ЗМІСТРазвитие как стиль жизни 3-4

Руйнуємо міфи. Міф про Будинок культури 5-6

Натхнення 7-8

Хочу как Тарантино 9-10

Баштанський алфавіт 11-12

Типова Баштанка® Випуск №2

Щомісячний електронний журнал про рідне місто, його незвичайних жителів, їх захоплення, професії, мрії. Сторінки про те, де ти живеш і з

ким розділяєш один спільний будинок під назвою «Баштанка»

Редактор, верстка: Роман ДудкаДизайн обкладинки: Віталій Лісовський

https://vk.com/bashtanka

Развитие как стиль

жизни Каждому человеку даны уникальные возмож-ности, в наших силах то, о чем мы даже не догадыва-емся и это те слова, кото-рые все должны повторять каждый день. Существует два типа людей: те, которые «живут» и те, которые «су-ществуют». Человек живет только когда имеет цель, а не просто мечту. Все со-знательные годы своей жизни я формировал себя, каждый день думал кем стать, к чему стремиться, во что верить. Больше все-го меня беспокоило то, что

я не мог «разыскать» свой талант. Еще в раннем дет-стве слышал, что каждый человек имеет свой инди-видуальный талант данный природой. Я зациклился на этом. Поиски плодов не принесли: ни танцевать, ни петь и даже рисовать я так хорошо, как хотелось, не мог. Часто жаловался на то, что имею мало возмож-ностей для полноценного развития, потому что живу в селе, но как позже оказа-лось, суть развития в самом человеке. Понятия талант не существует. Есть просто человек и его желания. От того, насколько сильно ты

желаешь зависит результат. Часто говоря это людям, я слышу разные отговорки, но если у человека нашлась отговорка, а не план реше-ния проблем и план дости-жения цели, он обречен на бессмысленное существо-вание. Будучи достаточно самостоятельным в приня-тии решений я выбрал для себя главное в жизни, по-нял к чему надо стремиться и постепенно приближаю себя к этому, а именно раз-витию как физическому, так и духовному. Так в мою жизнь попал спорт. Долго выбирать тот вид спорта, которым хочу за-

ниматься не пришлось. Больше всего мне нравился самый простой, уличный и всем доступный Workout. Занятия спортом мне необ-ходимы практически еже-дневно, так уж вышло, что в приоритете для меня креп-кое здоровье, сильное тело и победа над самим собой, которая выражается в фи-зическом развитии. В этой статье я хочу рассказать именно о том, чем же данный вид спорта достоин уважения и все-общего признания. Сама история и суть доступна всем в интернете, но понять все прочитав текст невоз-

3

можно, для этого нужно по-пробовать. Основой креп-кого здоровья является физическое развитие, зная это, почти каждый находит отговорки, то времени нет, то абонемент в спортзал дорогой, а ведь для поддер-жания себя в форме много не надо. Workout очень хо-рошо для этого подходит, суть его просто в трени-ровке практически в любом месте: вышел на площадку – тренируйся, зимой хо-лодно – есть твоя комната. Разнообразие упражнений позволит вам держать себя в форме, проживая практи-чески в любых условиях. Ну а потом уже, это и зрелищ-ные элементы на турниках и брусьях, даже не исполь-зуя спортивные снаряды можно ввести в восторг отжимаясь горизонтально или вертикально на двух руках не используя больше

никаких опор и это вполне возможно каждому. А теперь о самом главном, о проблеме не-здорового образа жизни. С каждым днем продажи ал-коголя и табачных изделий растут, наркотики тоже не в конце рейтинга. И это ре-альная проблема общества, которую можно назвать ге-ноцидом! Все это отражает-ся на здоровье целой нации, дети рождаются уже с бо-лезнями и причиной этому есть именно ужасный об-раз жизни каждого второго живущего в нашей стране. Еще одной проблемой есть то, что виновным лично себя никто не считает, а пора начать с этим бороть-ся. Именно этим вплотную и занимается сообщество Workout. Множество лек-ций и семинаров, встреч и выступлений проводиться с целью пропаганды здоро-

вого образа жизни и разви-тию молодежи. С тем самым и я здесь, меня очень зацепило то, что спорт и популярность ЗОЖ в Баштанке не на самом вы-соком уровне. Подростки предпочитают онлайн игры и клубы, взрослые заняты работой и семейными про-блемами. Надеюсь, данная статья поможет сделать вы-бор многим людям. В каче-стве поддержки вступай-те в группу http://vk.com/workoutbashtanka. Вскоре в городе со-стоится встреча с командой WorkoutStyle из города Ни-колаев, а весной пройдут соревнования в выше упо-мянутом виде спорта. Ин-тересуйтесь, ставьте цели и развивайтесь!

Леонид Семенчук

Нас постійно оточують міфи. Ми часто сприймаємо недостовірну інформацію за чисту правду. Наше місто також не є винятком. Ми самі ж їх і придумуємо, або на це є певні підстави. У кожному випуску я намагатимусь спростувати або підтвердити пев-ний міф, який в Баштанці вважається правдою. Почнемо із Будинку культури. Всі ми чули, що раніше наш «ДК» був церквою, і що за радянських часів її було переобладнано. Виявляється це не так. Це міф. З цим питання я звернувся до директора Баштанського районного краєзнавчого музею Олега Требуха і він охоче все пояснив.

Руйнуємо міфи.Міф про Будинок культури

Р а й о н н и й Будинок культури ім. П. П. Постише-ва було закладено в 1934 році, на новому місці. Спочатку так і називався, потім став у 1939 році ім.Т. Г. Шевченка, на той час П. П. Постишев був репресований. Постишев виступав за застосування ре-пресивних методів при проведенні колективізації і виконання пла-ну хлібозаготівель в Україні, за боротьбу зі «шкідниками» і «націоналістичною контреволюцією». Також був одним з найголовніших організаторів голодомору 1932-1933 років в

Україні. Як «японського шпигуна» та «пра-вого троцькіста» його було розстріляно 26 лютого 1939 року.

Будинок культури у 1939 році

5

Будинок культури у с. Широколанівка

Будинок культури будувався за по-ширеним на той час проектом, з нового фундаменту, але з використанням каміння з двох розібраних церков селища Баш-танка. Будинок культури такого проекту можна спостерігати і в с. Широколанівка, Веселинівського району, Миколаївської області. Це колишня німецька колонія. В свій час, постало питання про вимагання передати православній громаді УПЦ МП в користування районний Будинок культу-ри. Завдяки свідченням старожилів Баш-танки було встановлено, що церква знахо-дилася трохи нижче, поряд, де зараз дитяче містечко "Казка". Поблизу самої церкви

було і невеличке, найстаріше кладовище. Цікаво, що збереглася до нашого часу будівля, в якій знаходилася сторожка і церковно - приходська школа цієї церкви.

Тепер можна вважати, що міф спро-стовано. Баштанський районний буди-нок культури – це не колишня церква, а будівля, яка будувалася за поширеним ра-дянським проектом.

Роман Дудка

Будинок культури у м. Баштанка6

Натхнення входить в нас як сяючий літній ранок, що тільки що скинуло тумани тихої ночі,

забризкане росою, із заростями вологого листя.

К. Паустовський

Натхнення ніколи не приходить до лінивих, воно відвідує тільки наполегливих, завзятих та творчих. Іноді і сам не помічаєш появи цього «відвідувача». Але з часом ти розумієш, що його треба прийняти до себе, залишити поруч і бути з ним, можливо, назавжди. Так само не очікувано натхнення прийшло і до мене декілька років тому. І ці декілька років я його нікуди не відпускаю. Головне – не боятися підпускати до себе натхнення і не зупи-нятися на вже досягнутому. І ось уже декілька років я дрібними, але впевненими кроками підіймаюсь по сходинках свого успіху до мети.

Віра в себе Я, Валерій Анто-нюк, звичайний, нічим не примітний учень Баштанської ЗОШ І-ІІІ ст. №1, який звик проводи-ти свій вільний час на репетиціях або вдома над книжка-ми чи блокнотом з віршами, придуму-ючи до них музи-ку на гітарі. Адже натхнення прийш-ло до мене зовсім випадково, просто захотілось писа-ти, сам не розумію, чому. Мені дуже по-добались і продо-вжують подобатися уроки української літератури, де я вивчаю творчість різних письменників та поетів. У кожному вірші - свої по-чуття, своя гармонія слів, вимальовується своя кар-тина. От і я вирішив спро-бувати написати щось. Пишу і зараз, мені почало

це подобатися. Приємно, що мої вірші стали до впо-доби і рідним, знайомим, так що зупинятися на до-сягнутому я не став і про-довжував творити. А до-помогла мені у цьому моя вчителька з української мови та літератури Остров-

на С. О. Завдяки їй я відкрився як творча особистіть. Вірші письменників ви-коную під гітару, придумую для них власну музику. Хочу проявити себе не тільки в поезії, а і в прозі.Я пишу…Тематика моїх віршів – з д е б і л ь ш о г о лірика. Пишу про кохання, почуття закоханих людей, пишу просто для душі. Зараз намага-юся проявити себе у написанні прози, особливо у своєму улюбленому жанрі – новела. Надихає мене на написання

моя дівчина, іноді надихає погода, зокрема дощова. В такі моменти хочеть-ся тільки писати, нічого більше. Події на Сході на-дихнули мене на написан-ня пісні «Героям АТО» та вірша, яких й зараз знахо-

7

диться в процесі. Багато моїх віршів зараз є незавер-шеними, тому що більшість часу приділяю навчанню та підготовці до ЗНО.Маленькі досягненняДосягнень у мене поки що небагато, але серед них уже є успішні виступи: 23 трав-ня цього року біля Палацу культури разом з гуртом «Онлайн» вперше виконали авторську пісню «Скажи»; 12 листопада в кінотеатрі на урочистому заході, при-свяченому Дню української писемності та мови вико-нав разом з колективом другу авторську пісню «Колискова»; 1 грудня у Миколаєві відбувся конкурс патріотичної та української пісні, де мав змогу вико-нати власну пісню «Геро-ям АТО». Також, в газеті «Голос Баштанщини» було надруковано два моїх вірші. Своєрідним творчим до-сягненням я вважаю і гурт «Онлайн», де панує твор-ча атмосфера. Тут я можу на повну реалізувати свій творчий потенціал.Я не збираюсь зупинятися на цьому, у мене є ще ба-гато цілей, яких потрібно досягти. Моя творчість продовжується і скоро можна буде побачити та прочитати нові вірші, по-чути нові пісні і, можливо, нові твори.

Наостанок пропоную вам декілька своїх віршів:

****Я відчуваю твою необхідність,Довге волосся і новий парфум,Наша планета – перевірка на міцність,Залишили спокій, дозволили струм.

Так не вистачає до кінчиків пальцівТвого вогнепального погляду вниз.Хочеться знати і важко дізнатись,Наскільки приємний твій лагідний бриз.

І хочеться жити за новим сюжетом,А тіні згортати в окремий клубок,І бути для тебе маленьким секретом,І впасти в безодню твоїх сторінок.

Я повернуся на крилах падіння,І ти випадково всміхнешся мені.На жаль, це було всього лиш видіння,І все відбувалось у нашому сні.

Пораненому солдату

Лікарня. Світло. Тихий гнів.Кривавий бинт. Кривава вата.Ти Україну боронив,Ти йшов Вітчизну захищати!

І зараз волю всю в кулак,І терпиш біль так стримано і сильно,Та ще не вмерла Україна і це так!Назавжди незалежна, завжди вільна!

Затягуй рани і ставай до лавСинів своєї неньки - України.Ти той, хто жах війни пізнавІ пробирався крізь уламки і руїни.

Стоятиме віками УкраїнаНа таких мужніх, сильних, як і ти.Чекає дім, народ і вся родина,А серце кличе далі в бій іти!

8

Как часто мне доводилось слышать фразу «Я не читал, но фильм видел!». После возни-кает вопрос: «Как у тебя язык повернулся такое сказать?!» Безусловно, просмотр фильма намного быстрее, часто веселее, если это происходит в компании друзей, да и красивая картинка приносит эстетическое удовольствие. В последнее время в Голливуде пошла тенденция снимать экранизации, после чего многие люди пристрастились к чтению, должно быть, осознав, что книга всё же лучше. Но не стоит делать выбор в пользу чего-то одного, ведь вы можете пропустить что-то действительно важное. Я предлагаю Ваше-му вниманию три произведения, которые стоят того чтобы их и прочитали, и увидели.

«ХОРОШО БЫТЬ ТИХОНЕЙ» СТИВЕН ЧБОСКИ

Дорогой друг. Мы не знакомы, но я хочу сказать тебе спасибо за историю, ко-торую ты рассказал мне однажды. История про Чарли, замкнутого мальчика, с про-шлым, которое он не хотел помнить, на-стоящим, которое заставляло чувствовать себя вечным и будущее, которое вызыва-ло чувство паники. История о настоящей дружбе, о первой любви, о семье, которая не украшена мишурой, а поднесена в её чи-стом, жестоком виде. Подобные истории остаются в памяти надолго. Экранизация стала сенсацией по большей мере за границей. Именно бла-годаря ей эта прекрасная книга ожила:

Хочу как Тарантинокиносоветы от Анастасии Руденко

пр о зву ча ли песни от ко-торых холо-док пробегает по спине, зри-тель увидел главных геро-ев глазами ав-тора, а поезд-ка в тоннеле и правда за-ставляет чув-ствовать себя бесконечным.

9

«Долгое падение» Ник Хорнби В новогоднюю ночь многие чувству-ют себя одинокими, но не каждый при этом задумывается о самоубийстве. Этим четверым подобные мысли пришли в один момент. Джесс, которая не знает, где нахо-дится её сестра, да и парень бросил не во-время. Морин, женщина бальзаковского возраста, потратившая молодость на забо-ту о сыне-инвалиде. Джей-Джей, который забыл про хорошую жизнь, ради мечты стать рок-звездой, и она не ответила ему взаимностью. И наконец, Мартин, знаме-нитый телеведущий, переспавший с несо-вершеннолетней и потерявший из-за этого всё. Они встретились случайно на крыше самого знаменитого небоскрёба самоу-бийц и решили, что это знак судьбы. Уста-новив друг для друга период времени, в те-чение которого должны понять – было ли принято правильное решение, или жизнь стоит того, чтобы за неё бороться. Произведение безумно смешное хоть и написано о людях, которые опусти-ли руки. Фильм в свою очередь хоть и не передает всей той осмысленности, кото-рую привнёс автор в книге, дарит массу приятных эмоций. Да и саундтрек делает картину ещё более прекрасной!

Трилогия «Миллениум» Стиг Ларс-сон«Девушка с татуировкой дракона»«Девушка, которая играла с огнём»«Девушка, которая взрывала воз-душные замки» Сказать что это одни из самых луч-ших книг, которые я когда-либо читала, не сказать ничего. Поскольку истории связа-ны, то почему бы не рассказать обо всех трёх книгах сразу. События происходят в Швеции (да-да, кроме Америки и Британии существу-ют и другие государства). Главный герой – Микаэль Блумквист, издатель журнала «Миллениум» проигрывает поданный на

его имя иск, и должен отбыть тюремный срок. Это дело разносится по всей стра-не, и заинтересовывает Хенрика Вангера. Лисбет Саландер помогает ему собрать всё подноготную на «Калле Блюмквиста», в последствии чего главному герою предла-гают расследовать исчезновение племян-ницы Хенрика, которую он считает убитой кем-то из родственников. Взамен, он обе-щает Блумквисту материалы, которые до-кажут его невиновность в проигранном деле. Сам Микаэль просит помощи у Лис-бет Саландер в раскрытии дела. И шоу на-чинается. Наполненная насилием, жестоко-стью и отсутствием цензуры, книга вызы-вает просто бурю эмоций. Это лишь начало всей истории. Стигу Ларссону безупречно удалось передать всё полноту картины, при этом не вызывая желания отложить книгу и хорошенько выспаться. Уж поверьте, вы не сможете остановиться!

10

11

Баштанський алфавіт

Роман Дудка(Алфавіт неповний, на що вистачило фантазії)

12