МетодичнароботаШляхи розвитку творчих здібностей обдарованості учнів початкових класівШляхи розвитку творчих здібностей і обдарованиості учнів початкових класів

В умовах демократизації та національного відродження система освіти повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, наукової підготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості. Починати необхідно вже з початкової школи. На першому плані розвивальна функція, культ активності, самостійності, нестандартної думки. Все це разом забезпечує розвиток інтелекту кожної дитини.

Більшість учнів вступає до школи з приблизно однаковим рівнем пізнавального розвитку, який вважається нормою, 20% учнів - не досягають його, а 15% перевищують. І, як свідчить практика, за даними світової статистики, лише 5 % дітей від загальної їх кількості в кожній віковій категорії є обдарованими.Розвиток пізнавальної активності має на мети:- підвищити рівень розвитку дітей і розширити їхній світогляд для того, щоб

вчити спостерігати, думати, аналізувати;- викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;- знайти шлях до серця кожного учня;- створити умови для розвитку здібностей закладених у дитині природою.На жаль, сьогодні існує дефіцит знань що до особливостей поведінки і мислення обдарованих дітей, їхнього особистого розвитку.Яких же дітей потрібно називати обдарованими і що таке обдарованість?

Нині існує понад сто визначень обдарованості, але немає жодного, яке цілком влаштувало б хоч якусь частину психологів і педагогів. Прямо визначити здібності неможливо.Здібності - це можливості людини до виконання діяльності. Як би ми не

визначали здібності, в центрі уваги завжди буде саме діяльність.Обдарованим є той, хто має великі здібності; дар (талант) - це видатні природні здібності, хист обдарування.Існують різні типи обдарованості: дефіцитна і лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, управляти ними, вести за собою.

На жаль, в багатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільного навчання недостатній. Багато учнів із цими здібностямине мають достатньої шкільної мотивації і , маючи сильний характер і незалежність, відверто нічого не роблять в школі. Неможливість завоювати статус лідера в школі, вони стають й лідерами на вулиці. І тут потрібна тривала і складна робота, щоб повернути таких учнів до школи. Ще один тип обдарованості - художня, музика, танці, живопис, скульптура, сцена, є спортивна обдарованість.

Інтелектуальна обдарованість: вміння думати, аналізувати, зіставляти факти.

Творча обдарованість (креативна) - це те, що виявляється в нестандартному баченні світу. Кожна обдарована дитина - індивідуальність і потребує особливого підходу.

Критерії для виявлення ознак обдарованості у дітей молодшого шкільного віку:- прекрасна пам’ять;- яскрава уява;- розвинута пам'ять і логічне мислення;- тонка моторна координація;- успіх у багатьох починаннях;- наполегливість у своїх діях, нерідко наближена до самовпевненості;- нечіткість у розмежуванні реальності і фантазії;- егоцентризм;- прагнення до товариства старших дітей та дорослих;- гостра реакція на несправедливість;- не стриманість почуттів та емоцій;Обдаровані діти нові поняття засвоюють швидше, ніж ровесники.Творчі завдання для обдарованих дітейМатематична кмітливість Математичні лічилки (1-2 класи)1 .Півень злетів на тин,А там півник ще один,Скільки півників усіх?Полічить швиденько їх.

2.В клас зайшов Мишко,А за ним Петько,А за ним Марина,А за нею Ярина,А за нею Гнат,Скільки усіх хлоп’ят ?3.На травиці біля хати Метушаться цуценята,Двоє білих, наче с ніг,Троє чорних. Скільки всіх?4.Пять яблунь у саду ростуть, Чотири з них уже цвітуть.А скільки ще не розцвіли,Ну, як би ви відповіли?5.Руку вгору піднесіть І почнемо всіх лічить,Скільки пальців на руці,Хором скажемо усі.6.Каже мати - квочка:«В мене два синочкаІ чотири дочки».Скільки ж діточок в квочки?7.Шість малят - дошкільнят Стали струнко в один ряд. Підійшов до них Панас. Скільки стало нас?8.Сім цукерок Толя мав:Дві цукерки мамі дав,Дві - малій сестричці Олі.А зосталось скільки в Толі?9.Сидів хлопчик біля річки, Він спіймав аж три плотвички, Котенятко одну вкрало. Скільки рибок в нього стало?Ю.По дорозі їжак біг,Ніс сім яблук на пиріг.Одне .впало, покотилось Скшшойш яблук залишилось?Висновки

Обдарованість дитини проявляється й розвивається насамперед у творчій діяльності й зумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними та індивідуальними особливостями прояву. Спрямованість на творчість, особливості характерологічних якостей обдарованих, їхні творчі вміння проявляються передовсім у їхньому навчанні. Індивідуальні особливості психічних процесів прояву обдарованості потребують від психологів та педагогів грунтовного вивчення, бо гальмування розвитку психічних процесів обдарованих дітей рано чи

пізно призводить до спаду успішності їхнього навчання і розвитку.Обдаровані діти -майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, гордість і

честь України, її світовий авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави надавали виняткового значення формуванню розумового потенціалу українського громадянства, вважаючи, що тільки еліта може просувати суспільство та державу до висот досконалості. І наше завдання полягає в тому, щоб дбайливо ростити нові таланти, починаючи з їх найменших літ.

Успішне вирішення завдань навчання і виховання обдарованих дітей, розвиток їхньої обдарованості безпосередньо пов’язані з питанням удосконалення підготовки психологів і педагогів, які мають володіти певним обсягом знань про природу дитячої обдарованості, психолого-педагогічні особливості прояву обдарованості, вміти спілкуватися з обдарованими дітьми, організовувати навчально-пізнавальну діяльність з урахуванням рівнів і сфер прояву обдарованості кожної дитини, бачити в кожній творчу індивідуальність, упроваджувати у своїй професійній діяльності елементи нових технологій тощо.Принципи диференціації навчання на різних етапахурокуДиференціація навчання на всіх етапах уроку

Головний принцип учительських дій „Не нашкодь дитині!”. Особливо виразно де має виявлятись у здійсненні індивідуального підходу до всіх дітей незалежно від щібностей. У шкільній практиці індивідуальний підхід найчастіше знаходить вияв у врахуванні типових особливостей учнів. Тому індивідуалізація в умовах класно- /рочної системи переважно здійснюється через групові диференційовані завдання з включенням на окремих етапах індивідуальних.

Диференціація навчання передбачає об’єднання у групи для окремого іавчання з їхніми індивідуальними особливостями. Думку про необхідність диференційованого підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у ;воїх працях В.О. Сухомлинський: „До кожного учням треба підійти, побачити його груднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання”. Диференціація передбачає таку організацію роботи на уроці, коли одному учневі або Т>упі учитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й цим :амим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

Узагальнення педагогічних досліджень і передового досвіду дає можливість ' зизначити сукупність вимог до організації диференційованого навчання, а саме:

вчитель враховує загальну готовність дітей до навчальної діяльності та ❖

готовність до засвоєння конкретного матеріалу; уміє передбачити труднощі, які можуть виникнути в дітей під час його ❖засвоєння;

в системі уроків використовує диференційовані завдання індивідуального ❖характеру;

♦> робить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках.Диференційовані завдання доцільні на різних етапах уроку, насамперед

під час підготовки учнів до засвоєння складного нового матеріалу. Актуалізація опорних знань учнів буде тоді вдалою, коли точно окреслено ті питання, які треба відновити в пам’яті дітей, проведено короткочасну перевірочну роботу і за її результатами гііквідовано прогалини за допомогою диференційованих завдань. Зрозуміло, що такий спосіб доцільний, коли формуємо вміння і навички. На етапі засвоєння нових знань диференційованим може бути процес первинного сприймання і первинного закріплення.

Цікавим є спосіб диференціювання навчальної роботи, який запроваджує заслужений вчитель України Балахівської середньої школи С.П.Логачевська.

Ключові елементи її підходу: прийом багаторазового пояснення нового матеріалу,❖ вибір учнями завдань для самостійної роботи на основі самооцінки своїх ❖можливостей,

завершення уроку виконанням спільної частини(роботи).❖Учительку найбільш турбує, як запобігти труднощам, не допустити

відставання слабких дітей і водночас не стримувати темпу зростання сильних учнів. Її діяльність до уроку і під час навчання підпорядкована меті: кожен учень повинендістати таке навантаження, яке відповідає його можливостям, а обов’язок учителя - створювати умови для активізації зони найближчого розвитку всіх дітей. Отже, в її роботі є постійне орієнтування на близькі й віддалені результати навчання.

У процесі застосування диференційованих завдань я здійснюю для різних груп дітей перехід від колективних форм роботи до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку і системі уроків. Тому, незалежно від своїх здібностей, учні беруть участь у виконанні дедалі складніших задач (завдань).

Постійно залучаючи дітей до виконання завдань за вибором, я створюю об’єктивні можливості для стимулювання позитивних мотивів навчання. І

поступово навіть слабкий учень відчуває своє зростання, бо я завжди помічаю успіхи кожного і підтримує їх, використовуючи всілякі допоміжні засоби. Особливо успішно діють в умовах класу різноманітні зорові опори - зразки для міркувань і побудови зв’язних висловлювань на етапі закріплення. Не забуваю я і про кмітливих, швидко мислячих дітей. Вони часто виступають моїми „співавторами” на уроці, можуть продовжити пояснення на уроці, самостійно ознайомитися з новим матеріалом, попрацювати біля дошки з іншим учнем у ролі вчительки.

У багатьох початкових класах введена система навчання математики нерідко призводить до поверхового і формального вивчення матеріалу, що не забезпечує міцного та свідомого засвоєння основного змісту навчальної програми. Дуже часто можна спостерігати перевагу фронтальних видів робіт, невміння діагностувати можливості учнів і вчасно вносити відповідні зміни у складність, темп, способи роботи на уроці. Це затримує розвиток пізнавальних інтересів школярів з високим рівнем інтелектуальних можливостей та перешкоджає оволодінню необхідним мінімумом програмового матеріалу групі учнів з низькими математичними здібностями. Тому саме на уроках математики треба надати перевагу диференційованим завданням.

Невід’ємною частиною внутрішньокласної диференціації є створення тимчасових умовних навчальних груп, у кожному з яких включаються учні приблизно з однаковим рівнем підготовки до вивчення матеріалу, рівнем розумового розвитку та індивідуальних особливостей.

У кожному класі, як правило, можна виділити три навчальні групи: основна - найбільша за кількістю дітей;❖ „сильні” учні;❖ „слабкі” учні.❖До основної групи віднесемо учнів, які рівномірно засвоюють з

невеликою допомогою вчителя програмовий матеріал, володіють навичками самостійної роботи, способи виконання типових задач засвоюють після розгляду 2-3 зразків, безпомилково виконують завдання обов’язкового рівня навчання після кількох тренувальних вправ.

До групи „сильних” учнів віднесемо дітей, які досягають певного розуміння навчального матеріалу вже в процесі його первинного сприймання, схеми розв’язування типових задач фактично засвоюють під час пояснення, для безпомилкового виконання обов’язкового рівня їм достатньо однієї - двох вправ. Вони спроможні виконувати завдання підвищеної складності за мінімальної допомоги вчителя або зовсім без неї.

До третьої групи („слабкі” діти) відносимо учнів, які у процесі засвоєння

матеріалу зустрічаються з певними труднощами, у багатьох випадках потребуютьдодаткових пояснень, головним чином тому, що недостатньо володіють навичками самостійної роботи. Школярам необхідна постійна увага вчителя та його контроль. Такі учні вміють розв’язувати нескладні типові задачі після тривалого тренування. До цієї групи ми також віднесли невстигаючих учнів, які мають суттєві прогалини в знаннях, з великими труднощами засвоюють розв’язування навіть простих типових задач.

Як уже зазначалося, диференціація навчальної роботи передбачає добрі знання вчителем своїх учнів: рівень підготовки і розвитку кожного з них, їх індивідуальні особливості. Але слід зазначити, що один і той же учень з різних навчальних предметів може бути в різних групах. Наприклад, на уроці математики учень може бути в першій групі, бо у нього природні математичні здібності, а на уроці рідної мови - у другій або навіть у третій, бо у нього погано розвинений фонематичний слух чи орфографічна грамотність.

Окреслюючи шляхи і прийоми диференціації навчальної діяльності школярів, дотримуюсь певних умов, які сприятимуть ефективному застосуванню диференційованих завдань. За визначенням О. Савченко, до таких умов належать:

систематичне застосування диференційованих завдань на уроках. Але не ❖можна перетворювати всі завдання у стандарт. Для цього неодмінно треба враховувати мету уроку, готовність учнів до роботи;

проведення перспективного аналізу, для чого плануються завдання, чому ❖їх необхідно використовувати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках;

використання диференційованих завдань - індивідуальних і групових;❖ вміння передбачати труднощі, що виникають під час розв’язування ❖завдання;

організація обов’язкової перевірки виконаних завдань;❖♦> складання таких диференційованих завдань, які б давали можливість

створити однакові умови для всіх учнів, тобто, щоб і слабкий зміг перейти до складнішого завдання.Відомо, що основне призначення диференційованих завдань - забезпечити

для кожного учня оптимальну пізнавальну діяльність у процесі навчальної роботи на всіх етапах уроку. Так, під час підготовки школярів до засвоєння нового матеріалу, диференційовані завдання спрямовані на ліквідацію прогалин у вивченні опорних знань або розширення чи поглиблення їх.На етапі засвоєння нових знань диференційованим може бути процес

первинного сприймання і первинного закріплення. Ефективним тут є прийом багаторазового пояснення нового матеріалу. Після пояснення йде вибір учнями завдань для самостійної роботи за варіантами на основі самооцінки своїх можливостей. Цей спосіб диференціювання навчальної роботи запроваджує вчителька Балахівської початкової школи С. Логачевська.

Але найширші можливості дає диференціація навчальних завдань на етапі закріплення набутих знань. Для цього відводиться чимало часу, причому, більшість його припадає на розв’язування задач. На цьому етапі здійснюється узагальнення способу розв’язування задач певного виду, встановлюються зв’язки між їх видами. Отже, добір задач для закріплення визначається не тільки попередньою роботою, а й вимогою систематизувати знання. Такі задачі повинні містити й деякі труднощі, якімають долати школярі у процесі їх виконання. Для закріплення набутих знань також мають запроваджуватися різноманітні види творчих завдань над задачами.

Керівництво й допомога учням під час роботи над задачами мають здійснюватися шляхом прямих вказівок учителя чи через диференційовані завдання, які подаються у картках для індивідуальної роботи або на основі записів на дошці.

У межах уроку і їх системи вчитель має так застосовувати диференційовані завдання, щоб здійснювався перехід колективних форм роботи до частково самостійних і повністю самостійних. Незалежно від здібностей, школярі беруть участь у виконанні завдань дедалі зростаючої складності. Так поступово навіть слабкий учень зможе відчути піднесення рівня своїх знань.

Отже, кожен учитель має передбачити таке навантаження для учнів, щоб запобігти відставанню слабких дітей і водночас не стримувати темпу зростання здібностей сильних. Я намагаюсь будувати процес навчання так, щоб усі без винятку учні оволоділи обов’язковим рівнем знань, умінь і навичок, які визначені шкільною програмою.

Способи диференціації можуть бути різні і може проводитися на будь-якому етапі уроку. Вже при поясненні нової теми важливо забезпечити індивідуальний темп просування дитини вперед. Таку можливість дає організація багаторазового пояснення ( таблиця № 1).

І етапПояснення вчителя

II етапАВиконай за зразком

БРобота під керівництвом вчителя:а) пояснення;б) виконання вправи за зразком з коментуванням.

В

III етапВиконайсамостійно

Виконай за зразком

Робота під керівництвом вчителя:а) пояснення;б)вправи за зразком.

ІУ етапТворчезавдання

Виконай самостійноВиконай за зразкомСамостійне виконання роботи

У етап Спільне завдання (при необхідності вчитель надає допомогу окремим учням)

Розглянемо декілька прикладівТема. Додавання виду 34 +2,34 +20.Віднімання виду 34-2,34- 20.Завдання для всіх:

розглянути зразок;❖ пояснити порядок розв’язування прикладів.❖

Як правило пояснюють сильніші учні. Створюється алгоритм, користуючись ним колективно розв’язують приклади з поясненням.65+ 30 65-3065+3 65-3II етап

Учні, які зуміли скористатись зразком, виконують розв’язування прикладів самостійно:95-70 14 + 80 99-4 69-5094+5 25 + 4 29 + 40 19-5Всі інші розв’язують приклади з коментуванням за допомогою вчителя:23 + 2 23 + 20 34 + 4023-2 23-20 34 + 4При перевірці слабші учні слухають пояснення товаришів.III етап

Відкриваю завдання на дошці для варіанту А і Б. Обмежую час - 3 хвилини.24 + 30 31 +20 24 + 3 31 +2Всі інші виконують приклади з підручника з коментуванням.При перевірці слухають всі.IV етапА - скласти подібні приклади Б - самостійна робота ( за підручником)В - користуючись зразком ( за підручником)Самостійне розв’язування прикладів.Використовуючи зміст таблиці № 1, можна провести аналогічну роботу і при розв’язуванні задач. Вивчаючи досвід Логачевської С.П., Лисенкової С.М. та зособистого досвіду, на уроках математики при розв’язанні задач використовую опорні схеми ( майже по кожному виду). Дуже корисні схеми, які складаються учнями самостійно. Будова схеми задачі - це „бачення” задачі, розвиток творчої уяви. Принцип складання схем на уроках вводився диференційованим шляхом. Спостерігаючи за вибором дії розв’язування задачі учнями, я зробила висновки, що схеми допомагають „ побачити” задачу, тобто події, які там розгортаються і зробити правильний вибір дії.

Мене, як вчителя, турбує, як не допустити відставання слабких дітей і водночас не стримувати темпу зростання сильних учнів:

кожній дитині дати міцні знання.❖ у кожній дитині бачити неповторну особистість, індивідуальність.❖ кожну хвилину перебування дитини в класі перетворити для неї на радість.❖Підсумовуючи викладене, підкреслимо, що з якого б джерела не

пропонував учитель диференційовані завдання, обов’язково слід зважати на ступінь оволодіння учнем попереднім знанням. Не можна слабших і середніх учнів орієнтувати тільки на виконання спрощених завдань, а сильних - на прискорене вивчення матеріалу. Диференційовані завдання мають різнитися насамперед ступенем самостійності прийомів розумової діяльності необхідних для їх виконання. В одному випадку завдання можуть містити вказівки про прийому роботи, їх послідовність, і іншому - розраховані на певну самостійність школярів.

Якість виконання диференційованих завдань треба перевіряти так, щоб перевірка збагачувала знаннями всіх дітей. Водночас важливо звернути увагу не тільки на кінцевий результат, а й на спосіб діяльності, яким цей результат був досягнутий. Треба виявити, як дитина вміє аналізувати завдання, міркувати, узагальнювати, застосовувати правила.Особливості розвитку логічного мислення молодших школярів у навчально-виховному

процесі2012р.

Державним стандартом початкової загальної освіти передбачається одна з найголовніших задач школи - підготовка всестороннє розвиненої, активної особистості, здібної до самостійних досліджень і відкриттів. Це означає, перш за все, навчити всіх, без виключення, добре читати, писати, сформувати уміння самостійно працювати з підручником, довідковою літературою. Практика показує, що навчити всіх без виключення на високому рівні неможливо, на те є вагомі аргументи: діти відрізняються своєю здібністю до раціонального мислення, увагою, властивістю пам'яті. Дитина, у якої нестійка увага, не розвинена пам'ять, не зможе виконати, навіть, деякі з традиційних завдань. Про це не прийнято говорити, але це так. І які б нові педагогічні технології не застосовувалися, такі діти відрізняються низькою успішністю.

Тому сьогодні на занятті ми розглянемо тему «Розвиток логічного мислення на уроках математики», детальніше зупинимось на різних видах роботи над задачами, що розв’язуються усно.

Уміння характеризуються здатністю виконувати певні дії в різних умовах. Особливістю логічних умінь є те, що учень повинен не тільки аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, але і мислити, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між фактами, процесами, явищами, погоджуючи їх із законами логіки. Тому процес формування логічних умінь передбачає виконання певних послідовних етапів. Це зв'язано як з рівнем загальної підготовки дітей, складністю учбового матеріалу, так і з особливостями мислення дітей відповідної вікової групи.

Відомо, що діти від природи допитливі і повні бажання вчитися. Але для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі здібності, необхідне розумне керівництво вчителя. Нерідко ми спостерігаємо, як наші учні, успішно навчаючись в початковій школі, починають «падати», відставати в середній і старшій школі. Чому це відбувається? Це - недостатній розвиток уміння працювати самостійно, уміння вирішувати задачі творчо, знаходити раціональні шляхи рішення.

З метою розвитку логічного мислення кожного учня вчителю необхідно на кожний урок підбирати пізнавальні завдання. Це дасть можливість сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.

-Якими ж прийомами повинні володіти учні? Безумовно, треба

використовувати різні інтерактивні технології навчання, але всі новації повинні працювати на кінцевий результат. Після кожного уроку вчитель повинен поставити собі питання.

- Колеги, які питання Ви ставете перед собою? У практиці навчання молодших школярів небезпечним є захоплення виконанням дій по готовому зразку. Тут дитині не треба думати, аналізувати, зіставляти: подивився, зрозумів - виконуй! В цьому випадку ні про яку творчість і роздум не йдеться. Це механічне запам'ятовування. Буває учням пропонуються завдання тільки тренувального характеру. Дається певна кількість однотипних завдань, учень виконує їх, але при цьому у дітей затримується розвиток пізнавальної активності, мислення. При розв’язуванні задач діти повинні вчитися думати, міркувати, шукати раціональний шлях розв’язання, різні способи розв’язання. На першому ступені знайомства із задачами (простих задач) обов'язково треба складатизворотні задачі, щоб діти змогли побачити закономірність між компонентами задачі. Задачі - багатющий матеріал, який сприяє розвитку логічного мислення і дослідницьких навиків і, я упевнена, ніщо не розвиває логічне мислення так, як текстові задачі в початковій школі. Хоча існує два види традиційного розбору задач, я віддаю перевагу аналізу задач, "докопуватися" до суті, "засипати" дітей питаннями: "Чому? Навіщо?" Постановка додаткових питань пізнавального характеру не тільки допомагає дітям в розв’язанні, але і підсилює практичний зміст задач, сприяє виробленню уміння застосовувати одержані знання в житті, на практиці. Крім того, така робота підвищує ефективність самого процесу навчання розв’язання задач.

Необхідно надавати увагу і розвитку нестандартного мислення, давати можливість одну і ту ж задачу розв’язати різними способами і оцінити, вибрати найраціональніший. Така плідна робота створює максимальні умови для самореалізації, сприяє розвитку творчості учнів, дає відмінну математичну освіту.

Звичайно, вчитель повинен на кожний урок приготувати своїм вихованцям що-небудь неординарне, цікаве, "примусити" дітей розмірковувати, і якщо не вдалося знайти правильне рішення в класі, дати можливість подумати удома..

- Якими ж методами можна вчити школярів розв'язувати математичні задачі? Задачі нового типу природно починати розв'язувати з найпростіших, доступних усім учням. Якщо майже на кожному уроці усно розв'язувати 5-6 таких задач, можна досягти гарних результатів. Поступово складність пропонованих задач має підвищуватися, але таким чином, щоб труднощі, які виникають у процесі їх розв'язання, могли долати й слабкі учні.

Роль простих задач у навчанні математики надзвичайно велика. Вони є основним засобом у формуванні поняття про арифметичні дії та величини. У процесі розв'язання простих задач учні опановують основні прийоми роботи над задачею. Високий рівень умінь розв'язувати прості задачі — необхідна умова успішного розвитку вмінь розв'язувати задачі складені. Навіть для найсильніших учнів усне розв'язання задач корисне: воно сприяє розвитку швидкості та гнучкості мислення, удосконалює вміння обчислювати та встановлювати функціональні залежності.

- Які на Вашу думку вправи та задачі для усного розв'язання перед вивченням складного матеріалу можна запропонувати учням?Рольова граЗадача чи ні?1. До Нового року діти робили з паперових квітів гірлянду. їм потрібно було

склеїти 56 квіток. Вони вже склеїли 35.2. До годівниці насипали просо. Спочатку прилетіло 13 горобців, а потім — 9

синиць. Скільки проса вони з'їли?Задачі з недостатніми чи надлишковими даними1. Бабуся пришила 6 ґудзиків, а потім — решту. Скільки всього ґудзиків

пришила бабуся? Ваші пропозиції?2. Біля годівниці сиділо 11 синиць. Прилетіло ще 9 синиць і 5 горобців.

Скільки синиць біля годівниці?Які запитання Ви запропонували?Задачі з непрямою залежністю величин У підручниках математики для початкових класів провідне місце посідають задачі з прямою залежністю величин. Розв'язуючи їх, учні звикають до прямого логічного зв'язку, зокрема, керуючись такими правилами: якщо «на стільки більше» — треба додати; якщо «на стільки менше» — відняти; якщо «у стільки разів більше» — помножити; «у стільки разів менше» — поділити.

Нерідко під час навчання дітей розв'язувати задачі з непрямою залежністю виникають труднощі, бо в них вже виробився певний стереотип.

Подолати його допомагає усне виконання поданих вправ і розв'язування нескладних задач на порівняння.Вправа «Логічні кінцівки».• Якщо стіл виший від стільця, то стілець... (нижчий від стола).• Якщо 10 більше ніж 9, то 9... (менше ніж 10).• Якщо сестра старша за брата, то брат... (молод-ший від сестри).• Якщо річка глибша від струмка, то струмок... (мілкіший за річку).■ Якщо Галинка із квартири вийшла раніше, ніж її братик, то братик вийшов...

(пізніше).■ Якщо влітку день довший, то ніч... (коротша).• Якщо права рука праворуч, то ліва... (ліворуч).Вправа «Доповни речення».■ Якщо одна величина більша від другої на кілька одиниць, то... (друга величина

менша від першої на стільки ж одиниць).■ Якщо одна величина менша від другої на кілька одиниць, то... (друга величина

більша від першої на стільки ж одиниць).■ Якщо одна величина більша від другої у кілька разів, то... (друга менша від першої

у стільки ж разів).■ Якщо одна величина менша від другої у кілька разів, то... (друга більша у стільки ж

разів).■ Назвіть, будь ласка, один з ефективних засобів навчання дітей розуміти і

розв'язувати задачі?У своїх рекомендаціях щодо початкового навчання школярів

К.Д.Ушинський писав: «...нехай вони вимірюють клас, двері, вікна, нехай перелічують сторінки своїх підручників і зошитів і про все це складають свої задачі, які поступово ускладнюватимуться, але ніколи не втрачатимуть свого практичного наочного характеру».■ Як Ви вчите дітей складати й усно розв'язувати задачі?Як приклад розглянемо опорні схеми, що допоможуть складати й розв'язувати прості задачі.

1. Задача на знаходження суми двох величин.22. Задача на знаходження другої величини, що залежить від першої.3. Задача на порівняння величин.4. Задача на знаходження невідомого компонента.

Звертаю увагу на останню схему. - Що тут незвичайного? (Потрібно скласти задачу на дві дії.) - Як називаються такі задачі? (Складені.) - Які схеми простих задач вам можуть допомогти розв'язати таку задачу? (Схеми 1, 2). Я пропоную всім присутнім проілюструвати на конкретних прикладах, як можна організовувати й проводити роботу над усними задачами.1. У лісі зібрали 3 л суниці, стільки ж чорниці, а малини менше, ніж чорниці

й суниці разом. Скільки літрів полуниці зібрали?2. Від дроту довжиною 15 дм відрізали спочатку 2 дм, потім ще 4 дм.

3. Скільки всього дітей займається в студії?4. На аеродромі було 75 літаків. Скільки літаків залишилося?- Що на Вашу думку формують у дітей ці вправи? А тепер я пропоную Вам проаналізувати роль малюнка у розв'язанні задач. Щоб краще зрозуміти зміст задачі, треба зобразити умову у вигляді малюнка. Це допоможе наочно побачити відомі й шукані величини, встановити взаємозв'язок між ними.

Задача. Кінцеві зупинки автобусного маршруту — А і Б. Якщо їхати від А до Б, то зупинка М — шоста, а якщо їхати від Б до А, то зупинка М —одинадцята. Скільки всього зупинок на автобусному маршруті?

* Які помилки найчастіше роблять учні?■ Як уникнути цієї помилки?■ Викликають труднощі також задачі, у яких відома величина

порівнюється зшуканою. За відсутності малюнка учні часто помиляються у знаходженні шуканої величини.. Адже для формування вміння розв'язувати задачі важливий кожен етап роботи. Головне ж методичне правило — не поспішати переходити до нового завдання, поки не вичерпані всі або майже всі дидактичні можливості, закладені в попередньому. Про це вчителю слід пам'ятати протягом усього початкового курсу математики. І заохочувати прагнення дитини до занять, прагнути, щоб вона відчула позитивні емоції від результатів своєї праці. А коли в маленького школяра математичні успіхи викличуть почуття гордості й задоволення, з'явиться впевненість у собі — це вже велика перемога.В.О. Сухомлинський розробив власну систему навчання вмінню мислити.Розвиток логічного мислення як засіб розвивального навчання буде сприяти підвищенню знань учнів початкових класів, якщо враховувати пізнавальний інтерес, індивідуально психологічні можливості дітей та стимулювати їх самостійну активність.

Молодші школярі в результаті навчання в школі, коли необхідно регулярно виконувати завдання в обов'язковому порядку, вчаться управляти своїм мисленням, думати тоді, коли треба.

Багато в чому формування такого безпідставного, керованого мислення сприяє завдання вчителя на уроці, які спонукають дітей до роздумів.

При спілкуванні в початкових класах у дітей формується усвідомлене критичне мислення. Це відбувається завдяки тому, що в класі обговорюються шляхи вирішення завдань, розглядаються різні варіанти рішення, вчитель постійно просить школярів обгрунтовувати, розповідати,доводити правильність своєї думки. Молодший школяр регулярно стає в систему, коли йому треба міркувати, порівнювати різні судження, виконувати умовиводи.

У процесі розв'язання навчальних завдань у дітей формуються такі операції логічного мислення як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та класифікація.

Нагадаємо, що аналіз як розумове дію припускає розкладання цілого на частини, виділення шляхом порівняння загального і приватного, розрізнення істотного і не суттєвого в предметах і явищах.. Невміння виділяти загальне і суттєве може серйозно ускладнити процес навчання. У цьому випадку типового матеріалу: підведення математичної задачі під уже відомий клас, виділення коріння в споріднених словах, короткий (виділення тільки головного) переказ тексту,розподіл його на частини, вибір назви для уривка і т.п. Уміння виділяти істотне сприяє формуванню іншого вміння - відволікатися від несуттєвих деталей. Ця дія дається молодшим школярам з не меншою працею, ніж виділення істотного.

У процесі навчання завдання набувають більш складний характер: в результаті виділення відмінних та спільних ознак вже декількох предметів, діти намагаються розбити їх на групи. Тут необхідна така операція мислення, як класифікація. У початковій школі необхідність класифікувати використовується на більшості уроків, як при введенні нового поняття, так і на етапі закріплення.

У процесі класифікації діти здійснюють аналіз запропонованої ситуації, виділяють в ній найбільш істотні компоненти, використовуючи операції аналізу та синтезу, і проводять узагальнення по кожній групі предметів, що входять до класу. У результаті цього відбувається класифікація предметів щодо істотноі ознаки.

Як видно з вище викладених фактів всі операції логічного мислення тісно взаємозалежні і їхнє повноцінне формування можливо тільки в комплексі.. Прийоми логічного аналізу, синтезу порівняння, узагальнення та класифікації необхідні учням ,без оволодіння ними не відбувається повноцінного засвоєння навчального матеріалу.Методика «Четвертий зайвий».

Для визначення рівня розвитку логічного мислення учнів початкової школи використовувалася методика «Четвертий зайвий».

Дитині зачитуються чотири слова, три з яких пов'язані між собоюза змістом, а одне слово не підходить до інших. Дитині пропонується знайти «Зайве» слово і пояснити, чому воно «зайве».:

- стіл, ліжко, підлога, шафа;- молоко, вершки, сало, сметана;- черевики, чоботи, шнурки, валянки;- молоток, сокира, пила, цвях;

- трамвай, автобус, трактор, тролейбус;- береза, сосна, дерево, дуб;- літак, віз, людина, корабель;

- Василь, Федір, Семен, Іванов;- сантиметр, метр, кілограм, кілометр;- токар, учитель, лікар, книга;- дідусь, вчитель, тато, мама.

Інструкція: «Прочитай ці слова (або« Подивися на ці картинки »). Одне з них тут зайве, воно не пов'язане з іншими словами. Подумай, що це за слово і назви його. Поясни чому? »

Хід проведення. У першому завданні потрібно домогтися від дитини правильної відповіді. Воно не оцінюється. У процесі тестування дитині послідовно пропонуються всі дванадцять карток. Допомога дорослого полягає тільки в додаткових питаннях типу: «Чи добре ти подумав?», «Ти впевнений, що вибрав правильне слово?», Але не в прямих підказках. Якщо дитина після такого питання виправляє свою помилку, відповідь вважається правильною.

Аналіз результатів.За кожну правильну відповідь нараховується 1 бал, за неправильну - Обалів.10-8 балів - високий рівень розвитку логічного мислення;7-5 балів - середній рівень розвитку логічного мислення;4 і менше балів — логічне мислення розвинене слабко.

ВисновокЗ курсу дидактики відомо, що діяльність може бути репродуктивною та продуктивноїю Репродуктивна діяльність зводиться до відтворення отриманоі інформації. Лише продуктивна діяльність пов'язана з активною роботою мислення і знаходить своє вираження в таких розумових операціях, як аналіз і синтез, порівняння, класифікація та узагальнення. Ці розумові операції в психолого - педагогічній літературі прийнято називати логічними прийомами розумових дій.

Включення цих операцій у процес засвоєння математичного змісту забезпечує реалізацію продуктивної діяльності, яка дає позитивний вплив на розвиток всіх психічних функцій.

Якщо говорити про справжній стан сучасної початкової школи в нашій країні, то основне місце все ще продовжує займати репродуктивна діяльність. На уроках математика - діти майже увесь час вирішують навчально-тренувальні типові завдання. їх призначення полягає в тому, щоб пошукова діяльність дітей з кожним наступним завданням одного і того ж типу поступово згорталася і, зрештою, зовсім зникла.

З одного боку - засилля діяльності по засвоєнню знань і умінь, яке

існувало, гальмує розвиток інтелекту дітей, в першу чергу, логічного мислення. У зв'язку з такою системою викладання діти звикають вирішувати завдання, які завжди мають готові рішення, причому, як правило,тільки одне рішення. Тому діти губляться в ситуаціях, коли завдання не має рішення або, навпаки, має декілька рішень. Крім того, діти звикають вирішувати задачі на основі вже вивченого правила, тому вони не взмозі діяти самостійно

Процес розвитку уваги, пам’яті, мислення, мовлення і уяви дітей дуже тривалий, складний, бо вимагає від них величезних, вольових зусиль протягом усіх років навчання у початковій школі.Плідними виявляються у роботі такі прийоми, як ігрова постановка завдань. Ці види роботи відповідають закономірностям розумового розвитку молодших школярів, вносять у процес пізнання емоційно-образний струмінь, забезпечуючи успішне долання шляху від явищ до сутності.У навчально-виховному процесі з молодшими школярами повинна обов’язково бути представлена гра. Це - ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Вона формує первинне усвідомлення того, що гарно, а що погано, володіє прекрасною діагностичною функцією - показує дитині, що та вміє, що знає, чого боїться, що їй подобається. Головна мета введення ігор у навчальний процес -викликати інтерес до навчання, збагатити пізнавальний досвіт дітей, розвивати увагу, пам’ять, мислення, мовлення і уяву.

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь - який вид діяльності не може обійтися без нього. Воно лежить в основі успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок. Саме тому так важливо сформувати у молодших школярів основи образного та логічного мислення.

Образне мислення - основний вид мислення дітей. І, як свідчать дослідження, вже в цьому віці з допомогою спеціального тренування діти можуть оволодіти багатьма можливостями, пов’язаними з цим видом мислення. Наприклад, вони можуть навчитися подумки перетворювати образи реальних предметів, будувати наочні моделі (на зразок схем), які відображують суттєві властивості об’єктів або явищ, планувати свої дії подумки.

Щоб дитина навчилася всього цього, тренування образного мислення на цьому віковому етапі слід спрямовувати на розвиток таких здібностей:

Уміння здійснювати оперування образом подумки. Це означає - здійснювати з ним різні мисленнєві перетворення (дії), наприклад такі як: поворот, перегрупування початкових елементів, розчленування та з’єднування їх в цілість та інші.

1. Уміння орієнтуватися в просторі за допомогою простої план-схеми, а також розвиток уміння самостійно її створювати. Формування таких уявлень

передбачає перш за все розвиток вміння будувати елементарні схематизовані образи простору і застосовувати їх в реальній ситуації.

2. Уміння "читати" і створювати прості схематичні зображення різноманітних об'єктів. Саме тому дії образного мислення часто характеризують, як дії для побудови і застосування схематизованих образів, які відображають зв'язки і відношення реальних об'єктів.

3. Уміння планувати свої дії подумки. На певному етапі розвитку образного мислення у дитини виникає ще одна важлива здатність - здатність планувати свої дії подумки. Завдяки цій здатності у неї з'являється можливість попередньо уявити те, що вона отримає внаслідок своїх зусиль.

Адже, оперуючи предметами подумки, уявляючи різні варіанти їх можливих перетворень, можна швидше прийти до правильного рішення, ніж виконуючи реальні дії.

Логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою стадією розвитку мислення взагалі. Процес досягнення цієї стадії доволі тривалий і складний. Пояснюється це тим, що повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої розумової активності, але й передбачає наявність у людини певної суми знань про спільні і суттєві ознаки предметів та явищ навколишнього світу.

ВИСНОВКИДитинство є дуже важливим періодом у розвитку людини. У дитячому

мозку відбуваються швидкозмінні процеси. Гра - це добровільна, своєрідна діяльність дитини. У грі вона росте, розвивається. Гра охоплює все: рух, мислення, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю, розвагу, послух правилам, є середовищем для розвиткуфізичного, розумового, суспільного, розвитку характеру дитини. Треба визнати той факт, що усуспільнення дитини відбувається у великій мірі завдяки іграм за правилами. Дотримання правил у грі, їх належне розуміння, приходить повільно, має особливе значення у процесі морального розвитку дитини, її закономірного, заснованого на вимогах справедливості мислення, дружнього ставлення до інших. Гра є не лише своєрідною діяльністю але також значимим процесом внутрішнього перевтілення (Г. Гетцер).

Чимало ігор створили діти. Наші ігри мають риси нашої культури. Отож, ігри мають особливе значення не для однієї дитини чи організованої групи, але й для всього суспільства. Батьки й педагоги повинні постійно пам'ятати слова В. Сухомлинського: “Дитина має справжнє емоційне і іитулектуальне життя тільки тоді, коли вона живе в світі ігор, казки, музики, фантазії і творчості. Без цього вона не краща за зів'ялу квітку”.

Ігровими заняттями можна вивчити все. Але найважливіше те, що в

ігровій ситуації формується характер.