confscientific.webnode.com.ua · УДК 001+37(100) ББК 72.4+74(0) Т 33 Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди»

Рада молодих учених університету

Матеріали

Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції

«ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

НАУКИ І ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ»

31 березня 2020 року

Вип. 57

Збірник наукових праць

Переяслав ‒ 2020

ГОСУДАРСТВЕННОЕ ВЫСШЕЕ УЧЕБНОЕ ЗАВЕДЕНИЕ

«Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет

имени Григория Сковороды»

Совет молодых ученых университета

Материалы

Международной научно-практической интернет-конференции

«ТЕНДЕНЦИИ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ

НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ»

31 марта 2020 года

Вып. 57

Сборник научных трудов

Переяслав ‒ 2020

УДК 001+37(100)

ББК 72.4+74(0)

Т 33

Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Тенденції

та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації»: Зб. наук. праць.

‒ Переяслав, 2020. ‒ Вип. 57. ‒ 514 с.

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:

Коцур В.П. ‒ доктор історичних наук, професор, академік НАПН України

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Базалук О.О. ‒ доктор філософських наук, професор

Воловик Л.М. ‒ кандидат географічних наук, доцент

Дашкевич Є.В. ‒ кандидат біологічних наук, доцент (Білорусь)

Доброскок І.І. ‒ доктор педагогічних наук, професор

Євтушенко Н.М. ‒ кандидат економічних наук, доцент

Кикоть С.М. ‒ кандидат історичних наук (відповідальний секретар)

Руденко О.В. ‒ кандидат психологічних наук, доцент

Садиков А.А. ‒ кандидат фізико-математичних наук, доцент (Казахстан)

Скляренко О.Б. ‒ кандидат філологічних наук, доцент

Халматова Ш.С. ‒ кандидат медичних наук, доцент (Узбекистан)

Збірник матеріалів конференції вміщує результати наукових досліджень

наукових співробітників, викладачів вищих навчальних закладів, докторантів,

аспірантів, студентів з актуальних проблем гуманітарних, природничих і

технічних наук.

Відповідальність за грамотність, автентичність цитат, достовірність

фактів і посилань несуть автори публікацій.

©Автори статей

©Рада молодих учених університету

©ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди

УДК 001+37(100)

ББК 72.4+74(0)

Т 33

Материалы Международной научно-практической интернет-конференции

«Тенденции и перспективы развития науки и образования в условиях

глобализации»: Сб. науч. трудов. ‒ Переяслав, 2020. ‒ Вып. 57. ‒ 514 с.

ГЛАВНЫЙ РЕДАКТОР:

Коцур В.П. ‒ доктор исторических наук, профессор, академик НАПН Украины

РЕДАКЦИОННАЯ КОЛЛЕГИЯ:

Базалук О.А. ‒ доктор философских наук, профессор

Воловик Л.М. ‒ кандидат географических наук, доцент

Дашкевич Е.В. ‒ кандидат биологических наук, доцент (Беларусь)

Доброскок И.И. ‒ доктор педагогических наук, профессор

Кикоть С.Н. ‒ кандидат исторических наук (ответственный секретарь)

Евтушенко Н.М. ‒ кандидат экономических наук, доцент

Руденко О.В. ‒ кандидат психологических наук, доцент

Садыков А.А. ‒ кандидат физико-математических наук, доцент (Казахстан)

Скляренко О.Б. ‒ кандидат филологических наук, доцент

Халматова Ш.С. ‒ кандидат медицинских наук, доцент (Узбекистан)

Сборник материалов конференции вмещает результаты научных

исследований научных сотрудников, преподавателей высших учебных

заведений, докторантов, аспирантов, студентов по актуальным проблемам

гуманитарных, естественных и технических наук.

Ответственность за грамотность, аутентичность цитат,

достоверность фактов и ссылок несут авторы публикаций.

©Авторы статей

©Совет молодых ученых университета

©ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий

государственный педагогический

университет имени Григория Сковороды

Тенденції та перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації

5

БІОЛОГІЧНІ НАУКИ / БИОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Лілія Квак

(Броди, Україна)

ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ В УМОВАХ

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

Останнім часом в Україні проблема збереження і зміцнення здоров’я людини набула

актуального значення. Стрімка зміна екологічних умов, середній рівень економічного

благополуччя населення, поставили під загрозу здоров’я підростаючого покоління, яке є

майбутньою основою розвитку держави. Турбота про збереження здоров'я і довголіття

кожної людини – найважливіша задача цивілізованого суспільства і системи освіти

зокрема.

Ключові слова: здоров’язбережувальні технології, здоров’язбережувальне освітнє

середовище, охорона здоров’я, педагогічна валеологія.

Recently, the problem of preserving and promoting human health in Ukraine has become

urgent. The rapid change in environmental conditions, the average level of economic well-being of

the population, jeopardized the health of the younger generation, which is the future basis of the

state's development. Caring for the preservation of the health and longevity of every person is the

most important task of a civilized society and education system in particular.

Key words: health saving technologies, health education environment, health care,

pedagogical valeology.

Законом України про "Про вищу освіту" [1], Національною доктриною розвитку освіти в

Україні [2] та іншими нормативними документами наголошено, що потреба у здоров’ї є

основоположною в системі життєвих цінностей кожної людини. Пріоритетним є завдання

навчання людини відповідальному ставленню до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як

найвищої цінності.

Як відомо, здоров’я не є сталою величиною і динамічно його показник змінюється під

впливом ряду факторів. Фахівці стверджують, що вплив способу життя людини і його

організація майже вдвічі (49-53%) перевищує сумарну роль спадково-біологічних впливів

(18-22%) і недоліків медичної служби 8-10%). Таким чином, 75% хвороб є наслідком способу

життя людини [3].

Здоров’я є дуже складною для визначення категорією. У статуті ВООЗ дається

визначення: «здоров’я – це стан людини, якому властиве не тільки відсутність хвороб або

фізичних вад, але й повне фізичне, духовне та соціальне благополуччя». Однак, воно не

розкриває в повній мірі всіх критеріїв, які є проявами здоров’я, а отже не дає необхідної

інформації про умови формування здоров’я і про кінцеві результати їх реалізації –

показники, які характеризують стан здоров’я індивіда чи популяції. Але виходячи з поданої

ієрархії аспектів здоров’я, ми можемо зробити висновок, що фізичне здоров’я є певним

функціональним резервом, який забезпечує максимальну продуктивність органів і

фізіологічних систем при збереженні якісних меж їх функцій.

Фізичне здоров’я зумовлює високий рівень резистентності організму до несприятливих

факторів та його швидкої адаптації до умов навколишнього середовища та може бути

виражене конкретними показниками чи параметрами.

Про здоров’я як конкретну категорію, що має кількісну оцінку за прямими показниками,

вперше висловився М.М. Амосов. Він запропонував термін “кількість здоров’я”, що може

визначатись через резервні можливості функцій організму. У даний час існують різні

можливості кількісної оцінки фізичного здоров'я індивіда. Наприклад, метод донозологічної

діагностики, який не потребує складного обладнання, простий у виконанні і може бути

рекомендований для масових обстежень.


6

Для розрахунку адаптаційного потенціалу пропонується наступна формула:

АП=0,011*ЧП+0,014*АТс+0,008*АТд+0,014*В+0,009*МТ-(0,009*Р+0,27), де: В – вік (в роках), МТ – маса тіла (в кг), Р – зріст (в см), АТс та АТд – систолічний та

діастолічний артеріальний тиск (мм.рт.ст), ЧП – частота пульсу (в хв).

Загальна оцінка АП оцінюється за наступною шкалою (табл. 1):

Таблиця 1

Загальна оцінка адаптаційного потенціалу (АП)

Бали Стан

≤2,1 Задовільна адаптація

2,11-3,2 Напруження механізмів адаптації

3,21-4,3 Незадовільна адаптація

≥4,31 Зрив механізмів адаптації

Проведене анкетування серед студентів коледжу показало, що лише 5 % опитаних

відносять себе до категорії практично здорових, а близько 60 % студентів вказують на

наявність у них певних порушень в організмі і 35 % ‒ періодично хворіють на якісь

захворювання протягом року. Більшість респондентів відзначають, що не дотримуються

основних складових здорового способу життя.

Підтвердила результати анкетування і експрес – оцінка рівня адаптаційного потенціалу

організму до впливу різноманітних факторів навколишнього середовища серед студентів 2

курсу відділення «Початкова освіта». Діагностика показала наступні результати: група П-21

напруження механізмів адаптації – 41%, П-22 – 32 % і П-23 – 100% задовільна адаптація.

Тобто, сумарний показник напруження механізмів адаптацію у трьох навчальних групах,

становить – 25%. Це студенти з низьким рівнем здоров’я, які потребують особливої уваги з

метою збереження і зміцнення здоров’я, формування позитивної мотивації на здоровий

спосіб життя.

Адаптаційний потенціал студентів коледжу відділення

«Початкова освіта»

Моніторинг стану фізичного здоров’я студентів Бродівського педагогічного коледжу

імені Маркіяна Шашкевича за 2018-2019 навчальний рік показав, що кількість звернень до

сестри медичної протягом року становила 2039. Аналіз структури захворюваності студентів

за класами хвороб, виявив наступне. Перше місце серед них займають хвороби органів

дихання – 65%. Цей рівень переважно формується за рахунок гострих респіраторних

вірусних захворювань, грипу, ангіни, бронхіту. Подальші місця в структурі захворюваності

студентів займають дисфункції шлунково-кишкового тракту (30 %), органів серцево-

судинної та опорно-рухової системи.


7

Структура захворюваності студентів коледжу

за 2018-2019 навчальний рік

Життєвий досвід доводить, що освіта і здоров’я нерозривно пов’язані, а тому,

впровадження освітніх здоров’язбережувальних технологій, формування у студентів стійкої

мотивації до здорового способу життя у підсумку дає діяльність навчального закладу

направлену на збереження та зміцнення здоров’я студентів. Підтримуючи молодь у напрямку

збереження свого здоров’я, ми повинні переорієнтуватися з лікування на профілактику,

адже, за висловом Томаса Мора, «мудрий швидше уникатиме хвороб, ніж вибиратиме засоби

проти них».

У науці, навіть, виокремився окремий напрям – педагогічна валеологія, що вивчає

“механізми впливу гігієнічних умов навчання учнів та оздоровчо-профілактичних заходів

медичного й психолого-профілактичного спрямування з метою підвищення адаптаційних

можливостей учнів до екстремальних умов сучасної школи” [4, с. 142].

Виходячи з вище зазначеного пріоритетом має стати виховання культури здоров’я

особистості через розвиток життєвих навичок студентів, які сприяють збереженню здоров’я

та формування здоров’язбережувального освітнього середовища. Впровадження

здоров'язберігаючих технологій в освітній процес для реалізації всіх складових здоров’я

може здійснюватися через наступні напрямки:

‒ оздоровчу рухову діяльність: ранкова гімнастика, фізкультхвилинки, рухливі ігри,

фізкультпаузи, використання активних методів навчання (експрес-опитування, мозковий

штурм, круглі столи, аналіз конкретних ситуацій) з метою запобіганню гіподинамії;

виконання дихальних вправ; виконання гімнастики для очей; точковий самомасаж біологічно

активних точок обличчя й голови;

‒ використання засобів, які сприяють інтересу до навчального матеріалу; створення умов

для самовираження студентів (проблемні ситуації, спостереження та експерименти,

обговорення фотографій та таблиць); використання на занятті засобів диференційованого

навчання (застосування диференційованих завдань, групові методи навчання); діалогового

навчання; рефлексивного навчання;

‒ створення сприятливого психологічного клімату на занятті (оптимізуюча модель

початку заняття, використання ігрових технологій); дотримання позитивного мислення;

здійснення самооцінки, самоконтролю;

‒ навчання доброзичливого ставлення до усіх учасників навчально-виховного процесу;

навчання відповідальності за власні дії та вчинки; навчання здатності бачити й сприймати

прекрасне в житті, природі; навчання усвідомлення життєвих цінностей.

65%

30%

5%

хвороби органів дихання

хвороби шлунково-кишкового тракту

інші


8

Важливим є також розвиток життєвих навичок студентів які сприяють фізичному

здоров’ю та усвідомленого ставлення до власного здоров’я: навички раціонального

харчування (дотримання режиму харчування, уміння складати харчовий раціон з

урахуванням реальних можливостей, потреб та користі, вміння визначати й зберігати високу

якість харчових продуктів), рухової активності (регулярні заняття фізичною культурою,

фізичною працею), праці та відпочинку (вміння чергувати розумову працю та фізичну

активність, вміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку) та

санітарно-гігієнічні навички (навички особистої гігієни, уміння виконувати стандартні

гігієнічні процедури).

Отже, на основі аналізу теоретичної інформації та отриманих результатів досліджень,

було визначено основні здоров’язбережувальні аспекти сучасного заняття в коледжі:

1. Використання активних методів навчання. 2. Формування високого рівня мотивації навчальної діяльності. 3. Реалізація особистісно зорієнтованого навчання. 4. Урахування динаміки працездатності студентів в ході заняття. 5. Дотримання позитивного психологічного клімату на занятті. 6. Використання оздоровчої рухової діяльності. 7. Дотримання гігієнічних умов в навчальній аудиторії. Таким чином, розв’язання проблеми збереження і зміцнення здоров’я студентів, їх

інтелектуального й духовного розвитку, успішного навчання в сучасних умовах, можливе

шляхом формування здоров’язбережувального освітнього простору та розвитку

здоров’язбережувальних життєвих навичок.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про вищу освіту». 2. Національна доктрина розвитку освіти України у XXІ столітті. К.: Шкільний світ,

2001. 24 с.

3. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / за заг. ред. Ю. В. Вороненка, В. Ф. Москаленка. Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. 680 с.

4. Царенко А., Лопатка Г. Гігієнічні аспекти педагогічної валеології // Актуальні проблеми гігієни дітей і підлітків. Харків, 1995. С. 142–143.

5. URL: http://www.health.gov.ua/Publ/conf.nsf.

УДК 571.174

Олена Лановенко, Альона Свалова

(Херсон, Україна)

АЛЕЛЬНІ ЧАСТОТИ ГРУП КРОВІ СИСТЕМИ АВО В МІСЬКІЙ ПОПУЛЯЦІЇ

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У статті наведені результати вивчення частот зустрічальності алелей, що кодують

групи крові системи АВО, серед постійних жителів різного віку і статі міста Гола

Пристань Херсонської області. Найпоширенішими групами крові є І (0) та ІІ (А) з частотою

відповідно 0,48 та 0,29. Меншою є поширеність групи ІІІ (В) та групи ІV (АВ) (частота

відповідно 0,19 та 0,04). Множинні алелі io

, IA, I

B поширені в популяції з частотою 0,69;

0,19; 0,12 відповідно; подібний розподіл алельних частот характерний для європейських

популяцій.

Порівняльний аналіз поширеності груп крові АВО в часовому інтервалі, що дорівнює

періоду зміни поколінь (30 років) показав, що особливістю генетичної структури популяції є

сталість частоти алеля, що контролює першу групу крові (io),

та статистично несуттєва

зміна частот алелей IA, I

B, що може бути

наслідком посилення міграційних процесів у 1988 -


9

1990 рр. Перспективними є подальші дослідження розподілу алельних частот груп крові

системи АВО в осіб досліджуваної популяції, народжених у 2018-2020 рр., в наступному

(третьому) періоді зміни поколінь. Ключові слова: групи крові, система АВ0, популяційна частота, множинні алелі.

The article presents the results of studying the frequencies of alleles encoding the blood groups

of the ABO system among permanent residents of different ages and sexes of the city of Golaya

Pristan, Kherson region. The most common blood groups are I (0) and II (A) with a frequency of

0.48 and 0.29, respectively. Group III (B) and group IV (AB) are less common (frequency,

respectively, 0.19 and 0.04). Multiple io, I

A, I

B alleles are common in the population with a

frequency of 0.69; 0.19; 0.12, respectively; a similar distribution of allelic frequencies is

characteristic of European populations.

A comparative analysis of the prevalence of ABO blood groups in the time interval equal to the

generational change period (30 years) showed that a feature of the population’s genetic structure is

the constancy of the frequency of the allele controlling the first blood group (io) and a statistically

insignificant change in the frequencies of the IA, I

B alleles, which may be a consequence of

increased migration processes in 1988 – 1990. Promising are further studies of the prevalence of

allelic frequencies of blood groups of the ABO system in individuals of the studied population born

in 2018-2020 in the next (third) generational change period.

Key words: blood groups, AB0 system, population frequency, multiple alleles.

Інформація про групи крові та інші системи спадкового поліморфізму широко

використовується при вивченні генетичних процесів у популяціях [1,2]. Літературні дані

свідчать про географічну нерівномірність поширення антигенів еритроцитів, що

визначається багатьма факторами, головним з яких є етнічний склад населення.

Успадковуваність алелей групових антигенів АВО характеризується суворою стабільністю.

Тому аналіз поширеності алелей груп крові АВО за певний період часу в певній популяції

дозволяє проводити моніторингові дослідження динаміки її генетичної структури та

виявляти несприятливі генетико-демографічні фактори, що впливають на генофонд [4].

Оскільки генетично контрольовані гематологічні системи АВО, МN, Резус в онтогенезі не

піддаються впливу факторів середовища, їх використання при вивченні мікроеволюційних

змін є більш ефективним у порівнянні з використанням із цією метою морфологічних ознак

[5].

Мета дослідження ‒ проаналізувати генетичну структуру міської популяції міста Голої

Пристані Херсонської області за частотами алелей груп крові системи АВО та з'ясувати

динаміку популяційно-генетичних процесів.

Матеріал і методика дослідження. Матеріал для дослідження зібраний на основі

ретроспективного аналізу первинної медико-статистичної інформації з використанням

амбулаторних карток Голопристанської районної клінічної лікарні. Вибірка становила 300

осіб. У вибірку включені особи пострепродуктивного віку – від 54 до 56 років (перша вікова

група) та особи репродуктивного віку ‒ від 30 до 32 років (друга вікова група). Оскільки в

популяціях людини зміна поколінь відбувається кожні 30 років, аналізувалося розподілення

частот груп крові АВО за часові періоди 1954-1956 рр. та 1988 -1990 рр. Дослідження

проводилося без урахування національної приналежності. З 300 осіб 160 були жіночої та 140

– чоловічої статі.

Поширеність у популяціях груп крові 0 (І), А (ІІ), В (ІІІ), АВ (ІV) розраховували шляхом

ділення кількості носіїв певної групи крові АВО на кількість осіб у проаналізованій вибірці.

Під час дослідження проведені розрахунки частот алелей io

, IA, I

B, які детермінують

генетичну структуру для генотипно різних груп крові, показаних вище. Визначення частот

(р, q, r) алелей io

, IA, I

B проведено за формулами Ф. Бернштейна. Порівняльний аналіз

розподілення частот генів та генотипів за групами крові АВО та резус у популяціях

проводили статистичним методом χ2 з використанням t- критерію Фішера [3].


10

Результати та обговорення. На першому етапі дослідження нами визначена частота

груп крові АВО в досліджуваній вибірці. Результати розрахунків представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Розподілення частот фенотипів груп крові систем АВО в міській популяції

Вікова група Частота фенотипів із групами крові:

О (І) А (ІІ) В (ІІІ) АВ (ІV)

Перша группа (n = 150) 0,47 0,29 0,21 0,04

Друга група (n = 150) 0,48 0,30 0,18 0,05

Разом (n = 300) 0,48 0,29 0,19 0,04

χ2= 0,00018 < t05 = 3,84 (при n’=1)

За даними табл.1, найпоширенішими групами крові системи АВО в популяції є І (0) та ІІ

(А) - частота відповідно 0,48 та 0,29. Переважання частот цих груп крові характерне для

європейських популяцій. Більш рідкісною є третя (В) група, поширена з частотою 0,19.

Значно менше (з частотою 0,04) поширена група ІV (АВ), особливо у людей резус-

негативних (0,0013).

На другому етапі нами визначені частоти алелей груп крові АВО в обох поколіннях

(вікових групах). У вибірці осіб пострепродуктивного віку (перша вікова група) частота

фенотипів: r2 (і

0і0) = 0,47; q

2 (І

АІА) + 2qr (І

Аі0) = 0,29; p

2(І

ВІВ) + 2pr (І

Ві0) = 0,21; І

АІВ = 0,04.

Тому частота алеля групи О: r(і0) = √ 0,47 = 0,69. Сумарна частота груп В та О: (q + r)

2 = 0,21

+ 0,47 = 0,68, тоді q + r = √0,68 = 0,82. Звідси частота алеля q (ІВ) = (q + r) – r = 0,82 – 0,69 =

0,13. Частота алеля групи А: р(ІА) = 1 - q – r = 1 – 0,13 – 0,69 = 0,18. Сумарна частота груп

крові А та О: (р + r)2 = 0,29 + 0,47 = 0,76; р + r = √0,76 = 0,87; р(І

А) = (р + r) – r = 0,87 – 0,69 =

0,18, тобто результати співпадають.

Перевіряли, чи знаходиться популяція у стані рівноваги. Для цього з’ясовуємо, чи

дорівнює частота групи АВ добутку 2рq: 2рq (АВ) = 2 р(ІА)q (І

В) = 2 х 0,18 х 0,13 = 0,04. Саме

з такою частотою зустрічаються індивідууми з групою крові АВ, отже, популяція у часовому

періоді 1954-1956 рр. знаходилася у стані рівноваги.

Аналізували частоту розподілення в популяції груп крові АВО в осіб репродуктивного

віку, народжених у період з 1988 -1990 рр.: r2(і

0і0) = 0,48; q

2 (І

АІА) + 2qr (І

Аі0) = 0,30; p

2(І

ВІВ) +

2pr (ІВі0) = 0,18; 2 р(І

А)q (І

В) = 0,05 (табл. 1).

Частота алеля r (0) = √ 0,48 = 0,69. Визначали частоту алеля q групи крові В (ІІІ).

Сумарна частота груп В та О: (q + r) 2 = 0,18 + 0,48 = 0,66, тоді q + r = √0,66 = 0,81. Звідси q

(ІВ) = (q + r) – r = 0,81 – 0,69 = 0,12. Визначаємо р(І

А) = 1 - q – r = 1 – 0,12 – 0,69 = 0,19.

Сумарна частота груп крові А та О: (р + r)2 = 0,30 + 0,48; р + r = √0,78 = 0,88; р(І

А) = (р + r) – r

= 0,88 – 0,69 = 0,19, тобто результати співпадають. Перевіряли, чи знаходиться популяція у

стані рівноваги. Для цього слід порівняти частоту осіб з АВ групою та добуток 2р q:

2рq (АВ) = 2 р (А) х q (В) = 2 х 0,19 х 0,12 ≈ 0,05. Особи з групою крові АВ

зустрічаються з частотою 0,05, отже, популяція знаходиться в стані рівноваги.

Розподілення частот генотипів і алелей груп крові АВО в досліджуваній популяції

представлене в табл.2.


11

Таблиця 2

Розподілення частот генотипів і алелей груп крові АВО в міській популяції

Часовий

період

(роки)

Частота генотипів Частота алелей

r2(i

0i0) q

2 (І

АІА) +

2qr(ІАio)

p2 (І

BІB) +

2pr(ІBio)

2pq ІAІB r (i

0) q (І

А) p (І

B)

1955-1957

рр.

(перша

вікова

група)

0,47 0,29 0,21 0,04 0,69 0,18 0,13

Популяція в рівноважному стані: 2 р(ІА)q (І

В) = 2 х 0,18 х 0,13 = 0,04

1988 -

1990 рр.

(друга

вікова

група)

0,48 0,30 0,18 0,05 0,69 0,19 0,12

Популяція в рівноважному стані: 2 р(ІА)q (І

В) = 2 х 0,19 х 0,12 = 0,05

За допомогою методу χ2 перевірили, наскільки суттєвими є відхилення частот алелей за

період зміни поколінь: χ2= (0,04 – 0,0377)

2 : 0,0377 = 0,00014 < t05 = 3,84 (при кількості

ступенів свободи n’=1). Отже, відхилення частот алелей груп крові АВО є несуттєвим і не

змінює її генетичну структуру, а, скоріш за все, спричинене посиленням міграційних

процесів у цей період.

Таким чином, нами вперше проведений аналіз поширеності груп крові системи АВО в

міській популяції постійного населення Херсонської області; визначено розподілення частот

алелей, що контролюють синтез еритроцитарних антигенів; розрахована очікувана частота

генотипів; проведений порівняльний аналіз фактично існуючого розподілення алельних

частот з теоретично очікуваними з метою визначення динаміки генетичної структури

популяції та особливостей генетико-демографічних процесів.

Перспективними вважаємо подальші дослідження розподілу алельних частот груп крові

системи АВО в осіб цієї популяції, народжених у 2018-2020 рр., у наступному (третьому)

періоді зміни поколінь.


1. Алтухов Ю.П. Генетические процессы в популяциях. М.: Наука, 2003. 370 с. 2. Курбатова О.Л., Победоносцева Е.Ю. Городские популяции: возможности

генетической демографии (миграция, подразделенность, аутбридинг) // Вестн: ВОГиС, 2006.

Т. 10. №1. С. 155–188.

3. Лакин Г.Ф. Биометрия. М.: Высшая школа, 1990. 291 с. 4. Лановенко О.Г. Шлюбно-міграційна структура херсонської популяції та її динаміка за

період зміни поколінь // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2016. Вип. 74.

С. 88-96.

5. Lanovenko O. Structural organization of the Kherson region population system and its transformation under influence of marriage migration // Природничий альманах. Біологічні науки.

Вип.24. Збірник наукових праць. Херсон: ПП Вишемирський, 2017. С.73-81.


12

УДК 571.174

Олена Лановенко, Анастасія Шкода

(Херсон, Україна)

АНТРОПОМЕТРИЧНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ

ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ДРУГОГО ТИПУ

У статті наведені результати визначення антропометричних факторів ризику

цукрового діабету другого типу (ЦД-2). Проведені дослідження підтвердили, що ожиріння є

важливим фактором ризику наявності ЦД-2 та встановили, що найбільший ступінь

асоціації із захворюванням незалежно від статі з урахуванням поправок на вік мають обвід

шиї, талії, стегон і співвідношення останніх. Виявлено, що у чоловіків градієнт збільшення

ризику ЦД-2 відзначався при збільшенні обводу талії, в той час як у жінок – при збільшенні

індексу маси тіла. Антропометричні порівняння серед жінок виявили зв’язок між

збільшенням індексу маси тіла, обводу живота, стегон, шиї та приналежністю до групи

ЦД-2.

Ключові слова: діабет типу 2, цукровий діабет, ожиріння, антропометричні

показники,індекс маси тіла, обвід талії.

The article presents the results of determining the anthropometric risk factors for type 2

diabetes mellitus (DM-2). Studies have confirmed that obesity is an important risk factor for the

presence of type 2 diabetes and found that the largest degree of association with the disease,

regardless of gender, adjusted for age, has a circumference of the neck, waist, hips and their ratio.

It was found that in men, a gradient of increased risk of type 2 diabetes was observed with an

increase in waist circumference, while in women, with an increase in body mass index.

Anthropometric comparisons among women found a relationship between an increase in body mass

index, abdominal circumference, thighs, neck, and membership in the CD-2 group.

Key words: type 2 diabetes, diabetes mellitus, obesity, anthropometric indices, body mass

index, waist circumference.

Захворювання на цукровий діабет 2-го типу (ЦД-2) є однією з найбільш актуальних

проблем не тільки для лікарів-ендокринологів, їх пацієнтів, системи охорони здоров'я, а й

для суспільства в цілому. Результати епідеміологічних досліджень продемонстрували, що

пацієнти з ожирінням і без нього, з підтвердженою дисліпідемією та іншими метаболічними

порушеннями мають однаково високий ризик розвитку ускладнень ЦД-2, артеріальної

гіпертензії, ішемічної хвороби серця і атеросклерозу різної локалізації [1]. Опубліковані

численні результати вивчення взаємозв'язків топографії жирової тканини і метаболічних

порушень, на підставі яких абдомінальне (вісцеральне) ожиріння можна розглядати як

маркер ризику розвитку серцево-судинних захворювань і прогресування ускладнень ЦД-2

[2].

Патологічні зміни вуглеводного та ліпідного обміну відбиваються переважно

фенотипними ознаками. Негативні наслідки сформованого фенотипу проявляються в

похилому віці внаслідок гальмування адаптаційно-компенсаторних процесів. Як відомо,

розподіл і локалізацію жиру можна ефективно встановити за допомогою КТ і МРТ, але

висока вартість даних методів обмежує їх широке застосування. Нині для диференціальної

оцінки типу ожиріння найчастіше використовуються показники обводу талії (ОТ),

співвідношення обводів талії і стегон (ОТ / ОС) [3].

Доведено, що ризик метаболічних порушень у жінок підвищений при ОТ ≥80 см, у

чоловіків – при ОТ ≥ 94 см і вважається високим при ОТ у жінок ≥ 88 см, у чоловіків ≥102

см. Нині встановлено, що поширеність ЦД-2 збільшується зі зростанням показника ОТ. Є

дані про те, що комплексний аналіз значень ІМТ і ОТ дозволяє більш точно встановити

абдомінальний тип ожиріння, а спільний аналіз показників індексу маси тіла (ІМТ) і


13

співвідношення ОТ/зріст можуть ідентифікувати підвищений ризик серцево-судинних

захворювань краще, ніж при використанні тільки ІМТ [3].

На півдні України клінічних досліджень щодо оцінки перерахованих антропометричних

характеристик пацієнтів із діагнозом ЦД-2 не проводилось.

У зв'язку з цим мета дослідження ‒ визначення динаміки частоти зустрічальності ЦД-2

серед пацієнтів ендокринологічного відділення Херсонської обласної клінічної лікарні та

аналіз антропометричних характеристик пацієнтів з ЦД-2 в залежності від ступеня

накопичення надлишкової маси тіла.

Матеріал і методи. У дослідженні приймали участь 56 хворих цукровим діабетом 2-го

типу (29 чоловіків і 27 жінок), які лікувалися в ендокринологічному відділенні Херсонської

обласної клінічної лікарні. Обстеження хворих включало збір скарг на самопочуття,

вивчення анамнезу захворювання, визначення антропометричних показників. Індекс маси

тіла (ІМТ, кг/м2

) розраховували за формулою:

ІМТ = МТ: (ДТ)2;

де МТ – маса тіла в кілограмах; ДТ – довжина тіла в метрах.

Робота виконана у відповідності до вимог Гельсінської декларації «Етичні принципи

проведення наукових медичних досліджень за участю людини» (2000 р). Тип відкладення

жиру встановлювали за обводом талії (ОТ) відповідно до рекомендацій Національної

освітньої програми з холестерину США (National Cholesterol Education Program). При

значенні показника ОТ / ОБ у жінок ≥88 см, а у чоловіків - ≥ 102 см визначали андроїдний

тип ожиріння, а в разі менших рівнів ‒ гіноїдний тип відкладення жиру.

У досліджуваних осіб провели антропометричні вимірювання (маса тіла, зріст,

окружність шиї, живота та стегон, артеріальний тиск). Масу тіла вимірювали за допомогою

електронних ваг, ріст визначали за допомогою стандартного портативного стадіометра.

Обвід живота, стегон та шиї вимірювали текстильною сантиметровою стрічкою, на рівні

максимальних поперечних розмірів у положенні стоячи. Для вимірювання АТ застосовували

сфігмоманометр та оцінку за звуками Короткова. Тиск вимірювали двічі з інтервалом 5

хвилин, у разі відмінностей результатів більше 10 мм рт.ст. проводили третє вимірювання,

визначали середні арифметичні цих двох або трьох вимірювань. Порівняння проводили за

дизайном кросс-секційного дослідження. Для аналізу результатів вимірювання кількісних

показників розраховували їх середнє арифметичне значення та стандартне відхилення (х ±

SD).

Статистичний аналіз проводили методом варіаційної статистики. Різницю між

показниками вважали значущою при р


14

Серед жінок частота всіх випадків ЦД2 в 2017-2019 роках щодо 2010-2012 років зросла в

1,3 рази, а серед чоловіків - в 1,4 рази. Отримані результати відповідають відомостям з

наукової літератури про зростання поширеності ЦД-2 в Україні, особливо вираженому в

останні роки [4,5,6]. З огляду на те, що ожиріння є найбільш поширеним фактором ризику

розвитку ЦД-2, а АГ - найбільш частим ускладненням ЦД-2, були проаналізовані випадки

поєднання ЦД2 з ожирінням і АГ окремо і разом. Незалежно від статі частота випадків ЦД-2

без ожиріння і без артеріальної гіпертензії склала близько 1% і значуще не змінювалася в

різні часові періоди. Аналогічна ситуація була виявлена щодо частоти випадків поєднання

ЦД-2 з ожирінням - ця величина незалежно від статі склала близько 0,5%. Частота ознаки

поєднання ЦД-2 з АГ склала близько 3-4%, яка також не змінювалися в різні часові періоди.

Але щодо поєднання ЦД-2 з ожирінням і АГ виявлена ситуація була протилежною - в період

2017-2019 роки частота випадків зросла в два рази як у жінок, так і у чоловіків. У період

2010-2012 роки поєднання ЦД-2 з ожирінням і АГ визначало 26% від загальної поширеності

ЦД-2 серед жінок і 28,2% серед чоловіків, а в період 2017-2019 роки - 58,3 і 52,1%

відповідно. Отже, зростання частоти всіх випадків ЦД-2 серед терапевтичних хворих був

обумовлений різким збільшенням випадків ЦД-2, поєднаного з ожирінням і АГ.

На другому етапі дослідження визначали антропометричні показники пацієнтів. Аналіз

одержаних даних показав, що вік хворих незначно відрізняється між обома статями.

Антропометричні дані свідчать про гендерні відмінності індексу маси тіла, обводу стегон у

чоловіків порівняно з жінками (табл.2).

Таблиця 2

Гендерні, вікові та антропометричні характеристики пацієнтів

Стать,

кількість осіб

Вік, роки

_

х ± SD

ІМТ,

кг/м2

_

х ± SD

Обвід

живота, см

_

х ± SD

Обвід

стегон,

см

95% СІ

Сист.АТ,

мм рт.ст.,

_

х ± SD

Діаст.АТ,

мм рт.ст.,

95% СІ

Всього,56 69,4±8,4 30±5 101,9±12,8 104,4

(103-

105)

143,3±22,8 83(82-84)

Чоловіки,29 70,2±9,4 27,8±4,6 100,0± 9,6 98,7

(96-107)

139,8±18,6 80(75-85)

Жінки, 27 68,5±7,9 32,2±5,3 103,8±16,0 110

(106-

113)

146,7±24,0 85(80-90)

Досліджені особи (n=56; 48% жінок) мали середній вік 54,7 років, середній ІМТ 31,0

кг/м2. Середній ІМТ та медіани обводу стегон та шиї в жінок були вищими, ніж у чоловіків

(p


15

Таблиця 3

Результати антропометричних вимірювань у пацієнтів з ЦД-2

Групи пацієнтів Результати антропометричних вимірювань Похибка

р < 0,05

Маса тіла,

кг

ІМТ,

кг/м2

Обвід

талії, см

Обвід

стегон, см

Обвід

талії

/обвід

стегон

Чоловіки з

надлишковою

масою тіла (n = 18)

84,8 ± 6,3 28,0± 1,8 101,1 ±

8,7

97,9 ± 5,6 1,04 ±

0,06

0,0001

Чоловіки з

ожирінням (n = 15)

104,1 ±

7,7

33,9±2,6 111,2 ±

5,6

106,6 ±

4,4

1,06 ±

0,05

0,0287

Жінки з

надлишковою

масою тіла (n = 9)

75,6 ± 4,9 28,8 ±

1,0

98,2 ±

5,1

102,4 ±

4,4

0,96 ±

0,04

0,0030

Жінки з ожирінням

(n = 14)

95,5 ±

13,5

35,7 ±

4,2

105,9 ±

8,9

112,3 ±

8,0

0,98 ±

0,04

0,0001

При антропометричному обстеженні у більшості обстежених пацієнтів відповідно до

критеріїв IDF було виявлено абдомінальний тип відкладення жиру: всі жінки мали ОТ > 80

cм; серед чоловіків ОТ > 96 см був виявлений у 80% пацієнтів з надмірною масою тіла і у

100% пацієнтів при ожирінні, що узгоджується з літературними даними [2].

Таким чином, ожиріння є важливим фактором ризику наявності ЦД-2. Найбільший

ступінь асоціації із захворюванням незалежно від статі з урахуванням поправок на вік мають

обвід шиї, талії, стегон і співвідношення останніх. Виявлено, що у чоловіків градієнт

збільшення ризику ЦД-2 відзначався при збільшенні обводу талії, в той час як у жінок – при

збільшенні індексу маси тіла. Антропометричні порівняння серед жінок виявили зв’язок між

збільшенням ІМТ, обводу живота, стегон, шиї та приналежністю до групи ЦД-2. Збільшення

величини обводу шиї виявилося фактором ризику розвитку ЦД-2 у жінок. Перспективою

подальших досліджень є підтвердження та уточнення одержаних даних на більших розмірах

вибірки. Слід продовжити пошук нових та перевірку відомих факторів ризику з метою

створення ефективної програми ранньої діагностики та профілактики цукрового діабету

другого типу.


1. Кравчун Н.А. и др. Сахарный диабет 2 типа: скрининг и факторы риска. Харьков: Новое слово, 2010. 254 с.

2. Amato M.C., Giordano С., Galia М. Visceral Adiposity Index. A reliable indicator of visceral fat function associated with cardiometabolic risk // Diab. Care. 2010. V. 33 (4). P. 920–922.

3. Корпачев В.В. Антропометрические, гормональные и биохимические маркеры метаболических фенотипов у больных сахарным диабетом 2-го типа // Universum: Медицина

и фармакология : электрон. научн. журнал. 2016. № 1-2 (24). URL:

http://7universum.com/ru/med/archive/item/2945

4. Ткаченко В.І., Видиборець Н.В., Коваленко О.Ф. Аналіз поширеності та захворюваності на цукровий діабет і його ускладнення серед населення України та у

Київській області за 2004-2013 рр. // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. 2014.

№2. С.177-182.

5. Міжнародна Діабетична Федерація (IDF), сайт. URL: http://www.idf.org/diabetesatlas 6. Mankovsky B. The prevalence of undiagnosed type 2 diabetes mellitus in Ukraine //

Diabetologia. 2007. № 50. P.376.

http://7universum.com/ru/med/archive/item/2945http://www.idf.org/diabetesatlas


16

УДК 581.192 Андрій Поліщук, Любов Мікуліч

(Вінниця, Україна)

ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ ФІТОНЦИДНОЇ АКТИВНОСТІ ВІЧНОЗЕЛЕНИХ

ЧАГАРНИКІВ НА ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ МІКРООРГАНІЗМІВ НА ПРИКЛАДІ

ВUXUS SEMPERVIRENS L.

Однією з проблем в озелененні міст є підбір видів, стійких до коливань температури та забруднювачів різної природи. Проаналізовано вплив речовин, що визначають фітонцидну активність Buxus sempervirens L. на життєдіяльність мікрофлори з повітря. Доведено позитивний вплив зелених насаджень Buxus sempervirens L. на чистоту повітря в місті.

Ключові слова: Buxus sempervirens L., фітонциди, мікрофлора повітря, озеленення.

One of the problems in greening cities is the selection of species resistant to temperature fluctuations and pollutants of different nature. The influence of the substances that determine the phytoncidal activity of Buxus sempervirens L. on the activity of microflora from the air is analyzed. The positive influence of green areas of Buxus sempervirens L. on the cleanliness of the city air has been proved.

Key words: Buxus sempervirens L., volatile, microorganisms, air. Зелені насадження сприяють покращенню мікроклімату та санітарно-гігієнічних умов:

сповільнюють швидкість вітру, затримують пил і аерозолі, поглинають газові домішки з повітря, зменшують силу звукових хвиль [3, с. 2]. Особливо важливі для умов помірного клімату вічнозелені насадження, у зв’язку з чим постає проблема підбору декоративних, але в водночас стійких видів до низьких та високих температур, повітряних мас, а також до забруднювачів різної природи. В елементах ландшафтного дизайну використовують вічнозелені кущі, в тому числі Buxus sempervirens L., які набувають все більшої популярності завдяки густій кроні, блискучому листю, здатності добре переносити "стрижку", зберігаючи декоративність протягом всього року. Даний вид використовується поодиноко та групами в ландшафтних культурах, композиціях, бордюрах, стрижених огорожах, контейнерах, для створення топіарних форм тощо [1, с. 3]

У літературі представлена інформація щодо біологічних особливостей Buxus sempervirens та використання його в зовнішньому озелененні, але недостатньо інформації щодо фітонцидних властивостей виду в умовах Вінницької області. Тому метою даної роботи було вивчити фітонцидну активність даного виду в умовах Вінницької області.

Дослідження проводили в лабораторії кафедри ботаніки та екології Донецького національного університету імені Василя Стуса. В якості експерименту використовували стандартні методики визначення фітонцидної активності вічнозелених чагарників. Метод, який ми використовували при досліджені дає можливість надати кількісну оцінку фітонцидній активності [2, с. 1]. В експерименті використано водні витяжки (екстракт) листя B. sempervirens, який отриманий змішуванням 10 гр подрібненого соковитого листя і 5 мл води. Перед використанням в експерименті екстракт фільтрували, видаляючи грубі частки рослинного матеріалу. Для дослідження фітонцидної активності екстрактів попередньо на м’ясо-пептонному агарі вирощували мікроорганізми мікрофлори повітря. Після засіву чашки з культурою піддавали обробці летючими фракціями фітонцидів. Для експерименту використовували контрольні чашки (п’ятикратна повторність). В експериментів на кришки чашок Петрі зі змішаною культурою мікроорганізмів наносили екстракт листя (варіант досліду 1) або вносили диски з фільтрувального паперу просякнуті екстрактом листя B. sempervirens (варіант досліду 2). Повторність в експериментів десятикратна. Термостатували контрольні та експериментальні варіанти протягом 48 годин при температурі +35°С. Для уникнення впливу летких фракцій фітонцидів на контрольні посіви кожну чашку ретельно загортали у щільний папір. Підрахунок результатів проводили протягом 5 діб. Результати обробляли за допомогою стандартних програм (Excel 2010.)


17

Результати дослідження фітонцидної активності екстракту листя B. sempervirens наведені в таблиці.

Таблиця. Кількість колоній мікроорганізмів в різних варіантах досліду

Варіант Контроль Варіант досліду

1 2

1 680 38 36

2 675 30 40

3 705 35 39

4 695 33 37

5 690 32 41

6 - 36 35

7 - 40 40

8 - 28 36

9 - 30 42

10 - 38 34

Середній показник 689 34 38

Середньоквадратичне відхилення

570 146 68

Стандартна помилка 5,338 1,274 0,869

Стандартне відхилення 11,937 4,028 2,749

На 5-тий день після початку експерименту, було отримано остаточні результати досліду.

В чашках Петрі на середовищі, де була відсутня витяжка з B. sempervirens (контроль) рясно проросли мікроорганізми, які були посіяні з повітря. У зразках, де витяжка з B. sempervirens була нанесена на кришку чашок Петрі (варіант досліду 1) мікроорганізми проросли по всій площі поживного середовища, але в значно меншій кількості, це свідчить про те, що фітонциди, які знаходяться в листках B. sempervirens пригнічували життєдіяльність мікроорганізмів. На зразках, де витяжка з B. sempervirens була нанесена на дисках з фільтрувального паперу (варіант досліду 2) мікроорганізми проросли в меншій кількості і навколо дисків, що також свідчить про фітонцидну активність виду. Як видно з результатів чисельність колоній мікроорганізмів мікрофлори повітря в контролі (без впливу екстракту листя B. sempervirens) була у 18-20 разів вища, ніж в досліді. Статистично достовірної різниці між варіантами досліду встановлено не було.

Таким чином, букети ароматів рослин можуть містити від одного до 100 летучих речовин, але більшість видів виділяють між 20 та 60 різних сполук [4, c. 419, 5, c. 1897], серед яких і фітонцидні речовини, які виділяє зелена маса B. sempervirens. Такі речовини здатні вбивати або зменшувати розвиток хвороботворних бактерій і таким чином, сприяти оздоровленню оточуючого середовища.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Голубинский И. Н. Условия выделения фитонцидов высших растениями. Фитонциды,

их биологическая роль и значение для медицины и народного хозяйства. К.: Наук. думка, 1967. С. 37-40.

2. Данин Е. М. Элементарные методики изучения антибактериальных свойств фитонцидов высших растений. Фитонциды. Их роль в природе и значение для медицины. Ленинград: Институт экспериментальной медицины, 1952. С. 330-334.

3. Рощина В. Д., Рощина В. В. Выделительная функция высших растений. М.: Наука, 1989. 214 с.

4. Dudareva N., Negre F., Nagegowda Dinesh A., Orlova I. Plant Volatiles: Recent Advances and Future Perspectives. Critical Reviews in Plant Sciences, 25. 2006. PP. 417–440.

5. Dudareva N., Pichersky E., Gershenzon J.Biochemistry of Plant Volatiles. Plant Physiol. 2004 Aug; 135(4). PP.1893–1902.

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Dudareva%20N%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=15326281https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Dudareva%20N%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=15326281https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Dudareva%20N%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=15326281https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Pichersky%20E%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=15326281https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/?term=Gershenzon%20J%5BAuthor%5D&cauthor=true&cauthor_uid=15326281https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC520761/


18

Фарангис Хамроева

(Узбекистан)

НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ ФОТОСИНТЕТИЧЕСКОЙ АКТИВНОЙ РАДИАЦИИ

СВЕТОВОГО И ГАЗО- ВОЗДУШНОГО РЕЖИМА ГЕЛИОТЕПЛИЦ

В статье рассматривается фотосинтез как свет необходимый источник энергии для

растении. Известно что, при ассимиляция углекислого газа наиболее активны лучи красно-

оранжевой (длина волны 600-700 нм) и сине-фиолетовой (400-500 нм) частей спектра.

Формы и размера листьев происходят под действием сине-фиолетовых лучей. Поэтому

часть солнечной радиации с длиной волн от 308 до 710 нм называют фотосинтетические

активной радиацией (ФАР).

Ключевые слова: подкормок растении, поглощение, фотосинтез, интенсивность,

выделение углекислого газа, дыхание растении, повышение концентрации, углекислый газ,

гелиотеплиц.

Многолетными исследованиями [1, 2] установлено, что свет необходим растениям как

источник энергии для фотосинтеза. Известно что, при ассимиляция углекислого газа

наиболее активны лучи красно-оренживой (длина волны 600-700 нм) и сине-фиолетовой

(400-500 нм) частей спектра. Формы и размера листьев происходят под действием сине-

фиолетовых лучей. Поэтому часть солнечной радиации с длиной волн от 308 до 710 нм

называют фотосинтетические активной радиацией (ФАР).

Интенсивность ФАР, особенно зимой в защищенном грунте, во многом определяет

урожай овощей. Например, при интенсивности ФАР меньше минсм

Дж

2055,0 огурец в

теплицах не растет, так как расход органического вещества на дыхание превышает

поступление его от фотосинтеза при 0,055-0,166 Дж/см2мин, вегетативной рост идёт

нормально, но для плодоношения необходима интенсивность ФАР не меньше

минсм

Дж

2276,0 , т.е. 46 Вт/м

2.

В процессе фотосинтеза образуется органическое вещество из неорганического ‒

вещество из неорганического ‒ углекислого газа и воды. Наряду с фотосинтезом в тканях

растении протекают процессы, в ходе которых органическое вещество распадается с

поглощением тканями кислорода и выделением углекислого газа. Этот процесс,

противоположный фотосинтезу, обуславливает дыхание растений. При дыхании растение

расходует органическое вещество кислород, а выделяет СО. Благодаря этим процессам

содержание СО2 и О2 в атмосфере сохраняется примерно стабильным.

Между всеми факторами существования растений существует тесная взаимосвязь,

которая приобретает особое значение в условиях закрытого грунта, где эти факторы

создаются искусственно. Содержание СО2 в воздухе колеблется от 0,02 до 0,03% что при

нормальном давлении и температуре 0о составляет 0,589 мг в 1 литр воздуха. При среднем

урожае некоторые растение ассимилирует в сутки 300-400 кг СО2 а, за весь период вегетации

– не менее 60 т. Огурец же, например, ежесуточно поглощает из воздуха до 700 кг СО2 на

площади 1 га.

Почвы с высоким содержанием органических веществ выделяют за час с площади 1 га до

20-25 кг СО2 в атмосферу, а за сутки - 380-580 кг. Но в виду небольшого слоя почвогрунта в

теплицах (30-35 см), невозможно полностью компенсировать потребность растении в СО2.

Поэтому в теплицах, где воздуха обмен (с помощью вентиляции) затруднен, содержание СО2

резко падает в связи с поглощением ее растениями.

В условиях закрытого грунта уже вошло в практику повышать содержание углекислоты

в воздухе до 1-2% в зависимости от культуры, освещенности и других факторов. Однако


19

наблюдаются большие расхождения в рекомендуемых дозах СО2, способах его применения,

а также источниках его получения.

Результаты экспериментальных и натурных испытаний гелиотеплиц с утилизацией

теплоты дымовых газов содержанием СО2 в 0,3-0,5 % от малой кательной повышающей

продуктивность и энергетическую эффективность защищённого грунта [2].

По другим данным [1, 2], повышение концентрации СО2 до 0,2-0,35 усиливало

фотосинтез томата, ускоряло созревание плодов и положительно влияло на урожай.

При недостатке света и пониженной температуре СО2 в первую очередь действует на

рост стеблей и листьев растений, а при хорошем освещение и благоприятной температуре ‒

главным образом на рост плодов.

По данным Н.Н.Балашева и Г.О.Земана [1, 3], все овощные растения резко повышают

урожай при повышении концентрации СО2. Так, при концентрации 0,2-0,4% продуктивность

огурца и томата возрастает на 50%. Однако они считают, что экономически наиболее

целесообразно концентрация СО2 в воздухе теплиц для томата в пределах 0,10-0,15 огурца -

0,2-0,3. Для человека безвредна концентрация СО2 до 0,6%. В условиях Узбекистана, газ от

котельных, работающих на природном газе, подается двумя вентиляторами в обе стороны

теплицы. полиэтиленовые раздаточные рукава диаметром 50 мм укладываются под растения

в каждом ряду. Система может работать как в ручном, так и в автоматическом режимах. В

случае появления угарного газа специальное устройство отключает систему.

Влияние подкормок растении СО2 отходящих газов котельных изучали в сравнении с

подкормкой СО2 газогенератором 15-RA-N. Урожайность огурца в осенней культуре

повышалась при подкормке СО2 (отходящими газами котельной) на 33,8 томата – 21,8%.

Прогрессивными методами получения СО2 считаются сжигание природного газа в

специальных горелках и использования отработанных газов котельных, работающих на

природном газе. Расход газа для содержания СО2 на уровне 0,12-0,15 за счет сжигания

составляет 15-20 м3 на 1 га в час.

Следуют отметать что для периода с конца ноября до середины февраля концентрация

СО2 должна быть 0,1, а в октябре-ноябре и с середины февраля по март-0,2, так как с

увеличением освещенности повышается усвоение СО2. В теплицу площадью 1000 м2, где

выращивает огурец, в день нужно подать 25 кг СО2, в гидропонную теплицу такой же

площади – 30 кг. Для того, чтобы повысить концентрацию СО2 в воздухе теплицы до 0,12-

0,15, требуется сжечь 15-20 м3 природного газа на в час. Подкорку углекислым газом

проводят 2 раза в день в течении 2-4 ч в утреннее и послеполуденное время при закрытых

форточках.

Для обогащения теплиц углекислотой используют разные источники. У нас и за рубежом

для этой цели сжигают в специальных горелках ке

Documents

confscientific.webnode.com.ua · УДК 001+37(100) ББК 72.4+74(0) Т 33 Матеріали Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції