Палац СпортуPalats Sportu

81

2

3

4

вул. Саксаганського vul. Saksahanskoho

вул.

Шот

а Ру

став

елі

вул. Рогнідинськаvul. Rohnidynska

вул. Еспланадна

вул.

Есп

лана

дна

вул.

Вел

ика

Васи

лькі

вськ

аву

л. П

ушкі

нськ

а

вул. Басейна

vul. Baseina

вул.

Шов

кови

чна

вул. Госпітальнаvu

l. H

ospi

taln

aГо

спіл

ьтал

ьний

про

в.

Бульвар Лесі Українки

Lesi Ukrayinky blvd.

Площа Льва ТолстогоPloscha Lva Tolstogo

Спортивна площаSportyvna ploscha

vul.

Sho t

a Rusta

veli

6вул. Глибочицька vul. Hlybochytska

Кудрявський узвіз

Косогірний пров.

вул. Петрівська

вул.

Студ

ентс

ька

7

Андріїв ський узвіз

вул. Десятинна

vul. Desyatynna

вул. Боричів Тік Поштова площаPoshtova ploscha

вул. Івана Мазепиvul. Ivana M

azepy

вул. Аїстова

алея Героїв Крут

Дніпровський узвіз

5

алея Героїв Крут

Віктор Глонь випусковий редактор, Дар’я Аверченко, Дар’я Бассель, Роман Бондарчук, Вікторія Лещенко редакційна рада, Галя Василенко редактор, Мирослава Бацай коректор, Джим Тодд літературний редактор англійської верстки, Роксолана Машкова, Ольга Любарська, Всеслава Соловйова, Вікторія Ковальчук, Ігор Андрійчук, Джим Тодд переклад, Олександр Коуров дизайн, верстка

Viktor Hlon publishing editor, Dar’ya Averchenko, Darya Bassel, Roman Bondarchuk, Viktoria Leschenko editorial board, Galya Vasylenko editor, Myroslava Batsai proofreader, Jim Todd copy editor of English version, Roksolana Mashkova, Olha Lyubarska, Vseslava Solovyova, Viktoriya Kovalchuk, Ihor Andriichuk, Jim Todd translation, Oleksandr Kourov design, layout

ФЕСТИВАЛЬНІ ЛОКАЦІЇFESTIVAL VENUES

PINCHUKARTCENTREвул. Велика Васильківська/Басейна, 1/3-2, блок А

PINCHUKARTCENTREvul. Velyka Vasylkivska/Baseyna, 1/3-2, Block A

БУДИНОК КІНО (ДРУГИЙ ПОВЕРХ, БІЛЯ СИНЬОЇ ЗАЛИ)ГОДИНИ РОБОТИ:

П’ятниця, 20 березня: 12:00 - 19:00Субота, 21 березня – середа, 25 березня: 12:00 - 21:00

Четвер, 26 березня: 12:00 - 19:00Пятниця, 27 березня: 15:00 - 18:00

CINEMA HOUSE (FIRST FLOOR, NEAR THE BLUE HALL)OPENING HOURS:

Friday, March 20: 12 p.m. - 7 p.m.Saturday, March 21 – Wednesday, March 25: 12 p.m. - 9 p.m.

Thursday, March 26: 12 p.m. - 7 p.m.Friday, March 27: 3 p.m. - 6 p.m.

БУДИНОК КІНО (МАЛА ЗАЛА)Вхід тільки за акредитацією

ГОДИНИ РОБОТИ:21-22 березня – 12:00 - 19:0023-26 березня – 12:00 - 17:00

CINEMA HOUSE (THE SMALL HALL)Accredited guests only.

OPENING HOURS:March, 21-22: 12 p.m. - 7 p.m.March, 23-26: 12 p.m. - 5 p.m.

БУДИНОК КІНО (ЧЕРВОНА ЗАЛА, ТРЕТІЙ ПОВЕРХ)П’ятниця, 20 березня, 19:00

CINEMA HOUSE (RED HALL, SECOND FLOOR)Friday, March 20: 7 p.m.

БУДИНОК КІНО (ЧЕРВОНА ЗАЛА, ТРЕТІЙ ПОВЕРХ)Четвер, 26 березня, 19:00

CINEMA HOUSE (RED HALL, SECOND FLOOR)Thursday, March 26: 7 p.m.

«РУСЬ»вул. Госпітальна, 4, +38 044 256 40 00

RUSvul. Hospitalna, 4, +38 044 256 40 00

КІНОТЕАТРИCINEMAS

ГОСТЬОВИЙ СЕРВІСGUEST DESK

ВІДЕОТЕКАVIDEO LIBRARY

ВІДКРИТТЯ ФЕСТИВАЛЮЦЕРЕМОНІЯ

FESTIVAL OPENING CEREMONY

ЗАКРИТТЯ ФЕСТИВАЛЮЦЕРЕМОНІЯ

FESTIVAL CLOSING CEREMONY

ГОТЕЛЬHOTEL

1

1

1

1

8

2

4

1

3

БУДИНОК КІНОвул. Саксаганського, 6

CINEMA HOUSEvul. Saksahanskoho, 6

ФОТОВИСТАВКИPHOTO EXHIBITIONS

5

6

7

«ДІМ МИКОЛИ»(у Київському палаці дітей та юнацтва)

вул. Івана Мазепи, 13

DIM MYKOLY GALLERY (in Kyiv Palace of Children and Youth)

vul. Ivana Mazepy, 13

ЦЕНТР ВІЗУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИвул. Глибочицька, 44

VISUAL CULTURE RESEARCH CENTERvul. Hlybochytska 44

ГАЛЕРЕЯ «Д12»вул. Десятинна, 12

D12 GALLERYvul. Desyatynna, 12

КІНОПАНОРАМАвул. Шота Руставелі, 19

KINOPANORAMAvul. Shota Rustaveli, 19

КІНОТЕАТР «КИЇВ»вул. Велика Васильківська, 19

KYIV CINEMAvul. Velyka Vasylkivska, 19

3

ГОВОРИТЬ ОРГКОМІТЕТTHE ORGANIZING COMMITTEE TALKS

РОМАН БОНДАРЧУК, aрт-директор

ROMAN BONDARCHUK, art director

ВОЛОДИМИР ЯВОРСЬКИЙ,член Організаційного комітету

VOLODYMYR YAVORSKYY, a member of the Organizing Committe

ДАР’Я АВЕРЧЕНКО,PR-директор

DAR’YA AVERCHENKO, PR director

ГЕННАДІЙ КОФМАН,програмний директор

GENNADIY KOFMAN, program director

АЛЛА ТЮТЮННИК,член відбіркової ради

ALLA TIUTIUNNYK, a member of the selection council

Кожного року ми намагаємося знайти образ, який би розповідав про стан країни та настрої її жителів. У 2013 році нам здавалося, що Україна вже стала поліцейською державою, і ми сфотографували для постеру загін «Беркуту» Під час Революції Гідності наш плакат називали пророчим.

Минулого року на фестивалі ми го-ворили про Майдан. На постері з’явився коктейль Молотова, який водночас був і палаючим серцем - бо наші серця боліли й палали після загибелі Не-бесної сотні.

У цьому році увага всіх українців прикута до війни на Сході, яку нази-вають гібридною, бо розв’язана вона

задовго до пострілів – в першу чергу, зброєю медіа, зброєю пропаганди. У графічному образі ми поєднали два символи цієї війни: ми зобра-зили танк, з дула якого виривається промінь світла, як з кінопроектора. Бо віримо, що чесне документаль-не кіно здатне захистити від зброї пропаганди.

Уже під час розміщення наших плакатів на рекламних носіях міста ми дізналися, що закон забороняє зображувати в рекламі зброю, навіть іграшкову. Рекламні агенції попросили прибрати з постерів танк. Ми прибрали. Й отримали ще більш цікавий образ – пропаганда як невидимий танк.

Every year, we try to find one image which would say the most about the situation in the country and the atti-tudes of its citizens. In 2013, we thought that the country had already become a police state, and we took a picture of a Berkut squad as our poster. During the Revolution of Dignity, our poster was called prophetic.

Last year, we talked about the Maidan at the Festival. The poster fea-tured a Molotov cocktail, which was also a burning heart, because our hearts hurt and burned after the ‘Heavenly Hundred’ died.

This year, the attention of all Ukrai-nians is focused on the war in the East, which is dubbed a hybrid war, because it started long before the first shots,

mainly with the weapons of media and of propaganda. In the graphic image, we combined two symbols of this war; we took a picture of a tank, which is shooting a beam of light from its barrel, as if it was a cinema projector. We believe that honest documentary cinema is able to protect us against the weapons of propaganda.

It was after we published our posters on the city’s advertisement boards that we found out that the law prohibits the portrayal of weapons, even toy ones, in advertisements. The advertising agencies asked us to remove the tank from our posters. We removed it. And so we got an image which was even more interesting – propaganda as an invisible tank.

Пропаганди неможливо уникну-ти, її не можна знищити. Вона існує століттями й очевидно лише набува-тиме значення в нашому житті. Тому важливо правильно на неї реагувати, вміти її аналізувати, знати, як їй можна протистояти та використовувати за-ради просування базових цінностей демократії: прав людини, свободи, справедливості та верховенства права.

Спеціально для опанування знань і навичок співжиття і боротьби із про-пагандою Міжнародний фестиваль до-

кументального кіно про права людини Docudays UA цього року проведе ряд правозахисних заходів, серед яких дискусії про пропаганду, право на володіння зброєю, порушення прав людини в Криму, енергоефективні практики. Також ми пропонуємо тре-нінги для практичного опанування питань про розрізнення неправди-вих новин та організацію мирних протестів. Вхід на заходи безкоштов-ний, а цікава і корисна інформація гарантована.

Propaganda is impossible to avoid, impossible to destroy. It has existed for centuries, and looks like it will only be assuming more importance in our life. That is why it is crucial to react to in the right way, to be able to analyze it, to know how to oppose it, and use it to promote the basic democratic values of human rights, freedom, justice, and the rule of law.

For the purpose of mastering the knowledge and skills of living with propaganda and fighting against it,

the International Human Rights Doc-umentary Film Festival Docudays UA will hold a number of human rights events, such as discussions on pro-paganda, the right to own weapons, human rights violations in Crimea, and energy efficiency. We also offer train-ing to help people practically master the problems of distinguishing fake news and organize peaceful protests. Entrance to all these events is free, and we guarantee you’ll acquire interesting and useful information.

Число шанувальників Docudays UA продовжує зростати, ми прагнемо познайомитися з кожним. І хочеться просто бути ближчими до наших гля-дачів. Тому ми активно спілкуємося з шанувальниками на сторінці фестива-лю у фейсбук, минулого року запустили твіттер, а цьогріч ми є в інстаграм.

Але не забувайте і про сайт www.docudays.org.ua. У наших планах - запустити постійний блог про докумен-тальне кіно від команди Docudays UA.

Ми запрошуємо приєднатися до нас документалістів і просто всіх небай-дужих, хто цікавиться і хоче писати про документальне кіно.

Шановні фани, залучайтеся до фестивального життя – тепер ми ро-зігруємо призи в усіх наших соціальних медіа.

Слідкуйте за нами в інтернеті й користуйтеся #DocudaysUA при згадці про найкращі фільми, які ви подиви-лися.

The number of Docudays UA fans keeps increasing, and we want to meet every one of them. We also just want to be closer to our audience. That is why we actively communicate with our fans via the Festival’s Facebook page; last year we launched a Twitter account, and this year we are also on Instagram.

But do not forget about the site www.docudays.org.ua. We plan to start

a permanent blog on documentary cine-ma by the Docudays UA crew. We invite documentary makers and everyone who is interested and wants to write about documentary cinema to join us.

Dear fans, join the festival life, now we are raffling off prizes on all of our social accounts.

Follow us on the Internet and use the #DocudaysUA hashtag when you mention the best movies you watched.

Цього року на Docudays UA представлено переможців багатьох найпрестижніших фестивалів доку-ментального кіно. Не можу не по-хвалитися новим фільмом Джошуа Оппенгаймера «Погляд тиші», яким відкриється програма центральної теми року – ПРОПАГАНДА, й найнові-шим переможцем «Оскара» - фільмом Лори Пойтрас «Citizenfour: історія Едварда Сноудена». Серед фести-вальних новел – програма DOCU/ДІТИ, яку розраховано на наймо-

лодших відвідувачів. Ми впевнені, що фільми з цієї програми викличуть захват і в дорослого глядача, а тому дуже сподіваємося, що від цього року денні перегляди у суботу та неділю започаткують нову традицію сімей-них відвідин Docudays UA.

У цьому році також є стрічки, які фільмували в Україні митці із інших країн. Роботи українських режисерів представлено в усіх трьох конкурсних програмах, а також в уже традиційній панорамі DOCU/УКРАЇНА.

This year, Docudays UA features the winners of many of the most prestigious documentary festivals. I must proudly mention the new film by Joshua Op-penheimer, The Look of Silence, which will open the program on the central topic this year, Propaganda; and the new film by Laura Poitras, Citizenfour. Among the Festival’s novelties is the DOCU/KIDS program, which is targeted at the youngest visitors. We are sure that

films from this program will amaze our adult audience as well, so we hope that from this year onwards, our shows on Saturday daytimes will start a tradition of family visits to Docudays UA. This year, we also have films shot in Ukraine by artists from other countries. The works by Ukrainian directors are represented in all three competition programs, as well as in the traditional DOCU/Ukraine panorama.

Сьогодні ми, організатори фестива-лю Docudays UA, відчуваємо величезну відповідальність. Бо маємо справу з кі-ноінструментом, який може шкодити, а може зцілювати. Під час І-ї світової війни у Великобританії було випущено понад 140 фільмів (художніх і документальних), які переконували англійців у правильно-сті війни. У 1933 році приблизно 1150 продюсерів прославляли у фільмах Тре-тій Рейх і філософію нацизму. Скільки антиукраїнських пропагандистських фільмів зробила Росія впродовж ос-

танніх 20 років інформаційної війни, ніхто ще не рахував.

Як не загубитися в облудних світах пропаганди? Як відрізнити правдиву інформацію від цинічної брехні? Як цивілізованому світові вигравати в інформаційній війні з тоталітарними режимами? Відповіді на ці питання ми будемо шукати разом з глядачами 12-го фестивалю Docudays UA. І головний орієнтир у цих пошуках записаний вже в самій назві фестивалю – права людини.

Today we, the organizers of Docu-days UA Festival, feel that we have taken on a great responsibility, because we are dealing with cinema, an instrument which can both harm and heal. In Great Britain during World War I, more than 140 films (both documentary and feature) were shown which tried to persuade the British people that the war was just. In 1933, approximately 1150 producers glorified the Third Reich and the philosophy of Nazism in their films. It has not yet been calculated how many anti-Ukrainian

propaganda films were produced by Russia in the last twenty years.

How can we avoid gettubg lost in the delusionary worlds of propaganda? How can we tell true information from cynical lies? How should the civilized world win the information war with fascist regimes? We will look for the answers to these questions together with the audiences of the 12th Docudays UA Festival. And the crucial landmark in this search is preserved in the name of the Festival — that is, human rights.

ПРО КОНЦЕПЦІЮ І ДИЗАЙН ON THE CONCEPT AND DESIGN

ПРО ПРАВОЗАХИСНІ ЗАХОДИ ON HUMAN RIGHTS EVENTS

ПРО ЗАЛУЧЕННЯ НОВИХ СОЦМЕДІА, ХЕШТЕГИ І БЛОГ

ON USING NEW SOCIAL MEDIA, HASHTAGS, AND THE BLOG

ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРОГРАМИ ON THE PROGRAM’S CHARACTERISTICS

ПРО ТЕМУ ЦЬОГОРІЧНОГО ФЕСТИВАЛЮ – ПРОПАГАНДУ

ON THIS YEAR’S TOPIC, PROPAGANDA

МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ DOCUDAYS UADOCUDAYS UA INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS FILM FESTIVAL

4

ЦЕРЕМОНІЯ ВІДКРИТТЯ OPENING CEREMONY

Неприкрашена відсторонена оповідь про те, як постала Донецька народна республіка, знята з неймовірним наближенням усередині будівлі Донецької державної адміністрації за шість тиж-нів, із квітня до травня, стежить за долями групки революціонерів, від нижчих міліційних чинів до

урядовців. Це подекуди химерний, спостережливий погляд на динаміку «народження країни» і при-чин, з яких люди приєднувалися до повстанців. Персонажі фільму не вписуються у стереотипи, які їм приписують російські, українські та закордонні ЗМІ. Приходьте й побачите, як починалася війна.

This is an unfiltered, fly-on-the-wall account of how the Donetsk People’s Republic came into being, filmed with astonishing access inside the Donetsk Administration Building over a six-week period from May to April, and follows the fortunes of a handful of revolutionaries from lowly militia to government

figures. It’s an often bizarre observational insight into the some of the dynamics inside the ‘birth of a country’ and why people joined the rebel groups. The people of the film refuse to conform to the stereotypes that the Russian, Western or Ukrainian media have put on them. Come and see how the war began.

20/03, 19:00БУДИНОК КІНО, ЧЕРВОНА ЗАЛА

20/03, 19:00CINEMA HOUSE, RED HALL

THE DONETSK PEOPLE’S REPUBLIC,OR THE CURIOUS TALE OF THE HANDMADE COUNTRY

«ДНР, АБО ХИМЕРНА ІСТОРІЯ КРАЇНИ-САМОРОБКИ»

Великобританія / 2014 / 52’ UK / 2014 / 52’

УКРАЇНСЬКА ПРЕМ’ЄРА

UKRAINIAN PREMIÈRE

DOCU/ПРАВО

• Олександра Матвійчук, українська правозахисниця• Олександр Павліченко, український правозахисник• Езра Вінтон, програмний директор Cinema Politica

DOCU/ЖИТТЯ

• Альона ван дер Хорст, голландська режисерка• Ігор Гайдай, український фотограф• Мелісса Ліндґрен, програмна директорка

Документального фестивалю Tempo (Швеція)

DOCU/КОРОТКО

• Андрей Рус, румунський кінокритик• Арчіл Хетаґурі, грузинський режисер• Мартічка Божилова,

болгарська режисерка та продюсерка

СТУДЕНТСЬКЕ ЖУРІ

• Анна Корж• Іван Вербицький• Свят Попов• Ельзара Галімова• Марія Мурадханян

• Приз журі конкурсу DOCU/ПРАВО• Приз журі конкурсу DOCU/ЖИТТЯ• Приз журі конкурсу DOCU/КОРОТКО• Приз студентського журі• Приз глядацьких симпатій• Премія Андрія Матросова від організаторів Docudays UA

DOCU/ПРАВОДесять яскравих історій, що не залишать вас байдужими. Тут діти грають у дорослих, а дорослі вподібнюються до дітей. Гра перетворюється на справжню боротьбу, а головний приз – право на достойне життя. Та чи виправдовують мету засоби?

DOCU/ЖИТТЯДесять фільмів, які дивляться серцем. Докумен-талістика в усіх нюансах – між ексцентричними криками та ніжним шепотом. Цього року – спе-

котні Чілі та Парагвай, прозора Данія та мальов-нича Бельгія, містична Угорщина та бездонна Польща, камерна Росія та іронічні США, руда Хорватія та палаюча Україна.

DOCU/КОРОТКОКоротко про найголовніше. Що ти відчуваєш, коли друга забирають на війну? Як реагувати, якщо чоловік зібрався в експедицію на Марс? Як проходять будні золотошукачів? І в який автобус краще сісти, якщо ніде ночувати, а по-переду вся ніч?

DOCU/RIGHT

• Oleksandra Matviychuk, Ukrainian human right activist

• Oleksandr Pavlichenko, Ukrainian human right activist

• Ezra Winton, director of programming of Cinema Politica

DOCU/LIFE

• Aliona van der Horst, Dutch director• Igor Gaidai, Ukrainian photographer• Melissa Lindgren, program director of Tempo

Documentary Festival (Sweden)

DOCU/SHORT

• Andrei Rus, Romanian film critic• Artchil Khetagouri, Georgian director• Martichka Bozhylova,

Bulgarian director and producer

STUDENTS’ JURY

• Anna Korzh• Ivan Verbytsky• Svyat Popov• Elzara Halimova• Mariya Muradkhanyan

• DOCU/RIGHT Competition Jury Award• DOCU/LIFE Competition Jury Award• DOCU/SHORT Competition Jury Award• Students’ Jury Award• Audience Award• Andriy Matrosov Award from the Docudays UA Organizing Committee

DOCU/RIGHTTen impressive stories than will not leave you indifferent. Here children pretends to be adults, and the latters become similar to the former. The game transforms into a real struggle, and the main prize is right to a worthy life. But does the end justify the means?

DOCU/LIFETen films to watch with the heart. Documenta-ry in all its shades, between eccentric screams and tender whisper. This year: hot Chile and

Paraguay, transparent Denmark and colorful Belguim, mystical Hungary and fathomless Poland, interior Russia and ironic USA, russet Croatia and burning Ukraine.

DOCU/SHORT Brief and to the point. How does it feel when your friend is taken to war? How to react if your husband applies to join an expedition to Mars? How does a gold diggers night pass? And which bus is better to choose if you have no place to sleep in the face of a long night?

ЖУРІ

НАГОРОДИ

КОНКУРСНІ ПРОГРАМИ

JURY

AWARDS

COMPETITION PROGRAMS

ФЕСТИВАЛЬНИЙ ГІДFECTIVAL GUIDE

5

21-26/03, 12:00, 15:00БУДИНОК КІНО, ДРУГИЙ ПОВЕРХ

Четвертий рік поспіль фестиваль Docudays UA запрошує на авторські майстер-класи, лекції та презентації найцікавіших документалістів України та світу. DOCU/КЛАС -2015 пропонує насичену програму про найрізноманітшніші аспекти документально-го кіно, фотографії, мультимедіа та кінокритики.

21-22/03, 12:00-19:0023-26/03, 12:00-17:00

БУДИНОК КІНО, ХОЛ ТРЕТЬОГО ПОВЕРХУ

У звичайній бібліотеці читачі обирають і читають книжки на цікаву для них тему – в нашій «Живій бібліотеці» можна обрати людину-«книгу» з ці-кавим для вас життєвим досвідом і поставити їй різноманітні питання. «Книжками» є люди, щодо яких у суспільстві існують певні упере-дження – зазвичай це представники етнічних, релігійних меншин, ЛГБТ-спільноти, а також люди, що живуть закритими групами (як, наприклад, біженці) або ж є прихильниками непопулярних ідей (приміром, вегани чи анархісти).

22-26/03 – БУДИНОК КІНО, «КІНОПАНОРАМА», КІНОТЕАТР «КИЇВ»

Повторні покази конкурсних програм Docudays UA! З 10-ї години для найзавзятіших жайворонків у Червоноій залі Будинку кіно – серйозні фільми конкурсу DOCU/ПРАВО. З 11-ї – на великому екрані «Кінопанорами» – емоційні історії з DOCU/ЖИТТЯ. І вже о 12-й – лаконічні DOCU/КОРОТКО в «Сінематеці» кінотеатру «Київ». З вас – своє-часна поява, з нас – чашка ароматної кави від «Розумної Кави» (про умови акції дізнавайтесь на www.docudays.org.ua).

21-26/03, 15:00 - 22:00БУДИНКУ КІНО,

БЛАКИТНА ВІТАЛЬНЯ, ДРУГИЙ ПОВЕРХ

Docudays UA розширює вікові рамки для від-відувачів та започатковує програму дитячих заходів DOC/САДОК. Відтепер у батьків на час перегляду фільмів є можливість залишити свою дитину там, де їй точно сподобається. Дитячий простір DOC/САДОК відкритий для дітей віком від 3 до 14 років.Досвідчені організатори подбали про кожну ві-кову групу й розробили три тематичних секції: дитячий садок, розважально-пізнавальні зустрічі і навіть дитячу школу документального кіно.

21-26/03, 12:00, 14:00CINEMA HOUSE, FIRST FLOOR

This will be the fourth year when Docudays UA invites its viewers to attend author workshops, lectures and presentations by the most interesting documentary filmmakers from Ukraine and abroad. DOCU/CLASS-2015 offers a full range of work-shop programs touching upon various aspects of documentary filmmaking, photography, multimedia and film criticism.

21–22/03, 12:00 – 19:0023–26/03, 12:00 – 17:00

CINEMA HOUSE, HALL ON THE SECOND FLOOR

In a normal library, readers can select and read a book on a topic that interests them. In our Living Library, you will have a chance to choose a ‘per-son-book’ with a life experience that interests you, and ask this person various questions. The ‘books’ are people about whom certain stereotypes in society exist – usually, these are representatives of ethnic, religious minorities, LGBT groups, as well as people who live in enclosed groups (such as, for example, refugees) or follow uncommon lifestyles (for example, vegans or anarchists).

22-26/03 – CINEMA HOUSE, KINOPANORAMA, KYIV CINEMA

Encore screening of the Docudays UA competition!For the most eager early risers: serious films of DOCU/RIGHT competition from 10 a.m in the Cinema House’s Red Hall. Emotional DOCU/LIFE competition stories: from 11 a.m. on the Kinopanorama big screen. And from 12 p.m. – laconic DOCU/SHORT competition in Cinematheque of Kyiv Cinema. Your part of the deal is to come in time, ours is to provide you with a steaming cup of coffee from Rozumna Kava (for details go to www.docudays.org.ua).

21-26/03, 15:00 - 22:00CINEMA HOUSE,

BLUE SITTING ROOM, FIRST FLOOR

Docudays UA broadens it`s age frames for visitors, and starts a program of kids events DOC/SADOC. Now during film screenings parents will be able to leave their children in a place where they will surely enjoy themselves. The children’s space DOC/SADOC is open for children from 3 to 14.Experienced organizers are prepare to take care of each age group, they developed three special areas: kindergarden, entertainment and educa-tional meetings, and even a documentary film school for children.

DOCU/КЛАС

«ЖИВА БІБЛІОТЕКА»

DOCU/РАНОК

DOC/САДОК

DOCU/CLASS

THE LIVING LIBRARY

DOCU/MORNING

DOC/SADOC

ПРОПАГАНДАГоловна тема фестивалю і центральна позакон-курсна програма. Пропаганди неможливо уникну-ти, її не можна знищити. Вона існує століттями й очевидно дедалі набуватиме значення в нашому житті. Тому важливо правильно на неї реагувати, вміти її аналізувати, знати, як їй протистояти та як використовувати її заради просування базових цінностей демократії: прав людини, свободи та справедливості. Разом із режисерами з Естонії, Данії та Франції ми шукатимемо підказки у документаль-ному кіно. До речі, серед фільмів – багаторазовий призер і абсолютний фаворит міжнародної критики «Погляд тиші» Джошуа Оппенгаймера.

DOCU/ХІТИТрадиційно найбільша програма фестивалю. П’ять виняткових фільмів фестивальних улюбленців, серед яких відзначений Оскаром «Citizenfour: історія Едварда Сноудена». Ми добирали цю програму ретельно, звіряючись зі стрічкою новин, аби після перегляду говорити про найактуальніші події у світі.

DOCU/УКРАЇНАЦе найсвіжіші стрічки від вітчизняних авторів, а також українська прем’єра фільму-есею «Вагріч і чорний квадрат» про відомого художника-концеп-туаліста Вагріча Бахчаняна від українсько-амери-канського режисера Андрія Загданського.

DOCU/ДІТИУперше в Україні Docudays UA презентує до-бірку для юних глядачів. Герої історій – це діти та підлітки, які стикаються з дорослими про-блемами та вчаться їх долати. У програмі пред-ставлено сім картин, серед яких як анімація, так і короткометражні документальні стрічки. Між іншим, один із фільмів програми – «Джованні та балет на воді» – нещодавно отримав приз на Берлінському кінофестивалі. Усі стрічки де-монструватимуться з українським озвученням та англійськими субтитрами.

DOCU/АРТДобірка фільмів, яка раніше розповідала про активістів творчих професій, цього року дещо абстрагується від політики. Мета програми – зазирнути у суть мистецтва, а саме – у його маніпулятивний потенціал. На прикладі трьох фільмів ми пропонуємо зрозуміти, як художні образи впливають на людину, трансформують її сприйняття та об’єктивну дійсність загалом.Партнер програми: PinchukArtCentre

DOCU/ЕНЕРГІЯЗалежно від того, чи зуміємо ми відрізнити добро від зла, популізм від вдалого управлін-ня, фальшиві обіцянки від справжніх рішень, Україна програє або переможе у своїй черговій внутрішній війні – за енергетичну стабільність, витривалість та незалежність. Ця програма ви-світлить три погляди на права людей і природи, випробування та можливості людей в умовах війни з жадібними енергетичними корпораціями та власними споживацькими звичками.Партнер програми: Фонд імені Гайнріха Бьолля в Україні

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ TEMPO

ПРЕЗЕНТУЄКожного року Docudays UA знайомить вітчиз-няну аудиторію зі своїми колегами із закор-дону. Цього разу в фокусі Швеція. Тамтешній фестиваль документального кіно Tempo, окрім документалістики, концентрується на фотографії, радіо та експериментальних проектах. Програ-му найкращих фільмів Tempo презентуватиме програмна директорка шведського фестивалю – Мелісса Лідґрен. Добірка обов’язково здивує глядачів своїм креативним підходом до жанру документалістики.

ЕФЕКТ ГРУЗІЇТри фільми про Грузію, в яких усе зрозуміле і близьке нам, українцям. Ідоли радянської епохи, що немов зомбі повстають із мертвих. Відірваність влади та її реформ від реальних потреб народу. Важка сторінка в історії Грузії – «незалежна» Абхазія, що живе під вагою вічного старшого брата. Програму представлятиме Іле-ана Станчулєску та Арчіл Хетаґурі, організатори Міжнародного фестивалю документального кіно CinéDOC-Tbilisi.Спільно з CinéDOC-Tbilisi

ЕКС-ЮГОСЛАВІЯ: ПРИМИРЕННЯ24 роки тому почався розпад Соціалістичної Югославії. Що в результаті? Чотири війни, два великих збройних конфлікти, 140 тисяч смертей, 4 мільйони вимушених переселенців, етнічні чистки, численні злочини проти людства. Для України це питання звучить як ніколи актуаль-но. Пропонована програма цікава насамперед тим, що ані ідеалізує, ані затемнює ситуацію в регіоні колишньої Югославії, а багатогранно її висвітлює. Теми стрічок не залишать глядачів байдужими: від «кухні» мирних переговорів, до повсякденного життя у постконфліктному місті та зустрічі колишніх ворогів.

РЕТРОСПЕКТИВА АЛЬОНИ ВАН ДЕР ХОРСТ

Стрічки Альони є філігранними сплетіннями пріс-ного документування монотонно-сірого життя і якоїсь чарівливої естетики, якої так просто і не вгледиш. Кожен фільм Альони зберігає свій власний ритм, свій стиль, свою кольорову і му-зичну гаму. Кожен відзначено низкою відзнак найвідоміших фестивалів світу. Альона є членом журі DOCU/ЖИТТЯ. Docudays UA представляє ретроспективу стрічок режисерки, а також за-прошує на її майстер-клас.

CПЕЦІАЛЬНИЙ ПОКАЗ. CINEMA POLITICA ПРЕДСТАВЛЯЄ

Cinema Politica – це організація, що протягом останніх дванадцяти років влаштовує щотижневі покази незалежного політичного документально-го кіно при Університеті Конкордія у Монреалі. Започаткована в університетському кампусі, сьо-годні Cinema Politica налічує сімдесят дочірніх центрів у Канаді та Європі. Показ стрічки «За що ми платимо?» представлятиме Езра Вінтон, програмний директор та співзасновник цієї організації.

PROPAGANDAHeadline of the festival and major non-competition program. There is no escape from propaganda; it can’t be destroyed. It has existed for centuries and will obviously play an important role in our lives. That’s why it’s important to react correctly, to be able to analyze it, to know how to resist it and how to uuse it to promote democracy`s basic values: human rights, freedom and justice. Together with directors from Estonia, Denmark and France, we will look for clues in documentary cinema. By the way, the films include a multiple winner and an overwhelming favorite of international critics, The Look of Silence, directed by Joshua Oppenheimer.

DOCU/BESTTraditionally the largest festival program. Five exceptional films by festival favorites among which including the Oscar-winning Citizenfour, a documentary about Edward Snowden. We se-lected this program carefully so we can discuss be able to discuss the world`s hottest news after the screenings.

DOCU/UKRAINEThese are most recent films by Ukrainian directors and also Ukrainian premiere of a film-essay Vag-rich and the Black Square dedicated to a famous conceptual artist Vagrich Bakhchanian directed by Ukrainian and American director Andrei Zagdansky.

DOCU/KIDSFor the first time in Ukraine, Docudays UA pres-ents a selection for young audiences. The main characters are children and teenagers who face adult problems and learn how to survive them. The program includes seven films including an animated film as well as short documentaries. By the way, one of the films in the program, Giovanni and the Water Ballet, has recently won a prize at the Berlin Film Festival. All films will be screened with Ukrainian over-voice and En-glish subtitles.

DOCU/ARTPreviously this selection of films discussed activ-ists in the arts, but this year it will be somewhat disengage itself from politics. The purpose of the program is to explore the nature of art, and mainly its manipulative potential. Using three films as an example, we suggest how you can appreciate the way artistic images influence a person, and transform their perception and objective reality in general.Program partner: PinchukArtCentre

DOCU/ENERGYDepending on whether we will be able to discern good from evil, populism from effective manage-ment, vain promises from real decisions, Ukraine will either lose or win its latest inner war – for energy stability, survivability and independence. This program will cover three approaches to human and natural rights, experiments and mankind`s possibilities under conditions of war with greedy energy corporations and our own consumption habits.Program partner: Heinrich Böll Fund in Ukraine

TEMPO DOCUMENTARY FESTIVAL

PRESENTSEvery year Docudays UA introduces local audience to its colleagues from abroad. This time Sweden takes the limelight. The Tempo Film Festival fo-cuses on photography, radio and experimental projects. Tempo’s best films program will be pre-sented by Melissa Lindgren, a program director of the Swedish festival. The selection will inevitably surprise the audience with its creative approach to documentary genre.

GEORGIA EFFECTThree films about Georgia which are completely clear and amiliar to the Ukrainian audience. Cult figures from the Soviet-period, that arise from the dead like zombies. The detachment of power and its reforms from the real needs of the people. A hard page in the history of Georgia is the ‘independent’ Abkhazia, which is living its life suppressed by the eternal elder brother. The program will be presented by Ileana Stanculescu and Artchil Khetagouri, organizers of the CinéDOC-Tbilisi International Documentary Film Festival.In cooperation with CinéDOC-Tbilisi

EX-YUGOSLAVIA: RECONCILIATIONThe breakup of the Socialist Republic of Yugo-slavia started 24 years ago. What are the re-sults? Four wars, two significant armed conflicts, 140,000 deaths, 4 million displaced persons, ethnic cleansing, numerous crimes against hu-manity. For Ukrainians this issue has top prior-ity. This program is interesting because that it doesn’t idealize or conceal the situation in the former Yugoslavia, but gives a comprehensive account. The films’ subjects will touch the feelings of the audience: from backstage at the peace negotiations to everyday life in a post-conflict town and a meeting of former enemies.

ALIONA VAN DER HORST RETROSPECTIVE

Aliona’s films are exquisite intertwinings of the plain recording of a monotonously grey life, and of a kind of charming esthetic, which is not so easy to notice. Every film by Aliona preserves its own rhythm, its style, its set of colors and music. Each of her films has a list of awards and acknowledgments from renowned documentary festivals. Aliona is a member of the DOCU/LIFE jury. Docudays UA presents a retrospective program of Aliona van der Horst’s filmography, and also kindly invites you to visit her workshop.

SPECIAL SCREENING. CINEMA POLITICA PRESENTS

Cinema Politica is an organization which during the last twelve years has been organizing weekly screenings of independent political documenta-ry cinema at Concordia University in Montreal. Formerly a campus-based organization, Cinema Politica today has seventy centres in Canada and Europe. The screening of The Price We Pay will be presented by Ezra Winton, a Program director and a Co-founder of this organization.

ПОЗАКОНКУРСНІ ПРОГРАМИ NON-COMPETITION PROGRAMS

ФЕСТИВАЛЬНИЙ ГІДFECTIVAL GUIDE

6

ОЛЕКСАНДР ТЕЛЮК,кінокритик

Новий погляд на Африку можна зу-стріти в документальному горорі «Ми приїхали як друзі». Це разючий відео- есей про сучасний неоколоніалізм від спеціаліста з візуальних досліджень Аф-рики Юбера Сопера.

У своєму фільмі режисер фільмує Південний Судан якраз у той час, коли той відділяється в нову суверенну дер-жаву. Однак це точно не стрічка про політичне перекроювання Чорного континенту. Африканське турне очима Юбера Сопера – це скоріше панорама екзистенційного відчаю сучасної гео-політики. Південний Судан виглядає «ноєвим ковчегом» актуальних глобаль-них контрастів. Тут нам і голодні діти, і християнські місіонери, і китайські нафтовики, і телевізійні настанови Гі-ларі Клінтон, і загублені пострадянські пілоти, і карикатурні NGO, і фанатики зі зброєю. Африка у цьому фільмі знову виглядає топосом безкінечних воєн і геноцидів під безсилим патронатом миротворців ООН.

«Ми приїхали як друзі» – це інтер-

претація Африки як окремої планети, це фільм-діагностика радикальної від-мінності між африканцем і європейцем, що балансує на межі самозвинувачення в расизмі. Це роздум про те, що куль-гаве щебетання англійською мовою, яка ні для кого не є рідною, не можна вважати за комунікацію, а вибіркове спонсорство прозахідних політичних рухів – дипломатією.

Більш європеїзовану версію Африки можна зустріти в єгипетській стрічці «Я – народ». Цей фільм звертається до одного з ключових сюжетів документаль-ного кіно останнього часу – революції. Лише в Україні за останній рік вийшли десятки фільмів на цю тему. Зазвичай автори таких картин обирали один з двох шляхів показу революційних подій: безпосередню натуралістичну фіксацію вуличних протистоянь (єгипетський «Та-хрір», українські «Майдан» або «Все палає») або їх репрезентацію засобами нових медіа (сирійська «Срібна вода»). Дебютному фільмові Анни Руссійон вда-ється неможливе – винайти третій шлях.

Розповідаючи про останні бурем-ні роки в Єгипті, авторка показує не полум’я площ Каїра, а буденне життя селища поблизу Нілу. Всі ключові точ-

ки єгипетської Арабської весни – від перших протестів проти Мубарака до сутичок з військовими та дострокових президентських виборів – доходять до жителів селища лише з теле- та радіо- трансляцій у коротких перервах між їх роботою на полях.

Селяни також емоційно слідкують за революцією, але, як справжні люди землі, більше залежать від власної праці чи навіть погоди, ніж від політичних режимів.

Парадоксальним чином така витри-мана авторкою фільму дистанція від епіцентру народного протесту виявляє родове прокляття революцій усіх типів – навіть наймасовіші протести зазвичай лишаються справою меншості.

Продовжує траєкторію, дотичну до арабських революцій, стрічка «Під при­цілом об’єктива». Цей фільм виводить на екрани героя нового типу – солдата, який в одній руці тримає АК-47, в іншій – айфон з відеокамерою.

Як більшість американських ті-нейджерів, Метт ВанДайк в дитинстві полюбляв пригоди, комп’ютерні ігри та фільми про Африку. В якийсь момент він вирішив пройти курс екстенсивного дорослішання, купив мотоцикл і пор-тативну камеру та вирушив в Африку.

За кілька років Метт об’їздить вздовж і поперек арабський світ, ув’яжеться у громадянську війну в Лівії, потрапить до полону, втече звідти і муситиме пройти тест на гуманізм.

Катавасій, в які потрапляє Метт, ін-шому б вистачило на кілька життів, а у фільмі вони втиснені у півтори години монтажних каскадів, відтінених сухим флегматичним голосом самого Метта у якості наратора.

Ще один американський фільм-при-года і фільм-інтерв’ю «Citizenfour: істо­рія Едварда Сноудена» – один з най-більших хітів цьогорічного фестивалю Docudays UA. Фільм, який у всіх на слуху, документалка, яка отримала «Оскара», історія, яка сколихнула Америку.

За цим пафосом рядків слід зазна-чити, що найкраща сцена цього фільму все-таки та, в якій колишній системний адміністратор найбільш секретної ор-ганізації світу Сноуден мовчки сидить на краю ліжка в номері гонконгівського готелю The Mira. У тиші цієї сцени так-тильно відчувається драма людини, яка проміняла найменшу довіру до май-бутнього на стан постійної паранойї.

Як відомо, Сноуден сам обрав журналістів, яким довірив свою істо-

рію. Запрошуючи до розмови Ґленна Ґрінвальда та Лору Пойтрас, Сноуден повторював, що хоче історії не про себе, а про діяльність спецслужб. Вийшло скоріше навпаки, однак у випадку з Citizenfour так, мабуть, навіть краще.

Нарешті, найбільш інтимна і зво-рушлива робота програми – ізраїльська стрічка «Ти віриш в кохання?» Дена Васермана – стосується цілого вузла правозахисних проблем. Тут нам і історії неповносправних людей, і полеміка на тему евтаназії, і копання в запитанні, що ж воно таке – любов.

А любов – то, якнайменше, найбільш заяложена тема в кіно. Тому всі найцікавіші фільми останнього часу про любов, в тому числі зокрема й «Ти віриш в кохання?», розповідають про її граничний вияв – про любов в сантиметрі від смерті.

Як і будь-яка розмова про людей з обмеженими можливостями, фільм «Ти віриш в кохання?» – досвід водночас незручний і надихаючий. Це точно най-більш мелодраматичний фільм програ-ми, який запросто може як викликати розгублену сльозу, так і кинути глядача в теплі обійми життя. Але не чекайте від картини дива – лише так у нього буде шанс відбутися.

OLEKSANDR TELIUK, film critic

A new perspective on Africa can be found in the documentary horror We Come As Friends. It is a striking video essay about contemporary neocolonialism by Hubert Sauper, an expert in visual re-search about Africa.

The African tour seen through Hubert Sauper’s eyes is a panorama view of the existential desperation of contemporary geopolitics. South Sudan looks like a ‘Noah’s ark’ of current global contrasts. Here we can meet hungry children and Christian missionaries, Chinese oil work-ers and TV lectures from Hillary Clinton, lost post-Soviet pilots, grotesque NGOs and armed fanatics. In this film, Africa is once again presented as the topos of nev-er-ending wars and genocides under the helpless patronage of UN peacekeepers.

We Come As Friends interprets Africa as a separate planet; the film is a diag-nosis of the radical difference between an African and a European, which bal-ances on the edge of a self-accusation of racism. It reflects on the fact that the

crippled chatting in English, which is not native to anyone here, cannot be consid-ered communication; and the selective sponsorship of pro-Western political movements cannot pass for diplomacy.

A more Europeanized version of Africa can be seen in the Egyptian film I Am the People. This film addresses one of the key subjects in recent documentaries – revolution. In Ukraine alone, dozens of movies have been made on the topic this year. Usually the authors of such films choose one of two ways of presenting revolutionary events – either a directly naturalistic recording of street clashes (Tahrir in Egypt, Maidan or All Things Ablaze in Ukraine), or a representation by means of new media (Silver Water in Syria). However, the debut film by Anna Roussillon has managed to do the im-possible – to find a third way.

When she tells the story of the last few turbulent years in Egypt, the author presents not the fire of Cairo’s squares, but the everyday life of a village on the Nile. All the key turning points of the Arab Spring, from the first protests against Mubarak to the clashes with the military and the early elections, reach the villagers

only through TV and radio broadcasts during the short breaks in their work in the fields.

The villagers also follow the revo-lution emotionally but, being truly the people of the soil, they depend more on their own labor or even on the weather than on political regimes.

Paradoxically, this distance kept by the author from the epicenter of popu-lar protest reveals the family curse of revolutions of all kinds – that even the most massive protests usually remain the concern of a minority.

The trajectory related to the Arab revolutions is continued by Point and Shoot. This film brings to our screens a new type of a hero – a soldier who holds a Kalashnikov in one hand and an iPhone with a video camera in the other.

Like most American teenagers, Matt VanDyke loved adventures, video games and films about Africa when he was a kid. At some point he decided to take an extensive course in growing up, so he bought a motorbike and a portable camera, and went to Africa. In a couple of years, Matt traveled all across the Arab world, got involved in the civil war in

Libya, was captured as a prisoner of war, escaped, and had to pass a test for humanism.

The trouble which Matt gets into would be enough for a couple of lives, but the film squeezes them into an hour and a half of cascades of edited shots, accompanied by Matt’s own dry narra-tive voice.

Another American adventure and interview film, Citizenfour, is one of the biggest hits of this year’s Docudays UA Festival. The film that is on everyone’s lips, the documentary that won an Oscar, the story that stirred up America.

After these pretentious lines, I must note that after all, the best scene of the film was when Snowden, a former system administrator in the world’s most secret organization, sits quietly on the edge of his bed in a room of the Mira hotel in Hong Kong. In the silence of this scene, the drama of the person who gave up the slightest trust in the future for a state of constant paranoia becomes tangible.

It is know that Snowden himself chose journalists whom he trusted to present his story. While inviting Glenn Greenwald and Laura Poitras to conver-

sation, Snowden repeatedly said that he wants the story not to be about himself but about the intelligence services’ work. In the end, it turned out to be the other way around, but in the case of Citizenfour it is probably for the better.

Finally, the most intimate and touch-ing work of the program, the Israeli film Do You Believe in Love? by Dani Vasserman, touches upon a whole bunch of human rights issues. Here you have the stories of the disabled, the polemics around euthanasia, and an investigation of the question of what love is after all.

And love is the most commonplace topic in cinema. That is why all the most interesting recent films about love, includ-ing Do You Believe in Love?, speak about extreme cases of love on the edge of death.

Like any discussion about the dis-abled, Do You Believe in Love? is both an uncomfortable and an inspiring ex-perience. It is certainly the most melo-dramatic movie in the program, which can easily both provoke a perplexed tear and throw the spectator into life’s warm embrace. But do not expect the film to work miracles –this is the only way they will have a chance to happen.

ТИ ВІРИШ В ІНШИЙ ПОГЛЯД?Програма DOCU/ХІТИ цього року буде прививати глядачам інший погляд на Африку, революцію, життя, як би претензійно це не звучало.

DO YOU BELIEVE IN A DIFFERENT PERSPECTIVE?This year’s DOCU/BEST program will impress in the audience a different perspective on Africa, on revolution, on life – however pretentious that may sound.

Я – НАРОД / I AM THE PEOPLE

21-27/03 – KINOPANORAMA, THE BIG HALL

21-27/03 – «КІНОПАНОРАМА», ВЕЛИКА ЗАЛА

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

7ОЛЕКСАНДР ГЛЯДЄЛОВ, фотограф

Шістдесят відбитків з часового потоку від Майдану до війни, чийого кінця поки не видно.

Дев’ятнадцятого серпня минулого року, попо-лудні я стояв біля шкільного виходу в Іловайську. Вже були втрати в вуличних боях, були поранені. Я з кимось говорив і помітив, що з урни біля дверей, вщерть забитої шматками скривавлених бинтів і пачок від них, задиміло.

– Хлопці, сюди краще недопалки не кидати, – сказав я бійцям, котрі стомлено курили на ла-вочці біля стіни.

З-за дверей у цю мить вийшов «Усач», мовчки узяв з підвіконня пляшку з водою, залив урну і сказав, дивлячись мені у вічі:

– Спершу сам зроби, а потім іншим пояснюй, що їм робити.

Досі соромно. П’ятнадцятого лютого, після перемир’я

Мінськ-2, потягом я повертався зі Слов’янська до Києва, і в стрічці новин прочитав: щойно під Маріуполем загинуло двоє бійців добровольчого батальйону «Донбас»: «Усач» і «Цар». «Усача» на моїх знімках немає, принаймні я його поки що не знайшов серед облич, котрі знімав на війні. На війні, котра незвано вповзла до нас.

Тихого липневого вечора тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятого року на набережній Авачин-ської бухти в Петропавловськ-Камчатському я знімав як кольори заходу сонця лягають на воду, яхти, що ковзали по її гладіні та гірську гряду з вулканами на далекому березі навпроти. Штатив, дзеркалка, Фуджихром.

До мене підійшов хлопець, трохи старший двадцяти, і, трохи соромлячись, сказав:

– Гарно, правда?– Так, дуже. – А що за плівка? – Слайд, Фуджі. – А самі звідки? – З Києва.Він раптом знітився і нервово заявив:– Я в Крим збираюсь їхати – воювати! – Стоп, не зрозумів, нащо воювати – зди-

вувався я, – і з ким?– Там бандерівці російських моряків вби-

вають!– Та з чого Ви таке взяли?– Хлопці з флоту кажуть, та й в газеті читав. От вони і приїхали.

YULIA SERDYUKOVA, DOCU/CLASS and photo exhibition coordinator

We hear that excessive images of violence in the media inhibit our perception and our capacity to sympathize almost as often as we see the images themselves. Yet this idea was first voiced just half a century ago, during the Vietnam war, and here is why.

“You know what? This is the first war in his-tory which everyone can watch live. No-one has ever seen war so close at hand before. No-one will be able to say, ‘I wish I had known.’ Now everyone knows and sees. Bombs kill real people, and bullets make real holes. Poor lost orphans, made desperate by society! And then what? Pity? Fear? But it is all happening within a piece of furniture in our houses. Not in Vietnam, not in our heads, not in the streets, but within a piece of furniture. We are not scared of our furniture.

We have war in Vietnam in our room, just as our grandpa has a battle map.”

This is a quote from what I think is the best documentary about war, Far from Vietnam (Loin du Vietnam, France, 1967). Since then, the amount of ‘furniture in our houses’ which shows war has been increasing exponentially. Many people know this feeling of embarrassment, when you are scrolling through the pictures ‘from over there’ in your Face-book feed without a pause, or switch from an evening news episode to a TV series on another channel (and, God forbid, I am not trying to blame anyone).

It is practically impossible to see Alexander Glyadyelov’s photos within the ‘furniture’ (just try; I did). But they can be seen in the Dim Mykoly gallery as a part of the 12th Docudays UA festival, in an exhibition called You See, My Brother? Over than 60 photos telling the story of revolution and war in Ukraine.

And here is one of the many reasons why you should see them.

Glyadyelov still shoots the way they shot half

a century ago, on black and white film, with an analogue camera with manual focus, a mechanical shutter setting, and without the burst-shooting function; and this seemingly technical detail makes his works fundamentally different from the pictures that stream before our eyes every day. To shoot this way in the epicenter of a battle is practically impossible, so the photographer has to look at what happens in the breaks between battles. In other words, he captures not the mo-ments ofdestruction, but the moments of life. Then he processes the film and prints the photos himself, which requires time. It is impossible to make news photos this way, so the photographer has to look into things which are not ephemeral.

Looking into the faces of soldiers who are peacefully napping between battles, or waiting in a shelter until the shelling is over, you think involuntarily, how many of those soldiers are dead by now. The anxiety and hope in their eyes reaches us through these photos like a blast, meeting almost no resistance.

A COUPLE OF WORDS ON THE YOU SEE, MY BROTHER? EXHIBITION

ЮЛІЯ СЕРДЮКОВА,кординаторка DOCU/КЛАС і фотовиставок

Ми так часто чуємо про те, що надлишок зображень насильства в медіа притлумлює нашу сприйнятливість і здатність співпереживати, що сама ця думка вже давно зрівнялася з подібними картинками. А вперше про це заговорили всього півстоліття тому, в часи війни у В’єтнамі, й ось чому: «Знаєш що? Це перша війна в історії, за якою всі можуть спостерігати наживо. Ніхто раніше не бачив війну так близько. Ніхто не зможе сказати «якби я тільки знав». Тепер всі це знають і бачать. Бомби вбивають справжніх людей, а кулі роблять справжні діри. Бідні за-гублені сироти, заведені суспільством у глухий кут! А потім що? Жаль? Страх? Але це відбува-ється всередині меблів наших будинків. Не у В’єтнамі, не в голові, не на вулиці, а всередині предмета меблів. Ми не боїмося своїх меблів. У

нас війна у В’єтнамі – в нашій кімнаті, як карта битви у дідуся».

Це цитата з найкращого, як на мене, доку-ментального фільму про війну – «Далеко від В’єтнаму» («Loin du Vietnam», Франція, 1967). Відтоді кількість «меблів у наших будинках», що показують зображення війн і терактів, збіль-шується з геометричною прогресією. Багато хто знає це відчуття ніяковості, коли ти гортаєш стрічку в фейсбуці з фотографіями «звідти», не зупиняючись, або ж перемикаєш вечірній випуск новин на рятівний серіал (і боже збав, якщо мене хтось запідозрить у докорі).

Фотографії Олександра Глядєлова виявити всередині меблів практично неможливо (спро-буйте, я шукала). Але їх можна побачити в га-лереї «Дім Миколи» в рамках 12-го фестивалю Docudays UA, на виставці «Чуєш, брате?» – понад 60 світлин, які розповідають про революцію і війну в Україні.

І ось одна з багатьох причин, чому варто це зробити.

Глядєлов досі знімає так, як знімали півсто-ліття тому – на чорно-білу плівку, використо-вуючи аналогову камеру з ручним наведенням фокуса, механічним зводом затвора і без функції «серійна зйомка» – і ця технічна, здавалося б, деталь, робить його роботи принципово відмін-ними від потоку, що проходить перед нашими очима щодня. Знімати таким чином в епіцентрі бою практично неможливо, а тому фотографу доводиться вдивлятися в те, що відбувається в проміжках. Іншими словами – знімати не момент знищення, а життя. Потім він проявляє плівки і друкує фотографії власноруч, що вимагає часу. Знімати таким чином новини – неможливо, тому фотографу доводиться вдивлятися в те, що не швидкоминуче.

Вдивляючись в обличчя солдатів, що мирно дрімають між боями або перечікують артобстріл в укритті, мимоволі гадаєш, кого з них вже немає в живих. Тривога і надія в їхніх очах передається через ці фотографії, як вибухова хвиля, практично не натрапляючи на опір.

YOU SEE, MY BROTHER? AN EXHIBITION BY ALEXANDER GLYADYELOV IN THE PROGRAM OF DOCUDAYS UA 2015.19-26/03 – DIM MYKOLY GALLERY (IN KYIV’S PALACE OF CHILDREN AND YOUTH), VUL. IVANA MAZEPY, 13;

24/03 - CINEMA HOUSE, DOCU/CLASS

ВИСТАВКА ОЛЕКСАНДРА ГЛЯДЄЛОВА «ЧУЄШ, БРАТЕ?» В РАМКАХ DOCUDAYS UA-2015.19-26/03 – ГАЛЕРЕЯ «ДІМ МИКОЛИ» (У КИЇВСЬКОМУ ПАЛАЦІ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА), ВУЛ. ІВАНА МАЗЕПИ, 13;

24/03 - БУДИНОК КІНО, DOCU/КЛАС

ВИСТАВКАEXHIBITION

КІЛЬКА СЛІВ ДО ВИСТАВКИ «ЧУЄШ, БРАТЕ?»

ALEXANDER GLYADYELOV,photographer

Sixty impressions of the time stream from the Maidan to the war whose end is not yet visible.

In the afternoon of the nineteenth of August last year, I was standing next to a school entrance in Ilovaysk. There had already been casualties of street clashes, some people were wounded. I was talking to someone and noticed that a garbage bin next to the door, full of pieces of blood-stained bandage and their packages, had started to smoke.

“Guys, you’d better not throw cigarette butts here,” I told the fighters, who were smoking on a bench by the wall with a tired look.

At the same moment, ‘Usach’ (‘the man with the moustache’) came out of the door, silently took a bottle of water from the window sill, poured it into the bin and said, looking right into my eyes, “First you do it yourself, and then tell others what they should do.”

I am still ashamed of this.On the fifteenth of February, after the second

truce was announced in Minsk, I was coming back from Sloviansk to Kyiv by train, and I read in my news feed that just now in Mariupol two fighters of of the Donbass voluntary batallion had died, ‘Usach’ and ‘Tsar’. ‘Usach’ is not on my photos; at least I have not found him yet among the faces which I photographed at war. The war which crawled uninvited into our place.

On a quiet evening in July 1995, on the bank of Avachynska bay in Petropavlovsk-Kamchatsky, I was capturing how the colors of the sunset lay on the water, the yachts which glided on its surface, and the mountain range with volcanoes on the far shore across the sea. A tripod, an SLR, Fujichrome.

A guy approached me, a little more than twenty years old, and, slightly shyly, said, “It’s beautiful, right?”

“Yes, very much.”“What film are you using?”“Slide, Fuji.”“And where are you from?”“From Kyiv.”He suddenly looked embarrassed and ner-

vously declared, “I plan to go to Crimea, to fight!”“Wait, I didn’t get it, why fight?” I was surprised.

“And with whom?”“Banderovtsi are killing Russian sailors there!”“Where did you hear that?”“The guys from the navy say, and I saw it in

the paper.”Here they come.

8DOCU/ДІТИDOCU/KIDS

САМЕ ПРО ТЕ: ДОКУМЕНТАЛІСТИКА 8+ НА DOCUDAYS UAВперше показуючи документальні фільми для дітей від восьми років, Docudays UA запропонував переглянути їх спершу батькам і прокоментувати.

21-22/03 – БУДИНОК КІНО, СИНЯ ЗАЛА

ЗЛАМ

АНІ Г

ІЛКИ

/ BR

OKEN

BRA

NCHE

S

РОМАН ВІНТОНІВ, журналіст, автор персонажа Майкла Щура

ROMAN VINTONIV, journalist, a creator of Michael Shchur character

ОЛЕСЯ ОСТРОВСЬКА-ЛЮТА,культуролог, куратор, культурний і політичний діяч

OLESIA OSTROVSKA-LIUTA, cultural studies scholar, curator, culture and political figure

ІРА ЦІЛИК,письменниця, режисерка

IRA TSILYK, writer and filmmaker

МАРКО ГАЛАНЕВИЧ,гурт «ДахаБраха»

MARKO GALANEVYCH, DakhaBrakha band

Це було фантастично. Він почав-ся як абсолютно нудний фільм. Але це було перші дві хвилини. Як тільки Джованні спробував запросити одну з дівчат на побачення, фільм захопив.

Я б показав своїм дітям цей фільм. Він просто показує, як можна

мати мрію і йти до неї, незважаючи ні на що. Хлопчик захотів потра-пити на чемпіонат з синхронного плавання. І він зробив це.

Й одразу замислюєшся над усі-ма своїми «не зробив». Це круто. Фільм надає сили.

It was fantastic. It started as an absolutely boring film. But that last-ed only for the first two minutes. As soon as Giovanni tried to ask one of the girls out, the film became amazing. I would show this film to my kids. It simply shows how one

can have a dream and pursue it re-gardless of anything. A boy wanted to get into a synchronized swimming championship, and he did it.

You start thinking about all the things you haven’t done yet. It is great. This film is empowering.

Коли я вперше розповіла своїй малій доньці, що колись чоловіки мали більше прав за жінок, а ді-вчаткам не можна було в школу і їм не дозволяли бути льотчицями, вона на мене дивилася кілька се-кунд мовчки. Тоді кліпнула. А потім спитала: «Чому?» Я зрозуміла тоді, що наша дитина значно ближча до реальної гендерної рівності, ніж я.

Мультфільм саме про це: про те, що нам уже видається нереально далеким та екзотичним, а насправ-ді залишається на відстані одного покоління. Про те, як знецінюється навіть надзвичайний вчинок лише через суспільні упередження – ска-жімо, упередження щодо жінок та їх ролей. Сподіваюся, такі часи вже за нами.

When I first told my little daugh-ter that men once had more rights than women, and girls could not go to school, and were not allowed to be pilots, she looked at me silently for a couple of seconds. Then blinked. And then asked, “Why?” Then I real-ized that our kid is much closer to real gender equality than me. This

cartoon is exactly about this, about what seems impossibly far away and exotic to us, but in reality remains within one generation’s distance. It is about the way even an extraordinary action is undervalued just because of social prejudice —say, prejudice against women and their roles. I hope we have left these times behind.

Деяким авторам про складні й навіть трагічні речі вдається го-ворити просто й водночас прони-кливо… Випадково сталося так, що фільм «Зламані гілки» я подивилася разом зі своїм майже п’ятирічним сином. Не знаю, чи передбачався якийсь віковий ценз для цієї стріч-ки, але ми з ним обидва лишилися під сильним враженням. Ця історія єврейської дівчинки-біженки (те-пер уже прабабусі), якій довелося в 1930-ті роки емігрувати до Ізраїлю і більше ніколи не побачити свою родину (скільки їх – цих зламаних доль, зламаних гілок?), розказана

в такий спосіб, що принаймні моя дитина не могла відірватися від перегляду. Значну частину відео-ряду тут становить досить цікаво зроблена анімація (окреме спасибі за використання робіт Шагала , що дозволило авторам тонко зглади-ти гострі кути цієї непростої теми. Загалом же, не чекала, що мені доведеться сьогодні говорити зі своїм сином про історію євреїв, Голокост тощо... Але я впевнена, що діти час від часу потребують по-дібних дорослих розмов доречною для них мовою (і кіномовою). Цей фільм – чудове підтвердження того.

Some authors can talk about complex and even tragic things sim-ply and, at the same time, touching-ly… It was by chance that I watched Broken Branches together with my son, who was almost five years old. I do not know if any age limitations were set for this film, but we were both left with strong impressions. This is a story of a Jewish refugee girl (a great-grandmother by now), who in the 1930s had to emigrate to Israel and never see her family again (how many of them are there, these broken lives, broken branch-es?). The story is told in such a way

that my kid, at least, could not take his eyes off the screen. Most of the visual part consists of interestingly made animation (special thanks for using Chagall’s works), which allowed the authors to smooth the sharp edges of this difficult topic. In general, I did not expect that I would have to talk to my son about the history of the Jews, the Holocaust, and so on… But I am sure that children need this kind of adult conversation from time to time, in appropriate language (and cinematic language). This film is perfect proof of this.

Крутяцьке кіно :) Дуже сподо-балось. Абсолютне проникнення камери у життя. Чесно кажучи, скучив за цими європейськими типажами. Впевнений, , що дітям з

8-ми років це буде цікаво. Такого кіно їм не вистачає. І класно, що буде можливість прищеплення культури перегляду фільмів доку-ментальних змалку.

Great film :) I liked it a lot. The absolute penetration of the camera into real life. Honestly, I missed these European types. I am sure that children of 11 to 14 will be

interested in it. They lack such films. And it is cool that there is an opportunity to teach a culture of watching documentaries from an early age.

«ДЖОВАННІ ТА БАЛЕТ НА ВОДІ»реж. Астрід Буссінк, Нідерланди, 2014, 17’

GIOVANNI AND THE WATER BALLETdir. Astrid Bussink, The Netherlands, 2014, 17’

«НІЧНА ВІДЬМА»реж. Елісон Клейман, США, 2013, 4’

THE NIGHT WITCHdir. Alison Klayman, USA, 2013, 4’

«ЗЛАМАНІ ГІЛКИ»реж. Аяла Шарот, Ізраїль, 2014, 25’

BROKEN BRANCHESdir. Ayala Sharot, Israel, 2014, 25’

«ПОЧУЙ!»реж. Сулейма Ель Халді, Нідерланди, 2013, 16’

HEAR THIS!dir. Soulaima El Khaldi, The Netherlands, 2013, 16’

9DOCU/ДІТИDOCU/KIDS

RIGHT ABOUT IT: 8+ DOCUMENTARIES AT DOCUDAYS UABefore showing documentary films for the children over eight years old, Docudays UA has suggested the parents to watch them first.

21-22/03 – CINEMA HOUSE, THE BLUE HALLНІ

ЧНА

ВІДЬ

МА

/ THE

NIG

HT W

ITCH

TARAS MALKOVYCH, poet and translator, A-BA-BA-HA-LA-MA-HA Publishing House

SOFIYA ANDRUKHOVYCH, a writer

OLHA BIRZUL, curator of DOCU/ART program

In our time and in our country, where children and young people did the most for the Revolution of Dignity, it is important to demon-strate to the kids how influential they are, in fact. This animation is a rather unexpected, but decent example. How do you, a little kid, survive when your parents are in jail for their own fault? It is important for the child to realize that not only should the parents pro-vide examples for her to follow, but also she herself has to (or maybe not necessarily?) take responsibility and

make her parents try to look better in their child’s eyes, become better exam-ples to follow, themselves following the child’s straightforwardness and holy innocence. Of course, this film transcends the traditional post-Soviet education methods and may disturb some moralists, but we cannot ignore this kinds of situation, because there are hundreds or even thousands of them all over the world, and such didacticism is, however paradoxically, not unnecessary, especially in our turbulent times.

This film is a touching and pure message. It was filmed by a child for children but it concerns totally non-childish topics. Another scary story about what adults do to the world, how they spoil everything, how they deprive some people of the possibility to live their lives for the short-term entertainment of others. Nevertheless, the film is full of light and hope, and decisiveness, and the will to act — the children act at the point where their parents just give up and just accept the injustice. While watching this film, I was constantly thinking about the quality of being un-

spoiled, about simple language, clear vision, straightforward motivation – the things which adults usually lose. I thought that it is absolutely necessary to give children all over the world an opportunity to talk this way, to tell tragic, complicated, uncomfortable, but such human, such living stories so touchingly and purely. We adults hide difficult topics from ourselves and from our kids, but kids can talk about them in a way that immediate-ly reaches the heart. And the more they talk to us and to themselves, the more chances this world will have to wake up.

Filmmakers say that it is the most difficult to film children and animals. It is difficult to explain the character’s motives to the former, be-cause young actors do not yet have experience in life; the latter can only be dealt with by animal trainers. From Kacey Mottet Klein, Birth of an Actor it seems that in serious dramatic cinema, they work with children the same way

as they do with animals. From a psy-chological point of view, it is a cruel and ambiguous attitude, and I would prefer that my child was more interest-ed in the jobs on the other side of the camera. However, as a cinemaddict, I can say that this is a subtle and deep film about growing up. And this is a topic which is always important to discuss with a child.

COUNTING DAYS AND YEARSdir. Monne Lindström, Sweden, 2014, 14’

GABRIEL REPORTS ON THE WORLD CUP

dir. Els van Driel, The Netherlands, 2014, 17’

KACEY MOTTET KLEIN, BIRTH OF AN ACTOR

dir. Ursula Meier, Switzerland, France, 2015, 14’

ТАРАС МАЛКОВИЧ,поет і перекладач, видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

СОФІЯ АНДРУХОВИЧ,письменниця

ОЛЬГА БІРЗУЛ,кураторка програми DOCU/ART

У наш час у нашій країні, де саме діти і молодь найбільше зро-били для Революції Гідності, важливо демонструвати дітям, наскільки вони насправді впливові. Ця анімація – досить несподіваний, але гідний приклад. Як тобі, малій дитині, ви-живати, коли твої батьки опиняються у в’язниці з власної провини? Це – важливе усвідомлення дитиною того, що не лише батьки можуть показувати їй приклад і виховува-ти її, іноді й навпаки – дитина му-сить (може, необов’язково мусить?)

взяти на себе відповідальність і змусити батьків ставати в дитячих очах кращими, більш зразковими, рівняючись на дитячу безпосеред-ність і святість. Звісно, ця картина виходить за межі традиційних по-страдянських методів виховання і може сколихнути деяких моралістів, але ми не маємо змоги закривати очі на такі ситуації, бо їх сотні, а то й тисячі по всьому світу, і така дидактика – як не парадоксально – не зайва, особливо для нашого буремного часу.

Цей фільм – пронизливе і чи-сте послання. Знятий дитиною для дітей на зовсім недитячі теми. Ще одна страшна історія про те, що дорослі роблять зі світом, як вони все псують, як вони відбирають можливість жити своїми життями в одних людей заради короткотри-валої розваги інших. І попри це, фільм сповнений світла і надії, і рі-шучості, і бажання діяти – діти діють там і тоді, коли їхні батьки просто складають руки, просто приймають несправедливість. Дивлячись його, я весь час думала про незіпсованість: простоту мови, чистоту погляду, без-

посередність мотивації. Те, що, як правило, втрачається дорослими. Думала про те, що це просто не-обхідно – давати дітям у всьому світі можливість говорити у такий спосіб, отак пронизливо й чисто розповідати трагічні, непрості, нез-ручні, але водночас такі людські, такі живі історії. Це ми, дорослі, ховаємо від себе і від дітей складні теми – а діти вміють говорити про них так, що ці теми відразу потра-пляють до сердець. І чим більше вони говоритимуть з нами і між собою, тим більше шансів матиме цей світ для того, щоб прокинутись.

Кіношники кажуть, що найваж-че знімати дітей і тварин. Першим – важко пояснити мотивацію персо-нажів, бо юні актори ще не мають життєвого досвіду, з другими – взагалі домовитися можуть лише дресирувальники. Судячи з фільму «Кейсі Мотте Кляйн: народження актора», у драматичному і серйоз-ному кіно з дітьми працюють за

принципом тварин. З точки зору психології, це жорстокий і нео-днозначний підхід і я б воліла, щоби мою дитину більше цікавили професії, які знаходяться з іншого боку камери. А от як кіноман можу сказати, що це тонке і глибоке кіно про дорослішання. А це завж-ди актуальна тема для розмови з дитиною.

«РАХУЮ ДНІ, РАХУЮ РОКИ»реж. Монне Ліндстрьом, Швеція, 14’

«ҐАБРІЕЛЬ ПОВІДОМЛЯЄ З ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ»

реж. Ельс ван Дріль, Нідерланди, 2014, 17’

«КЕЙСІ МОТТЕ КЛЯЙН: НАРОДЖЕННЯ АКТОРА»

реж. Урсула Майєр, Швейцарія, Франція, 2015, 14’

10

Interview byIHOR ANDRIICHUK

GETTING INTERESTED IN FILM,

GETTING INTERESTEDIN DOCUMENTARIES:

I’ve always been a culture junkie, and my interest in film started during high school when I took a class in film studies. It was the first time I’d seen films from other parts of the world than the US, and I was hooked. I later studied film studies at the University of Stockholm and graduated with an MA in curating for film and video.

My interest in documentaries start-ed while doing an internship at the Stockholm Film Festival. I didn’t like their programming that much, but their documentary section was quite good. I then applied for an internship at Tempo instead and the rest is history...

ABOUT THE POPULARITY OF DOCUMENTARY FILMS IN SWEDEN:

I believe there is a great interest in documentary cinema in Sweden. The scene is flourishing, and people are start-ing to understand that documentary film can be more than the TV format. We have seen a bit of a boom, especially since the success of Searching for Sugarman. During the last few years the funding for documentaries has increased, so has trust in documentaries as a ‘cinema-worthy‘ art from the point of view of distributors and cinema owners. Festivals and TV are still the main platforms, but the interest overall has really increased.

TEMPO DOCUMENTARY FESTIVAL, THE BEGINNING:

I started as an intern and worked my way up. I loved the open feel in the office, a kind of ‘everything is possible’ vibe, and I got hooked. I’ve had the privilege to work with Agneta Mogren, the festival

Швеція та Україна розділяють не лише кольори на прапорах: позаконкурсна програма Docudays UA включає шведський блок «ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ TEMPO ПРЕДСТАВЛЯЄ». Мелісса Ліндґрен, програмна директорка фестивалю Tempo, відтворила в інтерв’ю власний життєвий маршрут від стажування на кінофестивалі

у Стокгольмі до представлення шведського кіно в Києві. Кожен з епізодів цього шляху розповідає щось про супутні обставини та пейзажі за вікном, котрі наклали свій відбиток на саме такий підбір фільмів для цьогорічного фестивалю.

FROM STOCKHOLM TO KYIV: IN TEMPO TEMPOSweden and Ukraine share not only the colors of their flags: the non-competition program of Docudays UA includes a Swedish section

entitled TEMPO DOCUMENTARY FESTIVAL PRESENTS. Melissa Lindgren, a program director of Tempo, described her own life’s path from an internship at the Stockholm Film Festival to a presentation of Swedish films in Kyiv. Every stage along this way tells us something

about circumstances and landscapes outside, which have left imprints on the selection of films for this year’s festival.

ПРИХ

ІПОВ

АНІ /

FRE

AK O

UT

МЕЛІССА ЛІНДҐРЕН / MELISSA LINDGREN

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ TEMPO ПРЕЗЕНТУЄ TEMPO DOCUMENTARY FESTIVAL PRESENTS

ВІД СТОКГОЛЬМА ДО КИЄВА: В ТЕМПІ TEMPO

Розмову вів ІГОР АНДРІЙЧУК

ПРО ІНТЕРЕС ДО КІНО:Я завжди була культурним нарко-

маном, а мій інтерес до кіно виник під час навчання в школі, коли вивчала курс зі студій кіно. Це було вперше, коли я побачила фільми з інших ча-стин світу, крім Сполучених Штатів, і підсіла на це. Згодом я вивчала студії кіно в Стокгольмському університеті та закінчила його зі ступенем магістра кураторства фільмів і відео.

ПРО ЗАЦІКАВЛЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНИМ:

Моє зацікавлення документальним кіно почалося під час стажування на Стокгольмському кінофестивалі. Мені не надто сподобалася їх програма, проте

секція документалістики була доволі хорошою. Натомість пізніше я подалася на стажування на Tempо, а решта - вже історія…

ПРО ПОПУЛЯРНІСТЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО В ШВЕЦІЇ:

Я переконана, що в Швеції є ве-ликий інтерес до документалістики. Вона розвивається і люди починають розуміти, що документальне кіно може бути більшим за телеформат. Ми спо-стерігали щось схоже на бум, особливо після успіху фільму «У пошуках Цукрової Людини» (Searching for Sugar Man, 2012, реж. Малік Бенджеллуль). В останні роки обсяги фінансування документального кіно зросли, тому існує довіра до до-кументалістики як «гідної кінотеатру» з позицій дистриб’юторів і власників кінотеатрів. Фестивалі й телебачення залишаються основними майданчиками,

проте загальний інтерес дійсно зріс.

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ TEMPO – ПОЧАТОК:

Я починала стажером, а далі піш-ло-поїхало. Я полюбила відкритість, що панувала в офісі, чимось схожу на відчуття «можливо все», і підсіла на це. Мені пощастило працювати з Аґнетою Моґрен – директоркою фестивалю, від самого початку; вона достатньо в мене вірила, щоб рекомендувати на посаду програмного директора, яка відкрила-ся чотири роки тому. Я певна, що маю найкращу роботу в світі!

TEMPO І ЙОГО ГЛЯДАЧ:Моє бачення Tempo – це майданчик

для документальних історій та місце, де ти відкриваєш щось нове. Я хочу про-вокувати глядачів водночас візуально й емоційно, прагну створити простір

зустрічі фільмів, режисерів і глядачів. Я переконана, що ми маємо дуже до-питливих глядачів. Тому люди вдячні за нашу унікальну суміш жанрів і наш стиль наповнення програми.

РОБОТА НАД КІНОФЕСТИВАЛЕМ:Я вважаю, що найважливішим є

плекання індустрії, підтримка моло-дих талантів, а також підтримка творців кіно у творенні фантастичних фільмів та подання їх публіці. Найбільший ви-клик для мене – знайти глядачів для кожного фільму. Я хочу мати хорошу суміш документальних блокбастерів і тих примхливих, прекрасних та захо-пливих менших стрічок, які я так люблю.

УКРАЇНСЬКЕ КІНО У ШВЕЦІЇ:У Швеції дуже мало українського до-

кументального кіно. Фільми, що досяга-ють дистрибуції в кінотеатрах або показу

на телебаченні, – це досі здебільшого шведські документальні стрічки, за ви-нятком кількох американських. Водночас фестивалі відіграють суттєву роль для представлення інших перспектив.

ОЧІКУВАННЯ: DOCUDAYS UA?Мої очікування дуже високі. Ознайо-

мившись зі старими каталогами, я знаю, що програма є відмінною, також я чула багато хороших речей про фестиваль від міжнародних колег. Тому очікую від-криттів від нових українських фільмів та Києва – досі не відвіданого мною міста!

Таке зацікавлення в досі небаче-ному видається взаємним. Шведська гостя прямує до Києва з поки що не переглянутими українським глядачем трьома фільмами та майстер-класом. Docudays UA відтак стане місцем зу-стрічі з фільмами, містами та людьми.

21-23/03 – KYIV CINEMA, RED HALL

21-23/03 – КІНОТЕАТР «КИЇВ», ЧЕРВОНА ЗАЛА

director, since I started, and she believed in me enough to promote me to program director when the position opened up four years ago. I’m certain that I have the best job in the world!

TEMPO AND ITS AUDIENCE:My vision for Tempo is that we are a

platform for documentary storytelling and a place where you discover something new. I want to challenge the audience both visually and emotionally, and I want to create a meeting between the films, the directors and the audience. I do think we have a very curious audience. And people appreciate our unique mix of genres and our style of programming.

WORKING AT THE FESTIVAL:I think the most important thing is to

nurture the industry, to support both new talents as well as established filmmakers, to keep making fantastic movies and to introduce their work to the audience. The biggest challenge for me is to find an audience for every film. I want to have a good mix between docu-blockbusters and those quirky, beautiful, challenging smaller films that I love so much.

UKRAINIAN FILMS IN SWEDEN:There are very few Ukrainian docu-

mentaries in Sweden. The films reach-ing cinema distribution or broadcasting in Sweden are still primarily Swedish documentaries, with the exception of a few American ones. The festivals do play an essential role in bringing other perspectives, though.

EXPECTATIONS: DOCUDAYS UA?My expectations are really high. From

looking in the old catalogues I know the programming is excellent and I’ve heard a lot of good things about the festival from international colleagues. I’m looking forward to discovering new Ukrainian films and Kiev, a city I’ve never visited before!

Such an interest in something yet unseen seems to be mutual. A Swedish guest comes to Kyiv with three films which have not been seen by a Ukrainian audience. Thus, Docudays UA will be a meeting place for films, cities, and people.

11

ІГОР ГРАБОВИЧ,кінокритик

Розпочати варто з фільму Андрія Заг данського «Вагріч та чорний квад­рат», яку можна назвати картиною-рек-віємом, хоча сам автор схиляється до фільму-колажу, фільму-есею. Стрічка розповідає про смерть, життя і твор-чість художника-концептуаліста Вагріча Бахчаняна.

Народжений у Харкові, Бахчанян певний час жив у Москві, де просла-вився своїми роботами на останній шпальті «Литературной газеты». 1974 він емігрував: спочатку в Австрію, по-тім – до Нью-Йорка, де прожив аж до своєї смерті 2009 року.

Фільм для режисера підкреслено особистий: він включає до картини ро-динну хроніку, а також сам коментує за кадром творчість і життя Бахчаняна.

Картина Загданського дуже інфор-мативна, у ній показано сотні робіт ху-дожника, яким приділена виняткова увага. На думку одного з героїв фільму, Віталія Пацюкова, мистецтво Вагріча «було пов’язане з художньою думкою, інтелектуальним переживанням. Тому об’єкт мистецтва, його результат – сама думка. Вона висловлена у довільній формі».

Тут мистецтво виникає у просторі між художником і споживачем. Бахча-нян працював здебільшого з радян-ською міфологією, і в тому сенсі його можна порівняти з нашим Лесем По-дерв’янським.

У фільмі є спроба поєднання часів – того, давнього, радянського та нового, яка подається через п’єсу «Чайка-Бу-ревестник» Бахчаняна. П’єса була по-ставлена Загданським на сцені театру Івана Франка під час трагічних подій лютого 2014 року. Наскільки таке зши-вання часів є виправданим – судити глядачам.

Картина «Жива ватра» Остапа Ко-стюка створювалася чотири роки. Сам Остап Костюк – музикант, добре знає карпатський уклад життя. Картину він почав фільмувати за власний рахунок

IHOR HRABOVYCH,film critic

It is worth starting with Vagrich and the Black Square by Andrei Zagdansky, something which could be called a cin-ematic requiem, while the author himself tends to call it a cinematic collage or essay. The film tells the story of the life, death, and work of a conceptualist artist, Vagrich Bakhchanyan.

Born in Kharkiv, Bakhchanyan lived in Moscow for a while, where he became famous for his pieces published on the last page of the literature magazine Lite­raturnaya Gazeta. In 1974 he emigrated to Austria, then to New York where he lived up to his death in 2009.

The film is completely personal, due to the director’s use of family footage and his off-screen commentary on the events in Bakhchanyan’s personal and creative life.

Vagrich by Zagdansky is quite infor-mative: it shows hundreds of the artist’s works and comments on them in great detail. One of the film’s subjects, Vitaliy Patsyukov, says “Vagrich’s art was related

to artistic thinking, intellectual experi-ence. Therefore the object of his art, its result, is thought itself, incorporated in a sort of free form.”

Here art is something emerging be-tween the artist and his viewer. Bakhch-anyan worked mostly with Soviet my-thology, and from this perspective one might compare him to Les Podervyansky.

The film is an attempt to connect the distant Soviet past and the contemporary and independent present, the latter trans-mitted via Bakhchanyan’s play Seagull Petrel. The play was staged by Zagdansky at the Ivan Franko drama theatre during the tragic events in February 2014. It is up to viewers to decide whether such time-splicing is reasonable.

Living Fire by Ostap Kostyuk was shot over four years. Ostap Kostyuk is a musician, and is quite familiar with the Carpathian way of life. He started filming at his own cost, and from the very beginning it was a mere attempt to look closely at the Hutsul myth that long before had been informed by Shadows of Forgotten Ancestors, a film that became a trademark of Ukrainian poetic cinema-tography. In Living Fire, the myth meets

the real life of Ukrainian highlanders. The story revolves around sheep breed-

ing, which is currently going through hard times. The film represents three generations of shepherds – the eldest is 83 and the youngest is around nine, and he’s not sure what he’s going to do in his life.

The film is devoid of decorative and declarative aspects; the Hutsul lifestyle and work don’t get any poetic represen-tation, both are depicted as hard lives of hard choices. But at the same time, the film is full of beauty and tenderness. Perhaps for the first time, a film on such a topic has been constructed around every-day life, resisting the familiar cinematic logic while at the same time preserving the cinematic expressiveness.

After the military action in the East had started, artists found themselves in an unfamiliar situation, as shown by Vadym Ilkov in his Waltz Alchevsk, a film about Sergiy Zhadan’s visit to Seleznivka in the Luhansk oblast. The poet performed his piece Rozdilovi there, which he created in collaboration with the ArtPole agency.

The events of the film take place at the end of April 2014, when the sepa-ratists started attacking administrative

buildings and prepared their pseudo-ref-erendum. Zhadan and his fellow artists arrive in Seleznivka and Alchevsk on the eve of these events.

However, more important than the political events is the atmosphere – Zha-dan’s rehearsals with his band at the Mstsykhovsky mansion, the celebration of someone’s birthday where it becomes apparent that among the people present at the party there are some who don’t support the pro-Ukrainian version of the events in Kyiv. There’s no aggression yet, but the tension is nevertheless already there. Here, artistic action is shown like the collapse of multiple personal universes happening before our eyes. However, the most important collapse – that of the social reality in the Donbas – happens offscreen.

The latter, though, is shown in Sister Zo by Alisa Kovalenko and Lyubov Dura-kova. The film’s production took several years, and the work was finished before the Maidan. Nevertheless, thinking retro-spectively, a viewer may see something bigger than a family chronicle.

Alisa Kovalenko films her cousin Iryna Minchenko, a former football player who’d stopped playing long ago, and is trying

to redefine herself in new circumstances. The very structure of the film com-

prises several time dimensions. The first is Iryna’s routine, her work and daily life; the second is her past, her memories playing for the Luhanochka football club; the third is her present, her stories about her family (her relationship with her father, mother, and brother), preparations for a match, a meeting with the football team, the match itself; and then the fourth, her possible future, where she will leave her family – maybe for a little while or maybe for good.

The structure portrayed looks almost universal – it may be applied to Ukraine entangled in its ambiguous past, unde-fined present, and uncertain future.

The film 76-49 by Julija Proskurina tells the story of the Il-76 shot down by terrorists on June 14, 2014. The death toll was 49 Ukrainian military and aircraft personnel. The film is significant for its form – unusual, perhaps even rebellious, and still very emotional. I believe this to be the real Maidan art, which accumulates countless feelings, still undiscerned. The film is short, but the memory of it remains for a long time.

НАВИПЕРЕДКИ З ЧАСОМ: НОВЕ УКРАЇНСЬКЕ КІНО

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

Українська програма цьогорічного фестивалю поєднує в собі кілька важливих речей. По-перше, наскрізну тему, якою стало завершення епохи, по-друге, винятковий демократизм, розмаїття виражальних засобів,

а також широку географію учасників, бо українські кінематографісти живуть по всьому світу.

і від самого початку це було бажання подивитися на гуцульський міф зблизь-ка. Сформований свого часу фільмом «Тіні забутих предків», цей міф став візитівкою українського поетичного кіно. У «Живій ватрі» міф стрічається з реальним життям мешканців полонин.

Ідеться, власне, про вівчарство, яке переживає зараз не найкращі свої часи. У фільмі представлено три покоління вівчарів – найстаршому герою 83 роки, а наймолодшому – років дев’ять і він ще не впевнений, ким стане.

Фільм позбавлений декоративності та декларативності, побут і праця гуцулів

тут жодним чином не естетизуються чи поетизуються: це важке життя і важкий вибір. Водночас фільм красивий і дуже ніжний, чи не вперше в нашому кіно подібної тематики на перший план ви-ходить звичайне життя, яке опирається звичній кінематографічній логіці, зали-шаючись при цьому кінематографічно виразним.

Митці з початком подій на сході Украї ни опинилися у новій для себе ситуації. Про одну з них розповідає кар-тина Вадима Ількова «Вальс Алчевськ», у якій йдеться про поїздку Сергія Жада-на до Селезнівки, Луганської області. Там

поет виступив з перформансом «Розді-лові» у межах фестивалю-лабораторії, яку організувала агенція «АртПоле».

Дія відбувається наприкінці квітня – на початку травня 2014 року. Саме тоді на сході України почалися захоплення сепаратистами адміністративних буді-вель та підготовка до псевдореференду-му. Жадан і його супутники прибувають до Селезнівки та Алчевська напередодні цих подій.

Проте важливішою за політичні по-дії в картині є атмосфера – репетиції Жадана з музикантами у садибі Мсци-ховського, святкування чийогось дня

народження, на якому з’ясовується, що серед присутніх є люди, які не розділя-ють проукраїнських поглядів на київські події. Тут ще нема агресії та прямого протистояння, проте напруження уже відчувається. Тут мистецька акція ніби позначає крах багатьох персональних світів, які руйнуються буквально на очах. Але найголовніше руйнування – звич-ної соціальності реальності Донбасу – відбувається за кадром.

Проте воно наявне у стрічці «Се­стра Зо» режисерів Аліси Коваленко та Любові Дуракової. Робота над фільмом тривала кілька років і картина була за-кінчена ще до подій на Майдані. Проте нехитра ретроспекція дозволить нам побачити у стрічці щось більше за ка-мерну родинну історію.

Аліса Коваленко фільмує свою дво-юрідну сестру Ірину Мінченко, колишню футболістку, яка давно завершила ви-ступи і тепер намагається знайти себе в нових умовах.

Структура фільму – чергування різ-них часових вимірів. Насамперед це сьогодення Ірини: її робота та побут, потім минуле: спогади про виступу у клубі «Луганочка», далі знову сьогоден-ня: розповідь про родину (стосунки з батьком, мамою та братом), підготовка до матчу, зустріч з командою, сам матч, далі черга ймовірного майбутнього: Ірина покидає отчий дім, можливо, на якийсь час, можливо, назавжди.

Власне, ця структура сьогодні вигля-дає універсальною, та її можна приклас-ти загалом до України, яка заблукала між трьох сосен минулого, теперішнього та майбутнього.

Стрічка Юлії Проскуріної «76­49» – це розповідь про загибель літака Іл-76, якого у Луганську 14 червня 2014 року збили терористи. Тоді загинуло 49 укра-їнських військових та членів екіпажу. В цьому фільмі найважливішою є худож-ня форма, незвична, можливо, навіть зухвала, проте дуже емоційна. Як на мене, це приклад правдивого мистецтва Майдану, в якому акумулюється безліч почуттів, які дотепер важко розрізнити. Це кіно триває недовго, проте запам’я-товується надовго.

NEW UKRAINIAN CINEMA: RACING AGAINST TIMEThis year, Docudays UA’s Ukrainian program covers several important issues. To begin with, the overall topic is the end of an era;

secondly, the unique democratic approach,a variety of artistic means; and the remarkably wide diaspora of Ukrainian creators living all over the globe.

ВАГРІЧ ТА ЧОРНИЙ КВАДРАТ / VAGRICH AND THE BLACK SQUARE

21-23, 25/03 – KINOPANORAMA, THE BIG HALL

21-23, 25/03 – «КІНОПАНОРАМА», ВЕЛИКА ЗАЛА

12

БУДИНОК КІНО

ХОЛ 3ГОПОВЕРХУ

CINEMA HOUSE

HALL ON THE 2ND FLOOR

БУДИНОК КІНО

DOCU/КЛАС

CINEMA HOUSE

DOCU/CLASS

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

ЧЕРВОНАЗАЛА

KYIV CINEMARED HALL

БУДИНОК КІНО

СИНЯ ЗАЛА

CINEMA HOUSE

BLUE HALL

БУДИНОК КІНО

ЧЕРВОНА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

RED HALL

БУДИНОК КІНО

БІЛА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

WHITE HALL

«КІНОПАНОРАМА»

ВЕЛИКА ЗАЛА

KINOPANORAMA

THE BIG HALL

14:00-17:00

ФОРУМТЕАТР «ДІАЛОГ ЗАМІСТЬ ПРОПАГАНДИ?

У ПОШУКАХ ПРАВДИ...» /FORUM THEATER

‘DIALOGUE INSTEAD OF PROPAGANDA?

IN SEARCH OF TRUTH…’

Організатори: «Театр для діалогу» / Organizers: Theater for Dialogue

ЛАРС СКРІ / LARS SKREE«МІЦНИЙ ГОРІШОК І ВОДНОЧАС ПОЕТ» /

‘ТOUGH GUY AND A POET’

Розмова у форматі «питання-відповідь» з усесвітньо відомим і вельми титулованим данським оператором-постановником,

за участі якого було створено аж три фільми з програми фестивалю, в тому числі «Погляд тиші» Джошуа Оппенгаймера /

Extended Q&A with the world famous Danish director of photography, who has won many awards, and has filmed

as many as three films from the Festival program, including The Look of Silence by Joshua Oppenheimer.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ 3ГО МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ «СТОП ЦЕНЗУРІ! ГРОМАДЯНИ ЗА ВІЛЬНІ КРАЇНИ». СПЕЦІАЛЬНА ТЕМА КОНКУРСУ:

«ПРАВА ЛЮДИНИ ПОНАД УСЕ» / PRESENTATION OF THE 3RD INTERNATIONAL

COMPETITION ‘STOP CENSORHIP! CITIZENS FOR FREE COUNTRIES’. SPECIAL

COMPETITION THEME: ‘HUMAN RIGHTS ABOVE ALL’. Організатори: Громадська організація «Центр UA» / Organizers: NGO Center UA

БУДИНОК КІНО

СИНЯ ЗАЛА

CINEMA HOUSE

BLUE HALL

18:00 19:00

12:00

14:30

СТЕФАН ЮБЕРБЛІС ТА МІШЕЛЬ МІТЧЕЛЛ / STEPHANE HUEBERBLIES & MICHELLE MITCHELL

ТРАНСМЕДІЙНИЙ СТОРІТЕЛИНГ ДЛЯ АКТИВІСТСЬКИХ ТА ПРАВОЗАХИСНИХ ПРОЕКТІВ / TRANSMEDIA STORYTELLING

FOR ACTIVIST AND HUMAN RIGHTS CONTENTS

Переглядання правил трансмедійного наративу в поєднанні із заангажованими й активістськими документальними фільмами на прикладі трансмедійного

документального проекту «Незасуджені: зґвалтування як військова стратегія» / Revisiting of the rules of transmedial storytelling, combined with engaged and activist documentaries, as exemplified by the transmedial documentary project

The Uncondemned: Rape as a War Strategy

15:00

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

Я НАРОД / I AM THE PEOPLE

Анна Руссійон / Anna RoussillonФранція / France / 2014 / 110'

Зустріч із режисеркою/ Q&A with director

17:00

DOCU/ДІТИDOCU/KIDS

ДЖОВАННІ ТА БАЛЕТ НА ВОДІ / GIOVANNI AND THE WATER BALLET

Астрід Буссінк / Astrid BussinkНідерланди / the Netherlands / 2014 / 17'

ҐАБРІЕЛЬ ПОВІДОМЛЯЄ З ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ / GABRIEL REPORTS ON THE WORLD CUP

Ельс ван Дріль / Els van Driel Нідерланди / the Netherlands / 2014 / 17'

ПОЧУЙ! / HEAR THIS!Сулейма Ель Халді / Soulaima El Khaldi

Нідерланди / the Netherlands / 2013 / 16'

Фільми озвучені українською мовою, з англійськими субтитрами /

The films have Ukrainian voiceover and English subtitles

13:00

ГОЛОДОМОР. ЗАБУТИЙ ГЕНОЦИД /HOLODOMOR, THE FORGOTTEN GENOCIDE

Бенедікт Бане / Bénédicte BanetФранція, Україна / France, Ukraine / 2013 / 90'

Зустріч із режисеркою фільму Бенедікт Бане та співавторкою фільму Жанет Ле Монь / Q&A with film director Bénédicte Banet and

film co-producer JeanetteLe Mogne

РОЗШИРЕНЕ ОБГОВОРЕННЯ за участі представників Інституту національної пам’яті та

знаних дослідників Голодомору. Модерує Олександр Зінченко, радник Голови Українського

інституту національної пам’яті / EXTENDED DISCUSSION with representatives of National

Memory Institute and well-known researchers of Holodomor. Moderator – Oleksandr Zinchenko,

advisor of Head of Ukrainian National Memory Institute

Організатори: Харківська правозахисна група та Інститут національної пам'яті /

Organizers: Kharkiv Human Rights Group, National Memory Institute

12:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ІНТЕРНЕТЗАЛЕЖНИЙ / WEB JUNKIE

Шош Шлам, Гілла Медаліа / Shosh Shlam, Hilla Medalia

Ізраїль, США / Israel, USA / 2014 / 74'

15:00

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ TEMPO

ПРЕЗЕНТУЄ / TEMPO

DOCUMENTARY FESTIVAL PRESENTS

ЩОДО НАСИЛЬСТВА / CONCERNING VIOLENCEҐьоран Олссон / Göran Olsson

Швеція, США, Данія, Фінляндія / Sweden, USA, Denmark, Finland /

2014 / 85'

Логічний закон виключеного третього хибує: на мапах знайшлося місце і для Третього світу. Проте у перших двох є ще багато інших законів, діяти за котрими доводиться й третьому, цьому постійному невдасі / The logical law of the excluded middle is flawed—there is room on the maps for the Third World. Yet there are many more laws in the first two which the third one, the eternal loser, has to comply with

див. стор. 10 / see page 10

«Ми залежні від режимів постійного залякування, які панують у країнах Півдня. Добробут Заходу залежить саме від цього типу страху. Тому ми всі – співучасники. Ця безкарність – це історія нашого часу» / "We depend on regimes of fear across the global South.In the West, our prosperity depends on this precise kind of fear. So we are all complicit. This impunity is the story of our time"

див. стор. 19 / see page 19

15:30

ПРОПАГАНДА/ PROPAGANDA

ПОГЛЯД ТИШІ / THE LOOK OF SILENCEДжошуа Оппенгаймер / Joshua Oppenheimer

Данія, Фінляндія, Індонезія, Норвегія, Великобританія / Denmark, Finland, Indonesia, Norway, UK / 2014 / 99'

Зустріч із оператором / Q&A with D.O.P.

Після перегляду дискусія «Історія та пропаганда», модерує Володимир Яворський /

After the screening, a discussion on ‘History and Propaganda’, moderated by Volodymyr Yavorsky

21:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ПІНГВІН / PENGUINМарина Врода / Maryna VrodaУкраїна / Ukraine / 2015 / 51'

Зустріч із творчою групою / Q&A with film crew

17:00

DOCU/ЖИТТЯ DOCU/LIFE

РАЗОМ / TOGETHERДєніс Шабаєв / Denis Shabaev

Росія / Russia / 2014 / 52'

Зустріч із режисером / Q&A with director

19:00

DOCU/ЖИТТЯ DOCU/LIFE

ДІТИ КАЇНА / CAIN'S CHILDRENМарцелл Ґерю /Marcell GerőМарцелл Ґерю /Marcell GerőМарцелл Ґерю /

Угорщина, Франція / Hungary, France / 2014 / 104'

Зустріч із режисером / Q&A with director

20:30

DOCU/КОРОТКО DOCU/SHORT

МІСЦЕ, ЩО МИ ЗВЕМО ДОМОМ /THIS PLACE WE CALL OUR HOME

Сибілла Туксен, Тора Лоренцен / Sybilla Tuxen, Thora LorentzenДанія / Denmark / 2014 / 30'

Я / IЙона Гонер / Jona Honer

Нідерланди / the Netherlands / 2013 / 27'

СВІТЛО Й ТІНЬ / LIGHT AND SHADEДаніель Андреас Заґер / Daniel Andreas Sager

Німеччина / Germany / 2014 / 45'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

ЕКСЮГОСЛАВІЯ: ПРИМИРЕННЯ

EXYUGOSLAVIA: RECONCILIATION

ДРУГА ЗУСТРІЧ /THE SECOND MEETING

Желько Мірковіч / Željko MirkovićСербія, США, Південна Африка /

Serbia, USA, South Africa / 2012 / 86'

Зустріч із героями / Q&A with protagonists

17:30

СПЕЦІАЛЬНИЙ ПОКАЗ. CINEMA POLITICA ПРЕДСТАВЛЯЄ

SPECIAL SCREENING. CINEMA POLITICA PRESENTS

ЗА ЩО МИ ПЛАТИМО? /THE PRICE WE PAY

Гарольд Крукс / Harold Crooks Канада / Canada / 2014 / 92'

Зустріч із режисером / Q&A with director

РОЗШИРЕНЕ ОБГОВОРЕННЯ за участі голови правління Transparency International Україна Андрія Марусова,

співзасновників Cinema Politica: програмного директора Езри Вінтона і виконавчого директора Светли Турнін.

Модератор – Наталка Седлецька / EXTENDED DISCUSSION with Andriy Marusov,

chairman of Transparency International Ukraine, and the co-founders of Cinema Politica: programming

director Ezra Winton and executive director Svetla Turnin. Moderator – Natalka Sedletska

19:30

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

ЖИВА ВАТРА / LIVING FIREОстап Костюк / Ostap KostyukУкраїна / Ukraine / 2014 / 77'

Зустріч із режисером / Q&A with director

20:00

19:00

ТОКМАЙДАНЧИК «СВОБОДА СЛОВА VS

ПРОПАГАНДА» / ‘FREE SPEECH VS

PROPAGANDA’ DISCUSSION PLATFORM

Організатори: Українська Гельсінська спілка з прав

людини, ГО Центр UA / Organizers: Ukrainian Helsinki Human

Rights Union, NGO Center UA

15:00

ТРЕНІНГ «ЯК НАВЧИТИСЯ

РОЗРІЗНЯТИ ФЕЙКИ» / TRAINING

‘HOW TO RECOGNIZE FAKES’

Організатор: Марго Гонтар, співзасновник проекту StopFake /

Organizer: Margo Gontar, co-founder of the StopFake project

17:00

ПАРАЛЕЛЬНИЙ ПОКАЗ ФІЛЬМУВІДКРИТТЯ /

OPENING FILM PARALLEL SCREENING

ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЯЧЛЕНІВ ЖУРІ /

PRESS CONFERENCEOF THE JURY

ЦЕРЕМОНІЯ ВІДКРИТТЯ / OPENING CEREMONYФІЛЬМ-ВІДКРИТТЯ / OPENING FILM

ДНР, АБО ХИМЕРНА ІСТОРІЯ КРАЇНИ-САМОРОБКИ / THE DONETSK PEOPLE'S REPUBLIC, OR THE CURIOUS TALE OF THE HANDMADE COUNTRY

Ентоні Баттс / Antony ButtsВеликобританія / UK / 2014 / 52'

Зустріч із творчою групою / Q&A with film crew

БУДИНОК КІНО

ЧЕРВОНА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

RED HALL

20 БЕРЕЗНЯ, П’ЯТНИЦЯ MARCH 20, FRIDAY

21 БЕРЕЗНЯ, СУБОТАMARCH 21, SATURDAY

1322 БЕРЕЗНЯ, НЕДІЛЯMARCH 23, SUNDAY

БУДИНОК КІНО

ХОЛ 3ГОПОВЕРХУ

CINEMA HOUSE

HALL ON THE 2ND FLOOR

БУДИНОККІНО

DOCU/КЛАС

CINEMA HOUSE

DOCU/CLASS

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

СІНЕМАТЕКА KYIV CINEMA

RED HALLCINEMATHEQUE

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

ЧЕРВОНАЗАЛА

KYIV CINEMARED HALL

БУДИНОК КІНО

СИНЯ ЗАЛА

CINEMA HOUSE

BLUE HALL

БУДИНОК КІНО

ЧЕРВОНА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

RED HALL

БУДИНОК КІНО

БІЛА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

WHITE HALL

«КІНОПАНОРАМА»

ВЕЛИКА ЗАЛА

KINOPANORAMA

THE BIG HALL

14:00-17:00

ФОРУМТЕАТР «ДІАЛОГ ЗАМІСТЬ

ПРОПАГАНДИ? У ПОШУКАХ ПРАВДИ...» /

FORUM THEATER‘DIALOGUE INSTEAD OF

PROPAGANDA? IN SEARCH OF TRUTH…’

Організатори: «Театр для діалогу» / Organizers: Theater for Dialogue

МАРІЯ МОРІНА, ОКСАНА ЮШКО ТА АННА ШПАКОВА /MARIA MORINA, OKSANA YUSHKO AND ANNA SHPAKOVA

ГРУПОВИЙ ПРОЕКТ «ГРОЗНИЙ: 9 МІСТ» ЯК СТВОРИТИ І ПОКАЗАТИ ПРОЕКТ,

ЩО КРИТИЧНО ОЦІНЮЄ ПОДІЇ У ТВОЇЙ РІДНІЙ КРАЇНІ / GROUP PROJECT GROZNY: 9 CITIES HOW TO CREATE AND PRESENT

A CRITICAL PROJECT ON THE EVENTS IN YOUR COUNTRY

Про те, що таке таке робота над мультимедійним проектом і чим вона відрізняється від зйомок документального фільму, а також – як працювати з больовими для суспільства темами за допомогою такого жанру / On what з больовими для суспільства темами за допомогою такого жанру / On what з больовими для суспільства темами за допомогою такого жанру /

the work on a multimedia project is and how it is di�erent from filming a documentary, as well as on telling society about sore subjects using this genre

ДИСКУСІЯ «ПРАВОЗАХИСНА ЖУРНАЛІСТИКА: SEX, DRUGS, HUMAN

RIGHTS» ТА ПРЕЗЕНТАЦІЯ МЕДІАПОРТАЛУ ЦЕНТРУ

ІНФОРМАЦІЇ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ /HUMAN RIGHTS JOURNALISM: SEX,

DRUGS, HUMAN RIGHTS DISCUSSION AND PRESENTATION OF A

MEDIAPORTAL OF HUMAN RIGHTS INFORMATION CENTER

Організатор: Центр Інформації про Права Людини /Organizers: Human Rights Information Center

12:00

15:00

АРЧІЛ ХЕТАҐУРІ ТА ІЛЕАНА СТАНЧУЛЕСКУ /ARTCHIL KHETAGOURI AND ILEANA STANCULESCU

СТОРІТЕЛИНГ І ПРОВІДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДОКУМЕНТАЛЬНОМУ КІНО /

STORYTELLING AND PROTAGONISTS IN DOCUMENTARY FILM

ЛЕКЦІЯ про ключові аспекти оповіді в документальному кіно з огляду на роботу з персонажами в чотирьох розділах: від ідеї до фільму, як знайти правильних персонажів, сюжетні структури і взаємодія з персонажами,

інтерв’ю та обговорення на камеру / A LECTURE about key aspects of narration in documentary cinema, from the perspective of working with protagonists,

in four sections: from the idea to the film; how to find the right protagonists; storytelling structures and interactiion with protagonists;

interview or discussions in front of the camera

15:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

РАЗОМ /TOGETHER

Дєніс Шабаєв / Denis ShabaevРосія / Russia /

2014 / 52'

Зустріч із режисером /

Q&A with director

11:00

DOCU/ДІТИDOCU/KIDS

НІЧНА ВІДЬМА / THE NIGHT WITCHЕлісон Клеймен / Alison Klayman

США / USA / 2013 / 4'

РАХУЮ ДНІ, РАХУЮ РОКИ /COUNTING DAYS AND YEARSМонне Ліндстрьом / Monne Lindström

Швеція / Sweden / 2014 / 14'

КЕЙСІ МОТТЕ КЛЯЙН: НАРОДЖЕННЯ АКТОРА /KACEY MOTTET KLEIN, BIRTH OF AN ACTOR

Урсула Майєр / Ursula MeierШвейцарія, Франція / Switzerland, France / 2015 / 14'

ЗЛАМАНІ ГІЛКИ / BROKEN BRANCHESАяла Шарот / Ayala SharotІзраїль / Israel / 2014 / 25'

Фільми озвучені українською мовою, з англійськими субтитрами / The films have Ukrainian voiceover and English subtitles

13:00

У ВИРОБНИЦТВІ /WORK IN PROGRESS

«МИР», «ХОТАБИЧ І ЙОГО КОМАНДА» /

PEACE; KHOTTABYCH AND HIS TEAM

Сергій Лисенко / Serhiy LysenkoУкраїна / Ukraine / 2015

ПРЕЗЕНТАЦІЯ короткометражних документальних фільмів із циклу

«Євромайдан. Енциклопедія громадських ініціатив самоорганізації» /

PRESENTATION of short documentaries from the series

Euromaidan. An Encyclopedia of Self-Organizing Civic Initiatives

Зустріч із режисером та героями /Q&A with director and film characters

10:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ІНТЕРНЕТ ЗАЛЕЖНИЙ / WEB JUNKIE

Шош Шлам, Гілла Медаліа / Shosh Shlam, Hilla MedaliaІзраїль, США / Israel, USA

2014 / 74'

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

МІСЦЕ, ЩО МИ ЗВЕМО ДОМОМ / THIS PLACE WE CALL OUR HOME

Сибілла Туксен, Тора Лоренцен / Sybilla Tuxen, Thora LorentzenДанія / Denmark / 2014 / 30'

Я / IЙона Гонер / Jona Honer

Нідерланди / the Netherlands / 2013 / 27'

СВІТЛО Й ТІНЬ / LIGHT AND SHADEДаніель Андреас Заґер / Daniel Andreas Sager

Німеччина / Germany / 2014 / 45'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

12:00

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ TEMPO ПРЕЗЕНТУЄ /

TEMPO DOCUMENTARY FESTIVAL PRESENTS

БЕЙБІ З БЕЛЬВІЛЯ /BELLEVILLE BABY

Міа Енґберґ / Mia EngbergШвеція / Sweden / 2013 / 75'

15:30

DOCU/АРТDOCU/ART

ЧИ ЩАСЛИВИЙ ВИСОКИЙ ЧОЛОВІК? /IS THE MAN WHO IS TALL HAPPY?

Мішель Ґондрі / Michel GondryФранція / France / 2013 / 88'

див. стор. 25 / see page 25

21:00

17:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ПРОПАГАНДА / PROPAGANDA

Крістофер Мюррей, колектив MAFI /

Christopher Murray, MAFI Collective

Чилі / Chile / 2014 / 62'

Зустріч із продюсером / Q&A with producer

19:00

DOCU/ЖИТТЯ DOCU/LIFE

ПАЙНРІДЖ / PINE RIDGEАнна Еборн / Anna Eborn

Данія / Denmark / 2013 / 76'

Зустрічіз режисеркою /Q&A with director

20:30

DOCU/КОРОТКО DOCU/SHORT

НОТАТКИ З ЛІБЕРІЇ / NOTES FROM LIBERIAРьо Муракамі / Ryo Murakami

США / USA / 2014 / 25'

МЕДИК ІДЕ ОСТАННЬОЮ / THE DOCTOR LEAVES LAST

Світлана Шимко / Svitlana ShymkoУгорщина, Україна / Hungary, Ukraine / 2014 / 26'

В'ЯЗНІ КАНУНА / PRISONERS OF KANUNРосер Корелья / Roser Corella

Іспанія / Spain / 2013 / 30'

ПОСМІХНИСЬ, І СВІТ ПОСМІХНЕТЬСЯ У ВІДПОВІДЬ / SMILE, AND THE WORLD WILL

SMILE BACKродина Аль-Гаддад, Егаб Тарабієг, Йоав Ґросс /the Al-Haddad family, Ehab Tarabieh, Yoav Gross

Ізраїль / Israel / 2014 / 20'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

DOCU/ЕНЕРГІЯDOCU/ENERGY

НУЛЬОВИЙ ВПЛИВ / NO IMPACT MAN: THE DOCUMENTARY

Лора Ґебберт, Джастін Шайн / Laura Gabbert, Justin ScheinСША / USA / 2009 / 93'

РОЗШИРЕНЕ ОБГОВОРЕННЯ за участі Ігоря Сущенка, виконавчого директора організації «Вчителі за

демократію та партнерство», менеджера міжнародного проекту «Освіта для сталого розвитку в дії», та Олени Харченко, медіа-координатора проекту «Освіта для сталого розвитку в дії». Модерує Роман Зінченко, керівник Української мережі енергетичних

інноваційGreencubator /EXTENDED DISCUSSION with Ihor Sushchenko,

executive director of the ‘Teachers for Democracy and Partnership’ organization and manager of the

international project ‘Education for Sustainable Development in Action’, and media coordinator of the

project 'Education for Sustainable Development in Action' Olena Kharchenko. Moderator – Roman

Zinchenko, head of the Greencubator Ukrainian Network for Energetics Innovations

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

БОЖА ВОЛЯ / GOD'S WILLБєата Бубєнєц / Beata BubenecРосія / Russia

2013 / 55'

Зустріч із режисеркою / Q&A with director

17:30 20:30

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ДІТИ КАЇНА / CAIN’S

CHILDRENМарцелл Ґерю /

Marcell GerőУгорщина,

Франція / Hungary, France /

2014 / 104'

Зустріч із режисером /

Q&A with director

13:00

ЕФЕКТ ГРУЗІЇ /GEORGIA EFFECT

ЕФЕКТ ДОМІНО / THE DOMINO EFFECT

Ельвіра Нєвєра, Пьотр Росоловський /Elwira Niewiera, Piotr Rosołowski /

Німеччина, Польща / Germany, PolandНімеччина, Польща / Germany, PolandНімеччина, Польща / / 2014 / 76'

Програму представляють Арчіл Хетаґурі та Ілеана Станчулеску,

організатори фестивалю CinéDOC-Tbilisi / Program presented CinéDOC-Tbilisi / Program presented CinéDOC-Tbilisi /

by Artchil Khetagouri and Ileana Stanculescu, organizers of the

CinéDOC-Tbilisi festival

18:00

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

ВАГРІЧ І ЧОРНИЙ КВАДРАТ / VAGRICH AND THE BLACK

SQUAREАндрій Загданський / Andrei ZagdanskyСША, Україна / USA, Ukraine / 2014 / 78'

Зустріч із режисером / Q&A with director

Модерує Ірина Цілик, режисерка та письменниця / Moderator – Iryna

Tsilyk, filmmaker and director

20:00

ДИСКУСІЯ «ЧИ МАЮТЬ УКРАЇНЦІ

ПРАВО НА ЗБРОЮ?» /

DISCUSSION: ‘DO UKRAINIANS HAVE

A RIGHT TO WEAPONS?’

Організатори: Українська Гельсінська спілка з

прав людини/ Organizers: Ukrainian Helsinki

Human Rights Union

17:30

15:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ЦАП ЗА ГОЛОС /A GOAT FOR A VOTE

Єрун ван Велзен / Jeroen van Velzen

Нідерланди / the Netherlands2013 / 51'

Зустріч із режисером /Q&A with director

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ПІНГВІН / PENGUINМарина Врода /

Maryna VrodaУкраїна / Ukraine

2015 / 51'

Зустріч із творчою групою / Q&A with film crew

12:00

Що, якби Орфей спробував повернути Еврідіку? Відмотав би трагедію назад і зробив ще одну спробу — щоб історія отримала щасливе завершення. Та чи дозволять древні закінчити драму, бодай і перетлумачену, хепі-ендом? /What if Orpheus tried to bring Eurydice back – if he rewound the tragedy and tried once again, so that the story had a happy ending? But will the ancients allow him to finish a drama, even a reinterpreted one, with a happy ending?

див. стор. 10 / see page 10

14

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

СІНЕМАТЕКА

KYIV CINEMARED HALL

CINEMATHEQUE

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

ЧЕРВОНАЗАЛА

KYIV CINEMARED HALL

БУДИНОК КІНО

СИНЯ ЗАЛА

CINEMA HOUSE

BLUE HALL

БУДИНОК КІНО

ЧЕРВОНА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

RED HALL

БУДИНОК КІНО

БІЛА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

WHITE HALL

«КІНОПАНОРАМА»

ВЕЛИКА ЗАЛА

KINOPANORAMA

THE BIG HALL

ТРЕНІНГ «ВІДЕО ЯК ДОКАЗ» /

TRAINING SESSION ‘VIDEO AS EVIDENCE’

Організатори:Docudays UA та Witness /

Organizers:Docudays UA and Witness

ТРЕНІНГ «ЕФЕКТИВНИЙ ЗАХИСТ

ВІД СВАВІЛЛЯ ПРАВООХОРОНЦІВ» /

TRAINING SESSION ‘EFFICIENT

PROTECTION FROM ABUSE BY

LAWENFORCEMENT OFFICERS’Організатор:

Адвокатське об’єднання Юскутум / Organizer: Juscutum Attorneys Association

10:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ПРОПАГАНДА / PROPAGANDAКрістофер Мюррей, колектив MAFI /

Christopher Murray, MAFI CollectiveЧилі / Chile / 2014 / 62'

11:00

DOCU/КОРОТКО DOCU/SHORT

ТОЧКА ВІДЛІКУ / STARTING POINTМіхал Щесняк / Michał Szcześniak

Польща / Poland / 2014 / 25'

СКРІЗЬ МАЙДАН / MAIDAN EVERYWHEREКатерина Горностай / Kateryna Gornostai

Україна / Ukraine / 2015 / 36'

ІНША КРАЇНА / ANOTHER COUNTRYРенато Боррайо Серрано / Renato Borrayo Serrano

Росія / Russia / 2014 / 29'

ГОТЕЛЬ 22 / HOTEL 22Елізабет Ло / Elizabeth Lo

США / USA / 2014 / 8'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

ПРОПАГАНДА PROPAGANDA

ЦЕ МОЯ ЗЕМЛЯ / THIS IS MY LAND

Тамара Ерде / Tamara ErdeТамара Ерде / Tamara ErdeТамара Ерде /Франція / France / 2014 / 93'

Зустріч із режисером / Q&A with director

Після перегляду ДИСКУСІЯ

«Освіта та пропаганда». Модерує

Володимир Яворський / After the screening,

a DISCUSSION on ‘Education and Propaganda’.

Moderator – Volodymyr Yavorsky

10:00

DOCU/ПРАВО

DOCU/RIGHT

ЦАП ЗА ГОЛОС /

A GOAT FOR A VOTEЄрун ван Велзен / Jeroen van Velzen

Нідерланди / the Netherlands2013 / 51'

Зустріч із режисером / Q&A with director

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

НОТАТКИ З ЛІБЕРІЇ / NOTES FROM LIBERIAРьо Муракамі / Ryo Murakami

США / USA / 2014 / 25'

МЕДИК ІДЕ ОСТАННЬОЮ / THE DOCTOR LEAVES LASTСвітлана Шимко / Svitlana Shymko

Угорщина, Україна / Hungary, Ukraine / 2014 / 26'

В'ЯЗНІ КАНУНА / PRISONERS OF KANUNРосер Корелья / Roser Corella

Іспанія / Spain / 2013 / 30'

ПОСМІХНИСЬ, І СВІТ ПОСМІХНЕТЬСЯ У ВІДПОВІДЬ /

SMILE, AND THE WORLD WILL SMILE BACKродина Аль-Гаддад, Егаб Тарабієг, Йоав Ґросс / the Al-Haddad family, Ehab Tarabieh, Yoav Gross

Ізраїль / Israel / 2014 / 20'Зустріч із режисерами / Q&A with directors

12:00

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ TEMPO ПРЕЗЕНТУЄ /

TEMPO DOCUMENTARY FESTIVAL PRESENTS

ПРИХІПОВАНІ / FREAK OUTКарл Хавер / Carl Javér/ Carl Javér/

Швеція / Sweden / 2014 / 89'Зустріч із режисером / Q&A with director

19:00

DOCU/АРТDOCU/ART

СІЛЬ ЗЕМЛІ / THE SALT OF THE EARTHДжуліано Рібейро Сальґадо, Вім Вендерс /

Juliano Ribeiro Salgado, Wim WendersБразилія, Франція, Італія / Brazil, France, Italy / 2014 / 110'

21:00

17:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

СМУТНІ ЧАСИ / CLOUDY TIMES

Арамі Ульйон / Arami UllónШвейцарія, Парагвай / Switzerland, Paraguay

2014 / 92'

Спілкування з режисеркою по Скайпу / Skype Q&A with director

19:00

DOCU/ЖИТТЯ DOCU/LIFE

КОМПЛЕКС КЕНГУРУ /

THE KANGAROO COMPLEXСара Мун Хоу / Sarah Moon Howe

Бельгія / Belgium / 2014 / 58'

Зустріч із режисеркою / Q&A with director

21:30

ЕКСЮГОСЛАВІЯ: ПРИМИРЕННЯ / EXYUGOSLAVIA: RECONCILIATION

УГОДА / THE AGREEMENTКарен Стоккендаль Поулсен / Karen Stokkendal Poulsen

Данія, Чорногорія, Великобританія, Сербія, Бельгія / Denmark, Montenegro, UK, Serbia, Belgium / 2013 / 52'

17:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ПРИТУЛОК / THE SHELTERФернан Мельґар / Fernand Melgar

Швейцарія / Switzerland / 2014 / 101'

РЕТРОСПЕКТИВА АЛЬОНИ ВАН ДЕР ХОРСТ /

ALIONA VAN DER HORST RETROSPECTIVE

ГОЛОСИ БАМА / VOICES OF BAM

Маася Умс, Альона ван дер Хорст / Maasja Ooms, Aliona van der Horst

Нідерланди / the Netherlands 2006 / 90'

Зустріч із режисеркою /

Q&A with director

19:00 21:00

13:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ПАЙНРІДЖ / PINE RIDGEАнна Еборн / Anna Eborn

Данія / Denmark / 2013 / 76'

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

ВАЛЬС АЛЧЕВСЬК / WALTZ ALCHEVSK

Вадим Ільков / Vadym IlkovУкраїна / Ukraine / 2014 / 54'

Зустріч із режисером та героями фільму / Q&A with director

and protagonists of the film

Модерує Ірина Цілик, режисерка та письменниця /

Moderator – Iryna Tsilyk, filmmaker and director

20:00

ТРЕНІНГ «ОРГАНІЗАЦІЯ ТА

ПРОВЕДЕННЯ ПУБЛІЧНИХ

ПРАВОЗАХИСНИХ АКЦІЙ» /

TRAINING SESSION ‘ORGANIZATION AND

CONDUCT OF PUBLIC HUMAN RIGHTS ACTIONS’

Організатор: Amnesty International / Organizer: Amnesty International

14:00 17:00

15:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ІРАНЕЦЬ / IRANIAN

Мегран Тамадон / Mehran TamadonШвейцарія, Франція / Switzerland, France

2013 / 105'

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

БОЖА ВОЛЯ /

GOD'S WILLБєата Бубєнєц / Beata Bubenec

Росія / Russia2013 / 55'

Зустріч із режисеркою / Q&A with director

12:00

див. стор. 10 / see page 10

БУДИНОККІНО

DOCU/КЛАС

CINEMA HOUSE

DOCU/CLASS

ЕЗРА ВІНТОН ТА СВЕТЛА ТУРНІН /EZRA WINTON AND SVETLA TURNIN

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ АКТИВІЗМ:ПОЛІТИКА ПРОГРАМУВАННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ

НАРОДНИХ КІНОПОКАЗІВ ТА СОЦІАЛЬНІ РУХИ /DOCUMENTARY ACTIVISM:

THE POLITICS OF PROGRAMMING, GRASSROOTS SCREENING ORGANIZATION AND SOCIAL MOVEMENTS

Обговорення точок перетину режисури документального кіно, народних кінопоказів та активізму за суспільну справедливість /

A discussion on the intersection of documentary filmmaking, grassroots screening and social justice activism

12:00

АНДРЕЙ РУС /ANDREI RUS

КІНОЩОДЕННИК ТА ЙОГО СПАДЩИНА /FILM DIARY AND ITS HERITAGE

Історія жанру кінощоденника від витоків кінематографу до сучасної епохи сотень мільйонів особистих

онлайн-блогів /The history of film diary as a genre, from the early age

of cinema until today’s eraof hundreds of millions of personal online blogs.

15:00

СВІТЛАНА ЗІНОВ’ЄВА ТА ТЕТЯНА КОНОНЕНКО /SVITLANA ZINOVYEVA AND TETYANA KONONENKO

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КЛУБУДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО CLOSEUP /

PRESENTATION OF CLOSEUPDOCUMENTARY FILM CLUB

Клуб працює у Будинку кіно з жовтня минулого року. Приходьте та дізнайтесь про амбіційні плани клубу, озвучте власні ідеї

щодо програми показів та познайомтесь із кураторками проекту /Club functions in the Cinema House since October 2014.

Come and learn about the club’s ambitious plans, tell us your own ideas about the program of screenings, and meet the curators of the project

18:00

Фотограф Себастьяно Сальґадо був свідком визначних подій нашої недавньої історії: міжнародних конфліктів, голоду та переселень. Зараз він займається дослідженням недоторканих територій, дикої фауни та флори, грандіозних ландшафтів у межах великого фотографічного проекту… / The photographer Sebastião Salgado has has witnessed some of the major events of our recent history; international conflicts, starvation and exodus. He is nowembarking on the discovery of pristine territories, of wild fauna and flora, and of grandiose landscapes as part of a huge photographic project…

див. стор. 25 / see page 25

23 БЕРЕЗНЯ, ПОНЕДІЛОКMARCH 23, MONDAY

15

PINCHUKART

CENTRE

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

СІНЕМАТЕКА

KYIV CINEMARED HALL

CINEMATHEQUE

КІНОТЕАТР«КИЇВ»ЧЕРВОНАЗАЛА

KYIV CINEMARED HALL

БУДИНОК КІНО

СИНЯ ЗАЛА

CINEMA HOUSE

BLUE HALL

БУДИНОК КІНО

ЧЕРВОНА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

RED HALL

БУДИНОККІНО

БІЛА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

WHITE HALL

ЧИ ЩАСЛИВИЙ ВИСОКИЙ ЧОЛОВІК? /IS THE MAN WHO IS TALL HAPPY?

Мішель Ґондрі / Michel GondryФранція / France / 2013 / 88'

«ВІДБИТОК ДІЙСНОСТІ» / ‘REFLECTION OF REALITY’

ДИСКУСІЯ за участі кураторів програми Ольги Бірзул і Ольги Тихонової,

а також режисерки Тетяни Кононенко /DISCUSSION

with the participance of program curators Olha Birzul and Olha Tykhonova, and filmmaker Tetyana Kononenko

ТРЕНІНГ «ВІДЕО ЯК ДОКАЗ» /

TRAINING SESSION ‘VIDEO AS EVIDENCE’

Організатори: Docudays UA та Witness /

Organizers: Docudays UA and Witness

19:00

10:00 15:00

У ВИРОБНИЦТВІ /WORK IN PROGRESS

ДОВГО ТА ЩАСЛИВО /

HAPPILY EVER AFTER

Татьяна Божіч /Tatjana Božić

Хорватія, Нідерланди /Croatia, the Netherlands

2014 / 83'

Спілкування з режисеркою по Скайпу / Skype Q&A with director

10:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ІРАНЕЦЬ /IRANIAN

Мегран Тамадон / Mehran TamadonШвейцарія, Франція /

Switzerland, France2013 / 105'

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

ТОЧКА ВІДЛІКУ / STARTING POINTМіхал Щесняк / Michał Szcześniak

Польща / Poland / 2014 / 25'

СКРІЗЬ МАЙДАН / MAIDAN EVERYWHEREКатерина Горностай / Kateryna Gornostai

Україна / Ukraine / 2015 / 36'

ІНША КРАЇНА / ANOTHER COUNTRYРенато Боррайо Серрано / Renato Borrayo Serrano

Росія / Russia / 2014 / 29'

ГОТЕЛЬ 22 / HOTEL 22Елізабет Ло / Elizabeth LoЕлізабет Ло / Elizabeth LoЕлізабет Ло /

США / USA / 2014 / 8'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

12:00

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

МИ ПРИЇХАЛИ ЯК ДРУЗІ / WE COME AS FRIENDSЮбер Сопер / Hubert Sauper

Франція, Австрія / France, Austria / 2014 / 105'

19:00

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

ТИ ВІРИШ В КОХАННЯ? /DO YOU BELIEVE IN LOVE?Дан Вассерман / Dan Wasserman

Ізраїль / Israel / 2013 / 50'

21:30

17:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ЯМА / MY HOME

Їржі Стейскал / Jiří StejskalЧехія / Czech Republic

2014 / 84'

Зустріч із режисером та героями /Q&A with director and protagonists

19:00

DOCU/ЖИТТЯ DOCU/LIFE

ВСЕ ПАЛАЄ /

ALL THINGS ABLAZE

Олександр Течинський, Олексій Солодунов, Дмитро Стойков /

Oleksandr Techynskyi, Aleksey Solodunov, Dmitry Stoykov

Україна / Ukraine 014 / 82'

Зустріч із режисерами /Q&A with directors

21:00

DOCU/КОРОТКО /DOCU/SHORT

ВЕДМІДЬ /BEAR

Паскаль Фльоркс / Pascal FlörksНімеччина / Germany / 2014 / 9'

НІДЕ /NOWHERE PLACE

Сюзанне Опсталь / Susanne OpstalНідерланди / the Netherlands / 2014 / 27'

ДЕ Я /WHERE I CAN’T BE FOUND

Арджун Талвар / Arjun TalwarПольща, Індія / Poland, India / 2014 / 16'

ПОСТ МАЙДАН /POST MAIDAN

Сергій Андрушко / Serhiy AndrushkoУкраїна / Ukraine / 2014 / 42'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

17:00

DOCU/ЕНЕРГІЯDOCU/ENERGY

ПІД НАПРУГОЮ /ENERGIZED

Губерт Канавал / Hubert CanavalАвстрія / Austria

2014 / 90'

Модератор – Олена Рибак, заступниця голови ради

Європейсько-українського енергетичного агентства та

виконавча директорка компанії iC consulenten /Moderator – Olena Rybak,

deputy headof Euro-Ukrainian Energetics

Agency Council, executive director

of iC consulenten company

РЕТРОСПЕКТИВААЛЬОНИ

ВАН ДЕР ХОРСТ / ALIONA

VAN DER HORSTRETROSPECTIVE

ЕРМІТАЖНИКИ /THE HERMITAGE

DWELLERS

Альона ван дер Хорст /Aliona van der Horst

Нідерланди / the Netherlands2006 / 75'

Зустріч із режисеркою /Q&A with director

20:00

ПРЕЗЕНТАЦІЯ БЕЗКОШТОВНОГО

МОБІЛЬНОГО ДОДАТКУ «МІЛІЦІЯ

ПІД КОНТРОЛЕМ» / PRESENTATIONOF FREEWARE

MOBILE APPLICATION‘POLICE UNDER SUPERVISION’

Організатори: Асоціація українських

моніторів дотримання прав людини в діяльності

правоохоронних органів / Organizers: Association

of Ukrainian Human Right Monitors on Law Enforcement

15:00

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ

КАМПАНІЇ «ДИСКРИМІНАЦІЯ

ОБМЕЖУЄ. ПРОТИДІЙ!» / PRESENTATION

OF ALLUKRAINIAN CAMPAIGN

‘DISCRIMINATION IS LIMITING.

COUNTERACT IT!’Організатори: Коаліція з протидії

дискримінації в Україні, Центр інформації про права людини.

За підтримки: Pact, Inc. в Україні та МФ «Відродження» /

Organizers: Coalition for Combatting Discrimination in Ukraine,

Human Rights Information Center. With support of Pact, Inc. in Ukraine

and International Renaissance Foundation

16:00

ЕФЕКТ ГРУЗІЇGEORGIA EFFECT

ВОЛОДАР / THE RULERШалва Шенґелі / Shalva Shengeli

Грузія / Georgia / 2014 / 53'Зустріч із продюсеркою / Q&A with producer

Програму представляють Арчіл Хетаґурі та Ілеана Станчулеску,

організатори фестивалю CinéDOC-Tbilisi / Program presented by Artchil Khetagouri and Ileana

Stanculescu, organizers of the CinéDOC-Tbilisi festival

Модератор – журналіст Олексій Бобровников /Moderator – Oleksiy Bobrovnykov, journalist

18:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

КОМПЛЕКС КЕНГУРУ /

THE KANGAROO COMPLEX

Сара Мун Хоу / Sarah Moon HoweБельгія / Belgium

2014 / 58'

13:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

СМУТНІ ЧАСИ / CLOUDY TIMES

Арамі Ульйон / Arami Ullón

Швейцарія, Парагвай / Switzerland, Paraguay

2014 / 92'

11:00

«КІНОПАНОРАМА»

ВЕЛИКА ЗАЛА

KINOPANORAMA

THE BIG HALL

19:00

ДИСКУСІЯ«ЧИ ПРОПАГАНДА

НАСПРАВДІ ІСНУЄ?» /DISCUSSION

‘DOES PROPAGANDA REALLY EXIST?’

Організатори: Центр візуальної культури /

Organizer: Visual Culture Research Center

ЦЕНТРВІЗУАЛЬНОЇКУЛЬТУРИ

VISUALCULTURE

RESEARCHCENTER

15:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

УБИВСТВО ШАХТАРІВ /MINERS SHOT DOWN

Регад Десаі / Rehad DesaiПівденна Африка / South Africa

2014 / 86'

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ПРИТУЛОК /THE SHELTER

Фернан Мельґар / Fernand MelgarШвейцарія / Switzerland

2014 / 101'

12:00

БУДИНОК КІНО

БЛАКИТНА ВІТАЛЬНЯ

CINEMA HOUSEBLUE

SITTING ROOM

13:00

ТРЕНІНГ «ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ

В ПОБУТІ» / TRAINING SESSION‘ENERGY EFFICIENCYIN EVERYDAY LIFE’

Організатор: Фонд імені Гайнріха Бьолля /

Organizer: Heinrich Böll Stiftung

БУДИНОККІНО

DOCU/КЛАС

CINEMA HOUSE

DOCU/CLASS

МАРТІЧКА БОЖИЛОВА /MARTICHKA BOZHILOVA

ПРИВНЕСЕННЯ МІСЦЕВИХ ТРАДИЦІЙУ СВІТОВУ ДОКУМЕНТАЛІСТИКУ /

BRINGING OUR LOCALNESS TO A GLOBAL TREATMENT IN DOCUMENTARY FILM

Європейська співпраця і шляхи виходу на міжнародний ринок кіно /

European co-production and ways to go to the international film market

12:00

ОЛЕКСАНДР ГЛЯДЄЛОВ /ALEXANDER GLYADYELOV

ОБСТАВИНИ ЧАСУ /CIRCUMSTANCES OF TIME

«Разом зі слухачами/глядачами спробую поміркувати про відповідність

наших зусиль викликам часу. І про ціну цих зусиль.» /

“Together with the audience, I will try to think about the appropriateness of our eÂorts for the challenges

of our time. And about the price of these eÂorts.”

15:00

24 БЕРЕЗНЯ, ВІВТОРОКMARCH 24, TUESDAY

16

БУДИНОК КІНО

ЗЕЛЕНА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

GREEN HALL

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

СІНЕМАТЕКА

KYIV CINEMARED HALL

CINEMATHEQUE

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

ЧЕРВОНАЗАЛА

KYIV CINEMARED HALL

БУДИНОК КІНО

СИНЯ ЗАЛА

CINEMA HOUSE

BLUE HALL

БУДИНОК КІНО

ЧЕРВОНА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

RED HALL

«КІНОПАНОРАМА»

ВЕЛИКА ЗАЛА

KINOPANORAMA

THE BIG HALL

10:00

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДРУГОЇ ЧАСТИНИ КНИГИ

ПРО СТРАТЕГІЧНІСУДОВІ СПРАВИ, ЯКІ

ЗМІНЮЮТЬ УКРАЇНУ /

PRESENTATION OF THE SECOND PART

OF A BOOKON STRATEGIC COURT

CASES THATARE CHANGING UKRAINE

Організатори: Українська Гельсінська спілка з прав людини, Ліга: Закон /

Organizers: Ukrainian Helsinki Human Rights Union,

Liga: Zakon

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ДОВГО ТА ЩАСЛИВО /

HAPPILY EVER AFTER

Татьяна Божіч / Tatjana Božić

Хорватія, Нідерланди / Croatia, the Netherlands /

2014 / 83'

11:00

DOCU/КОРОТКО DOCU/SHORT

ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ / A SACRIFICE

реж. Тео Гессінг / dir. Theo Hessing Великобританія, Індія / UK, India / 2013 / 23'

ВЕРКА /

WERKAреж. Павел Лозінський / dir. Paweł Łoziński

Польща / Poland / 2014 / 40'

ФІЗРУК, ЗОЛОТО ТА РІЧКА /

THE PE TEACHER, GOLD, AND THE RIVERреж. Аманбек Ажимат / dir. Amanbek Azhymat

Киргизстан / Kyrgyzstan / 2014 / 28'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

15:00

ПРОПАГАНДА / PROPAGANDA

ЗВІДКИ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ ПИЛ І КУДИ ЗНИКАЮТЬ ГРОШІ /

ASH & MONEYТійт Оясоо, Ене-Лііс Семпер /

Tiit Ojasoo, Ene-Liis SemperЕстонія / Estonia / 2013 / 98'

Після перегляду – ДИСКУСІЯ «Прозорість фінансування

політичних партій».Модерує Володимир Яворський /

After the screening, a DISCUSSION on ‘Transparency in

Political Parties Financing’. Moderator – Volodymyr Yavorsky

Зустріч із режисерами /Q&A with directors

10:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

УБИВСТВО ШАХТАРІВ / MINERS SHOT DOWNРегад Десаі / Rehad Desai

Південна Африка / South Africa / 2014 / 86'

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

ВЕДМІДЬ / BEARПаскаль Фльоркс / Pascal FlörksНімеччина / Germany / 2014 / 9'

НІДЕ / NOWHERE PLACEСюзанне Опсталь / Susanne Opstal

Нідерланди / the Netherlands / 2014 / 27'

ДЕ Я / WHERE I CAN’T BE FOUNDАрджун Талвар / Arjun Talwar

Польща, Індія / Poland, India / 2014 / 16'

ПОСТ МАЙДАН / POST MAIDANСергій Андрушко / Serhiy Andrushko

Україна / Ukraine / 2014 / 42'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

12:00

DOCU/ХІТИ /DOCU/BEST

CITIZENFOUR: ІСТОРІЯ ЕДВАРДА СНОУДЕНА /

CITIZENFOURЛора Пойтрас / Laura Poitras

США, Німеччина / USA, Germany / 2014 / 114'

19:00

DOCU/АРТDOCU/ART

МИСТЕЦТВО ТА РЕМЕСЛО / ART AND CRAFT

Сем Каллмен, Дженніфер Ґраусман / Sam Cullman, Jennifer Grausman

США / USA / 2014 / 87'

21:00

17:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ГЛИБОКІ ПОЧУТТЯ /DEEP LOVE

Ян П. Матушинський / Jan P. MatuszyńskiПольща / Poland / 2013 / 84'

Зустріч із продюсером /Q&A with producer

19:00

DOCU/ЖИТТЯ DOCU/LIFE

ОБАМА З БРОНКСА /

BRONX OBAMAРайян Мердок / Ryan Murdock

США / USA / 2014 / 91'

21:30

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ІОН / IONреж. Олів'є Мажі / dir. Olivier Magis

Бельгія / Belgium / 2013 / 57'

Зустріч із режисером / Q&A with director

17:00

ЕКСЮГОСЛАВІЯ:ПРИМИРЕННЯ

EXYUGOSLAVIA: RECONCILIATION

ЗАЛИШКИ / REMNANTSреж. Антоніо Мартіно /

dir. Antonio MartinoБоснія і Герцеговина, Італія / Bosnia and Herzegovina, Italy

2014 / 50'

Зустріч із режисером / Q&A with director

РЕТРОСПЕКТИВА АЛЬОНИ ВАН ДЕР ХОРСТ

ALIONA VAN DER HORST RETROSPECTIVE

ДИСИДЕНТ І ГЕНЕРАЛ /

THE DISSIDENT AND THE GENERAL

реж. Альона ван дер Хорст / dir. Aliona van der Horst

Нідерланди / the Netherlands1998 / 15'

БОРІС РИЖИЙ /BORIS RYZHY

реж. Альона ван дер Хорст / dir. Aliona van der Horst

Нідерланди / the Netherlands2008 / 59'

Зустріч із режисеркою /Q&A with director

19:00 21:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ВСЕ ПАЛАЄ / ALL THINGS ABLAZE

Олександр Течинський, Олексій Солодунов, Дмитро

Стойков / Oleksandr Techynskyi, Aleksey Solodunov,

Dmitry StoykovУкраїна / Ukraine / 2014 / 82'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

13:00

ЕФЕКТ ГРУЗІЇ /GEORGIA EFFECT

ВИКЛАДАЧ АНГЛІЙСЬКОЇ / ENGLISH TEACHER

Ніно Орджонікідзе, Вано Арсенішвілі / Nino Orjonikidze, Vano Arsenishvili

Грузія / Georgia / 2012 / 56'

Програму представляють Арчіл Хетаґурі та Ілеана Станчулеску,

організатори фестивалю CinéDOC-Tbilisi / Program presented CinéDOC-Tbilisi / Program presented CinéDOC-Tbilisi /

by Artchil Khetagouri and Ileana Stanculescu, organizers of the

CinéDOC-Tbilisi festival

18:00

DOCU/УКРАЇНАDOCU/UKRAINE

7649Юлія Проскуріна / Julija Proskurina

Україна / Ukraine / 2014 / 3'

СЕСТРА ЗО / SISTER ZOАліса Коваленко / Alisa Kovalenko

Україна / Ukraine / 2014 / 60'

Зустріч iз режисерками фільмів / Q&A with director

Модерує Ірина Цілик, режисерка та письменниця / Moderator – Iryna Tsilyk, filmmaker and director

20:00

БУДИНОК КІНО

БІЛА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

WHITE HALL

ТРЕНІНГ «ВІДЕО

ЯК ДОКАЗ» / TRAINING SESSION

‘VIDEO AS EVIDENCE’Організатори: Docudays UA та

Witness / Organizers:

Docudays UA and Witness

ЩОРІЧНА ЗУСТРІЧ

УЧАСНИКІВ МЕРЕЖІ

DOCUDAYS UA / ANNUAL MEETING OF THE

DOCUDAYS UA NETWORK MEMBERS

10:00 14:00

ПРЕЗЕНТАЦІЯ МЕРЕЖІ КІНОКЛУБІВ МЕДІАПРОСВІТИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

DOCUDAYS UA ТА РЕСУРСНОГО ОНЛАЙНЦЕНТРУ DOCU/КЛУБ / PRESENTATION OF THE NETWORK

OF CINEMA CLUBS FOR MEDIA EDUCATION

IN HUMAN RIGHTS BY DOCUDAYS UA, AND OF THE DOCU/CLUB RESOURCE

ONLINE CENTERОрганізатор: Docudays UA /

Organizer: Docudays UA

ДЕНЬ ВОЛІ НА ФЕСТИВАЛІ DOCUDAYS UA /

FREEDOM DAY AT DOCUDAYS UA FESTIVAL

Учасники: Севярин Квятковський, публіцист, літератор (Мінськ),

Таня Яворська, директорка ГО «Звяно» (Мінськ), Валерина Кустава,

літераторка, громадська діячка (Мінськ)Participants: Sevyaryn Kvyatkovsky,

publicist and writer (Minsk), Tanya Yavorska, head of the Zvyano NGO (Minsk),

Valeryna Kustava, writer and civic activist (Minsk)

16:15 17:30

14:30

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ПЕРЕСЛІДУВАНІ / HAUNTEDЛіваа Язі / Liwaa Yazji

Сирія / Syria / 2014 / 118'

Зустріч із режисером /Q&A with director

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ЯМА / MY HOMEЇржі Стейскал / Jiří StejskalЇржі Стейскал / Jiří StejskalЇржі Стейскал /

Чехія / Czech Republic / 2014 / 84'

Зустріч із режисером /Q&A with director

12:00

PINCHUKART

CENTRE

«ГОРАЦІО: Я ЧУВ ПРО ЦЕ І НАВІТЬ ТРОХИ ВІРЮ» /

‘HORATIO: SO HAVE I HEARD AND DO IN PART BELIEVE IT’

ДИСКУСІЯ із запрошеним гостем – режисеркою Тетяною Кононенко /

DISCUSSION withan invited guest,

the directorTetyana Kononenko

19:00

БУДИНОККІНО

DOCU/КЛАС

CINEMA HOUSE

DOCU/CLASS

АЛЬОНА ВАН ДЕР ХОРСТ /ALIONA VAN DER HORST

ТОНАЛЬНІСТЬ, ЗВУК, МУЗИКА І «ЛІБРЕТТО»У ФІЛЬМІ «ГОЛОСИ БАМА» /

TONE, SOUND, MUSIC AND “LIBRETTO” IN ‘VOICES OF BAM’

Побудова незвичайного документального фільму: від концепції до звукомонтажу. Перед відвіданням майстер-класу радимо переглянути фільм Альони ван дер Хорст «Голоси Бама»

(23 березня, Будинок кіно, Синя зала, 21:00) / Constructing an unusual documentary: from concept to sound editing. We strongly recommend to

watch Voices of Bam (March 23, Cinema House, Blue Hall, 21:00) by Aliona van der Horst before you attend this workshop.

12:00

див. стор. 6 / see page 6

Iсторія найдивнішого сучасного шарлатана Марка Ландіса, який тридцять років фарширував американські музеї роботами Пікасо та Уолта Діснея власного виробництва. /The story of the strange contemporary art forger Mark Landis, who filled American museums with self-made works by Picasso and Walt Disney for thirty years.

див. стор. 25 / see page 25

25 БЕРЕЗНЯ, СЕРЕДАMARCH 25, WEDNESDAY

17

БУДИНОККІНО

DOCU/КЛАС

CINEMA HOUSE

DOCU/CLASS

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

СІНЕМАТЕКА KYIV CINEMA

RED HALLCINEMATHEQUE

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

ЧЕРВОНАЗАЛА

KYIV CINEMARED HALL

КІНОТЕАТР«КИЇВ»

ЧЕРВОНАЗАЛА

KYIV CINEMARED HALL

БУДИНОК КІНО

СИНЯ ЗАЛА

CINEMA HOUSE

BLUE HALL

БУДИНОК КІНО

ЧЕРВОНА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

RED HALL

БУДИНОК КІНО

БІЛА ЗАЛА

CINEMA HOUSE

WHITE HALL

«КІНОПАНОРАМА»

ВЕЛИКА ЗАЛА

KINOPANORAMA

THE BIG HALL

АСКОЛЬД КУРОВ /ASKOLD KUROV

(НЕ)ПОЛІТИЧНЕ КІНО /(NON)POLITICAL CINEMA

Часто події, що відбуваються в країні та змінюють суспільство, проходять настільки близько, що стають особистим переживанням.

Чи можливо зняти особистий фільм на політичну тему? /Often the events which happen in your country and change the society

pass so close that they become a personal experience. Can you make a personal film on political topic?

ПРЕСБРИФІНГ: «НАСЛІДКИ ОКУПАЦІЇ ДЛЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

В КРИМУ» /PRESS BRIEFING

‘EFFECTS OF THE OCCUPATION ON HUMAN RIGHTS IN CRIMEA’

Організатори:Кримська польова місія з прав людини, Центр

інформації про права людини, Amnesty International /

Organizers:Crimean Human Rights Field Mission, Human Rights

Information Centre, Amnesty International

12:00

12:00

ЕЛЛА ШТИКА, ДМИТРО ТЯЖЛОВ /ELLA SHTYKA, DMYTRO TYAZHLOV

LabDOCUTOLOKA. НАВЧАЛЬНА ПІТЧИНГСЕСІЯ /LabDOCUTOLOKA. TRAINING PITCHING SESSION

Учасники лабораторії документального кіно LabDOCUTOLOKA представлять свої проекти панелі українських та міжнародних

експертів, серед яких і поважні гості фестивалю /Participants of LabDOCUTOLOKA documentary film lab will present their

projects to the panel of Ukrainian and international experts, including some honorary guests of the Festival

15:00

КЪЫРЫМ /QIRIM

Ксенія Джорно / Ksenia Giorno

OAE / UAE2014 / 35'

Обговорення з режисеркою та

запрошеними експертами /

Discussion with director and invited experts

14:00

DOCU/КОРОТКОDOCU/SHORT

ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ / A SACRIFICEТео Гессінг / Theo Hessing

Великобританія, Індія / UK, India / 2013 / 23'

ВЕРКА / WERKAПавел Лозінський / Paweł Łoziński

Польща / Poland / 2014 / 40'

ФІЗРУК, ЗОЛОТО ТА РІЧКА / THE PE TEACHER, GOLD, AND THE RIVERАманбек Ажимат / Amanbek AzhymatКиргизстан / Kyrgyzstan / 2014 / 28'

Зустріч із режисерами / Q&A with directors

12:00

DOCU/ХІТИDOCU/BEST

ПІД ПРИЦІЛОМ ОБ'ЄКТИВА / POINT AND SHOOTМаршалл Каррі / Marshall Curry

США / USA / 2014 / 82'

17:00

ФІЛЬМИПЕРЕМОЖЦІXII МІЖНАРОДНОГО ФЕСТИВАЛЮ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ DOCUDAYS UA /

AWARDWINNING FILMS OF THE 12TH DOCUDAYS UA INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS DOCUMENTARY FILM FESTIVAL

15:00

DOCU/АРТDOCU/ART

СІЛЬ ЗЕМЛІ /THE SALT OF THE EARTH

Джуліано Рібейро Сальґадо, Вім Вендерс /Juliano Ribeiro Salgado, Wim Wenders

Бразилія, Франція, Італія / Brazil, France, Italy / 2014 / 110'

21:00

10:00

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ПЕРЕСЛІДУВАНІ / HAUNTED

Ліваа Язі / Liwaa YazjiСирія / Syria2014 / 118'

19:00

ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ /AWARDS CEREMONY

ПОКАЗФІЛЬМУПЕРЕМОЖЦЯ

КОНКУРСУ DOCU/ЖИТТЯ /SCREENING

OF THE DOCU/LIFECOMPETITION WINNER

DOCU/ПРАВОDOCU/RIGHT

ІОН / IONОлів'є Мажі / Olivier Magis

Бельгія / Belgium2013 / 57'

Зустріч із режисером / Q&A with director

12:00

КОРОТКОМЕТРАЖНІ ФІЛЬМИ«АССОЛЬ», «ПІВДЕННИЙ КОРДОН», «РОТАЦІЯ» /

PRESENTATION OF SHORT FILMSASSOL, SOUTHERN BORDER, ROTATION

Serhiy Lysenko / Сергій Лисенко

Презентація он-лайн кінотеатру DOCU/Space /Presentation of online cinema DOCU/Space

Зустріч із режисером та героями фільмів/ Q&A with director and protagonists

Організатори: Docudays UA, Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров'я, ГО «Південь» /

Organizers: Docudays UA, Kherson Regional Charity and Health Foundation, Pivden NGO

Зустріч із авторами он-лайн кінотеатру DOCU/Простір, режисером та героями / Q&A with the online-cinema authors, director and protagonists

17:30

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ГЛИБОКІ ПОЧУТТЯ /DEEP LOVE

Ян П. Матушинський /Jan P. MatuszyńskiПольща / Poland

2013 / 84'

Зустрічіз режисером /

Q&A with director

11:00

DOCU/ЖИТТЯDOCU/LIFE

ОБАМА З БРОНКСА /

BRONX OBAMAРайян Мердок /Ryan Murdock

США / USA2014 / 91'

13:00

ВІРУНҐА /VIRUNGA

Орландо фон Айнзідель /Orlando von EinsiedelВеликобританія / UK

2014 / 92'

Спілкуванняз режисером по Скайпу /Skype Q&A with director

DOCU/ЕНЕРГІЯDOCU/ENERGY

17:30

«КРИМ. РІК

ПО ТОМУ» / CRIMEA.

ONE YEAR LATER

Організатори: Агенція «АртПоле» /

Organizer: ArtPole agency

15:30

PINCHUKART

CENTRE

PINCHUKART

CENTRE

ЦЕНТР ВІЗУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

VISUAL CULTURE

RESEARCH CENTER

РЕЖИМ ПРАВДИ /REGIME OF TRUTH

ДИСКУСІЯ з фотографами Олександром Ляпіним, Євгенією Бєлорусець, Олександром Глядєловим та

Валерієм Мілосєрдовим / DISCUSSION with photographers Alexander Lyapin, Yevheniya Byelorusets, Alexander Glyadyelov and

Valeriy Milosyerdov

Модератор – Антон Іванов /Moderator – Anton Ivanov

19:00

«МАНІПУЛЯЦІЇ В СВІТІ МИСТЕЦТВА.

ІСТОРІЇ ПІДРОБОК» / ‘MANIPULATION IN THE WORLD

OF ART. HISTORY OF FAKES’

ЛЕКЦІЯ мистецтвознавця Наталії Романової /

LECTURE by Nataliya Romanova, fine art expert

15:00

МИСТЕЦТВО ТА РЕМЕСЛО /ART AND CRAFT

Сем Каллмен, Дженніфер Ґраусман /Sam Cullman, Jennifer Grausman

США / USA / 2014 / 87'

ГРОЗНИЙ: 9 МІСТGROZNY: 9 CITIES

Проект Ольги Кравєц, Марії Моріної та Оксани Юшко / A project by Olga Kravets, Mariya Morina and Oksana YushkoКуратор Анна Шпакова / Curated by Anna Shpakova

Проект досліджує специфічні аспекти наслідків війни в Грозному, кожний з яких розглянуто як окреме «місто» в місті.

22 березня о 18:00 відбудеться екскурсія виставкою за участі авторок проекту. /The project explores specific aspects of the aftermath of war in Grozny through considering

it as a series of ‘cities’ hidden within the city. On the 22nd of March at 6 p.m. there will be an exhibition excursion with the participance of the project creators.

ЗАКРИТТЯ ПРОГРАМИ DOCU/АРТDOCU/ART

PROGRAM CLOSING

17:00

РОЗШИРЕНЕ ОБГОВОРЕННЯ за участі Ігоря Сущенка, виконавчого директора організації «Вчителі за демократію та партнерство»,

менеджера міжнародного проекту «Освіта для сталого розвитку в дії», та Олени Харченко, медіа-координатора проекту

«Освіта для сталого розвитку в дії». Модерує Роман Зінченко, керівник Української мережі

енергетичних інновацій Greencubator /EXTENDED DISCUSSION with Ihor Sushchenko, executive director of ‘Teachers for Democracy and Partnership’ organization and manager

of the ‘Education for Sustainable Development in Action’ international project, and media coordinator of the project

'Education for Sustainable Development in Action' Olena Kharchenko.

Moderator – Roman Zinchenko, head of Greencubator Ukrainian Network for Energetics Innovations.

29 БЕРЕЗНЯ, НЕДІЛЯ / MARCH 29, SUNDAY ДО 5 КВІТНЯ / UNTIL APRIL 5

Герой нового типу – солдат, який в одній руці тримає АК-47, в іншій – айфон з відеокамерою. Катавасій, в які потрапляє Мет, іншому б вистачило на кілька життів, а у фільмі вони втиснені у півтори години монтажних каскадів. / It`s a new hero – a soldier who holds a Kalashnikov in one hand and an iPhone with a video camera in the other. The trouble which Matt gets into would be enough for a couple of lives, but the film squeezes them into an hour and a half of cascades of edited shots.

див. стор. 6 / see page 6

26 БЕРЕЗНЯ, ЧЕТВЕРMARCH 26, THURSDAY

27 БЕРЕЗНЯ, П’ЯТНИЦЯMARCH 27, FRIDAY

ЗАХОДИ DOCUDAYS UA, ЩО ТРИВАТИМУТЬ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ФЕСТИВАЛЮDOCUDAYS UA EVENTS THAT WILL LAST AFTER THE FESTIVAL CLOSING

18ОРГАНІЗАТОРИ І ПАРТНЕРИORGANIZERS AND PARTNERS

ПОКАЖЧИК ФІЛЬМІВ INDEX OF FILMSФІЛЬМ-ВІДКРИТТЯ

ДНР, АБО ХИМЕРНА ІСТОРІЯ КРАЇНИ-САМОРОБКИ ....................................................4, 12

DOCU/ПРАВО БОЖА ВОЛЯ .................................................................. 13, 14ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНИЙ ................................................ 12, 13ІОН ...................................................................................16, 17ІРАНЕЦЬ......................................................................... 14, 15ПЕРЕСЛІДУВАНІ............................................................16, 17ПІНГВІН ......................................................................... 12, 13ПРИТУЛОК .................................................................... 14, 15УБИВСТВО ШАХТАРІВ ................................................ 15, 16ЦАП ЗА ГОЛОС ............................................................. 13, 14ЯМА................................................................................. 15, 16

DOCU/ЖИТТЯВСЕ ПАЛАЄ ................................................................... 15, 16ГЛИБОКІ ПОЧУТТЯ ......................................................16, 17ДІТИ КАЇНА................................................................... 12, 13ДОВГО ТА ЩАСЛИВО .................................................. 15, 16КОМПЛЕКС КЕНГУРУ .................................................. 14, 15ОБАМА З БРОНКСА ......................................................16, 17ПАЙН-РІДЖ .................................................................. 13, 14ПРОПАГАНДА ............................................................... 13, 14РАЗОМ............................................................................ 12, 13СМУТНІ ЧАСИ ............................................................... 14, 15

DOCU/КОРОТКОВЕДМІДЬ ....................................................................... 15, 16В’ЯЗНІ КАНУНА ............................................................ 13, 14ВЕРКА ..............................................................................16, 17ГОТЕЛЬ 22 ..................................................................... 14, 15ДЕ Я ................................................................................ 15, 16ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ ........................................................... 16, 17ІНША КРАЇНА ................................................................ 14, 15МЕДИК ІДЕ ОСТАННЬОЮ .......................................... 13, 14МІСЦЕ, ЩО МИ ЗВЕМО ДОМОМ .............................. 12, 13НІДЕ ............................................................................... 15, 16НОТАТКИ З ЛІБЕРІЇ ..................................................... 13, 14ПОСМІХНИСЬ, І СВІТ ПОСМІХНЕТЬСЯ У ВІДПОВІДЬ ..................... 13, 14ПОСТ МАЙДАН ............................................................ 15, 16СВІТЛО Й ТІНЬ ............................................................. 12, 13СКРІЗЬ МАЙДАН ......................................................... 14, 15ТОЧКА ВІДЛІКУ............................................................ 14, 15ФІЗРУК, ЗОЛОТО ТА РІЧКА ........................................16, 17Я ...................................................................................... 12, 13

ПРОПАГАНДАЗВІДКИ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ПИЛ І КУДИ ЗНИКАЮТЬ ГРОШІ .................................................. 16ПОГЛЯД ТИШІ .............................................................. 12, 19ЦЕ МОЯ ЗЕМЛЯ .................................................................. 14

DOCU/УКРАЇНА76-49.............................................................................. 11, 16ВАГРІЧ І ЧОРНИЙ КВАДРАТ ..................................... 11, 13ВАЛЬС АЛЧЕВСЬК ........................................................ 11, 14ЖИВА ВАТРА ................................................................. 11, 12СЕСТРА ЗО .................................................................... 11, 16

DOCU/ХІТИCITIZENFOUR: ІСТОРІЯ ЕДВАРДА СНОУДЕНА .....................................6, 16МИ ПРИЇХАЛИ ЯК ДРУЗІ ..............................................6, 15ПІД ПРИЦІЛОМ ОБ’ЄКТИВА ........................................ 6, 17ТИ ВІРИШ В КОХАННЯ? ...............................................6, 15Я – НАРОД .......................................................................6, 12

DOCU/ДІТИҐАБРІЕЛЬ ПОВІДОМЛЯЄ З ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ....................................................9, 12ДЖОВАННІ ТА БАЛЕТ НА ВОДІ ...................................8, 12ЗЛАМАНІ ГІЛКИ ..............................................................8, 13КЕЙСІ МОТТЕ КЛЯЙН: НАРОДЖЕННЯ АКТОРА .................................................9, 13НІЧНА ВІДЬМА ................................................................8, 13ПОЧУЙ! .............................................................................8, 12РАХУЮ ДНІ, РАХУЮ РОКИ ...........................................9, 13

DOCU/АРТМИСТЕЦТВО ТА РЕМЕСЛО ................................... 16, 17,25СІЛЬ ЗЕМЛІ ............................................................. 14, 17, 25ЧИ ЩАСЛИВИЙ ВИСОКИЙ ЧОЛОВІК? ...........................................13, 15, 25

DOCU/ЕНЕРГІЯВІРУНҐА ................................................................................ 17НУЛЬОВИЙ ВПЛИВ ............................................................ 12ПІД НАПРУГОЮ .................................................................. 15

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФЕСТИВАЛЬ TEMPO ПРЕЗЕНТУЄ

БЕЙБІ З БЕЛЬВІЛЯ ...................................................... 10, 13ПРИХІПОВАНІ .............................................................. 10, 14ЩОДО НАСИЛЬСТВА................................................... 10, 12

ЕФЕКТ ГРУЗІЇВИКЛАДАЧ АНГЛІЙСЬКОЇ ......................................... 16, 22ЕФЕКТ ДОМІНО ........................................................... 13, 22ВОЛОДАР ...................................................................... 15, 22

ЕКС-ЮГОСЛАВІЯ: ПРИМИРЕННЯДРУГА ЗУСТРІЧ.................................................................... 12ЗАЛИШКИ ............................................................................ 16УГОДА.................................................................................... 14

РЕТРОСПЕКТИВА АЛЬОНИ ВАН ДЕР ХОРСТ

БОРІС РИЖИЙ .............................................................. 16, 23ГОЛОСИ БАМА ............................................................. 14, 23ДИСИДЕНТ І ГЕНЕРАЛ ............................................... 16, 23ЕРМІТАЖНИКИ ............................................................ 15, 23

СПЕЦІАЛЬНИЙ ПОКАЗ. CINEMA POLITICA ПРЕДСТАВЛЯЄ

ЗА ЩО МИ ПЛАТИМО................................................. 12, 26

У ВИРОБНИЦТВІЄВРОМАЙДАН. ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ГРОМАДСЬКИХ ІНІЦІАТИВ САМООРГАНІЗАЦІЇ ...................................................... 13, 15

OPENING FILMTHE DONETSK PEOPLE’S REPUBLIC, OR THE CURIOUS TALE OF THE HANDMADE COUNTRY ....................................4, 12

DOCU/RIGHTGOD’S WILL ................................................................... 13, 14WEB JUNKIE .................................................................. 12, 13ION ...................................................................................16, 17IRANIAN ......................................................................... 14, 15HAUNTED .......................................................................16, 17PENGUIN ........................................................................ 14, 15THE SHELTER ................................................................ 14, 15MINERS SHOT DOWN .................................................. 15, 16A GOAT FOR A VOTE .................................................... 13, 14MY HOME ...................................................................... 15, 16

DOCU/LIFEALL THINGS ABLAZE .................................................... 15, 16DEEP LOVE .....................................................................16, 17CAIN’S CHILDREN ........................................................ 12, 13HAPPILY EVER AFTER 15, 16THE KANGAROO COMPLEX ........................................ 14, 15BRONX OBAMA ......................................................................... 16, 17PINE RIDGE ................................................................... 13, 14PROPAGANDA ............................................................... 13, 14TOGETHER ..................................................................... 12, 13CLOUDY TIMES ............................................................. 14, 15

DOCU/SHORTBEAR ............................................................................... 15, 16WERKA ............................................................................16, 17PRISONERS OF KANUN ............................................... 13, 14HOTEL 22 ...................................................................... 14, 15WHERE I CAN’T BE FOUND ........................................ 15, 16A SACRIFICE ...................................................................16, 17ANOTHER COUNTRY .................................................... 14, 15THE DOCTOR LEAVES LAST ....................................... 13, 14THIS PLACE WE CALL OUR HOME ............................. 12,13NOWHERE PLACE ......................................................... 15, 16NOTES FROM LIBERIA ................................................ 13, 14SMILE, AND THE WORLD WILL SMILE BACK ....................................................... 13, 14POST MAIDAN ............................................................... 15, 16LIGHT AND SHADE....................................................... 12, 13MAIDAN EVERYWHERE ............................................... 14, 15STARTING POINT .......................................................... 14, 15THE PE TEACHER, GOLD, AND THE RIVER ...............16, 17I ....................................................................................... 12, 13

PROPAGANDAASH AND MONEY ................................................................ 16THE LOOK OF SILENCE ............................................. 12, 19THIS IS MY LAND ................................................................ 14

DOCU/UKRAINE76-49.............................................................................. 11, 16VAGRICH AND THE BLACK SQUARE ......................... 11, 13WALTZ ALCHEVSK......................................................... 11, 14LIVING FIRE .................................................................. 11, 12SISTER ZO ..................................................................... 11, 16

DOCU/BESTCITIZENFOUR ...................................................................6, 16WE COME AS FRIENDS ...................................................6, 15POINT AND SHOOT ......................................................... 6, 17DO YOU BELIEVE IN LOVE? ...........................................6, 15I AM THE PEOPLE ...........................................................6, 12

DOCU/KIDSGABRIEL REPORTS ON THE WORLD CUP ...................9, 12GIOVANNI AND THE WATER BALLET ..........................8, 12BROKEN BRANCHES .......................................................8, 13KACEY MOTTET KLEIN, BIRTH OF AN ACTOR ......................................................9, 13THE NIGHT WITCH ..........................................................8, 13HEAR THIS! ......................................................................8, 12COUNTING DAYS AND YEARS .......................................9, 13

DOCU/ARTART AND CRAFT ..................................................... 16, 17, 25THE SALT OF THE EARTH ..................................... 14, 17, 25IS THE MAN WHO IS TALL HAPPY? ....................13, 15, 25

DOCU/ENERGYVIRUNGA ............................................................................... 17NO IMPACT MAN: THE DOCUMENTARY .......................... 12ENERGIZED ........................................................................... 15

TEMPO DOCUMENTARY FESTIVAL

PRESENTSBELLEVILLE BABY ........................................................ 10, 23FREAK OUT .................................................................... 10, 14CONCERNING VIOLENCE ............................................ 10, 12

GEORGIA EFFECTENGLISH TEACHER ...................................................... 16, 22THE DOMINO EFFECT ................................................. 13, 22THE RULER .................................................................... 15, 22

EX-YUGOSLAVIA: RECONCILIATIONTHE SECOND MEETING...................................................... 12REMNANTS ........................................................................... 16THE AGREEMENT ................................................................ 14

ALIONA VAN DER HORST RETROSPECTIVE

BORIS RYZHY ................................................................ 16, 23VOICES OF BAM ........................................................... 14, 23THE DISSIDENT AND THE GENERAL ........................ 16, 23THE HERMITAGE DWELLERS ..................................... 15, 23

SPECIAL SCREENING. CINEMA POLITICA

PRESENTSTHE PRICE WE PAY ...................................................... 12, 26

WORK IN PROGRESSEUROMAIDAN. AN ENCYCLOPEDIA OF SELF-ORGANIZING CIVIC INITIATIVES ........................................................ 13, 15

Думки й погляди авторів не обов’язково збігаються чи відображають точку зору партнерів Фестивалю / The views and interpretations expressed in these materials are the authors’ and do not necessarily refl ect those of the partners of the Festival

ЗА ПІДТРИМКИ / WITH THE SUPPORT OF ПАРТНЕРИ / PARTNERS

ОРГАНІЗАТОРИ / ORGANIZERS

ГЕНЕРАЛЬНИЙ МЕДІАПАРТНЕР /GENERAL MEDIA PARTNER

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕДІАПАРТНЕР /INNOVATIVE MEDIA PARTNER

МЕДІАПАРТНЕРИ / MEDIA PARTNERS

Європейський СоюзПредставництво в Україні

Арт-простір Д12

ТЕХНІЧНІ ПАРТНЕРИ / TECHNICAL PARTNERS

19ПРОПАГАНДАPROPAGANDA

Interview byDARIA BADYOR

What was your first intention when you started making The Act of Killing and The Look of Silence? Did you know form the beginning that you would make two films in this particular order?

No, at the very beginning I didn’t know I was going to make two films.

I first came to Indonesia when I was 27. I was documenting the struggle of the workers on one of the plantations in order to organize a trade union, and met people whose parents and grandparents were killed in 1965, after being accused of being communists.

I was living with the survivors of these killings, and they suggested I come back and make a film about why they are afraid, and what it’s like to live with the perpetrators still in power, all around them, and consequently with the fear that this could happen again anytime.

So I returned to Indonesia in early

2003. But shortly after we began making the film about the present-day legacy of 1965, the army threatened the survi-vors, including Ramli’s family (the main character in The Look of Silence, 2014), telling them not to participate in the film. So the survivors asked me to film the perpetrators, to see if they would talk about how they’ve killed so many people. Then I found out that the perpetrators were very boastful and open when talking about murdering people.

Then I realized that I could make two films. One about the lies the perpetrators tell to the whole society, about lying, fantasy, escapism, storytelling and guilt. That’s The Act of Killing. And the second film about what it is for ordinary human beings to have to live for half a century in fear and silence. And that’s The Look of Silence.

How did you meet Adi, your protagonist in The Look of Silence? And when did you realize that he was going to be the main character in this film?

I met Adi in early 2003. When I re-turned to the plantation where I began my work in Indonesia to work with the survivors, I found out that there was one victim whose name was virtually synonymous with the whole genocide. And the victim’s name was Ramli –Adi’s elder brother. Ramli’s murder was unlike so many others because it had witnesses. People would speak about Ramli because his death was undeniable. His body was found in the plantation where they were working.

To talk about Ramli was almost an act of resistance.

The thing is, Adi was the one who wanted to meet the perpetrators. It was a very unusual situation and completely unprecedented – in Indonesia and in film history as well. A survivor has never met the perpetrators in a documentary while the perpetrators still retain a complete monopoly on power.

I would like to talk a little bit about this monopoly of power. What is the actual

situation in Indonesian society?It’s actually a complicated situation.

In 1998 the dictatorship ended, but the military still enjoys complete impunity and a lot of power. The country is not really a democracy, it’s an oligarchy, and the oligarchs are all the people who en-riched themselves through their personal connections to the military dictatorship.

There is no rule of law. The power-ful in Indonesia are not the subject of law, because people are too afraid to confront them.

The Act of Killing helped to catalyze a complete transformation in how Indone-sia talks about its past. It let the media in Indonesia talk about genocide as a genocide, and to talk about its horrible present-day effects with an openness that could not have been possible before.

So the discussion of the genocide is be-coming more open in Indonesia?

The public discourse in Indonesia has changed. But the military still con-trols the networks of thugs, gangsters

and intelligence operatives across the country. The government has promised to address the 1965 massacres but has not done so – I think that’s because this issue is very sensitive for the military.

I’ll ask a personal question now: what were you afraid of as a filmmaker when making your films? Not in terms of safety, but in the terms of your personal atti-tude?

It was very important to me that I resisted the role of being the judge. Of course I condemn crimes against hu-manity and condemn mass murder as something monstrous. But I do not dare to claim that the murderers are monsters. Because that’s escapism which can make the process easier for me and for the audience.

I didn’t want to give the viewer what they usually get from human rights-relat-ed documentaries – an easy sense of a hopeful ending, a feeling that somebody is taking care of this, so we can turn away and forget about everything we just saw.

Певне найвідоміший документаліст світу ділиться історією створення стрічки про геноцид, що його оминула наша увага.

JOSHUA OPPENHEIMER: 50 YEARS OF SILENCE AND FEARProbably the best-known documentary director in the world, Oppenheimer shares the story of the creation of a film about a genocide which escaped our attention.

ДЖОШУА ОППЕНГАЙМЕР: 50 РОКІВ МОВЧАННЯ І СТРАХУРозмову велаДАРІЯ БАДЬЙОР

Яким був ваш перший задум, коли ви почали знімати «Акт убивства» і «По­гляд тиші»? Ви від початку знали, що це будуть два фільми саме в такому порядку?

Ні, на самому початку я не знав, що зроблю дві стрічки.

Вперше я побував у Індонезії, коли мені було 27 років. Я знімав боротьбу робітників однієї з плантацій за ство-рення профспілки і зустрів людей, чиї батьки і діди, працівники плантації, були вбиті у 1965 за звинуваченням у прихильності до комунізму.

Я мешкав із вцілілими свідками тих убивств і вони запропонували мені приїхати ще раз, щоб зняти фільм про те, чому вони так бояться і як це – жити зі злочинцями при владі, в оточенні убивць і, як наслідок, зі страхом, що це може статися знову в будь-який момент.

Тож я повернувся в Індонезію на

початку 2003 року. Але невдовзі після того, як ми почали знімати кіно про наслідки 1965 року, військові почали залякувати вцілілих очевидців тих по-дій, зокрема і родину Рамлі (централь-ний персонаж у стрічці «Погляд тиші», 2014р. – прим.), щоб вони не брали участі в зйомці. Тож ці люди попросили мене зняти для фільму самих вбивць, щоб побачити, чи стануть вони роз-повідати, як вбивали стількох людей. Виявилося, що всі ці вбивці, з якими я зустрівся, були дуже відверті щодо деталей скоєних убивств.

Саме тоді я зрозумів, що зніму два фільми. Один про неправду, яку злочинці розповідають всьому світу, про брехню, фантазії, ескапізм, творення історій і вину. Це «Акт убивства». Другий фільм – про те, як це для звичайної людини бути вимушеною півстоліття жити в страху й мовчанні. І це – «Погляд тиші».

Як ви зустріли Аді, вашого протагоніста в «Погляді тиші»?

Я познайомився з Аді на початку 2003. Коли я повернувся на плантації,

де починав свою роботу в Індонезії, щоб почати знімати вцілілих свідків, то дізнався про одну жертву, чиє ім’я стало синонімом усього геноциду. Його звали Рамлі, це був старший брат Аді. Вбивство Рамлі було не схожим на багато інших, оскільки у нього були свідки. Люди бу-дуть говорити про Рамлі, тому що його смерть неможливо було заперечити. Його тіло було знайдене на плантації, де вони працювали.

Говорити про Рамлі було для них майже актом протесту.

Справа в тому, що Аді дійсно хотів стрітися з вбивцями. Це була справді абсолютно унікальна ситуація – і для Індонезії, й для історії кіно так само. Злочинці і їхня жертва ще ніколи до цього не зустрічались в документаль-ній стрічці – тим більше, в умовах, коли перші досі зберігають монополію на владу.

Хотілося б ще трохи поговорити про цю монополію влади бандитів. Яка за­раз панує ситуація в індонезійському суспільстві?

Це справді дуже важка ситуація. У 1998 році диктатура скінчилася, але військові досі користаються з цілко-витої безкарності й повноти влади. Країна насправді недемократична, в ній панує олігархія і всі олігархи – це люди, які збагатилися за рахунок особистих зв’язків з військовою дик-татурою.

Тут немає верховенства права. Мож-новладці в Індонезії не підкоряються законам, бо люди надто бояться, щоб виступати проти них.

«Акт убивства» сприяв пришвид-шенню глибинних змін у тому, як Ін-донезія говорить про своє минуле. Цей фільм дозволив пресі в Індонезії говорити про ті масові вбивства як про геноцид, а також відкрито обговорювати їх жахливі наслідки на сучасному етапі, що було неможливим до цього.

Тобто обговорення геноциду стають більш відкритими в Індонезії?

Суспільна думка в Індонезії зазнала суттєвих змін. Але військові досі кон-тролюють мережу головорізів, бандитів

і шпигунів по всій країні. Уряд обіцяв покарати винних у масових убивствах 1965 року, але так і не зробив цього. Я думаю, це тому що ця справа зачіпає багатьох військових.

Особисте питання: чого ви боялися як режисер, працюючи над своїми філь­мами? Не в сенсі безпеки, а в розумінні вашого особистого ставлення.

Для мене було дуже важливим від-мовитися від ролі судді. Звісно я засу-джую злочини проти людяності й масові вбивства вважаю чимось абсолютно потворним. Але я не смію стверджува-ти, що всі вбивці – чудовиська. Бо це ескапізм, котрий може спростити все для мене і для глядачів.

Я не хотів, щоб глядач отримав від цього фільму те саме, що й зазвичай отримує від інших подібних докумен-тальних стрічок про порушення люд-ських прав, - відчуття полегшення від обнадійливого фіналу, упевненість, що хтось за цим усим наглядає і подбає про все, тож тепер можна розслабитися і забути про те, що щойно побачили.

21/03, 21:00 – КІНОТЕАТР «КИЇВ», ЧЕРВОНА ЗАЛА

ПОГЛ

ЯД Т

ИШІ /

THE

LOO

K OF

SIL

ENCE

21/03, 9 P.M. – KYIV CINEMA, THE RED HALL

20ПРАВОЗАХИСНІ ЗАХОДИHUMAN RIGHTS EVENTS

ПРАВОЗАХИСТ НА DOCUDAYS UAЯк і щороку, правозахисні заходи на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA охоплюють широку тематику.

Відвідувачі зможуть потрапити на дискусії про пропаганду, право на володіння зброєю, порушення прав людини в Криму. Для тих, хто прагне здобути практичні знання та навички, ми пропонуємо тренінги, де вас навчать розрізняти неправдиві новини, організовувати мирний протест, розкажуть про енергоефективні практики.

Ми наводимо анонси деяких подій від організаторів, про решту заходів детальніше можна довідатися з нашої програми, сайту фестивалю та соцмереж. Вхід на заходи безкоштовний, а цікава і корисна інформація – гарантовані.

21-26/03 – БУДИНОК КІНО

ТАНЯ ЯВОРСЬКА, голова громадської організації «Звяно»

TANYA YAVORSKA, head of Zvyano NGO

ОЛЕНА АНГЕЛОВА, координаторка програми «Зміни клімату та енергетична політика», Представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні

OLENA ANGELOVA, coordinator of Climate Change and Energy Policy program, Ukrainian office of the Heinrich Böll Stiftung

МИРОСЛАВА ГАНЮШКІНА, член оркомітету «Артполе»

MYROSLAVA HANIUSHKINA, a member of ArtPole organizational committee

ІРИНА ВІРТОСУ, Центр інформації про права людини

IRYNA VIRTOSU, Human Rights Information Centre

25-го березня була проголошена Білоруська Народна Республіка і цю дату білоруси відзначають як День незалежності. Останнім часом питання збереження державності є особливо актуальним для білорусь-кого суспільства.

Севярин Квятковський, публіцист, літератор, один з творців суспіль-но-культурної кампанії «Будзьма беларусамі!», Таня Яворська, голова громадської організації «Звяно» і Валерин Кустава, літератор, громад-ський діяч, запрошують на презентацію «Що змінилося в Білорусі під впливом російської агресії в Україні: оцінка позиції держави, настроїв суспільства, активізації проімперських сил в країні». У рамках заходу також відбудеться дискусія: чи зможе білоруське суспільство об’єднатися в разі зовнішньої загрози, чи розділиться на два табори? Гості презен-тації зможуть випити за спільну перемогу білоруський національний напій «Крамбамбуля».

Воркшоп з енергоефективних практик спробує інтерактивно пока-зати, як легко стати більш зеленим та енергоефективним, а щоденними діями змінювати на перший погляд негнучку систему. Зараз енергонеза-лежність стала інструментом популізму і непродумані рішення можуть дуже швидко утворити зашморг залежності. Україні необхідний досвід реалізації дружніх до довкілля енергетичних практик і енергозбереження, які не будуть дивиною і які може зробити кожен. Воркшоп допоможе усвідомити, що практики енергонезалежності починаються з кожного: домашніх звичок, громадянської позиції тощо.

Кримський день на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA

Важливо згадувати про Крим не лише як про анексовану територію, але і про жителів півострова, чиє життя дуже змінила анексія. У пошуках правди багато хто потребує більше особистих історій, ніж абстрактних суджень та узагальнень. Відеоінтерв’ю, зібрані Олею Михайлюк разом з колегами протягом десяти березневих днів 2014-го року в Криму, і є такими особистими історіями. Їхні герої — учасники сімферопольського Євромайдану, військові, психологи, журналісти, митці, які радо приїдуть на Фестиваль. Наша мистецька агенція «АртПоле» тісно співпрацює з кримськотатарськими митцями, адже мистецтво є тією універсальною мовою, що допомагає знайти друзів і однодумців, і ці зв’язки завж-ди залишаються міцними. Серед запрошених будуть також музиканти кримськотатарського гурту «Джезаїр».

Права людини можуть стати універсальною мовою, якою мали б говорити журналісти, щоб не перетворитися на рупор пропаганди чи не бути ошуканим тими, хто дає коментарі. Утім, чи не дорікатимуть тоді журналістові в необ’єктивності? Якщо замість того, щоб нейтрально транслювати новини, він стає на бік правозахисників або свого героя? Щоб з’ясувати це, Центр інформації про права людини, як медіатор між ЗМІ та громадськими організаціями , і запропонував дискусію «Право-захисна журналістика: Sex, Drugs, Human Rights». Разом з журналістами, медіа-експертами, правозахисниками ми спробуємо розставити акценти: журналістика прав людини – це модна тенденція чи необхідність для України?

On March 25, the Belarusian People’s Republic was declared, and this date is celebrated by Belarusians as their Independence Day. Recently, the question of preserving their statehood has become particularly urgent for Belarusian society.

Severyn Kviatkovsky, a writer, one of the creators of the social-cultural campaign Let Us Be Belarusians! Tanya Yavorska, the head of NGO Zvyano, and Valentin Kustava, a writer and an activist, invite you to a presentation entitled ‘What changed in Belarus under the impact of Russia’s aggression in Ukraine: the evaluation of the state’s position, public opinion, activation of pro-imperialist forces in the country.’ As a part of this event, a discussion will be held on the question: Can Belarusian society unite in the face of an external threat, or will it split into two camps? The guests of the pre-sentation will have a chance to drink some Krambambulia, the national Belarusian drink, to the common victory.

The workshop on energy-efficient practices aims to actively demon-strate how easy it is to become more green and energy-efficient, and change the system, so inflexible at first sight, by our daily actions. Today, energy dependency has become an instrument of populism, and premature decisions can put a noose of dependency around our necks very quickly. Ukraine needs experience in implementing environment-friendly energy practices and energy saving which would not be unfamiliar or impractical, and which everyone can practice. The workshop will help the participants understand that energy independence starts with everyone personally – with their housework habits, their civic consciousness, etc.

Crimea Day at the International Human Rights Documentary Film Festival Docudays UA

It is important to think of Crimea not only as an annexed territory, but also as the home of people whose lives were seriously changed by the annexation. In search of truth, many people need personal stories, rather than abstract ideas and generalizations. The video interviews collected by Olha Mykhayliuk and her colleagues during ten days in March 2014 in Crimea are exactly such personal stories. Their protagonists are par-ticipants of the Euromaidan in Simferopol, military officers, psychologists, journalists, artists, who will readily come to the Festival. Our art agency ArtPole closely cooperates with Crimean Tatar artists, because art is a universal language which helps find friends and supporters, and these connections always stay strong. Musicians from the Crimean Tatar band Dzhezair will also be among the guests.

Human rights can become a universal language, which journalists should speak in order not to become propagandists and not to be de-ceived by those who comment on various issues. Still, will the journalist not be accused of bias in that case? If, instead of delivering the news neutrally, she ‘sides’ with human rights activists or with the subject of her investigation? In order to clarify this issue, the Center for Information on Human Rights, as a mediator between the media and NGOs, is holding a discussion entitled Human Rights Journalism: Sex, Drugs, Human Rights. Together with journalists, media experts and human rights activists, we will try to figure out whether human rights journalism is just a fashionable trend or a necessity for Ukraine.

В УКРАЇНІ ВЖЕ ПРАЦЮЮТЬ 64 КІНОКЛУБИ DOCUDAYS UA АЛЛА ТЮТЮННИК, член оргкомітету фестивалю Docudays UA

У 2014 році команда фестивалю Docudays UA разом з регіональними партнерами, освітянами та Державною пенітенціарною службою України ство-рили 64 постійно діючих кіноклубів ме-діапросвіти з прав людини в 16 облас-тях України та АР Крим: 33 – у школах, коледжах, університетах, бібліотеках, євроклубах, 5 – в освітніх установах для співробітників пенітенціарної служби України, 26 – у колоніях для засуджених і слідчих ізоляторах. Основна ідея ство-рення мережі кіноклубів – максимально використати інструменти Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA для під-вищення рівня правової грамотності та громадянської активності в Україні.

Для досягнення цієї мети ми ство-рили 2 колекції фільмів (по 10 у кожній для різних аудиторій), які переклали, озвучили дикторським текстом україн-

ською мовою й видали на DVD-дисках накладом по 1000 кожна.

Кращі експерти в сфері медіапро-світи разом з правозахисниками роз-робили й видали на дисках DVD два методичні посібники для керівників і модераторів кіноклубів (каталоги філь-мів, сценарії їх обговорень та інтерактив-них занять у різних аудиторіях, поради, як створити кіноклуб Docudays UA, май-стер-класи зарубіжних фахівців, корисні посилання на міжнародні та українські законодавчі акти і правові документи, перелік експертів-консультантів з різ-них прав людини, яких кіноклуби можуть залучати до обговорень фільмів, перелік всеукраїнських та регіональних правоза-хисних організацій, перелік державних структур, які працюють в галузі захисту прав людини, положення про кіноклуб Docudays UA та анкета для заявки на створення кіноклубу).

Для охочих створити кіноклуби найкращі фахівці в сфері медіаосвіти та прав людини провели 4 тренінги, в яких взяли участь 39 громадських ак-

тивістів, 5 викладачів освітніх установ пенітенціарної системи, 16 співробітни-ків колоній, 93 вчителів середніх шкіл.

На допомогу керівникам кіноклубів і

модераторам ми створили онлайн Центр DOCU/КЛУБ з Фільмотекою (http://docuclub.docudays.org.ua). Тут міститься докладна інформація про всі фільми, які увійшли до колекцій для кіноклубів Docudays UA, фільмів, які нам надали партнери та на показ яких ми маємо право, а також методичні рекомендації щодо їх використання в кіноклубах. За необхідності можна переглянути кожен фільм онлайн у зменшеному варіанті. Цю можливість ми надаємо всім заре-єстрованим учасникам проекту. З усіма матеріалами можна працювати онлайн безпосередньо на сайті або заванта-жити у свій комп’ютер у форматі PDF та роздрукувати. На цьому ресурсі є приклади найцікавішого досвіду, на-працювань колег, інновації, які можуть застосувати кіноклуби в своїй роботі. Тут можна оформити заявку на ство-рення власного кіноклубу, на DVD-ко-пії фільмів, якими поповнюється наша колекція Docudays UA, та підписатися на розсилку всіх новин онлайн Ценру DOCU/КЛУБ, в тому числі – про нові над-

ходження медіаколекції та життя Мере-жі регіональних партнерів фестивалю Docudays UA. Повний об’єм матеріалів та можливостей онлайн Ценру DOCU/КЛУБ доступні лише зареєстрованим користувачам.

За результатами роботи в 2014 році 64 кіноклуби Docudays UA провели 610 заходів, під час яких 6403 особи пе-реглянули кращі документальні фільми з різних країн світу, зокрема українські стрічки, обговорили їх із модераторами і правозахисниками та взяли участь в інтерактивних заняттях для поглиблення розуміння прав людини.

Проект «Кампанія за права людини в Україні з використанням інструментів Міжнародного фестивалю документаль-ного кіно про права людини Docudays UA» здійснюється за підтримки Представ-ництва Європейського Союзу в Україні.

Створення кіноклубів Docudays UA та колекцій фільмів і методичних ре-комендацій до них також підтримали Фонд НЕД та Посольство Королівства Нідерланди.

25 березня 2015 року в Білому залі Будинку кіно

з 16:15 до 17:15 відбудеться презентація

мережі кіноклубів медіапросвіти з прав

людини Docudaus UA та онлайн Центру DOCU/КЛУБ.

Автори проекту ознайомлять з планами роботи на 2015-й

рік, розширенням мережі кіноклубів, навчанням модераторів і новими

колекціями фільмів для різних цільових аудиторій.

21ПРАВОЗАХИСНІ ЗАХОДИHUMAN RIGHTS EVENTS

HUMAN RIGHTS FIELDWORKAs every year, the human rights events at the International Human Rights Documentary Film Festival Docudays UA cover a wide range of topics.

Visitors to the festival will be able to participate in discussions about propaganda, the right to own weapons, as well as about human rights violations in Crimea. For those who wish to obtain some practical knowledge and skills, we suggest participating in training programs where you will learn how to recognize fake news, how to organize a peaceful protest, and hear about energy-efficient practices. The following paragraphs are announcements of some of the events; as for the rest of them, you can find out more about them in our program, on the Festival

website, and on our social media pages. Entrance to our events is free of charge, and interesting and useful information is guaranteed.

21-26/03 – CINEMA HOUSE

ОЛЬГА СКРИПНИК, голова Центру громадянської просвіти «Альменда»

OLHA SKRYPNYK, the head of the Almenda Center for Civic Education

МАРИНА ГОВОРУХІНА, PR-менеджер Української Гельсінської спілки з прав людини

MARYNA GOVORUKHINA, PR manager of Ukrainian Helsinki Human Rights Union

ВІКТОРІЯ АРХИПЕНКО, координатор з росту та активізму Amnesty International в Україні

VIKTORIYA ARKHYPENKO, coordinator of growth and activism at Amnesty International Ukraine

ЯНА САЛАХОВА, учасниця «Театру для діалогу»

YANA SALAKHOVA, a participant of the Theater for Dialogue

23 лютого минулого року в Севастополі відбувся мітинг - початок реалізації плану Російської Федерації з окупації півострова, початок агресії проти України. Так званий «референдум» не мав законної сили та не був актом волі кримчан, бо здійснювався під дулами автоматів «зелених чоловічків». Хоча окупація й відбулася без відкритого зброй-ного конфлікту та великих людських жертв, проте вона потягла за собою низку істотних порушень міжнародних стандартів прав людини.

Про порушення прав людини в Криму, які є в доповіді до Ко-мітету ООН з прав людини, ми розкажемо на Фестивалі. Наведемо факти – політичні переслідування кримськотатарських та українських активістів з використанням викрадень, фабрикування кримінальних справ, постійні обшуки та допити ФСБ Росії. Використання ЗМІ стало цілеспрямованою політикою місцевої влади щодо знищення свободи слова в Криму. Свобода релігії обмежена настільки, що вільно може існувати в Криму лише православна церква Московського патріархату. Для кримчан більше не існує ефективних засобів захисту своїх прав та справедливого правосуддя, що підтверджують справи Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Ахтема Чійгоза, Олександра Костенка та інших.

Цього року Українська Гельсінська спілка з прав людини підніме низку найактуальніших для українського суспільства питань. Чи може стати війна підставою для обмеження свободи слова? Чи мають українці право на зброю? Чи існують в Україні судові справи, які змінюють краї-ну на краще? Як досягти результатів при спілкуванні з міліцією тощо.

Маєте свою думку з цих питань та бажаєте бути почутими? Приходьте на правозахисну програму! Байдужим ніхто не залишиться.

Захист основоположних прав і свобод людини – це не стільки про-фесія, скільки спосіб життя, адже права потрібно відстоювати не лише у кабінетах влади, на конференціях чи круглих столах, але й у звичайних сімейних балачках на кухні, у школі чи університеті, навіть у черзі в метро. Цього року ми, Amnesty International, вирішили організувати майстерню з планування та організації публічних акцій. Розкажемо про те, як подбати про безпеку учасників під час акції, що зробити для того, щоб на неї прийшло більше «трьох» людей, як привернути до акції увагу ЗМІ. Воркшоп буде максимально практичним - ми разом пройдемо всі кроки з планування і підготовки публічної акції, виготовимо для неї плакати та інші візуальні матеріали, а фінальною нотою воркшопу стане проведення реальної публічної акції.

Мистецтво є ефективним інструментом представлення голосів звичайних людей. Фестиваль показує історії людей через кіно – «Театр для діалогу» показує їх через театр. Ми, група активістів, що працює з методикою Театру пригноблених для створення змін у суспільстві. Методика включає систему вправ, ігор і технік для створення можливостей для діалогу, критичної рефлексії та активного пошуку низових рішень соціальних про-блем. Як інтерактивна форма театру, заснована на співучасті, він допомагає людям провести репетицію дій та віднайти у безпечному просторі театру різні можливості, які можуть бути пізніше застосовані у житті.

«Театр для діалогу» запрошує учасників бути не лише глядачами, але й акторами, творцями свого власного й суспільного життя, здатними відстоювати свої права - права людини.

On February 23, 2014, there was a protest in Sevastopol, which marked the beginning of Russia’s plan to occupy the peninsula, the beginning of Russia’s aggression against Ukraine. The so-called ‘referendum’ did not have any legal validity, and was not an act of the Crimean citizens’ will, because it was held under the guns of the ‘little green men’. Although the occupation was carried out without explicit military conflict or major human casualties, it led to a range of severe violations of international human rights standards.

We will discuss the human rights violations in Crimea, as listed in the report to the UN Human Rights Committee, at the Festival. We will present facts, such as the political persecutions of Crimean Tatar and Ukrainian activists, employing kidnappings, falsifying criminal cases, and constant searches and interrogations by the Federal Security Service of Russia. The local authorities have a deliberate policy of abusing the media to destroy freedom of speech in Crimea. Freedom of religion is limited to the extent that only the Orthodox Church of the Moscow Patriarchate can operate freely in Crimea. Crimeans do not have any efficient means to defend their rights and claim justice any more, as proved by the cases of Oleg Sentsov, Oleksandr Kolchenko, Ahtem Çiygoz, Oleksandr Kostenko and others.

This year, the Ukrainian Helsinki Human Rights Union raises a couple of questions which are extremely urgent for Ukrainian society. Can the war become a reason for limiting the freedom of speech? Do Ukrainians have the right to carry weapons? Do legal cases exist in Ukraine which could change the country for the better? How can we achieve results in communicating with the police? And more.

Do you have your own opinion on these questions and want to be heard? Come to the human rights program. No-one will be left indifferent.

The protection of basic human rights and freedoms is not as much a job as a way of life, because rights should be protected not only in government offices, at conferences or roundtables, but also in trivial family chats in your kitchen, at school or at university, even while standing in line at the metro ticket office. This year we at Amnesty International have decided to organize a workshop on planning and organizing public protests. We will tell you how to take care of the participants’ safety during the protest, how to involve a little more than ‘three’ people to participate in it, and how to attract the media’s attention. The workshop will be as practical as possible – we will take all steps on planning and preparing a public protest together, make banners, signs and other visuals for it, and, finally, participate in a real public protest.

Art is an effective instrument for representing ordinary people’s voices. The Festival demonstrates people’s stories through cinema, and the Theater for Dialogue demonstrates them through theater. We are a group of activists who work with the methods of the Theater of the Oppressed, in order to create opportunities for dialogue, critical reflection, and an active search of grassroots solutions to social problems. Being an interactive form of theater, based on co-participation, it helps people to practice their actions and find different possibilities within the safe space of the theater, which can later be used in real life.

The theater for dialogue invites participants to become not only spectators, but also actors, creators of their personal and social lives, empowered to defend their rights, human rights.

ALLA TIUTIUNNYK, a member of the Docudays UA Festival organizational committee

In 2014, the crew of the Docudays UA Festival, in cooperation with their regional partners, educators and the State Penitentiary Service of Ukraine, created 64 permanent cinema clubs for media ed-ucation in human rights in 16 regions of Ukraine and in Crimea. 33 of these clubs operate in schools, colleges, universities, libraries and euroclubs, 5 in education-al institutions for the employees of the Penitentiary Service, 26 in colonies for the convicted and detention facilities. The key idea of creating a network of cinema clubs is to make the most of the tools of the Docudays UA International Human Rights Documentary Film Festival, in order to raise the level of legal literacy and civic activism in Ukraine.

To achieve this aim we created two film collections, 10 films in each, for different audiences; we translated the

films, dubbed them with narrations in Ukrainian and published them on DVDs, 1000 copies of each collection.

The best experts in media educations, together with human rights activists, de-veloped and published two manuals in methodology on DVDs for the leaders and moderators of the cinema clubs (film catalogues, plans of discussions and of interactive events for different audienc-es, advice on how to create a Docudays UA cinema club, classes by international experts, useful links to international and Ukrainian laws and legal documents, a list of expert consultants on various human rights, whom the clubs can invite for film discussions, a list of all-Ukrainian and regional human rights organization, a list of state structures which work in human rights protection, a decree on Docudays UA cinema club, and a form to apply to create a cinema club).

For those who wish to create a cinema club, the best experts in me-dia education and human rights held four training sessions, attended by 39

activists, 5 teachers from educational institutions of the Penitentiary Service, 16 employees of colonies, and 93 secondary school teachers.

In order to provide assistance for the leaders and moderators of cinema clubs, we created an online DOCU/CLUB Center with a film collection (http://docuclub.docudays.org.ua). It has details of all the films included in the collections for Docudays UA cinema clubs, as well as methodological recommen-dations for their use in cinema clubs. If needed, it is possible to watch every film in low-quality. This option is provided for all the registered participants of the project. All the materials can be used online directly at the website, or be down-loaded to your computer in PDF format and printed out. The resource contains examples of our colleagues’ most inter-esting experiences and achievements, as well as innovations which cinema clubs can use in their work. Here you can submit an application to create your own cinema club, to obtain a DVD copy of the new films in the Docudays UA collection, and to subscribe to a mailing list of DOCU/CLUB Center news, including reports about the latest updates of the media

collection and the life of the Network of Regional Partners of the Docudays UA Festival. Only registered users have full access to all the materials and opportu-nities of the DOCU/CLUB center.

In 2014, the 64 Docudays UA cinema clubs organized 610 events, where 6403 people watched the best documen-taries, including both Ukrainian films and others from different countries around the world, discussed them with moderators and human rights activists, and participated in interactive events aimed at deepening their understanding of human rights.

The Campaign for Human Rights in Ukraine Using the Instruments of Docu-days UA International Human Rights Documentary Film Festival project is supported by the Delegation of the Eu-ropean Union to Ukraine.

The creation of Docudays UA cinema clubs, film collections and the method-ological recommendations for them were also supported by NED and the Embassy of the Kingdom of the Netherlands.

64 DOCUDAYS UA CLUBS OPEN IN UKRAINE ALREADYOn March 25, 2015,

from 4.15 until 5.15 p.m., in the White Hall of the

Cinema Couse, a presentation by the network of Docudays

UA cinema clubs and the online DOCU/CLUB Center will be held. The authors of the project will present

their working plans for 2015 regarding the expansion of the cinema club network,

the training of moderators, and new film collections for different target audiences.

22ЕФЕКТ ГРУЗІЇ

GEORGIA EFFECT

ЕФЕКТ ГРУЗІЇ: «ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ЩОСЬ ПОКРАЩИТИ,

МОЖЛИВО, КРАЩЕ ЙОГО КРИТИКУВАТИ»Чи можемо ми по-справжньому позбутися символів радянського минулого?

Чи справді іноземці можуть позитивно вплинути на наш спосіб життя? Яким насправді є життя на окупованій Росією території?

Розмову вів ВІКТОР ГЛОНЬ

На цю тему проливатимуть світ-ло не лише фільми нашої програми. Глядачі зможуть також поговорити з кінорежисерами й організаторами фес-тивалю CinéDOC-Tbilisi, які проведуть майстер-клас у рамках DOCU/КЛАС. Щоб підігріти очікування, ми вирішили трохи поговорити з ними заздалегідь.

Як вам вдається поєднувати свою режисерську роботу з організацією фестивалю?

Ілеана Станкулеску: Це дуже склад-но. Протягом перших двох років ми дуже тяжко працювали, та ще й спромоглися закінчити документалку — низку пор-третів внутрішньо переміщених осіб у Грузії. Але загалом це дуже, дуже важко.

Чи не було б легше зосередитися на одному занятті?

Арчіл Хетаґурі: Це багато від чого залежить. CinéDOC-Tbilisi — це інте-рактивний фестиваль, куди приходять молоді люди і де вони мають можливість

обговорити те, що вони побачили, з режисерами та іноземними гостями. Цього ми не можемо досягти, просто створюючи власні фільми. Зняти фільм – це радше індивідуальна робота, ти робиш це для себе і, звісно, з певною метою. На нашому фестивалі ми можемо з різних точок зору поглянути на те, що переживають інші режисери під час роботи над своїми проектами. Тож, насправді, це допомагає. Фес-тиваль допомагає нам побачити кіно по-новому.

Ілеана Станкулеску: Мені здається, що не можна щороку робити по фільму, який мав би певне значення, але можна щороку робити фестиваль і показувати фільми, які мають значення.

Ви презентуватимете програму фільмів, що зображають Грузію після подій, дуже подібних на ті, що їх зараз переживає Україна. «Ефект доміно» розповідає історію абхазького Міні­стра спорту, у «Викладачі англійської» йдеться про південноафриканця, який приїхав до Грузії, щоб викла­дати англійську в маленькій сільській школі, у «Правителі» – про сварку селян через пам’ятник Сталіну, схованого в монастирі… Але чому у мене виникає

Interview by VIKTOR HLON

It is not only the films of the pro-gram which will shed some light on these topics. Filmmakers and CinéDOC-Tbilisi festival runners Artchil Khetagouri and Ileana Stanculescu will be there for our audience to talk to after screenings and during their DOCU/CLASS workshop. To build up the anticipation, we’ve decided to talk to them a little beforehand.

How do you manage to combine your work as filmmakers and festival runners?

Ileana Stanculescu: It’s very com-plicated. The first two years we worked very hard and also managed to finish a documentary: a series of portraits of internally displaced persons in Georgia. But generally it has been very, very hard.

So wouldn’t it be easier to concentrate on doing just one thing at a time?

Artchil Khetagouri: It depends. CinéDOC-Tbilisi is an interactive festi-val where the young people are coming, and they get a chance to discuss what

they’ve seen with filmmakers and inter-national guests. This is something we cannot achieve by simply making our own films. This is more an individual work to make a film, it is something that we’re doing for ourselves, and of course with a certain aim. At our fes-tival we can see from different points of view what the other directors are going through in their projects. So it helps, actually. The festival helps us to see film in a different way.

Ileana Stanculescu: I think that you can’t make a film every year that has some meaning, but you can make a fes-tival every year and present films that have meaning.

You will present a program of films which depict Georgia after events very simi-lar to those Ukraine is currently going through. The Domino Effect tells the story about the Abkhazian Minister of Sports, English Teacher is about a South African man who came to a small Georgian rural school to teach English, The Ruler deals with a fight between village residents over a Stalin monu-ment hidden in a monastery… But why do I get the feeling that these films

22,23,25/03 – «КІНОПАНОРАМА», ВЕЛИКА ЗАЛА22/03 – БУДИНОК КІНО, DOCU/КЛАС

GEORGIA EFFECT: “IF YOU WANT TO IMPROVE SOMETHING,

IT’S MAYBE BETTER TO CRITICIZE IT”Can we really get over the symbols of our Soviet past? Are foreigners really able to make a positive impact on the way we live?

What is life on Russian-occupied territory really like?

22,23,25/03 – KINOPANORAMA, THE BIG HALL22/03 – CINEMA HOUSE, DOCU/CLASS

відчуття, що ці фільми – про недоліки грузинського прозахідного руху?

Ілеана Станкулеску: Усі докумен-тальні фільми суб’єктивні. Жоден із них не відображає тільки реальність. У Грузії багато фільмів, які критикують попередній режим. Але тоді було й ба-гато чого позитивного: дехто справді вивчив англійську завдяки цим учи-телям-іноземцям. Але якщо ви хочете щось покращити, можливо, краще його критикувати. Ці фільми не прагнуть при-гнітити – вони спонукають вас думати,

як зробити щось іще кращим — не лише на поверхні, а й ізсередини.

Арчіл Хетаґурі: У цьому питанні є ще один аспект. Якби режисер не почав знімати цей фільм, пам’ятник Сталіну все ще стояв би. Режисер має потре-бу шукати конфлікту. Я був у тому селі кілька разів після зйомок фільму, і ніхто навіть не говорить про той пам’ятник.

Ілеана Станкулеску: Також тут річ у символах, цінностях. У «Правителі» є кілька людей, які борються або проти релігії, або проти Сталіна — але обидві ці цінності не надто прогресивні. Я ду-маю, що небезпека для всіх пострадян-ських країн у тому, що декому здається, ніби прогресивні європейські цінності загрожують їхнім старим цінностям, і вони починають відсторонюватися від цих питань.

Чи ви вже знаєте, про що будете го­ворити під час вашої майстерні на Docudays UA?

Арчіл Хетаґурі: Ми думаємо про це щодня. (Сміється.) Ми з Ілеаною робимо фільми і разом, й окремо, і ми буде-мо говорити, як це у нас виходить, що відмінного між нашими фільмами і як

нам вдається поєднувати наші особисті способи роботи.

Ілеана Станкулеску: Ми також го-воримо про наших головних героїв: як працювати з людьми, яких ви дуже добре знаєте і які обмеження в набли-женні до них. Ми продемонструємо кілька прикладів із нашої роботи та поговоримо про сторітелінг. Один із наших фільмів, до речі, був частково знятий в Україні і ми покажемо кілька уривків із нього.

Арчіл Хетаґурі: В Ілеани більш ана-літичний підхід до зйомок, історія в її фільмах дуже важлива. Часом вона шу-кає особливих персонажів, які зможуть допомогти їй краще розказати цю істо-рію. А в моїх фільмах головним радше є зв’язок між мною і персонажами. Я працюю скоріше інтуїтивно. Протягом зйомок я часом забуваю свою історію, бо так близько слідую за головним геро-єм, що важко тримати дистанцію. Моїми фільмами радше керують персонажі.

Ілеана Станкулеску: Під час робо-ти над «Ноосферою», яку показували на Docudays UA три роки тому, наші способи роботи дуже добре поєднува-лися, на мою думку. Але це не завжди спрацьовує.

АРЧІЛ ХЕТАҐУРІ / ARTCHIL KHETAGOURI

ІЛЕАНА СТАНКУЛЕСКУ/ ILEANA STANCULESCU

are about the downsides of Georgia’s pro-Western movement?

Ileana Stanculescu: All documenta-ries are subjective. None of them reflect pure reality. There are many films in Georgia that criticize the previous regime. But there were a lot of positive things: some people really did learn English because of those foreign English teachers. Yet if you want to improve something, it may be better to criticize it. These films do not aim to depress, they push you to think further

about how to improve things – not only on the surface, but also from the inside.

Artchil Khetagouri: There is another aspect to this question: if the filmmaker hadn’t started to make his film, the Stalin statue could still be standing. The film-maker has a need to search for a conflict. I’ve been to that village a few times since the film was made, and nobody ever talks about the statue.

Ileana Stanculescu: Also, it’s all about symbols, values. In The Ruler there are people fighting either religion or Sta-lin, but neither of these values are very progressive. I think the danger for all post-Soviet countries is that some people would see progressive European values as an attack on their old values, and then they would start to distance themselves from those issues.

Do you already know what you will be talking about during your Docudays UA workshop?

Artchil Khetagouri: We’re thinking about it every day. (laugh) Ileana and I make films together and also separately; we’ll talk about how we work this out,

what the differences between our films are, and how we manage to combine our individual ways of doing things.

Ileana Stanculescu: We’ll also talk about protagonists – how to work with people whom you know very well, and where the boundaries are in approaching them. We’ll show some examples of our work and talk about storytelling. One of our films, by the way, was partially filmed in Ukraine; we’ll show some excerpts of it.

Artchil Khetagouri: Ileana has a more analytical approach towards filming, the story is very important in her films. Some-times she searches for specific characters who can help to tell her story better. My films are more about the connec-tion between the characters and me. I work rather intuitively. During filming I sometimes forget my story because I follow the protagonist so closely, and it is difficult to keep a distance. My films are more character-driven.

Ileana Stanculescu: During the work on Noosfera, which was shown at Docu-days UA three years ago, our ways of working combined really well, in my opin-ion. But this doesn’t work in every case.

23

Interview by GALYA VASYLENKO

Indeed, Aliona’s films are exquisite intertwinings of the plain recording of a monotonously grey life and of a kind of charming esthetic, which is not so easy to notice.

It is rather an aftertaste left after you have watched the film, when the roughness of the documentary is slightly smoothed by the tenderness which still glows in the corners of the lives, full of social, political, personal hardships, filmed by the director.

Every film by Aliona preserves its own rhythm, its style, its set of colors and music. And in fact, they do not even look like documentaries – their documentary nature is betrayed only by the pain, or the fear, or the desperation in the eyes of the participants of the stories which unfold in the films.

Every film by Aliona has a list of awards and acknowledgments from the most progressive documentary festivals. Aliona is a member of the DOCU/LIFE jury. Docudays UA presents a retrospec-tive program of Aliona van der Horst’s filmography, and also kindly invites you to visit her workshop.

I used to think that students from the Film School are these gifted people, children of gifted parents, running around with cameras… I did not feel like that.

I thought I was different. But it turned out I am the same.

I filmed my graduate work in Odessa. It was in 1996. The film was about a woman, a minor dissident; she had been held in a mental hospital for eight years and then let go. We filmed together with her, she told me about her life. We all ended up shut in a local mental ward, we were kept in the same place where she used to be kept. The local police had a good laugh and then let us go in the end. Then I realized that for every film you need someone who could make arrangements with the police.

In our third year of studies, everyone had a crisis, no-one knew why they were studying there and what they were doing at all. Everyone, the directors, the cam-era people, the sound directors… I think it was a kind of information overload; you have watched a huge load of films, learned a lot, you know perfectly well what you do not like and what you will never do, but you also cannot yet do what you want to do. Then, I made a film which I still have not shown to anyone.

You can do without special training. You can. But what education does for a future director is that it postpones real life in a way. School is like an amusement park – you can play, and meanwhile you get some basic knowledge. The craft

«ДУМАЛА, ЩО Я НЕ ТАКА. А ВИЯВИЛОСЬ – ТАКА»Альона Ван дер Хорст вивчала російську мову й літературу – хотіла бодай трохи наблизитися до рідного простору, з якого виїхала, будучи ще зовсім дитиною.

Дивно, але коли дізнаєшся про її літературознавчу освіту, усе стає на свої місця – наче це був таємний ключ до її фільмів, котрий прояснює цю гармонійну несумісність поетики і документального.

23-25/03 – БУДИНОК КІНО, СИНЯ ЗАЛА25/03 – БУДИНОК КІНО, DOCU/КЛАС

“I THOUGHT I WAS DIFFERENT. BUT IT TURNED OUT I AM THE SAME”Aliona van der Horst studied Russian language and literature – she wanted to come at least a little closer to her native area, which she left when she was still a child.

Curiously, when you learn that she studied literature, somehow, everything becomes clear to you, as if it was the secret key to her films, which elucidates this harmoniousincompatibility of poetics and the documentary.

23-25/05 – CINEMA HOUSE, BLUE HALL25/03 – CINEMA HOUSE, DOCU/CLASS

ГОЛОСИ БАМА / VOICES OF BAM

РЕТРОСПЕКТИВА АЛЬОНИ ВАН ДЕР ХОРСТALIONA VAN DER HORST RETROSPECTIVE

Розмову вела ГАЛЯ ВАСИЛЕНКО

Справді, стрічки Альони є філігранни-ми сплетіннями прісного документування монотонно-сірого життя і якоїсь чарівли-вої естетики, яку так просто і не вгледиш.

Це радше післясмак перегляду – коли терпкість документалістики трохи притлумлює та ніжність, що ще жевріє в куточках життя, переповненого со-ціальними, політичними, особистими негараздами, що їх знімає режисерка.

Кожен фільм Альони зберігає свій власний ритм, свій стиль, свою кольоро-ву й музичну гаму. І, по суті, це навіть на документалістику не схоже – докумен-тальність видають лише біль чи страх, чи відчай в очах учасників історій, що розкриваються в фільмах.

Кожен фільм Альони ван дер Хорст відзначено низкою відзнак найвідо-міших фестивалів світу. Альона є чле-ном журі DOCU/ЖИТТЯ. Docudays UA представляє ретроспективу її стрічок, а також запрошує Вас на її майстер-клас.

Раніше здавалося, що студенти кі-ношколи – це такі обдаровані люди, діти обдарованих батьків, снують ту-ди-сюди з кінокамерами… Я себе такою не відчувала. Думала, що я не така. А виявилось – така.

Дипломну роботу я знімала в Одесі. Це був 1996 рік. Фільм був про одну жінку, дрібну дисидентку – її 8 років тримали в психіатричній тюрмі, потім відпустили. Ми знімали разом з нею. Закінчилося тим, що нас усіх закрили в місцевій психіатричній тюрмі – ми сиділи там же, де свого часу сиділа вона. Місцева міліція довго сміялась, і згодом нас таки випустили. Тоді я зрозуміла, що для кожного фільму потрібен якийсь знайомий, який зможе домовитися з міліціонером.

АЛЬОНА ВАН ДЕР ХОРСТ / ALIONA VAN DER HORST

Під час третього курсу в кіношколі в усіх була криза –не знали, для чого вони там вчаться і чим узагалі займаються. У всіх – у режисерів, у операторів, у звуковиків… Думаю, це певний перебір інформації: вже передивився купу філь-мів, багато чому навчився, прекрасно знаєш, що тобі не подобається і чого ні в якому разі не робитимеш, а як хо-четься – теж іще не можеш. Я тоді зняла фільм, котрий досі нікому не показую.

Можна, в принципі, обійтися без спеціального навчання. Можна. Але навчання хороше для майбутнього режисератим, що школа своєрідно відстрочує реальне життя. Школа – це як лунапарк: ти можеш грати і тобі ще й базові знання дають при цьому. Саме

ремесло можна й за рік вивчити. А от кіно – цьому треба вчитися все життя.

Іноді краще повчитися у «динозав­рів». Їх слова не пов’язані з практикою, але їх пригадуєш частіше. От позавчора я згадувала одного викладача, котрий казав, що якщо ти надто слідкуєш за стилем фільму, отже, його суть – не надто цікава.

Росія… Там я розумію, що чогось мені дуже не вистачало в Голландії – ця «душа народу», котра сочиться з мови. Оця голландська «Альона» відрізняється від мене, коли я в російському середовищі (хоч ні на голландку, ні на росіянку я не схожа). Туди тягне – ці людські долі, сімейна

історія… Це любов-ненависть.

Росія – це безвихідь. Це про людей і політику. Люди – це одне, а політика – це завжди інше.

«Безобразное – это прекрасное, что не может вместиться в душе» (рядок з поезії Боріса Рижего – прим.) – він любив людей, свою країну. Це була ска-лічена, але любов. І ми намагалися з такою ж любов’ю знімати. Мені здається, це вийшов не просто портрет поета – це портрет людей, портрет часу… Так, «Боріс Рижий» для мене – портрет часу.

Пам’ятаю, я читала чоловікові голландські переклади віршів Боріса Рижего – ми лежали в ліжку, я читала

йому – і знаєте? Його зачепило. Тоді я зрозуміла, що якщо навіть переклади Рижего чіпляють, то я точно мушу зняти про нього фільм.

Завтра я їду в провінцію Фрісландія – на півночі Голландії – у них своя мова, котру важко зрозуміти голландцеві, своє телебачення, свої газети. Їх найвідомі-ший поет переклав на фрісландську Боріса Рижего. Якщо ви хочете якихось дивовижних історій від мене – це вона і є: про те, як мене переслідують при­види моїх тем.

Чи є серед ваших дітей один улю-бленець? Ні. Але є один, за котрого треба найбільше боротися. Я зараз борюся за «Голоси Бама» (фільм режисерки, 2006 р. – прим.).

Перша думка була зробити «Голоси Бама» «чорним фільмом» – з порожнім екраном і лиш голосами. Мені здава-лося, що будь-яке зображення знижує силу голосу. Чим простіше зображення – тим сильніший голос. Перенасиченість картинки втрачає сам текст. Але потім все-таки наклала зображення. Іноді треба бачити.

Мої фільми завжди мають дивні збіги. Вони всі починаються в мені зі збігів. Ми з чоловіком на Різдво відпо-чивали на узбережжі. І він сказав, що хотілось би поїхати в Іран – в те місто з фортецею – ми ніяк не могли пригадати назву. Заходимо в дім, вмикаємо телевізор – а там повідомляють: зруйновано місто Бам. А потім я отримала на пошту якусь загальну розсилку про жінку, яка збирає гроші на те, щоб пороздавати жителям міста фотографії, які вона знайшла в роз-валених фотостудіях. І це було настільки дивно. Я зрозуміла, що це початок фільму.

Художні фільми? Та-а-ак… Дуже часто хотілось. Але я поки соромлюся.

itself can be learned in a year. But cin-ema – you can learn your whole life how to do it.

Sometimes it is better to learn from the ‘dinosaurs’. Their words are not con-nected to practice, but you recall them more often. The day before yesterday I remembered a professor who said that if you pay too much attention to the style of the film, it means that its essence is not very interesting.

Russia… There, I understand that I was seriously lacking something in the Netherlands, this ‘soul of the people’, oozing forth from the language. This Dutch ‘Aliona’ is different from myself

when I am in the Russian environment (although I look neither Dutch nor Rus-sian). It attracts me, these human fates, family stories… This is love-hate.

Russia is hopelessness. It is about peo-ple and politics. People are one thing, and politics is always something different.

“The ugly is the beautiful which cannot fit into your soul” (a line from a poem by Boris Ryzhy — ed.); he loved people, his country. It was crippled, but still love. And we tried to film with the same love. It seems to me that it was not simply the poet’s portrait, but a portrait of the people, of the time… Yes, Boris Ryzhy for me is a portrait of time.

I remember how I read Dutch trans-lations of Boris Ryzhy’s poetry to my husband, we were lying in bed, and I was reading to him, and you know? He was touched. And then I understood that if even Ryzhy’s translated poems are touching, then I definitely have to make a film about him.

Tomorrow I am going to Friesland Province, in the North of Netherlands, they have their own language, which is hard to understand for a Dutch per-son, they have their own TV, their own newspapers. Their most famous poet translated Boris Ryzhy into Frisian. If you want to hear wonderful stories from

me, this is one – how I am haunted by the ghosts of my topics.

Do you have a favorite child? No. But I have one whom I have to fight for the most. Now I am fighting for The Voices of Bam (the director’s film from 2006 — ed.).

My first thought was to make Voices of Bam as a ‘black film’, with an empty screen and just the voices. It seemed like any image would lower the power of a voice. The simpler the image, the stronger the voice. Over-saturation of a picture loses the text. Yet, later I added the image. Sometimes you have to see.

My films always have weird coin-cidences. They all start inside me with coincidences. Once, my husband and I were at the seaside at Christmas. And he said he would like to go to Iran, to that city with a fortress — we could not remember the name. We came home, turned on the TV, and heard the news that the city of Bam had been destroyed. Then I received some kind of general email about a woman who was collecting money to give out to the inhabitants of the city, some pictures she found in the ruined photo studios. And it was so weird. I realized it was the beginning of a film.

Feature films? Yeeees… I often want-ed to do that… But I still feel shy.

24DOCU/КОРОТКО

DOCU/SHORT

ЯК КІНОКРИТИКИ ПРО ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ГОВОРИЛИ

Андрей Рус – румунський кінокритик, теоретик кіно, був у складі журі «Тижня критики» Каннського кінофестивалю і зараз є членом журі DOCU/КОРОТКО.

СТАНІСЛАВ БИТЮЦЬКИЙ,кінокритик

У своїй розмові з головним редак-тором видання «Cineticle» Станіславом Битюцьким він розповідає про своє бачення кінокритики, документального кіно, а також зауважує свій улюблений жанр кінощоденника, про який більше розповість на своєму майстер-класі.

Розкажіть, будь­ласка, про вашу роботу кінокритиком.

Я упорядковую журнал про кіно Film Menu, який виходить щодвамісяці. Його спонсорує кафедра кіно в Бухаресті. Цей журнал створюють зовсім молоді кінокритики. Останні шість років він був платформою для просування нової ге-нерації румунських аналітиків кіно, що, як на мене, є дуже важливою деталлю. Уже кілька років це видання– єдиний у Румунії друкований журнал про кіно. Його особливістю є ще й те, що він ніко-ли не був комерційним: це чорно-біле видання з великою кількістю текстів, окрім оглядів є й інші матеріали, доволі довгі, як правило більші, ніж на чотири сторінки. Ми багато пишемо про невідо-мий кінематограф, автори не отримують плати за свої матеріали, і журнал ми також поширюємо безкоштовно.

Які у вас пріоритети в написанні текстів?Мені більше подобається писати

розлогі статті, ніж короткі огляди чи замітки, бо я люблю подискутувати, а більший обсяг дозволяє мені вибудувати складніші ідеї. Оскільки ж я упорядник журналу, то можу собі виділити стільки простору для статті, скільки мені потріб-но. І в цьому немає жодних зловживань, бо те саме я можу зробити для будь-кого з авторів Film Menu.

Яке місце кінокритика посідає в сучас­ній Румунії?

Таке ж місце, як і в будь-якій іншій країні: вона покликана обговорювати нові й старі ідеї про кіно, що врешті може і, в кращому випадку, повинно таки вплинути на підходи режисерів до середовища.

У вашому блозі є огляди документаль­них фільмів. Яка головна відмінність між тим, щоб писати про ігрове кіно і документальне?

Для мене часто неважлива ця від-мінність між документальним і худож-нім кіно. Я завжди був великим ша-нувальником кінощоденників, а вони, як правило, частково документальні, а частково – художні, тож я звик не розмежовувати їх. Також, пишучи про якийсь фільм, я ніколи не виходжу з того, документальний він чи художній. На мою думку, існують набагато цікавіші речі, які можна сказати про кіно, окрім цього аспекту.

23/03 – БУДИНОК КІНО, DOCU/КЛАС

Що для вас є прикладом хорошого документального фільму?

Хороший фільм примушує мене са-мому цікавитися проблемою, яку він порушує, в той час як погане кіно пре-тендує на вичерпність і закриває тему. Таку однозначність я завжди сприймаю як обман.

Зараз більшість документальних фільмів не надто відрізняються від звичайних телесюжетів. Телебачення і документалістика – друзі чи вороги?

Як на мене, це залежить від свідомої настанови режисера і продюсера. Мені справді важко пригадати зараз дійсно хорошу телевізійну документальну про-

граму, але я припускаю, що така все ж повинна бути, чи не так?

З іншого боку, зараз великих змін зазнає і артхаусна документалістика. З’явля­ється більше маніпуляцій, фантазій. Як, наприклад, у фільмі «Останній раз, коли я бачив Макао» Родріґеша і Да Мата або Redemption Міґеля Ґомеса. Чи мо­жемо ми говорити про формування нового тренду?

Я не вважаю, що це конче новий тренд, оскільки ще в першому визна-ченні документального кіно, сформу-льованому Джоном Ґрірсоном у 30-х (чи в кінці 20-х) років, йшлося про «творчий підхід до реальності», а це включає і маніпуляції, і фантазії. Мені сподобався «Останній раз, коли я бачив Макао», а от стрічка Ґомеса – не дуже. Та найулюбленішим моїм режисером є Кріс Маркер. Він завжди знімав такі фільми і почав це робити ще в 50-х. Інший чудовий режисер, який знімав художні документальні стрічки, – Йоріс Івенс. Він також був великим митцем.

Які ви наразі помічаєте тенденції в сучасній документалістиці?

Прагнення до різноманітності й стирання чіткої межі між «докумен-тальним» і «художнім».

Чи має документалістика уникати ре­дагування надмірної балаканини чи

інших некоректних матеріалів, зокрема набридливих кліше чи архаїзмів?

Ні, якщо це не шкодить цим при-йомам і сприяє їхньому творчому ви-користанню. Загалом я не радикально налаштований щодо цього, я б нічого не прибирав.

Чи здатне документальне кіно щось змінити сьогодні? Воно має більше можливостей для таких змін, ніж ігрове?

Проблема в тому, що для багатьох дійсно існує чітке розмежування між документалістикою і художнім кіно, що, на мою думку, як правило, грає не на користь першого. Саме тому я вважаю, що так звані «художні фільми» зазвичай більш привабливі для публіки, й напев-но, через те, що їх дивляться більше людей, вони здатні активніше впливати на суспільну думку та погляди на життя. На мою думку, хороше кіно лише тро-хи виконує функцію документування реальності й може також сприйматися як охудожнений конструкт. Тож якщо ми припинимо говорити про докумен-талістику так, наче точно знаємо, що це таке, тоді, можливо, ми отримаємо з цього щось корисне. Як, наприклад, відхід від упередження, яке примушує аудиторію асоціювати документалістику лише з отриманням нової інформації про світ, а художнє кіно – з розвагою і/або емоціями. Фільми – це і те, й інше водночас, і навіть більше.

АНДРЕЙ РУС / ANDREI RUS

СТАНIСЛАВ БИТЮЦЬКИЙ / STANISLAV BITUTSKIY

STANISLAV BITUTSKIY,film critic

In his conversation with Stanislav Bitutskiy, the chief editor of Cineticle, he talks about his vision of film criticism, documentary films, and considers his fa-vorite movie genre, the diary, about which he will speak more during his workshop.

Please tell us about your work as a film critic.

I coordinate a film magazine, Film Menu, which is published every two months and is sponsored by the Film Faculty in Bucharest. It is written by very young film critics and has been a platform in the past six years for cre-ating a new generation of Romanian film critics, which I think is a really important detail (at least for me). For some years (since recently) it has been the only printed film magazine in Ro-mania, and the particularity about it is that it was never commercial: it’s in black and white with a lot of text, beside the reviews everything else is pretty long (longer that four pages, usually). We write a lot about unknown cinema, nobody gets paid for contributing, and we also distribute it for free.

What are your priorities in writing?

I prefer to write longer pieces rather than short reviews or articles, because I like to argue a lot, and a wider space allows me to construct more complex ideas. And since I am the coordinator of the magazine, I allow myself as much space as I need for an article. It’s not an abuse, because I would do the same for any of the other critics of Film Menu.

What place does film criticism have in Romania today?

The same place as everywhere else: it has to discuss new and old ideas about cinema that in the end might, and in the best case scenario should, influence the filmmakers in their approaches to the medium.

There are reviews of documentary cinema in your blog. What are the main differenc-es between writing about feature films and documentary?

I don’t necessarily make this distinc-tion between documentary and fiction cinema. I was always a big admirer of film diaries, which are usually part documen-taries and part fictions (or performances), so I got used to not considering things that way. Also, when I write about a film I never write about it as being a fiction or a documentary. I believe there are many more interesting things to say about a film beside that.

FILM CRITICS TALK ABOUT DOCUMENTARY

Andrei Rus is a Romanian film critic and cinema theorist; he was on the jury for the Cannes Film Festival Critics’ Week, and is now a member of the DOCU/SHORT jury.

23/03 – CINEMA HOUSE, DOCU/CLASS

What is the example of a great docu-mentary film for you?

A great film makes me curious to find out more about the issues discussed in it on my own, while an awful one pre-tends it says everything and closes the subject. I always find this assurance to be an imposture.

Today, most documentary films don’t differ from conventional TV reports. TV and documentary, are they brothers or enemies?

I think it depends on the conscience of the filmmakers and the producers.

It’s true that I can’t remember for the moment a great recent TV documentary, but I guess some must exist, right?

At the same time, artistic documentary is changing a lot nowadays. There appears to be more manipulation, fantasy. The Last Time I Saw Macao by Rodrigues & da Mata or Redemption by Miguel Gomes, for exam-ple. Can we talk about it as a new trend?

I don’t think that’s necessarily a new trend, since the first definition for the concept of ‘documentary’, expressed by John Grierson in the thirties (or the end of the twenties) was “a creative treat-ment of reality”, which implies a lot of manipulation and also fantasy. I loved The Last Time I Saw Macao, Gomes’s film not very much. But one of my favorite filmmakers ever was Chris Marker. He always made this kind of film, and he started making them in the fifties. And another filmmaker who made that kind of fantasy documentaries was Joris Ivens, another huge artist.

What are the trends in documentary filmmaking today, in your opinion?

To be very diverse and to raise serious questions about some distinctions that used to be considered very clear between ‘documentary’ and ‘fiction’.

Should documentary get rid of editing

talking heads and some ‘hot’ materials, like annoying clichés or something obsolete?

No, if it doesn’t abuse these tech-niques and if it uses them in creative ways. Generally I am not a radical, I don’t wish for anything to go extinct.

Can documentary films change something today? Do they have more opportunities for that change in comparison with fea-ture films? Do you know some examples?

The problem is that a clear distinction seems to exist between documentaries and fictions, which I think usually works to the disadvantage of the first category of films. This is the reason why I think so-called ‘fiction films’ are usually more appealing for the audiences and probably, since they are seen by many people, they can change some of their views on life and society more widely. I think great cinema functions a little bit as a document, and can also be perceived as a fictionalized construct. So if we stopped discussing fic-tion and documentary cinema as if we all knew what they are all about, then prob-ably something useful might result from this, like for example, the destruction of some prejudices which make audiences associate the idea of documentary with that of finding new information about the world, and the idea of fiction with entertainment and/or emotions. Films are all these things together and more.

25

DOCU/АPT: «ПРОШИВАЮЧИ» ДІЙСНІСТЬНаприкінці минулого року завдяки Docudays UA мені пощастило потрапити на Копенгагенський фестиваль документального кіно CPH:DOX. Він виявився настільки насиченим,

що довелося знехтувати відомим музеєм сучасного мистецтва «Луізіана» та багатостраждальною Русалкою, якій постійно хтось відкручує залізну голову. Однак мені вдалося привезти чудові фільми для нашої фестивальної програми DOCU/АPT, що надихнули на розмову про маніпулятивну силу мистецтва.

ОЛЬГА БІРЗУЛ (DOCUDAYS UA), кураторка програми DOCU/ART

Але, чесно зізнаюся, спочатку я їхала за іншим. Окрім традиційних форматів, Копенгагенський фести-валь CPH:DOX має потужну кон-курсну програму креативного кіно NEW:VISION, створеного на межі відео-арту та документалістики. Як правило, проекти здебільшого абстрактні та пропонують глядачеві відчути себе Алісою, що стрімко падає у нору авторської уяви. Але якщо героїня Керролла врешті приземляється, то глядачеві про це можна і не мріяти. На жаль, цього разу мені не вдалося повноцінно насолодитися запропонованою невагомістю і дозволити авторам маніпулювати моєю уявою, як їм того заманеться. Я чесно намага-лася піддаватися, але, натомість, спрацював інстинкт самозахисту. Вибачте за відвертість, але від

народження ніяк не можу подо-лати комплекс, що живу у країні, де повсякчас використовується нехитрий механізм «прошивання» суспільства пропагандистськими нитками. І сьогоднішні шевці, як ми бачимо, пішли по новому колу. Вірю, що прийде час, коли ми зможемо поговорити на абстрактні та інту-їтивні теми, але зараз ми беремо курс на конкретику.

У рамках DOCU/АPT, спіль-ної програми Docudays UA та PinchukArtCentre, окрім показів фільмів відбудеться низка дискусій, в яких ми пропонуємо проаналі-зувати, як художня інтерпретація на прикладі документального кіно змінює наше відчуття реальності. І нам буде про що поговорити, адже маніпулятивність закорінена у при-роді мистецтва від самого початку. З давніх-давен художники жонглю-ють смислами і теж «прошивають» дійсність. З тією лише різницею, що їхня нитка – це «нитка Аріадни»,

яка допомагає знайти вихід з лабі-ринту. А якщо її тримає такий самий мужній, кмітливий і красивий ге-рой, як Тесей, то успіх гарантовано. Незважаючи на документальність, всі три фільми програми DOCU/АPT теж тримаються на героїчних постатях режисерів.

Відкриває програму фільм «Чи щасливий високий чоловік», створений Мішелем Ґондрі у жанрі документальної анімації. Справа в тому, що головний персонаж стрічки – видатний американський вчений Ноам Хомський – у свій час зробив революцію у лінгвістиці, припустивши, що людина засвоює мову не так, як пропагує офіційна наука. Попереджаємо, фільм не-легкий для засвоєння – Хомський належить до гіперінтелектуальних особистостей, – але за допомогою винахідника Ґондрі фільм перетво-рюється у фантастичну подорож у світ науки. Повчальний фільм з бі-блійною назвою «Сіль Землі» Віма

Вендерса та Джуліано Сальґадо по-рушує цікаву і неоднозначну тему маніпулятивної сили фотографії. Їх стрічка про відомого майстра соціального фото Себастьяно Саль-ґадо, якій зняв на плівку майже всі вади людства: війну, голод, геноци-ди. Його твори привернули увагу громадськості до жахіть третього світу, але, з іншого боку, на думку деяких критиків, як наприклад, Сьюзен Зонтаґ, естетизували війну і віддалили сприйняття насилля від його дійсної потворності. Третя стрічка «Мистецтво та ремесло» – це суперечливий мистецький де-тектив, у справжність якого немож-ливо повірити. У фокусі – історія найдивнішого сучасного шарлата-на Марка Ландіса, який тридцять років фарширував американські музеї роботами Пікассо та Уолта Діснея власного виробництва. Годі шукати кращу причину для того, щоби поговорити про те, хто, чим і як маніпулює у сучасному світі.

ОЛЬГА ТИХОНОВА (PINCHUKARTCENTRE), кураторка дискусійної платформи програми DOCU/ART

Торкаючись теми маніпуляції, вийти сухим із води практично неможливо. Для більшості глядачів вона гість вкрай небажаний: суперечлива, багаторівнева, з арсеналом камуфляжів і витівок та вiдверто поганою репутацією. Звісно, вiдмежувати реальнiсть вiд фiкцiї важко і поза екраном. Втім, розпізнати маніпуляції на території кінематографу цілком можливо, адже дося-гаються вони певними художніми засобами. Уважне дослiдження і прискiплива препарація інструментарію, який застосовується при створенні фільмів, складатимуть основу спільної дискусійної програми DOCU/ART, орга-нізованої фестивалем Docudays UA та PinchukArtCentre.

Що ж таке документальне кіно і власне де його «документ»? Як перетворити життя на художній твір, i яким чином це може вплинути на сприйняття фактів? Чи може техніка репрезентації підпорядковувати собі факти, якi транслює, і чи є місце для автора в документальному кінематографі?

Ми запрошуємо вас переглянути, проаналізувати і навіть посперечатися в компанії теоретиків, дослiд-никiв і практиків. Зрештою, істина народжується саме за таких умов.

22-23, 25-26/03 – БУДИНОК КІНО, ЧЕРВОНА ЗАЛА 24-27, 29/03 – PINCHUKARTCENTRE

OLHA BIRZUL (DOCUDAYS UA), the curator of DOCU/ART program

However, to be honest, I was going there with a different purpose in the first place. Apart from the traditional formats, the CPH:DOX fes-tival in Copenhagen has a powerful program called NEW:VISION, where creative films made on the boundary of video art and documentary com-pete. As a general rule, the projects are rather abstract, they offer the spectator the experience of feelings like Alice who is rapidly falling into the hole of the author’s imagination. But while Carroll’s heroine finally lands at some point, whereas the viewer cannot even dream about it. Unfortunately, this time I did not have a chance to fully enjoy the weightlessness I was offered and let the creators to manipulate my imagination as they had wished. I was trying hard to submit myself to the suggestion, but instead my

self-defence instinct was triggered. Excuse my frankness, but, since I was born, I have been unable to get rid of the feeling that I live in the country where the unconscious mechanism of stitching the society together with the threads of propaganda is being used all the time. And today’s tailors, as we can see, just went on another round. I believe that the time will come when we will be able to talk about abstract and intuitive topics, but now we are aiming at being concrete.

In DOCU/ART, the program orga-nized together by Docudays UA and the PinchukArtCentre, despite film screenings a number of discussions will happen, in which we offer you the opportunity to analyze the way artistic interpretation, exemplified by documentary cinema, changes our perception of reality. And we will have a lot of things to talk about, because manipulation has been rooted in the nature of art from its very beginnings. Since ancient times, artists juggle meanings and

stitch the reality as well. The only difference is that their threads are like taht of Ariadne, which helps us find the exit from the labyrinth. And if it is held by a hero as smart and handsome as Theseus, the success is guaranteed. Despite being doc-umentaries, all three films in the DOCU/ART program are based on the heroic figures of their directors.

The program will be opened by Is the Man Who Is Tall Happy?, made by Michel Gondry in the genre of documentary animation. The thing is that the protagonist of the film, the famous American linguist Noam Chomsky, once made a revolution in linguistics by suggesting that a person does not learn their language in the way the official science tells us. We must warn you that the film is not easy to comprehend, for Chomsky is a hyperintellectual person, but with the aid of Gondry’s inventiveness the film becomes a fantastic trip into the world of sci-ence. A didactic film with a Biblical

title, The Salt of the Earth by Wim Wenders and Juliano Salgado, brings up the interesting and ambiguous topic of the manipulative power of photography. The protagonist of the film is the famous master of social photography Sebastião Salgado, who captured a lot of human disasters–war, famine, genocide–on his films. His works drew public attention to the horrors of the Third World; on the other hand, some critics, such as Susan Sontag, think that he aes-theticised the war and distanced the perception of violence from its real ugliness. The third film, Art and Craft, is a wonderful artistic mystery story, whose authenticity is impossible to believe. It focuses on the story of the strange contemporary art forger Mark Landis, who filled American museums with self-made works by Picasso and Walt Disney for thirty years. No better example can be found to serve for a discussion on who are the manip-ulators in the contemporary world and how they do it.

OLGA TYKHONOVA (PINCHUKARTCENTRE), curator of the discussion platform of DOCU/ART program

When you touch upon the topic of manipulation, it is almost impossible to get away with it. For most of the audience, this topic is an unwanted guest; it is ambiguous, multi-layered, with a wealth of camouflage and tricks, and it clearly has a bad reputation. Of course, it is difficult (if possible at all) to say, where exactly — not only in the viewfinder or on the screen — the boundary between reality and fiction lies. Nevertheless, on the territory of cinema, the blurring and displacing of this boundary is perfectly perceivable, since it is shaped by certain artistic means. It is the careful investigation of the boundaries and thoughtful preparation of the instruments used during filming which will form the basis of a common discussion program organized by Docudays UA Festival and PinchukArtCentre.

So what is a documentary and where is its ‘docu-ment’? How does life become a work of art, transforming our perception of facts on its way? Can representative techniques subjugate the facts which they represent, and is there room for the author in documentary cinema?

We invite you to investigate, analyse, and even discuss these ideas in the good and diverse company of both theorists and practitioners. After all, truth is born in dispute.

DOCU/ART: ‘STITCHING’ THE REALITYAt the end of last year, thanks to Docudays UA, I was lucky enough to visit the CPH:DOX Copenhagen International Documentary Film Festival. It turned out to be so beautiful

that I did not get a chance to visit the famous Louisiana Museum of Modern Art or the Mermaid, which always suffers from vandals who repeatedly unscrew her iron head. However, I managed to bring back some wonderful films for our DOCU/ART festival program, which inspired me to discuss the manipulative power of art.

22-23, 25-26/03 – CINEMA HOUSE, RED HALL24-27, 29/03 –PINCHUKARTCENTRE

DOCU/АРТDOCU/ART

ЧИ Щ

АСЛИ

ВИЙ

ВИСО

КИЙ

ЧОЛО

ВІК?

/ IS

THE

MAN

WHO

IS T

ALL

HAPP

Y?

МИС

ТЕЦТ

ВО Т

А РЕ

МЕС

ЛО /

ART

AND

CRAF

T

26

Interview by OKSANA KARPOVYCH

While attending various film festivals I realized that the most interesting part starts when the last credits roll and the lights are turned on in the theater. It is a time when you can either start a discussion with a filmmaker or start an inner monologue in your head.

Ezra Winton and Svetla Turnin, are those who give this after-credits part of the screening the same level of impor-tance as the film itself. Their brainchild, the critical art space and network Cinema Politica, is a place where independent political documentaries by internation-al film-makers have been screened for the past twelve years. To mark a decade of their documentary activity, last year Cinema Politica published a book Screening Truth to Power: A Reader on Documentary Activism. I met a member of 2015 DOCU/RIGHT Jury Ezra and his partner Svetla at their office in Montreal to talk about how this explosive mixture of films, politics and activism can impact our life. You will meet them in person during their workshop at Docudays UA.

I’ve been a bit nervous after I did research on Cinema Politica and you. I read your blog and realized that we invited you to the festival where you are going to watch the type of films you don’t like – observational documentaries or how you have also called them ‘liberal consensus documentaries’.

Well, it’s not that I don’t like them, it’s just that I feel that there are too many of them being programmed at festivals. I think such documentaries have lim-itations. On the one hand, it’s very good for a documentary to be an art form, to be cinematic and not just an explan-atory educational show-and-tell type of media vehicle. I do appreciate when documentaries are very artful; when meaning-making can be left up to the audience it can be a very interpretive experience. So it’s not that I don’t like observational films… However, some ob-servational documentaries I really don’t like, because I feel that the filmmakers had an opportunity to tell a better story than the one they told.

Who did invent the term documentary activism?

WHEN DOCUMENTARY MEETS POLITICS21/03, 7:30 P.M. – CINEMA HOUSE, BLUE HALL

CINEMA POLITICACINEMA POLITICA

ЗІТКНЕННЯ ДОКУМЕНТАЛЬНОГОЗ ПОЛІТИЧНИМ

21/03, 19:30 – БУДИНОК КІНО, СИНЯ ЗАЛА

Чи здатне кіно повалити капіталізм? Інтерв’ю з Езрою Вінтоном – співзасновником та програмним директором Cinema Politica.

Are films capable of destroying capitalism? Interview with Ezra Winton, co-founder and Director of Programming of Cinema Politica.

ЕЗРА ВІНТОН та СВЕТЛА ТУРНІН / EZRA WINTON and SVETLA TURNIN

Розмову вела ОКСАНА КАРПОВИЧ

Відвідуючи кінофестивалі, я дійшла висновку, що найцікавіше починаєть-ся після того, як на екрані спливають останні титри і в залі вмикають світло. Саме тоді, коли ви або берете участь в дискусії з автором фільму, або ж роз-починаєте внутрішній діалог із самим собою. Саме тоді ви як глядач вирішуєте для себе, чи побачене може бути за-стосовним у вашому житті, у залежності від того, наскільки воно вас зачепило.

Езра Вінтон та Светла Турнін на-дають цьому «післятитровому» етапу показів таке ж значення, як і власне переглядові фільму. Їхній проект – кри-тичний мистецький простір і водночас мережа Cinema Politica – є тим місцем, де протягом останніх дванадцяти років знаходить свого глядача незалежне політичне документальне кіно з усього світу. Аби відзначити десятиріччя ро-боти проекту Cinema Politica в сфері документалістики, минулого року його організатори видали книгу «Транслю-ючи правду через екран: гід по доку-ментальному активізму». Я зустрілася з Езрою (програмним директором) та Светлою (виконавчим директором) в їхньому монреальському офісі, щоб поговорити про те, як вибухова суміш кіно, політики й громадської дії може вплинути на наше життя.

Зауважу, що трохи нервую після того, як більше дізналася про тебе та Cinema Politica. Я почитала твій блог і зро­зуміла, що на нашому фестивалі ти дивитимешся кіно, яке тобі, по вели­кому рахунку, не подобається – філь­ми­спостереження або, як ти назвав їх у своїй статті для журналу «POV Magazine» (http://povmagazine.com/articles/view/upping­the­anti), «кіно ліберального консенсусу».

Не те, що вони мені не подобають-ся… Просто мені здається, що таких

ЗА ЩО МИ ПЛАТИМО? / THE PRICE WE PAY

фільмів забагато у фестивальних про-грамах. Я вважаю, така документалісти-ка має певні обмеження. З одного боку, це добре, коли документальний фільм є мистецькою формою, коли матеріал є кіноматографічним, а не просто по-ясненням якихось істин, дидактичним медіа. Насправді я ціную художність у документальному кіно, коли глядачеві є що інтерпретувати і коли він сам може вкладати сенс у побачене. Тож не варто думати, що я не люблю споглядального кіно... Однак, деякі фільми-спостере-ження мені дійсно не подобаються – я відчуваю, що автори могли розповісти історію краще, ніж це у них вийшло.

Хто винайшов термін документального активізму?

Ми не знаємо, чи хтось використо-вував цей термін до нас, ми намагалися закріпити його в нашій книзі. Коли ми зі Светлою розмірковували, яку книгу нам хотілося б видати на честь де-сятиліття діяльності Cinema Politica, ми обговорювали з членами Ради, як називається те, чим ми власне займа-ємося, що таке Cinema Politica окрім очевидного – що ми демонструємо політичне кіно, проводимо дискусії, що ми є альтернативною мережею кінопо-казів і т.д. Ми дійшли висновку, що ми займаємось документальним активіз-

мом: ми з’єднуємо світ документалістів зі світом активістів. Багато режисерів уже цим займаються, бо вони одночасно знімають кіно і є громадськими акти-вістами. Тому докактивізм – це те, що поєднує засоби мистецтва, громадську діяльність і політику. Для нас це така практика, що відкидає і протистоїть пасивному споживацтву. Точніше, я не вірю насправді, що воно є пасивним, тому ми, як мінімум, виступаємо проти проти ідеї споживацтва як такої.

Тобто ви прагнете, щоби кіно не було просто черговим продуктом спожи­вання (оскільки у будь­якому випад­

ку перегляд фільму є споживанням), але, щоб глядачі також розвивали ідеї фільмів у подальші дії, так?

Саме так. Мені подобається термін «зіткнення», що ми зіштовхуємося з медіа, зіштовхуємося з мистецтвом. «Зіткнення» в тому сенсі, що ми діємо в соціальному світі, ми зустрічаємося з мистецькими творами й силами ме-діа та комунікацій, ми зіштовхуємося з ними, бо йдемо їм назустріч. Іноді, вони відкидають нас. Іноді, ми підходимо до них ближче, бо вони певним чином нас торкаються, або ми реагуємо на них на-стільки глибоко, що ця реакція нас змінює.

Для нас дуже важливо щоб докумен-тальне кіно не потрапило в комерційну медіаматрицю. Сузір’я, що поєднує у собі мистецтво і медіа, має великий потенціал послаблювати структури влади й при-гноблення, що панують у комерційному світі. Тож ми намагаємося подавати документальне кіно в контексті, де воно залучатиме людей до громадської уча-сті в культурі й суспільстві.

Яке залучення, які дії можливі завдяки кіновпливу?

(Серйозним тоном) Повалення ка-піталізму.

А якщо більш практично й реалістич­но? Якої дії ви очікуєте, чи міг би ти навести якісь приклади? Чи сталося щось цікаве за дванадцять років по­казів політичного кіно в університеті Конкордія?

Це те, що хотіли б знати всі, хто фінансує документальне кіно, – показ-ники впливу. І це насправді непросто, бо вплив на людей медіа, і зокрема мистецтва й документального кіно, є дуже різноманітним. Дехто після по-казу радикально змінює спосіб життя. Наприклад, ми знаємо багатьох, хто припинив їсти м’ясо, морепродукти завдяки фільмам, які ми показували.

We don’t know if anyone used this term before us, we hoped to introduce it with our book. When Svetla and I thought about what kind of book we’d like to pub-lish to mark ten years of CP’s activity, we were discussing with our Board members what it is that we actually do, what CP is beyond the obvious on-the-ground prac-tical description - that we show political docs, have discussions, that we are an al-ternative exhibition network, and so forth.

We basically decided that what we really do is documentary activism: we bring the documentary world together with an ac-tivist world. A lot of filmmakers are already doing this because they are activists and filmmakers. Hence, documentary activism is an idea that is merging art media, activ-ism and politics. For us it is a practice and an approach that denies or is against the notion of spectatorship, of passive con-sumption. I mean, I don’t really believe that any consumption is passive, so we are at least against the idea of consumption.

So do you want films not just to be con-sumed (because anyway film watching is a kind of consumption), but you also want your audience to develop the film ideas into further actions?

Exactly. I like using the term ‘encounter’, that we encounter media, that we encounter art. ‘Encounter’ in a sense that we are actors in a social world coming up against objects of art and forces of media and communica-tion, and we encounter them, we came up against them. Sometimes, we are repelled by them. Other times, we are brought in closer to them because they touch us in the certain way, or we reacted in a way so

meaningful to us that it changes us. It is very important for us that doc-

umentary doesn’t get up soon into the commercial media. Constellation, that folds in the media and the art that has more potential to actually undermine structures of power and oppression in the commercial world. So we are trying to put documentary in context where it is always about political engaging and participating society.

What king of engagement is possible after the screening, what kind of action?

Destroying capitalism. (in serious tone)

But if more practical and realistic?

This is the thing that everybody who’s funding documentaries tries to get their hands on – this information, the indexes of how we can measure impact. And it’s really difficult because media, art and doc-umentary impact people in particular in such divergent ways. Some people might be compelled to radically change their lifestyle after attending a screening. For instance, we know many people who have stopped eating meat, or stopped eating seafood, because of films that we showed.

27

АСКОЛЬД КУРОВ: «ТИСНУТИ НА БОЛЬОВІ ТОЧКИ СВОЄЇ

КРАЇНИ – ЦЕ ПАТРІОТИЗМ»Розмову вів АНТОН ФІЛАТОВ

Саме так – крізь себе – Аскольд на-разі пропускає долю Олега Сенцова, якому він присвятив свою нову стрічку. Уривки з неї показуватимуться на фес-тивалі. Режисер розповів, як проходить робота над цією картиною, а також про те, як православ’я заміняє комунізм, а документальне кіно стає протиотрутою від пропаганди.

Наразі ви знімаєте фільм про Олега Сенцова. Що це буде за стрічка?

Як тільки Олега привезли в Москву, я почав ходити на перші суди. Тоді я зрозумів, що можу тільки постояти поруч і помахати здалеку. Та мені хочеться якось йому допомогти і я почав знімати те, що відбувається навколо. Головний герой у цій стрічці – його сестра Наталя. Вона є координатором дій у всіх акціях підтримки на захист Олега.

У роботі над цією стрічкою дуже важливо, що я знав Олега особисто. Адже якщо історія ніяк не стосується документаліста, то її досить важко пере-

жити відсторонено. Ми познайомились з Олегом ще у 2011 році. Він напи-сав мені у Фейсбуці, що подивився мій перший документальний фільм. Він просто поділився враженнями і з тих пір ми переписувалися. Потім бачилися на московській прем’єрі «Га-мера». Але спілкуватися продовжували листуванням.

Як ви обираєте теми для своїх стрічок?

Зазвичай це теми, які мене стосу-ються та які я особисто переживаю. За-галом документальне кіно для мене – це своєрідна психотерапія. Я знімаю кіно, щоб розібратися в якійсь проблемі та щось зрозуміти.

Натискати на больові точки країни, в якій живеш, – це патріотизм?

Так, це дуже важливо. Окрім власної психотерапії, документальне кіно – це ще й спроба змінити ситуацію, яку ти вважаєш неправильною. Питання не в тому, щоб вивалити на екран негаразди, що актуальні для соціуму. А в тому, щоб діагностувати проблеми, які заважають жити краще. Інколи хтось говорить, що

26/03 – БУДИНОК КІНО

Interview by ANTON FILATOV

With this kind of attitude Askold is now approaching his new film about Oleg Sentsov, letting the subject’s story reach his innermost self. Extracts from the new film will be shown at the Festival. The director told us how his work on the film is going, how Orthodox Christian-ity is replacing communism, and how documentary cinema is becoming the antidote to propaganda.

You are making a film about Oleg Sentsov at the moment. What kind of film will it be?

As soon as Oleg was brought to Mos-cow, I started to go to the first trials. Then I understood that I could only stand by and wave my hand from a distance. But I wanted to help him somehow, so I started to film what was happening around him. The main character of this film is his sister Na-

talya. She is the coordinator of all the actions in support of Oleg.

It was very important for my work on this film that I knew Oleg personally. Because if a documentary maker is not involved in the story in any way, it would be very difficult to experience it from this distance. I met Oleg back in 2011. He messaged me on Facebook that he had watched my first documentary. He just shared his impressions, and we have been in touch ever since. Then we saw each other at the Moscow premiere of Gaamer. But we kept communicating via messages.

How do you choose topics for your films?

Usually I use the topics which con-cern me personally, which I have strong feelings about. Actually, documentary cinema is like a kind of therapy for me. I make films to solve some problem, to understand something.

Is it patriotic to press the sore points of your country?

Yes, it is very important. Apart from personal therapy, documentaries are also attempts to change a situation which you consider to be wrong. The problem is not to shove the troubles of the society at the audience, but to diagnose those problems which do not let us live better. Sometimes people say that the only purpose of such films is to denigrate society or the state. But it is not true. Rather, it is harmful to keep silent about problematic facts about your society or your state. It seems that this is one of the worst things left over from our hypocritical Soviet past. Back then they thought that if you do not talk about the problem, it is as if it does not exist.

Opposition protests and LGBT teenagers whom you talked about in your films are not problematic for official Russia. They fall out of the officially approved value system of your country. But when you were filming Leninland, about the museum to the Soviet leader, it turned out that the museum and the memory of Lenin had also fallen out of contem-

porary Russia’s value system. The film clearly demonstrates that the museum only survives thanks to the enthusiasts who keep the memory of the leader alive for their miserable wages. Taking this into account, a question arises; What, then, has not fallen out of the value system of contemporary official Russia?

Patriotism, the victory in World War II, Gagarin’s flight… Among other things, Orthodox Christianity, which has now taken the place of the Communist ide-ology. I mean, the Orthodox Church has become a kind of Ministry of Ideology. The Lenin museum is a symbol of this ideological synthesis. A church is being erected across the street from it, and its guides back Lenin’s ideas with quotes from the Bible.

How do the official authorities react to your films?

I think the authorities have more im-portant things to think about. My films do not have a chance to be shown on the

official TV channels. After one showing of my Children 404 film, some patriotic/Orthodox organization initiated prose-cutor’s investigation. Moreover, Orthodox activists tried to interrupt the showing of this film in Vladivostok.

Has it ever happened that, after a showing of your film which brings up a certain social problem, anyone tried to start solving this problem?

Not directly. But my films have changed some people’s opinions on cer-tain problems. For example, we received many comments about Children 404. Most important for me was the com-ments from parents who saw the prob-lem in a different light after having watched the film. They started to un-derstand that homophobia is hardly different from racism or nationalism. But the most important comment to this film came from one boy with a non-traditional sexual orientation, who said that after he watched this film he stopped thinking of suicide.

ASKOLD KUROV: IT IS PATRIOTIC TO PRESS ON

THE SORE POINTS OF YOUR COUNTRY

26/03 – CINEMA HOUSE

DOCU/КЛАСDOCU/CLASS

Російський документаліст-провокатор Аскольд Куров проведе на фестивалі майстер-клас. Одна з головних ідей, яку він пояснюватиме під час зустрічі, – наскільки важливо, щоб події, які фільмує документаліст, ставали персональним переживанням.

Askold Kurov, a provocative Russian documentary maker, will teach a class at the festival. One of the main ideas which he will try to explain during the meeting is how important it is that the events filmed by the documentary maker convert into personal feelings.

АСКОЛЬД КУРОВ / ASKOLD KUROV

єдина мета подібних фільмів – очор-нити суспільство чи державу. Але це не так. Шкідливо саме замовчувати чи викривляти проблемні факти про свій соціум чи державу. Здається, це одна з найстрашніших речей, що лишили-ся з нашого лицемірного радянського минулого. Тоді вважалося: якщо ми не говоримо про проблему, то її немовби й не існує.

Акції протестів опозиції та ЛГБТ­під­

літки, про які ви розповідали у своїх стрічках, для офіційної Росії є про­блемою. Вони випадають із офіційно визнаної системи цінностей вашої країни. Та коли ви знімаєте фільм «Лє­нінленд», про музей радянського вож­дя, то виявляється, що цей музей та пам’ять про Лєнін – також випадають з системи цінностей сучасної Росії. Адже у фільмі добре показано, що він тримається лише на ентузіастах, які за мізерні зарплатні зберігають пам’ять про вождя. У зв’язку з цим виникає питання – що ж тоді не ви­падає з системи цінностей сучасної офіційної Росії?

Патріотизм, перемога у Другій сві-товій, політ Гагаріна... Серед іншого, це й православ’я, яке наразі зайняло місце комуністичної ідеології. Тобто православна церква стала своєрідним міністерством ідеології. Музей Лєніна є символом цього ідеологічного синте-зу. Напроти нього будується церква, а екскурсоводи аргументують ідеї Лєніна цитатами з Біблії.

Як на ваші стрічки реагує офіційна влада?

Гадаю, владі не до моїх стрічок. Мої фільми не мають шансів бути показа-ними на офіційних телеканалах. Після одного з показів мого фільму «Діти 404» якась патріотично православна організація порушила прокурорську перевірку. Крім того, православні ак-тивісти намагалися зірвати показ цієї картини у Владивостоці.

Чи траплялося, що після показу вашого фільму, який порушує ту чи іншу про­блему суспільства, хтось брався за її вирішення?

Безпосередньо – ні. Проте мої стріч-ки змінювали думку окремих людей про ту чи іншу проблему. Наприклад, ми отримали багато відгуків на стрічку «Діти 404». Найважливішими серед них для себе вважаю відгуки батьків, які після перегляду по-новому поглянули на цю проблему. Вони починають розуміти, що гомофобія практично нічим не від-різняється від расизму чи націоналізму. Та найважливіший відгук на цей фільм був від одного хлопчика з нетрадицій-ною орієнтацією, який сказав, що після перегляду «Дітей 404» відкинув ідею про самогубство.

П Р О Е К Т О Л Ь Г И К РА В Є Ц , М А Р І Ї М О Р І Н О Ї ТА О К С А Н И Ю Ш К О

К У РА Т О Р А Н Н А Ш П А К О В А / C U R AT O R A N N A S H P A K O V AA PROJECT BY OLGA KRAVETS, MARIA MORINA & OKSANA YUSHKO

МІЖНАРОДНИЙ

ФЕСТИВАЛЬ

ДОКУМЕНТАЛЬНОГО

КІНО ПРО ПРАВА

ЛЮДИНИ

INTERNATIONAL

HUMAN RIGHTS

DOCUMENTARY

FILM FESTIVAL

WWW.DOCUDAYS.ORG.UA VCRC.ORG.UA

відкриття – 21.03 о 17:30 / opening - 21.03 at 5.30 pm21/03 - 5/04Виставка працює щодня, окрім понеділка, з 13:00 до 19:00Центр візуальної культуривул. Глибочицька, 44

The exhibition is open every day except Monday from 1pm until 7pmVisual Culture Research Center vul. Hlybochytska, 44