Січень 2013 р. Б. № 30 Часопис Товариства “ЕФФАТА” церкви Пресвятої Тройці м. Бережани УГКЦ

Дата заснування часопису 16 серпня 2010 р.Б.

Наша парафія

Слава на висотах Богові і на землі мир! Сьогодні Вифлеєм приймає того, хто повсякчас сидить з Отцем,

сьогодні ангели народжене Дитятко як Бога прославляють: «Слава во вишніх Богу, і на землі мир, в людях благовоління!»

Кожного року Різдво Христове стає перед нами як могутня подія в історії спасіння світу, у якій

по довгім очікуванні, тузі і тривогах людство дочекалося свого Месії. Різдво Христове - це світ-

ло велике, яке засяяло над нами, що живуть у темряві. Це таїнство приходу на світ Спасителя

об’єднує у собі найбільші об’явлені нам правди віри. Хай Христос, який народився, щоб землю

з небом злучити, огріє всіх нас ласкою й любов’ю та миром. Радісних, погідних і благословен-

них свят Різдва Христового, а також багато ласк Божих, які пливуть з Вифлеємської стаєнки,

на всі дні Нового Року.

Священики Видавець: Товариство “ЕФФАТА”. Наша адреса: пл. Ринок, 12, клас-приміщення біля церкви Пресвятої Тройці

Редколегія: Оксана Гузовата, Оксана Сівко, Люда Гах, с. Герарда, СНДМ

e-mail: effata@bk.ru; Контактний телефон: 067 705 50 92; Тираж: 200 примірників.

Вареники з секретом Цибулю дрібно порізати і

просмажити. Додати гриби,

трохи протушити разом,

додаємо сметану зі спеція-

ми та накрити кришкою.

Духовку нагріти до 180 —

200 гр. Вареники складаємо

в горшки по 7 — 8 штук.

Готовим гарячим бульйо-

ном заливаємо наші варе-

ники ( до самого верху не заливати). І одразу в духовку.

Готувати до готовності, приблизно 30 хв. Смачного!

Якщо ви Мене любите, заповіді мої зберігайте. (Ів.14,15)

Як Отець полюбив Мене, так і я полю-

бив вас. Перебувайте в любові Моїй.

(Ів.15,9)

Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав

би за друзів своїх. (Ів.15,13)

Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ пере-

міг. (Ів.16,33)

.Відвідувач запитує у лікаря:

- Лікарю, а чи правду кажуть, що від

моркви зір поліпшується?

- Істину говорять! Ти коли-небудь бачив

зайця в окулярах?

Люди - ніжніші, люблячі, добрі, чуйні,

мирні та найтурботливіші істоти на сві-

ті. Особливо коли їм щось від вас потрі-

бно.

Суперклей – цікава штука! Як капці

заклеїти, так 5 хвилин тримати треба, а

пальці, зараза, за секунду склеює!

- У Гідрометцентрі вчора банкет був.

- А що за привід?

- Десять років, як останній раз правильно погоду вгадали.

В своїм серці і умі ми постійно повинні носити те, що важли-

ве для Ісуса. Бл. м. Тереса

Бог любить мене... Він вибрав мене для конкретної мети. Я

знаю це. Бл. м. Тереса

Любов не має в собі чогось іншого, крім себе самої.

Бл. м. Тереса Коли приймається любов, приймається Бога, і навпаки.

Бл. м. Тереса

“Родзинки” нашої крамнички

Скільки часу вам потрібно для того, щоб зробити іспит совісті? Автор книжки ,,15 хвилин щи-

рости” Юзеф Авґустин переконує, щоб для цього вистачить всього лиш 15 хвилин на день.

Практичні вправи та конкретні запитання допоможуть вам вдосконалити свій щоденний іспит

сумління.

Говори правильно

Н о р м а т и в н и м и для української мови є лише ті

слова із суфіксами -ач- (-яч-), -уч- (-юч-), що перейшли

до класу прикметників: блискучий успіх, квітучий сад,

лежачий камінь, пекучий сором, родюче поле, люблячий

син, цілющий напій, невмирущий народ, сидяча робота.

Увага! Ненормативними є дієприкметники минулого

часу із суфіксом –ш-:

той, що допоміг (а не допомігший)

той, що закінчив (а не закінчивший)

той, що прочитав (а не прочитавший)

Наша інтернет-адреса: www.bernardyniv.info

Бабусине Різдво

…На столі біля куті свіча палахтіла, А бабуся щиро Богу щось прошепотіла, Витягла стара зі скрині нову скатертину, З нетерпінням матінка чекала родину… Коли ж, як не на Святвечір, діти приїжджають, І колядками дзвінкими Христа прославляють, І радіє серце нені у чудесну пору, Сльози щастя із очей падають додолу. Вийшла стара на поріг, стала біля тину, Хуртовина замела до воріт стежину, Раптом в темному селі зірка засіяла, Про народження Христа вона сповіщала. Душа ревно трепетала від цієї звістки, «Христос рождається, бабусю» - линуло від хвіртки. Ісус, Спаситель народився, ангели співали, Царя світу і земля, й небеса вітали… ...Та крім радості, журба закралась у душу, Не тривожить сміх дітей непорушну тишу. Одна-однісінька стара, як билинка в полі, Діти й внуки не спішать до її оселі… Сіла в кутку за столом, на образ дивилась, Сльоза щоку обпікала, а мати молилась, В цей чудовий Святий вечір про ласки благала, Щиру любов свого серця Царю посилала. Не забудьте до батьків, друзі, завітати, Та Ісусика, що в яслах, разом привітати, Спасителю серця, як дар, до небес підняти, І колядками дзвінкими землю звеселяти.

Оленка Яциків

Запитуємо священика

Отче, чи можна на Свят-вечір

вживати алкогольні напої?

Небажано. Оскільки 6 січня – це

завершальний момент різдвяного

посту, а тому вартувало би зосе-

редити свою увагу не тільки на

їжі та питті, а приготуватися най-

перше духовно. А алкоголь цьо-

му суперечить.

Отче, як церква ставиться до

того, що 6 січня дехто нічого не

вживає до Святої вечері?

Церква не забороняє, але і не заохочує з огляду на

ваше самопочуття та здоров’я.

Щодня ми когось осуджуємо, обманюємо, заздримо і ніби цього не помічаємо. Вважаємо, що нічого

страшного не зробили. А дехто ще й каже: «Я нікого не вбив, нічого не вкрав. Я не є такий грішний,

живу, як всі люди. А он той негідник краде, а цей гуляє…» А як ми взагалі ставимося до гріха? Чи

стараємося його відразу спокутувати, бо боїмось покарання, чи, може, радіємо, що відплатили ко-

мусь, чи просто, не відчуваючи ніякої провини, легко живемо собі далі? Проте дуже добре бачимо

своїх близьких і звинувачуємо у поганих вчинках. Але є й такі, що, навпаки, зробивши щось недо-

бре, відразу біжать до сповіді, бо навіть за невелику провину тяжко картають себе. Святе Євангеліє каже, що немає на

землі людини, яка б жила і не згрішила. Що ж таке гріх? «Більшість із нас переконана, що гріх є порушенням того чи ін-

шого закону, або ж вважає, що грішити - означає когось образити. Насправді ж, гріх є глибокою раною, яку кожен сам

собі завдає; він робить нас розслабленими»,- навчає Блаженніший Святослав. Тому, чинячи зло, мусимо пам’ятати, що

робимо його не комусь, а собі! Пригадаймо, як важко почуваємось, коли нас мучать докори сумління і як прагнемо їх

позбутись. Осуджуємо себе, просимо прощення. Та чи завжди маємо занадто перейматись тим, що скоїли щось не так. Чи

варто мучити себе за кожен необдуманий вчинок і доводити до відчаю, мовляв, ніколи мені Бог цього не простить? Зви-

чайно, Бог милосердний і здатен простити навіть найтяжчий гріх! Все залежить від нас самих. І буває так, що ми довгий

час живемо з неприємними відчуттями, вважаючи, що скоїли гріх, а потім виявляється, що це зовсім не є тяжким гріхом.

Або навпаки, живемо з важким гріхом, але не бажаємо в ньому розкаятись, ніби так і має бути. Один і той самий гріх мо-

же мати різну вагу, залежно від обставин чи певних причин. Церква поділяє гріхи на важкі(смертні) - коли людина пору-

шує Божу волю свідомо, добре розуміючи, що чинить зло; добровільно та робить це у вагомій справі, і легкі(повсякденні),

коли одна із даних умов не виконується. Для того, аби бути щасливим тут і у вічності, ми повинні остерігатися важких

гріхів, адже вони віддаляють нас від Бога, позбавляють освячуючої ласки, затьмарюють розум та послаблюють волю. Та-

ка людина починає служити дияволу, все добре вважає злом, а все погане чеснотами; вона легко чинить багато гріхів і не

хоче цього розуміти. Живе з постійним внутрішнім невдоволенням. Небезпекою для такої душі є втрата спасіння. Щодо

легких гріхів, то вони багатьом здаються дрібницею, хоча насправді це не так. Повсякденний гріх може стати причиною

важкого гріха, а також знеохочує нас чинити добро. І пам’ятаймо, що згрішити можемо не тільки вчинком, а й словом і

думкою. Тому стримуймо свої недобрі помисли, бо вони штовхають нас до гріха, намагаймось долати спокуси. Просімо у

Бога мудрості та допомоги у боротьбі з гріхом. І не будьмо легковажними до власного спасіння!

Підготувала Люда Гах

Гріх у нашому житті

Легенди Опілля Рурисько

З давніх-давен з-під гори у Руриську витікав повноводний потік, який вздовж дороги, повз Чер-

воний Яр та центр Адамівки, ніс свої води у Золоту Липу. Його наповнювало кілька джерел.

Найбільше з дуже холодною, як лід, водою, люди обклали камінням і назвали Водограєм, бо

витікало воно з підземного озера. Напір був такої сили, що джерело і зимою не замерзало. Ще у

ХVІ столітті воду до центра Бережан подавали з цих джерел через довбані дерев'яні труби, які

називали рурами. Від цього й назва урочища – Рурисько. За іншою легендою – назва пішла від

князя Рюрика, який нібито бував тут, полював, відпочивав. Тож і назвали – Місце Рюрика, а

потім – Рурисько. Урочище Рурисько – улюблене місце відпочинку бережанців.

Сторожисько У далекому минулому на цій горі була сторожова вежа. Щоб попередити про небезпеку, на ній запалювали вогонь. Чорний

стовп диму піднімався високо в небо і сповіщав людям про лихо. З цієї гори і сьогодні видно далеко, можна побачити на-

віть залізничну станцію села Криве, яка на віддалі 12 кілометрів на схід від Бережан.

Богдан Тихий

Притча про Кохання і Любов В одній звичайнісінькій людській душі жили Кохання і Любов… Вони були дуже схожі, як близнята, але поводили себе

зовсім по-різному. Кохання було сліпим від природи, Любов мала ідеальний зір.

Коли Кохання взагалі не помічало ніяких недоліків, Любов все чудово бачила і приймала.

Коли Кохання гуляло в парку під місяцем, дарувало квіти і захлиналось у вирі щасливих емо-

цій, Любов терпляче чекала самотніми холодними ночами.

Коли Кохання розпливалося в компліментах, Любов говорила жорстку правду, лікуючи болем.

Кохання знало безліч ніжних і ласкавих слів, Любов просто вміла дарувати спокій.

Коли Кохання кричало: «Я не проживу без тебе!», Любов, тихо помираючи, відпускала на сво-

боду.

Коли Кохання безсило билося в істериці, вимагаючи взаємності, Любов проводила безсонні

ночі біля лікарняного ліжка, ні на що не зважаючи.

Коли Кохання, дивлячись в постаріле зів’яле лице, відвернулося, і, жаліючи себе, розтануло, як

сніг, залишивши душу назавжди, Любов залишилась, вдихаючи життя в холодні посинілі губи.

Я тут безсила, - сказала Смерть, тихо танучи слідом за Коханням.

Чому ж так відбувається? – запитав молоденький Ангел у старого, сповненого мудрістю Анге-

ла, зазираючи з цікавістю у сповнену Любов’ю душу.

Все просто, - відповів Старий Ангел, який на своєму віку бачив мільйони людських душ. - Все просто. Коли народилося

Кохання – засяяла нова яскрава зірка, даруючи красу і радість всім навколо. Коли народилася Любов – посміхнувся Бог. А

посміхається він, повірте, не так часто.

Лікуємось молитвою Молитва про дружбу

Ісусе, Ти був найвірнішим прияте-

лем Своїх учнів та апостолів. Ти

ділив з ними всі їхні радощі й пе-

чалі; все робив задля них. Ти, Бо-

же, був їхнім Господом і Вчите-

лем і став їм слугою; мив їм ноги і

за них пішов на смерть. Навчи

мене, Ісусе, що таке справжня

дружба і братерство. Навчи мене

бути вірним і добрим другом. Дай

мені, Спасителю, серце правдиве,

добрі наміри, руку допомоги, щире слово. Керуй моїми друзями та

колегами, щоб ми допомагали один одному в доброму та уникали

злого, Тобі подобалися і стали гідними Тебе, Ісусе. Амінь.

Святкуємо іменини Свята мучениця Юліанія (Уляна) - донька язичника. Потай прийняла святе

Хрещення. Свята відмовилась від шлюбу з чоловіком-язичником, за що була жо-

рстоко покарана. Загинула мученицькою смертю.

Іменини: 3 січня

Святий Степан —перший з мучеників. Оскаржений фальшивими свідками, він

мужньо визнає християнську віру. Через це його виводять за місто й закидають

камінням. Як Христос, так і він перед смертю молиться за своїх ворогів. У його

мучеництві бере участь юнак Савл, пізніше — апостол Павло. Святий Степан пер-

ший після Христового вознесіння віддав життя за Христа. Тому він має почесний

титул першого мученика.

Іменини: 9 січня

Підготувала Ксеня Солоденька

Подорожуємо святими місцями

Церква Архистратига Михаїла у Боянці Дерев’яна церква Святого архистратига Михаїла, розташована у центрі с.Боянець, збудована у 1840 р. на місці поперед-

ньої, також дерев`яної. Реставрована у 1897 році. На жаль, сьогодні не існує дерев`яної дзвіниці, яка стояла біля входу на

церковне подвір`я. На північ від храму розташований цвинтар. З 1946 до 1989 р. храм був закритий. Боянецька церква

відома чудотворним образом Серця Христового, якого після реставрації у Львівському історичному музеї 24 квітня 2005

р. повернули на первісне місце. Ікону в 1900 р. намалював у Кракові василіанин Мар’ян Шурма. За переказами, під час

Першої світової війни, коли через с.Боянець проходив фронт, було важко поранено

австрійського офіцера. Попросив водити його щодня до церви, а тільки-но йому полег-

шало, він щодня сам приходив на милицях до храму. Тут він щиро молився біля образа

Христа, обіцяючи віддячити, якщо одужає. Сталося диво: чоловік став на власні ноги і,

залишивши у храмі милиці, повернувся додому. Приїхавши сюди в міжвоєнний час,

він привіз зі собою на знак подяки два маленькі платинові сердечка і власноруч прикрі-

пив їх біля руки Ісуса Христа, яка вказувала на серце. Ще до закриття церкви 1946 року

милиці солдата і сердечка зникли. У 1973 році радянська влада вивезла ікону без жод-

них документів. Того часу церква не діяла, і образ вилучили як такий, що ніде не зна-

читься. Декілька років поспіль мешканці села безрезультатно розшукували вивезений з

їхнього храму образ.Аж у 1999 році вірні випадково побачили святий образ у бічному

вівтарі Домініканського костелу м.Львова, що є частиною музею історії релігії. До Музею історії релігії він потрапив із

Львівського історичного музею. Навесні 2005 року образ Серця Христового був переданий Боянецькій громаді УГКЦ.

Урочисте перенесення образу відбулося на Квітну неділю того року при великому здвизі духовенства і вірних з Боянця і

околиць. Відновили ікону відомі реставратори Галина та Петро Скоп. Особливе почитання чудотворного образу Серця

Христового – третя п'ятниця по Зісланні Святого Духа, коли звідусіль прибувають потребуючі ласки і зцілення.

Ксеня Солоденька