Естетична програма неокласиків

Виконала ст. гр. УА-3 Рослякова Ніна

Перевірила канд. філол. наук Макаренко Л. В.

1. Поняття «неокласика». Представники.

2. Основні положення естетичної програми неокласиків.

3. Зв’язок поезії з архітектурою. Світоглядний вияв.

4. Ліричні форми.

5. Античні традиції.

6. Феномен Краси.

7. Приклад поезії.

Зміст

«Неокласика» – умовна назва естетичноїплатформи невеликого кола київських поетів, перекладачів та літературознавців 20-х – початку 30-х рр. XX ст.

Це неформальне товариство вільних митців,

котрі шанували талант,

поціновували літературу за іманентними художнімикритеріями,

не визнавали позамистецьких, власнепробільшовицьких, структурувань («Плуг», «Гарт», Аспанфут та ін.).

Поняття «неокласика»

Представники

Микола Зеров(1890 – 1937)

Максим Рильський(1895 – 1964)

Павло Филипович(1891 – 1937)

Михайло Драй-Хмара(1889 – 1939)

Освальд Бургардт(Юрій Клен)(1889 – 1939)

осягнення вершин світової культури, трансформації їх форм та образної системи у власній поезії;

культурологічна спрямованість з її орієнтацією на духовний зв’язок з Європою, на ті набутки західноєвропейської літератури, які формували нові тенденції розвитку;

висування вимог тематичного, жанрового, художнього оновлення української літератури.

Основні положення естетичноїпрограми неокласиків

розуміння поезії як зодчества;

принцип архітектурності – це не тільки метафора для означення творчості, а й знак активного начала буття;

архітектура як просторове мистецтво, що включає в себе весь життєвий простір людини, втілює ціліснікультурні моделі світобудови і образно модифікує увесь світ;

художня образність неокласиків є виявом емоційногоставлення до всього, що слугує об’єктом творчості;

їхня поезія вибудовувалася за архітектурнимпринципом.

Зв’язок поезії з архітектурою

концепція ;

відтворення світу як ;

намагання за змінним і рухливим упіймати і відтворити ;

нахил до (якщо рух і відзначається, то тільки ритмічно-врівноважений);

, , , ;

відтвореняя світу в його, в його пластичній довершеності та

досконалості.

Світоглядний вияв

– це словник мовиусталено-поетичної, що цурається всякоїдисгармонії, а коли вже допускає її, то спеціальноумотивовуючи й підкреслюючи, через що ці слова допущені до чужої їм високої сфери, відриваютьсявід звичного їм словесного оточення й стаютьспеціальним об’єктом естетичного, ювелірськогоспоглядання.

Античні традиціїМилування в традиціях,

алегоріях, особливо антично-міфологічногоабо просто античного

походження

раціоналізмові неокласиків

їх нахилові до чіткого,

пластичного, на всіепохи усталеного

їх любові до слівмістких, пластичних,

слів, що підносятьявище до суті

це відповідає

Античні традиції

Феномен Краси

Естетичнийфеномен

Краси

Через осмисленняфеномену вирішення

традиційної для української культуриантитези – минуле як

золотий вік і нинішнє як стан Руїни

Співзвуччя з найважливішоюопозицією космогонічного міфа(життя – смерть, світло – тьма).

Розгортання опозиції відбувається як ланцюг реальних подій, позначенихтрагізмом кровопролиття, голоду,

деструктивних змін.

(М. Драй-Хмара «Лебеді»)

(М. Зеров «Pro domo»)

Естетична програма неокласиківу їх поезіях

«Вище мистецтво» передбачає певні естетичні канони.

Класична норма включає в себе пошук гармонії духу.

Для Юрія Клена, це, в першу чергу, врівноваженість міжінтелектом і почуттям:

Приклад поезії

Список використаних джерел:

1. Богдан С. К. Київські неокласики: словотворчість / С. К. Богдан,

Г. М. Вокальчук, Н. В. Гаврилюк. – Острог: Острозька академія, 2009. –

216 с.

2. Київські неокласики / [упорядкув., пер. В. П. Агеєва]. – К: Факт, 2003. –

352 с.

3. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром’яка,

Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. – К.: Академія, 2007. – 752 с.

4. Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та

вісниківського неоромантизму / [О. Баган, Т. Біленко, Л. Борецький та

ін.]; под ред. Л. Кравченко, В. Винницький, А. Войтюк та ін. –

Дрогобич: Відродження, 2004. – 392 с.

5. Шерех Ю. В. Леґенда про український неоклясицизм // Пороги і

запоріжжя: Література, мистецтво, ідеології / Юрій Володимирович

Шерех. – Харків: Фоліо, 1998. – Т. 1. – С. 92–139.