, ніж в основну

інфраструктуру. Зосередження уваги на енергоефективності дозволяє виграти час,

необхідний для розроблення нових технологій і технологій використання

поновлюваних джерел енергії.

Нова Директива ЄС 2012/27/EС з енергетичної ефективності (Energy Efficiency

Directive, EED), яка внесла зміни до директив 2009/125/EC та 2010/30/EС і скасувала

директиви 2004/8/EC і 2006/32/EC, вимагає від країн-членів визначити індивідуальні

показники з енергозбереження та розробити національні плани дій у сфері

енергозбереження та підвищення енергоефективності, у тому числі через

інтенсифікацію розвитку систем комбінованого виробництва електричної та

17

теплової енергії. Згідно з цією директивою країни-члени Євросоюзу мають

розробити відповідні національні програми.

2.1. Великобританія. Нормативно-правова база щодо питань екології,

енергетичної ефективності.

Питання підвищення енергетичної ефективності економіки та стимулювання

енергозбереження стали невід'ємною частиною енергетичної політики й

регулювання в багатьох державах світу, включаючи країни-члени ЄС. Сьогодні

єдиним для всіх країн є загальновизнана необхідність державного регулювання

цього напряму діяльності. На рівні Європейського Союзу прийнято стратегічні

програмні документи, відповідними директивами визначено загальну концепцію

регулювання. На рівні країн-членів ЄС приймаються нормативно-правові акти,

необхідні для реалізації та деталізації положень європейських директив.

У сфері енергетики ЄС часто використовує досвід Великобританії. Саме в цій

країні з'явилися й були випробувані нові моделі лібералізованих ринків газу й

електроенергії, досвід яких було використано під час побудови єдиного

внутрішнього ринку енергії ЄС, а також у ряді інших країн.

Енергетичну політику всієї країни визначає уряд Великобританії з

організацією та контролем реалізації у всіх регіонах країни. Незважаючи на певний

ступінь незалежності Шотландії та Північної Ірландії питання вугільної

промисловості, нафтогазової галузі та електроенергетики, а також оподатковування

доходів від видобутку природних ресурсів є предметом регулювання Королівства.

На початку 1980-х рр. у зв‘язку з екологічними і рядом економічних причин

почалися реформи, спрямовані на приватизацію та лібералізацію газового ринку та

ринку електроенергії. Так, Законом про енергію 1983 р. вперше було передбачено

спеціальні тарифи на електроенергію для приватних структур вроздріб (―private

purchase tariffs‖). У 1985 р. було проведено приватизацію газової монополії British

Gas, а в 1986 р. було прийнято закон, яким визначалась можливість придбання газу

за вільними, договірними, а не державними цінами.

Одночасно із зазначеними реформами в 1980-х рр. в країні розгорнуто роботи

з підвищення енергетичної ефективності, підтримки енергозбереження та охорони

навколишнього середовища.

На початку 90-х років питання охорони навколишнього середовища посіло

перше місце. Зміна курсу ознаменувалася прийняттям у 1990 р. першого

стратегічного політичного документа «Біла книга «Ця загальна спадщина», в якому

питання глобального потепління визнано однією з найгостріших світових

екологічних проблем. Пов'язані з ним ризики стали достатнім доводом для

прийняття невідкладних мір щодо підвищення енергоефективності і розвитку

18

поновлюваних джерел енергії як інструментів боротьби зі зміною клімату.

Кіотський протокол 1997 р. зобов‘язав Великобританію у період з 2008 р. по 2012 р.

скоротити рівень викидів СО2 на 8% порівняно з рівнем 1990 р.

У 90-ті рр. було запроваджено ряд державних програм із енергоефективності,

зокрема у сфері житлових будинків (Home Energy Efficiency Scheme) і програму

поширення кращих прикладів і практик щодо підвищення енергоефективності

(Energy Efficiency Best Practice Programme); було створено спеціальні

консультаційно-інформаційні центри для навчання населення. Основними

установами, які займалися організацією розв‘язання цих проблем, стали

Міністерство навколишнього середовища (МНС) і Енергозберігаючий траст (ЕЗТ).

Якщо МНС було державним органом, то ЕЗТ на партнерських умовах об‘єднувало

представників енергетичних компаній і різних екологічних служб.

Відповідні функції щодо ефективного використання електроенергії також

здійснювали Служба з регулювання електроенергії (Office of Electricity Regulation

або Offer), регулятор ринку електрики та Служба з питань газопостачання (Office of

Gas Supply або Ofgas), регулятор газового ринку. Так, обов'язковою умовою

ліцензій, які видаються Offer регіональним енергозбутовим компаніям, було

розроблення кодексів з ефективного використання енергії й надання консультацій

своїм клієнтам з питань більш ощадливого споживання енергії.

У 1994 р. було запроваджено першу програму Offer, яка визначила обов'язкове

дотримання діючих стандартів енергетичної ефективності (Energy Efficiency

Standards of Performance – EЕSOP-1) державними енергозбутовими компаніями в

Англії та Уельсі, а пізніше – і в Шотландії. Для державних електричних компаній

було встановлено вимоги щодо заощадження визначеного обсягу електроенергії з

фінансуванням виконання заходів з підвищення енергоефективності. Фінансування

програми здійснювалося за допомогою стягнення додаткової плати в розмірі 1

фунта стерлінгів на рік з кожного клієнта компаній, які беруть участь у EЕSOP-1.

Подібні програми діяли і для газових компаній.

У країні діє три види програм: національні, рамкові й регіональні. Реалізація

цих програм здійснюється під контролем ЕЗТ.

Відповідно до державної програми було запроваджено спеціальний податок –

Climate Change Levy (CCL) – державний збір для боротьби зі зміною клімату

(замаскований енергетичний податок, який стягується залежно від енергетичного

наповнення різних об'єктів).

У 2001 р. регулятором ринку електроенергії й газу Ofgem (Office of Gas and

Electricity Markets) розроблено програму «Зобов'язання в сфері енергетичної

ефективності» (Energy Efficiency Commitment), якою визначено обсяги економії

електроенергії у період з 2002 р. по 2005 р. (64 ТВт). За рахунок цього було

19

виконано два основних завдання: по-перше, скорочені обсяги викидів вуглецю, а по-

друге, знижено рахунки за енергію для соціально не захищених груп населення.

Динаміка обсягу викидів СО2, кт

1990 2000 2005 2008 2009 2010 2011

Зміна

2011-1990

Великобританія 590 000 550 000 550 000 530 000 490 000 500 000 470 000 -20%

Джерело: edgar.jrc.ec.europa.eu

Наступним етапом стало прийняття плану середньорічного заощадження

енергії на 9% за період з 2008 р. по 2016 р. Відповідно до звіту Європейської Комісії

план Великобританії визнано одним з найдетальніших, продуманих і реальних із

представлених національних планів інших країн. Сьогодні більшість положень

загального плану реалізовано через організацію виконання відповідних

національних програмних документів.

Сучасна енергетична політика Великобританії й політика у сфері

енергоефективності входить до компетенції Міністерства енергетики й зміни

клімату.

Питання енергоефективності й енергозбереження регулюються нормативно-

правовими актами Великобританії у сфері енергетики, зміни клімату,

енергозбереження й енергетичної безпеки. До них відносяться закони, які містять

положення про енергетичну ефективність в Англії, Шотландії, Уельсі й Північній

Ірландії, а саме: Закон про зміну клімату 2008 р., Закон про енергію 2008 р., Закон

щодо планування 2008 р., Закон про енергію 2010 р.

Основними довгостроковими цілями енергетичної політики Великобританії є,

по-перше, боротьба зі зміною клімату за допомогою скорочення емісії ПГ і, по-

друге, забезпечення виробництва чистої й доступної електроенергії.

Міністерством енергетики й зміни клімату у липні 2009 р. прийнято План

переходу до низьковуглецевої економіки (Low Carbon Transition Plan). Цим

документом поставлено завдання: до 2020 р. скоротити рівень викидів на 18% від

рівня викидів 2008 р. (на транспорті – до 2020 р. на 14% від рівня 2008 р.) та на 60%

– до 2050 р., а також продовжити роботу щодо підвищення надійності та

ефективності енергозабезпечення, розвитку конкуренції на ринку електроенергії

Великобританії. Планом визначено ряд фінансових механізмів щодо стимулювання

інвестицій в розвиток і впровадження низьковуглецевих технологій:

- виділення 3,2 млрд фунтів стерлінгів на програми в житлових будинках і

населених пунктах;

- завершення робіт з установлення «розумних» лічильників у кожному будинку

до 2020 р.;

- соціально орієнтовані ціни на електроенергію для найбільш незахищених

20

верств населення;

- механізм оплати енергії, виробленої споживачами й підприємствами з

використанням поновлюваних джерел енергії тощо.

Крім фінансових механізмів планом передбачена також можливість з 2016 р.

переходу на нові будівельні стандарти «zero carbon». Будівлі за цими стандартами у

процесі експлуатації не призводитимуть до емісії ПГ.

У 2010 р. прийнято Закон про енергію 2010 р. (Energy Act 2010) яким на

реалізацію зазначеного вище Плану переходу до низьковуглецевої економіки,

передбачено ряд механізмів, спрямованих на скорочення викидів ПГ у процесі

експлуатації електромереж.

По-перше, передбачаються спеціальні пільги для стимулювання розроблення

та впровадження на комерційній основі технологій поглинання й зберігання

вуглецю (технології ―carbon capture and storage‖ або CCS). По-друге, передбачається

обов'язкова звітність підприємств про хід «декарбонізації» виробництва

електроенергії, тобто скорочення кількості викидів ПГ у виробничому процесі. По-

третє, створення механізму соціальної підтримки цін на прийнятному для

споживачів рівні (енергетичні компанії оплачують відповідну різницю).

Слід відмітити, що двома роками раніше було прийнято пакет законодавчих

актів, спрямованих на боротьбу зі зміною клімату й підвищення енергетичної

безпеки: Закон про зміну клімату 2008 р. (Climate Change Act 2008), Закон про

енергію 2008 р. (Energy Act 2008), Закон про планування 2008 р. (Planning Act 2008).

Відповідно до Закону про енергію 2008 р. було створено правову базу для

формування пільгових тарифів на електроенергію, отримувану з ПДЕ (FiT),

механізми стимулювання виробництва теплової енергії за рахунок ПДЕ, а також

завдання щодо установлення «розумних» лічильників.

Програма використання FiT покликана розвивати виробництво електроенергії

фізичними і юридичними особами за допомогою ПДЕ. При цьому, стимулюючий

тариф складається з двох частин. Перша частина – фіксована плата за генерацію

електроенергії з джерел ПДЕ, при цьому встановлено сітку диференційованої плати

залежно від виду ПДЕ та відповідних параметрів енергоустановки. Друга частина –

плата за електроенергію, яку виробник продає мережі.

Сьогодні у Великобританії триває робота над новим законопроектом щодо

енергетичної безпеки й «зеленої» економіки. Законопроект включає наступні

положення: спеціальний фінансовий механізм, який дозволить домовласникам

впроваджувати енергоефективні пристрої та оплачувати їх частинами, включеними

до рахунків за електроенергію («зелена» угода); право мешканців вимагати від

домовласників виконувати заходи щодо підвищення енергоефективності житла, яке

орендується; нові зобов'язання у сфері енергоефективності для енергорозподільчих

21

компаній на заміну діючої програми CERT у період після 2012 р.; прискорити

завершення установлення «розумних» лічильників по всій Великобританії до

листопада 2018 р.

Питаннями збереження екології, підвищення енергетичної ефективності

Великобританія займається протягом майже 30 років і як результат – накопичено

значний досвід у цій сфері, створено необхідний баланс між установленням

державно-регулюючих зобов'язань і впровадженням ринкових економічних

стимулів для енергозбереження.

3. Вугільні електростанції нового покоління: оцінка екологічних

наслідків.

Сьогодні вугілля є найбільш доступним ресурсом для електроенергетики як

щодо запасів, так і його вартості. Світовий електроенергетичний сектор створює

понад 40% викидів СО2 (дані МЕА за 2011 р.). При цьому в поточній структурі

вироблення електроенергії максимальну частку (близько 40%) займає генерація на

вугіллі.

За даними МЕА на рисунку показано зміни в регіональних тенденціях

використання вугільних електрогенеруючих потужностей починаючи з 1975 року і

динаміку викидів CO2, як для розвинених країн, так і для країн, що розвиваються.

Динаміка електрогенерації на вугіллі та викидів СО2 у розвиненому світі

та світі, що розвивається, 1975-2035 рр.

Джерело інформації: МЕА

До 2000 р. генерація на вугіллі зростала. У першому десятилітті XXI століття

відзначено тенденцію перерозподілу умов генерації за видами палива. У той час як

22

країни поза ОЕСР продовжували інтенсивно нарощувати генерацію на вугіллі (з

2000 р. по 2010 р. вона збільшилася у 2,2 раза), країни ОЕСР почали скорочувати

використання вугілля в електроенергетиці. У результаті у 2007 р. країни, що

розвивалися, за цим показником випередили розвинені країни. Ключову роль у

використанні вугілля для генерації електроенергії займають США, Китай та Індія.

Із зростанням світових потреб в електроенергії деякий час буде зростати і

потреба у вугіллі, при цьому МЕА прогнозує, що внесок вугілля в генерацію

електроенергії буде поступово зменшуватися – до 30% після 2035 р. але й тоді він

залишиться основним ресурсом у світовій енергетичній сфері.

У зв‘язку з цим у світі відбувається швидкий розвиток вугільної

електрогенерації із впровадженням нових технологій на вугільних ТЕС з менш

негативним впливом на навколишнє середовище: ТЕС з циркулюючим киплячим

шаром; ТЕС ПГУ з киплячим шаром під тиском; ТЕС на супернадкритичних

параметрах пари; ТЕС на основі ПГУ з внутрішньоцикловою газифікацією вугілля;

ТЕС із застосуванням нової технології спалювання твердого палива, яка отримала

назву «ВІР – технологія» (ВІР – «Впровадження, Інновація, Реконструкція»); ТЕС зі

спалюванням вугілля в жужільному розплаві.

Згідно з оцінкою Інституту світових ресурсів (США) сьогодні в 59 країнах

пропонується до будівництва 1199 вугільних електростанцій сумарною потужністю

понад 1400 ГВт, серед яких 77% потужностей припадає на Китай та Індію (363 і 455

нових вугільних електростанцій потужністю 558 і 519 ГВт відповідно). Крім того, у

Німеччині у 2012 р. на стадії проектування та будівництва було близько 23 нових

вугільних ТЕС (24 ГВт); у США – 36 проектів (більше 20 ГВт); у В'єтнамі – більше

34 ГВт; у Туреччині – 30 ГВт; у Південній Африці – 22 ГВт тощо. Розвиток світової

вугільної генерації буде продовжуватись на основі розширення застосування

інноваційних технологій, що дозволить радикально вирішувати не тільки питання

енергоефективності, а й екологічності.

ТЕС із застосуванням ВІР-технології. Ця технологія дозволяє спалювати

широкий спектр вугілля, у тому числі того яке сильно шлакується, підвищувати

ефективність роботи котлоагрегатів, а також спрощувати підготовку вугільного

палива. Ця технологія дозволяє підвищувати ККД брутто ТЕС на 1-2%.

Як зазначено в дослідженнях, завдяки застосуванню ВІР-процесу знижується

обсяг викидів: окислів азоту на 40-50 % та окислів сірки залежно від змісту окислів

кальцію в золі.

ТЕС з циркулюючим киплячим шаром (ЦКШ). Технологія киплячого шару

дозволяє спалювати широку гаму твердого палива з низькими вимогами до його

якості . Одинична потужність блока, як правило, є нижчою 350 МВт, однак останні

розробки з переходом на супернадкритичні параметри пари дозволять підняти її до

23

800 МВт. Зараз найбільш великі котлоагрегати за технологією киплячого шару

експлуатуються в Японії, Італії, Франції, США, Польщі, Південній Кореї та Китаї.

Найбільш потужний котел з ЦКШ паропродуктивністю 1300 т/год було введено в

експлуатацію у 2009 р. в Польщі (ТЕС Lagisza, потужність блока 460 МВт).

ТЕС ПГУ з киплячим шаром під тиском (КШТ) . Така технологія має більш

високий ККД, нижчий обсяг викидів SОх і NОх, і, за оцінками фахівців, може стати

більш конкурентоспроможною проти ТЕС із ЦКШ. Сьогодні у світі експлуатуються

6 таких ТЕС – у Швеції «Vartan» (135 МВт), США «Тidd» (71,6 МВт), в Іспанії

«Еscatron» (76,4 МВт), у Німеччині «Коtbus» (62 МВт), в Японії «Wakamatsu» (71

МВт) і «Кагitа» (350 МВт).

ТЕС на супернадкритичних параметрах пари (СНП). Основним напрямом

удосконалення вугільних енергоблоків є збільшення температури і тиску пари до

супернадкритичних параметрів – 600-800°С і 35-38 МПа з підвищенням ККД до 47-

55%. Проблемою, яка стримує впровадження цієї технології, є необхідність

створення більш міцних конструкційних матеріалів для обладнання.

Технології з підвищення параметрів пари найбільш активно впроваджуються в

США, Данії, Німеччині, Японії, Італії, Китаї, де побудовано і успішно

експлуатуються понад 60 вугільних блоків потужністю 380-1050 МВт з тиском

свіжої пари 24-30 МПа і перегріванням її до 580-610°С. У рамках енергопрограм

"Тhermie AD 700" країни Євросоюзу мають намір створити і ввести в експлуатацію

до 2015 року вугільні енергоблоки потужністю 400-1000 МВт на параметри пари

37,5 МПа і температуру 700/720/720 °С з ККД близько 53-54%. До 2030 року

передбачається досягнення ККД нетто до 55% за доведення температури пари до

800 °С. У Росії перші енергоблоки СНП (2x330 МВт на Демидівській ГРЕС і 300

МВт після модернізації на Каширській ГРЕС) планується ввести в роботу до 2016 р.

ТЕС на основі ПГУ з внутрішньоцикловою газифікацією вугілля (ВЦГВ).

Найбільш перспективним напрямом удосконалення вугільних ТЕС є глибоке хімічне

перероблення вугілля – газифікація. Зараз у світі експлуатуються понад 10 ПГУ з

газифікацією вугілля потужністю від 15 до 350 МВт – у Європі, США, Китаї та

Японії. При цьому ККД (40-45%) цих ПГУ нижче порівняно з класичними ПГУ, але

співставне з ККД сучасних пиловугільних котлоагрегатів на надкритичних

параметрах пари. У США підготовлено близько 30 проектів нового будівництва

ВЦГВ – на майданчику ТЕС Еdwardsport: (630 МВт, 2012 р.); Stanton (285 МВт,

Флорида); Тае1огvi11е (770 МВт, Іллінойс); Меsаbа (2x606, Міннесота, 2014 р.);

Західна Віргінія (600 МВт); Арра1асhiаn (600 МВт, 2015 р.) тощо. В Південно-

Африканській Республіці планується будівництво великої ТЕС з газифікацією –

Маjubа (6x350 МВт). У російській електроенергетиці розробляються два пілотних

проекти дослідно-промислової ПГУ з газифікацією вугілля – Закамська ТЕЦ-5

24

електричною потужністю 20 МВт (2016 р.) і ТЕС 200 МВт до 2018-2020 рр.

ТЕС із спалюванням вугілля у шлаковому розплаві (ШЛРП) є одним із

прикладів Російської інноваційної технології. Перевагою цієї технології є

можливість використання будь-якого типу вугілля незалежно від його марки і якості

без попередньої підготовки і, відповідно, відсутність громіздких систем

приготування палива, пилеподачі і золоочищення, а також більш висока екологічна

чистота процесу. Крім того, під час горіння палива утворюється шлаковий розплав,

який технологічно поділяється на важку і легку фракції, з яких у подальшому можна

отримувати чавун, поліметали і будівельні матеріали. Відповідно відпадає

необхідність в організації золовідвалу.

На діаграмі відображено показники інтегрального екологічного ефекту для

різних інноваційних вугільних енерготехнологій. Найбільш екологічною є газова

ПГУ, яка мінімально впливає на природне середовище.

Діаграма інтегрального екологічного ефекту для різних інноваційних

вугільних енерготехнологій

Примітка: комплексний показник еко-шкоди HR в умовних грамах викиду на 1 кВт∙год

Джерело: Институт социально-экономических и энергетических проблем Севера Коми

научного центра Уральского отделения

Нові вугільні енерготехнології можна розділити на три групи. Перша з них

має найбільший екологічний ефект – це ПГУ з внутріцикловою газифікацією вугілля

і технологією шлакового розплаву; їх інтегральний вплив на навколишнє

середовище в 3,3 -3,4 раза є нижчим, ніж звичайної ТЕС. До другої групи можна

віднести дві ТЕС – СНП і КШТ; їх комплексний показник у два рази є вищим ніж

для перших двох електростанцій, але в 1,6-1,7 раза нижчим ніж для традиційної

0

20

40

60

80

100

120

140

160

180

200

ТЕС ПГУ

ВЦГВ

ТЕС

ШлРп

ТЕС

СНП

ПГУ

КШТ

ТЕС

ВІР

ТЕС

ЦКШ

ПГУ

(газ)

172

51 52

102 106

159

182

5,9

HR, у.г.в./кВт-г

25

ТЕС. Третю групу утворюють технології – ВІР і ЦКШ, їх вплив на екологію

залишається практично на рівні традиційної сучасної вугільної ТЕС.

Нові сучасні розроблення вугільних енерготехнологій – електростанції на

супернадкритичних параметрах пари, киплячого шару під тиском, ПГУ з

внутріцикловю газифікацією, шлаковим розплавом – здатні істотно поліпшити

екологічні характеристики вугільної електрогенерації (1,6-3,4 раза порівняно з

діючими ТЕС). Газова електрогенерація має комплексний негативний вплив на

екологію майже в 10 разів менше порівняно з інноваційними вугільними

енерготехнологіями.

4. Системи зв'язування та зберігання викидів СО2.

Довгостроковим завданням енергетики є досягнення до 2050 р. його

практично повного зневуглецювання для забезпечення вирішення завдань у боротьбі

зі зміною клімату. Виходячи з діючої інфраструктури викопного палива вугілля і газ

і надалі будуть займати значне місце у виробленні електроенергії. Процеси

зниження рівня вуглецю у вугіллі та газі багато в чому зумовлено впровадженням

заходів з уловлювання (на етапах до або після згоряння палива), транспортування та

довготривалого зберігання вуглецю, який міститься в цих видах палива.

За інформацією експертів Міжурядової групи зі зміни клімату при МЕА, у 25

країнах ЄС приблизно 31 % всієї енергії виробляється на вугіллі. Крім того, в Європі

широко використовується буре вугілля. За таких умов середній обсяг викидів СО2

вугільними ТЕС світу становить 1100 г/(кВт∙год), а ЄС – 868 г/(кВт∙год). На

буровугільних ТЕС можливе зниження обсягу викидів С02 до 660 г/(кВт∙год). Обсяг

викидів СО2 від ТЕС на газі зазвичай перевищують 400 г/(кВт∙год), впровадження

технологій щодо зв'язування та зберігання вуглецю (ЗЗВ) дозволить скоротити їх до

100 г/(кВт∙год).

Потенціал зниження обсягу викидів СО2 вугільними ТЕС

(за 2010-2020 рр.)

Джерело: МЕА, Міжурядова група експертів із зміни клімату

Із парникових газів СО2 є не найбільш небезпечним (наприклад, вважається,

1100

868

717660

100

0

200

400

600

800

1000

1200

Середньосвітові Середні по 25

країнам ЄС

Найкраща із

існуючих

технологій 2009

При технологіїї

700*С

Із зв'язуванням та

захороненням СО2

ви

ки

ди

СО

2,

r/кВ

т-г

26

що звичайний метан у цьому відношенні більш ніж у 20 разів є небезпечнішим), але

обсяг викидів його є найбільшим – на частку вуглекислого газу припадає близько

82% емісії всіх тепличних газів.

У зв'язку з тим що сучасна енергетика є одним з основних забруднювачів

атмосфери CO2, у багатьох країнах розробляються відповідні методи зниження

обсягу викидів діоксиду вуглецю на електростанціях, а саме:

• підвищення ККД ТЕС;

• застосування систем уловлювання та зберігання вуглекислого газу (Carbon

capture and storage – CCS).

Згідно з прогнозами найбільший розвиток можуть отримати твердопаливні

електричні станції – ПГУ IGCC/CCS (IGCC-Integrated Gasification Combined Cycle –

внутріциклова газифікація) і пиловугільні ТЕС із системами CCS.

Прогноз динаміки розвитку вугільних ТЕС

Роки 2015–2020 2020–2025 2025–2030

ТЕС ККД, % ПКВ,

євро/кВт

ККД, % ПКВ,

євро/кВт

ККД, % ПКВ,

євро/кВт

Пиловугільні ТЕС

без систем CCS 47 1125 47 1070 49 1015

Вугільні ПГУ

IGCC/CCS 35 1675 37 1510 39 1360

Пиловугільні ТЕС

із системою CCS 33 1750 35 1630 37 1520

Джерело: МЕА, Міжурядова група експертів із зміни клімату

Однак підвищення ефективності енергетичних установок призводить лише до

зниження темпів збільшення концентрації СО2 в атмосфері і не вирішує проблеми

глобального потепління. Широке впровадження систем CCS до 2015–2020 рр.

дозволить звести до мінімуму обсяги викидів вуглекислого газу, але призведе до

значного підвищення питомих капітальних витрат (ПКВ) на будівництво, витрат на

власні потреби і як наслідок – до зниження ККД і зростання вартості електроенергії

як на пиловугільних ТЕС з системою CCS, так і на ПГУ IGCC/CCS.

Системи уловлювання та зберігання вуглекислого газу на

електростанціях.

1. Класифікація систем. Система CCS може бути організованою під час

роботи котла на повітрі або кисні двома способами: уловлюванням до спалювання

палива (Pre Combustion Capture) і після (Post Combustion Capture). У разі

використання технології зв'язування вуглецю після спалювання палива в повітрі

весь потік газів направляється в систему абсорбції CO2. Цей процес освоєно в

хімічній промисловості. У разі спалювання палива в кисні (процес Oxyfuel)

сепарація викидів, які складаються в основному із CO2 і водяної пари , буде

27

здійснюватися шляхом їх конденсації.

Розроблення двостадійних схем з газифікацією твердого палива та

депонуванням CO2 здійснюється за двома варіантами. За першим з них працюють

ПГУ IGCC / CCS по технології Pre - Combationcapture, а за другим розробляється

проект ПГУ IGCC/Oxyfuelcapture, який пропонує компанія CES на ТЕС Kimberlina

(США, штат Каліфорнія). У цьому проекті продукт кисневої газифікації (очищений

синтез-газ – суміш CO, CO2, H2) буде допалюватися в суміші з киснем у камері

згоряння газової турбіни. Вихлопні гази турбоагрегату, які складаються з

вуглекислого газу і водяної пари, будуть сепаруватися методом конденсації.

2. Система CCS після спалювання палива. У разі спалювання палива в

повітрі встановлюється система поділу газів. Перевагою цього методу є можливість

його впровадження на діючих електростанціях без модернізації обладнання,

необхідно лише установити систему абсорбції вуглекислого газу. Недоліками цього

методу є зниження ККД ТЕС та збільшення витрат на власні потреби.

Найбільше поширення як абсорбенти CO2 отримали моноетаноламін, суміш

аміаку і карбонату калію. Технологію абсорбції аміаком (Chilled ammonia process)

розробляє та впроваджує компанія Alstom (Франція). Першу пілотну установку

компанії за цією технологією було введено в 2008 році на вугільній ТЕС Pleasant

Prairie (США, штат Вісконсін) компанії We Energies (США). На одному з двох

енергоблоків станції потужністю 617 МВт було встановлено систему абсорбції

вуглекислого газу потужністю 5 МВт. У цій системі обсяг викидних газів, які йдуть

в систему абсорбції, становить менше 1%, а ступінь уловлювання вуглекислого газу

– 90%. Вартість проекту – близько 10 млн дол. У квітні 2009 р. в Швеції на ТЕС

Karlshamn підприємством Alstom спільно з E.ON (Німеччина) було введено другу

пілотну установку абсорбції CO2 аміаком потужністю 5 МВт. У 2011 р. компанією

Alstom спільно з AEP (США) введено в експлуатацію установки потужністю 200

МВт на ТЕС Northeastern (США).

У разі спалювання палива в кисні (Oxyfuelcombustion) встановлюється система

поділу викидних газів, роботу якої засновано на процесі конденсації. Спалювання

палива в кисні дозволяє отримати димові гази із вмістом CO2 понад 90%, що істотно

полегшує його сепарацію.

Першу у світі демонстраційну ТЕС з технологією Oxyfuel combustion з

пиловугільним енергоблоком потужністю 30 МВт на території комбінату Schwarze

Pumpe (Німеччина) введено в дію у 2008 р. У цьому проекті CO2 стискається в

компресорі до 50 МПа і депонується на глибину близько 1000 м.

Будівництво нових ТЕС із системами CCS планується в багатьох країнах світу

– Німеччині, США, Великобританії, Канаді, Австралії тощо.

3. Система CCS до спалювання палива. Перевагою методу уловлювання

28

вуглекислого газу до спалювання є можливість отримання додаткових продуктів з

вугілля, а також вищого ККД ТЕС порівняно з пиловугільними блоками з системами

CCS завдяки технології ПГУ IGCC/ССS і зниженню витрат на газоочищення.

Впроваджувати цей метод доцільно під час будівництва нових енергоблоків.

Недоліком цієї системи є збільшення ПКЗ, витрат енергії на власні потреби і більш

низький ККД порівняно з пиловугільними блоками без систем CCS .

4. Проекти ПГУ з системами CCS до спалювання. Одним з перших проектів

ПГУ з депонуванням вуглекислого газу є вугільна ПГУ IGCC із системою CCS до

спалювання – ТЕС FutureGen (США, штат Іллінойс). Кисень чистотою 95%, а також

суміш із води (40%) і вугілля (60%) подаються в потоковий двостадійний

газифікатор типу E-Gas. Отриманий вуглекислий газ стискається п'ятиступеневим

компресором (20,4 МПа), охолоджується до температури 150°С з переходом в

рідкий стан, після чого депонується. Водень у суміші з киснем направляється в

камеру згоряння газової турбіни. Котел-утилізатор виконує функції охолоджувача/

конденсатора продуктів горіння і генерує пару високого тиску для парової турбіни

(31 МПа, 648°С).

5. Проекти ПГУ IGCC / CCS із зв'язуванням СО2 після спалювання в

турбіні. Ця установка впроваджується компанією CES на демонстраційній ТЕС

Kimberlina (Каліфорнія, США) в рамках проекту Zero emission power plants.

Будівництво установки намічено в три етапи. На першому етапі як паливо

передбачається використовувати природний газ, на другому – синтез-газ

внутрициклової газифікації вугілля/біомаси з системою CCS після згоряння

(Oxyfuel), на третьому – створення ПГУ IGCC/CCS на базі високотемпературної

паротурбінної установки (ВПТУ).

Аналогічні проекти передбачає реалізувати компанія CES в Голландії (проект

SEQ-1), Норвегії (проект ZENG) і США. До 2015 р. компанія CES планує

модернізувати цю технологію (третій етап) шляхом об'єднання газової та парової

турбіни в одному агрегаті – високотемпературної трициліндрової паротурбінної

установки ВПТУ.

У Росії зазначена технологія позиціонується як технологія спалювання водню.

Перевагою методу є можливість отримання додаткових продуктів з вугілля, вищий

ККД ПГУ порівняно з пиловугільними блоками, а також нові можливості для

розвитку турбобудування.

У країнах з високим рівнем розвитку промисловості (США, Японія, ФРН) усі

новоспоруджені ТЕЦ і опалювальні котельні підлягають оснащенню установками

сіркоочищення до введення в експлуатацію. Близько третини найбільших ТЕС у цих

країнах мають сіркоочисні установки і їх число постійно зростає.

Для зниження обсягу викидів SO2 є ряд методів, зокрема:

29

• перехід на види палива з більш низьким вмістом сірки;

• очищення вугілля з метою видалення сірки;

• застосування технологій спалювання, які обмежують утворення SO2;

• десульфуризація (знесірчування) димових газів – відповідно до вимог

стандартів з викидів SO2, що діють в багатьох країнах.

Важливу роль відіграє також наявність інфраструктури для транспортування і

зберігання SО2. Для більшості пиловугільних ТЕС США місця для зберігання SО2

розташовано в 50 – 100 км від ТЕС.

5. США. Екологічні аспекти енергетики та захист довкілля. США як

учасник Конференції ООН зі зміни клімату в м. Дурбані підписали але не

ратифікували Кіотській протокол, а також не брали участі в наступному етапі

посткіотського протоколу. Разом з тим Уряд США як на федеральному рівні, так і

на рівні штатів провадить цілеспрямовану національну політику щодо скорочення

обсягу викидів парникових газів.

У червні 2013 р. президент Б. Обама своїм указом затвердив План дій щодо

клімату, віддавши розпорядження федеральним відомствам із залученням Агентства

з охорони навколишнього середовища (EPA) вжити дієвих заходів для пом'якшення

існуючих і майбутніх негативних наслідків щодо викидів вуглекислого газу.

Президентський План дій у боротьбі зі зміною клімату складається з трьох

ключових напрямів: скорочення обсягу викидів вуглекислого газу в країні,

підготовка країни до можливих наслідків із зміни клімату та координація

міжнародних зусиль у боротьбі з глобальною зміною клімату.

Так, якщо за період з 1990 по 2011 рр. відмічалося деяке зростання обсягу

викидів СО2, обумовлене інтенсивним розвитком економіки, то починаючи з 2011

року має місце зворотна тенденція. Як підсумок в 2011 році загальний обсяг викидів

природного газу в США становив 6,702.3 млн т еквівалента СО2. При цьому, якщо

сумарні обсяги викидів у США за період з 1990 р. по 2011 р. зросли на 8,4 %, то за

період з 2010 р. по 2011 р. обсяг викидів знизився на 1,6 % (108,0 Тг СО2 екв.).

Зниження з 2010 р. по 2011 р. було пов'язано із зменшенням інтенсивності викидів

вуглецю при виробленні електроенергії за рахунок зниження обсягів споживання

вугілля та підвищення споживання природного газу через надлишок його

видобутку, а також значним збільшенням генеруючих потужностей в

гідроенергетиці. Крім того, відносно м'яка зима, особливо в районі Південної

Атлантики, де в основному електроенергія використовується для обігрівання,

сприяла загальному зниженню попиту на електроенергію в більшості секторів

економіки.

30

Динаміка обсягу викидів парникових газів у США

Джерело: “Інвентаризація парникових газів в США та їх захоронення: 1990–2011” –

“Inventory of U.S. Greenhouse Gas Emissions and Sinks: 1990–2011”

Згідно з прогнозом Адміністрації енергетичної інформації Міністерства

енергетики США країна починаючи з 2016 р. стане експортером зрідженого

природного газу, а з 2021 р. – експортером усіх видів природного газу, що

зумовлено щорічним нарощуванням обсягів видобутку сланцевого газу.

У США із загального обсягу шкідливих викидів у атмосферу близько 40 %

припадає на електростанції, більшість з яких працюють на вугіллі. У наступному

році за рішенням Президента країни для таких електростанцій (як старих, так і

нових) з червня 2014 р. почнуть діяти нові стандарти, які регулюють обсяги викидів

ПГ. У результаті до 2020 р. їх обсяг повинен бути скороченим на 17% порівняно з

2005 р.

Враховуючи зазначене, а також нарощування видобутку природного газу

сприятиме переведенню ТЕС на газове паливо.

Виробництво електроенергії на вугільних ТЕС США знизилося з 51% у

2002 р. до 39 % до кінця 2011 р. у зв'язку з переведенням значної кількості

енергоблоків на природний газ. Лише за підсумками 2012 р. споживання газу у

виробленні електроенергії зросло на 18,9 %.

Завдяки такій зміні структури генерації на користь екологічно чистого газу у

2012 р. в США обсяг викидів ПГ у атмосферу виявився найнижчим за останні 35

років, скоротившись з максимального його рівня у 2007 р.

У таблиці наведено динаміку обсягів викидів СО2 на електростанціях,

працюючих на різних видах палива.

31

Обсяги викидів СО2 на електростанціях по джерелах енергії

(Тг в еквіваленті СО2)

Газ/Паливо тип

джерела

1990 2005 2007 2008 2009 2010 2011

CO2 1,831.2 2,417.8 2,429.2 2,375.7 2,161.9 2,276.0 2,175.1

Спалювання викопних 1,820.8 2,402.1 2,412.8 2,360.9 2,146.4 2,259.2 2,158.5

Вугілля 1,547.6 1,983.8 1,987.3 1,959.4 1,740.9 1,827.6 1,722.7

Газ 175.3 318.8 371.3 361.9 372.2 399.0 408.8

Нафта 97.5 99.2 53.9 39.2 33.0 32.2 26.6

Геотермальні

джерела

0.4 0.4 0.4 0.4 0.4 0.4 0.4

Переробка відходів 8.0 12.5 12.7 11.9 11.7 12.0 12.0

Інші процеси, де

задіяно вуглецеві

2.5 3.2 3.7 2.9 3.8 4.8 4.6

Джерело: “Інвентаризація парникових газів в США та їх захоронення: 1990–2011” –

“Inventory of U.S. Greenhouse Gas Emissions and Sinks: 1990–2011”

Природний газ виявився більш привабливим для місцевих виробників з двох

причин – відносно невисока його вартість у країні та екологічність. За прогнозом

IHS Energy «Індустрія газу», США займає досить вигідне становище на ринку –

виробництво газу в країні зросте з нинішніх 1,76 млрд м3 до 2,65 млрд м

3 у 2035 р.

У 2011 р. через сланцевий бум у США почалась криза перевидобутку вугілля.

У результаті ціни на вугілля впали на 35 % (до 85 дол. за 1 т) з відповідною

переорієнтацією залишків вугілля на експорт. Зокрема, поставки вугілля до країн

Євросоюзу збільшилися у 2012 р. на 23 % порівняно з 2011 р.

Агентство з охорони навколишнього середовища США опублікувало нові

правила щодо більш жорсткого обмеження допустимих нормативів на викиди

вуглекислого газу на теплових електростанціях (454 г СО2 на 1 кВт∙год виробленої

електроенергії), що обмежить будівництво нових вугільних електростанцій, проекти

яких передбачають вищі показники. Сьогодні існують технології уловлювання та

захоронення вуглекислого газу з викидів, але поки що вони є занадто дорогими і

неконкурентоспроможними.

Міністерством енергетики США виділено грант у 575 млн дол. на 22 проекти

щодо зв'язування та зберігання вуглецю на енергетичних об‘єктах у 15 штатах, у

тому числі 312 млн дол. – на перспективні технології газифікації, 123 млн дол. – на

розроблення обладнання з низькими викидами, 90 млн – на технології зв'язування

СО2 після спалювання і 50 млн дол. – на вивчення геологічних структур для

захоронення.

У 2012 р. відбулась чергова щорічна Конференція щодо розвитку та

32

впровадження газифікаційних технологій, організована Радою з таких технологій в

електроенергетиці США.

Компанії GE і Bechtel пропонують для американського ринку ПГУ ГУ з ГТУ

класу F. Перша така ПГУ Edwardsport потужністю 618 МВт та ККД 38,5% увійшла в

промислову експлуатацію в середині 2012 р. Розрахунковий коефіцієнт готовності

доведено до 92 %, можливість розвантаження установки передбачено до 50 %. При

цьому обсяги викидів оксидів азоту і діоксиду сірки становлять 8600 мг/ГДж, обсяги

викидів ртуті практично не визначаються.

До 2012 р. у світі експлуатувалися п'ять ПГУ ГУ: дві – в Європі, дві – у США і

одна – в Японії.

У 2014–2016 рр. у США намічено ввести в експлуатацію ПГУ ГУ Summit

потужністю 400 МВт, Edwardsport потужністю 618 МВт, Hydrogen Energy California

потужністю 250 МВт, Taylorville потужністю 600 МВт і Kemper потужністю 582

МВт.

У США в штаті Вісконсін на електростанції Oak Creek у 2010 та 2011 рр.

введено 2 енергоблоки потужністю 677 МВт з супернадкритичними параметрами

пари 26,2 МПа/568 ° С.

Котли ТЕС оснащено малотоксичними пальниками і системою селективного

каталітичного відновлення оксидів азоту. Ступінь уловлювання оксидів азоту

перевищує 85%, твердих частинок – 99%, діоксиду сірки та ртуті – понад 90%.

До кінця 2013 р. сумарний обсяг викидів енергоблоків ТЕС буде знижено

майже на 60% порівняно з 2000 р.

У штаті Меріленд на ТЕС Brandon Shores енергокомпанія Constellation

Energy (власник ТЕС) виконала ряд робіт щодо зниження обсягу викидів шкідливих

речовин у повітряний басейн з обох блоків ТЕС. Енергоблоки оснащено

десульфуризаційними установками, рукавними фільтрами, організовано подавання в

газоходи активованого вугілля для зниження обсягу викидів ртуті. Крім того, за

технічними умовами на ТЕС прокладено протяжні трубопроводи систем

газоочищення та введено півторакілометровий конвеєр для подачі на ТЕС вапняку.

На виконання зазначених систем було виділено 885 млн дол.

Модернізація систем газоочищення з монтажем відповідних пристроїв

дозволила забезпечити уловлювання 90 % ртуті шляхом подавання в димові гази

порошку активованого вугілля і вапняку. Змонтовано також десульфуризаційну

установку для уловлювання до 98 % SО2. Обсяг викидів твердих частинок знижено

до 7 г / ГДж, а сполук сірки – до 13 г / ГДж.

За останні роки енергокомпанія Mirant інвестувала близько 1,67 млрд дол. в

оснащення трьох пиловугільних ТЕС відповідно до вимог закону штату Меріленд

33

системами десульфуризації та селективного каталітичного відновлення оксидів

азоту.

На ТЕС Morgantown для кожного енергоблока змонтовано власний абсорбер,

на ТЕС Chalk Point для двох енергоблоків – один загальний. На ТЕС Dickerson всі

три енергоблоки обслуговує один абсорбер, використовується загальна для всіх

енергоблоків система приготування вапна. Ступінь уловлювання SО2 – 97% .

Нижче наведено інші сучасні пиловугільні енергоблоки на

електростанціях США:

Walter Scott 4 (попередня назва Council Bluffs), 790 МВт. Введено в дію

2007 р.;

Weston 4,525 МВт. Введено в дію у 2008 р.;

Oak Grove 1 і 2 по 860 МВт. Будівництво закінчено у 2009 р.

Comanche 3,750 МВт. Введено в дію в липні 2010 р.;

Madison 3 (колишня назва Rodemacher 3), 600 МВт – дубль - блок з

двома котлами з ЦКШ. Введено в дію у 2010 р.;

Longview, 695 МВт. Введено в дію у 2011 р.;

Iatan 2,850 МВт. Введено в дію у 2011 р.;

John W.Turk, 600 МВт. Введено в дію у 2012 р.;

Ckiffside 6,825 МВт. Введено в дію у 2012 р.;

Trimble County 2,760 МВт. Введення в дію затримано через посилення

екологічних вимог.

Компенсація зниження ККД за допомогою зв'язування і захоронення

викидів СО2. Міністерство енергетики США та Електроенергетичний науково-

дослідний інститут разом з промисловими компаніями працюють над технологією

компенсації зниження ККД із впровадженням систем зв'язування і захоронення

викидів СО2 і утриманням його не нижче 38–40 %.

У США прокладено і використовуються понад 2 тис. км трубопроводів для

перекачування СО2. Закінчилися випробування із закачування в підземні сховища

біля 2 тис. т СО2 на глибину до 2000 м. Для дослідження геологічного резервуара

пробурено 11 свердловин. Планується, що протягом 25–50 років під землю щорічно

закачуватиметься до 2 млн т СО2.

Завдання щодо зниження обсягу викидів СО2 до 2020 р. на 20% потребує

використання ряду нових сучасних технологій з супернадкритичними та

ультрасупернадкритичними параметрами пари.

Регулювання викидів SO2 в США. До проблем зниження обсягу викидів ПГ

в США також відноситься SO2 (діоксид сірки), надвисокі обсяги викидів якого

викликають кислотні дощі. Випадаючи з опадами, вони підкислюють грунт,

загострюють захворювання дихальних шляхів, пригнічують стан здоров‘я людини.

34

На виконання Закону США про чисте повітря від 1990 р. прийнято Програму

боротьби з кислотними дощами (Acid Rain Program) шляхом скорочення обсягу

викидів SO2 і NOx. Згідно з цим законом щорічний обсяг викидів SO2 має бути

скорочено на 10 млн. т від рівня 1980 р. Для цього запроваджено систему

обмеження обсягу викидів за допомогою квот (cap - and - trade) та отримання

відповідного дозволу на викиди.

Вимоги Програми щодо обмеження обсягу викидів SO2 було застосовано до

електростанцій, які працюють на викопному паливі у два етапи. Реалізацію першого

етапу було розпочато в 1995 р. з охопленням в основному понад 100 вугільних

електростанцій у східних штатах і штатах середнього заходу. Починаючи з 2000 р. в

рамках другого етапу Програми вимоги щодо обмеження обсягу викидів було

розширено на менш потужні електростанції, які працюють на нафтовому паливі,

природному газі та вугіллі.

У 2005 р. в США було остаточно доопрацьовано і введено міжштатний

стандарт чистого повітря (CAIR). Відповідно до CAIR сектор електроенергетики в

східних штатах зобов'язан знизити обсяги викидів SO2 на 70% від рівня 2003 р.

Відповідно до CAIR використання квот на викиди SO2 в рамках зазначеної

Програми в умовах торгівлі викидами SO2 буде продовжено.

Агентство США із захисту навколишнього середовища (EPA) щорічно

проводить аукціони з продажу квот. Метою аукціонів є надання новим учасникам

ринку можливості отримати квоти з публічного джерела з наданням інформації про

формування цін на позабіржовому ринку квот. В аукціонах можуть брати участь

електричні компанії, групи захисників навколишнього середовища, брокери квот і

будь-які особи, зацікавлені в їх купівлі.

6. Росія. Викиди парникових газів у електроенергетиці та скорочення їх

обсягу.

У 1990 р. споживання енергії в Росії згідно з даними Держкомстату становило

1286 млн т у. п. За обсягом споживаної енергії Росія займала друге місце у світі

після США, а за обсягом викидів ПГ – третє після США і Китаю. Унаслідок кризи в

основних секторах російської економіки в 1990-ті роки обсяги споживаної енергії

знизилися на 30% з відповідним скороченням обсягу викидів відносно рівня 1990 р.

У період 1990 – 2011 рр. темпи збільшення обсягу викидів у Росії суттєво

відставали від темпів зростання ВВП, що пов'язано як з деяким загальним

підвищенням енергоефективності, так і у зв‘язку з проведенням відповідних

структурних змін в економіці країни, зокрема, зростанням частки невиробничого

сектора.

Падіння економічної активності в Росії в роки криз (1998 р. і 2009 р.) призвело

35

до зниження обсягу викидів.

З відновленням зростання російської економіки відзначалося помірне

збільшення споживання енергії (у середньому 1,5% на рік) і відповідне зростання

обсягу викидів ПГ (1,1% на рік).

Відносна стабілізація рівня викидів у Росії за цей період залишалася

практично незмінною внаслідок дії таких факторів:

- зміни в структурі ВВП: перш за все скорочення частки важкої

промисловості, яка зростала на 6,5% на рік і збільшення частки легкої

промисловості та сфери послуг з темпами зростання в середньому на 8,1%, що при

зростанні ВВП більш ніж на 50% призводило до збільшення обсягу промислових

викидів лише на 40%;

- збільшення енергоефективності новобудов і впровадження нового

обладнання. Обсяги ПГ в секторі нерухомості зменшилися приблизно на 50 млн т;

- заміна нафти і вугілля газом при виробництві електроенергії зумовило

зниження обсягу викидів на 70 млн т за щорічного приросту виробництва

електроенергії на 2,2%;

- скорочення сільськогосподарських площ призвело до зменшення обсягів

викидів в сільському господарстві приблизно на 40 млн т.

На діаграмі наведено динаміку співвідношення рівня ВВП, його

вуглемісткості та обсягів викидів СО2 в Росії та окремих країнах:

Показники вуглеміскості ВВП і обсягу викидів по провідних країнах

Джерело: «Регулирование выбросов парниковых газов как фактор повышения

конкурентоспособности страны», Москва, 2012 г.

Основні обсяги викидів ПГ у галузях економіки зосереджено в

електроенергетиці, металургії і нафтопереробці.

36

Російські викиди парникових газів від різних джерел і їх нетто-

поглинання лісами

Джерело: Национальный доклад РФ о кадастре источников и поглотителей парниковых газов.

2011 г., www.unfccc.int

Основний потенціал подальшого скорочення обсягу викидів ПГ

сконцентровано в секторах нерухомості (житлової і нежитлової), електро- і

теплоенергетиці, нафтогазовому комплексі, промисловості, сільському господарстві.

За даними Національної доповіді щодо кадастру антропогенних викидів із

джерел і абсорбції поглиначами ПГ (Росгідромет, 2010), емісія СО2 у 2009 р.

підприємствами енергетики РФ становила 1800 млн т/рік.

Сучасний електроенергетичний комплекс Росії включає майже 600

електростанцій одиничною потужністю понад 5 МВт. Загальна встановлена

потужність електростанцій Росії становить 220 тис. МВт. Установлена потужність

парку діючих електростанцій за типами генерації має таку структуру: 68% – теплові

електростанції, 11% – атомні електростанції, 21% – об'єкти гідроенергетики.

Електроенергетика в Росії є найбільшим внутрішнім споживачем органічного

палива і формує близько 30% національного обсягу емісії ПГ. У 2011 р. обсяги

викидів СО2 на електростанціях галузі становили 542,4 млн т. Порівняно з 2010 р.

відмічено їх зниження майже на 5,6 млн т, або більше ніж на 1%, в основному за

37

рахунок зниження спалювання вугілля. При цьому обсяги викидів ПГ від

спалювання вугілля зменшилися на 13,9 млн т; від спалювання мазуту – на 2,8 млн

т, а від спалювання природного газу зросли на 11,1 млн т. Разом з цим галузь має

широкі можливості щодо зміни структури виробництва електричної та теплової

енергії і підвищення ефективності використання різних видів енергоресурсів та

розвитку непаливної генерації (атомної, гідроенергетики та ПДЕ).

Основними заходами щодо скорочення обсягу викидів у електроенергетиці

Росії є будівництво нових електростанцій з використанням передових технологій

виробництва електричної енергії, зокрема парогазових, енергоблоків з

надкритичними і супернадкритичними параметрами пари, що створить умови

значного зниження обсягу викидів ПГ за рахунок підвищення ефективності роботи

електричних станцій.

У структурі паливного балансу електроенергетики Росії перше місце займає

газ (45%), друге – вугілля (19%), третє – гідроенергетика великих ГЕС (18%),

четверте – атомна енергетика (16%). Найбільш значущими заходами скорочення

обсягу викидів при виробництві електроенергії є будівництво нових атомних і

великих гідроелектростанцій. Відповідно до Енергетичної стратегії на період до

2030 р. передбачено зростання потужності: АЕС – з 23 до 57 ГВт; ГЕС – з 46 до 93

ГВт. Це дозволить довести рівень генерації на АЕС до 270 млрд кВт∙год

електроенергії і 206 млрд кВт∙год на ГЕС з відповідним зниженням обсягу викидів

ПГ.

Урядом передбачається формування структури паливного балансу в

основному шляхом обмеження внутрішнього споживання газу за рахунок

будівництва нових АЕС, будівництва ГЕС і використання ПДЕ, що сприятиме

зниженню антропогенних викидів.

Обсяги технічно доступних ресурсів ПДЕ в Росії становлять 4,6 млрд т у. п. за

фактичного його використання для виробництва електроенергії близько 1%. Питома

вага виробництва теплової енергії ПДЕ не перевищує 3% (близько 2000 млн Гкал).

Загальна встановлена потужність електрогенеруючих установок поновлюваних

джерел енергії (без урахування гідроелектростанцій потужністю вище 25 МВт) у РФ

сьогодні не перевищує 2,2 ГВт. Цільову частку поновлюваних джерел енергії в

паливному балансі країни згідно з Енергетичною стратегією Росії до 2030 р. має

бути доведено до 4,5%.

Нові ефективні технології для спалювання вугілля в Росії перебувають на

стадії розвитку. До них відносяться установки, які працюють на пилоподібному

вугільному паливі, а також установки із застосуванням комбінованого циклу

газифікації вугілля.

Разом з тим у Росії постійно здійснюються організаційні і технічні заходи

38

щодо зниження обсягу викидів на діючих електростанціях. Як приклад можна

навести заходи, які реалізуються на Рефтинській ГРЕС з найбільшими обсягами

викидів їх у атмосферу. У 2011 р. на ГРЕС обсяг викидів знижено на 21% порівняно

з 2010 р. за рахунок зменшення використання вугілля та підвищення його якості,

впровадження режимно-технічних і ремонтних заходів (установлення рукавних

фільтрів і низькоемісійних горілок, впровадження безперервного контролю за

обсягом викидів), виведення з роботи застарілого обладнання.

У додатку 5 наведено заходи щодо покращання енергоефективності та

скорочення викидів парникових газів в Росії розроблених компанією

McKinsey&Compane.

Нормативно-правова база. У країні для реалізації положень Кіотського

протоколу в період його дії, а також реалізації проектів спільного впровадження та

організації торгівлі квотами ПГ створено необхідну нормативно-правову базу із

скорочення обсягу викидів ПГ.

Рівень базової емісії ПГ згідно з Кіотським протоколом становив 3323,4 млн т

СО2. Ліміт на загальний обсяг викидів було встановлено в розмірі 300 млн т СО2, з

яких на сектор «енергетика» припадало 205 млн т СО2.

У таблиці наведено дані щодо базової емісії викидів ПГ згідно з Кіотським

протоколом і динаміки обсягу викидів ПГ за 1995-2011 рр. (млн. т СО2).

Базова емісія

викидів

згідно з

Кіотським

протоколом

Обсяг викидів ПГ

1990 р. 1995 р. 2000 р. 2005 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р. 2011 р.

3 323,4 2440 1750 1660 1720 1800 1740 1760 1830 Джерело: База данных о выбросах для глобальных атмосферных исследований (Emission Database

for Global Atmospheric Research (EDGAR), http://edgar.jrc.ec.europe.eu

Участь у першому періоді реалізації Кіотського протоколу для Росії не була

обтяжливою: у 2000 р. обсяг викидів у атмосферу в Росії був на 38% нижчим від

норми, а у 2010 р. – на 34%, що дозволяло, за оцінкою Мінекономрозвитку,

російським компаніям торгувати квотами і отримувати за відповідний період

прибуток на загальну суму до 30 млрд євро, а за оцінкою «Сбербанка России» –

всього 600 млн євро. Як приклад в електроенергетиці у 2011 р. за період участі в

«Проектах спільного впровадження», які реалізувалися відповідно до ст. 6

Кіотського протоколу, у рамках проекту будівництва ПГУ-400 Шатурської ГРЕС

покупцю було переведено 56,9 тис. одиниць скороченого обсягу викидів

Другий період дії Кіотського протоколу, який продовжиться до 2020 р., так

звану посткіотську угоду «Дурбанська платформа» Росія не підписала. Разом з тим з

39

1 січня 2013 року одночасно з Японією і Новою Зеландією Росія стала стороною

Кіотського протоколу без конкретних кількісних зобов‘язань щодо зниження обсягу

викидів ПГ. Указом Президента РФ закріплено добровільну національну мету із

скорочення обсягу викидів ПГ до 2020 р. на 25% порівняно з 1990 р. та визначено

шестимісячний термін для розроблення і затвердження плану дій щодо забезпечення

виконання зазначеного скорочення обсягу викидів ПГ.

У найближчій перспективі основні напрями розвитку енергетики Росії

визначено завданнями «Енергетичної стратегії Росії на період до 2020 р.».

Відповідно до темпів розвитку економіки за період 2001-2020 рр. Енергетична

стратегія передбачає збільшення внутрішнього споживання первинних

енергоресурсів в 1,1-1,3 раза за умови зниження енергоємності ВВП в 1,7-2,0 рази.

Визначено також,що при досягненні намічених цільових показників зростання ВВП

до 6% на рік річний обсяг споживаної енергії за період з 2005 – 2030 рр. зросте на

40% – до 1325 млн т у. п. При цьому річний обсяг викидів ПГ за цей період зросте

до 2990 млн т СО2, що наблизить його до рівня 1990 р.

Низкою законодавчих і нормативних актів у Росії встановлено норми та

затверджено правила щодо охорони навколишнього середовища, у тому числі й у

сфері енергетики. До них в першу чергу відноситься Закон «Про охорону

навколишнього середовища», згідно з яким технологічний норматив викидів під час

виробництва товарів визначається в розрахунку на одиницю продукції, що

випускається.

У березні 2013 р. Уряд Російської Федерації схвалив проект державної

Програми Російської Федерації «Енергоефективність та розвиток енергетики», яка

визначає завдання та очікувані результати реалізації програми, зокрема, зниження

енергоємності ВВП за рахунок реалізації програми енергозбереження у 2020 році на

13,5 % до 2007 р. і зниження викидів ПГ до 393 млн. т. СО2.

Постановою Уряду РФ від 14.04.2007 № 229 визначено порядок розроблення

та затвердження нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферу, а також

встановлено нормативи допустимих технічних і гранично допустимих викидів

(ГДВ). Порядок розроблення ГДВ враховує санітарно-гігієнічні вимоги екологічного

законодавства. Порядок та терміни розроблення нормативів ГДВ для ТЕС визначено

галузевими нормативно-методичними документами.

Технічні нормативи встановлюються територіальними органами Федеральної

служби з нагляду у сфері природокористування.

Територіальні органи у своїй діяльності використовують «Методичний

посібник з розрахунку, нормування та контролю викидів забруднюючих

речовин в атмосферне повітря», введений в дію листом Мінприроди РФ № 05-12-

47/4521 від 29.03.2012 р. ГОСТ 50831-95 «Установки котельні. Тепломеханічне

40

обладнання. Загальні технічні вимоги» яким встановлено питомі нормативи викидів

тільки для нововведених котельних установок.

У країні діє також: РД 153-34.0-02.303-98 Інструкція по нормуванню викидів

забруднюючих речовин в атмосферу для теплових електростанцій і котелень.

Росія бере участь у міжнародному співробітництві у сфері скорочення

обсягу викидів ПГ і впровадженні ПДЕ, взаємодіє з Міжнародним енергетичним

агентством, Міжнародним форумом з секвестру вуглецю (CSLF), Глобальним

партнерством з біоенергетики (GBEP), співпрацює у сфері використання ПДЕ в

рамках Фінансового фонду діалогового партнерства «Росія-АСЕАН».

Опрацьовуються умови приєднання Росії до Міжнародного агентства з

поновлюваної енергетики (IRENA). Закінчено розроблення проекту Глобального

екологічного фонду (ГЕФ) Світового банку «Російська програма розвитку

поновлюваних джерел енергії», фінансування якого здійснюватиметься російською

стороною і ГЕФ на паритетних умовах. Розпочато підготовчий етап з реалізації

проекту Європейської економічної комісії ООН «Розвиток енергетичного сектора

ПДЕ в Російській Федерації і країнах СНГ» і ряду інших проектів.

7. Виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері охорони

навколишнього середовища від забруднюючих викидів у атмосферу.

Україна входить до переліку країн, які підписали й ратифікували Рамкову

конвенцію ООН про зміну клімату (РКЗК ООН) та Кіотський протокол до неї

(ратифікований Верховною Радою України 4 лютого та підписаний Президентом

України 23 лютого 2004 р.); країна взяла на себе відповідні зобов'язання – не

перевищувати рівень викидів 1990 р., який становив 920 млн т СО2-екв. Також

Україна зобов'язалася провадити політику й заходи, спрямовані на боротьбу зі

зміною клімату, з огляду на реальні соціально-економічні умови країни, задіювати

всі джерела та поглиначі ПГ у відповідних секторах економіки.

Державне управління у сфері регулювання викидів і поглинання ПГ

здійснюють: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Центральний орган

виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища,

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання вимог Рамкової конвенції

ООН про зміну клімату та впровадження механізмів Кіотського протоколу, місцеві

органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Указом Президента України від 12.09.2005 р. № 1239/2005 Міністерство

екології та природних ресурсів України (Мінприроди України) визначено

координатором заходів з виконання зобов'язань України відповідно до РКЗК ООН

про зміну клімату й Кіотського протоколу до неї.

Національне агентство екологічних інвестицій України

41

(Нацекоінвестагентство) забезпечує реалізацію державної політики у сфері

регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату. Основним

завданням Нацекоінвестагентства є забезпечення виконання вимог РКЗК ООН про

зміну клімату й впровадження механізмів, передбачених Кіотським протоколом, у

тому числі залучення інвестицій і реалізації проектів, спрямованих на охорону

навколишнього природного середовища.

З метою організації розроблення й координації впровадження національної

стратегії та національного плану дій з виконання зобов'язань України відповідно до

РКЗК ООН й Кіотського протоколу створено Міжвідомчу комісію (МВК).

Базовими законодавчими, нормативно-правовими актами і програмними

документами зокрема є: Закон України від 25.06. 1991 р. № 1264-ХII «Про охорону

навколишнього природного середовища»; Закон України від 16.10. 1992 р. № 2707-

ХII «Про охорону атмосферного повітря»; Закон України від 24. 02. 1994 р. № 4004-

ХII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; Закон

України від 21.12. 2010 р. № 2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної

екологічної політики України на період до 2020 року»; «Національний план дій з

охорони навколишнього природного середовища України на період 2011 – 2015

роки» ( затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р.

№ 577); Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки «Заможне суспільство,

конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (схвалена 02.06. 2010 р. на

засіданні Комітету з економічних реформ, утвореного згідно з Указом Президента

України від 26 лютого 2010 р. № 273) тощо.

У міжнародному екологічному рейтингу, який один раз у два роки

переглядається Всесвітнім економічним форумом, Україна у 2012 р. зайняла 102

місце серед 132 держав світу.

Основними компонентами парникових газів чи СО2-екв є СО2 (близько 80%) і

метан (понад 15%). Найбільшими джерелами викидів є підприємства енергетичної

галузі (70%).

У зв‘язку з тим, що 31.12. 2012 р. закінчився перший період (2008 – 2012 рр.)

дії зобов‘язань за Кіотським протоколом до РКЗК ООН, дію його продовжено на

другий період з 2013 р. по 2020 р. На другий період Кіотського протоколу Україна

взяла на себе зобов‗язання знизити викиди ПГ на 20 % від рівня 1990 р. і

проголосила довгострокову ціль – до 2050 р. зменшити обсяг викидів ПГ на 50 % від

рівня 1990 р.

Україна є однією з небагатьох країн світу, яка з 1990 р. по 2000 р. значно

скоротила обсяги викидів ПГ (унаслідок економічної кризової ситуації), за наступні

вісім років обсяги викидів залишилися нижчими від рівня 1990 р.

42

Динаміка обсягу викидів СО2, кт

1990 2000 2005 2008 2009 2010 2011

Зміна 2011-

1990

Україна 770 000 350 000 340 000 340 000 280 000 300 000 320 000 -58%

Джерело: База данных о выбросах для глобальных атмосферных исследований (Emission Database

for Global Atmospheric Research (EDGAR), edgar.jrc.ec.europa.eu

Рішенням останньої (вісімнадцятої) Конференції РКЗК ООН обмежено

можливості нашої країни щодо перенесення невикористаних квот на викиди ПГ з

першого на другий період зобов‘язань за Кіотським протоколом. При цьому всі

країни – потенційні покупці надлишків квот – не підтвердили їх купівлі. Тому

особливої актуальності набуває використання Україною такого гнучкого механізму

Кіотського протоколу як проекти спільного впровадження (ПСВ). Тут країна займає

провідну позицію, українські підприємства одержали та реалізували майже 63 млн

одиниць скорочення викидів у рамках цих проектів. Механізм ПСВ продовжує

функціонувати після 2012 р., що дозволяє залучати сучасні енергозберігаючі

екологічно чисті технології не тільки для скорочення викидів ПГ, а й для

підвищення енергетичної ефективності як окремих підприємств, так і секторів

національної економіки. За час першого періоду Кіотського протоколу в країні було

реалізовано 272 проекти та перераховано понад 233 млн т СО2-екв одиниць

скорочення викидів і залучено інвестицій на 920 млн євро.

Завдяки проектам спільного впровадження в Україні з 2008 р. вдалося знизити

обсяг викидів СО2 на 50 млн т. Усього ж з реєстру України до реєстрів іноземних

держав перераховано 105 млн т СО2, з яких 75 млн т було продано державою, а

решту 30 млн т – приватними компаніями в рамках проектів спільного

впровадження. За 75 млн т викидів, які було реалізовано державою у 2009 р.,

Україна одержала 319,9 млн євро. Покупцями стали японські та іспанські компанії.

Україна активно співробітничає з іншими країнами світу щодо рішення

проблеми зміни клімату. Підписано двосторонні міжнародні угоди в рамках

реалізації механізмів Кіотського протоколу з Данією, Канадою, Нідерландами,

Францією, Іспанією й Італією. З Португалією, Німеччиною й Швецією провадяться

консультації щодо підписання таких угод.

За станом на 01.04.2013 р. з Японською стороною за договором продажу

одиниць установленої кількості погоджено 536 проектів цільових екологічних

«зелених» інвестицій у 24 регіонах України на загальну суму 3813,5 млн грн.

Головною метою таких проектів є скорочення споживання паливно-енергетичних

ресурсів через підвищення ефективності їх використання і відповідно зниження

обсягів викидів ПГ, а також поліпшення соціально-побутових умов населення.

У березні 2013 р. було завершено будівельно-монтажні роботи й отримано

43

декларації про готовність до експлуатації 20 об'єктів соціальної сфери в Івано-

Франківській, Полтавській і Харківській областях. Утеплено 27, 9 тис. м2

загальної

площі стін, замінено 6, 8 тис. м2 вікон і дверей.

За даними Держстату, у 2012 р. від підприємств, узятих на державний облік

територіальними органами Мінприроди України, у повітряний басейн країни було

викинуто 4,3 млн т забруднюючих речовин, що на 0,9% менше порівняно з 2011 р.

та у 2,2 раза з рівнем 1990 р. Із загальної кількості забруднюючих речовин обсяг

викидів метану та оксиду азоту, які належать до ПГ, становив відповідно 886,9 та

12,5 тис. т. Зменшено також на 2,4% обсяг викидів у атмосферу діоксиду вуглецю

проти 2011 р.

При цьому найбільший обсяги викидів було зафіксовано в Донецькій

(1 млн 514,4 тис. т) та Дніпропетровській (962 тис. т) областях, найменший – у

Чернівецькій області (2,9 тис. т) та м. Севастополі (3,2 тис. т).

За даними Держстату України, обсяг викидів забруднюючих речовин і ПГ у

першому кварталі 2013 р. (51,3 тис. т) зменшились порівняно з відповідним

періодом 2012 р. (1 млн 110,6 тис. т) на 4,6%. Із загальної кількості забруднюючих

речовин обсяг викидів метану CH4 становив 232,9 тис. т, оксиду азоту N2O – 4,0 тис.

т та діоксиду вуглецю CO2 – 54,1 млн т.

Для реалізації положень Кіотського протоколу до переліку забруднюючих

речовин нового Податкового кодексу внесено двоокис вуглецю. Ставка податку

становить на першому етапі 0,2 грн/т, що дасть змогу стимулювати платників

податку до скорочення обсягу викидів ПГ. Також передбачається понижувальний

коефіцієнт 0,8 у разі переходу на маловідходні і безвідходні ресурсо- та

енергозберігаючі технології. Тобто Податковим кодексом передбачено встановлення

податкових преференцій запроваджувачам нових технологій, застосування яких

дозволить ефективніше використовувати природні ресурси і меншою мірою

забруднювати довкілля.

Україна здійснює певні кроки в напрямі створення внутрішнього вуглецевого

ринку. У рамках реалізації Національного плану заходів для реалізації положень

Кіотського протоколу про зміну клімату було розпочато процес розроблення

проекту створення національної системи торгівлі викидами ПГ для стимулювання

підприємств до зниження викидів. Відповідно до проекту підприємства

промисловості й енергетики повинні одержувати дозволи на викиди ПГ. У разі

перевищення викидів, зазначених у дозволі, підприємство зобов'язане сплатити

штраф або придбати обсяг викидів, не використаний іншим підприємством. Для

правильного функціонування системи торгівлі викидами ПГ потрібно створити

прозору систему розподілу дозволів на викиди, яка враховуватиме заходи з

енергозбереження, реалізовані підприємствами останніми роками.

44

У жовтні 2011 р. Державне агентство екологічних інвестицій отримало грант у

розмірі 315 тис. дол. США для підготовчого етапу програми Світового банку

«Партнерство для ринкової готовності» (ДАЕІ, 2011). За умови успішного

виконання зазначеного етапу Україна зможе отримати до 5 млн дол. США для

впровадження національної системи торгівлі викидами. Особливо важливим є

розроблення і впровадження такої національної схеми торгівлі викидами (СТВ), яка

відповідала б вимогам ЄС для приєднання до ЄС СТВ.

15 грудня 2010 р. Верховна Рада ратифікувала протокол про приєднання

України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (ЕС) а з 1

лютого 2011 р. країна набула членства в цій організації. Приєднання України до

Договору про заснування ЕС відкриває певні перспективи для розвитку та

модернізації вітчизняного енергетичного комплексу. Разом з цим Україна прийняла

на себе зобов‘язання щодо радикального скорочення обсягу викидів шкідливих

речовин (золи, оксидів сірки та азоту) від теплосилових установок.

Договір зобов‘язує сторони до 31 грудня 2017 р. виконати вимоги Директиви

Європейського парламенту та Ради 2001/80/ЄС «Про обмеження викидів деяких

забруднюючих речовин в атмосферу з великих спалювальних установок » (від

23.10.2001 р.), зокрема їх гранично допустимих значень.

Відповідно до вимог Директиви 2001/80/ЄС за неповні вісім років Україні

необхідно в 20 разів скоротити обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Перед Україною встають завдання щодо неухильного зниження обсягу викидів

шкідливих речовин від теплоенергетичних установок з розробленням відповідних

програм, визначенням цілей і завдань, заходів і строків їхнього виконання, а також

механізмів моніторингу. Також необхідно досягти в стислий термін європейського

рівня гранично допустимих викидів від енергогенерувальних установок, що

вимагають переоснащення й модернізації з використанням високоефективних

систем очищення димових газів, вартість яких становить 20-25% вартості основного

теплоенергетичного устаткування.

За експертними оцінками, виконання Директиви 2001/80/ЄС потребує від 5 до

17 млрд дол. США.

Вимоги та окремі положення Директиви 2001/80/ЄС частково враховано у

наказі Мінприроди України від 27.06.2006 р. №309 «Про затвердження нормативів

ГДВ забруднюючих речовин зі стаціонарних джерел», який визначає нормативи

ГДВ для діючих, нових, проектованих, споруджуваних і модернізованих

стаціонарних джерел; у наказі Мінприроди України від 22.10.2008 № 541 «Про

затвердження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих

речовин із теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує

50 МВт» щодо оснащення енергогенеруючих об'єктів газоочисним устаткуванням з

45

метою доведення рівня питомих викидів з пилу й оксидів азоту до рівня

європейських нормативів у період до 31 грудня 2015 р. і з оксидів сірки до 31 грудня

2017 р.

Наказом Національного агентства з екологічних інвестицій України від

21.03.2011 р. затверджено «Методику розрахунку викидів двоокису вуглецю у

процесах виробництва електричної енергії на теплових електростанціях та її

споживання»; наказом Мінприроди України від 26.12.2011 р. №571 «Щодо

підготовки Базового плану адаптації екологічного законодавства України до

законодавства ЄС (юридичні аспекти)» передбачено підготовку зазначеного

Базового плану. Додатки до наказу містять пропозиції до цього Плану та

інформацію про відповідність нормативно-правової бази України вимогам права ЄС

у сфері охорони довкілля.

Перелік чинних нормативних документів з охорони повітряного басейну в

електроенергетичній галузі наведено в додатку 6.

На виконання Директиви Міністерством енергетики та вугільної

промисловості (Міненерговугілля) України розроблено Концепцію «Державної

цільової програми обмеження викидів деяких забруднюючих речовин в атмосферу з

великих спалювальних установок електроенергетичного сектору (ТЕС, ТЕЦ)

України», яка пройшла обговорення та на цей час доопрацьовується. Метою

Програми є зниження обсягу викидів шкідливих речовин від великих спалювальних

установок теплоенергетичного устаткування з доведенням концентрації викидів

(мг/нм3) у скидних димових газах до гранично допустимих рівнів, прийнятих в ЄС, з

послідуючим розгортанням робіт з освоєння та широкого впровадження

високоефективних газоочисних установок і технологій.

Для встановлення сучасного пилогазоочисного устаткування на діючих

електростанціях потрібні значні інвестиції, при цьому відповідний енергоблок має

бути виведеним з експлуатації на кілька місяців. У зв'язку з цим економічно й

технічно доцільно встановлювати таке устаткування тільки в процесі реконструкції

електростанцій та на нові й модернізовані електростанції. При цьому обсяги

інвестицій для встановлення пилогазоочисного устаткування на діючі енергоблоки

ТЕС і ТЕЦ під час їх реконструкції становитиме 98 млрд грн.

Зокрема, компанія ДТЕК у 2013 р. планує направити на реконструкцію

енергоблоків майже 2 млрд грн, з яких 360 млн грн – на установлення нових

електрофільтрів. Проектами реконструкції енергоблоків у ДТЕК починаючи з

2012 р. передбачено зниження викидів до рівня нормативів відповідно до

європейської Директиви 2001/80/ЄС. У першій половині 2013 р. ТОВ «ДТЕК

«Східенерго» введено після реконструкції блок №6 на Курахівській ТЕС а також

блок №4 на Зуївській ТЕС із підвищенням його потужності до 325 МВт і

46

поліпшенням техніко-економічних показників. Крім того, у II кв. розпочато

реалізацію проекту реконструкції енергоблока №1 Криворізької ТЕС. Тривають

роботи на енергоблоках № 13 Луганської ТЕС, №5 Бурштинської ТЕС і №8

Добротвірської ТЕС із завершенням робіт до кінця 2013 р. Передбачається у

найближчі три роки спрямувати на реконструкцію енергоблоків Бурштинської ТЕС

2,5 млрд грн інвестицій з метою переведення електростанції на європейські

екологічні стандарти.

ДТЕК планує інвестувати в природоохоронну діяльність у 2014 р. 1172,6 млн

грн, у 2015 р. – 2108,6 млн грн.

Вирішення проблеми щодо шкідливих викидів у галузі електроенергетики до

2030 р має здійснюватися з урахуванням основних засад оновленої Енергетичної

стратегії України на період до 2030 р. та «Плану реконструкції та модернізації

теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей в період до 2020 року»,

затвердженого наказом Мінпаливенерго України від 09.10.08 № 499 (у редакції

наказу від 17.06.2010 № 236) та інших основоположних документів.

В оновленій Енергетичній стратегії України на період до 2030 року

зберігається вугільний сценарій розвитку енергетики, де домінуюча частина

виробництва електроенергії на ТЕС становитиме 33 % у 2030 р. порівняно з 36 % у

2010 р. Установлена потужність ТЕС становитиме 23,5 млн кВт у 2030 р. порівняно

з 23,3 млн кВт у 2010 р. Основним напрямом скорочення обсягів викидів діоксиду

вуглецю на одиницю вироблюваної енергії визначено підвищення ККД

електростанцій. Усі нові енергоблоки для відповідності європейським нормам щодо

викидів мають бути оснащеними комплексними системами пилогазоочищення.

Згідно з оновленою Енергетичною стратегією України на період до 2030 року

оптимізацію структури енергетичного сектора національної економіки доцільно

провадити шляхом збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким

рівнем викидів двоокису вуглецю ; збільшення обсягу використання поновлюваних і

альтернативних джерел енергії; проведення активної енергозберігаючої політики;

зниження непродуктивних енергетичних втрат через реконструкцію (оновлення)

систем енергопостачання, у тому числі теплопостачання.

Суттєве підвищення ефективності та екологічності вітчизняного

теплоенергетичного виробництва може бути досягнуто за рахунок: поступового

згортання генерації на застарілих потужностях; модернізації найбільш придатних

для цього теплосилових установок, переважно з надкритичними параметрами;

будівництва нових, високоекономічних та екологічно безпечних енергоблоків,

включаючи потужності на сучасних технологіях спалювання і більш ефективного

використання палива (теплосилових установок з котлами ЦКШ,

внутрішньоцикловою газифікацією, парогазовими циклами, з підвищеними чи

47

супернадкритичними параметрами пари тощо); введення в експлуатацію додаткових

пікових потужностей з доведенням їх потужностей в загальному балансі галузі до

14,6 %, а також оптимізації регулюючих режимів електростанцій тощо.

Виробництво електроенергії поновлюваними та нетрадиційними джерелами

енергії відповідно до Стратегії прогнозується збільшити з 0,01 млрд кВт∙год у 2010

р. до 13 млрд кВт∙год у 2030 р. з доведенням установленої потужності у 2030 р. до

10 %. Також передбачено зменшення до 2020 р. на 20% обсягу викидів ПГ та інших

забруднюючих речовин у атмосферне повітря з установок спалювання потужністю

1000 – 2500 МВт.

В Україні сьогодні є можливості для виконання силами вітчизняних фахівців

повного циклу робіт – від інжинірингу до введення в експлуатацію модернізованого

устаткування, у тому числі й за новими технологіями. ТОВ «Котлотурбопром»

виконує роботи з реконструкції основного устаткування енергоблоків 200 і 300 МВт

на замовлення енергокомпаній ДТЕК, ПАТ «Донбасенерго» і ПАТ «Центренерго».

Харківське ЦКБ виконує роботу з упровадження інноваційної технології ЦКШ

фірми Babcokc & Wilcoks (США), що забезпечує ефективне спалювання рядового

вугілля і шламів українських родовищ. Котли ЦКШ можуть бути спроектовані й

зроблені в Україні на підставі ліцензійної угоди між компанією Babcokc & Wilcoks і

підприємством «Котлотурбопром», філією якого є Харківське ЦКБ.

Важливою складовою співробітництва України з ЄС є спільна реалізація в

Україні програм секторальної фінансово-бюджетної підтримки ЄС на безоплатній та

безповоротній основі. Порядок підготовки, виконання та проведення моніторингу

програм секторальної бюджетної підтримки ЄС в Україні затверджено постановою

Кабінету Міністрів України від 15.09.2010 р. № 841.

Національним планом дій з охорони навколишнього природного середовища

на 2011 – 2015 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від

25.05.2011 р. № 577 (із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМУ від

01.04.2013 р.) передбачено напрями використання коштів для здійснення заходів

щодо: реалізація екологічної політики на секторальному та регіональному рівнях;

наближення природоохоронного законодавства до європейського; спрощення та

забезпечення прозорості дозвільної системи у сфері охорони навколишнього

природного середовища та екологічної безпеки; проведення екологічного

моніторингу з метою щорічного аналізу етапу реалізації Стратегії та Національного

плану дій; забезпечення доступу до екологічної інформації, підвищення екологічної

освіти та сприяння участі громадськості в прийнятті управлінських рішень;

проведення моніторингу стану навколишнього природного середовища;

забезпечення раціонального використання і зберігання побутових відходів і відходів

виробництва; охорона і раціональне використання природних ресурсів; охорона

48

атмосферного повітря тощо.

Пропозиції

1. Для реалізації курсу на мінімізацію негативного впливу ПЕК на екологію

доцільно розробити комплексну довгострокову програму, яка передбачатиме

здійснення заходів із протидії зміні клімату з одночасним балансом цілей із захисту

навколишнього середовища, підтримки конкурентоспроможності та забезпечення

енергетичної безпеки відповідно до принципів, визначених в оновленій

Енергетичній стратегії України на період до 2030 року з урахуванням міжнародних

угод.

2. Для залучення коштів міжнародних донорів і приватного капіталу в

природоохоронну діяльність, створення суб'єктами господарювання систем

екологічного управління, впровадження більш чистого виробництва, технологій

ресурсо- та енергозбереження необхідно забезпечити сприятливий податковий,

кредитний та інвестиційний клімат.

3. На виконання вимог Директиви 2001/80/ЄС вирішити питання щодо

використання частини сплаченого підприємствами екологічного податку для

цільового фінансування природоохоронних заходів, включаючи запровадження

механізму рефінансування на підприємствах електроенергетичного сектора (ТЕС,

ТЕЦ).

4. Продовжити роботу щодо гармонізації національного законодавства щодо

інтегрованого запобігання забрудненню та його контролю на основі сучасних

доступних технологій відповідно до Директиви 2008/1/ЄС.

5. Доцільно створити єдиний онлайн-реєстр і систему моніторингу обсягів

викидів і верифікації даних з розробленням і впровадженням відповідних

законодавчих і нормативно-технічних вимог.

49

Додаток 1

Основні показники Кіотського протоколу на період до 2012 р.

№

п/п Країна

Викиди СО2 Викиди СО2 на

Викиди СО2,

млн т

2008/2009 1990 р.

млн т

Частка до

світового

рівня, %

Зобов‘язання

по

скороченню,

% до 1990 р.

Одиницю

ВВП,

кг СО2 /

2000$, 2007/2008

Людину,

кг СО2, 2007/2008

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

1 Австралія 279,97 2,1 108 0,78 0,77 17,5 18,48 387,9 386,6

2 Австрія 59,20 0,4 92 0,37 0,31 9,2 8,31 70,3 68,8

3 Бельгія 128,34 0,8 92 0,47 0,41 11,1 10,36 110,96

4 Болгарія* 82,90 0,6 92 2,90 2,49 6,0 6,4 51,1 43,7

5 Угорщина* 71,67 0,5 94 0,97 0,86 5,7 5,28 59,1 53,6

6 Німеччина 1012,44 7,4 92 0,41 0,38 9,9 9,79 853,9 795,6

7 Греція 82,10 0,6 92 0,53 0,54 8,6 8,31 106,9 100,4

8 Данія 52,10 0,4 92 0,28 0,27 8,9 8,82 53,4 50,3

9 ЄС- 15 92 0,47 11,9 12910,00

10 Ірландія 30,72 0,2 92 0,35 0,32 10,6 9,85 43,8 40,1

11 Ісландія 2,17 0,0 110 0,21 0,18 7,4 6,89 3,5 3,5

12 Іспанія 225,46 1,9 92 0,50 0,43 7,9 6,97 380,0 338,7

13 Італія 414,11 3,1 92 0,40 0,37 7,8 7,18 477,5 434,8

14 Канада 473,26 3,3 94 0,67 0,63 17,0 16,53 641,7 602,7

15 Латвія* 22,98 0,2 92 0,63 0,58 3,2 3,49 7,91

16 Литва* 92 0,81 0,71 4,0 4,27 17,0 15,3

17 Ліхтенштейн 0,208 0,0 92

18 Люксембург 11,343 0,1 92 0,48 0,38 24,7 21,27 10,4

19 Монако 0,071 0,0 92

20 Нідерланди 220,71 1,2 92 0,45 0,4 11,2 10,82 272,8 265,1

21 Нова Зеландія 25,53 0,2 100 0,56 0,5 8,5 7,74 38,4 36,2

22 Норвегія 35,53 0,3 101 0,2 0,19 8,0 7,89 41,4 39,9

23 Польща* 324,22 3,0 94 1,49 1,26 7,7 7,84 328,5 320,4

24 Португалія 42,15 0,3 92 0,54 0,43 6,0 4,94 64,0 62,7

25 Росія* 2388,72 17,4 100 4,41 3,71 10,8 11,24 1680,8 1535,3

26 Румунія* 171,10 1,2 92 1,86 1,47 4,2 4,18 95,0 83,7

27 Словаччина* 58,28 0,4 92 1,50 1,1 7,1 6,7 40,1 38,1

28 Словенія* 92 0,68 0,6 7,8 8,27 16,73

29 Великобританія 610,88 4,3 92 0,33 0,29 8,8 8,32 577,9 529,1

30 США 4936,15 36,1 0,53 0,48 19,6 18,38 6565,3 5941,9

31 Україна* 497,18 100 6,56 5,79 6,3 6,69 333,3 280,8

32 Фінляндія 53,90 0,4 92 0,40 0,37 10,6 10,65 54,2 52,5

33 Франція 387,98 2,7 92 0,27 0,24 6,2 5,74 418,7 398,7

34 Хорватія* 95 0,90 0,69 4,7 4,72 20,93

35 Чехія* 169,51 1,2 92 1,74 1,48 11,5 11,2 117,7 109,5

36 Швейцарія 43,60 0,3 92 0,17 0,15 6,0 5,67 44,1 44,5

37 Швеція 61,26 0,4 92 0,19 0,15 5,6 4,96 54,3 50,9

38 Естонія 37,80 0,3 92 2,02 1,86 11,8 13,14 17,62

39 Японія 1021,32 8,5 94 0,24 0,22 9,5 9,02 1388,6 1222,1

40 Китай 2,68 2,3 3,9 4,92 6907,9 7518,5

41 Індія** 1,78 1,73 1,0 1,25 1442,5 1539,1

* - Країни, які здійснюють процес переходу до ринкової економіки.

** - Країни, які приєднались до Кіотського протоколу і планують його ратифікувати.

Джерело: за даними звіту МЕА, 2010 р. та Британської Нафтової Компанії (BP)

50

Додаток 2

Світові обсяги викидів по галузям господарства

Все расчеты сделаны в эквиваленте СО2 в соответствии с потенциалом глобального

потепления за 100 лет при учете глобальной оценки, равной 41755 Мт СО2 екв

Джерело: «Климат в опасности» доклад Межправительственной группой экспертов по

изменению климата (МГЭИК), 2012 г.

51

Додаток 3

Динаміка обсягу викидів СО2, кт

1990 2000 2005 2008 2009 2010 2011

Зміна

2011-1990

США 4 990 000 5 870 000 5 940 000 5 740 000 5 330 000 5 530 000 5 420 000 9%

Канада 450 000 550 000 570 000 570 000 530 000 540 000 560 000 24%

Бразилія 220 000 350 000 370 000 410 000 390 000 440 000 450 000 105%

Мексика 310 000 380 000 420 000 450 000 440 000 440 000 450 000 45%

Іран 210 000 340 000 450 000 370 000 380 000 400 000 410 000 95%

Саудівська Аравія 170 000 260 000 320 000 380 000 400 000 430 000 460 000 171%

Ірак 70 448 96 532 99 834 110 838 111 869 119 859 122 437 74%

Катар 16 240 30 872 42 324 54 394 54 899 58 821 60 086 270%

Індія 660 000 1 060 000 1 290 000 1 560 000 1 750 000 1 860 000 1 970 000 198%

Тайвань 130 000 230 000 270 000 270 000 260 000 270 000 270 000 108%

Таїланд 90 000 170 000 230 000 230 000 220 000 230 000 230 000 156%

Туреччина 149 127 225 794 246 134 284 647 255 869 264 492 278 866 87%

Австралія 270 000 360 000 410 000 440 000 440 000 400 000 430 000 59%

Південна Корея 250 000 450 000 500 000 540 000 540 000 590 000 610 000 144%

Китай 2 510 000 3 560 000 5 850 000 7 790 000 8 270 000 8 900 000 9 700 000 286%

Японія 1 160 000 1 280 000 1 320 000 1 250 000 1 180 000 1 260 000 1 240 000 7%

Норвегія 37 984 43 201 44 217 44 151 42 601 41 438 42 987 13%

Словаччина 60 226 42 428 41 286 41 450 38 758 40 373 40 911 -32%

Естонія 36 460 14 663 16 927 18 641 17 431 18 157 18 399 -50%

Словенія 14 732 16 608 17 799 18 618 17 409 18 135 18 377 25%

Італія 430 000 460 000 480 000 460 000 410 000 420 000 410 000 -5%

Франція 390 000 410 000 410 000 400 000 380 000 380 000 360 000 -8%

Польща 310 000 290 000 310 000 320 000 310 000 340 000 350 000 13%

Фінляндія 57 044 57 284 58 619 60 823 56 243 57 891 55 327 -3%

Болгарія 82 919 46 906 51 412 54 956 51 387 53 528 54 242 -35%

Швеція 57 465 57 853 55 035 50 471 46 670 48 038 45 910 -20%

Данія 53 099 52 563 49 806 49 981 46 217 47 572 45 464 -14%

Швейцарія 44 716 44 132 46 471 46 570 44 935 43 708 45 342 1%

Румунія 184 706 94 724 101 635 97 752 91 404 95 213 96 482 -48%

Греція 78 403 96 152 103 584 102 012 94 330 97 096 92 794 18%

Австрія 62 769 66 970 82 762 79 394 73 416 75 568 72 220 15%

Нідерланди 160 000 170 000 180 000 170 000 160 000 170 000 160 000 0%

Чехія 167 460 139 089 127 695 124 582 116 492 121 346 122 963 -27%

Іспанія 230 000 310 000 360 000 330 000 300 000 290 000 300 000 30%

Німеччина 1 020 000 870 000 850 000 860 000 800 000 840 000 810 000 -21%

Великобританія 590 000 550 000 550 000 530 000 490 000 500 000 470 000 -20%

ЄС-27 4 320 000 4 060 000 4 190 000 4 090 000 3 790 000 3 910 000 3 790 000 -12%

Росія 2 440 000 1 660 000 1 720 000 1 800 000 1 740 000 1 780 000 1 830 000 -25%

Україна 770 000 350 000 340 000 340 000 280 000 300 000 320 000 -58%

Всього в світі 22060863,43 24586832,08 28438698,60 30979540,37 30728861,21 32377875,45 33376327,37 51%

Джерело: База данных о выбросах для глобальных атмосферных исследований (Emission Database for

Global Atmospheric Research (EDGAR), edgar.jrc.ec.europa.eu

52

Додаток 4

Динаміка обсягу викидів СО2 на людину, кт/1 люд.

1990 2000 2005 2008 2009 2010 2011

Зміна

2011-1990

США 19,70 20,80 20,00 18,80 17,30 17,80 17,30 -12%

Канада 16,20 17,90 17,80 17,00 15,70 16,00 16,20 0%

Бразилія 1,50 2,00 2,00 2,10 2,00 2,20 2,30 53%

Мексика 3,70 3,80 3,90 4,00 3,90 3,90 3,90 5%

Іран 3,70 5,20 6,40 5,20 5,20 5,40 5,50 49%

Саудівська Аравія 10,20 13,00 13,50 14,50 15,00 15,80 16,50 62%

Ірак 4,05 4,05 3,65 3,72 3,64 3,78 3,76 -7%

Катар 34,28 52,24 51,55 38,96 34,36 33,44 30,97 -10%

Індія 0,80 1,00 1,10 1,30 1,40 1,50 1,60 100%

Тайвань 6,20 10,50 11,90 11,60 11,10 11,70 11,80 90%

Таїланд 1,60 2,70 3,40 3,30 3,10 3,30 3,30 106%

Туреччина 2,75 3,55 3,61 4,01 3,56 3,64 3,79 38%

Австралія 16,00 18,60 20,30 20,30 19,90 17,90 19,00 19%

Південна Корея 5,90 9,70 10,70 11,30 11,20 12,20 12,60 114%

Китай 2,20 2,80 4,50 5,90 6,20 6,60 7,20 227%

Японія 9,50 10,10 10,40 9,90 9,30 10,00 9,80 3%

Норвегія 8,96 9,62 9,56 9,24 8,81 8,49 8,71 -3%

Словаччина 11,43 7,85 7,62 7,62 7,11 7,39 7,48 -35%

Естонія 23,26 10,70 12,58 13,89 12,99 13,54 13,72 -41%

Словенія 7,65 8,37 8,89 9,23 8,60 8,93 9,03 18%

Італія 7,50 8,10 8,20 7,60 6,80 6,90 6,70 -11%

Франція 6,90 6,90 6,70 6,40 6,10 6,10 5,70 -17%

Польща 8,20 7,50 8,10 8,50 8,10 8,80 9,10 11%

Фінляндія 11,44 11,07 11,18 11,44 10,53 10,79 10,27 -10%

Болгарія 9,40 5,86 6,64 7,24 6,81 7,14 7,28 -23%

Швеція 6,71 6,53 6,10 5,46 5,01 5,12 4,86 -28%

Данія 10,33 9,84 9,19 9,09 8,37 8,57 8,15 -21%

Швейцарія 6,70 6,16 6,27 6,15 5,90 5,70 5,88 -12%

Румунія 7,96 4,27 4,67 4,53 4,24 4,43 4,50 -43%

Греція 7,72 8,75 9,26 9,03 8,33 8,55 8,14 5%

Австрія 8,18 8,37 10,05 9,52 8,77 9,00 8,58 5%

Нідерланди 10,80 10,90 11,00 10,30 9,90 10,50 9,80 -9%

Чехія 16,25 13,58 12,49 12,01 11,16 11,56 11,65 -28%

Іспанія 5,90 7,60 8,40 7,40 6,60 6,30 6,40 8%

Німеччина 12,90 10,50 10,20 10,40 9,70 10,20 9,90 -23%

Великобританія 10,30 9,30 9,20 8,70 7,90 8,10 7,50 -27%

ЄС-27 8,78 8,19 8,34 8,09 8,09 8,57 8,57 -2%

Росія 16,50 11,30 12,00 12,60 12,10 12,40 12,80 -22%

Україна 14,90 7,20 7,10 7,40 6,10 6,70 7,10 -52%

Всього в світі 4,30 4,10 4,50 4,70 4,60 4,80 4,90 14%

Джерело: База данных о выбросах для глобальных атмосферных исследований (Emission Database for

Global Atmospheric Research (EDGAR), edgar.jrc.ec.europa.eu

53

Додаток 5

Подробное описание мер по повышению энергоэффективности и

сокращению выбросов парниковых газов

Меры Описание Затраты

(экономия)

евро/т СО2е

евро/т у. т.

Объем сокращения

выбросов и энерго-

потребления

млн/т СО2е

млн/т у. т. Увеличение

доли ТЭЦ

■ Повышение доли когенерации за счет строительства мини-ТЭЦ

вместо котельных в малых и средних городах.

■ Строительство ПГУ с кооперационным режимом вместо ПГУ;

работающих в конденсационном режиме, и котельных, как редусмотрено

в базовом сценарии.

Предположения Технический потенциал рассчитан для городов с достаточно большим спросом на тепло, чтобы переход от котельных к

ТЭЦ был оправдан. ■ К 2030 г. технический потенциал составит 20%.

■ Строительство ПГУ с кооперационным режимом вместо ПГУ,

работающих в конденсационном режиме, требует на 10% больше

капиталовложений, но топливная эффективность таких станций в

течение годового цикла на 10% выше.

–49,7

-69,3

16,8

11,8

Повышение эффективности существующих генерирующих мощностей

■ Повышение общей топливной эффективности существующих ТЭС

на 2% за счет проведения различных мероприятий (снижения удельных

затрат топлива и потребления электроэнергии на собственные нужды

станций). ■ Мера применима к старым генерирующим мощностям.

Предположения

20 ГВт старых мощностей, работающих на угольном топливе, и 55 ГВт -

на природном газе. ■ Срок окупаемости инвестиций в более энергоэффективное

оборудование - 2 года.

–16,5

–27,6 1,9

1,2

Улучшение

изоляции

теплосетей

■ Улучшение изоляции старых теплосетей с использованием

современных технологий (полиуретановая теплоизоляция).

Предположения Потери в теплосетях сократятся с примерно 25% (сегодняшний

показатель) до 12% в 2030 г. ■ Общие необходимые капиталовложения: 13 млрд евро.

■ Снижение среднегодовых за-ра- в результате экономии топлива и

снижения эксплуатационных расходов:2 млрд евро.

–7,7

–9,0 41,0

36,8

Строительство

малых ГЭС

■ Замена к 2030 г. малыми ГЭС части мощностей ТЭС: рабо_ающих

на ископаемых видах топлива и обладающих высоким уровнем

выбросов С02.

Предположения В сценарии активного сокращения выбросов годовая выработка

электроэнергии на малых ГЭС достигнет 6; 1 млрд кВт-ч в 2030 г. го

сравнению с 2,8 млрд кВт-ч в базовом сценарии. ■ Средние капиталовложения: 1250 евро на 1 кВт (значительно

варьируется в зависимости от природных условий).

Коэффициент использования установленной мощности: 35%

19,8 1,4

Использование

энергии ветра

■ Замена к 2030 г. ветровыми электростанциями части мощностей

ТЭС: работающих на ископаемых видах топлива и обладающих высоким

уровнем выбросов С02.

Предположения

В сценарии активного сокращения выбросов годовая вырабо_ка электроэнергии на Ее_ровых электростанциях достигнет 39;4 млрд кВт-ч

в 2030 г. по сравнению с0,1 млрд кВт-ч в базовом сценарии.

■ Средние капиталовложения в 2005 г: 1300 евро на 1 кВт.

■ Темпы снижения удельных за_ра_ при каждом удвоении

установленной мощности: приблизительно 5%.

Коэффициент- использования установленной мощности: 30%

61,5 14,9

54

Меры Описание Затраты

(экономия)

евро/т СО2е

евро/т у. т.

Объем сокращения

выбросов и энерго-

потребления

млн/т СО2е

млн/т у. т. Использование

солнечной

энергии

■ Замена к 2030 г. гелиогенераторами части мощностей ТЭС,

работающих на ископаемых видах топлива

и обладающих высоким уровнем выбросов С02. Предположения В сценарии активного сокращения выбросов годовая выработка

электроэнергии с использованием солнечной энергии достигнет 3,1 млрд

кВт-ч в 2030 г. по сравнению с0,0 млрд кВ_-ч в базовом сценарии. ■ Капиталовложения в 2005 г.: 3500 евро на 1 кВт.

■ Темпы снижения удельных затрат при каждом удвоении установленной

мощности: 18% (исторически этот показатель превышал 20%).

Коэффициент использования установленной мощности: 10%.

109,0 0,3

Строительство

АЭС

■ Замена к 2030 г. атомными электростанциями части мощностей ТЭС:

работающих на ископаемых видах топлива и обладающих высоким

уровнем выбросов С02.

Предположения В сценарии активного сокращения выбросов годовая выработка

электроэнергии с использованием солнечной энергии достигнет 424

млрд кВт-ч в 2030 г. по сравнению с 173 млрд кВт-ч в базовом сценарии. ■ Постепенное увеличение полезного времени работы АЭС с 75% в 2005 г.

до 85% в 2030 г.

■ Капиталовложения: 2 500 евро на 1 кВт (показатель ориентировочный,

т.к. ограниченный опыт строительства новых АЭС и превышение

бюджета при реализации предыдущих проектов не позволяют точно

определить затраты на строительство АЭС).

Операционные расходы (консервативная оценка; включает стоимость

топлива, утилизацию отходов, обслуживание, стоимость заемного

капитала и вывода мощностей из эксплуатации): 18 евро на 1 МВт-ч

25,9 104,5

Строительство

геотермальных

электростанций

■ Замена к 2030 г. геотермальными электростанциями части

мощностей ТЭС; работающих на ископаемых видах топлива и

обладающих высоким уровнем выбросов С02.

Предположения В сценарии активного сокращения выбросов годовая выработка

электроэнергии на геотермальных электростанциях достигнет 22,8 млрд

кВт-ч в 2030 г. по сравнению с 0,4 млрд кВт-ч в базовом сценарии. ■ Средние капиталовложения в 2005 г.: 3 000 евро на 1 кВт.

■ Темпы снижения удельных затрат при каждом удвоении

установленной мощности: 10%.

■ Средние операционные расходы: 13 евро на 1 МВтч.

■ Коэффициент использования установленной мощности: 80%.

Высокий уровень неопределенности относительно затрат в будущем.

63,5 8,5

Улавливание и

хранение

углекислого газа

Улавливание и хранение углекислого газа - удаление С02 в источниках

крупных выбросов (см. стр. 150).

Предположения Затраты на улавливание и хранение СОг в электроэнергетике в 2030 г.: 30-45 евро на тонну.

■ Базовые капиталовложения для строительства новых угольных

электростанций с технологией улавливания и хранения С02, исходя из

срока службы в 40 лет: 2700-3200 евро на кВ"

■ Цена продажи С02 электростанциями, оборудованными

установками по его улавливания, нефтяным компаниям для целей

повышения нефтепередачи пласта: 20 евро на тонну.

76,4 1,1

55

Меры Описание Затраты

(экономия)

евро/т СО2е

евро/т у. т.

Объем сокращения

выбросов и энерго-

потребления

млн/т СО2е

млн/т у. т. Использование

биомассы в

качестве

топлива для

электростанций

■ Замена к 2030 г. электростанциями, работающими на биомассе,

части мощностей ТЭС, работающих

на ископаемых видах топлива и обладающих высоким уровнем

выбросов С02. Предположения

я В сценарии активного сокращения выбросов годовая выработка

электроэнергии с использованием биомассы в качестве топлива

достигнет 49,1 млрд кВт-ч в 2030 г. по сравнению с 5,7 млрд кВт-ч в

базовом сценарии. ■ Стоимость биомассы в размере 6 евро на 1 кВт, плюс незначительные

капиталовложения на модификацию системы подачи топлива.

■ Капиталовложения: 1700 евро на 1 кВт (варьируются от 1500 до 2000 за

1 кВт).

■ Темпы снижения удельных затрат при каждом удвоении установленной

мощности: 5%.

Коэффициент использования установленной мощности: 80% при сроке службы 40 лет

59,9 16,8

Снижение

потерь в

электросетях

■ Снижение потерь электроэнергии в сетях с текущего уровня в 12% до 10% к 2020 г. и 8% к 2030 г. ■ Экономия электроэнергии достигается в результате увеличения плотности сетей за счет строительства дополнительных линий

электропередач. Предположения Значительные капиталовложения, необходимые для строительства дополнительных линий электропередач.

■ Мера также влияет на надежность энергоснабжения и, таким образом

может быть реализована безотносительно ее потенциалу по повышению

энергоэффективности.

70,0

73,3 19,8

18,6

Строительство

крупных

электростанций

■ Замена к 2030 г. крупными ГЭС части мощностей ТЭС:

< работающих на ископаемых видах топлива и обладающих высоким

уровнем выбросов С02. Предположения В сценарии активного сокращения выбросов годовая выработка

электроэнергии на крупных ГЕС достигнет 407;5 млрд кВт-ч в 2030 г. по

сравнению с 206;8 млрд кВт-ч в базовом сценарии. ■ Средние капиталовложения: 2500 евро на 1 кВт.

■ Коэффициент использования мощностей: 50%.

68,3 76,9

Строительство

приливных

электростанций

■ Замена к 2030 г. приливно-отливными электростанциями

части мощностей ТЭС; работающих на ископаемых видах топлива и

обладающих высоким уровнем выбросов С02.

■ В настоящее время существуют три проекта приливно-

отливных станции суммарной мощностью 6 ГВт:

на Баренцевом, Белом и Охотском морях. Предположения В сценарии активного сокращения выбросов годовая выработка

электроэнергии на приливно-отливных электростанциях достигнет 18,4

млрд кВт-ч в 2030 г., по сравнению с 0,0 млрд кВт-ч в базовом сценарии.

■ Высокая степень неопределенности относительно будущих

издержек ввиду недостаточно отработанной технологии.

■ Средние капиталовложения: 3000евро на 1 кВт.

■ Коэффициент- использования мощностей: 35%.

125,8 6,9

Джерело: Независимое исследование «Энергоэффективная Россия. Пути снижения энергоемкости

и выбросов парниковых газов. Основные выводы.» компании McKinsey & Company в рамках глобального

проекта по количественной оценке мер, направленных на повышение энергоэффективности и снижение

выбросов парниковых газов, 2010 г

56

Додаток 6

Чинні нормативні документи з охорони повітряного басейну в

електроенергетичній галузі України

ДСТУ ISO 4219:2004 Якість повітря. Визначання газоподібних сірчистих сполук у

навколишньому повітрі. Устаткування для відбирання проб (ISO 4219:1979, IDT).

ДСТУ ISO 4224:2008 Повітря атмосферне. Визначення оксиду вуглецю. Метод

інфрачервоного розсіювання (ISO 4224:2000, IDT).

ДСТУ ISO 4225:2008. Якість повітря. Загальні положення. Словник термінів (ISO 4225:1994,

IDT).

ДСТУ ISO 4226:2008. Якість повітря. Загальні положення. Одиниці вимірювання (ISO

4226:2007, IDT).

ДСТУ ISO 6767:2008 Повітря атмосферне. Визначення масової концентрації діоксиду сірки.

Метод з використанням тетрахлоромеркурату (ТХМ) та парарозаніліну (ISO 6767:1990, IDT).

ДСТУ 2608-94. Аналізатори газів для контролю атмосфери. Загальні технічні вимоги та

методи випробувань.

ГОСТ 17.2.1.01-76. Охрана природы. Атмосфера. Классификация выбросов по составу.

ГОСТ 17.2.1.03-84. Охрана природы. Атмосфера. Термины и определения контроля

загрязнения.

ГОСТ 17.2.4.02-81. Охрана природы. Атмосфера. Общие требования к методам определения

загрязняющих веществ.

ГОСТ 17.2.6.02-85. Охрана природы. Атмосфера. Газоанализаторы автоматические для

контроля загрязнения атмосферы. Общие технические требования.

ГІД 34.02.301-96. Котли типу ТГМП енергоблоків 250 і 300 МВт. Експериментальна

перевірка та провадження методу зменшення концентрації оксидів азоту в продуктах

згорання природного газу. Рекомендації. Затв. Упр. НТПіЕ ME України.Узгод.

Енергопрогрес. Розроб. ЛьвівОРГРЕС.

ГІД 34.02.302-97. Зменшення викидів окислів азоту під час триступінчастого спалювання

палива в котлі ТПП-312: Інформаційне повідомлення. Затв. ME України, 01.03.97. Узгод.

Упр ЕСіТМ, Упр НТПіЕ Розроб. ЛьвівОРГРЕС.

ГКД 34.02.302-96. Котли енергетичні та водогрійні: Тимчасові галузеві граничні норми

вмісту шкідливих речовин в димових газах. Затв. ME України, 06.01.96. Узгод. Упр НТПіЕ,

Упр АП Мінекобезпеки України. Розроб. ЛьвівОРГРЕС.

ГКД 34.02.303-96. Викиди оксидів азоту з димовими газами котлів:

Методика розрахунку. Затв. Упр НТПіЕ ME України 01.10.96. Узгод.УНВО

«Енергопрогрес». Розроб. ЛьвівОРГРЕС.

57

ГКД 34.02.305- 2002. Викиди забруднювальних речовин у атмосферу від енергетичних

установок: Методика визначення. Затв. нак. № 359 МПЕ України, 14.06.02. Мінекології

України. Узгод. Упр НТП і Е; ГРІФРЕ. Розроб. НТЦВЕ НАН УКРАЇНИ.

ГНД 34. 02.306-2004. Методика визначення ступеня очищення димових газів у

золовловлювальних установках (за скороченою програмою). Затв. нак. № 564 МПЕ України,

15.09.04. Узгод. Деп ЕЕ, упр.ЕтаТМ Розроб. Львівське КБ.

СОУ-Н МПЕ 40 1.02.307: 2005. Установки спалювання на теплових електростанціях та в

котельнях. Організація контролю за викидами в атмосферу.

Затв. нак. № 408 МПЕ України, 19.08.05. Узг.Мінохорони природи.середов. Розроб. ІВЕТ

НАН України, МПЕ України.

РД 34.02.102-91. Методические материалы по проведению оценки воздействия на

окружающую среду (ОВОС) ТЭС. Временная отраслевая инструкция о порядке проведения

оценки воздействия на окружающую среду (ОВОС) при разработке технико-экономических

обоснований ( расчетов) и проектов строительства, реконструкции, расширения и

технического перевооружения тепловых электрических станций. Утв. Отд. охраны природы

МЭ СССР, 05.12.91. Разраб. Уралтехэнерго.

РД 34.02.301-91. Положение об организации ведомственного контроля воздухоохранной

деятельности тепловых электрических станций и котельных.

Утв. Отд. ОП МЭ СССР, 15.03.91. Согл. ГУ НТПиЭ Разраб. АО «фирма ОРГРЭС».

РД 34. 02.303-91. Отраслевая инструкция по нормированию вредных выбросов в атмосферу

для тепловых электростанций и котельных. Утв. МЭ СССР, 28.06.91. Согл. Мин. охраны

природы СССР, 27.06.91. Разраб. Уралтехэнерго, ОРГРЭС.

РД 34.02.307-83. Методические указания по определению содержания окислов азота в

дымовых газах котлов (экспресс-метод): МУ 34-70-041-83. Утв. Упр ОП МЭ СССР, 08.02.83,

ГТУ ЭЭС МЭ СССР, 09.02.83. Разраб. ВТИ, ЭНИН; Средаз. фил. ВНИИ Промгаза.

РД 34.02.309-88. Методические указания по определению содержания диоксида серы в

дымовых газах котлов (экспресс-метод). Утв. ГТУ ЭЭС МЭ СССР, 29.07.88. Разраб. ЭНИН.

РД 34. 02.311-89. Методика выполнения измерений валового выброса окислов азота с

дымовыми газами ТЭС с применением газоанализатора 344 ХЛ 04. Утв. Упр ОП МЭ СССР,

05.07.89. Разраб. ВТИ.

58

Окремі скорочення

МЕА (IEA) – Міжнародне енергетичне агентство

ОЕСР – Організація економічного співробітництва і розвитку

WWF – Всесвітній фонд дикої природи

IMF (МВФ) – Міжнародний валютний фонд

EPA – Агентство з охорони навколишнього середовища США

ЕЗТ – Енергозберігаючий траст Великобританія

Offer – (Office of Electricity Regulation) – Служба з регулювання електроенергії, регулятор ринку

електрики

Ofgas – (Office of Gas Supply) – Служба з питань газопостачання, регулятор газового ринку

Великобританії

РКЗК – Рамкова конвенція з питань зміни клімату ООН

МГЕЗК – Міжурядовою група експертів зі зміни клімату (Intergovernmental Panel on Climate

Change – IPCC; Межправительственная группа экспертов по изменению климата – МГЭИК)

BP – компанія British Petrol

ЕЕАР – План європейської енергоефективності

ICE – американская товарная биржа

EЕSOP-1 – (Energy Efficiency Standards of Performance) стандарти енергетичної ефективності

діяльності

CCL – (Climate Change Levy) – спеціальний податок (державний збір для боротьби зі зміною

клімату)

ПСВ – проект спільного впровадження

МЧР – механізм чистого розвитку

EЕSOP-1– (Energy Efficiency Standards of Performance) – стандарти енергетичної ефективності

діяльності, Великобританія

CCS – (carbon capture and storage) – технологія поглинання й зберігання вуглецю

ВІР – технологія ТЕС («Впровадження, Інновація, Реконструкція»)

ЦКШ – циркулюючий киплячий шар

КШТ –киплячий шар під тиском

СНП – супернадкритичні параметри пару

ВЦГВ – внутрішньоциклова газифікація вугілля

HR – комплексний показник еко-шкоди

ПГУ IGCC/CCS – (IGCC-Integrated Gasification Combined Cycle – внутріциклова газифікація)

твердопаливні електричні станції

CCS.– система спалювання вугілля на пиловугільних ТЕС

ВПТУ – високотемпературна трициліндрова паротурбінна установка

ЗЗВ – зв'язування і захоронення викидів СО2

CAIR – міжштатний стандарт чистого повітря, США

ГДВ – гранично допустимі вики

CSLF – Міжнародний форум з секвестру вуглецю

СТВ – національна схема торгівлі викидами

ПДЕ – поновлювані джерела енергії

ВИЭ – возобновляемые источники энергии

ПГУ – парогазова установка

ПГ– парниковий газ

ККД – коефіцієнт корисної дії

ВВП – валовий внутрішній продукт

н.е. – нафтовий еквівалент

59

Джерела інформації

1. Ежегодный долгосрочный прогноз развития мировой энергетики на перспективу до 2035

года, МЭА–2012

2. «Оценка выбросов парниковых газов при десульфуризации дымовых газов ТЭС

углеродсодержащими сорбентами Автомобильно-дорожный институт ГВУЗ» «ДонНТУ»,

Базаянц Г.В., Дариенко О. Л., Медведева М. Ю.

3. ―Інвентаризація парникових газів в США та їх захоронення: 1990–2011‖ –―Inventory of U.S.

Greenhouse Gas Emissions and Sinks: 1990–2011‖

4. Декарбонизация энергетики ЕС: с поправкой на уголь – «Нефтегазовая Вертикаль», #9/2013

5. Изменение энергетической и климатической карты мира, специальный отчет World Energy

Outlook, МЕА, 2013

6. The Emissions Database for Global Atmospheric Research (EDGAR) Бази даних про викиди

для глобальних атмосферних досліджень

7. Климат в опасности Популярный путеводитель по докладам МГЭИК, 2012

8. Развитие энергетики и снижение выбросов парниковых газов / Грицевич И. Г., Кокорин А.

О., Луговой О. В., Сафонов Г. В.: WWF России

9. Технологические методы защиты атмосферы от вредных выбросов на предприятиях

энергетики, Носков А.С., Пай З.П. Аналитический обзор

10. Энергетика без углекислого газа? А.Ф. Рыжков, О.И. Рыжков, В.Е. Силин, 2011

11. Выбросы А. Акимов, 2013

12. Энергоэффективность и проблема изменения климата В. П. Ануфриев, А. В. Чазов, 2013

13. Эмиссия парниковых газов в ЕС: две стороны медали, С.И. Мельникова 2013

14. Развитие законодательства Великобритании об энергетической эффективности и

энергосбережении Н.А.Аристова, 2013

15. Обзор методов десульфуризации продуктов сгорания к.т.н. М.А.Вострикова

16. Высокоэкономичная парогазовая ТЭС А. А. Саламов, 2010

17. Современное состояние мировой энергетики: аритмия производства базовых

энергоносителей и смещение их товаропотоков А.С.Иванов, И.Е.Матвеев, 2012

18. Прогноз развития энергетики мира и России до 2035 г. Макаров А. А., Митрова Т. А.,

Кулагин В. А.

19. Противоречивая декарбонизация энергетики ЕС: уголь vs газ С. Мельникова, 2013

20. Энергоэффективная Россия. Пути снижения энергоемкости и выбросов парниковых газов.

McKinsey&Company. 2010.

21. Факторы, определяющие выбросы парниковых газов в секторе «энергетика» России 1990-

2050. Часть 2: прогнозы на 2010-2060 гг. Башмаков И.Д., Мышак А.Д. 2013.

22. Динамика развития коэффициентов выбросов углерода при производстве электрической

энергии в России. Заключительный отчет. ЕБРР. 2010.

23. Функционирование и развитие электроэнергетической отрасли Российской Федерации в 2011

году. Информационно-аналитический доклад Министра энергетики РФ. Министерство

энергетики РФ. 2012.

24. Особенности технологического нормирования выбросов загрязняющих веществ ТЭС в атмосферу.

Чугуева А. Н., Котлер В. Р., Шепелева П. А. Экология и энергетика №7, 2013.

25. «Энергоэффективная Россия. Пути снижения энергоемкости и выбросов парниковых газов.

Основные выводы.» компании McKinsey & Company, 2010 26. Вплив режимних параметрів на ефективність мокрої очистки димових

газів від частинок золи / І.В. Федінчик // Проблеми загальної енергетики. – 2013, вип. 1 (32).

27. Высокое напряжение / В. Тарнавский // Энергобизнес. – 2013, № 38/825.

28. Договір про енергетичне співтовариство: виконання директив із охорони довкілля / І.

Богатирьов // Енергетика та електрифікація. – 2013, № 1.

60

29. Зменшення шкідливих викидів у тепловій електроенергетиці України через виконання

вимог європейського енергетичного співтовариства. Зелена книга (проблеми). Біла книга

(рішення). Проект Міжнародного центру перспективних досліджень. // Енергетика та

електрифікація. – 2013, № 1.

30. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2011

році / Міністерство екології та природних ресурсів України. – Київ. – 2012 р.

31. Низьковуглецева енергетика в регіонах України – перспективи та можливості подальшого

розвитку / А.І. Шевцов, В.О.Бараннік, М.Г. Земляний, Т.В. Ряузова. Регіональний філіал

Національного інституту стратегічних досліджень // Аналітична доповідь. –

Дніпропетровськ, 2013.

32. Новий екологічний податок в Україні: стан і напрями удосконалення / В.О Мандрик, У.П.

Новак // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.9

33. Основні засади (Стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року

як джерело права екологічної безпеки / А. Євстігнєєв // Юридична Україна. Аграрне,

земельне та екологічне право. – 2011, № 9.

34. Основні засади (Стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року

як джерело права екологічної безпеки / А. Євстігнєєв // Юридична Україна. Аграрне,

земельне та екологічне право. – 2011, № 9.

35. Оцінка обсягів викидів парникових газів від об‘єктів паливно-енергетичного ккомплексу

України до 2030 року / І.Ч. Лещенко, Т.П. Нечаєва // Проблеми загальної енергетики. –

2013, вип. № 1 (32)

36. Підвищення енергоефективності в Україні: зменшення регулювання та стимулювання

енергозбереження / Франк Майсснер, Дмитро Науменко, Йорг Радеке // Інститут

економічних досліджень та політичних консультацій. Серія консультативних робіт

[PP/01/2012] Берлін/Київ, січень 2012 року.

37. Приоритетні напрями державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки.

Аналітична доповідь./ Національний інститут стратегічних досліджень. – Київ.– 2012.

38. Сжигание органических топлив и эколого-химическая безопасность. / В.А. Маляренко //

Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит. – 2012, №11 (105)

39. 2050:Прогноз викидів парникових газів в Україні. Робоче резюме. Програма підтримки

розвитку вуглецевого ринку України / Factor CO2 – Madrid Spain. – 2011.