28 квітня 2016 року №17 (19199)

vechirniykiev.com.ua

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

Зручна програмастор. 10-16

110 років з киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

стор. 18

Це сталося за 10 років до ката-строфи, – розповідає настоятель храму отець Микола. – У грозовому небі з’явився силует жінки. Хвилини дві-три він то був, то зникав. Я бачив, як жін-ка перехрестила двома руками нашу церкву, а потім з неба посипався полин. Старожили вірять, що полин, який упав на землю 1976 року, був своєрідним по-передженням Богородиці про майбутню жахливу катастрофу на ЧАЕС.

Киянка Яна Коваль стала «Заслуженим учителем України»

ТБВолодимир Яворівський: «Щербицький ніколи б не одважився говорити Горбачову, що треба виселяти Київ»

У середній загальноосвітній школі №35 за сприяння народ-ного депутата України Олек-сандра Третьякова та за під-тримки Святошинської районної державної адміністрації відбувся фінал відбірних районних зма-гань «Тато, мама, я – спортивна сім’я».

Спортивний вікенд у Святошині

Ікони рятують від радіації

Стор. 7 Стор. 21

Стор. 20

Продовження теми на стор. 2

Як визначали найспортивніші сім’ї та переможців чемпіонату з акробатики

Про секрети професії педагога – у матеріалі «ВК»Свято-Іллінська церква – єдиний храм, який діє в Зоні відчуження Чорнобильської АЕС

Цього року травневий Київ радує затишком та красою. Чисті, впорядковані двори, вулиці. На Співочому полі – яскраві килими тюльпанів, а на Софійській – стільки неймовірних пасхальних яєць,що аж дух захоплює. Вони чи не вперше «гостю-ють» на цьому історичному майданчику. Нині тут – пи-санковий рай просто неба. Напередодні Вербної неді-лі відкрився VI Всеукраїн-ський фестиваль писанок. Цьогоріч презентовано рекордну кількість особли-вих великодніх яєць – 374. Також є колекції маленьких крашанок, мальованок і дряпанок з усієї України. Писанки милують око різноманітними орнамен-тами, цікавою символікою, тематичним національним розписом. Умільці викорис-тали у своїй творчості не лише багату палітру фарб, а й вовну, органзу й навіть… корки.

Фото Олексія ІВАНОВА

Ці писанки – як живі істоти, вони дарують нам свою енергію

кур’єр «ВК»2 Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

факт

«Суд унеможливив перепро-даж землі під сквером Небес-ної Сотні. Щойно задоволено клопотання прокуратури та КМДА», – заявив керівник апа-рату Київської міськдержадміні-страції Володимир Бондаренко. – Позиція міста чітка – жодного будівництва у Сквері Небесної Сотні не буде. Ми повернемо цю землю у власність громади». Володимир Бондаренко нагадав, що з 2007 року цю землю кілька разів перепродавали.

цифра

Цього року столиця очікує

збільшення кількості іноземних

туристів до 1,3 мільйона.

Дорогі друзі!

Щиро вітаю вас зі святом Воскресіння Господнього!

Цього дня всі ми радіємо пе-ремозі добра над злом, життя над смертю. Тож даруймо одне

одному підтримку й радість, бережімо наші традиції та

змінюймо життя навколо, при-крашаючи своє місто, дбаючи про нашу країну, її незалеж-

ність і процвітання. Адже Великдень – це день

єднання. І, попри всі труднощі, перепони на шляху, я вірю,

що разом ми все подолаємо. Треба вірити в себе, у людей,

які поруч, у свою країну! Я бажаю вам миру, родинно-го затишку, світлих думок та гідних учинків. І віри, котра

надає сил і рішучості. Христос Воскрес! Добро та

справедливість переможуть! Світлих вам свят!

Ваш Віталій КличКо

Директором Департаменту транспортної інфраструкту-ри призначено Сергія Майзеля. Він очолював комунальне підприємство «Київпастранс» з серпня 2014 до квітня 2016 року. У столиці можуть створити наглядові ради комунальних підприємств. Про це йшлося на засіданні постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розви-тку. Даний проект рішення дозволить усунути посадових осіб державної виконавчої влади від управління комунальними підприємствами, створити механізми захисту КП від політич-ного втручання, а також забезпечити прозорість та підзвітність їхньої діяльності в інтересах територіальної громади.

АБЗАЦ

На Софійській мені пощастило: почула, як про свою писанку цікаво розповідає майстриня. Зна-йомлюся. Це відома писанкарка з Київщини Олеся Токарська.

Протягом більш ніж 15 років пані Олеся створила кілька тисяч пи-санок. Її роботи експонувалися на міжнародних виставках, вони є в приватних колекціях у США, Ка-наді, Німеччині, Франції, Бразилії й навіть Монголії. Мисткиня каже, що такі проекти дуже потрібні, бо відроджують правічні традиції писанкарства. Адже писанки зав-жди були невід’ємним атрибутом великодніх свят. Такі фестивалі сприяють популяризації україн-ських традицій, виховують у дітей повагу до національної культури, історії нашого народу.

«До цього фестивалю готувалася з особливим трепетом, – ділиться майстриня. – Розмальовувати таке велике яйце довелося вперше. Думала, які ж орнаменти, яку тему обрати. А потім вирішила поєднати на писанці всі улюблені елементи. Тут ви бачите і мій віночок, і руш-ник, і лелек, і сонечко, і щасливу закохану пару з діточками на тлі українських пейзажів. Тобто було багато місця для образів, симво-ліки, щоб передати красу рідної землі».

Пані Олеся готується до май-стер-класу з виготовлення тра-диційної писанки, довкола зби-раються зацікавлені дівчатка і хлопчаки, чимало дорослих. Усі,

а це не лише кияни, а й гості сто-лиці, бажають долучитися до цієї таїни, традиційного українського мистецтва – воскового розпису на натуральній шкаралупі яйця. Пи-сачки, віск, фарби і, звісно, творча уява допоможуть створити писан-кове диво.

На стенді майстрині багато пи-санок, кожна з яких захоплює до-вершеною технікою, композицією, поєднанням кольорів. Пані Оле-ся розповідає, що для створення писанок потрібно знати не лише техніку виконання, а й історію та певну магію цього давнього мис-тецтва. Майстриня каже, що вчора під час майстер-класу тонкощі писанкарства опановувала англо-мовна полячка. Вона залишилася задоволеною й повезла писанку з українським орнаментом до Вар-шави. До речі, нинішній фестиваль відвідав посол Японії з дружиною. Приємно, що згодом колекція пи-санок помандрує світом. А одне з великодніх яєць поїде до Ватикану як подарунок Папі Римському.

Студенти Національного медичного університету імені О.Богомольця Артур Якущенко й Ірина Ситник роблять світлину на тлі писанки із зображенням дзвіниці Софійського собору:

«Уже сфотографувалися, ма-буть, біля двадцяти писанок. Це дивовижні витвори мистецтва, вибрати найкращу вкрай складно. Найбільше сподобалася писанка «Інь і янь». Вельми оригінальною є писанка із дзвіницею Софій-

ського собору: складається вра-ження, що на фоні храму писанка його віддзеркалює. Ми шукаємо писанку із Сумщини, бо звідтіля родом. Вражає, що художники зуміли вишукано передати у своїх роботах особливості кожного регі-ону, його колористику, візерунки. Подивіться, на цій площі митці відкривають нам усю Україну. Фестиваль створює великодній настрій. На свята поїдемо додо-му, підемо до церкви, посвятимо паску й, може, встигнемо роз-малювати писанки».

Киянин Борис Хмара прийшов помилуватися писанками з дру-жиною Оленою та сином-першо-класником Олександром:

«Дуже сподобалася писанка «Царство ночі та дня». Гадаю, сьогодні вдома спробуємо роз-малювати свої писанки й у неділю посвятимо їх у церкві разом із паскою».

Студентки Національного уні-верситету державної податкової

служби України Марина Лузан із Кіровоградщини та Ганна Дрозд із Рівненської області приїхали з Ірпеня після лекцій у виші:

«Хочемо побачити вироби зем-ляків. У шкільних гуртках малюва-ли писанки, тепер після побаченого на Софійській площі приїдемо додому й намалюємо свої писанки до свята».

Майбутній психолог Інеса також сповнена приємних вражень:

«Сподобалося чимало робіт. Особливо класичний орнамент, що цікавить мене з дитинства. Сама роблю дряпанки, багато читаю про писанки. Такі фестивалі на-дихають на нові ідеї, допомагають знайти щось цікаве, поглянути з іншого ракурсу. Мені здається, що ці писанки – як живі істоти, вони дарують нам свою енергію. Треба лише прислухатися».

Прислухаймося! І на душі стане світліше…

Світлана КоВАлЬоВА

Писанки – як живі істоти, вони дарують нам свою енергію

ПОДІЯ

реалії

Незважаючи на те, що уряд не заклав у бюджет грошей на за-безпечення житлом чорнобильців, столична влада профінансувала цю програму за кошти міського бюджету. До 30-х роковин Чорно-бильської катастрофи місто надало чорнобильцям 10 нових квартир. За рахунок міської програми «Турбота. Назустріч киянам» столична влада надає одноразову адресну допо-могу для дітей-інвалідів, сиріт, вдів, а також інших осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. Цю допомогу на суму 16,1 млн гривень отримають 53 тисячі людей.

Журналіст готовий вести ток-шоу в ефірі ТРК «Київ»

Журналісту Савіку Шустеру, який має громадянство Канади, анулю-вали дозвіл на роботу в Україні. Київський центр зайнятості позба-вив телеведучого

права працювати в нашій державі через нібито «недійсну довідку про несудимість».

Президент Петро Порошенко мину-лого вівторка висловив сподівання, що інцидент із телеведучим Савіком Шустером буде вичерпаний у найко-ротший термін.

Сам Шустер заявив, що розпочинає голодування, яке триватиме доти, доки йому не повернуть право працювати в Україні.

Тим часом у вівторок мер Києва Ві-талій Кличко запропонував популярному телеведучому вести програму на теле-каналі «Київ». Про це очільник столиці повідомив на своїй сторінці у Фейсбуку:

«Я вважаю, те, що роблять із Саві-ком Шустером, неправильним, м’яко

кажучи. Оскільки Савік заявив, що поки продовжить виходити в ефір, в якості підтримки запропонував йому трансляцію його ток-шоу і на теле-каналі «Київ».

Як розповіла «Вечірці» директор те-лекомпанії «Київ» Світлана Криворуч-ко, ідею мера на телеканалі підтриму-ють. «Співпраця із Савіком Шустером, звичайно ж, буде лише величезним плюсом для нашого каналу, – вважає пані Світлана. – Тому і редакційна рада, і колектив телекомпанії віта-ють цю ідею і вважають її чудовою. Щоправда ми не проводили поки що перемовин із Савіком Шустером щодо нашої співпраці».

Учора в коментарі «Вечірці» Савік Шустер повідомив, що пропозицією Віталія Кличка зацікавився. «Мені при-ємно було почути про це, тому я не тільки готовий сьогодні розглянути пропозицію про співпрацю, а готовий співпрацювати зі столичною теле-компанією. Але поки що конкретних пропозицій я ні від кого не отриму-вав»,  – розповів Савік Шустер.

Віталій КУРІННиЙ

ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ

СИТУАЦІЯ

Cавік Шустер зацікавився пропозицією Віталія Кличка

Перевірять законність будівництваПостійна комісія Київради з питань містобудування, архітек-тури та землекористування розглянула одне із гострих питань Татарки.

– До мене звернулися мешканці мікрорайону Татарка з громадською ініціативою про розірвання договору оренди з не-сумлінним забудовником на Половецькій, 4, – розповів депутат Київради Дмитро Банас. – Тут уже багато років існує занедбана зелена зона, її частково огородили будівельним парканом, але будівництво запланованого об’єкта так і не розпочалося. Ба більше, під час вивчення питання з’ясувалося, що набуття прав на цю ділянку відбулося непрозоро, з грубими порушеннями законодавства. А тому про зведення багатоповерхівки не може бути мови.

Депутати профільної комісії вирішили створити робочу групу, яка вивчить ситуацію, що склалася на Половецькій, 4. Пропонуєть-ся на місці незаконної забудови створити сквер.

Фото Олексія ІВАНОВА

Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199) кур’єр «ВК» 3

Фото Ольги ЩЕРБИЦЬКОЇ

Ірина: – Вважаю, що подолати ко-рупцію можна лише разом. Громадяни України мають зробити так,

щоб не давати хабарів. А право-охоронці, судді мають зробити все можливе, щоб подолати ганебну систему. Злодій повинен сидіти у в’язниці.

Марина, студентка: – Ми, пере-січні люди, нічого не зможемо змі-нити. Може,

хіба що років через 50.

Максим, студент: – Думаю, країна почне змінюватися років через 10–15. А поки що корупція –

скрізь і всюди. У кожному виші. І в нашому також.

Євген: – Потрібно змінювати менталітет дітей. Роз-повідати їм, показувати, пояснювати.

Діти повинні жити і в чесному, і в нечесному світі. Своїх дітей я буду виховувати саме так. Ви бачили хоч одну людину, яка має гроші чи владу, щоб вона була ще й чесною? Мені таких зустрічати поки що не доводилося. Дорос-лих змінити не можна, їх уже не переробиш. Адже все довкола будується і базується на обмані. А діти – як тісто. І що з них виліпиш, те й буде.

Олеся, педагог: – За укра-їнських критичних умов бороти-ся з корупцію можливо

лише методами гласності, від-критості та доступності інфор-мації. А за відсутності в Україні правового і громадянського суспільства поки що єдиним на-дійним методом такої боротьби може стати публічне поширення інформації про корупцію. І якщо так станеться, владі «януковичів» буде дуже непросто ухилитися від реагування на неї. Можливо, варто спочатку створити у со-ціальній мережі щось на зразок антикорупційних інформаційних дощок, на яких публічно поши-рювати всю оперативну інфор-

мацію про факти корупції та інші зловживання в Україні. І всі вони мають бути взяті під пильний народний контроль української громадськості.

Володимир: – Щоб подо-лати коруп-цію, потрібно мати політич-ну волю. Коли рука тягнеть-ся взяти, то

для того, щоб заборонити цей природний імпульс, потрібно або мати сильний страх, або якусь іншу заборону. Або – сильну волю.

Марія, молода мама: – Подолати корупцію? Можна. Але дуже важко. Люди звикли

до того, що можна і треба обходи-ти правильні шляхи. Інакше нічого не доб’єшся і не отримаєш. Гроші перемагають усе! І відкривають усі двері. А якщо хочемо проти цього боротися, тоді це необхідно робити всім разом. Я думаю, що спочатку потрібно перестати давати хабарі. Хоча навіть не уявляю, як можна інакше. Особливо, якщо це по-трібно для блага і здоров’я твоєї дитини.

Олександр: – Необхідно чітко до-тримуватися – законів. І насамперед – державі, усім її інституціям.

А хабарів я не даю. По-перше, принципово, а по-друге, мені в житті не доводилося з таким стикатися. Я – технар. І цим усе сказано.

Світлана, працівниця Києво-Печерської лаври: – Варто почи-нати вихован-ня із самісінь-

кого дитинства. Малюка в дитсадок веде мама і дає виховательці шоколадку. А дитина все бачить і розуміє. Можновладці поступово розберуться самі – поки не витра-тять усі наші гроші. Вдячність має межу, а корупція – ні. Необхідно прийняти закон про націоналіза-цію та повернути всі підприємства й установи державі. Коли не буде приватного бізнесу, тоді, напевне, і корупції не буде.

опитування провела Наталя ПлоХоТНЮК

Фото Григорія КУБлАНоВА

Яким чином кияни можуть сприяти в подоланні корупції?

ОПИТУВАННЯ

ВЕЧІРНІЙ ДЗВІНОК

За три тури до фінішу чемпіонату столичне «Динамо» достроково стало переможцем. Це сталося після того, як «Шахтар» у нелег-кому для себе матчі зіграв унічию з одеським «Чорноморцем» – 1:1, а кияни, у свою чергу, мінімально переграли полтавську «Ворсклу» – 1:0. Таким чином «біло-сині» другий рік поспіль (уперше з 2004 року) здобули першість.

Кажуть, що в результатах коман-ди завжди винен (або не винен) тренер. Прихід у «Динамо» на тре-нерську посаду Сергія Реброва два роки тому багато хто з при-хильників киян сприйняв досить скептично: мовляв, дуже молодий, а отже, недосвідчений. До того ж його попередник Олег Блохін був авторитетом для футболістів, а Ребров лише нещодавно завершив професійну кар’єру. Утім, резуль-тати команди більш ніж перекон-ливі: два чемпіонські звання, два виграні Кубки України, ¼ фіналу Ліги Європи та вихід у плей-оф Ліги чемпіонів – уперше за 17 років.

«Вечірка» зателефонувала на-ставнику динамівців і поставила кілька запитань.

– Пане Сергію, це ваше друге чемпіонське звання. Ставати вдруге чемпіоном було склад-ніше?

– Не можу оцінити. Торіш-нє чемпіонство було першим у моїй тренерській кар’єрі. Звісно, бракувало досвіду, тому я дуже вдячний хлопцям, які виконували всі мої вказівки. Щодо другого чемпіонства, то сезон був справді важким. Перше коло ми пройшли на рівних з нашим головним кон-курентом «Шахтарем». Особливо некомфортно почувалися після поразки в матчі проти «гірників» – 0:3. Утім, мушу визнати, той програш став для нас своєрідним каталізатором, і з того часу ми не програвали…

– Уже цієї неділі на матч проти «Шахтаря» ви вийдете як чемпіони. Чи не заважати-ме вашим гравцям недостатня мотивація в цій грі?

– Я про це думав, коли мене обливали шампанським у роз-дягальні… Однак навіть тоді, у святковій ейфорії, хлопці під-ходили до мене й казали: тепер

ми просто зобов’язані перемогти «Шахтар». Можу вас запевнити, що всі без винятку футболісти, навіть з ушкодженнями, чекають на цю гру. Ми всі хочемо реабілітуватися перед уболівальниками за поразку в першому колі, для когось ця гра буде останнім шансом заявити про себе тренерському штабу збірної України.

– Ви вже маєте два чемпіон-ські звання. Чи проміняли б одне

з них на можливість зіграти у фіналі Ліги чемпіонів?

– Для чого щось міняти? Усе в цьому житті закономірне. Ти багато працюєш – є результат, недостатньо – у тебе нуль. Звісно, зіграти у фіналі Ліги чемпіонів було б непогано. Однак зіграти для мене замало, моя мета – перемагати.

– Ви – молодий тренер. Чи є у вас взірець серед футбольних тренерів?

– Із сучасних тренерів не можу когось вирізнити. Я не знаю, які в них методи роботи. Ви ж не запи-туєте в когось, як вам опікуватися своєю сім’єю. Так і в тренерській роботі – кожен іде своєю дорогою, і все настає з досвідом. Звісно, щось із порад моїх колишніх на-ставників я застосовую. Й у «Вест Хемі», й у «Фенербахче», і в «Рубіні» було багато чого повчитись у їхніх керманичів. Проте найбільше я працював із Валерієм Лобанов-ським, тому більшість методик перейняв у нього.

олександр ПиРлиК

«Динамо» – чемпіон! Під керівництвом Сергія Реброва київський клуб забезпечив собі найвищий щабель у прем’єр-лізі чемпіонату України

Під пильним оком Антикорупційної ради опини-лися Центри адміністративних послуг (ЦНАП). Причиною тому стали суттєві недоліки в роботі цих установ, що призводить до значних корупцій-них ризиків.

Перші з нині діючих шести ЦНАПів відкрилися у грудні 2015 року, проте й досі не мають ні єдиної впорядкованої системи роботи, ні переліку послуг.

Концепція розвитку системи надання адміні-стративних послуг на розгляд до міської адміні-страції мала бути надіслана ще до 1 лютого, проте цей процес затягнувся. Відповідні документи нарешті були отримані 13 квітня та, як вияви-лось, деякі райони просто надали… застарілий варіант проекту, зазначалося під час засідання Антикорупційної ради.

За словами мера Віталія Кличка, будь-яке затя-гування процесу розбудови нової системи надання послуг такими Центрами слід розцінювати як са-ботаж або злочин.

– Відсутність затвердженого переліку адміністра-тивних послуг – це пряме порушення законодав-ства, відхилення від термінів надання послуг – це вимагання хабаря, – зауважив Віталій Кличко під час засідання Антикорупційної ради. – Ми маємо з’ясувати, у чому полягає основна проблема: якщо в небажанні або невмінні когось із чиновників пра-цювати, то нехай вони йдуть відпочивати.

Під час засідання Антикорупційної ради затвер-дили першочергові заходи щодо реформування системи надання адміністративних послуг у Києві.

Ганна РЕДЬКА

НА КОНТРОЛІ

Центри адмінпослуг чекає реформа

ЦІКАВО

«Динамо» поставило рекорд за кількістю виграшних матчів поспіль – 12 (серія триває). Лише у двох матчах «Динамо» не змогло уразити ворота супер-ників (з луганською «Зорею» – 0:0 та донецьким «Шахтарем» – 0:3). Найстарший гравець «Динамо» – Олександр Шовковський (41 рік). «Динамо» стало найбільш «раннім» чемпіоном. Минуле до-сягнення належало «Шахтарю», який виборов чемпіонське звання 28 квітня 2014 року.

Мер Києва Віталій Кличко доручив комунальним службам до поми-нальних днів прибрати та навести лад на всіх кладовищах міста. Міський голова також повідомив, що на період проведення поми-нальних днів дав доручення КП «Київпастранс» впровадити додаткові маршрути до кладовищ, а Департаменту охорони здоров’я – забезпечи-ти чергування бригад швидкої медичної допомоги.

АБЗАЦ

комунікації4 Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Андріївський узвіз буде пішохідним, інші варіанти не розглядаються

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок депутатів Київради у Facebook

Ганна СВИРИДЕНКО (фракція «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина») https://www.facebook.com/profile.php?id=100004281963210

На Оболоні є дитячий садок №579, який побудовано 40 років тому. Тож і проблем у закладі вистачає, найболючіші – це старі вікна та харчоблок, що потребує ремонту. Почали розв’язувати їх разом з ініціативними батьками та директором дитсадка. Так, у дитячій групі «Ромашка», де виховуються нині 26 маленьких оболонців, поставили енерго-

зберігаючі двокамерні металопластикові вікна. Також звернулася до Департаменту освіти й науки, молоді та спорту КМДА щодо ка-пітального ремонту харчоблока. З’ясувалося, що в міській програмі економічного та соціального розвитку на 2016 рік передбачені видатки на усунення цієї проблеми в сумі 350 тисяч гривень. Це питання на депутатському контролі.

Юрій ЗУБКО (фракція «Солідарність») https://www.facebook.com/profile.php?id=100010907022677

Мер акцентує увагу на необхідності створення му-ніципальної поліції. Це питання насправді стоїть як ніколи гостро. Дивлячись на наші реалії, коли викрадають автомобілі, п’яниці й наркомани тусу-ються на дитячих майданчиках і в під’їздах, у киян дедалі частіше виникають асоціації з 1990-ми, коли на вулицях коїлося свавілля. Муніципальна поліція

дуже потрібна місту, необхідно змусити Верховну Раду серйозно взятися за вирішення цього питання. Тому що людей сьогодні най-більше хвилює безпека.

КОМЕНТАР: Михайло Анатолійович: За таку криміногенну ситуацію розплачуємося вкраденими гаманцями, побитими обличчями, сльозами бабусь, у яких відібрали останні заощадження...

Сергій ГУСОВСЬКИЙ (фракція «Об’єднання «Самопоміч») https://www.facebook.com/sergiy.gusovsky

Чергова інформація про перебіг подій щодо Тру-ханового: інвестиційна комісія КМДА ухвалила рішення про занесення всіх восьми проектів, пов’язаних з островом, до переліку об’єктів, які потребують залучення інвестицій. Замовником виконання проектів визначено КП «Київський міський центр розвитку міського середовища», а

замовником підготовчих (передконкурсних) робіт – КП «Київське інвестиційне агентство». На ім’я керівників обох установ я направив депутатські звернення щодо надання інформації про всі подальші дії, умови, на яких будуть реалізовані ці проекти, тощо. Членом комісії від нашої фракції є депутат Олексій Руденко, котрий не підтримав згаданих рішень, бо вони не забезпечують комплексного підходу до розбудови комфортної рекреаційної інфраструктури Труханового острова. Тримаємо ситуацію на контролі.

КОМЕНТАР: Зінаїда Кравченко: Наша величезна біда в тому, що рішення ухвалю-ються «точково й ситуативно».

Леонід АНТОНЄНКО (фракція «Об’єднання «Самопоміч») https://www.facebook.com/leonid.antonenko.75

Депутати з перевагою в чотири голоси підтрима-ли рішення про знесення будівлі диспетчерської станції на вул. Панельній, 2, щоб дати «зелене світло» зведенню житлового будинку. «Самопоміч» це рішення не підтримала. В основу протестного голосування покладено наше розуміння того, як повинна виділятися земля для таких будівельних

проектів. У цьому випадку земельна ділянка для будівництва була передана безкоштовно інвестору без будь-якого конкурсу в ре-зультаті абсолютно непрозорої домовленості з «Київпастрансом». Інвестор обіцяє «Київпастрансу» передати 5 відсотків квартир у спорудженому будинку та нежитлові приміщення для розміщення диспетчерів і водіїв. Ризики того, що обіцянка не буде виконана, несе громада… Ми вирішили, що це дорога в нікуди. Тому й голо-сували проти.

На прохання виборців звернувся до КП «Керуюча компанія Солом’янського району м.Києва» стосовно завезення піску на дитячі майданчики за адресами:

вул. Солом’янська, №№27, 28, 29, 35, вул. Волгоградська, 39. Приємно, що комунальники оперативно відгукнулися. А от питання щодо неза-довільного санітарно-технічного стану котельні на вул. Білгородській, 9 тримаю на контролі. Отримав відповідь від заступника голови КМДА Петра Пантелеєва, що «роботи з відновлення цегляного мурування будуть виконані до початку опалювального сезону». КОМЕНТАРІ:

Nina Sulima: Просимо звернути увагу на величезну яму на в’їзді з вулиці Олексіївської у двір на вулиці Солом’янській, 14 та 16-б. Напевно, ви теж заїжджаєте там до свого офісу. Незабаром там машини по-чнуть провалюватися під землю. Наталія Згортюк: Хотілося б звернути увагу на будинок на вулиці Волгоградській, 29. У нашому дворі немає ні лавок, ні дитячого майданчика.

Андрій АНДРЄЄВ (фракція «Солідарність») https://www.facebook.com/andreev.solomianka

Разом із депутатом Сергієм Ри-маренком започаткували ство-рення Алеї випускників і спільно

зі старшокласниками висадили понад 20 дерев на території школи №254 (Борщагівка). Це чудова традиція. Сподіваємося, що учні цієї школи під-тримуватимуть її. Адже ця традиція – своєрідний зв’язок поколінь. Випускники висаджують дерева, а учні молодших класів доглядають їх до закін-чення школи.

Ваган ТОВМАСЯН (фракція «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина») https://www.facebook.com/profile.php?id=100009316450085

Нарешті створили тимчасову контрольну комісію щодо скандального будівництва на вул. Гончара, 17-23. Дякую колегам за підтримку. Ми всі ро-

зуміємо, що саме від нас залежить, чи виконає Україна рішення ЮНЕСКО та який вигляд ми матимемо в очах світової спільноти – як варвари, що знищують історичне середовище свого міста, або ж як цивілізовані європейці, які намагаються зберегти власну та всесвітньо-історичну спадщину.

Ольга БАЛИЦЬКА (фракція «Об’єднання «Самопоміч») https://www.facebook.com/balytska.samopomich

Міська влада найбільше зацікавлена в перекритті руху Андріївським узвозом.

Це комфорт і порядок в історичній частині міста. Сьогодні вирішується питання про якнайшвидше передання інже-нерних комунікацій та об’єктів Андріївського узвозу на баланс відповідних міських і районних служб. Андріївський буде пішохідним, інші варіанти не розглядаються.

Валентин МОНДРИЇВСЬКИЙ (фракція «Солідарність») https://www.facebook.com/valentyn.mondryivskyy

Якою буде собівартість тренувань футбольного клубу «Динамо»? Що

знайде або втратить бюджет міста? Ці питання стануть реальністю в разі зволікань з подовженням договору оренди навчально-спортивної бази «Конча-Заспа» на Столичному шосе, 45. Комісія Київради з питань освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту не ви-значилася в цифрах, а також щодо термінів оренди, відсоткової ставки для бази головного футбольного клубу Києва. Запропоновані умови, які передбачають оренду на 25 років під 3 відсотки, на жаль, не були підтримані депутатським корпусом.

Олександр ПАБАТ (фракція «Солідарність») https://www.facebook.com/olexandr.pabat

Реклама

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

гаряча тема 5Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Григорій МЕлЬНичУК

«Вечірка» обстежила одне з найпро-блемніших місць Києва з точки зору паркування – Бессарабку.

Здається, тут увесь вільний простір тротуарів щільно заставлений маши-нами, та коли починаєш їх рахувати, то виявляється, що на один квартал десь 10–15 авто, що справді заважають про-ходу і перетворюють вулицю на суцільну

парковку. Загалом же, якщо прибра-ти «зайві» 200–300 машин, ці квартали перетворяться на цілком європейський міський простір.

«Мені ніде припаркуватися» – часто аргументують водії свої дії, коли ставлять машини на тротуарах і на проходах. На-справді ж, на Бессарабці є одразу декілька великих паркінгів – у ТЦ «Арена-Сіті» (Бессарабський квартал) на 500 місць, у ТРЦ «Гулівер» («Палац спорту») на 450 місць та біля Олімпійського стадіону на 400 місць. Тарифи дещо відрізняються, але за

годину вийде 10 гривень. Отже, проблема не в паркінгах, а у чомусь іншому!

Найперше – в законодавстві: як у час-тині правил дорожнього руху з паркуван-ня, так і оплати за парковку. Тут є оче-видні прогалини. Адже паркувальники, по суті, мають вмовити водія сплатити за парковку. Якщо у тролейбусі конт ролер може стягнути штраф із пасажира за несплату проїзду, то паркувальник – ні. Немає такого в законах. При цьому паркувальники мають право брати плату лише за парковку на обладнаних місцях, тоді як на тротуарах цілком можна при-паркуватися безкоштовно і… законно.

Наші правила дорожнього руху дозво-ляють паркуватися на тротуарах, якщо лишається 2 метри для проходу. По суті ж, автомобілісти на тротуарах не лише паркуються, а й їздять.

Інший вимір – це власне користування автомобілем, адже переважна більшість припаркованих авто належать офісним співробітникам, тобто стоять увесь день. Для багатьох аргументом на користь приватного автомобіля є низька якість роботи громад-ського транспорту та його позиціонування як соціального – «для бідних і невдах». Це у Лондоні можна побачити урядовців у метро, а в Данії – мерів на велосипедах. У нас же робляться лише перші кроки, аби власник автомобіля зробив вибір на користь громадського транспорту і велосипеда.

думки вголос

Оксана ВеличКО, член ради Реанімаційного пакета реформ, менеджер групи «РПР Київ»:

– Сьогодні на законодавчому рівні не визначена відпові-дальність водія щодо несплати за паркування. Водій може поставити авто на парковці й бути впевненим: якщо він не заплатить, його не можуть ні евакуювати, ні оштрафува-

ти. Така ситуація, ускладнена поганим іміджем працівників паркувальної галузі й сумнівами громадян щодо того, куди підуть сплачені ними за паркування кошти, призводить до того, що частина власників автівок взагалі не платять за місце для стоянки.

Необхідно прийняти проект закону №3584, яким буде внесено зміни до низки нормативно-правових актів щодо, зокрема, врегулювання питання притягнення до адміністративної відпо-відальності осіб за паркування із порушенням правил.

Також цей законопроект передбачає запрова-дження режиму фото- та відеофіксації правопору-шень; обов’язкове прикріплення на лобовому склі транспортного засобу копії постанови про при-тягнення до адмінвідповідальності, винесеної ін-спектором паркувального простору за порушення, зафіксовані в режимі фотозйомки/відеозапису; визначення інспекторів паркувального простору (замість сьогоднішніх паркувальників) та створен-ня законодавчої можливості запровадження за рішеннями органів місцевого самоврядування на території відповідних населених пунктів авто-матизованої системи контролю паркувального простору.

Ми маємо збалансувати потреби всіх зацікав-лених сторін, і не лише автомобілістів.

Ілля СаГайДаК, заступник голови КМДа з питань транспортної інфраструктури:

– Київ готовий запровадити сучасні європейські рішення для паркування. Це залежить від того, чи розгляне Верховна Рада два законопроекти, які дозво-лять впорядкувати паркування та направити надходження від нього до місцевого бюджету.

Сьогодні у нас є два законопроекти (№№3584 і 3585), що дадуть змогу вдосконалити систему пар-кування та розподілити надходження від штрафів за порушення правил зупинки, стоянки й парковки. Вони вже підтримані парламентським комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохорон-ної діяльності та бюджетним комітетом.

Основні проблеми сьогоднішнього паркуваль-ного простору – це перевантажені вулиці, усклад-нений рух громадського транспорту, збільшення загазованості навколишнього середовища, непро-зорість доходу від паркування, відсутність інстру-ментів для ефективного управління та контролю. Наша мета – впорядкувати паркувальний простір шляхом збалансування потреб усіх зацікавлених сторін (пішоходів, велосипедистів, пасажирів громадського транспорту та автомобілістів). Тим паче, що відповідно до нового транспортного плану, маємо намір змінити вектор з автомобі-леорієнтованого на людиноорієнтований. Тобто, повністю віддати перевагу пішоходам, велосипе-дистам та громаді, яка користується громадським транспортом.

Віталій КличКО, Київський міський голова: – Щодо паркінгу на Михайлівській площі, хочу підкреслити: йдеться виключно про вивчення можливостей і визначення місць – зокрема і в центрі столиці – для будівництва паркінгів. Якщо ви пам’ятаєте, називалася не лише Михайлівська площа. Я говорив і про Європейську площу, і про облаштування паркінгів біля деяких станцій метро. Сьогодні ми це робимо в ситуації,

коли, на жаль, не маємо дієвих механізмів впливу на цей безлад на вулицях і тротуарах. Міська влада не має права штрафувати нахабних водіїв, не має права евакуйовувати кинуті будь-де автівки. Парламент нам «допомагає» тим, що вже майже півтора року ігнорує ухвалення законопроекту, який би дозволив нам наводити лад. Я впевнений, що ті, хто політичну боротьбу переносить на зусилля міської влади втілювати зміни і робити життя у столиці комфортним, діють не в інтересах киян, не в інтересах людей.

пряма мова

«Мені ніде припаркуватися»

Щоб розвантажити вулиці Києва, потрібна допомога парламенту

погляд6 Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Фот

о П

авла

ПАЩ

ЕНКА

кава «Шарашка» по Чорнобилю Вадим ПЕТРАСЮК

Мій батько служив офіцером у штабі цивільної оборони Києва. 26 квітня 1986 р. пізно ввечері у нас вдома задзвонив телефон. Дзвонив безперервно, наче у школі на урок. Ми знали, що такий сигнал – тільки від оперативного чергового зі штабу. Батько узяв трубку, щось вислухав, мовив: «Гаразд». Почав хутко збира-тися. Каже нам: «Якийсь котел вибух-нув у Чорнобилі».

Ми всі – батько, мати, я, брат – ви-рішили, що цей виклик – чергова навчальна тривога. Щоправда, «леген-да» здалася батькові трохи дивною. Зазвичай у навчальних тривогах вико-ристовували платівки із записаними за-здалегідь варіантами ситуацій. Скажімо, «Прорвало греблю Київського водосхо-вища. Начальникам служб терміново прибути в розташування штабу». Щось таке. Але того разу покликав живий го-лос справжнього чергового. І це чомусь нас не насторожило...

Виходячи, тато обіцяв повернутися години за дві, як зазвичай у випадках навчальної тривоги. Натомість повер-нувся за кілька місяців.

Штаб розташовувався на Куренів-ці. Тільки вранці батько зателефону-вав: «Не чекайте. Все дуже серйозно».

Що вони робили у штабі? Органі-зовували, заміряли, звітували. Писали аналітичні записки для міськвиконко-му, Радміну, ЦК КПУ і навіть ЦК КПРС. Видимою оку роботою особисто мого батька була організація будівництва навколо Києва (на в’їздах) ПуСОТів – пунктів санітарної обробки транспор-ту. Щоб радіацію машини колесами не заносили в місто.

Офіцерів перевели на воєнний стан. У робочі кабінети притягли солдатські ліжка. Привозили їжу в термосах. І тоді ж оголосили мо-білізацію: офіцерів запасу (а вони працювали у штабі в якості вільно-найманих) призвали на службу, і вони знову одягнули мундири. Штаб стали охороняти солдати.

Ми возили батькові змінну білизну і домашню їжу. Членів сімей спочатку не пускали. Але пізніше я став заходи-ти до штабу, побачив ліжка, миски на підвіконнях і карти топографічні на столах. Усі метушилися. У коридорах чергували солдати.

Була горбачовська перебудова – викривали сталінізм. Я саме начи-тався про «шарашки». І ці кабінети з ліжками і біганиною наклалися на прочитане. Відтоді при слові «шараш-ка» в моїй уяві постають картинки штабу. Хтось хропе в незнятих чере-виках, інший курить і пише, третій диктує телефоном рівні радіації...

Тоді ж батько міряв радіацію на тренувальній базі ФК «Динамо». І по-бачив увесь зоряний склад – Блохіна, Бессонова, Раца, Євтушенка, Яремчу-ка, Дем’яненка, Бєланова... Ну всіх з 1980-х! Вони його оточили, навпере-бій запитували, довго не відпускали. А потім Лобановський взяв тата під лі-коть і тактовно повів убік – прогуляти-ся. Просив не розбурхувати команду: «Борисе Петровичу, ті рентгени, про які ви їм зараз розповідаєте, я дуже довго потім вибиваю у них з голови. Прошу вас, обережніше, у нас неза-баром гра!». Вони з Лобановським з півгодини гуляли алеєю і спілкували-ся. Батько був уболівальником. І цю зустріч прийняв як подарунок долі.

з бульбашками

транспорт

КиЯн ЗаПРОшУюТь на ПеРеДВелиКОДнІ ЯРМаРКи

Як розповіли «Вечірці» в Департаменті промисловості та розвитку підприємництва КМДА, у п’ятницю-суботу в столиці відбудуться передсвяткові ярмарки. Зокрема, 29 квітня в Голосіївському районі торгуватимуть на просп. Голосіївському, 116; у Дарницькому – на розі вул. П.Чубинського та Ю.Пасхаліна; у Деснянському – на вул. Маршала Жукова (у межах вул. Космонавта Волкова та просп. Лісового); у Дніпровському – на вул. Гроднен-ській, 1/35-5; в Оболонському – на вул. Ф.Максименка (Червонофлотській), 14-16; у Печерському – на розі вул. Л.Первомайського й І.Мечникова; у Подільському – на вул. Світлицького, 31-35, на просп. Г.ґонґадзе, 5; у Святошинсько-му – на вул. Підлісній, 8, на вул. Сільській, 16, на вул. Г.Юри, 5; у Солом’янському – на вул. Освіти (у межах вул. Вузівської та М.Кривоноса), у пров. Ковальському (у межах вул. Мета-лістів і Смоленської); у Шевченківському – на вул. Бульвар-но-Кудрявській, 2-4, у міжвуличному проїзді біля скверу в межах вул. О.Гончара, 65-а та вул. Б.Хмельницького, 94, на вул. Ружинській, 16-18 (коло скверу), на вул. Деревлянській, 16, на вул. Ризькій, 1. У суботу в Голосіївському районі ярмаркуватимуть на вул. Паньківській, на вул. Голосіївській, 4-10, на вул. Бурмистенка (у межах вул. Васильківської та Ломоносова); у Дарницькому – на вул. Ревуцького, на розі вул. П.Чубинського та Ю.Пасхаліна; у Деснянському – на вул. О.Сабурова (у межах вул. О.Бальзака та просп. В.Маяковського), на вул. Милославській (у межах вул. М.Закревського та просп. В.Маяковського); у Дніпровському – на вул. А.Малишка, 9-15, на вул. А.Бучми, 2-10; в Оболонському – на просп. Оболонському, 21-43; у Печерському – на вул. Німанській, 3-7; у Подільському – на просп. Московському (біля Куренів-ського парку), на вул. Світлицького, 31-35; у Святошинському – на бульв. Академіка Вернадського, 79; у Солом’янському – на вул. Стадіонній (у межах вул. В.Липківського та Богданівської); у Шевченківському – на вул. Татарській, 32-38.

3000 ідей для містаКияни дедалі активніше використовують сервіс електронних петиційГригорій МЕлЬНичУК

На сайті петицій Київської місь-кої ради (petition.kievcity.gov.ua) зареєстровано вже понад 3000 електронних звернень, у голосуваннях взяли участь понад 285 тисяч унікальних користувачів.

Дедалі ретельніше здійсню-ється модерація петицій та верифікація підписів – усі вони ретельно перевіряються се-кретаріатом Київради, а ті, що мають ознаки фальсифікації, віднімаються від петиції. Аби сервіс ставав ефективнішим інструментом електронної демократії, у Київраді обіця-ють збирати щомісяця наради щодо реалізації звернень, де про їх виконання звітувати-муть департаменти міської адміністрації.

Серед перших петицій, що набрали потрібні 10 тисяч під-писів і вже опрацьовуються у КМДА, – звернення щодо організації нічних маршру-

тів громадського транспорту. Департамент транспортної інфраструктури вже розробив схеми 12 нічних маршрутів, першими з яких на конкурс серед перевізників передба-чається винести три: із заліз-ничного вокзалу на Виногра-дар і на Харківський масив, із Кадетського Гаю через заліз-ничний вокзал і Хрещатик на Троєщину. Сам автор петиції

Богдан Долінце сподівається, що мережа нічного транспорту за європейським зразком буде

розростатися і надалі, а запуск перших марш-рутів вважатиме за осо-бисту перемогу.

Серед «найсвіжіших» ініці-атив, підтриманих киянами, – впорядкування зооринку

на Куренівці. Нині спільно з громадою розробляється про-ект правил торгівлі на місь-ких зооринках, проводяться консультації з ветеринарами, санітарною службою.

А дві петиції вже розгляда-тимуться за новим порядком: щодо заборони на викорис-тання та продаж одноразових поліетиленових пакетів та щодо заборони вирубки лісів, парків, знищення скверів та унемож-ливлення зменшення зелених зон у Києві. Серед важливих ініціатив, що отримали під-тримку киян, також ревіталі-зація басейну річки Либідь зі збереженням останньої час-тини природного русла біля Лисої гори.

На засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань транспорту, зв’язку та реклами депу-тати підтримали проект рішення «Про відкриття автостанції «Теремки». Вона розміститься за адресою: Кільцева до-рога, 1-л.

Автостанція «Теремки» буде зручною як для пасажирів, так і для водіїв, адже дасть змогу розвантажити транспортну інфраструктуру міста та звільнить центр столиці від заторів. А її розміщення на околиці Києва сприятиме зменшенню екологічного забруднення міста.

– Це буде найсучасніша автостанція у столиці. Її будували із залученням міжнародних експертів та застосуванням лише пе-редових технологій. Для зручності пасажирів планується, що від «Теремків» курсуватиме безкоштовний автобус до метро. Споді-ваюся, що вже влітку відбудеться офіційне відкриття автостанції, – зазначає голова транспортної комісії, депутат Київради Олексій Окопний. – Відповідний проект рішення ще мають погодити на одному з пленарних засідань Київради.

де скупитися«Теремки» планують відкрити влітку

довідка

На автостанції «Теремки» передбачається 20 платформ прибуття/відправлення. Пропускна спроможність становитиме 8500 паса-жирів за добу, кількість запланованих рейсів – 213. Планується, що зала очікування зможе вмістити 400 осіб.

коментар

Володимир ПРОКОПІВ, заступник міського голови – секретар Київради:

– Внесені зміни до «Положення про порядок подання та розгляду електронних петицій» дали змогу регламентувати роботу міської влади з петиціями. Було чітко встановлено строки розгляду звернень – не пізніше 10 робочих днів з моменту оприлюднення інфор-мації. Також автор звернення достеменно знатиме, в які терміни і хто саме займається їх розглядом і коли буде результат. І за новим Положенням розгляд петицій відбуватиметься винятково за участі автора.

Схема нічних маршрутів

Куренівський зооринок

дзвони Чорнобиля 7Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Фот

о О

лекс

ія ІВ

АНО

ВА

30 років тому вибухнув реактор

Анна РоДІчКІНА

«Ви приходьте через пару днів. Вони роз-пустяться, і буде кущ із мільйоном маленьких трояндочок», – каже Борис Кузьмич, обе-режно нахиляючи до себе гілочку з бутонами маленьких квіточок. Гуляємо навколо його будинку, що на вулиці Архітектора Ніколаєва, біля «голого каштану» та італійської верби.

На Троєщині його добре знають як ботаніка-дивака, який тягне за тисячі кілометрів гілочку якоїсь екзотичної рослини. А хтось навіть у курсі, що він – автор книги про аварію на ЧАЕС «А по ночам мне Припять снится». Саме з мальовничої Прип’яті має любов до квітів і зелені. Втративши можливість милуватися тамтешніми краєвидами, вирішив створити красу в Києві.

Аварія на ЧАЕС застала Бориса Кузьмича на посаді начальника відділу капітального будівництва.

– У нас було з півсотні працівників – інже-нери, переважно жінки. Чоловіків лише десь із восьмеро, а на сьогодні лишився тільки я. У всіх рак...

– Як вам спало на думку написати книжку?

– Я збирав багато інформації. Журналісти зазвичай беруть інтерв’ю у працівників станції. Зокрема, у тих, хто спокусився на потенційні квартири, пільги й зарплати та прийшов на станцію вже після аварії. А були ж і такі, хто дезертирував, утік...

Аби зрозуміти, що робити, наприклад, із дахами, на яких були уламки реактора, треба було спершу піднятися на ці дахи й оцінити ситуацію. А там «фонить», під ногами графіт і тепловидільний елемент, так званий ТВЕЛ... Бачив, як солдатики змивали звичайними ганчірками радіоактивний пил, як хлопці їли неподалік від того місця, де працювали, прямо на очах у офіцера. Я бачив подвиги одних і байдужість інших. Про все це хотілося написати. До речі, видав книжку власним коштом.

– Скільки часу ви працювали над нею? – Близько року. Удома збереглося багато

документів із мого відділу, вирізки з газет про аварію. У «Радянській Україні», скажімо, один професор написав, що евакуацію було організовано чітко: за три години в Прип’яті не було жодної душі. Брехня це все! Не було ніяких оповіщень у перші дні. Ми з дружиною лишалися в Прип’яті та Кошарівці й 27, і 28, і 29-го квітня, аж до 3 травня.

– З чого почалася для вас ліквідація? – Треба було зібрати людей. Багато хто вже

роз’їхався і не хотів вертатися. Більшість таки повернулися і стали до роботи. А коли пішла чутка, що в Києві квартири даватимуть, мені навіть телефонували з погрозами: «Чого це ти мене не взяв?».

– У чому полягала ваша робота? – Найбільш паршива — з дезактивації. Уся

територія станції була в уламках реактора. Знімали всі бетонні дороги, відвозили їх на могильники. Знімали цілі шари ґрунту, аж до тієї позначки, де нібито вже чистий починався.

На його місце завозили чистий пісок. Потім з’ясувалося, що дощі й підземні води почали діставати до реактора. Перед нами поставили нове завдання: побудувати навколо станції так звану «каструлю». Це такий підкоп діа-метром у 2 кілометри.

– У вашої книги, наповненої технічними схемами, витягами з різних документів і фотографіями техногенної катастрофи, дуже лірична назва «А по ночам мне При-пять снится».

– Людина так влаштована, що з часом по-чуття приглушуються, а спогади відходять у далекі архіви пам’яті. Скільки років минуло, але ж і досі не рідше, ніж раз на тиждень, мені сниться Прип’ять та її околиці. У дета-лях, у дрібницях бачу це місто: воно квітне і розбудовується, з’являються нові вулиці… Колись я отримав Державну премію за роз-будову Прип’яті. Мабуть, це не піде від мене до кінця життя.

«Нам сказали, що сталася дрібниця»

Ефект присутності в ЧорнобиліКиївський міський голова Віталій Кличко побував на відкритті вір-туального інтерактивного музею Чорнобиля під назвою «Місто-при-вид. Світова прем’єра подорожі» в Музеї історії Києва та на пре-зентації інноваційного проекту Chernobyl VR Project – віртуального туру Чорнобилем і Прип’яттю.

Віталій Кличко зауважив, що аварія на ЧАЕС торкнулася тисяч сімей та закликав присутніх вшану-вати пам’ять загиблих ліквідаторів хвилиною мовчання.

– Сподіваюся, дякуючи таким додаткам як Chernobyl VR Project про історію катастрофи та про постраждалих в ній наших спів-вітчизників дізнаються у всьому світі», –зазначив мер у коментарі журналістам. – Кожен, хто відвідає музей, зможе зробити маленьку віртуальну подорож у Чорнобиль. Завдяки новітнім технологіям створюється ефект присутності в Чорнобилі чи Прип’яті, можна побачити, що відбувається на-вколо тебе.

Семен ВлАДКо

Головна давня святиня цієї церк-ви – ікона святителя Миколая. Згадки про неї датуються ще XVIII століттям як про «ікону, що зцілює багатьох».

Розповідають, що після аварії на ЧАЕС до храму занадилися маро-дери. Однак, підійшовши до іко-ни, вони раптом побачили перед собою обличчя живої людини й зі страху втекли, вважаючи, що то охоронець. Дзвіночки в кіоті обіч ікони – символ чорнобильських храмів, які зникли з лиця землі.

Є в церкві й дві нові ікони – «Чорнобильський Спас» та «Яв-лення Богородиці в Чорнобилі».

– «Чорнобильський Спас» – це унікальна ікона для всіх, а для нас, чорнобильців, і поготів. На наше прохання її привозять на різні чор-нобильські заходи, – розповідає голова Товариства ветеранів-ін-валідів ліквідації аварії на Чорно-бильській АЕС Володимир Кобчик. – Написати таку незвичайну ікону запропонував колишній президент Усе української громадської орга-нізації «Союз Чорнобиль України» Юрій Андрєєв, який свого часу при-святив життя ядерній енергетиці, а під час аварії одержав величезну

дозу опромінення. Ікона являлася йому багато разів уві сні, але він був переконаний, що втілити таку ідею неможливо й у чомусь навіть не-правильно, мовляв, це порушення правил багатовікової іконописної традиції. Проте одного разу все ж озвучив цю думку Митрополиту Київському Володимиру, на що дістав благословення як для себе, так і для іконописця Владислава Горецького.

Ікона цікава тим, що на ній поряд із ликом святих зображені звичайні люди. Такого раніше не було. У верхній частині розта-

шовані фігури Богородиці, Ісуса Христа та Архістратига Михаїла, котрий веде людську Божу рать живих і мертвих чорнобильців. Унизу на передньому плані на-мальована чорнобильська сосна. Вона, як зауважують іконописці, схожа на хрест і тризуб водно-час. Цей образ не міфічний, а реальний. Під час війни фашис-ти-карателі вішали на цьому дереві радянських патріотів, і їхня мученицька смерть дала сосні чудодійну силу.

Після вибуху на атомній стан-ції пройшло кілька слідів вики-

дів, якими накрило і лікарню, і цвинтар, і виробничу зону, зо-крема й ліс. Сосна стояла в зоні великого забруднення – від сотні до 1200 рентгенів на годину. Під час ліквідації аварії весь ліс був захоронений, а сосну з обеліска-ми повоєнних часів залишили.

З одного боку на іконі зобра-жені душі померлих чорнобиль-ців, з іншого – уцілілі ліквідатори аварії. Так вони і стоять на зо-браженні – у респіраторах, із професійним спорядженням: пожежник, співробітник станції, льотчик та медична сестра... Ікона «Явлення Богородиці в Чорнобилі» написана після роз-повідей очевидців, які спостері-гали, як на небі з’явився силует у вигляді Оранти і благословив Свято-Іллінську церкву.

– Це сталося за 10 років до катастрофи, – зазначив насто-ятель храму отець Микола. – У грозовому небі з’явився силует жінки. Хвилини дві-три він то був, то зникав. Я бачив, як жін-ка перехрестила двома руками нашу церкву, а потім з неба по-сипався полин. Старожили ві-рять, що полин, який упав на землю 1976 року, був своєрідним попередженням Богородиці про майбутню жахливу катастрофу на ЧАЕС.

Ікони рятують від радіації Свято-Іллінська церква – єдиний храм, який діє в Зоні відчуження Чорнобильської АЕС

Борис Лукашенко, автор книги про аварію на ЧАЕС і ботанік-любитель, створив на Троєщині чудовий зелений куточок

26 квітня на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Будівля енергоблоку частково обвалилася, в різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. У на-вколишнє середовище потрапила величезна кількість радіоактивних речовин.

Ліквідаторами аварії визнано 600 000 осіб. 31 людина загинула протягом перших трьох місяців після аварії. Променева хвороба вразила 1354 людини, хоча в секретних доповідях йдеться мі-німум про 300. Жертвами трагедії протягом 25 років вважаються, за різними даними, від 25 тисяч до 100 тисяч осіб.

Населення міста Прип’яті (49 000 осіб) піддалося опро-міненню в 90 разів більшому, ніж при падінні бомби на Хіросіму.

факти

тиждень столиці8 Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

22 квітня. У ліцеї-інтернаті №23 «Кадетський корпус» із посиленою військово-фізичною підготовкою (Шевченківський район) відбувся мітинг пам’яті з нагоди 30-ї річниці Чорнобильської трагедії. У закладі також стартувала екологічна естафета «Єднаймося заради планети Земля», котру кадети передали учням школи №175 ім. Валерія Марченка, які мають за тиждень зробити практичні, красиві речі з вторинної сировини.

26 квітня. Учасники мітингу-реквієму, присвяченому 30-м роковинам аварії на ЧАЕС, у Святошинському районі поклали квіти до Меморіального комплексу «Пам’ятник жертвам Чорнобильської трагедії», а на Алеї героїв Чорнобиля вшанували пам’ять загиблих та померлих хвилиною мовчання.

24 квітня. На території Державного музею авіації влаштували виставку ретро-автомобілів Old Car Land. Понад 600 любителів старовини з різних міст України, а також із Польщі, Чехії, Словаччини та Білорусі виставили на огляд киян не тільки авто, а й мотоцикли, велосипеди, мопеди, тролейбуси, автобуси минулих років випуску та навіть ретро-тепловоз.

22 квітня. На станції метро «Золоті ворота» презентували нові картки безконтактної оплати проїзду. Відтепер кияни та гості міста можуть розраховуватися за проїзд у столичному метрополітені безконтактними картками національної платіжної системи «Український платіжний простір». Незабаром така оплата буде доступною на всіх 52-х станціях підземки.

25 квітня. У Колонній залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України відбулися нагородження та урочистий концерт лауреатів XI Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. Спеціальним гостем вечора став талановитий український піаніст Антоній Баришевський – відомий у світі музикант, зірковий шлях якого розпочався колись саме з конкурсу В.Горовиця. Цей конкурс започатковано 1995 року на вшанування пам’яті легендарного українського піаніста. З тих пір у змаганнях узяли участь понад 1200 молодих музикантів із 33 країн світу.

17Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Фото Бориса КоРПУСЕНКА ,

олексія ІВАНоВА та Павла ПАЩЕНКА

23 квітня. У Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей і юнацтва показали виставу «Білосніжка та семеро гномів». Цього разу вдячними глядачами були діти й онуки киян-чорнобильців.

25 квітня. У парку Кіото в Деснянському районі розцвіла сакура. За даними «Київзеленбуду», Алея сакур у парку найдовша в нашій країні й занесена до Книги рекордів України.

25 квітня. У Колонній залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України відбулися нагородження та урочистий концерт лауреатів XI Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця. Спеціальним гостем вечора став талановитий український піаніст Антоній Баришевський – відомий у світі музикант, зірковий шлях якого розпочався колись саме з конкурсу В.Горовиця. Цей конкурс започатковано 1995 року на вшанування пам’яті легендарного українського піаніста. З тих пір у змаганнях узяли участь понад 1200 молодих музикантів із 33 країн світу.

Київ читає 9Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Фото Олексія ІВАНОВА

новинки видавництв

опитування

Ігор ПОшиВайлО, директор національ-ного музею Револю-ції Гідності, голова правління ГО «Музей Майдану»:

– Я визбирую до на-шого музею книжки,

які стосуються Майдану. Це антологія поезій про Майдан «Небесна сотня», «Майдан. Свідчення», де зібрані спогади про події Революції Гідності в Києві 2013-2014 років. Для себе почитати нічого не брав, бо маю велику бібліотеку, переважно англомовну, привожу літературу з-за кордону. Але взяв кілька книжок на подарунок, наприклад «Карти» «Видавництва Старого Лева». Тут я шукаю книги не так як споживач, як для натхнення, бо планую нові майданів-ські видання. Сьогодні важливою є форма книжки, її дизайн, доступність, лаконічність. Мені вельми сподобався «Атлас України» від найдавніших часів до сьогодення. Піду, мабуть, зараз куплю. З іншого боку, спо-

стерігав, що попит мають книги з психо-логії. Суспільство втомилося від напруги, стресу, люди намагаються знайти себе, мобілізувати внутрішні сили, розкрити свій потенціал. І, певна річ, дуже популярні дитячі видання.

Володимир В’ЯТРОВич, директор Українського інституту національної пам’яті:

– Одна з книжок має назву «58-ма. Неви-лучене». Вона містить історії людей, які

пережили тоталітаризм і ГУЛАГ. Це щось середнє між книгою й виставкою, зробле-не надзвичайно добре. Хотів би колись створити таку саму українську. Крім того, купив усі три нові українські переклади книжок Світлани Алексієвич – «Цинкові хлопчики», «Чорнобильська молитва», «У війни не жіноче обличчя», а також спогади литовського партизана «Браття лісовії»,

«Диво в Берліні» про спортивну команду з веслування в Берліні 1936 року та «Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє», бо люблю біографії цікавих людей. Читаю й художню літературу, але поки що не дійшли руки.

Ганна БОнДаР, заступник директора Департаменту містобу-дування й архітектури КМДа:

– У мене троє дітей, тож у нашій родині є гарна колекція

дитячих книжок. Цього разу поповнила домашню бібліотеку третім томом «100 казок України» та «Маленьким Муком» від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», а також продо-вженням серії для хлопчиків «Як змай-струвати літак». Сама читаю специфічну літературу, зазвичай шукаю її в Інтернеті. Дуже класно, що на «Арсеналі» багато презентацій, лекцій і є дитяча кімната.

Сергій ТРиМБач, голова національної спілки кінематографіс-тів України:

– Мене зацікавила книга «Війна і міф», у якій ідеться про найпоширеніші міфи

про Другу світову війну та їхню деміфоло-гізацію. Потім «Україна. Історія з грифом «секретно» Володимира В’ятровича – на-риси, написані на підставі розсекречених документів з архівів СБУ. А ще «Гетьмани України» Тетяни Таїрової-Яковлєвої. Звісно, хотілося б більше. Але книжки дорогі, і не завжди певен, що читатиму їх. Я сам історик кіно. На «Книжковому арсеналі», на стенді Національного центру Довженка, мене дуже потішило довгоочікуване та вартісне видання «Український кіноплакат 1920-х років. ВУФКУ».

Сторінку підготувалаМарія КАТАЄВА

Що ви придбали на «Книжковому Арсеналі»?

Від «Гармонії» до «Зброї судного дня»

Чудовий подарунок шанувальникам Ліни Костенко підготувало видавництво «Либідь». До «Книжкового Арсеналу» вийшла довгоочікувана «Гармонія крізь тугу дисонансів» – це доповнене видання «Є поети для епох». До книги увійшли наукова інтерпретація творчості Ліни Костенко Іваном Дзюбою, добірка виступів та інтерв’ю поетеси різних років, рецензії та спогади друзів і колег, інтерв’ю дочки Оксани Пахльовської і внучки, присвячені поетесі, світлини з домаш-нього альбому. «Ми сподіваємося, що нова збірка її поезії також з’явиться в нашому видавництві, – розповіла Марія Кургак, заступник директора з маркетингу і реалізації. – Також цьогоріч ми видали «У літературі й навколо: Із боргів давніх і новонабулих» Івана Дзюби, в яких він осмислює актуальні події, «На березі часу. Ті, котрі поруч: спогади про сучасників» Валерія Шевчука та «Згадайте, братія моя…: Київ Тараса Шевченка» про особистостей, які оточували Шевченка під час його приїздів до Києва».

Видавництво «Смолоскип» презентувало щоденник свого засновника Осипа Зінкевича, який був знаковою особистістю для поширення творів українських шістдесятників-дисидентів, антології української літературної критики першої половини ХХ століття, поетичні збірки молодих авторів. Студентам стане у пригоді книга Тамари Марценюк «По світу за освіту» – як здобути між-народні стипендії чи навчатися за кордоном.

«Ярославів Вал» ви-пустив документально-фантастичний роман

Юрія Щербака «Зброя судного дня», в якому група українських патріотів намагається створити ядерну зброю для Путіна, «Запізніле кохання Миклухо-Маклая» Івана Корсака, «Наближення до суті» Михайла Слабошпицького.

Незвичний підхід до книжок пропонує і київ-ське видавництво «Осно-ви». Цьогоріч у ньому вийшов «Кримінальний кодекс України» – це не просто юридичний документ, а й мистецький об’єкт, адже чи не до кожної статті зроблені ілюстрації – малюнки кульковою ручкою ху-дожника Нікіти Кравцова. «Нам важливо робити альтернативні видання, з цікавими ілюстрація-ми, не схожими ні на що», – пояснила «Вечірці»

директор видавництва Дана Павличко. – Люди йдуть до нас саме за нашим підходом, і «Кодекс» на «Арсеналі» користується попитом».

Для тих, хто цікавиться мистецтвом, теж було що вибрати. Це і фун-даментальне дослідження творчості видатного художника Олександра Ройтбурда «Ройтбурд», і український переклад найкращої книги року про мистецтво «33 митці у трьох актах» Сари Торнтон. А видавництво «Мистецтво» презентувало книжку, присвячену київському художнику Георгію Малакову, без якого неможливо уявити українську графіку. В ній уміщений і автобіографічний альбом, який раніше ніколи не публікувався.

Якими книжковими «набоями» порадував «Арсенал»Упродовж п’яти днів у «Мистець-кому Арсеналі» тривав щорічний «Книжковий Арсенал». Величез-ні черги на вхід, щасливі люди з пакетами книжок у руках, пре-зентації, дискусії, майстер-класи і приємні зустрічі – це ще не повний перелік того, що відбува-лося на фестивалі.

За інформацією організаторів, «Книжковий Арсенал» відвідало близько 93 тисяч людей. Багато було дітей, для яких на фестивалі відбулося 99 подій.

У програмі «Книжкового Арсеналу» взяли участь відомі письменники, філософи та митці з більш ніж 10 країн. Зокрема, почесним гостем був шведський дитячий письменник Ульф Старк. Нещодавно в українському пере-кладі вийшли дві його книжки – «Диваки і зануди» та «Чи вмієш ти свистати, Юганно?». Письменник зізнався, що працюючи над дитя-чим твором він і сам наче пере-втілюється на дитину, уявляючи себе в такому віці за звичайними справами.

Увагу відвідувачів привернули виступи іноземних філософів. Француз Мішель Онфре розповів про свою концепцію сучасного гедонізму, коли, прагнучи до задо-волення, орієнтуєшся на інтереси іншої людини. А Ларс Свендсен із Норвегії, який презентував «Філософію свободи», вважає, що свободу людини підтримує сьогодні ліберальна демократія.

На фестивалі вручили й наго-роди. Премію імені Василя Стуса за видатні успіхи, громадянську позицію та активну присутність в українському культурному про-сторі отримала Олександра Коваль – організатор ще однієї важливої книжкової події – «Форуму ви-давців у Львові». Премію імені Григорія Сковороди за кращий переклад з французької на україн-

ську вручили Ірині Славінській за роботу над книжкою «Не сподівай-теся позбутися книжок» Умберто Еко та Жан-Клода Кар’єра.

А виданням із кращим книж-ковим дизайном визнали збірку поезій «Чоловіки, жінки і діти» Юлії Мусаковської від «Видав-ництва Старого Лева». Візуальне оформлення цієї книги створили художники з творчої майстерні «Аґрафка» Романа Романишин і Андрій Лесів.

Щодня на кількох майданчиках «Книжкового Арсеналу» відбува-лося і по шість заходів одночасно. Тож мандруючи з однієї зали до іншої можна було почути тих, хто виступає і залишитися на тій події, що зацікавила найбільше. 23 квітня усюди гостей чекав Шек-спір – до 400-ліття англійського драматурга охочим роздавали паперові маски самого Шекспіра та його персонажів.

На площі 3500 кв. м розмісти-лися 129 стендів від понад 170 про-відних видавництв і міжнародних партнерів. Люди юрмилися біля стендів видавництв, вишукуючи

цікаві новинки, і ніхто не залишав «Арсенал» з порожніми руками. А про майбутнє книговидання в Україні «Вечірка» запитала у міністра культури Євгена Нищука.

– Я зустрічаюся з видавцями, авторами, щоб напрацювати ме-ханізми, аби така велика подія, як «Книжковий Арсенал», не трапля-лася раз на рік, а стала постійним процесом. Більше того, щоб ми були гідно представлені на стен-дах міжнародних книжкових яр-марків, – розповів Євген Нищук. – Ми наполягаємо, щоб державну програму «Українська книга» було передано з Держкомтелерадіо до Міністерства культури. Тоді ми зможемо напрацювати систему, врівноважити видавців, щоб це не була монополія лише двох-трьох видавництв. Важливим нині є розвиток бібліотек. Вони потре-бують реорганізації: там має бути арт-простір, де читатимуть лекції, влаштовуватимуть кінопокази, будуть бібліо-няні, вестиметься робота з дітьми. Щоб була жива культура дотику, особливо юної аудиторії, до книг.

ексклюзив18 Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

«Іншого світу, опріч трагічного Чорнобильського, що невідступно стояв переді мною, не існувало». Ці слова належать Володимиру Яворівському, знаному письмен-нику, колишньому народному депутату України, дослідникові чорнобильської теми. Це ж він, як пише сам, після аварії на ЧАЕС «з досвітку до ночі гасав поки-нутими селами, де ще неслися кури, доварювалася бульба для свиней, тліло вугілля в надвірних печах, нітилися домашні собаки, гули бджоли на кетягах бузку…». Гасав, щоб написати роман «Марія з полином наприкінці століття». Ось що сьогодні думає про ті події Володимир Яворівський у розмові з кореспондентами «Вечірки».

– Чорнобиль, ця колосальна трагедія, потихеньку забувається, – розповідає Володимир Олексан-дрович. – Є в людей така негативна властивість – забувати. Але вона є в усіх народів. Сьогодні Чорнобиль якось відсувається, бо беруть за душу події, страшніші за нього: щодня вмикаєш зранку телевізор й увесь стискаєшся, щоб у новинах не було про загиблих… Але проблеми, які породив Чорнобиль і виштов-хнув на українську поверхню, не щезли. Деякі з них, може, трішки законсервувалися, але решта – кровоточать. Через те сьогодні залишається… Чорнобильська Україна. Україна, яка перебуває у стані війни, але – Чорнобильська. Хоч як це не парадоксально, та саме Чорнобиль був одним із чинників розвалу Союзу, саме він Україну так збудив, що у грудні 1991 року ми отримали на референдумі майже 91 відсоток за Незалежність. Він був детонатором… Перші мітинги, які ми тоді проводили, були чор-нобильськими, їх влада не могла розігнати. У 1990 році вперше в історії українського парламен-таризму було створено Тимчасо-ву депутатську слідчу комісію із розслідування причин і наслідків Чорнобильської катастрофи – я її очолював. Ми почали викликати на розмови Олександра Ляшка (керів-ник Уряду в 1986 році), Валентину

Шевченко – голову Президії Верхо-вної Ради УРСР, міністра охоро-ни здоров’я Анатолія Романенка, першого заступника голови Ради Міністрів Євгена Качаловського та інших людей.

– Чи вразили вас їхні свід-чення?

– Вони сказали, що все знали. У Ляшка була інформація про вибух на ЧАЕС уже вночі 26-го, о 2-й го-дині 40 хвилин. Йому зателефону-вав тодішній всесоюзний прем’єр

Рижков із Москви і запитав: «Как дєла?». «Все нормально», – відповів Ляшко. На моє запитання, чому він так вчинив, Ляшко сказав: «А що я міг? Адже станція не під-порядковувалася українському партійному керівництву, все за-микалося на Москві».

Після аварії головний санітар-ний лікар України Анатолій Касья-ненко поінформував керівництво республіки: радіоактивну хмару, яка пішла на Норвегію і Швецію, ві-тер розвернув і вона суне на Київ… І що саме першого травня вона зачепить центр міста. А Щербиць-кий сказав (цитую): «Проведем первомайскую демонстрацию для своих, а также для зарубежных гостей». Дуже цікаві дав свідчення Качаловський: «Щербицкий сказал, что Чернобыль – это грязное дело, его нужно поручить Качаловско-му – мастеру по грязным делам».

Процитую й одкровення Кача-ловського: «Когда я первый раз побывал в Чернобыле – я ничего не знал. К станции меня не пустили. Опасно. Тогда районные ребята сообразили перекусить и выпить по рюмке против радиации. Так мы на открытом воздухе это са-мое… Но радиация была такая, что пальцем кору отковырнешь и видно…».

Ось таким був рівень цих не-вігласів. Наші брехали Москві, а

Кремлю тільки цього і треба було. Рижкова привезли на кілька хвилин у Чорнобильську зону, і він сказав: «Да мы эту зону зубными щетками за две недели отмоем». Це був їхній рівень. І це в той час, коли Україну огорнула колосальна тривога, коли батьки намагалися відправити дітей будь-яким транспортом до бабусь із дідусями, до рідних чи знайомих, аби подалі від Києва. На вокзалах – стовпотворіння, не було квитків. Я сам свою доньку, першокласницю Лесю, відправив зі своїм товаришем, письменником Ростиславом Самбуком у Карпати. Люди рятувалися, як могли.

– За деякими свідченнями, Михайло Горбачов погрожував першому секретареві ЦК КПУ Володимиру Щербицькому, що в разі евакуації Києва його ви-ключать із партії. Що вам відомо про це?

– Такої інформації у нас не було. Думаю, це вигадка. Щербицький ніколи б не наважився сказати Горбачову, що треба виселяти Київ. Він, на превеликий жаль, тільки догоджав Москві. Коли ми «до-питували» Ляшка, то він сказав: керівники республіки заспокоїли Москву, що на ЧАЕС – просто по-жежа. Я запитав: а навіщо ж ви відправляли до Прип’яті стільки

автобусів? За його словами, зроби-ти так підказала інтуїція. Думаю, Горбачов володів ситуацією, знав, що насправді сталося у Чорнобилі, бо в Москві було багато чесних уче-них, які мали сміливість говорити правду. Але все одно тижнів зо два замовчували... Ну а переселити Київ… Це було б божевіллям.

– Ви багато воювали за очи-щення рядів ліквідаторів ЧАЕС. Чи не марною була боротьба?

– Колосальною проблемою є так звані липові чорнобильці, їх дуже багато. Ми відважилися провести ревізію щодо цього. Законодавчо прописали, щоб було підтверджен-ня про відрядження, документи з бухгалтерії, наказ із організації, яка відправляла у відрядження. Також у законі містилися норми, які ви-значали, як діяти у разі відсутності таких паперів. Але з’ясувалося, що ми живемо у суспільстві, де жодних норм не дотримувалися. Ті, хто мав доступ до печатки, наказів,

бухгалтерії, буквально на другий день після прийняття закону вже мали посвідчення ліквідаторів. А ті люди, які дійсно там були, нічого не отримали. Коли ми намагалися почистити лави «ліквідаторів» (і частково нам це вдалося), у фальшивих чорнобильців одразу з’явилися свідки, які все підтверди-ли. Сьогодні – дуже багато «дутих» ліквідаторів. До прикладу, деякі представники профспілок при-їжджали до Чорнобиля на одну-дві години, аби вручити учасникам ліквідації аварії грамоти, і в ре-зультаті ті, кому вручали грамо-ти, ліквідаторами не стали, а ось профспілкові діячі отримали такі посвідчення.

– Яким ви бачите чорнобиль-ський регіон у майбутньому?

– Найгірше нині те, що наше почуття небезпеки настільки при-

тупилося, що ми не зробили за ці тридцять років абсолютно нічого. Нормальна влада уже б давно ство-рила тут науковий центр, до якого б на дослідження стікалися гроші з усього світу, приїжджали б на

певний термін вчені. Можна було б збудувати у чистій зоні готелі. Роз-вивалася б не тільки світова ядерна наука, а й українська. Нічого цього не зроблено. Натомість тут є лише чорна діра, яка поглинає величезні

донорські кошти. Є ще одна велика проблема, про яку мушу сказати. Наша слідча комісія тоді дослідила, що Чорнобильську станцію збуду-вали на дуже поганому місці – на розломі гранітного щита. І цей розлом – саме на Поліссі, до того ж там – болота, небезпечні ґрунти, які просідають. Сьогодні над чор-нобильським саркофагом зводять ще одне величезне укриття. Але чи витримає ґрунт цю колосальну вагу? Є небезпека, що він може просісти… Я не спеціаліст, пере-даю лише думку наших вчених. А взагалі немає державної політики щодо чорнобильської проблеми.

Володимир ЯВоРІВСьКий:

«Щербицький ніколи б не одважився говорити Горбачову, що треба виселяти Київ»

Рижкова привезли на кілька хвилин у Чорнобильську зону, і він сказав:

«Да мы эту зону зубными щетками за две недели отмоем»

Хоч як це не парадоксально, та саме Чорнобиль був одним із чинників

розвалу Союзу, саме він Україну так збудив, що у грудні 1991 року ми отримали

на референдумі майже 91 відсоток за Незалежність

19Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199) Фото Павла ПАЩЕНКА

Інфографіка Українського кризового медіа-центру

Ті, хто мав доступ до печатки, наказів, бухгалтерії, буквально на другий день

після прийняття закону вже мали посвідчення ліквідаторів.

Не було її у попередніх урядів, немає й нині. Відтак треба було б новому прем’єру зібрати чесних вчених, які нічого не прихову-ватимуть і розкажуть йому про реальну картину, про усі небез-пеки і шляхи розв’язання складних питань. Щоб створити поетапний план ліквідації наслідків Чорно-бильської трагедії. Бо небезпека не відійшла. У Чорнобильській зоні – 800 тимчасових радіоактив-них могильників. Що вони собою являють? Вирили бульдозерами ями, поскидали туди радіоактив-ну техніку, піском присипали. А необхідно думати про безпечне ядерне сховище. Від цього нікуди не подінешся.

– Ви свого часу дуже крити-кували керівників УРСР за про-вальну чорнобильську політику. Чи не змінили своїх оцінок із плином часу?

– Це безвідповідальні люди, які хоч і керували великою республі-кою, але насправді були невігласа-ми. Які не хотіли нічого знати. Хіба не знали, що на території Украї-ни є Рівненська атомна станція, Чорнобильська, інші будувалися? Ну хоч щось можна було знати, щоб потім не казати: «Ми думали, що то пожежа». Парламентська слідча комісія дійшла висновку, що головним винуватцем була система безвідповідальності. Всі ці заяви і українських, і всесоюзних чиновників (Рижкова та інших) – свідчення абсолютного нехтування життям людини. Пригадую, як одного разу під час поїздки до німецького містечка Карлсруе, що вважається тамтешнім ядерним науковим центром, я розмовляв із німецьким академіком. Запи-тав: якби, не приведи Господь, у Німеччині сталося щось на зра-зок Чорнобиля, як би ви це лихо ліквідовували? І почув: цим би займалися тільки професіонали, залучили б найкращу техніку і над ліквідацією аварії працювали б максимум півтори – дві тисячі осіб. Німецький учений не міг повірити, що у Чорнобилі було задіяно десь

25 мільйонів людей з усього Союзу, найбільше, звичайно, з України. А ще він не міг повірити, що у нас людські життя абсолютно нічого не варті.

– Володимире Олександро-вичу, ви якось говорили, що вам хочеться написати другу частину роману про Чорнобиль. Чи буде продовження «Марії з полином наприкінці століття»?

– Продовження не буде, і не тому, що я перекипів цією темою. Річ у тому, що я зайшов у інші житейські пласти. Коли я заявляв про готовність написати другий постчорнобильський роман, про життя після катастрофи, то якось до нього був морально готовий, але творчо – ні… Перший роман «Марія з полином…» я буквально видихнув із себе. Півтора місяця їздив Чор-нобильською зоною, покинутими селами, набрався усього: вражень, радіації, горя людського. Тоді я відчував, що мені треба негайно сідати і писати. І поміняти стиль, на відміну від своїх попередніх романів, скажімо, про Катерину Білокур, роману «Оглянься з осені» – бурлескного, веселого, трилогії «Ланцюгова реакція». Я розумів, що цей роман має бути рваним, без описів, пейзажів, «вишивки» сло-вом. Тут можна було себе проявити сповна. Через те я втік до Полтави, де мешкає мій великий товариш, письменник Леонід Вернигора. Він у профспілковому готелі мав свою кімнату, отож, каже, приїзди, пиши. Віддав мені свою кімнату, і я десь три місяці працював, написав цей роман дуже швидко. Тоді його переклали багатьма мовами. Ось несподівано в Австралії Юрій Ткач зробив переклад роману, видали його білоруси, французи, словаки, чехи. До річниці Чорнобиля ви-давництво «Фоліо» перевидало роман – мені дуже сподобалася ця книжка із сучасним, модерновим дизайном.

леонід ФРоСЕВич, Світлана КоВАлЬоВА

Закінчення у наступному номері.

проза життя20 Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Фото Григорія КУБЛАНОВАЧерез кілька хвилин спілкування стає зрозумілим, чому саме Яна Коваль – ви-кладач хімії спеціалізованої школи I–III ступенів № 250 з поглибленим вивченням математики – здобула перемогу в конкурсі й титул «Вчитель року», а нещодавно з рук Президента отримала відзнаку – «Заслуже-ний учитель України».

– Пані Яно, як вважаєте, чи потрібен конкурс «Вчитель року», і що він дав вам особисто?

– Конкурс потрібен. А мені він дав упев-неність у власних силах, у тому, що я йду правильним шляхом і перебуваю на своєму місці.

– Як сьогодні визначають найкращого вчителя?

– Конкурс відбувався у три етапи: перший – районний, в якому я посіла перше місце в номінації «Хімія», другий – міський, на якому теж стала першою, а наступне змагання було на всеукраїнському рівні. В останній частині конкурсу ми спочатку заочно виконували контрольну роботу, а журі оцінювало блоги вчителів. А потім 12 педагогів, які вийшли у фінал, мали провести відкритий урок у навчальних закладах Миколаєва, презен-тувати проект і провести самоаналіз уроку. На підготовку уроку була лише одна ніч, а з учнями я навіть не була знайома.

– Це дійсно екстремальні умови для вчителя…

– Складність полягала ще й у тому, що я

та інші конкурсанти проводили урок хімії у миколаївській спеціалізованій школі І–ІІІ ступенів мистецтв і прикладних ремесел «Академія дитячої творчості». Місцеві педагоги створили надзвичайно добро-зичливу атмосферу для всіх конкурсантів.

– Як вам здалося, між миколаївськими і київськими дітьми є якась різниця?

– Оскільки я провела лише один урок у 8 класі, різниці між учнями своєї школи і миколаївськими школярами не помітила. Діти – вони всюди діти. Є учні, які прагнуть здобути нові знання, беруть участь у різних конкурсах, перемагають на олімпіадах, а є такі, в яких відсутня мотивація до навчання.

– Чому сьогодні багато дітей не мають бажання опановувати науки? Про це нині багато говорять і батьки, й учителі…

– Думаю, дається взнаки залежність від електронних пристроїв, якими учні корис-туються. На цьому тлі вони більше звикають до картинок, у них краще розвивається зорова пам’ять. Тому школярам складно сприймати на слух і запам’ятовувати нову інформацію під час уроку. На жаль, їм ціка-віше спілкуватися віртуально, ніж візуально.

– Як у школі реагують на таке явище? – Ми забороняємо користуватися теле-

фонами під час занять, стежимо, щоб учні були не тільки формально присутні на уроці, але й активно в ньому задіяні. Швидкий Інтернет у нас проведений до кожного кабінету, але лише до комп’ютера вчителя, тому учні не можуть ним користуватися необмежено.

– Одначе самою забороною проблеми не вирішити…

– Звісно, ні. Потрібно використовува-ти зацікавленість учнів Інтернетом для навчання і виховної роботи. Приміром, у кожного класу є своя сторінка на сайті школи, де висвітлюються всі цікаві по-дії, що відбувалися в класі, діти охоче її оформлюють.

– Чим і викликаєте зацікавленість у своїх учнів?

– Даю їм творчі завдання. Скажімо, пропоную написати казку про якийсь

хімічний елемент і неодмінно описати його властивості. Так з’явилися «Казка про алюміній», «Пригоди натрію» та інші. У дев’ятому класі вивчаємо тему «Крохмаль, властивості та застосування», і учні, які хочуть підвищити оцінку, можуть удома дослідити наявність крохмалю в харчових продуктах – йогурті, сметані, ковбасі тощо. Вони проводять такі досліди з великим ентузіазмом і приносять до школи ре-зультати своїх експериментів у вигляді презентацій.

– Чи траплялося, аби школярі готу-вали вибухи чи інші «хімічні» капості?

– За час моєї роботи в школі такого не було. А щодо вибухів, то тут спрацьовує стереотип. Насправді ж «хімічити» діти не можуть, оскільки вільного доступу до реактивів у них немає. А практичні та ла-бораторні роботи, передбачені програмою,

ми виконуємо крапельним методом, і з ви-бухонебезпечними речовинами справи не маємо. Деякі досліди проводимо віртуально, використовуючи для цього комп’ютерні диски «Хімія», затвердженні Міністерством освіти та науки…

– …і користь підручників не пере-креслюєте?

– Так, з 2006 року я – співавтор підруч-ників з хімії для учнів, які навчаються у класах за науково-педагогічним проектом «Росток» (спрямований на вивчення мате-матики, природничих наук. – Авт.). Нині шкільну програму з хімії втричі скорочено у порівнянні із програмою, за якою навчалась я. Але ж нам потрібно піднімати економіку і відроджувати хімічну промисловість, яка колись була в Україні однією із провідних галузей, а фахівців-хіміків не вистачає. Ми повинні зробити так, щоб наші діти не хотіли їхати з України та зробили її такою, щоб іноземці їхали до нас.

– Яно Юріївно, розкажіть, будь лас-ка, як обрали професію, чи були якісь вагання?

– Я вивчала хімію у Київському універси-теті імені Тараса Шевченка і не планувала працювати в школі – хотіла займатися проблемами екології. Але так склалося життя, що потрібна була робота поближ-че до дому. Спочатку працювала у 238-ій школі, де і навчалася. А потім мені запро-понували перейти до 250-ї школи, в якій працюю вже 23 роки. Досвідчені колеги попереджали: коли потрапила до школи й упродовж трьох років з неї не пішла, це вже назавжди…

Марина МАРчЕНКо

ПІльГи ДлЯ чОРнОБильЦІВ Які пільги мають сім’ї, котрі виховують дітей-інвалідів, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою?

Микола Гордійчук, м. Київ.

на це запитання відповідає дирек-тор Департаменту соціальної політики КМДа юрій КРиКУнОВ: Відповідно до За-кону України «Про

статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який було прийнято у 1991 році, сім’ям, що мають дітей-інвалідів, інвалідність яких пов’язана з Чорнобиль-ською катастрофою, надаються, зокрема, такі пільги:

• 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата), телефоном (в тому числі щодо оплати послуг електрозв’язку за місцеві теле-фонні розмови з квартирних телефонів при похвилинному обліку їх тривалості) та комунальними послугами (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, перед-бачених законодавством, за умови, що дитина проживає разом із сім’єю. Сім’ям, які мають дітей-інвалідів, котрі прожива-ють у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 відсотків вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню;

• дітям-інвалідам, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастро-фою, надаються такі пільги: безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі з числом посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України.

ПРО ПеРеВеДеннЯ ПенСІйнОї СПРаВиЯким чином перевести пенсійну справу з одного управління ПФУ до іншого у разі зміни місця проживання? Досі я мешкала в Шевченківському районі столиці, а нині змінила місце реєстрації.

Валентина Овчаренко, м. Київ.

начальник управлін-ня пенсійного забез-печення Головного управління Пенсій-ного фонду України в м. Києві Марина ДениСенКО пояснила, що, відпо-

відно до Порядку подання та оформлен-ня документів для призначення (перера-хунку) пенсій, згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами; далі – Порядок), заява на запит пенсійної справи за новим місцем про-живання подається пенсіонером осо-бисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем мешкання (реєстрації).

Відповідно до пункту 2.22 Порядку, за документ, що засвідчує місце проживан-ня особи, приймають: паспорт або довід-ку відповідних органів із місця прожи-вання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Отже, для переведення пенсійної справи з одного управління Пенсійного фонду України до іншого вам необхідно звернутися до управління Пенсійного фонду за вашим новим місцем реєстра-ції з відповідною заявою та документом, що засвідчує місце проживання.

коментарлюдмила КУЗьМенКО, заступник директора спеціалізованої школи № 250 з навчальної роботи: – Із вересня минулого року ми стали пілотною школою в реалізації польсько-укра-їнського проекту «Класна школа». Його перша умова – створення власного кодексу з використання інформаційно-комунікаційних технологій під час навчання і дозвіл-ля. До нашого кодексу, який розробляли самі учні, увійшли такі пункти: швидкісний Інтернет у кожному кабінеті, використання відеоматеріалу під час проведення уроків, скайп-конференції для спілкування з колегами та іншими школами, кіноп’ятниці для школярів. На сайті ми проводимо опитування серед учнів, який фільм вони хотіли б переглянути. Діти голосують, обирають і у п’ятницю приходять після занять до актового залу, аби переглянути улюблену кінострічку. Маємо в Інтернеті сторінку позитивних пропозицій, куди пишуть не тільки діти, але і батьки. А ще всі вони за складної ситуації можуть електронною поштою звернутися до психолога за консультацією. Головне за-вдання такої школи – навчитися жити цивілізовано.

питання знак ?Що робити, аби хімія стала казковим предметомПро секрети професії педагога кореспондент «Вечірки» дізнавалась у киянки Яни Коваль, яка перемогла у конкурсі «Вчитель року 2015»

Пропоную написати казку про якийсь хімічний елемент і неодмінно описати його

властивості. Так з’явилися «Казка про алюміній», «Пригоди натрію» та інші.

21спорт-таймВечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Фот

о П

авла

ПАЩ

ЕНКА

Сімейні чемпіони

Фото Павла ПАЩЕНКА

олександр БояРСЬКиЙ

Весняне потепління вабить киян до річок та озер. І хоча купатися ще зарано, але насолодитися принадами водного туризму можна вже зараз. Мешканцям столиці пропонують узяти на-прокат човен і відчути себе справжнім капітаном судна. І не важливо, буде це катамаран чи байдарка, враження від водної прогулянки залишаться найпри-ємнішими.

За оренду байдарки для про-гулянки на Дніпрі доведеться викласти від 50 до 80 гривень за годину. Ціна залежить від виду байдарки, місця оренди і дня тижня. Якщо плавзасіб брати на весь день, то можна неабияк за-ощадити. Наприклад, в одному з пунктів прокату в Гідропарку оренда байдарки на один день (12 годин) коштує 180 гривень (15 грн/год.) у будні та 240 гри-вень у вихідні. У вартість зазви-чай входять також весла, шолом, страхувальний жилет і так звана

спідниця, основне призначення якої – не дати воді потрапити в байдарку.

– Нам не важливий рівень під-готовки клієнта, хай він буде хоч багаторазовим чемпіоном світу з веслування, але рятівний жилет має бути на ньому. Це перше й найголовніше правило, – каже пра-цівник пункту прокату байдарок у Гідропарку Андрій Рябко. – Зараз байдарки вельми популярні в киян, до нас приходять багато людей. Ми не тільки здаємо їх напрокат, а й продаємо.

Перед першим виходом на воду обов’язково проводиться інструк-таж, під час якого новачка вчать керувати байдаркою.

– Без інструктажу ми нікого не випускаємо, треба ж пояснити людині, як веслувати, – наголошує Андрій.

А керівник клубу каякерів Ан-тон Федоренко, котрий має пункт прокату байдарок у парку Дружби Народів, зазначає, що новачкам краще брати ширші байдарки, бо вони стійкіші на воді:

– У нас є такі байдарки, їхня оренда коштує 60 гривень за годи-ну. Із собою варто взяти крем від сонця, запас води, головний убір і термосумку або термомішок, щоб скласти туди цінні речі.

У плані вибору місць для вод-ного туризму киянам, безумовно, дуже пощастило. Однак є й най-популярніші.

Оболонська набережна. Вона перетворилася на чудовий май-данчик для водного туризму на човнах, катерах і катамаранах. Вартість прокату катамарана чи човна становить від 50 грн/год. Також на піщаному пляжі можна

взяти напрокат чотиримісний катамаран із захисним тентом. Його оренда не з дешевих – 90 грн/год., у вихідні – 120 грн/год.

Парк Дружби Народів. Одне з найприємніших для веслування місць. З одного боку, ви милува-тиметесь Московським мостом, з іншого – на вас чекає водна пригода вздовж мальовничих берегів Десенки. Плавзасіб бра-ти можна як на годину так і на весь день. Вартість оренди кая-ків – 45-80 грн/год., катамарана – 40-50 грн/год., звичайного чов-на – від 45 грн/год.

Гідропарк. Тут розташована найдавніша в Києві човнова станція (з боку Русанівського каналу), що працює вже 44 роки поспіль. Охочим

повеслувати запропонують узяти на прокат човна за 48 грн/год. Обіцяють незабутню прогулянку затоками, де мешкають качки, чаплі, бобри, ондатри й водні черепахи.

Труханів острів. Уже 100 років тут існує тренувальна база «Зеніт» для занять академічним веслу-ванням, а також на байдарках і каное. Там можна взяти напрокат човни та катамарани, заплативши 50-60 грн/год.

Голосіївський парк. Родзин-ка – каскад із чотирьох ставків. Повеслувати плавзасобом можна на четвертому ставку, де й роз-містилася станція прокату човнів і катамаранів. Оренда катамарана коштує 20 гривень за 30 хвилин, човна – 25-30 гривень.

Човни напрокат: ціни, умови, поради

до речіСьогодні чимало туристич-них фірм пропонують Тури вихідного дня. Якщо у вас є бажання та сили веслувати на човнах протягом двох-трьох днів, то такий тур може замі-нити вам коротку відпустку. У вартість входять послуги гіда, човни, засоби захисту, намети тощо. Серед мінусів – про-живання в наметах та ціна від 900 гривень.

олександр ПиРлиК

Черговий тур відбіркових змагань чемпіонату Києва з сімейного спорту пройшов у Дес-нянському районі. Переможцем стала команда «Солідарність» (сім’я Ганох), друге місце за-йняла команда «Прудкий м’яч» (сім’я Нємцових).

Ці дві команди представляти-муть район у суперфіналі, який відбудеться наприкінці травня на Хрещатику. Вже визначилися переможці у вісьмох районах, залишилось з’ясувати, хто пред-ставлятиме Дарницький та Пе-черський.

За шість років ці змагання за-жили популярності серед київ-ських родин. Кожен відбірковий тур збирає щонайменше по 40 команд. Самі ж учасники запев-няють: спробувавши раз, навряд чи проігноруєш наступні старти.

– Для нашої сімейної команди це вже другий чемпіонат. Ми-нулого разу ми брали участь зі старшим сином, цього року до нас приєднався середній, і ми споді-ваємося, що в майбутньому з нами виступатиме наймолодша донька,

– розповідає переможець відбору в Деснянському районі Леся Гано-ха. – Проте для нас перемога не головне. Ми – за здоровий спосіб життя, а спортивні досягнення у наших дітей іще будуть…

– Беремо участь у цих змаган-нях уже третій рік поспіль заради дітей. Ніякі вмовляння та вказів-ки не діють краще, аніж власний приклад, – зауважує глава сім’ї Будзинських, яка перемогла у Голосіївському відборі. – Нама-гаємося показати, що спорт – це життя. А гордість за результат, який досягли разом із родиною, – то є найкраща нагорода…

Які ж змагання без призів? Цього року команда-переможець чемпіонату отримає річний абоне-мент до відомого фітнес-центру для всієї родини. Також серед призів масажер та годинники. А ще спортивний одяг, квитки до кінотеатрів, різноманітні смако-лики – усього не перелічити! Тож збирайте свою родину і мерщій на чемпіонат. Наступний тур від-будеться у Дарницькому районі 6 травня, а завершаться відбіркові змагання у Печерському районі 21 травня (дати можуть змінюватися).

Суперфінал пройде 29 травня на Хрещатику.

коментарОлександр СенченКО, президент асоціації сімейного спорту України: – Для участі в чемпіонаті у складі команди, окрім батьків, мають бути діти від 7 до 13 років. Участь у змаганнях безкоштовна, головне – подати заявку за 10 днів до початку заходу. Команди змагаються в адаптованих спортивних естафетах з елементами таких видів спорту, як баскетбол, футбол, хокей та регбі. Кожен вид програми має своїх прихильників. Звісно, найпопулярнішим є футбол, а найважчим вважається регбі. Естафета з регбі, як і в серйозному спорті, мабуть, найскладніша. Тут потрібно бути точним і швидким, навіть гнучким – адже не кожному до снаги пролізти під півметровою планкою. Щоправда, я пригадую, як у Подільському районі один тато, під два метри зросту, граційно здолав цю перешкоду, жодного разу не за-чепивши поперечку. Після закінчення естафети всі учасники йому аплодували стоячи…

На базі спортивного клубу «Авіа-тор» відбувся чемпіонат Свято-шинського району з акробатики. Майже 100 дітлахів демонстру-вали своє вміння та змагались у спритності, силі, граційності й витривалості. Уболівали за юних спортсменів батьки, друзі та коле-ги з акробатичного братства.

Учасники змагання, котрі посіли призові місця, отримали нагоро-ди від голови Святошинської РДА Володимира Каретка.

Від депутата Київради, голови Постійної комісії з питань культури, туризму та інформаційної політики Вікторії Мухи прозвучали слова привітань:

– Будь-який вид спорту загарто-вує не лише фізично, а й морально. Акробатика – це спортивне мисте-цтво, яке потребує наполегливості та концентрації сил, а також розвиває граційність і легкість. Такі змагання дають маленьким спортсменам нагоду показати свої здібності. Усім учасникам і тренерам – но-вих звершень.

Найкращими у своїх катего-ріях стали (І місце): Філь Ясенія (3-й юнацький розряд); Гатішвілі

Софійко (2-й юнацький розряд); Мостовик Іванна (3-й дорослий розряд); Хіль Ірина (2-й дорослий розряд); Монтевич Дарина (1-й дорослий розряд).

* * * У середній загальноосвітній школі №35 за сприяння народного депутата України Олександра Третьякова та за підтримки Святошинської районної державної адміністрації відбувся фінал відбірних районних змагань «Тато, мама, я – спортивна сім’я».

Очільник району Володимир Ка-ретко завітав на захід зі своїм сином Олексієм. У вступному слові він по-бажав учасникам завзяття, гарного настрою та успіхів: «Спорт – дуже важлива складова нашого життя. Це енергія, постійний рух уперед, витримка й загартовування сили волі. Ведучи активний спосіб життя, ми стаємо більш ініціативними, цілеспрямованими, бадьорими й успішними. Особливого значення набувають сімейні спортивні захо-ди. Адже своїм прикладом батьки можуть налаштувати молодь на правильні орієнтири та прищепити любов до здорового способу життя».

Понад 30 святошинських сімей виборювали звання найспортив-

нішої. Найбільш згуртованими в прагненні перемоги виявилися: родина Стоянів (І місце, Київська гімназія №287), сім’я Зарубіних (ІІ місце, СЗШ №35), родина Тихолізів (ІІІ місце, СЗШ №50). Переможці одержали від депутата Олексан-дра Третьякова цікаві подарунки: тригодинну прогулянку на яхті та сертифікат на розважальний захід, аби мати змогу ще раз ве-село і змістовно провести час у родинному колі.

– Дружба, віра в сім’ю, упевне-ність у собі – ось запорука нашої перемоги! А взагалі, якби не діти, то ми, напевне, і не знали б, що зможемо досягти отаких спор-тивних результатів, як сьогодні, – поділився секретами Олександр Стоян, голова родини-перемож-ниці.

Допоки команди змагалися за звання найспортивніших, ма-леньких уболівальників, аби не засумували, розважали аніматори. Дитячий сміх і радість стали чудо-вим доповненням свята. Також до свята долучилася Молодіжна феде-рація жиму, тож сильна половина гостей мала змогу позмагатися у підніманні штанги.

Спортивний вікенд у Святошині Як визначали найспортивніші сім’ї та переможців чемпіонату з акробатики

Переможці: тато, мама, я – родина Стоянів

асорті22 Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

28 квітня – апостолів від 70-ти Аристарха, Пуда і Трофима. Великий Четвер. 29 квітня – мучениць Ага-пії, Ірини та Хіонії. Велика П’ятниця. 30 квітня – священномученика Симеона, єпископа Перського. Велика Субота. 1 травня – Воскресіння Госпо-да нашого Ісуса Христа, Пасха Господня, Великдень. Свято Пасхи називають «торже-ством із торжеств, святом над святами», а тому воно стоїть окремо в річному колі бого-служінь. Великдень не належить до дванадесятих свят, як Різдво чи Благовіщення, а є особливим святкуванням. Пасхальна служ-ба правиться священиками в яскраво-червоних облаченнях, хоча, за грецькою традицією, служать у білих. Під час служби багаторазово звучить «Христос Воскрес!». Після закінчення відправи освячують великодні кошики з їжею, яку не спожи-вали протягом Великого посту. Упродовж Світлого тижня, семи днів від Пасхи, усі богослужін-ня звершуються так, як у саме свято. 2 травня – преподобного Іоана Ветхопечерника. 3 травня – Іверської ікони Божої Матері. 4 травня – священномученика Януарія, єпископа.

Святитель Іоан Золотоустий про сповідання власних гріхів Ніщо не є настільки шкідливим для гріха, як його викриття й осудження, поєднані з покаян-ням і сльозами.. . Чому, скажи мені, ти соромишся сказати про гріхи? Хіба ти кажеш людині, яка стане докоряти тобі? Хіба сповідаєшся перед рабом, який розголосить твої діла? Господу, Промислителю, Чоловіколюбцю, Лікарю показуєш ти рану. Хіба Він, Який знає наші діла ще до скоєння їх, не буде знати, якщо ти не скажеш? Хіба гріх від викриття його стає важчим? На-впаки, легшим. І Бог вимагає від тебе визнання не для того, щоб покарати, але щоб простити; не для того, щоб йому довідатися про гріх твій, – хіба Він і без цього не знає? – але для того, щоб ти довідався, який борг Він прощає тобі. Він хоче показати тобі велич Своєї Благості для того, щоб ти безнастанно дяку-вав Йому, щоб був повільнішим на гріх, ревнішим у чеснотах. Якщо би хтось із мирських суддів запропонував комусь із пійманих розбійників або крадіїв відкрити свої злочини й таким чином визволитися від покарання, то вони дуже охоче прийняли б це, нехтуючи сором заради свого спасін-ня. А тут нема нічого такого, але Бог і відпускає гріхи, і не примушує висловлювати їх у присутності інших, але вимагає тільки одного, щоб сам той, хто отримує відпущення, пізнав велич дару.

православнийкалендар

«Нарешті настав Великдень! Тут то виказується цілком укра-їнське хлібосольство: навколо церкви стоять вози, на яких при-везено наїдки для освячення. Нема господаря, який не мав би до цього дня поросяти, паски, ковбаси, кількох червоних яєць… А ось великодній стіл багатого пана, в якого пані дотримується рідної старовини: дві, три, на-віть чотири величезних солодких паски з найдобірнішого борошна, на маслі, яйцях і цукрі; одна чи дві кислих паски, сирна паска…».

Так описував Микола Мар-кевич святкування Великодня в Україні у своєму дослідженні «Звичаї, повір’я, кухня та напої українців», вперше виданому в Києві 1860 року.

Приєднаємось і ми до тисячо-літнього суботнього передвели-коднього таїнства перетворення пшеничного борошна на пухнасту, духмяну паску. Справа це відпові-дальна. Вдалий результат залежить від багатьох складових: якості борошна і дріжджів, правильної послідовності змішування компо-нентів, температури печі…

Десять яєчних жовтків, 0,5 літра кип’яченого (але не гаря-чого) молока, дві склянки цукру, половину літрової банки пше-ничного борошна, трохи тертої на дрібну тертку цедри лимона добре перемішуємо. Додаємо 100 г дріжджів, розведених та підрослих у теплій воді з цукром. Знову старанно перемішуємо. На-

криваємо рушником і ставимо на дві години у тепле місце. Коли тісто підніметься, вливаємо в нього 100 г розтопленого верш-кового масла та висипаємо ще приблизно 0,5 літра борошна. Старанно замішуємо тісто, доки воно перестане прилипати до рук. Але тісто не має бути занадто тугим. Знову накриваємо рушни-ком. Спостерігаємо за тим, щоб тісто не втекло з миски чи діжі. Викладаємо майбутні паски у форми (тісто має займати при-близно половину обсягу). Якщо є мистецьке натхнення, можна викласти на поверхні візерун-ки, які ще й утримують паску від розтріскування при випіканні. Змазуємо збитим яйцем. Ставимо в не дуже гарячу духовку чи піч. Готовність перевіряємо тонкою дерев’яною паличкою. Якщо вона залишається сухою – паска готова.

У згаданій книзі Маркевича описано цікаве повір’я. Вважа-лось, якщо миша з’їсть шматочок освяченої паски чи ковбаси, то в неї вмить виростають крила і вона перетворюється на летючу мишу, тобто кажана. Ось звідки бетмени, виявляється, беруться!

Фото Ганни СМАЛЬ

Ведучий рубрики

олег СМАлЬ

Паска на Паску

34

гороскоп | 2 – 8 травня

ОВНИ, на шляху реалізації особистих бажань крига от-от

скресне! У матеріальних царинах відбудеться перезавантаження, пе-регляньте своє ставлення до «беру-даю», зробіть ревізію прибутків і витрат.

ТЕЛЬЦІ, у вас триває процес внутрішнього онов-

лення, позитивно впливаючи на зовнішність. Збагатіть свій гардероб за модою, оголосіть війну поганим звичкам і запаліть серце Любов’ю до всіх живих створінь! Бог опікує тих, хто випромінює добро в нав-колишній простір.

БЛИЗНЮКИ, довкола все таємне, як за помахом

казкової палички, проясниться. Ба-жання щось прискорити створить чергові перешкоди, активізує супер-ницьке протистояння.

РАКИ, у професійній сфе-рі, що є джерелом прибутків,

очікуються позитивні кардинальні зміни. Якщо встигли взяти кермо лідера в колективі у свої руки, впев-нено кермуйте.

ЛЕВИ, у кар’єрі – переза-вантаження, підготуйтеся до

реорганізацій зі зміною виду ді-яльності, керівництва, службового статусу. Це повчальний урок долі тим, хто збився з правильного шля-ху й запізнився з реалізацією фа-хового покликання.

ДІВИ, підводьтеся з на-сидженого місця й рушай-

те в далекі мандри. Зустріч з ін-шими звичаями, культурою принесе сюрпризи та кардиналь-но вплине на переформатування

філософії буття, перегляд життє-вих цінностей.

ТЕРЕЗИ, не ставте воза власних вимог попереду ко-

ней, чужі бажання – святе, викорис-товуйте збіг обставин, аби задо-вольнити запити інших, тоді й власні не постраждають.

СКОРПІОНИ потрібні всім! Ідіть назустріч, гуртуй-

тесь і будуйте спільні справи на фундаменті взаємних інтересів, спираючись на давніх друзів-по-кровителів. З деякими партнерами доведеться розпрощатися, але так треба.

СТРІЛЬЦІ, на службі – перезавантаження, наміча-

ються кадрові перестановки з новим колом обов’язків, роботи додасться.

КОЗЕРОГИ мають під-нестися з глибин песимізму

до вершин блаженства й оцінити всю красу буття. Розслабтеся. Жит-тя – це гра, воно прекрасне!

ВОДОЛІЇВ штурмують сімейні, дачні справи, ви-

конання їх на часі, бо саме відбу-ваються прогресивні зміни. Дбайте за родинне благополуччя, догоджай-те рідним, а особливо благовірним.

РИБАМ відведено роль усюдисущої контактної осо-

би, посередника, здатного отрима-ти максимальну користь від зустрі-чей, знайомств, ситуацій, які не є випадковими. На кар’єрний олімп не прагніть, бо там, як на пороховій діжці.

Астролог любов ШЕХМАТоВА

Великдень – це найрадісніше християнське свято. Часу до закінчення Великого посту залишилось небагато, тому варто поквапитися, щоб запастися оригінальними, смачними, перевіреними рецептами святкового столу. Адже в цей світлий і довгоочікуваний день Великодній стіл має бути яскравим, святковим і апетитним.

У регіонах України традиція наповнення Великоднього ко-шика різниться. Церква ж не ви-діляє для благословення страви, немає й чітких правил, що має бути в кошику. Це встановлено, швидше, народною традицією, яка освячена часом, і церква її сприймає.

Дві традиційні страви, які обов’язково приносять на освя-чення в храмі, – великодній хліб (паска) та яйця.

Паску випікали круглої фор-ми, що символізувало сонце. Зазвичай це робили у Чистий четвер, подекуди в суботу, про-мовляючи молитви. Стежили, щоб ніхто із сусідів не прийшов із нечистими думками. Господині не можна було сідати, бо паска «сяде».

Яйця (крашанки) спочатку були червоного кольору, що пов’язують із легендою про Ма-

рію Магдалину, яка прийшла до римського імператора Тиберія із червоною крашанкою, щоб спові-стити про Воскресіння Христове. Розписували крашанки у Страсну П’ятницю, і вважалося, що таке яйце не псується. До речі, на Русі писали крашанки задовго до при-йняття християнства, зазвичай навесні, що пов’язано із зустріч-чю нового року, пробудженням природи.

М’ясні страви пов’язані зі ста-розавітною Пасхою: на це свято їли жертовне ягня на згадку про те, як Господь звелів заколоти ягня і кров’ю помастити одвірки, щоб Ангел гніву Господнього оминув оселі обраного народу. Ягня – це і прообраз Ісуса Христа, який своєю кров’ю врятував усіх людей від влади смерті.

Сир і масло символізували жертовність та ніжність Бога,

до якого потрібно прагнути, як дитина до материнського молока.

Корінець хрону. Існує леген-да, за якою Христа намагались отруїти корінням хрону, вва-жаючи його через гіркоту смер-тоносним. Проте ця рослина як природний антисептик навпаки корисна та сприяє травленню.

Сіль святили неодмінно. Вона символізує якість зв’язку між Богом і людьми, яким потрібно берегти чистоту серця, щоб на-слідувати Христа. До того ж сіль вважали оберегом. Адже і в хату приходили з хлібом-сіллю, і в дорогу брали з собою дрібку солі. Дитину новонароджену посипали сіллю, щоб лихе не бралося, по-сипали також корову, яка мала отелитися.

Обов’язково прикрашали ко-шик вічнозеленою рослиною. На центральній Україні – переважно барвінком.

Що у Великодньому кошику

Христове Воскресіння як історичний факт сталося на перший по суботі день, тобто у неділю. Тому християни почали святкувати цей день – неділю. У багатьох європейських народів зберігся звичай уночі з Великої Суботи на Великдень палити великі вогнища на знак того, що Хрис-тос переміг темряву поганства. Давній звичай Східної Церкви читання Євангелії у цей день на Літургії різними мовами символізує те, що Христова наука має владу в усьому світі. Відвідування цвинтаря у дні Світлого тижня означає віру хрис-тиян у воскресіння.

асорті 23Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

Фото Олексія ІВАНОВА

Реклама

скан

ворд

«Ве

чірк

и»

Склала Оксана БАркІНА

зброя для метання стріл

«Король ...», Шекспір

пісня – символ держави

страва з м’яса

країна казкових багатств

кумир

вірм. лютня

канава

одяг у стар. греків

кавказький сир

вага рубіна

царство Не-птуна

хліб до Велико-дня

кухар (мор.)

старовинна ручна зброя

провина

визнання іс-нування Бога

князівська груша (тур.)

українське місто

етап гри

нота

верхній одяг

крісло монарха

спосіб існуван-ня матерії

посудина для кави

Фото Сергія ОФІЦеРа

Просимо надсилати світлини в електронному форматі на адресу редакції: vk1906@ukr.net. У листі обов’язково повідомте (для редакції, в газеті не публікується) номер свого телефону.

фотоконкурс «Вечірки» «Київ – європейське місто»

Триває фотоконкурс «Вечірки». На адресу редакції вже надійшло чимало цікавих світлин. Нам приємно, що конкурс активно підтримали кияни і у своїх роботах прагнуть показати, яким чудовим є наше місто. Компетентне журі, до складу якого увійдуть визнані фотомайстри, журналісти, представники громадськості, визначить найкращі знімки. Гран-прі конкурсу: одна тисяча гривень. Передбачені також заохочувальні премії. Найкращі роботи будуть відібрані для фотовиставки в центрі столиці.

«СаМОГОн» ВІД анДРУхОВича + Karbido

28 квітня в галереї «Д12» Юрій Андрухович + Karbido + VJ group CUBE відіграють концерт з на-годи десятиріччя свого першого альбому «Самогон». Стрижнем програми стануть оновлені версії всіх дев’яти композицій того най-першого «Самогону». Їх доповнить своєрідний the best – вибрані твори з подальших «Цинамону», «Аб-сенту» й «Atlas Estremo». Перший альбом «Самогон» поєднав вірші Юрія Андруховича зі збірки «Пісні для мертвого півня» з джазово-роковими Karbido.

«КиїВСьКІ СОлІСТи» ОЗВУчаТь ЗеМлю

28 квітня о 19.00 в «Українсько-му домі» Національний камерний ансамбль «Київські солісти» покаже шоу-концерт «Звучання Землі. Побачити музику». Перед очима глядачів постане дивовижна міць планети Земля, а слух пеститиме музика невимовної краси. Ме-лодійність і ритм, спокій та при-страсть, форма й колір, звучання та зображення – усе це візуальне відображення всесвітньовідомих «Чотирьох пір року» Антоніо Ві-вальді та запальних «Чотирьох пір року в Буенос-Айресі» Астора П’яццоли.

на СЦенІ – ВІДенСьКа КлаСиКа

28 квітня о 19.00 зі сцени Жов-тневого палацу пролунають твори, що полонили безліч сердець, – до-робки найкращих представників віденської класичної школи Воль-фганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена, Йозефа Гайдна й Антоніо Сальєрі. Присутні зможуть насолодитися класикою у вико-нанні Ocean’s symphonic orchestra (диригент – Михайло Мороз). Та-кож на слухачів чекає візуалізація й трансляція гри музикантів на екрані.

«Джанан БеРБеР. КОхана» У галереї Triptych: Global Arts

Workshop уперше в Україні пока-жуть 28 полотен відомої турецької художниці Джанан Бербер. У пе-рекладі з турецької мови Джанан означає «кохана» – саме таку назву виставки було обрано для того, щоб розкрити суть творчості мисткині. У живописі Джанан Бербер закодо-вано безліч символів культурного розмаїття Туреччини: силуети суфійських дервішів у танці, хетські наречені в розкішному вбранні, плоди гранату, риби, птахи й ме-телики, обриси міст, де пліч-о-пліч видніються будівлі церков і мече-тей. Її роботи випромінюють світло

й гармонію. 2015 року ЮНІСЕФ використовував твори Бербер як свої вітальні листівки.

хІТи ФОРТеПІаннОї КлаСиКи

28 квітня о 19.00 відбудеться вечір чарівної музики для вишу-каної публіки в чудовій залі Аtrium «Fairmont Grand Hotel Kyiv» – екс-клюзивний концерт видатного піаніста сучасності Валеріана Ши-укашвілі. У програмі прозвучать хіти фортепіанної класики епох бароко й романтизму. На гостей вечора чекає приємний сюрприз – wellcome-drink Sarajishvili та Silver Breeze. аВІаЦІйне шОУ на «чайЦІ»

28-29 травня на аеродромі «Чай-ка» триватиме 2-й АвіаФестиваль. У межах заходу відбудеться чемпі-онат України з повітряного фрис-тайлу. На літаках СУ-31 Extra-330 виступатиме збірна команда Укра-їни з вищого пілотажу, багатора-зові бронзові призери чемпіонатів світу та Європи з літакового спор-ту, абсолютні чемпіони України й Кубка Нестерова. Відвідавши статичну експозицію літаків Ан-28, Як-52, Як-18т, охочі зможуть посидіти в кабіні літака Як-52, сфотографуватися на згадку. Та-кож на гостей фестивалю чекають шоу-виступ триразового чемпіона з дрифту, спортсмена команди Red Bull Олександра Гринчука; демонстраційні польоти понад 30 видів літаків малої авіації; Кубок Києва з велоспорту.

ВелиКий ВелиКОДнІй ЯРМаРОК

Із 30 квітня до 3 травня на киян і гостей столиці чекає великий Великодній ярмарок у межах про-екту «Великодня країна», який від-будеться у святому місці в центрі Києва – на території Національ-ного Києво-Печерського істори-ко-культурного заповідника, біля Успенського собору. Організатори запрошують на:

- ярмарок хендмейд-сувенірів від 100 майстрів із різних куточків України, представників абсолютно різних мистецьких напрямів;

- майстер-класи з гончарства; - майстер-класи зі створення

писанок; плетіння та прикрашання великоднього кошика; розфар-бування пасхального імбирного пряника.

Дітлахи матимуть нагоду прой-ти Великодній лабіринт з перешко-дами й інтерактивними завдан-нями, змагаючись у традиційних великодніх іграх.

Також усім охочим, дітям і до-рослим, запропонують прикрасити Пасхальне дерево «Великодньої країни» писанками власного ви-готовлення.

афіша: що, де, коли

кіноманія

«Воскресіння» Країна: Сша.жанр: епічна драма. Режисер: Кевін Рейнольдс.

Картина розповідає про розп’яття Ісуса та перші 40 днів після вос-кресіння Христового. Таємницю месії розгадує римський центурі-он Клавій (Джозеф Файнс), якому Понтій Пілат доручає відшукати тіло Ієшуа, яке зникло, щоб спрос-тувати чутки про його воскресіння і запобігти повстанським настро-ям у місті. Проводячи розсліду-вання, скептичний солдат бачить неймовірні речі, що повністю перевертають його життя. «Люди можуть використовувати цей фільм, аби дослідити власну духовність чи просто насолоджу-ватися історією суто з кінемато-графічної точки зору», – зауважує режисер.

«я з тобою» Країна: Україна. жанр: мелодрама. Режисер: Олег Туранський.

Сучасна історія кохання, що роз-гортається під час нещодавніх революційних подій в Україні та бойових дій в окупованому Донбасі. За сюжетом фільму двоє підлітків зі спортивного табо-ру Роман (Олександр Попов) і Олексій (Дмитро Сова) закохані у Тетяну (Анна Топчій). Життя розвело їх по різних містах і країнах, але коли з’ясовується, що дівчина тяжко хвора, двоє вірних лицарів, незважаючи на давній конфлікт і почуття суперництва, об’єднуються для її порятунку. Коли Таня вирішує поїхати додому до Слов’янська, друзі вирушають за нею. Окрім молодих акторів, у стрічці в несподіваних амплуа

знялися Ахтем Сейтаблаєв, Сергій Писаренко і Дмитро Лаленков. «Художньо осмислити події останніх двох років – завдання не з простих, і ми не намагалися дати історичну оцінку ситуації. Ми про-сто спробували уявити, чи легко сьогодні бути молодим, відстою-вати свої принципи, боротися за кохання», – розповідає продюсер фільму Олена Васильєва.

наостанок24 Вечірній Київ | 28 квітня 2016 року | №17 (19199)

В. о. головного редактораМаксим Філіппов

Керівник творчої групи Леонід Фросевич

Заступник головного редактора Віталій Курінний

Секретаріат Володимир Савруцький, Олександр Баркін

художній редактор Андрій КійкоДизайнер Світлана ВиноградоваФоторедактор Павло Пащенко

адреса: 01001, м. Київ–1,

вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59

Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.net

Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР

від 15 квітня 2009 року

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51б

Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48

е-mail: v.pushina@gmail.comВідділ розповсюдження та реалізації:

Тел.: 235-23-34Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф»,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14Замовлення: 47177 Заг. наклад: 96 000.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також

ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції.

При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що хвилює» публікуються на правах реклами. Рукописи не

рецензуються. Передплатний індекс: 37607

Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

засновник: Київська

міська рада

facebook.com/vechirkanova

Фото Олексія ІВАНОВА

що нового?

ww

w.a

rchu

nion

.form

at-m

aket

.com

.ua

Фото автора

Де була «Давня Русь» Михайло КАлЬНицЬКиЙ, дослідник київської старовини

Нещодавно поблизу Софії Київ-ської, на вулиці Володимирській, 21 (ріг Софійської), старовинний двоповерховий будинок «огорну-ли» захисною будівельною сіткою. Що робитимуть зі спорудою – не-відомо. «ВК» поцікавився історі-єю цієї пам’ятки.

Дім хоч і значно молодший за славетний собор, але з-поміж навколишньої забудови є «вете-раном» – його вік сягає близько півтораста років. Збудовано цю будівлю в 1869–1870 роках за проектом архітектора Афіногена Сопоцинського на замовлення чиновника Григорія Лозицького. У ті часи в Російській імперії ще панували традиції «казенної» піз-ньокласичної архітектури, тож в опорядженні споруди застосовано стримані, лаконічні форми.

Попри свій скромний вигляд, будинок був доволі популярним у мешканців і гостей Києва. Упродовж багатьох років у ньому містився невеликий готель, що, відповід-но до місця, дістав назву «Давня Русь». На першому поверсі діяв однойменний ресторан. Цей за-клад утримував вправний кулінар

Антон Шайдицький, якого відвіду-вачі ще довго вдячно пам’ятали. Літературознавець Олександр Дейч розповідав, як разом із поетом Мак-симом Рильським пригадував за-тишні приміщення «Давньої Русі», тамтешні чудові страви – самих лише українських борщів у меню можна було знайти одинадцять видів! «Письменники, журналісти, лікарі, інженери, – свідчив Дейч, – убачали в «Давній Русі» щось подібне до родинного клубу, де можна зустрітися з друзями й на-солодитися принадами кулінарії».

На жаль, під час революційної розрухи Шайдицький у розпачі вкоротив собі віку. Але будинок устояв і зберігся до наших днів. Нині він є невіддільною частиною

історичної забудови Софійської площі. Та останнім часом порожня будівля перебуває у стані підготовки до реконструкції. Що ж збираються з нею робити? Про це промовисто свідчить створений ще 2005 року архітектором Сергієм Бабушкіним проект, згідно з яким стара споруда має поступитися місцем громіздкій новобудові на шість поверхів, ще й зі здоровезною мансардою.

Нещодавно було поширено ін-формацію, що нібито в 1917–1918 роках із балкона будинку №21 виступав перед киянами голова Центральної Ради Михайло Гру-шевський. Сказати відверто, ця версія дещо скидається на міф – в усякому разі фотографічних свід-чень таких виступів не виявлено. Утім, архітектор Бабушкін охоче погодився доповнити свій проект подобою існуючої наріжної стіни з балконом, імітуючи в такий спосіб «збереження реліквії». Але хіба річ лише в балконі? Заповідний про-стір навколо Святої Софії, об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, у будь-якому разі необхідно захис-тити від довільних утручань. Тому відновлення будівлі колишньої «Давньої Русі» має відбуватися тільки реставраційними засобами, без зміни її загального вигляду. По-дальша експлуатація цього будинку може бути вигідною й без надбудо-ви – комерсантам минулих часів, як бачимо, це чудово вдавалося.Проект реконструкції будинку (архітектор Сергій Бабушкін, 2005 рік)

У центрі – будинок на вул. Короленка (Володимирській), 21. Фото 1930-х років.

Будівля на вул. Володимирській, 21. 2005 рік

– На моєму малюнку зображена дівчинка з голубом і написано: «Повертайся, Надіє, ми на тебе чекаємо», – розповідає учениця Вікторія.

– А на моєму – сама Надія Савченко у шоломі пілота, як на фотографії, – додає п’ятикласник Дмитро.

Кількадесят малюнків діти ви-рішили об’єднати у своєрідний рушник і передати Марії Савченко – мамі Надії.

– Я дуже розчулена. Дитячі очі не обманюють, а побажання, написані від чистого серця, пе-редають все те, що відчуває моє серце. Єдине, чого я хочу, – щоб моя донька скоріше повернулася. І я неодмінно передам їй цього рушника, – каже Марія Іванівна.

А в сусідній 120-й школі діти замість малюнків зробили кілька десятків паперових журавликів.

– Як журавлі повертаються навесні додому, так і ми хо-чемо, щоб повернулася наша льотчиця. Її залізна сила волі, нескореність – ось, що потрібно нашій молоді, – пояснює ідею Чемпіонського уроку десяти-класниця Марія.

На підтримку Надії Савченко виступили не лише школярі, а й відомі спортсмени.

– Міжнародна асоціація чемпі-онів України, Європи та світу, яку я очолюю, звернулася до прези-дента Путіна з відкритим листом, аби він посприяв звільненню Надії Савченко, – повідомив багаторазовий чемпіон світу та Європи Юрій Чиж. – Усі розумі-ють, що її справу сфальшовано. Я і ще 800 спортсменів підписали цього листа. Мені відомо, що російський керівник вже його отримав.

Чемпіонський урок для Надії

Ірен РоЗдоБУдьКо:

«Я написала історію про чотирьох подруг» Популярна письменниця і сценаристка, переможниця літературного конкурсу «Коро-нація слова», автор бестселерів «Ґудзик» і «Ґудзик-2» розповіла «Вечірньому Києву» про свою нову книгу.

Я щойно закінчила роман, який називається «Тут і тепер», він буде опублікований восени, до Львівського форуму видавців. Написання цього твору принесло мені море задоволення, і я майже впевнена, що ці емоції відчують мої читачі.

Дія відбувається в наш час. Це проста і водночас складна історія про чотирьох подруг. Вони разом навчалися в школі та дійшли до

35-річного віку. У кожної є свої проблеми і радості. Я хотіла, щоб роман був позитивний, теплий, по-етичний, метафоричний і мудрий. Наскільки це вийшло, побачимо у вересні.

олександр ПилиПЕНКо

В актовій залі середньої школи №180 пройшов Чемпіонській урок, присвяче-ний Надії Савчен-ко. Після пере-гляду короткого документального фільму діти показали свої малюнки, на яких написали ще й побажання та зво-рушливі вірші. Чемпіон світу та Європи Юрій Чиж зі школярами