Презентація PowerPoint

Другий національний професійний форум

прес-секретарів судів

28-29 листопада 2019 року

Гендерна чутливість судових комунікацій

Людмила Чернявська, к.п.н.,

координаторка з питань гендерної політики

та судового адміністрування

ПРОЕКТ ПІДТРИМКИ СУДОВОЇ РЕФОРМИ

SUPPORT TO JUDICIAL REFORM PROJECT

25 листопада- 10 грудня

Види гендерно зумовленого насильства

Найпоширенішими видами гендерного насильства у світі

вважаються зґвалтування, домашнє насильство, проституція,

секс-торгівля, сексуальні домагання.

Існують також приклади гендерного насильства, які пояснюють так

званою культурою, традиціями і звичаями, наприклад, ранні або

дитячі (часто примусові) шлюби, обрізання жіночих статевих

органів, убивство честі.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) окрему увагу

звертає на сексуальне насильство щодо жінок з боку інтимного

партнера (intimate partner and sexual violence against women).

До речі, лише 4% випадків сексуального насильства щодо жінок

здійснюють незнайомі чоловіки…

Домашнє/ гендерно зумовлене насильство

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з підготовкою до ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (№2227),, внесені зміни до Кримінального кодексу України, що набрали чинності 11.01.201.9

У новій редакції викладено: статтю 134 Кримінального кодексу України „Незаконне проведення аборту або стерилізації”, статтю 152 „Зґвалтування” та статтю 153 „Сексуальне насильство” (закріпленооновлений підхід до злочинів проти статевої свободи та статевоїнедоторканості особи, запроваджено концепцію «добровільної згоди» та факт «проникнення», як розмежування між зґвалтуванням та іншимиформами сексуального насильства.

Ухвалені зміни, серед іншого, стосуються криміналізації домашнього насильства (ст. 126-1 КК України) -умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства…

Сексуальні домагання

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.):

сексуальні домагання - дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично(доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, якіперебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чиіншого підпорядкування.

Стаття 22 вказаного закону передбачає право жертви сексуального домагання подати скаргу до «Уповноваженого з прав людини, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, уповноважених осіб/координаторів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків при виконавчих органах та місцевої влади, а також правоохоронних органів та до суду».

Стаття 23 Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» також встановлює компенсацію за майнову та немайнову шкоду, завдану дискримінацією за ознакою статі чи сексуальним домаганням.


У спеціальному дослідженні щодо рівності в галузі праці та

занять в світлі Конвенції № 111 (Женева, 1996) Комітет МОП

визначив сексуальні домагання як: «будь-яку образу чи

невідповідне зауваження, жарт, натяк чи коментар з

приводу одягу особи, будови її тіла, віку, сімейного стану

тощо; поблажливе чи патерналістське ставлення з

сексуальними ускладненнями, що підривають гідність;

будь-яке небажане запрошення чи вимога, невираженого чи

явного характеру, незважаючи на наявність або

відсутність погроз; будь-який похітливий погляд або

будь-який жест, що асоціюється з сексуальністю; та будь-

який непотрібний фізичний контакт - такий як дотики,

пестощі, щипок чи напад».


У Загальній рекомендації № 19 до Конвенції ООН «Про

ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок»

зазначається, що «сексуальне домагання включає таку

небажану поведінку сексуального характеру, як фізичний

контакт та пропозиції, натяки сексуального характеру,

демонстрацію порнографії та сексуальні вимоги, вчинені

словами або діями. Така поведінка може бути образливою

та може становити загрозу здоров’ю та безпеці; вона є

дискримінаційною, коли жінка має вагомі підстави

вважати, що її відмова може нашкодити її

працевлаштуванню, найму та просуванню службовими

сходами включно, або коли це створює вороже середовище

на роботі».


Конвенція ради Європи про запобігання насильству щодожінок та домашньому насильству та боротьбу з цимиявищами (Стамбульська конвенція) визначає сексуальні домагання як небажану вербальну, невербальну або фізичну поведінку сексуального характеру, метою або наслідком якої є порушення гідності особи, зокрема шляхом створення залякувального, ворожого, принизливого або образливого середовища.

На відміну від інших положень, які стосуються кримінального права, дане положення дозволяє застосовувати інші, некримінальні, санкції, вид та зміст яких сторони можуть визначати на власний розсуд.

Сексуальне насильство у світлі стереотипів

Говорячи про природу сексуального насильства (сексуальних домагань),

варто брати до уваги, що сексуальне насильство тісно пов’язане зі сталими

культурними міфами та гендерними стереотипами, і витоки його криються

у відносинах нерівності, у домінуванні чоловіків та підпорядкованості

жінок.

У певному сенсі суспільство – через культ чоловічої влади, агресивності,

сексуальної активності - формує з чоловіків потенційних насильників, які

прагнуть контролювати і використовувати жіночу сексуальність.

У рекомендаціях ВООЗ із надання медико-правової допомоги

постраждалим від сексуального насильства йдеться: «Робота з

сексуальними злочинцями підтвердила, що основним чинником

/передумовою сексуального насильства є не сексуальне бажання.... секс

є лише засобом вираження різних видів сексуальних почуттів, таких як

гнів і ворожість щодо до жінок, а також потреба контролювати,

домінувати і утверджувати свою владу над ними»


За даними першого національного опитування з питань рівності між

жінками і чоловіками в Україні, проведеного Національним

демократичним інститутом (НДІ) у липні 2018 року,

13% респондентів, що відповідає 4,5 мільйона дорослих українців,

зазначили, що вони особисто знають когось, хто став жертвою

сексуальних домагань на робочому місці;

13% вибірки (4,5 млн українців) зазначили, що сексуальні домагання

відбувалися в онлайн режимі;

97% опитаних вважають, що жінки частіше стають об’єктами

сексуальних домагань на робочому місці, ніж чоловіки;

76% респондентів вважають, що є ймовірність цькування жінок на

роботі є значно більшою, ніж ймовірність цькування чоловіків.

Сексуальні домагання У Німеччині кожна друга жінка зазнавала тієї чи тієї форми сексуальних

домагань. Майже кожен п’ятий чоловік у Німеччині визнав свої дії такими, що їх інша особа «могла б уважати сексуально неприйнятними або незаконними».

За даними дослідження «Насильство стосовно жінок в ЄС: знущаннявдома, на роботі, на людях та он-лайн», проведеного у 28 країнах-членах ЄС , 55% опитаних жінок (з 42 тисяч респонденток), зазнавали сексуальних домагань, і кривдниками у більшості випадків були колеги по роботі, керівники, знайомі.

Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» провела анонімне опитування серед жінок-юристок. За його даними, майже 37 % респонденток зазнавали в межах своєї роботи сексуальних домагань (це були пропозиції, коментарі, інша вербальна або фізична поведінка сексуального характеру). Тобто навіть у правничій сфері, в оточенні юристів, жінки не застраховані від домагань.

Сексуальне насильство у світлі стереотипів

Чоловік, що сприймає жінку лише як сексуальний об'єкт, впевнений,

що жінці приємна його настирлива поведінка, а заперечує вона лише

для вигляду. Сексуальне домагання в очах такого чоловіка виглядає як

залицяння чи флірт.

Так само налаштована і громадська думка, і це нерідко призводить до

нерозуміння стану постраждалої, до того ж - перекладення на неї

відповідальності за домагання.

Засудження жертв згвалтування або інших сексуальних злочинів –

віктім блеймінг. У таких випадках жінку зазвичай звинувачують, що

вона «сама винна». Особливо часто жінок критикують за вбрання –

короткі спідниці, прозорі блузи, одяг з декольте..

Сексуальне насильство. Сама винна

Результати дослідження Європейського союзу, в

якому взяли участь 30 тисяч європейців, це

підтверджують:

більше 27% людей готові виправдати гвалтівника, якщо

жертва була «зухвало» одягнена, йшла вночі по темній

вулиці на самоті або перебувала в стані алкогольного

або наркотичного сп'яніння.

12% респондентів заявили, що згвалтування

прийнятно, якщо жертва знаходиться під дією

алкоголю або наркотиків

Сексуальне насильство

Сама винна

11% виправдовують дії насильника, якщо жертва

добровільно пішла з ним додому

10% заявили, що сексуальне насильство цілком

прийнятно, якщо жертва не може чітко сказати «ні» або

вчинити фізичний опір

22% опитаних і зовсім заявили, що жінки часто

перебільшують, коли говорять про скоєне по

відношенню до них насильство.


Сама винна

У 2018 році в Університеті Канзасу відбулась виставка «У що ви

були одягнуті?», головною метою якої було розвіяти міф, що

жертвами зґвалтування стають тільки ті, хто носить надто

відкритий або «провокаційний» одяг.

Виставка розповідає 18 історій сексуального насильства.

Головними експонатами були предмети одягу, які були на

жертві в момент насильства. Тут можна побачити все що

завгодно – від червоної сукні та джинсів й аж до піжами.

Чи опинялися ви у такій ситуації?

Просили чоловіка підняти коробку, повісити картину,

сплатити за квиток у кіно тощо?

Робили для коллеги-чоловіка те, чого б ніколи не зробили

жінці (пришивали гудзик, подавали чай, прибирали речі)?

Коментували особисто або позаочі зовнішність жінки, одяг,

вік, привабливість / непривабливість? Дозволяли своїм

колегам-чоловікам це робити?

Більш прискіпливо оцінювали зовнішність, одяг жінки-

журналістки/відвідувачки?


Розповідали майже непристойні жарти в службових

кабінетах (зокрема, щодо блондинок)?

Посміхалися у відповідь на компліменти типу: «Ти така

красуня, не те, що ота жирна тьотка»?

Засуджували дівчину ( “сама винна”), якщо вона в

короткій спідниці гуляла по темних вулицях міста ?

Вважали, що коханка одруженого чоловіка гідна більшого

презирства, ніж він?


Робили коментарі стосовно того, як сімейне становище жінки

може вплинути на виконання її діяльності? (чи зможете вона

їздити у відрядження?, з ким будуть діти? )

Вимагали привілейованого, поблажливого ставлення до себе

як жінки; очікували потурання (на які не можуть

претендувати чоловіки?

Вибирали консультанта-чоловіка у магазині комп’ютерної

техніки?

Говорили про слабкого чи нервового чоловіка, що він «як

баба»?

Пояснювали негативні вчинки жінок клімаксом або

відсутністю особистого життя?

Гендерні стереотипи

Вкрай важливо, щоб працівники судів зокрема, прес-секретарі,

розпізнавали гендерні стереотипи, візуалізували їх вплив на

сприйняття, ставлення, поведінку, усвідомлювали взаємозв’язок

між гендерними стереотипами та забезпеченням права громадян

на рівність перед законом і судом.

Гендерні стереотипи- стійкі для даного суспільства в конкретний

історичний період часу узагальнені уявлення про чоловіків і жінок,

що стосуються прийнятності різноманітних ролей і видів діяльності

для чоловіків і жінок, а також психологічних та поведінкових

характеристик.

Це певні форми поведінки, які суспільство очікує від людей

залежно від їх статі, задаючи при цьому жорсткі стандарти.

Гендерні стереотипи

Негативна дія гендерних стереотипів виявляється в:

- узагальненні, неврахуванні наявних у конкретної особи психологічних і поведінкових рис. Судження базуються на тому, що ця людина є чоловіком/жінкою, і їй притаманні певні риси, якими зазвичай суспільство наділяє жінок чи чоловіків; чи форми поведінки, які суспільство очікує від людей залежно від їх статі.

- акцентуванні уваги на відмінностях між жінками і чоловіками. Це явище ще називається гендерна поляризація, коли жінки і чоловіки уявляються абсолютно різними, ніби розташованими на протилежних полюсах, без щонайменшої подібності.

- Фокусування уваги на статевих (вроджених) відмінностях між жінками і чоловіками часто використовують для виправдання нерівного ставлення, нерівного розподілу ресурсів і влади.

-

Гендерні стереотипи/Сексизм у медіа

ЗМІ спекулюють на відмінностях між жінками і чоловіками, стереотипно

зображають і жінок, і чоловіків, і цим самим вкорінюють стереотипи.

Експерти доводять прямий зв'язок між стереотипним зображенням жінок,

недостатньою присутність жінок у ЗМІ в матеріалах про політику, право,

економіку, з іншого - недостатнім рівнем представництва жінок у політиці

та управлінні (Жінка миє, пере, чи весь час думає про зовнішність і про

те, як сподобатися чоловіку).

Результати досліджень свідчать, що така поляризація медійних

образів жінок і чоловіків негативно впливає на суспільство.

Допоки зберігаються ґендерні стереотипи, буде

зберігатися і дискримінація, оскільки на сьогодні саме

вони, а не закони і норми, є ключовою перешкодою для

просування жінок і забезпечення рівності»





Гендерні стереотипи/Сексизм

В окремих інформаційних повідомленнях відтворюються певні

упередження та стереотипи щодо жінок, які потерпіли від

злочинів та обвинувачуються у вчиненні злочинів.

У справах, пов’язаних із домашнім насильством, часто

звучить від поліції, представників судової влади, що

побиття чи вбивство сталося на грунті побутового

конфлікту, чи що мала місце сімейне сварка, але аж ніяк

не домашнє насильство.

Такі коментарі про випадки домашнього насильства

вкорінюють у суспільстві думку, що домашнє насильство є

приватною, сімейною справою, але аж ніяк не злочином.

Гендерні стетреотипи щодо жінок, які потерпіли від

злочинів та обвинувачуються у вчиненні злочинів.

Гендерні стетреотипи щодо жінок, які потерпіли від

злочинів та обвинувачуються у вчиненні злочинів


Як комунікувати /Як писати про ці справи?

Важливо неупереджено і сенситивно

описувати/коментувати справи, пов’язані з гендерно-

зумовленим насильством чи дикримінацією за ознакою

статі

Упереджене ставлення до жінок, потерпілих від

сексуальних домагань чи інших форм гендерної

дискримінації і насильства, можуть обмежувати їхні законні

права або сприйматися як обмеження таких прав .

Стереотипне сприйняття стандартів поведінки жінок і чоловіків

може призвести до зменшення довіри до аргументів

потерпілої, якщо її зовнішній вигляд чи поведінка не

відповідають загальноприйнятим нормам, і як результат-

призвести до виправдання дій насильника



Неприпустимим є обговорення чи опис одягу та

зовнішнього вигляду жінок, їх поведінки:

Чи не була вона надто відверто одягнена?

Чому йшла о цій пізній/ранній порі сама в такому

небезпечному місці?

Чому залишилася наодинці з цим чоловіком?

Чи не фліртувала з ним?

Чи не вживала часом алкоголь?

Чи намагалися відбиватися? і т.п.,


Як комунікувати/Як писати по ці справи?

Подібна інформація може бути використана проти жінок - як доказ

того, що акт насправді не був насильством, і саме жінка спровокувала

агресора, який піддався її спокусам.

До того ж, це спричиняє подвійну віктимізацію жінок, коли жінка

принижується не лише кривдними діями стосовно неї, але й

зневажливим ставленням суспільства, відсутністю співчуття і

розуміння.

Моральне виправдання агресора і перенесення провини

за злочин на жінку - звинувачення потерпілої (сама

винна!) - призводить до того, що сексуальне насильство

у певному сенсі підтримується і заохочується в нашому

суспільстві.


Як комунікувати/писати по ці справи?

Слід звернути увагу на те, що до людей, що зазнали насильства,

недоречно застосовувати слово “жертва” , натомість краще вживати

вираз “ті, хто зазнали насильства» або «потерпіли/ постраждали від

насильства».

Посилайтеся на перевірені і документально підтверджені факти.

Сексуальне насильство — це злочин, за який передбачена кримінальна

відповідальність, а не моральні й оцінкові судження.

Подавайте у матеріалі статистичні дані, інформацію від

уповноважених органів — поліцейських, слідчих, суддів, медичних

експертів тощо.

Не варто подавати коментарі про людину, яка зазнала насильства, її

сусідів, знайомих, тому що це може їй нашкодити.

Беріть для матеріалу коментарі у фахівців, які знаються на темі.


Як комунікувати/Як писати по ці справи?

Уважно добирайте ілюстративний матеріал.

Зображення, якими ви супроводжуєте текст, не мають бути сексистськими, сексуалізувати чи об’єктивізувати людей.

Не слід використовувати сенсаційні фото, які можуть вразити аудиторію чи близьких людей тих, хто зображений на світлинах. Передовсім ідеться про фото загиблих людей або про сцени насильства.

Будьте обережні зі стилістикою. Не вживайте метафор або художніх засобів на зразок «кровожерлива любов», «злочин з пристрасті». Так насильство стає охудожненим. Називайте речі своїми іменами, користуйтеся тими термінами, які визначені у законодавстві.

Гарантуйте героїні або герою свого матеріалу конфіденційність: нерозголошення імені або фактів, за якими жертву можна ідентифікувати.

Так само і з підозрюваними: пам’ятайте про презумпцію невинуватості. Не оприлюднюйте адресу, де мешкає людина, — це може загрожувати безпеці її сім’ї.



Британська організація Level Up (була заснована в 2016 році ) провела

успішну кампанію проти однобокого і необ'єктивного висвітлення в

випадків домашнього насильства.

Рекомендації для медіа:

По-людськи і об'єктивно - ось як повинні подаватися такі матеріали.

Занадто часто журналісти говорять про такі вбивства, як про злочини,

«здійснений в пориві почуттів», але ця позиція в корені невірна, вона не

допомагає боротися з насильством і стереотипами.

Відповідальність

Відповідальність за акт насильства, особливо якщо мова про вбивство, -

лежить тільки на вбивці. Тому журналіст повинен уникати спекуляцій

про причини, які «спровокували» його / її і описувати вбивство як дію,

яке «ніщо не віщувало». Часто вбивства відбуваються на тлі довгої історії

контролю і власницької поведінки, вони не трапляються «раптом».


Термінологія

Називайте випадок «домашнім / гендерно зумовленим насильством«, не

кажіть «трагедія» або «жах». В кінці статті варто додавати номер телефону

гарячої лінії з протидії домашньому насильству.

Гідність

Слід уникати лексики «сенсацій», графічних зображень, які можуть принизити

гідність жертви і членів її сім'ї.

Адекватність

Мова повідомлення/статті не повинна бути черствою або нормалізувати

насильство як «один з фактів хроніки, нічого особливого».

Зображення

Не варто брати зображення зі стічних сайтів, які підтримують міф про те, що

«це просто злочин із застосуванням фізичної сили».


Донна Кові, голова благодійної організації AVA (Against Violence andAbuse):

«Домашні тирани намагаються принизити і контролювати своїх партнерів, а вбивство - ще один, останній, прояв цієї жаги контролю».

Занадто часто ЗМІ не хочуть говорити про це, підтримуючи міф про доброго хлопця, «який просто втратив контроль».

Таке зображення поглиблює травму родичів постраждалої і одночасно знижує відповідальність вбивць за скоєне, дозволяючи громадськості ставитися до них, і до насильства, з поблажливістю.

В Україні щороку понад 1,8 мільйона жінок стають жертвами насильства,

600 жінок в рік гинуть від насильства

В такій ситуації забезпечити справедливе правосуддя, зробити об'єктивним висвітлення цих злочинів - прямий національний інтерес.

Сексизм/Мовний сексизм

Сексизм- позиція чи дії, що принижують, вилучають, недооцінюють,

стереотипізують людей за ознакою статі. (Андре Мішель, «Геть стереотипи»)

Мовний сексизм, витоки якого - у гендерних стереотипах, гендерних

метафорах та упередженому ставленні, є механізмом підтримки владно-

домінантних позицій.

Основна ознака сексизму – відтворення ієрархії статей, наголос на

підпорядкованості, упослідженості жіночого.

Чоловіки, що використовують сексистські висловлювання щодо співробітниць

чи підлеглих на роботі, принижують їх. У таких випадках мовний сексизм

стає засобом констатації домінування і зверхності чоловіків

Зміст комунікації при цьому може бути будь-яким- як тематично (щодо

професії, рис характеру, мистецтва тощо), так і за задумом (від приниження,

образи до компліменту). Від «стерва» до «любі наші жіночки».

Сексизм може виявлятися у різних формах:

- вживання відверто образливих - або таких, що представляють жінок гіршими за чоловіків, висловів;

- підсміювання над жінкою, приниження її гідності;

- некоректні коментарі/запитання щодо зовнішності, сімейного стану, одягу, макіяжу;

- непристойні анекдоти, коментарі з сексуальним підтекстом, різноманітні звуки, жести сексуального характеру.

Згідно дослідження Міжпарламентського союзу (2016 р.), близько 65 % жінок регулярно вислуховують «принизливі сексистські зауваження» з боку колег-чоловіків.

Загальна практика — у ході дискусій шипінням і знаками затикати рот жінці, яка відстоює свою думку, натомість так поводитися з чоловіками вважається некоректним.

В обговореннях прийнято зайвий раз перепитувати жінку, чи дійсно те, що вона збирається повідомити, дуже важливе; поблажливо посміхатися жінкам і залишатися серйозними та поважними урозмові з чоловіками

Сексизм

Окрім того, чоловіки нерідко вдаються до методів маніпулювання на гендерній основі, які, по суті, є методом тиску, і сприяють домінуванню чоловіків.

Приклади такої поведінки:

мейнсплейнінг (коли чоловік в поблажливій, зверхній манері пояснює очевидні речі, виходячи з того, що жінка менш компетентна). Слово ввела у використання журналістка Ребекка Солніт (« Чоловіки вчать мене жити»)

повторювати висловлену жінкою думку, створюючи враження, що саме чоловік є автором цієї думки

відсувати жінку на задній план

приховування інформації (не лише позбавляє жінку можливості висловити власну позицію і вплинути на процес прийняття рішення, але зміцнює стереотип, згідно якого у жінки недостатньо досвіду і знань для прийняття рішень).

Сексизм/ маніпулювання на гендерній

основі

Приклади сексистської поведінки

Кетколл (catcall) — звучний свист (причмокування), коментарі чи рухи сексуального характеру, які роблятьчоловіки вслід жінці, що проходить повз них; одна з форм психологичічно-сексуального насильства.

Звинувачення і осоромлення. Жінок звинувачують у тому, що вони все одно «не дотягують», не відповідають вимогам чи стандартам, навіть якщо жінки демонструють успіхи.

Подвійне покарання (винна, якщо зробила, винна - якщо не зробила).

Жінок звинувачують у тому, що вони погані працівники, якщозаймаються дітьми, і в тому, що погані матері, якщозаймаються роботою. Жінка звинувачується за слабкість, якщонамагається бути демократичною, і в нестачі жіночності, якщовиявляє наполегливість.

Приклади сексизму

Володимир Зеленський: «Завжди було уявлення у всіх в світі, що Україна —

це, насамперед, сільське господарство, шахти, металурги, а туристи завжди

говорили, що в Україні дуже красиво, дуже смачно і дуже красиві люди,

особливо жінки. Так, це все є, і воно залишається нашим брендом, але є й

інші цифри, які говорять про те, що IT-індустрія, IT-технології та компанії дуже

швидко розвиваються в Україні», — зазначив Зеленський.

Володимир Зеленський звернувся до журналіста «Схеми: корупція в деталях» із

запитанням “А де цей хлопчик?”, ?”, а Квартал 95 у своєму стилі пожартував, що

«нинішній президент взагалі не по дівчатах…»

П.Порошенко:

Журналістці видання "Детектор медіа" - у відповідь на запитання «як вам бути

президентом-олігархом у країні, де люди живуть на межі гуманітарної

катастрофи?« сказав: "Ключова позиція, дорогенька моя, ми повинні з вами

змінити країну".


Андрій Богдан, Голова Офісу Президента України,

22 жовтня 2019

Обійняв журналістку Радіо Свобода і на її зауваження відповів:

«Ой, вибачте, я думав, що вам так буде зручніше, бо я буду йти, і

вам треба буде за мною бігти. І ви можете впасти чи спіткнутися, то

я мав би можливість вас зразу підхопити, щоб ви не впали».

Дмитро Разумков , виступаючи на ток-шоу Право на владу

на телеканалі 1+1, на запитання Чи варто ґвалтувати Верховну

Раду? відповів, що «Іти на зґвалтування точно не треба, та

й „дівчина“ так собі».

Депутат від “Слуги народу” Жан Беленюк у своєму Instagram

підписав фото: “Бабі – квіти, спортсменам – медалі! Дивись, не

переплутай, Кутузов! Всім позитивної неділі”.


Богдан Яременко, народний депутат Верховної Ради України 9-го скликання,

партія «Слуга народу» ( 31 червня 2019 року).

«Але наш комітет уже збирався двічі. Це помітили. І, почав я, значить, відчувати на

собі недобрі погляди колег. Виявилось – елементарно заздрять. Шепчуться, що

комітет у закордонних справах вийшов найкрасивішим. І ви не повірите, зовсім

не через мою природну неповторну красу. Більшість нашого складу – пані».

Максим Бужанський, народний депутат Верховної Ради України 9-го скликання,

член фракції «Слуга народу». Сексистський коментар від 18 серпня 2019 року про

журналістку НВ Ольгу Духніч:

«Чергова тупа вівця, що представляється журналісткою одіозного ЗМІ НВ, в

інтерв’ю з представником Слуги народу заявила, що я ностальгую за СРСР і «часами

Януковича». Розумію, що деякі колеги занадто стримані, щоб називати речі своїми

іменами, тому прийду їм на допомогу. Тупа вівця з одіозного ЗМІ».

Рекомендація CM/Rec(2019)1 Комітету міністрів державам- членам

щодо запобігання сексизму та боротьби з ним

(прийнята Комітетом міністрів 27 березня 2019 року на 134-му

засіданні заступників міністрів)

Сексизм – це будь-яка дія, жести, візуальний прояв, вимовлені або

написані слова, практика чи поведінка, в основі яких- ідея, що особа чи

група осіб є менш значимими, гіршими через їхню стать

Сексизм – прояв історично нерівних владних відносин між жінками й

чоловіками, що веде до дискримінації та перешкоджає повному

поліпшенню становища жінок у суспільстві..

Сексизм

Згідно результатів «Дослідження гендерної

дискримінації у професійному середовищі адвокатів і

суддів» (ОБСЄ),

57–59% адвокатів та суддів, незалежно від статі,

зазначили, що вони спостерігали упереджене ставлення

у вигляді анекдотів та жартів (розповідали або слухали

анекдоти / жарти з принизливим підтекстом стосовно

жінок)

55–60% адвокатів та суддів інколи або часто були

свідками зауважень чи коментарів з огляду на стать

(дівчата з технікою не дружать…)

Сексизм

Метод дзеркала (reversibility)

Як протидіяти сексизму

Метод дзеркала (reversibility)

Як протидіяти сексизму? Метод

дзеркала (reversibility)

Cвято 8 березня – звідусіль лунають сексистські вітання

«любим нашим, прекрасним, чудовим жіночкам, які

прикрашають наше життя…

Чоловіки здивувалися б, якби жінки-керівниці

говорили їм, що «ми вітаємо наших прекрасних,

струнких, шикарно вистрижених, засмаглих, стильних

чудових чоловіків. Приємно прийти на роботу і

подивитися на вас. Коли ви заводите таку бороду, ви

надихаєте».

Сексизм у медіа

Як би виглядали глянцеві журнали, якби

сексизм стосувався чоловіків...





Гендерні стереотипи/Сексизм

Вправа

"Для жінки ви непогано граєте в шахи ...".

«Жінки, залишайтеся тендітними і ніжними, не ставайте

термінаторами»

«Вітаємо чоловіків з Днем захисника Вітчизни! Залишайтеся

такими ж сильними, мужніми, і сміливими!»...

«Представниця слабкої статі здобула перемогу у змаганнях

шахістів Х апеляційного суду»

Кожен відвідувач повинен дотримуватися правил поведінки у

суді

Жіночко, ви невірно оформили свою позовну заяву


«Не говоріть про її малих дітей, якщо не згадуєте про

його сім’ю, не пишіть про те, у що вона була вбрана,

якщо не збираєтесь описувати його одяг… Не говоріть,

що вона зробила собі пластику, якщо ви не згадуєте

про його фарбоване або нарощене волосся. Не

називайте її випускницею університету, якщо його ви

називаєте перспективним початківцем…»

(Глорія Штайнем, співзасновниця Жіночого Медіа

Центру (США)

Гендерно чутлива мова

Рекомендації

Мова, як відомо, є ключовим чинником формування гендерної культури. За

словами Оксани Забужко «диктуючи норми мислення, мова водночас задає і

правила поведінки» («Мова і право»), тому суддям та працівникам апарату судів

необхідно звертали увагу на те, як їхня мова репрезентує жінок і чоловіків,

оскільки це впливає на формування певного ставлення, поведінки та

сприйняття.

Саме тому варто уважно ставитися до використання мовних структур;

слідкувати, щоб і жінки, і чоловіки поставали рівноправними у культурному

дискурсі.

Використовуйте тільки нейтральну лексику: чоловіки та жінки. Уникайте

стереотипних висловлювань “слабка стать” або “сильна стать”.

• Уникайте тверджень, які закріплюють у мові та свідомості гендерні

стереотипи (чоловіки - хороші керівники; жінки — чудові виконавиці; чоловіки

- сильні, мужні, сміливі; жінки - добрі, тендітні, ніжні, красиві)


Рекомендації Враховуйте жінок, коли звертаєтеся до широкої аудиторії (Пані та панове)

Використовуйте нейтралізаціїю граматичного роду, зокрема, завдяки збірним поняттям (спільнота, аудиторія)

Уникайте родових займенників "він", "його", "йому" шляхом випускання займенника, перебудови речення або використання множини замість однини. В окремих випадках можна використовувати пасивний стан дієслів. (Наприклад, замість «секретар суду визнає, що у нього набагато більше роботи, ніж було десятиріччя тому», використовуйте «у секретарів набагато більше роботи, ніж було десятиріччя тому»)

Намагайтеся чергувати терміни «чоловіки та жінки», «він та вона» з «жінки та чоловіки», «вона та він», «мати й батько». Це допоможе позбавитися враження, що жінки є менш важливими

Замість неозначено-особових займенників: всякий, інший, кожен, будь-хто, які імпліцитно апелюють до чоловічого роду, використовуйте «кожна людина (особа)»…

Уникайте звертань до відвідувачок/співробітниць через їхні

біологічні характеристики або стосунки з чоловіками. Наприклад,

"дівчино" (до незаміжньої молодої особи жіночої статі) чи «жінко»

( до заміжньої жінки);

Характеризуйте жінок через їхні здобутки, а не через зовнішність.

Наприклад, не називайте помічницю судді "чарівною дівчиною",

"привабливою білявкою"

Не вживайте вислови на зразок "жіноча логіка" (що радше вказує

на брак логіки), "жіночі балачки" (несерйозні розмови), адже це –прояви мовного сексизму


Рекомендації

Вживайте фемінітиви - слова, які позначають людину за професією, посадою, видом занять, у жіночому роді, якщо йдеться про жінок (відвідувачка, заявниця, членкиня); водночас уникайте жартівливо-іронічних контекстів їх уживання.

Фемінітиви – це не данина моді, як часто вважають. Вони здавна були властиві українській мові. У першому українському друкованому словнику - «Лексисі» Лаврентія Зизанія (1596) – вже було сім жіночих означень; «Словарьукраїнської мови» за редакцією Бориса Грінченка, укладений у 1907-1909 роках, теж містив фемінітиви, а в одинадцятитомному словнику української мови – більш, ніж три тисячі iменникiв-фемiнiтивiв.

Фемінітиви


Для творення фемінітивів в українській мові вживають:

суфікс К, який є найпродуктивнішим, позаяк за його допомогою утворено

більшість фемінітивів-новотворів (позивач-позивачка);

суфікс ИЦ, який додається до чоловічої основи на (н)ик, ець (засновник –

засновниця, підприємець – підприємиця, переможець − переможниця;

речник-речниця)

суфікс ИН, який раніше використовувався лише в кількох словах (

кравчиня, майстриня, мисткиня), а тепер додається і до основ на ець

(виборець – виборчиня, фахівець − фахівчиня), і до основ на приголосних,

які тривалий час вважались як такі, що не піддаються фемінізації (шеф –

шефиня, член – членкиня), митець-мисткиня, борець- борчиня


суфікс ЕС (поет-поетеса, критик – критикеса), хоча він є найменш продуктивним

зі всіх (навіть поетка витісняє поетесу, акторка − актрису).

Поки у публічному просторі ведуться гострі дискусії, чи притаманні фемінітиви

українській мові, медіа все частіше використовують фемінітиви, про що свідчать

результати моніторингу гендерної чутливості регіональних медіа, поведеного у

24 областях України в лютому 2019 року.

Середній показник вживання фемінітивів у регіональних медіа зріс з 32% у

2017 році до 40% у лютому 2019 року.

Стереотипи/Сексизм у медіа

Гендерна чутливість прес-секретарів

Documents

Презентація PowerPoint