плюс

За вільну Україну ФЕДЕРАЦІЯФЕДЕРАЦІЯ ПАТРІОТИЧНИХПАТРІОТИЧНИХ ВИДАНЬВИДАНЬ УКРАЇНИУКРАЇНИ

ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «ПЕРСОНАЛ» WWW.ZVU.ORG.UAWWW.ZVU.ORG.UA WWW.WWW. ZVUKRAINE.ZVUKRAINE. LVIV.LVIV. MOBIMOBI

ТИЖНЕВИК «ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ ПЛЮС», ЧЕТВЕР, 31 ЖОВТНЯ 2019 РОКУ, № 40 (772). ЦІНА ДОГОВІРНА

(Закінчення на 12 с.) (Закінчення на 12 с.)

МУДРИХ НІКОЛИ НЕ СЛУХАЮТЬ ТІ, У ЧИЇХ РУКАХ СИЛАМУДРИХ НІКОЛИ НЕ СЛУХАЮТЬ ТІ, У ЧИЇХ РУКАХ СИЛАПавло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙПавло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ

Холод тонесенькі пальчики сковуєІ німотою вуста затяглись...Так заспівала б тобі колискову я,Тільки ж хіба її вчуєш колись?..

Дівчинко-жінко, куди ж ти полинула?Світле життя в чорну землю стекло...Недообійнятий стан тополиний твій,Недодаровано рідним тепло...

Недо... і небо тобою поповнилось,Скільки Вас, Янголи Миру, вгорі?...Я заспівала б тобі колискову осьВ мертвій твоїй споночілій порі...

Дівчинко-жінко, співається-квилиться,Чом не цілунок то був юнака?..Поцілувала тебе в ніжну вилицюСнайперська куля пекуча, гірка...

ВІКТОРІЯ БРИЧКОВА-АБУКАДУМСТОРІНКА: ЛЮДМИЛА ПРОКОПОВИЧ. З МЕРЕЖІ

СНАЙПЕРСЬКА КУЛЯ ПЕКУЧА, ГІРКА...СНАЙПЕРСЬКА КУЛЯ ПЕКУЧА, ГІРКА...

ОО БСЄ при розведенні пере-писує номери автома-тів ЗСУ

Представники Спеціальної мо-ніторингової місії ОБСЄ з невідо-мих причин переписують номери стрілецької зброї українських вій-ськових, які відводяться від лінії розмежування в районі селища Золоте-4 на Луганщині.

Як передає «Новинарня», фото, що це засвідчує, 29 жовтня поши-рила військовий кореспондент каналу «Інтер» Ірина Баглай.

«Без емоцій і висновків. Питання до  військових, командування, причетних до  розведення: для чого ОБСЄ переписує автомати? Що це за процедура? Хто її пропи-сав?» – риторично запитує журна-лістка в соцмережі. Один із комен-

таторів зауважує: «Нагадує карти-ну, коли наші їхали в ДАП через сепарський блокпост …і ті шмана-ли, щоб зайвого не везли».

На процедуру перепису зброї ЗСУ представниками ОБСЄ від-реагувала співголова фракції «Європейська солідарність» у Верховній Раді, колишня упо-вноважена президента з питань Донбасу Ірина Геращенко. «Хочу побачити перепис зброї бойо-виків. Але цього, чомусь впевне-на, публічно не буде. Бойовики не дадуть. Хто ж покаже зброю російського виробництва і мар-кування», – зазначила депутатка. «Невже ця  картинка для світо-вих ЗМІ вартує приниження на-шої армії? Як правило, показують кадри роззброєння герільяс, не-законних озброєних формувань, а не захисників, які законно мають зброю. Так публічно принизити нашу армію, цим переписом на-шої зброї на камери, могли тільки люди, далекі від армії», – додала Геращенко.

Як інформувала «Новинарня», повторне рішення про розве-дення сил поблизу Петрівського та  Золотого ухвалили 1 верес-ня на  зустрічі Тристоронньої

контактної групи у Мінську.Розведення в  Золотому й

Петрівському стало умовою Росії щодо проведення зустрі-чі у  «нормандському форматі». На  ТКГ в  Мінську датою розве-дення військ у районі Золотого й Петрівського назвали 7 жовтня (день народження президента РФ Володимира Путіна).

За даними української сторо-ни СЦКК, збройні формування РФ на початку жовтня здійсню-вали обстріли на ділянках розве-дення сил та засобів у напрямку н. п. Богданівка та Золоте-4. Такі обстріли відбувалися зокрема 4-6 жовтня.

Нова влада України вважає, що розведення військ у Станиці Луганській було першим етапом,

другий – розведення в Золотому і  Петрівському, а  надалі плану-ється розведення військ і припи-нення обстрілів по всій довжині лінії розмежування. 6 жовтня Нацполіція України оголосила, що  посилює присутність у  смт Золоте 19 своїми патрульними і  що  після відведення ЗСУ без їхнього захисту залишаться 122 будинки. Того ж дня лідер партії «Національний корпус», колишній нардеп, перший командир полку «Азов» Андрій Білецький разом з  іншими ветеранами АТО/ООС прибув у Золоте та заявив про го-товність захищати селище у разі

відведення військ, оскільки влада хоче залишити місцевих мешкан-ців «без прикриття, на поталу так званим „Л/ДНР“».

7 жовтня міністр закордонних справ України Вадим Пристайко заявив, що  розведення військ у Золотому й Петрівському від-кладається через недотримання 7-денного «режиму тиші».

Згодом президент Зеленський пояснив, що  для розведення військ обстрілів не  повинно бути принаймні сім днів на обох ділянках – і   в Золотому, і   в Петрівському.

Надалі такі умови не були до-тримані, хоча відомо, що підго-товка ОС до відведення триває. 9 жовтня в районі Золотого від-булися сутички поліції з ветера-

нами, які прямували в цей район, щоб влаштувати блокпости проти відведення військ. 26 жовтня пре-зидент Володимир Зеленський на «блокпосту» у Золотому-4 зу-стрівся з ветеранами, які проти-стоять імовірному відведенню українських військ на цій ділянці та мають із собою зареєстровану зброю. Ветерани назвали поведін-ку Зеленського на блокпосту «хам-ською». Після цього штаб ОС за-явив, що «надає належну правову оцінку» ветеранам у Золотому, які говорили із Зеленським зі зброєю.

ПРИНИЖЕННЯ НАШОЇ АРМІЇПРИНИЖЕННЯ НАШОЇ АРМІЇ

НІ – КАПІТУЛЯЦІЇ!НІ – КАПІТУЛЯЦІЇ!Нагадаємо, по всій Україні проходять народні віче під гаслом «Ні – капітуляції». Охопили акції протесту і міста прифронтових Донецької та Луганської областей.

Причиною проведення віче є незгода патріотичної громадськості з погодженням українською стороною у Мінську так званої «форму-ли Штайнмаєра», яка передбачає розведення Збройних сил України, проведення виборів на окупованому Донбасі та надання частині регіону особливого статусу, повідомляє ІА «Вчасно».

Наймасовіше віче пройшло в  Маріуполі: на  площу біля Драматичного театру прийшли кількасот звичайних жителів міста, а також військовослужбовців та ветеранів АТО/ООС. Неодноразово у ході заходу лунали слова про те, що мешканці саме Маріуполя розуміють, що таке опір бойовикам і яку небезпеку несе відведення військ.

«Нам треба по  максимуму зараз напрягтися, щоб вплинути на Зеленського і, на мою думку, на головне питання, яке не усвідом-люють усі „зеленські“ – які реальні механізми роззброєння і виведен-ня військ – відповіді насправді немає, вони цього не знають. І чи ро-зуміють вони, що автономія окремих районів знищить Україну?», – розповів Михайло Лебідь, представник руху «Межа».

«На такі акції треба виходити, щоб нормально і без істерики, по-казати чинному Президенту і Уряду, що нам, людям, які живуть в Маріуполі, не все одно, які рішення в таємниці від нас приймають-ся. Хто на сьогодні знає, як далеко збираються розводити війська? Які гарантії, що після відводу наших військових, з тієї сторони не буде раптової атаки і Маріуполь не стане „сірою зоною“»? – зазначив екоактивіст, депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін.

Крім того, у Маріуполі створили Штаб руху опору капітуляції. «Жовтий скотч використовують наші військові, щоб позначити себе на полі бою. Це симол опору російському агресору. Це буде і сим-волом опору капітуляції», – зазначається у повідомленні Руху опору капітуляції.

У Торецьку та сусідньому Новгородському, які розміщені всього у декількох кілометрах від окупованих територій, місцеві жителі тиждень добивалися від Торецької військово-цивільної адміністра-ції проведення громадських слухань за участю правоохоронців, СБУ, військовослужбовців для роз’яснення так званої «формули Штайнмаєра» та процесу розведення військ. Однак влада не почула занепокоєних людей, тому вони вдалися до акції протесту. «Будь-яке відведення військ у Торецьку та Новгородському означатиме повернення сюди так званої „ДНР“, тут українським військам нікуди відступати, і ми перебуваємо у безпосередній видимій зоні для бо-йовиків», – каже активіст Володимир Єлець.

Окрім Донбасу, віче проходять майже у всіх великих містах країни: Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Запоріжжя, Чернівці. Найчисельніше – у столиці. Кілька тисяч осіб вийшли на Майдан із плакатами «Ні – капітуляції».

Представники «Національного корпусу» 6 жовтня 2019 року прибу-ли до Золотого, що на Луганщині. Вони готові зі зброєю в руках не до-

пустити переходу цього населеного пункту під контр-оль російсько-те-рористичних сил. Про це  заявив го-лова «Нацкорпусу» Андрій Білецький під час прямого в к л ю ч е н н я н а -п р и к і н ц і в і ч е «Зупинимо капіту-ляцію!» на Майдані Н е з а л е ж н о с т і у  Києві, передає Еспресо.TV.ДЖЕРЕЛО: WWW.VATRA.NET.UA

2№ 40, 31 жовтня 2019 року

(Продовження, поч. у №№ 38-39) (Далі буде)

ВВ решті, піс ля двох діб подорожі, вони в’їхали у столицю тоталітар-

ної держави. І  згадали хлопці тюремну пісню:

Ох Москва, Москва, Москва.

Да сколько ты нам горя принесла:Всем судимости открыла,И сроками наградила.И зачем нас мама родила?!

ТУШИНОРанок був морозним і туман-

ним, коли з «Сєвєрного» заліз-ничного вокзалу таксі під’їхало до  п’ятиповерхового будинку біля військового аеродрому, де  мешкала сестра Вітавтаса Казельоніса Інга Новікова.

Віт знайшов прізвище сестри у  списку при дверях під’їзду на третьому поверсі, підійшов до  дверей і  натиснув кнопку дзвінка. За дверима почувся зум-мер, але довго ніхто не підходив. Натиснув удруге і тоді жіночий голос, з просоння, запитав:

– Кто вы? Я вас не знаю.– Geras rytas, Inga. As laukiu (до-

брого ранку, Інго. Я...)Двері відчинилися, на порозі

стояла бліда, молода жінка. Вона обійняла Віта і сльози змочили його обличчя. Віт сказав, що він не один. З ним товариш. Запитав чи він може зайти.

– Gerai – згодилас я Інга і Юс зайшов до квартири.

Далі все розвивалося неначе за сценарієм. Працюючи лікарем у військовому шпиталі, Інга по-містила Юса на лікування з об-мороженими пальцями в окрему палату опікового відділення. Юсу виготовили паспорт на чуже ім’я. Відтак він здав екзамени за де-сятий клас екстерном і від’їхав до Києва.

Віт, за фальшивим паспортом, одружився зі своєю рідною се-строю і взяв прізвище її покійно-го чоловіка. «Подружжя» залиши-лося жити у Москві. (Подальша їх доля автору не відома).

КИЇВСтолиця України зустріла

Юса сирою мокрою погодою. Неприбрані вулиці, талий сніг під ногами і порозкидане сміт-тя біля кіосків робили привок-зальну площу брудною і якоюсь занедбаною.

Юс був дуже обережним. Кожен, хто випадково глянув на нього, видавався йому підо-зрілим, і він тут же швидко відхо-див убік і губився в натовпі. Його не  покидала думка про Львів. Йому хотілося побачити рідне місто та зустрітися з батьками.

Підійшов таксист.– Слышь, сибиряк, тебе куда?

Давай, отвезу.– Спасибо... – І відійшов убік.

Відтак спустився в метро і про-їздив до полудня, не виходячи з  підземелля. На  Арсенальній вийшов пообідати. У їдальні по-бачив двох військових у формі льотчиків. Така зустріч оста-точно переконала його поїхати до Львова і він, взявши таксі, по-дався до Жулян. Ніч провів в ае-ропорту, а вранці «ІЛ» призем-лився на львівському аеродромі в Скнилові. Тут він був ще обе-режнішим. Щоб не викликати під-озріння у львівських таксистів, він підійшов до старенького «мо-сквича» з номером ЩГ і відпра-вився на хутір неподалік Львова, де мешкав дядько його товариша Марка.

Хата була на  початку села. Юс  постукав у  шибку. Двері відчинив старий, згорблений,

завчасно посивілий чоловік. Юс аж жахнувся. Він не впізнав Маркового дядька Володимира. Старий, хоч був здивований, але не показав здивування.

– Де Марко? Він не з тобою? – запитав.

– М и   р о з с та л и с я з   н и м на Воркуті. Я втікач. Мені додо-му не можна. Допоможіть мені зв’язатися з друзями з підпілля і мамою.

– Бачу, бачу і  розумію. Мамі дамо знати, що ти живий і здоро-вий. А побачитись – небезпечно. Ти добре розумієш, що КДБ «не дремлет». Десь близько пів року тому вони вже обсервували мою хату. З різних сторін заходили і, навіть, ночами сиділи під лісом. Це було, напевно, тоді, як тільки ти втік. А друзів ваших з ПОУМ всіх переарештували відразу після того, як вивезли Маркових батьків на Сибір і разом з тим припинилися зв’язки з  Канадою. Залишився тільки «Рудий» Василь зі  Старого Села. Під змі-неним прізвищем мешкає тепер на  Шевченка біля Янівського цвинтаря. Тобі можна буде в нього поселити-ся. У мене в селі всі одне одного знають і замешкати у мене дуже небезпечно.

– Чи не буде затяжко вам, якщо я поживу у вас кілька днів? Відтак поїду до Києва і попробую всту-пити до університету, а ви за той час повідомте «Рудого» про мене.

– Гаразд. Залишайся, сину. З а т р и м а й с я н а   т и ж д е н ь . Відпочинь. Спати будеш на го-рищі на  сіні. В  жодному разі не виходитимеш з хати. Ти добре знаєш, що означає ця страшна абревіатура – КДБ.  Якщо вони вистежать нас – тобі повернуть твої відсиджені роки, а  мені Сибіру не минути. Я дам тобі за-писку до  львів’янки пані Зосі. Це  моя стара знайома полька, що вийшла заміж за совєцького офіцера-киянина. Вона овдові-ла. Мешкає сама і працює в го-телі на вулиці Володимирській у Києві.

Вставши рано, Юс попрощав-ся з Марковим дядьком і пішов до  Винник. Сидячи в  автобу-сі, він переконав себе в  тому, що йому не можна показуватись на  Головний Двірець. Поїхав на  Підзамче і  за  кілька годин вже був у Красному. А відтак, під вечір, у плацкартному вагоні па-сажирського потяга – подався до Києва. Ніч без сну промину-ла на верхньому боковому міс-ці, а світанок зустрів його у сто-лиці. Вийшов на  станції метро

«Ярославів вал» і, повернувши ліворуч, зупинився біля самого готелю. Не довелося довго шу-кати паню Зосю. Вона саме в той день була черговою. Юс назвався і подав жінці записку. Вистарчило було тільки сказати, що  він зі Львова, як пані Зося з радіс-ною усмішкою запросила його до чергової кімнати і, прочитав-ши записку, сказала:

– О, Єзу! Та як же я не маю по-могти львів’янину? Та ще й від пана Влодзя. Та  сідай, паничу, туво коло мене, я зроблю тобі гербати, та відпічни з дороги…

Пані Зося була веселою. Могла годинами говорити без зупину. З  її  допомогою Юса поселили, на  час екзаменів, у  гуртожит-ку Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Юс був начитаним. Бездоганно володів польською і німецькою

мовами. Перебуваючи в  зоні, дружив з  американським під-даним українцем Іполітом Шкурським, який вчив його ан-глійської, а  тому успішно здав екзамени і  був зарахований на заочне відділення факультету журналістики.

Була неділя. Після триденної дощової погоди Львів сьогодні набув ідеальної чистоти. Бруківка на вулиці блищала, наче відпо-лірована, лише де-не-де стояли маленькі калюжі і вулицю опови-вав легкий сірий морок. Юс вий-шов з вокзалу на Двірцеву площу. Моросило і він, піднявши ков-нір старого дощовика, подався по вулиці Залізничній до вулиці Шевченка, а відтак – на другий поверх сімейного гуртожитку для працівників заводу автонаванта-жувачів і натиснув кнопку дзвін-ка квартири під номером шість.

Двері відчинила молода, незна-йома жінка і запитала:

– Ви, напевно, до  Василька? Ви Юс? Ми чекаємо Вас вже мі-сяць. Заходьте. Василько на кухні.

…І старі друзі зустрілися. Цілий день, до пізньої ночі вели розмо-ву про відновлення підпілля, про залучення кадрів для розповсю-дження підпільної друкованої літератури. Для всього потрібні були гроші. Сімейного бюджету самого Василя не  вистарчить навіть для паперу, а  не  тільки на друкарську машинку, яку тре-ба було купити на чорному ринку

за велику суму, ризикуючи кри-міналом. Табу на друкмашинки було таким самим, як на зброю. Гроші і ще раз гроші. Кожна ор-ганізація починається з грошей. А щоб добути гроші – потрібна зброя.

– Скажи, Васильку, зброя хоч якась, залишилася?

– Старий наган і той без набоїв.– Погано. Але…Василь з  дружиною поїхали

на село. Багато роботи на горо-ді. І  він залишився сам. За  той час міг добре відпочити та під-шукати собі окремий куток для проживання.

Була субота. Завтра Юс  піде на побачення з дівчиною, з якою напередодні познайомився. Вона йому сказала, що їй не подоба-ється його борода і він сьогодні її зголив. Сів на крісло і загли-бився в газету «Вільна Україна». Час від часу подивлявся у  ві-кно, з якого було видно склепи на Янівському цвинтарі по той бік вулиці, а біля будинку по тро-туару ходив черговий міліціо-нер. Він вже не вперше бачить його на цьому самому місці, але сьогодні він чомусь особливо звернув на нього увагу. Коли той

повернувся і на мить зупи-нився – Юс змінився на об-личчі і  по  всьому його тілу пробіг морозець. Він впізнав людину, яка була в цивільному під час його арешту. Так, це  він, тіль-ки тепер у формі. Ще раз

і ще раз Юс проводив його погля-дом і зайвий раз переконувався, що він не помилився.

Так проминув день і Юс пошко-дував, що зголив бороду. Тепер є небезпека в тому, що міліціо-нер зможе його легко впізнати. Потрібно діяти. Негайно треба міняти квартиру. Та й цей гнітю-чий пейзаж цвинтаря завжди не  давав йому спокою. Навіть тоді, коли лягав спати, то ввижа-лося нагромадження бетонних гробівців. Жах.

Ще ніч проминула в напруже-них роздумах, а вранці підійшов до  відчиненого вікна, вдихнув чистого повітря, зустрів золо-тисті промені сонця, що проби-валося крізь цвинтарні дерева, і сам до себе промовив: – Я його знищу.

Цього ж дня, у неділю, він не пі-шов на побачення з дівчиною, а терміново поїхав у Старе Село до Василя.

Розповівши йому про ситуацію, що склалася, запитав:

– То чи можна було б побачи-ти цього старенького «тульця» з барабанчиком?

– Що ти задумав?– Його потрібно реставрувати.

Тобто, пересвердлувати барабан під набої від «фінки», а  калібр кулі сходиться з  наганною. Я знаю де є ще заховані декілька набоїв від ППША.

– Ідея! Юсе, ти геній!Не було багато клопотів з на-

ганом. Василько знав одного до-брого спеціаліста, який, за неве-лику плату, пересвердлував ба-рабан під калібр гільзи «ППША».

Випробування відбулося в лісі біля Старого Села. Але втішних результатів не дало. За рахунок того, що набій від «фінки» був ко-ротшим, завчасно виходили гази і забійна сила кулі була слабкою.

– Погані результати, – сказав Василько.

– Мене такий результат по-вністю задовольняє – відповів Юс  і, поклавши наган до  вну-трішньої кишені куртки, до-дав: – Завтра я перейду на іншу

квартиру, а ти подбай про пере-пустку на завод на моє ім’я.

– Що ти задумав?– Будемо брати касу. Цього на-

гана цілком достатньо, щоб за-брати торбу з грошима у касира.

– Так. Але охорона?– Для того й перепустка, щоб

вивчити обстановку.Василько знав, що сперечатися

з Юсом – марно. А тому й не пи-тав про задум товариша. На тому розійшлися.

З допомогою Дарки – дівчини, з якою зустрічався, Юс поселився на вулиці Шпитальній. Кожного ранку він проходив через жи-дівський цвинтар до  вулиці Шевченка і, сидячи за  гробів-цем, спостерігав за перезмінкою міліціонерів. Він докладно ви-рахував, як його кривдник, від-чергувавши нічну зміну, зранку заходить до хлібного магазину, а потім іде додому. Хлібний ма-газин відчинявся о сьомій ранку. На вулиці ще немає інтенсивного руху. На другу зміну він вчинить акт помсти саме тут.

Осінній день видався по-хмурим, але без дощу. Юс засів за гробівцем і спостерігав, як мі-ліціонер повільно проходить тротуаром в напрямку до хліб-ного магазину. Прогримів трам-вай і Юс, перескочивши через огорожу на  цвинтарі, вмить опинився за плечима міліціоне-ра. Той не  встиг повернутися, як пролунав постріл і міліціонер, смертельно поранений, звалив-ся на  тротуар. Далася взнаки слабка сила удару від газів і куля застрягла в черепі. Юс витягнув з  кобури міліціонера пістолет «ТТ» і легко перескочивши мур, зник на цвинтарі. Перевіреним маршрутом вийшов на вулицю Пелехатого і по Золотій спустив-ся до вулиці Шпитальної. Вдома виявив, що, втікаючи через цвин-тар, загубив наган.

Минуло близько місяця. Вже поступово затихав розголос про резонансне вбивство. Гроші за-кінчувалися і потрібно було їх до-бути. Василеві не треба було ні-чого пояснювати. Він все добре зрозумів, побачивши в Юса «ТТ». І, як тільки перепустка була гото-ва, Юс почав навідуватися на за-вод. За короткий час він вивчив обстановку і до Василя сказав:

– Я братиму касу. Найкращий варіант – складальний цех. Він найближче до  муру, який ви-ходить на  залізничну тери-торію.Тобі треба буде чекати на Левандівці, щоб я передав тобі торбу з грішми.

– Ти хочеш здійснити вбивство?– Ні. Тільки пристрашити.До оперативної групи з розрит-

тя вбивства міліціонера увійшли три офіцери з Львівського КДБ. Ця оперативна група почала пра-цювати ще від того часу, як стало відомо, що втечу з Воркути здій-снив львів’янин. Опергрупа пе-ребирала всі можливі варіанти. Не  виключалася й можливість вбивства міліціонера.

Найскладнішим завданням було те, що експертиза не могла встановити з якої зброї стріляли. Ані зброї, ані гільзи не знайдено, а при трепанації черепа витяг-нули кулю від ППША. На кулі був слід від нарізного ствола. Отже, ствол відповідав калібру кулі. Якби стріляли з автомата, то куля пробила б череп наскрізь. Такої короткої зброї немає. Значить зброя могла бути саморобною, маючи при тому готовий наріз-ний ствол.

ВТЕЧАВТЕЧАУРИВОК З РОМАНУ «БУМЕРАНГ АБО УРИВОК З РОМАНУ «БУМЕРАНГ АБО У КЛЕШНЯХ ЧЕРВОНОГО ДИЯВОЛА»У КЛЕШНЯХ ЧЕРВОНОГО ДИЯВОЛА»

ІВАН МІҐУС

як це було як це було

3№ 40, 31 жовтня 2019 року

СПІЛКУВАВСЯ БОГДАН ЗАЛІЗНЯК, КЕРІВНИК ПРЕС-ЦЕНТРУ НАУКОВОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ ЗНЦ НАН УКРАЇНИ І МОН УКРАЇНИ, ЧЛЕН НСПУ І НСЖУ, ЛЬВІВ

УУ фотогалереї Василя П и л и п ’ ю к а в і д б у в -с я « Л ь в і в с ь к и й с а -

лон художньої фотографії – 2019», присвячений 180-річчю фотографії.

На ній поціновувачі, яких таки було багатенько у  фотогалереї, змогли побачити 126 художніх творів львівських фотомитців. Учасникам фотосалону подякува-ли керівник фотогалереї Василя Пилип’юка – його син Володимир Пилип’юк, голова Львівської ор-ганізації Національної спілки фо-тохудожників України Володимир Дубас, директор департаменту з  питань культури, національ-ностей і  релігії Львівської ОДА Мирос лава Турк ало, рек тор Львівської національної ака-д е м і ї м и с те цтв В о л од и м и р Одрехівський, фотомитець Андрій Афтанас.

Р о з м о в л я є м о п р о т е , як  Володимир Пилип’юк продо-вжує справу батька…

– Володимире! Як  виникла ідея провести у Вашій рідній фотогалереї «Львівський салон художньої фотографії – 2019»?

– Дуже просто. Десять років тому

відбувся тут, у  нас, «Львівський салон художньої фотографії – 2009». Цьогоріч голова ЛО НСФУ Володимир Дубас вирішив, тоб-то – запропонував нам, провести цю потрібну і цікаву, як на мене, акцію. Нам потрібно було закін-чити ремонт у галереї. А оскільки галерея Василя Пилип’юка роками співпрацює з Львівською органі-зацією Національної спілки фото-художників України, то  й, само собою, вирішили, що ця фотовис-тавка буде саме у нас.

– Галерея виникла 20 років тому. Пам’ятаєте, як то було? До речі, з якого Ви року?

– З  1988-го. А  перша локація фотогалереї Василя Пилип’юка була ще  на проспекті Шевченка у  Львові. Лише згодом ми  від-крились на  Стецька, 3а. Спершу це було поєднання з кафе-баром. То ж місця для виставок було недо-статньо. Сталось так, що довелось побудувати будинок – словом, по-чинати з «нуля».

Цього року світовій фотографії 180 років, ми  запланували ви-ставку студентів мого батька, яка мала відбутись в Київському на-ціональному університеті культури і мистецтв. Батько ці фото студен-тів зібрав. І привіз їх до Львова. Вони були в архіві – я їх знайшов. І вирішив втілити в життя батькову ідею. Галерея стає просторішою,

світлішою. Наша команда – дуже молода. Скажу так: приміщення галереї нині – у стилі мінімаліз-му: менше меблів, білі стіни. Тішимося, що справа батькового життя не тільки продовжується, а й розвивається.

– Ви радо погодились допо-магати батькові?

– Звичайно. Батько, до речі, за-вжди був наполегливий. Останні десять років я день у день з ним працював, бував з  ним у  відря-дженнях. Батько ділився зі мною і досвідом, і мистецтвом, а тепер довелося – й бути менеджером, стати директором. Взагалі я за на-турою – педант. Батько вчив: «Роби – як для себе». То ж я за-вжди прагнув робити все якнай-краще. І теперішні фотоальбоми – батькова ідея. Ось перед вами останній фотоальбом «Львів – пер-лина століть», наш спільний з бать-

ком. Я зробив його інтерактивним.– Що це означає?– Кожна фотографія має свій

QR-код, який, за допомогою смарт-фону, приводить людину до того місця, яке зображене на фото. Там більшість фотографій моїх, а ще я додав батькові також. І присвятив батькові.

– Як  виглядає співпраця з  Львівською організацією Національної спілки фотоху-дожників України?

– Працюємо спільно. А ще нас гарно й постійно підтримує об-лдерж адмініс трація в   особі Мирослави Туркало, вона – частий гість наших фотовиставок.

– Що для Вас означає продо-вжувати справу свого батька, одного з  видатних світових фотомитців?

– Велику відповідальність. І за-хоплення – тим, що я маю вміння продовжити справу, натхнення, бажання працювати в  пам’ять батька.

– Володимире, це  означає, що Ви маєте бути і фотомит-цем, і видавцем – також.

– Намагаюся.– Що ще вийшло останнім ча-

сом, крім Вашої спільної праці – «Львів – перлина століть»?

– Книга «Миттєвості думок», до 85-річчя президента Леоніда Кравчука. У ній – думки Леоніда

Макаровича, поєднані з найкра-щими батьковими роботами.

– Чим більше працюєте – ду-шею чи серцем?

– (Сміється). І душею, і серцем!– Ваш батько мав визнання.

Ви також прагнете таке визна-ння мати?

– То вже як вдасться. Я намага-юсь активно популяризувати і на-далі батькове мистецтво – його фотоспадок.

– Чи є зацікавлення батько-вими творами в інших країнах?

– Запропоновано відкрити його виставку в Італії.

– Зреалізуєте?– Гадаю, що вдасться.– Батько розповідав Вам про

відомих політичних діячів?– Ні, він брав участь у мистець-

ких заходах. Він робив те, що лю-дей об’єднує, а не роз’єднує.

– Що Вас найбільше хвилює?

– Прагну виконати Божу волю на цій землі. І зрозуміти свою мі-сію. Батька часто називали літопис-цем України. Він побував на всіх важливих подіях, що відбували-ся в Україні, починаючи від 1991 року. Спочатку був фоторепорте-ром. Багато людей до мене прихо-дить і просить відновити історичні кадри, бо батько всюди побував. Його цікавило, чим країна жила в той час.

– Які плани в подальшому?– Планую відкрити нову пер-

сональну фотовиставку батька в фотогалереї. Також – в інших за-лах – окремо виставку про нього. Готуємо меморіальний пам’ятник на  Личаківському цвинтарі – на батьковій могилі.

– Чим для вас є час?– Питання філософське. Думаю,

що швидко біжить, бо його бракує на наші плани і задуми. Але я потім згадую, що я – молодий, і споді-ваюсь, що на мої задуми ще часу вистачить.

– Доводилось Вам бувати разом з батьком на виставках у якихось країнах?

– У багатьох. У Канаді. У Брюсселі відкривав батькову виставку. Піднімався на  Ейфелеву вежу, щоб зафіксувати пейзаж з висоти пташиного лету.

– Чи побували в Новоселиці, де батько народився?

– На річницю батькової смерті ми були там, звідти батько родом. І далі продовжуємо робити все для того, щоб Музей поповнювався но-вими експонатами як «Музей імені Василя Пилип’юка».

– Дякую Вам, Володимире, за розмову й за те, що продо-вжуєте справу батька – відо-мого в світі фотомитця Василя Пилип’юка.

ПРАГНУ ВИКОНАТИПРАГНУ ВИКОНАТИБОЖУ ВОЛЮ НА ЦІЙ ЗЕМЛІБОЖУ ВОЛЮ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ

ВОЛОДИМИР ПИЛИП’ЮК:ВОЛОДИМИР ПИЛИП’ЮК:

МАРКІЯН МАЛЬСЬКИЙ УЗЯВ УЧАСТЬ У ПЕРШОМУ МАРКІЯН МАЛЬСЬКИЙ УЗЯВ УЧАСТЬ У ПЕРШОМУ ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ФОРУМІ «RE: THINK. INVEST IN UKRAINE»ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ФОРУМІ «RE: THINK. INVEST IN UKRAINE»

У Маріуполі відбувся Перший інвестиційний форум «RE: THINK. Invest in Ukraine» під егідою Президента України Володимира Зеленського.

Голова Львівської обласної державної адміністрації Маркіян Мальський бере участь у цьому форумі (ін-ція 29 жовтня – ред.). За його словами, захід передбачає відверті дискусії з Прем’єр-міністром України Олексієм Гончаруком та профільними міністрами, налічує 6 ключових панельних дискусій та понад 10 спеціальних подій і заходів Pitch-сесії, презентації та воркшопи, представлена демозона IT-стартапів та виставка інвестиційних проектів тощо.

Понад 50 представників міжнародних та українських інвестицій-них фондів, компаній, донорських організацій і міжнародних фінан-сових корпорацій діляться найцікавішими кейсами успіху. Окрім цього, беруть участь понад 350 гостей, серед яких – представники уряду та місцевої влади, інвестори, представники посольств, бізнесу, молоді лідери та ЗМІ.

Також в межах Першого інвестиційного форуму презентують нові українські стартапи.

ВАСИЛЬ ЛОЗИНСЬКИЙ ПІДПИСАВ РОЗПОРЯДЖЕННЯВАСИЛЬ ЛОЗИНСЬКИЙ ПІДПИСАВ РОЗПОРЯДЖЕННЯПРО ПОЧАТОК ОПАЛЮВАЛЬНОГО СЕЗОНУПРО ПОЧАТОК ОПАЛЮВАЛЬНОГО СЕЗОНУ

На Львівщині стартує опалювальний сезон. Рекомендаційне загальнообласне розпорядження про початок опалювального сезону підписав 29 жовтня перший заступник голови Львівської ОДА Василь Лозинський.

«Прохання до департаментів освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту поширити це розпорядження і щоденно інфор-мувати департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства щодо запуску усіх об’єктів доти, доки уся мережа не за-працює повністю», – зазначив Василь Лозинський.

Як повідомив директор департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Назарій Романчук, ситуація щодо запуску опалювального сезону у Новояворівську та Новому роздолі на контролі облдержадміністрації.

«Згідно з рішенням комісії техногенно-екологічної безпеки і над-звичайних ситуацій ми напрацювали механізм на умовах співфінан-сування, де 50 % коштів виділено з обласного резервного фонду і 50 % – кошти місцевих бюджетів районного і міста Новий Розділ. Відтак, прийнято рішення надати поворотну фінансову допомогу місцевим бюджетам, щоб вони скерували підприємству „Гарант-Енерго М“ для погашення заборгованості виплати заробітної плати і люди змогли працювати та запустити опалення. Станом на сьогодні, керівництво підприємства відкриває казначейський рахунок, щоб ці кошти змогли використати в найкоротший термін і запустити Новояворівську ТЕЦ», – наголосив Назарій Романчук. За його сло-вами, складною залишається ситуація у Новому Роздолі. «Депутати Новороздільської міської ради саботують процес, зокрема на вчо-рашній сесії прийняли рішення повернути кошти, які ми їм скеру-вали. Окрім того, рішенням сесії вони виділили кошти з резервного фонду і прийняли рішення сесії скерувати їх на обласний бюджет, що є протиправним. Міська рада готує вето на даний проект рішен-ня, оскільки депутати не можуть скеровути кошти резервного фонду, бо це прерогатива міського голови. Тому звертаюсь до прокурату-ри з проханням перевірити законність дій», – наголосив Назарій Романчук.

Також він зазначив, що на сесії обласної ради приймуть рішення про поповнення резервного фонду на 14 млн гривень, частину коштів на поворотній основі також скерують на погашення забор-гованості заробітної плати. «На сьогодні залишається дві проблеми. По-перше, це погашення заборгованості заробітної плати, вихід людей на роботу і запуск системи. По-друге, знаходження консен-сусу з „Укртрансгаз“ на прокачування газу по їхніх магістральних трубопроводах», – повідомив Назарій Романчук.

Звертаємо увагу мешканців області, що у разі проблем чи інших непередбачуваних ситуацій, пов’язаних із початком чи перебігом опалювального сезону, слід телефонувати на гарячу лінію департа-менту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства ОДА за номером телефону:(032) 276-17-94.

НА ЛЬВІВЩИНІ ВІДЗНАЧАТЬ 101-У РІЧНИЦЮ УТВОРЕННЯ НА ЛЬВІВЩИНІ ВІДЗНАЧАТЬ 101-У РІЧНИЦЮ УТВОРЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Як повідомив директор департаменту внутрішньої та інформа-ційної політики облдержадміністрації Андрій Ковальський, з 9:00 по 16:00 год. усіх охочих запрошують на чаювання із Січовими стрільцями, яке відбудеться біля будівлі Львівської ОДА.

Об 11:30 відбудеться покладання квітів до Меморіалу воїнам УГА а також до могил Д. Вітовського – Держсекретаря військових справ ЗУНР, М. Галущинського – коменданта Січових Стрільців, О. Тисовського – керівника і засновника «Пласту», С. Левицького – воїна УГА на Личаківському кладовищі.

О 12:00 – покладання квітів до могили Президента Національної Ради ЗУНР Є. Петрушевича та могил сучасних Героїв на полі почесних поховань № 76.

О 13:00 до пам’ятника героям ЗУНР та УГА у м. Львові присутні покладуть квіти. Також о 13:00 стартує масштабна Студентська хода від Франкового університету до Янівського кладовища. «Окрім того, 3 листопада о 15:00 запрошуємо мешканців області та гостей до пар-ку „На валах“, де відбудеться театралізоване військово-історичне дійство „Бої за Львів“», – наголосив Андрій Ковальський.

ПРЕС-СЛУЖБА ЛОДАПРЕС-СЛУЖБА ЛОДА

країна країна

4№ 40, 31 жовтня 2019 року

ПП оказова історія Гаррі Ріджвея – серійного вбивці зі   США, який

у 1984 році легко пройшов пе-ревірку на  поліграфі та  був звільнений.

У 1987 році в нього взяли зраз-ки слини та  волосся. Пізніше їх  використали для ДНК тесту, який і довів його вину в злочинах. 2001 року Гаррі знову заарешту-вали https://nyti.ms/2pSvD53

Володимир Зеленський вва-жає, що чиновники, які працюють з  грошима, а  також низка нар-депів мають пройти перевірку на поліграфі – в народі «детекто-рі брехні». Якщо процедура кине на когось із них тінь – ними за-ймуться антикорупціонери http://bit.ly/2MG9Q9P

Тобто, під підозру потраплять ті, на кого вкаже пристрій, що ре-єструє різні показники організму

людини, коли їй ставлять запи-тання. Отримані параметри – лише сухі цифри. Все залежить від того, як їх трактує поліграфо-лог. Але чи можна довіряти його висновкам? Наукові дослідження свідчать – не можна.

1. Тести на  поліграфі – хибні у третині випадків загалом. До не-винних людей вони ще більш не-щадні – існує 50 % шанс, що він скаже, що чесна людина бреше (половина хибнопозитивних результатів). У  той час як  до-свідчені брехуни можуть легко їх «хакнути». Про це свідчать до-слідження авторства професора психології та психіатрії універси-тету Міннесоти Девіда Ліккена, який послідовно виступав про-ти використання поліграфів ка-дровиками та  іншими https://go.nature.com/362S№ 9G, http://bit.ly/2PiGUXc

2. Чим чесніше і, як  наслі-док, спокійніше відповідати на  «контрольні» запитання, за якими поліграфолог «калібру-ватиме» решту параметрів, тим більше шансів провалити осно-вні. І навпаки – брехуни можуть обдурити тест, якщо прихова-но посилять фізіологічні реак-ції на «контрольні» запитання.

Це можна зробити, наприклад, розв’язуючи подумки арифме-тичні задачі, думаючи над чи-мось хвилюючим і захопливим, затамовуючи дихання або про-сто кусаючи язика http://bit.ly/2BGCQba

3. Висновки Національної до-слідницької ради США кажуть

про те, що за весь час досліджень не знайдено жодних доказів до-стовірності поліграфа. Надмірна довіра до  цих пристроїв при ухваленні державницьких рішень – це загроза національній безпе-ці. «Оскільки не існує особливої фізіологічної реакції людини на обман, не  існує й надійного способу тестування для суджень про злочинну поведінку», – зазна-чає Леонард Сакс, доктор філосо-фії з соціальної психології, дослід-ник поліграфа у Брандейському університеті http://bit.ly/2PfIiKb

4. Використання поліграфа не має сенсу при допиті людей, які щиро вірять у те, що кажуть, незалежно від того, наскільки правдивою чи адекватною є ін-формація. Тобто, якщо людина городить маячню чи  брехню, в яку щиро вірить (як, наприклад, свідки НЛО), поліграф покаже, що вона каже правду http://bit.ly/342Ev7h

5. Нагромаджені на  сьогодні докази не  підтверджують точ-ність, дійовість чи ефективність використання поліграфів у запо-біганні рецидивам у сексуальних злочинах. Про це свідчать дослі-дження Джефрі Роскі, доктора філософії з кримінального права

та магістра з біометрики при уні-верситеті центральної Флориди http://bit.ly/2№ 8qpu1

6. Інші дослідження так оціню-ють точність поліграфа:

– винних правильно визначає у 74...89 % випадків;

– винних хибно визначає як не-винних у 1...13 % випадків;

– невинних правильно визна-чає у 59...83 % випадків;

– невинних хибно визначає як винних у 10...23 % випадків.

http://bit.ly/31H5GTp, http://bit.ly/32JnJK9

7. Київський науково-дослід-ний інститут судових експертиз – перша і єдина державна уста-нова в Україні, яка використовує поліграф у  судовій експертизі. Щоб підкреслити точність своєї роботи, в інституті посилаються на Американську асоціацію по-ліграфологів. Мовляв, за їхніми даними, ефективність приладу – близько 97 %. Однак, дані цієї організації упереджені, оскіль-ки її члени зацікавлені показати важливість своєї роботи. Про незалежні дослідження, які свід-чать про зовсім інше, в інституті не згадують http://bit.ly/3426RhE

8. У справі 1998 року Верховний Суд США вирішив, що відповідач не мав права долучати в якості доказів результати тестів полі-графа. Як зазначає Американська психологічна асоціація, рішення суду цитувало наукові досліджен-ня про недостовірність таких тес-тів http://bit.ly/2qJ66MnСТОРІНКА: АНТИВСЕПРОПАЛЬЩИК/АНТИПОПУЛІСТ

– ВИБРАНЕ. З МЕРЕЖІ

ДЕТЕКТОР БРЕХНІ: ЩО НЕ ТАК?ДЕТЕКТОР БРЕХНІ: ЩО НЕ ТАК?

По той бік новинПо той бік новин

ДОЖИЛИСЯ...ДОЖИЛИСЯ...О с ь в о н а – з л і с н и й н е -платник податків, при-чина корупції, занедбаної економіки...

І всім начхати, що в Європі такі бабусі світом подорожують, сма-кують життя. А наші, з пенсією 1 400, борються за виживання. Та й це, як бачите, злочин...

В то й ч а с м ож н о в л а д ц і

крадуть мільйони, записують на  своїх пристарілих батьків десятки квартир, гектари землі. І все в межах норми, бо Закон такий один злодій підписав, що ніхто не має права спитати звідки багатство!

Бабуся з  укропом – злочин. Причина чи не всіх бід у держа-ві, правителі якої зробили її зли-даркою без жодних прав.СТОРІНКА: СОЛОМІЯ УКРАЇНЕЦЬ. З МЕРЕЖІ

ЯКА БРИДОТА!ЯКА БРИДОТА!Вкрасти в Київської Русі ім'я

і історію, а потім обізвати її Малоросією!

Отримати від України писем-ність і освіту, а потім знищувати українську мову і культуру!

Отримати від України христи-янство, а потім знищувати укра-їнську церкву!

Заманити Україну в СРСР, а по-тім винищувати її голодомором!

Покласти мільйони українців на війні, а потім обпльовувати їх пам'ять!

Депортувати мільйони україн-ців, а потім самим переселитися в Україну!

Засилати в Україні танки, арти-лерію і збройних шибеників для здійснення масових вбивств, а потім називати це братньою допомогою!

Захопити українські землі, а по-тім називати це «визволенням»! Яка гидота !!!

***Переконати Грузію відвести

війська для «нормалізації ситуа-ції», а за два тижні визнати «не-залежність» Південної Осетії. Попросити забрати поранених і підірвати опори ДАП. Пообіцяти

«зелений коридор» і розстріляти беззбройних.

Саме так працюють усі кремлів-ські «формули штайнмаєра».

VІTАUSKАS. СТОРІНКА: АНТИВСЕПРОПАЛЬЩИК/АНТИПОПУЛІСТ – ВИБРАНЕ. З МЕРЕЖІ

***Доки мені буде сором-

но за  Вас, Володимире Олександровичу, га?

Спочатку Ви називали мою країну «шльондрою» у своїх жартах!

Потім Ви  погодили підписання угоди, яка змусить мою країну капітулювати!

Тепер Ви  хамите тим, хто захищав наш і  Ваш до речі зад всі ці 5 років клятої війни!

« Д о к о л є » м е н і б у д е с о р о м н о за   Вас , Володимире Олександровичу, га?

ЯНІНА СОКОЛОВАДЖЕРЕЛО: WWW.OBOZREVATEL.COM

***Уявіть ситуацію.Лис топад 1941. До

Москви 29 км. Союзники скликають Лондонський формат і пропонують

формулу Ідена, згідно з якою СРСР і Німеччина відводять війська, проводять вибори на зайнятих німцями територіях, дають їм особливий статус і ви-знають два державної мови: ро-сійська та німецька!

«НЕ МОЖНА ДОМОВИТИСЯ З РОСІЄЮ НІ ПРО ЯКИЙ МИР. «НЕ МОЖНА ДОМОВИТИСЯ З РОСІЄЮ НІ ПРО ЯКИЙ МИР. ВИКИНЬТЕ ЦЮ ДУРІСТЬ ЗІ СВОЇХ ГОЛІВ», – ПОРТНИКОВВИКИНЬТЕ ЦЮ ДУРІСТЬ ЗІ СВОЇХ ГОЛІВ», – ПОРТНИКОВ

Володимир Путін, на відміну від Володимира Зеленського, по-годиться провести зустріч у Парижі лише для того, аби при-йняти капітуляцію України.

Про це відомий український журналіст, публіцист та громадський діяч Віталій Портников заявив увечері 26 жовтня 2019 року в ефірі програми «Суботній політклуб» на телеканалі Еспресо.TV.

«Зеленський хоче зустрітися з Путіним, щоб щось йому там пояс-нити. Путін хоче зустрітися із Зеленським, щоб прийняти капітуля-цію. Він просто хоче прийняти цю капітуляцію у товаристві Ангели Меркель і Емманюеля Макрона. Знаєте, як шлюб засвідчують свідки? Щоб вони засвідчили, що капітуляція відбулася. І йому потрібно, щоб Зеленський просто приїхав. Розмовляти з ним ні про що він не збирається. Не царська це справа – розмовляти з якимось там президентом незрозумілої країни», – пояснив журналіст.

Як уточнив Портников, Путіну потрібно лише «щоб він (Зеленський – ред.) поставив підпис під документом, який буде перед цим підго-товлений». «Документом, який має означати капітуляцію України», – підкреслив публіцист. За словами Портникова, якщо Зеленський не збирається цього робити, тобто не бажає зраджувати свою країну, то Путін з ним теж не збирається зустрічатися.

«Ось така логіка. Але наші громадяни – це  справа не  тільки в Зеленському – увесь час питають „А коли ж буде мир?“, „А чому Ви не домовляєтеся про мир?“. Любі мої, не можна домовитися з Росією ні про який мир. Викиньте цю дурість зі своїх голів. З Росією можна домовитися тільки про крах цієї країни, в якій Ви живете. Якщо Ви  акцептуєте цей крах і готові стояти перед росіянами на  колінах все своє майбутнє життя і поставити на коліна своїх дітей та онуків, знайдеться люди-на, яка підпише цю Вашу готов-ність бути рабами. Якщо Ви хо-чете бути вільними людьми, Вам доведеться опиратися тій агресії, яка почалася 2014 року і проти якої наша країна, наш народ з  більшим чи  меншим успіхом боролися до  президентських і парламентських виборів 2019 року», – продовжив він.

«Громадянам України треба примусити українську владу ста-ти українською. Ось і все», – на-голосив Портников.

ДЖЕРЕЛО: ESPRESO.TV

Україна... Україна...

5№ 40, 31 жовтня 2019 року

«У«У ся історія з  рин-ком зем лі мене відсилає до племе-

ні манахатта. Воно за 60 гуль-денів (еквівалент декільком срібним брязкальцям) продало свою землю…» Про це на своїй сторінці пише український жур-наліст Остап Дроздов.

Все було чесно. Усе було дуже ринково. Нідерландські море-плавці заплатили рівно стільки, в  скільки наївне й неосвічене плем’я манахатта оцінило свій скарб. Ніхто нікого не обманув.

Коли моя мама народилася, на планеті було 3 млрд людей. Тепер, коли живу я, їх є 7. А пла-нета більшою не стала. Ось чому в планетарному порядку денно-

му чільне місце посідає поняття «продовольча безпека». Болота, міста, пустелі з кожним роком відтинають родючі землі. А гро-ші, навіть великі, їсти не можна. Зате за  них можна купувати. Особливо якщо мати справу з племенем манахатта в центрі Європи, яке дивним чином зли-дарює, живучи на 60 % світових запасів чорноземів.

Це Україна, дєтка. Недолуга держава 28 років свідомо ро-била все, аби в центрі Європи, на найкращих ґрунтах цієї пла-нети, мало не  здихало плем’я

манахатта. Бідне, спите, затурка-не, деградоване, кинуте на дно соціального виживання. Таке плем’я залюбки, з підстрибом, за ціну одного скутера чи мопе-да спекається свого скарбу, тому що 28 років тотального нищення села не минули намарно. І при-йдуть досвідчені «нідерландські мореплавці» з купою перекон-ливих аргументів, що  дійсно – не  можна бути дикунською країною, де нема ринку землі.

І настане кінець. Бо за ринковою логікою, якщо земля – товар, то хто буде її покупцем? Селянин – ніколи. Тому що  його ціле-спрямовано вбивали. А от 200-300 людей мають предостатньо готівки, аби нарешті легалізувати свій феодальний статус.

Я – ринковик. Я все чудово ро-зумію. Але є одне але. В цій краї-ні народ ще ні разу не вигравав. Ні від чого, що стосується май-на, ресурсів, капіталів. І цього разу відбудеться остання й на-йграндіозніша афера. Зелені та-буретки в парламенті запустять

ринок землі, навіть якщо люди будуть горілиць лежати довкола Грушевського. Тому що так тре-ба. Тому що плем’я манахатта му-сить відіграти свою епізодичну історичну роль до кінця. Десятки й сотні аргументів, цілком слуш-них, воно чутиме. Десятки й со-тні запевнень, заспокоєнь, роз-тлумачень лунатимуть. Усі аргу-менти за ринок землі я й справді поділяю, розумію, підтримую. Але вони не  враховують укр. нюансу. Селянин ніколи не змо-же купити свою власну землю, оскільки цього не передбачає вибудована олігархатом еконо-мічна система.

І тому я очікую гігантського шухеру. Скуплять все. Вступлять у монопольні змови. Швиденько все узгодять в частині надпри-бутків. Поховаються за підстав-ними фірмочками. Кинуть холо-пам пару гривень в зуби – жріть. І років так за –надцять плем’я манахатта почухає свою поти-лицю і зрозуміє, що гостювати на своїй землі – така наша доля. І зазвучать журливі народні пісні про важку долю, наллється чер-гова чарка за упокій своїх надій.

Я радий за  олігархів. Їм  не-самовито пощастило з  таким добрим, чуйним племенем манахатта.

ОСТАП ДРОЗДОВ. ДЖЕРЕЛО: PROLVIV.COM/BLOG

СКУПЛЯТЬ ВСЕСКУПЛЯТЬ ВСЕКИНУТЬ ХОЛОПАМ ПАРУ ГРИВЕНЬ В ЗУБИ – КИНУТЬ ХОЛОПАМ ПАРУ ГРИВЕНЬ В ЗУБИ – ЖРІТЬ! ДРОЗДОВ ПРО ПРОДАЖ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІЖРІТЬ! ДРОЗДОВ ПРО ПРОДАЖ ЗЕМЛІ В УКРАЇНІ

ВЕЛИКЕ ДОСЯГНЕННЯ ВЕЛИКЕ ДОСЯГНЕННЯ ДІДУСЯ ПАВЛОВАДІДУСЯ ПАВЛОВА

Коли Павлов сформував у со-баки умовний рефлекс (дзво-нив у дзвоник і давав м’ясо) – то потім собака, хоч і не ба-чила м’яса, а коли чула дзвін – раділа і пускала слину.

Собака бачила, що м’яса немає, але умовний рефлекс – страшна штука, він не залежить від того, що собака бачить. Він працює, і все тут.

Точно так ЗМІ олігархів сфор-мували у  населення умовний рефлекс. Вони показували при-ємні речі і Зе. Починали новини зі  страшних аварій, а  за  ними п о к а з у в а л и П о р о ш е н к а . І обов’язково повторювали не-гативні слова на кшталт «коруп-ція», «інфляція», «зубожіння»... Сформувався чіткий умовний рефлекс. Бачимо Зе – відчуваємо задоволення, бачимо Порошенка – навпаки. Звісно, були люди (не-багато), які відчули, що  ними маніпулюють, що  їм брешуть. Вони перестали переглядати маніпулятивні ЗМІ, в них виник протест проти брехні. У  таких людей цей умовний рефлекс не сформувався.

Сьогодні розумом люди розу-міють, що раз за разом Зе бреше, порушує закон, йде на поступки

ворогу, заганяє державу у страш-ні борги по ОВДП, нищить ФОПи, зневажає журналістів, втрачає міжнародну підтримку, працює на  олігарха. Але більшість все одно «пускає слину», коли його бачить, бо розум у них слабший за рефлекси. Розум навпаки стає на  обслуговування рефлексу і придумує виправдання брехні, подорожчанню, посиленню на-ших втрат на  війні, будь-яким промахам Зе.

Коли наступного разу поба-чите Зе – прислухайтесь, чуєте, як  дзвенить дзвоник, як  капає слина? Вітаю, Нобелівку Павлову дали не дарма.

Як зробити, щоб розум пере-міг рефлекси? Важко сказати. Але думати завжди корисно. І почати ніколи не  пізно. Думайте, дру-зі. Ставте запитання, шукайте відповіді.

З а щ о   в и н е н а в и д и т е Порошенка? У  нього була за-арештована Липецька фабрика у Московії? У Зе – незаарешто-ваного майна в Криму чимало. У Порошенка був рахунок в 3000 доларів у офшорі? У Зе весь його багатомільйонний бізнес в оф-шорах. Порошенко не закінчив війну? При Зе стало гинути на-ших ще  більше. Порошенко не  заарештував ригів? При Зе вони не тільки повернулися

в Україну, а й керу-ють справами.

Що нами керує? Розум чи  умовні рефлекси, сфор-мовані олігархіч-ними ЗМІ? Адже ми «Homo sapiens», a н е   « H o m o reflexus». Чи  все-таки «refl exus»?

ЮРІЙ БЕНГУССТОРІНКА:

АНТИВСЕПРОПАЛЬЩИК/АНТИПОПУЛІСТ – ВИБРАНЕ

З МЕРЕЖІ

ПРО ВІДВОЛІКАЛЬНІ ПРО ВІДВОЛІКАЛЬНІ МАНЕВРИ В ПОЛІТИЦІМАНЕВРИ В ПОЛІТИЦІ

Під час вибуху в приміщенні життєвоважливо зберігати спокій і не піддаватися паніці.

Такі ж рекомендації для медійни-ків під час інформаційного вибуху.

Черговий інформаційний вибух ми спостерігали після концерту 95-го Кварталу. І багато хто з медійни-ків повівся на емоції, які вирували в соцмережах. Через це відбулося зміщення акцентів у  цій історії з важливого на другорядне: з само-го Кварталу на хор Верьовки.

З хором чи без нього, але пісня про спалений будинок Гонтаревої все одно була б в  ефірі Плюсів. І ось тут варто говорити про роль Кварталу. «Наш гумор – наша голо-вна зброя», – реакція студії на скан-дал. Але з ким воює Квартал? На чи-єму боці? За що воює?

Відповіді на ці запитання мали б дати медіа в цій історії. Замість «сенсації» про гонорар хору.

Найважливіше те, що  Квартал справді воює. Гумористи беруть участь в інформаційній війні про-ти опонентів Коломойського та Зе-команди. Якщо подивитись повну версію концерту, то можна побачи-ти, що окрім Гонтаревої ціллю гумо-ристів були ще мери Києва та Дніпра Кличко та Філатов, один з потенцій-них кандидатів на виборах у столиці Сергій Притула, ну і вже традиційно Порошенко. Якось випадково цей список співпадає з тими, з ким ве-дуть політичну війну уже колишні кварталівці та їхні партнери.

Квартал в інформаційному зни-щенні опонентів використовують не випадково. Через гумор маніпу-ляції легше сприймаються глядача-ми. І завдання медіа – пояснювати це, попереджувати про небезпеку. А не вестися на хайп навколо хору Верьовки.

OLEKSII BRATUSHCHAK. СТОРІНКА: АНТИВСЕПРОПАЛЬЩИК/АНТИПОПУЛІСТ – ВИБРАНЕ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛОНДОНААПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛОНДОНАзобов’язав Ігоря Коломойського до 12 листопада здійснити проміжну виплату Приватбанку на  суму 10,9 млн фунтів стерлінгів

Експерти з міжнародного права стверджують, що це рішення та безстрокова пролонгація судового наказу про всесвітній арешт активів олігарха (отриманий в грудні 2017 року), можуть стати по-воротним моментом у справі Привата, після чого міжнародні суди мають роздягнути ІВК до останньої нитки. Якщо, він до цього часу не роздягне до останньої нитки Україну – тут хто перший.

Мабуть, саме цим пояснюється медійна істерика олігарха останніх днів, під час якої всі навкруги нього були названі «дебілами».

Але у ІВК ще є на руках такі козирі, як Портнов, Богдан і ручний президент – тому шанси на  роздя-гання наразі оці-нюю як 50/50. Але це  вже не  80/20 (не на  нашу ко-рис ть) , які були до нещодавна.

P.S. Сума позову з урахуванням від-сотків становить близько $3 млрд (на момент ініціювання позову – $1,9 млрд). Дата розгляду спра-ви по  с у ті поки що  не визначена. Але знаю з досвіду, що такі проміжні рішення є дуже позитивним сигналом.

HELGI SHARP. СТОРІНКА: АНТИВСЕПРОПАЛЬЩИК/АНТИПОПУЛІСТ – ВИБРАНЕ. З МЕРЕЖІ

ЩО НАМ ХОЧУТЬ ПРОДАТИ?ЩО НАМ ХОЧУТЬ ПРОДАТИ?Ну те, що Моніка – дівка закомплексована й боягузлива, а від того хамовита і нарвана – не секрет. В сюжеті в Золотому цікаве інше:

1. Моніка приперлася на локацію із двома камерами. А значить ОПа має крупні, середні, загальні – всякі плани для будь-якого мон-тажу потрібної картинки. Плюс до того був фотоапарат (теж може писати відео).

2. Скандальна розмова писалася ще й на якісний звук – волохату нахлобучку на мікрофон бачили? Це вітрозахист. Для протокольної зйомки? Ой лі?

3. Знаючи, що його знімають і записують, Моніка показово бикує. Для чого це ОПі? Що цікаво, решта учасників теж не звертають уваги на запис. При цьому одна камера прямо виставлена (саме так – ви-ставлена) на азовця, а інша (розміщена по ліву руку і трохи ззаду азовця) – знімає Моніку. Звідти ж працює і фотоапарат. Оператори знали, що буде груба суперечка? Чи вони завжди стають у «вісімку», як для зйомки інтерв’ю?

4. Чому нашу увагу концентрують саме на цьому епізоді? Ветерани яких підрозділів у  Золотому? Частин НГУ (Азов)? Частин ЗСУ? В що може конвертуватися сюжет? Країні продемонструють тих, кого образив Моніка, а потім щодо них будуть силові дії – ґрунт для «Любить їх, ось вони лідери протесту» готовий? Або, раптом, з’являться аргументи для примирення і хтось когось в чомусь пере-конає, а країні покажуть – бачте – вождя, вона мудра?

5. Кожна публічна історія, яку роздмухувала ОПа, виявилась де-шевою постановкою. Аналізи, відеозвернення, брифінги, поліграф – усе липа. Все було використано для якихось цілей ОПи і з метою маніпуляції суспільством. Як використають ситуацію в Золотому?

6. Найкраща брехня – це напівправда. (с) доктор Лайтман. Власне, це переказ Геббельса. Для досягнення потрібного ефекту слід поєд-нати правду (біла інформація), напівправду (сіра інформація) і брех-ню (чорна інформація). Що ми маємо? Правду – істерична хамка, яка «по пацанськи» заявляє, що вона «не лох». Правду – передова локація і реальне обурення багатьох ветеранів в країні спробами капітуляції. А тепер замисліться, що в цій мізансцені є «сірою» і «чор-ною» інформацією?

7. Якісна маніпуляція суспільством тисне на емоції. Те, що тупе ігнорування протестів викличе обурення соцмереж – очевидно. Це вже сталося. В ОПі це знають. Не всі, але лялькарі – знають. Прогнозовано, бикування додасть негативу, тобто викличе емоцію. І от тут стежте за руками – навіщо це їм? Думаєте це в тупу підстави-лися? Недооцінювати ворога – це велика помилка.

То що саме відбулося в Золотому? Що нам хочуть «продати»?ВІТАЛІЙ ГАЙДУКЕВИЧ. СТОРІНКА: АНТИВСЕПРОПАЛЬЩИК/АНТИПОПУЛІСТ – ВИБРАНЕ. З МЕРЕЖІ

і світ і світ

6№ 40, 31 жовтня 2019 рокуОСОБИСТІ ФІЛОСОФІЇ, ЯКІ ОСОБИСТІ ФІЛОСОФІЇ, ЯКІ ПОВИННІ СТАТИ ВІРУСНИМИПОВИННІ СТАТИ ВІРУСНИМИ

Ви не лише зробите легшим своє життя, але й заручи-теся підтримкою самого Всесвіту. Я не знаю, як саме це працює, але це працює!

1. Прокидайтеся якомога раніше.

Якщо ви щодня вилежуєтеся в ліжку «до переможного», то не так важливо, чим ви це пояснює-те – насправді це звичайні лінощі. Довгий сон час від часу – це при-вілей, який ще треба заслужити. І доки ви цього не зробите, при-вчіть себе до того, що треба вста-вати якомога раніше.

Погляньте на  це ось з  якого боку. Ви не житимете вічно, як би того не  хотілося. Ви  прийшли в цей світ на короткий час за мір-ками Всесвіту. І велика частина людей навіть не усвідомлюють, чого вони хочуть від свого життя, поки за їх спиною не залишить-ся його третина, або й половина. А це означає, що якщо ви хочете прожити щасливе життя на своїх умовах, то для того, щоб цього добитися, знадобиться якомо-га більше часу, енергії і зусиль. Повірте, ніхто не  зможе цього зробити за  вас. Доля вручила вам неймовірно складний меха-нізм, який вдень і вночі працює на ваше благо. Кілька трильйонів складових його клітин невпинно працюють над підтримкою ва-шого життя. Ваш організм дихає за вас, перетравлює їжу, заліко-вує рани і відновлюється після хвороб... І для всього цього вам не треба докладати абсолютно ніяких зусиль. Цей неоціненний дар був вручений Всесвітом без всяких умов, і ваш обов’язок – скористатися ним так добре, як  ви тільки зможете. А  ще  ви отримали в подарунок силу волі, допитливий розум і неймовір-ну уяву, що дозволяє не просто сліпо повторювати побачене, а створювати щось нове, щось таке, чого ще не бачив цей світ. І ваш обов’язок – скористатися усім цим, нагостривши таланти до гостроти бритви.

Насправді нашому тілу потріб-ні всього лише від 6 до 8 годин сну на добу. Коли ви спите до-вше, то тим самим ніби кажете Всесвіту, що годину-дві зайвого сну заради того, щоб насити-ти лінощі для вас важливіше, ніж можливість витратити цей же час на те, щоб раніше встати і зробити щось корисне з самого ранку. І одночасно з цим ви про-довжуєте міркувати, чому у вас нічого не виходить, і чому Всесвіт такий до  вас несправедливий. Пам’ятайте про те, що  Всесвіт завжди віддзеркалює те, що ви випромінюєте в його бік, і якщо це  «щось» – лінощі... Ви  самі розумієте.

Можливо, ви скажете, що у ва-шому житті немає нічого такого,

заради чого варто було б раніше вставати. Можливо, ви перебува-єте в стосунках, які виснажують, а свою роботу й зовсім ненави-дите. Ну звідки взяти мотивацію для того, щоб при всьому цьо-му встати раніше? Ну що ж. Все, що ви тільки що описали, і є по-трібна вам мотивація. Замість того, щоб вилежуватися в ліжку, відсуваючи ту мить, коли немину-че доведеться знову мати справу зі світом, що абсолютно не вла-штовує вас, – вставайте на ноги, вмивайтеся, чистіть зуби і зробіть хоч щось, щоб його змінити.

Встаньте раніше, потратьте цей час на те, щоб скласти план дій, і схопите ваш день за. роги.

2. Приймайте кожне рішен-ня, пам’ятаючи про те, що ви смертні.

Звикайте до того, щоб постійно пам’ятати про те, що рано чи піз-но ви  покинете цей світ. Якщо

прийматимете кожне рішення, враховуючи те, що ви не вічні, буде куди простіше зрозуміти, чим вам справді варто займати-ся. Коли ви озираєтеся навкруги, то бачите, як бігають сотні, тися-чі, мільйони людей, що говорять, думають і поводяться так, немов вони збираються жити вічно. І я навіть не уявляю, що може бути безглуздішим за це. Люди про-сто намагаються не  згадувати зайвий раз про смерть. І  вже точно не про власну. Для біль-шості людей це занадто страшна річ для того, щоб зайвий раз про неї згадувати, тому вони відда-ють перевагу повністю її ігнору-вати. Вони замикають її в крихіт-ну скриньку на задвірках своєї свідомості, і стараються ніколи її не відмикати. Але, вже повірте, коли ви починаєте все частіше думати про свою смерть, у ва-шому розумі відбувається зру-шення сприйняття. Несподівано ви починаєте бачити все наба-гато чіткіше і ясніше. Насправді це навіть не передати словами, вам треба випробувати це само-стійно. Здатність оцінювати те, що відбувається, ваші думки, ідеї, ставлення до самих себе, до світу навкруги і людей, які його насе-ляють, – усе це повністю і безпо-воротно змінюється. Ви набува-єте тієї ж чіткості думок і ясності перспективи, що й люди, які ле-жать на смертному одрі і засму-чуються про те, що не зробили того, що справді хотіли. І ви на-буваєте цієї ясності прямо зараз,

коли ще можете щось змінити, і вам не доводиться чекати, поки вам буде за 90.

3 . Б у д ь т е к о р и с н і навколишнім.

Знайдіть спосіб чимось до-помагати навколишнім людям. Навіть якщо заради цього до-ведеться чимось поступитися або докласти додаткові зусилля. Це може бути чимось простим і необтяжливим, на зразок звич-ки випускати інших людей з ліф-та перед собою, притримувати двері при виході з приміщення, допомагати стороннім донести щось важке до автобуса, робити компліменти, жертвувати гроші бездомним, не думаючи про те, на що вони їх витратять. Чи може бути чимось значнішим, коли ви використовуєте свої таланти і вміння для того, щоб поліпшити життя усіх, хто вас оточує.

О, я зовсім не  хочу сказа-

ти, що ви повинні змінити світ за один день, і зробити це ради-кально. Насправді треба всьо-го лише навчитися зміщувати фокус свого сприйняття з себе самих і власних інтересів на те, що здатне послужити не лише вам, але й усьому людству. Ви по-винні вибратися зі своєї голови, перестати увесь час дивитися на себе, коханого, і стати тріш-ки скромнішим. Чим частіше вам вдаватиметься відсторонитися від своїх «налаштувань за  за-мовчуванням» (які незмінно свідчать, що ви – центр Всесвіту), тим, як  це не  парадоксально, ви будете щасливіші і тим більш насиченим і повноцінним буде ваше життя. Хоча тут і немає нія-кого парадоксу – адже насправді ми приходимо в цей світ далеко не лише заради того, щоб піклу-ватися виключно про свої потре-би. Ні, насправді наш обов’язок – залишити після себе цей світ кращим, ніж він нам дістався.

Якщо ви поглянете на наш світ і на всі великі речі, якими він спо-внений, то побачите, що усі вони, без винятку, беруть свій початок в чиємусь розумі. У бажанні за-лишити добру пам’ять. У бажанні поліпшити життя усього людства.

4. Намагайтеся бачити в собі і оточенні лише найкраще.

Річ у тім, що зациклитися на не-гативі дуже просто. Шалено, не-ймовірно просто. Так само про-сто, як, вирішивши для себе, що ви хочете схуднути, записа-тися в спортзал. Так-так, ви не недочули – це справді найпро-стіша і найлегша частина. «Що ж тоді складно?» – запитаєте ви. Перейти на правильне харчуван-ня і витримувати режим трену-вань упродовж довгих місяців, або й років – ось що  справді складно.

Повірте, сприймати цей світ через призму негативу, і бачити тільки те, як він ополчився на вас, справді просто. Кожній людині простіше простого обговорюва-ти оточення з негативного боку – твердити про те, які усі тупі і не вміють приймати правильні рішення, вважати себе кращим

за  оточення, розумнішим або важливішим. А ось те, що справді складно, але що по-справжньому робить вас розумними, прива-бливими і дорослими, що зна-ють собі ціну (і чим я раджу вам зайнятися) – це вміння свідомо бачити в собі, життєвих ситуаціях і оточенні передусім найкраще.

Так, ви  не повинні забувати і про себе, тому що іноді ми самі є своїми власними злими воро-гами. Ми критикуємо і караємо себе сильніше і  завзятіше, ніж хто б то не був. Замість того, щоб і далі цим займатися, навчіться знову думати так, як ви це роби-ли в дитинстві, не дозволяючи за-своєним в дорослому віці пере-конанням і стереотипам отруїти ваші судження.

Ось 2 особисті філософії, які до-помагають мені це робити день у день:

По-перше, я вірю в те, що за своєю природою кожна людина хороша, якою б вона не здава-лася збоку. І якщо на ділі вона здається іншою або ж її вчинки несуть зло, то це відбувається че-рез те, що на якомусь етапі життя вона зазнала сильного душевно-го болю і не змогла здолати на-слідків того, що  сталося. Вона дозволила цьому визначати усе її подальше життя. І тому, що я це  знаю, знаходжу в  собі сили і  співчуття для того, щоб про-бачити її (чи себе) за негативні слова і вчинки.

І, по-друге, я знаю, що навіть на найгіршій і найнеприємнішій ситуації можна навчитися чомусь хорошому. Навчившись розумі-ти, які з наших життєвих ситуа-цій можуть навчити нас чомусь новому, брати з них усю корисну інформацію і використати її в по-дальшому житті, ми тим самим постійно стаємо кращими і, рано чи  пізно, переходимо на  на-ступний рівень нашого життя. Ті, що живуть хорошим і повно-цінним життям, вчаться не лише на своїх, але й на чужих помил-ках, і вже точно не повторюють одні і ті ж помилки знову і знову.

5. Намагайтеся регуляр-но робити те, що  ви боїтеся зробити

У вас неодмінно є щось, що ви давно хотіли зробити, але по-стійно відкладали «на потім». Ну то візьміть блокнот, запишіть в  нього те, що  ви відкладали, і гарненько над цим поміркуйте. Можливо, ви відкладали це че-рез те, що  вам було страшно? Якщо це так, то можу дещо по-обіцяти. Коли ви наберетеся смі-ливості і зробите це, то зрозумі-єте, що все було далеко не таке страшне, як здава-лося раніше. І  бу-дете вражені тим, як  майстерно мо-зок перетворював те, чого ви  біль-ш е н е   б о ї т е с я , в щось неймовірно страхітливе.

Вірю, що  у  кож-ного з  нас є  свій шлях, і  що  усе те, чого ми  боїмося, доля піднесла для того, щоб ми могли це здолати, і, таким чином, вирости над собою. І  те, що  ви рідко бачите на-вколо себе людей, які виходять із зони комфорту, ще  не означає, що ви по-винні чинити так само. Це  означає

всього лише те, що світ перетво-рився на стадо тварин, які боять-ся зробити крок за огорожу, щоб хоч якось змінити своє життя. Ну  то скільки ви  збираєтеся й далі залишатися в стаді? Чи все-таки зробите перший крок в нове і невідоме?

Не брехатиму – для того, щоб усього цього досягти, дове-деться неабияк попрацювати і, можливо, навіть чимось по-жертвувати. Вам не обійтися без хорошого плану і сили-силенної зусиль із його реалізації. Проте коли ви візьмете на озброєння деякі (або й усі) з  викладених у  цій статті особистих філосо-фій, ви не лише зробите легшим власне життя, але й заручитеся підтримкою самого Всесвіту. Я не знаю, як саме це працює, але це працює.

ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

5 РІВНІВ ПРОБУДЖЕННЯ: 5 РІВНІВ ПРОБУДЖЕННЯ: ВІД БЕЗВОЛЬНОГО РАБСТВА ВІД БЕЗВОЛЬНОГО РАБСТВА ДО ПОВНОЇ СВОБОДИДО ПОВНОЇ СВОБОДИ

НА ЯКОМУ З НИХ ПЕРЕБУВАЄТЕ ВИ?

М о ж н а з   у п е в н е н і с т ю сказати, що  пробуджен-ня – це  перехід від пітьми до світла і від обмеженості до звільнення.

Ви можете вибрати цей шлях свідомо або ж стати на нього піс-ля якоїсь випадкової події. Але варто вам почати цю подорож, як дороги назад вже не буде.

Поза сумнівом, шлях до про-будження повний злетів і падінь. Але після перетину фінішної від-мітки ви відчуєте усю красу на-вколишнього світу, дивлячись на нього новим і ясним погля-дом. Всього виділяють п’ять рів-нів пробудження, і кожен з них однаково важливий. Знаючи осо-бливості усіх п’яти етапів, ви змо-жете з більшою упевненістю і з меншими труднощами досягти своєї мети. Ця  стаття служить як  рекомендація, оскільки та-ких понять як «правильне» або «неправильне» пробудження

ЛИШЕ НАЙКРАЩЕЛИШЕ НАЙКРАЩЕ

Захід в Горах то чудо НАША ФАЙНА УКРАЇНА

Якщо вас покусав злий пес, не засмучуйтесь, ко-лись покусає і добрий

психологія психологія і філософія і філософія

7№ 40, 31 жовтня 2019 року

не існує. Отже, 5 основних рівнів пробудження…

1. Етап неправдивого «я». Усвідомлення існування чогось іншого.

На цьому етапі ми спимо, на-віть не  підозрюючи, хто ми. Ми продовжуємо сліпо викону-вати правила, встановлені сус-пільством, не піддаючи їх сум-ніву. Ми намагаємося пристосу-ватися до них, а у разі невдачі – робимо з себе жертву.

Заправляє усім на  першо-му етапі наше еґо, впливаючи на нашу самооцінку. Щастя тут залежить від зовнішніх чинни-ків, тому, щоб відчути себе щас-ливими, ми намагаємося контр-олювати своє життя. Ми дозво-ляємо емоціям брати над нами гору. Вони формують наші думки і переконання, перешкоджаючи адекватному оцінюванню ре-альності. Проте на цьому етапі пробудження вже є ледве поміт-ні ознаки страждань і проскакує швидкоплинне почуття, що ви-кликає сумніви в правильності нашого сприйняття світу. Це лег-ке відчуття того, що зі світом на-вколо нас щось не так.

2. Етап запитань. Перші сумніви.

Другий етап характеризується наростаючим почуттям розча-рування у своєму житті. Ми по-чинаємо сумніватися в чинних нормах і переконаннях суспіль-ства. Ми знаємо, що в його ре-лігії і моральних цінностях щось не  сходиться, і  вони більше не можуть дати нам задовільних відповідей. Навіть якщо на цьому етапі ми й не можемо відмовити-ся від своїх проекцій особистості, ми однаково починаємо ставити запитання про ролі, які нам треба відігравати. Нас долають почуття розгубленості і зради, ми звину-вачуємо у своїх невдачах сім’ю, уряд та інші соціальні інститути.

На другому етапі режим жерт-ви може змінитися режимом виживання. Але ми всі так само неспроможні позбутися від об-межених переконань, продовжу-ючи пошуки схвалення в оточен-ня і не знаючи, що ще можна зро-бити. Але це початок падіння еґо, за яким незабаром розпочнеться подорож углиб себе.

3. Етап інтроспекції. Початок свідомої трансформації.

На третьому етапі пробуджен-ня ми відводимо погляд від зо-внішнього світу і  починаємо шукати відповіді всередині себе. Ми відділяємося від колективної свідомості, а заперечення вста-новлених соціальних і інституці-ональних цінностей поступово повертає нас до реальності.

Процес звільнення супрово-джується змішаними почуттями. Нам ніяково через наш непра-вильний світогляд, але при цьо-му ми відчуваємо полегшення, тому що тепер знаємо, як жити правильно. Цей етап характери-зується сильним емоційним за-мішанням, викликаним відмовою від своєї сім’ї, роботи, стосунків і минулого. Ми намагаємося про-будити усіх тих, хто нам дорогий. Але більшість людей, які оточу-ють нас, так просто не пробуди-ти. У результаті ми відчуваємо ще більшу розгубленість у цьо-му неосвіченому світі. Не знаючи, куди податися, ми як і раніше від-чуваємо потребу адаптуватися, але вже не  можемо забути те, що пізнали. Ймовірно, це най-триваліший етап в процесі про-будження, оскільки включає по-ступове становлення істинного «я» людини.

4. Етап рішення. Почуття духо-вного пробудження.

Етап 4 супроводжується по-вним вивільненням негативної енергії і настанням почуття абсо-лютного заспокоєння. Боротьба, сумніви і самотність трьох по-передніх етапів перетворюють-ся на почуття причетності і віру у вищу силу.

Ви освоїли мистецтво від-пускати, і усі тривоги замінили на внутрішню гармонію, яка за-раз вами рухає. Ви всіх проба-чили, і тепер у всьому і в усіх ба-чите певний сенс. Підсвідомість поступилася місцем свідомому програмуванню, чиє світло тепер вас спрямовуватиме. Ви більше не керуєтеся емоціями, і навіть якщо вас пробує опановувати почуття самотності, внутрішній

спокій дозволяє від-чувати зв’язок з усіма навкруги. У вас може виникнути почуття ейфорії, а інтеграція в тіло вашого вищо-го «я» стає причиною справжнього екстазу.

5. Етап свідомого творення. Здатність будувати своє життя.

Більшість людей схильна помилково вважати четвертий е та п з а в е р ш а л ь -ним, проте насправ-ді за   ним нас тає ще один, який веде до духовного пробу-дження. На п ’ятому етапі відбувається не  лише зміцнення результатів попе-реднього етапу, але й входження в  но-вий вимір духовно-го зростання. Лиха доля більше не має над вами влади, адже ви знаєте, що може-те бути ким завгод-но. Вами рухає на-тхнення, а не емоції,

і обов’язкові завдання здаються позбавленими сенсу.

Інтуїтивний зв’язок з  Божес-твенним Розумом пропонує вам творити на  благо цивілізації. Ви живете сьогоденням і володі-єте силою, необхідною для ство-рення життя своєї мрії. Ви стаєте свідомим творцем власного жит-тя і наділені абсолютною свобо-дою. А це і є справжня мета про-будження – повне звільнення.

Ви – це результат вашого влас-ного творення, і вам судилося бути там, де  ви є. А  ще  ви мо-жете піти туди, куди вам тільки захочеться.

ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

ПРИЙНЯТТЯ ЦИХ ІСТИН ПРИЙНЯТТЯ ЦИХ ІСТИН БУДДІЙСЬКИХ ЧЕНЦІВ БУДДІЙСЬКИХ ЧЕНЦІВ ЗМІНИТЬ ВАШЕ ЖИТТЯЗМІНИТЬ ВАШЕ ЖИТТЯ

Якщо постійно думатиме-те про минуле – отримає-те тільки жаль, а якщо про майбутнє – занепокоєння і тривогу.

Чи існує в нашому світі ключ до  вічного спокою і  щастя? Відповідь на це запитання буд-дійські ченці шукають вже не одне століття. Фактично, уся буддійська філософія присвяче-на пошуку відповіді на запитан-ня, як  набути щастя усередині себе і не звертати уваги на не-гатив нашого світу. А й справді: як сфокусуватися на красі і непо-вторності поточної миті? Як жити тут і зараз? Адже наше щастя не-постійне. «Упустиш, і вже не впій-маєш», – як кажуть в народі.

Річ у тім, що, як і в усьому іншо-му, якщо ми забуваємо про дже-рело радості, то наше щастя тане, мов дим. Зникає, ніби й не було його ніколи. Щастя треба леліяти, щастя треба плекати. І спершу – сфокусуватися на тому, як усві-домити і  прийняти ті  істини, які допоможуть жити спокійно і щасливо.

Правило № 1. Відпустити не-потрібне ззовні

Дуже важливо не  зациклю-ватися на матеріальному світі. Так, він існує, вабить, ми хоче-мо мати тисячу речей і відразу, але все це слід відпустити. Річ у тім, що якщо ми чіплятимемо-ся за матеріальне, то не зможе-мо рости духовно. Тому перший крок в духовній подорожі у по-шуках істини – це  відпустити все, що  заважає розвиватися й рости. Як сказав одного разу Далай-лама: «Прихильність – ось що  є  джерелом і  коренем страждань; отже, прихильність є  причиною абсолютно усіх страждань».

Правило № 2. Відпустити не-потрібне всередині

Коли ми, нарешті, відпуска-ємо усе непотрібне ззовні, сам час – перейти до внутрішнього

«прибирання» – точно так, як і наше оточення, розум ство-рює не менший безлад. Як тіль-ки ми перестанемо бути рабами усього поверхового, то припи-нимо турбуватися про дрібниці. В результаті розум стане відкри-тим до важливіших речей. Тим самим ви досягнете незвичайно-го стану спокою і безтурботності.

Буддійських ченців учать роби-ти все щиро, з радістю і добрими намірами. Кожного разу, коли вони медитують, то замість того, щоб фокусуватися тільки на собі, думають про мир на всій Землі і загальну просвіту.

Правило №  3. Медитація як спосіб життя

Одним з  найбільш важливих правил, як осягнути миру і гар-монії, є  «заспокоєння» нашого розуму за допомогою медитації або «усвідомленого сприйняття сьогодення». Ще один прийом – навчитися заспокоювати свій розум за допомогою правильно-го дихання. Це техніка, яку ченці, що обрали шлях духовного про-будження, практикують упро-довж багатьох віків.

Замість того, щоб присвячу-вати увесь вільний час серфінгу в  інтернеті, практикуйте меди-тацію. Досить всього 10 хвилин на день, щоб змінити своє життя на краще.

Правило № 4. Йдіть за мудріс-тю літніх людей

Буддійські ченці сприймають старших людей як великих і дуже мудрих учителів. Вони вважають, що мудрість настає з набутого досвіду і знань. Ченці у своїй ду-ховній подорожі завжди намага-ються знайти навченого досві-дом наставника, який допоможе їм у пошуках Істини.

Річ у  тім, що  кожна зустріч на нашому життєвому шляху має свій сенс. Кожна людина знає щось, чого ми не знаємо. Ніколи не забувайте про це. Навіть якщо ви  не розумієте сказаного но-вим знайомим – за його словами може бути прихована велика му-дрість. Ніколи не упускайте мож-ливості поспілкуватися з мудрою людиною.

Правило № 5. Ніколи нікого не засуджуйте

Люди схильні судити слова і  вчинки інших. Проте, згідно з буддизмом, метою спілкуван-ня є уважне «слухання», вільне від суджень. Тільки у такому разі ви зможете пізнати щось нове і звільнити свій розум від непо-трібних і тривожних думок.

Буддійські ченці вірять в «усві-домлену уважність», а не в крити-ку і засудження людей.

Правило № 6. Зміни – це най-вищий закон Всесвіту

Зміна – це основа нашого бут-тя. Ніщо і ніхто не залишається постійним. Все зрештою зазнає якихось змін. Наше життя, друзі, оточення, стосунки – усе це мі-няється з часом. Проте кожного разу, коли ми стикаємося навіть з незначними змінами – чинимо опір і не приймаємо.

Незалежно від того, якими жахливими не зда-валися б вам змі-ни, і скільки б часу не вимагалося для того, щоб звикнути до них, – вони не-минучі і  потрібні для вашого зрос-тання. Слід при-йняти духовний розвиток і  зміни як частину нашого життя. На  цю тему

існує одна чудова цитата: «Погані новини – ніщо не вічне. Хороші новини – ніщо не вічне».

Правило № 7. Живіть поточ-ною миттю

Деяким людям дуже важко позбутися думок, які обсідають їх щомиті, як настирливі мухи, і зосередитися на красі Тут і за-раз. Наші уми дуже легко відво-лікаються, на жаль.

Допомогти насолоджуватися життям кожної хвилини і  кож-ної секунди допоможе практика усвідомленості. Вона перенапра-вить ваші думки в потрібному ке-рунку. Ченці ніколи не думають про минуле і не турбуються про майбутнє. Вони живуть поточним моментом, тому завжди – спокій-ні і умиротворені.

Для того, щоб наповнити життя щастям, дуже важливо жити по-точною миттю. Якщо постійно ду-матимете про минуле – отримає-те тільки жаль, а якщо про май-бутнє – занепокоєння і тривогу.

ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

ЯК РОЗПІЗНАТИ ОСОБИСТОСТЕЙЯК РОЗПІЗНАТИ ОСОБИСТОСТЕЙ«Не дозволяйте очікуванням і думкам інших людей вплива-ти на ваші рішення. Це ваше життя, а не їхнє.

Робіть те, що найбільш важ-ливе для вас; робіть те, що дає змогу вам відчувати себе живим і щасливим. Не дозволяйте очі-куванням і думкам інших людей обмежити вас. Якщо ви дозво-ляєте іншим говорити вам, хто ви є, ви живете їх реальністю – не своєю. Життя – це більше, ніж догоджання іншим. Є набагато більше в житті, ніж іти показа-ними іншими шляхами. У житті існує набагато більше, ніж те, що ви переживаєте прямо за-раз. Вам необхідно визначитися хто ви, для себе. Станьте ціліс-ним. Життя – це подорож», – Рой Т. Беннетт.

Справжність особи подібно до духовності, відкритості або емпатії необхідно свідомо розви-вати в собі і оберігати упродовж усього життя. По правді сказати, деякі з тих, кому на перший по-гляд властива ця автентичність, усього лише вміло прикида-ються. Але ви ніколи не дізна-єтеся, хто ви  насправді, якщо не  позбудетеся від того, ким прикидаєтеся.

Ось 5 особливостей, які справ-жні особистості цілеспрямовано розвивають в собі.

1. Уміння прийматиЧим більше ми пізнаємо і лю-

бимо себе справжніх, тим менш схильні до  того, щоб засуджу-вати інших. По правді сказати, причиною засуджень частенько є саме власні невдачі і невпев-неність в собі. Чим спокійніше ми ставимося до своїх недоліків, тим легше нам прийняти недо-ліки і помилки оточення. Врешті-решт, якби ви справді були щас-ливі, і вас все в собі влаштову-вало, з чого б вам принижувати оточення?

(Далі буде).ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

Анна Музичук. Чемпіонка світу з шахів і просто красуня! А що тут скажеш? Поєдналися краса і розум!

СТОРІНКА: УКРАЇНЦІ ВСЬОГО СВІТУ. З МЕРЕЖІ

в устах велетнів в устах велетнів і фахівців і фахівців

8№ 40, 31 жовтня 2019 року

(Закінчення, поч. у № 39)

ЩОБ ВИ МЕНШЕ ЩОБ ВИ МЕНШЕ ПЕРЕЙМАЛИСЯПЕРЕЙМАЛИСЯ

Тому жертвувати усім за-ради грошей, відкладаючи на потім справжнє життя, це погана ідея.

Ваше «потім» може ніколи не настати, залишивши вас на-одинці з  мертвими цифрами на вашому банківському рахунку.

9. Живіть сьогоденням, а не фантазіями про нього

Де опиняться усі ті фотографії, які ви знімаєте на свій телефон? У музеї? У рамці? Хорошими жит-тєвими миттєвостями треба на-солоджуватися, що неможливо, якщо ви раз у раз намагаєтеся підібрати найкращий ракурс для світлини. Фотографія ніко-ли не зрівняється за якістю з ре-альними враженнями. Більшість знімків, які ми  робимо, потім просто зберігаються в  якійсь теці на нашому комп’ютері, про існування якої ми взагалі можемо забути.

Що справді важливе:• Чи любили ви?• Чи насолоджувалися ви своїм

життям?• Чи багато вражень ви можете

згадати?• Чи  допомагали ви  іншим

людям?• Чи  вас пам’ятатимуть після

вашої смерті?Ось запитання, які повинні

вас цікавити, а не усі ті безглуз-ді речі, про які ніхто не згадає у ваш останній день життя на цій планеті.

Тому досить стільки перейма-тися. Насолодіться життям!

ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

ЧОМУ НЕУКИ ГАДАЮТЬ, ЩО ЧОМУ НЕУКИ ГАДАЮТЬ, ЩО ЗНАЮТЬ АБСОЛЮТНО ВСЕЗНАЮТЬ АБСОЛЮТНО ВСЕ

Чи доводилося вам помічати, з якою впевненістю в собі за-звичай промовляють неосві-чені особи?

А те, як по-справжньому ро-зумні люди постійно сумніва-ються в  собі? Наприкінці 90-х двоє дослідників вирішили зна-йти пояснення цьому феномену. Так з’явилося поняття «Ефект Даннінга-Крюгера».

Ефект Даннінга-Крюгера – це  спотворення сприйняття, що змушує менш компетентних людей переоцінювати свої зді-бності, а компетентніших – їх не-дооцінювати. Усі ми якоїсь миті свого життя відчували на  собі або були свідками цього явища збоку. Ефект Даннінга-Крюгера вступає в  дію в  той самий мо-мент, коли неук починає гада-ти, що знає абсолютно все, або коли справді розумна люди-на вважає себе неуком. Люди,

що  потерпають на  когнітивне спотворення реальності, живуть у ілюзорному світі власної пере-ваги над оточенням. А ще вони схильні недооцінювати тих, хто має більші знання. Наочно показати цей ефект допомо-гло дослідження, проведене в 1999 році двома дослідника-ми Корнельского університету Джастіном Крюгером і Девідом Даннінгом. Один з найбільш ці-кавих фактів цього дослідження пов’язаний з тим, що цей ефект є явищем виключно західної ци-вілізації. Коли науковці спробува-ли відтворити їхнє дослідження в Азії, результати виявили-ся прямо протилежними.

Що стоїть за ефектом Даннінга-Крюгера?

Ефект Даннінга-Крюгера виходить з  того, що  ті, кому бракує знань або досвіду роботи, не  усві-домлюють своїх слабких сторін. Іншими словами, та сама некомпетентність, яка примушує їх прийма-ти погані рішення, зава-жає їм  усвідомити свою проблему. Не помічають вони її  і  в інших людях. Насправді існує окре-мий тип інтелектуально звичайних осіб, які заро-бляють собі на життя з твердим переконанням про те, що вони є  харизматичними геніями. Частенько причиною такої пове-дінки є привабливість цієї риси для інших людей.

«Некомпетентні особи завжди видають себе за експертів, жор-стокість за благочестя, грішників за праведників, лихварів за бла-годійників, недалеких розумом за патріотів, неуків за покірли-вих, вульгарних за елегантних, а недоумкуватих за інтелектуа-лів», – Карлос Руїс Сафон.

Р е з у л ьт а т и д о с л і д ж е н ь Крюгера і  Даннінга можна ін-терпретувати по-різному. Проте ефект, як правило, завжди зали-шається незмінним: з усіх людей, які виконують конкретне за-вдання, найменш кваліфіковані вірять у свою чудову підготовку. З іншого боку, кращі серед учас-ників схильні сумніватися у своїх навичках.

Причина успішності неком-петентних людей

Пояснюється це дивовижною гіпотезою про несправедливість світу. Згідно з нею, ви заслугову-єте саме тих результатів, яких до-магаєтеся в житті. Люди з таким

світоглядом вірять, що вони перебува-ють там, де  їм на-лежить бути, вихо-дячи з їхніх заслуг. Ми щодня бачимо, як  некомпетентні люди вірять в  те, щ о   в о н и к р а щ і , ніж є  насправді. Важ ливо відзна-чити, що  Даннінг і   К р ю г е р т а к і не змогли довес-ти, що  некомпе-тентні особи вважа-ють себе кращими за  компетентних. Вони просто пе-реконані в  тому, що вони кращі, ніж

насправді, і готові привселюдно кричати про це.

Є істотна різниця між тим, як некомпетентні люди сприй-мають свою продуктивність пра-ці і якою вона є насправді. А ви-сококваліфіковані працівники об’єктивніші в оцінці своєї ре-альної ефективності і здібностей.

Е ф е к т Д а н н і н га - К р ю ге р а ускладнює спроби некомпетент-них людей стати кращими. Їм ні-защо не виправити власні недо-ліки, поки вони не усвідомлюють свої помилки. З іншого боку, спо-творення реальності стримує і компетентних людей, заважаю-

чи їм реалізувати свій потенціал. Ось чому для успіху так важливо бути впевненим у собі.

П р и к л а д и е ф е к т у Даннінга-Крюгера

Якщо у вас немає схильностей до  вивчення чужоземних мов, вам може бути непросто усвідо-мити це. Річ у тім, що вам бракує потрібних навичок, щоб відріз-нити справжнього носія мови від несправжнього. Якщо ви не сприймаєте на слух різницю між двома різними фонемами, то як ви  визначите, у  кого правиль-на вимова? Якби ви знали лише кілька слів чужоземною мовою, то як би оцінили свій словнико-вий запас в порівнянні з іншими людьми?

Чи, можливо, ви  вже не  раз чули, як  хтось постійно гово-рить про речі, про які не  має анінайменшого поняття, а ті, хто має необхідні знання, мовчать. Приклади цього ефекту можна помітити і в мас-медіа. Так, люди звертають увагу на тих, хто гово-рить з упевненістю в голосі, не-хай і неправду.

ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

СЕНС ВАШОГО ЖИТТЯ СЕНС ВАШОГО ЖИТТЯ ЗАЛЕЖИТЬ ТІЛЬКИ ВІД ВАСЗАЛЕЖИТЬ ТІЛЬКИ ВІД ВАС

Хочете почути щось приго-ломшливе? Ви можете роби-ти все, що захочете.

Це справді так – людина є по-вністю вільною. Забудьте, що інші люди радять вам робити, тому що  ви вільні приймати власні рішення.

Знаю, що ви зараз подумали. Так, у  світі існують різні рівні привілеїв, а тому кількість мож-ливостей, доступних кожному з нас, дуже відрізняється. Як би то не було, але у вас як і раніше є  своя нижня межа свободи. Відомий психотерапевт Віктор Франкл набув своєї свободи, бу-дучи ув’язненим у нацистському концтаборі.

«Можна відняти у людини все, окрім одного: останньої з люд-ських свобод – свободи за будь-яких обставин вибрати, як  до них поставитися, вибрати свій шлях», – Віктор Франкл, «Людина у пошуках сенсу».

Навіть якщо хтось візьме вас у полон і зв’яже, ви як і раніше будете вільні у  своєму серці і розумі «вибрати свій шлях». Я не кажу, що людям, які в скрутну хвилину не  відзначаються по-зитивним світоглядом, бракує сили волі або що вони не вико-ристовують увесь свій потенціал. І не думаю, що позитивне мис-лення якось допоможе здолати жахливу ситуацію. Я лише нама-гаюся сказати, що, незалежно від зовнішніх обставин, у людини за-вжди зберігається певний рівень свободи волі.

Що це  означає? Це  означає, що ми не повинні обмежувати

себе тими шляхами, які нам пропонує оточення.

От погляньте... Люди завжди намагаються пе-реконати нас в існуванні певного єдино «правиль-ного шляху». Ваші батьки, школа, релігія, уряд і на-віть найкращі друзі – у всіх є своє бачення того, що ви повинні робити і ким по-винні стати. Закінчіть шко-лу, отримайте диплом, почніть будувати кар’єру і зробіть собі ім’я. І тільки тоді ви будете задоволені. Одружіться зі своєю іде-альною другою половин-кою. У усіх вона є, і коли

ви знайдете свою – осядьте і за-довольняйтеся життям. Вірте в  цього Бога, цього пророка і ці заповіді. Прочитайте цю книгу і робіть все, що вона вам веліла. Будьте чисті духом, і вашу душу чекає вічне блаженство після смерті. Купуйте якомога більше речей! З цією машиною ви буде-те найпривабливішою людиною. Хіба ви не хочете вразити усіх і кожного?

Але є й альтернатива.Подорожуйте, медитуйте, тво-

ріть, займайтеся йогою. Масова культура ніколи не дасть вам за-доволення, тому шукайте своє щастя в  усьому незвичному. Незважаючи на будь-які зусил-ля, спрямовані на те, щоб вказа-ти одне одному на «правильний шлях», в реальності…

Життя не підкоряється нія-ким правилам.

Ви вільні жити так, як вам того хочеться. Ми не повинні нама-гатися відповідати ніяким кос-мічним вимогам зверху, і немає ніякого рейтингу, до якого ми по-винні прагнути. Усі ми прийшли сюди на  певний час, робимо купу різних речей, а потім від-ходимо. Цілком зрозуміло, якщо це  викликає у  вас неприємні почут-тя, зі  мною це  теж іноді відбувається. Частенько кожним з  нас рухає певна мета. Вранці ми під-німаємося зі свого ліжка, щоб щось зробити. Ідея про відсутність вищого призначення в жит-ті і важливих речей, які «необхідно зро-бити», може вибити у нас ґрунт з-під ніг. Вона змушує лю-дину поставити за-питання: «У такому разі, в чому ж сенс усього цього?».

А «сенс» цей ви  придумуєте собі самі. І мене вражає той факт, що ми вільні самі його вибира-ти. Це прекрасна істина: я пови-нен визначити сенс свого життя, а  ви  – свого. Життя напрочуд безглузда штука. Безсенсовність залишає в житті порожнє місце. І ми – люди – наділені благосло-венням заповнити цю порожнечу всім, чим нам заманеться. За до-помогою свободи волі ми  діс-таємо можливість творити і ви-ражати себе на цьому чистому життєвому полотні.

Тому припиніть слухати всю цю рекламу. Забудьте всі визна-чення успіху, які знаєте. Не тур-буйтеся про те, що подумають ваші друзі, а краще зосередьтеся на власній моральності. Яке жит-тя вас би влаштувало? Запитайте у серця і розуму, що для вас буде правильним, а  відтак утільте свою відповідь в реальність!

ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

ЧОМУ ПРОБАЧЕННЯ НЕЧОМУ ПРОБАЧЕННЯ НЕЗАВЖДИ ХОРОША ІДЕЯЗАВЖДИ ХОРОША ІДЕЯ

Звичайно, ми  всі знаємо, як важливо прощати інших людей, але це зовсім не озна-чає, що  ми повинні робити це відразу.

Це нормально, що коли нам за-вдають болю, ми, принаймні, де-який час продовжуємо відчувати гнів. Прощаючи занадто швидко, ми здійснюємо над собою насиль-ство, не дозволяючи свідомості перетравити подію повною мі-рою. Розглянемо деякі з причин того, що пробачення інших не за-вжди є хорошою ідеєю і що іноді буває краще дозволити часу са-мому все розставити на місця…

1. Пробачивши, ми  не до-зволяємо винуватцеві узяти на себе відповідальність

Іноді, коли прощаємо когось, ми не даємо можливості цій лю-дині узяти на себе відповідаль-ність за  те, що  вона вчинила. Тому, передусім, зважте всі «за і  проти». Має вона відповісти за свої дії і слова чи заслуговує того, щоб уникнути серйозних наслідків?

2. Пробачивши, ви  приму-шуєте себе притлумити всі ті  почуття, які переживаєте всередині

Якщо для того, щоб пробачи-ти кого-небудь, нам доводиться стримувати свої емоції, значить, ще не настав час для пробачення. Ця ситуація примушує відчува-ти, що ви цим вчинком принесли полегшення своєму кривдникові, тоді як своїм пробаченням ви по-винні, насамперед, принести полегшення самому собі. Якщо ви не отримаєте нічого від цього, то краще не витрачайте час.

(Далі буде).ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

Подорожуйте. Гроші повернуться, а час – ні

Якщо відчуєш себе зайвим, згадай, що є чоловік, який працює рятуваль-ником на олімпійських змаганнях з

плавання

Спочатку ти втрачаєш ініціативу і мотивацію, а потім мох, що наріс на тобі, починає здаватись теплим, до-

машнім і затишним

тема тема

9№ 40, 31 жовтня 2019 року

ЗЗ бігаючись з  останніми днями Синоду єпископів про Амазонію та  чо-

тирма роками після публіка-ції енцикліки «Laudato sì’», по-бачила світ нова книжка Папи Франциска «Наша Мати Земля. Християнське бачення викли-ків, пов’язаних із довкіллям».

Як уже повідомлялося, у ва-ти к а н с ь к о м у в и д а в н и цтв і побачила світ нова книжна Святішого Отця на  тему до-вкілля, вступ до  якої написав Патріарх Константинопольський

Варфоломій І, пише Vatican News. Тепер ватиканські медіа представляють саму книжку, об-говорюючи її зміст.

Єдність людського родуУ першому розділі автор по-

дає цілісне бачення теми – зо-крема, ґрунтуючись на уривках своєї енцикліки «Laudato sì’», що показують необхідність за-хищати наш спільний дім через об’єднання всього людського роду у пошуку сталого й ціліс-ного розвитку. Ця тема розкри-вається у розділі під назвою «Від епохального виклику до  гло-бальної можливості». Його Папа розпочинає від огляду поточ-ної ситуації світу, в  якому па-нують забруднення, кліматичні зміни та втрата біорізноманіт-ності через неконтрольовану

експлуатацію ресурсів. Тому, на переконання Папи, сьогодні необхідне екологічне навернен-ня, яке потрібно розпочинати від сприяння екологічному ви-хованню, що допомагає, зокре-ма, молоді усвідомити відпові-дальність за довкілля.

Дбання про довкілля і право на життя

У розділі, який складається з промов, аудієнцій та пропові-дей, можна побачити, як Папа Франциск від перших днів свого понтифікату уважно ставиться до питання довкілля та нагаль-них викликів, із ним пов’язаних. Ідеться про збереження велико-го дару, яким Господь обдару-вав кожного з нас. Автор, спи-раючись на старозавітну Книгу Буття, підкреслює завдання людини піклуватися про со-творений Богом світ та вказує на зв’язок між опікою над до-вкіллям та опікою над життям людини. Глава Церкви сильно підкреслює право кожної люди-ни на життя, право, яке охоплює такі поняття, як відповідальність,

справедливість, солідарність, рівність. Ґрунтуючись на цьому праві, Папа вимагає вільного до-ступу кожної людини до земних благ, які необхідні для життя: на-самперед ідеться про воду.

Духовний підхід до екологіїКнижка завершується розді-

лом, присвяченим духовному погляду на  екологію. В  ньо-му наголошено на  духовній мотивації охорони довкілля. Святіший Отець наголошує, що  сотворений світ – це  плід Божої любові. Господня любов до кожного створіння, і зокре-ма до людини, якій Він ввіряє в опіку ввесь сотворений світ, спонукає нас до усвідомлення Божої присутності у створінні та взаємозв’язку людини з при-родою. Серед іншого, Єпископ Рима у  своїй книжці нагадує, що для сьогоднішнього світу за-мало буде технологічної рево-люції та особистих старань лю-дини: необхідним є спільнотний дух у справі збереження довкіл-ля. Однак необхідно розпочати від прощення, тобто просити прощення у бідних, відкинутих, а також у землі, моря, повітря, тварин… Така поведінка про-щення можлива у Святому Дусі. Отож, слід просити у  Господа такої благодаті, такого дару Святого Духа.

ДЖЕРЕЛО: CREDO: HTTPS://CREDO.PRO

ПАПА ПРО ДУХОВНИЙПАПА ПРО ДУХОВНИЙ

ПІДХІД В ЕКОЛОГІЇПІДХІД В ЕКОЛОГІЇ

В ІНСТИТУТІ РЕЛІГІЙНОЇ В ІНСТИТУТІ РЕЛІГІЙНОЇ СВОБОДИ ПОЯСНИЛИСВОБОДИ ПОЯСНИЛИ

Інститут релігійної сво-боди підготував юридичне роз’яснення стосовно пере-ліку релігійних організацій, члени яких мають право на  альтернативну (невій-ськову) службу.

Підставою для цього став ін-формаційний запит Управління соціального захисту населення Біляївської районної державної адміністрації Одеської облас-ті щодо надання роз’яснення стосовно Релігійної організації Церкви Євангельських Християн в Дусі Апостолів м. Одеса.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» віроспо-відна приналежність релігійної громади визначається в її статуті. Водночас, беручи до  уваги на-зву даної релігійної організації, можна зробити висновок, що ця релігійна організація належить саме до євангельських християн. (Статут до розгляду не надавав-ся). Звертаємо Вашу увагу, що зга-даний у Вашому листі «Перелік релігійних організацій, віров-чення яких не допускає корис-туватися зброєю», затверджений

Постановою Кабінету Міністрів України № 2066 від 10.11.1999 р., може використовуватися лише як  орієнтир для органів вико-навчої влади щодо переліку ре-лігійних організацій, члени яких найчастіше користуються правом на  альтернативну (невійсько-ву) службу. Однак цей Перелік не  може використовуватися як підстава для обмеження віру-ючих інших конфесій у  їхньому конституційному праві на заміну військового обов’язку альтерна-тивною (невійськовою) службою, оскільки ні Конституцією України, ні Законом України «Про альтер-нативну (невійськову) службу» не  передбачено такої підстави для обмеження цього конститу-ційного права віруючих грома-дян.Такий правовий висновок можна зробити у зв’язку з тим, що стаття 92 Конституції України закріплює, що «виключно закона-ми України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод», а у ч. 2 статті 35 Конституції України зазначено, що право на свободу світогляду і віросповідання, яке включає право на альтернатив-ну (невійськову) службу, також «може бути обмежене законом», а не рішенням Кабінету Міністрів України чи іншого органу вико-навчої влади. Згідно з ч. 4 статті 35 Конституції України: «У разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переко-нанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути заміне-не альтернативною (невійсько-вою) службою».

Конституція та закони України не обмежують це право грома-дян на  альтернативну (невій-ськову) службу в залежності від їхнього віросповідання, членства у тій чи іншій релігійній органі-зації. Більш того, застосування такого роду обмежень органами

виконавчої влади є  неконсти-туційним, оскільки стаття 24 Конституції України визначає, що  «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… релі-гійних та інших переконань». При цьому у статті 4 Закону України «Про свободу совісті та релігій-ні організації» зазначено: «Будь-яке пряме чи непряме обмежен-ня прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії … тягнуть за собою відповідаль-ність, встановлену законом».

Враховуючи зазначене, Інститут релігійної свободи вважає, що на-явність чи відсутність віроспо-відання конкретної релігійної організації у  «Переліку релі-гійних організацій, віровчення яких не  допускає користува-тися зброєю», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2066 від 10.11.1999 р., не  є  підставою для обмеження віруючих громадян у  їхньому конституційному праві на заміну військового обов’язку альтерна-тивною (невійськовою) службою, якщо виконання військового обов’язку суперечить особис-тим релігійним переконанням громадянина. Оскільки у  ч. 2 статті 19 Конституції України ви-значено, що «органи державної влади та органи місцевого само-врядування, їх  посадові особи зобов’язані діяти лише на підста-ві, в межах повноважень та у спо-сіб, що передбачені Конституцією та законами України».

П р и м у ш у в а н н я гр о м а д я н до військової служби у випадках, коли їхні особисті (зокрема, релі-гійні) переконання не дозволяють їм користуватися зброєю, є не-припустимим зазіханням на сво-боду совісті людини, яка є осново-положним правом людини та за-хищається міжнародним правом.

ДЖЕРЕЛО: RISU.ORG.UA

ДО 30-РІЧЧЯ ПЕРЕПОХОВАННЯ ЖЕРТВ ДО 30-РІЧЧЯ ПЕРЕПОХОВАННЯ ЖЕРТВ РЕПРЕСІЙ У ДЕМ’ЯНОВОМУ ЛАЗІРЕПРЕСІЙ У ДЕМ’ЯНОВОМУ ЛАЗІ

Рівно 30 років тому, у жовтні 1989 року, в Дем’яновому Лазі від-булося перепоховання жертв комуністичних репресій. Подія зі-брала тисячі свідомих українців різних конфесій, які об’єднались у спільній молитві за жертв радянського терору.

З нагоди відзначення цієї сумної дати та вшанування всіх жертв сталінських репресій 27 жовтня 2019 р., у меморіальному комплексі «Дем’янів Лаз» відбулося поминальне богослужіння. Про це йшлося 22 жовтня під час пресконференції в Івано-Франківському архієпар-хіальному управлінні.

Поспілкуватися з журналістами прийшли архієпископ і митро-полит Івано-Франківський УГКЦ Володимир Війтишин, судово-медичний експерт-криміналіст Омелян Левицький, голова Івано-Франківського обласного історико-просвітницького товариства «Меморіал», керівник КП «Пам’ять», історик Василь Тимків та архі-єпархіальний еклезіарх прот. Іван Жук. Модерував зустріч о. Іван Стефурак, директор Департаменту інформації Івано-Франківської архієпарії УГКЦ.

«Ці жертви були замучені ще в сталінські часи. І зрозуміло, що це приховувалося. Однак знаємо зі св. Євангелія, що немає нічого тай-ного, що би не стало явним. Тому сьогодні, знаючи про всі ті жахіття, ми покликані прийти та вшанувати цих осіб, наших братів та сестер по крові», – зазначив митрополит Володимир. За його словами, це були прості хлопці та дівчата, такі ж люди, як ми з вами, яких про-сто виводили з рідних домівок, піддаючи страшній смерті без жодної провини. «Тридцять років тому на наших землях був ще Радянський Союз. Власне та атеїстична держава підходила до свого фінішу, і тоді цілий світ побачив, яким насправді злом була й залишається комуніс-тична свідомість», – сказав владика. Він також зазначив, що ми маємо бути тим дзвоном, який би нагадував та закликав людей на молитву, щоби пам’ятати про всі жертви сталінського режиму.

Розкопки розпочалися 21 вересня 1989 р. і тривали 40 днів. Було знайдено три могили з останками 524 людей, із них 151 молодих дівчат. Більшість убиті пострілом у потилицю з дрібнокаліберної гвинтівки. Згадує учасник розкопок, судово-медичний експерт-кри-міналіст Омелян Левицький: «Без трактора, тільки вручну, лопатами копали, щоб не пошкодити скелети. Люди помирали не тільки від по-стрілів, а ще й через механічні пошкодження, у декого були зв’язані руки, переламані щелепи та розбиті черепи. Це були страшні болі». Велику увагу приділяли речовим доказам. На виявлених в’язничних бланках було написано «Тюрьма НКВД г. Станиславов»: це свідчить, що розстріли безсумнівно проводили енкаведисти.

ДЕПАРТАМЕНТ ІНФОРМАЦІЇ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ АРХІЄПАРХІЇ УГКЦ ДЖЕРЕЛО: HTTPS://CREDO.PRO

У ВАШИНГТОНІ ПРЕДСТОЯТЕЛЬ ПЦУ ВІДПРАВИВ У ВАШИНГТОНІ ПРЕДСТОЯТЕЛЬ ПЦУ ВІДПРАВИВ ПАНАХИДУ БІЛЯ МЕМОРІАЛУ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУПАНАХИДУ БІЛЯ МЕМОРІАЛУ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Митрополит Київський і всієї України Епіфаній ввечері 23 жов-тня звершив панахиду біля Меморіалу жертвам українського Голодомору-Геноциду 1932-1933 років у Вашингтоні. Про це пові-домляє сайт ПЦУ.

Разом з Предстоятелем ПЦУ молитву піднесло місцеве духовен-ство і українська громада, дипломати та члени делегації. На за-вершення панахиди Митрополит Епіфаній звернувся до присутніх зі словом. До монументу було покладено символічні букети з коло-сся та лампадки.

Спорудження Меморіалу стало можливим завдяки ухвален-ню Конгресом США спеціального закону, який був підписаний Президентом Джорджем Бушем-молодшим у 2006 році. Автором проекту Меморіалу у вигляді масивного бронзового поля колосків є американка українського походження Лариса Курилас. Ключова ідея пам’ятки подається через викарбувані на постаменті слова укра-їнською та англійською мовами: «Голодомор 1932–1933. У пам’ять про мільйони невинних жертв штучного голоду в Україні, вчиненого сталінським тоталітарним режимом». ДЖЕРЕЛО: RISU.ORG.UA

Розкопки на місці масових поховань в урочищі Дем’янів Лаз, Івано-Франківськ, вересень-жовтень 1989 року. Фо-то з домашнього архіву Зиновія Думи. РАДІО СВОБОДА

релігія і життя релігія і життя

10№ 40, 31 жовтня 2019 року

Вер

сіїВ

ерсії

(Далі буде).

ДД руга світова війна по-чалась 80 років тому. Упродовж війни фронт

д в і ч і п р о х о д и в У к р а ї н о ю . Винятком не стала і Східниця. Пропонуємо для ознайомлення розвідку М. Галіва про наш край. Частина І.

Першого вересня 1939 р. меш-канці Східниці через радіо дізна-лися новину про початок війни. Тоді вони й не  здогадувалися, що  незабаром цей німецько-польський конфлікт переросте у страшну катастрофу, що цілко-вито зруйнує усталений спосіб життя. Перші тижні вересня, по-при загальну тривогу й недобрі чутки про швидке просування гітлерівців, для східничан мину-ли без військових колізій. Лише 12 вересня з боку Кропивника до  Східниці наблизився відділ німецьких мотоциклістів, який зупинився на Пасічках поблизу синагоги. Доволі швидко біля них зібрався гурт цікавих. Місцеві українці поінформували вояків вермахту, що поблизу Східниці бачили відділ Війська польсько-го. Мотоциклісти встановили на шляху в обох напрямках два ручні автомати (кулемети? – ред.). Проте, мабуть не почува-ючись певно, через деякий час поїхали в напрямі Урича і Сколе.

За іншими даними, німці зупи-нилися в Східниці майже на два тижні (від 12 до  23 вересня), розмістившись у  робітничому клубі. Проте є  підстави сумні-ватися у  цій інформації, адже німецькі війська (відділи 57-ї дивізії піхоти та групи «Lübbe») зайняли Дрогобич та Борислав 18 вересня. Цілком можливо, що  через брак часу нацисти не  встигли «попорядкувати» в Східниці, проте в сусідньому Уричі 24 вересня знищили групу (приблизно 80 осіб) полонених польських вояків. П’ятьох поло-нених, які після розстрілів і мор-дувань подали ознаки життя, місцеві селяни наступного дня привезли до аптеки Яклінського в Східниці, де їм надавав допо-могу лікар місцевої каси хворих Станіслав Славек. Згодом їх від-везли до шпиталю в Бориславі. Тільки один із них, Адам Гад, ви-жив. До слова, він залишив спо-гади про ці події, обвинувативши в організації «урицького морду» голандського мільйонера і за су-місництвом німецького шпигуна Пітера Ментена, та  у  співучас-ті – урицьких селян. Зі свідчень А. Гада випливає, що у Східниці його лікували два дні, а 26 верес-ня помістили до бориславського шпиталю.

24 вересня до Східниці увійшли відділи Червоної армії (частини 12-ї армії генерала І. Тюлєнєва), точніше колона танків 23-ї тан-кової бригади і  відділ піхоти, сформований, згідно зі спосте-реженнями очевидців, з молодих 18-річних хлопців. Танки мали проблеми з  форсуванням по-току Східниця, який в липні змі-нив річище, підмиваючи дорогу перед перехрестям Борислав – Кропивник − центр Східниці. Майже усе населення села збі-глося дивитися на диво військо-вої техніки – танки, які на дея-кий час зупинилися на городах по  вул. Промисловій. Як  пише Літописець В’ячеслав, східничани із синьо-жовтими та червоними прапорами і  квітами зустріча-ли радянські війська. Коли це й так, то, мабуть, не всі мешканці Східниці вітали червоноармій-ців (сумніваємося, що воякам-чу-жинцям раділи місцеві поляки).

Крім того, краєзна-вець нічого не каже про те, як постави-л и с я б і л ь ш о в и -ки до  мешканців з «петлюрівським» прапором.

Один зі  східни-чан-поляків, який п і з н і ш е в о ю в а в у польській армії ге-нерала В. Андерса (його спогади під-писані криптоні-мом «W»), згадував про ці  вересневі події у  Східниці: «До дня 23.ІХ.39 р. включно були у нас німці, перед полуднем відступили аж за Сян. Частина українців пішла за  ні-мецьким військом – їх прихиль-ники. Жиди і українці очікували з нетерпінням вступу червоних до  Східниці. Роблено приготу-вання і виставлено тріумфальну браму. Серця польські прошив біль. Затиснулися зуби і  кула-ки, чинити опору не було чим. Війська [польського] і поліції вже не було».

Більшовики швидко присту-

пили до організації нових орга-нів влади в селі. Вже увечері 24 вересня в Східниці відбувся мі-тинг, на якому було обрано тим-часовий комітет села у складі 11 осіб, до якого увійшли Микола Ільницький, Василь Мазур, Олекса Журавчак. Одним із пер-ших рішень комітету стала ухвала про відновлення навчання в міс-цевій школі, що й відбулося 26 вересня. Незабаром було утво-рено місцеву міліцію, здебільшо-го з українців, яка повинна була стежити за  порядком, ловити польських вояків, роззброювати їх тощо.

Як відомо, нова влада, прагну-чи надати анексії західноукраїн-ських земель легітимно-інкор-пораційного характеру, ініцію-вала проведення виборів до так званих Народних зборів Західної України. Вибори відбулися 22 жовтня 1939  р., під час яких східничани обрали своїм пред-ставником Миколу Ільницького, котрий, попри членство в тим-часовому комітеті, продовжував працювати на  свердловинах «Кальварії» у Перепростині. 26-28 жовтня 1939 р. він узяв участь в  засіданні Народних зборів у Львові, очевидно як і всі депу-тати підтримавши рішення про встановлення радянської влади та возз’єднання Західної України з УРСР.

Тимчасовий комітет здійсню-вав управління Східницею кіль-ка місяців. Важко судити про те наскільки цей «народовлад-ний» орган був самостійним

та ініціативним у своїх рішеннях і діях. Знаючи, що майже всі ва-гомі рішення приймалися навіть не повітовими, а воєводськими тимчасовими комітетами, які складалися з представників ком-партії, НКВС та Червоної армії, припускаємо, що повноваження східницького комітету зводилися до схвалення «спущених згори» постанов. Нерідко він перетво-рювався на звичайного статиста, лише спостерігаючи і  не  втру-чаючись в пограбування пред-

ставниками нової влади – коман-дирами Червоної армії, енкаве-дистами, партійцями – майна «класових ворогів». Як згадував один зі східничан, що працював машиністом, і підписався крип-тонімом «Т»: «Одразу почато гра-бувати державне і військове май-но, а з магазинів вивозилося все до Росії, причому почато також ліквідовувати більші фірми при-ватні, забираючи все, що тільки до рук потрапило».

Визначальним завданням ра-дянської влади стало проведення радянізації – перебудови суспіль-ного життя новоприєднаних зе-мель у відповідність з існуючим в СРСР зразком. Перетворення охопили усі без винятку сфери: адміністративну, економічну, со-ціальну, культурно-духовну тощо. Характеризуючи адміністратив-ну складову радянізації, відзна-чимо, що у грудні 1939 р. було започатковано територіально-адміністративні зміни, передов-сім утворенням Дрогобицької області (4  грудня). Повіти дея-кий час зберігалися, але в  се-редині січня 1940 р. 10 повітів Дрогобицької області було поді-лено на 30 районів. Згідно з по-становою Дрогобицьких облви-конкому та обкому КП (б) У «Про утворення районів та внесення міст в обласне підпорядкування по  Дрогобичській області» від 15 січня 1940 р., було сформо-вано, зокрема, Бориславський район, до  складу якого вклю-чено Трускавецьку, Стебницьку і  Східницьку волості. Загалом

у Бориславському районі було 12 населених пунктів (10 сіль-рад) з  населенням 30929 осіб. Водночас відбувалося форму-вання нових районних органів управління – державного та пар-тійного рівня. Райвиконком Бориславського району на той час складався із таких функціо-нерів: М. Х. Сафро – голова рай-виконкому; С.  І.  Бобешко – за-ступник голови; Ф. Н. Перерва – секретар райвиконкому; В.  К.  Бубнов – секретар РК  КП (б) У, К.  І. Наконечний – секре-тар РК КП (б) У; П. К. Гуляєв – зав. райфінвідділом; М.  Х.  Поліщук – зав. райвно; М. П. Калюжний – з а в . р а й т о р г в і д д і л о м ; Я.  С.  Гайдай – зав. райземвід-ділом; М.  І. Орсуляк – селянин зі Стебника; Р. І. Лескорич – ма-шиніст заводу. Як бачимо, схід-ничанин С.  Бобешко посів до-волі високе становище серед представників районної влади. Бориславський райком КП  (б) У  очолили: В.  К.  Бубнов – пер-ший секретар; К. І. Наконечний – другий секретар; К. М. Коробкін – третій секретар; І. А. Владика – зав. оргінструкторським від-ділом; Ф. В. Васінкін – зав. від-ділом пропаганди і  агітації; М.  Х.  Сафро – голова райви-конкому; Я.  С.  Гайдай – зав. райземвідділом.

У другій половині 1940  р. Бориславський район було лік-відовано, а належні до нього те-риторіальні громади приділено до Дрогобицького та Підбузького районів. Лише с. Східницю пере-дано не  в  районне, а  в міське підпорядкування – воно перебу-вало в управлінні м. Борислава. В і дта к , п и та н н я , п о в ’ я з а н і зі Східницею, перебували в ком-петенції Бориславських міської ради, міськвиконкому та  місь-ккому партії. На початку 1940 р. Бориславську міську раду, вибо-ри до якої на той час ще не прово-дили, затвердили в такому складі: М. Я. Ткаченко – голова міськра-ди; І.  П.  Романюк – заступник голови міськради, О. Ф. Бабело і М. М. Іщенко – секретарі МК КП (б) У; А. І. Шаповаленко – секре-тар міськради; П.  П.  Щербак – з а в . м і с ь к ф і н в і д д і л о м ; Р. О. Старцев – зав. міськторгвід-ділом; М. М. Охріменко – дирек-тор нафтовидобувного тресту; О.  І.  Плоскодняк – зав. відділу соцзабезу; С. А. Круг – робітник нафтопромислу; Ф.  І.  Празнер – робітник; Ф.  С.   Воробйов – начальник міської міліції . Бориславський міськком КП (б) У очолювали О. Ф. Бабело – пер-ший секретар; М. М. Іщенко – дру-гий секретар; Ф. Г. Лахно – третій секретар; М. Я. Ткаченко – голова міськради; П. К. Клименко – се-кретар РК  ЛКСМУ; В.  П.  Модов – директор нафтопромислу; М.  М.  Охріменко – директор н а ф то в и д о бу в н о го тр е с т у ; Г. Н. Осадчий – начальник місько-го відділу НКВС; Г. Я. Авраменко – зав. відділу пропаганди та агітації. Усі перелічені особи, за винятком місцевих робітників, були наді-слані зі східних областей УРСР.

На жаль, через брак джерел не можемо говорити про склад Східницької сільської ради, міс-цевого виконкому. Сільраду, ймовірно, призначили на  по-чатку 1940 р. Наприкінці того ж року (15  грудня) відбулися ви-бори до місцевих рад, тож було обрано сільську раду депутатів трудящих с. Східниця. Під час ви-борів до  Верховної ради УРСР, які відбулися 24 березня 1940 р., східничанина М.  Ільницького

о б р а л и д е п у т а т о м . До слова, про його вису-нення кандидатом у де-путати до  українського радянського парламенту (точніше, «псевдопарла-менту»), йшлося в облас-ній газеті «Більшовицька правда». Намагаючись підкреслити при-гноблене становище цього кан-дидата у часи міжвоєнної Польщі, редакція писала: «Машиніст Ільніцький (sic!) вважався до-брим робітником. Знався на ділі. Працюючи, він ніби зростався з механізмами, становився не від-ділимим від них, як частина агре-гату. Але він був живою людиною і, щоб остаточно не перетворити-ся на додаток до машини, зажа-дав по-людському розважатися. В селі Східниця влаштував виста-ву інсценівку „Борислав сміється“. Це й уся була його „провина“. Але Ільніцький більше не працював на машині». А далі, контрастно ак-центуючи на змінах, пов’язаних із утвердженням радянської вла-ди, автор допису зауважував: «А машиніст Ільніцький? Він стоїть на трибуні районної наради. Ось

його слова: Мій батько 40 років трудився, йому не  снилося ке-рувати державою. Мене ж тепер висунули кандидатом в депутати Верховної Ради УРСР. Дуже схви-лювала мене ця велика радість. Не можу багато говорити. Дякую, товариші, за довір’я. Прикладу своїх сил, щоб з честю виправда-ти довір’я народу».

Перетворення в економічній сфері життя Східниці поляга-ли передовсім в одержавленні приватних підприємств, на-самперед промислових, реміс-ничих, торговельних. У  жов-тні-листопаді 1939  р. промис-ловість, насамперед нафтові підприємства, була повністю націоналізована. Дрогобицько-бориславсько-східницькі на-фтові копальні було об’єднано в трест «Укранафтовидобуток», у складі якого сформовано 5-й східницький нафтопромисел. Керівником тресту було призна-чено М. М. Охріменка, началь-ником нафтопромислу № 5 став росіянин О. А. Єгорчиков, а його заступником – вищезгаданий депутат Верховної ради УРСР М. І. Ільницький.

Автори допису про Східницю в «Історії міст і сіл УРСР. Львівська о б л а с т ь » н а г о л о ш у в а л и , що у 1940 р. на східницьких про-мислах отримав широке застосу-вання метод штучного збільшен-ня тиску в свердловинах шляхом нагнітання в них газу, що дозво-лило збільшити видобуток на-фти у декілька разів. Цей метод, до слова, не був винаходом ра-дянських нафтовиків і  аж  ніяк не був новим у Східниці. Відомо, що його апробовано інженером Здіславом Вілком, який прибув до села у вересні 1928 р.

СХІДНИЦЯ ВОЄННАСХІДНИЦЯ ВОЄННА

СТОРІНКА: ТУРИСТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР СХІДНИЦЯ. З МЕРЕЖІ

історія історія

Пітер Ментен

11№ 40, 31 жовтня 2019 року

(Закінчення на 12 с.)

ЛЛ юди часто виражають свої емоції за  допомо-гою їжі. Ми  говоримо

про притлумлювані емоції – ті, які людина не завжди усві-домлює або приймає. А оскільки притлумлювання ніколи не бу-ває повним, то  ці почуття часто спливають на  поверх-ню в найнесподіванішу мить. І часто виражаються в тому, як і що ми їмо.

Для людей їжа здебільшого є біологічною необхідністю. Якщо глянути з символічного погляду, то це пов’язане з тим, як ми люби-мо і як люблять нас, з нашим став-ленням до світу. Людина, що від-мовляється їсти, в такий спосіб по-відомляє оточенню про своє неба-жання жити. А той, хто їсть надто багато, притлумлює інстинкт ви-живання в умовах реальної або уявної загрози. Те, чим ми харчу-ємося, багато що  говорить про наше самопочуття. Теоретично, будь-яка добре приготована їжа мала б здаватися смачною, оскіль-ки дає нам необхідні поживні ре-човини. Проте з невідомих причин ми віддаємо перевагу конкретним продуктам. Доктор Діана Мініх спробувала розшифрувати емо-ції, що ховаються за такими пере-вагами, використавши для цього свої знання дієтолога. І ось, що їй вдалося дізнатися.

Пікантна їжа і смутокСлово «пікантна» застосовуєть-

ся не лише для опису смакових якостей їжі. Також воно викорис-товується для опису ситуацій або людей, що викликають ентузіазм і захоплення. «Надати гостроти» означає посилити інтерес або хви-лювання (збудження). І наш вибір цього слова зовсім не збіг.

За словами доктора Мініх, го-строї їжі нам хочеться в хвилини смутку. Деякі люди їдять настіль-ки гострі продукти, що  ті зму-шують їх  пустити сльозу. Потяг

до пікантної їжі викликаний ба-жанням наповнити своє життя емоціями, динамічністю і захва-том. Але при цьому ми не усвідом-люємо своїх справжніх бажань, або, навпаки, усвідомлюємо, але боїмося спробувати щось нове. А тому компенсуємо незадоволе-ну потребу, заїдаючи її гарненько приправленою їжею.

Випічка і рутинаЦя категорія включає торти, тіс-

течка, печиво і інше. Це бажання одне з найпоширеніших, а ще – це головна причина зайвої ваги.

Деякі люди буквально одержимі випічкою і солодощами. Але чому?

Особи, що віддають перевагу такій їжі, потерпають від своєї виснажливої щоденної рутини. Вуглеводи ж допомагають їм за-повнити запаси витраченої енер-гії. Вони вдаються до споживання солодощів, коли їм необхідно по-вернути в життя радість, якої йому бракує (у символічному сенсі).

Охочі до солоногоБагато страв передбачають пев-

ну кількість солі, якої має бути до-статньо, щоб вони були смачними. Правильна кількість солі в їжі ро-бить її смачнішою і не перебиває смак інших інгредієнтів. Проте серед нас є ті, хто звик додавати щіпку солі абсолютно до всього. Вони відмовляються від солод-кого, віддаючи перевагу всьому тому, де є сіль.

Згідно з  результатами дослі-джень, охочі до солоного, здебіль-шого, потерпають від внутрішніх переживань або тривожності. Сіль впливає на водний баланс в орга-нізмі, тому вживання солоної їжі є  способом виразити своє вну-трішнє занепокоєння.

Потяг до хрусткої їжіЯкщо добре придивитися,

то  можна помітити, що  охочі до хрусткого віддають перевагу такій їжі не  через її  смак, а  че-рез сам «хрускіт». І  вони навіть

не  намагаються приховати цей хрускіт. Навпаки, їм подобається його звук.

В такому разі притлумлюва-ною емоцією може бути гнів. Пережовування їжі, що  супро-воджується насолодою її тексту-рою і звуком, – це спосіб «пори-чати» або виразити свою злість. А ще це чудовий спосіб привер-нути до себе увагу, якщо здається, що вас ігнорують.

М’яка їжаДеякі продукти подобають-

ся нам за  те, що  вони м’які. Наприк лад, рис, паста або хліб здаються м’якими немов подушка.

Люди, що  віддають перевагу «м’якій» їжі, прагнуть комфор-ту, захисту і любові. Її повітряна текстура дарує їм  психологічні відчуття, що  нагадують обійми. Здебільшого, на  м’яку їжу нас тягне під час важких життєвих періодів.

Зв’язок між їжею і нашими не-усвідомленими емоціями має неймовірний характер. І хай він не  до кінця пояснює природу людської підсвідомості, однак є джерелом важливої інформації, на яку варто звернути увагу. Усі ми притлумлюємо в собі якісь по-чуття, і всі ми іноді йдемо на по-воду у своїх бажань.

ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

НН аша пам’ять – ще  та загадка природи. Ми чо-мусь пам’ятаємо най-

непотрібнішу інформацію про тіток-скандалісток або муда-ків з минулого. Але забуваємо справді важливі і життєвизна-чальні речі. Було б непогано «пе-ревстановити» програму своєї пам’яті.

Наприклад, студентам – щоб швидше запам’ятовувати вивчене і не забувати найнесподіванішої миті, під час іспиту. Офісним і ін-шим працівниками – щоб не вигу-кувати наприкінці робочого дня: «О, я ж повинен був це зробити саме сьогодні! Як я міг забути!». Коротше кажучи, ми всі хочемо поліпшити свою «оперативну пам’ять», яка допоможе досяг-ти успіху в житті і почувати себе упевненими і спокійними.

Перш, ніж розгляне-мо способи, за  допомо-гою яких можна зламати свій мозок, щоб краще запам’ятовувати і  згаду-вати, поговоримо про те, що таке пам’ять, і як вона працює. Існує два типи пам’яті: короткочасна і  довготривала. Короткочасна пам’ять є  тимча-совим інструментом і  служить для того, щоб запам’ятовувати те, що слід зробити в певний мо-мент. Наприклад, для того, щоб запам’ятати номер телефону, який належить набрати. Частенько, як тільки ви наберете з пам’яті номер і зателефонуєте – негай-но забудете цю комбінацію цифр. Інша річ – довготривала пам’ять. Для того, щоб інформація (на-приклад, та ж комбінація цифр) запам’яталася надовго, її необ-хідно повторити, обробити або помістити в мозок, використову-ючи певні прийоми. Отже, як ви можете зламати свій мозок, щоб легше запам’ятовувати інформа-цію? А головне – без зусиль діс-тавати її і використовувати?

Умовні рефлекси відтворенняКожної секунди наш мозок діс-

тає зі свого «архіву» незліченну кількість різної інформації – під вплив того, що ми збираємося ро-бити і відчуваємо. Мозок, як ве-личезний софіт в театрі, освітлює

спогади так, ніби ми ці події тільки що пережили. Буквально – 15 хви-лин тому. Скажімо, коли ви, сидя-чи в кафе, раптом почули знайому пісню, і це викликало у вас дуже сильні емоції (наприклад, згадали своє перше кохання), то активізу-ються дві ділянки мозку. Спочатку та, яка реагує на знайому мело-дію, а  потім та, що  примушує згадати людину, з якою ви зустрі-чалися багато років тому. Навіть якщо ви про неї й не згадували роками. Так це працює. А ось на-ступного разу, коли ви почуєте

знайому мелодію – ці дві ділянки в мозку активізуються одночасно. Таким чином, мозок примушува-тиме вас переживати моменти з минулого знову й знову. Якась пісня нагадуватиме вам про ко-хану людину, якась – про батьків, яких ви давно втратили і бануєте за ними, якась – про ранній ра-нок, коли ви збиралися до школи багато років тому.

Ось вам і  ключ до  того, щоб краще запам’ятовувати інфор-мацію! Як то кажуть: «умовний рефлекс відтворення» вам на до-помогу. Ви легко можете узяти його на озброєння і тренувати свій мозок. Адже напевно чи-тали про досліди над мишами, які асоціювали їжу зі звучанням дзвіночків? Отже, якщо ви готує-теся до іспиту і відчуваєте, що від великої кількості інформації в го-лові утворилася справжня каша, зробіть таке. Позаймайтеся пе-ред сном, а потім візьміть духи, які незрозуміло яким чином опи-нилися вдома, і ви ними ніколи раніше не користувалися (тобто з ними не пов’язані абсолютно

ніякі спогади або асоціації). Побризкайте їх  на себе, потім прийміть душ і вирушайте спати.

Наступного разу, коли вам зно-ву доведеться запам’ятати якусь інформацію для навчання, зно-ву нанесіть на себе ці парфуми. Але, що  особливо важливо, ні-коли не використовуйте ці духи в інших ситуаціях, окрім навчан-ня! Тепер досить буде нанести на себе ці духи або одеколон пе-ред іспитом – і мозок «згадає все».

До речі, духи – не  єдиний спосіб. Ви  можете викорис-

тати ж у в а л ь н у г ум к у з певним смаком під час з а п а м ’ я то ву в а н н я і н -формації або розтирати між пальцями гальку – це справа смаку. Головне, щоб цими мозковими сти-

мулами ви користувалися лише для запам’ятовування певної інформації.

Поліпшення сприйняттяІноді умовно-рефлекторна

пам’ять не дуже допомагає. Тут все – індивідуальне і залежить від багатьох речей, навіть від нашого настрою і віри в те, чи спрацює цей метод. І ось тоді на допомогу приходить інший метод – робо-та над вашим сприйняттям. Вона обов’язково поліпшить пам’ять!

Отже, як працювати над поліп-шенням сприйняття інформації? Розпочніть з того, що звертайте увагу буквально на кожну, най-більш незначну деталь, яка від-кривається вашому сприйняттю. Наприклад, на якісь знаки (навіть якщо ви не можете їх зрозуміти і розшифрувати), кольори, запа-хи, звуки. Абсолютно все, що мо-жете помітити! Потім запитаєте себе, що бачили, спробуйте пере-брати в пам’яті найдрібніші по-дробиці, згадати кожну деталь, навіть найбільш незначну.

ЯК ЗДІЙСНИТИ ЗЛАМ СВОГО МОЗКУ ІЯК ЗДІЙСНИТИ ЗЛАМ СВОГО МОЗКУ І

ЗГАДАТИ ВСЕЗГАДАТИ ВСЕ

СКАЖІТЬ, ЩО ВАМ ХОЧЕТЬСЯ З’ЇСТИ, І МИ СКАЖЕМО, СКАЖІТЬ, ЩО ВАМ ХОЧЕТЬСЯ З’ЇСТИ, І МИ СКАЖЕМО,

ЩО ВИ ВІДЧУВАЄТЕЩО ВИ ВІДЧУВАЄТЕ

СЛІДКУЙТЕ ЗА ЩИТОПОДІБНОЮ ЗАЛОЗОЮСЛІДКУЙТЕ ЗА ЩИТОПОДІБНОЮ ЗАЛОЗОЮХвороби і дисфункції щитоподібної залози і порушення ендо-кринної системи з кожним роком ростуть в геометричній прогресії. Більшість хворих – жінки.

Хвороба починається задовго до того, як виявиться в тілі. Усе це – результат думок, що скупчилися, важких, негативних почуттів, емоцій, образ і травм психіки. Це не новина. Наука називає це пси-хосоматикою, астрологи – несприятливим планетарним аспектом, езотерики – негативною енергією. Суть одна – це непрожитий біль, який застряг усередині і починає руйнувати тіло у вигляді хвороб.

Щитоподібна залоза пов’язана з горловою чакрою, з 5-м енерге-тичним центром. Це вміння висловлюватися, комунікувати зі світом через мову, виявляти себе в творчості, екологічно виражати свої почуття і емоції і проживати свій гнів. Виражати себе через творчий потік.

Порушення бувають у хороших дівчаток і хлопчиків, які багато і довго мовчать, усім намагаються догодити, з усіма погоджуються і свої інтереси ставлять на задній план. У жінок, які живуть з чоло-віками, роками нагромаджуючи образу, ненависть і невдоволення щодо них, які «пробачили зраду» для збереження сім’ї, але цей біль і травма застрягли в горлі на довгі роки. Для тих, хто перебуває в сім’ї заради чогось або когось. Хтось заради житла, заради грошей, хтось через страх. Ми терпимо своїх близьких, начальників, токсичних родичів, живучи з ними під одним дахом, ми ви-правдовуємо свої лінощі і страх тим, що всі так жи-вуть. Але у цього терпін-ня занадто висока ціна. Ви  відчуваєте не  лише фізичний, психологічний дискомфорт, але й руй-нуєте своє тіло, здоров’я і життя за всіма аспекта-ми. Дисфункція щитопо-дібної залози важко ліку-ється медиками, має сер-йозні наслідки, які дають про себе знати впродовж усього життя.

Стежте за 5-м енерго-центром, за тим, що ви відчуваєте і  як  прожи-ваєте своє життя. Йдучи на  осоружну роботу, живучи з людиною, яка завдала вам болю, або з токсичним родичем, ви кожного разу робите вибір не на свою ко-ристь, і проживаєте своє життя через страх, а страх – це, дуже низька вібрація, вона притягає важкі негативні сценарії і події у ваше життя.

Порушення роботи в 5-й чакрі не означає, що у вас 100 % хвороба щитоподібної залози, але це дуже частий пробій, при якому дає збій щитоподібна залоза і ендокринна система. Вам стає в прямому і пе-реносному сенсі важко дихати, неначе щось сковує ваше горло, або з’являється почуття, що у вас на шиї постійно одягнена водолазка, вам хочеться її зняти, але ви не можете. Неначе хочете видихнути, але не можете. Це перші ознаки того, що вам пора пропрацювати свої токсичні емоції, гнів, образи і перевірити роботу щитоподібної залози. Будьте здорові і осознані.

В’ЯЧЕСЛАВ ЧУДАКОВ. СТОРІНКА: MARIA CHEBAN. З МЕРЕЖІ

будьте здорові! будьте здорові!

12№ 40, 31 жовтня 2019 року

ТИЖНЕВИК «ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ ПЛЮС»

ЗАСНОВНИК І ВИДАВЕЦЬ –

ТзОВ «За вільну Україну плюс»,

рахунок № 260052701 в ПАТ АКБ «Львів»,

код ЄДРПОУ 32969981 МФО 325268

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 9026 від 04. 08. 2004 р.

Головний редактор Богдан ВОВКтел.: (067) 7647637

e/mail: zvuplus@gmail.comwww.zvu.org.ua

(сайт створено за підтримки МКП «Рада», м. Самбір, та OST-REFERAT HILFSAKTION

WESTUKRAINE L’VIV).Передплатний індекс: 91028

Адреси для листування:79052, м. Львів, вул. Роксоляни, 57.64

79019, м. Львів, а/с 6786

Редакція не завжди поділяє думки авторів. Рукописи не рецензуємо і не повертаємо.

Тексти приймаються в електронному вигляді.Друкарня – ТзОВ «Видавничий Дім Молода Галичина».

Адреса: Львівська обл., м. Яворів, пл. Ринок, 14Замовлення № 1159

(Закінчення, поч. на 1 с.)

(Закінчення, поч. на 11 с.)УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

оголошує конкурс на  замі-щення посади директора Старосамбірського дочір-нього лісогосподарського під-приємства ЛГП «Галсільліс».

Місцерозташування підпри-ємства: 81100, Львівська об-ласть, м. Старий Самбір, вулиця Коцюбинського, будинок 6.

Умови оплати праці директо-ра Старосамбірського дочірньо-го лісогосподарського підпри-ємства ЛГП «Галсільліс» визнача-ються у контракті та не можуть бути меншими ніж передбачено законодавством.

Кваліфікаційні вимоги до пре-тендентів на посаду директора Старосамбірського дочірнього лі-согосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс»:

– повна вища спеціальна лісо-технічна освіта (магістр, спеціа-ліст лісового господарства);

– стаж роботи за професією – не менший за 5 років;

– досвід керівної роботи у лісо-вій галузі – не менший за 3 роки;

– громадянство України;

– володіння державною мовою;– здатність за своїми діловими

та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем виконувати посадові обов’язки директора.

Додаткові вимоги:– з н а н н я з а к о н о д а в с т в а

України;– знання сучасних інформацій-

них технологій;– досвід впровадження дійо-

вих систем менеджменту у лісо-вій галузі;

– досвід управління групами або командами;

– знання чужоземної мови.Документи, які необхідно по-

дати для участі в  конкурсному доборі:

– заява про участь у конкурсі;– копія паспорта та  іденти-

фікаційного коду, засвідчена претендентом;

– копії документів про по-вну вищу лісотехнічну освіту (обов’язково), науковий ступінь та вчене звання (за наявності);

– копія трудової книжки;– особовий листок з обліку ка-

дрів, в тому числі автобіографія та  1 фотографія розміром 3х4 сантиметри;

– дек ларація про доходи

за 2018 рік, відповідно до Закону Ук р а ї н и « П р о з а п о б і га н н я корупції»;

– довідка про наявність або від-сутність судимості;

– витяг з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили коруп-ційні правопорушення;

– письмова згода на збір та об-робку персональних даних;

– два рекомендаційні листи до-вільної форми;

– мотиваційний лист довільної форми;

– програма розвитку підприєм-ства в короткостроковій (строком на 1 (один) рік) та довгостроковій (строком на 5 (п’ять) років) пер-спективах, у  якій повинні бути чітко відображені заходи, які вживатимуться претендентом для забезпечення фінансово-госпо-дарської стійкості підприємства та підвищення ефективності його діяльності.

Документи подавати особисто у паперовому та електронному вигляді в  ОКС ЛГП «Галсільліс» за   адресою: м .   Львів , вул . Промислова, 9б, приймальня.

Вимоги до електронного ва-ріанту документів:

– формат.pdf;

– єдиний файл (крім програм розвитку);

– відомості щодо серії та номе-ра паспорта, диплома, сертифі-ката тощо, відомості щодо місця проживання, номера телефону та е-mail адреси, а також інші ві-домості, що підлягають захисту відповідно до  Закону України «Про захист персональних да-них», повинні бути приховані.

Документи приймаються в  робочі дні тижня упродовж 30 (тридцяти) календарних днів (до 17:30  год. 02.12.2019 року включно).

Конкурс проводиться не піз-ніше ніж через 10 календарних днів після завершення прийому документів.

З інформацією про статутну діяльність та  фінансовий стан Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» можна ознайоми-тись на сайтах Львівської облас-ної ради та ОКС ЛГП «Галсільліс».

Додаткова інформація нада-ється за тел.: (032)-224-71-32.

Адреса електронної пошти: galsillis@meta.ua

К о н т а к т н а о с о б а – Андрусишин Роман Олегович.

ЯК ЗДІЙСНИТИ ЗЛАМ СВОГО МОЗКУ І ЗГАДАТИ ВСЕЯК ЗДІЙСНИТИ ЗЛАМ СВОГО МОЗКУ І ЗГАДАТИ ВСЕНе лінуйтеся: практикуйте подібні вправи якомога частіше. Постарайтеся, щоб це увійшло у вас у звичку. Але самих тільки спогадів про те, що побачили, недостатньо.

Пам’яті це не допоможе. Так що це заняття – лише перший крок. Далі вам треба вчитися аналізувати свої знання. Починайте спо-лучати в голові отриману інформацію у пошуках точок зіткнення. Як все виглядає в загальній картинці, як пов’язані одні речі і явища – з іншими? Вам треба навчитися аналізувати кожну інформацію з погляду вже існуючої карти того, що відбувається. Шукати зв’язки, асоціації, робити висновки.

Секрет ефективного запам’ятовування – дуже простий: речі, які можна згрупувати, набагато легше дістати з пам’яті. Тому ваше за-вдання – підключати одну інформацію до іншої. Врешті-решт, ця тех-ніка допоможе вам згадати так багато, що навіть відчуєте себе при-голомшеними. Адже навіть не підозрювали, що так багато всього про все знаєте!

Застосовуйте знання з практики і передавайте іншимОбмін знаннями корисний не лише для інших людей, але й для

вас насамперед. Згідно з дослідженнями науковців, краще за все ми запам’ятовуємо ту інформацію, якою поділилися з іншими. Це як в анекдоті про молодого і недосвідченого учителя: «Пояснював кла-су новий матеріал тричі. Врешті-решт – навіть сам все зрозумів!». Так що вчителі так багато знають про свої предмети не тому, що вони всі – генії, а тому, що передають знання щодня – з року в рік. Тому, що б ви не вивчали, намагайтеся завжди ділитися отриманими знаннями з кимось, кому це може бути цікаво. Обговоріть якісь особливо цікаві або спірні моменти, переконайтеся, що ваш співрозмовник зрозумів, про що ви говорите.

Це найважливіший маркер: якщо ви можете передати свої знання комусь іншому – це означає, що самі все розумієте. А якщо ви все розумієте – то пам’ятаєте і ніколи не забудете.

Кращі друзі пам’яті і закляті ворогиЯкий з методів запам’ятовування ви б не вибрали як найефектив-

ніший і найоптимальніший, не слід забувати про те, що існують певні обставини, які допомагають запам’ятовувати, і такі, що є першими ворогами пам’яті. Ваш найвірніший помічник – це здоровий і повно-цінний сон. Річ у тім, що найбільший об’єм інформації передається з короткочасної пам’яті в довготривалу саме під час сну. Таким чином, якщо хочете, щоб уся інформація, отримана за день, записа-лася – намагайтеся спати не менше як 7 годин на добу. І, природно, не користуйтеся снодійними і не дивіться «жахілок» на ніч. Краще випити горнятко ромашкового чаю з медом – це і заснути допоможе, і заспокоїть.

Також стежите за тим, чим харчуєтеся. Існує ряд продуктів, які по-ліпшують пам’ять. Це, першою чергою, какао. Так що чашка гарячого какао з молоком, шоколадка (в розумних межах, звичайно) або на-віть ложка какао-порошку – це те, що потрібно. Так що не забувайте поповнювати запаси какао, якщо хочете мати хорошу пам’ять!

А ось найзаклятіший ворог пам’яті – це стрес. Життя без стресів, звичайно, неможливе. Але переконайтеся в тому, що ви хоч би боре-теся з ними. Тут вам допоможуть спорт, медитація, зустрічі з друзями, улюблені книги і фільми. Навчання і робота – це дуже важливо, але намагайтеся відпочивати за першої щонайменшої нагоди і насоло-джуватися життям!

ДЖЕРЕЛО: WWW.CLUBER.COM.UA

МЕШКАНЦІВ ЛЬВІВЩИНИ МЕШКАНЦІВ ЛЬВІВЩИНИ ЗАКЛИКАЮТЬ ВАКЦИНУВАТИСЬЗАКЛИКАЮТЬ ВАКЦИНУВАТИСЬ

За минулий тиждень епіде-мічного сезону захворюва-ності на  грип та  ГРВІ в  об-ласті захворіло на  гострі респіраторні інфекції 7 657 осіб, що на 674 випадків біль-ше як за попередній тиждень.

Інтенсивний показник за-хворюваності становить 304,9, при епідемічному порозі 439,6. Питома вага дітей до 17 років, які захворіли, становить 57,3 %.

П р о ц е   п о в і д о м и л и у Львівському обласному лабо-раторному центрі. «Найкращий спосіб захисту від грипу – вак-ц и н а ц і я , то м у з а к л и к а є м о мешканців потурбуватись про своє здоров’я завчасу. Спільно з   департаментом охорони здоров’я визначили 54 тисячі людей в області, які підлягають обов’язковому вакцинуванню. Це медики, вчителі, працівники сфери обслуговування. Окрім того, у групі ризику діти від двох до  шести років та  особи після 60 років», – зазначив директор ДУ «„Львівський обласний лабо-раторний центр“ Міністерства охорони здоров’я України» Роман Павлів.

Як захиститися від грипу? Нагадуємо ефективні методи щоденної профілактики, за-стосування яких знизить ризик захворіти:

1. Намагайтеся якнайменше перебувати поряд із  людьми, які хворіють на застуду, мають нежить або кашель. Якщо за-хворіли ви, тримайте дистанцію поруч з  іншими, щоб вберегти їх від хвороби. Уникайте місць скупчення людей, масових за-ходів. Одягайтеся по  погоді. Стежте, щоб ноги не промокали, одежа захищала від холоду і ві-тру, носіть теплий головний убір та рукавички.

2. Захворіли – лишайтеся вдома. Якщо можливо, візьміть

вихідний з роботи або навчання. Грип та простудні інфекції швид-ко передаються іншим, тож пере-бування хворого в людних місцях сприятиме поширенню інфекції.

3. Прикривайте ніс та рот під час кашлю та чхання серветкою – це знизить ймовірність передачі інфекції іншим.

4. Часте миття рук допоможе захиститися від мікробів. Якщо поруч немає води та мила, ви-користовуйте спреї для рук на спиртовій основі.

5. Намагайтеся не торкатися руками обличчя. Очі, рот та ніс для мікробів, як  вхідні двері. На руках дуже багато мікробів та вірусів, торкаючись ними об-личчя ви збільшуєте шанси по-трапляння їх в організм.

6. Привчіть себе до корисних звичок. Ретельно очистіть та про-дезінфікуйте поверхню, до якої часто торкаєтеся вдома, на ро-боті або в навчальних закладах. Регулярно провітрюйте примі-щення. Це  особливо важливо, якщо в  приміщенні перебуває хворий. Стежте за  достатньою тривалістю сну, будьте фізично активними, уникайте стресу, пийте багато води та харчуйтеся поживною вітамінізованою їжею.

7. Якщо Ви захворіли, не тре-ба займатись самолікуванням, а зверніться до свого сімейного лікаря. Тільки лікар зможе пра-вильно оцінити важкість стану, поставити діагноз та призначити правильне лікування.

ПРЕС-СЛУЖБА ЛОДАПРЕС-СЛУЖБА ЛОДА

ПРИНИЖЕННЯПРИНИЖЕННЯНАШОЇ АРМІЇНАШОЇ АРМІЇ

О ф і с п р е з и д е н т а п о ш и -рив у  ФБ  і  на  ТБ пропаган-дистський фільм «За крок до миру» за підсумками поїзд-ки Володимира Зеленського в  Золоте, зустрічей із  вій-ськовими, місцевими жителя-ми та протестувальниками.

28 жовтня в  поліції заявили, що учасники акції «Ні капітуляції» в супроводі правоохоронців ви-везли із Золотого-4 свою зброю.

Розведення військ почалося о 12:00 29 жовтня. У штабі ООС по-чаток відведення військ пояснили тим, що протягом семи днів об-стрілів не було у межах ділянки розведення. Водночас раніше штаб ООС повідомляв про обстрі-ли в межах ділянок розведення

як у районі Золотого-4 (26 жовтня та 28 жовтня), так і біля Богданівки з боку Петрівського (24 жовтня). Після хвилі критики пресцентр штабу ООС пояснив проблеми з верифікацією обстрілів.

ФОТО: ФБ ІРИНА БАГЛАЙДЖЕРЕЛО: NOVYNARNIA.COM

УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИоголошує про намір передати в оренду нерухоме майно спільної власності територіальних громад області

№ № пор.пор.

Об’єкт орендиОб’єкт оренди

БалансоутримувачБалансоутримувач

Макси-Макси-мально мально

можливий можливий строк строк

орендиоренди

Мета та умови використанняМета та умови використанняНаймену-Наймену-ваннявання Адреса Адреса Площа, Площа,

кв. м.кв. м.

1. 11. 1 Нежитлові Нежитлові приміщенняприміщення

вул. вул. Дністерська, Дністерська, 27, м. Львів27, м. Львів

22,422,4

КНП ЛОР «Західно-КНП ЛОР «Західно-український український спеціалізований спеціалізований дитячий медичний дитячий медичний центр»центр»

2 роки 11 2 роки 11 місяцівмісяців

розміщення суб’єктів господарювання, розміщення суб’єктів господарювання, що діють на основі приватної власності що діють на основі приватної власності

і провадять господарську діяльність і провадять господарську діяльність з медичної практики (стоматологічна з медичної практики (стоматологічна

лабораторія)лабораторія)Заяви про оренду приймаються протягом 10 робочих днів після опублікування оголошення за адре-

сою: м. Львів, вул. Винниченка, 14 (ІІІ поверх).Довідкова інформація за тел.: 2999859, 2999858.

остання остання сторінка сторінка