Мені тринадцятий минало.Я пас ягнята за селом.Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо стало,Неначе в Бога......

Оксана Коваленко

Г. Закревська, 1843

Моє свято чорнобриве,І досі меж ними

Тихо, пишно похожаєш?І тими очима,

Аж чорними — голубими,І досі чаруєш

Людські душі? Чи ще й досіДивуються всує

На стан гнучий? Свято моє!Єдинеє свято!

Ваш добрый ангел осенил Меня бессмертными крылами И тихостройными речами Мечты о рае пробудил...

В. Рєпніна, 1859

Г. Ускова, 1854

Ця найпрекрасніша жінка для мене –справжня благодать Божа. Це одна єдина істота, якою я захоплююся аж допоезії.

Якби з ким сісти хліба з’їсти,Промовить слово, то воно бХоч і як-небудь на сім світі,А все б таки якось жилось.Та ба! Нема з ким.

К. Піунова, 1857

М. Максимович, 1859

Какое милое,

прекрасное

созданье! Но что в

ней очаровательней

всего,

Это чистый,

нетронутый тип

моей землячки

Л. Полусмакова, 1860

 Поставлю хату і кімнату, Садок – райочок насаджу. Посиджу я і походжу В своїй маленькій благодаті. Та в однині – самотині В садочку буду спочивати.…

Вісім жінок Тараса Шевченкаhttp://chask.net/?p=26544

«Любові пам’ять незабутня» (Жінки в долі Т.Шевченка)http://at.zavantag.com/docs/4761/index-16743-2.html