нечуй левицький

Іван Семенович Нечуй-Левицький

(1838 - 1918)

Життєва стежина:

•Народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві, в сім'ї сільського священика.

ЕКСПОЗИЦІЯ МУЗЕЮ

СТЕБЛІВ ( НИНІ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ) – БАТЬКІВЩИНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО

РІЧКА РОСЬ У СТЕБЛЕВІ (КОЛИСЬ І ЗАРАЗ):

•Івана віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. •Вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.

У семінарії захоплювався творами Т.Шевченка, О.Пушкіна та М.Гоголя.

•1861 року вступає до Київської духовної академії. •1865 року І. Левицький закінчує академію зі званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію.

ТВОРЧІСТЬ•Друкуватися почав 1868 року – повість

«Дві московки»

•Антикріпосницька повість «Микола Джеря»

(1876 року)

•Повість «Бурлачка» (1878 року)-про життя

заробітчан

•«ХМАРИ» (1874 РОКУ), «НАД ЧОРНИМ

МОРЕМ» (1893 РОКУ) — ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ

ІНТЕЛІГЕНЦІЇ.

•НЕЧУЮ-ЛЕВИЦЬКОМУ НАЛЕЖАТЬ ГУМОРИСТИЧНО-САТИРИЧНІ ТВОРИ

«КАЙДАШЕВА СІМ'Я» (1879 РОКУ), «СТАРОСВІТСЬКІ БАТЮШКИ ТА

МАТУШКИ» (1881 РОКУ), «АФОНСЬКИЙ ПРОЙДИСВІТ» (1890 РОКУ).

ІВАН ФРАНКО ПРО ПОВІСТЬ «КАЙДАШЕВА СІМ'Я»:

«…СЕ ПЕРЕВАЖНО БУДЕННА МОВА УКРАЇНСЬКОГО ПРОСТОЛЮДДЯ, АЛЕ ПРОТЕ БАГАТА, КОЛОРИТНА І ПОВНА ТОЇ ПРИРОДНОЇ ГРАЦІЇ.З ОГЛЯДУ НА

ВИСОКОАРТИСТИЧНЕ ЗМАЛЮВАННЯ СЕЛЯНСЬКОГО ЖИТТЯ І ДОБРУ

КОМПОЗИЦІЮ ПОВІСТЬ НАЛЕЖИТЬ ДО НАЙКРАЩИХ ОЗДОБ УКРАЇНСЬКОГО

ПИСЬМЕНСТВА.»

•НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ ПИСАВ І ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ:КОМЕДІЇ «НА КОЖУМ'ЯКАХ», «В ДИМУ ТА В ПОЛУМ'Ї» (1875 РОКУ)

• Етнограф-фольклорист («Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868—1871 рр.), «Українські гумористи й штукарі» (1890 року) та лінгвіст «Сучасна часописна мова в Україні» (1907 року); «Граматика української мови» в 2-х ч. (1914 року) тощо.

“КАЙДАШЕВА СІМ’Я”-РЕАЛІСТИЧНА СОЦІАЛЬНО-

ПОБУТОВА ПОВІСТЬ.•Уперше надруковано в

журналі «Правда», 1879р.

ІДЕЙНО-ТЕМАТИЧНИЙ ЗМІСТ:•Тема: змалювання побуту й психології українських селян у перші десятиріччя після скасування кріпацтва.

•Ідея:Духовна роз’єднаність – ось те лихо, яке кожен день отруює українську родину, яка впродовж віків була оповита високою духовністю і мораллю.

ГОЛОВНА ДУМКА ПОВІСТІ:• Показ буденних ситуацій, у яких відбувається змізеріння людської душі, зумовлене постійною залежністю людей від матеріальних нестатків.

ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ•Зображення повсякденного життя Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються у гумористичному плані.

ОСНОВНІ ПЕРСОНАЖІ ТВОРУ:○Омелько Кайдаш — голова сім'ї○Маруся — його дружина○Карпо — старший син○Лаврін — молодший син○Мотря — старша невістка○Мелашка — молодша невістка

○Параска ○Палажка

Проблематика твору:- проблема батьків і дітей;- проблема виховання;- проблема кохання та сімейного щастя;- проблема багатства;- проблема віри в Бога та додержання заповідей;- проблема народної моралі;- авторитет у громаді та самореалізація.

ВПЕРШЕ МОНОГРАФІЮ С.ЄФРЕМОВА БУЛО ВИДАНО 1925

РОКУ

•ДО КІНЦЯ ЖИТТЯ І. ЛЕВИЦЬКИЙ ЖИВ МАЙЖЕ У ЗЛИДНЯХ, У МАЛЕНЬКІЙ КВАРТИРІ НА ПУШКІНСЬКІЙ ВУЛИЦІ.•ЛИШЕ ВЛІТКУ ВИЇЗДИВ ДО РОДИЧІВ У СЕЛО АБО В БІЛУ ЦЕРКВУ. •ДО ОСТАННІХ СИЛ ПРАЦЮВАВ, ЩОБ ЗАВЕРШИТИ ЛІТЕРАТУРНІ ПРАЦІ. •ОСТАННІ ДНІ ПРОВІВ НА ДЕГТЯРІВЦІ, У ТАК ЗВАНОМУ «ШПИТАЛІ ДЛЯ ОДИНОКИХ ЛЮДЕЙ», ДЕ Й ПОМЕР БЕЗ ДОГЛЯДУ 1918 РОКУ.

ПИСЬМЕННИКА ПОХОВАНО НА БАЙКОВОМУ КЛАДОВИЩІ