Репортаж з камери СІЗО: куди ховають телефони та заточки

Джерелом віри та надії є істина!

“Кожен повинен зробити для себе вибір”

ЧС – 2018: результати першого раундустор. 3 стор. 4-5 стор. 8

№ 22-23 / 3376-3377 ПОНЕДІЛОК, 25 ЧЕРВНЯ 2018 РОКУ © Закон і обов’язок zio@kvs.gov.ua

Пізнай істину, і вона зробить тебе вільним.

“Ми вдячні “Альян-су громадського здоров’я” (Alliance for Public Health), який поставив в Україну 3 автоматичні мікробіо-логічні аналізатори BD BACTEC MGIT 320”, – сказав заступник Міністра юстиції Денис Чернишов. Прилади призначені для швидкого та точного діа-гностування туберкульозу. Два з них будуть встанов-лені в установах виконан-ня покарань, а один – у філії Луганського проти-туберкульозного диспан-серу в Лисичанську.

Також надійшли зап-частини для проведення технічного обслуговуван-ня існуючого обладнан-ня BD BACTEC MGIT 960/320.c.

Дякуємо!

ПРАВО НА ПОВАГУ!19 червня Головне територіальне управління

юстиції у місті Києві спільно із громадськими організаціями провело соціальну акцію до Міжна-родного дня боротьби із сексуальним насильством в умовах конфлікту #ЯМАЮПРАВО_НА_ПОВАГУ!

Фактично кожна війна у світі супроводжуєть-ся сексуальним насильством. У деяких випадках зґвалтування стають чи не найбільш поширеним способом знущання над беззахисними цивільними людьми та полоненими. За даними Світової орга-нізації охорони здоров’я кожна третя жінка (35%) у світі протягом свого життя зазнає фізичного чи сексуального насилля від свого інтимного парт-нера або сексуального насилля від іншої людини. Кияни та гості столиці мали нагоду взяти участь у майстер-класі із самооборони від працівників Національної поліції. Адже у час розгортання кон-фліктної ситуації на території рідної країни відчуття небезпеки та соціальної несправедливості особливо загострюється.

Заступник Міністра юстиції України Денис Чернишов зауважив, що у Міністерстві юстиції нульова толерантність до такого явища, як “на-сильство”. І найгірше, що насилля буває не тільки на війні, а й на мирних територіях, за зачиненими дверима власних помешкань. Міністерство юстиції активно реалізує національний правопросвітниць-кий проект “Я МАЮ ПРАВО!” та розробило Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, яким передбачено дієві механізми захисту від домашнього насильства: заборону перебувати в місці спільного проживання (пере-бування); усунення перешкод у користуванні май-ном потерпілою особою; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборону наближатися на визначену відстань до місць проживання (пере-бування), навчання, роботи, інших місць відвіду-вання постраждалої особи; заборону особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, переслідувати її, спілкуватися з нею; заборону вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою.

Очільник столичної юстиції Станіслав Куцен-ко наголосив, що в Україні 43% жінок хоча б раз у житті зіштовхувалися зі спробами сексуального насилля і 20% жінок зазнавали фізичного насилля з боку свого партнера. Наразі в Кримінальному кодексі України розрізняють п’ять злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи. Це – зґвалтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153); примушування до вступу в статевий зв’язок (ст. 154); статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155) ; розбещення неповно-літніх (ст. 156).

Психологи із громадської організації “Ла Страда-Україна” провели мотивуючі психоло-гічні тренінги, щоб кожен міг дати належну відсіч та знав, як поводитись у разі такої над-звичайної ситуації. Адже сексуальне насиль-

ство – це не тільки зґвалтування, а й насильне оголення та багато іншого.“Дуже велика проблема – сексуальне насильство, як у будь-якому воєнно-

му конфлікті, про нього не хочуть говорити ні жінки, ні чоловіки. Вони готові розповісти про найстрашніші тортури, а про це вони мовчать. У лютому 2017 року місія ООН із моніторингу за дотриманням прав людини в Україні опублі-кувала доповідь про сексуальне насильство в зоні конфлікту: з березня 2014 по січень 2017 року було зафіксовано понад 200 випадків зґвалтування – як жінок, так і чоловіків. Це відбувалося і на непідконтрольних Україні територіях, і на підконтрольній нам території”, – зауважила представник “Ла Страда-Україна”.

Увагу приділили не тільки дорослим, а й дітям, задля того, щоб вберегти їх від такого ганебного явища. Також співробітники столичної юстиції розповіли про реалізацію правопросвітницького проекту “Я МАЮ ПРАВО!” та надали правову консультацію учасникам акції.

Зокрема, розповіли, як діяти у разі домашнього насильства, хто несе за це відповідальність та куди звертатись за безкоштовним адвокатом для захисту прав у суді.

Наш кор.

Чекає на допомогу начальник державної уста-нови “Дніпровська УВК №4” полковник внутріш-ньої служби Киянець С.А., який на теперішній час знаходиться у важкому стані. Лікування потребує великих матеріальних за-трат. Просимо за наявної можливості надати посиль-ну матеріальну допомогу, бо будь-яке зволікання у проведенні лікування за-грожує його життю.

Реквізити для за-р а ху в а н н я ко ш т і в : банк отримувач: ТОФ АТ “Ощадбанк”; ра-ху н о к от р и м у в ач а : 29099300402862 Код: 09305480; МФО: 305482; призначення платежу: п/р 26250501410310 Кия-нець С.А.; р/к 5167-8099-9805-7568, матеріальна допомога на лікування.

Допоможімо разом!

Мотивації до змін

№ 22-23 / 3376-3377 ПОНЕДІЛОК, 25 ЧЕРВНЯ 2018 РОКУ стор. 2У СЛУЖБІ

Шановні медпрацівники!

За тисячі років іс-нування людства у світі так і не з’явилося більш гуманного покликан-ня, ніж ваше! Протягом поколінь, не жаліючи зусиль, ви незмінно зна-ходитесь на сторожі люд-ських життів, прийма-ючи на себе важкий тягар людського болю!

Не кожному під силу впоратися із цим завданням, а відтак – кожного з вас без пере-більшення можна назва-ти “обраним” – і Богом, і людьми! Ми пишаємося вами, вашим професіо-налізмом та відвагою! Ми високо цінуємо вашу працю та вдячні вам за кожен день відданості. Тож у День вашого про-фесійного свята дозволь-те мені від щирого серця привітати кожного з вас та від душі побажати вам всього найсвітлішого та найдобрішого, що є у нашому світі! Ви гідні того, аби віддана любов та подароване добро поверталися до вас сто-рицею!

Заступник Міністра юстиції

Денис ЧЕРНИШОВ

Зі святом!

11 червня 2018 року в загальноосвітній вечірній школі при Державній установі “Кам’янська виправна колонія №101” шес-теро засуджених отримали довгоочікуване

Отримали атестати

15 червня 2018 року засуджені до довіч-ного позбавлення волі державної установи “Темнівська виправна колонія №100” Північ-но-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції розпочали підготовку до участі у Всеукраїнському твор-чому конкурсі “Арт-Примирення”.

Творчий конкурс “Арт-Примирення”, організатором якого є громадська організація “Союз “Золотий Вік України”, проводиться

вже котрий рік поспіль. З числа засуджених до довічного позбавлення волі п’ять чолові-ків постійно приймають участь у конкурсі і неодноразово ставали його переможцями. Наразі вони малюють картини та пишуть вірші.

За словами начальника установи Олега Найдьонова, участь засуджених до довічного позбавлення волі у конкурсах дає можли-вість їм реалізовуватись та розвивати свої здібності.

свідоцтво про базову загальну середню освіту. Багато ув’язнених, потрапивши в непрості життєві обставини, бачать у здобутті освіти чи не єдиний шанс повер-

нутися на волю із надією на правослухняне життя.

“Звичайно, після закінчення термі-ну покарання у кожного із засуджених складеться нове життя. Але вже сьогодні багато з них планують вступити до вищих і середньо-технічних навчальних закладів і, як кажуть, почати життя з чистого аркуша”, – говорить заступник начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи з засудженими Сергій Ткач.

Педагогічний колектив також приві-тав своїх вихованців та побажав вибрати вірний шлях, зуміти змінити свою долю і надалі ніколи більше не робити нічого такого, що могло б знову привести їх на лаву підсудних.

По завершенні урочистостей відбу-лася нарада педагогічного колективу та керівництва установи, на якій були роз-глянуті питання підготовки до 2018-2019 навчального року, зміцнення матеріально-технічної та методичної бази навчального закладу, пріоритетні напрями співпраці між освітянами та пенітенціаріями.

Наш кор.

Засуджені готуються до конкурсу

За результатами участі у процедурі державних закупівель, організованої Міністерством оборони України, державне підприємство “Підприємство Бер-дянської виправної колонії №77” Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації на умовах підряду протягом квітня-червня 2018 року виконувало замов-лення по виготовленню виробу “малопомітна пере-шкода типу МЗП” для потреб Збройних Сил України.

Для своєчасного виконання замовлення Міністер-ства оборони України до виготовлення “малопомітної перешкоди” на підприємстві було вжито ряд заходів щодо належної підготовки устаткування і виробничих приміщень для своєчасного і якісного виготовлення “малопомітної перешкоди типу МЗП”, були сформо-вані бригади з числа засуджених, які з ентузіазмом і патріотичними почуттями виконували доручену їм справу. Вищевказане надало змогу підприємству при-йняти безпосередню участь у підвищенні обороноздат-ності країни, а також створити нові робочі місця для засуджених та додатково працевлаштувати 64 особи.

На теперішній час замовлення виконано в по-вному обсязі. Підприємством було виготовлено 1035 комплектів “малопомітної перешкоди” на суму 2095,5 тис. грн для потреб військовослужбовців Збройних Сил України.

Замовлення виконали

№ 22-23 / 3376-3377 ПОНЕДІЛОК, 25 ЧЕРВНЯ 2018 РОКУстор. 3 НА ВАРТІ

Телефон у вареній картоплі, дріжджі в пакеті з цукром, зарядний пристрій в банці з варенням – у таких сховках знаходять заборонені речі чи не щодня в ув’язнених. Єдине, чого не знаходили в Хмельницькому СІЗО за останні півтора десятка років, – вибухівку чи боєприпаси. Всі інші забо-ронені речі – в повному асортименті.

Сьогодні наша розповідь про те, як від-бувають обшуки і що знаходять співробітники ізолятора в камерах.

Щоб уникнути порушень, охоронці прово-дять обшуки в камерах щодня. Цього разу в каме-рі, де перебуває п’ять ув’язнених жінок, шукати довго не довелося, хоч зазвичай витрачають на такий обшук до 40 хвилин.

Вивівши всіх із камери і провівши особистий огляд, охоронці взялися за саму камеру. Ліжка та особисті речі виявилися “чистими”. А ось баночка з варенням виявилася з “начинкою”. Знайшовши в ній зарядний пристрій, незабаром відліпили з-під ослінчика і сам телефон.

“Під час вибіркового обшуку було виявлено та вилучено такі заборонені предмети, як мобіль-ний телефон та зарядний пристрій до нього, які знаходилися в місцях загального користування, – каже черговий помічник начальника Хмель-ницького слідчого ізолятора старший лейтенант Віталій Ковальчук. – Мобільний телефон був під лавкою для сидіння, а зарядний пристрій – в банці з варенням”.

Оскільки все знайдене в місцях загального користування, то встановити власника не завжди просто, але охоронці й тут знаходять можливості. Самі ж ув’язнені, роблячи сховки подалі від себе, намагаються уникнути покарання.

“Якщо особа неодноразово зберігала заборо-нені предмети, то вона буде поміщена в карцер.

Репортаж з камери СІЗО: куди ховають телефони та заточки

Вилучили майже 9 тис. літрів браги

Протягом січня-травня 2018 року в установах виконання покарань вилучено 5,4 тис. мобільних телефонів, 6,4 тис. гривень, 563 літри спиртних на-поїв та понад 8,6 тис. літрів браги.

За 5 місяців 2018 року в установах виконання покарань проведено більше 120 тисяч обшуків. В зонах, що охороняються, вилучено 5 418 мобіль-них телефонів, 6 418 гривень, 563 літри спиртних напоїв, 8 632 літри продуктів бродіння, 44 грами наркотичних засобів. Окрім цього, вилучено 3218 колюче-ріжучих предметів.

При спробі доставки до зон, що охороняються, вилучено майже 230 тисяч гривень, в середньому по 500 гривень. Також намагалися 995 разів пере-дати мобільні телефони загальною кількістю 2 883 одиниці.

Більше 1000 літрів спиртних напоїв було ви-лучено в посилках, передачах та шляхом перекидів, більше 3,5 кілограмів вилучено наркотичних засобів. Основними каналами надходження заборонених предметів залишаються перекиди через огорожу на периметр зони, що охороняється, посилки та переда-чі. Також заборонені предмети вилучаються під час прибуття засуджених до установи виконання пока-рань та слідчих ізоляторів з ізоляторів тимчасового тримання та судів. Крім того, торік затримано 339 громадян та 547 засуджених, причетних до каналів доставки заборонених предметів.

Станом на червень порушено 27 кримінальних проваджень щодо працівників Державної криміналь-но-виконавчої служби, які намагалися доставити заборонені предмети до зон, що охороняються.

Після кожного обшуку проводиться службове розслідування з метою виявлення каналу передачі заборонених предметів, за результатами якого ув’язнені будуть притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Якщо встановимо, що були причетні співробітники, значить, будуть і співро-бітники притягнуті до певної відповідальності”, – запевняє заступник начальника з виховної і соціально-психологічної роботи Хмельницького СІЗО підполковник Вадим Остапюк.

Наступний обшук в чоловічій камері був “урожайнішим”. Окремі її мешканці далеко не перший рік перебувають під слідством, отже і фантазії у них більше. Заточка, саморобний електронагрівач, телефон із зарядкою – все це відібрано охоронцями вже вкотре. І знову – в місцях загального користування.

Як розповідає Остапюк, примудряються ховати навіть в мило: розрізають навпіл, роблять порожнину, потім зліплюють частини мила ра-зом. Запихають заборонені предмети в лавку для сидіння. В стінах видовбують дірки, які потім замащують хлібом.

“Ув’язнені постійно вдосконалюються в цьому напряму, і ми маємо за ними встигати і робимо все для того, щоб знаходити ці заборонені предмети”, – резюмує полковник.

Як зазначають робітники СІЗО, останнім часом почастішали доправки забороненого добра з посилками від “Нової пошти”. Та це вдається виявити швидко, при догляді. Самі ж ув’язнені не коментують нічого і до обшуків ставляться геть спокійно.

Загалом обшуки в камерах влаштовуються не рідше, ніж раз на місяць, але є ще вибіркові і позапланові перевірки. Кожен день вибірково обшукується декілька камер.

У пошуках забороненого

19 червня 2018 року завдяки професійним та вмілим діям співробітників державної установи “Хар-ківська установа виконання покарань № 27” Північ-но-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Мініс-терства юстиції було попереджено спробу доставки заборонених предметів до зони, що охороняється.

Так, під час догляду передачі, яка надійшла ув’язненому Д. від громадянина С., в пакеті з цукром було виявлено 11 кристалоподібних елементів білого кольору, схожих на наркотичні. За фактом вилучення невідомої речовини були складені відповідні мате-ріали та повідомлено до Новобаварського відділу поліції ГУНП в Харківській області для подальшого ухвалення рішення згідно з вимогами чинного за-конодавства України.

Натомість працівниками оперативного відділу Вінницької виправної колонії №86 Центрально-За-хідного міжрегіонального управління з питань ви-конання кримінальних покарань та пробації спільно із співробітниками УПН ГУНП у Вінницькій області під час проведення оперативно-розшукових захо-дів біля основної огорожі Вінницької ВК №86 був зупинений громадянин К., мешканець м. Вінниці. Під час огляду речей з його поліетиленового пакета виявлено та вилучено п’ять поліетиленових згорт-ків із речовиною рослинного походження зеленого кольору в подрібненому стані, десять пігулок білого кольору, фольговий згорток із речовиною рожевого кольору, 100 грн, один мобільний телефон та заряд-ний пристрій до нього, який затриманий мав намір перекинути через основну огорожу виправної колонії на територію зони, що охороняється.

Вилучення задокументовано слідчо-оператив-ною групою Вінницького УНП ГУНП у Вінницькій області.

№ 22-23 / 3376-3377 ПОНЕДІЛОК, 25 ЧЕРВНЯ 2018 РОКУ стор. 4ПРО ГОЛОВНЕ

Спеціальний доповідач ООН з питання катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів по-водження Нільс Мельцер уперше побував в Україні.

За 12 днів він проінспектував місця несвободи на окупованих українських територіях і пенітенці-арні установи в інших частинах держави.

– Пане Мельцер, як змінилася ситуація з дотриманням прав людини, випадками катувань в Україні впродовж останнього року? Два роки тому заступник Верховного комісара ООН з прав людини Кейт Гілмор зазначала, що 70% зафіксо-ваних випадків порушення прав людини в Україні становлять катування, незаконні затримання та погане поводження з ув’язненими. Причому більшість порушень здійснювали співробітники СБУ та поліцейські. Яка тенденція тепер?

– Мої спостереження обмежені тільки тими двома тижнями, які ми тут провели. Звісно, я прочитав попередній звіт, готуючись до візиту. Я слухав осіб, які перебували в місцях несвободи раніше, вони мені розповідали, як було тоді. Мушу сказати, що після 2016 року випадків нелюдського ставлення, катувань на території, контрольованій владою України, значно поменшало. Між 2014-м і 2016-м була досить поширена практика незакон-них тримань під вартою, нелюдського ставлення, але відтоді ситуація з цим поліпшилася. Так чи інакше, дуже багато людей скаржаться на тортури, неналежне ставлення саме під час перебування в поліції. Це свіжі, актуальніші заяви. Найбільше я саме переживаю за це.

– Із чим пов’язані тортури в поліції?– Як я розумію, випадки неналежного став-

лення або тортур бувають переважно безпосеред-ньо під час затримання, а також під час допиту в поліції. Їхня мета — вибити якусь інформацію або зізнання. І МВС, і Нацполіцію я дуже критикував за це раніше. Вони доклали чимало зусиль, щоб “вичистити” цю систему, зокрема, систему три-мання осіб під вартою. Тепер намагаються уникати випадків, коли поліція, яка затримує осіб, ще й поміщає їх у кімнати попереднього затримання. Цього вже майже немає.

Я хочу подякувати органам влади України за те, що вони запровадили цю зміну. Ми відвідали деякі відділення поліції різного рівня в різних місцях. Нам показували зачинені й опломбовані колишні КПЗ. Крім того, ми підняли журнали обліку і побачили за записами, що менш ніж за 24 години вони доправляють затриманих осіб із цього відділку до районного, наприклад, а потім звідти так само швидко – до ІТТ. Щодо неналеж-ного ставлення, то в ІТТ ситуація вже більш-менш нормальна.

Але заяви про неналежне ставлення сто-суються саме затримання – до того, як людину офіційно беруть під варту і реєструють її в жур-налі. А це може тривати три дні й більше. Коли людину тримають не офіційно в камері у відділку поліції, а десь у підвалі або навіть у кабінетах слідчих, оперативників, там можуть застосовувати серйозні побиття та катування. Для катування ви-користовують електрошокери, людей підвішують у наручниках. Навіть 14-літні чітко описали, як ви-конувалася щодо них ця процедура. Розповідали й про те, що на голову вдягали поліетиленові пакети, замотували липкою стрічкою на шиї, аби зробити придушення. Крім того, бували ще й усні погрози: насильства, побиття, сексуального насильства. За-звичай це були тільки погрози.

– Чи можливо викорінити цю ланку кату-вань, які застосовуються до моменту офіційного затримання? Як це зробити?

– Думаю, можна. Але поліція сама мусить серйозно поставитися до цього питання. Зокрема,

Нільс Мельцер: “Кожен повинен зробити для себе вибір”

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю

тут може допомогти персонал місць тримання, куди люди прибувають і перебувають, наприклад, перші три дні. Коли їх поміщають у такі місця, там відбувається медогляд. Важливо, щоб лікарі, які його проводять, були незалежними, неупередже-ними, належним чином підготовленими та навче-ними документувати сліди тортур і неналежного ставлення.

– Чи існує механізм, який дозволяє ефектив-но фіксувати сліди тортур? Чи потрібно впро-ваджувати Стамбульський протокол в Україні?

– Стамбульський протокол – просто інстру-мент. Його можна використати, але тут головне на-віть не він, а бажання, воля це робити, а також щоб був певний контроль і нагляд за впровадженням. Я особисто переглядав медкарту одного з ув’язнених, який повідомляв, що його три дні катували. У місце відбування покарання він прибув зі струсом мозку, на обличчі були видимі травми. Він сказав, що лікар під час медогляду сфотографував його травми. У медкарті дати ніби сходилися, коли він був поміщений у це місце тримання, була навіть довідка від лікаря, що під час медичного огляду зафіксували травми. Лікар також написав, що сам ув’язнений не зміг пояснити, звідки отримав такі травми. Ув’язнений повідомив, що так сказати йому веліли в поліції, інакше він буде покараний.

А ось фотографії, які робив той лікар, зникли. У картці збереглася тільки фотографія, яку роблять біля стіни під час поміщення. Дуже маленька й поганої якості, але сліди побиття на обличчі було видно. Наш судмедексперт підтвердив, що це збі-гається з описом особи, яка заявляла про побиття.

Все було зроблено начебто правильно, проте фотографії зникли. У зв’язку з цим багато важить переведення підпорядкування тюремної медицини

з системи МВС і Мін’юсту під МОЗ. Тепер вони мають законодавчу вимогу інформувати місцевого прокурора про ті речі, які документували. Нова структура – Державне бюро розслідувань – згодом має запрацювати так, як ми про це говоримо. Це – про бік слідства.

Слід згадати також про менталітет і ставлен-ня з боку поліцейських. Важливо, щоб ефектив-ність їхньої діяльності не оцінювали за плановими показниками. Це відбувається не тільки тут: полі-цейські затримали когось на вулиці, слідчий при-мусив його зізнатися в усіх злочинах, які він на той час мав у себе на столі й розслідував. Чим більш амбіційний поліцейський, який хоче отримати під-вищення, тим більш упереджено він ставитиметься й застосовуватиме катування, тим частіше з його боку фіксуватиметься неналежне ставлення. Тому потрібно відходити від цієї планової мотивації.

– За статтею “катування” в Україні роз-глядається не більше семи справ на рік, а ЄСПЛ виносить сотні рішень, у яких доводить, що в країні не існує ефективної системи розсліду-вань випадків катувань. Як це подолати? Чи є в України шанс побудувати ефективну систему розслідувань? Що для цього слід робити?

– Врешті-решт самі люди мусять вирішити, що їм потрібно: хто ми є, хто повинен нас пред-ставляти, яка система в нас має бути. Система, яка дозволяє таку безкарність, завтра може торкнутися нас і наших дітей. І захисту від неї вже не буде. Тож кожен повинен зробити для себе вибір.

– Із якими складнощами Ви зіштовхнулися, коли їздили на окуповані території?

– Найбільша складність – отримати доступ у місця позбавлення волі, доступ до ув’язнених і можливість поспілкуватися з ними конфіденційно.

№ 22-23 / 3376-3377 ПОНЕДІЛОК, 25 ЧЕРВНЯ 2018 РОКУстор. 5 ПРО ГОЛОВНЕ

АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’ЮНа територію я заїхав, але домовитися про зустріч із де-факто владою було дуже важко. В останній момент, уже перед від’їздом, ми змогли зустрітися з так званим місцевим омбудсменом у Донецьку, де-факто влада в Луганську підтвердила зустріч із місцевим “омбудсменом” і де-факто міністром закордонних справ. У Донецьку під час відвідин СІЗО зустрівся із “заступником голови пенітенці-арної служби”. Але я там не зустрічався ні з ким такого рівня, через кого можна було би вплинути на зміни в системі.

Дар’я Морозова (“омбудсмен ДНР”. – Т.К.) намагалася якось сприяти моєму візиту. Але вона робила те, що їй дозволили. Їй дозволили пустити мене в СІЗО й дати можливість поспілкуватися з чотирма ув’язненими – це були саме хлопці зі ЗСУ. Але вони самі вибрали, куди мені піти і з ким говорити. Це суперечило моїм робочим методам і завадило мені зробити об’єктивну оцінку, оцінити ставлення до ув’язнених, а вони, відповідно, не змогли вільно зі мною поговорити.

Я 20 років їжджу такими місцями, зокрема, країнами, що переживають збройний конфлікт. Навіть без розмови з ув’язненими я вже можу від-чути тамтешню атмосферу, що там відбувається. Поведінка ув’язнених, персоналу – багато про що говорить.

У Луганську взагалі дуже репресивна систе-ма. Коли хтось заходить, ув’язнені стоять по стійці струнко. Ти заходиш як відвідувач – і дві тисячі контингенту завмирають. Вони мусять стояти об-личчям до стіни з руками за спиною. Це стосується й неповнолітніх – 15–16-річних.

– Чи є якісь цифри щодо кількості україн-ських військових там?

– Я не можу сказати. Говорив тільки з чотир-ма військовими ЗСУ. Там була група з шести, їх тримали разом в одній камері. Я міг зайти й по-дивитися на умови в цій камері, але їх тримають окремо від інших, вони не знають, скільки інших ще є. В установі, яку я відвідував, мені називали загальну кількість засуджених та ув’язнених. Я не знаю, хто з них військовий, а хто ні.

– Чи можна дати оцінку, в якому стані перебувають люди в місцях несвободи на окупо-ваних територіях?

– Треба все-таки розмежовувати Донецьк і Луганськ. Стисло про Луганськ я б сказав: дуже репресивна система, всі залякані. Я говорив із тими, що звільнилися звідти і вже перебувають на території, підконтрольній владі, – всі вони під-твердили мої враження. Їм влаштовують “маски-шоу”, свавільно б’ють ув’язнених і засуджених. Насильницький і репресивний режим. Я дивився на ознаки недоїдання і не побачив цього, як не побачив і відкритих виразок. Усі, звісно, мали стомлений вигляд. Це не недоїдання, з медичної точки зору, а виснаження.

– Чи були спроби потрапити в Крим?– Перед прибуттям сюди я попросив владу

України дати дозвіл на поїздку в Крим, мені його дали. Звернувся в РФ – вони сказали, що можна. Та оскільки, на їхнє переконання, Крим – їхня територія, уточнили, що це неможливо зробити в контексті візиту до України – тільки в контексті офіційного візиту до РФ. Тому я не зміг відвідати Крим під час цього візиту. Я спілкувався з потер-пілими. Вони кажуть, що до них ставилися нена-лежним, нелюдським чином (після анексії Криму). Це випливає з джерел інформації, які в мене були.

– Як Ви змогли отримати цю інформацію?– Зустрічався з потерпілими в Києві. Вони

розповідали особисті історії, інколи вже досить давні. Отримати свіжу картину й актуальну інфор-мацію стосовно того, що там зараз відбувається, дуже важко.

– А як щодо Донецька?– Режим суворий, однак не такий репре-

сивний. Заходиш у камеру, – вони вільно стоять, говорять. Охоронець із нами також був, але все відбувалося не так агресивно. Система дуже су-

вора, говорити з ними без свідків я не міг. Щодо фізичних умов тримання (харчування, доступ до медицини) – то базове забезпечення є. Я би не сказав, що воно якось дуже відрізняється від ту-тешнього забезпечення. Ми й тут бачили колонії та корпуси вкрай занедбані, але ніхто не скаржився на неналежне ставлення з боку режимного пер-соналу, охоронців. Переважно – на поліцію, СБУ. Наприклад, як представники СБУ вивозили з місця тримання, допитували і повертали назад.

– До речі, про “таємні тюрми”. Делегація підкомітету ООН з питань запобігання кату-ванням призупиняла свій візит в Україну через недопуск в управління СБУ в Краматорську та Маріуполі. Глава Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіона Фрейзер заявляла, що неофіційні місця позбавлення волі є в Харкові, Запоріжжі, Маріуполі та Краматорську. Чи змі-нилася, на Вашу думку, ситуація з “таємними” місцями несвободи в Україні?

– Ми зустрічалися з керівництвом СБУ, саме вони й заявили, що таких місць уже немає. Але про мій візит попередньо було оголошено. Вони знали, що я прибуду, одразу сказали: “Ви можете походити всюди на наші об’єкти, повідкривати, ми Вам усе покажемо, – там нічого немає”.

– У яких містах Ви побували?– У Києві, Одесі, Харкові, Старобільську,

Краматорську, Бахмуті. Ми не відвідували міст на заході України, бо відчували, що гостріші про-блеми – у східній частині. Ми також не заходили в місцеві управління СБУ й не відчиняли дверей на поверхах, не інспектували. Я розумів, що ми там нічого не знайдемо. Для мене основне джерело інформації – особи, які звільнилися або яких пере-вели в офіційні місця тримання з неофіційних. Ніх-то нам не заявляв, що після 2016 року когось десь тримали в якихось місцях тримання СБУ. Говори-ли, що якісь невідомі десь тримали декілька днів, поки вони не погоджувалися визнати вину. Потім цих людей висаджували десь на вулиці, а вже через кілька хвилин їх забирала СБУ й офіційно везла на допит. Чи це збіг? Не думаю. Тобто методи в них еволюціонують. Заяв про такі порушення стає все менше. На мою особисту думку, цю проблему вже більш-менш вирішено.

– При цьому на п’ятому році війни на за-конодавчому рівні не вирішено проблеми затри-мання СБУ людей і того, що з ними робити далі. Чи є якийсь міжнародний досвід щодо порядку затримання в умовах військового конфлікту?

– Американський Сенатський комітет під-готував звіт про практики, які застосовувало ЦРУ. Не хочу виглядати тут песимістом, але я відвідував багато місць, які перебувають під контролем служб безпеки і де все відбувається в ситуації збройного конфлікту. Практика неофіційних тримань під вартою дуже поширена і в інших країнах. Коли немає належного контролю й нагляду за службами та силами безпеки, таке трапляється постійно. Це не суто українська проблема, а загальнолюдська.

Надзвичайно важливо забезпечити ефектив-ний нагляд і контроль над діяльністю Служби безпеки, щоб вона не перетворилися на незалежну силу в кордонах держави.

– Чи зустрічалися Ви з новопризначеним омбудсменом, яку не підтримали правозахисні організації через непрозорість процедури обран-ня? За словами правозахисних організацій, саме через її небажання працювати з громадськістю наразі під загрозою існування Національного пре-вентивного механізму.

– Так, зустрічалися, а також із попереднім омбудсменом уже в іншому статусі, з моніторами від громадянського суспільства. Я був вражений системою “Омбудсман +”. Крім того, я поділився своєю думкою з новим омбудсменом і пояснив їй, що важливо підтримати функціонування цієї системи й надалі. Я також повідомив про це в Мін’юсті представникам МВС та інших структур. Сказав, що зазначена система – взірцева на між-

народному рівні. Її існування – досить рідкісний феномен, його треба підтримувати.

Я заохочував нового омбудсмена прискорити процес відбору, акредитації моніторів для продо-вження роботи. Вона пояснила, що акредитація, видана попереднім омбудсменом, недійсна, треба видати її персоналу нову акредитацію. Я не можу коментувати якісь внутрішні мотиви процесу пе-реакредитації, але якщо не продовжити функціо-нування цієї системи, для України це означатиме серйозну втрату.

– Як Ви оцінюєте ситуацію з правами не-повнолітніх засуджених?

– В Україні я був шокований, що неповноліт-ніх, 14–18-річних, тримають в одній будівлі СІЗО з дорослим населенням.

Є окремі колонії для малолітніх, але досудове слідство може тривати дуже довго, відповідно не-повнолітні можуть чотири-п’ять років проводити в установі, яка сконструйована для тримання до-рослого населення. Всі ці СІЗО мають дуже заста-рілу інфраструктуру і відбивають менталітет ХІХ століття: товстелезні стіни, ґрати, маленькі вікна, важкі металеві двері. Дуже репресивне середовище для неповнолітніх.

У мене не склалося враження, що ставлення до них – нелюдське, але умови, як на їхній вік, – неналежні. Ми також були у приймальнику-роз-подільнику, яким керує Нацполіція. Раніше, як нам пояснили, таких було більше, тепер – тільки три. Один із них, у Харкові, ми й відвідали. На той мо-мент там не було дітей, але вони сказали, що за рік через них проходить приблизно від семи до дев’яти дітей. Також застаріла система, коли дітьми-втіка-чами з родин, із інтернатів займається саме поліція.

Сам центр досить добре організований, із нормальними умовами для тримання дітей. Як нам пояснили, діти перебувають там буквально днів два, недовго. Але це структура, якою не мусить управляти поліція, так не повинно бути.

Моя рекомендація для влади полягає в тому, щоб, наскільки це можливо, в цю систему кри-мінального правосуддя дітей навіть не заводили. Позбавлення волі має бути крайньою мірою. Крім того, їх необхідно утримувати в окремих устано-вах. Найбільше шокований я заявами малолітніх, що до них неналежним чином ставилася поліція, досить жорстоко.

– Коли буде оприлюднено Ваш звіт і які за-гальні рекомендації можна зробити щодо окупо-ваних і не окупованих територій?

– Попередні результати ми вже передали вла-ді, була прес-конференція. Крім того, попередні результати і спостереження буде опубліковано на моєму веб-сайті. Далі працюватимемо над повно-цінним звітом. Влада зможе зреагувати на те, що я напишу. Вже в березні винесемо цей звіт і реакцію влади України на нього на засідання Ради ООН із прав людини.

Але в повному звіті ми не будемо порушувати нових питань, яких не порушували в попередньо-му. Рекомендації, по суті, залишаться ті ж самі. Основна рекомендація для влади – вжити заходів, щоб припинити неофіційне тримання під вартою. І те, що я вже сказав стосовно неповнолітніх: щоб влада заохочувала суддів, суддівські органи влади максимально, наскільки це можна, обирати альтер-нативне покарання замість поміщення під варту.

Де-факто владу на окупованих територіях за-кликаю дозволити міжнародні моніторингові візити міжнародних організацій у відповідні установи. Це означає безперешкодний доступ до всіх установ, до всіх засуджених, ув’язнених і забезпечення повної конфіденційності бесід.

Тетяна КУРМАНОВА,“ДТ”

№ 22-23 / 3376-3377 ПОНЕДІЛОК, 25 ЧЕРВНЯ 2018 РОКУ стор. 6АКЦЕНТИ

ПРОЕКТ “Заради життя”Міністерство юстиції України висловлює по-

дяку та високо оцінює допомогу Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в організації на-дання медичної допомоги в установах Державної кримінально-виконавчої служби України. Про це заявив заступник Міністра юстиції України Де-нис Чернишов під час Національної конференції партнерів проекту “Заради життя”, присвяченого виробленню спільного плану дій для боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом та гепатитом в уста-новах виконання покарань.

Як зазначив Денис Чернишов, проект “Заради життя” наразі є надзвичайно актуальним, адже під час діалогу з міжнародними партнерами порушу-ються такі проблемні питання системи охорони здоров’я ДКВС України, як неукомплектованість штатів, низька професійна підготовка кадрів, застаріла матеріально-технічна база установ ви-конання покарань та закладів охорони здоров’я, низьке фінансове забезпечення медичних пра-цівників.

“Однією з оперативних цілей реформи пені-тенціарної системи є дотримання права людини шляхом створення умов поводження та утримання відповідно до міжнародних стандартів. На вико-нання розпорядження Кабінету Міністрів України утворено ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України”. Функ-ціонування Центру надасть змогу протестувати медичний персонал, вивести працівників із під-порядкування адміністраціям установ, керуватися в своїй роботі суто професійними рішеннями, що безпосередньо має вплинути на якість надання медичної допомоги, а також не дозволить адмі-ністрації установ приховати можливі нещасні випадки в установах виконання покарань”, – на-голосив Денис Чернишов.

За словами заступника Міністра юстиції, на сьогодні до системи охорони здоров’я установ ДКВС України входять: 108 медико-санітарних частин, 4 фельдшерські пункти, 10 багатопро-фільних лікарень (з них одна – психіатричного спрямування) та 8 туберкульозних лікарень.

З метою удосконалення нормативно-правової бази з питань організації медичної допомоги засу-дженим та особам, узятим під варту, та приведення її до міжнародних рекомендацій спільним наказом Мін’юсту та МОЗ України було внесено зміни до “Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби Украї-

ни із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту” та до “Порядку організації надання медичної допо-моги засудженим до позбавлення волі”.

Зазначені зміни, як повідомив Денис Черни-шов, стосуються обов’язкової фіксації тілесних ушкоджень та повідомлення про них відповідним посадовим особам та органам; проведення огляду засуджених та осіб, узятих під варту, медичним працівником поза межами чутності і (якщо ме-дичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості немедичного персоналу; вільного вибору лікаря; конфіденційності доступу до медичної документа-ції; надання психіатричної допомоги засудженим відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу”; звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за хворобою.

Протягом 2017 року через електронну систему “ProZorro” відбулися закупівлі загально-соматич-них, протитуберкульозних та антиретровірусних лікарських засобів для установ ДКВС України.

“Для установ ДКВС України Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією поставив лікарських засобів та виробів

медичного призначення на суму 22,2 млн грн. Таким чином, в установах виконання покарань ДКВС України на 100% забезпечена потреба в АРВ препаратах для лікування ВІЛ-інфікованих засуджених та для лікування чутливого тубер-кульозу, на 26% – для лікування осіб, хворих на мультирезистентний туберкульоз”, – резюмував заступник Міністра юстиції.

За підтримки проекту “Заради життя” в Мико-лаєві, Одесі, Херсоні та Маріуполі вже успішно функціонують чотири консультативні кабінети для правопорушників.

Проект “Заради життя” здійснюється в Україні організацією PATH, головними завданнями якого є розширення існуючого комплексного пакета послуг з виявлення ВІЛ, туберкульозу (включа-ючи резистентні форми) і вірусного гепатиту С і лікування людей, які мають ці хвороби та перебу-вають у слідчих ізоляторах і місцях ув’язнення, а також забезпечення надання їм відповідних послуг після звільнення. Проект “Заради життя” також підтримуватиме надання послуг службі пробації, створивши консультативні кімнати у 12 центрах. Наразі чотири таких кабінети консультування вже успішно функціонують в Миколаєві, Одесі, Херсоні та Маріуполі.

Показники захворюваності на ВІЛ, туберку-льоз та вірусний гепатит С в Україні є одними з найвищих в Європі. Зокрема, поширеність ВІЛ, туберкульозу та вірусного гепатиту С серед осіб, які перебувають або відбули покарання у місцях позбавлення волі, є втричі вищою, ніж серед за-гального населення України.

Створення проекту стало необхідним кроком у боротьбі з поширенням ВІЛ, ТБ та гепатиту С серед людей, що перебувають у закладах пенітен-ціарної системи та в органах пробації України.

Старт проекту став можливим завдяки фінансу-ванню Надзвичайної ініціативи Президента США із надання допомоги у боротьбі з ВІЛ/СНІДом (PEPFAR) та Агентства США з Міжнародного розвитку (USAID).

Планується, що діяльність проекту охопить 35,000 ув’язнених у 81 установі (центрах досудо-вого ув’язнення, в’язницях та центрах пробації) в одинадцяти областях України: Одеській, Мико-лаївській, Херсонській, Дніпропетровській, За-порізькій, Полтавській, Київській, Чернігівській, Черкаській та Кіровоградській, а також у місті Києві та підконтрольних Уряду України терито-ріях Донецької області.

Юлія СЕРЕДА

№ 22-23 / 3376-3377 ПОНЕДІЛОК, 25 ЧЕРВНЯ 2018 РОКУстор. 7 ВИТОКИ

ДУХОВНІСТЬ

22 травня 1911 року, Санкт-Петербург. У своїй лабораторії вчений Борис Розінг демонструє мож-ливості сконструйованого ним електронно-про-меневого приладу – кінескопа. На екрані – прості геометричні фігури. Тоді ще ніхто не знав, що так почалася ера телебачення. За кілька років до цього Розінг подав заявку на свій винахід “Спосіб електричного передавання зображень на відстані” в патентні відомства відразу трьох країн: Росії, Великобританії і Німеччини. Дістав три патенти і натхненно працював над винаходом.

Лише у травні 1911-го Розінгу вдалося до-сягнути прийому зображень простих фігур за до-помогою кінескопа. Для перетворення світлового зображення в електрострум вчений застосував фотоелемент власної конструкції. Розінг викорис-товував оптичну систему, подібну до фотографіч-ної, доповнивши її дзеркалами, що обертаються.

Збудував також електромагнітний прилад – котушку. А у 1912 році Розінг розробив усі осно-вні елементи майбутніх чорно-білих телевізійних трубок. Цей винахід зробив ученого всесвітньо відомим, його патент було визнано й у США. Але подальшій науковій роботі Бориса Розінга завади-ли спочатку Перша світова війна, потім революція.

У 1931 році вченого заарештували у так званій “справі академіків” – “за фінансову допо-могу контрреволюціонерам” (насправді професор просто позичив гроші своєму приятелеві, також репресованому науковцю). Через 2 роки 63-річний Розінг помер.

А ось його найкращому учневі й учаснику перших експериментів з телебаченням Володи-миру Зворикіну пощастило більше. У 1919-му він емігрував у США, де продовжив експерименти з передавання світлових зображень на відстані. У 1929-му він розробив високовакуумну телевізійну

Історія ТБ. Як син відомого українського поета-революціонера долучився до створення телевізора

прийомну трубку (оновлений кінескоп), у 1930-му очолив лабораторію електроніки в новаторській компанії RCA (Radio Corporation of America), яка вклала у розроблення телебачення 50 мільйонів доларів.

У 1931-му Зворикін завершив конструк-цію електронно-світлової трубки – передавача, розв’язав проблему передавання кольорів. Цього ж року відбулася і перша пробна телетрансляція. У 1932-му році у Нью-Йорку була встановлена перша телестанція, а заводи корпорації RCA розпочали виробництво перших телевізорів.

У 1933-му (власне, цього року у СРСР по-мирав від крововиливу в мозок репресований про-фесор Розінг) Зворикін на сесії Американського товариства радіоінженерів виступив із доповіддю: “Іконоскоп – сучасний варіант електричного ока”. Пройде ще 18 років – і у США буде створено сис-тему кольорового телебачення, а у 1956-му буде записано першу телепередачу...

Важко сказати, чи були б утілені в життя ідеї Розінга і Зворикіна, якби цьому не посприяв американець Девід Сарнов. У 1912 році 21-річний Сарнов працював зв’язківцем у “Компанії без-дротового телеграфа Марконі”. Це він першим прийняв радіотелеграму про катастрофу лайнера “Титанік” і упродовж трьох діб підтримував з’язок із рятувальниками, по суті, здійснював радіоке-рування операцією. Після цього Сарнов стрімко пішов угору кар’єрною драбиною. У 1922-му він вже був віце-президентом радіокорпорації RCA (Radio Corporation of America) і запросив на роботу Володимира Зворикіна. Далі саме під керівни-цтвом Сарнова було знято перший телевізійний художній фільм, згодом розроблялися кольорове, кабельне телебачення.

Не всі знають, що, крім Бориса Розінга, над винаходом телебачення працювали й інші науков-ці. Так, 9 листопада 1925 року винахідник Борис Грабовський (син відомого українського поета-революціонера Павла Грабовського), захоплений ідеєю праць Бориса Розінга в галузі електронної телескопії, подав документи на патентування електронного телебачення (без використання електромеханічних, рухомих елементів). Патент № 5592 був отриманий 30 червня 1928 року. А 26 липня та 4 серпня 1928 року у Ташкенті відбулась публічна демонстрація повністю електронного, безпровідного телебачення. На екрані приймаль-ної трубки люди спостерігали рухомі зображення пішоходів, трамвая, що перетинав площу... Але влада визнала прилад Бориса Грабовського без-перспективним.

Над темою на початку 30-х років минулого століття майже одночасно працювали також угор-ський, мексиканський та кілька американських вчених. Однак справжнім проривом у техніці першого телебачення вважається винахід Бориса Розінга.

Ірина КОНТОРСЬКИХ

Розпочалася Петрівка: головні правила

та особливості першого літнього посту

Цьогорiч Петрів піст триватиме 38 днів і традиційно завершиться святом верховних апостолiв Петра i Павла, яке вiдзначаємо 12 липня.

Цікаво, що цей апостольський піст щороку має різну тривалість: від найкоротшого – 8 днів до найдовшого – 42 дні.

Докладніше розповідає Михайло Сивак, проректор православної богословської академії УПЦ КП:

– З якого часу вiдомий Петрiвський пiст?– Ще з перших віків християнства. Про

нього говорить апостол Павло, коли згадує, що після Зішестя Святого Духа, готуючись до проповіді, апостоли перебували в пості та молитві. Iдея встановлення цього посту – надолужити пiст тим, хто не змiг з рiзних причин постити перед Пасхою або хто гiдно вiдбув пiст перед Великоднем, але знову з допомогою посту хоче увiйти в ритм духовної боротьби з власними грiхами. Піст триває до дня пам’ятi святих апостолiв Петра i Павла, оскiльки постатi цих святих апостолiв та їхня пам’ять особливо шанувалися у всiй християнськiй Римськiй iмперiї. Тому з часом цей пiст став називатися апостольським.

– Чому Петрівка не має усталеної кількості днів для постування?

– Це пов’язано з тим, що її початок залежить від дати Великодня, від якого відраховується і день П’ятидесятниці.

– Наскiльки строгий цей пiст?– В усі дні дозволено споживати рибу та

олію, а на свята чи в неділю – невелику кількість вина і деякі продукти тваринного походження (яйця, молоко можна, м’ясо – ні). У Петрів піст не проводять вінчання у храмах. Та піст – це, насамперед, боротьба з гріхами та пристрастями, гартування волі та життя в любові. У цей час потрібно більше молитися та перебувати на богослужіннях. Істина ось у цьому жарті: “У піст головне – не їсти одне одного!” А Святитель Афанасiй Великий говорить: “Пiст хвороби лiкує, бiсiв проганяє, лукавi помисли видаляє i серце робить чистим”.

Олена КОВАЛЬСЬКА

Борис Розінг

№ 22-23 / 3376-3377 ПОНЕДІЛОК, 25 ЧЕРВНЯ 2018 РОКУ стор. 8

ЧС – 2018: РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРШОГО РАУНДУ

СПОРТ

Перший тур Чемпіонату світу позаду – шість днів світової першості пролетіли непомітно, і на-став час перших підсумків. 38 голів, сенсаційна поразка Німеччини, хороший перфоманс Ронал-ду і система VAR. Виділяємо найліпше, що уже сталося на ЧС – 2018.

Найкраща збірна: ІспаніяНезважаючи на те, що іспанці не виграли по-

єдинку стартового турніру, вони показали хорошу гру, і заміна тренера перед самим ЧС – 2018 на них ніяким чином не відобразилася. Враховуючи пока-заний футбол, швидкість роботи з м’ячем, тактичну виручку і підбір футболістів, іспанці показали най-сильнішу гру першого туру.

Також варто відзначити Мексику, яка тактично обіграла Німеччину, а вінгер мексиканців Ірвінг Лосано став відкриттям туру, “розтерзавши” правий фланг оборони німців.

Гравець туру: Кріштіану Роналду

Зробити хет-трік у матчі чемпіонату світу – дорогого вартує, а забити три голи у поєдинку з одним з найголовніших фаворитів Мундіалю – ще цінніше. Як іспанці не намагалися, зупинити цього вечора Кріштіану Роналду їм не вдалося. Він був просто нестримний!

Матч туру: Португалія – Іспанія

Тут все досить вочевидь. Захопливий сюжет, битва двох грандів, гідних один одного, і, звичайно,

ЗАКОН І ОБОВ’ЯЗОК. Головний редактор Юрій МАСЛАК. Свідоцтво про реєстрацію КВ №9609 від 21.02.2005р. Ціна договірна. Адреса редакції: 04050, м. Київ-50, вул. Ме льни кова, 81, Телефони: 481-05-33/факс; 207-34-26; е-mail: zio@kvs.gov.uaФінансові реквізити: рахунок ГД ДКВСУ, с/р №35222275099332 в ГУДКСУ в м. Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 41220556. Свідоцтво платника ПДВ №200062177. Інд. под. № 085650026068. Передплатний індекс 23102.Наклад: 31275. Замовлення № 1412. ТОВ “Європейський інститут державного управління та аудиту”, 1278, Київська обл, Києво-Святошинський район, с. Пет рівське, вул. Київська, 36. По договору №64-к-18 від 2 травня 2018 р.

Талон-замовленнявід працівників на друге півріччя 2018 року

в кількості ____ примірників;

від засуджених на друге півріччя 2018 року в кількості ____ примірників.

Газету просимо надсилати за адресою: ________________________________________________________

Сума ___________ перерахована на рахунок “Генераль-ної дирекції ДКВС України” (р/р 31253275299332 банк

ГУДКСУ у місті Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 41220556).

Доручення (авізо) №___ від “___”________201__ року.Начальник установи ___________________________Головний бухгалтер_____________________________ М.П.

(повна поштова адреса та індекс відправника)

(6 міс.)

(6 міс.)

ПЕРЕДПЛАТА-2018

шість забитих м’ячів – що може бути краще для вболівальників.

Гол туру: Феліппе Коутіньйо

Перший тур Чемпіонату світу порадував ба-гатьма красивими голами, але гол бразильця Коу-тіньйо все ж таки виділяється. 26-літній півзахисник шикарно пробив із-за межі штрафного майданчика, а м’яч після його вистрілу дугою вдарився в штангу і залетів у “дев’ятку” воріт збірної Швейцарії.

Пас туру: Кевін Де Брейне.Бельгія очікувано розгромила Панаму у стар-

товому турі завдяки дублю Лукаку. Особливо варто виділити другий гол бельгійців і чудовий пас зо-внішньою стороною стопи від Кевіна Де Брейне на Ромелу. Форвард МЮ не мав права не реалізувати в гол такий шедевр.

Розчарування туру: Уругвай

Багато записаних фаворитів у першому турі

не змогли отримати перемогу. Німеччина по ділу уступила міцній мексиканській збірній; Аргентина з незабитим пенальті Мессі не зуміла обіграти Іс-ландію; бразильці не змогли переломити супротив Швейцарії.

Але розчарувала збірна, яка зуміла виграти свій матч. Уругвай майже 70 хвилин незрозуміло чим займався на футбольному полі, а Суарес з Кавані просто “грали дурня” на полі. Якби не захисник Хіменес і його гол наприкінці гри, то могла б бути втрата очків у поєдинку з Єгиптом.

Так, під кінець зустрічі Уругвай “включився” і зумів “додушити” африканців, але в цілому гра “не-бесно-блакитних” залишила не найкращі враження.

Невдаха туру: Азіз Бахаддуз

І вкотре на цю номінацію вистачає претен-дентів – Мессі не забивав пенальті, хоча й був най-активнішим в Аргентини, Крихов’як незрозумілим чином віддав пас Щенсному, що привело до другого гола Сенегалу, а колумбієць Карлос Санчес вже на третій хвилині залишив свою команду у меншості і привів пенальті в її ворота.

Але ми виділимо Азіза Бахаддуза. До 95-ої хвилини зустрічі Марокко-Іран на табло горіли нулі, при цьому, що марокканці виглядали симпатичніше. Але за останні 20 хвилин форвард африканської команди не в той момент опинився не в тому місці і відзначився негарним автоголом. Результат – об-разлива поразка в ендшпилі.

Скандал туру: Никола Калинич

Неочікуваний скандал виник у хорватської збірної і в його епіцентрі екс-гравець “Дніпра” Никола Калинич. На 85-й хвилині матчу з Нігерією він відмовився виходити на заміну замість Маріо Манджукича, пославшись на травму спини. Тре-нер Златко Далич, недовго думаючи, вигнав того з команди: “Якщо ти не готовий грати, то ти нам тут не потрібний”.

Відвідуваність туруРосійський чемпіонат світу поки що не може

зібрати аншлаги, і на кожному з матчів стартового туру були вільні місця. Але якщо в Москві і Пітері вони не кидалися у вічі, то поєдинок Єгипет – Уругвай в Єкатеринбурзі став одним з найгірших у відвідуваності в історії ЧС.

Дивлячись на картинку зустрічі за рахунок центральних трибун, здавалося, ніби це не Чем-піонат світу, а поєдинок чемпіонату Росії. ФІФА навіть провела розслідування, але виявилося, що квитки були розкуплені і їхні власники просто не прийшли на матч.

ІнноваціїУ 16-ти іграх першого кола було поставлено 9

пенальті. Така кількість, насамперед, пояснюється введеною системою відеоповторів, яка себе по-вністю виправдовує. Поки футболісти не завжди розуміють, в яких випадках арбітр користується відеоповторами, та й самі судді не завжди прагнуть звернутися до технологій, але спірних рішень, які впливають на результат, стало значно менше.

Збірна туруВоротар: Гільєрмо Очоа (Мексика). Захисники:

Хосе Хіменес (Уругвай), Андреас Гранквіст (Шве-ція), Олександр Коларов (Сербія). Напівзахисники: Еден Азар (Бельгія), Іско (Іспания), Олександр Головін (Росія), Коутіньйо (Бразилія), Нападники: Криштіану Роналду (Португалія), Ірвинг Лосано (Мексика), Ромелу Лукаку (Бельгія).

Віталій ВОЛОДЬКО, iSport.ua