МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ

1. Історія виникнення свята Міжнародний день рідної мови — це відносно молоде свято. До

календарів усього світу воно ввійшло тільки в 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть. Де і коли зародилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

2. Вірші про мову Мова

Мово моя, ти для мене криниця, Я навіки з тобою, допоки я є. П’ю з твого джерела і не можу напитись, Ти для мене любов і натхнення моє. Ти і казка, і пісня чудова лірична. Ти і дума, і правда, і мрія людська.Неповторна і щира, ласкава й музична, Українському серденьку завжди близька.Ніби мати, така дорога і єдина. Ніби Всесвіт — велика й велична для нас. Ми з тобою — народ і велика родина! І тебе берегти саме час, саме час!

Яка чудова рідна мова Рідна мова моя, поетична, пісенна, Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я. Як народу душа: щира, добра, натхненна, Ти найкраща у світі, бо рідна, моя! Українські пісні ніжно мама співала, Коли ще в сповитку були діти малі. Українською мовою благословляла, Як розходились ми на дороги земні. Скільки в мові тепла і палкого кохання! Туги й щастя дзвінкого, і світла душі, Та іскристої радості і шанування, Що, хоч просто говориш — виходять вірші! То струмочком дзвенить, то сміється й співає, То іскринками гумору враз спалахне. Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає. Мово рідна моя, ти як сонце ясне! Бо слова твої серце уміють зігріти,Приголубити, втішити можеш одна. Мово рідна, ну як нам тебе не любити!Ти весела і ніжна, неначе весна!

Мова — це серце народу Серце народу — це мова, — це слово,Нації гордість, культура, престиж.Той, хто цурається рідної мови,Ранить народ в саме серце, як ніж.Мова загине — народ оніміє,Світ відверне від такої юрби.Поки є мова — в людей є надія,Є пісня радості й пісня журби.Мова чудова і літературна,Без говіркових, спотворених слівСвідчить про те, що людина культурна.

Мова у неї, як пташечки спів.Мова у неї приємна, чудова.Є в ній традиції всіх поколінь.Як у віночку йде слово до слова,В мові чарівність і сонця теплінь.Мова — це людства досягнення дивне.Мова — це нація, спільність і час.Мова моя українська чарівнаЄ найрідніша для кожного з нас!

Джерело: http://krasotkina.com/вірші

3. Вислови про мову українських письменників

Не одцуравсь того слова, Що мати співала, Як малого повивала.

Т. Шевченко Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Олесь ГончарМова – це не просто спосiб спiлкування, а щось бiльш значуще. Мова – це всi глибиннi пласти духовного життя народу, його iсторична пам’ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу.

Олесь Гончар Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків.

Костянтин Ушинський

Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

Панас Мирний Сім’я вже ж вільна і нова. Та тільки мати ледь жива. Вона була б і вмерла вже не раз, Та все питає, і на смертнім ложі, — а де ж те Слово, що його Тарас коло людей поставив на сторожі?!.

Л. Костенко Джерело: http://dovidka.biz.ua/vislovi-pro-movu/

4. Прислів'я та приказки про мову Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. Більше діла — менше слів. Будь господарем своєму слову. Мовивши слово, треба бути йому паном. Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. Від солодких слів кислиці не посолодшають. Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи. Від теплого слова і лід розмерзається. Впік мене тим словом, не треба й вогню. Гостре словечко коле сердечко. Де мало слів, там більше правди. Діла говорять голосніше, як слова. Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться. Добре слово краще, ніж готові гроші. Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш. За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся. З пісні слова не викидають і свого не вставляють. І від солодких слів буває гірко. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів. Краще переконувати словами, як кулаками. М'які слова і камінь крушать. На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.

Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить. Не кидай слова на вітер. Не так то він діє, як тим словом сіє. Шабля ранить тіло, а слово — душу. Слово — не полова, язик — не помело. Слова пристають, як горох до стінки.