ПЕДАГОГІЧНИЙ СВІДОЦТВОkoippo.in.ua/arhiv/druk/pv_2016_37.pdf1 (37) 2016 СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ КГВІСНИК 443/21Р ВІД 23.11.2006

№ 1 (37)2016

СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ

КГ № 443/21Р ВІД 23.11.2006 р.

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРАА. С. Бик. Актуальні питання наукової, методичної й інноваційної діяльності у системі післядипломної педагогічної освіти. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТАН. Г. Тіхонова. Методи взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськості у вихованні учнів (1945-1991 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8Н. П. Гагаріна. Моніторинг якості дошкільної освіти: ключові аспекти впровадження . . . . . . . . . . 12О. Е. Жосан. Освітня діяльність та навчальна література ОУН-УПА (1945-1960 рр.) . . . . . . . . . . . 17

КРУГЛИЙ СТІЛ «УКРАЇНСЬКІЙ АСОЦІАЦІЇ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО –

ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ»А. С. Бик. До питання про становлення Асоціації Василя Сухомлинського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24Н. А. Калініченко. Василь Сухомлинський про духовні потреби особистості . . . . . . . . . . . . . . . 26С. Л. Скалько. Ідея громадсько-державного управління школою у системі педагогічних поглядів Василя Сухомлинського . . . . . . . . . . . . . . . 29А. А. Дробін. Підготовка молоді до участі у формуванні громадянського суспільства: виховний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32В. Ф. Деркач. В. О. Сухомлинський про управлінську діяльність директора школи . . . . 34В. Г. Трубіна. Освоєння педагогічної спадщини Василя Сухомлинського у системі роботи з керівниками навчальних закладів . . . . . . . . . . . . . 35І. М. Ретьман, Н. І. Рябчун, А. В. Ткаченко, Н. Г. Кунашенко, М. Ю. Лютинська. Розвиток творчого потенціалу освітян у контексті педагогіки Василя Сухомлинського . . . . . . . . . . . . . 37К. О. Братко. Шляхи формування патріотичних компетентностей на уроках літератури рідного краю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47Г. Ю. Губенко. Школа фахового росту як фактор розвитку творчого вчителя (науково-методична новизна матеріалу, його оригінальність, мета створення) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

ПЕДАГОГІЧНИЙ ВІСНИК

Головний редактор А.С. БикКендюхова А.А. – кандидат педагогічних наук, доцент (заступник головного редактора)

Редакційна колегіяВеличко С.П. – доктор педагогічних наук, професорГолодюк Л.С. – кандидат педагогічних наук, доцент (секретар)Горська Г.О. – кандидат психологічних наук, доцентГромовий В.В. – голова Координаційної Ради Асоціації лідерів освітиБуртовий С.В. – кандидат педагогічних наукЖосан О.Е. – кандидат педагогічних наукКозлова В.А. – кандидат педагогічних наукКондратова В.В. – кандидат педагогічних наукКорецька Л.В. – директор КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського»Лушин П.В. – доктор психологічних наук, професорМельничук С.Г. – доктор педагогічних наук, професорМельничук І.Я. – кандидат психологічних наук, доцентНабока Б.С. – кандидат педагогічних наукОлійник В.В. – доктор педагогічних наук, професорКушнір В.А. – доктор педагогічних наук, професорРадул В.В. – доктор педагогічних наук, професорСадовий М.І. – доктор педагогічних наук, професорСемиченко В.А. – доктор психологічних наук, професорТарапака Н.В. – кандидат педагогічних наук, доцент

Редакційна радаБик А.С. – заступник директора з науково-дослідної діяльності та міжнародного півробітництва КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», кандидат пе-дагогічних наук, доцент (голова)Босько В.М. – методист КОІППО (секретар)Голодюк Л.С. – заступник директора з науково-методи-чної діяльності КОІППО, кандидат педагогічних наук, доцент (заступник голови)Буртовий С.В. – кандидат педагогічних наукЖосан О.Е. – завідувач кафедри педагогіки, психоло-гії і корекційної освіти КОІППО, кандидат педагогіч-них наук, доцент кафедриТарапака Н.В. – завідувач кафедри дошкільної та по-чаткової освіти КОІППО, кандидат педагогічних наук, доцент

Літературний редактор і коректорБосько В.М. – методист КОІППОВерсткаЯщенко В.М.

У НОМЕРІ

Продовження видання, започаткованого у 1881 р.

Засновник – комунальний заклад «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Науково-методичнийщоквартальний журнал

О. М. Іванова. Ідеї В. О. Сухомлинського у зарубіжжі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53В. О. Маслій. Одне з основних завдань школи – виховати творчу особистість . . . . . . . . . . . . . . . . . 57В. А. Нестеренко. В. О. Сухомлинський про розвиток творчої особистості: особистісний та ціннісно-орієнтаційний підходи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61О. М. Олійник. Критерії вихованості особистості: від історії до сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62Л. К. Чернова. Актуальність ідей В. О. Сухомлинського на сучасному етапі формування громадянської позиції учнів . . . . . . . . 64Рекомендації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67

МОВОЗНАВЧІ ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ СТУДІЇ

О. М. Вікторіна. Матеріали до фразеологічного словника Кіровоградщини (фразеологізми, що містять компонент-топонім. ІІ) . . . . . . . . . . . . . . . . . 68Н. А. Бугайова. Лексико-семантичний аналіз мікротопонімів селища Нова Прага Олександрійського району . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75Л. С. Островерх. Про мистецтво перекладу. Тарас Шевченко «Заповіт» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

З ДОСВІДУ РОБОТИН. І. Дяченко. Професійна компетентність і творчість – шлях до успіху. З досвіду роботи провідного бібліотекаря Помічнянської ЗШ І-ІІІ ступенів № 3 Т. В. Ружанської . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84Л. А. Бабич. Проблема інтеграції навчання в школі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93Л. С. Архангельська. Готуймося до ЗНО. Добре того вчити, хто хоче все знати . . . . . . . . . . . 101Л. Ф. Логвиненко. Сухомлинський – мій наставник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105С. М. Єфіменко. Патріотичне виховання учнів початкових класів засобами декоративно-прикладного мистецтва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .111М. А. Царук. Кабінет християнської етики як центр морального виховання в загальноосвітньому навчальному закладі. . . . . . .117

В ПАМ’ЯТЬ ПРО КОЛЕГУАндрій Борисович Іванко: вчитель-патріот, історик, просвітитель. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120

ТВОРЧІСТЬ ПЕДАГОГІВЛ. А. Каленська. Казки та оповідання . . . . . . . . . 123

ОФІЦІЙНОРішення сесії обласної ради «Про відзначення 100-річчя від дня народження В. О. Сухомлинського» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132

Відомості про авторів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 133

Редакція журналу приймає статті від окремих осіб або навчального закладу в еле-ктронному варіанті: на дискеті чи компакт-диску (CD-RW, CD-R) у форматі Microsoft Word 6.0 і вище (шрифт: Times New Roman; розмір 14 пунктів; інтервал 1,5; поля: ліве – 2 см, праве – 1,5 см, верхнє і нижнє – 2 см), з обов’язковим їх роздрукуванням на одному боці аркуша формату А4, у двох екземплярах, з підписом автора на одному із них. Оптимальний обсяг матеріалу – до 12 сторінок.

Ілюстративний матеріал (фото, малюн-ки) потрібно подавати окремими файлами у форматі TIFF, JPEG.

На початку статті подається анотація (2-3 речення) українською, російською та англійською мовами.

У матеріалі необхідно вказати повне ім’я автора, науковий ступінь вченого, по-саду, адресу.

За достовірність фактів, цитат, власних імен, посилань на літературні джерела та ін. відомості відповідають автори публікацій.

Думка редакції може не збігатися з дум-кою авторів. Редакція зберігає за собою пра-во на редагування і скорочення матеріалів.

Статті не рецензуються і не поверта-ються.

ДО ВІДОМА АВТОРІВ

Адреса редакції: КЗ «Кіровоградський обласний

інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»,

вул. Велика Перспективна, 39/63, м. Кіровоград, 25006

Рекомендовано до друку вченою радою КЗ «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Підп. до друку 23.03.2016. Формат 60x84/8. Папір офсетний. Друк офсетний. Ум. др. арк. 15,58.

Замовлення № 216-16. Наклад 100 прим.

Поліграфічно-видавничий центр ТОВ «Імекс-ЛТД»Свідоцтво про реєстрацію серія ДК № 195 від 21.09.2000.

25006, м. Кіровоград, вул. Декабристів, 29тел./факс (0522) 22-79-30, 32-17-05

E-mail: [email protected]

СТОРІНКА ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА

3

А. С. Бик

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАУКОВОЇ, МЕТОДИЧНОЇ Й ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИСьогодні фа-

ховість будь-кого з педагогів ви-значається сту-пенем розвитку його компетенцій та компетент-ностей. Цей же чинник є необ-хідною умовою їх подальшого про-фесійного зрос-тання.

Для педаго-гів, які хочуть бути конкуренто-сп роможними , професіоналізм є

найбільш пріоритетним напрямом освітньої діяль-ності. Саме професіоналізм, здатність продукувати освітні технології визначають, чи буде вчитель, ви-хователь, методист ініціювати нові освітні техноло-гії, чи буде їх використовувати на репродуктивній основі, чи залишиться на задвірках освітнього про-гресу й поза перспективними змінами в освітній галузі.

У цьому зв’язку необхідно докорінним чином модернізувати зміст, форми, характер та процеду-ри науково-методичного забезпечення освітнього процесу.

Акцентуємо увагу на деяких аспектах.По-перше. Сучасна освітня галузь вступає у но-

вий етап реформування – оптимізаційний. Цей етап містить в собі глибокі структурні зміни інсти-туційного характеру, позбавлення закладів осві-ти невластивих їм функцій, об’єктивізацію оцін-ки результатів освітнього процесу, глобалізацію й уніфікацію ціннісних засад та комунікаційного середовища особистості, суб’єктивізацію відносин цивілізаційного характеру на усіх щаблях суспіль-ного виробництва, перехід від суб’єктно-об’єктних до суб’єктно-суб’єктних відносин, інтелектуальну капіталізацію технологічних процесів, поляризацію цивілізаційного валового внутрішнього продукту й зосередження його у власності незначного від-сотка населення земної кулі тощо. Все це справляє потужний вплив на зміст і особливості наукового й методичного забезпечення освітнього процесу.

По-друге. Знайти відповіді на базові виклики сучасного цивілізаційного процесу – критична мета для кожного суспільного осередку й кожно-го інституційного утворення, кожної особистості. Що ж до наукового і методичного забезпечення освітнього процесу, то необхідно щонайперше від-мовитися й залишити в минулому авторитарні, репресивні, волюнтаристичні, суб’єктивістські, авантюристичні й інші свавільні підходи до нау-кової і методичної роботи в системі освіти.

Нормативно-правові засади такої відмови рель-єфно окреслені в законодавчому полі освіти, що мо-дернізується, зокрема, у визначенні прав і обов’яз-ків учасників освітнього процесу.

Так, педагогічні й науково-педагогічні праців-ники, як передбачається, матимуть право на:

академічну свободу, включаючи свободу ви-кладання, свободу від втручання в педагогіч-ну, науково-педагогічну та наукову діяльність, вільний вибір форм, методів і засобів навчан-ня, що відповідають освітній програмі;безоплатне користування бібліотечними, інформаційними ресурсами, послугами на-вчальних, наукових, спортивних, культурно-освітніх підрозділів закладу освіти;вільний вибір освітніх програм, форм на-вчання, закладів освіти, установ і організа-цій, що здійснюють підвищення кваліфікації і перепідготовку педагогічних працівників;доступ до інформаційних ресурсів і кому-нікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності;захист професійної честі, гідності;індивідуальну освітню (наукову, творчу) ді-яльність за межами закладу освіти;творчу відпустку строком до одного року не частіше одного разу на 10 років із зараху-ванням до загального і спеціального трудо-вого стажу;одержання службового житла;педагогічну ініціативу;підвищення кваліфікації, перепідготовку;подовжену оплачувану відпустку;розроблення та впровадження авторських навчальних програм, освітніх методик і тех-нологій;участь у громадському самоврядуванні за-кладу освіти;

-

-

-

-

--

-

-----

-

4

ПЕДАГОГІЧНИЙ ВІСНИК № 1 (37) 2016

участь у роботі колегіальних органів управ-ління закладом освіти.

Передбачається й реалізація інших прав, визна-чених спеціальними законами.

При цьому педагогічні й науково-педагогічні працівники зобов’язуються:

постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну еруди-цію, власну культуру;забезпечувати засвоєння здобувачами освіти освітніх програм на рівні обов’язкових вимог щодо змісту, рівня та обсягу освіти, сприяти розвитку їх здібностей, формуванню нави-чок здорового способу життя;дотримуватися принципу академічної доб-рочесності та забезпечувати його реалізацію (у тому числі здобувачами освіти) в освітньо-му та науковому процесах;дотримуватися педагогічної етики, поважати здобувача освіти на основі принципу рівно-сті їх прав;настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загаль-нолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, толеран-тності, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості;виховувати у здобувачів освіти повагу до гідності людини, національних, істо-ричних, культурних цінностей України, її державного устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного се-редовища країни;виховувати здобувачів освіти в дусі взаємо-розуміння, миру, злагоди між усіма народа-ми, етнічними, національними, релігійними групами;захищати здобувачів освіти від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження, експлуатації та дискримінації за будь-якою ознакою, запобігати вживанню ними та ін-шими особами на території закладіво світи алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам;привчати здобувачів освіти до законослух-няності, поваги до Конституції та законів України, державного устрою та територіа-льної цілісності України.

По-третє. У ступені збалансованості прав та обов’язків педагогічних, науково-педагогічних пра-цівників щодо загроз і перспектив розвитку освіт-ньої галузі загалом і методичної роботи зокрема.

Розбалансованість прав і обов’язків особи-стості, педагогічних і науково-педагогічних пра-цівників – основна причина недоліків в освітній діяльності педагогів, закладів освіти та методич-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

них установ. Розбалансованість прав і обов’язків особистості, посадових осіб – першоджерело пе-ревищення службових повноважень чи недолуго-го їх виконання. В реальному освітньому процесі компетентнісна недолугість має дуже багато осо-бистісних компенсаторів, як-от: авторитаризм, агресивність, волюнтаризм, дріб’язкова прискі-пливість, брехливість, лицемірство, нахабство, пліткарство, підміна понять, свавілля, чван-ство, підлабузництво, схильність до корупцій-них діянь тощо.

Здолати ці прояви компетентнісної недолугос-ті керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників – першочергове завдання науково-ме-тодичної роботи на всіх її рівнях.

Нормативно-правовою основою подолання компетентнісної недолугості має слугувати роз-робка й запровадження механізмів забезпечення якості освіти.

Як передбачається законодавчими актами у сфе-рі освіти України, визначальними складовими за-безпечення якості освіти мають бути:

система забезпечення якості у закладах осві-ти (внутрішня система забезпечення яко-сті освіти);система зовнішнього забезпечення якостіо світи;система забезпечення якості у діяльності ор-ганів управління і установ, що здійснюють зовнішнє забезпечення якості освіти.

Система забезпечення якості на рівні закладу освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти) може включати:

розроблення закладом освіти стратегії (по-літики) та процедур постійного підвищення якості освіти;створення та постійне вдосконалення сис-теми та механізмів забезпечення академі-чної доброчесності;оцінювання здобувачів освіти на основі чіт-ких і оприлюднених критеріїв, правил і про-цедур;оцінювання якості освітньої діяльності педа-гогічних (науково-педагогічних) працівни-ків;оцінювання якості управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти;забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, в тому числі для самостійної роботи здобувачів освіти;забезпечення наявності інформаційних си-стем для ефективного управління закладом освіти;створення у закладі освіти інклюзивного освітнього середовища, універсального ди-зайну та розумного пристосування;

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-


5

інші процедури та заходи, що визначаються спеціальними законами або документами за-кладу освіти.

Система зовнішнього забезпечення якості освіти може включати:

1) інструменти, процедури та заходи забезпе-чення і підвищення якості освіти, зокрема:

ліцензування освітньої діяльності;акредитацію освітніх програм;зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання;інституційний аудит;моніторинг якості освіти;атестацію та сертифікацію педагогічних працівників;інші інструменти, процедури і заходи, що визначаються спеціальними законами.

2) Визначені спеціальними законами органи і установи, що відповідають за розвиток і вдоскона-лення системи забезпечення якості та спеціально уповноважені державою установи, що проводять зовнішнє незалежне оцінювання.

Система забезпечення якості у діяльності ор-ганів управління і установ, що здійснюють зовні-шнє забезпечення якості освіти, має включати:

Формування політики та процедур постійного підвищення якості власної діяльності;

Забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації процесів і процедур;

Зовнішній незалежний аудит діяльності, проце-сів і процедур органів та установ.

Необхідно наголосити, що особливості функ-ціонування системи забезпечення якості на кож-ному рівні освіти має визначатися спеціальними законами.

По-четверте. Науково-методичному забезпе-ченню освітньої діяльності необхідно невідкладно позбутися практики порушення вимог академіч-ної доброчесності. Адже саме академічна добро-чесність забезпечує довіру до результатів навчення та науково-методичної роботи і повинна, як це на-голошується у проектах законодавчих актів, перед-бачати:

а) щодо педагогічних і науково-педагогічних працівників:

посилання на джерела інформації у разі ви-користання ідей, тверджень, відомостей;дотримання норм законодавства про автор-ське право;надання достовірної інформації про ре-зультати досліджень та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;контроль за дотриманням академічної доб-рочесності здобувачами освіти;

б) щодо здобувачів освіти:самостійне виконання навчальних за-вдань, завдань поточного та підсумкового

-

---

---

-

-

-

-

-

-

контролю результатів навчання (для осіб з особливим освітніми потребами ця вимо-га застосовується з урахуванням їх індиві-дуальних потреб і можливостей);посилання на джерела інформації у разі ви-користання ідей, тверджень, відомостей;дотримання норм законодавства про автор-ське право;надання достовірної інформації про резуль-тати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності.

Основними порушеннями академічної добро-чесності вважаються:

1) академічний плагіат – оприлюднення (част-ково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів влас-ного дослідження (творчості), та / або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів ми-стецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело ін-формації власних раніше опублікованих текстів;

2) фабрикація – фальсифікація результатів до-сліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;

3) обман – надання завідомо неправдивої інфор-мації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу;

4) списування – використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оці-нювання результатів навчання;

5) хабарництво – надання (отримання) учасни-ком освітнього процессу пропозиції щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.

Пропонується, що за порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть притя-гатися до академічної відповідальності, а саме:

відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;позбавлення присудженого наукового ступе-ня чи присвоєного вченого звання;позбавлення права брати участь у роботі ви-значених законом органів чи займати визна-чені законом посади.

6. За порушення академічної доброчесності здо-бувачі освіти можуть бути притягнені до такої ака-демічної відповідальності:

повторне проходження оцінювання (контро-льна робота, іспит, залік тощо);повторне проходження навчального курсу;відрахування із закладу освіти (крім осіб, що здобувають загальну середню освіту).

Передбачається, що види академічної відпові-дальності учасників освітнього процесу за конкрет-

-

-

-

-

-

-

-

--

6


ні порушення академічної доброчесності визнача-ються спеціальними законами, а порядок виявлен-ня та встановлення фактів порушення академічної доброчесності має визначатися правилами внутрі-шнього розпорядку закладу освіти.

Більше того, за дії (бездіяльність), що визна-ні порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів юридичної відповідальності з підстав та в порядку, визначених відповідними законами.

По-п’яте. Особливо актуальними є питання до-тримання академічної доброчесності для системи підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів освіти. Актуальність цих питань загострю-ється ще й тим, що змінюються функції та зміст підвищення кваліфікації освітян. Так, підвищен-ня кваліфікації пропонується розуміти як підви-щення рівня готовності особи до виконання її професійних завдань та обов’язків або набуття нею здатності виконувати додаткові завдання та обов’язки шляхом набуття нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань. У контексті сказаного у системі надання послуг з підвищення кваліфікації необхідно науково-мето-дично обґрунтувати й однозначно визначити:

рівні готовності особи до виконання її про-фесійних завдань та обов’язків;обсяг і зміст додаткових завдань та обов’яз-ків;обсяг і зміст нових знань і вмінь у межах професійної діяльності або галузі знань.

Зрозуміло, що ці кроки мають відповідати кон-кретним потребам фахового зростання освітян й втілюватися у певних видах та формах науково-ме-тодичної роботи. Основними складовими такої ро-боти, очевидно, мають бути:

формування змісту підвищення кваліфі-кації;формування змісту самостійної роботи освітян упродовж всього періоду підвищен-ня їх кваліфікації;розробка і впровадження комплексів за-вдань для самоконтролю власного фахово-го зростання;розробка рекомендацій щодо організації самостійної роботи слухачів курсів ПК;визначення переліку тем для індивідуаль-них занять;обґрунтування об’єктивних показників рів-нів готовності особи до виконання її профе-сійних завдань та обов’язків.

Практичне здійснення цих кроків неможливе без поглиблення інституціоналізації, функціона-лізації та персоналізації діяльності структур піс-лядипломної освіти та методичних служб на шкі-льному, міжшкільному, районному, міському й регіональному рівнях.

-

-

-

•

•

•

•

•

•

Інституціоналізація, як відомо, передбачає правове й організаційне закріплення тих або інших суспільних відносин. У нашому випадку інститу-ціоналізація передбачає правове й організаційне закріплення відносин у процесі підвищення ква-ліфікації освітян та роботи методичних установ. Щонайперше це вимагає визначення й закріплення статусу структур післядипломної освіти та методич-них установ у законодавчому полі освітньої сфери України.

Функціоналізація, зрозуміло, передбачає уточ-нення обов’язків, мети, завдань, переліку та обся-гів видів діяльності, а також конкретизацію при-значення і статус структур післядипломної освіти та структур методичної діяльності в динамічному освітньому середовищі для підвищення їх ефектив-ності.

Персоналізація, відповідно, має на меті забез-печення у системі підвищення кваліфікації умов для реалізації здобувачами освіти індивідуальних траєкторій фахового зростання шляхом безпосеред-ньої й опосередкованої участі в освітньому проце-сі для набуття певної кваліфікації на основі відпо-відних договорів (впровадження дуальної форми освіти).

Продуктивні інституціоналізація, функціоналі-зація, персоналізація у системі підвищення квалі-фікації педагогічних і керівних кадрів освіти мож-ливі на основі і в результаті інноваційної освітньої діяльності.

По-шосте. Суб’єктами інноваційної діяльності у системі підвищення кваліфікації освітян повинні бути науково-педагогічні, педагогічні працівники, особи, які підвищують кваліфікацію, а також інші працівники освітньої галузі.

Основною ціллю інноваційної освітньої діяль-ності, як це визначено Законом України «Про вищу освіту», має стати створення і впровадження но-вих конкурентоспроможних технологій, видів освітньої діяльності, методів і форм навчання для забезпечення інноваційного розвитку освіт-нього процесу та підготовки фахівців інновацій-ного типу.

Провідними ж завданнями інноваційної діяль-ності в галузі освіти є:

одержання конкурентоспроможних науко-во-методичних результатів;застосування нових науково-методичних знань під час підвищення кваліфікації осві-тян регіону;формування сучасного кадрового потенціалу науково-методичних працівників, здатного забезпечити розробку та впровадження інно-ваційних науково-методичних розробок.

Предметом діяльності суб’єктів інноваційної освітньої діяльності має стати доведення її резуль-

•

•

•


7

татів до стану інноваційного продукту та його по-дальша комерціалізація.

Сучасне визначення інноваційної діяльності в законодавчому полі освіти виходить з того, що це діяльність, яка спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових кон-курентоздатних товарів, робіт і послуг.

Інновації ж визначаються як новостворені (за-стосовувані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, роботи, товари або послуги, що істотно поліпшують структуру та якість освітньої діяльно-сті.

В контексті такого правового розуміння іннова-ційної діяльності та інновації для системи підви-щення кваліфікації освітян критично важливим є зосередження зусиль на розробці системоутво-рювальних засобів надання якісних освітніх по-слуг.

До таких засобів, насамперед, необхідно відне-сти освітні програми, навчальні плани та ком-плекс діагностичних матеріалів для контролю і самоконтролю якості надання й отримання освіт-ніх послуг з підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів освіти.

У сучасному нормативно-правовому тракту-ванні освітня програма – це єдиний комплекс або послідовність освітніх компонентів (предме-тів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і органі-зованих для досягнення визначених результатів навчання протягом певного періоду часу.

Згідно з таким трактуванням освітня програма має містити:

вимоги до осіб, які можуть розпочати на-вчання за програмою;перелік освітніх компонентів та логічну послідовність їх вивчення;обсяг навчального навантаження та очіку-вані результати навчання здобувачів осві-ти.

Разом з тим, законодавчо передбачено, що освіт-ні програми можуть розроблятися закладами осві-ти, науковими установами, юридичними та фізич-ними особами, які здійснюють освітню діяльність, на підставі стандартів освіти та затверджуються закладами освіти.

Більше того, власні освітні програми чи власні наскрізні освітні програми, які охоплюють різні рі-вні освіти, повинні бути акредитовані у встанов-леному порядку.

Така нормативно-правова ситуація стосовно пі-слядипломної педагогічної освіти вимагає дивер-сифікації суб’єктів розроблення інноваційних освітніх програм на колективних та індиві-дуальних засадах.

-

-

-

При цьому варто переосмислити доцільність тематичного підходу до формування змісту підви-щення кваліфікації й, можливо, перейти до його фо-рмування через розробку й впровадження конку-рентоспроможних блоків освітніх компонентів, щонайперше, як-от: тренінги, спецкурси, спецсе-мінари, комплекси індивідуальних траєкторій професійного зростання, комплекси тестових завдань для самоконтролю, варіативні завдання для самостійної роботи, конкурси-презентації освітніх технологій, моделей шкіл різних типів та профільного спрямування, систем освітніх послуг, освітніх середовищ шкільного, між-шкільного, районного, міського та регіонально-го рівнів, навчально-виховних проектів, ком-плексів, об’єднань тощо. Саме у цій площині, на моє глибоке переконання, варто шукати відпові-ді на потреби та запити педагогічних і керівних ка-дрів освіти в умовах її глибинних трансформацій.

По-сьоме. Підвищення кваліфікації педагогіч-них і керівних кадрів освіти може здійснюватися також шляхом отримання певних освітніх послуг як комплексу визначених законодавством, освіт-ньою програмою чи договором дій суб’єкта освіт-ньої діяльності, що мають визначену вартість та спрямовані на досягнення здобувачем освіти очіку-ваних результатів навчання.

Освітня програма з надання освітніх послуг у системі підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів освіти повинна мати, як це перед-бачено чинним законодавством, гаранта освітньої програми, яким повинен бути керівник проектної групи з розробки програми.

Гарантом освітньої програми згідно з чинним законодавством може бути науково-педагогічний або науковий працівник, який має науковий сту-пінь або вчене звання за відповідною або спорід-неною до освітньої програми спеціальністю, стаж науково-педагогічної або наукової роботи не мен-ше 10 років. При цьому керівник проектної групи може одночасно бути гарантом лише однієї освіт-ньої програми.

З огляду на сказане вище, вкрай необхідно ви-значитися персонально щодо керівників проектних груп з розробки освітніх програм та їх гарантів з числа науково-педагогічних працівників кафедр інституту.

Виходячи із заявленої кількості освітніх про-грам структурними підрозділами інституту, зроби-ти це без докорінного переформатування основних напрямів надання послуг у системі підвищення кваліфікації освітян регіону вкрай проблематично і вимагає неординарних рішень.

При підготовці тексту використані окремі норми та положення чинних законодавчих актів у сфері освіти України та оприлюднених їх про-ектів.


8

Н. Г. Тіхонова

МЕТОДИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ШКОЛИ ШКОЛИ, СІМ’ЇІ ГРОМАДСЬКОСТІ У ВИХОВАННІ УЧНІВ (1945-1991 рр.)

У статті проаналізовано методи взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськості у вихованні учнів протягом

1945-1991 років; охарактеризовано фактори й умови вибору методів виховання учнів у зазначений

історичний період та визначено особливості виховної діяльності школи з батьками й громадськістю.

Ключові слова: метод виховання, взаємозв’язок, співпраця, школа, сім’я, громадськість.

З огляду на нові вимоги до яко-сті виховання підростаючого по-коління відповідно до потреб со-ціально-економічного розвитку країни взаємозв’язок школи, сім’ї і громадськості вважають одним з основних чинників удосконалення системи вітчизняної педагогічної освіти щодо виховання учнів, який спрямовано на відродження й зміц-нення національних цінностей та впровадження історичних надбань українського народу. З теоретично-практичного погляду ця проблема є досить важливою, а зміст, форми і методи взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськості у вихованні учнів досліджуваного періоду (1945-1991) на сучасному етапі розвитку освіти в Україні не втратили своєї актуальності.

У процесі розвитку вітчизняної науки існували різні підходи до класифікації методів виховання, і, окрім того, вони були змінними. Метод і форма ви-ховання могли використовуватися і як організацій-ний засіб, і як спосіб досягнення мети. Як зазначає А. Алексюк, методи виховання мали об’єктивну со-ціальну основу. Це певні педагогічні модифікації тих чи інших суспільних відносин, тому виховний метод – це педагогічна модифікація суспільних відносин окремої суспільно-економічної формації. На підставі цього методи виховання є похідними від суспільних цілей і завдань виховання [1, с. 239, 279].

Низку аспектів виховання учнів розглянуто в працях педагогів Т. Алєксєєнко, О. Докукіної, Т. Кравченко, Л. Назаренко, О. Савченко, І. Сіданіч, О. Хромової. Науковцями розкрито розвиток педа-гогічних взаємозв’язків між педагогами, батьками та представниками громадськості. Дослідженням умов виховання педагогічної культури й просві-ти батьків, особливостей формування стосунків батьків і дітей у сім’ї та школі займалися зокрема Л. Вовк, О. Добош, І. Дубінець, О. Насєдкіна, І. Сі-даніч, Л. Тимчук, О. Ярошинська та ін.

У статті ми зробили спробу проаналізувати методи взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськос-ті, які використовувалися протягом 1945−1991 рр.

Зазначимо, що єдиного погляду на систему методів взаємозв’язку у вихованні учнів немає. Часто те саме поняття використовувалося як організаційний засіб і як спосіб до-сягнення мети, тобто педагогічний вплив не відбувався лише завдяки певним професійним засобам у ру-ках педагога, а визначався ставлен-ням і прагненням зацікавлених осіб у правильності виховання дітей.

Вибір методів взаємозв’язку шко-ли, сім’ї і громадськості у вихованні учнів протягом 1945-1991 рр. зумов-лювався такими суперечностями:між процесом саморозвитку осо-бистості і системою традиційного виховання, зорієнтованого на уніфі-

ковані стандарти її формування;між можливостями всіх об’єктів суспільного впливу в реалізації виховних завдань і відсут-ністю механізмів їх використання;між цінностями суспільства і відчуженим змістом освітньо-виховної системи;між потребою в розвитку творчих здібностей особистості і дефіцитом загальної культури в суспільстві, соціумі [4, с. 1].

Враховуючи це, вихователі досить зважено під-ходили до вибору методів взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськості у вихованні учнів. Досягнен-ня виховної мети було ефективним за умови, якщо між школою, сім’єю і громадськістю було взаємо-розуміння і єдність у виборі методів.

Система методів взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськості у вихованні учнів 1945-1991 рр. мала деяку постійність, вона вдосконалювалася і розви-валася залежно від історичних змін. На нашу дум-ку, вибір методів взаємозв’язку школи, сім’ї і гро-мадськості залежав від таких факторів:

1) мети, якої треба досягти в педагогічному вза-ємозв’язку;

2) рівня мотивації та ідейної спрямованості;3) обсягу вимог, яких потрібно дотримуватися;4) вікових особливостей вихованців;5) рівня педагогічної освіченості батьків і пред-

ставників громадськості;

-

-

-

-

ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА

9

6) організаційних та матеріально-технічних умов виховання;

7) систематичності та послідовності виховної діяльності;

8) активності та зацікавленості учнів;9) стосунків між членами виховного процесу й

учнями;10) рівня професійної освіченості вчителя.Методи виховання вибудовувалися з позицій

взаємозв’язку соціальних інститутів, тому їхня наповнюваність близька між собою, однак взає-мозв’язок є більш конкретизованим явищем, яке визначається системою взаємовпливу виховної діяльності вчителя, батьків і представників гро-мадськості на учня-дитину.

З огляду на це, доречно проаналізувати за ос-новною виховною спрямованістю методи взаємо-зв’язку школи, сім’ї і громадськості, що впливали на виховання підростаючого покоління протягом 1945−1991 рр.

У цей час переважали словесні методи вихо-вання учнів, тому що саме через слово педагога сприймалася переважно вся інформація, яка була в педагогічному просторі. Ці методи впливали на формування свідомості учнів. Неабияке місце в роботі школи і громадськості відводилося бе-сідам з батьками, під час яких розглядалися най-важливіші питання про відхилення, що виявля-лися в поведінці учня, та їх причини, надавалися кваліфіковані педагогічні поради стосовно того, як запобігти негативним вчинкам, а також рекомен-дувалися літературні джерела, у яких про це мож-на було прочитати докладніше [5, с. 1-6]. Під час бесіди використовувалися теми на основі фактів, що були близькими для слухачів. Це давало змо-гу учасникам краще відчути проблему та прийти до одностайного її розв’язання. При цьому врахо-вувався контингент дорослих, з якими проводили бесіду, вік їхніх дітей та вміння зробити самостійні висновки та узагальнення.

Не менш важливим було використання розповіді вчителів, що ґрунтувалися на потребі дати учням та батькам ту чи ту інформацію, яка позитивно впли-нула б на їх шкільне, сімейне чи громадське життя. Це викликало в слухачів потребу оцінити ті факти чи події, які впливали на формування особистості.

Обов’язковість розуміння проблеми та шляхів її розв’язання спонукали людей, причетних до вихо-вання учнів, застосовувати лекцію як спосіб впли-ву для покращення педагогічних знань у роботі з дітьми. Цінність лекції, на думку О. Хромової та Т. Кравченко, полягає в тому, що в такий спосіб охоплювалися практично всі проблеми шкільного та сімейного виховання і громадського життя. Не-зважаючи на це, зазначали автори, не варто дуже захоплюватися цим методом, оскільки лекція здебі-льшого залишала батьків та представників громад-

ськості пасивними слухачами. У школах перевага надавалася лекціям на загальні теми, тому що її ле-гше підготувати, вона не потребувала спеціальних знань, найчастіше не викликала в слухачів запитань, на які вчителеві не завжди легко відповісти. Прак-тика засвідчує, що батьки не дуже полюбляли таку форму роботи, вважаючи, що вона часто не мала ні-чого спільного з їхніми конкретними проблемами, які виникали у повсякденному житті [9, с. 9].

Одним із методів впливу на формування сві-домості особистості був диспут, який передбачав вільний, жвавий обмін думками, колективне об-говорення питань, що хвилювали вчителів, бать-ків учнів чи представників громадськості. Під час диспуту учасники відстоювали власну позицію, переконувалися в правильності чи помилковості своїх поглядів, виявляли ерудицію, культуру, тем-перамент, розвивали вміння аналізувати, узагаль-нювати, робити висновки [8, с. 320-322]. Диспут не вимагав конкретних і закінчених рішень. Він давав змогу аналізувати й обґрунтовувати поняття, захищати свої погляди. Для участі в диспуті недо-статньо вміти висловлювати свої думки, треба ще знайти сильні й слабкі сторони опонентів, дібрати докази, які заперечують правильність однієї й під-тверджують достовірність іншої сторони. Диспут навчає мужності відмовитися від помилкової пози-ції заради істини [1, с. 248].

Ефективним і актуальним методом вихован-ня в радянській педагогіці був метод прикладу. Саме цей метод був зразком ідеалу, наслідування, а значить, впливав на формування свідомості учня. Загалом уся педагогічна преса кінця 40-х – почат-ку 50-х років була перенасичена матеріалами, що звеличували Й. Сталіна, Леніна, Комуністичну партію – давалися взнаки «традиції сталінських часів». Для праць кінця 50-х – початку 60-х років був властивий відхід від традиційного відвертого агітаційного характеру. Прикладом для виховання учнів ставали батьки, рідні й близькі люди, одно-класники.

Наприклад, у звіті про організаторську та ор-ганізаційно-масову роботу місцевих Рад, депута-тів трудящих Кіровоградського району йшлося про одну із зустрічей з виборцями, під час якої зазначалося, що деякі учні в сім’ї погано вихову-ються, мають поганий приклад батьків. Відбулися загальні збори батьків Соколівської школи за уча-сті депутата Т. Сандула. На зборах порушувалися проблеми виховання учнів і значення особистого прикладу батьків у цьому. Було наведено уривки з деяких творів, написаних дітьми: «…Я б хотів ба-чити свого батька культурною людиною. Щоб він не приходив додому п’яним, не ображав своїх дітей, не чіпав маму і не бив її, щоб не ображав людей на виробництві. Я б хотів бачити його чесною лю-диною»; «Мій татко працює в колгоспі і як одер-


10

жить заробітну плату, то віддасть мамці. Дома все він допомагає по господарству. Татко любить нас, його нагородили грамотою за хорошу роботу!» [3]. Таке співробітництво між школою, сім’єю і громад-ськістю мало позитивний вплив на учнівське ви-ховання. Небайдужість дорослих спонукала учнів до виважених правильних вчинків та виробляла навички дисциплінованості.

Формування свідомості особистості реалізову-валося з радянсько-соціалістичного погляду і мало саме таке спрямовання: батьки, народи, нація, між-національна дружба, спільна діяльність, спільні ін-тереси, тому важливими були методи, які передба-чали організацію діяльності та формування досвіду громадської поведінки. Зокрема до них належали: педагогічна вимога, громадська думка, вправлян-ня, привчання, доручення, створення виховних ситуацій. Ураховуючи специфіку взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськості, вважаємо, що вибір цих методів залежав від того, яка мета виховання повинна досягатися, які можливості мав кожен із суспільних інститутів, наскільки позитивним був вплив кожного учасника виховного процесу.

Педагогічна вимога, полягала в тому, що керів-ництво школи забезпечувало розуміння і прийнят-тя єдиних вимог виховання в будь-якому класному колективі, ознайомлення з цими вимогами кожного учня. Основним у такій діяльності було розуміння та усвідомлення всіх вимог радянського суспільства. Така побудова стосунків була спланованою на вищо-му рівні влади, в умовах соціалістичного будівни-цтва та комуністичного виховання підростаючого покоління. Під дією єдиних вимог формувалися сто-сунки учня з батьками, з педагогічним колективом та громадськістю, розвивалися його здібності й мо-ральні якості, його воля і характер [6, с. 83].

За наслідками нашого дослідження визначено, що одним з ефективних методів виховання учнів того часу було формування громадської думки, яка підтримувала високоморальні вчинки і дії людей. Саме таку тенденцію розвитку мала громадська думка в колективах, яка активно формувала і спрямовувала свою діяльність, використовуючи для цього робітничі збори, постійно діючі вироб-ничі наради, заводську пресу, товариські суди, інші форми обміну думками стосовно виховання учнів.

Виховання громадської активності, залучення учнів до виконання доручень, формування в них свідомого ставлення до участі в суспільно кори-сній діяльності, почуття обов’язку, відповідально-сті, сприяли виробленню у вихованців активної життєвої позиції. Це важливе завдання успішно розв’язувалося тільки спільними зусиллями педа-гогів, батьків і громадськістю. Об’єктивні вимоги до батьків як вихователів зростали, ставали скла-днішими й багатограннішими залежно від суспі-льно-політичних змін у суспільстві. Конституція

СРСР містила статтю, яка зобов’язувала радянсь-ких громадян дбати про виховання дітей, готувати їх до суспільно корисної праці, ростити гідними членами соціалістичного суспільства [10, с. 20].

Для підсилення виховного впливу на учнів у віт-чизняній педагогіці з 1959 до 1984 рр. широкого розповсюдження набули методи взаємозв’язку шко-ли, сім’ї і громадськості в процесі суспільно-прак-тичної діяльності, зокрема методи стимулювання поведінки і діяльності, до яких належали змагання, заохочення і покарання.

Протягом 1985-1991 рр. активно використовува-лися методи контролю за ефективним вихованням. Зокрема метод, який виконував функцію спостере-ження за діяльністю і поведінкою учнів, викорис-товувався для того, щоб викликати в учнів бажання дотримуватися правил поведінки, для виконання вимог і завдань учителя чи батьків.

Робота вчителя з батьками і громадськістю пе-редбачала вивчення сімей, відвідування родин, анкетування, опитування. При цьому важливо до-тримуватися умов, за яких кожен метод повинен застосовуватися в органічній єдності один з одним і виконувати стосовно інших компенсуючу і конт-ролюючу функції (Хромова О., Кравченко Т.). Уся інформація, зібрана за допомогою анкетування чи опитування, допомагала вчителеві отримати уза-гальнені дані про сім’ю, про її громадське життя, про взаємостосунки у кожній конкретній виховній ситуації. Це було важливою умовою налагодження взаємозв’язку між школою, сім’єю і громадськістю у вихованні учнів.

Вплив на особистість, її становлення і вихован-ня мав метод самовиховання, який починався із са-моусвідомлення – усвідомлення людиною себе як особистості, свого місця в суспільній діяльності.

За словами В. Сухомлинського, «…у вихованні особистості одна з провідних мелодій належить самовихованню». Воно «…потребує дуже важли-вого, могутнього стимулу – почуття власної гідно-сті, поваги до самого себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора. Самовиховання можливе тільки за умови, коли душа людини дуже чутли-ва до найтонших, суто людських засобів впливу – доброго слова, поради, ласкавого чи докірливого погляду. … Педагогічне керівництво самовихо-ванням – це насамперед відносини між педагогом і вихованцем, пройняті глибокою взаємною вірою в добрі наміри» [7, с. 601-602].

Виховання учня-дитини ґрунтувалося на єдності вимог школи, сім’ї і громадськості з урахуванням:

спонукання до самовиховання моральності, вихованець повинен усвідомлювати, що він індивідуум, який живе поміж людей;атмосфери праці, у якій би перебував вихо-ванець у школі й удома – працею виховувати самого себе;

-

-


11

самодисципліни розумової праці;фізичної, інтелектуальної, емоційної, естетич-ної й трудової культури, що розглядаються в єдності та взаємозалежності [7, 607-619].

З огляду на розглянуті вище аспекти, вважає-мо, що самовиховання було показником зрілості учня як особистості. Саме вчителі, батьки і громад-ськість давали учневі-дитині знання й розвивали вміння орієнтуватися в навколишньому світі з його непередбачуваними виховними обставинами.

Зазначимо, що на кінець 80-х рр. залучення ін-формаційних засобів до взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськості у вихованні учнів мало не лише позитивний вплив на їхнє життя. Інформаційний простір пізнання в учнів розширився, вони стали більше приділяти уваги новинам з різних куточків світу, порівнювати повідомлення, що друкуються в газетах, і їх віддзеркалення на екранах телевізо-ра. На жаль, у цей же час менше приділялось уваги читанню книг, іграм, зустрічам у клубах, бібліоте-ках. Учителеві потрібно було організувати роботу так, щоб під його керівництвом у процесі вихован-ня школярів формувався взаємозв’язок між різними соціальними інститутами з використанням худож-ньої і наукової літератури, предметів образотворчо-го, театрального мистецтва, національних здобут-ків (легенди, пісні, казки, обряди, звичаї тощо).

Ми схиляємося до думки Н. Волкової, що у ви-користанні методів і засобів виховання не може бути конкретних рецептів, тому, дбаючи про опти-мальний вибір методу, слід мати на увазі, що жоден з них не слід універсалізувати, а важливо викори-стовувати систему методів, ураховуючи засоби ви-ховання [2].

Отже, проаналізовано методи взаємозв’язку школи, сім’ї і громадськості за основною виховною спрямованістю названих соціальних інститутів, що впливали на виховання підростаючого покоління з 1945 до 1991 рр. Відтак, переважали словесні мето-ди виховання учнів, що впливали на формування свідомості учнів (бесіди, розповідь, лекція, дис-пут); методи, що передбачали організацію діяльно-сті та формування досвіду громадської поведінки (педагогічна вимога, приклад, громадська думка, вправляння, привчання, доручення); методи стиму-лювання поведінки і діяльності (змагання, заохо-чення, покарання); методи контролю за ефектив-ним вихованням та самовихованням (педагогічне спостереження, бесіди на виявлення вихованості учнів, анкети, опитування, аналіз результатів).

Теоретичний аналіз педагогічної літератури підтвердив, що однією з нагальних проблем було застосування ефективних засобів для взаємозв’яз-ку школи, сім’ї і громадськості у вихованні учнів (1945-1991). Використання комплексного і систем-ного підходів до використання різноманітних ме-

--

тодів і форм взаємозв’язку школи, сім’ї і громад-ськості допомагало координувати та об’єднувати зусилля педагогів, батьків і громадськості, під-вищували ефективність виховного педагогічного впливу на учнів.

Отже, вибір виховних методів має узгоджува-тися із завданнями і змістом виховного процесу та передбачає спільну, взаємопов’язану діяльність між учасниками виховного процесу і вихованцями, спрямовану на досягнення цілей виховання. Необ-хідно зважати на те, що об’єктом виховання цих со-ціальних інститутів є учень-дитина, тому потрібно враховувати індивідуальні та вікові особливості учнів і їхні уміння жити в шкільно-сімейно-гро-мадському суспільстві.

ЛІТЕРАТУРА1. Алексюк А. М. Педагогіка: навч. посібн. [для студ. ун-

тів] / Алексюк А. М. – К.: Вища школа, 1985. – 296 с.2. Волкова Н. П. Педагогіка: посібн. [для студентів вищ.

навч. закладів] / Волкова Н. П. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 576 с. – (Альма-матер).

3. Звіт про організаторську та організаційно-масову роботу місцевих Рад депутатів трудящих Кірово-градського району за 1970 рік // Державний архів Кі-ровоградської області. – Ф. р-293, оп. 2, спр. 292.

4. Киричук О. В. Концепція виховання підростаючих поколінь суверенної України / О. В. Киричук // Ра-дянська школа. – 1991. – № 5. – С. 33-40.

5. Киричук О. В. На шляху до характеру / О. В. Кири-чук, А. І. Конончук // Початкова школа. – 1988. – № 5. – С. 24-27.

6. Кліш П. А. Соціальне виховання підлітків у мікро-соціумі: дис. … канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Зага-льна педагогіка та історія педагогіки» / П. А. Кліш; Уманський центр світоглядної освіти молоді при Луцькому педагогічному ін-ті ім. Л. Українки; Лу-цький педагогічний ін-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 1993. – 142 с.

7. Роль педагогічної пропаганди в поєднанні зусиль школи, сім’ї і громадськості // Початкова школа. – 1975. – № 12. – С. 1-6.

8. Скоморохов М. Я. Классный руководитель и орга-низация единых требований к учащимся / Скоморо-хов М. Я. – Ростов-на-Дону, 1954. – 95 с.

9. Сухомлинський В. О. Вибрані твори / Сухомлинсь-кий В. О. – К.: Рад. школа, 1976. – С. 545-548. – (Тво-ри: в 5 т. / Василь Сухомлинський; т. 2).

10. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. / Фіцула М. М. – К.: Академія, 2000. – 544 с. (Аль-ма-матер).

11. Хромова О. Л. Педагогічний всеобуч батьків. / О. Л. Хромова, Т. В. Кравченко – К.: ТОВ «Знання» УРСР, 1991. – 32 с.

12. Чернишова Г. П. Виховання громадської активності учнів / Г. П. Чернишова // Початкова школа. – 1980. – № 10. – С. 20-22.


12

Н. П. Гагаріна

МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ

В статті розглядаються ключові аспекти впровадження моніторингу якості дошкільної освіти та

здійснюється аналіз складових підготовки вихователів дошкільних навчальних закладів.

Ключові слова: моніторинг, якість, самоосвіта, вихователь

Ученими багатьох країн розгля-даються та аналізуються аспекти управління освітою, а саме: по-будова ефективної організаційної структури управління та вплив соціально-психологічних факторів на неї; інновації в процесі управ-ління освітою; проблема організації методичної роботи, що забезпечує ефективність управління освітою, зміни в управлінні регіональни-ми системами освіти, особливості використання оцінних технологій в освітній діяльності; упроваджен-ня моніторингу як інформаційної бази системи освіти тощо.

Моніторинг якості дошкільної освіти є одним із інструментів втілення високоякі-сної освітньої моделі. Тому сучасний вихователь повинен оволодіти не тільки теорією й методиками розвитку особистості вихованців, опанувати ана-літико-діагностичну діяльність, а й бути здатним до прогнозування власних досягнень та прогресу у саморозвитку. У зв’язку з цим доцільно форму-вати у вихователів уміння прогнозувати навчаль-но-виховний процес у дошкільному навчальному закладі, що забезпечується передбаченням резуль-татів цілеспрямованого, методично грамотного за-стосування концепцій національної освіти.

Напрям підготовки «Дошкільна освіта» посідає вагоме місце в професійній підготовці педагогіч-них працівників. Сучасний етап розвитку України характеризується становленням нової системи осві-ти, що орієнтується на входження у світовий освіт-ній простір. Цей процес супроводжується істотни-ми змінами в педагогічній теорії та практиці згідно з вимогами Болонського процесу в національній системі освіти. Одним із шляхів забезпечення під-готовки до виконання цілей Болонського процесу, а саме розширення доступу до Європейської освіти є моніторингові дослідження в освіті.

Перехід освіти від традиційної до особистісно орієнтованої моделі, упровадження Державного стандарту дошкільної освіти вимагають від ви-щих навчальних закладів досконалої підготовки майбутніх педагогів, у тому числі працівників

галузі дошкільної освіти. У свою чергу, особлива увага звертається на забезпечення ефективності моніто-рингу якості підготовки виховате-лів дошкільних навчальних закла-дів, що дає можливість отримувати вірогідні дані про стан і результати освіти у вищому навчальному за-кладі, підготовки в системі після-дипломної освіти.

Впровадження Базового компо-нента дошкільної освіти потребує інтеграції, проектування в освітній діяльності вихователів. Ці завдання можуть виконати професійно під-готовлені вихователі, які навчалися за новітніми освітніми технологі-

ями, відповідно до сучасних тенденцій розвитку дошкілля. З огляду на це констатується наявність нагальної потреби в розробці ефективної системи моніторингу, що дозволить оперативно відстежува-ти рівень якості підготовки вихователів дошкіль-них навчальних закладів.

Аналіз наукових джерел засвідчує, що в процесі підготовки майбутніх фахівців спеціальності «До-шкільна освіта» здебільшого переважає тенденція наповнення навчальних планів новими дисциплі-нами, а не пошук організаційно-методичних шля-хів удосконалення й оновлення професійної освіти в умовах вищого навчального закладу, формування основ, що дозволяють подолати суттєві протиріччя між загальноосвітньою, національно-культуроло-гічною і професійною підготовкою студентів.

Вивчення практичних аспектів діяльності до-шкільних навчальних закладів засвідчило, що знач-на кількість вихователів, виявилася не фахівцями даної галузі. Згідно з традиціями, закладеними ще з радянських часів, у дошкільних навчальних за-кладах працюють всі ті, хто має будь-яку педагогі-чну освіту. Водночас життя доводить необхідність будувати діяльність дошкільних закладів відповід-но до принципів сучасного рівня саме дошкільної освіти.

Спроби поліпшити якість дошкільної освіти, нічого не змінюючи в структурі освітніх систем, безперспективні. У тих дошкільних навчальних за-


13

кладах, де керівники серйозно займалися стратегіч-ним плануванням, проектною діяльністю, де йшли від «наповнення» закладу саме фахівцями даної галузі, де максимально використовували внутріш-ні резерви, де під час вирішення найскладніших питань робили ставку на «дошкільників», глибина і результативність якісних перетворень особливо відчутна.

Якість дошкільної освіти опирається на три ключові аспекти: мета і зміст освіти, рівень профе-сійної компетентності педагогів і організації їхньої діяльності, стан матеріально-технічної і науко-во-інформаційної бази освітнього процесу. Адже про яку професійну компетентність у системі до-шкільної освіти можна говорити з вчителем фізики, математики, географії?

Аналіз діяльності ДНЗ показує, що управління якістю роботи сучасного закладу передбачає по-стійне підвищення ефективності функціонування різних сфер діяльності дошкільного закладу на ос-нові забезпечення матеріального благополуччя й фінансової стабільності та створення сукупності організаційно-педагогічних умов.

Організаційно-педагогічні умови розглядаються як спеціально створені чинники, що забезпечують ефективну взаємодію членів трудового колективу для якісної реалізації місії дошкільного навчально-го закладу на різних рівнях управлінської діяльно-сті. На основі теоретичного та практичного аналізу виділяємо умови, серед яких: поширення управ-лінських повноважень на педагогічний колектив як єдину команду (команду фахівців дошкільної освіти); cтворення науково-методичного осередку для педагогів; урізноманітнення моделей організа-ції навчально-виховного процесу на основі сучас-ної освітньої парадигми.

Отже, віддаємо прерогативу саме моніторинго-вій діяльності, яка покаже реальну картину якості підготовки педагогів, якості здійснення навчально-виховного процесу в ДНЗ.

Зазначимо, що успішний моніторинг якості під-готовки та перепідготовки вихователів дошкільних навчальних закладів можливий за таких організа-ційно-педагогічних умов: cтворення та розвитку освітнього середовища; використання діагностики та моніторингового інструментарію дослідження якості підготовки вихователів; самостійного дослі-дження вихователями рівня власної професійної компетентності.

Отже, перед фахівцями дошкільної освіти по-стають такі завдання:

1. На основі аналізу наукової літератури роз-крити зміст поняття «якість підготовки ви-хователів дошкільних навчальних закладів», з’ясувати стан проблеми оцінювання знань,

умінь і навичок вихователів дошкільних на-вчальних закладів в сучасній теорії освіти.

2. Уточнити та узагальнити основні характе-ристики моніторингу як системи оцінюван-ня якості підготовки вихователів.

3. Визначити та обґрунтувати параметри і кри-терії оцінювання моніторингу якості підго-товки вихователів дошкільних навчальних закладів.

Зупинимось на важливих аспектах моніторин-гової діяльності. Моніторинг вважається проведе-ним після підготовки звіту про здійснену роботу. На основі його обговорення, оприлюднення скла-дається план подальшого розвитку навчального закладу. Невід’ємними складовими моніторингу є мотивація учасників, їхні зусилля, отриманий ре-зультат та винагорода

Можливим є обговорення результатів моніто-рингу на педагогічній раді або під час районних (міських) заходів: семінарів, круглих столів, нарад тощо. Оцінювання якості підготовки здійснюється на різних рівнях: викладацькому, педагогічному, адміністративному (завідувач, декан, директор). Зокрема це змінює і види контролю. Місце, де має здійснюватись контроль якості навчання / підго-товки залежить від форми проведення заняття. Це лекції, семінари, практичні та лабораторні, кон-сультації та самопідготовка. Система оцінювання якості навчання охоплює такі методи як спосте-реження, усне опитування, письмовий контроль, тестування.

Моніторинг якості підготовки вихователів – це система відстеження (збір, збереження, обробка показників) стану педагогічного процесу, що забез-печує прогнозування і досягнення рівнів професій-них умінь працівників. Поступове впровадження та розвиток моніторингу навчання як необхідного елементу побудови навчального процесу дозволяє забезпечити реальну єдність двох основних аспек-тів педагогіки: діагностики й корекції.

За допомогою відповідних методів педагогічної діагностики проводиться аналіз навчального про-цесу та визначається його ефективність (результа-тивність), реалізація міжпредметних зв’язків. При цьому викладач, керівник (завідувач), виховате-ль-методист на підставі діагностичних даних ма-ють зорієнтуватись на проведення внутрішньої чи зовнішньої корекції навчального процесу, підтверд-ження й заохочення успішних результатів, плану-вання наступних етапів навчального процесу, по-кращення умов навчання тощо.

Моніторинг не лише фіксує поточний стан освіт-нього процесу на заданому часовому проміжку, але й сприяє прогнозуванню подальших тенденцій його розвитку та внесенню відповідних коректив, що створює передумови удосконалення дошкільної


14

освіти. Діагностика (від грецьких «dia», «gnosis» – розпізнавальне пізнання) як функція монітори-нгу виявляється у вигляді перевірки рівня знань та вмінь у порівнянні з попередніми досягнення-ми, а особливо потенційних можливостей фахівця за допомогою різноманітних засобів досліджен-ня досягнутого стану системи освіти, виявлення проблем, чинників, відхилень від певних норм і стандартів. Завершальним етапом реалізації моні-торингової діяльності є прийняття управлінських рішень, спрямованих на усунення небажаних нас-лідків для поліпшення якості освіти.

Звичайно, важливою є мотивація самих педа-гогічних працівників (те, що спонукає їх до здійс-нення тієї чи іншої діяльності). Розвитку мотивації суб’єктів під час підготовки їх до моніторингової діяльності, сприяє створення таких умов:

усвідомлення теоретичної та практичної зна-чущості моніторингу;професійна спрямованість моніторингової діяльності;інформаційна забезпеченість працівників з питань проведення моніторингу;прагнення самооаналізу, самооцінювання, самомоніторингу;здійснення коригувальної роботи з подаль-шим прогнозуванням.

Окремою вагомою складовою підготовки вихо-вателів ДНЗ є самоосвіта. Самоосвіта – це усвідом-лена потреба в постійному вдосконаленні своєї професійної діяльності; діяльність педагога, спря-мована на розширення й поглиблення знань і вмінь, підвищення рівня фахової підготовки.

Систему самоосвіти вихователя можна розгля-дати як сукупність певних складових: самооцінка – вміння оцінювати свої можливості; самовизна-чення – вміння вибрати своє місце в житті, суспі-льстві; самоорганізація – вміння знайти джерело пізнання у відповідності до своїх можливостей; самореалізація – реалізація особистістю своїх мо-жливостей; самокритичність – вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи; саморозвиток – результат самоосвіти, самомоні-торинг – моніторинг якості власної професійної компетентності.

Зазначимо, що методика та техніка самоосвіти тісно пов’язані з рівнем сформованості в педаго-гів системи основних педагогічних умінь, а отже рекомендуємо: вивчати необхідну літературу та передовий педагогічний досвід; виокремлювати основні актуальні положення, факти, явища, що піднімають теоретичний та методичний рівень; вибирати з прочитаного та побаченого думки та методичні знахідки для апробації у власній педа-гогічній діяльності; систематизувати та розробля-ти науково-методичні складові діяльності; впрова-

-

-

-

-

-

джувати досягнення психолого-педагогічної науки та дошкільної практики у власний досвід роботи з дітьми.

Організація самоосвіти вихователя залежить від рівня його підготовки, визначення проблем, мети удосконалення його педмайстерності, вибору форм і способів узагальнення досвіду, опанування мето-дики впровадження самоосвітньої діяльності через наступні етапи:

діагностичний: діагностика утруднень педа-гога, розробка концептуальних основ, участь у семінарах;організаційний: створення матеріальних умов, підготовка науково – методичних ма-теріалів, інструментарію, мотивація;практичний: послідовне вирішення всіх за-вдань, моніторинг, корекція;узагальнюючий: дослідження ефективності, аналіз результатів, прогнозування.

Для результативності здійснення моніторинго-вих досліджень та покращення якості навчально-виховного процесу в ДНЗ вважаємо за доцільне провести низку науково-практичних семінарів, методичних об’єднань тощо, де розглянути такі питання:

Методика та технологія моніторингових до-сліджень в освітній галузі.Організація проведення моніторингового до-слідження стану дошкільної освіти в Украї-ні.Управління дошкільною освітою: проблеми, шляхи їх вирішення та перспективи розвит-ку системи.Методика реалізації моніторингу якості осві-ти в сучасному дошкільному навчальному закладі.

Поширенню інформативної компетентності пе-дагогічних працівників щодо забезпечення якісно-го навчально-виховного процесу сприятимуть такі масові форми роботи:

Наради, конференціїДоцільно послуговуватися різними видами на-

рад, конференцій:інструктивно-методичні наради (розгля-дають шляхи, способи, методи, прийоми як тактику впровадження програм розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку);науково-практичні конференції (орієнтовні теми загального погляду на стратегічні на-прями, прогнозування результатів, вироб-лення поетапного руху на основі наукових висновків та практичних спроб);педагогічні читання (підбір публікацій щодо впровадження моніторингу, визначення яко-

-

-

-

-

•

•

•

•

•

-

-

-


15

сті, здійснення діагностики в системі дошкі-льної освіти).Семінари:семінар теоретичний «Шляхи зростання науково-теоретичної підготовки педагогів в умовах особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти»;семінар-практикум може мати кілька засі-дань, де наскрізно розглядається питання якості дошкільної освіти;проблемний семінар покликаний обговорити вузьке питання «Характеристика, особливо-сті та етапи проведення моніторингової дія-льності»;науково-методичний семінар аналізує та-ктичні підходи до реалізації окремих чи комплексних завдань моніторингу, спираю-чись на наукові надбання та зіставляючи їх з традиційними позиціями. Можна розрахо-вувати на позитивні результати, якщо перед-бачити відповідну підготовленість аудиторії до активного обговорення, відстоювання своїх поглядів (прийом виконання «домаш-ніх» завдань).

Перед семінаром шляхом анкетування, опиту-вання, бліц-інтерв’ю корисно означити коло акту-альних тем, з метою: визначення поінформованості педагогів про моніторингову діяльність, ставлення до моніторингу, обізнаності щодо нього та відпо-відної інструктивно-нормативної документації, визначення мотивації роботи в умовах модерні-зації дошкільної освіти, власного бачення змін та прогнозування результатів, вивчення професійної діяльності, рівня компетентності педагогів, вияву професійних запитів і потреб.

Психологічний практикум: «Мотивація пе-дагогічних змін у моїй роботі», «Що дасть мені самомоніторинг діяльності для кар’єр-ного зростання». Навчальний тренінг передбачає оволодіння теоретичними, а частіше практичними про-фесійними знаннями, навичками щодо моні-торингової діяльності.Методичні об’єднання. Як правило, вони організовуються за ознакою категорійності педагогічних працівників, а серед виховате-лів – за ознакою рівня дидактичних умінь.

Окрім масових форм підвищення культурно-освітнього та фахового рівня педагогів, звертаємо-ся до індивідуальних та групових.

Самоосвіта. Для ефективності процесу само-освіти корисно групові чи колективні форми роботи наповнити таким змістом, який був би інформаційно і мотиваційно відправним для процесу професійного вивищення: після-дипломна педагогічна освіта, індивідуаль-

•-

-

-

-

•

•

•

•

ні завдання, творчий звіт, атестація, стажу-вання, взаємовідвідування, консультування тощо.Групові форми методичної роботи:

індивідуальні методичні консультації, проблем-на бесіда; методичний діалог; методичні посидень-ки; аналіз конкретних ситуацій; дискусійний клуб; освітянські вечорниці; круглий стіл; літературні світлиці; педагогічні консиліуми.

Професійну компетентність вихователя дітей дошкільного віку ми розуміємо як результат загаль-ної і професійної освіти, де рівень підготовленості фахівця дозволяє прогнозувати, планувати, проек-тувати професійне самовизначення і самозбагачен-ня, допомагає знаходити шляхи вдосконалення в особистому житті і професійній діяльності, праг-нути до більш високих щаблів професіоналізму.

Для різнобічного розвитку дітей дошкільного віку вихователям необхідна сформованість пе-дагогічних умінь для здійснення продуктивної педагогічної діяльності (конструктивних, органі-заторських, комунікативних, гностичних, прогно-стичних, діагностичних, проективних). У ракурсі професійної підготовки фахівців в умовах навчан-ня у ВНЗ, системі післядипломної освіти необхідно загострити увагу на класифікації педагогічних здіб-ностей вихователя: організаторських, дослідниць-ких, перцептивних, сугестивних, комунікативних, дидактичних, інформаційно-медіальних.

Аналіз праць науковців та нормативних доку-ментів показав, що систематичне відстеження ре-зультатів навчально-виховного процесу можливе через використання якісних моніторингових до-сліджень, оскільки педагогічний моніторинг – це діяльність, яка забезпечує цілісність педагогічного процесу завдяки поєднанню його основних складо-вих: діагностики (систематичний збір інформації), прогнозування (аналіз отриманої інформації) та корекції (використання отриманої інформації з ме-тою вдосконалення навчально-виховного процесу).

Отже, систематичне відстеження, аналіз, опера-тивне втручання і корекція результатів, дає можли-вість більш повно реалізувати завдання підготовки компетентного фахівця в дошкільній ланці освіти.

ЛІТЕРАТУРА1. Гагаріна Наталія. Моніторинг та його значення в си-

стемі дошкільної освіти / Наталія Гагаріна // Науко-ві записки. – Випуск 87. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: Кіровоградський державний педаго-гічний університет імені Володимира Винниченка. – 2009. – С.44-47.

2. Гагаріна Н. П. Упровадження тестового контролю під час підготовки майбутніх вихователів дошкіль-них навчальних закладів / Н. П. Гагаріна, Н. В. Та-рапака // Сучасні інформаційні технології та інно-ваційні методики навчання у підготовці фахівців:

•


16

методологія, теорія, досвід, проблеми: матеріали ХІІ міжнародної науково-практичної конференції (Київ-Вінниця – 21-23 травня, 2014). – Київ-Вінниця, 2014. – С.78-83.

3. Крутій К. Л. Моніторинг як сучасний засіб управ-ління якістю освіти в дошкільному навчальному за-кладі: Монографія / Крутій К. Л. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2006. – 172 с.

4. Локшина О. Моніторинг якості освіти: світові досяг-нення та українські перспективи / О. Локшина // Пе-дагогічний пошук. – 2005. – № 2. – С.15-17.

5. Лукіна Т. Моніторинг якості освіти: теорія і практи-ка [Текст]: метод. матеріал / Лукіна Т. – К.: Видавни-чий дім «Шкільний світ», 2006. – 128 с.

6. Романюк І. А. Діагностика як метод моніторингових досліджень професійної компетентності педагогів дошкільного навчального закладу: навч. – метод. по-сіб. / Романюк І. А. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2011. – 156 с.


17

УДК 37.022: 001.53 О. Е. Жосан

ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ТА НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА ОУН-УПА (1945-1960 рр.)

Розглядаються змістовий та навчально-методичний аспекти освітньої діяльності Організації українсь-

ких націоналістів та Української повстанської армії на території УРСР у середині 40-х – 50-х роках ХХ сто-

ліття – переважно на основі архівних документів. Акцентується увага на спробах зазначених організацій в

умовах підпільної роботи створити необхідну систему навчальної літератури.

Ключові слова: альтернативна радянській система освіти, навчальна програма, навчальний посібник,

науково-популярна література, публіцистична література, художня література для дітей.

Рассматриваются содержательный и учебно-методический аспекты образовательной деятельности

Организации украинских националистов и Украинской повстанческой армии на территории УССР в сере-

дине 40-х – конце 50-х годов ХХ века – преимущественно на основе архивных документов. Акцентируется

внимание на попытках указанных организаций в условиях подпольной работы создать необходимую сис-

тему учебной литературы.

Ключевые слова: альтернативная советской система образования, учебная программа, учебное посо-

бие, научно-популярная литература, публицистическая литература, художественная литература для де-

тей.

The author has researched the contents, and educational and methodical aspects of the educational activi-

ties of Ukrainian Nationalists and the Ukrainian Insurgent Army in the territory of the Ukrainian SSR in the second

half of the 1940’s – late 1950-ies – mainly based on archival documents. The author has emphasized these orga-

nizations’ efforts to construct a system of textbooks in the conditions of underground work.

Keywords: system of education that is an alternative to the Soviet system, curriculum, textbooks, scientific

and popular literature, publicist literature, literary works for children.

Постановка проблеми. Полі-тичний, ідеологічний, військовий та організаційний аспекти діяльності Організації українських націона-лістів та Української повстанської армії в повоєнний період та в 50-ті роки на сьогодні глибоко й систем-но вивчені. Освітній же діяльності, що проводили ці організації, приді-лялося, на нашу думку, недостатньо уваги. Окремі відомості з цієї про-блеми подають у своїх досліджен-нях Г. Боряк, О. Веселова, В. Дани-ленко, В. Деревінський, І. Гомзяк, М. Кулик, С. Кульчицький, П. Мір-чук, Н. Ніколаєва, М. Посівнич, П.-Й. Потічний, Ю. Романишин, Н. Солтис та ін. Спеціальних досліджень щодо змі-сту, навчально-методичного забезпечення та засо-бів навчально-виховної роботи ОУН-УПА в зазна-чений період ще не здійснювалося.

Метою написання статті є спроба узагальнити та систематизувати відомості про освітню діяль-ність та основні види літератури, що використову-валися ОУН-УПА в начально-виховному процесі в 1945-1960 рр.

Виклад основного матеріалу. У другій полови-ні 40-х – кінці 50-х років ХХ століття на території УРСР, переважно в західних і частково централь-них і східних областях, розвивалася й альтернатив-

на радянській система освіти та від-повідна навчальна література, яка не мала і не могла за тодішніх умов мати великих накладів та розгалу-женої структури, оскільки видава-лася й використовувалася нелегаль-но, але вона була, і ми не можемо не згадати про неї.

Починаючи з 1942 року, підпі-льними організаціями ОУН і УПА видавалися й розповсюджували-ся листівки, газети та журнали, де друкувалися матеріали ідеоло-го-політичного та соціально-еко-номічного змісту («Сурма», «Наш шлях», «Український націоналіст», «Літопис УПА» та ін.), більшість з

яких виконувала й педагогічні функції. Крім того, видавалися й матеріали суто педагогічного харак-теру. Переважно це невеличкі за обсягом брошури та статті.

У брошурі «Україна в боротьбі протягом 1917-1946 років» (автори невідомі, 1946 р.) [1] йдеть-ся про визвольні змагання на українських землях як із польською владою, так і радянською та на-цистською. Подається їх періодизація: 1917-1921, 1920-1939, 1939-1945, 1946. Автори розглядають вузлові питання соціально-економічного та полі-тичного розвитку українського народу, піддають гострій критиці політику ВКП(б) та КП(б)У, що


18

призвела до катастрофічних утрат серед народу, обґрунтовують необхідність продовження бороть-би за незалежну соборну Українську державу. Це видання, яке широко використовувалося в навчаль-ному процесі підпільних шкіл, можна вважати од-ним із перших посібників з історії України, написа-них на немарксистських позиціях, на основі гострої критики ленінсько-сталінської ідеології.

«Програма виховання і вишколу» (1947) [4], роз-роблена для підготовки молоді для боротьби за не-залежність України, має такий зміст:

1. Українознання (історія, географія, літерату-ра). Вимоги до курсів і напрямки вивчення.

2. Націоналістичне виховання (Декалог, 12 при-кмет характеру українського націоналіста, 44 пра-вила життя українського націоналіста, Молитва Українського революціонера).

3. Конспіративний вишкіл.4. Організаційний вишкіл.5. Історія українського націоналізму.6. Ідеологічно-політичний вишкіл.7. Совєтознання.Як бачимо, програма має комплексний характер

і охоплює усі основні напрями навчально-виховно-го процесу. Вона розрахована на 2-3 роки навчан-ня в умовах підпільного навчального закладу. Її зміст побудовано на традиційних для українського народу християнських цінностях з урахуванням загальнолюдських норм та досягнень європейсь-кої гуманістичної педагогіки. Класового характе-ру програма не має. Ідеологічно вона ґрунтується на основних постулатах Програми ОУН та має по-тужне антикомуністичне спрямовання.

У виданні «Літопис УПА, т. 2» (1949) [4] було опубліковано підбірку оповідань про героїчну дія-льність УПА «Серце пам’яттю тепле», «Совершен-но секретно», «Машиністка», «Сімнадцть проти сотні», «Привіт», «Скотилась зірка ще одна і вітер замовк», «Наскок на тюрму в Комарні», «Вперед! Вперед! Вже грають гармати», «Здобута грамотка», ознайомлення з якими мало сприяти патріотично-му та антикомуністичному вихованні молоді.

В архівах СБУ та Центру досліджень визвольно-го руху зберігається чимало таких оповідань – не-великих за обсягом, але досить змістовних, написа-них живою, доступною для дітей і молоді мовою, з великим виховним потенціалом. Наприклад, в опо-віданнях М. Дмитренка «Михайлик» (Київ-Львів, 1949. – 36 с.), Б. Федоровича «Юрко Березинський. З життя бойовика» (Київ-Львів, 1950. – 8 с.) йдеть-ся про подвиги юних героїв-підпільників 30-х-40-х років. Оповідання «Сотник Черник» (б. а., 1950. – 5 с.) присвячене героїчному командиру загону січових стрільців у складі військ Директорії, що прославився в боях з «гетьмансько-московськими» військами у листопаді 1918 року [5].

На високій емоційній ноті написано оповідан-ня «Учителька» (М. Дмитренко, Київ-Львів, 1949. – 46 с.). У ньому йдеться про молоду жінку, що приїхала зі східної області працювати в школі. Село, де знаходилася школа, ще не було повністю колективізовано, і люди жили там набагато замо-жніше, ніж у її рідному селі, вірили в Бога, ходили до храму. Побачивши це, та порівнявши ідеологічні постулати націоналістів і комуністів, вона дійшла висновку, що влада, яка довела народ у централь-них та східних областях до голоду й зубожіння, є аморальною і з нею слід вести боротьбу. Ця дів-


19

чина-комсомолка, отримавши право політичного вибору, зробила його і почала активно допомагати партизанам УПА [5].

Про здійснення структурами ОУН-УПА педаго-гічної діяльності свідчать такі архівні документи: «Слово до учителів, братів зо східних областей України» (1946) [7] та «Вказівки батькам у вихо-ванні дітей» (1947) [8].

Перший містив заклик до вчителів не бути слі-пим знаряддям реакційної сталінської політики у вихованні молодого покоління, аргументи для пе-реконання вчителів у тому, що УПА об’єднує в сво-їх лавах кращих синів і дочок українського народу в боротьбі з гітлерівцями і більшовиками. Вчите-лі мають проповідувати правду, служити народу, не дозволяти завербувати себе НКВС і НКГБ. Слід поривати з комсомолом і ставати на шлях боротьби спільно з УПА проти сталінських імперіалістів.

Зокрема, у цьому зверненні зазначалося: «Вас, учителі, які виховуєте молоде покоління, сталінсь-кі поневолювачі стараються, в першу чергу, заляка-ти й обплутати тенетами своєї брехливої пропаган-ди, щоб зробити вас сліпим і слухняним знаряддям своєї реакційної політики. Але, ви учителі, які ви-йшли з народної гущі, які найближче стоїте до на-родних мас, маєте найбільшу змогу переконатися у брехні сталінської пропаганди, ви, живучи між своїми братами – західними українцями, маєте найкращу змогу дізнатися всю правду про УПА і її героїчну боротьбу (…). Серед мас поширюється ро-сійська книжка, російською мовою видаються май-же всі наукові підручники, випускаються газети. Невже ж ми не можемо читати кращих російських творів в українському перекладі, невже ж українсь-ка мова така вбога, що нею не можна видавати всіх, без винятку, наукових праць? Для кого ж на Украї-ні випускаються газети російською мовою? Навіщо це все? Все це робиться тільки з метою русифікува-ти нас. В школі ставиться сьогодні фактично росій-ська мова в упривілейоване становище, ставиться перед рідною мовою, бо це, мовляв, мова Леніна, Сталіна, Пушкіна, Чернишевського, Тургенєва, Горького. Йдучи за такими міркуваннями, можна б спитати: чому ж не поставити в становище російсь-кої мови французьку мову, мову Дідро, Руссо, Мо-льєра, Вольтера? Чим же вона гірша за російську? Що ж промовляє проти цього? Ні, зразу видно, що сталінська аргументація – це безглуздя. Зразу вид-но що проповідь вищості російської мови й став-лення її на першому місці – це така брудна і підла робота, що для неї сталінські крутії не могли навіть придумати менш безглуздого аргументу, як той, що це мова Леніна-Сталіна» [7].

У другому йшлося про те, що більшовики калі-чать український народ фізично і морально. Школа – знаряддя більшовиків і псує молодь. Тому осно-

вну роль у вихованні покладено на батьків, і вони мають дбати про гідний власний приклад для ді-тей, виховувати їх «у чіткій позиції проти ворога, бажанні брати активну участь у визвольній бороть-бі в лавах ОУН та УПА, навчати правильного ставлення до більшовицької школи і пропаганди, говорити правду про більшовизм і повстанців, за-охочувати читати нерадянську літературу». Крім того, там містилися і загальнопедагогічні поради. Наприклад: «не карати дітей суворо без належних причин», «виховувати дітей у відразі до шкідливих звичок, міжусобних сварок» [8].

Велике політичне та виховне значення мала Програма Організації українських націоналістів [1], ухвалена у 1950 році, яка не лише використову-валася в навчальному процесі закладів ОУН-УПА, але й поширювалася у вигляді листівок і брошур у різних регіонах України. Програма містила як національні (створення української незалежної со-борної держави, відродження української мови і культури тощо), так і загальнодемократичні аспек-ти (економічні, соціальні, політичні та інші права громадян загалом європейського зразка).

Важливим і актуальним було видання науково-популярного характеру «Наше становище до ро-сійського народу» (О. Горновий, Київ-Львів, 1950. – 22 с.) [5]. У цій брошурі презентуються й обґрун-товуються концептуальні питання ставлення ОУН до сусіднього народу. Автор відразу зауважує, що це питання поділяється на дві частини: 1) став-лення до російських народних мас, 2) ставлення до «російських імперіалістів».

Далі подається історико-політичний аналіз сто-сунків між українським і російським народами, російським та іншими європейськими народами, визначається роль і місце українського народу і ро-сійського народу в майбутній політичній системі Європи. У брошурі підкреслюється головне гасло українських націоналістів, з яким вони будують стосунки з усіма народами, зокрема й російським, і яке випливає з основних їхніх ідейно-політичних засад: «Воля народам! Воля людині!». Автор ро-бить висновок про необхідність продовження боро-тьби за Українську самостійну соборну державу та створення нової демократичної Європи, де кожен народ був би рівноправним і мав усі можливості для повноцінного цивілізованого розвитку.

ОУН і УПА до самого останнього дня своєї діяльності на території УРСР (березень 1960 р.) не полишали спроб удосконалення форм і методів впливу на підростаюче покоління, проте, слід за-уважити, що такий вплив ставав все менш відчу-тним. Не змінили ситуацію і радянські політичні реформи середини 50-х років. Втім, деякі ідеї укра-їнських націоналістів радянський уряд все таки певною мірою реалізував, оскільки вони були по-


20

пулярними в певних колах суспільства, передусім серед інтелігенції. Йдеться про ідеї щодо необхід-ності припинення русифікації різних сфер життя, надання можливості дітям і молоді глибшого й результативнішого вивчення рідної мови, історії і культури та про необхідність здійснення еконо-мічних реформ.

Після смерті вождя комуністичної партії Й. Ста-ліна (1953), який особисто контролював освітню, як і всі інші, сферу життя суспільства, поступово почали відбуватися демократичні зміни в розвитку СРСР, які спричинили позитивні трансформації і в Україні (уповільнення процесу русифікації, при-пинення кампанії проти «буржуазного націоналі-зму», розширення прав республіки в економічній сфері та міжнародній діяльності, збільшення кіль-кості українців у ЦК КПУ, Верховній Раді УРСР, часткова реабілітація жертв політичних репресій тощо).

Висновки. У середині 40-х – кінці 50-х років на території УРСР розвивалася й альтернативна радянській система освіти та відповідна навчальна література, яка не мала і не могла за тодішніх умов мати великих накладів та розгалуженої структури, оскільки видавалася й використовувалася неле-гально.

Підпільними організаціями ОУН-УПА видава-лися й розповсюджувалися листівки, газети та жур-нали, де друкувалися матеріали ідеолого-політич-ного та соціально-економічного змісту, більшість з яких виконувала й педагогічні функції. Крім того, видавалися й матеріали суто педагогічного харак-теру.

ОУН-УПА до останнього дня своєї підпільної діяльності на території УРСР не полишала спроб удосконалення форм і методів виховного впли-ву на підростаюче покоління, проте такий вплив ставав все менш відчутним. Не змінили ситуацію і радянські політичні реформи середини 50-х ро-ків. Втім, деякі ідеї українських націоналістів ра-дянський уряд все-таки певною мірою реалізував, оскільки вони були популярними в певних колах суспільства, передусім серед інтелігенції.

ЛІТЕРАТУРА1. Деревінський В. Ставлення ОУН(Б) і УПА до сусі-

дніх народів та національних меншин / В. Деревін-ський. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. – 148 с.

2. Жосан О.Е. Освітня діяльність ОУН-УПА (друга по-ловина 40-х – 50-ті роки) / Жосан О.Е. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Портал «Освітня політи-ка» http://education-ua.org/ua/ekskurs/.

3. Літопис УПА: каталог / Упорядн.: І.Гомзяк, М.Ку-лик, М.Посівнич, Петро Й. Потічний, Н.Солтис; Відп. ред. П.Й.Потічний. – Торонто, 2012. – 128 с.

4. Мірчук П. Українська повстанська армія 1942–1952 / Петро Мірчук. – Мюнхен: Книгозбірня «Просвіти», 1953.

5. Ніколаєва Н. Підпільні друкарні ОУН та їх ліквіда-ція каральними органами СРСР в 1944-1954 рр. / На-талія Ніколаєва. – 2012. – 132 с.

6. Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / НАН Украї-ни; Інститут історії України. С.В.Кульчицький (від-повідальний редактор). – К.: Наукова думка, 2005. – 495 с.

7. ОУН і УПА в 1945 році: збірник документів і мате-ріалів. В 2 ч. / Ред. кол.: Боряк Г.В., Веселова О.М., Даниленко В.М., Кульчицький С.В. (відп. ред.); упо-ряд.: Веселова О.М. (відп. упоряд.), Гриневич В.А., Сергійчук В.І. – Ч. 2. – К. : Інститут історії України НАН України, 2015. – 366 с.

8. Романишин Ю.О. Пропагандистська діяльність ОУН-УПА у 40-50-х рр. ХХ ст. як факт історії бо-ротьби за незалежність України // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2001. – Вип. 9. – С.222-229.

АРХІВНІ МАТЕРІАЛИГалузевий державний архів Служби безпеки

України, м. Київ Ф. 13. Колекція друкованих видань КГБ УРСР. Спр. 372. Збірник документів про структуру та характер антирадянської діяльності ОУН (208 од.). 1. Т. 12. Документи, які характеризують ідеологію

ОУН, програми, декларації, тактичні завдання, пер-спективи, форми і методи антирадянської діяльності українських націоналістів в період 1943-1954 рр. Ви-дання «Україна в боротьбі протягом 1917-1946 років (б. а.)», 1946 р., арк. 733-754.

Спр. 376. Збірник документів про структуру та харак-тер антирадянської діяльності «Організації українських націоналістів – ОУН» та «Української повстанської армії» (7196 од.).2. Т. 1. Документи і матеріали ОУН про походження

і розвиток української нації. Філософські, соціаль-ні і психологічні основи українського націоналізму. Кардаш Д. Український націоналізм. – Харків, 1941. – 8 с., арк. 67-72.

3. Т. 9. Документи та матеріали ОУН-мельниківців. «Біла» та «Чорна» книги ОУН про розкол на ме-льниківців та бандерівців. Журнали мельниківців – «Сурма», «Наш шлях» та ін. матеріали, 382 арк.

4. Т. 70. Документи та матеріали УПА. Цілі і завдання УПА, накази Генерального штабу, інструкції, мате-ріали по групах УПА – «Північ», «Захід», «Південь». Навчально-виховна робота, звернення, листівки УПА. Опис боїв і рейдів УПА. Статути, настанови. Періодичні та ін. видання УПА. Літопис УПА, т. 2, 1949 р., арк. 589-609.

Aрхів Центру досліджень визвольного руху, м. Львів

Ф. 7. Архів Брюховецького районного проводу ОУН (Буй-Тура)


21

5. Т. 6. Літературні твори та публіцистичні матеріали українського підпілля. Розділ 4.2.10. Видання Орга-нізації українських націоналістів ОУН(б). М. Дми-тренко. Михайлик. – Київ-Львів, 1949. – Арх. № 26. Слідами героїв. Видання для молоді, Київ-Львів, 1950. – Арх. № 40. Сотник Черник [б. а.]. – Київ-Львів, 1950. – 5 с. – Арх. № 32. М. Дмитренко. Учи-телька. – Київ-Львів, 1949. – 46 с. – Арх. № 35. Про-грама ОУН [б. а.]. – Київ-Львів, 1950. – 8 с. – Арх. № 36. О. Горновий. Наше становище до російського народу. – Київ-Львів, 1950. – 22 с.

Ф. 8. Архів документів підпілля ОУН.6. Т. 1. Постанови ІІІ-го Надзвичайного Великого Збо-

ру ОУН, що відбувся в днях 21-25 серпня 1943 р. (Не-повний текст), 1943 р., 23 арк.

7. Т. 5. Звернення, комунікати, повстанські листівки. Звернення «Слово до учителів, братів зо східних об-ластей України», 30 серпня 1946 р., 14 арк.

8. Т. 7. Вишкільні матеріали «Запорожець», 1947 р., 12 арк. Вказівки батькам у вихованні дітей, 1947 р., 7 арк.

ДОДАТКИВказівки батькам у вихованні дітей (уривок)Питання – «Що робити з дітьми?» – дуже часто

стає тепер перед українськими батьками й матеря-ми і перед усіма, хто працює над вихованням нашої молоді. Загально, майже всюди чути нарікання, що діти псуються, не слухаються батьків, не поважа-ють старших, не мають охоти до праці й науки, займаються крадіжками, пияцтвом, хуліганством і розпустою.

Така поведінка дітей є наслідком війни і того безладдя, яке внесла у наше життя більшовицька окупація.

Чужа державна влада в Україні і чужа школа не хочуть і не можуть виховати як слід наших ді-тей. Будучи ворогами українського народу, біль-шовики не лише мало чи не відповідно виховують українських дітей, вони виховують їх умисно зле.

Український народ поборює большевицькі впли-ви на своє виховання. Фронт боротьби українсько-го народу з большевизмом є широким. Він сягає від повстанчих збройних виступів, підпільно-револю-ційної політичної боротьби і саботажів робітницт-ва та селянства аж до боротьби за здоров’я і душу нашої молоді. Умови окупаційного режиму не до-зволяють українському народові в ділянці опіки над молоддю використовувати фахові кадри наших учителів і вихователів.

Ці люди або працюють не за своїм фахом, або змушені виховувати нашу молодь згідно з бажан-ням більшовиків, тобто не виховувати її, а псувати. ОУН в умовах підпільної праці не розпоряджає та-кими засобами, щоб впливати на українську молодь постійно і всесторонньо. Тому силою необхідності цілий обов’язок у вихованні і перевихованні наших

дітей спадає головним чином на батьків і матерів, опікунів і старших та свідоміших взагалі.

Щоби полегшити цим, часто нефаховим і недо-свідченим вихователям української молоді їх важ-ливу і тяжку працю, надаємо ці вказівки.

1. Діти люблять наслідувати старших. Дбайте тому про те, щоб не подавати дітям своєю поведінкою поганого прикладу. Коли Ви на-вчаєте дітей, щоб вони не курили, не пили, не сварилися між собою, а самі так не роби-те, то даремна Ваша наука. Діти послухають не Ваших слів, а Ваших вчинків.

2. Не служити для дітей поганим прикладом – це у їхньому вихованні є ще замало. Дітям треба подавати добрі приклади поведінки.

3. Приділяйте своїм дітям більше часу та уваги. Не виправдовуйтесь перед іншими і самими собою браком часу і сил для виховання ва-ших дітей. Треба захотіти, а час знайдеться.

4. Впливайте не лише на своїх власних ді-тей, але і на всіх, з якими вам доводиться стикатися. Виховуйте своїм словом і ділом не лише дітей, а й старших, особливо тих, що звиклися достарчати молоді своєю поведін-кою поганих прикладів. Спиняйте дорослих гультяїв, п’яниць і розпусників. Карайте їх. Бойкотуйте їх у товаристві.

5. У своїй родині чи в гурті своїх сусідів і зна-йомих будьте одностайними в засудженні злих вчинків дітей. Коли хтось карає дити-ну за злий вчинок, не ставайте на перешкоді цьому. Бороніть дитину перед карою лише тоді, коли бачите, що її не слушно осуджу-ють за якийсь вчинок.

6. У вихованні дітей не наполягайте дуже на ка-рання. Терпеливо і наполегливо пояснюйте дітям, що є зле (і чому) і чого вони не повин-ні робити. Не робіть самі того, що забороня-єте дітям. Допомагайте дітям у їх боротьбі проти поганих нахилів. Запобігайте в міру змоги поганим вчинкам дітей. Кару стосуйте до свідомих і непоправних злочинів.

7. Не карайте часто, дитина може призвичаїти-ся до карання і воно перестане виховно на неї впливати.

8. Не карайте в нападі гніву, бо тоді ваша кара може бути загострою і, як пройде гнів, ви самі будете часто невдоволені мірою кари. Дуже часто страх перед карою, яка має в пев-ний означений час прийти, сильніше впли-ває на дитину, ніж сама кара.

9. Не карайте фізично. Буком розуму в дитину не вкладеш. Карайте дитину позбавленням того, до чого вона звиклася, що вона любить. Карайте зменшенням уваги до неї в порів-нянні з іншими дітьми, які не вчинили про-


22

вини. Моральна кара найдошкульніша, най-довше пам’ятатиметься, найкраще на дітей впливає.

10. Будьте словні в своїх погрозах. Не забувайте виконати обіцяної кари, бо це зменшує страх дитини перед карою.

11. Дуже часто діти роблять зле, не усвідомлю-ючи собі в повній мірі свого злочину. Пояс-нюючи дітям суть злочину, показуючи, яку шкоду для них самих, для їх батьків, сусі-дів, цілого села і цілого українського народу приносить якийсь їхній злий вчинок – змен-шуєте тим самим злочинність дитини.

12. Дуже часто дитина розпускається від безділ-ля. Тому даючи дітям постійно якесь заняття, відбирайте у них спроможність хуліганити. Дітям, неохочим до праці, давайте спочатку роботу по лінії їх зацікавленості. Розбудуйте самі різні, пожиточні для дитини заінтере-сування. Упертим дітям не навя’зуйте своєї волі. Підказуйте їм рішення в такий спосіб, щоб вони вважали їх за свої.

У пп. 13-24 йдеться про необхідність виховувати дітей «у чіткій позиції проти ворога, бажанні брати активну участь у визвольній боротьбі в лавах ОУН та УПА, навчати правильного ставлення до біль-шовицької школи і пропаганди, говорити правду про більшовизм і повстанців, заохочувати читати нерадянську літературу». Цікавими, але практич-но не здійсненими були поради щодо формування в дітей певного ставлення до Сталіна, інших вож-дів та радянської влади. Особливо підкреслюється необхідність здійснення контрпропаганди та на-дання посильної допомоги повстанцям.

Архів Центру досліджень визвольного руху – Ф. 8. – Т. 7. Розділ 4.2.10. Видання Організації украї-нських націоналістів ОУН ( б). Вказівки батькам у вихованні дітей (1947)

44 правила життя українського націоналіста(Написані кров’ю на стіні польської в’язниці

у 1932 році, автором вважаєтьсяДмитро Мирон-Орлик; широко використовува-

лися педагогами ОУН і командирами підрозділів УПА в освітній діяльності згідно з «Програмою виховання і вишколу» 1947 року)

1. Приймай життя як героїчний подвиг і здобу-вай чин незламної волі та творчої ідеї.

2. Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля та ідея нації.

3. Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї нації, борись та працюй для ве-ликого майбутнього.

4. Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.

5. Залізна дисципліна щодо ідеї та Проводу і обов’язок праці є Твоєю чеснотою.

6. Пам’ятай, що Україна покликана до творен-ня нового життя, тому працюй для її могут-ності та розвитку.

7. Плекай дух волі у творчості, неси всюди ідею Правди України і закріплюй в життя її історичну місію.

8. Твоєю найбільшою любов’ю є Українська Нація, а Твоїми братами – всі члени україн-ської національної спільноти.

9. Будь вірний ідеї Нації на життя і смерть і не здайся, хоч би проти Тебе був увесь світ.

10. Красу і радість життя вбачай у невпинному прагненні на вершини духа, ідеї і чину.

11. Могутній Бог княгині Ольги і Володимира Великого жадає від Тебе ні сліз, ні милосер-дя чи пасивного роздумування, але мужнос-ті та активного життя.

12. Знай, що найкраще віддаси Богові шану че-рез Націю та в ім’я Нації чинною любов’ю до України, суворою мораллю борця та твор-ця вільного державного життя.

13. Здобувай знання, що допоможе Тобі опану-вати світ і життя, піднести Україну і перемог-ти ворогів.

14. Будь свідомий того, що Ти є співвідпові-дальним за долю всієї Нації.

15. Пам’ятай, що найбільшим злочином є шко-дити своїй Нації.

16. Твоїми ворогами є вороги Твоєї Нації.17. З ворогами поступай так, як того вимагає до-

бро і велич Твоєї Нації.18. Знай, що найкращою ознакою українця є му-

жній характер і вояцька честь, а охороною України – меч.

19. Постійно пізнавай, удосконалюй себе – здо-будеш світ і життя.

20. Знай, що світ і життя – це боротьба, а в боро-тьбі перемагає той, хто має силу.

21. Тоді ти повноцінна людина, коли перемагаєш себе і світ і постійно прагнеш до вершини.

22. Знай, що в боротьбі перемагає той, хто не за-ломлюється невдачами, але має відвагу під-нятися з упадку і завзято змагає до цілі.

23. Для перемоги треба витривалості й постій-ного зусилля в діянні й боротьбі.

24. Кожночасно будь готовий на найбільший чин, але при тому не занедбуй щоденної пра-ці.

25. Будь перший у боротьбі і перемагай життя, щоби здобути для Нації вінець перемоги.

26. Живи ризиком, небезпеками і постійним змагом та погорджуй всякою вигодою і спо-кійним життям філістера.

27. Радо і без нарікань виконуй покладені на Тебе обов’язки, щоби власною працею й наявними


23

вартостями здобути собі право на провідни-цтво.

28. Пам’ятай, що провідництво вимагає постій-ної праці і великих зусиль.

29. Будь сильний і незламний навіть перед ли-цем смерті і всяких терпінь.

30. Став гордо чоло небезпекам, а на удари жит-тя відповідай збільшеним зусиллям праці й боротьби.

31. Пам’ятай, що милостиню приймає тільки немічний жебрак, що не може власною пра-цею і власними вартостями здобути право на життя.

32. Не покладайся ні на кого. Будь сам творцем свого життя.

33. Будь скромний і шляхетний, але не знай слабкості і покори.

34. Співчуття з велетнями духа Тебе підносить, а співчуття з підлими і безхарактерними людьми ослаблює, подай братню руку тим, хто бажає, як і Ти, йти до вершин.

35. Не заздри нікому. Приймай те, що здобудеш власною працею і вартістю.

36. Будь товариський. Пов’язуй побратимство духа з ідеєю і зброєю в житті, праці й бо-ротьбі.

37. Пов’язуй тісно своє життя з життям Нації. Віддай Україні свою працю, майно, кров.

38. Гидуй всякою лицемірною облудою і хитрим фальшем, але перед ворогом укривай таємні справи і не дайся заманити себе в наставлені тенета. Для здобуття ворожої тайни вживай навіть підступу.

39. Шануй жінок, що мають стати тобі подруга-ми духа ідеї і чину, але гидуй розгнуздани-ми.

40. Цінуй високо материнство як джерело продо-вження життя. З Твоєї родини створи оплот чистоти Нації.

41. Люби і опікуйся дітворою, як майбутнім На-ції.

42. Плекай фізичні сили, щоби тим видатніше працювати для своєї Нації.

43. Будь точний. Вважай за втрачену частину життя кожну хвилину, що пройшла без діла.

44. Що робиш, роби сумлінно й так, якби воно мало залишитись навічно та стати останнім і найкращим свідоцтвом про Тебе.

Галузевий державний архів Служби безпеки України, м. Київ.

Ф. 13. Колекція друкованих видань КГБ УРСР. Спр. 376. Збірник документів про структуру та характер антирадянської діяльності «Органі-зації українських націоналістів – ОУН» та «Украї-нської повстанської армії» – Т. 4., арк. 172-174.

24


А. С. Бик

ДО ПИТАННЯ ПРО СТАНОВЛЕННЯ АСОЦІАЦІЇ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Чверть століття тому з ініціати-ви кафедри педагогіки тодішнього Кіровоградського державного педа-гогічного інституту імені О. С. Пуш-кіна відбулася більше ніж знакова подія – заснування Асоціації іме-ні Василя Сухомлинського. Були схвалені установчі документи, ви-значені умови членства, організа-ційно-правові засади та стратегічні напрями діяльності. На цьому ж зібранні були сформовані органи самоврядування Асоціації, обра-но її Правління, Президента, віце-Президента, Вченого секретаря і виконавчого директора, а саме: Ки-ричука Олександра Васильовича, доктора педагогічних наук, професора, директора інституту психології – президентом Асоціації;

Мельничука Сергія Гавриловича, проректора з наукової роботи КДПІ ім. О. С. Пушкіна – віце-Президентом, Антонця Михайла Яковича, стар-шого наукового співробітника українського нау-ково-дослідного інституту педагогіки – Вченим секретарем.

Мені, як завідуючому кафедрою педагогіки пед-інституту, була визначена роль виконавчого дирек-тора Асоціації. З 1993 року й по сьогодні Асоціа-цію очолює дійсний член НАПН України Савченко Олександра Яківна.

Варто підкреслити, що створення Асоціації мало надзвичайно широкий громадсько-педагогіч-ний резонанс. Так, лише впродовж грудня 1990 року – березня 1991 року я отримав зливу листів освітян з різних куточків тодішнього Радянського Союзу з проханням зарахувати їх до складу Асоціації.

Ситуація стабілізувалася завдячуючи тому, що була визначена досить динамічна й мобільна струк-тура Асоціації, яка передбачала можливість ство-рення її республіканських, регіональних, облас-них, міських та районних структурних підрозділів, осередків на рівні закладів освіти, колективне й ін-дивідуальне членство.

Щороку діяльність Асоціації на всіх її рівнях розширювалася й поглиблювалася, урізноманітню-валися форми її роботи та зміцнювалися зв’язки з іншими, в тому числі й міжнародними добровіль-ними громадськими організаціями, об’єднаннями та рухами.

За чверть століття Українсь-кою Асоціацією імені Василя Су-хомлинського було зроблено дуже багато корисних, продуктивних і перспективно значимих справ її колективними й індивідуальними членами. Справ, що, безперечно, стали своєрідними орієнтирами для розвитку освітньої галузі й пе-дагогічної науки як в Україні, так і в багатьох інших країнах.

Усім добре відомо, що у 1991 році відбувся закономірний розпад ра-дянської імперії.

Перед членами Асоціації що-найперше постало питання депо-літизації сприйняття педагогічної

спадщини Сухомлинського, актуалізації її гумані-стично спрямованого державотворчого характеру, який був значною мірою ідеологічно затуманений примхами тотальної цензури, редакторського сва-вілля та партійного кар’єризму.

Вдалося виконати це завдання чи ні – судити сучасним дослідникам. Але очевидним є те, що пе-дагогічні ідеї творчого доробку Василя Сухомлин-ського не втратили своєї актуальності й потужно ціннісно детермінують фахове зростання освітян.

Це явище в освітньому просторі є закономірним, оскільки суспільно-історична практика сприймає і втілює в життя винятково об’єктивні дані науки й абстрагується від політично заангажованих наша-рувань ідеологічно збанкрутілих течій.

Зрозуміло, що одним із пріоритетних напрямів діяльності Асоціації було і є залучення у різний спосіб освітянської й наукової спільноти до осво-єння педагогічного доробку В. О. Сухомлинського. Особливого поширення набули такі науково-педа-гогічні й науково-методичні форуми, як: Міжнарод-ні й Всеукраїнські науково-методичні конференції, Педагогічні читання, круглі столи, огляди-конку-рси, виставки, семінари тощо. За чверть століття Міжнародні та Всеукраїнські конференції і Всеук-раїнські педагогічні читання, присвячені освоєн-ню педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського, пройшли майже у всіх областях України, а колек-тивними членами Української Асоціації імені Ва-силя Сухомлинського стала більшість вищих педа-гогічних навчальних закладів.

КРУГЛИЙ СТІЛ «УКРАЇНСЬКІЙ АСОЦІАЦІЇ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО – ЧВЕРТЬ СТОЛІТТЯ»

25

Саме завдячуючи такому масовому науково-пе-дагогічному руху з освоєння педагогічної спадщи-ни видатного педагога, вдалося суттєво поглибити її сприйняття як цілісного освітнього явища, ім’я якого – Педагогіка Василя Сухомлинського. Зна-ковими в контексті сказаного стали Міжнародна науково-практична конференція і 5-ті Всеукраїнсь-кі педагогічні читання «Педагогіка Василя Сухо-млинського на зламі епох», що у 1998 році проходи-ли на базі закладів освіти Кіровоградщини.

Завдяки зусиллям членів Асоціації та щирих прихильників її діяльності було зроблено ряд сер-йозних кроків щодо морального і матеріального за-охочення на Всеукраїнському, регіональному і мі-сцевому рівнях освітянської діяльності педагогіч-них і науково-педагогічних працівників. Мається на увазі заснування відомчої відзнаки – нагруд-ний знак МОН України «Василь Сухомлинський», педагогічних премій, присвоєння закладам освіти імені видатного педагога. Багато з тих, хто був нагороджений такими відзнаками, перебувають і в цій аудиторії.

Особливо потужного характеру набули нау-ково-педагогічні дослідження творчої спадщини

В. О. Сухомлинського, результати яких висвітлені у десятках дисертаційних робіт, монографій, сот-нях матеріалів конференцій і педагогічних читань, тисячах статей, тез доповідей, методичних рекомен-дацій, буклетів тощо.

Хоч, безперечно, науковий результат не вимі-рюється виключно кількістю аркушів друкованої продукції, а тим, наскільки нові знання збагатили суспільну практику в її цивілізаційних вимірах і наскільки ці нові знання придатні для повсякденної й, основне, продуктивної виробничої діяльності.

У цьому зв’язку актуалізація й наукова інтер-претація в контексті цивілізаційних вимог сього-дення загальнолюдських ціннісних домінант педа-гогіки Василя Сухомлинського є і, я переконаний, буде визначальною стратегією суспільної практики формування самодостатнього громадянина демок-ратичної держави.

Але, достойно оцінюючи непересічні надбання минулого, маємо сьогодні наполегливо утверджу-вати такі цінності і таку якість соціального життя, які щонайповніше відповідають цінностям і якості життя в епоху Людини як найвищої цінності буття і в ім’я чого видатний педагог віддав своє серце.

26


Н. А. Калініченко

ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО ДУХОВНІ ПОТРЕБИ ОСОБИСТОСТІ

У статті розкривається сутність понять «потреби» та «духовність», проблеми духовного розвитку особи-

стості. Виховання культури потреб за Сухомлинським розглядається як гармонійний розвиток матеріаль-

них і духовних потреб через наявність у житті людини діяльності, спрямованої на становлення і задоволен-

ня саме духовних потреб.

Актуальність. У нинішньому суспільстві поглиблюється духовна криза, що проявляється у протиріч-чях ціннісних орієнтацій, амораль-ності та знеціненні духовних чес-нот. Учені-гуманісти наголошують, що втрата людською спільнотою ціннісної системи, яка спирається на вищі духовні й моральні абсолю-ти, є однією з причин виникнення загрози самознищення суспільства. Утвердження вищих духовних цін-ностей в українському суспільстві є проблемою національної безпеки України. Насамперед це торкається виховання духовних потреб підро-стаючого покоління, яке формуєть-ся в час затяжної економічної кризи, що переживає суспільство, презирства до законів і моральних цінностей, поширення бездуховності.

Метою статті є розкриття духовних потреб особистості як педагогічної проблеми.

Виклад основного матеріалу.До вивчення проблеми потреб особистості у

ХХ столітті зверталися психологи, педагоги, со-ціологи, серед яких найбільш відомі дослідники К. Левін, Ф. Гербарт, А. Маслоу, А. Маргуліс, С. Ру-бінштейн, А. Гордон, В. Лежньов та ін. Питання розвитку духовних цінностей як складової части-ни національної системи виховання досліджували І. Бех, М. Грушевський, М. Драгоманов, І. Огієнко, В. Кремень, С. Русова, О. Савченко, В. Сухомлин-ський, О. Сухомлинська, К. Ушинський. Вивченню духовних потреб молоді присвячені дослідження Є. Іваненко, С. Огірка, Є. Коцюби, В. Шульженко та ін.

Потреба дослідниками розглядається як вну-трішня спонукальна сила різного ступеня усвідо-млення, різної предметної спрямованості, різного рівня підвищення (від біологічних до духовних потреб). Потреба виступає як джерело активності людини, тому процес мотивації поведінки через потреби нескінченний [3, с. 13]. У сучасному сус-пільстві фізіологічні потреби і потреби в безпеці відіграють відносно незначну роль для більшості

людей. А. Маслоу зробив припу-щення, що більшість людей потре-бують внутрішнього вдосконален-ня і постійно шукають його. Вчені виокремлюють в основі мотивації поведінки й діяльності людини на-ступні потреби: матеріальні, духо-вні й соціальні; вітальні, соціальні та ідеальні; природні та культурні; матеріальні та духовні; суспільні та особисті; потреби у речовині, енер-гії та інформації; природні та духов-ні, соціальні. При цьому біологічні потреби (харчова, статева потре-би, потреба самозбереження тощо) розглядаються як нижчі, а духовні, специфічно людські потреби (ін-

телектуальні, естетичні, творчі тощо), які мають іншу природу – соціальну, характеризуються як вищі [3].

У структурно-функціональному плані духовні потреби є визначальними – вони не лише підпоряд-ковують собі реалізацію біологічних потреб, вони є своєрідним індикатором рівня розвитку людини. Чим більшою мірою духовні потреби представлені у мотиваційній сфері людини, тим більш розвине-ною вважається особистість.

Вважаючи людські потреби визначальним ком-понентом розвитку особистості, В. О. Сухомлин-ський надавав важливого значення первинним, матеріальним потребам, наголошуючи. що допоки люди живуть у суспільстві, де задоволення їх пер-ших життєвих потреб залежить від заробітку, мате-ріальний стимул не може втратити для них значен-ня, і тому опора лише на моральні стимули означає відрив від життя. Важливою проблемою всебічно-го розвитку особистості педагог вважав виховання культури потреб шляхом гармонійного розвитку матеріальних і духовних потреб. Як необхідну умову гармонійного розвитку особистості педагог розглядав наявність у житті людини діяльності, спрямованої на становлення і задоволення саме ду-ховних потреб. Не заперечуючи важливості мате-ріальних потреб, Василь Сухомлинський віддавав пріоритет потребам якісно іншого, вищого порядку


27

– потребам духовним як складної педагогічної про-блеми, яка гостро стоїть у сучасному соціумі [7].

Європейська культура завжди надавала особис-тісному початку якість безумовності, незалежності він інших регуляторів суспільства, стійкості й ці-лісності особистого світу людини. Тому для молоді важливою є здатність до конструювання перспек-тиви на основі ціннісних орієнтацій сповідувати правду, справедливість, свободу, моральність і гу-манізм.

У науковій літературі духовність розглядається як специфічно людська якість, властивість психіки, яка відіграє важливу роль у становленні, функці-онуванні та розвитку особистості і пов’язана ба-гатовимірною системою її цінностей: інтересами, поглядами, ставленням до навколишньої дійсно-сті, до інших людей, до себе самої, що виступають суб’єктивно значущими регуляторами активності [2, с. 49-57].

Духовність особистості формується та зміню-ється протягом життя людини, зазнаючи внутрі-шніх і зовнішніх впливів. Внутрішні впливи про-являються у природних нахилах, інтересах, рисах характеру, життєвих принципах і цінностях. Зо-внішні умови включають особливості сімейного виховання, вплив казки, оповідання, примовки; спілкування з дорослими – учителями, друзями, лідерами як зразком для наслідування; діяльність та самореалізацію, духовність спільноти.

Сухомлинський ще у 1961 році у своїй книзі «Духовний світ школяра (підліткового і юнацького віку)» ставив завдання «вияснити роль найрізнома-нітніших факторів, що визначають духовне облич-чя школярів» [7].

Він дав визначення поняттям «духовний світ», «духовне життя» людини як розвиток, формуван-ня й задоволення її моральних, інтелектуальних запитів та інтересів у процесі активної діяльності. Педагог представив формування духовності у шко-лярів як важливу проблему, одну з провідних у ви-хованні. Методологічною основою формування та-кої інтегрованої якості особистості як духовність, її моральних, інтелектуальних та естетичних запитів у Сухомлинського стали цілісність, системність, урахування вікових особливостей школярів, які завершуються діяльнісним підходом, спрямованим на самовираження та творчість.

Сучасна освіта повинна орієнтуватися не на окре-мі показники розвитку інтелектуальної сфери учня, а перш за все на особистість, розвиток духовного потенціалу, духовних цінностей, здатність до само-розвитку і самовдосконалення, що дозволить випу-скнику школи самореалізуватися в майбутньому. Інтегративна тестова методика «Духовний потен-ціал особистості» дозволяє виявити найважливіші характеристики духовного розвитку особистості:

духовний потенціал, який інтегрує вольові риси ха-рактеру та духовну спрямованість особистості. Ви-явлення духовного потенціалу в структурі особи-стості здійснюється у спілкуванні, спрямованості, характері, самосвідомості, досвіді, інтелекті тощо; орієнтації особистості на духовні цінності: гума-ністичні, естетичні, екологічні, цінності пізнання, самовдосконалення та самореалізації [4].

Ряд проведених досліджень засвідчують, що високий рівень духовного потенціалу особисто-сті мають 21 % учнів, середній – 72 %, низький – 7 %. Усереднений показник духовного потенці-алу в структурі особистості учнів не перевищує 3,2, усереднені показники духовних цінностей теж мають середні бали до 3,4 [6]. Методика ефективна для вікової категорії, починаючи від 14-16 років.

Проблеми духовного розвитку учнів поясню-ються головною причиною – кризою духовності в суспільстві. Дослідники наголошують на необ-хідності відродження сімейних традицій, націо-нальних цінностей, просвітницької робота серед батьків учнів, які мають бути прикладом для наслі-дування моральних цінностей дитиною. Спряму-вання навчально-виховного процесу на формуван-ня високодуховної особистості шляхом створення умов для духовного саморозвитку та самореаліза-ції особистості через впровадження факультативів, спецкурсів з духовно орієнтованих проблем, зна-йомства з видатними особистостями, які свій ду-ховний потенціал присвятили служінню громаді. Результативними є психологічні тренінги, рольові ігри з використанням спеціальних методик залу-чення учнів до духовної творчої діяльності. Духов-ній самореалізації молоді сприяє суспільно корисна діяльність, яка враховує їхні інтереси та потреби, проекти духовного спрямування, волонтерська діяльність, де учень набуває соціального досвіду, розвиває ініціативу, відповідальність за доручену справу [3; 4; 5; 6].

На основі аналізу сутності духовних якостей людини науковцями визначені узагальнені критерії вихованості духовних якостей студентської молоді: когнітивно-культурологічний; емоційно-почуттє-вий; поведінково-вчинковий [5, с. 149-152]. Духовні потреби і духовні цінності студентів формуються більш або менш успішно в залежності від орієнта-ції на впливи викладачів, батьків, ровесників, засо-бів масової інформації, що створюють відповідне середовище життєдіяльності молодої людини. Ці-леспрямоване формування потреб окреслюється як внутрішній рух від переконання до віри, а потім до потреби. Дослідниця О. Плавуцька наголошує, що сучасне становище в Україні веде до зміна ти-пів духовної культури, коли не тільки заперечують існування минулих духовних ідеалів, авторитетів, але й відсутні значущі суспільні, політичні сили,

28


які несуть відповідальність за утвердження мораль-них норм та законів, принципів на основі довіри людей. Така духовна відсутність поступово почи-нає заповнюватися новим типом мислення, де панує власна вигода, меркантильні інтереси, націоналізм, екстремізм, плутанина ідей, поглядів, переконань, орієнтацій у свідомості та моральності [5, с. 149].

За твердженням І. Беха, ми маємо прагнути до безкорисливості, виходу за межі меркантиль-них інтересів у спілкуванні з оточуючим середо-вищем, що створює передумови духовної еволюції особистості, оскільки «духовність передбачає вихід за межі егоїстичних інтересів, особистої користі і зосередженість на моральній культурі людства» [1].

На основі аналізу психолого-педагогічної літера-тури ми визначили педагогічні умови формування внутрішніх духовних потреб майбутніх вчителів: комплексний вплив змісту, форм, методів і техно-логій на формування потреби духовного вдоскона-лення; розвиток ціннісних орієнтацій у практичній різноплановій діяльності; створення на заняттях демократичної, гуманної, продуктивної взаємодії між викладачами і студентами, між студентами як моделі духовного зростання; створення умов для безкорисливих вчинків, естетичного світо-сприйняття, шанобливого ставлення до Людини та всього живого.

Критерії та показники розвитку духовних цін-ностей студентів включають: мотиваційний ком-понент, показником якого є потреба у духовних цінностях, мотив до чинення добра; у когнітивно-му компоненті критерієм є переконання у цінніс-них орієнтаціях, у відстоюванні духовного ідеалу; емоційний компонент характеризується емоційним переживання духовних вчинків.

Духовність особистості викладача проявляється через взаємоповагу, емпатію, життєвий оптимізм, віру в духовний потенціал молоді, уміння прогно-зувати і досягати результатів своєї праці в їхніх до-сягненнях.

Актуальною залишається порада Сухомлинсь-кого, який застерігав, що дитину треба не просто оцінювати з погляду того, якою хотів би бачити її вчитель, і не висловлювати поспішних суджень про її здібності, а пізнавати її такою, якою вона є. Намагання «змінити, переломити, перебудувати те, що створила у своїй таємничій майстерні природа, може призвести до хворобливих явищ» [8, с. 214].

При цьому видатний педагог наголошував, що «кожна дитина – це особливий, неповторний світ. Виховати особистість, сформувати душу людини можна тільки зрозумівши цей світ, пізнавши всі його тайники [8, с. 204].

Висновки. Залучення підростаючого покоління до створення матеріальних й духовних цінностей – основа формування духовності. Духовний розви-ток передбачає розкриття й виявлення співвідно-шення понять як «духовні потреби», «духовність», «духовна діяльність». Ураховуючи природні нахи-ли й інтереси особистості, потреби у діяльності, са-мостійності Сухомлинський і сучасні дослідники наголошують на необхідності сприяти духовному самовираженню й самоствердженню, прояву інди-відуальної самобутності кожної дитини. Покликан-ня педагога – своєю діяльністю та життєвою пози-цією утверджувати ідеали добра і справедливості, будувати свої відносини з молоддю на моральних засадах, основу яких складають духовні цінності.

ЛІТЕРАТУРА1. Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до ду-

ховності / І. Д Бех.– К.: Либідь, 2006. – 272 с.2. Боришевський М. Й. Духовні цінності як детерміна-

нта розвитку й саморозвитку особистості / М. Й. Бо-ришевський // Педагогіка і психологія: Науково-тео-ретичний та інформаційний журнал. – 2008. – № 2. – С. 49-57.

3. Огірок С. С. Потреби і стимули як системоутворю-ючі фактори розвитку особистості (на матеріалах педагогічної спадщини А. С. Макаренка та сучас-них педагогів-новаторів): 13.00.01 / Огірок Станіслав Сергійович. – Луганськ, 2000. – 23 с.

4. Помиткін. Е. О. Духовний pозвиток учнiв у системi шкiльної освiти: Науково-методичний посiбник / Е. О. Помиткін. – К.: IЗМН, 1996. – 164 с.

5. Плавуцька Ольга. Розвиток духовних цінностей сту-дентів / Ольга Плавуцька // Освіта регіону. Українсь-кий науковий журнал. – 2010. – № 2. – С.149-152.

6. Пріб Тетяна. Духовний потенціал особистості [Елек-тронний ресурс] / Тетяна Пріб // Режим доступу; bibl. com. ua / pshologiya / 31198 /

7. Сухомлинский В. А. Духовный мир школьника (подросткового и юношеского возраста): [текст] / В. А. Сухомлинский. – М.: Просвещение, 1961. – 270 с.

8. Сухомлинський В. О. На нашій совісті людина / В. О. Сухомлинський // Вибр. твори: В 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. – Т. 5. – С. 203-217.


29

С. Л. Скалько

ІДЕЯ ГРОМАДСЬКО-ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ШКОЛОЮ У СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ

ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО9 грудня 2015 року відбулися

парламентські слухання, присвяче-ні обговоренню шляхів подальшого реформування освіти України, вре-гулюванню питань освітньої дія-льності, удосконаленню правових механізмів реалізації конституцій-ного права громадян на рівний до-ступ до якісної освіти, підвищення кваліфікаційного і підняття соціа-льного статусу вчителя, приве-дення структури освіти у відпові-дність до міжнародних стандартів, усунення невідповідності змісту освіти сучасним потребам суспіль-ства і ринку праці, децентралізацію управління та забезпечення автоно-мії закладів освіти, запровадження нових підходів у фінансуванні закладів і установ освіти.

Освітянський загал учасників парламентських слухань дійшов висновку, що за роки незалежно-сті у нашій державі національна система освіти, що зберегла надбання минулого та значний науко-во-педагогічний потенціал, який за певних умов здатний суттєво вплинути на здійснення іннова-ційних змін в освітній сфері, проте зміни не мали достатньо системного та комплексного характеру, а відтак не сприяли формуванню цілісної держав-ної політики і сфері освіти.

Загалом українська освіта за роки незалежності фактично не стала загальнонаціональним пріо-ритетом. У результаті державна політика у сфері освіти здебільшого підмінялась дріб’язковим регу-люванням поточної діяльності навчальних закла-дів: зміни, як правило, носили зовнішній форма-льний характер. Фактичне усунення центральних і регіональних органів влади від вирішення ваго-мих освітніх проблем, підміна системної науково обґрунтованої ідеології ситуативною політизацією негативно відбилося на культурному та освітньому рівнях суспільства, зумовило втрату освітою своєї консолідуючої, культуро творчої місії в українсько-му суспільстві, наслідком чого є політичні, еконо-мічні та соціальні втрати сьогодення.

На тлі таких висновків великого, ще більшого, ніж раніше, значення і глибинного змісту набуває ідея громадсько-державного управління, яку спові-

дував Василь Олександрович Сухо-млинський.

З джерельної криниці його пе-дагогічної спадщини нам належить черпати натхнення на подальшу мо-дернізацію освіти, шукати можливі запобіжники для подолання сучас-них викликів і загроз.

Глобальна соціальна спільнота, що створюється у нас на очах, змі-нює світ більш радикально і значно швидше, ніж всі відкриття і наукові прориви всіх віків.

Швидкість і глибина цих змін ки-дає виклик здатності людини, всьо-го людства орієнтуватися у новому світі, відповідним чином адаптува-

ти свою свідомість, свій інтелект, свої знання, спо-нукає людей до оволодіння новими комунікатив-ними зв’язками.

Але чим більше обертів набирають процеси глобалізації, тим більшим стає прагнення людини до самоаналізу, самовизначення у цьому безмірно-му світі, тим більшої ваги набирає наука про люди-нознавство – педагогіка.

Саме тому у різних кінцях земної планети: у Китаї, Японії, Греції, Німеччині, Монголії, Росії і Білорусі зростає інтерес до педагогічного спадку Великого нашого земляка Василя Олександровича Сухомлинського, його гуманістичної педагогіки, що робить честь нашій державі і безумовно Кірово-градщині, освітяни якої мають всі підстави пиша-тися своїм земляком, як унікальною особистістю, Вчителем, Вченим, Письменником.

Минають роки, а світла пам’ять про педагога-гуманіста Василя Сухомлинського не лише не зга-сає, а розквітає яскравими різнобарвними фарбами, а його науково-педагогічна спадщина все більше привертає увагу дослідників і педагогічних праців-ників, студентів і пересічних громадян.

Яскравим свідченням цього і є успішна діяль-ність громадської організації, покликаної пропа-гувати, сприяти впровадженню у практику педа-гогічної роботи педагогічної спадщини великого новатора у педагогіці – В. О. Сухомлинського, Все-українська Асоціація В. Сухомлинського, засно-вана 25 років тому на основі нашої обласної педа-

30


гогічної спільноти, духовним провідником якої є Сухомлинський та його педагогічна спадщина, і яку впродовж багатьох років очолює Савченко Олександра Яківна, доктор педагогічних наук, професор, академік, знана і шанована в освітян-ських колах постать.

Очевидно не буде перебільшенням вважати Сухомлинського великим, талановитим провідни-ком і реалізатором найвищих духовних людських чеснот: любові і поваги дітей до батьків, турботи матері і батька про долю своїх дітей, святості по-дружніх, родинних стосунків, щирості, доброзич-ливості, співчутливості, толерантності, працьови-тості, милосердя, любові до Батьківщини.

Глибоко психологічна, гуманістична суть пе-дагогічної системи Василя Олександровича Сухо-млинського є, безсумнівно, її найвизначальнішою глобальною і глибинною характеристикою. Його праці овіяні ідеєю віри у можливості дитини, пере-конанням у необхідності глибокого, але обережно-го, делікатного проникнення у її невичерпно ба-гатий, складний і дуже вразливий внутрішній світ з метою допомоги їй на складній і суперечливій дорозі особистістного розвитку та самовдосконалення, що особливо актуальні стосовно сприйняття сучасної, непростої, часом суперечливої дійсності дітьми з врахуванням того, що за шкільні парти нині сіли діти-переселенці зі східних областей і Криму (6925 сімей, 610 учнів, дошкільнят біля 200).

Можливо саме тому значна частина творів Су-хомлинського сприймається як поетичні, найкращі місця з яких хочеться перечитувати знову й знову, вдумуватися у їх складний, невичерпно багатий зміст. У них поетика і наукова реальність злива-ються воєдино, але ніколи не поглинаються одна одною, а лише взаємозбагачуються і взаємодопов-нюють своє звучання.

Немає жодної грані дидактичного процесу на які б не звернув свою увагу Василь Олександ-рович, яку б не проаналізував з ювелірною ста-ранністю, не піддав глибокому осмисленню і не зробив наукових висновків.

За життя Василь Олександрович не боявся увійти у суперечності з часом авторитарної педа-гогіки, і впевнено у практиці своєї педагогічної діяльності і у своїх наукових педагогічних працях впевнено прямував до демократичної ненасиль-ницької, гуманістичної педагогіки і всією своєю творчістю, спираючись на українську етнопедаго-гіку, використовуючи елементи у навчально-ви-ховній роботі, розширив її вплив на формування особистості через казки, притчі, оповідання, що лежать у площині української ментальності, укра-їнського світосприйняття.

Саме це так яскраво виокремлює і підкреслює у своїх працях донька Василя Олександровича ака-

демік Ольга Василівна Сухомлинська, на цьому зо-середжують увагу багато дослідників-сухомлинців.

Виняткового значення у вихованні особистості дитини, у розвитку її духовності В. Сухомлинсь-кий надавав особистості вихователя: лише духов-но багатий, морально довершений вихователь здатен збагнути складну, часто сповнену супереч-ностями душу дитини і плекати у неї паростки духовності.

Педагог-реаліст у своїх працях і своїм особи-стим прикладом практичного педагога розкриває всю складність праці вчителя, вихователя, яка по-требує повної самовіддачі, аж до самозречення, що посильно лише людям талановитим, толерант-ним, наполегливим і вольовим, яким він сам був.

Учений оцінював майстерність учителя, виходя-чи з того, настільки зміст, методи, прийоми і форми навчання, які він використовує, сприяють процесо-ві духовного, розумового розвитку дитини, якою мірою процес навчання є водночас процесом фізич-ної, інтелектуальної, моральної, естетичної освіти і виховання. Він довів, як у науковому плані, так і практично, що навчання і виховання – дві сторони єдиного, цілісного, системного процесу. Згадаймо його десятирічний план виховної роботи у школах.

В умовах розбудови системи національної осві-ти України, реформування школи зростає актуаль-ність його педагогічних ідей і практичного досвіду формування всебічно розвиненої особистості.

Співзвучні сьогоденню ідеї видатного педаго-га про гуманізацію навчально-виховного процесу, збереження і зміцнення здоров’я дітей, удоскона-лення розумового виховання, диференціацію й індивідуалізацію навчання, розвиток творчих зді-бностей і обдарувань школярів, формування мо-ральної, естетичної, екологічної культури особис-тості, поліпшення трудового (нині професійного) виховання, зміцнення співдружності школи, сім’ї, громадськості, як необхідної умови у формуванні громадянського суспільства.

У повсякденній практиці Він відстоював і здій-снював головну філософську ідею свого життя: гу-манне суспільство можуть створити лише мудрі, гуманні люди, але таких людей може виховати лише гуманізм.

Гуманістична педагогіка Сухомлинського і нині є дороговказом для освітян у їх відповідаль-ній роботі щодо трансформації освіти у поєднанні з формуванням громадянського суспільства у не-залежній державі – Україні, виховання активної громадянської позиції у школярів, усвідомлення ними суспільної значимості всього того, що вони роблять, або вчаться робити і в першу чергу – їх знань, інтелекту.

В. О. Сухомлинський був прихильником ран-ньої соціалізації дитини, її раннього залучення


31

до моральних і духовних цінностей суспільства, пізнання дитиною оточуючого світу і самих себе: «Діти зобов’язані по крихті пізнавати свою відпові-дальність за матеріальні і духовні цінності, створені старшими поколіннями» («Серце віддаю дітям»).

Нині набуває поширення проект «Громадян-ська освіта – Україна», його девіз: «Знати і вико-нувати свої обов’язки перед своєю країною, своєю сім’єю і школою, перед майбутніми поколіннями», і основне завдання – напрацювання дієвих моделей громадянського виховання учнівської молоді. Усві-домлення себе, як громадянина України учням допомагає вивчення предмета «Громадянська освіта», мета якого – підготувати молодих грома-дян України до життя в умовах демократизації, донести до усвідомлення учнями всіх складових цієї не простої проблеми – свята місія учителя.

Сьогоднішній учитель повинен пропустити че-рез себе, своє розуміння і серце всі особливості гро-мадянської освіти у нинішніх соціально-економіч-них умовах, а місцеві громадяни, органи місцевої влади, управління освітою, методична служба, гро-мадські організації і в першу чергу профспілкові, зобов’язані забезпечити всебічну допомогу кожно-му учителеві, і особливо – молодому спеціалісту.

Для управлінця і керівника сучасної школи повчальні глибокі за своїм змістом роздуми Су-хомлинського про демократизацію управління, керівництво процесом формування і збагачення пе-дагогічної культури вчителя, творчого потенціалу педколективу, піднесення ефективності управлін-ської діяльності, його 22-річний досвід керівництва у Павлиській школі.

Працюючи в закладах освіти Кіровоградщини, освітяни завжди перебувають у своєрідному біопо-лі педагогічної мудрості, спадку В. О. Сухомлинсь-кого.

У області сформувалася ціла плеяда видатних педагогів-послідовників В. О. Сухомлинського, які нині є активними пропагандистами ідей Василя Олександровича і прикладом своєї діяльності запа-люють у серцях своїх колег прагнення наслідувати Великого Учителя.

Відрадно відзначити, що у рік 100-річного юві-лею Василя Олександровича на державному рівні

є наміри прийняти постанову про його відзначен-ня, що засвідчує посилення пріоритетності освіти у державній політиці.

Ідеї Сухомлинського мають магічну силу і у ни-нішній час набувають загальнодержавного визнан-ня і звучання.

На останньому Всеукраїнському педагогічно-му форумі третій Президент України В. Ющенко наголосив: «Якщо ми не справимося з проблема-ми освіти в широкому сенсі цього слова – освіти, яка потім трансформується в науку, в технології… тобто, якщо ми не будемо інтелектуальними, ми не виграємо завтрашній день. А тому у дискусії про українську школу її майбутнє чільне місце має зайняти питання, як зробити місію вчителя і його середовище віднині особливим в країні».

Відкриваючи 12 засідання Національної ради реформ у жовтні 2015 р., обговорюючи питання про реформи у освіті, Президент України Петро По-рошенко зазначив, що у країні приблизно 10 міль-йонів громадян навчають та навчаються. Крім цьо-го, більшість сімей дотичні до навчально-виховно-го процесу через дітей та онуків. «Тому на освіту не можна дивитися як на галузеву проблему. Крім забезпечення обороноздатності держави, освіта є першим нашим пріоритетом», – наголо-сив Петро Порошенко.

Президент наголосив на важливості віднов-лення авторитету вчительської праці. «Ми часто кажемо, що довіряємо вчителеві найкраще, що у нас є, – наших дітей. Виникає наступне запи-тання, а чому ми довіряємо найкраще тим, кому платимо найменше?», – поставив питання Петро Порошенко. «В центрі нового закону «Про осві-ту» має бути Його Величність Вчитель».

Учительська праця, її умови, організація, твор-че професійне зростання вчителя, вихователя, його роль у формуванні громадянина в Сухомлинського було завжди предметом підвищеної уваги.

Саме з цього приводу VІІІ з’їзд нашої проф-спілки направив очільникам держави звернен-ня, підкріплене 650 тисячами підписами учителів (у нашій області зібрано майже 14 тисяч підпи-сів). Це яскравий приклад громадсько-державного управління освітою.

32


А. А. Дробін

ПІДГОТОВКА МОЛОДІ ДО УЧАСТІ У ФОРМУВАННІ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ВИХОВНИЙ АСПЕКТ

Що ж таке громадянське суспі-льство?

Громадянське суспільство – по-няття, що означає специфічну су-купність суспільних комунікацій та соціальних зв’язків, соціальних інститутів і соціальних цінностей, головними суб’єктами якої є гро-мадянин зі своїми правами і гро-мадянські (недержавні) асоціації, об’єднання, громадські рухи та гро-мадянські інститути.

Громадянське суспільство – це сукупність тих міжособистісних, сі-мейних, громадських, економічних, культурних, релігійних відносин і структур, які розвиваються в суспі-льстві поза рамок і без безпосереднього втручання і допомоги держави.

Таким чином, громадянське суспільство – це такий стан суспільства, коли людина є найвищою цінністю, коли визнаються і захищаються її права і свободи.

Саме молодь внаслідок свого максималізму та незакомплексованості є найактивнішою рушійною силою суспільства та змін у ньому. У рамках цієї соціальної групи сконцентрована колосальна потен-ціальна енергія, але поки вона перебуває в диспер-сному стані, молодь, як політична сила, не робить істотного впливу на суспільно-політичні процеси. Коли ж відбувається мобілізація енергії й форму-ється єдиний вектор її втілення, молоде покоління перетворюється у впливову політичну силу, дія якої може бути зорієнтована як у конструктивному, так і в деструктивному напрямку.

Згадаємо нещодавні події. Під час «Революції на граніті» в 1990 році у першому наметовому мі-стечку студентська молодь відстоювала свої права по призову до армії, у 2001 році мала місце всеук-раїнська акція «Україна без Кучми», локомотивом якої була молодь, у 2003 році молодь була на вістрі громадянської акції непокори «Повстань, Украї-но!», у 2004 році молодіжна громадянська організа-ція «Пора» стала каталізатором Майдану.

У 2004 році представники студентської молоді принесли під Будинок Кабміну Віктора Януковича унітаз і транспаранти «З такими стипендіями він нам не потрібен!» та поспілкувалися з заступником міністра освіти. Як результат – стипендії студентам

були підвищені вдвічі. Після Пома-ранчової революції обурення студе-нтів викликали затримання стипен-дій та ліквідація пільг урядом Юлії Тимошенко. Після масштабної ак-ції, під час якої студенти запропо-нували прем’єрці прожити місяць, харчуючись лише «Мівіною», сти-пендії були виплачені, а скасування пільг відклалося на невизначений термін. У 2013 році саме молодь розпочала громадянську акцію не-покори, яка перейшла у так зва-ний Євромайдан, а потім призвела до зміни влади у країні.

Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні вимагає розроб-

ки шляхів стабілізації соціальних процесів, забез-печення якісної підготовки управлінських рішень з питань сім’ї, дітей, молоді, гендерної рівності, збереження та зміцнення здоров’я молодого поко-ління й надання соціальної допомоги сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Такі рішення можливі тільки на підставі комплексного, міждисциплінарного, системного аналізу існуючої ситуації та науково обґрунтованого соціального прогнозу можливих наслідків.

Держава начебто схвалила Концепцію Дер-жавної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2016-2020 роки, але це номінальний документ, який без зміни супільно-економічних та політичних відносин у країні, тобто без зміни ліберального укладу економіки, приречений бути невиконаним.

Існуюча система виховної роботи у навчаль-них закладах, ліберальний соціально-економічний устрій, олігархічно-кланова модель державного устрою, зомбування суспільства засобами масової інформації, значне розшарування суспільства, не-справедливий стан суспільних відносин, корупція накладають свій надпотужний вплив на формуван-ня молодого покоління.

Всі революційні події, які відбувались у нашій країні останнім часом, але закінчувались нічим, трансформували свідомість молоді у русло присто-совництва або еміграції.

Це проявляється у:неможливості для молоді підвищити свій со-ціальний статус, самореалізуватись;

•


33

розвитку споживацького ставлення до життя;політичній корупції або байдужості;зневірі;поглинання молоді індустрією розваг, що призводить до прагнення отримання молод-дю благ за будь-яку ціною та культивування примітивних людських інстинктів, форму-вання сумнівних ідеалів;духовно-ідеологічній та виховній сферах че-рез повчально-опікунське та авторитарно-до-гматичне ставлення, відсторонений погляд на молодь як соціально-пасивну маргіналізо-вану групу.

Вітчизняні теоретики й практики і, зокрема В. О. Сухомлинський, розглядають принцип гро-мадянськості як один із провідних. В основі укра-їнського виховного ідеалу лежать релігійність, патріотизм та почуття справедливості. Відповідно на систему освіти та виховання і на педагога, як їх провідника, покладається безпосередня відповіда-льність щодо формування цього ідеалу в молоді. Молодь мусить чітко уявити собі, в чому полягає благо держави, суспільства, визначити своє місце та життєву перспективу. Тільки у такому випадку молодь буде відігравати провідну роль у форму-ванні суспільства.

Це має проявлятись:у можливості українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господар-ське і релігійне життя;в єдності народу та його високій громадянсь-кій свідомості;у справедливому державному устрої, який би підтримував лад у суспільстві, і в той же час забезпечував особисті права і волю кожного громадянина і сприяв розвиткові та прояву його здібностей, спрямованих у бік суспіль-ного розвитку;у справедливому соціальному устрої, при якому зникла б і була б неможливою бороть-ба між окремими групами суспільства;у високому рівні розвитку економіки та її справедливій організації, яка забезпечува-ла б матеріальний добробут усіх громадян;у розвитку духовної культури народу (науки, мистецтва, освіти), збереженні її різноманіт-

••••

•

-

-

-

-

-

-

тя, багатої історії та піднесенні її на високий рівень;у високому релігійно-моральному рівні укра-їнського народу, реалізації в життя вчення Христа;у підвищенні рівня здоров’я українського народу, досягнення нових рівнів соціальних стандартів.

Педагог, як засновник майбутнього у країні, опосередковано закладає всі вищезазначені стов-пи громадянського суспільства. Проте особливої уваги, на нашу думку, потрібно приділити реформі виховання у системі освіти, оскільки повчально-опікунське та авторитарно-догматичне ставлення до учнівської та студентської молоді не забезпечує розвитку особистісної свободи молоді. Нав’язані педагогам «з гори» теми виховних заходів, цир-куляри, рознарядки вбивають усі паростки грома-дянської активності у молоді, формують у них або внутрішній супротив, або байдужість. Це має змі-нити свобода вибору та гуманістичне спрямування виховної складової у системі освіти.

«Праця педагога, – як відзначав В. Сухомлин-ський, – це, насамперед, напружена праця серця, і лише тому, що це праця серця, це й творчість розу-му… Немає в світі важчої, виснажливішої для сер-ця праці, ніж праця педагога… Педагог має воло-діти талантом любові до людини, праці, постійно зберігати бадьорість духу, ясність розуму, свіжість вражень, сприятливість почуттів».

Зміна виховної складової у системі освіти дозво-лить:

1) підвищити духовно-моральний, інтелектуа-льний і творчий потенціал молодих громадян;

2) підвищити суспільно-політичну активність молодих громадян;

3) сформувати у молоді прагнення до самовдо-сконалення та зміни через себе суспільства;

4) підвищити рівень особистісної свободи моло-ді.

Усі вищевказані чинники нададуть можливість змінити свідомість молодих людей, виростити по-коління, здатне до змін, вільне від стереотипів, нав’язаних зовні, та догматичного мислення.

-

-

34


В. Ф. Деркач

В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО УПРАВЛІНСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ДИРЕКТОРА ШКОЛИ

Василь Олександрович Сухо-млинський особливу увагу звертав на одну з головних управлінських функцій адміністрації школи, яка полягає у підвищенні науково-ме-тодичного рівня вчителів, що є ос-новою систематичного вдоскона-лення їх педагогічної майстерності.

Ця тема знайшла своє глибоке висвітлення в книгах «Павлиська середня школа», «Серце віддаю ді-тям», «Розмова з молодим дирек-тором», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителеві», в дисертаційному дослідженні «Ди-ректор школи – керівник навчаль-но-виховної роботи».

На основі нагромадженого за 22 роки власного досвіду Василь Олександрович стверджував, що відвідування й аналіз уроків мають бути у центрі повсякденних турбот директора школи і його за-ступників.

У книзі «Павлиська середня школа» є розділ «Допомога учителю в удосконаленні педагогічної майстерності», в якому він розповідає про свою ін-дивідуальну роботу директора школи з учителями, про допомогу їм у створенні індивідуальної твор-чої лабораторії.

У річному плані роботи Павлиської школи був виділений розділ «Підготовка вчителів до уроків».

Значне місце в управлінській діяльності дирек-тора школи Василь Олександрович відводив ви-вченню, узагальненню і поширенню передового педагогічного досвіду.

У Павлиському державно-меморіальному музеї зберігається 31 книга із записами й аналізами уро-ків, відвіданих Василем Олександровичем протя-гом 1948-1970 рр.

Як і рекомендував видатний педагог, адміністрація школи сьо-годні приділяє велику увагу від-відуванню та аналізу уроків. Най-частіше практикується періодичне відвідування уроків усіх учителів. Крім цього, значне місце в роботі адміністрації школи займає вивчен-ня системи уроків. На початку року плануємо, у кого протягом року бу-демо відвідувати систему уроків. Щорічно у 8-10 вчителів, у молодих – у першу чергу.

«Важливим принципом керів-ництва навчально-виховною робо-тою, – на думку В. О. Сухомлинсь-кого, – є поєднання єдиноначально-

сті з колегіальністю».Невдачі у вихованні дітей Василь Олександро-

вич пояснював низькою педагогічною й психоло-гічною культурою окремих педагогів. Саме тому в 1963 році ним були запроваджені психолого-пе-дагогічні семінари.

У педагогічній спадщині Сухомлинського робо-та з молодими вчителями займає особливе місце. Звертаючись до директорів шкіл, він писав: «Якщо ви працюєте з малодосвідченим педагогом, то від-крийте перед ним спочатку хоча б крихту майстер-ності».

Цьому в значній мірі сприяла активна участь всіх педагогів в таких формах педагогічної роботи, як: «Школа педагогічної культури», «Індивідуаль-на творча лабораторія», «Школа педагогічного до-свіду», «Школа педагогічної майстерності».

Василь Олександрович велику увагу приділяв зростанню педагогічної майстерності вчителів. Пе-реконливим свідченням цього є тематика засідань педагогічних рад школи, на яких він глибоко аналі-зував відвідані ним уроки.


35

В. Г. Трубіна

ОСВОЄННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО У СИСТЕМІ РОБОТИ З КЕРІВНИКАМИ

НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВВ умовах розвитку сучасної

національної освіти педагогічна спадщина Василя Олександровича Сухомлинського стає особливо ак-туальною, а його думки, ідеї, прак-тичні напрацювання і традиції Пав-лиської школи продовжують своє життя у творчих знахідках і надбан-нях навчальних закладів області.

У системі науково-методичної роботи КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» з педагогічними кадрами особлива роль належить опорним школам, які є центрами впровадження досягнень сучасної педагогічної науки і сучасного до-свіду, підвищення професійної май-стерності педагогічних працівників.

За останні роки значно зросла кількість опорних шкіл, які, працюючи над розв’язанням актуальних проблем щодо розвитку якісної сучасної освіти, гли-боко досліджують педагогічну спадщину В. О. Су-хомлинського, творчо розвивають і впроваджують його педагогічні ідеї.

Свідченням цього є узагальнений КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» і районними (місь-кими) методичними кабінетами (центрами) досвід роботи цих закладів. Значні успіхи та творчі здо-бутки мають НВК «Бобринецька гімназія – загаль-ноосвітня школа № 1» та Новоградівська загально-освітня школа І-ІІІ ступенів Бобринецької районної ради, НВК «Гайворонська гімназія – загальноосві-тня школа № 5» Гайворонського району, Созонів-ський НВК «Згальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Кіровоградської районної державної адміністрації, Марфівська зага-льноосвітня школа І-ІІІ ступенів Долинського райо-ну, НВК «Розкішненська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Голова-нівської районної ради, Надлацька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Новоархангельської районної ради, Єлизаветградківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Олександрівської районної держа-вної адміністрації, Недогарський НВК «Загаль-ноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний на-вчальний заклад» Олександрійської районної ради, Устинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Петрівська I-III ступенів Устинівської районної

державної адміністрації, загально-освітні школи № 1 і № 6 Знам’янсь-кої міської ради, № 1 Світловодської міської ради, № 10 Олександрійської міської ради, гімназії № 9, ЗШ № 15 і ЗШ I ступеня «Мрія» Кіровоград-ської міської ради та ін.

З метою розвитку творчої актив-ності керівників опорних шкіл з впровадження ідей В. О. Сухомлин-ського, поширення педагогічного досвіду, підвищення їх управлін-ської майстерності понад 10 років тому в інституті було започатковано роботу обласного семінару. Згодом, враховуючи запити і пропозиції керівників опорних шкіл, семінар став постійно діючим.

Пошуки оптимальних форм роботи з керівни-ками та системний підхід щодо творчої реалізації педагогічних ідей В. О. Сухомлинського виявили необхідність створення творчої лабораторії, що кілька років діяла у КЗ «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського».

У процесі роботи педагогічних практикумів, які стали невід’ємною частиною кожного засідання, презентацій досвіду педагогічних колективів з пи-тань творчої реалізації педагогічних ідей В. О. Сухо-млинського та розвитку власних традицій, керівни-ки опорних шкіл у міжкурсовий період відвідували тематичні виставки, аналізували урочні, виховні та методичні заходи, брали участь у дискусіях, годи-нах спілкування, роботі проблемних столів, май-стер-класів, педагогічних читаннях тощо.

Сьогодні на базі опорних навчальних закладів (у межах курсів підвищення кваліфікації) все ча-стіше забезпечується педагогічна управлінська практика, що дозволяє ознайомлювати слухачів з досвідом організації діяльності керівників нав-чальних закладів області, визначати прийнятні мо-делі структури, змісту і форм методичної роботи.

Напередодні 95-ї річниці від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського на сайті інституту було презентовано новостворений блог «Серце віддане дітям» та матеріали віртуального Інтернет-клубу «Проблеми саморозвитку та са-

36


мореалізації особистості на засадах педагогічної спадщини В. Сухомлинського».

Сьогодні клуб відкритий широкій спільноті пе-дагогів, що прагнуть ознайомитись з досвідом ро-боти колективів, які працюють над впровадженням спадщини всесвітньо відомого педагога у практику шкільного життя і можуть відстежувати й викори-стовувати у власній діяльності сучасні інноваційні технології, які висвітлюються на сторінках блогу колективними та індивідуальними учасниками.

Останніми роками ми прагнемо осучаснити форми і методи роботи з педагогічними кадрами, намагаємось більшість міжкурсових заходів пере-вести у режим онлайн-спілкування. Цього року ми плануємо продовжити роботу віртуального клубу з проблеми «Діяльність директора школи: погляди В. Сухомлинського і сучасного керівника». Проте хочеться, аби технологізація процесів навчання керівників не знищила колегіального живого спі-лкування, коли у дискусіях і дослідженнях наро-джуються відповіді на актуальні педагогічні та управлінські проблеми.

Щоденна практична діяльність, необхідність вирішення нагальних педагогічних проблем сучас-ної школи дедалі більше спонукають суспільство звертатись до спадщини В. О. Сухомлинського. Це допомагає знайти відповіді на актуальні питання, що стосуються виховання і розвитку здібностей, обдарувань учнів, громадянського, патріотичного, морально-етичного виховання, проблем управлін-ня сучасною школою.

Свого часу у книзі «Розмова з молодим ди-ректором школи» Василь Олександрович писав: «Учителем учителів – а тільки вчитель учителів і є справжнім керівником, якому вірять і поважають, – можна стати лише тоді, коли з кожним днем усе більше заглиблюєшся в деталі, в тонкощі педагогіч-ного процесу, коли перед тобою відкриваються все нові й нові грані того, що можна назвати мистец-твом впливу на душу людини».

У сучасному суспільстві останнім часом «впли-вом на душу» педагога все частіше стають засоби свавілля і мобінгу (психологічного і адміністратив-ного тиску). Сьогодні не лише учитель, але й ди-ректор школи, потребують гуманного ставлення до себе і своєї діяльності, перш за все, з боку орга-нів управління освітою, які у погоні за «жучками» і фактами для підсумкової довідки, вишукують за-уваження у матеріалах шкільної документації і фак-тично не враховують результативність діяльність закладу, стану організації навчально-виховного процесу та управління.

Дивує, що навіть основний підсумковий аналі-тичний документ річного плану – звіт керівника навчального закладу, має бути трафаретизований чи стандартизований під архаїчний нормативний документ!

Треба читати Сухомлинського і набиратись тієї мудрості, яка є сьогодні рятівним колом для нашої свідомості, цитую: «Ні план, ні звіт, ні аналіз в од-ній школі не можуть бути як дві краплі води схожі на план, звіт, аналіз іншого колективу. Одним з най-більших лих, що як іржа роз’їдають тонкі механіз-ми педагогічного процесу, є трафарет, стандарт».

Сподіваюсь, що новий «Закон про освіту», нові підзаконні акти звільнять сучасних управлінців від бюрократичних пут, нададуть автономії навча-льним закладам і керівникам. Адже сьогодні дире-ктор школи, який за законодавством несе відпові-дальність за якість надання освітніх послуг у закла-ді, не має елементарних юридичних прав для вирі-шення кадрових питань, будучи намертво прив’яза-ним до органу управління освітою, що пропонує, навіть не пропонує, а нав’язує кандидатури педаго-гічних працівників на підставі наказу і часто-густо без згоди керівника навчального закладу.

І ще одна суттєва проблема. Сьогодні одна з ос-новних управлінських функцій – контрольно-ана-літична діяльність, що має бути головним засобом для збору достовірної інформації про стан керова-них підсистем та прийняття об’єктивного управ-лінського рішення, все частіше примушує керівни-ка працювати не на розвиток власного та шкільного педагогічного потенціалу, а затискає у системні ле-щата, виховуючи нового директора як провідника ідей насильницької ідеології.

Пригнічений керівник формує пригнічене сере-довище і пригніченого педагога, який автоматич-но переносить ставлення і стилістику спілкування на учнів.

Хороший керівник – не той, хто, спостерігаючи за помилками підлеглого, спонукає і підштовхує до них, аби потім виявити свій авторитет засоба-ми адміністративного тиску і впливу. Професійний керівник має заздалегідь запобігти помилкам та за-охотити до плідної роботи і творчих пошуків.

І знову наведу слова В. О. Сухомлинського: «Якщо ж ви, зайнявши посаду директора, вважа-єте, що успіх залежить від якихось адміністратив-них талантів, прощайтеся з думкою стати хорошим директором».

Прогнозуючи сьогодні перспективи щодо осво-єння і впровадження ідей великого педагога педа-гогічною спільнотою Кіровоградщини, хочеться щоб, у першу чергу, це була цікава плідна робота з першоджерелами. Вивчення і переосмислення, так би мовити «живого матеріалу» Сухомлинського (шкільної документації, наукових досліджень, які не публікувались і зберігаються у Павлиському музеї) для керівників шкіл є неоціненим скарбом у збагаченні власного педагогічного і управлін-ського досвіду.


37

РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСВІТЯН У КОНТЕКСТІ ПЕДАГОГІКИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

Учитись важко, а учить ще важче,Але не мусиш зупинятись ти.Як дітям віддаси усе найкраще,То й сам сягнеш нової висоти.

Творчий потенціал педагога не є явищем, багажем, який людина носить із собою все життя в незмінному вигляді. Він змінюється, розвивається, збагачується і в цьому розумінні є невичерпним. Межі розвитку творчого потенціалу педагога не існує, як і не існує і межі розвитку особистості».

В. О. Сухомлинський

І. М. Ретьман

Навіть у нелегкий і нестабільний час економічної кризи є велика по-треба у професійних, конкуренто-спроможних педагогічних кадрах. Від професіоналізму вчителя зале-жить і рівень професійної майсте-рності учнів, їх знання, вміння та навички.

У «Національній доктрині роз-витку освіти України у XXI століт-ті» визначена головна мета укра-їнської освіти – створити умови для особистісного розвитку та тво-рчої самореалізації кожного грома-дянина України. Пріоритетами державної політики в розвитку освіти є особистісна орієнтація освіти, формування національних та загальнолюдських цінностей, створення рівних можливостей для здо-буття якісної освіти. Домінантою в стратегії освіт-ньої політики сьогодні стала гуманізація вітчизня-ної педагогічної науки й практики [1, с. 3].

Погляди В. О. Сухомлинського на професію вчи-теля і шляхи піднесення його професійної майстер-ності є актуальними в умовах сьогодення. Про це йдеться у таких працях: «Павлиська середня шко-ла», «Сто порад учителеві», «Розмова з молодим ди-ректором школи», в статтях «Майстерність», «Учи-тель і діти», «Суспільство і вчитель» та інших.

Творчу діяльність педагога Василь Олександро-вич розглядав як складну, багатогранну справу, яка починається там, «де зароджується іскра живої, трепетної думки, що шукає відповідь на питання, яке висувається життям. Без бажання знайти при-чинні залежності між явищами ця іскра ніколи не загориться. Питання, що запалює іскру творчо-сті, виникає тоді, коли ти хочеш бачити результати своєї праці кращими, ніж вони є зараз, коли тобі не дає спокою думка: чому твої зусилля не приво-

дять до того, до чого вони, здавало-ся б, повинні привести?» [3, с. 58]

Основним освітнім орієнтиром виступає повага до особи, сприяння розвитку та збагаченню її духовно творчого потенціалу, складовими якого є природні задатки та набу-ті в процесі соціалізації знання та вміння, вольові передумови до ак-тивної діяльності.

Творчий потенціал вчителя не є суто природним даром, який отри-мує або не отримує людина з на-родження. Для вчителя здатність

до творчого вирішення педагогічних проблем є неодмінною умовою його професійної діяльності. А отже, розвиток творчих здібностей, творчого по-тенціалу професійних педагогів завжди перебував і перебуває в центрі уваги системи педагогічної освіти.

Управління розвитком творчості вчителя перед-бачає забезпечення в школі наступних організацій-но-педагогічних умов:

забезпечення вчителів вільним часом; не ва-рто відволікати їх на завдання, не пов’язані з навчально-виховним процесом, якими вони на той час важливими чи привабливими ке-рівникам не уявлялися;створення сучасної матеріальної бази для творчої педагогічної діяльності (бібліо-теки, комп’ютери, спеціалізовані кабінети, мультимедійні дошки);створення морально-психологічних умов у школі: доброзичливих ділових стосунків між педагогами, підтримки творчості вчителя з боку керівництва, попередження конфлік-тів [4, с. 48];

•

•

•

38


планування творчості вчителів керівниц-твом школи.

Джерелами такого планування є аналіз навча-льно-виховного процесу, виявлення його основних проблем, вивчення особистості кожного вчителя з метою вираження його творчого потенціалу. У спад-щині В. О. Сухомлинського ідеї розвитку дирек-тором творчого потенціалу вчителя грунтувались на дослідженнях власної праці. Педагог зазначав: «Як дбайливий садівник готує грунт під троян-ди, так директор школи повинен готувати грунт для запозичення передового досвіду. І підготовка цього грунту залежить передусім від майстерності директора школи як педагога» [3, с. 67].

Також слід звернути увагу на розробку творчих планів учителями. Вони не є самоціллю і не слід зобов’язувати до цієї роботи всіх учителів, оскіль-ки творчість не виникає примусово. Особистий творчий план учителя має спонукати його до роз-думів про свою роботу, до самоаналізу, а в резуль-таті до розкриття творчого потенціалу.

Одним із шляхів професійного розвитку вчи-теля, проявами новаторства є узагальнення своїх здобутків і пропаганда їх засобами масової інфор-мації – шляхом друку у фахових журналах, газетах, методичних посібниках на сайтах мережі Інтернет.

Творчість є однією із складних і таємничих явищ людського життя. Це діяльність, що поро-джує щось якісно нове і відрізняється неповтор-ністю, оригінальністю та певною унікальністю. Педагогічна творчість спрямована на особистість учня, що розвивається. Творчість учителя вияв-ляється насамперед у прагненні й умінні постійно вдосконалювати свою педмайстерність, відкидати застарілі, знаходити нові, більш досконалі методи практичної реалізації вимог часу, творчо застосо-вувати надбання передового досвіду, досліджувати свою роботу [2, с. 34].

Слід зазначити, що ефективний розвиток педа-гогічної творчості і самореалізація вчителя можли-ві тоді, коли діяльність школи, система методичної роботи будується з урахуванням особистості вчи-теля, його віку, стажу, рівня педагогічної майстер-ності, ініціативи та здібностей.

Особливого значення набувають активні та інтерактивні форми методичної роботи: ділові педагогічні ігри, лекції-консультації, тренінги, моделювання конкретних ситуацій, розробка про-ектів. Такі методи формують умови для розвитку творчого потенціалу вчителя, дозволяють створити відчуття психологічної безпеки, гри, спонтанності, стимулюють самоаналіз та педагогічну рефлексію і мотивацію до творчої діяльності.

Варто зауважити, що кожному вчителю необхід-но розвивати свою, індивідуальну методичну твор-

• чість, а не лише спиратися на досвід колег. Напев-не, багато кому з колег доводилося переконуватися, що навіть найдовершеніші та найоригінальніші методичні розробки новаторів мають бути творчо засвоєні. Переймати можна концепцію, загальний принцип передового досвіду, а не сліпо копіювати його, оскільки таким чином відбувається механічне перенесення чужих думок і знахідок на не готовий належним чином грунт, без урахування специфіки іншого класу, його інтересів та рівня підготовлено-сті, а також індивідуальних особливостей самого педагога.

Формування висококваліфікованого творчого вчителя школи, вироблення в нього вмінь і бажан-ня самостійно працювати над собою, віддавати свій розум і серце підростаючому поколінню є одним із найважливіших завдань сучасної педагогічної осві-ти.

Отже, творчий учитель – це особистість, яка ха-рактеризується високим рівнем педагогічної креа-тивності, відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприят-ливих для педагогічної творчості учителя умов, за-безпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей уч-нів.

Творчість є необхідною складовою праці вчите-ля. Без неї неможливий педагогічний процес. Твор-чість педагога специфічна за своєю суттю. Учитель дає нове життя науковим фактам, гіпотезам, теорі-ям, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. При цьому творчість – необхідна умова ста-новлення самого педагога, його самопізнання, роз-витку і розкриття як особистості. Творчість, розви-ваючи здібності, формує педагогічну талановитість учителя.

Отже, творчість є необхідною складовою праці вчителя. Творчість – необхідна умова становлення кожного вчителя, його самопізнання, саморозвит-ку, формування педагогічного таланту. Адже саме «творчість учителя запалює вогник дитячої твор-чості».

ЛІТЕРАТУРА1. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості; Ін-т си-

стемних досліджень освіти МО України. – К.: Фірма «ВИПОЛ», 1994.

2. Кан-Калик В. А., Никандров Н. Д. Педагогическое творчество. – М.: Педагогика, 1990.

3. Сухомлинский В. А. Сто советов учителю. – К.: Ра-дянська школа, 1984.

4. Моляко В. О. Психологічна готовність до творчої праці. – К., 1989.


39

Н. І. РябчунОснову педагогічної творчос-

ті вчителя, на думку В. О. Сухо-млинського, становлять: професій-на компетентність, гуманістична спрямованість діяльності, здатність до науково-дослідної діяльності, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

Василь Олександрович писав: «Якраз у тому, що вчитель, спостері-гаючи, вивчаючи, аналізуючи факти, творить педагогічне явище… Тільки вивчення й аналіз фактів дають змо-гу вчителеві бачити в звичайному, звичному нове. Бачення нових сто-рін, нових рис, нових деталей у зви-чайному – це важлива умова творчого ставлення до роботи».

Враховуючи думки видатного педагога та хви-люючі перші кроки на освітянській стезі, уже протягом 10 років при районному методичному кабінеті відділу освіти Світловодської районної державної адміністрації працює школа молодого вчителя «Надія», метою якої є надання допомоги молодим спеціалістам у розв’язанні першочергових проблем щодо методики викладання, планування своєї практичної діяльності, організації роботи зі шкільною документацією, сприяння професійному становленню молодого педагога, формування по-треби у безперервному навчанні.

Слухачі завжди впевнені, що на кожному занят-ті їх чекає щось нове, цікаве для запровадження в практику, тому що заняття проводяться у вигляді активних форм: ділових ігор (таких, як квест), тре-нінгів, розв’язання педагогічних ситуацій, відвіду-вання майстер-класів учителів.

Тематика засідань спрямована на виховання творчих особистостей, виявлення серед молодих спеціалістів справжніх педагогів. Найактуальніші проблеми, над якими працюють слухачі школи, такі:

Сучасний урок, типи і структура уроку. Урок у системі основних моделей навчання. Урок у технології особистісно-орієнтованого на-вчання.Пізнавальна діяльність школярів. Активіза-ція пізнавальної діяльності учнів.Педагогічна техніка вчителя. Етика педагогі-чного спілкування або комунікативна куль-тура педагога.Педагогічна творчість як основа формування педагогічної майстерності вчителя.Інноваційні технології в педагогічній діяль-ності.

-

-

-

-

-

При проведенні практичних за-нять молоді спеціалісти розподі-ляються на групи у відповідності до фахових спеціальностей. Вони опрацьовують літературу про су-часний урок, знайомляться з мето-дикою викладання, досвідом май-стрів педагогічної праці, вчаться конструювати урок.

Заняття школи молодого вчите-ля протягом року відбувається 4-5 разів.

На першому занятті націлює-мо молодь на те, щоб вона взяла за основу своєї трудової діяльно-сті слова Василя Олександровича

«…Пам’ятайте, що ви не тільки живе сховище знань. Не тільки спеціаліст, який уміє передавати інтелектуальні багатства людства молодому поко-лінню, запалити в його душі вогник допитливості, любові до знань. Ви – один зі скульпторів, що тво-рять людину майбутнього. І скульптор особливий, не схожий на інших. Виховання – творення Люди-ни – це ваша професія…».

Важливим аспектом роботи з молодими педаго-гами є проведення у вересні місячника станов-лення молодого вчителя, під час якого адміністра-цією навчального закладу проводяться співбесіди з молодими вчителями, наказом по школі признача-ються вчителі-наставники, проходять декади вчи-теля-наставника, ознайомлення з їх творчою лабо-раторією, практичні семінари.

Працівниками методичного кабінету проводять-ся методичні дні «На допомогу молодому вчите-лю». Методисти проводять консультації для моло-дих спеціалістів, відвідують уроки з наступним їх обговоренням, моделюють уроки та позакласні за-ходи, надають допомогу працівникам ЗНЗ, настав-никам в організації методичної роботи з молодими фахівцями, проводять методичні заходи.

Підсумковим етапом роботи з молодими спеці-алістами є:

четверте засідання – проведення в березні Тижня молодого вчителя, який, зазвичай, вклю-чає активні нетрадиційні методичні форми:

ділові та інтелектуальні ігри;методичні аукціони;круглі столи, педагогічні виставки творчого доробку молодих вчителів, педагогічні вер-нісажі;зустрічі молодих вчителів з керівниками ра-йону та ветеранами педагогічної праці;районний конкурс «Містер та Міс освіта»;

---

-

-


40


екскурсійні поїздки до джерел педагогічної спадщини (музей ім. В. О. Сухомлинського), ознайомлення з історією рідного краю (крає-знавчий музей м. Світловодська) та інші;методичний міст з молодими педагогами м. Світловодська;участь в обласному зльоті молодих учителів.

П’яте засідання – підбиття підсумків ста-жування, яке проводиться адміністрацією на базі школи і включає творчі звіти молодих фахівців.

У цілому структура методичної роботи з моло-дими вчителями складається з таких видів:

діагностування;стажування;постійно діючі семінари;участь у шкільних та районних методичних об’єднаннях вчителів – предметників;індивідуальні консультації;колективні консультації;методичні бюлетені;творчі подорожі;участь у конкурсах;педагогічні мости;самоосвіта.

Вже стало традицією влаштовувати на рівні ра-йону в рамках Тижня молодого вчителя різноманіт-ні заходи, що дають можливість молоді, яка працює перший рік, поспілкуватися з керівниками району та села, депутатами всіх рівнів, учителями-лауре-атами конкурсу «Учитель року», ветеранами педа-гогічної праці та проявити себе, продемонструвати свої знання і досвід.

Щороку, завдячуючи ініціативі обласної та ра-йонної профспілкових організацій, вони мають свою тематику.

Змагаючись у районних конкурсах «Містер та Міс освіта», молоді вчителі влаштовують презен-

-

-

-

----

-------

тації, розповідають про традиції своєї школи, по-казують майстер-класи та захоплюють світом своїх уподобань, згідно з тематикою, визначеною в Поло-женні про проведення конкурсу.

Та найбільша нагорода для переможців – участь в обласному зльоті молодих спеціалістів, який є заключним акордом Тижня молодого вчителя. Не-змінним організатором заходу є Кіровоградська об-ласна організація профспілки на чолі зі Світланою Леонідівною Скалько, яка запрошує до участі со-ціальних партнерів, благодійників, депутатів усіх рівнів. Слід зазначити, що зліт завжди відбувається в атмосфері доброзичливості, з відчуттям підтрим-ки та дієвої допомоги молодим педагогам від осві-тянської профспілки. І ті нагороди, маю на увазі премію Івана Гуровича Ткаченка, що започаткова-на обласною профспілкою, грамоти всіх рівнів, які отримують на обласному зльоті молоді спеціалі-сти, дають можливість їм ще раз переконатися, що вони обрали вірний професійний шлях.

Серед них педагоги району Віктор Олександ-рович Миронець, учитель біології Глинської за-гальноосвітньої школи I-III ступенів; Руслана Во-лодимирівна Діброва, вчитель початкових класів Захарівської загальноосвітньої школи I-III ступе-нів; Світлана Іванівна Бабенко, вчитель математи-ки Великоандрусівської загальноосвітньої школи I-III ступенів, які стали лауреатами премії І. Г. Ткаченка. Сьогодні вони високу відзнаку під-тверджують своїми справами. Зокрема Віктор Олександрович Миронець призначений заступни-ком директора з навчально-виховної роботи Глин-ської загальноосвітньої школи I-III ступенів.

На завершення виступу хочеться сказати сло-вами видатного педагога: «Висновок – аксіома. Без творчого вчителя не може бути ні нової школи, ні нового суспільства, ні вільної України».


41

Сучасна шкільна освіта харак-теризується значними змінами в усіх сферах свого процесу. Вдо-сконалюються освітні стандарти, оновлюються програми, змінюють-ся технології навчання, виховання та розвитку особистості школяра. Стійкий позитивний імідж шко-ли сьогодні є важливим сучасним компонентом методичного продук-ту школи та ресурсом її розвитку. «У кожної школи повинне бути своє обличчя», – писав В. О. Сухомлин-ський. Ми переконані, що сучасна загальноосвітня школа, яка дбає про власний імідж, потребує ком-петентного творчого педагога.

Як ніколи, теза «Кадри вирішують усе» стає ак-туальною, адже тільки творчий учитель може роз-крити творчий потенціал учня, тільки талановитий педагог може виховати талановитого учня. Саме через його діяльність реалізується і державна по-літика, спрямована на зміцнення інтелектуального та духовного потенціалу нації, і формується особи-стість, здатна неординарно мислити та приймати рішення.

Високі вимоги до сучасного педагога зумовлені об’єктивними потребами суспільства, новими за-вданнями, які ставить перед нами життя. Сучасний учитель повинен навчити дітей системного мислен-ня, методів пізнання та самоорганізації, допомогти розкрити власний потенціал, стимулювати та ак-тивно використовувати творчі можливості кожної особистості.

Ще В. О. Сухомлинський вказував, що робота вчителя – це творчість, а не буденне заштовхування у дітей готових знань. Тому покликання педагога – у розвитку творчих можливостей, здібностей ди-тини, у вихованні в неї потягу до нового, у форму-ванні творчої особистості.

Тож одним із основних завдань адміністрації школи стає розвиток творчого потенціалу вчителя як важливого фактора якості сучасної освіти, ство-рення умов для підвищення творчої активності пе-дагогічних кадрів, для їх особистісного та профе-сійного зростання.

Слід зауважити, що грамотно організована ме-тодична робота у навчальному закладі – один із чинників, який суттєво впливає на розвиток твор-чості педагогів. Науково-методична робота в нашій

школі – це відкрита система для ін-новаційних технологій і передового педагогічного досвіду, що адапту-ється до цілей і завдань навчально-го закладу та сприяє позитивному іміджу школи.

Включення вчителів в інтен-сивну багатофункціональну на-уково-методичну роботу, безпо-середньо пов’язану з процесом формування творчої особистості педагога, його професійних ком-петентностей позитивно впливає на результативність навчально-ви-ховного процесу на засадах креатив-ної освіти. Одним із найважливі-ших завдань усіх ланок методичної

служби нашої школи є творча трансформація нових педагогічних ідей і перспективного досвіду в прак-тику роботи закладу, залучення вчителів до ство-рення перспективних моделей педагогічного досві-ду і набуття власного досвіду в практиці.

На базі закладу працює районна опорна школа з вивчення і творчого впровадження в практику ро-боти педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського (керівник – заступник директора з навчально-ви-ховної роботи Діхтяр С. В.). Метою роботи опорної школи є проведення методичних заходів обласного та районного рівня для вдосконалення фахової під-готовки вчителів, обмін досвідом роботи, презен-тація та обговорення напрацьованих розробок уро-ків, позакласних заходів, вирішення різноманітних проблем у галузі педагогіки та методики викладан-ня, надання консультацій з питань творчої транс-формації педагогічних ідей В. О. Сухомлинського в практику роботи.

Так, за останні три роки на базі школи було про-ведено ряд районних семінарів-практикумів для різних категорій педагогічних працівників:

1. Для вчителів фізичної культури з проблеми «Формування інтересу до занять фізичною культурою за допомогою ігрового методу».

2. Для вчителів економіки з проблеми «Форму-вання в учнів економічних компетентностей, навичок адаптації до суспільних ролей в еко-номічному середовищі».

3. Для категорії молодих спеціалістів семінар-практикум районної «Школи молодого вчи-теля» з проблеми «Формування професійної компетентності молодого вчителя».

А. В. Ткаченко

Творчість, майстерність, досконалість – це, насамперед, наполеглива праця.


РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСВІТЯН У КОНТЕКСТІ

ПЕДАГОГІКИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

42


4. Для вчителів початкових класів з проблеми «Формування мистецьких компетентностей учнів».

5. Для керівників закладів освіти з проблем: «Система роботи закладу освіти з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності» та «Управління професійним зростанням пе-дагогів у системі методичної роботи в закла-ді освіти».

6. Для заступників директорів з виховної робо-ти з проблеми «Впровадження інноваційних технологій в діяльність заступників директо-рів з виховної роботи, класних керівників та умови ефективної виховної роботи закладу».

7. Для шкільних бібліотекарів з проблеми «Створення сучасної моделі бібліотеки загальноосвітнього навчального закладу».

Також на базі школи було проведено засідан-ня обласної творчої групи вчителів інформатики загальноосвітніх навчальних закладів з проблеми «Технологічні особливості сучасного уроку інфор-матики» та обласний семінар-практикум шкільних бібліотекарів з проблеми «Сучасні технології як засіб розширення інформаційного простору ко-ристувача бібліотеки навчального закладу: прак-тичний аспект».

Матеріали з досвіду роботи школи були пред-ставлені на Всеукраїнській науково-методичній конференції, присвяченій 94-річчю з дня наро-дження В. О. Сухомлинського, на Міжнародній науково-практичній конференції та ХХ Всеукра-їнських педагогічних читаннях з проблеми «Фор-мування творчої особистості: діалог з В. О. Сухо-млинським» (до 95-ої річниці від дня народження В. О. Сухомлинського). Два вчителі школи стали лауреатами обласного ярмарку педагогічних ідей «Освітянські обрії Кіровоградщини – 2013»: Тка-ченко О. М. – у номінації «Бібліотечні технології» та Громко Г. Ю. – у номінації «Використання ін-новацій під час викладання навчальних предметів «Природничо-математичний цикл»».

Зарекомендували себе в школі і такі форми про-паганди й вивчення перспективного педагогічного досвіду, обміну творчими знахідками, як:

проведення методичного тижня, присвяче-ного дню народження В. О. Сухомлинського (щорічно у вересні);проведення тематичного методичного місяч-ника (щорічно у лютому);педагогічні читання;проведення семінарів, круглих столів, тренін-гів, практичних занять, консультацій;творчі звіти;портфоліо вчителя;майстер-класи;участь в інтернет-конференціях;

•

•

••

••••

участь в конкурсах професійної майстерно-сті;тематичні виставки методичних матеріалів;розробка, презентація та реалізація проектів;проведення тематичних предметних тижнів;проведення низки традиційних загально-шкільних свят: Свято Осені, Свято Книги, Свято Казки, Свято Квітів, Свято зустрічі птахів, Свято Матері, родинне свято, ін.

До індивідуальних форм науково-методичної роботи відносимо наставництво, стажування, само-освіту. Кожен учитель працює за індивідуальним творчим планом самоосвіти з реалізації власної та шкільної науково-методичних проблем. Здійснює конструювання нового, власного досвіду на основі кращих досягнень науки і практики. Досвід роботи 7 вчителів узагальнено на рівні школи та району, 5 вчителів мають власні друковані праці, 10 вчите-лів мають власні сайти і блоги.

Науково-методична рада школи здійснює ефек-тивну координацію та корекцію напрямків фахової науково-методичної і дослідницької роботи педа-гогів через впровадження активних форм методич-ної роботи.

Важливе значення у розвитку мотивації вчителя до творчої діяльності, на думку багатьох учених, має оцінка його роботи. З цієї точки зору слід за-уважити, що оцінка стимулюватиме вчителя, якщо вона достатньо аргументована, тактовна і виносить-ся з урахуванням можливостей кожного педагога. При цьому необхідно наголосити, що така оцінка не повинна носити тільки суб’єктивний характер, а має враховувати думки й інших суб’єктів внутрі-шньошкільного управління. Така практика стиму-лює діяльність учителя, заохочує його до творчої праці, сприяє згуртуванню колективу.

Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що розвиток творчого потенціалу вчи-теля є важливим об’єктом внутрішньошкільного управління і вимагає значної уваги з боку адміні-страції школи. Адже позитивні зміни у сучасній школі можливі лише за наявності творчого, ціле-спрямованого вчителя, готового виховувати інно-ваційну особистість.

ЛІТЕРАТУРА1. Березняк Є. Директор школи і вчитель: етика взає-

мин // Освіта України. – 2000. – № 12-13. – С. 14.2. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директо-

ром. – К.: Радянська школа, 1988. – 284 с.3. Вознюк Л. Розвиток творчого потенціалу вчителя

у системі шкільної освіти // Витоки педагогічної майстерності. Збірник наукових праць Полтавсько-го національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. – Випуск 10. – Полтава, 2012. – серія «Педагогічні науки» – С. 34-37.

•

••••


43

Н. Г. КунашенкоНа сучасному етапі становлення

української держави, в епоху пере-творень виникає необхідність у ви-хованні людини нового покоління: нестандартної, високо моральної, творчої, готової підтримати суспіль-ство у важкий час змін і забезпечи-ти гуманітарну цілеспрямованість його розвитку.

Одним із принципів реалізації Державної Національної програ-ми «Освіта» (Україна – XXI ст.) є гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найви-щої соціальної цінності, у найпов-нішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб. Необхідність гуманізації педагогічного процесу не підлягає сьогодні сумніву і досвід укра-їнського педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського не втрачає свого значення.

Як справді народний вчитель, він створив цілі-сну та досить ефективну систему виховання Людини і Громадянина, систему, спрямовану на всебічний розвиток особистості, показав зраз-ки педагогічної майстерності, запропонував низку оптимальних методик навчання і виховання, роз-робив численні рекомендації та поради педагогіч-ним працівникам. Творче впровадження спадщини В. О. Сухомлинського дає змогу удосконалювати навчально-виховний процес, посилювати роль ро-динного виховання, наповнювати сучасним зміс-том весь навчально-виховний процес.

НВК «Бобринецька гімназія – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» працює над проблемою «Формування ключових життєвих компетентно-стей особистості в умовах використання нових педагогічних технологій навчання і виховання на основі реалізації педагогічних ідей В. О. Сухо-млинського».

Загальний і провідний принцип педагогічно-го процесу в гімназії – це послідовний гуманізм, оскільки кожна дитина має бути щасливою вже сьогодні.

Як стверджував Василь Олександрович: «Мора-льне обличчя залежить, зрештою від того, з яких джерел черпала людина свої радощі в роки дитин-ства». Тож саме школа має стати тим джерелом ра-дості і любові, з якого дитина візьме все найкраще, що допоможе їй у майбутньому.

Для цього організація діяльності гімназії ґру-нтується на урахуванні потреб, інтересів, нахилів та бажань школярів. При використанні технологій

навчання та виховання, форм, ме-тодів чи прийомів пріоритетним є те, наскільки це доцільно для учнів, для їх розвитку.

Першочерговими завданнями педагогічного колективу є:

створення оптимальних умов для учасників навчально-вихов-ного процесу, їх всебічного роз-витку;формування освіченої, творчої, національно свідомої та соціаль-но компетентної особистості;збереження і зміцнення мораль-ного, фізичного і психічного здо-ров’я учнів;реалізація концепцій національ-ного і громадянського вихован-ня;

вивчення інтелектуальної сфери школярів та їх навчальних можливостей, дослідження психоемоційного стану кожного учня.

У педагогічній системі Сухомлинського під час вирішення проблеми гуманістичного виховання школярів відводиться особливе місце й гуманності особистості вчителя, гуманним взаємовідносинам у педагогічному колективі, що створює сприятливу атмосферу творчої співдружності у вихованні ди-тячого колективу і формуванню гуманних якостей особистості кожного учня.

Як стверджував В. О. Сухомлинський, «справж-ній педагогічний колектив можливий лише за умо-ви, якщо в школі є творче ядро педагогів, окрилених великою гуманною ідеєю: в наших руках найбіль-ша з усіх цінностей світу – людина».

На сьогодні в школі створені сприятливі умови для розвитку педагогічної творчості вчителів, само-реалізації особистості і підвищення на цій основі ре-зультативності навчально-виховного процесу. Це:

забезпечення можливості реалізації вчите-лем своїх здібностей у навчально-виховно-му процесі, у пізнавальній роботі з учнями, у системі підвищення кваліфікації з метою самоутвердження вчителя, розвитку в нього почуття самоповаги;сприяння самовизначенню кожного вчителя в усіх сферах внутрішкільного життя через індивідуальний вибір;створення творчої атмосфери, здорового мо-рально-психологічного клімату в колективі;утвердження в колективі демократичного стилю спілкування, свободи критики, твор-чих дискусій;

-

-

-

-

-

-

-

-

-


44


своєчасна позитивна оцінка діяльності вчи-теля для розвитку в нього почуття задово-лення;уміння керівника помічати, розвивати й ці-нувати неповторну творчу індивідуальність кожного вчителя;забезпечення естетичних умов праці.

Використовуючи кращі традиції вітчизняної та світової педагогіки, вчителі активно впроваджують новітні технології навчання. У навчально-виховно-му комплексі діють 2 комп’ютерні класи, 2 кабі-нети, які оснащені інтерактивними комплексами, сучасний мультимедійний кабінет та підключення до мережі Інтернет.

Учительський склад НВК «Бобринецька гімна-зія – ЗШ І-ІІІ ступенів № 1» – фаховий, сумлінний, відданий своїй справі. Більшість вчителів – це зна-ні в області та республіці люди, з досвіду роботи яких неодноразово проводились районні та обласні семінари. Як майстрів своєї справи, їх запрошують поділитись власними надбаннями на курси підви-щення кваліфікації.

Досвід роботи педагогічного колективу школи занесений до картотеки передового педагогічно-го досвіду Центрального інституту післядиплом-ної педагогічної освіти, вивчений комунальним закладом «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського» та презентований у збірці «Сто кращих шкіл Кіровоградщини».

На високому рівні представлено позитивний імідж НВК «Бобринецька гімназія – загальноосвіт-ня школа І-ІІІ ступенів № 1» у рамках Громадської акції «Флагмани освіти і науки України».

Педагогічний колектив гімназії стабільний. Більшість учителів мають багаторічний стаж робо-ти. Молоді колеги легко адаптуються у творчій аурі школи.

Навчально-виховний комплекс за роки свого іс-нування напрацював власний творчий стиль.

Переконливим підтвердженням цього стало проведення на базі навчального закладу обласних та районних семінарів-практикумів, конкурсів, традиційних і нетрадиційних форм роботи з педа-гогічними кадрами.

Висококваліфіковані педагоги гімназії, спира-ючись на досвід В. О. Сухомлинського, орієнту-ються, по-перше, на особистісну модель побудови взаємодії з учнями, по-друге, на побудову процесу навчання й виховання з максимальним залучен-ням механізмів функціонування особистості учнів (його мотивацій, цінностей, власного досвіду тощо) як кожної окремої індивідуальності.

Педагог – той, що веде за собою. Приваблює ді-тей лише цікава, духовно багата особистість. Вчи-тель приречений довічно удосконалювати себе.

-

-

-

Спадщина В. О. Сухомлинського – невичерпне дже-рело педагогічної мудрості. Кожен учитель школи знову і знову повертається до праць великого Вчи-теля-земляка. У школі створена і працює творча група з вивчення і запровадження ідей В. О. Сухо-млинського у практику роботи школи. Як резуль-тат поєднання всіх ланок роботи закладу є участь та перемога вчителів у професійних конкурсах різних рівнів:

Почтар К. І.– лауреат обласного етапу конкур-су «Учитель року – 2007» у номінації «Українська мова та література»;

Різанов М. С. – лауреат обласного етапу конкур-су «Учитель року – 2007», «Учитель року – 2015» у номінації «Правознавство» та конкурсу «Учитель року – 2008» у номінації «Історія»;

Швиденко А. А. – лауреат обласного етапу кон-курсу «Учитель року – 2007» у номінації «Трудове навчання»;

Кунашенко Н. Г. – лауреат обласного етапу кон-курсу «Учитель року – 2015» у номінації «Українсь-ка мова та література»;

Синьогуб І. Ю. – переможець обласного конкур-су «Класний керівник року».

Значна увага приділяється молодим спеціалі-стам, які приходять до школи. Атмосфера добро-зичливості, підтримки допомагає молодим учите-лям швидко адаптуватися у школі і переконатися, що вони обрали саме ту професію. Педагоги-почат-ківці – активні члени клубу молодого вчителя «Па-росток», постійні учасники зльотів молодих учи-телів та конкурсу «Міс Освітянка». Про творчість, неординарність, потенціал молодих колег свідчать їх перемоги у цьому конкурсі. Радує, що багато мо-лодих учителів – це випускники нашої школи.

Найважливішим у роботі вчителя має бути лю-бов до дитини. Це неодноразово зазначав Василь Олександрович і все життя мріяв, щоб діти потра-пляли до рук хороших учителів. Він писав: «Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуван-ні з ними, вірить у те, що кожна дитина може ста-ти доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини, ніколи не забуває, що й сам він був дитиною». Адже саме любов’ю, розумінням, тер-пінням можна створити справжню людину.

Майстерність педагога полягає в тому, щоб розкрити сили і можливості кожного учня, дати їй радість успіху у праці. Василь Олександрович Сухомлинський наголошував: «Людина – найвища цінність». Тож головною метою виховання молоді у навчально-виховному комплексі «Бобринецька гімназія-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» є здійснення компетентнісного підходу до фор-мування особистісних рис громадянина України,


45

розвиток духовності, фізичної досконалості, мо-ральної, художньо-естетичної, економічної, право-вої, трудової, політичної культури.

Талант справжнього педагога полягає в умінні розкрити здібності дитини, пробудити бажання до жаги знань. За В. О. Сухомлинським, педагог по-винен читати душу дитини, вгадувати її складний духовний світ, та й при цьому берегти її недоторка-ність, уразливість. Він наполягав на повазі до осо-бистості дитини, бо тільки поважаючи іншого, лю-дина може викликати повагу до себе. Шкільні роки повинні бути роками виховання та самовиховання людяності, чуйності, співчуття, що й досягається педагогічним колективом навчального закладу за-вдяки уважному ставленню до кожної особистості як під час навчання, так і під час позакласної ро-боти (спільних походів, захисті проектів, виступах на різноманітних творчих та спортивних змаганнях, екскурсіях мальовничими куточками України).

Великі надії подають сучасні школярі. Розумні, ерудовані, наполегливі – вони примножують слав-ні шкільні традиції, здобувають все нові перемоги. Сорочан Анна, Бібік Роман, Бабич Артур, Коло-мієць Олена, Алєксєєнко Ольга, Варава Людмила – неодноразові переможці обласних та лауреати республіканських олімпіад, конкурсів учнівської творчості.

«Праця вчителя ні з чим незрівнянна… Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці; стале-вар через декілька годин радіє вогненному потоку металу; орач, сіятель, хлібороб через кілька місяців

милуються колоссям і зерном, вирощеним у полі… Учителю потрібно трудитися роки й роки, щоб поба-чити предмет своєї творчості», – писав Василь Оле-ксандрович. І нам дійсно є чим пишатися! Вчителі, інженери, економісти, юристи, лікарі, агрономи, артисти. Микола Равицький – заслужений артист України, Володимир Мунтян – професор, доктор юридичних наук Київського університету, Петро Тодоровський – всесвітньовідомий кінорежисер, О. Жадан – заслужений лікар України, В. Савченко – заслужений геолог та багато-багато інших.

Значних успіхів досягли і випускники останніх років. Так Замша Ігор – викладач Академії ВМФ у Петербурзі, Бенет Дмитро – заступник команди-ра 15-го флотського екіпажу Чорноморського фло-ту. Викладачами університетів стали Крячко Світ-лана (Міжнародний університет цивільної авіації), Шевченко Валентина (Кіровоградський педагогіч-ний університет), Цесарський Фелікс, Лавріненко Олег (Харківська юридична академія).

Мине кілька років – і школа святкуватиме півто-растарічний ювілей. За словами Василя Олександ-ровича Сухомлинського, школа – це «світ людських доторкань». Від того, яким буде цей світ у дитин-стві, залежить майбутнє нашої держави, суспільст-ва в цілому. Вчителі навчально-виховного компле-ксу втілюють ідеї Великого Педагога, трансфор-муючи і пристосовуючи їх до сучасних умов, щоб виховувати справжніх Людей, повноцінних грома-дян держави.

46


Актуальними залишаються слова видатного педагога Василя Сухомлинського про те, що сучас-ний учитель має знати більше ніж його учні, та його знання не по-винні обмежуватися предметом і методикою його викладання, він повинен перебувати у постійно-му творчому пошуці «вічновдо-сконалювальних інструментів, якими він діє на людську душу». Він має бути в курсі передових технологій, орієнтуватися в су-часній політиці, економіці, мати знання в різних сферах суспільного життя тощо. Педагог повинен постійно самовдосконалюватися, тому що його ро-бота пов’язана з постійним оновленням.

Викладаю вже восьмий рік у сільській школі один із найцікавіших та найсучасніших предметів – інформатику і щороку до мене приходять нові учні, що несуть із собою новий етап розвитку суспільст-ва і завжди виникає потреба постійно навчатися. Як учитель практик, постійно перебуваю у творчому пошуці ефективних технологій навчання. З метою підвищення фахової та методичної майстерності пройшла ряд курсів на базі комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипло-мної педагогічної освіти імена Василя Сухомлин-ського», а саме: «Основи комп’ютерної графіки», «Основи веб-дизайну», «Основи Інтернету та он-лайнові освітні технології», «Основи візуального програмування», «Основи веб-дизайну», «Основи комп’ютерних презентацій», «Інформаційний пра-цівник», «MS Exsel в профільному навчанні».

У сучасних скрутних економічних умовах не завжди учитель може дозволити собі відвідати певні методичні заходи, але в нагоді стають онлай-нові конференції. Так, у жовтні-листопаді 2015 року брала участь у конференції від Intel «Нові горизон-ти ІКТ для сталого розвитку та освіти» та пройшла курси і майстер-класи в рамках даної конференції:

1. Дистанційний курс «Як встигнути все, або тайм менеджмент для вчителів» (керівник Скрипка Г. В.).

2. Використання Prezi в діяльності педагога (керівник Литвиненко О. В.).

3. Прийом «багато мишей» у професійній дія-льності педагога (керівник Аман І. С.).

4. Хмарне портфоліо педагогічної діяльності (керівник Барабаш О. О.).

5. Активізація творчого потенціалу кожного вчителя.

6. Блог – сучасне середовище вчителя (керівник Німко Н. М.).

7. Візуалізація: зробимо урок яскра-вішим, цікавішим та доступнішим (Слуцька І. А.).

8. Хмарне середовище Offi ce 365. «Використання One Note Class у навчально-виховному середовищі» (керівник Стормило І. М.).

Участь у цих заходах не просто поглибила мої знання, а й дала можливість познайомитися з пе-дагогами-новаторами та активно включитись у запровадження інноваційних технологій у влас-ному навчальному закладі. Опрацьовуючи книги В. О. Сухомлинського, розумію, що його слова є актуальними і сьогодні: «Вчитель готується до гар-ного уроку все життя. Така духовна й філософська основа професії й технології нашої праці: щоб дати учневі іскорку знань, вчителеві необхідно вбрати ціле море світла».

Так хочеться, щоб посіяні зерна доброго, віч-ного, мудрого потрапили в серця наших дітей і проросли в них, адже вчитель живе в у думках і у справах своїх учнів, тому саме заради них потріб-но постійно самовдосконалюватись, активно брати на озброєння педагогічні ідеї В. О. Сухомлинсько-го та шукати свої шляхи творчої трансформації їх у власну практичну діяльність. Недарма стверджу-вав вірний друг та соратник видатного педагога І. Г. Ткаченко: «В. О. Сухомлинський – наш сучас-ник, наша історія, наше майбутнє!»

ЛІТЕРАТУРА1. Квадріціус Л. В. Професійна самоосвіта вчителя //

Управління школою. – 2006. – № 13. – С.35-38.2. Стецюк Л. І. Методологічні основи діяльності вчите-

ля // Все для вчителя. – 2005. – № 23-24. – С.11-28.3. Стадник О. Л. Створення умов для розвитку твор-

чої особистості вчителів // Все для вчителя. – 2005. – № 21-22. – С. 30-32.

4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в 5-ти томах. Т. 4. К., «Радянська школа» – 1976. – С. 385-452.

5. Сухомлинський В. О. Яким повинен бути радянський вчитель. // Зоря комунізму. – 1960. – 17 лист. (№ 137).

6. Сухомлинський В. О. Мудра влада педагога // Рад. освіта. – 1967. – № 98.

РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСВІТЯН У КОНТЕКСТІ ПЕДАГОГІКИ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГОМ. О. Лютинська

У справжнього вчителя – найважче і найрадісніше життя, трепетно хвилююча і болісно складна творчість, незбагненно тонкі і вічно вдосконалювані інструменти, яки-ми він діє на людську душу.



47

К. О. Братко

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ

Мета статті – вивчен-ня шляхів удосконалення патріотичного виховання на уроках літератури рід-ного краю (на прикладі вивчення творчості Во-лодимира Винниченка) та впровадження їх у сучас-них аспектах середньої та старшої школи.

Всебічно розвинена особистість повинна мати чітко сформовану вісь ко-ординат у питанні націо-нальної самоідентифіка-ції. Педагогічний процес має плекати у дитині пра-гнення до знань про свій рідний край, відчуття гордості за нього, фор-мувати і зміцнювати взаємозв’язок з поколіннями та народом і прагнення до розвитку своєї Батьків-щини. Це має бути шлях реалізації зусиль дитини, а у майбутньому – складова частина його успіху. Молоде покоління, освічене у питанні національної ідентифікації, намагається удосконалювати себе, а це є головною передумовою процвітання держа-ви. У зв’язку з цим набуває актуальності проблема патріотичного виховання засобами рідного слова.

Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як ду-ховно-моральної та соціальної цінності, сформу-вати в учнів важливі громадянсько-активні якості, які вони зможуть проявити в усіх видах діяльності, і, перш за все, пов’язаних із захистом інтересів сво-єї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо україн-ської держави. У різні часи та епохи в усіх цивілізо-ваних державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, па-тріота своєї країни. У тлумачному словнику слово «патріотизм» означає любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність піти задля них на жертви й подвиги. Патріотичне виховання розглядається як виховання, змістом якого є любов до Вітчизни, гордість за її минуле й сучасне праг-нення захищати інтереси Батьківщини [1, с. 97].

Сучасне розуміння патріотизму характеризу-ється різноманітністю і неоднозначністю. Багато

в чому це пояснюється складною природою яви-ща, багатим його змістом і розмаїттям форм про-яву.

В. О. Сухомлинський стверджував, що «…пат-ріотичне виховання шко-лярів доцільно здійсню-вати на загальнолюдських та національних ціннос-тях, серед яких провідни-ми є: любов до рідної зем-лі, народу й Батьківщини, любов до найбільш рід-них людей, членів сім’ї та родини, любов до рідної мови, шанобливе й береж-ливе ставлення до історії та культури українського

народу, праця на благо свого народу й батьківщи-ни» [4, с. 256].

Патріотичне виховання стає основою всієї си-стеми навчально-виховної роботи в школі. Вихо-вання дітей свідомими, активними членами сус-пільства – одне з найскладніших завдань системи освіти, оскільки громадянськість, почуття патрі-отизму свідчать про найвищий ступінь розвитку особистості.

Навчити дітей бачити красу рідного слова, ба-гатогранність особистостей письменників Кірово-градщини, оцінити їх внесок у не тільки українсь-ку, а й у світову літературу і культуру допоможуть уроки вивчення літератури рідного краю. Предста-вити постаті письменників рідного краю за чоти-ри години на рік – одна з трудомістких і складних форм роботи вчителя. Це свого роду дослідження, короткий дискурс, завданням якого є досягнути формування цінностей національно-патріотичних компетентностей.

Мету всієї системи виховання Василь Олексан-дрович Сухомлинський вбачав у тому, щоб навчи-ти дітей жити в світі прекрасного, щоб краса сві-ту творила красу в них самих. «У дошкільному й молодшому шкільному віці, – підкреслює Василь Олександрович, – формуються характер, мислення, мова людини» [4, с. 15-16]. Цю красу може показати лише вмілий вчитель, який сам її бачить і відчуває те, чого має навчити дітей.

48


Постать українського письменника, громад-ського та політичного діяча, художника Володими-ра Кириловича Винниченка є дуже цікавим полем для дослідження і виокремлення рис патріотизму. Учнів 6 класу на уроці літератури дуже цікавило питання мови творів Винниченка. Одна учениця запитала: «А чому він так пише, як ми говоримо? Його герої кажуть слово «криша», а не «дах». Пря-мо, як ми». Пояснення знайшлося одразу: «Винни-ченко ж народився у нашому місті. Тому і говорив, як ми». Учні розуміють, що життя, погляди, мова Володимира Кириловича не можуть бути інакши-ми, адже це письменник нашого рідного краю. Ге-рої, яких створив Винниченко, грають у ті самі ігри на подвір’ї, що і сучасні діти. Не можна працювати над цією темою не використовуючи біографічні ві-домості про письменника, про його дитинство.

Характер головного героя Федька є дуже прозо-рим для прочитання деяких рис характеру самого автора, опираючись на ті ж відомості. Учні мають хоча б оглядово осягнути масштабність діяльності В. К. Винниченка: світову велич його драматично-го доробку, його роль у відстоюванні незалежності України, мистецьку значимість його картин. Мо-жливий комплекс знайомств із персоналією Вин-ниченка: екскурсія до краєзнавчого музею у м. Кі-ровограді, де його постаті присвячено цілий зал, перегляд онлайн-матеріалів, створення власних презентацій, обговорення документів.

Започатковані В. О. Сухомлинським уроки ми-слення можуть стати методом вивчення людської особистості Винниченка [4, с. 25]. Також з цією метою можна звернутися до інноваційних методик навчання, зокрема «філософії для дітей». Цей метод «замкнутого кола» полягає у формулюванні запи-тань і пошуку єдино прийнятної відповіді. Для по-чатку обговорення необхідний уривок тексту, який спонукатиме до роздумів. Для прикладу можна скористатися цитатою Володимира Кириловича: «Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не пові-рить». Ці слова можуть викликати запитання учнів: «Чи можлива віра без віри в себе?», «Що є вірою?», «Чи можна вірити у мрію?», «Як повірити у себе?», «Як розпізнати людину, яка в себе вірить?», «Чи ві-рив у себе Винниченко?», «Як довести віру в себе?» та ін. Важливо дати учням простір для висловлен-ня власної думки. Не можна нав’язувати вже готові відповіді.

Тільки після осягнення дитиною якогось влас-ного рішення про цю фразу реально ставити питан-ня: «Яка людина могла так сказати?», «Чому Воло-димир Винниченко так вважав?», «Що дало йому підстави так думати?». Висновки про постать цього письменника, про стійкість його особистості учні,

безумовно, зроблять. Завдання вчителя – підвести дітей до розуміння того, що патріотизм формується винятково у свідомих людей, які мають певну мету, думають про її досягнення, не підкоряються труд-нощам.

Система громадянського виховання передба-чає цілеспрямоване формування в підростаючого покоління якостей, що відображають особливості психології українців: їхнього характеру, самосвідо-мості, способу мислення тощо. Отже, перед нами, стоїть завдання надзвичайної ваги – виховати гро-мадянина-патріота своєї Батьківщини, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу. Сухомлинський вважає школу «великою виховуючою силою, якщо педагогічний колектив зберігає духовні цінності – в переконаннях, погля-дах, традиціях, звичаях учителів, в особистій не-повторності кожного педагога, в живих відносинах між учителями і учнями» [2, с. 605].

Стратегія національно-патріотичного вихован-ня дітей та молоді на 2016-2020 роки направлена на формування цільових груп молодих громадян, «які визначають свої життєві перспективи та потре-бують насамперед світоглядної опори, що не супе-речить їхньому практичному досвіду, але розкриває нові можливості, а також дітей з огляду на актуаль-ність для них прикладів для наслідування, спосо-бів поведінки, що дають їм визнання в колективі однолітків і серед дорослих». Рівень сформовано-сті національно-патріотичних компетентностей як загальних здатностей, заснованих на знаннях, до-свіді, цінностях, схильностях, що придбані завдяки навчанню, демонструє ефективність навчально-ви-ховного процесу в школі в цілому.

ЛІТЕРАТУРА1. Білодід І. К., Бурячок А. А. Словник української

мови. В 11 томах. – Т. 6. – 1975.2. Сухомлинський В. О. Методика виховання коллекти-

ву / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5 т.– К.: Радянська школа. – 1976. – Т.1. – С.403-637.

3. Сухомлинський В. О. Природа, праця, світогляд / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5т. – К.: Ра-дянська школа. – 1977. – Т.5. – С.551-562.

4. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Су-хомлинський // Вибрані твори: у 5т. – К.: Радянська школа. – 1976. – Т.3 – С.7-279.

5. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню люди-ну / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5 т. – К.: Радянська школа. – 1976. – Т.2. – С.149-416.

6. А. Хуторськой. Деякі аспекти формування націо-нально-патріотичних якостей майбутнього захи-сника Вітчизни в нових умовах // http://ru.osvita.ua/school/theory/2340/

7. Цитати В. Винниченка // Вікі-цитати Винниченка


49

Г. Ю. Губенко

ШКОЛА ФАХОВОГО РОСТУ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО ВЧИТЕЛЯ (НАУКОВО-МЕТОДИЧНА НОВИЗНА

МАТЕРІАЛУ, ЙОГО ОРИГІНАЛЬНІСТЬ, МЕТА СТВОРЕННЯ)

Учитель – основна дійова особа у реформуванні сучасної освіти. Змінюються орієнтири освіти – змі-нюється й сам учитель, змінюється мета й завдання його освітянської діяльності. Сучасний педагог має бути готовим до змін, а тому доволі актуальною є проблема неперервної освіти, спрямованої на про-фесійне становлення, удосконалення педагогічної майстерності й підвищення кваліфікації.

Гуманізація сучасного українського освітнього простору потребує від педагога творчого, креатив-ного підходу до навчально-виховної діяльності. Шлях до педагогічної творчості лежить через по-стійний професійний саморозвиток учителя. Дже-релом ідей уроків для вчителя, який прагне досягти вершин педагогічної майстерності, є творча спад-щина В. О. Сухомлинського. Через праці педагога червоною ниткою проходить ідея самовдосконален-ня вчителя як запорука створення гуманістичної атмосфери у школі, центром якої є дитина. Лише творчий, високоморальний наполегливий вчитель, на думку корифея української педагогіки, здатен виховати і навчити Людину.

Як відомо, ставлення педагогів до методичної ро-боти взагалі, й до самоосвіти зокрема, неоднознач-не, а тому головним завданням методичної служби є створення стійкої мотивації професійного само-вдосконалення. Адже, як вважав К. Д. Ушинський, «учитель живе до тих пір, поки він учиться, коли він перестає учитися, у ньому вмирає вчитель».

Одна з форм, що сприяє професійному зростан-ню вчителя та спонукає його до самоосвіти, – це школа фахового росту.

Проблема: Творче застосування сучасних форм, методів і прийомів навчання при викладанні світо-вої літератури та російської мови.

Наш девіз: Від творчо працюючого вчителя – до творчого учня.

Немає людей більш допитливих,більш невгамовних, більшодержимих думками про творчість,як учителі.

В. О. СухомлинськийУ педагогічній діяльності творчість учителя зай-

має особливе місце. Адже лише неформальний, творчий підхід до своїх професійних обов’язків може дати позитивні результати.

Відомий педагог І. Підласий зазначає: «Творчо-сті відводиться провідна роль там, де педагогічна наука та багатолітня практика не дають відповіді на питання: як діяти».

На вивчення та поширення перспективного пе-дагогічного досвіду спрямована робота школи фа-хового росту, яка за змістом безпосередньо демон-струє зразки навчально-виховної роботи слухачам, організовує розповіді кращих учителів про систе-му своєї роботи, забезпечує відвідування та обго-ворення уроків або виховних заходів зі слухачами, оформляються спеціальні буклети з описом досвіду. Діяльність школи передового досвіду зосереджена також на вивченні сучасних досягнень науки, тех-ніки, мистецтва, культури, педагогіки і психології навчання, а також проблем наукової організації пе-дагогічної праці та втілення їх у практику роботи учителів. В учасників цього методичного осеред-ку, як правило, виявляється підвищений інтерес передусім до вивчення й запровадження передово-го педагогічного досвіду, практичного оволодіння вчителями новими методами навчання і виховання, озброєння вчителів методами педагогічного дослі-дження, аналізу та оцінки чужого і власного досві-ду.

А як домогтися того, щоб спонукати вчителя до творчої праці, до самоосвіти, до вдосконалення? Як розбудити внутрішню мотивацію до профе-сійного зростання? Зміст, форми, методи й умови стимулювання свідомої самоосвіти педагогічних працівників досліджувалися в працях Ж. Л. Віт-ліна, В. Т. Кобури, В. М. Котляр, Н. В. Кузьміної, К. О. Нефедової, Є. К. Туркіної та інших. Пробле-

50


ми методичної роботи з вчителями розглядаються в працях Т. І. Бесіди, С. Г. Данилової, М. Ю. Красо-вицького, С. В. Крисюка, Г. О. Штомпеля, В. І. Пун-цова, О. В. Киричука та інших.

Ми пропонуємо ознайомитися з універсальною методологією моделювання методичної роботи на рівні району та в межах школи. На рівні району – це об’єднання вчителів за одним фахом. А в школі – це об’єднання вчителів-однодумців різного фаху.

Провідна ідея досвідуУ праці «Розмова з молодим директором школи»

В. О. Сухомлинський зазначив: «Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякден-них явищ. Педагогічна ідея – це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила педагогічної майс-терності». Такою ідеєю для нас стало об’єднання в школи фахового росту досвідчених перспекти-вних педагогів та молодих вчителів. На думку В. О. Сухомлинського, «стає майстром педагогічної праці той, хто відчуває себе дослідником». Такими дослідниками є і досвідчені, і молоді педагоги.

Як показує досвід, така форма методичної робо-ти спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового рівня, сприяє взаємному збагаченню слу-хачів школи педагогічними знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстер-ності у старших і досвідченіших колег, забезпе-чує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку нового. На думку великого педагога, слід молодих вчителів ознайом-лювати з роботою педагогів-майстрів, допомагати їм осмислити цей досвід, залучаючи до колектив-ної творчості. Тому перед ініціаторами ідеї поста-ло завдання цілеспрямованого підбору вчителів, здатних творчо працювати, з метою підготовки їх до конкурсу «Учитель року» та створення максима-льно сприятливих умов для професійного розвит-ку молодого вчителя.

Школа педагогічної майстерності + школа моло-дого вчителя = школа фахового росту.

Загальна мета:об’єднати всіх педагогів, які є слухачами школи фахового росту;допомогти вчителю повірити в свої можливо-сті перетворитися на творчого педагогічного працівника з нестандартним і оригінальним мисленням;створити умови для професійного зростання та розкриття творчого потенціалу кожного слухача школи фахового росту;впровадження в практику кожного педагогіч-ного працівника передового педагогічного досвіду.

-

-

-

-

Мета для досвідчених вчителів

Мета для молодихвчителів

Вивчення і пропаганда досвіду роботи.Досягнення успіху в про-фесійній діяльності.

Вивчення труднощів пе-дагогів та у відповідності з цим визначення змісту роботи

Відповідно до мети перед собою ми поставили такі завдання:

Завдання для досвідчених вчителів

Завдання для молодих вчителів

Удосконалення педагогічної майстерності, узагальнення власного досвіду, обмін методичними знахідками, залучення до науково-до-слідницької роботи.

Розвиток професійних навичок, техніки педа-гогічної майстерності, формування готовності до професійної самоосвіти.

Технології, форми та оригінальні прийоми організації, упровадження інноваційних педа-гогічних технологій, інтерактивних методик в практику роботи вчителя через інноваційні технології та інтерактивні форми методичної роботи.

На цьому шляху вчитель стає дослідником-ек-спериментатором. Адже треба не тільки бути зна-йомим з інноваційними технологіями та інтерак-тивними методиками, а й втілювати їх у практику роботи, вносити щось своє. На значенні цієї роботи наголошував В. О. Сухомлинський: «Не бійтеся до-сліджень. У самій своїй основі педагогічна праця – справжня творча праця – стоїть близько до науко-вого дослідження». А що таке наукове досліджен-ня? Це, передусім робота вчителя над методичною проблемою. Тому саме цьому ми приділяємо особ-ливу увагу і вчимося застосовувати інноваційні пе-дагогічні технології та інтерактивні форми роботи, використовуючи саме їх у методичній роботі.

Як це виглядає на практиці? Хочемо ми ознайо-митися з методикою проведення «мозкового штур-му», то лише залучивши слухачів до поетапної ро-боти над якоюсь проблемою можна навчити їх пра-вильному використанню цього методу.

Або моя мета: ознайомити слухачів з методи-кою проведення уроків подорожей у світлі ідей В. О. Сухомлинського. Тоді все заняття буде прове-дене в формі методичної подорожі, де прослідко-вуються ключові моменти подорожі, даються ме-тодичні рекомендації. Крім того, на кожному етапі подорожі знайомлю слухачів з новими формами роботи.

Метод коучингаОдин із секретів педагогічноїтворчості полягає в тому, щобзбудити в учителя інтерес до пошуку,до аналізу власної роботи.



51

У своїй роботі ми використовуємо метод коу-чинга. Коучем, у даному випадку, виступає досвід-чений вчитель, здатний до творчої праці. Адже творчий вчитель соціально корисний не тільки результатами своєї праці, а й тим, що він передає дух творчості іншим, особливо педагогам-почат-ківцям. Тому поряд з початківцями завжди досвід-чені вчителі. Такі стосунки сприяють можливість професійному зростанню обох сторін. Спонукаючи молодого вчителя до творчої праці, вчитель-коуч удосконалюється і сам. А потенціал кожної людини безмежний. Тому на всіх заняттях практикується робота в групах чи робота в парах, де є досвідчений і молодий педагог. Разом вони виконують завдання, запропоновані вчителем-наставником. Крім того, групи на кожному занятті змінні.

Уроки в чужому класіУрок – це дзеркало загальної тапедагогічної культури вчителя,мірило його інтелектуальногобагатства, показник його світоглядуі ерудиції.

В. О. СухомлинськийДуже важливим є проведення відкритих уроків.

В. О. Сухомлинський наголошував, що чим більше вчитель бачить зразкових уроків, тим швидше він стає майстром. Без відкритого уроку неможливо здійснити поширення і впровадження передового педагогічного досвіду. Цю думку поділяв М. І. Пи-рогов: «Як же можна це довести інакше, як не за-просивши товаришів на свій урок і не переконавши на власному досвіді». Це уроки вчителя-наставни-ка, це відкриті уроки досвідчених вчителів, а на ІІІ році роботи – відкриті уроки молодих педагогів. Відкриті уроки – одна з колективних форм мето-дичної роботи, їх мета – підвищення майстерності всіх учителів.

Основні завдання відкритих уроків: упрова-дження в практику вчителів передового педагогіч-ного досвіду і результатів досліджень педагогіч-ної науки, спрямованих на розв’язання завдань, що стоять перед школою. Під час аналізу й обговорен-ня відкритих уроків забезпечується цілеспрямова-ність, науковість аналізу, принциповість, поєднану з доброзичливістю у критичних зауваженнях, поєд-нання аналізу уроку з практичними рекомендація-ми, підсумки уроку підбиваються кваліфікованими спеціалістами. Особливу увагу при цьому приділя-ємо самоаналізу та аналізу уроку. Основним прави-лом цього є об’єктивний підхід – говорити правду і не ображатися. Адже саме глибокий і змістовний аналіз уроку сприяє удосконаленню педагогічної майстерності.

«Хто намагається встановити різницю між по-зитивним та негативним на своїх уроках, той уже

досяг половини успіху» (В. Сухомлинський). А якщо це відкритий урок в чужому класі? Тут на вчителя чекає багато несподіванок. Тому слід пам’ятати, що «Справжня педагогічна майстерність і мистецтво, – як зазначав В. О. Сухомлинський, – полягають в умінні цілком змінити план уроку, як тільки це стає необхідним …». Крім того, уроки в чужому класі надають можливість вчителю подолати пси-хологічний бар’єр у підготовці до конкурсу.

Пізнаємо теорію через практичні заняттяВчительська праця – це щоденнатворчість і мистецтво.

В. О. СухомлинськийПізнавати теорію через практику – це ще одна

особливість нашої школи фахового росту. Ми від-мовилися від доповідей, повідомлень, рефератів. З тією чи іншою проблемою слухачі знайомляться самостійно в період між заняттями школи. А вже на заняттях ми практично знайомимося з застосу-ванням того чи іншого методу роботи. Керуємось при цьому висловлюванням Конфуція:

Те, що я чую, я забуваю.Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю ро-

зуміти.Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю

знань і навичок.Коли я передаю знання іншим, я стаю майст-

ром.В. О. Сухомлинський і радив постійно удоскона-

лювати свою професійну майстерність, «постійно збагачуватися і оновлюватися, бути сьогодні духов-но багатшим, ніж учора».

Системність та цілісністьРобота школи фахового росту розрахована на

3 роки:рік І – вивчення досвіду роботи вчителя-наставника;рік ІІ – вивчення досвіду роботи досвідчених вчителів, які є слухачами школи фахового росту;рік ІІІ – рік зворотного зв’язку.

Крім того, кожного року передбачається ознайо-млення з передовим педагогічним досвідом кращих вчителів району та області. На другому році роботи слухачі ще продовжують знайомитися з крупинка-ми досвіду вчителя-наставника, але більша увага приділятиметься тим досвідченим вчителям, які вже мають свій позитивний досвід роботи. Це допо-може їм розкритися, узагальнити свій досвід, пре-зентувати його слухачам школи фахового росту. А от вже 3-й рік – це участь досвідчених вчителів у конкурсі «Учитель року», а для молодих педаго-гів творчі звіти, відкриті уроки та інше. Але як по-казати те, чого навчився в школі – вчитель вирішує самостійно.

-

-

-

52


Етапи зростання педагогічної майстерності вчителя

Для досвідченого вчителя:1. Удосконалення власної педагогічної майсте-

рності.2. Узагальнення і систематизація власного до-

свіду.3. Презентація та захист своїх напрацювань

шляхом участі в конкурсі «Учитель року».Поступово і планомірно ми готуємо вчителя

до участі в конкурсі. Це уточнення науково-мето-дичної проблеми, урок у чужому класі, складання візитної картки, опис свого педагогічного кредо, виконання контрольної з методики викладання, практичного завдання, розробити мотиваційний етап уроку, написати фрагмент методичного посіб-ника, сформулювати тези на тему, створення ін-формаційно-комунікативного забезпечення уроку, опис власного досвіду та його презентація.

Для молодого вчителя:1. Вивчення ППД, початок формування педаго-

гічної майстерності.2. Становлення молодого вчителя.3. Залучення молодого вчителя до творчості.Актуальність та практичне значення, рівень апробації, перспективність використанняЯк бачимо, ідея об’єднання в школі фахового ро-

сту молодих і досвідчених вчителів є актуальною на сьогодні. Адже саме це дає можливість до про-фесійного росту творчо працюючих вчителів. А для молодих вчителів – це школа професійного зро-стання. І що краще: знайомитися з досвідом робо-ти одного вчителя чи декількох? Побачити відкриті уроки тільки вчителя-наставника чи й інших досвід-чених педагогів? Що правильніше: бути пасивним

слухачем школи чи включитися в творчу працю пліч-о-пліч з досвідченими вчителями? «Не програ-ма, – зазначав В. О. Сухомлинський, – не підручник і не метод вирішують успіх справи, а особистість і лише особистість учителя. Не допустити власної педагогічної кончини, не згаснути, не вмерти зажи-во – ось запорука того, що наша вчительська праця приноситиме нам справжнє щастя завжди».

Саме така співпраця і не дає вчителю згаснути, адже у процесі спілкування з досвідченим колегою педагог-початківець не тільки переймає досвід, зразки, прийоми праці, а й виробляє власний стиль діяльності. А для досвідчених вчителів така спів-праця дає можливість перевірити свої ідеї, повіри-ти в свої сили, спонукає їх до творчих досліджень та дає можливість цілеспрямовано та планомірно підготуватися до конкурсу.

Така ідея може бути використана в методичній роботі на рівні школи та на рівні району. Адже, пра-цюючи саме так, ми бачимо конкретні результати, а це: професійне зростання та творчий пошук слу-хачами школи фахового росту. Саме така організа-ція методичної роботи спонукає вчителя до твор-чої діяльності, творчого спілкування, творчого пошуку, творчої активності, творчого мислення. Результат такої роботи – творчий вчитель.

Та головний результат – це те, що вчителі, які є слухачами школи фахового росту – отримують задоволення, користь від такої співпраці й щось те нове на заняттях, після чого в них світяться очі, коли вони кажуть «І я спробую так зробити», а це означає, що дух творчості пробудився. Тож «Май-стерність вчителя має стати сенсом життя, джере-лом натхнення і радості колективу й особистості» (В. О. Сухомлинський).


53

О. М. Іванова

ІДЕЇ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО У ЗАРУБІЖЖІКоли я вперше переступила поріг школи у ролі вчителя, то зітк-

нулася з багатьма проблемами. Одна справа – навчатися, зовсім інша – навчати. Де знайти відповіді на свої запитання? Як вирішити про-блеми? До кого звернутися? Заново перечитую праці відомих педаго-гів і розумію, що найближчі і найприйнятніші для мене ідеї навчання та виховання В. О. Сухомлинського. З того часу постійно звертаюся за порадою до Великого Вчителя.

Пізніше, ознайомившись із програмою ЧПКМ (читання та пись-мо для розвитку критичного мислення), помічаю схожість ідей. І у В. О. Сухомлинського, і в програмі ЧПКМ мається на меті вихо-вання цілісної особистості, здатної зробити як власне життя, так і життя оточуючих щасливим.

Проводжу деякі паралелі між поглядами вітчизняної та зарубіж-ної концепцій. Отримую наступне:

Філософія дитячого щастя(В. О. Сухомлинський)

Програма ЧПКМ (Джінні Стіл, Курт Мередіт, Чарльз Темпл)

Кожна дитина має свою вершину, і завдання вчителів – допомогти їй досягти цієї вершини. («П. ш.», № 1, 1993 р., с. 37);Щастя дати неможливо, людину треба виховати так, щоб вона відчувала себе щасливою. («П. ш.», № 1,1993 р., с. 37);Ідеал дитини – це не слухняні і покірливі діти; а ті, що відстоюють принципи, які невіддільні від особистості. («П. ш.», № 1, 1993р., с. 37);Дитина відчуває себе щасливою, коли утверджу-ється як діяч. («П. ш.», № 1, 1993 р., с. 38);Діти повинні відчувати поряд з собою людину, вміти керувати своїми бажаннями так, щоб їхні радощі не здобувалися шляхом і за рахунок горя, – Вміти керувати своїми бажаннями так, щоб їх радощі не здобувалися шляхом і за рахунок три-вог, прикростей інших людей. («Учительская га-зета». – 1984. 4 сентября);Дитині треба давати змогу щодня відкривати для себе щось нове, відчувати радість сприйнят-тя. Домагатися, щоб навіть слабкий учень пере-жив радість успіху. («П. ш.», № 1, 1993 р., с. 38);Не можна знати дитину, якщо між тобою і нею учительський стіл. (Сухомлинський В. О., т. 5, с. 207); Дитинство думки так само необхідне, як перебу-вання плоду в утробі матері. Треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислен-ня. (Сухомлинський В. О., т.5, с.544-545);

-

-

-

-

-

-

-

-

Вчителі повинні сконцентруватися не на невда-чах і труднощах своїх учнів, а на їхньому по-тенціалі та сильних сторонах. («Перемена», № 3, 2001 г., с. 24);Не допустити дитину до «рівня розчарування». («Перемена», № 3, 2001 г., с. 25);Залишати за учнями свободу висловлення вла-сної думки. Учні повинні взяти на себе відпові-дальність за власне навчання. («Перемена», № 3, 2001 г., с. 26);Слід давати можливість дітям вільно висловлю-вати думки, особливо у творчих письмових ро-ботах. («Перемена», № 3, 2001 г., с. 26);Діти повинні працювати спільно, згуртовано, дотримуючись норм поведінки і контролюючи себе;Діти повинні працювати спільно, згуртовано («Перемена», № 3, 2001 г., с. 25);Самостійно щодня відкривати щось нове за до-помогою постановки і розв’язання проблем. Да-вати висловитися усім, без винятку. Приймати і не висміювати будь-яку думку. Заохочувати до спілкування. («Перемена», № 3, 2001г., с. 26);Клас – демократична громада, де всі рівні, учи-тель – друг і однодумець. («Перемена», № 4, 2001, с. 39);Кожна думка має право на життя, навіть та, що здається абсурдною на перший погляд. («Пере-мена», № 4, 2001, с. 39);

-

-

-

-

-

-

-

-

-

54


Слово – це віконце у духовний світ дитини. Але це віконце буде ясним тільки тоді, коли слово на-роджене у спілкуванні, коли воно справді живе, а не завчене, вимучене. (Сухомлинський В. О., т. 5, с. 210);Чим більше відкриттів робить дитина, чим глиб-ше переживає радість мислення, тим більше від-криється перед нею незрозумілого, тим більше виникає нових питань; і крапля думки породжує повноводу річку думки. (Сухомлинський В. О. т.5, с. 544-545).

-

-

Дитина повинна багато розповідати і тлума-чити світ, як вона його бачить. Кожна думка перевіряється, обгрунтовується, стає ваго-мішою, коли нею діляться з іншими, коли вона народилася у доброзичливій дискусії, а не просто завчена. («Перемена», № 4, 2001, с. 39);Жити – значить мати проблеми, а вирішувати їх – означає рости інтелектуально. Перемагає той, хто краще всіх уміє задавати запитання. (Дж. Гилфорд, «Перемена», № 4, 2001, с. 8).

-

-

Схожість ідей мене, як вчителя-дослідника, дуже зацікавила, тому вирішила звернутися до іс-торичних та літературних джерел. Можливо, ав-тори програми ЧПКМ запозичили ідеї В. О. Сухо-млинського і творчо їх розвинули.

Відповідь на своє питання я знайшла в роботі доктора педагогічних наук, академіка АПН Укра-їни Ольги Сухомлинської. Ґрунтовне та детальне дослідження подаю нижче.

Звернемось до початку творчого шляху педа-гога, коли в середині 50-х він починає активно й плідно висвітлювати свій доробок на сторінках педагогічної й суспільно-політичної преси, в своїх книгах.

В цей період творчості (50-ті – середина 60-х рр.) Василь Олександрович іде в своїй теоретичній і практичній діяльності від школи навчання (учін-ня), від спрямованості на розвиток інтелекту до трудової школи як основи розвитку дітей і під-готовки їх до життя, де основним засобом навчання й виховання виступила педагогічно обґрунтована й цілеспрямована праця. Саме цій проблематиці й присвячена переважна кількість педагогічних роз-відок В. Сухомлинського. Слід зазначити, що спря-мування його пошуків йшло в основному в руслі розвитку офіційної педагогіки.

Водночас пробивався й специфічний підхід Ва-силя Олександровича до проблем навчання й вихо-вання. Він виявився в тому, що, по-перше, В. Сухо-млинський, на відміну від багатьох інших, ішов від практики, помічаючи й визначаючи нові тенденції у вирішенні актуальних проблем виховання, а, по-друге, що тісно пов’язано з попереднім, він розши-рював і поглиблював ідеї, відшуковуючи нові шля-хи, засоби й методи виховання дітей. В поле його пошуків входили проблеми, які залишались поза офіційними напрямками розвитку педагогічної думки, які він взявся розробляти самотужки, поза офіційною доктриною.

В цей же період – початок 60-х рр. – твори пав-лиського вчителя з’являються у зарубіжній пресі, переважно в європейських країнах, які після Дру-гої світової війни починають «будувати соціалізм» і пе ребудовують свої системи освіти за радянськи-

ми зразками. Публікації творів Василя Олександ-ровича з’являються в Болгарії, Угорщині, Польщі, Чехословаччині, Німецькій Демократичній Респуб-ліці (цікаво, що першою серед цих країн почала публікувати його твори саме НДР).

Звернення до радянських авторів педагогічною пресою цих країн було не випадковим. По-пер-ше, до цього спонукав той факт, що вони почали розбудовувати свої освітні системи за радянським зразком, по-друге, те, що своїх кадрів, своїх пе-дагогів, які могли б одразу продукувати нові ідеї, ще не з’явилось (а, може, й не віднайшлося бажа-ючих до різкої зміни своїх поглядів). Отже, це був закономірний процес. Питання лише в тому, чому з-поміж багатьох інших був обраний саме Василь Олександрович.

На думку Ольги Сухомлинської це тому, що він був педагогом-практиком, його слово було перекон-ливіше й вагоміше, йому було більше довіри. Але головне – це те, що, рухаючись у руслі офіційної пе-дагогіки, він висвітлював значно ширше коло про-блем, проблем неор динарних, таких, як виховання особистості, розвиток індивідуальних здібностей і нахилів школярів, моральне виховання, звернення до духовного світу дитини.

Неабияким чинником розповсюдження тво-рів Василя Олександровича за кордоном був його стиль викладу – від першої особи (що було незвич-но), образність, емоційність, публіцистичність, ба-гатий літературний дар.

У цей період (50 – середина 60-х рр.) у Василя Олександровича зав’язуються особисті стосунки з редакціями й редколегіями педагогічних журна-лів вищезазначених країн, і він одержує замовлен-ня на публікації безпосередньо від них. З країн, які не належали до соціалістичного табору, лише в Японії звернули увагу на творчість Василя Олек-сандровича. Ще в 1958 р. там виходить стаття «Пи-тання товаришування й дружби в старших класах середньої школи», а в 1962 р. – «Розвиток індивіду-альних здібностей і нахилів у школярів».

У світі всім відомий потяг японців до всього но-вого, їх уміння використовувати, пристосовувати чужі ідеї до своїх реалій і потреб. Слід відзначити,


55

що з того часу інтерес педагогів Японії до творчо-сті Василя Олександровича не згасає.

Отже, з першого періоду розповсюдження ідей В. Сухомлинського у зарубіжжі носило новаційний для цих країн характер, приваблювало неординар-ним, живим, практичним підходом до справи, і, звичайно ж, відповідало новим напрямам шкільної політики цих країн.

Оскільки статті й деякі книги виходили за кор-доном, то і з’являвся інтерес до особистості автора. Відомостей про ці публікації небагато, але в Угор-щині, НДР, Болгарії з’являються статті, присвяче-ні особистості педагога та його школі (наприклад, Ф. Патакі «Портрет творчого педагога», 1963).

Знайомство зарубіжних педагогів з творчістю В. Сухомлинського відбувалося й опосередковано: ті, що володіли російською мовою, читали В. Сухо-млинського в оригіналі, а відтак аналізували його творчість у своїх працях, присвячених тим чи ін-шим проблемам. Згодом цей шлях стає ледве чи не магістральним, але в період, що розглядаєть-ся, маємо лише поодинокі свідчення. Причому, це звернення носить чітко орієнтований характер.

Наступний період творчості Василя Олександ-ровича – період розквіту творчості (середина 60-х – до 70-го року) – це звернення до морально-етичних проблем і вирішення їх у дусі загальнолюдських принципів, підхід до особистості, яка формуєть-ся, як до самоцінності, звернення до проблем лю-дина-природа, дитина-природа, взаємодії школи й соціуму, розробка гуманістичних засобів і методів навчання й виховання, демократизація й науковий підхід до управлінської діяльності (Див. О. Сухо-млинська. Біографія В. О. Сухомлинського в світлі наукового аналізу // Рідна школа, 1993. – № 8).

Саме творчість цього періоду висунула Сухо-млинського як непересічного педагога, який по-бачив і по-своєму вирішив дуже велике коло пе-дагогічних питань, багато в чому прогностичного характеру.

В цей період твори Василя Олександровича по-чинають широко публікуватися в багатьох країнах світу. І в першу чергу, вже традиційно, в країнах со-ціалістичного табору. Але підхід до цих публікацій уже був зовсім іншим: творчість павлиського вчи-теля вже не розцінювалась як просто непересічного радянського педагога, а як помітне явище в педаго-гічній думці, поки що в рамках цієї ж системи.

Всього закордонних публікацій творів Василя Олександровича, які за своєю ініціативою дру-кували зарубіжні педагоги й редактори – близько 40 (згідно з «Бібліографічним покажчиком»). Їх те-матика й проблематика – ті актуальні питання, що складають суть «пізнього» Сухомлинського – осо-бистість, колектив, самовиховання, природа, сім’я,

вчитель, директор, методи виховання, етика й мо-раль тощо.

Цікавий, показовий і маловідомий факт – най-більш популярна серед усіх книг В. Сухомлинсько-го, яка вийшла 25 мовами, витримала майже 50 ви-дань, «Серце віддаю дітям» вперше побачила світ у НДР, а не в Радянському Союзі, бо у себе вдома педагог не міг опублікувати цю книгу – рукопис кочував з одного видавництва в інше, з київських у московські, потім знов по колу, отримував нега-тивні рецензії, і Василь Олександрович уже й на-дію втратив, що рукопис буде надрукованим.

Чотири рази він переробляв текст, згідно із за-уваженнями рецензентів, зокрема такими: «Врахо-вуючи те, що автор однобічно (в основному на ма-теріалі природи) вирішує питання морального й естетичного виховання школярів 1-4 класів і випу-скає інші, не менш суттєві фактори навчання й ви-ховання – суспільство, середовище, людей, з якими щодня стикаються діти, необхідно показати засоби й шляхи всебічного розвитку особистості, звернув-ши особливу увагу на комуністичне виховання. Нам видається, що успішне вирішення цього пи-тання може бути здійснене на матеріалі життя і діяльності В. І. Леніна і його славних бойових со-ратників, героїчного життя Героїв Радянського Союзу – учасників великої битви в роки Вітчизня-ної війни, славних трударів соціалістичного будів-ництва, і серед них місцевий матеріал, революцій-них свят, життя жовтенят, піонерів, комсомольців, комуністів, на прикладах радянського патріотизму, дружби народів, боротьби за мир».

Ось такою була реакція офіційної науки і редак-торів на книгу «Серце віддаю дітям». Василь Оле-ксандрович був у відчаї й поділився своїми бідами зі своїм добрим товаришем із НДР Юргеном Поль-ціном – педагогом, учителем, директором школи, а пізніше і керівником Центру трудового вихован-ня Академії педагогічних наук НДР. Німецький педагог запропонував видати книгу в Німеччині й В. Сухомлинський відіслав йому рукопис поштою. Звичайно, підхід Василя Олександровича до вихо-вання маленьких дітей був багато в чому несприй-нятливий і для НДР, але Юрген Польцін переконав у необхідності друкування книги Маргот Хоннекер, міністра освіти НДР, яка була його однокурсницею в педагогічному інституті, і підтримувала дружні стосунки. В 1968 р. «Серце віддаю дітям» з’явля-ється в Німеччині і одразу ж стає популярною.

А Василя Олександровича викликають у партій-ні органи й він отримує партійну догану, бо книга вийшла першодруком за кордоном, що було катего-рично заборонено в ті часи. Вітчизняним видавцям було наказано за короткий термін видати книгу в Україні, щоб зняти цей прецедент. І у рекордно

56


короткий час, у 1969 році «Серце віддаю дітям» з’являється у видавництві «Радянська школа».

Її одразу ж помітили в Японії, де вже традицій-но уважно стежили за творчістю павлиського педа-гога, перекладали його книги.

Василя Олександровича не стало 2 вересня 1970 року – на п’ятдесят другому році життя, у роз-квіті таланту, коли його основні, фундаментальні праці не були ще опубліковані, а лежали в шухляді письмового столу. В 70-х рр. вони з’являються, зви-чайно ж, перш за все в Україні та Росії: «Методика виховання колективу», «Розмова з молодим дирек-тором школи», «Як виховати справжню людину», «Сто порад учителеві», «Листи до сина», «Книга про любов» та інші.

В них постає новий Сухомлинський, не схожий на інших педагогів, який проторував свій шлях у педагогіці, мав бачення й розв’язання навчальних і виховних проблем: це насамперед гуманістична, етична і національна спрямованість виховання, підхід до школи як частини середовища як природ-ного, так і соціального, особливе визначення ролі й місця вчителя, колективу у вихованні особистості, своя точка зору на методи, форми й засоби вихов-ного процесу тощо.

Сукупністю своїх праць В. Сухомлинський стає врівень зі світовою педагогікою, посідаючи в ній окреме місце. Розвиваючи ідеї гуманізму, загаль-нолюдських і національних цінностей, він став уо-собленням гуманізму як особистість, як сільський учитель, як директор, як педагог-дослідник. Його творче надбання починає сприйматися не вузько класовим, не для певної категорії педагогів, що пра-цюють у певних системах, а починає набувати зага-льнолюдського, загальнопедагогічного звучання.

Паралельно з освоєнням педагогічної спадщини Василя Олександровича у зарубіжжі йде, природ-но, її аналіз, коментування й оцінювання, як взає-мопов’язаний і взаємозалежний процес. Він має ті ж тенденції, що й розповсюдження публікацій Су-хомлинського у зарубіжжі, про які йшлося вище.

Ідеї Василя Олександровича проникли й до да-лекої Австралії і викликали там інтерес у педагогів.

Австралійський учитель і викладач Ален Кокеріль захистив у 1994 році дисертацію на тему «В. О. Су-хомлинський. Гуманізм в радянській школі». Піс-ля захисту він продовжує дослідження, виступає й публікує статті, розвідки, присвячені творчості пе-дагога. В 1998 році в одному з видавництв у Нью-Йорку виходить його книга, присвячена гумані-стичним ідеям Василя Олександровича, яку він підготував на основі своєї дисертаційної праці.

Може виникнути закономірне запитання: що ж саме привабило австралійського дослідника у твор-чості павлиського вчителя. І ось як він відповів Ользі Сухомлинській: «Ви мене просили написати про значення Василя Олександровича для західної педагогіки… Ми сліпо віримо в силу інтелекту і недостатньо розуміємо роль емоційних, мораль-них, інтуїтивних факторів людської особистості й силу душі людини. Ми не виховуємо душу (серце), а лише інтелект, і в результаті маємо багато глибо-ких проблем. Гуманітарні науки в кризовому стані тому, що наші лідери думають перш за все про еко-номіку, а гуманітарні науки не «заробляють» гро-ші. Пануючий дух серед політичних діячів – так званий економічний раціоналізм. Сім’ї розпада-ються. Як правило, дідусі й бабусі живуть окремо. Дуже часто батько й мати розлучаються. Батьки потребують підтримки й добрих порад. Прагнення до прибутку спотворює масову культуру. Дух су-перництва перевершує дух співробітництва. Все це згубно для суспільства – люди втрачають віру один в одного. В цьому контексті спадщина Василя Оле-ксандровича має величезне значення».

Таким чином, «історичний» голос Василя Оле-ксандровича демонструє глибину, актуальність та інтенсивність у діапазоні сьогодення не лише у вітчизняній, національній культурі, а й виходить далеко за її межі. Це явище живої, сьогоднішньої універсальної педагогіки й допомагає, судячи з представленого аналізу, у діалозі з ним зрозуміти своє власне покликання й призначення. Цей діалог відкритий і далеко не закінчений.


57

В. О. Маслій

ОДНЕ З ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ ШКОЛИ – ВИХОВАТИ ТВОРЧУ ОСОБИСТІСТЬ

У Концепції загальної середньої освіти зазначено: «Школа – це про-стір життя дитини; тут вона не го-тується до життя, а живе. Тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти станов-ленню особистості як творця і про-ектувальника життя…».

Найбільший дар природи – зда-тність людини до творчого мислен-ня. Цей дар дається кожному, а ра-зом з ним і інструменти у вигляді здібностей і задатків для розвитку таланту. Природа від народження обдаровує нас творчим потенціа-лом. Талант – справа тонка. І щоб обдаровані діти перетворювалися в геніальних дорослих, природний дар необхідно, як алмаз, спочатку добути серед тисячі каменів, а потім віддати досвідченому ювелірові на ограню-вання, щоб він перетворив його у казковий діамант. «Творчості, як і будь-якої діяльності, можна навчи-тися», – це слова Г. Альтшуллера. «Пам’ятайте, що немає і не може бути абстрактного учня,» – писав Василь Олександрович Сухомлинський у своїй книзі «Сто порад вчителеві». Він переконує нас, що необхідно розвивати найкраще, щоб витіснити по-гане, негарне, нерозвинене, вірити в обдарованість кожної дитини.

З особливою турботою писав Василь Олексан-дрович про індивідуальний підхід до дітей. Слаб-кі у навчанні й обдаровані діти – саме ці категорії у школах, зазвичай, обділені увагою вчителя.

«У руках кожного педагога доля десятків, сотень людських життів. Доторкніться до серця, до душі вихованця дбайливою, люблячою рукою, відкрий-те в ньому майстра-творця, і людина заграє своїм неповторним сяйвом, як починає сяяти коштовний камінь у руках ювеліра, що зумів розкрити за сі-рою, непривабливою зовнішністю чарівне сяйво … Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця. Людина – неповторна!». «Потрібно дуже обережно користуватися оцінкою», – застерігав Сухомлинсь-кий: «це означає ніколи не забувати, що ми маємо справу з дитячою, незміцнілою думкою. В однієї вона як стрімка річка, інша – тугодум. Не поспі-шайте ставити оцінку, не перетворюйте її в ідола. Не ставте взагалі у початкових класах «двійок» –

це канчук і палиця. Не підрубуйте корінь бажання бути хорошим».

У 1-2 класах початкової школи є правило: до того часу, поки дитина не навчилася задовільно виконува-ти ту чи іншу роботу, їй не ставлять ніякої оцінки. Ти ще попрацюй, кажуть їй, адже ти можеш… І ди-тина, яку підганяє бажання бути хорошою, напружує всі свої сили, щоб виконати завдання… «Понят-тя «успіхи в навчанні» – річ відно-сна: в одного показником успіхів є «п’ятірки», для іншого й «трійка» – велике досягнення. Уміння пра-вильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як

розвивати його розумові здібності в подальшому, – це надзвичайно важлива складова частина педа-гогічної мудрості». – пише педагог.

Дуже важливим компонентом проектування творчої особистості Сухомлинський вважав «педа-гогічну характеристику учня», яку вимагав готу-вати від кожного класного керівника. Педагогічні характеристики молодших школярів були вагомим внеском Сухомлинського в дитячу психологію, бо вони доповнювали традиційні уявлення, які іс-нували в цій галузі. Педагогічна характеристика вимагала «проникнення педагога в духовний світ дитини … вивчення її мислення, почуттів, харак-теру, волі, інтересів. Виховувати – це насамперед знати дитину, а щоб знати – треба постійно бачити, вивчати», – відзначав Сухомлинський. Педагогічна характеристика включала в себе спостереження і аналіз здоров’я, фізичного розвитку дитини, умо-ви її всебічного розвитку, індивідуальних особли-востей розумового розвитку (як дитина сприймає предмети і явища навколишнього світу, як у неї відбувається формування понять, які особливості її мови, як вона запам’ятовує, як розвинуте в неї об-разне й абстрактне мислення, яке емоційне забарв-лення її мови, який ступінь її емоційної культури); середовище, обставини, в яких формується інтелект дитини (позитивні і негативні фактори, від яких залежить багатство її сприймання, уявлень, мови, кругозору); аналіз інтелектуального, морального життя сім’ї; аналіз емоційної культури дитини.

Вчителі початкової ланки в школі обов’язково складають в 1 та 4 класах психолого-педагогічну

58


характеристику на кожного учня. Потім прослід-ковують та аналізують розвиток школяра протягом цих чотирьох років. Це дає можливість нам, педа-гогам, допомогти дитині долати певні труднощі у навчанні, розвивати її творчі здібності. Вивчен-ня дитини в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів смт Завалля починається за два місяці до початку навчання. Воно здійснюється за рахунок створення ситуацій взаємодії дитини з навколишнім світом, з речами і явищами, з людьми.

Сухомлинський виділяє 5 груп дітей, для яких вчитель має знайти відповідне навантаження, щоб розумова праця була їм посильною і приносила за-доволення. У цій складній справі Сухомлинський рішуче заперечував методи авторитарної педагогі-ки: «Не хоче вчитися – примусимо». Він зосереджує увагу на основному: «Для того, щоб учень захотів учитися, він повинен уміти вчитися».

Як часто можна спостерігати на занятті чи уроці таку картину: дитина сидить тихо, дивиться в очі педагогу, але не сприймає його слів, бо той все розповідає, а дитина не встигає думати, схоплюва-ти словесні абстракції. «Ось чому треба розвива-ти мислення дітей», – стверджує Сухомлинський. – Рідна природа, подорожі до джерел рідного слова викликають у малюків творче натхнення. Не нагро-маджуйте на дитину лавину знань, не вимагайте розповісти про предмет вивчення все одразу – під лавиною знань можуть бути поховані допитливість і зацікавленість. Саме в ці хвилини, під час подоро-жей до джерел рідного слова, діти починають тво-рити – складати коротенькі твори про навколишній світ».

У нашій школі створені комфортні умови для всебічного розвитку дитини – діє велика кіль-кість гуртків, проводяться різні свята, конкурси, брейн-ринги, відбуваються презентації проектів, подорожі та екскурсії в природу, екологічні акції, акції доброти тощо.

«Дитина – ніжний пагін, слабенька гілочка, – пише Сухомлинський, – який стане могутнім де-ревом,… дитинство і вимагає особливої турботи, ніжності, обережності».

За словами педагога, без щирої, невдаваної і вод-ночас мудрої, осмисленої любові й поваги до дітей немає й уміння виховувати їх. Це і було життєвим кредом Василя Олександровича. «Що було найго-ловніше у моєму житті? – запитує учений. – Без ва-гань відповідаю: любов до дітей».

У колі його педагогічних спостережень не тіль-ки успішні, розумні, сильні діти, він переймався також проблемами малоздібних дітей з ослабленою пам’яттю. Педагог упродовж 35 років роботи в шко-лі спостерігав, аналізував, мислив, робив висновки і залишив нам у спадок свій неоціненний досвід. Відвідуючи уроки своїх колег, Сухомлинський по-

чав задумуватися, «чому відповіді учнів бувають такі убогі, безбарвні, невиразні?»

Далі він зацікавився мисленням дитини, тим, як слово входить у свідомість школяра, як розвивається його мова: «Я почав досліджувати насамперед свою роботу, свої уроки, відповіді своїх учнів». Разом з ним у процес дослідження долучились учителі, і в колективи загорілась жива ідея пошуку відповіді на питання, які висуває життя. А педагогічна ідея – «це крила, на яких злітає колективна творчість. Ідея надихає колектив, і починається найцікавіше і найпотрібніше в шкільному житті – колективна дослідницька робота». Кожна дитина неповторна, кожна обдарована і талановита, а завдання вихо-вателів і батьків – своєчасно знайти і розвинути ці якості: «Я б назвав цих дітей тендітними і ніжни-ми квітками в безмежно розмаїтому квітнику люд-ства… Гуманну місію вихователя я бачив і бачу в тім, щоб рятувати цих дітей, вводити їх у світ суспільства, духовного життя, краси цілком повно-цінними і щасливими».

Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скіль-ки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формуванні вміння спо-стерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

Тому велику увагу приділяю розвитку мовлен-ня, моторики, особливо рухів руки і пальців, вмін-ню розрізняти звуки, здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводжу зорове зіставлення, створюю умови, що приско-рюють навчання, дають можливість краще засво-їти й зберегти в пам’яті знання. Розвиток пам’яті у молодшому шкільному віці насамперед залежить від зацікавленості дитини, тому це враховую при підготовці та проведенні уроку. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині, запам’ятовуються набагато ефективніше, ніж бага-торазове повторення незрозумілих понять.

Особливу роль у формуванні творчих здібно-стей, загальнолюдських цінностей Сухомлинський відводив сімейному вихованню. Адже саме тут за-безпечується найтісніший емоційний контакт, ви-никають найсприятливіші умови для передачі до-свіду старшого покоління молодшому. Саме з цієї причини у Павлиській школі з’являються портрети «звичайних» трударів, заповіді про шанобливе ста-влення до матері і батька, до односельчан. З пова-ги, любові до батьків, до людей, які тебе постійно оточують, розпочинається формування почуття любові до всього людства. Отже, робить висновок Сухомлинський, «якщо в цей період немає належ-ного виховання, якщо дитина позбавлена того, що необхідно для її повноцінного розумового розвит-


59

ку, – вона не буде добре підготовлена до навчання. Те, що згаяно в цей період, ніколи не надолужиш». Тому треба не тільки забезпечувати дитину їжею, одягом, іграшками, а й створювати для неї таке людське середовище, яке стало б для неї джерелом знань про явища навколишнього світу. І першим, хто повинен забезпечити ці умови, мають бути бать-ко й мати, адже, як справедливо зазначає Василь Олександрович, «без батьківського слова, без бать-ківського вдумливого погляду на розумовий світ дитини, без атмосфери багатого, цікавого, повно-цінного духовного життя сім’ї – цього першого вог-нища думки, почуття, рідного слова – немислимий повноцінний розумовий розвиток дитини, необхід-ний для навчання в школі». Василь Олександрович називав народну педагогіку «скарбницею народної мудрості», «усним багатотомним підручником», до якого кожне «покоління робить свій маленький коштовний внесок». А родина є тим осередком, де виробляється, зберігається і поповнюється народ-ний досвід формування і розвитку особи, підготов-ки її до навчальної і трудової діяльності.

З метою надання батькам необхідної допомоги в оволодінні зазначеними знаннями Василь Оле-ксандрович створив у Павлиській школі «Шко-лу для батьків», заняття в якій спрямовувалися на ознайомлення їх з відповідною інформацією.

Заслуговує на увагу досвід Сухомлинського з організації відвідування батьками занять. Вони по-чиналися ще до вступу дитини до школи і були роз-раховані саме на членів родин дошкільників. Оде-ржуючи знання про особливості виховання дітей зазначеної вікової категорії, батьки мають змогу довідуватися про основні форми і методи підготов-ки малюка до школи, з тими вимогами, які висува-ються до рівня його знань і вмінь, а також шляхами досягнення цієї мети в умовах сім’ї.

«Батьківська школа» діє і в нашому класі. Бать-ки навчаються в процесі занять «круглого столу», бесід, анкетувань, психологічних тренінгів, готу-ють з учителем і дітьми виставки, зустрічі з ветера-нами війни, праці, творчі роботи, показують май-стер-класи, діляться досвідом, приймають участь у святах, презентаціях проектів, разом з дітьми подорожують в природу.

Сухомлинський прагнув виховувати творче ста-влення до всіх видів діяльності, використовуючи такі форми, як «уроки мислення», «творчості», і таким чином, підводив учня до усвідомлення не-обхідності самовдосконалення, можливості само-му творити в собі особистість. Традиції становлять суттєву частину його педагогічної системи, у якій воєдино злились національні звичаї з оригінальни-ми педагогічними формами. Обережно, як тендіт-ну й ніжну квітку, оберігав Сухомлинський кожен паросток сімейної педагогіки своїх односельців

у Павлиші. Учений був переконаний, що культура почуттів, сприймань, мислення, відчуттів є фунда-ментом інтелектуальної творчої особистості.. Для її формування в школі були створені кімнати «Дже-рела знань», «Кімната думки» і «Золота бібліотека отроцтва».

Через ці кімнати пройшли всі підлітки Павли-ської школи. «Якими б цікавими не були уроки, як би наполегливо не працював учитель над їх удо-сконаленням, – пише Сухомлинський, – підлітки ставляться до них байдуже, якщо інтелектуальні запити обмежуються уроками. До знань, набутих побіжно, незалежно від уроків, підлітки ставляться з великою повагою, дорожать ними; те, що здобуто власним зусиллям, людині особливо дороге».

Культурно-пізнавальне середовище школи було спрямоване на розвиток творчості учнів, виховання в них творчого натхнення. Сухомлинський розгля-дав творчість як «могутній стимул духовного жит-тя учнів», – саме так він назвав одну зі своїх статей. «Творчість починається там, – писав він, – де інте-лектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, пере-творення світу, при цьому людська особистість не-мовби зливається із своїм духовним надбанням». Творче натхнення учений називав потребою, в якій особистість знаходить своє щастя.

Саме тому в Павлиші були й «Школа радості», й «Школа під блакитним небом», і кімната «Дже-рела знань», «Кімната думки», «Кімната казки», «Сад здоров’я», куточки здоров’я тощо, тобто все, що складало розвивальне культурне художньо-ес-тетичне середовище.

Таке ж творче середовище намагаюсь створю-вати в класі щодня: це екскурсії й подорожі; це щоденні звернення учнів до краси рідної приро-ди, адже людина, яка серцем відчуває цю красу, не може заподіяти їй шкоди; це екологічні акції. «Ось на шкільній алейці цвіте бузок, – звертається Сухомлинський до учнів. – Вам хочеться зламати квітучу гілочку. Але якщо кожен з вас задовольнить таке бажання, квітучий сад перетвориться на гілля. Людям нічим буде милуватися – своїм вчинком ви вкрадете в них красу».

Учитель, на думку Сухомлинського, повинен знати в десятки разів більше того, що він має пере-дати учням. Але для того, щоб бути не просто вчи-телем-предметником, а наставником, вихователем, він повинен стати – людинознавцем, бо виховання і є не що інше, як людинознавство. Кожна людська особистість неповторна, тому виховання людини «полягає насамперед у розкритті цієї неповторно-сті, самобутності, творчої індивідуальності. Кожен учень вимагає індивідуального підходу ще й тому, що немає дітей обдарованих і необдарованих. Об-даровані, талановиті – всі без винятку діти».

60


Максимальне задоволення духовних потреб школяра, їх творчий розвиток і виховання – це го-ловне завдання школи. Одним із засобів формуван-ня інтересів особистості є книга, якій Сухомлин-ський надавав винятково важливого значення. Педагог ретельно відбирав літературу для читання з урахуванням вікових особливостей дитини. «Читан-ня, слухання художнього твору – своєрідний твор-чий процес, – писав він, – учень, який читає літера-турний твір, наповнює його пристрастю свого серця – він або захоплюється красою, благородством, мо-ральною величчю, або ж відчуває обурення».

У 1969 році, виступаючи на нараді з питань дитя-чої літератури, Сухомлинський звернувся до пись-менників із гарячим полум’яним словом: «Пишіть такі твори, щоб рядки в них були гарячі, мов роз-печене залізо, щоб слово ваше торкалось найпота-ємніших куточків юного серця, щоб яскраве світло образів, створених вами, освітлювало юну душу, висвічувало її, щоб маленька людина бачила саму себе, пізнавала саму себе». Ці слова Василя Олек-сандровича стали своєрідним заповітом для всіх, хто має справу з дитячою душею. Ось чому ми особливого значення надаємо читанню художніх творів на уроці й удома.

Навчання й виховання кожного учня як інди-відуальності та особистості Сухомлинський вва-жав найважливішим, найтоншим і найскладні-шим педагогічним завданням. «Своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки здібностей у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання, – пише він у статті «Розвиток індиві-дуальних здібностей і нахилів учнів», – це завдан-ня стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховної роботи».

Своїх учнів я навчаю не лише складати казки, оповідання про природу, друзів, рідних, а й робити аплікації до цих творів, малюнки, вміти складати відгук на прочитану книгу, придумувати загадки, створювати проекти.

Василь Сухомлинський обґрунтував ідею про те, що тільки творча особистість учителя зможе вихо-вати творця. Тому вчитель повинен усвідомлювати свою соціальну відповідальність, прагнути працю-вати творчо. «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з лю-

диною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелекту-альне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя», – відзначав великий учитель.

Однією з важливих умов формування творчої особистості молодшого школяра в педагогічній спадщині Сухомлинського була творча діяльність педагога. Основними компонентами творчої діяль-ності вчителя Сухомлинський вважав: усвідомлен-ня педагогом соціальної відповідальності, прагнен-ня працювати творчо, бо тільки творча особистість педагога зможе виховати творця; проектування розвитку особистості дитини як найголовнішої сфери єднання теорії і практики; науковий підхід взаємодії вчителя з учнем; педагогічну культуру, що пов’язана з загальною культурою особистості та високорозвинутим педагогічним мисленням; ство-рення власної індивідуальної творчої лабораторії і колективу творчої співдружності однодумців; творчу спрямованість всього навчально-виховного процесу в початковій школі.

ЛІТЕРАТУРА1. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /

В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 4. – 640 с.

2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 3. – 670 с.

3. Сухомлинський В. О. Вчити вчитися / В. О. Сухо-млинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Су-хомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 426-436.

4. Сухомлинський В. О. Слово до учнів / В. О. Сухо-млинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Су-хомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 609-613.

5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Су-хомлинський. – К.: Радянська школа, 1988. – 310 с.

6. Сухомлинський В. О. Урок і знання / В. О. Сухо-млинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Су-хомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 366-371.

7. Сухомлинський В. О. Школа і природа / В. О. Сухо-млинський // Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Су-хомлинський. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 5. – С. 536-551.


61

В. А. Нестеренко

В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ПРО РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ: ОСОБИСТІСНИЙ ТА ЦІННІСНО-ОРІЄНТАЦІЙНИЙ ПІДХОДИ

У дисертації «Директор школи – керівник навчально-виховної ро-боти» В. О. Сухомлинський зазна-чав, що одним із головних завдань виховання на уроках і в позакласній роботі є розвиток творчих здібно-стей учнів.

З протоколів засідання педаго-гічної ради, психолого-педагогіч-них семінарів, планів роботи Пав-лиської школи 1948-1970 рр. можна зробити висновок про те, що про-блема розвитку творчої особистості школярів завжди була актуальною і постійно перебувала в центрі уваги всього педагогічного колективу.

Відвідуючи та аналізуючи уроки своїх колег, Василь Олександрович особливу увагу звертав на те, як вчителі використо-вують можливості навчальної програми для розви-тку творчих здібностей школярів. Про те, яка робо-та проводилась в цьому напрямку, свідчить розділ плану «Позакласна робота», в якому передбачалося спланувати та організувати роботу гуртків.

Особливу увагу привертає розділ XI плану «Ви-готовлення обладнання, наочних посібників і при-ладів».

Формуючи творчу особистість дитини, наголо-шував В. О. Сухомлинський, необхідно розвивати в неї стійкий інтерес до знань, потребу в їх само-стійному пошуку. Тому вчителі, як і рекомендував видатний педагог, будують уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, має змогу порівнювати, шукати й знаходити істину.

Розвиткові творчої особистості школярів сприя-ють різноманітні форми, методи та види роботи як на уроках, так і в позаурочний час.

Розвиток творчих здібностей Василь Олександ-рович не уявляв без активного спілкування учнів із природою. Цьому в значній мірі сприяють уроки мислення серед природи.

На уроках мислення школярам подобаються різні види творчої діяльності. Вони пишуть твори-описи на основі узагальнення особистих вражень.

Кінцевим результатом такої роботи є збірки ди-тячих казок, оповідань, віршів, які потім використо-вуються на різних уроках, годинах спілкування, свя-тах, батьківських зборах та друкуються на сторінках дитячих газет.

Одним із шляхів розвитку твор-чої активності учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичка-ми є впровадження інтерактивних форм і методів навчання.

Розвиток творчих здібностей ді-тей відбувається при підготовці та проведенні позакласних заходів. Так, готуючись до традиційного свята Книги, учні використовують раніше складені ними вірші, казки про книгу, підбирають прислів’я, приказки, загадки, інформаційний матеріал про історію виникнення книги, друкування, вислови видат-них людей про книги, складають правила користування книгою та її збереження.

Вчителі української мови та літератури вважа-ють, що саме творчість дозволяє дитині реалізову-вати свій фізичний та духовний потенціал, швидко та адекватно адаптуватися у навколишньому сере-довищі та змінювати його разом із перетворенням власної особистості.

Розвитку творчих здібностей учнів сприяє до-слідницька діяльність. Школярі активно працюють з архівними матеріалами, знаходять інші інформа-ційні джерела. Вони отримують можливість само-реалізації через дослідницьку діяльність, набува-ють знання про структуру творчої, реферативної та дослідницької роботи, вміння аналізувати різну інформацію і створювати власну роботу, включаю-чи постановку цілей і завдань, їх реалізацію, реда-гування, рецензування та захист.

Розвиток творчих здібностей учнів формуєть-ся і під час позакласної роботи: це конкурси, ігри, змагання, вечори, видання альманахів, організація виставок.

Шкільний бібліотекар Бородіна Н. В., викори-стовуючи ідеї В. О. Сухомлинського, проводить велику роботу з формування творчої особистості школярів.

У бібліотеці проводяться конкурси, які сприя-ють розвитку обдарованих дітей. Школярі беруть участь у районних та обласних творчих конкурсах. Також вони знайомляться з книжковим багатством під час свят Книги, літературних вікторин, інтелек-туальних ігор, захоплено працюють над проектом «Історія бібліотеки».

62


О. М. Олійник

КРИТЕРІЇ ВИХОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ: ВІД ІСТОРІЇ ДО СЬОГОДЕННЯ

Дитячі роки – той вік, який ми вважаємо віком безтурботної радості, гри, казки – це джерело життєвого ідеалу від того, що відкрилося дитині в на-вколишньому світі в роки дитинства, що викликало й подив, і захоплення, що обурило і примусило плакати не від особистої образи, а від переживання за долі інших людей – від цього залежить, яким громадянином буде наш вихованець.


Аналізуючи педагогічні засади соціалізації ді-тей дошкільного віку, вважаю за необхідне зверну-тись до праць провідних фахівців досліджуваного періоду, що містять поради та рекомендації щодо виховання дитини. Життєздатність будь-якого сус-пільства визначається тим, як воно забезпечує своє майбутнє. Серед цінностей, що передаються від покоління до покоління однією з найважливіших є виховання. В ньому поєднуються минуле, сього-дення і майбутнє суспільства.

З огляду на це, особливого звучання набуває спадщина Василя Олександровича Сухомлинсь-кого – видатного українського вченого, філософа, неперевершеного педагога, який опікувався долею дітей. Наш всесвітньо відомий сучасник великого значення надавав цілісному формуванню особи-стості, розкриттю і розвитку її розумових, фізич-них, естетичних здібностей та нахилів. Усі аспекти виховання – моральний, розумовий, трудовий, ес-тетичний, фізичний, – за його переконанням, ста-новлять нерозривну єдність духовного стану дити-ни. Упущення хоча б однієї з цих сфер негативно позначається на вирішенні комплексного завдання. Вчений глибоко розкрив значення естетичного розвитку, естетичної культури дитини в цілісному процесі формування особистості, показав діалек-тичний взаємозв’язок між емоційним розвитком, розумовою діяльністю, моральними вчинками; дав

ряд цінних рекомендацій щодо застосування різно-манітних засобів естетичного впливу на дітей до-шкільного віку.

Дошкільне дитинство – це унікальний вік. Саме в цей період, закладаючи основу майбутньої особи-стості, ми маємо сіяти в душі кожної дитини зерна високої духовності, які у майбутньому стануть ряс-ним урожаєм. Дитина прагне бути щасливою. Вона нетерпляча. Щастя їй потрібне уже сьогодні й зараз. Дитинство Сухомлинський розглядає як найваж-ливіший період людського життя, життя справж-нього, яскравого, самобутнього і неповторного.

Сучасна актуалізація спадщини Василя Сухо-млинського пояснюється об’єктивним зростанням інтересу суспільства до етичних проблем і необ-хідністю нового обґрунтування моральних ціннос-тей та ідеалів людини третього тисячоліття.

У суспільстві постійно відбуваються зміни, що потребують нових підходів до виховання і навчан-ня дітей. Час потребує від педагогів вносити у вла-сну діяльність нові прогресивні ідеї, нововведення, оскільки вони відповідальні за розвиток і вихован-ня покоління XXI століття.

У центрі сучасних технологій навчання і вихо-вання дошкільників перебуває особистісно-зорієн-тована модель, основною метою якої є індиві-дуальний розвиток кожного вихованця освітнього закладу.

І тому одним із головних завдань моєї групи є робота щодо впровадження педагогічної спадщини педагога-гуманіста Сухомлинського.

Працюючи з дітками дошкільного віку, я хоті-ла б, наскільки це можливо, допомагати їм пізнати навколишній світ, світ природи, розвивати в душі такі чудові почуття, як доброта, любов, дружба, чесність, повага, співчуття, розуміння як себе, так і інших. Дітям близькі всі ці поняття і почуття. Потрібно тільки створити умови, певні ситуації – і душі дітей відгукнуться і «розкриються, як квіти на ранковій зорі».

Своєю працею вихователі дають своїм вихован-цям відчуття щастя і радості бути дітьми, адже за Сухомлинським: «…дитинство – це насамперед


63

емоційне пізнання навколишнього світу. Світ ди-тинства – це у першу чергу пізнання серцем того, що дитина бачить навколо себе, що вона сама ро-бить. Яскраве, повнокровне виразне життя серця, гра почуттів, емоційних рухів – ось що таке ди-тинство».

Спливають роки. Та інтерес до спадщини Васи-ля Олександровича Сухомлинського лише зростає, а робота з вивчення і творчої реалізації його педа-гогічних ідей поглиблюється, стає ґрунтовнішою, результативнішою.

Педагогічна спадщина Василя Олександровича Сухомлинського – цілюще джерело людської муд-рості, любові, золоті розсипи цінних педагогічних думок, спостережень і порад.

ЛІТЕРАТУРА1. Журнал «Дошкільне виховання», № 9, 2003.2. Журнал «Дитячий садок. Бібліотека», Тетяна Тоцька.3. Філософія для дітей та дорослих за літературними

творами В. О. Сухомлинського. Видавництво: Київ «Шкільний світ», 2010.

4. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5 т. / В. О. Су-хомлинський. – К.: Рад. шк., 1976.

5. Дитячий Садок. Часопис. – К.: Шк. Світ, № 36 (516), вересень, 2009.




9. Василь Сухомлинський і довкілля Полтавщини / Ав-тор-укладач О. П. Сімон. – Полтава: ПОІППО, 2008.

64


Л. К. Чернова

АКТУАЛЬНІСТЬ ІДЕЙ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ

ПОЗИЦІЇ УЧНІВСучасні тенденції розвит-

ку України як демократичної правової держави актуалізува-ли проблему громадянського виховання особистості в су-спільстві. Перед соціальними інституціями освіти поставле-но завдання: формувати гро-мадянина, найвищою цінністю якого є любов до Батьківщини та свого народу.

Програма громадянсько-го виховання розробляється на державно-програмному, концептуальному та практич-ному рівнях. Так, державні документи, зокрема Консти-туція України, Закон України «Про громадянство України» визначають права і обов’язки громадян України. «Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті» одним із пріоритетів роз-витку освіти називає національне і громадянське виховання, яке має здійснюватися упродовж усьо-го процесу навчання дітей та молоді. За означеним державним документом, в основу цих важливих на-прямів виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, на-ступності та спадкоємності поколінь.

У «Концепції громадянського виховання особи-стості в умовах розвитку української державності» зазначається, що «громадянське виховання – це процес формування громадянськості як інтегро-ваної якості особистості, що надає людині можли-вість відчувати себе морально, соціально, політич-но, юридично дієздатною та захищеною». Таким чином, громадянське виховання – це всеохоп-лююча категорія, що поєднує всі грані педагогічно-го процесу. Важливе місце у ньому посідає освіт-ня складова, у вигляді громадянської освіти, яка доповнюється й розширюється вихованням у дусі громадянськості, що передбачає розвиток особи-стості, здатність усвідомлювати провідні моральні цінності.

Сьогодні ми розглядаємо громадянське вихован-ня як процес формування громадянськості, що дає змогу людині відчувати себе морально, політично й юридично дієздатною та захищеною. Воно поклика-не виховувати особистість чутливою до свого ото-

чення, залучати її до суспіль-ного життя, в якому права лю-дини є визначальними.

Відомий український пе-дагог В. Сухомлинський (1918-1970) перший (за радян-ських часів) звернувся до гро-мадянського виховання як до головної педагогічної пробле-ми. У 1970 році вийшла його книжка «Народження грома-дянина», де формування гро-мадянськості розглядається на основі людяності, гумані-зму. Першочерговою умовою формування рис громадянина педагог вважав організацію

емоційно насиченого, діяльного (з трудовою осно-вою) життя школи, розвиток громадянської актив-ності кожного індивіда в контексті діяльного життя шкільного колективу. Він визначив підлітковий вік як особливо важливий для формування громадя-нина і стверджував, що риси громадянина вихову-ються безліччю впливів педагогічного характеру й некерованими соціальними впливами.

Сухомлинський підкреслював, що задовго до по-вноліття наш підліток має жити громадянськими думками й сприйманнями. Справжнє громадянське виховання, на думку педагога, у процесі навчання починається там, де думка надихає, пробуджує й утверджує прагнення до морального ідеалу.

Василь Олександрович справжню громадянсь-кість бачив у моральній відповідальності за все, що робиться на рідній землі: непримиренність до недо-ліків, гаряче прагнення боротися за розквіт, велич і могутність Вітчизни.

Національне та громадянське виховання має забезпечити всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток здібностей і обда-рувань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності й культури, формування громадянина України, здатного до са-мостійного мислення, суспільного вибору і діяль-ності.

Для реалізації громадянського виховання важ-ливо забезпечити поєднання громадянських знань та вмінь, досвід соціально-політичного життя, гро-мадянські якості, усвідомлення демократичних


65

норм та установок поведінки. Усі ці компоненти складають основу громадянської компетентності особистості, яка формується в аспекті загально-людських, національних надбань та пріоритетів відкритого громадянського суспільства.

Отже, у процесі національного відродження України особливо гостро постає проблема гро-мадянського виховання особистості, адже історія розвитку людства доводить, що майбутнє кожної держави залежить від того, наскільки вона зможе забезпечити виховання духовно зрілих, соціально-активних громадян.

Щоб упровадити iдею успiшного формування рис громадянина в життя, викладач сам повинен стати для учнiв взiрцем громадянина i патрiота своєї держави.

Викладачеві мають бути притаманнi:визначена громадянська позицiя, що базуєть-ся на повазi до основ конституцiйного ладу держави;демократичний стиль педагогiчної роботи – розумiння й сприйняття розмаїття думок i точок зору, умiння чути та пiдтримувати власну думку дитини, висока комунiкативна культура;знання i використання на практицi сучасних iнтерактивних технологiй, що передбачає за-лучення учнiв до творчої участi в освiтньому процесi.

Найбiльш ефективними для формування грома-дянської компетентностi є колективнi творчi спра-ви; використання проектних, iнтерактивних, iнфор-мацiйно-комунiкативних технологiй.

Прiоритетними у цій роботi педагога вважа-ються:

методи формування свiдомостi особистостi (бесiди, розповiдi, пояснення, диспути, дис-кусiї, екскурсiї, читання науково-популяр-ної, художньої лiтератури, метод прикладу, робота з батьками);методи організації дiяльностi й формуван-ня досвiду суспiльної поведiнки (громадська думка, громадське доручення, створення ви-ховних ситуацiй, безпосередня участь у гро-мадському життi);методи стимулювання поведiнки й дiяль-ностi (метод проблемних ситуацiй, змагання, моральнi й матерiальнi заохочення).

Центральне місце у виховній системі має займа-ти формування громадянської компетентності учня: відповідального ставлення до природи, до себе, як складової частини природи і суспільства, до оточу-ючого нас матеріального світу, до живих істот на-вколо нас. Неодноразово у своїх роботах В. О. Су-хомлинський стверджував, що «…в житті людини має бути щось найголовніше, що стоїть вище від

•

•

•

•

•

•

усіх повсякденних турбот, тривог, пристрастей». І далі: «Ставлення до ідеї Батьківщини як до свя-щенного й найдорожчого облагороджує всі людські почуття, зближує, ріднить людей, очищає душі від усього, що принижує гідність».

Сухомлинський чітко визначає теоретичні за-сади виховання громадянських почуттів у молоді. Це:

по-перше, створення дитиною радостей для інших людей і переживання особистого щастя й гордості у зв’язку з цим;по-друге, творення й збереження краси в усіх її багатогранних проявах;по-третє, громадянська діяльність у колек-тиві;по-четверте, культивування й розвиток спів-чуття до всього живого й красивого, розви-ток сердечної чуйності до прекрасного в при-роді;по-п’яте, розвиток високої інтелектуальної культури – думок, почуттів, переживань, що хвилюють душу людини, коли вона пізнає навколишній світ, минуле й сучасне люд-ства, матеріальні й духовні багатства Вітчи-зни, душу свого народу, цінності мистецтва, особливо сучасної літератури.

Пріоритетним у виховній роботі В. О. Сухомлин-ський вважав патріотичне виховання, формування громадянина, «піклування про громадянську лінію усього процесу виховання». Майстерність вихован-ня, на його думку, і полягає в тому, щоб громадян-ське, патріотичне життя починалося для людини з малих років. «Ми домагаємося, – писав він, – щоб у дитини і підлітка боліло серце за те, що відбу-вається навколо неї і поряд з нею, щоб вона з ди-тинства пережила, відчула громадянські радощі, громадянські прикрощі», «щоб кожен вихованець відчув особисту причетність до долі народу, прой-шов урок громадського піклування про інтереси народу, перехворів, перестраждав за те, що особи-сто його ніби не стосується».

У системі виховної роботи Василя Олександро-вича Сухомлинського чітко визначалася перспекти-ва поступового розширення громадянського бачен-ня світу – «від сім’ї, школи, села, району, області до горизонтів країни, Батьківщини», проводилися уроки громадянськості, вечори «Вчися бути справ-жнім громадянином», дискусії «Можна, не можна, можна». Отож, Сухомлинський підкреслював дум-ку про те, що вихованець стає громадянином тіль-ки тоді, коли живе долею Вітчизни.

Викладачі навчають учнів способам ділового і особистісного спілкування, співробітництва, толе-рантній і коректній формі зауважень, відстоювання власної думки без використання недоброзичливих суджень та оцінок, а також роз’яснюють можливі

-

-

-

-

-

66


способи поведінки, які виражають бажання нада-ти допомогу людям, підтримати ініціативу інших, учити справедливому ставленню до зауважень партнера, вчити умінню аргументувати заперечен-ня, умінню переконувати партнера. Така робота по-єднується з встановленням правил поведінки учня в школі, в родині, у громадських місцях.

Підсумовуючи викладене, можна зробити ви-сновки:

національне відродження України гостро ставить проблему громадянського вихован-ня особистості;важливого значення в системі роботи освіт-ніх закладів набувають історично-культурні, трудові, морально-етичні, природні цінності, які містить довкілля регіону, свідома опора на прогресивні традиції народної педагогі-

-

-

ки, спадщину видатних педагогів та сучасні концептуальні засади громадянського вихо-вання в Україні.

Сьогодні, в складний час девальвації духовних цінностей, втрати ідеалів, дефіциту патріотизму доцільно звернутися до педагогічних ідей і досвіду В. О. Сухомлинського, прислухатись до його муд-рої поради: «Займіться перспективою становлення Людини – громадянина».

ЛІТЕРАТУРА1. Сухомлинський В. О. З чого починається громадя-

нин / В. О. Сухомлинський // Рад. Україна. – 1968. – 14 квіт.

2. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. – Т.3.

РЕКОМЕНДАЦІЇкруглого столу «Українській Асоціації

імені Василя Сухомлинського – чверть століття»Українська Асоціація імені Василя Сухомлин-

ського була заснована в листопаді 1990 року як добровільна громадська організація, покликана до-сліджувати й поширювати, упроваджувати творчі надбання вченого, його педагогічний досвід, спри-яти підготовці й підвищенню кваліфікації педаго-гічних і керівних кадрів освіти, розвитку педагогіч-ної культури широкої батьківської громадськості.

З плином часу втілення творчого доробку Васи-ля Сухомлинського в життя набуває все більшого розмаху, залучаючи до цього процесу дедалі шир-ші кола освітян.

Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського має багатоаспектний характер. Твори його – це золоті розсипи педагогічних ідей, знахідок, реко-мендацій і просто добрих порад. І особливо акту-альними стають вони в умовах оновлення змісту освіти. Працюючи над удосконаленням навчально-виховного процесу, поліпшенням розумового, мо-рально-етичного, трудового, естетичного, фізично-го виховання школярів, зміцненням співдружності школи і сім’ї, піднесенням ефективності управлін-ня школою, учителі області творчо використову-ють надбання видатного вченого-гуманіста, його багатий досвід практичної діяльності.

Українська Асоціація імені Василя Сухомлинсь-кого тісно співпрацює з Міжнародним товариством сприяння поширенню ідей педагога у європейсько-му та світовому освітянському просторі.

Зараз мало хто сумнівається, що Василь Олек-сандрович Сухомлинський дивився у майбутнє і

творив заради прийдешніх поколінь. Усе те, що він говорив, писав і застосовував на практиці, відпові-дає нагальним потребам сьогодення, воно навколо нас, у повсякденних педагогічних пошуках наших учителів, вихователів, керівників закладів освіти.

Ураховуючи зазначене вище та оцінки, пропози-ції й узагальнення, які були висловлені у виступах та повідомленнях, учасники круглого столу реко-мендують:

1. Міністерству освіти і науки України, ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»:

1) підтримати ініціативу Кіровоградської обла-сної ради про відзначення 100-річчя від дня наро-дження В. О. Сухомлинського на державному рівні.

2. Українській Асоціації імені Василя Сухо-млинського:

1) створити віртуальну спільноту «Українська Асоціація імені Василя Сухомлинського»;

2) ініціювати створення віртуальної екскурсії до Державного педагогічно-меморіального музею В. О. Сухомлинського;

3) вивчити питання щодо можливості створення на базі КДПУ імені Володимира Винниченка науко-во-методичної лабораторії з освоєння творчої спад-щини Василя Олександровича Сухомлинського.

3. Департаменту освіти і науки Кіровоградсь-кої обласної державної адміністрації:

1) ініціювати в обласній державній адміністра-ції розробку заходів з підготовки до відзначення 100-річчя від дня народження В. О. Сухомлинсь-кого, які проводитимуться в області, та вирішен-


67

ня питань про передбачення відповідних видатків на їх реалізацію.

4. Комунальному закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»:

1) забезпечити систематичне наповнення елект-ронного контенту блогу «Серце, віддане дітям»;

2) започаткувати електронне видання «Василь Сухомлинський у вимірах сьогодення»;

3) організувати презентацію творчого дороб-ку лауреатів обласної педагогічної премії імені В. О. Сухомлинського;

4) започаткувати обласний конкурс-презента-цію досвіду діяльності опорних навчальних закла-дів та методичних формувань з освоєння педагогі-чного доробку Василя Сухомлинського;

5) активізувати роботу віртуального інтернет-клубу «Проблеми саморозвитку та самореаліза-ції особистості на засадах педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського».

5. Методичним кабінетам (центрам) відділів, управлінь освіти райдержадміністрацій, місь-ких рад:

1) започаткувати на сайтах методичних кабі-нетів рубрики «До 100-річчя від дня народження В. О. Сухомлинського»;

2) оновити експозиції музеїв та музейних кім-нат, класів, аудиторій В. О. Сухомлинського;

3) оновити і використовувати базу даних бан-ка педагогічного досвіду з освоєння спадщини В. О. Сухомлинського.

6. Керівникам навчальних закладів:1) висвітлювати на сайтах навчальних закладів

методичні матеріали з вивчення та впровадження педагогічного доробку В. О. Сухомлинського, до-свіду реалізації його ідей;

2) систематично презентувати творчий досвід реалізації педагогіки Василя Сухомлинського на науково-методичних заходах районного, облас-ного, Всеукраїнського рівнів.

68


Пропонована праця продовжує цикл публікацій автора, присвячених дослідженню фразеологізмів сте-

пових і суміжних говірок Середнього Дніпро-Бузького межиріччя, які функціонують на території сучасної

Кіровоградщини. У статті подано 150 фразеологізмів з компонентом-топонімом. Усі вони відсутні у «Слов-

нику фразеологізмів української мови». Охарактеризовано основні принципи структури лексикографічних

статей.

Ключові слова: степові і суміжні говірки Дніпро-Бузького межиріччя; лексикографічна стаття; паспорти-

зація; фразеологізми, які містять компонент-топонім.

The article continues the author’s publications devoted to the steppe and adjacent proverbs of Dnipro-Buz’kiy

interfluve that function at the present Kirovohrad territory. The material for the ‘Kirovohrad phraseological vo-

cabulary’ was collected and systematized. 150 phraseologisms with toponyms were given in the article. The main

structure principles of lexicographic articles were characterized.

Key words: steppe and sociable dialects of the Dnipro-Buz’kiy interfluve, phraseologisms with toponyms,

lexicographic articles, passport system.

О. М. Вікторіна

МАТЕРІАЛИ ДО ФРАЗЕОЛОГІЧНОГО СЛОВНИКА КІРОВОГРАДЩИНИ (ФРАЗЕОЛОГІЗМИ, ЯКІ МІСТЯТЬ

КОМПОНЕНТ-ТОПОНІМ. ІІ)

На сучасному етапі спостеріга-ється активізація досліджень фра-зеологізмів українських говірок різних етнічно-мовних територій. Значну кількість фразеологізмів деяких регіонів зафіксовано в діа-лектних словниках Г. Аркушиним (Аркушин), Н. Вархолом (ВархІвч), Г. Доброльожею (Доброльожа), А. Івченком (ВархІвч), Н. Коваленко (Коваленко), В. Ужченком (ФСГД), Д. Ужченком (ФСГД), В. Чабанен-ком (Чабаненко) та ін.

Проте в українській діалекто-логії відсутні цілісні дослідження фразеологізмів у степових і сумі-жних говірках Середнього Дніпро-Бузького межиріччя (межі сучасної Кіровоградщи-ни). Певній частині цих мовних знаків присвячено авторські праці (Вікторіна1; Вікторіна2, Вікторіна3, Вікторіна4 та ін.), а одна – безпосередньо фразео-логізмам, які містять компонент-топонім (Вікторі-на5). Однак систематичний збір матеріалу дозволив виокремити ще певну їх кількість.

Мета пропонованої розвідки – зафіксувати і ле-ксикографічно зберегти фразеологізми, які містять компонент-топонім у степових і суміжних говірках Дніпро-Бузького межиріччя (на матеріалі Кірово-градщини).

Під терміном фразеологізм розуміємо «нарізно оформлений, але семантично цілісний і синтаксич-но неподільний мовний знак» [1, с. 770].

Матеріл зібрано шляхом місцевих експедицій у 2007-2015 рр.

Лексикографічна стаття має таку структуру: 1) компонент-то-понім; 2) фразема; 3) її семантика (при наявності декількох значень усі зафіксовано окремо з відпові-дною нумерацією і паспортизаці-єю); 4) скорочена назва населеного пункту, де її зафіксовано; 5) якщо фразеологізм зафіксовано у більшо-сті досліджуваних населених пун-ктів, то замість їх переліку вказано ремарку «весь ареал». У статтях з аналогічним значенням із метою уникнення повтору однакового ма-теріалу уведено систему посилань: у випадку повної синонімії значен-ня вказано лише у тому фразеоло-

гізмові, який за алфавітом зафіксовано першим, а в інших застосовано ремарку ‘т. с., що…’. До топо-німів віднесено: назви дійсно існуючих материків (Америка, Африка тощо), країн (Індонезія, Японія тощо), півострова (Крим), океану (Тихий океан), моря (Азовське море), протоки (Ла-Манш), міст (Берлін, Київ тощо), смт (Завалля, Павлиш тощо), сіл (Аджамка, Макариха тощо), районів (Балашо-вка, Лелеківка тощо), вулиць (Кірова, Маслівська тощо), площ (площа Кірова тощо), греблі (Тарасо-ва гребля), межі (Княжа межа), фортеці (Брестська фортеця), ринка (Критий ринок), гір, пагорбів (Єго-рова гора, Марандова гора тощо), концтаборів (Бу-хенвальд, Освенцім); назви неіснуючих міст (Лаба-рдеса), сіл (Велике Дишло, Купикарту тощо), гір, пагорбів (Кудикіна гора тощо), утворених за ана-логією.

МОВОЗНАВЧІ ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ СТУДІЇ СТУДІЇ

69

До пропонованого матеріалу не увійшли фразе-ми, наявні у «Словнику фразеологізмів української мови» (СФУМ).АДЖАМКА اЧереиз Адاжамку зі сл. пішов, поте-ліпався тощо ‘довго ходити’ (с. Всл Крв р-ну).АЗОВСЬКЕ МОРЕ До Аاзоўс′кого اмор’а ‘нікуди не підеш’ (смт Птр Птр р-ну).АМЕРИКА Дاругу Аاмерику в’ідкاрити ‘повід-омити щось, що всі знають’ (м. Крв; смт Влш Влш р-ну).АСТРАХАНЬ Поاч’ом арاбузи в اАстрахан′і зі сл. розказати, показати тощо ‘погроза’ (м. Крв).АФРИКА Іاди в اАфрику ў л′іс по гриاби ‘іди звід-си’ (с. Гйв Дбрв р-ну). Африки ‘смаглява людина’ (с. Мхлا Йак н′егр зاОлдр р-ну).БАЛАБАНОВКА З Балаاбаноўки ‘здалеку’ (м. Ббр Ббр р-ну).БАЛАШОВКА اЧереиз Балаاшоўку зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв).БАШТИНО اЧереиз اБаштино на Братоاл′уб’іўку зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (с. Крв Длн р-ну).БЕРДИЧІВ اФурцин اпойізд на Беирاдич’іў ‘право вільного вибору у діях’ (м. Нвм Нвм р-ну). дич’іў ‘неефективно робити’ (с. ГйвاЧереиз БеирاДбрв р-ну).-череиз Беا дич’іў ‘т. с., щоاЧереиз п’іч’ на Беирاирاдич’іў’ (смт Кмп Кмп р-ну). БЕРЛІН اЧереиз л′ін зі сл. пішов, потеліпався тощоاКийіў на Беирا‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (смт Млд Длн р-ну).БИРЗУЛОВО اЧереиз اБирзулово зі сл. пішов, по-теліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Нвм Нвм р-ну).БІЛЯЇВКА З Б’іاл′айеўки ‘людина, яка має неаде-кватну поведінку’ (с. Пдл, смт Олв Олв р-ну).БОБРИНЕЦЬ Аاл′оша з اБобринц′а ‘хлопець або чоловік, який має неадекватну поведінку’ (м. Крв).На Олеиксандاр’ійу اчереиз اБобринец′ ‘т. с., що .дич’іў’ (м. Крв)اчереиз Беирا ,Бобринец′ зі сл. пішовا рад наاЧереиз К’іровогاпотеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (смт Птр Птр р-ну).БОБРОВА ГОРА Аж Бобاрову اгору اвидно ‘з’їсти кислого’ (с. Бнд Гйв р-ну).БРАТЕРСЬКЕ З Браاтерс′кого ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (с. Чрв Кмп р-ну). БРАТОЛЮБІВКА -чеا л′уб’іўку ‘т. с., щоاБаштино на Братоا Череизاреиз Адاжамку’ (с. Крв Длн р-ну).БРЕСТСЬКА ФОРТЕЦЯ Йак Бاрестс′ка форاтец′а ‘висока і повна людина’ (с. П. Тшл Млв р-ну).БРОДВЄЙ Дв’іاжен′ійе йак по Бродاвейу ‘дуже активний рух людей або машин’ (с. Лзв Улн р-ну).

Йак по Бродاв’ейу ‘швидко йти’ (м. Нвм Нвм р-ну).БУЛГАКОВО اЧереиз Булاгаково зі сл. пішов, по-теліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Ббр Ббр р-ну).БУРХАЛА Аاл′оша з Бурхаاли ‘т. с., що т. с., що Аاл′оша з اБобринц′а’ (с. Злн Млв р-ну).БУХЕНВАЛЬД Йак з Бухеинاвал′да ‘дуже худа людина’ (м. Знм Знм р-ну; смт Нвр Нвр р-ну; с. Пдл Олв р-ну).ВЕЛИКЕ ДИШЛО Сеиاло Веиاлике اДишло ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (м. Крв).ВЕСЕЛЕ З Веиاселого ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (м. Ббр Ббр р-ну). ВЛАДІВОСТОК Аж Влад′івосاток поاбачити ‘т. с., що аж Бобاрову اгору اвидно’ (с. Мрн Свт р-ну).ГАГРИ П’іاти ў اГагри ‘зникнути’ (с. Чрп Ббр р-ну).ГАЗЕТІВКА З Гаاзет′іўки ‘т. с., що з Балаاба-ноўки’ (м. Ббр Ббр р-ну).ГАМАЛЬ З Гамаاл′а ‘т. с., що з Балаاбаноўки’ (м. Крв).ГАНАЛУЛУ Йак ў Ганаاлулу ‘відповідь на пита-нання «як справи?»’ (с. Лзв Улн р-ну).ГАНДРАБУРИ З Гандраاбур’іў ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (смт Глв Глв р-ну).ГАПСИНА Ў اГапсину п’ід корч’ ‘відповідь на пи-тання «куди йдеш?», коли не хочуть признаватися’ (с. Рсс Млв р-ну).ГЕЙКІВКА З اГеĭк’іўки ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (с. Крв Длн р-ну).ГЛОДОСИ Ў Москاву اчереиз Глоاдоси ‘т. с., що .дич’іў’ (м. Крв)اчереиз БеирاГНАТОВКА З Гاнатоўки ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (смт Дбрв Дбрв р-ну).ГОЛОПУПІВКА اДун′ка з Голоاпуп’іўки ‘дівчина жінка, яка має неадекватну поведінку’ (с. Хмл Млв р-ну).З Голоاпуп’іўки ‘т. с., що з Балаاбаноўки’ (смт Нвг Нвг р-ну).ГОПТА Із اГопти ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (смт Дбрв Дбрв р-ну).ГОРСАД П’іاти за Горاсад ‘померти’ (м. Крв).ДАРДАНЕЛИ З Дардаاнел′іў ‘т. с., що з Балаاба-ноўки’ (с. В. Трн Улн р-ну).ДЕРДИКИ اЧереиз Каاлабеирки на Деирдиاки ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (с. Ясн Олдр р-ну).ДМИТРІВКА На Дاмитр’іўку اчереиз Маاкари-ху зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (с. Дмт Знм р-ну).ДОНБАС Йак ў اлучших доاмах Донاбаса ‘дуже гарно, найкраще’ (смт Дбрв Дбрв р-ну).ЖАБОКРИКІВКА З Жабокاрик’іўки ‘т. с., що з Балаاбаноўки’ (м. Пмч Дбрв р-ну).

70


ЖАБОКРЯКІВКА З Жабокاр’ак’іўки ‘т. с., що з Балаاбаноўки’ (смт Дбрв Дбрв р-ну).ЖАКЧИК اЧереиз اЖакчик на اКийіў ‘т. с., що .дич’іў’ (смт Звл Гйв р-ну)اчереиз БеирاЖМЕРИНКА Йак ў اлучших доاмах Паاрижа і Жاмеринки ‘т. с., що йак ў اлучших доاмах Донاба-са’ (м. Нвк Нвк р-ну). меринку зі сл. пішов, потеліпався тощоاЧереиз Жا‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв; смт Уст Уст р-ну).ЗАБУРБЕЛІВКА Із Забурاбел′іўки ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (с. Сбт Знм р-ну). бел′іўку зі сл. пішов, потеліпавсяاЧереиз Забурاтощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв).ЗАВАЛЛЯ На Заاвал′: а اчереиз Моاгил′ну ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Гйв Гйв р-ну).ЗНАМ’ЯНКА Ў Зاнамйанку اчереиз Оاдесу зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжам-ку’ (м. Крв).Глуاхих повеизاли на Зاнамйанку ‘говорять люди-ні, яка щось недочула’ (с. Сбт Знм р-ну).На пاлошчу اК’ірова اчереиз Зاнамйанку ‘т. с., що .дич’іў’ (м. Крв)اчереиз Беирا ;намйан′ц′і 1) ‘багато’ (с. Трп Знм р-ну)اН′імц′і ў Зا2) ‘щось недоречне’ (с. П. Брд Дбрв р-ну).Поاч’ом ў Зاнамйан′ц′і рубеиاройід зі сл. розказа-ти, показати тощо ‘т. с., що поاч’ом арاбузи в اАс-трахан′і’ (м. Крв).ІВАНКІВЦІ На Суботاц′і اчереиз Іванк’іўاц′і ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Знм Знм р-ну).ІНДОНЕЗІЯ З Індоاнез′ійі ‘т. с., що з Балаاба-ноўки’ (с. Трп Знм р-ну). КАЛАБЕРКИ اЧере-из Каاлабеирки на Деирдиاки ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (с. Ясн Олдр р-ну).КАЦИКА Праз Каاцика на Уاр’ел ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (смт Влш Влш р-ну).КАШКОЛУПІВКА З Кашкоاлуп’іўки ‘т. с., що з Балаاбаноўки’ (м. Пмч Дбрв р-ну).КИЇВ Аж اКийіў поاбачиў ‘т. с., що аж Бобاрову .видно’ (м. Пмч Дбрв р-ну; с. Хмл Млв р-ну)ا горуاЎ اКийіў наўпاрис′адки 1) ‘повільно йти’ (м. Свт Свт р-ну); 2) зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що .жамку’ (м. Свт Свт р-ну)اчереиз АдاЙак Гاрун′а ў اКийев’і ‘заробити дуже мало або не заробити нічого’ (с. К-Збз, смт Влш Влш р-ну).На اКийіў اчереиз К’іровогاрад ‘т. с., що اчереиз Бе-ирاдич’іў’ (смт Олв Олв р-ну).Оاце тоاб’і اГал′у і اКийіў ‘не справдилися надії, щось невдалося’ (смт Кмп Кмп р-ну; смт Птр Птр р-ну).Оاце тоاб’і / اДун′ко / і اКийіў ‘т. с., що оاце тоاб’і .Кийіў’ (с. Крнч Уст р-ну)ا Гал′у іا череизا Кийіў ‘т. с., щоا Жакчик наا ЧереизاБеирاдич’іў’ (смт Звл Гйв р-ну).

-л′ін зі сл. пішов, потеліпавاКийіў на Беирا Череизاся тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (смт Млд Длн р-ну).КІРОВА З اК’ірова два ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (м. Ббр Ббр р-ну).КІРОВОГРАД Ў К’іровогاрад اчереиз Москاву ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Ббр Ббр р-ну).Ў К’іровогاрад اчереиз Пйатиاхатки ‘т. с., що اче-реиз Беирاдич’іў’ (м. Олдр Олдр р-ну).На اКийіў اчереиз К’іровогاрад ‘т. с., що اчереиз Бе-ирاдич’іў’ (смт Олв Олв р-ну).На К’іровогاрад اчереиз Марاйан′іўку ‘т. с., що اче-реиз Беирاдич’іў’ (смт В. Вск Млв р-ну).На Олеикاсандр’іўку اчереиз К’іровогاрад ‘т. с., що .дич’іў’ (с. Пдл Олв р-ну)اчереиз БеирاПоاч’ом халاва на Кاритом اринк’е ў К’іровогاрад’і зі сл. розказати, показати тощо ‘т. с., що поاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (м. Нвм Нвм р-ну). ,Бобринец′ зі сл. пішовا рад наاЧереиз К’іровогاпотеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (смт Птр Птр р-ну).КНЯЖА МЕЖА До Кاн′ажойі меиاж’і зі сл. пі-шов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (с. Цбл Знм р-ну).КОСТІВКА Ў Криاвиĭ Р’іг اчереиз اКост′іўку ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (смт Птр Птр р-ну).КРЕМЕНЧУК اЧереиз Креимеинاчук зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (с. Мрн, м. Свт Свт р-ну).КРЕМЛЬ Аж Кاремл′ поاбачиў ‘т. с., що аж Бобاро-ву اгору اвидно’ (м. Крв).КРИВИЙ РІГ Ў Криاвиĭ Р’іг اчереиз اКост′іўку ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (смт Птр Птр р-ну).Поاч’ом бутеирбاроди ў Кр’іاвом Роاгу зі сл. роз-казати, показати тощо ‘т. с., що поاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (м. Свт Свт р-ну).КРИМ Боĭ ў Криاму / ўсе ў диاму і н′іاчого неи اви-дно ‘безлад’ (с. Пдл Олв р-ну).Ў Крим اчереиз Рим зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв).Йак Палаاза з Кاриму ‘швидко повернутися звід-кись’ (с. В. Врщ Олв р-ну). КРИТИЙ Поاч’ом пом’іاдори на Кاритом зі сл. розказати, показати тощо ‘т. с., що поاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (м. Крв).КРИТИЙ РИНОК Поاч’ом халاва на Кاритом -рад′і зі сл. розказати, показаاринк’е ў К’іровогاти тощо ‘т. с., що поاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (м. Нвм Нвм р-ну).КУДИКНА ГОРА За Куاдик’іну اгору ‘т. с., що ў .Гапсину п’ід корч’’ (м. Крв)اНа Куاдик’іну اгору по зеиاлен′і пом’іاдори ‘т. с., що ў اГапсину п’ід корч’’ (весь ареал).На Куاдик’іну اгору соاбакам اс′іно коاсит′ ‘т. с., що ў اГапсину п’ід корч’’ (смт Олв Олв р-ну).


71

КУПИТРАКТОР Сеиاло Купитاрактор ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (смт Птр Птр р-ну).КУСТАНАЙ اЧереиз Кустаاнаĭ зі сл. пішов, поте-ліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв).КУЩОВКА اЧереиз Кушاч’оўку зі сл. пішов, поте-ліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв).ЛАБАРДЕСА Ў Лабарاдесу ‘т. с., що до Аاзоўс′ко-го اмор’а’ (м. Ббр Ббр р-ну).ЛА-МАНШ Пролеиاт′іти йак наاп’іл′ник над Ла- ’Маншем ‘зазнати невдачі, нічого не отриматиا(м. Крв).ЛЕЛЕКІВКА Глуاхих на Леиاлек’іўку поاвезли ‘т. с., що глуاхих повеизاли на Зاнамйанку’ (смт Нвр Нвр р-ну).-лек’іўку зі сл. піاан ў ЛеиاТихий Океиا Череизاшов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Ббр Ббр р-ну).ЛУНА Ўпаў з Луاни на дуб / з اдуба на اкактус ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (м. Крв).Йак з اЛуни уاпаў ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (смт В. Вск Млв р-ну; м. Крв).ЛЮШНЕВАТА اЧереиз Л’ушнеиاвату зі сл. пі-шов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (с. Лзв Улн р-ну).МАГАДАН اЧереиз Магаاдан зі сл. пішов, потелі-пався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (смт Н. Прг Олдр р-ну).МАКАРИХА На Дاмитр’іўку اчереиз Маاкари-ху зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (с. Дмт Знм р-ну).МАЛА ВИСКА Поاч’ом рубеиاройд ў Маاл′іĭ Виск’і зі сл. розказати, показати тощо ‘т. с., щоاпоاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (с. Клн Крв р-ну).МАРАНДОВА ГОРА На Маاрандову اгору ‘т. с., що ў اГапсину п’ід корч’’ (с. П. Брд Дбрв р-ну).МАР’ЇВКА З اМарйіўки ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (смт Дбрв Дбрв р-ну). арйіўку зі сл. пішов, потеліпався тощоاЧереиз Мا‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (смт Дбрв Дбрв р-ну).МАР’ЯНІВКА На К’іровогاрад اчере-из Марاйан′іўку ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (смт В. Вск Млв р-ну).МАСЛІВСЬКА ВУЛИЦЯ Йак на Масاл′іўс′к’іĭ -чоاму і н′іاму / ўсе ў диاвулиц′і ‘т. с., що боĭ ў Криاго неи اвидно’ (с. П. Брд Дбрв р-ну).МИТРОФАНІВКА Глуاхих повеизاли на Мит-роاфан′іўку ‘т. с., що глуاхих повеизاли на Зاнам-йанку’ (с. В-Кмн Нвг р-ну).МІЧУРІНА П’іاти на М’іاчур’іна ‘т. с., що п’іاти за Горاсад’ (м. Длн Длн р-ну).МОГИЛЬНА На Заاвал′: а اчереиз Моاгил′ну ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Гйв Гйв р-ну).МОЛОДЕЦЬКЕ اЧереиз Молоاдец′ке ‘т. с., що اче-реиз Адاжамку’ (м. Знм Знм р-ну).

МОНХЕТОН Йак ў اлучших доاмах Паاрижа і Монاхетона ‘т. с., що йак ў اлучших доاмах Донاба-са’ (м. Свт Свт р-ну).МОСКВА Ў К’іровогاрад اчереиз Москاву ‘т. с., що .жамку’ (м. Ббр Ббр р-ну)اчереиз АдاЎ Москاву اчереиз Глоاдоси ‘т. с., що اчереиз Бе-ирاдич’іў’ (м. Крв).Москاва-Паاриж اчереиз Паўاлиш зі сл. пішов, по-теліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Олдр Олдр р-ну).НІКОЛАЄВКА اЧереиз Н′ікоاлайеўку ‘т. с., що .жамку’ (м. Крв)اчереиз Адا ’жамкуاчереиз Адا родку ‘т. с., щоاЧереиз Ноўгоا(с. Пкр Крв р-ну).НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ ЛІС З Новоарاхан-гел′с′кого اл′ісу ‘т. с., що з Балаاбаноўки’ (с. Крп Крв р-ну).ОДЕСА Аж Оاдесу поاбачиў ‘т. с., що аж Бобاрову .видно’ (смт Птр Птр р-ну)ا горуاЎ Зاнамйанку اчереиз Оاдесу зі сл. пішов, потеліпа-вся тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв).Поاч’ом в Оاдес′і рубеиاройд ў اз′імн′ейе ўاр’ем’а суток зі сл. розказати, показати тощо ‘т. с., щоاпоاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (смт Звл Гйв р-ну).Поاч’ом в Оاдес’і рубеиاройд і на баاзар’і اп’іўники зі сл. розказати, показати тощо ‘т. с., що поاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (с. Влд Крв р-ну).ОДОБАШ Круاгом сاв’іту в Одоاбаш ‘т. с., що اче-реиз Беирاдич’іў’ (м. Нвк Нвк р-ну). вистаўку ‘т. с., щоا баш наاполе в Одоا Череизاдо Аاзоўс′кого اмор’а’ (м. Нвк Нвк р-ну). ОЛЕКСАНДРІВКА На Олеикاсандр’іўку اчереиз К’іровогاрад ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (с. Пдл Олв р-ну).ОЛЕКСАНДРІЇВ На Олеиксандاр’ійу اчереиз اБо-бринец′ ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Крв).ОСВЕНЦІМ اЖертва Осاвенц′іма ‘т. с., що йак з Бухеинاвал′да’ (м. Крв).ПАВЛИШ Москاва-Паاриж اчереиз Паўاлиш зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжам-ку’ (м. Олдр Олдр р-ну).ПАКИСТАН Поاч’ом дاрож’: і ў Пакисاтан′і зі сл. розказати, показати тощо ‘т. с., що поاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (м. Олдр Олдр р-ну).ПАНТАЗІЇВКА З Пантаاз′ійіўки ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (с. Сбт Знм р-ну).ПАРИЖ Йак ў اлучших доاмах Паاрижа і Жاме-ринки ‘т. с., що йак ў اлучших доاмах Донاбаса’ (м. Нвк Нвк р-ну).Йак ў اлучших доاмах Паاрижа і Монاхетона ‘т. с., що йак ў اлучших доاмах Донاбаса’ (м. Свт Свт р-ну).Москاва-Паاриж اчереиз Паўاлиш зі сл. пішов, по-теліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Олдр Олдр р-ну).

72


ПЄТУШКИ Сاтанц′ійа П’еитушاки / беиاр’іт′ اв’ід-ра і м’ішاки ‘кінець чогось’ (м. Олдр Олдр р-ну).Сاтанц′ійа «П’еітушاки» / хваاтаĭ своاйі м’ішاки і наўпрошاки ‘приїхали’ (смт Дбрв Дбрв р-ну).ПЛОЩА КІРОВА На пاлошчу اК’ірова اчереиз Зاнамйанку ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Крв).ПОКОТИЛОВО Ў Шоاпилово اчереиз Покоاтило-ве зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (смт Глв Глв р-ну). тилово зі сл. пішов, потеліпався тощоاЧереиз Покоا‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Улн Улн р-ну).ПОЛТАВА Йак швед п’ід Полاтавойу ‘т. с., що йак Гاрун′а ў اКийев’і’ (м. Крв; смт Нвр Нвр р-ну).ПРАГА Поاйіхати ў Пاрагу по халاву ‘нічого не ро-бити’ (с. Пнтз Знм р-ну).ПРИБАЛТИКА Експاрес- б’іاл′ет ў Приاбалтику ‘рвати’ (м. Крв).Комاфортниĭ б’іاл′ет ў Приاбалтику ‘т. с., що експاрес- б’іاл′ет ў Приاбалтику’ (м. Крв).ПРИБЛУДІВКА З Прибاлуд′іўки ‘т. с., що з Ба-лаاбаноўки’ (смт Пбз Глв р-ну).ПРИВОЗ Йак на Приاвоз′і ‘дорого’ (с. Лзв Улн р-ну).Поاч’ом اрози на Приاвоз′і зі сл. розказати, пока-зати тощо ‘т. с., що поاч’ом арاбузи в اАстрахан′і’ (м. м. Вск Млв р-ну).ПРОЛІСОК На Пاрол′ісок اчереиз Св’ітлоاводс′к ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Олдр Олдр р-ну).ПРОТОПОПІВКА З Протоاпоп’іўки ‘т. с., що з Балаاбаноўки’ (м. Олдр Олдр р-ну).П’ЯТИХАТКИ Ў К’іровогاрад اчереиз Пйатиاха-тки ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Олдр Олдр р-ну).РИГА Ўاз′ати б’іاл′ет на اРигу ‘т. с., що експاрес- б’іاл′ет ў Приاбалтику’ (смт Нвг Нвг р-ну; м. Крв). л′ет ўاрес- б’іاГорл′іўку ‘т. с., що експا череизا РигаاПриاбалтику’ (м. Крв).РИГАЛО Поاйіхав у اРигало ‘т. с., що експاрес-б˙іاл′ет ў Приاбалтику’ (с. П. Брд Дбрв р-ну).РИМ Ў Крим اчереиз Рим зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв).СВІТЛОВОДСЬК На Пاрол′ісок اчереиз Св’іт-лоاводс′к ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Олдр Олдр р-ну).СУБОТЦІ На Суботاц′і اчереиз Іванк’іўاц′і ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Знм Знм р-ну).ТАВУЖНЯ Йак Куз′اма ў Таاвужн′і ‘т. с., що йак Гاрун′а ў اКийев’і’ (м. Улн Улн р-ну).ТАРАСОВА ГРЕБЛЯ Понеисاли п’ід Таاрасову гاребл′у ‘т. с., що п’іاти за Горاсад’ (м. Крв).ТАУЖНА اЧереиз اТаужну зі сл. пішов, потеліпа-вся тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (с. Нвс Улн р-ну).

ТИХИЙ ОКЕАН اЧереиз اТихий Океиاан ў Леиاлек’іўку зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Ббр Ббр р-ну).ТРУДОЛЮБІВКА З Трудоاл′уб’іўки ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (с. Чрв Кмп р-ну).ТЬМУТАРАКАНЬЯ З Т′мутараاкан′йі ‘т. с., що з Балаاбаноўки’ (м. Крв; м. Пмч Дбрв р-ну).УМАНЬ П’іاшоў اпоза اУман′: у зі сл. пішов, по-теліпався тощо ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (с. Ктр Крв р-ну; с. Андр Свт р-ну). ,.Уман′ зі сл. пішов, потеліпався тощо ‘т. сا Череизاщо اчереиз Адاжамку’ (с. Мчс Улн р-ну).УРАЛ З Уاрала ‘т. с., що з Б’іاл′айеўки’ (м. Крв).УРЄЛ Праз Каاцика на Уاр’ел ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (смт Влш Влш р-ну).ХАРКІВ Поاйіхати у اХарк’іў 1) ‘сильно хропти’ (с. Мчс Улн р-ну); 2) ‘т. с., що експاрес- б’іاл′ет ў Приاбалтику’ (смт Пбз Глв р-ну).ХИТРИЙ ХУТІР На اХитриĭ اХут′ір اчереиз Йаاпон′ійу ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Длн Длн р-ну).ЧОРНОБИЛЬ Йак اп’ісл′а Чорاнобил′а ‘т. с., що боĭ ў Криاму / ўсе ў диاму і н′іاчого неи اвидно’ (с. Хмл Млв р-ну). ;нобил′у ‘лисий чоловік’ (м. КрвاЙожик з Чорاсмт Олв Олв р-ну).ЧУКОТКА اЧереиз Чуاкотку ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (м. Крв).ШОПИЛОВО Ў Шоاпилово اчереиз Покоاтилове ‘т. с., що اчереиз Адاжамку’ (смт Глв Глв р-ну).ЯЛДИБЕШІ У Йалдиاбеш’і ‘т. с., що ў اГапсину п’ід корч’’ (с. Кзр Знм р-ну).ЯЛТИ Йак цар’ у اЙалтах ‘дуже гарні умови жит-тя’ (с. Пдл Олв р-ну).ЯМАЙКА Йак на Йаاмаĭц′і ‘дуже жарко’ (м. Крв).ЯПОНІЯ На اХитриĭ اХут′ір اчереиз Йаاпон′ійу ‘т. с., що اчереиз Беирاдич’іў’ (м. Длн Длн р-ну).

Отже, протягом останніх десятиліть активізу-валося вивчення фразеологізмів у різних діалектах української мови. У степових і суміжних говірках Середнього Дніпро-Бузького межиріччя досліджу-валися орнітофрезеологізми, ентомофразеологізми, фітофразеологізми, фразеологізми, які містять ком-понент-топонім. Але систематичний збір матеріалу дозволив виокремити ще 150 фразем, не зафіксова-них раніше як «Словнику фразеологізмів українсь-кої мови», так і у вищеназваній праці. Проведене дослідження сприяло збору та систематизації зна-чного за обсягом матеріалу, який у подальшому можна використовувати при укладанні «Словника фразеологізмів Кіровоградщини».

Перспективним убачаємо подальший збір і до-слідження фразеологізмів у цих говірках.


73

СПИСОК НАЗВ ОБСТЕЖЕНИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ТА ЇХНІХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

с. Андрусівка Світловодського р-ну – с. Андр Свт р-ну; с. Бандурове Гайворонського р-ну – с. Бнд Гйв р-ну; м. Бобринець Бобринецького р-ну – м. Ббр Ббр р-ну; смт Велика Виска Маловисківсь-кого р-ну – смт В. Вск Млв р-ну; с. Великі Трояни Ульяновського р-ну – с. В. Трн Улн р-ну; с. Веселів-ка Кіровоградського р-ну – с. Всл Крв р-ну; с. Вищі Верещаки Олександрівського р-ну – с. В. Врщ Олв р-ну; смт Вільшанка Вільшанського р-ну – смт Влш Влш р-ну; с. Володимирівка Кіровоградського р-ну – с. Влд Крв р-ну; м. Гайворон Гайворонівського р-ну – м. Гйв Гйв р-ну; с. Гайове Добровеличківсь-кого р-ну – с. Гйв Дбрв р-ну; смт Голованівськ Го-лованіського р-ну – смт Глв Глв р-ну; с. Дмитрівка Знам’янського р-ну – с. Дмт Знм р-ну; смт Добро-величківка Добровеличківського р-ну – смт Дбрв Дбрв р-ну; м. Долинська Долинського р-ну – м. Длн Длн р-ну; смт Завалля Гайворонського р-ну – смт Звл Гйв р-ну; с. Злинка Маловисківського р-ну – с. Злн Млв р-ну; м. Знам’янка Знам’янського р-ну – м. Знм Знм р-ну; с. Казарня Знам’янського р-ну – с. Кзр Знм р-ну; с. Катеринівка Кіровоградського р-ну – с. Ктр Крв р-ну; с. Калинівка Кіровоградсь-кого р-ну – с. Клн Крв р-ну; с. Кірово Долинсько-го р-ну – с. Крв Длн р-ну; м. Кіровоград – м. Крв; смт Компаніївка Компаніївського р-ну – смт Кмп Кмп р-ну; с. Коритно-Забузьке Вільшанського р-ну – с. К-Збз Влш р-ну; с. Криничне Устинівського р-ну – с. Крнч Уст р-ну; с. Крупське Кіровоградського р-ну – с. Крп Крв р-ну; с. Лозувата Ульянівського р-ну – с. Лзв Улн р-ну; м. Мала Виска Маловисківсь-кого р-ну – м. м. Вск Млв р-ну; с. Мечеславка Уль-яновського р-ну – с. Мчс Улн р-ну; с. Миронівка Світловодського р-ну – с. Мрн Свт р-ну; с. Михай-лівка Олександрійського р-ну – с. Мхл Олдр р-ну; смт Молодіжне Долинського р-ну – смт Млд Длн р-ну; смт Новгородка Новгородківського р-ну – смт Нвг Нвг р-ну; смт Новоархангельськ Новоарха-нгельського р-ну – смт Нвр Нвр р-ну; м. Новомир-город Новомиргородського р-ну – м. Нвм Нвм р-ну; с. Новоселиця Ульянівського р-ну – с. Нвс Улн р-ну; м. Новоукраїнка Новоукраїнського р-ну – м. Нвк Нвк р-ну; смт Олександрівка Олександрівського р-ну – смт Олв Олв р-ну; м. Олександрія Олександ-рійського р-ну – м. Олдр Олдр р-ну; с. Пантазіївка Знам’янського р-ну – с. Пнтз Знм р-ну; смт Петрове Петровського р-ну – смт Птр Птр р-ну; с. Підлісне Олександрівського р-ну – с. Пдл Олв р-ну; с. Піща-ний Брід Добровеличківського р-ну – с. П. Брд Дбрв р-ну; с. Плетений Ташлик Маловисківського р-ну – с. П. Тшл Млв р-ну; смт Побузьке Голованіського р-ну – смт Пбз Глв р-ну; с. Покровське Кіровоград-ського р-ну – с. Пкр Крв р-ну; м. Помічна Добро-

величківського р-ну – м. Пмч Дбрв р-ну; с. Рассо-ховатка Маловисківського р-ну – с. Рсс Млв р-ну; м. Світловодськ Світловодського р-ну – м. Свт Свт р-ну; с. Суботці Знам’янського р-ну – с. Сбт Знм р-ну; с. Трепівка Знам’янського р-ну – с. Трп Знм р-ну; м. Ульянівка Ульянівського р-ну – м. Улн Улн р-ну; смт Устинівка Устинівського р-ну – смт Уст Уст р-ну; с. Хмельове Маловисківського р-ну – с. Хмл Млв р-ну; с. Цибулеве Знам’янського р-ну – с. Цбл Знм р-ну; с. Червонопілля Бобринецького р-ну – с. Чрп Ббр р-ну; с. Червоновершка Компані-ївського р-ну – с. Чрв Кмп р-ну; с. Ясиноватка Оле-ксандрійського р-ну – с. Ясн Олдр р-ну.

БІБЛІОГРАФІЯ1. Алефіренко М. Ф. Фразеологізм / М. Ф. Алефіренко //

Українська мова: Енциклопедія / редкол. В. М. Руса-нівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 770-772.

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ Джерел

Аркушин – Аркушин Г. Сказав, як два зв’язав: Народні вислови та загадки із Західного Поліс-ся і західної частини Волині [уклад.: Г. Л. Ар-кушин]. – Луцьк-Люблін, 2003. («Фразеологія». – С. 76-133).ВархІвч – Вархол Н. Фразеологічний словник ле-мківських говірок Східної Словаччини [уклад.: Н. Вархол, А. Івченко]. – Братислава, 1990. – 160 с.Вікторіна1 – Вікторіна О. М. Матеріали до фра-зеологічного словника Кіровоградщини (ентомо-фразеологізми) / О. М. Вікторіна // Функциона-льная лингвистика: сб. науч. робот / Крымский республиканский институт последипломного педагогического образования: науч. ред. А. Н. Р Симферополь, 2010. – С. 105-108.Вікторіна2 – Вікторіна О. М. Матеріали до фра-зеологічного словника Кіровоградщини (орніто-фразеологізми) / О. М. Вікторіна // Наукові запи-ски. – Серія: філологічні науки (мовознавство): у 2 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винничен-ка, 2011. – Вип. 95. – Ч. 1. – С. 35-41.Вікторіна3 – Вікторіна О. М. Матеріали до «Сло-вника фразеологізмів степових і суміжних го-вірок Середнього Дніпро-Бузького межиріччя» (фразеологізми з числівниками) / О. М. Вікторі-на // Педагогічний вісник, 2015. – № 2-3 (34-35). – С. 98-105.Вікторіна4 – Вікторіна О. М. Матеріали до фразе-ологічного словника Кіровоградщини (фітофра-зеологізми) / О. М. Вікторіна // Наукові записки. – Серія: філологічні науки (мовознавство): у 5 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – Вип. 89. – Ч. 3. – С. 31-36.Вікторіна5 – Вікторіна О. М. Матеріали до фразе-ологічного словника Кіровоградщини (фразеоло-гізми, які містять компонент-топонім) / О. М. Ві-

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

74


кторіна // Наукові записки. – Серія: філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. – Вип. 100. – С. 420-426.Доброльожа – Доброльожа Г. Ідеографічний сло-вник поліських народних порівнянь з компорати-вними об’єктами – назвами тварин [уклад.: Г. До-брольожа]. – К., 1997. – 53 с.Коваленко – Коваленко Н. Лексикографічний опис фразем західноподільських говірок / Н. Ко-валенко // Діалектологічні студії. 4: Школи, поста-ті, проблеми / відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’яке-вича НАН України, 2004. – С. 379-391.

8.

9.

ФСГД – Ужченко В. Д. Фразеологічний словник східно-слобожанських і степових говірок Донба-су [уклад.: В. Д. Ужченко, Д. В. Ужченко]. – Лу-ганськ: Альма-матер, 2005. – 348 с.СФУМ – Словник фразеологізмів української мови [уклад.: В. М. Білоноженко та ін.]. – К.: Наук. думка, 2008. – 1104 с.Чабаненко – Чабаненко В. А. Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини [уклад. В. А. Чабаненко]. – Запоріжжя, 2001. – 200 с.

10.

11.

12.


75

Н. А. Бугайова

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ МІКРОТОПОНІМІВ СЕЛИЩА НОВА ПРАГА ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО РАЙОНУ

Постановка проблеми. Мікро-топоніми є носіями дуже важливої інформації, адже у назвах малих географічних об’єктів збережено історію населеного пункту, пам’ять про людей, які зробили свій внесок в історію досліджуваної території, зберігають інформацію про звукові особливості певного регіону.

Топонімна картина – невіддільна частина мовної картини світу, яка містить цінну інформацію про особ-ливості світосприйняття населення, його уявлення та розуміння дійсно-сті. Номінація географічних мікро-об’єктів відображає бачення об’єкта індивідом, тому образ людини на-скрізний у топонімній картині світу. Особливо ак-туальним є лінгвістичний аналіз мікропопонімів та їх введення в науковий обіг.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В україністиці питання мікротопонімії ґрунтовно досліджували Г. Аркушин (Аркушин), Н. Лісняк [7 та ін.], О. Михальчук [9 та ін.], Н. Сокіл [10 та ін.] та ін. На території Середнього Дніпро-Бузького межиріччя (межі сучасної Кіровоградської області) тема мікротопонімів вивчена недостатньо. У по-передній авторській розвідці порушено питання семантики деяких мікротопонімів селища Нова Прага [1]; у статті О. Вікторіної подано матеріали до словника мікротопонімів зазначеного регіону [2]; О. Заінчковською ґрунтовно описано мікрото-понімію південно-східного Поділля тобто чотирьох західних районів сучасної Кіровоградської області [3, 4 та ін.]; О. Крижанівською описано особливо-сті назв вулиць і кутків села Цибулевого Знам’ян-ського району Кіровоградської області вулиць [6]; Р. Ляшенком досліджено офіційну мікротопонімію м. Кіровограда [8 та ін.].

В україністиці немає єдиної думки щодо визна-чення терміну мікротопонім. Одні науковці вва-жають, що цим терміном можна позначати тільки нерукотворні (природні) об’єкти, другі, навпаки, – створені людиною.

О. Карпенко уважає, що мікторопонімом – «вид топоніма, власна назва невеликого місц. геогр. об’єкта та частини макрооб’єктів (лісків, урочищ,

полів, сінокосів, стежок, пасовищ, окр. каменів тощо)» [5, с. 318]. При зборі матеріалу ми дотримувалися саме цього визначення.

Мета статті. Здійснити структу-рно-семантичний аналіз мікротопо-німів селища Нова Прага Олексан-дрійського району Кіровоградської області.

Досягнення визначеної мети пе-редбачає виконання таких завдань:

1) виявити та зафіксувати на-йменування дрібних географічних об’єктів цього селища на синхро-нному рівні;

2) провести лексико-семантич-ний аналіз мотивувальної бази мік-

ротопонімії Нової Праги;3) з’ясувати роль апелятивної та онімної лексики

у творенні назв мікрооб’єктів.Виклад основного матеріалу. Значну частину

мікротопонімів Нової Праги становлять відапеля-тивні. Так, зокрема, ми визначили, що 64 % є віда-пелятивними, а 36 % – відонімними.

Однією з ознак мікротопонімії є недовговічність. Змінюється історія, покоління і певна назва зникає, натомість з’являється нова. Особливу групу мікро-топонімів становлять назви вулиць, частин селища і кутків, які вже вийшли з ужитку. Їх варто пам’ята-ти, бо вони є частинкою нашої історії та зберігають інформацію про особливості вимови. Сьогодні ці кутки вже ніхто так не називає.

Стаття присвячена проблемі дослідження мікротопонімії Середнього Дніпро-Бузького межиріччя.

Зокрема, зроблено лексико-семантичний аналіз мікротопонімів одного з селищ зазначеного регіону.

76


Веاлике кладоاвище це найдавніше кладовище в Новій Празі. Початок його закладено ще мешка-нцями хуторів Запорізького зимівника. У давнину цей зимівник трьома хуторами містився на полого-му лівому березі річки Свинарної.

Зафіксовано назву ороніма Виاсока моاгила. Це найвища точка в околицях Нової Праги. Коли тут проходили військові маневри 1888 року, то спосте-режний пункт був якраз на Високій могилі.

Донсьاкий шлях так у нас називався, широкий колись (16 саженів=34 метри), чумацький шлях, що з Поділля прямував на Дон.

Ще в Новій Празі був оронім اДуньчина اбалка. Служниця багатого поміщика Дуня стала його коханкою і домоглася, щоб пан віддав їй цю міс-цевість. При трагічних обставинах вона загинула в цій балці. Селяни, що пан віддав їх Дуні, не зми-рилися з тим, що будуть підкорятися звичайній крі-пачці і вбили її.

Зафіксовано у Новій Празі мікрогідронім Мо-лоاдецький коاлодязь. Коли на великі військові ма-неври в 1888 році сюди приїжджав зі своєю свитою Олександр ІІІ, то постачали водою іменитих людей якраз з того колодязя, що в той час посилено охо-ронявся. Були підприємливі господарі, що возили звідти воду місцевій знаті на чай, заробляючи ве-ликі гроші. У колодязі була дуже добра вода, вва-жалося, що з лікувальними властивостями. Тому і величали колодязь Молоاдецьким.

-Пошта колись західна околиця селища із значاними виступами граніту на правому березі Бешки. На ній розміщувалася в першій половині ХІХ ст. кінно-поштова станція. З того часу ця місцевість в усному мовленні місцевого населення назива-ється اПоштою. Саме там міняли коней в екіпажі О. С. Пушкіна, коли з півдня його висилали на Пско-вщину.

Гідронім Таاтарське пاлесо. За стародавніми пе-реказами тут колись татари вчили плавати своїх коней. Та підстеріг те легендарний Богун і знищив отой ворожий загін, не давши їм вискочити на сте-повий простір.

Теліاпайлівка – невеликий куток селища, що зна-ходиться на північному сході, він влучно прозва ний так у народі, бо довго туди добира тися (теліпатися). Тлумачний словник української мови подає декіль-ка значень цього слова, одне з яких – «іти кудись повільно або з труднощами» (3 т. 10, с.65).

До мікрогідронімів, які відходять у минуле, від-носиться і некронім Чум’яاне кладоاвище. На північ-ній околиці Нової Праги, вниз по течії річки اБешки, на високім правім березі в далекому ХІХ столітті під час епідемії чуми хоронили померлих.

Варто зауважити, що географічне положення Но-вої Праги спричинило утворення мікротопонімів, що характеризують рельєф (додатній, від’ємний).

Наприклад, Курاгани – крайній південно-східний куток селища понад річечкою اМурзинкою, правою притокою річки اБешки. Горбистий рельєф місцево-сті дав привід розміщеним поблизу кірасирам назва-ти куток курганами. Назва утворена у ХІХ столітті, проте існує до цього часу. Кілька об’єктів селища називаються Кар’اєр. Так називається водойма (ча-стина річки Бешка) через скелистий берег, раніше в цій місцевості добували каміння; таку ж назву має інша частина селища, де гранітний щит виходить на поверхню і там також добувають камінь. Назва балки Обاрив вказує на крутий, обривистий берег об’єкта, який веде до ставу. Хоاлодний Яр – це неофі-ційна назва другої половини вулиці Калініна. Вона знаходиться на горбі і пронизується всіма вітрами; навіть у спекотну погоду там прохолодно, тому на-зва Хоاлодний, а Яр, бо ця місцевість «порізана» не-великими ярками. Яاри – так одним словом назива-ють вулиці Золоاтий Яр та Сاрібний Яр.

Цікава семантика назви кутка Ярмаркоاвище. Територія Нової Праги рельєфна, та є і рівнинна ча-стина селища. Саме тут раніше відбувалися відомі на всю губернію ярмарки, з того часу це місце на-зивається Ярмаркоاвище. Тож для новопражців ця назва не пов’язується з ярмарками, а означає рівну місцевість.

Назви, що пов’язані з особливостями складу ґрунтів: Соاлодка اбалка – саме траві з цієї балки надавали перевагу корови, яких випасали, також вважалося, що молоко добріше, якщо корови пас-лися у Соاлодкій اбалці; Солоاнинівка, Солонуاвата, Солончаاки – ці назви вказували на засоленість ґрунтів; Цвітاна اбалка отримала свою назву через неоднорідність складу ґрунту – коли восени сохла трава, на схилах були різнокольорові плями (пісок, глина, чорнозем).

Суاхенький ліاсок отримав таку назву через від-сутність джерел, струмків.

У наступну групу відапелятивних мікротопо-німів можна виділити назви, що відбивають особ-ливості флори. Шовковичاки, Вишнячاки, Топольاки, Абриاкоìсова поاсадка – за назвою дерев, що перева-жають у зелених насадженнях. Ноاвий сад, Стаاрий сад, Поاкинутий (заброшений) сад – за віком зеле-них насаджень, اЛенінський сад, Прогاресовський сад, Сад у Черاвоному – за належністю колишнім колгоспам.

Назви, що відбивають особливості фауни – Хо-враاхівка, Зміїìні Сاкелі, Рябоاволова اбалка, річечка Свиاнарна, балка Свиاнарка, балка Чапاлинка.

Орієнтиром або належністю території до під-приємства чи установи є оніми Першансьاкий став (бо належав першій бригаді); куток села Підсاтан-ція, або Подсاтанція; Поاжарка або اКоло поاжарки (пожежна частина); Пاтічнік (птахоферма); гідро-


77

нім Турاбаза; Больاничне кاладовище; Баاзар, اКоло баاзарю.

Значна частина неофіційних назв походить від підприємства чи організації, що вже перестали іс-нувати. Такі мікротопоніми на межі зникнення, бо наступні покоління вже не асоціюватимуть пев-ну місцевість із підприємством, якого не бачили. Наприклад, Асاфальтний (На асاфальтному, اКоло асاфальтного), Кірاпічний, Маслозаاвод (На мас-лозаاводі), Інкуاбатор (Інкуاбаторна), Канاтора, Общеاжитіє, اКоло اхімії, اКоло млиاна (На млинاку – частина річки), اКоло піاкарні.

Відапелятивні мікротопоніми антропогенного походження. Антропогенні фактори – тіла, речо-вини, процеси та явища, які виникають внаслідок господарської та іншої діяльності людини і діють на природу разом з факторами природними. Так, наприклад, назва Жураاвель (Коло журавاля) озна-чає куток селища біля криниці у формі журавля. Назва اДоміки (На اдоміках) вживається на позна-чення території, де за колгоспні кошти споруджено однакові будинки, اЛинія (На اЛинії, навіть школу в народі називають Линійсьاкою) – західна час-тина сучасної центральної вулиці Леніна, на якій у 1888 році було розміщене гарнізонне керівництво, зайнялося упорядкуванням. Було розплановано дві основні вулиці, що прямими лініями «прорізали» село. Із заходу на схід пряма вулиця, паралельна річці Бешці, звалася Лінія (тепер Линія). Каاнал – штучно розчищене русло Беìшки. Розاлів – у цьо-му місці річка значно вийшла з берегів після того, як збудували греблю. Штучні насадження Парк, Скاверик, Шовковичاки, Вишнячاки, Топольاки та ін. Гідронім اДамба вживається на позначення великої водойми штучного утворення.

Декілька автобусних зупинок названо поряд-ковими числівниками Деاсятий, Триاнадцятий, Чоاтирнадцятий, П’ятاадцятий.

Назва кутка Викиاрина – південно-східна части-на села. Раніше була Вакаاрина або Вакуاрина, але з часом голосний заднього ряду низького піднесен-

ня перетворився на голосний переднього ряду се-реднього піднесення. Це куточок пастухів, вакаìр – «коров’ячий пастух» (2, т. І. с.123).

Семантику назви балки Душاна можна пояснити значною від’ємністю рельєфу, внаслідок чого відсу-тні протяги. Душна, бо жарко, важко дихати.

У топонімії часто зустрічається повторення вла-сних географічних назв, а в мікротопонімії воно найбільш поширене. У ній важливим джерелом є імена людей, на відміну від географічних назв вла-сні імена в мікротопонімії не просто повторюються, але приєднують до себе якісь словотворчі засоби, які характеризують відношення особи до терито-рії.

Вивчаючи давньоруські і староукраїнські джере-ла мотивації, можна прийти до висновку, що одним з найхарактерніших і найпоширеніших принципів найменування поселень в давніх слов’ян було нази-вати поселення іменами людей, які там жили, в Но-вій Празі прикладом можуть служити назви таких куточків, як: اКевильовий міст, раніше اТевильовий, від прізвища поміщика اТевеля, Кармазиاноìва اба-лка, від прізвища колишніх власників Кармазиاнів, Качаاнівка – невеличкий куток на правому березі, на його крайньому півдні, до революції там підпри-ємець Качановський, який налагодив виробництво черепиці з місцевої глини, та черепиця дуже сла-вилася як покрівельний матеріал. Коноاвалівський став – від прізвища Коновалов. Курдиاманова – від прізвища Курдиманов, Лисاкова اбалка – похідне від прізвища Лисков. Північно-західна частина селища називається Скіاпівкою, раніше там жив куркуль Скіпа.

У Неاкори або اПанський маєток – від прізвища поміщика Некори. Варто зауважити, що цей онім на межі зникнення, бо з’явився новий об’єкт на по-значення назви даного кутка – молочно-тваринний комплекс «Петриківське молоко», тому частіше за-раз вживають назву На اкомплексі.

Назва Іاванівська гاребля походить від власної назви села Іاванівка, розташованого поблизу. اМур-зинка балка, притока річки Беìшки, куток села – від назви села, яке зникло, Верاшино-اМурзинка, або ще назва села виникла від гідроніма, адже відомо, що назви гідронімів більш давні, ніж назви посе-лень. اГанівка, اГанівський став – від назви села, яке зникло. Раاдянська – частина селища, утворена від назви села Радянське, яке було приєднано до Нової Праги порядком злиття.

Бубиاрів Ярок, Плотніاрів Шпиль, اДуньчина اба-лка – назви, які вже зникли.

Оніми, похідні від назв шляхів сполучення – до-рога на Олександاрію, на Кіровогاрад, на اШарівку -на Ло ,(таївськаاПан) таївкуاна Пан ,(Шарівськаا)зоاватку (Лозоاватська), на Гриاгорівку (Гриاгорів-

78


ська), на Світлоاпілля (Світлоاпільська), на اГанівку, на Моاшорино, на Панاтаївку.

Гейاківка південно-східна частина селища, де живе багато сімей з прізвищем Гейко; Гончаاріìка, .Губівка – аналогічно утворені назвиا

Зупинка Дзерاжиìнка – від назви вулиці Дзер-жинського.

Великі за обсягом території Нової Праги отри-мали свої назви від назв колишніх колгоспів. Так, Серاпа – від назви колгоспу «Серп і Молот», Черاво-ний – від назви колгоспу «Червоний Прапор», Прогاрес, Дاружба, اЛеніна – від аналогічних назв колгоспів.

У Новій Празі є свій اБабин Яр – це місце, де нім-ці розстріляли понад 300 євреїв. Названо за анало-гією до назви урочища під Києвом.

Отже, структурно-семантичний аналіз зібраних назв дає підстави стверджувати, що значна частина об’єктів утворилася від апелятивної лексики (64 %), рідше – від онімної (36 %). Назви відапелятивних мікротопонімів походять від особливостей місце-вого рельєфу, складу ґрунтів, флори, фауни, моти-

вовані числівниками, містять вказівку на належ-ність до установ, фіксують антропогенні наслідки. Відонімні мікротопоніми утворені від прізвищ, назв населених пунктів, імен, шляхів сполучення, колишніх колгоспів.

Ми виявили та зафіксували 119 мікротопонімів селища Нова Прага; провели лексико-семантичний аналіз мотивувальної бази мікротопонімії; з’ясува-ли роль апелятивної та онімної лексики у творенні назв мікрооб’єктів; визначили специфіку структур-но-словотвірної організації мікро топонімікону до-сліджуваної території.

Працюючи з досліджуваним матеріалом з’ясу-вали, що поява мікротопонімів порівняно з іншими класами топонімії суттєво залежить від позамов-них чинників (природних особливостей місцево-сті, ментальності народу, господарської діяльності населення, історико-політичних, соціально-еконо-мічних умов тощо).

Назви невеликих географічних об’єктів зазви-чай зберігаються лише в усному мовленні, тому мікротопоніми більш нестійкі, ніж найменування великих об’єктів, і зазнають значних змін відповід-но до особливостей середовища, де вони функціо-нують. Звідси виникає потреба зібрати і дослідити місцеві географічні назви кожного регіону.

Перспективу вбачаємо в подальшому зборі мі-кротопонімів селища Нова Прага, оскільки склад цього виду топонімів не є сталом, постійно зміню-ється й поповнюється. Також у подальших розвід-ках плануємо зробити структурний та словотвір-ний аналіз уже зібраних мікротопонімів.

ЛІТЕРАТУРА1. Бугайова Н. А. Семантичний аналіз мікротопоні-

мів селища Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області / Навчально-дослідниць-ка діяльність дітей: досвід організації, дидактичні напрацювання, особливості формування навчаль-но-дослідницьких умінь. Матеріали Всеукр. наук. – практ. конф. (Кіровоград, 9-10 квітня 2014 р.). – К., 2014. – С. 32-34. Вікторіна О. М. Дослідження мік-ротопонімії Кіровоградської області / Педагогічний вісник, 2014. – № 1-2 (29-30). – С. 13-21.

2. Заінчковська О. До проблеми збирання і досліджен-ня мікротопонімії південно-східного Поділля // На-укові записки. – Вип. 73. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – У ІІ Ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2007. – Ч. І. – С. 331-337.

3. Заінчковська О. Суфіксальний спектр мікропопоні-мів Південно-Східного Поділля // Наукові записки. – Вип. 80. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. – С. 214-224.

4. Карпенко О. П. Мікротопонім / Українська мова. Енциклопедія. Редкол.: Русанівський В. М., Таране-нко О. О. (співголови), М. П.. Зяблюк та ін. К.: «Укр. Енцикл.», 2000. – С. 318.

5. Крижанівська О. Назви вулиць і частин села Цибуле-вого Знамянського району Кіровоградської області // Наукові записки. – Серія: Мовознавство. – Терно-піль: ТДПУ, 2003. – Вип. І. – С. 114-116.

6. Лісняк Н. І. Мікротопонімія Західного Поділля: Ав-тореф. канд. філол. наук. – К., 2004. – 20 с.

7. Ляшенко Р. О. / Мікротопонімія Кіровограда: Дис… канд. наук: 10.02.01. – 2008.

8. Михальчук О. І. Мікротопонімія Підгір’я: Автореф. канд. філол. наук. – К., 1998. – 16 с.

9. Сокіл Н. В. Мікротопонімія Соколівщини: автореф. канд. філол. наук / Н. В. Сокіл. – Львів, 2008. – 20 с.

ДЖЕРЕЛА1. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок:

У двох томах. – Луцьк: Вежа, 2000.2. Грінченко Б. Словник української мови: в 4 тт. / АН

УРСР. – К.: Наукова думка, 1958.3. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інсти-

тут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970-1980.


79

Л. С. Островерх

ПРО МИСТЕЦТВО ПЕРЕКЛАДУ. ТАРАС ШЕВЧЕНКО «ЗАПОВІТ»

Чи потрібно перекладати вершинні, знані кіль-кома поколіннями поезії, які вже не раз перекладені спорідненими за звучанням мовами, коли існують так звані «канонічні» переклади, створені відоми-ми поетами? Для цього слід неупереджено з’ясу-вати, чи достатньо точно зроблений певний пере-клад відповідно до змісту оригіналу, стильових та художніх особливостей твору, його ритмомелодики тощо.

Перш за все, ми маємо окреслити предмет до-слідження, а саме: що таке літературний переклад. У перекладачів є приказка: «Переклад – як жінка: вірна – негарна, а гарна – невірна», тобто що ж бе-реться за основу: точність перекладу чи краса вір-ша.

Чи можна поєднати такі два різні підходи до ро-боти з текстом? Йосип Бродський, відомий майстер перекладу, вважав, що в поетичному перекладі мож-на передати не більше, ніж 80 відсотків змісту ос-новного тексту. Але можна й треба зберегти ритм, розмір, за можливості – художні й стильові ознаки, а рими – це вже здобуток чи прорахунок переклада-ча. Якщо це переклад із близьких за звучанням мов, то робота перекладача значно ускладнюється – тут є поле для збереження авторських рим, аби тільки все не йшло на шкоду поетичності твору.

Проаналізувавши переклади російською «Запо-віту» Тараса Шевченка, які виконані трьома пере-кладачами, спробуємо дати відповідь на порушені питання.

Перший – переклад О. Твардовського («Завеща-ние»), визнаний у російськомовних колах «каноніч-ним». Автори двох інших, здійснених нещодавно,

– Олексій Курінний та Олександр Архангельський («Завет», сайт Стихи. ру).

Слід зауважити, що Шевченко своїм твором продовжив традиції Горація, Беранже, Пушкіна та багатьох інших писати твори такого змісту ще за життя. Згадаймо, що «Заповіт» був написаний 25 грудня 1845 року через 11 днів після послан-ня «І мертвим, і живим…». Відомо, що цей період у житті Шевченка був наповнений небувалим тво-рчим піднесенням. Як ніколи раніше, він усвідом-лював свою значимість як поета, бо щойно пережив кілька місяців геніального творчого злету. Та його спіткала смертельна на той час хвороба – запален-ня легенів. Безсумнівно, що Тарас думав про свою смерть, хоча на той час йому виповнився всього 31 рік. І «Заповіт» – останній твір «вулканічного періоду творчого вибуху, після якого поет майже півроку нічого не писав» (Г. Клочек). Отже, це зна-ковий твір. Він перекладений майже ста мовами, покладений на музику.

«Заповіт» Тараса Шевченка – складний за рит-мом вірш, бо його ритм не вкладається в канонічні рамки чотиристопного хорея. Це накладає на пере-кладача особливу відповідальність у роботі з оригі-налом: чи витримувати його ритм, чи прикрашати вірш, переходячи на класичний хорей? А чи зуміє при цьому перекладач зберегти дух вірша, його внутрішній стрижень, точно передати те, що сказав автор?

Порівняймо, як це вдалося авторам перекладів. Оберемо шлях дослідження такий: наводитимемо поетичні рядки оригіналу, вказуючи на логічні на-голоси, коментуючи ті чи інші поняття та вислови. Тоді стане зрозумілим, чи вдалося при перекладі зберегти авторську думку, настрій і художні осо-бливості твору.

Почнемо з назви. «Заповіт». З’ясуймо лексичне значення слова:

заповіт, – у – завещание; (наставление последо-вателям) завет рит. Перевод из «Украинско-русско-го словаря» ABBYY Lingvo.

Слід визнати, що назва «Завет» (наставление) більше підходить за змістом, ніж «Завещание» (до-кумент).

Перші чотири рядки:Як умрУ, то поховАйтеМенЕ на могИліСеред стЕпу ширОкогоНа ВкраЇні мИлій…

80


«Художня сила зображеної картини – у знаковій реальності всіх її деталей, або у їхньому символі-змі» (Г Клочек). З’ясуймо питання, що таке «мо-гила»? І чому поховати треба не в могилі, а саме – на могилі? «Шевченко естетизував цей образ, наповнив його глибоким символічним смислом. Могила для нього була типовою прикметою пей-зажу України. «Могила» і «степ» є знаками тісно пов’язаними. Як правило, у Шевченка немає могил без степу і немає степу без могил» (Г. Клочек).

Українцеві зрозуміло, що «могила» – це насип на старовинному похованні, а не яма, куди кладуть зазвичай тіло померлого. А в Шевченка цей образ ставав і символом боротьби за волю. Поет вважав, що в могилах поховані ті, хто колись загинув, обо-роняючи Україну. Для Шевченка могила була са-кральним, святим місцем. Можливо, у цьому був один із чинників його рішення «…поховайте мене на могилі».

Т. Шевченко в такий спосіб заповідав поховати його за старовинним козацьким звичаєм – на сте-повій могилі. У вірші описаний обряд захоронення, а не сама процедура риття могили тощо.

Ось який переклад першого катрена в О. Твар-довського:

Как умрУ, похоронИтеНа УкрАйне мИлой,ПосредИ ширОкой стЕпиВЫройте могИлу…

Вочевидь, автор порушив ритм – строфа написа-на класичним хореєм. Неточності вражають – за пе-рекладачем «риється могила» та ще й з вказанням координат – посеред степу. Слово «УкрАйна» має звучання, яке принижує назву батьківщини Тараса – Україну, тому вживання цього терміна не прикра-шає вірш у перекладі.

У О. Курінного:Коль умрУ, похоронИтеМенЯ на кургАне – Там, где стЕпи ширОкие,В мИлой мне УкрАйне…

Як плюс – автором збережений ритм. Але пе-рекладачеві слід зауважити на недоречне слово – «коль». Слово «Меня» російською звучить негар-но – воно тяжіє до «МЕня» в класичному хореї. До того ж теж вжито слово «Украйна». Слово «кур-ган» – калька перекладу «могила», яка не відпові-дає духу оригіналу.

У О. Архангельського:Как умрУ, похоронИтеМой прАх на могИлеТам, где стЕпи безкрАйние,В УкраИне мИлой.

Автор зберіг ритм і риму «могиле-милой», ужив слово «Україна» в сучасному значенні, адже сполучення слів «Вкраїна мила» – теж традицій-

не для Шевченка. Може викликати спір уживання замість слова «мене» словосполучення «мій прах», але це поняття вкладається в концепцію розділення після смерті тлінної плоті та вічно живої душі.

Наступний умовний катрен:…Щоб ланИ широкопОлі,І ДніпрО, і крУчіБуло вИдно, було чУти,Як ревЕ ревУчий…

Переклад О. Твардовського:…Чтоб лежАть мне на кургАне,Над рекОй могУчей,Чтобы слЫшать, как бушУетСтарый ДнЕпр под крУчей…

Ясна річ, автор не дотримується рядка оригі-налу, а пише на свій лад. Достеменно відомо, що Шевченко дуже любив придніпровські кручі. Цю місцевість він згадував у листах до названого бра-та Варфоломія: «Все мені сниться ота благодать – і Дніпро, і темний ліс під горою». Отже, Шевченко хотів бачити «лани широкополі», «і Дніпро, і кру-чі», а перекладач про це нічого не говорить: він ви-діляє те, чого немає в тексті оригіналу. Вочевидь, підкреслюється бажання лежати «над рекой могу-чей» і слухати, «как бушует / старый Днепр под кру-чей», тобто маємо написання вірша «за мотивами», що не зовсім відповідає поняттю «переклад». А в «Заповіті» образ Дніпра остаточно сформувався як символ України. «Він оживлений двома деталями: кручами і ревучими порогами. Поет називає окремі фрагменти, які є типовими для панорамного пей-зажу України, викликаючи в слухача емоційно-об-разні уявлення. Цей образ бачиться йому з високої фізично-просторової точки зору» (Г. Клочек).

Що маємо в перекладі О. Курінного?…Чтобы шИрь необозрИмыхПолЕй, Днепр и крУчиБыло вИдно, было слЫшноРёв рекИ могУчей…

Автор, як бачимо, загубив найбільш значу-ще слово «широкополі», увівши нове – «необоз-римых», що зовсім не одне й те ж саме. У другому рядку збився ритм, до того ж немилозвучно поєд-нані слова «Полей, Днепр и кручи». У третьому ря-дку узгодження не найкращі. Ліпше було б сказати: «ширь… была видна», а в четвертому з’явився «рёв реки могучей». «Могучий» – поза текстом оригіна-лу. Зникла важлива характеристика ріки – «реву-чий».

У О. Архангельського:…Крылья нИв широкопОлых,Днепр в прибрЕжных крУчахЧтоб виднЕлись, доносИлось,Как ревЁт ревУчий…

Вочевидь, майже точний переклад. Вдало пере-дані зорово-слухові образи, створені Шевченком,


81

бо він хотів фізично відчувати себе частиною про-стору, який віддано любив за життя.

Автор зберіг вислів «реве ревучий», як важливу характеристику Дніпра в середній його течії, який «реве» на порогах – плаче, волає (до речі, один із Дніпровських порогів мав власну назву – Ревучий). «Ревучий» – рідко вживане в російській мові сло-во – вказує скоріше на стан, у той час, як близьке за значенням більш вживане слово «ревущий», ско-ріше характеризує дію.

Третій умовний катрен:…Як понесЕ з УкраЇниУ сИнєє мОреКров ворОжу… отодІ яІ ланИ і гОри – …

Слід зауважити, що Шевченко в першому ряд-ку сам збився з обраного ним ритму, тому невелике лихо, якщо його збій не буде повторений у перекла-дах.

Переклад О. Твардовського:…И когдА с полей УкрАйныКровь врагОв постЫлыхПонесЁт он… вот тогдА яВстАну из могИлы – …

Автор перекладу пише класичним хореєм, не дотримуючись авторського ритму. Знову вживає немилозвучний термін «Украйна». У тексті втра-чений головний мотив – Дніпро повинен понести в синє море вражу кров. Перекладач взагалі загу-бив місце, де повинна та вража кров опинитися – у синьому морі – у міфічному середовищі, яке зда-тне поглинути нечисть і яке вабить синявою. Ав-тор натуралістично прописує те, чого у вірші немає – «встану из могилы». Якщо йти шляхом християн-ського вчення про смертну оболонку й безсмертну душу, то навіщо оболонці, тобто праху, вставати з могили, коли дух живий?

Особливої уваги потребують терміни «ворожа кров». Ворожий, як і «вражий» у Шевченка, – не від слова «ворог»! Таке тлумачення примітивне, повер-хове. «Вражий» – поняття обома мовами, яке з да-вніх-давен означає – диявольський, від нечистої сили. Для Шевченка «вража кров» – це та нечиста сила, яка гнобить його народ, перетворює на хохла, малороса.

Натомість у тексті перекладу з’явився вислів «постылый», тобто такий, який набрид, викликає відразу. У Шевченка йдеться зовсім про інше.

Переклад О. Курінного:…Как понесЁт из УкрАйны Да в сИнее мОре ДьЯвольскую крОвь… ТогдА я И полЯ и гОры – …

Автор ужив знову слово «Украйна», у другому рядку – зв’язне слово «да», щоб зберегти словоспо-лучення «синее море». Це не прикрашає текст. Далі

йде слово «дьявольскую», якого немає в Шевченка – це грубе тлумачення поняття «вражий». У тре-тьому рядку збитий ритм – з’явилися три логічні наголоси, замість двох у тексті оригіналу.

Переклад О. Архангельського:…ПонесЁт из УкраИныПрочь – в сИнее мОре –Вражью крОвь… И вот тогдА яИ полЯ, и гОры – …

Авторові перекладу можна зауважити лише на відхід від ритму оригіналу в першому рядку.

Наступний катрен:Все покИну, і полИнуДо самОго БОгаМолИтися… а до тОгоЯ не знАю БОга.

«Заповіт» пронизаний великим болем поета за той стан, у якому перебував його рідний народ, за відчуття українцями меншовартості. Шевченко як глибоко віруюча людина обрав прийом опону-вати Богові за його неувагу до долі рідного народу, підкреслюючи, що лише тоді він прийме Всевиш-нього душею, коли побачить певні зрушення в жит-ті українців. Поет погоджується віддати все най-цінніше, аби спробувати вимолити Божу милість. Основна ідея полягає в тому, шо лише в разі, коли душа побачить з Божої волі певні зміни на краще, на користь рідного народу, тільки тоді вона полине «до самого Бога молитися», бо до цього часу його душа Бога не приймає на знак протесту до такої байдужості.

Переклад О. Твардовського:…ПодымУсь я и достИгнуБОжьего порОга,ПомолЮся… А покУдаЯ не знАю БОга…

У другому й третьому рядку не збережений ав-торський ритм.

Перші три рядки написані «за мотивами» – під-нятися з могили, щоб досягти Божого порога, аби помолитися… Поріг – у значенні переддвір’я, по-чаток, рубіж. Взагалі-то, линути «до самого Бога» (чого прагне автор) – не те ж саме, що досягти Бо-жого порога. До того ж перекладач уже вказує, коли душа досягне цього рубіжу. Це йде всупереч текс-ту оригіналу, у якому душа лише прагне до Бога, хоче прийняти його, а чи цього досягне? І мета в неї – «щоб молитися», тобто виконувати продовжену в часі дію. У перекладача все примітивно просто – помолитися, тобто виконати разову дію… Та й слово «помолюся» зовсім не звучить.

Вислів «до того» перекладається – до часу, до певної пори. Неточний переклад «покуда» прини-жує тон тексту. Виклад начебто поетичний, але да-лекий від духу оригіналу.

Переклад О. Курінного:

82


…Всё остАвлю и отпрАвлюсь Во владЕнья БОжьи МолИться лишь… до тогО же Не с ТобОй я, БОже!..

Ритм оригіналу збережений, але «отправлюсь» – не те ж саме, що «полину», бо линути в перекладі – стремиться, уноситься, устремляться (мысленно, в чувствах). «Владенья Божьи» – далеко не сам Бог. Душа прагне саме Бога, а не його володінь. Четвер-тий рядок – вільний переказ оригіналу, бо бути не з Богом – не те ж саме, що не знати Бога, тобто не пі-знати його.

Переклад О. Архангельського:…Всё покИну в устремлЕньиК самомУ лишь БОгуЧтоб молИться. А до чАсаЯ не знАю БОга.

У перекладі збережена авторська рима – Богу-Бога.

Перекладачеві можна зауважити не зовсім зви-чний вислів «к самому лишь» і те, що в третьому рядку, аби не погіршити звучання, не дотриманий авторський ритм. Як і в оригіналі, у перекладі збе-режене поняття «молитися», тобто сам процес, бо немає ніякої гарантії, що молитви досягнуть мети, будуть почуті Богом. Не факт, що й молитви саме ті.

Наступний катрен:…ПоховАйте та вставАйте,КайдАни порвІтеІ врАжою злою крОв’юВОлю окропІте….

Як бачимо, автор знову збивається з обраного ним ритму.

У О. Твардовського:…СхоронИте и вставАйте,ЦЕпи разорвИте,Злою врАжескою крОвьюВОлю окропИте…

Бачимо, що в другому й третьому рядку пору-шений ритм.

«Схороните» звучить легковажно. «Цепи» ро-сійською не ідентичні «кайданам» українською. І знову, замість «вражої крові», вжито «вражеская кровь»…

У О. Курінного:ПохоронИте – вставАйте,ОкОвы разбЕйте,И дьЯвольской гадкой крОвьюСвобОду полЕйте.

Це, мабуть, найгірший катрен із точки зору яко-сті поезії. Порушений ритм. Вислів «похороните» ніяк не підходить до тексту. Рима «разбейте-полей-те» – далеко не те ж саме, що «порвіте-окропіте». Різне звучання, різний зміст, бо «порвати» – розір-вати на шматки, пошматувати в нестямі; окропити

– здійснити священнодійство. Автор уживає вислів «гадкая» (кровь), тобто така, що викликає відразу. В оригіналі – «зла», а «злий» перекладається, як «злой», «худой», «лихой», «недобрый», «дурной». Як бачимо, безпідставно змінено відтінок. «Воля» і «свобода» – не одне й те ж саме. У перекладі даного катрена зникла душа поета.

У О. Архангельського:…И, землЕ предав, вставАйте,ОкОвы порвИтеИ врАжьей лихою крОвьюВОлю окропите…

Вочевидь, ритм збережений, як і рими. У пере-кладі зникло слово «злою», натоміть з’явився сино-нім «лихою».

Останній катрен:…І менЕ в сім’ї велИкій,В сім’ї вОльній, нОвій,Не забУдьте пом’янУтиНезлИм тихим слОвом…

Для перекладу складності начебто немає. «Ве-лика сім’я» може перекладатися і як «большая» з приземленим, і як «великая» – з величним відтін-ком.

Переклади:У О. Твардовського:

…И менЯ в семье велИкой,В семье вОльной, нОвой,Не забУдьте – помянИтеДОбрым тихим слОвом…

В останньму рядку збитий авторський ритм.Вочевидь, невиправдана заміна дії: у Шевченка

– «не забудьте пом’янути» – акцент на «не забудь-те» згадати, у перекладача – два рівноцінні дієсло-ва, тобто обов’язково «пом’яніть».

Далі – вжитий вислів «добрым» замість «не-злим». Різний відтінок: «добре» вже має в підтексті – творити добро, а «незле» – не обов’язково перед-бачає добру дію, але незлу – найперше.

У О. Курінного:…И менЯ в семье огрОмнойИ свобОдной, нОвойНе забУдьте после вспОмнитьНезлЫм тихим слОвом…

Перекладач перейшов межі дозволеного в трак-туванні понять, обравши вислів «огромная» (сім’я) замість «велика», «свободной» замість «вольній», бо поняття «воля» значно ширше, ніж свобода, та й відтінок має інший. Недоречне слово «после». Пі-сля чого?.. Другий і третій рядки звучать не зовсім поетично.

У О. Архангельського:…И менЯ в семье велИкой,В семье вОльной, нОвойПомянУть не позабУдьтеНезлЫм тихим слОвом…


83

ДОВІДКА:О л е к с а н д р

Дмитрович Архан-гельський – уродже-нець міста Знам я̀нка (народився 6 травня 1951 року): вчитель, викладач фізики та математики, педа-гог, музикант, поет і перекладач. Автор книги оригінальних поезій «П я̀та пора року» (2012); у спів-авторстві з поетесами

Ольгою Міщенковою (м. Рязань) та Ольгою Поле-віною (м. Кіровоград) створив вінки сонетів «На-едине о вечном, или Двухголосие», «Кораллы слез моих…», «Меня ты за несбыточность запомнишь», «И волшебством открыты небеса», «И пусть стихия властвует над нами» та ін. Автор книг перекладів «Переводы из английской поэзии XVII века. Уиль-ям Шекспир. Джон Донн» (2011), на російську мову поезій Євгена Маланюка «Єдиним сном, єдиним болем» (2013) та ін. Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка (2013). Член Націо-нальної спілки письменників України (2014).

Як бачимо, коментарі до перекладу зайві.Проаналізувавши в такий спосіб тексти трьох

зразків перекладу, підсумуємо: точно перекласти, зберігши і музику рядка, і зміст, і авторські засоби, неможливо. Можна лише наблизитися до оригіналу з найменшими втратами. Але для цього треба гли-боко знати не лише мову, а й творчість автора, чий твір перекладається. А найкраще – любити його, відчувати дух його поезій.

Якщо оцінювати якість перекладів за пропоно-ваною іронічною формою, то можна виділити три категорії: перший переклад – красивий, але неточ-ний, другий – більш правильний, але некрасивий. Автору третього перекладу деякою мірою вдалося поєднати одне з іншим.

Чи відповідає так званий «канонічий» переклад відомого поета критеріям якісного поетичного пе-рекладу? Мабуть – ні.

На жаль, саме цей текст широко розтиражова-ний. Він вивчається і в школах, і у вишах Росії. Але в ньому закладено глибинне нерозуміння нашої української душі в повному обсязі, душі миролюб-ної, яка прагне волі.

Слід зауважити: не до конкретної соціальної ре-волюції закликав Тарас у цьому вірші, як прийнято було вважати з точки зору примітивного комунізму, – а до подолання нечистої сили, яка не дає народові вільно дихати, розвиватися, відчувати себе рівним серед рівних народів.

84


Н. І. Дяченко

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ І ТВОРЧІСТЬ – ШЛЯХ ДО УСПІХУ

(З досвіду роботи Т. В. Ружанської, провідного бібліотекаря Помічнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3

Добровеличківської райдержадміністрації)

Компетентність, ініціативність та творчий підхід до улюбленої справи завжди продукують успіх.

І саме такою, творчою, високо-професійною, залюбленою у біб-ліотечну справу, є Ружанська Те-тяна Валентинівна, провідний бібліотекар Помічнянської загаль-ноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Добровеличківської райдерж-адміністрації. Найважливішою ри-сою характеру бібліотекаря є ви-могливість до себе, наполегливість у пошуку найбільш ефективних форм роботи як з активним, так і потенційним, але пасивним чита-чем.

Штрихи до професійного портрета Т. В. Ружанської

Тетяна Валентинівна має базову вищу бібліотеч-ну освіту, працює на посаді завідувача бібліотеки у навчальному закладі 22 роки. Як фахівець і тво-рча особистість, вона має високу оцінку серед біб-ліотечного загалу району, тож з 2009 року – керів-ник районної творчої групи шкільних бібліотекарів. Її професійна діяльність неодноразово відзначена почесними грамотами управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації. Як фахі-вець бібліотечної справи була переможцем у:

районному конкурсі «Шкільний бібліотекар» (2005, 2009);

районному огляді-конкурсі «Панорама твор-чих уроків» у номінації «Шкільна бібліоте-ка» (2009/2010 н. р.);

районному та обласному етапі Всеукраїнсь-кої акції «Живи, книго!»;

редакційному конкурсі часопису «Шкільна бібліотека» – «Свято у шкільній бібліотеці – 2010»;

обласному етапі конкурсу на кращі методичні матеріали щодо здорового способу життя «Здорове майбутнє Кіровоград-щини» у номінації «Методичні орієнтири» (2012);

Всеукраїнському конкурсі «Шкільна бібліотека» у номіна-ції «Компетентний читач» (201, звання лауреат);

обласному ярмарку педагогіч-них ідей «Освітянські обрії Кі-ровоградщини – 2013».У 2014 році Т. В. Ружанська була

членом журі обласного етапу Всеукраїнського кон-курсу «Шкільна бібліотека».

Бібліотекар презентує свої творчі напрацювання з різних аспектів ведення бібліотечної справи на ме-тодичних районних і обласних заходах, у рамках міжнародних, всеукраїнських обласних науково-практичних та науково-методичних конференціях.

Тетяна Валентинівна – активний учасник обла-сної лабораторії шкільних бібліотекарів. Зокрема, у рамках засідання лабораторії «Плекання компе-тентного читача засобами сучасних бібліотечних та інформаційно-комунікаційних технологій» біб-ліотекар провела майстер-клас «Ігрова діяльність на бібліотечних уроках як засіб виховання інтересу до книги, становлення і розвитку читацької компе-тентності школярів» (2012).

Свій професійний досвід Т. В. Ружанська поши-рює й через публікації (їх близько 25) у фахових, педагогічних і місцевих виданнях та створення те-матичних методичних посібників для бібліотека-рів, педагогів, батьків, які видає самодруком.

У статті розкрито досвід роботи Т. В. Ружанської, провідного бібліотекаря Помічнянської загально-

освітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 Добровеличківської райдержадміністрації, через системний, професій-

ний і творчий підхід до організації бібліотечної діяльності в умовах глобальної інформатизації суспільства

та як керівника районної творчої групи.

Ключові слова: бібліотека, бібліотекар, інформація, інформаційно-комунікаційні технології, інформа-

ційна та читацька культура.

З ДОСВІДУ РОБОТИ

85

Розширення інформаційно-освітнього простору користувача

Стрімке впровадження в освітній процес інфор-маційно-комунікаційних технологій і електронних засобів навчання вимагає від бібліотек загальноос-вітніх навчальних закладів інноваційних підходів. А це передбачає формування бібліотечного інфор-маційно-освітнього простору як осередку інформа-ційної культури всіх учасників освітнього процесу, так і впровадження тих нововведень, які дозволять їй максимально ефективно виконувати свою місію – забезпечення модернізації й інформатизації освіт-нього процесу [1].

Отже, бібліотека у межах своєї компетенції спрямовує діяльність на реалізацію стратегічних завдань освітянської галузі та безпосередньо свого навчального закладу.

В аспекті реалізації пріоритетних завдань біб-ліотеки Т. В. Ружанська визначає потенційні мож-ливості щодо здійснення системної й оперативної інформаційної підтримки навчально-виховного процесу та розширення інформаційно-освітнього середовища навчального закладу; найбільш пов-ного забезпечення попиту на інформацію; задово-лення соціокультурних, самоосвітніх і дозвіллєвих потреб користувачів.

Вищеозначені завдання бібліотекар намагається вирішувати комплексно, а саме:

розширенням інформаційно-ресурсної бази бібліотеки шляхом використання власних ресурсів (інформації на друкованій основі, на цифрових носіях) та мережі Internet;активним впровадженням інформаційно-ко-мунікаційних технологій та використанням електронних засобів навчання;створенням сторінки бібліотеки на сайті на-вчального закладу;системним навчанням користувачів основам інформаційної та читацької культури;взаємодією з бібліотеками різних систем з метою створення єдиного інформаційного простору та надання доступу користувачам до спільних інформаційних ресурсів.

Серед першочергових завдань бібліотекаря, вва-жає Т. В. Ружанська, – здійснення інформаційного супроводу навчально-виховного процесу закладу та самоосвіти користувачів бібліотеки. При цьому враховуються особливості кожної з груп користу-вачів, їх запити і потреби.

Так інформаційна робота бібліотеки з педагогіч-ним колективом передбачає:

розширення фонду інформаційно-бібліотеч-них ресурсів для забезпечення реалізації науково-методичної проблеми навчального закладу та індивідуальних методичних про-блем педагогів;

•

•

•

•

•

створення банку інформаційних джерел, спрямованих на підвищення професійної компетентності педагогічних працівників, зокрема: досягнень у галузі педагогіки і психології; з питань використання сучасних технологій проведення уроку чи виховного заходу, організації профільної освіти, пер-спективного досвіду інноваційної діяльнос-ті педагогів навчального закладу, розробки інструментарію для здійснення моніторингу в навчальному закладі;

створення картотеки інноваційного досвіду освітянської галузі (за сторінками фахових видань та матеріалів мережі Інтернет);

розробку тематичних методичних посіб-ників на допомогу педагогам у проведенні позакласної й позаурочної роботи відповід-но до їх запитів і потреб та бібліографічних посібників малих форм (рекомендаційні спи-ски, інформаційні листки, бюлетені газетно-журнальних статей, бібліографічні покажчи-ки, анкети, пам’ятки тощо);

створення тематичних та предметних карто-тек на допомогу навчально-виховному про-цесу: «Мова – душа народу», «Дзвони Чор-нобиля», «Сценарії до свят», «Історія нашого краю», «Урок біології в школі», «Математика в школі» тощо;

створення фонду аудіо-, відеоматеріалів та інтернет-ресурсів на допомогу навчально-виховному процесу;

організацію книжкових виставок і викла-док методичної літератури, бібліографічних оглядів літератури.

Бібліотекар здійснює як групове (педради, за-сідання методичних формувань тощо), так і ін-дивідуальне інформування членів учительського колективу (адміністрації, шкільного психолога та керівників гуртків, факультативів і методичних об’єднань) за їх запитами. Така інформація повинна бути своєчасною і достовірною, на основі якої педа-гоги та керівництво школи грамотно й оперативно можуть вирішувати поточні педагогічні завдання. Тож бібліотекар ретельно її підбирає та системати-зує. Для цього створена «Тематична картотека ста-тей», де можна віднайти інформацію про друковані чи електронні джерела з будь-якого питання.

Щомісяця в бібліотеці випускається й інформа-ційний бюлетень «Учителю: досвід, технології».

До педагогічних нарад готуються інформаційні тематичні списки літератури, серед яких: «Урок як цілісна система», «Інтерактивні технології в нав-чально-виховному процесі», «Роль педагога у фор-муванні особистості дитини», «Організація мето-дичної роботи в школі», «Робота з обдарованими дітьми», «Превентивне виховання учнів» та ін. Такі

86


списки допомагають педагогам ознайомитися з пер-спективним досвідом та сприяють підвищенню їхньої майстерності.

Тетяна Валентинівна систематично інформує педагогів про нові документи в галузі освіти, мето-дичні матеріали з викладання предметів і методики сучасного уроку, нові підручники та надходження художньої та методичної літератури, періодичних видань у формі бібліографічних оглядів, презен-тацій нових книг і періодики, тематичних списків нових надходжень. Практикуються виставки-пере-гляди, тематичні огляди літератури. Створюються тематичні папки з найбільш затребуваних тем.

Бібліотека надає допомогу вчителям, класним керівникам і в підготовці та проведенні масових заходів з учнями (дні знань, предметні тижні, вік-торини, конкурси). Така робота бібліотеки спри-яє підвищенню рівня бібліотечно-інформаційної культури педагогів та учнів.

Інформаційна робота шкільної бібліотеки з уч-нями включає:

розробку та систематизацію матеріалів для роботи з бібліотечним активом (сценарії свят, вікторини, години цікавої інформації, турніри ерудитів, літературні свята, читаць-кі конференції тощо);

розробку системи уроків з основ бібліотеч-но-бібліографічної грамотності;

створення тематичних картотек інформацій-них матеріалів та банку даних рефератів з різних предметів (друкованих, на цифрових носіях та інтернет-ресурсів) на допомогу уч-ням у вивченні предметів та забезпечення роботи шкільних гуртків;

розкриття бібліотечного фонду організаці-єю виставок, викладок, тематичних полиць, тематичних рекомендаційних оглядів лі-тератури («У світі цікавих енциклопедій», «Український рік у народних звичаях», «Світ професій», «Сто запитань, сто відповідей») та віртуальних бібліографічних оглядів тощо.

Готуючи книжкові виставки та викладки літера-тури, Т. В. Ружанська враховує як їх призначення, так і цільову читацьку аудиторію. Прикладом є: виставки нових надходжень «Нові книги чекають на тебе»; виставки до предметних тижнів: «Ма-тематична веселка», «Хімія – наука про життя», «З комп’ютером на ТИ»; виставки за інтересами: «Мандруємо світами із друзями – книжками», «Для вас, умільці», «Про зірки та планети дізнаємось із Інтернету», «Поезія – безсмертний дотик до душі». Для більшої ефективності, виставки доповнюються цікавинками, поробками школярів, різними аксе-суарами. Наприклад, на виставках-хобі «Кожна ді-вчина – майстриня і прекрасна господиня» та «Все оживає у людських руках» поруч із книжками й

періодичною літературою представлені дитячі ви-роби, зроблені власноруч і виготовлені за креслен-нями, викройками, схемами з представлених книг і журналів.

Виставка-порада «Питань сто, сто відповідей» допоможе учням визначитися з подальшою про-фесійною діяльністю, а рекламні буклети різних навчальних закладів детально розкажуть про пра-вила прийому до обраного ВУЗу чи технікуму. Ви-ставка-подорож «Мандруємо світами із друзями – книжками» представлена довідковими видання-ми про країни й континенти, ілюстрованими путів-никами кращих міст України та Європи, а також художньою літературою про подорожі й пригоди.

Тетяна Валентинівна надає важливого значен-ня створенню тематичних бібліографічних посіб-ників, які відповідають інформаційним запитам користувачів бібліотеки й сприяють розширенню їх читацьких інтересів та посібників малих форм, серед яких: закладинки «Що нам читати?», пам’ят-ки-персоналії «Шарль Перо – автор першої дитя-чої книги», «Всеволод Нестайко – класик сучасної української дитячої літератури»; списки нових надходжень «Зупинись на хвилинку – прочитай цю новинку», списки рекомендованої літератури, пам’яток для читачів щодо користування книгою й бібліотекою (зокрема «Шановний читачу, ця пам’ятка для тебе», «Книжчині поради»).

Значну інформаційну допомогу читачам нада-ють тематичні рекомендаційні бібліографічні по-кажчики з найбільш затребуваних тем, розробле-ні бібліотекарем спільно з бібліотечним активом. Наприклад, «Дивовижний світ природи», до якого включено науково-популярну, художню та довідко-ву літературу з фонду шкільної бібліотеки про ба-гатство і красу рідної природи, про необхідність її збереження для майбутніх поколінь та адреси Інтернет-сайтів, з яких юні любителі природи змо-жуть познайомитися з передовими досягненнями у природничій галузі.

Зауважимо, що успіх бібліотечної справи осві-тянської галузі, ефективне функціонування шкі-льних бібліотек, що відповідає сучасним запитам і потребам користувачів, значною мірою залежить від їх належного матеріально-технічного забезпе-чення.

Бібліотека Помічнянської ЗШ І-ІІІ ступенів № 3 функціонує як інформаційний центр навчаль-ного закладу. Вона забезпечена копіювальною та комп’ютерною технікою з виходом в Інтернет. Це дозволило інформаційне обслуговування користу-вачів зробити більш оперативним та ефективні-шим.

За запитами користувачів Тетяна Валентинівна має можливість знайти необхідний ресурс в Інтер-нет-мережі, зробити «закладку» (посилання на еле-


87

ктронний ресурс) та надати допомогу педагогу чи учню в швидкому пошуку потрібної інформації, виконуючи при цьому роль навігатора. За потре-бою отримані матеріали можна роздрукувати чи скопіювати на різні носії інформації.

Звичайно, для пошуку інформації у бібліотеці функціонують і традиційні каталоги й картотеки.

Розпочата робота зі створення медіатеки, тож спільними зусиллями бібліотекаря і педагогічного колективу активно формується фонд електронних носіїв інформації (СD-, DVD-дисків). Враховуючи існуючі проблеми з комплектуванням фонду, бази даних на лазерних дисках є важливим і порівняно дешевим джерелом інформації. У фонді бібліотеки зібрано близько тридцяти СD-, DVD-дисків – це навчальні програми з математики, біології, хімії, історії, іноземних мов, енциклопедії, географічні атласи, художні та науково-популярні фільми, за-писи музичних творів, а також розробки уроків із використанням ІКТ-технологій, електронні енци-клопедії. Інформація на нетрадиційних носіях має стати для вчителя й учня так само легкодоступним і простим у використанні джерелом, як і звичайна книга.

Готуючи тематичні виставки книг до знаменних дат чи на запити вчителів та учнів, Тетяна Вален-тинівна доповнює їх роздрукованими матеріалами або записами на цифрових носіях з різних Web-сай-тів чи посиланнями на них, що підвищує ефектив-ність виставок.

Зазначимо, що для розширення інформаційно-освітнього простору користувачів та інформацій-но-ресурсної бази бібліотеки, Тетяна Ружанська широко використовує інформаційно-комунікаційні технології. Вона створює мультимедійні додатки до бібліотечних заходів, мультимедійні презентації проектів, готує віртуальні виставки та огляди.

Бібліотекар створила сторінку «бібліотека» на сайті навчального закладу. Даний ресурс міс-тить: інформацію про бібліотеку як у текстовому режимі, так і у формі презентацій; віртуальні виста-вки й зустрічі з письменниками, презентації книг; поради читачам та користувачам Інтернет-мережі; корисні посилання; анонси бібліотечних заходів та звіти про їх проведення; електронні версії підруч-ників та художньої літератури; результати моніто-рингу читацьких інтересів для різних вікових кате-горій, власну друковану продукцію.

Варто зазначити, що розширенню інформацій-но-освітнього простору користувачів сприяє тісна співпраця шкільної бібліотеки з міською дитячою бібліотекою, а також максимальне використан-ня потенціалу шкільного комплексного істори-ко-краєзнавчого музею, який на сьогодні очолює Т. В. Ружанська. Бібліотекар цілеспрямовано пра-цює з музейним активом, уміло організовує екс-

курсійні заходи, ініціює проектну діяльність шко-лярів щодо поповнення та популяризації фондів музею; широко використовує матеріали музею при підготовці й проведенні бібліотечних та загально-шкільних заходів, зустрічей з ветеранами праці й учасниками героїко-визвольних подій українсько-го народу тощо.

Для кращого ознайомлення з розташуванням експозицій, їх змістом та для більш широкого вико-ристання фонду музею у 2013 році Тетяна Валенти-нівна упорядкувала путівник «Історико-краєзнав-чий музей Помічнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3» та створила буклет «Запрошує шкільний історико-краєзнавчий музей».

З метою вивчення історії рідного краю та її популяризації Т. В. Ружанська ініціювала район-ний проект, учасниками якого стали бібліотекарі, бібліотечний актив школи, педагоги. Результатом проектної діяльності став випуск бібліографічного посібника «Мій рідний край – у центрі України. Іс-торія. Краєзнавство» (упорядник Т. В. Ружанська). До посібника включено науково-популярну, худож-ню літературу історико-краєзнавчого спрямування, яка містить матеріали щодо вивчення історичної та культурної спадщини Кіровоградської області, До-бровеличківського району та міста Помічна зокре-ма.

Джерелом для створення посібника послужив фонд шкільної бібліотеки та фонд шкільного істо-рико-краєзнавчого музею, а також матеріали пошу-кових досліджень учителів навчальних закладів міста та краєзнавців району.

У планах Тетяни Валентинівни – створення віртуальної екскурсії шкільним музеєм, яка буде включати й фрагменти зустрічей у стінах музею, відео спогадів ветеранів чи їх рідних.

Зазначимо, що цілеспрямована й системна ін-формаційна робота бібліотеки спрямована не лише на розширення інформаційно-освітнього простору користувача бібліотеки, а й на підвищення як рівня бібліотечно-інформаційної культури педагогів та учнів, так і їх загальнокультурного рівня.Системний підхід до формування компетентного читача в умовах глобальної інформатизації

суспільстваГлобальна комп’ютеризація, розширення ін-

формаційних можливостей користувача засобами Інтернет-мереж ставить перед бібліотекою нове за-вдання: не втратити свого читача; переконати його в тому, що саме читання книг сприяє духовному розвитку та саморозвитку особистості, вчить мис-тецтву творити себе й своє життя.

Тобто перед бібліотекарем стоїть дилема: як зробити так, щоб сучасні інформаційні технології, електронні засоби читання не відштовхнули шко-

88


ляра від спілкування з книгою, а навпаки – стиму-лювали читацький інтерес?

Ці проблеми Т. В. Ружанська намагається вирі-шувати використанням різних прийомів і методик, поєднанням традиційних та сучасних технологій.

Свою місію, як бібліотекар, Тетяна Валентинів-на вбачає, перш за все, у вихованні компетентного й активного читача зі сформованою системою цін-ностей.

Спостерігаючи упродовж багатьох років за ста-новленням своїх читачів, як творчих і конкурен-тоспроможних особистостей, бібліотекар пересві-дчилась, що значну роль у цьому процесі відіграє не просто любов до читання, а й висока культура читання та вміння працювати з різними інформа-ційними ресурсами, що є основою інформаційної культури.

Все це визначило й вибір проблеми «Формуван-ня у школярів інформаційної культури та читацької компетентності шляхом використання інформацій-но-комунікаційних технологій», над якою працює Т. В. Ружанська.

Запорукою успішності та результативності реа-лізації обраного проблемного питання є системний підхід, підпорядкованість дидактичним цілям освіт-нього процесу, тісна співпраця з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

Процес становлення компетентного читача з високою інформаційною та читацькою культу-рою вирішується в бібліотеці Помічнянської ЗШ І-ІІІ ступенів № 3 комплексно. Він поєднує: систе-му опанування основами інформаційної та бібліо-течно-бібліографічної грамотності; організацію позакласного читання та читання для навчання; вибір та використання найефективніших форм ма-сової роботи; популяризацію книг серед школярів з використанням інформаційно-комунікаційних тех-нологій; спрямування їх на позитивну мотивацію до читання й стимулювання дослідницько-пошу-кової діяльності, пов’язаної з книгою.

Значну роль у системі бібліотечно-бібліографіч-ної освіти як складової інформаційної культури школярів, формуванні позитивної мотивації до чи-тання та роботи з різними видами інформації віді-грають Дні книги, Тижні дитячого читання, Дні інформації та бібліографії, місячники шкільних бібліотек, а також предметні тижні, які організову-ються як бібліотекою, так і за її активної участі. Під час їх проведення створюються умови для закріп-лення навичок пошуку потрібної інформації, роз-ширення знань з різних галузей та зосередження уваги на їх практичному застосуванні. Більшість заходів проходить з використанням різних ігор, творчих завдань, проектів. Бібліотекар, виділяючи групи читачів зі спільними інформаційними потре-бами, надає їм необхідні консультації. Крім того,

для інформаційного забезпечення таких заходів добираються нові матеріали, оформлюються тема-тичні книжкові виставки, підбирається довідковий та ілюстративний матеріал; організовуються чита-цькі конференції, круглі чи дискусійні столи, а та-кож конкурси малюнків, плакатів, реклами, стін-газет тощо.

Виховуючи компетентного й творчого читача зі сформованою інформаційною культурою, Тетя-ною Валентинівною працює над вибором найбільш результативних шляхів реалізації даного питання. Бібліотекарем розроблена власна модель навчан-ня школярів основам бібліотечно-бібліографічної грамотності – програма «Основні завдання бібліо-течно-бібліографічних занять з учнями 1-11-х кла-сів», яка зосереджена на розширення їх світогля-ду та підготовку до роботи з різними джерелами інформації. В її основі – система бібліотечних за-нять (уроків), направлених на формування інфор-маційної та читацької компетентностей учнів, на мотивацію до читання та розвиток їх читаць-ких смаків і пізнавальних інтересів, стимулювання творчості. Навчальні цілі досягаються через засто-сування ігрових методів навчання та інформацій-но-комунікаційних технологій. (Більш детально з вищезазначеною програмою і системою ігор мож-на ознайомитися з публікацій: «Ігрова діяльність на бібліотечних уроках як засіб виховання інтересу до книги, становлення і розвитку читацької ком-петентності школярів» та «Захоплюючи грою, плекаємо компетентного читача» (автори Т. В. Ру-жанська, Н. І. Дяченко) [2, 3].

Системний пошук найбільш доступних і ефек-тивних методів організації бібліотечних занять для різних вікових груп підвів до висновку: біб-ліотечний захід у формі гри сприймається учнями набагато краще, ніж звичайний. Адже гра у житті дитини займає важливе місце та є діяльністю, що має найближче відношення до сфери потреб ди-тини, у тому числі й потреби в читанні. Доцільне використання ігрових прийомів і методів дозволяє зробити бібліотечний урок цікавим і змістовним, а його результатом є більш грамотні запити читачів і навички пошуку потрібної інформації.

Тетяна Валентинівна глибоко проаналізувала різні типи ігор та їх педагогічні можливості у фор-муванні читацьких та інформаційних умінь і на-вичок, обираючи ті, які найбільше відповідають специфіці бібліотечних уроків. Завдання бібліоте-чної гри полягає не лише в розширенні знань учнів про джерела інформації та засоби їх пошуку, а й у за-безпеченні формування та розвитку пізнавальних інтересів і здібностей, творчого мислення, уміння та навичок самостійної розумової праці; мобілізації психічних та фізичних сил організму; знятті надмі-


89

рного розумового напруження в учнів та створенні комфортного навчального середовища.

Готуючись до бібліотечної гри, бібліотекар по-винен володіти методикою її проведення, адже іс-нує кілька типів ігор, які дають різний результат у різних ситуаціях і по-різному впливають на фор-мування інформаційних умінь школярів.

Тетяна Валентинівна найбільш доцільні й ефек-тивні для бібліотечних уроків ігри об’єднала в таб-лицю «Роль бібліотечних ігор у формуванні читаць-кої компетентності школярів», яка слугує підґрун-тям для проведення бібліотечних занять як для себе, так і для колег-бібліотекарів. У таблиці визначено 4 типи ігор, зокрема: ігри з літерами та словами (кросворди, чайнворди, логогрифи, метаграми, анаграми, шаради, словесні ігри), ігри з розвитку розумових здібностей (головоломки, ребуси, логіч-ні ігри), ігри пізнавального характеру (предмет-ні ігри – літературні, географічні тощо, вікторини, інтелектуальні ігри – брейг-ринги, турніри тощо), ігри стратегічного характеру (рольові, ситуаційно-рольові, імітаційні, драматизації, уявні мандрівки, експрес-ігри). Для кожної групи ігор визначено їх педагогічні можливості та критерії читацьких умінь і навичок.

Як зазначає Тетяна Ружанська, важливою умо-вою, що забезпечує ефективність підготовки та проведення бібліотечного уроку з використанням ігор чи ігрових програм, є врахування вікових та індивідуальних особливостей її учасників, а також рівень їх базових знань і потреб. Тож розроблена програма включає теми уроків для відповідного класу та ігрові заходи до них.

Наприклад, тематика бібліотечних уроків для 3-го класу передбачає: «Вибір книги для читан-ня. Основні елементи книги», «Дитячі енциклопедії. Мої перші довідники», «Вибір книг у бібліотеці», «Книги про книги. Використання бібліографічних покажчиків, списків». А їх проведення проходить з використанням ігр та ігрових прийомів: бібліогра-фічна вікторина та літературний театр «Казка в го-сті поспішає» супроводжується слайд-шоу; ігри: «Цікаве те, що невідоме» та «Відгадай, кому нале-жать ці речі?»; вікторини: «Про що розкаже книга» та «Народні символи України» за сторінками під-ручника «Я і Україна»; гра-подорож «Сторінками підручників знайомих».

З учнями 7-го класу розглядаються такі теми: «Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки», «Видання з науки, техніки, мистецтва», «Перші книгодрукарі: Фіоль Швайпольт, Іван Федоров, Пе-тро Мстиславець. Слайд-шоу «Історія друкарства», «Довідкова література (словники, довідники, ен-циклопедії). Практичне заняття «Словники – все-світ у алфавітному порядку», «Книга і комп’ютер в інформаційному суспільстві: сучасне і минуле»

(урок-обговорення), «Періодичні видання для під-літків».

Для семикласників Тетяна Валентинівна про-понує ігрові програми та методичні форми, серед яких: прес-ваги «А цей журнал – найкращий…», вік-торини: «Від каменю до CD-ROM», «У подорож зі словником», «Ми за здоровий спосіб життя!» (сто-рінками підручника «Основи здоров’я»), бібліогра-фічне лото «Знаємо про книгу все!», гра-мандрівка «До Країни Журналії», літературна гра «Про що розкаже підручник літератури?» та круглий стіл «Книги, які знають все».

Володіючи методикою проведення ігор відповід-но до їх типу, бібліотекар уміло впливає на аудито-рію, стимулюючи її активність, ініціативу, творчий запал до пізнання й читання.

Важливо, що використання ігрових методів і прийомів, складний процес формування умінь по-шуку потрібної книги чи інформації та закріплення навичок роботи з різними видами інформації про-ходить без тиску, у невимушеній атмосфері гри, змагання, дослідження й пошуку.

Популяризуючи власні професійні надбання та навчаючи колег, відточуєш власну фахову

майстерністьТ. В. Ружанська, маючи значний досвід бібліотеч-

ної роботи, власні цікаві творчі напрацювання, з 2008 року очолила творчу групу, яка об’єднала кра-щих бібліотекарів району. Члени творчого об’єд-нання розпочали свою діяльність із поглибленого опрацювання проблеми «Формування у школярів основ інформаційної культури та культури читан-ня», яка є однією з пріоритетів у бібліотечній спра-ві.

На перших етапах діяльності методичного фор-мування було проведено опитування серед бібліо-текарів, педагогів, школярів щодо виявлення об’єк-тивного стану з визначеної проблеми, опрацьовано науково-методичну літературу, проаналізовано до-свід реалізації питання бібліотеками інших регіо-нів, визначено основні напрямки роботи.

Було узгоджено дворічний проект плану роботи творчої групи з її членами та визначено тематику окремих засідань, спрямованих на реалізацію основ-ного проблемного питання.

Так, у рамках засідання «Шкільна бібліотека – інформаційний центр навчального закладу» було визначено пріоритетні завдання та шляхи оновлен-ня бібліотечного процесу щодо трансформування традиційних моделей бібліотек в інформаційно-ре-сурсні центри навчальних закладів; напрацьовано схеми роботи бібліотеки з питань інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу, учнів, педагогічного колективу та батьків; обговорено орі-єнтовні проекти діяльності бібліотек з формування

90


інформаційної культури та культури читання шко-лярів; розглянуто питання моніторингу читацьких інтересів та напрацьовано анкети й тести для учнів з метою вивчення їх рівня читацької культури.

Під час засідання «Основи інформаційної куль-тури школярів» було обговорено найбільш ефек-тивні шляхи та засоби формування основ інфор-маційної культури, визначено стрижневі завдання бібліотечних занять, як основної навчальної форми в реалізації даного питання, та особливості їх про-ведення для кожної вікової категорії учнів.

При цьому акцентувалася увага на важливості донесення до користувача думки, що для досягнен-ня особистістю зрілості й високої духовної культу-ри, розвитку її творчих здібностей потрібні не лише знання, а й уміння самостійного пошуку інформа-ції, вироблення вмінь та навичок самоосвіти. Інфор-маційні вміння є основою для успішного засвоєння всіх навчальних предметів і дають можливість лю-дині вільно орієнтуватися в потоці інформації.

У зв’язку з цим невід’ємною частиною загальної освіти особистості стає інформаційна культура, яка набуває особливої актуальності в умовах глобаль-ної інформатизації суспільних процесів.

У рамках круглих столів, дискусій, міні-тренін-гів кожен член творчої групи представив свої ідеї й напрацювання щодо створення системи бібліотеч-них занять із формування основ інформаційної та читацької культури. Важлива роль Т. В. Ружанської, як керівника творчої групи, у поповненні теоретич-ної й методичної бази колег та допомога в розробці й узагальненні практичних рекомендацій щодо ре-алізації обраної проблеми для шкільних бібліоте-карів району. Ці рекомендації у подальшому стали предметом обговорення на засіданнях районного методичного об’єднання шкільних бібліотекарів і базисом для створення власних проектів програм з формування основ інформаційної та культури чи-тання.

Перш ніж розглядати це питання, Тетяна Ва-лентинівна сама ґрунтовно опрацювала його. Як зазначалося вище, вона розробила власну модель навчання школярів основам бібліотечно-бібліогра-фічної грамотності – програму «Основні завдан-ня бібліотечно-бібліографічних занять з учнями 1-11 класів», яка спрямована на розширення їх сві-тогляду та підготовку до роботи з різними джере-лами інформації. Свою програму Тетяна Ружансь-ка представила колегам, зосередивши увагу, перш за все, на системі ігрових форм, методів і прийомів, які найбільш доцільно використовувати на бібліо-течних заняттях.

Вона також ознайомила бібліотекарів із класи-фікацією ігор, яку презентувала у формі таблиці «Роль бібліотечних ігор у формуванні читацької компетентності школярів», та провела майстер-

класи щодо практичного вибору певних ігор при моделюванні бібліотечних заходів. При цьому біб-ліотекар зробила акцент на врахуванні вікових осо-бливостей школярів при виборі ігор, базових знань дітей з основ бібліотечно-бібліографічної грамот-ності, а також їх потреб і можливостей. Як зазначи-ла Тетяна Валентинівна, саме вдало підібрані ігрові програми, прийоми, форми та методи стимулюють мотивацію та активні дії школярів щодо роботи з різноплановою інформацією, а також до читання як художніх творів, так і науково-популярної літера-тури. Окремо Тетяна Валентинівна зосередилася на іграх із використанням інформаційно-комуніка-ційних технологій.

На наступному занятті учасники творчої групи презентували результати використання певних іг-рових форм і прийомів та власні ігрові елементи чи програми у системі роботи з формування інформа-ційної та культури читання. Спільно були напра-цьовані методичні рекомендації для бібліотекарів району щодо реалізації проблеми, а саме – доціль-ності та ефективності використання ігрових мето-дів і прийомів та ІК-технологій у процесі форму-вання основ інформаційної культури та культури читання.

У сучасних умовах невід’ємною частиною загаль-ної освіти особистості стає інформаційна культура, яка набуває особливої актуальності в умовах глоба-льної інформатизації, яка є й невіддільною складо-вою освітнього процесу. До того ж школярі мають доступ не лише до ресурсів бібліотеки, а й до від-далених джерел мережі Інтернет. Тож бібліотека навчального закладу для задоволення інформацій-них і читацьких потреб користувачів має активно використовувати сучасні інформаційні технології.

Тому логічною була пропозиція Т. В. Ружансь-кої, як керівника районної творчої групи бібліоте-карів, щодо вибору проблеми «Використання ін-формаційно-комунікаційних технологій у роботі шкільної бібліотеки» для опрацювання у наступні роки (2012-2014).

Проблемне питання розглядалося з різних аспек-тів, зокрема щодо:

розширення інформаційно-ресурсної бази бібліотек шляхом накопичення і організації електронних ресурсів та створення власних цифрових ресурсів;створення електронних бібліотек;інтеграції бібліотечних продуктів і послуг в інформаційно-освітній простір навчальних закладів;розширення спектру бібліотечних послуг і надання доступу до електронних ресурсів, як локальних, так і в мережі Інтернет;використання інформаційно-комунікаційних технологій для популяризації фонду (муль-

•

••

•

•


91

тимедійні презентації, віртуальні виставки, малі друковані форми тощо);створення власних сайтів, блогів, електрон-них бібліотечних продуктів;системного навчання користувачів основам інформаційної культури;взаємодії бібліотек різних систем з метою створення єдиного інформаційного простору та надання доступу користувачам до спіль-них інформаційних ресурсів.

У ході засідань зосереджувалася увага на ін-формаційно-ресурсному забезпеченні освітнього простору навчального закладу, що є одним із пріо-ритетних завдань бібліотеки, і передбачає ще й на-копичення та організацію електронних ресурсів. А ця діяльність включає не тільки формування фо-ндів мультимедіа матеріалами, але й пошук, збір, оцінку та систематизацію інтернет-ресурсів для їх використання як в режимі online, так і в локально-му доступі.

При цьому наголошувалося на важливості ролі бібліотеки у фільтрації, відборі, систематизації які-сних ресурсів для формування фондів електронних матеріалів, таких як:

бази даних;текстові матеріали;файлові архіви;мультимедіа-, аудіо- і відеоматеріали;графічні ілюстрації;навчальні комп’ютерні програми;розвиваючі ігри;тестові завдання тощо.

На заняттях-практикумах зосереджувалася увага на створенні власних цифрових продуктів за допомогою традиційних додатків Microsoft, спрямованих на допомогу читачеві / користувачеві в орієнтуванні в інформаційно-освітньому просто-рі, зокрема:

довідкові бази даних;рекомендовані списки літератури;списки позакласного читання;путівники фондами;анотовані ілюстровані картотеки;пам’ятки, буклети;книжкові огляди тощо.

У рамках «творчої майстерні» Т. В. Ружанська та учасники творчої групи презентували власні ідеї та напрацювання щодо використання ІК-техно-логій в інформаційному забезпеченні різних груп користувачів та створенні власних інформаційних продуктів. Зокрема, Тетяна Валентинівна презен-тувала: рекомендаційні списки літератури у формі буклетів («Прочитай, це цікаво!»); збірки віршів членів гуртка любителів поезії «Натхнення» («Тече кришталь у зелений сад…», «Країна мрій», «Ди-вограй», «Найкраще у житті – це книга», «У кого

•

•

•

••••••••

•••••••

бджоли – у того й мед»); тематичні бібліографічні посібники («Дивовижний світ природи» для учнів 5-11 класів, «Любов до читання виховуємо в сім’ї»); посібники малих форм (закладинки «Що нам чи-тати?», пам’ятки-персоналії («Шарль Перо – автор першої дитячої книги», Всеволод Нестайко – класик сучасної української дитячої літератури» тощо).

При розгляді теми «Інформаційна компетент-ність читачів як засіб формування розуміння ролі інформації в житті суспільства» бібліотекарі окре-слили основні аспекти формування інформаційної компетентності школярів, а саме через:

розуміння ролі інформації в житті особи-стості й суспільства;поглиблення знань щодо різних видів інфор-маційних ресурсів і готовності до сприй-няття інформації;уміння ефективно здійснювати пошук та вибирати інформацію з різних джерел;здатність до аналітичної переробки, ви-користання та створення нового інформа-ційного продукту.

При цьому важливо навчити школярів прави-лам безпечного пошуку й використання інтернет-ресурсів.

У ході практикумів було також зосереджено увагу й на таких аспектах: «Як зацікавити дитину читанням?» та «Бібліотерапія: мистецтво чи нау-ка?».

Ця тематика знайшла своє продовження й на на-ступних засіданнях творчої групи, зокрема у рам-ках проблеми «Комплексний підхід до створення моделі становлення компетентного і творчого чи-тача» (2014-2016 роки), де особливий акцент було зроблено на розкритті й підтримці творчого поте-нціалу школярів. Увага зосереджувалася на таких темах: «Комплексний підхід до створення власної моделі становлення компетентного і творчого чи-тача», «Дитяча книга як невичерпне джерело твор-чості», «Творчий підхід до професійної діяльності бібліотекаря», «Бібліотечна гра як один із важливих засобів формування та розвитку творчого мислен-ня школярів», «Виставкова діяльність шкільної бі-бліотеки у розвитку творчого потенціалу читача», «Проектна діяльність шкільної бібліотеки».

Важливими компонентами засідань стали: прак-тикуми на базі бібліотек учасників творчої групи, організація дискусій та диспутів («Від креативного бібліотекаря до талановитого учня», «Роль шкіль-ної бібліотеки у роботі гуртків за інтересами», «Бібліотечні проекти – нові можливості нового покоління»), методичні діалоги («Активні мето-ди залучення учнів початкової школи до читання книг», «Виставкова діяльність шкільної бібліотеки: сучасні підходи»), проблемні столи («Активізуємо творчість читачів за допомогою конкурсів», «Вико-

•

•

•

•

92


ристання методу проектів у роботі шкільної бібліо-теки – шлях до популяризації читання та розвитку творчого мислення школярів»), панорами творчих ідей («Творчий підхід до оформлення книжкової виставки»).

Результатом роботи районної творчої групи бі-бліотекарів стали випуски методичних посібни-ків, буклетів, брошур, де розкрито як теоретичне підґрунтя до кожної з тем та рекомендації щодо їх реалізації, так і кращий досвід її учасників з прак-тичного втілення окремих тем.

Результати діяльності творчої групи Т. В. Ружан-ської та її колег стали базовими у системі методич-ної роботи з бібліотекарями району: було проведе-но семінари-практикуми для шкільних бібліотек району, майстер-класи на базі бібліотек учасників творчої групи.

Практично всі учасники творчої групи стали переможцями чи лауреатами фахових конкурсів як на районному й обласному, так і на всеукраїн-ському рівнях. І в цьому значна заслуга її керівника – Т. В. Ружанської.

Отже, Тетяна Валентинівна – компетентний професіонал, який у постійному пошуку нових ідей, форм і методик ведення бібліотечної справи, знаний як у районі й області, так і у всеукраїн-ському бібліотечному середовищі; вмілий наста-вник для колег у питаннях ведення бібліотечної роботи.

Бібліотекар неодноразово залучалася до прове-дення майстер-класів на курсах підвищення квалі-фікації бібліотекарів навчальних закладів. Вона є активним учасником обласної творчої лабораторії шкільних бібліотекарів.

На базі бібліотеки Помічнянської ЗШ І-ІІІ сту-пенів № 3 у 2012 році було проведено засідання об-ласної творчої лабораторії шкільних бібліотекарів з проблеми ««Плекання компетентного читача за-собами сучасних бібліотечних та інформаційно-ко-мунікативних технологій», де в ході майстер-класу Т. В. Ружанська ознайомила колег з власною мо-деллю формування основ інформаційної культури школярів, презентувавши напрацьовану нею «Орі-єнтовну програму бібліотечно-бібліографічних занять з формування інформаційної культури та читацької компетентності школярів», в основі якої – ігрові форми бібліографічної діяльності як засіб формування читацької компетентності.

Отже, шлях до успіху в професійній діяльності, як вважає Тетяна Валентинівна, це професійна ком-петентність, поєднана з творчим підходом до улюб-леної справи.

ЛІТЕРАТУРА1. Дяченко Н. І. Бібліотека в освітньо-інформаційному

середовищі начального закладу: реалії та перспекти-ви / Н. І. Дяченко // Науково-методичне забезпечення освітньої діяльності в області. Методичний вісник № 50. / Укладачі Л. С. Голодюк, А. С. Бик. – Кірово-град: Видавництво КЗ «КОІППО імені Василя Сухо-млинського», 2014. – С. 350-366.

2. Дяченко Н. І. Захоплюючи грою, плекаємо компетен-тного читача / Н. І. Дяченко, Т. В. Ружанська // ШБІЦ. – 2013. – № 3. – С. 28-35.

3. Дяченко Н. І. Ігрова діяльність на бібліотечних уро-ках як засіб виховання інтересу до книги, становлен-ня і розвитку читацької компетентності школярів / Н. І. Дяченко, Т. В. Ружанська // Педагогічний вісник. – 2011. – № 3-4. – С. 130-138.


93

Л. А. Бабич

ПРОБЛЕМА ІНТЕГРАЦІЇ НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

Метою державно національ-ної програми «Освіта» (Україна ХХІ ст.) є виведення освіти в Украї-ні на рівень освіти розвинутих кра-їн світу, що можливо лише за умови відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогіч-них технологій. Саме цим сьогодні зумовлена увага до інновацій. Од-ним із основних напрямків діяль-ності сучасної школи, спрямованих на всебічний розвиток творчих здіб-ностей і нахилів учня, є інтеграція предметів як у межах одного уроку, так і в межах навчального процесу в цілому. Вона сприяє глибокому сприйняттю та усвідомленню те-матики уроку, його всебічному аналізу, активізації мислення, розумової та творчої діяльності учнів.

Проблеми застосування міжпредметних та між-курсових зв’язків у навчанні історії досліджували відомі вчені та методисти І. Звєрєв, В. Максимова, П. Кулагін, Н. Запорожець та інші. Останнім часом у науково-методичній літературі все частіше пору-шуються ці проблеми, що робить їх досить актуа-льними.

В умовах надзвичайно серйозних змін в еконо-мічному, політичному та науковому житті нашої держави, керуючись національними ідеями у вихо-ванні та навчанні, одним із ключових питань у моїй роботі стала проблема застосування на практиці інтегрованих уроків. Враховуючи те, що інтегрова-ні уроки в наших школах ще не набули належно-го застосування, вважаю за необхідне наголосити на доцільності їх впровадження в навчально-вихов-ний процес.

У теорії і практиці роботи шкіл сьогодні існує безліч варіантів навчально-виховного процесу. Ко-жен автор і виконавець вносить в педагогічний про-цес щось своє, індивідуальне, в зв’язку з чим гово-рять, що кожна конкретна технологія є авторською. Однак є технології, які за своєю метою, змістом, методами і засобами мають багато подібного і з

цими загальними ознаками можуть бути класифіковані в декілька груп.

Педагогічні технології поділя-ються:

1) за рівнем застосування;2) за філософською основою;3) за ведучим фактором психіч-

ного розвитку;4) за концепцією засвоєння;5) за орієнтацією на особистість;6) за організаційними формами;7) за типами управління пізнава-

льною діяльність;8) за підходом до дитини;9) за домінуючим методом;10) за категорією учнів.Звернемо увагу на класифікацію

педагогічних технологій за організаційними фор-мами, це:

класно-урочні;альтернативні;академічні;клубні;індивідуальні;групові;колективний спосіб навчання;диференційоване навчання.

До групових технологій відносяться і технології нетрадиційних уроків, в яких учні класу об’єдну-ються в групи. Інтегрований урок є одним із видів нетрадиційного уроку.

Проблема інтеграції навчання та вихован-ня в школі важлива і сучасна як для теорії, так і для практики. Її актуальність продиктована новими соціальними запитами, що висуваються до школи і зумовлена змінами у сфері науки і виробництва. Сучасна система освіти спрямована на формування високоосвіченої інтелектуально-розвиненої особи-стості з цілісним уявленням про загальну картину світу. Ці ідеї знаходять відображення в концепції сучасної освіти. Але розв’язати таку проблему не-можливо в рамках однієї дисципліни. Тому вини-кає необхідність в інтеграції предметів.

--------

У статті розглядаються проблеми доцільності впровадження інтегрованих занять у навчально-виховний

процес.

Ключові слова: міжпредметні зв’язки, інтеграція, інтегровані уроки.

Статья рассматривает проблему целесообразности внедрения интегрированных занятий в учебно-вос-

питательный процесс.

Ключевые слова: межпредметные, связи интеграция, интегрированные уроки.

The article deals with the problem of implementating integratedlessons in the educational process.

Key-words: interdisciplinary links, integration, integrated lessons

94


Інтеграція (від лат. «повний, цілісний») – це створення нового цілого на основі виявлення одно-типних елементів і частин із кількох раніше розрі-знених одиниць (навчальних предметів, видів дія-льності тощо). З точки зору педагогіки, інтеграція – це процес взаємопроникнення наук, об’єднання в єдине ціле раніше ізольованих частин, внаслідок якого основні компоненти дисциплін синтезуються в цілісну систему.

Ще у 17 столітті відомий педагог А. Я. Комен-ський сформулював так зване «золоте правило»: «Нехай предмети відразу схоплюються кількома почуттями, замальовуються, щоб закарбуватися через зір і дію руки…усіма засобами потрібно за-палювати справу знань і палку старанність до на-вчання».

Інтеграція не є новим явищем у вітчизняній педагогіці. Вона була взята за основу комплекс-них програм ще у 20-х роках минулого століття. Побудовані на основі широкої міждисциплінарної інтеграції, вони, на жаль, виявилися не продуктив-ними для навчання й розвитку учнів, бо не давали ґрунтовних знань і вмінь. У 60-х роках В. О. Сухо-млинський проводив «уроки мислення в природі». Це – один з найбільш вдалих прикладів інтеграції різних видів діяльності з однією метою. Нині ідеї інтеграції змісту навчання приваблюють багатьох вчених та вчителів у нашій країні та закордоном.

Потреба у виникненні інтегрованих уроків по-яснюється цілим рядом причин. Предмети шкі-льного циклу, спрямовані на вивчення окремих явищ, не дають уявлення про цілісність світу. Пе-ревагами інтегрованих занять є те, що такі уроки розвивають потенціал самих учнів, спонукають до активного пізнання навколишньої дійсності, до осмислення і знаходження причинно-наслідко-вих зв’язків, до розвитку логіки, мислення, кому-нікативних здібностей. Форма проведення інтегро-ваних уроків нестандартна, цікава. Використання різних видів роботи протягом уроку підтримує увагу учнів на високому рівні, що дозволяє говори-ти про достатню ефективність уроків. Інтегровані уроки розвивають значні педагогічні можливості. Вони знімають стомлюваність, перенапруження учнів за рахунок переключення на різноманітні види діяльності, різко підвищують пізнавальний інтерес, служать розвитку у школярів уяви, уваги, мислення, мовлення і пам’яті.

Що ж вкладається в поняття «Інтегроване занят-тя»? В сучасній літературі існує декілька прикладів його визначення: Інтегроване заняття – заняття, що полягає в об’єднанні зусиль викладачів різних предметів у його підготовці і проведенні, а також в інтеграції знань про певний об’єкт, вивчення яко-го здобувається засобами різних навчальних дис-циплін. Інтегроване, бінарне заняття – це заняття,

у змісті якого поєднуються різні предмети (дисци-пліни) навколо вивчення однієї теми.

Специфіка таких занять полягає у тому, що вони проводяться вчителями двох або декількох предме-тів. Інтегроване заняття може проводити як один викладач, так і декілька, використовуючи тісні міжпредметні зв’язки. Бінарне заняття – це заняття, побудоване на тісних міжпредметних зв’язках, яке проводиться спільно двома вчителями відповідних дисциплін.

Методичними принципами об’єднання пред-метів є:

1) Опора на знання з багатьох предметів;2) Взаємозв’язок у змісті окремих дисциплін;3) Зближення однорідних предметів;4) Розвиток загальних рис для ряду предметів.Вважається, що деякі предмети є пріоритетни-

ми до інтеграції. Наприклад, історія та літерату-ра, історія та географія, біологія й хімія, біологія й екологія, математика та фізика. Але практичний досвід показує, що завжди є можливість для нових творчих джерел, тобто можливість зв’язати такі зо-всім вважалося неспоріднені предмети, як історія та хімія. Інтегрувати можна всі предмети.

Готуючись до інтегрованого заняття, важли-во продумати методику проведення такого уроку. Заздалегідь визначається обсяг і глибина розкрит-тя матеріалу, послідовність його вивчення. Частка участі кожного вчителя залежить від змісту мате-ріалу, але приблизно повинна бути рівною. Один із них обирається ведучим. Один з предметів – про-відним.

Таких занять можна розробити багато, але вони не можуть бути щоденними. Реалізація ідеї ство-рення інтегрованих занять виявляється не дуже легкою як для викладача, так і для учнів. Робота починається з визначення в програмі з кожного предмета або дисципліни споріднених тем, понять. Після цього виникає необхідність одночасного ви-вчення таких тем з обох предметів. На цій підставі складається спільний план проведення занять. Ця робота повинна проводитися перед початком ново-го навчального року, щоб була змога при складання робочих навчальних планів урахувати особливо-сті вивчення конкретних навчальних предметів. Викладачі повинні визначитися з темою інтегро-ваного заняття, проаналізувати і зіставити програ-мовий матеріал, врахувати рівень підготовки учнів та матеріально-технічне забезпечення навчального закладу. При розробці кожного заняття обираються відповідні форми та методи спільної педагогічної діяльності.

Мета уроків, побудованих на інтегрованому змісті, – створити передумови для різнобічного розгляду об’єкта, поняття, явища, формування си-


95

стемного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання.

При підготовці до уроку вчителі повинні ста-ранно продумати зміст навчальних завдань і вико-ристати різні прийоми їх подачі, щоб забезпечити кожному учневі радість першовідкривача, яка є могутнім стимулом для активізації не лише мис-лення., а й усієї особистості школяра. Такі уроки забезпечують розвиток у дітей творчого мислення, формують науковий світогляд, розвивають пізна-вальний інтерес, бажання до самостійного здобуття знань. Учні на уроках оживають, активно включа-ються у роботу, беруть участь у розв’язанні нових для них пізнавальних і практичних задач. Таким чином, у них формується співдружність, почут-тя колективу, співпереживання, взаємодопомоги. Така робота переконливо доводить, що інтеграція навчальних предметів дає змогу кожному учневі розвивати свої здібності, опановувати програму в доступному йому темпі.

Впровадження педагогічної технології міжпред-метних зв’язків ґрунтується на інтеграції запропо-нованої технології з іншими сучасними техноло-гіями дослідницького, проблемного, програмово-го, інформаційно-пізнавального, комунікативного ігрового навчання.

Прикладом впровадження міжпредметних зв’яз-ків може бути інтегрований урок з хімії та біології, історії та етнографії «Мило, його склад, мийна дія» в 11 класі.

Мило, його склад, мийна дія.Мета:

Узагальнити знання учнів про мило, його хімічний склад та властивості, різноманіт-ність і використання; порівнювати власти-вості мила та синтетичних мийних засобів; розширити знання про виробництво мила з давніх часів та до сьогодення, його застосу-вання та значення в житті людини; оцінити дію засобів побутової хімії на довкілля.Розвивати інтерес до процесу миловаріння, набуті знання застосувати в практичній ро-боті; вдосконалювати навички роботи з до-датковими джерелами інформації, навички самостійної роботи учнів, роботи в групах; розвивати вміння концентрувати увагу, пі-знавальний інтерес, пам’ять.Виховувати культуру користування хіміч-ними препаратами; свідоме ставлення до навчання, а також загальну культуру уч-нів, прищеплювати ввічливість при спілку-ванні, викликати інтерес до вивчення хімії та історії.

Тип уроку: узагальнення та систематизація знань.

Вид уроку: захист творчих проектів.

•

•

•

Форма проведення: інтегрований урок з хімії, біології, історії.

Методи уроку: проектна діяльність, самостійна робота в малих групах, хімічний експеримент.

Обладнання: упакування з-під мила й миючих засобів, інформаційні аркуші для учнів, набір хі-мічного посуду (пробірки, хімічні склянки, скляні палички); розчини: мила, прального порошку, маг-ній сульфату, роздавальний матеріал: картки із за-вданнями; аудіо, візуальні технічні засоби навчан-ня, комп’ютерна техніка.

«Мило є мірилом добробуту та культури держа-ви, бо вживання мила залежить не від вимог моди і не від примхи людей, а від відчуття витонченості, здоров’я і задоволення, які виникають від чистоти» (Лібіх «Хімічні листи»).

Хід урокуI. Організаційний момент. Створення ро-

бочого настрою.II. Мотивація.Вчитель хімії. На уроках хімії ми вже ознайоми-

лися з багатьма органічними речовинами. Знаємо, у які реакції вони вступають, де знаходяться в при-роді, як їх використовує людина. На сьогоднішньо-му уроці ми розглянемо речовини, з якими зустрі-чаємося кожного дня. Це мило.

III. Оголошення теми та очікуваних резуль-татів.

Отже, тема сьогоднішнього уроку: Мило, його склад, мийна дія.

Що очікуєте ви від сьогоднішнього уроку? (Учні зачитують очікувані результати).

На уроці ви маєте продемонструвати знання з суспільно-природничих дисциплін. Для цього ви об’єдналися в групи за напрямками дослідження і готові поділитися результатами.

Заслуховувати роботу груп ми будемо в такому порядку:

ХімікиІсторики.Біологи.Практики-етнографи.

IV. Презентація учнівських проектівВиступ хіміків:Слайд № 1. Наша група підготувала презента-

цію «Хімія мила». Ми дослідили будову, склад, до-бування, властивості та його застосування.

Слайд № 2. Мило – це солі лужних металів і вищих карбонових кислот із кількістю атомів Кар-бону в аніоні від 10 до 20. Натрієві солі є твердими речовинами, а калійні – рідинами.

Слайд № 3. Ми виготовили напівмасштабну мо-дель натрій стеарату. Його формула С17Н35СОONa. Натрій стеарат – це біла тверда речовина, темпера-тура плавлення якого 245-255°С.

••••

96


Слайд № 4. При горінні мила утворюються ву-глекислий газ, вода та мінеральна сіль, що ускла-днює подальший хід процесу. Так, якщо повністю окиснити натрій стеарат, то утворюється СO2, H2О і Na2CO3.

2С17Н35СОONa + 5202 – 35СO2 + 35Н20 + Ка2СОЗОднак, у реальних умовах не весь Карбон, що

міститься в милі, прореагує з киснем, тому й спо-стерігається виділення вуглецю у вигляді сажі.

Слайд № 5. Мило вступає в реакцію обміну з кислотами і солями. С17Н3 5СОOH + НС1 – > С17Н3 5СООH + NaС1 2С17Н3 5СОONa + СuSO4 – + (С17Н3 5СОО) 2 Сu + Na2SO4

У першій реакції утворюється нерозчинна у воді кислота, а у другій – нерозчинна у воді сіль карбо-нової кислоти.

Слайд № 6. Як сіль, утворена слабкою кисло-тою та сильною основою, мило піддається гідро-лізу і його розчин має лужну реакцію. Молекула мила має полярний кінець СOONA і неполярний радикал, що містить 12-18 атомів Карбону. Поляр-ний кінець розчинений у воді, а неполярний у жирі (бруді). Подібне розчиняється у подібному. Молеку-ли мила орієнтуються вуглеводневими радикалами до жиру, а полярними кінцями – до води. У резуль-таті цього кожна частинка жиру оточується іонною оболонкою, що розчиняється у воді. Утворюється емульсія жиру у воді. Далі жир разом з милом ви-даляється змиванням.

Слайд № 7. Лише на рубежі 18-19 століть була виявлена хімічна природа жирів і внесена ясність у реакцію їхнього омилення. 1779 року шведський хімік Шеєле показав, що під час взаємодії оливко-вої олії з плюмбумом оксидом і водою утворюється солодка і розчинна у воді речовина. Вирішальний крок на шляху вивчення хімічної природи жирів зробив французький хімік Шеврель. Він відкрив стеаринову, пальмітинову і олеїнову кислоти, як продукти розкладу жирів під час їхнього омилен-ня водою і лугами. Солодку речовину, яку одержав Шеєле, Шеврель назвав гліцерином.

Слайд № 8. Цим ученим ми завдячуємо від-криттям, що мило може бути добуто із найрізно-манітніших жирів шляхом гідролізу в присутності лугів. Вчений Леблан розробив порівняно простий і дешевий спосіб виробництва каустичної соди (Ка2СОЗ), потрібної для приготування з цих жирів мила.

Слайд № 9. У перших миловарнях усі склад-ники змішували і варили у величезних відкритих котлах. Досвідчений миловар помішував цю суміш спеціальною лопаткою. Залежно від того, як мило стікало по ній, він знав який складник слід додати або скільки і як ще треба варити мило.

Слайд № 10. Сьогодні технологічний процес виготовлення мила складається з трьох основних

етапів. Перший етап – це омилення. До різних олій та жирів додають луг, внаслідок чого утворюється суміш з чистого мила, гліцерину та 30 відсотків води. Іноді для того, аби отримати цю суміш, мило, як і раніше, варять у котлах, але в більш сучасних миловарнях цим процесом керує комп’ютеризована система. Другий етап – сушка. Очищене мило по-дають в розпилювальну сушку, де у вакуумі та при високій температурі воно перетворюється на ма-ленькі гранули з вмістом води лише 12 відсотків. А на третьому, завершальному етапі мильні гра-нули змішують з різними ароматизаторами, бар-вниками та іншими додатками. Наприкінці мило нарізають кусочками або ж заливають у відповідні форми. Нині фруктове та рослинне туалетне мило досить популярне, оскільки вважається, що воно натуральне і більш корисне.

Слайд № 11. На основі мила виготовляють ми-ючі та косметичні засоби. Його використовують при обробці тканин, для добування вибухових та самозаймистих речовин, при виробництві різно-манітних фарб.

Слайд № 12. Японські вчені навчились пере-творювати поверхню мильної бульбашки на триви-мірний екран.

Слайд № 13. Людина, що називає себе Bubbleman, займається тим, що створює величезні мильні бульбашки (насправді його звати Сем Хіт і йому 33 роки). Сем навіть встановив кілька світо-вих рекордів. У тому числі надувши міхур, в який помістилося 50 чоловік. Зовсім недавно Bubbleman оновив свій рекорд, надувши 56 маленьких бульба-шок усередині одного гігантського. Таким чином, він побив свій же рекорд 2006 року, коли число ма-леньких бульбашок становило 49. Сему також нале-жать рекорди з надування найбільшої, найдовшої, а також найстійкішої мильної бульбашки у світі.

Слайд № 14. Під час святкування весіль, днів народжень використовують генератор мильних бу-льбашок.

Слайд № 15. Ви коли-небудь пробували взимку надути мильний пузир? Якщо ні, то даремно. При морозній погоді мильні бульбашки замерзаючи, по-криваються сніжним малюнком, як на вікнах. Отже, особливих умов не потрібно для створення «криш-талевих куль». Необхідно низька температура – це 7° С градусів і, звичайно ж, безвітряна погода. Щоб мильна бульбашка замерзла при слабкому морозі, то її потрібно доторкнути до снігу, достатньо одні-єї сніжинки. Сам процес перетворення заворожує. При заморожуванні, мильна бульбашка змінює свої фізичні властивості. Так, якщо заморожену сніжин-ку впустити – вона не розіб’ється, як скло, на дріб-ні шматочки, а помнеться, як целофановий пакет і повільно розтане.


97

Слайд № 16. Винахід британських вчених може спричинити революцію в індустрії мийних засо-бів. До складу мила вони зуміли додати солі, багаті на залізо. Засіб розчиняє бруд, а тоді його можна зібрати – притягуючи магнітами. За допомогою но-вої розробки сподіваються очищувати води стічних труб. Та найголовніше – винахід допоможе запобіг-ти екологічним катастрофам. Після розливу нафти магнітне мило зможе очистити не тільки водойми, а й їхніх мешканців. Джуліан Істоу, професор хімії Брістольського університету повідомив:

«Морські птахи часто страждають від розливів нафти. Їхнє пір’я забруднюється і відчистити його дуже складно. А з допомогою магнітного мила ми з легкістю знімемо увесь бруд з пташиного пір’я. Мило може стати початком серії екологічних за-собів. Крім усього іншого, у магнітного мила є ще один приємний бонус – його можна прикріпити до магнітної мильниці просто так, без всяких заліз-них вставок».

Слайд № 17. Мило, виготовлене в домашніх умовах – це не тільки чистота і гігієна, а й прибуткова справа.

Виступ істориків.Історія виникнення мила

та нові мильні відкриттяСлайд 1. Мило здається нам

буденною річчю, без якої немож-ливо уявити собі гігієнічні процедури. Але чи задумува-лись ви про те, наскільки дав-но люди стали використовува-ти мило і в який момент воно набуло сучасного зовнішнього вигляду?

Слайд 2. Мило почали ви-користовувати багато століть тому. В Давній Греції для очи-щення всього тіла використо-вували пісок, який спеціально для цього привозили з берегів Нілу. Не менш ори-гінально проходили процедури вмивання і у Дав-ньому Єгипті. Для очищення шкіри єгиптяни ви-користовували бджолиний віск, який попередньо розчиняли у воді. Ще один метод очищення шкіри, за давніми рецептами, полягав у використанні по-пелу, як основного засобу для чищення.

Слайд 3. Крім того, існували й інші методи очи-щення. Наприклад, в античні часи для очищення шкіри від бруду й поту застосовувався так званий «стригіль», який являв собою металевий скребок, серпоподібної форми. Така нестандартна процеду-ра очищення шкіри починалася зі змазування тіла олією. Потім бруд і піт просто відчищалися з тіла за допомогою стригіля.

Скоріше за все, методів очищення шкіри в дав-ні часи було набагато більше. Але настав час, коли процедура очищення стала більш ефективнішою та приємною.

Слайд 4. За однією з версій першими стали ви-користовувати мило племена галів. У своїх працях римський учений Пліній Старший повідомив люд-ству про те, що гальські племена використовували для очищення волосся і лікування шкірних захво-рювань особливу мазь, яка виготовлялась із сала і попелу букового дерева. Більше того, за допомогою цієї мазі галам навіть вдавалось фарбувати волосся. У гальських племен, за версією, Плінія Старшого рецепт виготовлення мила перейняли і римляни.

Cлайд 5. Легенда свідчить, що латинське слово «sapo» (мило) походить від назви гори Сапо в дре-вньому Римі, де відбувалися жертвоприношення богам. Тваринний жир, що виділяється при спалю-ванні жертви, накопичувався і змішувався з дерев-ною золою багаття. Отримана маса змивалася до-щем глинистий ґрунт берега річки Тибр, де жителі

прали білизну і, природно, спо-стережливість людини не упус-тила того факту, що завдяки цій суміші одяг очищався набагато легше.

Слайд 6. Ці гіпотези про виникнення мила недавно були відхилені. Знайдені під час розкопок шумерські таблички з глини красномовно описували весь процес миловаріння, від-криття і виготовлення мила. А з урахуванням того, що таблички датовані 2800 році н. е., можна припустити, що мило перши-ми стали варити все ж не гали і не римляни. Отже, шумерів можна вважати засновниками миловаріння.

Слайд 7. Дискусії про те, хто винайшов мило тривають і досі. Але відомо, що виробником ми-ючих засобів була Італія, потім Іспанія. Та лише в 1424 році в Італії промисловим шляхом стали ви-робляти тверде мило

Слайд 8. Для варіння мила використовували яловиче, бараняче, свиняче, кінське сало; кістяний, китовий і риб’ячий жир; відходи різних виробництв. Додавали також рослинні олії – льняну, бавовняну, оливкову, мигдальну, кунжутову та пальмову. Ба-гато сторіч тому виникло миловаріння на Русі, де з давніх часів люди відрізнялись охайністю, звичкою до регулярного миття в лазні, парильні. Мила ва-рили багато – в домашніх умовах та в майстернях ремісників Потім з’явилися миловарні заводи.

Генріх Брокар

98


Слайд 9. В середині століття головними постача-льниками мила в Європі були міста Неаполь та Ма-рсель. Поступово ремеслу варіння мила навчилися також в інших містах Європи. Відношення до цього ремесла було найсерйозніше. В 1399 році в Англії король Генріх IV започаткував орден, особливим привілеєм членів якого вважалось миття в лазні з милом. У цій країні тривалий час під страхом сме-рті члену гільдії миловарів заборонялось ночувати під одним дахом з майстрами інших ремесел – щоб не видали таємницю його виробництва.

Слайд 10. У Росії мило почали виробляти у пе-ріод правління Петра І, але до середини XIX століт-тя ним користувалася тільки знать. Селяни прали і милися лугом – деревний попіл заливали окропом і розпарювали в печі. Головним центром миловарін-ня було м. Шуя, на його гербі навіть зображено бру-сок мила. Широко відомі були й московські фірми – фабрики Ладигіна, Альфонса Раллі й Брокара.

Слайд 11. Засновник фабрики Генріх Афанасі-йович Брокар був королем парфумерії в Росії, а по-чинав він свою справу з нуля. Перше обладнання його фабрики складалося з трьох котлів, дров’яної печі і кам’яної ступки. Однак спершу на фабри-ці, відкритої Брокером в Росії, випускали зовсім не парфуми, а парфумоване мило. У той час мило було дефіцитом. Мило Брокера мало незвичайну форму, наприклад, кулясту або з надрукованими російськими буквами – для дітей. Потім для гро-мадськості було встановлено фонтан з одеколону, в який кожна людина могла безкоштовно занурити хустку – так було покладено початок грандіозному успіху імперії Брокара. Парфуми «Нової Зорі» були відмінної якості та постачалися на продаж до бага-тьох країн Європи. На жаль, революція 1917 року поклала кінець імперії Брокара, але його фабрика, знаменита «Нова зоря», продовжує існувати й досі.

Слайд 12. У наш час виробництво мила налаго-джено усюди.

Виступ біологів (презентація стінгазети).1. Ми дослідили фізіологічну дію мила на орга-

нізм людини. І запропонуємо вам декілька рецептів використання мила в домашніх умовах.

Чим же корисне господарське мило і як воно може допомогти вам в догляді за зовнішністю і в господарстві?

Виявляється, за допомогою господарського мила можна лікувати запальні процеси.

Ним лікують деякі гінекологічні захворювання. Хірурги можуть використовувати це мило, як рука-вички (потрібно лише намилити й висушити руки). Стверджують, що навіть при порізі в процесі опера-ції ризик зараження мінімальний.

Господарське мило володіє і противірусним ефектом (тому застосовується в інтимній гігієні

для профілактики різних захворювань). Ним ліку-ють пітницю та молочницю.

Воно має чудові косметичні характеристики. Миючи ним голову, можна зробити волосся густим і здоровим, при цьому зникне ламкість і лупа. Щоб шкіра голови не була пересушеною після такої про-цедури, рекомендують обполоснути голову розчи-ном оцту або лимонним соком.

Якщо ж вмиватися господарським милом хоча б двічі на тиждень, ваша шкіра завжди буде вигля-дати молодою. Після вмивання варто змастити об-личчя дитячим кремом. Причому отриманий ефект набагато кращий, ніж при використанні дорогої ко-сметики. А очистити пори допоможе лазня з бере-зовим віником, змоченим у розчині цього мила.

2. Мильним розчином господарського мила ра-дять лікувати й нежить, що починається. Для цього потрібно намочити ватний тампон і обробити ним носові пазухи. Тоді ніс не буде закладений, а 2-3 такі обробки змусять відступити застуду.

Господарське мило успішно лікує і грибкові захворювання стоп ніг. Потрібно вимити уражені ділянки милом зі щіткою, а потім обробити ранки йодом.

Мило допоможе і при легких опіках. Якщо ви обпекли руку чи іншу частину тіла, відразу нами-літь місце опіку господарським милом і дайте під-сохнути. Не буде не тільки пухирів від опіку, не за-лишиться навіть почервоніння.

Якщо ж після депіляції шкіра червоніє й подраз-нюється, слід просто намилити її і забути про про-блеми, Перуть господарським милом давно. Якщо перед пранням у пральній машині попередньо на-милити одяг, відбілювач додавати не потрібно.

Господарське мило має чудові гіпоалергенні ха-рактеристики, тому ним миють посуд, перуть ніж-ну дитячу білизну. Випрана господарським милом шерсть стає більш м’якою та пухнастою. Спеціаль-ні тканини з мікрофіброю теж перуться ним.

Обробка зубної щітки на ніч розчином з госпо-дарським милом дозволить знезаразити її.

При виборі цього незамінного в господарстві мила віддавайте перевагу звичайному, всім знайо-мому сірому шматку, адже чим гарніша упаковка і приємніший запах, тим більша ймовірність того, що це мило вироблялося з додаванням різноманіт-них синтетичних матеріалів, які не мають усіх тих якостей справжнього господарського мила.

3. Господарське мило має такі властивості, яких не мають інші види миючих засобів. По-перше, мило господарське – натуральний та екологічно чистий продукт. По-друге, мило господарське має лужний баланс (РН 11-12), завдяки чому може вида-ляти найбільш стійкі забруднення. Прати можна як в холодній, так і в гарячій воді. По-третє, доведено, що господарське мило володіє антибактеріальними


99

властивостями. В якості антисептика воно викори-стовується в медицині і незамінне при прибиранні промислових приміщень.

І головне, мило господарське абсолютно нешкід-ливе для людини, оскільки складається лише з на-туральних компонентів і не завдає шкоди шкірі лю-дини.

Сьогодні на прилавках магазинів можна зустрі-ти найрізноманітніші види мила, які відрізняються один від одного і способом виготовлення, і призна-ченням, і кольором, і формою і, звичайно ж, ціною, яка в першу чергу залежить від якості використову-ваної сировини. До складу сучасного мила входять олії, жири, барвники, різні парфумерні композиції, рослинні добавки та інші інгредієнти. І чим більше мило містить натуральних компонентів, тим воно якісніше і краще. Часто ми вибираємо мило за на-явними в ньому добавками, тому буде корисно зна-ти як вони діють. Якщо в милі міститься вазелін, то він буде охороняти шкіру від пересихання, і таке мило підійде власникам сухої шкіри.

Мило з гліцерином – для тих, у кого чутлива шкіра. Воно буде, не подразнюючи, зволожувати і пом’якшувати її. Екстракт ромашки не тільки збе-реже шкіру від пересихання, а й активізує її захи-сні функції, а також допоможе впоратися з подраз-ненням. Мед, що входить до складу мила, робить шкіру ніжною та м’якою, живлячи і тонізуючи її, але не підходить тим, хто страждає від алергійних реакцій.

Мило з екстрактами звіробою та евкаліпта має протизапальну дію.

Якщо до складу мила входить екстракт ялиці, то таке мило буде попереджати появу подразнень і утворення вугрів, буде сприяти загоєнню дрібних тріщин у шкірі. В залежності від складу жирних кислот господарське мило буває: І (72 %); II (70 %); III (65 %). Чим більший процент вмісту жирних ки-слот, тим краще господарське мило буде справля-тися з брудом та мікробами. Високий вміст жирних кислот дозволяє створити густу та стійку піну, тим самим підвищуючи миючі властивості мила. За-вдяки своїм властивостям і старовинній рецептурі, мило господарське вважається традиційним і най-поширенішим миючим засобом для замочування, прання, миття рук і посуду.

4. Прочитавши етикетку мила, ми бачимо, як багато хімічних речовин містяться в цьому шма-тку і, головне, високий вміст штучних ароматів, які не завжди корисні для нашого здоров’я. В окре-мих випадках ароматизатори та барвники можуть викликати навіть алергію на шкірі: почервоніння, сильний свербіж, лущення.

Антибактеріальним милом не варто мити об-личчя, оскільки воно сушить, а значить, і старить шкіру. Зловживання дизенфікуючими засобами,

що містять антибактеріальні компоненти, може призвести до гормональних порушень в організмі. Внаслідок цього підвищується ризик розвитку он-кологічних захворювань і порушень роботи щито-видної залози.

Небезпечні компоненти мила – читайте ети-кетку!

Натрій лауретсульфат – це хімічна добавка до мильних засобів, при дуже високій вбиранності через шкіру змінює білковий склад клітин, пору-шує структуру волосяної цибулини, сприяє випа-дінню волосся. Цей продукт нафтопереробки часто маскується за фразою «отримано з кокосів».

Ксеноестрогени – хімічні сполуки, що руйнують гормональну систему людини, – при потраплянні в організм їх молекули можуть приводити в дію функції, які зазвичай перебувають під контролем гормонів, а також починають виявляти біологічну активність. Ксеноестроген – сушить шкіру, робить її грубою і сприяє появі тріщин. Крім того, ці речо-вини володіють здатністю накопичуватися в орга-нізмі і впливати на репродуктивну функцію, що і є найнебезпечнішим.

Синтетичні барвники – підвищують привабли-вість косметичних засобів. Більшість з них є кан-церогенами. Краще відмовитися від їх вживання зовсім. Ароматизатори позначаються просто як «ароматизатор», проте містять до 200 хімічних ін-гредієнтів, які можуть викликати: головний біль, запаморочення, висип, гіперпігментацію, кашель, роздратування шкіри.

5. Завжди невеликі обмилки ми просто викидає-мо у відро для сміття. Якщо їх залишити висихати, то залишки мила перетворяться в функціональну кравецьку крейду. Вона залишає чіткі лінії, які, на відміну від ліній, залишених звичайною крей-дою, потім легко змиваються. Використовуючи об-милки різних кольорів, можна накопичити у себе цілий набір.

Шматочок мила може подарувати нове життя старій блискавці. Якщо блискавка стала погано ковзати, не поспішайте нести пару чобіт або пред-мет одягу в ательє, щоб їх замінити. Досить як слід натерти блискавку по всій довжині сухим милом і залишити на деякий час. Потім витерти насухо м’якою тканиною і пробувати знову застібнути блискавку. Ефект вас приємно здивує.

Виступ практиків – етнографів1. Виготовлення мила в домашніх умовах

(презентація)2. Природне милоРослини, які можуть замінити мило.У природі зустрічається досить багато рослин,

здатних утворювати піну. Вони з успіхом можуть замінити мило. Здатність утворювати піну від-бувається через наявність в цих рослин сапонінів

100


– добре розчинних у воді речовин, що володіють здатністю давати пінисті розчини. Сапоніни знахо-дять все більш широке застосування у виробництві шампунів, миючих засобів і рідин для ванн.

Особливо багато сапонінів у клітинах підзем-них частин рослин. Рослини, здатні замінити мило: мильнянка лікарська, бузина, кукіль, папороть-ор-ляк, гриб-трутовик, плоди кінського каштана та ін. Серед рослин-піноутворювачів особливо виді-ляється мильнянка лікарська, яку називають ще «мильної травою», «собачим милом». Назва цієї ро-слини обумовлена тим, що при розтиранні коренів мильнянки лікарської з водою утворюється піна, яка довго не осідає. Особливо добре миляться вису-шені й подрібнені корневища. Розчини, що містять сапоніни, застосовуються для миття та відбілюван-ня особливо ніжних вовняних, шовкових та інших тканин, які псуються від застосування звичайного мила. Для прання та миття використовуються та-кож кінський каштан і ягоди бузини.

3. Виступ етнографівМи, етнографи, досліджуючи проблему «Мило

в усній народній творчості, зокрема приказках та прислів’ях», дійшли висновку, що український на-род, наші пращури здавна славилися охайністю, чистоплотністю і у відношенні до оселі, в якій жили, і до одягу, бо переважно це був білий лляний одяг з простого грубого полотна або тонкої роботи, оздоблений вишивкою; і до своєї зовнішності (об-личчя, рук, волосся). Дівочі коси – це найчарівніша прикраса дівочої вроди. Тому і знайшла ця тема ві-дображення у фольклорі.

Мило сіре, зате миє біло.Крадене мило швидко змилюється.Вороні й мило не поможе – все одно чорна буде.Проміняв шило на мило.Не поможе пані мило, коли чорна, як кадило.Його мило голило, а моя і бритва не бере.Не поможе ні мило, ні вода, коли така врода.Не в кожній воді мило розпуститься.

«Міняти шило на мило», «Мильна опера», «Шию намилити!»… скільки разів ми чули або самі вжи-вали ці вирази. А звідки вони взялися? І при чому тут мило? Що ще цікавого пов’язано з таким звич-ним нам предметом?

Щоб легко і акуратно проколоти шкіру шилом, у старовину доводилося його намилювати, тому воно, як правило, було трохи заіржавілим, шорст-ким. Тому поміняти шило на мило означає поміня-ти одне необхідне на інше, тобто здійснити безглу-зду трансакцію: працювати-то все одно не можна.

Вираз «намилити шию» в українській мові озна-чає когось облаяти, побити, покарати. В японській мові – це означає визнати свою неправоту і бути го-товим спокутувати її ціною свого життя.

---

-----

У 1930-х роках на американському радіо з’яви-лися багатосерійні програми з невигадливими сльозоточивими сюжетами. Їх спонсорами висту-пали виробники мила та інших миючих засобів, а оскільки основною аудиторією цих програм були домогосподарки, за радіо, а згодом і телесеріалами закріпився вираз «мильна опера».

Кожній групі ми хочемо презентувати пам’ятку «Українські народні приказки про мило».

V. Осмислення знань.1. Порівняння властивостей мила і синтетичних

миючих засобів. Лабораторний дослід № 13.2. Цікаві досліди. Показ відео.VI. Підбиття підсумків уроку. Самооціню-

вання.VII. Д/з параграф 26. Приготувати мило в до-

машніх умовах.Висновок. Єдиного розуміння шляху вивчення

процесу інтеграції немає. На сьогоднішній день від-сутні програми, підручники, методичні рекомен-дації, хоча інтеграція в навчанні набуває широко-го розмаху і популярності. До вивчення проблеми інтеграції приступили саме вчителі-практики, які висловлюють свої міркування на сторінках преси. Вивчивши та узагальнивши літературу з питань ін-теграції, переконуємося у важливості цієї проблеми та її значущості в практиці школи. Процес інтегра-ції являє собою високу форму втілення міжпредмет-них зв’язків на якісно новому щаблі навчання. Але важливо відзначити той факт, що зловживання ін-теграцією може призвести до небажаних результа-тів. Тому необхідно знати, що інтеграція можлива лише за низки умов: спорідненість предметів, збіг або близькість об’єктів вивчення; наявність зага-льних методів і теоретичних концепцій побудови. Таким чином, підбиваючи підсумки, можна сказа-ти, що інтеграція предметів у сучасній школі – це реальна потреба часу, необхідна для формування всебічно розвиненої особистості.

ЛІТЕРАТУРА1. Баранов П. А. Использование групповой формы ра-

боты учащихся при изучении истории. // Преподава-ние истории в школе. – 1990. – № 6.

2. Баханов К. Навчання історії за інтегрованою систе-мою [текст] // Історія в школі. – 2000. № 16.

3. Баханов К. У пошуках інноваційних технологій ви-кладання історії [текст] // Історія в школах України. – 1996. – № 1.

4. Дерхо В. Застосування між предметних зв’язків на уроці історії як засіб розвитку культурологічних компетенцій семикласників [текст] // Історія в школі. – 2013. № 6.

5. Зверев И. Д., Максимова В. А., Межпредметные свя-зи в современной школе. – М.: Просвещение, 1981.

6. Осадчук Р. Педагогічні технології міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі [текст] // Іс-торія в школі. – 2013. № 9.


101

Л. С. Архангельська

ГОТУЙМОСЯ ДО ЗНО: ДОБРЕ ТОГО ВЧИТИ, ХТО ХОЧЕ ВСЕ ЗНАТИ

Тема. Синтаксична роль інфі-нітива як незмінної форми дієсло-ва

Мета: поглибити знання уч-нів про форми дієслова, зокрема про неозначену форму, її граматич-ні ознаки та синтаксичну роль. Ана-лізуючи речення, удосконалювати вміння та навички учнів визначати синтаксичну роль інфінітива як го-ловного та другорядного члена ре-чення та вміння укладати теоретич-ний матеріал у структурно-логічні схеми. Розвивати логічне мислення, пам’ять, усне та писемне мовлення старшокласників.

Обладнання: увесь мате-ріал уроку в електронному вигляді міститься в комп’ютері, урок проводиться в комп’ютерному класі й розрахований на 2 академічні години.

Методи і прийоми. Робота в групах: учні класу, які поділені на 5 груп, досліджували синтаксичну роль інфінітива під керівництвом учителя, укла-даючи теоретичний та ілюстративний матеріал у лінгвістичні повідомлення й структурно-логічні схеми як міні-проекти.

Епіграф:Пізнати мову народу – це зрозуміти його душу

Тип: урок-дослідженняХід урокуІ. Актуалізація опорних знань.1. Спостереження.Учитель. Запишіть речення, визначте в них

предикати, зверніть увагу на синтаксичну роль ін-фінітива:

Іван Половець наказав приготувати кулемети (Ю. Яновський).

Я вірші став писать під вечір золотий (В. Со-сюра).

Білі акації будуть цвісти в місячні ночі жагу-чі (В. Сосюра).

2. Усна розминка.Аналіз таблиці № 1за питаннями (додаток № 1):

Які є форми дієслова? Яка форма дієслова є початковою формою дієслова?

Якими членами речення може виступати ін-фінітив?

Які форми дієслова можуть виступати присудками?

Які форми дієслова вживаються тільки у формі присудка?ІІ. Визначення теми, мети й за-

вдань уроку. Мотивація навчаль-ної діяльності.

Учитель.Інфінітив може виступати як го-

ловним, так і другорядним членом речення, тобто його синтаксичні функції різноманітні. Цю тему ми й будемо досліджувати на уроці. Аби згадати, які граматичні ознаки має інфінітив, скористаймося такою схемою.

Схема № 1 (пояснення вчителя).Неозначена форма дієслова

(інші назви – інфінітив, дієйменник)↓

початкова незмінна форма дієслова, яка не вказує

ні на час ні на особу ні на рід ні на число

Відповідає на питання:

що робити?недокон. видказати

що зробити?докон. видрозказати

Має наприкінці суфікс – тидумати, могти, знайти

Частина неозначеної форми без – ти – це основа інфінітива:

дума-ти, ходи-ти, нес-ти, жи-тиСуфікс – ть

допускається лише в розмовному та художньому сти-лях: жить, малювать, писать, носить

Наприклад:Я на гору круту, крем’януюБуду камінь важкий підійматьІ, несучи вагу ту страшную,Буду пісню веселу співать (Леся Українка).Учитель.Отже, неозначена форма вживається тоді, коли

треба назвати дію, взагалі безвідносно до того, хто її виконує і коли.

Примітка. У шкільній практиці – ти (-ть) ча-сто кваліфікують як закінчення.

102


ІІІ. Теоретично-дослідницька частина уроку.Повідомлення учнів за попередньо визначе-

ними темами досліджень.1. Міні-проект № 1. «Інфінітив як головний

член речення».(Звіт 1- ої групи за поданим нижче матеріалом).Інфінітив як головний член простого дво-

складного реченняможе виступати:1. У складі простого дієслівного присудка,

вираженого складеною формою майбутнього часу (інфінітив + дієслово бути в особових формах).

Наприклад:Доки житимеш ти, будуть квіти цвісти і

людська не погасне любов.(В. Юхимович).2. У ролі основної частини (означає основну

дію) складеногодієслівного присудка в поєднанні з допоміж-

ними словами зі значенням можливості, бажаності, початку та розгортання дії.

Наприклад:М’який, лапастий сніг не переставав падати

(І. Микитенко).Я хочу пити сонячні настої,Пізнать до краю радощі земні (В. Симоненко).

Порада. Визначаючи граматичну основу ре-чення, пам’ятаймо: у реченні зі складеним дієслівним присудком обидва дієслова сто-суються однієї особи.

3. Інфінітив може виступати підметом:а) простим підметом:Любить свій край – це для народу жити (В. Со-

сюра).б) складеним у сполученні дієслова в інфінітиві

(бути, залишатися, здаватися) з іменником у фор-мі орудного відмінка в однині чи множині:

Бути визволителем – це благородно (О. Гон-чар).

Отже, цей теоретичний матеріал можна укласти в таку схему:

Схема № 2Інфінітив як ГЧР

у двоскладному простому реченні може виступати

підметом простим і складеним

присудкомпростим і складеним

2. Міні-проект № 2. «Інфінітив як головний член речення в односкладному безособовому ре-ченні» (звіт 2-ої групи).

Аналізуючи односкладні речення, ми дійшли висновку: інфінітив як головний член односклад-ного безособового речення може виступати як із допоміжними словами, так і без них. Наприклад:

І все на світі треба пережити.

І кожен фініш – це, по суті, старт.І наперед не треба ворожити,І за минулим плакати не варт (Ліна Костен-

ко).За структурою всі визначені присудки в цих ре-

ченнях – складені дієслівні. Проаналізуймо насту-пні речення:

Жити б і брататися (Т. Шевченко).Сльозами моря не долить (Т. Шевченко).Отже, присудки в даних реченнях – прості

дієслівні. Висновок. Безособове односкладне речення, у якому присудок виражений інфінітивом без допоміжних слів, називається інфінітив-ним.

Цей теоретичний матеріал можна укласти в таку схему:

Схема № 3.Інфінітив як ГЧР

в односкладному безособовому реченні входить до складу

складеного дієслівного присудка

ппростого дієслівного присудка

4. Учитель.Зробімо невелику паузу.

Експрес-повторенняВдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій

Сонце вже заходило, і гори востаннє засвітились золотом

Завдання: визначити тип речення, пояснити вживання розділових знаків.

4. Міні проект № 3. «Неозначена форма діє-слова як інфінітивний додаток»(звіт 3-ї групи).

Як відомо, додаток у реченні може бути прямим і непрямим. Це залежить від способу його вира-ження. Додаток, виражений неозначеною формою дієслова, називається інфінітивним. У реченні з таким додатком дію, названу інфінітивом, виконує особа, не названа підметом. Проаналізуймо кілька речень. Наприклад:

Любить людей мене навчила мати і рідну зе-млю, що б там не було.

(В Симоненко). Визначимо предикати: підмет – мати, присудок (простий дієслівний) – навчила, від якого можна поставити питання: навчила що? Дієслово у формі інфінітива в цьому реченні вико-нує роль додатка, бо дія любить стосується особи, названої займенником мене.

Або:Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі

та Мелашці гребти сіно, а Лаврінові – косити яч-мінь (І.С. Нечуй-Левицький).

З’ясуймо синтаксичну роль інфінітива. Підмет – Кайдаш, присудок – загадав, бо дії, названі інфі-


103

нітивами гребти та косити, виконуватимуть інші, не Кайдаш. Отже, інфінітиви гребти та косити – додатки (вони відповідають на питання що зага-дав?).

Аби краще запам’ятати тему, пропонуємо запи-сати такі словосполучення, у яких інфінітиви – до-датки:

вирішив (що?) не чекатипопросив (що?) принестидопоміг (що?) виконатизвелів (що?) поставитисказав (що?) починати

Висновок: залежні слова в поданих слово-сполученнях пов’язані з головним підрядним зв’язком прилягання (відповідають на пи-тання що?).

Примітка (для вчителя). Об’єктний ін-фінітив відповідає на питання додатка й співвідноситься з окремим діячем: дієсло-во-присудок і неозначена форма дієслова – різносуб’єктні дієслова.

Мені радять (що?) жити без ілюзій (Л. За-башта).

Порівняйте: мені радять, щоб я жила без ілю-зій.

5. Міні проект № 4. «Неозначена форма дієсло-ва як неузгоджене означення» (звіт 4-ої групи).

Інфінітив як неузгоджене означення пов’язуєть-ся з означуваним словом, вираженим іменником, підрядним зв’язком прилягання і відповідає на пи-тання який? яка? яке? які? Наприклад:

бажання (яке?) спатизавдання (яке?) прочитатипрохання (яке?) вийтиобіцянка (яка?) допомогтиЗ’ясуймо роль інфінітива в таких реченнях:Чубенко подивився на годинника і дав наказ

(який?) зупинитися.(Ю. Яновський).Отже, інфінітив у даному реченні – це означен-

ня, бо пов’язане з іменником підрядним зв’язком прилягання, вказує на ознаку іменника й відпові-дає на питання прикметника. Пропонуємо проана-лізувати такі приклади:

Десятикласники заздалегідь отримали завдан-ня (яке?) ознайомитися з програмою ЗНО.

У мене виникло бажання (яке?) прочитати твори Івана Багряного.

Лексична паузаУвага! Слово!

Аматор(той, хто поза спеціальністю охоче займається

чим-небудь),тобто любитель, дилетант

6. Міні-проект № 5. «Інфінітив як обставина мети дії» (звіт 5-ої групи).

Інфінітив як обставина мети дії відповідає на питання з якою метою?

Щоб не помилитися у визначенні інфінітива як обставини, треба уважно прочитати зміст речення, бо здебільшого в таких реченнях дієслова назива-ють дві різні дії.

Наприклад:Стомились хлопці, (що зробили?) присіли (з

якою метою?) відпочити.(П. Воронько).Ішов кобзар до Києва та (що зробив?) сів (з

якою метою?) спочивати.(Т. Шевченко).

Підказка. Такі речення можна перебудувати в складнопідрядні з підрядним мети. Напри-клад:

Стомились хлопці, присіли, щоб відпочити. Примітка: інфінітив мети в реченні є об-ставиною мети при дієсловах зі значенням руху, переміщення в просторі та ін.

7. Підсумкова коротка бесіда з учнями за змі-стом повідомлень.

8. Учитель.Отже, неозначена форма дієслова може ви-

ступати будь-яким членом речення. Найчасті-ше вона входить до складу присудка. Ми з вами з’ясували ті правила, якими треба керуватися, аби правильно визначити синтаксичну роль ін-фінітива. Тепер кожен із вас може перевірити свої знання, виконуючи різні завдання, у тому числі й тестові.

VІ. Самоконтроль.1. Прочитайте текст із «Щоденника» О. Дов-

женка. Визначте форми дієслова, з’ясуйте їх син-таксичну роль.

Тяжко стогнав і кричав у сні. І від того проки-дався. Серце боліло і билось у грудях, ще й зараз болить. І болить голова. Дуже ослаб увесь. Поле-чу до Києва літаком за чотири години. Намучусь, може. Зате побачу Дніпро й Україну і ще раз, сти-снувши руками побите й порубане серце, полину під хмари помолитися рідному краю…

Я хочу жити на Вкраїні. Що б не було зі мною… Я України син, України. Родила мене мати в степу, у полі зростав я, знав щастя і горе у полі – велике життя. У перетворенім степу над великою урочи-стою рікою серед народу поживу я, втішу своє сер-це… Лечу. (О. Довженко).

2. У наведених прикладах виберіть речення зі складеним дієслівним присудком. Відповідь обґрунтуйте.

1. Батьки пішли копати город. 2. Дід почав копати криницю.

3. Ти будеш копати? 4. Уміння копати криниці передалося мені від

прадіда.

104


3. У поданих реченнях визначте лише одне з інфінітивним означенням. Відповідь обґрунтуй-те.

1. Підеш наступати на Київ через Бахмач – Ні-жин (О. Довженко).

2. Бажання творити добрі діла зостались при мені на все життя

(О. Довженко).3. Виходить дівчина з хати води з криниці на-

бирати.4. Учили б ви мене любити ближніх…

(Л. Українка).VІІ. Контроль.Учитель.Той, хто правильно виконає наступні завдан-

ня, може отримати максимальну кількість ба-лів, тобто 12 б.

1. З’ясуйте, яким членом речення є виділе-ні слова (зошит № 5, завдання 24, ЗНО, 2010 р.).

Член речення Приклад1 означення А Вік прожити – не поле перейти.2 обставина Б Хлопець з переляку накивав

п’ятами.3 присудок В Жовтокоса осінь сіла спочивати.4 додаток Г Цвіт яблуні був ніжно-рожевим.

Д Учнів попросили зайти в клас.

2. Визначте синтаксичну роль виділеного дієслова в реченнях (зошит № 3, завдання 25, ЗНО, 2013 р.).

Синтаксична роль Приклади

1 підмет А Звичай робити писанки виник в Україні ще з дохристиянських часів.

2 компонент складеного дієслівного присудка

Б Поет не міг написати рядка без вогненного перевтілення в образи.

3 обставина В Він мені казав вивчити на-пам’ять про Каїна та Авеля.

4 додаток Г На колишній Гетьманщині на Водохреще парубоцтво сходи-лося на лід помірятися силами.Д Співати – це обов’язково, як дихати.

3. Визначте синтаксичну роль інфінітива (Л. А).

Синтаксична роль Приклади1 означення А Вірити в казку – щасливому

буть.2 додаток Б Україні, її люду хочу вічно

я служити.3 компонент складе-ного присудка

В Мені радять жити без ілюзій.

4 підмет Г Птиці зелені у пізню пору спа-ти злетілись на свіжий проруб.Д Благослови уміння не упасти.

4. Учитель може прокоментувати всі завдан-ня, аби дати можливість кожному учневі самостійно визначити отриману кількість балів і з’ясувати свій рівень знань із ви-вченої теми.

VІІІ. Рефлексії. Що в ході проведення уроку було найсклад-нішим?

Яке питання потребує повторного пояснен-ня?

Що запам’яталося найкраще? Чи дає позитивні результати така форма про-ведення уроку?

ІХ. Підсумки уроку.Х. Додому:1. Кожному учневі на окремому аркуші по-

дано схеми, до яких вони, повторно опрацював-ши вдома теоретичний матеріал, мають дібрати приклади.

2. Знайти та виписати приклади речень із ін-фінітивами з художньої (бажано й світової) літе-ратури (за бажанням учнів).Додаток.

Форми дієсловаФорма дієслова На яке питання

відповідає Як змінюється Яким членом речення виступає

1. Неозначена що робити?що зробити7

незмінна форма будь-яким членом речення

2. Способовідієслова

що роблю?що робив?що буду робити?що робив би?що роби? і под.

за способами,часами, особами, родами, числами

присудком

3. Дієприкметник який? за родами, відмінками й числами

означенням, присудком

4. Форма на – но, – то що зроблено? незмінна присудок5. Дієприслівник що роблячи?

що зробивши?незмінна обставина


105

Л. Ф. Логвиненко

СУХОМЛИНСЬКИЙ – МІЙ НАСТАВНИК

У школі я працюю з 1981 року. Стала педагогом за покликом сер-ця, тому часточку душі віддаю своїм вихованцям. І вже відтоді книжки В. О. Сухомлинського ста-ли для мене дороговказами, з яких я часто черпаю допомогу і натхнен-ня.

Василь Олександрович Сухо-млинський – мій великий педаго-гічний наставник. Серце його на-лежало дітям. Натхнення, з яким він писав про свою роботу вчителя, надзвичайно переконує і захоплює.

Нові соціальні умови в нашій країні призвели до величезної змі-ни цінностей. Моральні цінності занепадають, дедалі більше йдеться про власність та гроші. На цілісність нашої держави посягнули вороги.

Але ж без толерантності, солідарності та грома-дянської відповідальності не може бути мирного майбутнього. Саме тому я виховую дітей за Сухо-млинським, розкриваючи їм сенс таких людських цінностей, як готовність допомагати, вміння спів-чувати та поважати одне одного, людяності. «Вчи-тися на Людину необхідно все життя. І не можна втрачати ані хвилини на цьому шляху». Мені хо-четься, щоб мої учні, поряд з надмірною захоплені-стю комп’ютерними іграми, ще й із задоволенням читали книжки, отримували радість від казок і з приємністю самі складали казки та оповідання.

За Сухомлинським, «головне завдання початко-вих класів – це навчити дитину вчитися». У струк-туру вміння вчитися педагог включав п’ять умінь: спостерігати явища навколишнього світу; читати; писати; думати; висловлювати думку про те, що я бачу, чую, роблю, спостерігаю.

«Школа радості» Сухомлинського стала для мене прикладом, як потрібно вести по сходин-ках дитину, щоб вона не відчувала втоми, хотіла вчитись, творити. Тому я вивела для себе форму-лу успіху: «Вчитись легко, коли вчитися цікаво». В основу моєї роботи в початковій школі покладено такі ідеї:

1) Навчання буде легким, якщо виклад матеріалу стане для дітей цікавим, захоплюючим відрізком життя, сповненим яскравих обра-зів.

2) «Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, учень – факел, який треба запалити» (Стародавня мудрість).

3) Урок у початкових класах по-винен бути насиченим практичною діяльністю і наочністю.

Якщо сьогодні говорити про здо-бутки і досягнення на вчительській ниві, то від першого дня і до сього-днішнього, враховуючи рекоменда-ції методик, я стараюсь оцінювати

подачу матеріалу з позиції учня. Таким чином на-роджуються уроки, на яких дітям працювати легко, бо всі структурні компоненти підпорядковуються віковим особливостям.

Якого б аспекту діяльності не торкнувся вчи-тель, він постійно має любити дітей. Адже в нашій роботі є найвища нагорода, якою потрібно особли-во дорожити, – це щира вдячність батьків і дітей.

Розлучаючись зі своїми вихованцями, я по-ма-теринськи благословляю їх на хороші справи, мо-люся за них і прошу долю, аби вона була до них прихильною. Нелегко розлучатися з класом, яко-му віддав чотири роки життя, частину своєї душі. І нехай я не знаю, чи те, чому я присвятила своє життя, є мистецтвом. Зате я впевнена, що любити дітей – це велике мистецтво. Мистецтво, на якому тримається світ.

ЧитанняТема. Що означає бути людиною? В. Сухомлин-

ський «Який слід повинна залишити людина на зе-млі?»

Мета: розширити знання дітей про життя і творчість видатного українського педагога і пись-менника Василя Сухомлинського; вчити учнів ви-словлювати своє ставлення до персонажів твору; аргументувати та відстоювати свої думки; допомо-гти дитині проникнутися мудрістю слова «люди-

Стукає вересень…Вже до Тебе прийти поклонитись пора.Поклонитись за серце добра й справедливості,Поклонитись за сонце в дитячих очах.Поклонитись за те, що з Твоєї ж бо милостіСлава Школи Дитини луна по світах.

Ю. Мальований

106


на», осмислити філософське поняття «слід людини на землі»;

розвивати читацьку самостійність; активізувати пізнавальну діяльність; удосконалювати читацькі навички; збагачувати словниковий запас; форму-вати уміння міркувати, доводити, пояснювати, аде-кватно оцінювати вчинки героїв, судження щодо норм поведінки;

викликати інтерес до творів Сухомлинського, бажання більше знати, наслідувати позитивні риси персонажів прочитаних оповідань; виховувати до-броту, людяність, шанобливе ставлення до оточу-ючих.

Обладнання: портрет В. О. Сухомлинсько-го; виставка книжок; картки з рисами характеру; картки для визначення темпу читання, сили голосу, тонування; кольорові запитання; таблиця для чи-тання.

Перебіг урокуI. Організація класу. Привітання.1. Посміхніться один одному. Із гарним настро-

єм розпочинаємо урок. Бажаю вам, діти, на уроці досягти успіху. А що означає для вас успіх на уро-ці?

– Щоб досягти успіхів, треба старанно і наполе-гливо працювати, вчитися долати труднощі.

Хай перешкоди вас не лякають,А труднощі не зупиняють.Хто шлях важкий обирає,Той справжнього успіху досягає.– Шлях сьогодні до успіху буде нелегкий. Оці-

нювання здійснюватиметься за такими критеріями: виразність, правильність, активність.

На уроці сьогодні будуть працювати: «довідко-ве бюро», «біографи», «літератори», «етнографи», «біологи».

2. Вправи на вдосконалення навичок читання. Робота за таблицею. Гра «Не помились».

II. Актуалізація опорних знань.– Пригадайте, який розділ ми почали вивчати?– Що називаємо оповіданням?– Хто такі ровесники?– Про кого ці слова?Його душа відверта і правдиваРонила чесні й праведні слова.Тож дай нам, Боже, щоб і нас навчила,Творити в світі добрії діла.– Так, ці слова про нашого земляка В. О. Сухо-

млинського, людину відому в усьому світі.Слово «біографам».– Народився 28 вересня 1918 року у селі Василі-

вка на Кіровоградщині.– Його батько, Олександр Омелянович, був сто-

ляром, робив колеса й музичні інструменти.– Мати, Оксана Юдівна, займалась домашнім

господарством і дітьми: Василем, Іваном, Мелан-

кою, Сергієм. Всі діти, коли виросли, стали вчите-лями.

– У дитинстві Василько любив читати і малю-вати. На фарби гроші хлопчик заробляв, збираю-чи лікарські рослини. А за фарбами ходив пішки за 35 км до Кременчука.

– З перших днів війни воював на фронті. У боях під Ржевом був важко поранений. У госпіталі по-передили, що треба відрізати поранену руку. Але Василь Олександрович цього не дозволив, бо як же він без руки буде вчити дітей.

– Після війни Василь Олександрович став пра-цювати вчителем, а згодом і директором Павли-ської ЗШ. Пропрацював 35 років.

– 32 роки Василь Олександрович вів щоденник, у якому записував спостереження за дітьми. Вони й стали основою для написання1500 казок, оповідань, легенд для дітей у книгах «Казки школи під голу-бим небом», «Чиста криниця», «Гаряча квітка».

– Помер Василь Олександрович Сухомлинсь-кий 2 вересня 1970 року. Немає в живих і дружини Ганни Іванівни. Продовжують справу батька діти Оля і Сергій.

– Похований Василь Олександровичув Павлиші на кладовищі, яке знаходиться поруч зі школою.

III. Оголошення теми і мети уроку.Слово вчителя. Сьогодні ми перегорнемо ще

одну сторінку творчості Василя Олександровича Сухомлинського.

Інтерактивна вправа «Мікрофон». Чого очікуєте від уроку?

Очікую …Хочу дізнатись …Навчуся …Прочитайте напис: «Людина народжується

на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилин-кою. Людина народжується, щоб…»

Як би ви продовжили думку? (Відповіді дітей). Прикріплюю продовження «…лишити по собі слід вічний» (В. Сухомлинський).

Яким чином можна лишити після себе слід віч-ний? Сьогодні ми замислимося над цим досить до-рослим питанням. Над ним людина розмірковує все життя. Присвячуємо йому наш урок. Ми будемо досліджувати питання: «Який слід повинна зали-шити людина на землі?»

«Біологи» прошу нагадати нам суть поняття «людина».

Людина – найскладніше творіння живої приро-ди. З багатьох поглядів вона абсолютно унікальна. Має дуже складний мозок, найточніші рухи. Завдя-ки цьому посідає особливе місце в природі.

Отже, саме така особа здатна залишати після себе слід.

Якою б ви хотіли вирости людиною?Що нам скажуть «етнографи»?


107

Наша група працювала над збором сімейних ре-ліквій. Ми дійшли висновку, що люди, які зберегли для нас ці речі, залишили про себе пам’ять. Бо сі-мейні реліквії – це слід предків.

«Довідкове бюро» пояснить значення слова «ре-ліквія».

Реліквія – річ, дорога людині, як пам’ять про ми-нуле.

Наступним кроком дослідження буде оповідан-ня Сухомлинського «Який слід повинна залишити людина на землі?»

Прочитайте назву оповідання. Яке це речення за метою висловлювання?

Спробуйте передбачити, про що буде йти мова в цьому оповіданні?

IV. Вивчення нового матеріалу. Опрацювання оповідання Сухомлинського «Який слід повинна залишити людина на землі».

1. Читання вчителем до слів «…ніхто не пам’ятає такого Чоловіка».

– Про кого дізнались з прочитаної частини тво-ру?

– Що робив старий Майстер?– Що йому не сподобалось у вчинках Хлопчи-

ка?– Про що спитав у Чоловіка один дід? (Передба-

чення дітей). Щоб дати відповідь на це запитання, дочитайте оповідання до кінця.

2. Читання оповідання учнями вголос.– Чи справдились ваші передбачення?V. Фізкультхвилинка для очей.3. Читання оповідання учнями мовчки. Знайдіть

слова, які потребують пояснення.(Псуєш, відбиток, осторонь, з докором, випесту-

вав).– Доберіть антоніми.Старий – …Докір – …Згадалась – …Найнижчий – …4. Читання тексту «ланцюжком». Підготовка

до «бліц-опитування».5. Вибіркове читання. Аналіз змісту тексту.– Чим був задоволений старий Майстер?– Прочитайте про вчинок Хлопчика.– Чи зрозумів він тоді, що вчинив погано?– Як склалося життя Хлопчика через багато ро-

ків? Прочитайте.– Як ви розумієте «ні до чого не прихилявся- ні

руками, ні душею»?– Чи мають ваші батьки улюблену роботу?– Що згадав старий уже чоловік на старості ро-

ків?– Яке у нього виникло бажання?– Як прийняло його рідне село?

– Чи усвідомив він суть життя? Доведіть свою думку.

6. Характеристика головних героїв.7. Порівняйте риси характеру старого Майстра і

старого Чоловік за «діаграмою Вена». Робота в гру-пах.

(Добрий, жалісливий, співчутливий, черствий, доброзичливий, байдужий, бездіяльний, несміли-вий, скромний, турботливий, хоробрий.)

VI. Фізкультхвилинка.Руки сонцю підставляйте,З сонцем в піжмурки пограйте.До вподоби нам ця гра.Любить сонце дітвора.8. Визначення темпу читання, сили голосу, то-

нування голосу.– Приготуйтесь прочитати один одному текст зі

зміною темпу, звичайною силою голосу, зневажли-во. Одночасно приготуйтесь до читання в особах.

9. Читання в особах.– Яка головна думка оповідання? Робота за ко-

льоровими запитаннями.– То який слід залишив Чоловік?– Чи такий слід мав на увазі автор, даючи опо-

віданню такий заголовок?– Для чого Сухомлинський написав для вас це

оповідання?10. Робота в парах. Складання прислів’я із роз-

різаних слів.– Повернемось до проблеми, яку досліджували.

Поміркуйте, який слід повинна залишити на землі людина?

11. Який слід мрієте залишити ви? Написання «есе».

– Ваші повідомлення я покладу в ваше портфо-ліо, і колись ми їх прочитаємо.

12. Читання вірша підготовленим учнем.Як виросту, збудую хату.На хаті колесо приб’ю.А там я поселю крилату,Лелечу клекітну сім’ю.Нехай розводяться, гніздятьсяПо всіх деревах і хатах.Нехай мені щоночі сниться,Що я літаю, наче птах.VII. Підсумок уроку. Оцінювання учнів за ро-

боту на уроці.Слово вчителя. Тільки праця людини залишає

слід на землі. Людське серце має бути відкритим для добра, людяності, щирості, любові.

Саме таким було серце Сухомлинського – чудо-вого письменника і учителя від Бога.

Він залишив назавждиСлід після себе у світі.Слід той не зможуть зместиСиві і славні століття.

108


Таким повинно бути серце кожного з вас. При-кладіть долоньку до серця. Прислухайтесь до сту-ку, що відлунює: «Пам’ятай, що ти – людина!». «Людина народилася на світ, щоб залишити слід вічний».

Чого навчив вас урок?Чи справдились ваші очікування?В. Сухомлинський писав: «Ти не завжди будеш

дитиною. Ми з’являємось на світ і спочатку буває-мо маленькими дітьми для того, щоб, ставши до-рослими, залишити свій слід на землі, прожити життя справжніми людьми. Прагни швидше стати духовно зрілим творцем, мислителем, трудівником. Людина смертна. Ми йдемо в небуття, але, разом з тим, людина й безсмертна. Твоє безсмертя в тому, що ти зумієш створити для людей, для своєї Бать-ківщини».

То ж творіть, дерзайте, захоплюйтесь і дбайте про те, що ви залишите для нащадків.

Не забувай ні на хвилину свого призначення, Лю-дино!

Бо, якщо станеш забувати, то будеш ти нічим ставати.

Бо як забудеш – всохнуть ріки, на світ наро-дяться каліки,

А опромінені тополі, підуть собі степами голі.Бо якщо станеш забувати, тоді себе не вряту-

вати,Бо віра вмре, надія згасне, своє ім’я забудеш вла-

сне.Забудеш ім’я свого роду, і ім’я батька і народу,Забудеш знати, і уміти, і рідну мову розуміти.VIII. Домашнє завдання.1. Читати і переказувати оповідання В. Сухо-

млинського.2. Намалювати, за бажанням, малюнок до опо-

відання.3. Подумайте, як можна продовжити це опові-

дання, щоб кінцівка була не такою сумною?

Засідання клубу «Всезнайки»«На гостини до В. О. Сухомлинського»

Мета: на засіданні клубу «Всезнайки» познайо-мити першокласників, а учнів 2-4 класів продовжу-вати знайомити з творчістю В. О. Сухомлинського; вчити розуміти виховне значення творів письменни-ка; розвивати акторські здібності, прагнення чита-ти, вивчати та писати казки; виховувати працелюб-ність, повагу до старших, почуття прекрасного.

Обладнання: портрет В. О. Сухомлинського, квіти біля портрета. Виставка творів В. О. Сухо-млинського для дітей. Виставка дитячих малюнків до казок Сухомлинського. Корзина з речами. Посвід-чення учням 1 класу. Подяки учасникам. Відеоро-лик про Сухомлинського.

Осінні айстри поломеніють на столі,Це значить знов стартує рік навчальний.Ми зустрічаєм із відкритим серцем першачків,Школа – садок співає пісню величальну.Увага! Увага! На перше засідання клубу «Все-

знайки» запрошуються учні 1 класу.(Музичний супровід «Чому вчать в школі»).Дорогі першокласники! Сьогодні ми з радістю

приймаємо вас до клубу «Всезнайки». Учні 4 класу вручать вам посвідчення членів клубу «Всезнай-ки». Привітаймо їх (Оплески). Побажаємо учням 1 класу цікавих подорожей та справ у нашому клу-бі.

Дорогі діти! Як довго ми чекали ось цього дня, коли наша шкільна родина, учні 1-4 класів, збе-руться на I засідання клубу «Всезнайки». Про-майнуло тепле літо і школа гостинно зустріла нас у своїх стінах.

Пісня1. Наші літні дороги й стежиниПовернулись до школи, у клас.Білі айстри, червоні жоржини,Зустрічають у вересні нас!Приспів:Здрастуй, школо, барвистий садочокІ алея берізок струнких.Здрастуй, здрастуй наш рідний куточок,Ми щасливі в обіймах твоїх.2. Пахнуть фарбою класи просторіОй, як хочеться нам до книжок.Ми від лісу, від степу і моряВсі злетілись на перший дзвінок.3. Радість зустрічі, сміх і розмова,Скільки спогадів буде у нас!До навчання дзвінок кличе знову,За знанням вирушати нам час.Гра «Так чи ні»Питань багато маю я до вас, розповісти про все

настав вже час:– Усі за літо відпочили?– А набралися ви сили?


109

– У школу всі із вас хотіли?– А на сонці загоріли?– Хто улітку грався?– Ну, а хто купався?– У таборі хто із вас був?– А хто букви всі забув?– Хто з вас їздив до бабусі?– Хто допомагав матусі?– Хто книжку нову прочитав?– А хто лише в м’яча ганяв?– Яка зараз пора року?Загадки1. Жовте листячко летить,Під ногами шелестить.Сонце вже не припікає.Коли, діти, це буває?2. Він скрізь: у полі і в саду,А в дім не попаде.І я тоді лиш з дому йду,Коли він не іде.3. Ниток багато, а в клубок не змотати.4. Хто на зиму роздягається,А на літо одягається!5. Летить орлиця по синьому небу,Крила розкрила, сонце закрила.6. Без рук, без ніг, а двері й вікна відчиняє.7. Нежива, а з людиною ходить.– Молодці! Добре ви відгадували загадки.– Чи любите ви осінь? За що?Гра «Дешифрувальники»По 3 учні від кожного класу отримують конверт

із завданням. На картках слова. З кожного слова бе-реться та буква, порядковий номер якої збігається з порядковим номером слова. Зашифроване слово – Сухомлинський.

1. Усміхнулася дітямНаша рідна земля,Бо сьогодні в гостяхСам Василь Сухомлинський,Який світлу дорогуУ світ знань нам проклав.Саме ось такої осінньої днини, в звичайній про-

стій селянській сім’ї, 28 вересня 1918 року, народи-вся Василь Олександрович Сухомлинський. Сього-дні засідання клубу «Всезнайки» присвячене цій Великій людині: вчителю, письменнику, директору школи, видатному педагогу В. О. Сухомлинському.

Тема «На гостини до В. О. Сухомлинського»2. День народження – це святоСьогодні в нас гостей багато.Сухомлинського день народження святкуємо,Йому свою любов даруємо.3. Його душа – це ніжність і тепло.Це джерело духовності могутнє.Вона безсмертна, ти її торкнись –І зрозумієш тільки вічне й сутнє.

4. Його душа – це розум і чуття,Це грона найсвітлішої любові.Усе його натруджене життяПросяяло у ділі й мудрім слові.(Відеоролик про В. Сухомлинського)– Діти, я впевнена, що ви уже встигли прочита-

ти багато казок та оповідань В. О. Сухомлинського.Виступ юних акторів 3 класу. Інсценівка «Бабу-

син борщ».Гра «Заморочки з бочки».Я буду читати уривок з твору В. О. Сухомлинсь-

кого. Хто вірно назве його назву, тому Осінь пода-рує яблучко чи грушку.

«А тата відвезли до лікарні, – каже мати. – Зане-дужав батько» («А серце тобі нічого не сказало»).

«До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою» («Горбатенька дівчинка»).

«Ми ходили щодня, дивилися чи скоро зацвіте конвалія» («Конвалії перед Наталиним вікном»).

«Вона зняла з ніг матусі взуття і принесла їй води помити ноги» («Сьома дочка»).

«Після втомливого шляху сіли на траві відпочи-ти й пообідати» («Соромно перед соловейком»).

«Поздравляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною» («Іменинний обід»).

«Якби у мене були руки білі, то не було б ні ті-ста, ні голуба, – тихо промовила бабуся» («Чорні руки»).

«– Немає у мене ні сина, ні дочки, – відповідає старий чоловік» («Який слід повинна залишити людина на землі»).

«На її блакитних пелюстках тремтіли краплин-ки роси, і в кожній краплинці горіло по маленькому серцю» («Сергійкова квітка»).

«Засохла трава, дуб, струмки потекли в інший бік. На дубі перестав мостити гніздо соловейко, бо перелетів на інший луг. Сумно стало в лісі» («Ка-мінь»).

«Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір’я, поклала на лавку – та кулачками її, кулачками» («Ледача подушка»).

«Ось хатина бабусі Марії. Вона живе одна-од-нісінька. Зупинилися діти біля бабусиного двору. Нікого не видно» («Протоптали стежку»).

«Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язу-вати задачі» («Як Павлик списав у Зіни задачу»).

Виступ юних акторів 4 класу. Інсценівка «Як Павлик списав у Зіни задачу».

– Як би ви вчинили на місці Павлика?Гра «З яких творів ці речі?» (Горобина. Камінь.

Ложка. Книжка. Скатертина. Ялинкова шишка. Го-ріхи. Зошит. Тарілка. Троянда. Чобітки. Подушка. Миска)

– Кожний новий день збільшує часову відстань від того періоду, коли жив і творив видатний педа-

110


гог – мислитель сучасності В. О. Сухомлинський. І хоча прожив він порівняно недовго, та залишив творчу спадщину, яка присвячена вихованню дітей. Прожив В. О. Сухомлинський 52 роки. Але фізична смерть не поклала край життю його творчих над-бань. Його казки, оповідання читали ми, дорослі, коли були малими, читаєте ви і будуть читати ваші діти і майбутні покоління.

Гра «І я …». Ваші дії в даних ситуаціях (По 2 учні від класу).

1. Бабуся захворіла і я ….2. Впала сестричка і я ….1. Маленький братик не може заснути і я ….2. Мама втомлена прийшла з роботи і я ….1. Тато майструє щось у майстерні і я ….2. Наближається мамине свято і я ….– Вам моє побажання: щоб краплину доброти,

людяності, милосердя ви пронесли через усе жит-тя, щоб зло покинуло вашу душу, а натомість щоб завжди в ній панувало добро і совість.

Виступ юних акторів 2 класу. Інсценівка «Сьома дочка».

На своїх уроках Василь Олександрович вчив ді-тей складати прислів’я. Гра «Склади прислів’я».

– На творах В Сухомлинського можна і вчити, і виховувати Адже це невичерпна криниця пізнання світу і себе. Виплекані педагогом щирі, мудрі пора-ди і сьогодні йдуть від серця до серця і породжу-ють розумові, моральні, естетичні почуття. Вам, любі діти, Сухомлинський написав поради (Роздаю на клас). Ви їх обов’язково обговоріть на годині спілкування. Поповнюйте своїми казками книжку-саморобку «Глодоські казки».

Кажуть, коли народжується дитина, Бог запалює свічку на небі й посилає до неї ангела-охоронця. Уві сні ангел цілує немовля тричі: в чоло – аби воно зростало розумним, в личко – щоб було красивим, у груди – аби здоров’я, любов та доброта вселились в його тіло, серце та душу.

Все, про що ми згадували та розмовляли, нехай залишить слід у вашому серці. Саме цього вчать твори Сухомлинського.

Нагородження подяками учасників засідання клубу «Всезнайки»


111

УДК 37.035.6 С. М. Єфіменко

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА

Постановка проблеми. Сьо-годні громадяни нашої держави є безпосередніми учасниками подій, які беззаперечно мають вагоме зна-чення у вирішенні подальшої долі України. В тяжких болісних умовах воєнних загроз, в умовах євроін-теграції та убезпеченні своєї суве-ренності і територіальної ціліснос-ті, кардинальних змін у політиці й економіці, пріоритетним завданням педагогів є визнання нової страте-гії виховання. Серед виховних на-прямів сьогодні на передній план виступає патріотичне виховання підростаючого покоління україн-ців. Відповідно до Концепції наці-онально-патріотичного виховання дітей та молоді, затвердженої у 2015 році, найважливішим пріори-тетом національно-патріотичного виховання є фор-мування ціннісного ставлення особистості дитини до українського народу, Батьківщини, держави, на-ції. Таке виховання мають забезпечувати, в першу чергу, освітні заклади.

Ситуація, яка склалась в Україні на сьогодніш-ній день, зумовлює необхідність вирішення про-блеми виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих своїй країні, готових до плідної праці в ім’я українського народу. Отже, проблема формування та розвитку патріотичних почуттів учнів, зокрема учнів початкових класів, є актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про-блема патріотичного виховання здавна привертала увагу багатьох дослідників. Так, сутність патріо-

тизму як моральної якості визнача-лася А. Дістервегом, Й. Песталоці, Г. Сковородою. Патріотизм як стер-жневий принцип національного ви-ховання досліджували Г. Ващенко, О. Вишневський, М. Грушевський, І. Огіенко, К. Ушинський. Теоретич-ні й методичні засади патріотич-ного виховання дітей і молоді роз-глядали Г. Ващенко, О. Духнович, А. Макаренко, С. Русова, В. Сухо-млинський. Проблематиці патріоти-чного виховання присвячені фунда-ментальні праці вчених-філософів В. Бичка, О. Забужка, І. Надольного, І. Стогнія, В. Шинкарука та інших науковців. Психологічну складову

патріотизму досліджують у своїх наукових працях А. Богуш, М. Боришевський, В. Котирло. Питання формування військового патріотизму розглянуто в роботах А. Абрамова, В. Баранівського, В. Дро-говоза, Ю. Красильника, В. Лутовінова, В. Осьо-дла, В. Стасюка,. У працях сучасних українських дослідників В. Андрущенка, І. Беха, С. Клепка, М. Коноха, В. Корженка, В. Кременя, М. Култаєвої, В. Лугового, В. Лутая, І. Радіонової висвітлюється проблема національно-патріотичного виховання з філософсько-антропологічними акцентами. Цінни-ми є сучасні наукові праці, присвячені патріотично-му вихованню дітей та молоді засобами художнього краєзнавства (Т. Анікіна), декоративно-ужиткового мистецтва (О. Гевко), туристично-краезнавчої дія-льності (С. Франків), української етнопедагогіки (Ю. Красильник), героїчних традицій українського козацтва (Ю. Каюков), національно-патріотичних

Автором статті висвітлено проблему патріотичного виховання учнів початкових класів, розглянуто шля-

хи патріотичного виховання дітей. Обґрунтовано використання декоративно-прикладного мистецтва у на-

вчально-виховному процесі з метою удосконалення патріотичного виховання учнів молодшого шкільного

віку.

Ключові слова: патріотизм, патріотичне виховання, декоративно-прикладне мистецтво.

Автором статьи отражена проблема патриотического воспитания учеников начальных классов, рас-

смотрены пути патриотического воспитания детей. Обосновано использование декоративно-прикладного

искусства в учебно-воспитательном процессе с целью усовершенствования патриотического воспитания

учеников младшего школьного возраста.

Ключевые слова: патриотизм, патриотическое воспитание, декоративно-прикладное искусство.

The author of the article is reflect the problem of patriotic education of students of initial classes. The ways of

patriotic education of students of initial classes are considered in the article. In the article the use of the deco-

ratively-applied art is reasonable in an educational-educator process with the aim of improvement of patriotic

education of students of midchildhood.

Keywords: patriotism, patriotic education, decoratively-applied art.

112


ідеалів юних козаків (Ю. Руденко), духовних засад християнства (О. Стьопіна).

Сучасні дослідники важливим засобом патріо-тичного виховання вважають народне мистецтво. Народознавчим основам виховання присвячені су-часні наукові дослідження О. Тищенка, Ю. Руденко, О. Феоктістової, Ю. Ледняк, О. Алексійчук, Г. Май-бороди, Ю. Мандрик, О. Семашко, В. Стрельчук, І. Таран, Т. Турсунова, Т. Чернігівець та інших на-уковців. Вчені дійшли висновку, що без етнокуль-турної самоідентифікації неможливе формування і розвиток у підростаючого покоління почуття патрі-отизму, поваги до історії, традицій свого народу.

Мета статті – визначити шляхи використання декоративно-прикладного мистецтва у навчально-виховному процесі з метою удосконалення патрі-отичного виховання учнів молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Патріотизм (грец. patriótes – співвітчизник, patrís – батьків-щина) – любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них йти на жертви і по-двиги [1, с. 6].

Серед характерних ознак патріотизму науковці виділяють [2, с. 2]:

розуміння і сприйняття української ідеї;сприяння розбудові державної незалежності;засвоєння національних цінностей: україн-ської культури, мови, прищеплення шаноб-ливого ставлення до історичної пам’яті;військово-патріотичне виховання тощо.

Починати виховувати у дітей патріотизм по-трібно з дошкільного віку. Логічне продовження виховання патріотизму має відбуватись у молод-шому шкільному віці. Саме ці вікові періоди за сво-їми психологічними характеристиками є найбільш сприятливими для виховання патріотизму, адже дошкільники та діти молодшого шкільного віку відповідають довірою дорослому, їм притаманне копіювання, емоційна чуйність, щирість почуттів. Знання, враження, емоції, пережиті в дитинстві, за-лишаються з людиною на все життя.

Патріотичне виховання – організований культу-ротворчий процес взаємодії вихователів і вихован-ців, спрямований на розвиток патріотичних почут-тів, формування патріотичних переконань і стійких норм патріотичного поводження [9, с. 162].

Патріотичне виховання є цілісним процесом, у якому органічно поєднані змістова (сукупність виховних цілей) і процесуальна (самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя й учня, що передбачає організацію і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів) сторо-ни [5, с. 38].

Цей процес має два етапи, що відповідно вка-зують на різні рівні засвоєння національних цін-

---

-

ностей. На першому етапі здійснюється етнічне самоусвідомлення на основі засвоєння рідної мови, родинних звичаїв, традицій, національної міфо-логії, фольклору, мистецтва; народних поглядів, переконань, ідеалів, загальноприйнятих норм по-ведінки тощо. На другому етапі – громадсько-па-тріотичне самоусвідомлення – в процесі включен-ня учнів у активну творчу діяльність, спрямовану на розбудову власної держави, її впорядкування і зміцнення; вивчення історії Вітчизни, героїки минулих епох, трудових подвигів, подвижницт-ва в ім’я вільного життя, її культурної спадщини; відновлення різних елементів української культури у власній життєдіяльності; встановлення дружніх партнерських відносин з представниками інших країн та народів, культивування кращих рис укра-їнської ментальності, розвитку самобутності кож-ної особистості тощо [10].

Патріотичне виховання неперервне, оскільки у вихованні канікул бути не може та тривале у часі, адже людина виховується впродовж всього життя. Процес патріотичного виховання цілеспрямова-ний та складний, оскільки передбачає формування і розкриття внутрішнього світу дитини на шляху до конкретно поставленої мети – сформувати ус-відомлену любов до Батьківщини та усвідомлену культурно-духовну належність до неї. Він двосто-ронній, оскільки передбачає взаємодію вчителя і учня. Цей процес є різноманітним за формами, ме-тодами і прийомами, а також багатогранним за змі-стом і завданнями. Зокрема, перед педагогами по-стають наступні завдання:

допомогти дітям усвідомити і пропустити крізь серце любов і повагу до рідного народу, Батьківщини, української мови, культури, українських народних традицій;пробуджувати у дітей стійкий інтерес до ми-нулого, сьогодення і майбутнього рідного краю, держави, української нації вцілому;формувати національну свідомість, любов до рідної землі, свого народу, бажання пра-цювати задля розквіту держави;виховувати повагу до Конституції держави, законодавства, державних символів (Герба, Прапора, Гімну);виховувати дбайливе ставлення до природи рідного краю і збільшення її багатств;розвивати почуття гордості за вітчизняні до-сягнення в науці, техніці, культурі;розвивати почуття поваги і гордості за за-хисників нашої держави, які захищають її на сході,формувати прагнення готуватись до захисту своєї Батьківщини.

Ефективність патріотичного виховання школя-рів забезпечується неухильним дотриманням та-

•

•

•

•

•

•

•

•


113

ких провідних принципів: науковості, національної свідомості й українського патріотизму, етнізації, історизму, народності, гуманності й демократиз-му, природо-відповідності, культуровідповідності, працьовитості, самодіяльності, активності й ініці-ативи учнів, гармонії родинно-громадсько-шкіль-ної педагогічної взаємодії [1]. Зокрема, принцип науковості полягає у побудові виховного процесу на основі сучасної науки виховання, що об’єктивно відображає його суть, репрезентує систему науко-вих знань про закономірності виховного процесу та раціональні способи впливу на формування особи-стості. Принцип національної свідомості й україн-ського патріотизму вимагає утвердження в учнів громадянських почуттів, української національної гордості й людської гідності громадянина України, державницької ідеї, вболівання за долю самостійної Української держави, готовності стати на захист не-залежності України, виявляти шанобливе ставлен-ня до українських державних символів. Принцип етнізації полягає у етнічній соціалізації дитини на основі родинного, культурно-освітнього, еко-номічного, духовного життя й історичного досвіду свого етносу, народу, нації.

Результатом патріотичного виховання є сфор-мованість почуття патріотизму, яке означає про-яв особистістю любові до свого народу, поваги до українських традицій, відчуття своєї належнос-ті до України, усвідомлення спільної власної долі з долею Батьківщини [10, с. 10].

З метою патріотичного виховання учнів моло-дшого шкільного віку на сучасному етапі станов-лення української державності необхідний творчий пошук нових підходів, концептуальних шляхів і змістовних форм у роботі з дітьми та їхніми бать-ками. Робота з виховання патріотизму повинна охо-плювати всі види діяльності молодших школярів: навчальну, ігрову, трудову, художню, спортивну, громадську.

Оскільки у молодшому віці у дітей домінує об-разне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності: ситуаційно-рольова гра, сюжет-но-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, ігрова впра-ва, колективне творче панно, бесіда, тематичний зошит, ранок, свято, усний журнал, групова спра-ва, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, школа ввічливості, демонстрація, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малю-нків, операція-рейд, виставка-ярмарок, перекличка повідомлень, добродійна акція, хвилини з мистец-твом, година спостереження, година милування, спортивні змагання, козацькі забави, театральна вистава, ляльковий театр, ведення літопису класно-го колективу, веселі старти, естафети, догляд за ро-слинами і тваринами [7, с. 6].

Національно-патріотичне виховання учнів по-чаткових класів має бути реалізовано комплексно як в урочний так і в позаурочний час (під час занять на гуртках та у групі продовженого дня, яка є одні-єю із форм виховання дітей і передбачає поєднання навчально-виховної роботи на уроках і в позауроч-ний час).

Так, невід’ємною складовою патріотичного ви-ховання учнів в позаурочний час мають бути ви-ховні бесіди, пізнавальна інформація про Україну і події державного значення, розповідей і читання текстів про походження назв міст, сіл, річок нашої країни, про красу і неповторність визначних місць України, про історичне минуле нашої країни та її відомих людей (письменників, художників, істо-ричних постатей, спортсменів, акторів, артистів тощо). Також доцільно інформувати учнів про най-важливіші суспільно-політичні й економічні події в Українській державі та за кордоном.

Одне з чільних місць у патріотичному вихованні учнів початкових класів повинно займати вихован-ня дбайливого ставлення до природи рідного краю, почуття любові до рідної землі та поваги до народ-них традицій, звичаїв, обрядів, фольклору. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, а для цього необхідно вивчати його історію, мову, культуру, традиції, природні особливості, на-приклад, шляхом циклу виховних заходів на тему «Знай, люби, бережи». Усвідомлюючи непрагмати-чне ставлення учнів даної вікової категорії до при-роди, вчителі початкових класів та вихователі групи продовженого дня повинні вміло поєднувати на-вчання та виховання школярів, пробуджуючи в них почуття доброзичливого ставлення до довкілля. Важливо привчати дітей помічати красу в природі. Великі можливості в даному напрямку формуван-ня і розвитку патріотичних почуттів мають екскур-сії, походи, збирання краєзнавчих матеріалів, свята рідної мови, тематичні години, ситуативно-рольові ігри на громадянські та політичні теми, навчальні заняття з громадянським забарвленням. Зокрема, екскурсії рідним містом (селом) сприяють розши-ренню світогляду учнів, пізнанню і збереженню ними загальнолюдських цінностей, формування національної свідомості та почуття любові до рід-ного краю в цілому і його природи зокрема.

У молодшому шкільному віці важливо форму-вати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідно-го слова, побуту, традицій [7, с. 3].

Щоб кожен учень відчував свою повну спорід-неність з українською нацією, важливо, щоб батьки сприяли школі в тому, щоб кожен учень мав націо-нальне вбрання.

114


Потрібно використовувати державні символи у навчально-виховному процесі з метою активіза-ції почуття гордості за єдину суверенну державу. До того ж у початкових класах дитина повинна чіт-ко знати державну символіку.

В урочний та позаурочний час діти повинні виховуватись на українських народних казках, пі-снях, загадках, лічилках, приказках і прислів’ях, народних прикметах, щедрівках, колядках, веснян-ках тощо. Акцент у виховній роботі доцільно пере-носити на засвоєння учнями сутності українських народних традицій, обрядів, свят, легенд, перека-зів, звичаїв.

Ефективним у напрямку патріотичного вихо-вання учнів початкових класів є складання усних і письмових текстів на патріотичні теми, підготовка і презентація посильних проектів патріотичного змісту (наприклад, написання творів про земляків, які прославили рідний край, листів підтримки сво-їм ровесникам, що перебувають в зоні АТО, віталь-них листівок захисникам Вітчизни) тощо, а також конкурси оберегів та малюнків воїнам АТО на на-ціонально-патріотичну тематику, виховні години у формі зустрічей з волонтерами, учасниками бо-йових дій, майстер-класів за участю дітей та бать-ків з виготовлення сувенірів для бійців Української армії.

Ефективним методом виховання учнів початко-вих класів є метод проектів. Створюючи в почат-ковій школі структуру патріотичного виховання засобами проектної діяльності, доцільно підбирати наступні теми проектів: «Я і моя родина», «Я і мої мама й тато», «Я і мої бабуся й дідусь», «Я і мої прабабусі й прадідусі», «Я і мій родовід, родин-ні реліквії», «Рідний край, де ми, живемо, Укра-їною зовемо», «Моя маленька батьківщина» тощо [6, с. 51; 7, с. 6].

В урочний час у процесі навчально-пізнаваль-ної діяльності патріотичне виховання учнів по-чаткових класів потрібно здійснювати шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів. Зокрема, під час вивчення предмету «Українська мова» має відбуватись акцентування уваги учнів на красу, багатство і милозвучність української мови, пояснення значення українсь-кої мови для становлення незалежної самостійної держави України. Вивчення навчального предмету «Я у світі» має бути спрямовано на соціалізацію осо-бистості молодшого школяра, його громадянське виховання. На уроках зі шкільного предмету «При-родознавство» виховні цілі повинні бути пов’язані з ознайомленням дітей з традиціями шанобливого ставлення українського народу до природи, прище-пленням любові до рідного краю. На уроках «Му-зичного мистецтва» учні повинні мати можливість відчути красу українського народного музично-

го мистецтва. На уроках «Математики» доречно ознайомлювати учнів з видатними математиками нашої держави. Кожен навчальний предмет має свій виховний потенціал у напрямку патріотичного виховання учнів 1-4 класів. При цьому соціальна і громадянська компетентності дитини є міждис-циплінарними та інтегруються через усі освітні га-лузі і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, дотримання соці-альних норм і правил.

Значні можливості у вихованні в учнів патріо-тичних почуттів має шкільний предмет трудове навчання. Оскільки на уроках трудового навчання діти знайомляться з традиційними народними ре-меслами України, прилучаються до української на-ціональної культури шляхом виготовлення предме-тів і речей, які у своєму змісті пов’язані з народною культурою українців, а саме виготовлення виробів декоративно-прикладного мистецтва.

Декоративно-прикладне мистецтво має потуж-ний виховний потенціал у напрямку патріотичного виховання учнів початкових класів. Адже цей вид мистецтва розглядається як важлива художня цін-ність, що виконує численні функції – не лише пі-знавальну, комунікаційну, естетичну, розвивальну, а й виховну. Виховний потенціал декоративно-при-кладного мистецтва полягає у тому, що емоційна сторона свідомості та естетичні ідеали особисто-сті дитини відіграють провідну роль у формуван-ні духовних інтересів, ставлення до світу взагалі, до держави та національних традицій зокрема. Мету національно-патріотичного виховання учнів початкових класів засобами декоративного мисте-цтва можна визначити як розвиток у дітей високих естетичних ідеалів, розвиток бажання опановува-ти, розвивати та примножувати українське народне декоративно-прикладне мистецтво, формування потреб до виготовлення виробів декоративно-при-кладного мистецтва у синьо-жовтому колориті в якості сувенірів, що уособлюють символіку на-шої держави.

Декоративно-прикладне (декоративно-ужит-кове) мистецтво – вид образотворчого мистецтва. Декоративне означає «прикрашати». Прикладне (ужиткове) означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насоло-ди. Вирішуючи в сукупності практичні і художні задачі, декоративно-прикладне мистецтво одночас-но належить до сфер створення і матеріальних, і ду-ховних цінностей. Види декоративно-прикладного мистецтва такі: художня обробка каменю, художня обробка дерева, художня обробка металу, художня обробка шкіри і рогу, художня кераміка, художнє скло, художнє плетіння, в’язання, художнє ткац-тво, килимарство, вишивка, мереживо, виготовлен-ня виробів з бісеру, емалі, вибійка, випалювання,


115

гравіювання, різьблення, карбування, художнє ко-вальство, виготовлення ювелірних виробів, гончар-ство, виготовлення народних іграшок, писанкарс-тво, розпис тканини, лозоплетіння тощо. Кожен з видів унікальний за специфікою матеріалів (дере-во, кераміка, текстиль, камінь, лоза (використання природних матеріалів), метали та їх сплави, пласт-маси, скло, порцеляна, папір (використання штуч-них, винайдених людиною матеріалів); за технікою виконання (різьблення, ткацтво, розпис, вишивка, лиття, карбування, інтарсія тощо); за призначенням предмета (меблі, одяг, посуд, іграшки тощо).

Кожен з видів декоративно-прикладного мистец-тва містить свій виховний потенціал у напрямку національно-патріотичного виховання учнів почат-кових класів. Реалізуючи їх виховний потенціал на уроках трудового навчання та в позаурочний час (під час занять у групі продовженого дня, на гурт-ках декоративно-прикладного мистецтва), варто пояснювати дітям, що багатство і розмаїття народ-ної творчості свідчить про мудрість і талановитість українського народу, а знання і трепетне ставлен-ня до них стане запорукою збереження цього ба-гатства для майбутніх поколінь. У патріотичному вихованні в процесі оволодіння декоративно-при-кладним мистецтвом вирішальною ланкою є фор-мування в школярів здатності сприймання і уяви. Формування цих двох сторін художнього процесу має ґрунтуватись на чуттєвому, емоційному фун-даменті.

В урочний час учні початкових класів, опа-новуючи зміст програми з трудового навчання та образотворчого мистецтва, знайомляться з такими видами декоративно-прикладного мистецтва як: витинанка, виготовлення виробів з бісеру, писан-карство, вишивка, виготовлення штучних квітів, виготовлення народної іграшки. Зокрема, у змісті програми з трудового навчання для 1-4 класів пе-редбачено вивчення таких тем і розділів, що обумо-влюють виховний вплив учителя через повідомлен-ня учням теоретичних відомостей, які формують в останніх загальне уявлення про моральну й ду-ховну культуру українського народу, зокрема на-родного декоративно-ужиткового мистецтва. Так, у другому класі учні, опрацьовуючи тему «Орна-мент», знайомляться зі змістом поняття декоратив-но-ужиткове мистецтво, видами орнаменту. У дру-гому та третьому класах діти вивчають такий вид декоративно-ужиткового мистецтва як витинанка під час вивчення відповідної теми. Також у третьо-му класі діти знайомляться з такими видами деко-ративно-ужиткового мистецтва як виготовлення виробів з бісеру, писанкарство та вишивка під час вивчення відповідних тем: «Бісероплетіння», «Де-корування виробів» та «Самообслуговування. Одяг і взуття». У четвертому класі діти знайомляться з

такими видами декоративно-ужиткового мистец-тва як виготовлення виробів з бісеру, витинанка, виготовлення штучних квітів, виготовлення народ-ної іграшки, зокрема, нитяної та вишивка під час вивчення відповідних тем: «Бісероплетіння», «Сю-жетна витинанка», «Виготовлення штучних квітів об’ємної форми», «Плетіння» та «Вишивання».

В позаурочний час учителі початкових кла-сів, керівники гуртків декоративно-прикладного мистецтва та вихователі групи продовженого дня мають ознайомлювати дітей з іншими видами де-коративно-прикладного мистецтва. Різні види деко-ративно-прикладного мистецтва не лише сприяють художньо-естетичному самовираженню дитини, а й виникненню патріотичних почуттів. Ознайом-лення з творами народних умільців значною мірою сприяє формуванню в школярів потреби самим творити прекрасне. Воно викликає почуття любові до рідного краю, шанобливе ставлення до самобут-нього мистецтва та його творців. Виконуючи ви-роби декоративно-прикладного мистецтва, дитина відчуває себе маленьким майстром української на-родної творчості, який не лише опановує, а й при-множує і розвиває її.

Заняття декоративно-прикладним мистецтвом повинні стати органічною частиною всього на-вчально-виховного процесу. Зустрічі з народними майстрами, екскурсії в музеї та на підприємства художніх промислів, де учні ознайомлюються з кращими виробами народних умільців, а також виготовлення сувенірів, що містять у своєму офор-мленні національно-патріотичну символіку в уроч-ний та позаурочний час (див. рис. 1), сприятимуть вихованню в учнів патріотичних почуттів.

Рис. 1. Приклад патріотичних сувенірів – виробів декоративно-прикладного мистецтва

Висновки. Сьогодні перед педагогами стоїть проблема розвитку особистості свідомого украї-нського громадянина, який поєднує в собі націо-нальні риси та самобутність українського народу. І саме патріотичне виховання засобами декоратив-но-прикладного мистецтва передбачає надання

116


широких можливостей для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, формування національної гідності, розвитку особистісних рис громадянина української держави. Але, з метою патріотичного виховання учнів молодшого шкіль-ного віку необхідний системний підхід та спеціаль-ний цілеспрямований вплив на особистість дитини. При цьому патріотичне виховання учнів початко-вих класів потребує нового змісту і форм з опорою на народознавчі основи виховання почуття патрі-отизму. Найкращих виховних результатів можна домогтись в тому випадку, коли дітей прилучають до народного декоративно-прикладного мистецтва вже з 1 класу, а в сім’ї – ще з дошкільного віку.

ЛІТЕРАТУРА1. Вишневський О. Ще раз про народження громадя-

нина: національне і громадське у сучасному україн-ському вихованні / О. Вишневський // Освіта. – 2002. – №8-9. – С.6-7.

2. Гнатюк В. Управління системою національного ви-ховання учнів початкових класів / В. Гнатюк // Поча-ткова школа. – 2000. – №4. – С.1-3.

3. Єфіменко С.М. Організація творчої діяльності май-бутніх учителів технологій у процесі створення су-часної колекції одягу на основі національного укра-їнського костюму / С.М.Єфіменко // Сайт кафедри ППКО КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ppko-koippo.edukit.kr.ua/innovacijna_diyaljnistj_i_naukovo-doslidna_robota/.

4. Захарчук-Чугай Р. В. Українське народне декорати-вне мистецтво: навч. посіб. / Р.В. Захарчук-Чугай, Є.А. Антонович. – К.: Знання, 2012. – 342 с.

5. Кловак Г. Формування етнічної самосвідомості шко-лярів – важлива проблема сучасної національної школи України / Г. Кловак, В. Ткаченко // Учитель. – 2000. – №1-3. – С.38-40.

6. Кошелюк А.В. Метод проектів як засіб цілісного ви-ховання патріотизму у школярів / А.В. Кошелюк // Плекаємо патріотів України (збірка статей освітян Черкащини з досвіду патріотичного виховання). – Черкаси: Видавництво Черкаського обласного ін-ституту післядипломної освіти педагогічних праців-ників, 2011. – С. 50-53

7. Методичні рекомендації щодо національно-патріо-тичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua.

8. Наказ МОН України від 28.05.2015 № 582 «Про схвалення Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative.

9. Рашидова С.С. Духовність у глобалізаційному світі та патріотичне виховання молоді / С.С. Рашидова, М.С. Рашидов // Духовність особистості: методоло-гія, теорія і практика: зб. наук. праць. – Вип. 41. – Лу-ганськ, 2010. – С. 155-166

10. Рибалка І. Патріотичне виховання як організований культуротворний процес взаємодії педагогів та уч-нів / Ірина Рибалка // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.management.kr.sch.in.ua.


117

УДК 37.022: 371.485 М. А. Царук

КАБІНЕТ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ ЯК ЦЕНТР МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ

ЗАКЛАДІ

Проблема моральності тісно пов’язана з проблемою духовності, яка цікавила людство в усі часи. Це проблема досліджувалась багатьма науками. До визначення цього по-няття у вчених не має одностайної думки. Кожний науковець розуміє поняття «духовність» по-різному.

Поняття «духовність» завжди мало у філософії важливе значення і відіграє визначну роль у ключових проблемах: людина, її місце й при-значення у світі, зміст її буття, куль-тура, суспільне життя. І тому такі філософи, як Платон, Аристотель, Григорій Сковорода вважали, що поняття «духовність» є похідним від слова «дух» (лат. «spirit» та грец. «pneuma»), що означає рухливе повітря, повівання дихання, носія життя.

Мій педагогічний досвід невеликий – лише шість років, але я впевнився у правильному виборі професії. Найголовніше в праці вчителя – впевне-ність і надія на те, що наші діти будуть гідними, мудрими, достойними дорослими людьми. Що ж для цього потрібно? Головне – це духовність, чи-стота помислів. Ще Василь Сухомлинський писав, що коли дитина втрачає віру в правду, то стає або озлобленою, жорстокою, або ж безвільною і лицемі-рною, дволичною і брехливою – яким би бур’яном не проросло насіння безвір’я, дитина стає морально товстошкірою, для неї не існують етичні цінності [8].

Недаремно наша держава прийшла до розумін-ня необхідності впровадження в навчальні плани

курсу християнської етики. Май-бутнє нашої країни, яка має багату тисячолітню християнську культу-ру, залежить від християнського ви-ховання, від змісту тих цінностей, які закладаються в юні серця, від усвідомлення ідентичності зі своїм народом, історією, традиціями, від мудрої книжки, рідного слова.

Дбаючи про виховання молоді, ми повинні показати глибину, муд-рість, добро, красу Божих Запові-дей, які були дороговказом для на-ших дідів та прадідів.

Вироблена поколіннями христи-янська культура та традиції вихо-вання дітей і молоді є надбанням,

духовним скарбом, якого не вдалося нікому знищи-ти, навіть у найтяжчі роки нашої історії. Сьогодні відродження України безпосередньо пов’язане з ви-хованням дітей та молоді на кращих народних тра-диціях. Постала необхідність повернутися до на-ших християнських джерел, з яких беруть початок усі цінності людського життя: любов (до матері, рі-дних, людей, Батьківщини), добро, милосердя, віра, надія, чесність, справедливість. Лише пробуджую-чи в душах дітей віру в ці вічні ідеали, можна споді-ватися на духовне оздоровлення суспільства [1].

Вивчаючи християнську етику в українській школі, ми відкриваємо дитині світ її рідної куль-тури, традиції її попередніх поколінь, і ці знання сьогодні є ознакою людини культурної та освіче-ної. Скажу більше, для того, щоб суспільство могло вижити та зберегти свою унікальну культуру, воно повинно обов’язково передавати – наслідувати ті

У статті розглядається необхідність формування та розвитку моральності й духовності школярів на за-

садах християнських цінностей з урахуванням їх вікових особливостей. Подаються приклади здійснення

позакласної роботи на базі шкільного кабінету християнської етики

Ключові слова: моральність, духовність, моральне виховання, християнська етика, позакласна робота.

В статье рассматривается необходимость формирования и развития нравственности и духовности

школьников на основе христианских ценностей с учетом их возрастных особенностей. Представлены при-

меры осуществления внеклассной работы на базе школьного кабинета христианской этики.

Ключевые слова: нравственность, духовность, нравственное воспитание, христианская этика, вне-

классная работа.

Author considers the need for the formation and development of morality and spirituality of students based

on Christian values , taking into account their age characteristics. There are examples of the implementation of

extra-curricular activities at the school study office of Christian Ethics

Keywords: morality, spirituality, moral education, Christian ethics, extra-curricular activities.

118


духовні, ціннісні орі-єнтири, на яких воно утримувалось всю іс-торію свого існування, починаючи з часів Ки-ївської Русі. Для нас це сотні й сотні років. Головне зараз запобіг-ти заміні закордонним проповідництвом скар-бу духовного досвіду нашого народу, мати відкритий та широкий доступ до освітнього простору Української Православної Церкви на шляху духовної творчої діяльності.

Сьогодні, напевне, більшість батьків і пе-дагогічних працівників усвідомлюють необхідність духовного, морального та християнського виховання дітей. Але з різних причин, на жаль, християнське виховання у школі на належному рівні відсутнє. Велика кількість ді-тей, здобувши державну освіту, так і не пізнали сві-тла християнської моралі. Хоча саме слово «освіта» походить від слів «світло», «святий».

Ми вступили в епоху, коли світ підмінює всі іде-али християнства, наповнюючи їх своїм змістом. У цей світ входять наші діти, у світ який хоче, зали-шаючись приємним, «перекроїти» дитину на свій лад.

Тут виникає наша головна і болісна проблема – що зробити, щоб наші діти, ідучи у цей світ, зали-шалися справжніми християнами? Потрібно навча-ти дітей про Христа – істинне світло.

Тож одним з найважливіших завдань христи-янської етики є надати дітям належний предмет для власних пошуків та досягнень – це Святе Пись-мо та віровчення Церкви.

У моїй роботі важливим стало оформлення кабі-нету християнської етики у школі. У Петрівському НВК уже четвертий працює кабінет християнської етики, в якому діти мають можливість поглиблювати свої знання.

Починаючи цю справу, я відчув, що кабінет по-винен бути особливим і тому намагався обладнати його всім необхідним для проведення уроків та за-ходів.

У кабінеті створена бібліотека спеціальної духо-вної літератури, куточки і стенди: «Заповіді Божі», «Господня молитва», тематичні папки, банк відео- та аудіоматеріалів.

Кабінет має комп’ютер та мультимедійний про-ектор, що дозволяє на будь-якому етапі уроку пе-

реглядати відеопрезентації, використовувати різні комп’ютерні програми. Крім того, це відкриває шлях до:

створення тематичних добірок наочних ма-теріалів (Microsoft Word та Publisher)тестування учнів (програма Notebook 10, IKTS-тест та ін.)створення відеоматеріалів (у програмі Windows Movie Maker)здійснення діяльності за методом проектів.

Проведення уроків християнської етики з акти-вними формами роботи та використанням техніч-них засобів, на моє переконання, є більш результа-тивним й ефективним, ніж традиційні.

Також хочеться поділитися досвідом проведен-ня масових позакласних заходів на базі кабінеті християнської етики.

Група учнів на великі християнські свята готує театральне дійство, у яких обряди та звичаї нашо-го народу переплітаються з біблійними історіями. Наприклад:

учні 1 класу готували виступ до свята Різдва Христового;учні 3 класу підготували свято для дітей ди-тячого садка до Дня святого Миколая;учні 4 класу взяли участь в обласному семі-нарі вчителів християнської етики, розповів-ши про святкування Світлого свята Велико-дня та інші.

Такі заходи несуть у собі великий потенціал, а також розвивають творчість учнів, прилучають їх до національних традицій.

Одним із видів діяльності кабінету є робота над проектами. Нещодавно у кабінеті пройшла

-

-

-

-

-

-

-


119

презентація колективного проекту «Православні храми Петрового».

Такий вид позакласної роботи має велике зна-чення не лише в плані інтелектуального розвитку, але й для морально-духовного виховання дітей.

Саме тому в нашій битві проти сил зла цього ми можемо і повинні використовувати краще, що може нам запропонувати світ. При цьому слід пам’ятати слова Святителя Тихона Задонського: «Вчителям учнів навчати не тільки грамоти, але й чесного життя, страху Божого, бо грамота без страху Божо-го – не що інше, як меч у руках божевільного» [7].

Усе краще у світі, якщо нам вистачає мудро-сті бачити це, вказує на Бога і Православ’я. Тож засівати у юні серця зерна розумного й доброго – обов’язок педагога-наставника. Хочеться, щоб наші діти стали чесними громадянами, християна-ми, патріотами; щоб вони сповідували національні й духовні цінності, шанували батька й матір, щоб їм добре було у житті, щоб довго і чесно прожили вони на землі.

Хай Господь допоможе їм! Навчімо їх любити Бога. Це є найголовнішим і для нас, і для них, і для нашої Батьківщини.

ЛІТЕРАТУРА1. Ващенко Г. Г. Виховання волі і характеру / Г. Г. Ваше-

нко. – К.: Варта, 1999-352 с.2. Вихованець І. Р. Тайна слова / І. Р. Вихованець – К.:

Рад. шк., 1990. – 284 с.3. Загальна психологія: навч. посіб. для ВНЗ / Максиме-

нко В. Д., Соловіенко В. О. – К.: ТНК, 2000. – 256 с.4. Кульчицкая Е. И. Родителям о воспитании культуры

детей / Е. И. Кульчицкая – К.: Рад. шк., 1980. – 126 с.5. Педагогика: учеб. пособ. для студ. пед. уч. заведе-

ний / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. – 3-е изд. – М.: Школа-Пресс, 2000. – 512 с.

6. Підласий І. П. Як підготувати ефективний урок: книга для вчителя / І. П. Підласий. – К.: Рад. шк., 1989. – 204 с.

7. Святитель Тихон Задонський. Духовні настанови / Святитель Тихон Задонський [Електронний ресурс] // Чернігівські єпархіальні відомості. – Режим досту-пу: http://cerkva.in.ua/patrologia/70-tihonzadonskyi.html/.

8. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / Су-хомлинський В. О. – Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. шк., 1977. – Т. 3. – 669 с.

120


С. В. Щербина

ВІН БУВ СПРАВЖНІМ УЧИТЕЛЕМ УЧИТЕЛІВ

Рік тому педагогічна спі-льнота Кіровоградської обла-сті зазнала непоправно тяжкої втрати. На 62-му році життя пішов у вічність Андрій Бо-рисович Іванко – талановитий педагог, непересічний науко-вець і прекрасна людина, інте-лігентна, ерудована, з великим колом зацікавлень.

Згадуючи цю світлу особи-стість, усвідомлюєш, що був він перш за все Наставником від Бога, подвижником украї-нської освіти, безмежно відда-ним улюбленій справі.

«Учителем школа стоїть», – писав на початку ХХ століт-тя Іван Франко. Це тверджен-ня не викликає сумнівів і нині, у столітті ХХІ-му. Навчально-виховний процес завжди три-мався на вчителеві – творчій гуманній особистості, яка має високу фахову підготовку. Будучи сам та-ким, Андрій Борисович як заступник директора з навчально-виховної роботи Созонівської школи по-ставив перед собою надзавдання – плекати такого вчителя – і успішно його виконував.

Розкажу про події 30-річної давнини.Пам’ятаю нашу першу зустріч: після закінчення

Кіровоградського педагогічного інституту в серпні 1985 року я одержала призначення на роботу у Со-зонівську десятирічку. Андрій Борисович привітав мене як молоду колегу і якось так дуже щиро зрадів із того, що в мене диплом із відзнакою, додавши при цьому, що такий документ його надзвичайно тішить, а на мене накладає надзвичайної ваги від-повідальність.

А потім були уроки… Скільки їх, відвіданих ним і занотованих чітким, розбірливим почерком у грубезні книги контролю, зберігається у шкі-льному архіві – уже й не полічиш напевне. Та від уроку до уроку у мене росло бажання працювати в школі, не розвіювалося переконання в тому, що саме ця вчительська діяльність – моя стезя, адже умів Андрій Борисович, аналізуючи відвідані уро-

ки, похвалити і мову вчителя, і загальну ерудицію, і цікаві методичні знахідки, і роботу учнів, а потім так доброзич-ливо, толерантно і делікатно вказати на недоліки, що по-чуття образи чи невдоволення на критику навіть і не з’явля-лося, навпаки, ніби крила роз-правлялися за спиною – от як багато я вже навчилася!

З відстані літ, із досвідом розумієш, що примхлива доля, на жаль, не часто посилає у цей світ людей, які своєю особис-тістю вражають і захоплюють. Вони позитивно впливають на тих, хто з ними знайомий і спілкується, від них навколиш-ні люди дістають заряд життє-вої сили, духу, енергії.

Часом для вчителя-почат-ківця буває досить одного тільки слова підтримки, похвали, щоб він став на шлях фахового зростання та професійної реалізації. Андрій Борисович мав саме такий педагогічний наставницький талант.

А ось іще одна риса, якою вирізнявся мій наста-вник уже як учитель-історик, – він використовував кожну нагоду для виховання як у своїх колег, так і у своїх учнів національної гідності, почуття патрі-отизму, залюбленості у Книжку, без чого не мис-лив інтелігентної людини.

Він був не просто книжником, а талановитим читачем. Книги, котрі приносив на свої уроки у не-змінному вчительському дипломаті, були дбайливо перекладені закладками, помережані його записа-ми, підкресленнями, щедро роздавалися школярам для підготовки домашнього завдання. Та не тільки фахові методички з історії пильно опрацьовувалися Андрієм Борисовичем, він завжди уважно стежив за тим помітним, що з’являлося в художній літе-ратурі, був обізнаним у сучасному літературному процесі, радив читати, читати, читати…

У сутужні 90-ті, коли суттєво оновилася про-грама з української літератури, були введені твори письменників, незаслужено забутих, репресованих

Учителем школа стоїть…Іван Франко

Усі ми тільки учні й вчителі.Іван Драч

В ПАМ’ЯТЬ ПРО КОЛЕГУ

121

за часів сталінщини, митців-українців, розкиданих «на пісках емігрантських Сахар», саме завдяки Ан-дрію Борисовичу я мала можливість ознайомитися з їхньою біографією та творчістю, перечитуючи унікальні видання, які хтозна-звідки і хтозна-яким чином потрапляли до нього, а згодом дарувалися мені. Цілий стосик цих книжок стоїть зараз на по-личці. За одним жалкую – нема на них жодного за-пису від щедрого дарувальника.

Хоча одна така книжка все-таки є.Це був 2002 рік. Андрій Борисович на той час

уже працював заступником директора Кіровоград-ського ОІППО імені Василя Сухомлинського з на-вчально-методичної роботи і запропонував мені з метою підвищення фахового рівня взяти участь у конкурсі «Вчитель року-2003», вважаючи, що, на його думку, у мене є гарні шанси стати перемож-цем. Тоді й було подаровано методичний посібник для вчителів-словесників О. М. Довгої «Як писати твір» – книжка-підтримка із посвятою від наста-вника: «Світлані Василівні Гетьманець-Щербині – з побажанням стати словесником № 1 не лише

в степовому краї, але й в Українській державі. Але задля того треба невтомно працювати над собою і писати, писати, писати… Щиро – А. Іванко. 22. ХІ. 2002».

І хоч у цьому фаховому випробуванні я стала другою (конкурс є конкурс – і хай перемагає силь-ніший!), але руки не опустила, працюю над собою, тож пишу, пишу, пишу… Мені здається, що саме з того року, з цієї посвяти я отримала ніби благосло-вення – отож і ділюся з колегами творчими набут-ками (на сьогоднішній день кількість таких публі-кацій сягає 59 – статей, конспектів уроків, розробок виховних та позакласних заходів тощо).

А працювати над собою умів Андрій Борисович усе життя. Належав до рідкісного, як на сьогодні, типу людей: усе, що він робив, робив совісно. Був надзвичайно вимогливим до себе, мав гостре по-чуття відповідальності. Такі совісні в усьому люди буквально світяться чистотою, сповідують ідеали добра без сподівання на будь-яку винагороду.

Таким Андрій Борисович Іванко залишиться назавжди в пам’яті всіх, хто його знав.

М. В. Грищук

НЕ ЗОРІ ПАДАЮТЬ ІЗ НЕБА, ЗІРКИ ІДУТЬ НА НЕБЕСА…21 грудня 2015 року виповниться рік від дня

смерті Андрія Борисовича Іванка – колишнього вчителя Созонівського НВК, заступника директо-ра з навчально-методичної роботи КОІППО імені В. О. Сухомлинського.

Є люди, про яких не можна говорити буден-ною мовою, пам’ять про яких не можна тривожити швидкоплинними спогадами – настільки мізерним і другорядним здається все те, що б ми не сказали про них зараз.

Майже рік я не наважувалася написати статтю у збірку спогадів про Андрія Борисовича. Я не те, що не могла зібратися з думками, – я неначе бояла-ся порушити ту ауру, яка, здається, ще пов’язувала нас усіх із ним, і вагалася, чи зможу повною мірою висловити не тільки вдячність, а перш за все благо-говіння перед пам’яттю Людини, яка була для мене Вчителем, другом, наставником, дорогою і близь-кою людиною.

Після закінчення Полтавського педінституту Андрій Борисович деякий час працював у Висо-кобайрацькій восьмирічці. У 1976 році на запро-шення колишнього директора Созонівської школи С. Г. Максютіна він прийшов до нас учителем іс-торії та класним керівником нашого класу. Це був його перший і єдиний випуск, оскільки надалі він обійняв посаду заступника директора з навчально-виховної роботи школи.

Коли ми збираємося зараз класом, то пригаду-ємо не тільки його бездоганні уроки, а й те, як він грав із нами у футбол, вчив сапати буряки, спону-кав відвідувати Клуб любителів прекрасного та політклуб старшокласників «Панорама», вистави Кіровоградського обласного музично-драматично-го театру імені М. Л. Кропивницького та студент-ського «Резонансу», сварив, коли ми запізнювали-ся до нього на його сьомі уроки. Але перш за все у пам’яті він залишився як людина надзвичайного розуму та інтелекту, надлюдської працездатності, вимогливості перш за все – до себе, одержимості своєю професією, і разом із тим – вишуканої інте-лігентності, людяності і простоти у спілкуванні.

Він був надзвичайно багатогранною особистіс-тю і такими намагався виховувати нас, адже, як ві-домо, тільки особистістю виховується особистість.

Ми між собою називали його Борисовичем. І це не була фамільярність, а скоріше – виявлення довіри і поваги до людини, яку ми вважали надзви-чайно близькою нам і до якої ми відчували майже родинні почуття.

Пізніше, коли я прийшла у рідну школу вже вчи-телем, я жартома називала його Нестором Літопи-сцем, не тільки за його «Етюди про школу» та три томи публікацій у періодиці «У дзеркалі преси», а ще й тому, що він був справжнім хранителем кра-щих традицій школи, її духу. Він був тим надійним

122


тилом, який кожен із нас відчував за собою. Хто і з яким би питанням чи проханням до нього не звер-нувся б – він жодного разу нікому не відмовив.

Андрій Борисович був Ангелом Хранителем і для моєї сім’ї. Власні діти не лукавлять, коли го-ворять про вчителів. Мій син говорив про нього: «Борисович – справжній учитель». А у житті моєї доньки він зіграв справді доленосну роль, адже саме він рекомендував її кандидатуру до участі у І Всеукраїнській олімпіаді з педагогіки і психології, перемога у якій дала їй можливість навчатися зараз в одному із найпрестижніших вузів країни – Ки-

ївському національному університеті імені Тараса Шевченка, який ми з ним жартома називали укра-їнським Гарвардом.

На освітянському небосхилі Кіровоградщини згасла яскрава зірка, пішла із життя велика Лю-дина і великий Педагог, який майже до останньої хвилини був на робочому місці і згорів на ньому, немов свіча. Він був надзвичайно інтелігентним і делікатним і так само інтелігентно й делікатно пі-шов у Вічність, залишивши по собі світлу пам’ять і безмежну вдячність.

ТВОРЧІСТЬ ПЕДАГОГІВ

123

ОПОВІДАННЯ

Лариса Олександрівна Каленська народилась в м. Кіровограді, закінчила КДПІ ім. О. С. Пушкіна. Працювала вихователем, завідувачем дошкільного навчального за-кладу, нині є членом Кіровоградської обласної громадсь-кої організації «Центр гуманної педагогіки», ТО «Парус», літоб’єднання «Степ».

Вважає головним у вихованні дітей духовність. У своїх творах (віршах, казках та оповіданнях) порушує пробле-ми морально-етичного виховання, адже виховувати ви-сокі людські якості необхідно з раннього дитинства.

МИ ЗНАЙДЕМО ТЕБЕ, ТАТУ!Максим сяяв від гордості за свого батька, якого

їхня вчителька, дізнавшись, що він прибув на рота-цію, запросила виступити перед школярами. Учні з цікавістю розглядали міцного у військовій формі, засмаглого, з ясними очима чоловіка. Діти навпе-ребій задавали питання:

– Як проходить час в зоні АТО?– Що ви думаєте, коли ідете в бій?– Цими днями ціною життя найкращих синів

України ми виборюємо право нації на світле майбу-тнє, – почав розповідь Сергій Миколайович.

– Час в зоні АТО пливе по-іншому, ніби від-чувається особливий позачасовий вимір. Коли ми йдемо у бій з ворогом, то часто згадуємо вправного воїна Святослава Хороброго, славного полководця батька Хмеля, повстанців Холодного Яру. Подум-ки просимо у них благословення та мужності. Це ще одне випробування, яке має довести силу нашої нації.

– За що Ви отримали Державну нагороду? – за-дав питання, яке цікавило всіх учнів, Євген.

– Практично кожного дня нашим хлопцям до-водиться виїжджати на спецзавдання. Нещодавно я з товаришем ходили в розвідку і захопили в полон одного сепаратиста, який розповів нам, що на одно-му блокпості значно більше бойовиків, аніж знало наше керівництво. Оскільки точка виявилась надто добре укріпленою, то ми просто обійшли цей блок-пост. Заїхали з боку села, зачистили його, вийшли в тил і, таким чином, отримавши перевагу, відбили позицію. За цю та інші військові операції я отримав нагороду.

– А Ви не боїтесь іти в атаку? – запитала Даша.

– Немає коли думати про страх, бо треба во-ювати. До боротьби з окупантами веде відповіда-льність за свою націю, за свою Батьківщину. А це – вище за страх.

– Ви знову поїдете в зону АТО? – запитав Ві-талік.

– Нам дали десять днів відпустки. Зустрічали дома, як героїв. Я готовий до нових випробувань. Зараз треба зробити все для того, аби очистити землю від ворога. Хто, як не ми!

Школярі вручили квіти герою, довго аплодува-ли.

Тільки Влад сидів в залі сумний, його батько во-ював і пропав безвісти в зоні АТО.

Хлопець по-доброму заздрив своєму товаришу.Після занять, коли вони разом йшли додому,

Влад відкрив йому свою таємницю.Через тиждень, коли почнуться літні канікули,

він скаже мамі ніби разом з Максимом поїде в го-сті до його бабусі, а сам поїде в Донецьк і знайде батька.

– Я поїду з тобою, удвох швидше його знайде-мо, – сказав Максим.

– Зараз підемо до мене додому перемалюємо мапу, яка є у мого тата, побачимо, як краще діста-тися до Донецька.

Двері квартири відчинила бабуся:– Ідіть до столу, хлопці, обідати.– Ніколи нам, – відказали друзі.Хлопці перемальовували мапу, міркуючи, як

добратися до Донецька.– Потягом проїхати ми не зможемо: білети про-

дають за наявності паспорта, а на станції багато поліції, – сказав Максим.

– Поїдемо автобусом, потім підемо пішки, – відказав Влад.

Несподівано до кімнати зайшов тато.Поцікавився у хлопців, навіщо вони перемальо-

вують мапу?Не повірив незв’язним поясненням.– Будь-що розповім правду, – вирішив Влад.– Дядьку Сергію, Ви скоро знову поїдете в зону

АТО, візьміть нас із собою. Мені потрібно знайти тата, – з надією в голосі попрохав Влад.


124

ПРО ПОРЯТУНОК ЛЮДСТВА

І СЛЬОЗИ ОЛЕНКИУранці ща-

сливий На-зар поспішав до дитячого садка. Нареш-ті мама купила йому іграшко-вих черепашок-ніндзя, про яких він так давно мріяв. У дитя-чому садочку хлопчик дістав із рюкзака чере-пашок і розклав їх на килимку. Сидів він, ду-

мав, як перемогти негідника Шредера. Важко це зробити чотирьом товаришам.

От якби і він, Назар, став черепашкою – нін-дзя! Він знає, як урятувати людство, а ще – красу-ню Оленку, яка, ні про що не підозрюючи, сидить за столом і складає картину з пазлів. Назар зробить пастку і, ставши черепашкою ніндзя, заманить туди Шредера. Коли лиходій буде у пастці, на допомогу Назарові прийдуть четверо товаришів.

Хлопчик так захопився спорудженням пастки, що не почув, як до нього підійшла Оленка. Дівчинка попросила: «Назаре, допоможи мені скласти карти-ну з пазлів». І це в такий важливий момент!.. «Від-чепися, дівча!» – прикрикнув на неї Назар. Оленка, закривши обличчя руками, гірко заплакала.

До них підійшла вихователька і поцікавилася: «Що сталося?» Назар знизав плечима: «Не бив я Олену. Пальцем до неї не торкався. Не розумію, чому вона плаче?»

ДРУЖБІ НАВЧИВ… КОРОП О, яка то була злива! За дощем, що лив, як із

відра, за спалахами блискавки Іринка спостерігала

– Зрозумійте, хлопці, там іде страшна війна. Ворог добре озброєний, обстрілює «Градами», за-кладає міни і розтяжки гранатами. Цивільне на-селення виїжджає звідти. Та я тобі обіцяю, Владе, звернутись до бойових побратимів, волонтерів – ра-зом знайдемо твого батька, допоможемо. Не втра-чай надію.

Влад розправив плечі і з хвилюванням запитав:– Хто переможе в цій війні?– Перемога буде за нами, – впевнено відповів

Сергій Миколайович.

КНИГА ДОБРИХ СПРАВДуже хотілося Денису, щоб про нього написа-

ли в «Книзі добрих справ», яка стояла на поличці в роздягальні. Цю книгу на початку навчального року діти старшої групи дитячого садка виготови-ли самостійно, гарно прикрасивши орнаментом.

Відтоді минуло кілька місяців, а вже зроблено багато хорошого… Тато Сашка відремонтував усі шафи в роздягальні. Брат Лесі, якого вихователька попросила перекопати клумбу їхньої групи, так за-хопився роботою, що перекопав і клумби сусідніх груп. Даша після прогулянки побачила на рукаві маленьке сонечко, звернулась з проханням до вихо-вательки віднести його в квітник. Усі разом випус-тили його у дворі.

Сергій із татом, коли їздив в село до бабусі, зро-бив солом’яного бичка, як у відомій казці, і подару-вав його дітям молодшої групи. Про ці добрі справи дітей і дорослих записали в книгу. Денис теж хотів зробити хорошу справу.

На прогулянці Денис побачив, як Михайло за-лишив свою іграшкову машину під кленом. Під-нявся вітер, посипалося листя, прикрило машину. «Потрібно віддати Михайлику машину, поки її зовсім не засипало листям», – подумав Денис, але вчинив інакше. Поглянувши навколо і переконав-шись, що за ним ніхто не спостерігає, він засипав листям машину так, що її зовсім не стало видно.

Час прогулянки збіг. Діти стали збирати ігра-шки. Михайло кілька разів оббіг майданчик у по-шуках машини. На допомогу йому прийшли друзі. Шукали діти скрізь: за кущами, на сусідньому май-данчику. Лише Денис стояв осторонь. Вихователь-ка запитала: «А ти чому не допомагаєш?». Тоді Де-нис підбіг до дерева, розкидав листя. Як фокусник в цирку, дістав машину. Михайло зрадів, подякував йому. А вихователька похитала головою…

Згодом Денис підійшов до виховательки і на-гадав про свій вчинок. «Те, що ти віддав машину – добре», – відповіла Лариса Олександрівна. Але в «Книгу добрих справ» чомусь нічого не записа-ла…


125

з вікна бабусиної хати. На кілька теплих серпневих днів приїхала вона з батьками в село допомогти ба-бусі збирати врожай. І от маєш…

Іринці хотілося по швидше зустрітися з друзями – Юрою й Наталкою, і піти з ними на берег. Скіль-ки цікавих пригод трапилося з ними там минулого літа! Тепер на берег не пройти.

Вранці наступного дня Іринка вибігла на ганок і завмерла. Як гарно! Омиту дощем землю освітило лагідне сонечко. Повітря було свіжим і прозорим. Прибігла Наталка з новиною: «В селі така подія! На ставку прорвало греблю, вода залила берег, можна в траві руками рибу ловити».

Діти поспішили до берега. Туди бігли з відрами і дорослі, і малі. В цей день дівчата майже нічого не зловили. Вода стояла висока. Хлопці лякали, ви-гукуючи: «Зараз спіймаєте жабу!» З криком дівча-та вибігали на пагорб. Дорослі ж наловили багато риби.

Наступного дня Іра з Наталкою по дорозі на бе-рег зустріли Юрка. Він розповів, що найкраще мі-сце для рибалки – кущі ожини, вчора він там на-ловив багато в̀ юнів. Утрьох поспішили туди. Вода трохи спала, але була холодною та, захопившись рибною ловлею, діти цього не відчували.

Наловивши в̀ юнів, Іра раптом побачила велико-го коропа, який заплутався у кущах. За мить він уже був у її відрі. Серце радісно б є̀ться: «Ось вона – рибацька удача».

Збіглися всі діти. Штовхаючи один одного, за-зирали у відро, заздрісно вигукували: «Такого великого коропа ще ніхто не ловив! Гарний! Оце буде юшка!» «Ніякої юшки не буде, – відповіла Іра. – Цей короп житиме у мене у великій балії. Я буду піклуватися про нього, годувати його хлі-бом, черв̀ яками».

Та, мабуть, таке майбутнє не радувало рибину. З силою вона махнула хвостом, відро нахилилось, і короп поплив у кущі. Діти кинулися ловити його. Спіймав рибину Юра і кинув у своє відро. «Не зро-зуміла, – насупилась Іринка, – це ж мій короп!» «Був твій, потім спіймав його я і він став моїм», – відповів Юра. Застеречалися. Одні діти підтри-мували Іру інші – Юру. Іра схопила ручку відра Юри і потягнула його до себе: «Негайно віддай!» – вигукнула вона. «Нізащо», – відповів Юра. Вони тягли відро кожний у свій бік. Короп знову вислиз-нув з відра, махнув хвостом, повернувши голову в їхній бік, і поплив у рівчак.

Шумною ватагою, обговорюючи риболовлю, діти поверталися додому. Іра з Юрою йшли мовч-ки. Соромно їм було за сварку.

Ввечері Іра, не звертаючи уваги на посмішки дорослих, укотре розповідала і показувала, якого величезного коропа вона спіймала.

Вночі їй приснив-ся сон. Стоїть вона біля ставка, у воді квітнуть білим цвітом водорості. Підпливає до неї короп і говорить: «Подивись, як гарно в ставку. Тут мені затишно, я маю багато друзів. Ти теж дорожи дружбою». Вранці Іра прокинулася з твердим наміром помиритися з Юрою. Весь день вона до-помогала бабусі: прибирала в хаті, збирала помідо-ри на городі. Увечері Іра поспішила на край вулиці, де біля старої акації збиралися діти. Здалеку вона побачила Юру, підбігла до нього зі словами: «Да-вай помиримось!» Юра посміхнувся: «Я теж чекав на тебе, щоб сказати те саме».

ВЕСЕЛЕ СВЯТО МАСЛЯНАМабуть, немає такої

людини, якій би не по-добалося веселе ситне свято Масляна: цілий тиждень усі печуть круглі, як сонечко, млинці, пригощають ними один одного.

У третьому класі, де навчалася Ліза, вчи-телька запропонувала провести бесіду «Ве-селе свято Масляна». Вона дала завдання дітям дома написати розповіді про це свято

і принести до класу млинці.Ліза ввечері з нетерпінням чекала маму з робо-

ти, щоб разом із нею приготувати млинці. Мама прийшла з роботи втомлена. Вислухавши доньку, подивилась у холодильник і зітхнула: «Не вийдуть у нас млинці, вдома немає ні яєць, ні молока. Візь-ми, доню, в школу великий пакет соку, пригостиш друзів». Наступного дня в школу діти принесли багато млинців із сиром, варенням, медом і піс-ля бесіди поїли їх. Наївшись, діти вишикувалися в чергу біля парти Лізи. Дівчинка, поставивши па-кет із соком і стаканчики, відчула себе продавцем. Вона пригадала, що їй треба зібрати зовсім неба-гато грошей, аби купити ляльку. Ліза повідомила однокласникам: «Сік продається, один стакан ко-штує одну гривню». Діти від здивування замовкли, а потім обурено загомоніли: «Чому сік продається? Млинцями ми ж тебе пригощали безплатно». Ліза відповіла так суворо, як продавець у їхньому мага-


126

зині: «Не подобається – не купуйте». Діти змушені були купувати сік. Подруга Соня попрохала: «Гро-шей у мене сьогодні немає, налий мені, будь ласка, безплатно». «Не можу, – пояснила Ліза, – я ж усім продаю».

А потім був урок праці, на якому діти вигото-вляли вітальні листівки. Ліза до уроку не підго-тувалася: забула все необхідне вдома. Дівчинка попрохала Степана – сусіда по парті: «Дай мені, будь ласка, білого паперу». Хлопчик, подумавши, відповів: «Купуй. Один аркуш – одна гривня». Ліза обурилася, та нічого не вдієш. Вона заплатила і отримала папір. Дівчинці довелося заплатити ще й за користування клеєм Наталці, ножицями – Ми-колі. Однокласники охоче продавали їй різнокольо-ровий папір. Побачивши у Соні сріблясту паперо-ву стрічку, дівчинка сумно сказала: «Гарна в тебе стрічка. Тільки я не можу її купити, гроші всі ви-тратила». Соня подала їй стрічку і сказала: «Бери, не треба платити». Ліза, беручи стрічку, прошепо-тіла: «Більше в класі нічим торгувати не буду».

ЧУЖИЙ ДВІРЧудова пора – літні канікули. Радісний Павлик,

тримаючи в руках новенький футбольний мяч, який йому подарував тато за успішне закінчення другого класу, вийшов у двір п’ятиповерхового бу-

динку. День був чудовий: яскраво світило сонеч-ко, пахло липою, як медом. Хлопчик хазяйським оком огледів дитячий майданчик і трішки засму-тився. Незвично тихо було в їхньому дворі. Тільки двоє дівчат – Софійка і Настя – ґралися, розклавши на лавочці іграшковий посуд і ляльки.

– Іди до нас, Павлику, грати в «сім’ю», – погу-кали дівчата.

– Ні, – відповів Павлик. – Я хочу з хлопцями м’ячем пограти.

– Так усі ж твої друзі роз’їхалися: Назар із Та-расом поїхали в табір, Сергійко – в село до бабусі, – повідомили дівчата.

Нудьгуючи, Павлик бив м’ячем по стіні гаража. Коли краєм ока побачив хлопчика, свого ровесни-ка, який наближався до нього. Павлик подумав: «Добре було б з ним пограти м’ячем». Незнайомець

– чорнявий, синьоокий, охайно одягнений хлоп-чик, привітався і сказав що його звати Тарас. Він розповів, що приїхав до бабусі на канікули, пока-зав рукою, з якого сусіднього двору прийшов. Па-влик пригадав, як нещодавно саме з цього двору двоє хлопців його прогнали: мовляв, чужим грати в їхньому дворі не можна. Після цього випадку він вирішив теж охороняти свій двір. Павлик суворо сказав Тарасу: «Іди з нашого двору, тут тобі грати не можна».

– Чому? – здивувався хлопчик. – Твій двір, мій двір, яка різниця? Я нічого поганого тут не зроб-лю.

– Такий порядок, – сердито насупившись, від-повів Павлик.

Він подумав: «Зараз хлопець відповість зухва-ло і почнеться бійка. А битися він уміє, хоч малий на зріст і худорлявий, але постояти за себе може і Тараса прожене». Тарас же тримався спокійно і впевнено, вів себе не так, як очікував Павлик. Він знизив плечима, сказав: «Дивний порядок». Хлоп-чик повернувся і пішов у свій двір. Павлик крикнув йому вслід: «А що ти скажеш, коли я в твій двір прийду гратися?»

«Приходь, грайся», – доброзичливо відповів Та-рас.

Павлик уперше без бійки відчув себе перемо-женим.

Їхню розмову чули дівчата. Вони запитали: «Та-расе, а нам можна погратися в твоєму дворі?».

«Звичайно, можна», – відповів хлопчик. Со-фійка і Настя поспішили за Тарасом. Розгублений Павлик залишився охороняти порожній двір.

РОЗІРВАНА «ВАЛЕНТИНКА»Антон старанно вирізав із червоного паперу

велике серце, а потім намалював на ньому квіти. Радісно було у нього на душі. Він уявляв, як зрадіє Настя його дарунку. Адже завтра – день Святого Валентина. Про це свято багато цікавого розпові-ла вчителька їх першого класу. Й про його символ – листівку-валентинку у формі сердечка. Запропо-нувала дітям у дома виготовити її своїми руками. Кожен подарує «валентинку» тому, хто йому подо-бається. Антону дуже подобалася Настя. Найкраси-віша дівчинка в класі, в школі, і, напевно, на цілому світі. Вона була невисока на зріст, ніжна, з гарним волоссям і великими очима. Її хотілося охороняти, піклуватися про неї. Якби хтось образив Настю, то мав би справу з Антоном. Він щодня робить за-рядку, піднімає гантелі. Але ніхто не ображав На-стю. З усіма вона дружила.

Вранці, одягнувши білу сорочку, хлопчик по-спішив у школу. У класі було шумно і весело. Діти дарували один одному сувеніри і «валентинки». Антон серед дівчаток відразу побачив Настю, яка


127

була в синьому платті. Воно так пасувало до ко-льору її очей. Підійшов до неї, подарував листів-ку-сердечко і цукерки. Дівчинка зраділа, весело посміхнулася. Сіла за парту, з’їла цукерки, покру-тила в руках паперове серце. Антон бачив, як вона підійшла до Максима і подарувала хлопчикові його «валентинку». Від образи Антон стиснув кулаки. Підбігши до них, відштовхнув Максима від Насті і пообіцяв при нагоді розібратися з ним. Вихопив із його рук листівку і розірвав навпіл. До них підійш-ла вчителька і запитала: «Чому на підлозі валяєть-ся розірвана «валентинка»? Всі мовчали.

ПЕРШИЙ ЛІДНарешті прийшла зима, яку діти так довго че-

кали. З морозом, снігом, хурделицею. Гарно стало в селі, куди Ганнуся, семирічна дівчинка, приїхала до бабусі на вихідні. Зранку прибігла сусідка-по-друга Світлана: «Швидше збирайся. Річка замерз-ла», – повідомила вона.

Через берег, на якому росли похилі верби, дів-чатка поспішили до річки. По кладці дійшли до се-редини річки. Стали вони дивитися на лід, який притягував до себе. «Ану спробую, чи твердий цей лід?» – вирішила Ганна. Однією ногою стала на лід, та послизнулася і провалилася в річку. Вода їй була по шию. Крикнула Ганна Світлані: «Рятуй!»

«А як тебе рятувати?» – запитала подруга. «Зні-ми шарф і кинь один кінець мені, а за другий тяг-ни», – навчала Ганнуся. «Та ні, так ти й мене в річку затягнеш», – відповіла Світлана і відійшла подалі від подруги.

«Ех! Треба саму себе рятувати», – вирішила Ганнуся. З переляку вона не зрозуміла, що… си-дить у воді. Піднялася дівчинка на ноги, вода стала їй по пояс. Як добре, що річка неглибока! Пробива-ючи тонкий лід, вийшла на берег. Аж тут прибігла Світлана. «Ой, бідна ти, вся мокра, змерзла, – жа-ліла вона Ганну. – Я за тебе так хвилювалася». Та не вірила Ганна в щирість її слів…

Пригода закінчилася добре: бабуся переодяг-нула дівчинку в сухе і відігріла її на гарячій печі. Ганнуся не захворіла, але з сусідською дівчинкою, скільки не приїздила до бабусі, більше не товари-шувала.

РОМАШКА І ТРОЯНДАСьогодні особливий день. У дитячому садку

– святковій ранок. Група прикрашена різнокольо-ровими кульками, на кухні печуть святковий пиріг. Діти радісні, настрій піднесений. В центрі уваги – Марина. Дівчатка обступили її і захоплено роз-глядають гарне червоне, пишне, довге платя,. Ма-рина усіх попереджає, щоб до неї ніхто не торкав-ся, оскільки сукня взята на прокат і коштує дорого. Подруги із заздрістю вигукують: «Ти сьогодні як справжня королева». Так. Саме гордою величною королевою відчуває себе Марина. Ходить вона повільно, зверхньо дивиться на інших дівчаток, на простеньке світле платтячко Тані. Говорить ді-вчинка: «У тебе Тетянка, не гарне плаття». Таня прикусила губу, щоб не заплакати. Пригадала, як вдома весело крутилася біля дзеркала в зшитому бабусею платті, дякувала їй. Мама хвалила Таню: «Красива ти у нас, дочка, як квіточка». Таня тихо відповіла: «Моє плаття теж гарне». Сердиті дівчата стояли одна проти одної. До них підійшли хлоп-чики і порадили: «А ви побийтеся. Хто переможе, в тієї плаття краще». «Битися в такому вбранні! – обурилася Марина. – Запитаємо краще у вихо-вательки». Вихователька, вислухавши дівчаток, розсудила: «Всі ви сьогодні святково одягнені. Ма-ринка в своєму червоному платті нагадує пишну троянду, а Тетянка – білу ромашку. Всі ви найкра-щі» Тетянка вдячно посміхнулась. А через декілька хвилин, забувши про всі неприємності, діти весело танцювали в залі. Щасливі рідні і близькі милува-лися дітьми.


128

КАЗКИСНІГОВИЙ СОБАКА

Був тихий зимовий вечір. З неба падав пухнас-тий сніг. На подвір̀ ї хлопчики ліпили снігову бабу, і тільки Ярослав осторонь ліпив снігового собаку. Була у хлопчика мрія мати чотириногого друга,

який би і його команди вико-нував, і допоміг у тяжку хвили-ну – був завжди поруч. Очі соба-ці хлопець зро-бив із вуглинок, язика зі шмато-чка морквинки. Гарний вийшов собака, всі діти прибігли поди-витися. Ніхто і не помітив, як до них піді-йшов Дід Мо-роз. Задивив-ся і він на сні-

гового собаку. «Хто ж це зробив такого гарного?» – запитав дідусь. «Я мрію про справжнього соба-ку», – сумно відповів Ярослав. «На Новий Рік мрії здійснюються», – промовив Дід Мороз, торкнувся своєю палицею снігового собаки, і він ожив, забі-гав навколо Ярослава, закрутив хвостиком. Хлоп-чик погладив снігового собаку, він був дуже холод-ний. Тому назвав друга Сніжком. Кожного дня пес проводжав Ярослава до школи, у вихідні хлопець із собакою каталися на санчатах…

Одного разу двоє хлопчиків-розбишак, задиви-вшись на санки Ярослава, вирішили їх відібрати. Хлопці штовхнули його, коли він спускався з гори, і забрали санчата. «Сніжок, на допомогу!» – вигу-кнув Ярослав. Мов стріла, кинувся Сніжок на роз-бишак, загавкав. Хлопці розбіглися в різні боки, залишивши санчата.

Ярослав завжди піклувався про собаку. Він дуже хвилювався, що весною пригріє сонечко, і його Сні-жок може розтанути. Тож вирішив Ярослав написа-ти листа Діду Морозу з проханням допомоги. Через деякий час отримав відповідь: «Добрий день, Яро-славе! Я знаю, як тобі допомогти. Високо в горах є джерело з живою водою. Якщо Сніжок нап є̀ться її, то стане звичайним собакою. Але шлях до джерела охороняє зла чаклунка. Якщо вирушиш у подорож, то зустрінеш багато перешкод і випробувань». «Пе-решкоди мене не зупинять! – вигукнув Ярослав. – Я обов̀ язково знайду живу воду». Хлопчик став

збиратися в гори. Зробив запас сухарів, сірників і одного ранку разом із Сніжком вирушив у гори. Дорога тяжка. Вершини гір високі, сніг глибокий, та недарма Ярослав займався спортом, загартову-вався, тож швидко долає зі Сніжком перешкоди.

А в цей час зла чаклунка дивилася в чарівний ка-зан. Побачила вона Ярослава з Сніжком, розлюту-валася, підняла сильний вітер. Каміння посипалося з гір. Ледь встигли хлопчик із собакою заскочити в тунель. Там було дуже темно, літали кажани. Яро-слав дістав свічку, запалив її, і побачили вони гори блискучих діамантів, золото. Кажани заговорили людським голосом: «Набирайте собі золота і діаман-тів, повертайтеся додому. Назад ви дорогу знаєте, а вперед – ні, загинете без води, он як ті метелики біля висохлого струмочка». Ярослав підбіг до ме-теликів, радісно вигукнув: «Вони ще живі!», налив із фляги води. Напилися метелики, ожили, вдячно помахали крильцями. Підлетіли вони до одного з багатьох тунелів і зупинилися біля входу. «Вперед за ними», – сказав Ярослав, «Поквапимося, щоб до настання весни Сніжок устиг напитися живої води. Не треба нам коштовностей, вірний друг до-рожчий за багатство».

Поспішаючи за метеликами, вони вийшли на протилежний бік гори і побачили зелене поле, на якому росли гарні квіти, літало багато різноко-льорових метеликів. Серед поля стояв палац, що на-гадував квітку. Як квітка, він повертався до сонця. Від променів там було світло і затишно. Хлопчик із Сніжком увійшли до палацу, звідки лунала ніжна музика. В палаці радували око кольорові фонтани. На троні сиділа дивна дівчинка – метелик. Лице в неї було гарне, мала великі сині очі, хвилясте во-лосся, але тіло було, як у метелика. Звали королеву Павлинкою. Ярослав із Сніжком розповіли, як вони потрапили в гори і чому.

«Я теж розкажу вам свою історію, – почала ко-ролева. – Раніше я була дівчинкою і була у мене мрія – стати співачкою, але я народилася німою і не могла навіть слова промовити. Біля моєї хати росло багато квітів, з яких метелики збирали нек-тар. Вони і порадили мені піти в гори і знайти живу воду. Подолавши багато перешкод, я напилася жи-вої води. Коли я, щаслива, стояла на горі біля прі-рви, зійшло сонце. Переді мною відкрився безмеж-ний світ. Я заспівала. У цей час підступна чаклунка підкралась і штовхнула мене в прірву. Це побачили тисячі метеликів, які прилетіли послухати мій спів. Вони підхопили мене, але втримати їм було важко. Раптом у мене виросли крила. Я стала дівчинкою – метеликом. Метелики обрали мене королевою. Королівство моє гарне, всі люблять мої пісні, але


129

я знову хочу стати дівчинкою. Для цього мені по-трібна жива вода, але вирушити за нею мені тепер бракує мужності». «Ми із Сніжком принесемо тобі живої води!» – запевнив королеву Ярослав. «Дякую тобі, а щоб ти швидше добрався до джерела, я тобі дам мапу і перстень, – сказала Павлинка. – Якщо буде потрібна моя допомога, то досить потерти пер-стень, і я з̀ явлюсь. Але знай: чаклунка дуже під-ступна і хитра. Воду вона охороняє, щоб мрії лю-дей не здійснювалися і не було радості на землі, любові».

Узяв хлопчик мапу і перстень, подякував ко-ролеві. Відправилися вони зі Сніжком у дорогу. Поспішають, бо скоро настане весна. Втомилися, присіли відпочити, спрага замучила. Раптом з̀ яви-лися гноми. Заговорили вони до гостей: «Вигляд у вас стомлений. Випийте нашого напою бадьоро-сті». Сніжок пити не захотів, не сподобалися йому гноми. Були вони сердиті. Ярослав же так захотів пити, що випив напій і враз заснув. Гномів послала чаклунка, пообіцяла їм, якщо вони напоять сонним зіллям Ярослава з Сніжком, то дасть багато золо-та. Гноми зникли так само раптово, як і з̀ явили-ся. Сніжок став будити Ярослава, облизуючи його лице, штовхаючи в бік. Нічого не допомагало. Тоді він згадав про перстень, потер його лапкою – і враз з̀ явилася Павлинка в оточенні метеликів. Короле-ва дала понюхати Ярославу якусь дивну квітку, від запаху якої він враз прокинувся. Зрадів хлопець, стурбовано подивився на Сніжка, в якого від сон-ця почав танути хвіст. «Требі поспішати, – сказав Ярослав – Нам зовсім небагато залишилося пройти до джерела». «Я теж піду з вами!» – сказала Пав-линка.

У цей час чаклунка, дивлячись у казан із вари-вом, лютувала. «Вони зовсім близько, залишилося пройти лісок, і вони будуть біля джерела, – вигук-нула вона. – Розпалю я зараз вогнище! Загориться ліс! Розтане собака, Ярослав із королевою не змо-жуть дійти до джерела». Та побачили полум я̀ ме-телики і замахали своїми крильцями. Піднявся ві-тер, який повіяв у бік чаклунки. Згоріла її хатинка, а чаклунка надулася від злості, що її чари не діють, і луснула. Ярослав, Павлинка і Сніжок напилися живої води і стали щасливими. Сніжок став зви-чайним собакою. Ярослав із Павлинкою, яка знову стала дівчинкою, покохали один одного. Зло на світі зникло разом із загибеллю чаклунки. Кожен, у кого є заповітні мрії, може піднятися в гори, напитися живої води і стати щасливим.

КОРАЛОВИЙ ПАЛАЦПливла якось Морська Зірочка і побачила се-

ред водоростей великий гарний кораловий палац. Двері його були відчинені. Запливла Зірочка всере-

дину, в палаці було світло і затишно. Назустріч їй випливла Черепаха і промовила:

– Доброго дня, лагідна Зірочко! Що ти хочеш знайти в палаці?

– Доброго дня, мудра Черепахо! Я мрію знайти скарб, – відповіла Зірочка.

– Тут твоя мрія здійсниться. Ти отримаєш най-цінніший скарб – знання, – промовила Черепаха.

Стала мудра Черепаха вчити Зірочку читати і писати. В той час пропливав біля палацу Морський Коник і заплив усередину. Там він побачив учите-льку-Черепаху, яка промовила до нього:

– Доброго дня, хоробрий Конику! Що ти хочеш знайти в палаці? Про що мрієш?

– Доброго дня, шановна Черепахо! – відповів Коник. – Я мрію бути сильним і здоровим.

– Твоя мрія тут здійсниться, – запевнила Чере-паха. – В палаці ти отримаєш знання, будеш займа-тись спортом.

Почали Зірочка і Морський Коник навчатися удвох. А тут пливла морем Рибка, побачила палац – замилувалася. Вирішила вона потрапити всере-дину. Зустріла її Черепаха, привіталася, запитала:

– Допитлива Рибко, що хочеш знайти в палаці?– Доброго дня, добра Черепахо! У мене багато

питань, на які я хочу знайти відповіді, – відповіла Рибка.

– Ми допоможемо знайти відповіді на твої пи-тання.

Стали вони вчитися втрьох. Заплив якось в па-лац Кальмар. Зустріла і його Черепаха, привітала-ся, поцікавилася:

– Що ти в палаці хочеш знайти, спритний Каль-маре?

– Доброго дня! – відповів Кальмар. – Хочу знай-ти місце, де весело, радісно і співають пісні.

– Залишайся тоді з нами.Навчалися тепер вони вчотирьох. Пропливав

поруч Краб. Заплив він всередину палацу, а назу-стріч йому випливла Черепаха. Привіталась вона з Крабом і запитала:

– Що хочеш знайти в палаці, працелюбний Кра-бе?

– Доброго дня, Черепахо! – відповів Краб. – Я мрію стати щасливим і знайти вірних друзів.

– Залишайся. Саме тут ти зустрінеш багато дру-зів і станеш щасливим, – запевнила його Черепаха.

Відтоді стало їх п я̀теро. Раптом пливе Акула. Побачила вона палац, почула веселі голоси і вирі-шила потрапити всередину. Злякались морські ме-шканці і зачинили двері.

– Пустіть мене, я дружелюбна Акула, буду з вами я дружити, вас всіх гаряче любити.

Та не повірили їй морські мешканці, не відчини-ли. Розлютилась Акула, вигукнула:

– Розтрощу ваш палац!


130

Заговорила до неї мудра Черепаха:– Давай, Акуло, позмагаємося. Зараз ми дамо

тобі один кінець канату, а за другий візьмемося самі. Хто перетягне канат, тому і палац дістанеть-ся.

Погодилась Акула. Та як не тягнула канат, пе-ремогти друзів не змогла. Сердито клацнувши зу-бами, попливла зла Акула якнайдалі в море. Мор-ські ж мешканці назвали палац школою – чудовим місцем, де отримують знання, де весело, радісно і багато друзів. Там вони почували себе щасливими. Вони старанно вчилися, щоб зробити підводний світ кращим.

ДАРУНКИ СВЯТОГО МИКОЛАЯЗ ранньої весни і до пізньої осені затишний бу-

динок на околиці міста потопав у квітах. Мешканці дому, дівчинка Катя і її матуся, дуже їх любили. Од-ного разу, гуляючи біля квітника, дівчинка почула голоси. Придивилася і побачила ельфів, маленьких хлопчиків і дівчаток з крильцями, які живуть у кві-тах. Вони були засмучені. «Чому ви сумуєте?» – за-питала дівчинка. «Скоро настане зима. Ми збирає-мося летіти в теплі краї. Та недавно з гарної жовтої хризантеми з’явився золотокудрий ельф. Дорога на Південь важка, взяти малюка з собою ми не мо-жемо. Їмо ми нектар квітів, але квіти скоро відцві-туть», – розповіли ельфи. «Не хвилюйтеся. Восени ми з матусею пересаджуємо хризантеми у вазони і переносимо їх на веранду. Там вони довго квітнуть, потім на Різдвяні свята розцвітає квіточка, а за нею фіалка та інші. Отож їжу для малюка я знайду», – заспокоїла їх дівчинка. Попрощались ельфи з ма-люком. Попередили дівчинку, щоб нікому не роз-повідала про нього.

Настала зима, та на веранді будинку цвіли хри-зантеми. Кожного дня, прийшовши з дитячого садочка, Катруся поливала квіти, слухала пісні й казки ельфа. Дружба дівчинки з ельфом не подоба-лася великому персидському котові. Він звик бути єдиним улюбленцем сім’ї.

Одного разу до Каті прийшла її сусідка-подруж-ка. Катя забула про попередження ельфів і показала їй малюка. Позаздрила їй подруга. Йдучи додому, вона сховала ельфа в своїй кишені. В будинку у неї не було квітів. Ельфа вона кинула в банку. Як же холодно було йому там, як хотілося їсти! «І чому він не розповідає казок, не співає пісень?» – диву-валася зла дівчинка.

А тим часом Катя шукала ельфа, сльози коти-лися з її очей. Не зміг промовчати кіт, побачивши її горе: «Не плач, Катрусю. Я бачив, як малюка забра-ла твоя подруга. Швидше йдемо до неї». Разом вони побігли до сусідки. «Не брала я у вас ельфа», – по-чала запевняти їх подруга. «Негайно віддай ельфа! А то покажу, які в мене гострі кігті», – зашипів кіт.

Злякалася злодійка, віддала ельфа. Катруся пригор-нула малюка до серця, і він зігрівся, ожив. Щасливі вони прийшли додому. Та тут їх чекала нова непри-ємність. Квітка жовтої хризантеми почала в’янути. Лише на кілька днів залишилося нектару. «Сьо-годні свято Святого Миколая. Я мріяла, щоб він уночі приніс мені гарну сукню на новорічне свято. А тепер я мрію, щоб розквітла квітка», – прохала дівчинка. Почув її прохання Миколай. Коли вранці Катя прокинулася, то побачила, що на різдвянику з’явилося багато гарних квітів. А на стільчику біля ліжка лежало гарне плаття. Одягнувши довге пи-шне плаття, яке їй дуже пасувало, Катя з котом і ельфом весело танцювали. А до сусідської дівчин-ки Миколай не зайшов. Він приносить подарунки тільки хорошим дітям.

ЯК КОТИ СКАРБ ЗНАЙШЛИДвоє котів – великий білий Пушок і маленький

чорний, як вуглинка, Кузя – були приятелями. Од-ного разу взимку, під Новий рік, зустрілися вони на майданчику біля багатоповерхового будинку. Почали скаржитись один одному на життя, на те, що господарі заклопотані своїми справами, готу-ються до Новорічних свят і зовсім не звертають на них уваги. «Колись, у давнину, коти жили в лісі, були дикими. Самі добували собі їжу, спали на де-

ревах. А скільки цікавих пригод з ними трапля-лося», – розповідав Пушок. «Давай підемо в ліс, поринемо в світ пригод і відшукаємо скарб», – за-пропонував Кузя.

І ввирушили коти в ліс, милуючись засніжени-ми ялинками, відшукуючи шлях.

«А на що ти витратиш гроші, які ми знайдемо?», – запитав друга Пушок.


131

«Мрію поїхати в подорож: хочу побачити без-крайне море, половити в ньому риб», – відповів Кузя.

«А я на свої гроші побудую великий будинок, де кухарі будуть готувати смачні страви», – розповів Пушок.

«Тоді ти станеш гладким, неповоротким, як рудий кіт Мурчик із сусідньої вулиці», – відказав Кузя.

«Будинок я хочу збудувати для бездомних ко-тів, там будуть про них піклуватися», – повідомив Пушок.

«Яке у тебе добре серце!» – вигукнув Кузя.Раптом коти почули плач… Вийшли вони на га-

лявину і побачили білок, які гірко плакали.«Чому ви сумуєте, білочки?» – запитали коти.«На наш ліс напали сірі злодії – миші. Цієї ночі

вони збираються забрати з наших схованок горіхи, гриби. Тоді ми і наші діти загинемо», – розповіли білки. «Не сумуйте, ми вам допоможемо», – заспо-коїли їх друзі.

Засіли коти під кущем у засідку. Коли зійшов місяць, вони побачили, як на галявину прямує ціле військо гризунів.

«Мишей так багато, що самим нам не впоратися! – вигукнув Пушок. – Треба викликати на допомогу Мурчика»! Кузя дістав мобільний телефон (це були сучасні коти), зателефонував: «Мурчику, поспішай у Густий ліс на велику галявину, нам необхідна твоя допомога!» Не гаючи часу, сміливо вискочили коти назустріч мишам і почалася запекла бійка. З дерев за ними спостерігали білочки. Побачивши, як скрутно котам відбивати атаки мишей, білочки

прийшли на допомогу. Стали вони кидати горіш-ками по сірих злодіях. У цей час, провалюючись у глибокий сніг, на галявину вискочив Мурчик. Він вчасно прийшов на допомогу. Не витримали натис-ку миші, кинулися тікати з лісу.

Радості звірів не було меж. Білочки влаштували під ялинкою на галявині свято. Співали, танцю-вали, запрошували котів частіше приходити в ліс. Коти зібралися йти додому, адже через кілька го-дин Новий рік. Та раптом піднялася хуртовина.

«Як нам встигнути на Новий рік додому?» – за-мислилися коти.

«Бачимо, бачимо санчата з Дідом Морозом і Снігуронькою», – закричали білочки з дерева. На галявині санчата зупинилися. Лісовим звірям Дід Мороз роздав подарунки, а котам запропону-вав разом із ним поїхати додому. Ох, і гарно їхати в санях по лісу навіть у хуртовину. Та коти чомусь були невеселі.

«А чому ви засумували?» – лагідно запитала друзів Снігуронька.

«У ліс ми ходили за скарбом, та не знайшли його», – бідкався Кузя.

Розповіли коти Діду Морозу і Снігуроньці про свої пригоди.

«Та ви ж знайшли в лісі скарб – вірних друзів», – вигукнув Дід Мороз. «І мрії на Новий рік збувають-ся». Витягнув він із свого мішка путівку до моря, подарував її Кузі, Пушку дав гроші на будівництво притулку для котів, Мурчику – на придбання спор-тивних тренажерів, щоб той був спритнішим. Коти почували себе щасливими.

132


КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА РАДАТРИДЦЯТЬ ДЕВ’ЯТА СЕСІЯ ШОСТОГО СКЛИКАННЯ

Р І Ш Е Н Н Явід 29 вересня 2015 року № 793

м. Кіровоград

Про відзначення 100-річчявід дня народження В. О. Сухомлинського

Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та з метою вшанування пам’яті видатного українського педагога-гуманіста, письменника зі світовим ім’ям Ва-силя Олександровича Сухомлинського, 100-річчя з дня народження якого минає 28 вересня 2018 року обласна рада

ВИРІШИЛА:1. Порушити клопотання перед Верховною Радою України стосовно прийняття Постанови Вер-

ховної Ради України «Про відзначення на державному рівні 100-річчя від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського».

2. Рекомендувати обласній державній адміністрації у 2016 році розробити та подати на затвер-дження обласної ради склад організаційного комітету, заходи, які проводитимуться в області та вирішити питання про передбачення відповідних видатків на їх реалізацію.

3. Рекомендувати обласній державній адміністрації розробити та внести пропозиції щодо прое-кту відповідної цільової програми та передбачити кошти відповідних бюджетів на її фінансуван-ня.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію обласної ради з питань осві-ти, науки, культури, туризму, спорту, у справах сім’ї, молодіжної політики.

Голова обласної ради О. Чорноіваненко

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

133

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Архангельська Люся Сергіївна – вчите-ль-методист української мови та літератури на-вчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 – ліцей» Знам’янської міської ради Кіровоградської області.

Бабич Лариса Анатоліївна – вчитель історії Олександрівського НВК № 3 Олександрівської РДА Кіровоградської області.

Бик Адам Сергійович – заступник дирек-тора з науково-дослідної діяльності та міжнаро-дного співробітництва КЗ «КОІППО імені Ва-силя Сухомлинського», кандидат педагогічних наук, доцент, голова Кіровоградського обласного відділення Української Асоціації імені Василя Сухомлинського.

Братко Катерина Олександрівна – вчитель української мови і літератури Високобайра-цького НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступе-нів – дошкільний навчальний заклад» Кірово-градської районної державної адміністрації Кіро-воградської області.

Бугайова Наталія Анатоліївна – вчитель вищої категорії, старший вчитель, вчитель укра-їнської мови і літератури Новопразького НВК Олександрійської районної ради.

Вікторіна Олена Миколаївна – старший викладач кафедри теорії і методики середньої освіти комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського», кандидат філологічних наук.

Гагаріна Наталія Павлівна – старший ви-кладач кафедри дошкільної та початкової осві-ти КЗ «Кіровоградський обласний інститут пі-слядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського», кандидат педагогічних наук.

Грищук Маргарита Василівна – заступник директора з виховної роботи Созонівського НВК «Загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкіль-ний навчальний заклад» Кіровоградської район-ної державної адміністрації.

Губенко Галина Юріївна – учитель зарубіж-ної літератури та російської мови Великосевери-нівської ЗШ І-ІІІ ступенів Кіровоградської район-ної державної адміністрації.

Деркач Валентина Федорівна – директор навчально-виховного комплексу Павлиська за-гальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – ліцей імені В. О. Сухомлинського» Онуфріївської районної ради Кіровоградської області.

Дробін Андрій Анатолійович – викладач ма-тематики, фізики та астрономії Кіровоградського професійного ліцею побутового обслуговування, кандидат педагогічних наук.

Дяченко Надія Іванівна – методист нау-ково-методичної лабораторії виховної роботи і формування культури здоров’я КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського».

Єфіменко Світлана Миколаївна – старший викладач кафедри педагогіки, психології і коре-кційної освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухо-млинського», кандидат педагогічних наук.

Жосан Олександр Едуардович – завідувач кафедри педагогіки, психології і корекційної освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинсь-кого», кандидат педагогічних наук.

Іванова Ольга Миколаївна – вчитель почат-кових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступе-нів с. Хащувате Гайворонського району Кірово-градської області.

Каленська Лариса Олександрівна – педагог, працювала вихователем, завідувачем дошкільно-го навчального закладу, член Кіровоградської об-ласної громадської організації «Центр гуманної педагогіки», ТО «Парус», літоб’єднання «Степ».

Калініченко Надія Андріївна – завідувач ка-федри біології та методики її викладання природ-ничо-географічного факультету Кіровоградсько-го державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки та управлін-ського менеджменту.

Кунашенко Наталія Григорівна – заступник директора з виховної роботи НВК «Бобринецька гімназія – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1» Бобринецької районної ради Кіровоград-ської області.

Кушнірчук Ярослав Вікторович – вчитель історії Новомиргородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1.

134


Логвиненко Любов Федорівна – вчитель по-чаткових класів, вищої кваліфікаційної категорії Глодоської ЗШ I-III ступенів Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Лютинська Марина Олександрівна – вчи-тель інформатики загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Солгутове Гайворонського райо-ну Кіровоградської області.

Маслій Валентина Олександрівна – вчи-тель початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт. Завалля Гайворонського райо-ну Кіровоградської області.

Нестеренко Володимир Андрійович – учи-тель біології навчально-виховного комплексу «Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – ліцей імені В. О. Сухомлинського» Онуфріївсь-кої районної ради Кіровоградської області, голо-ва РК працівників освіти і науки.

Олійник Ольга Михайлівна – педагог-ор-ганізатор Веселівського НВК «Загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкільний навчальний заклад» Кіровоградської районної державної ад-міністрації Кіровоградської області.

Островерх Людмила Сергіївна – вчите-ль-методист української мови та літератури на-вчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 – ліцей» Знам’янської міської ради.

Ретьман Інна Миколаївна – заступник ди-ректора з виховної роботи Веселівського НВК «Загальноосвітня школа I-III ступенів – дошкі-льний навчальний заклад» Кіровоградської ра-йонної державної адміністрації Кіровоградської області.

Рябчун Ніна Іванівна – методист методично-го кабінету відділу освіти Світловодської район-ної державної адміністрації, голова районної ор-ганізації профспілки працівників освіти і науки.

Скалько Світлана Леонідівна – голова Кі-ровоградського обласного комітету профспілки працівників освіти і науки України, заслужений працівник освіти України, заслужений працівник профспілок України.

Тіхонова Наталія Георгіївна – старший ви-кладач кафедри дошкільної та початкової освіти КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського», кандидат педагогічних наук.

Ткаченко Андрій Валерійович – директор Нечаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступе-нів ім. Ю. І. Яновського Компаніївського району Кіровоградської області.

Трубіна Валентина Геларіївна – методист обласного навчально-методичного центру освіт-нього менеджменту та координації діяльності методичних служб КЗ «КОІППО імені Василя Сухомлинського».

Царук Михайло Анатолійович – вчитель християнської етики Петрівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа ІІ-ІІІ ступенів – гімназія» Петрівського району Кіровоградської області

Чернова Леся Костянтинівна – викладач іс-торії Державного навчального закладу «Кірово-градський професійний ліцей імені Героя Радян-ського Союзу О. С. Єгорова».

Щербина Світлана Василівна – учитель української мови та літератури Созонівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – до-шкільний навчальний заклад» Кіровоградської районної державної адміністрації.

Documents

ПЕДАГОГІЧНИЙ СВІДОЦТВОkoippo.in.ua/arhiv/druk/pv_2016_37.pdf1 (37) 2016 СВІДОЦТВО ПРО РЕЄСТРАЦІЮ КГВІСНИК 443/21Р ВІД 23.11.2006