Секція - Інформаційно-комунікаційні технології в управлінні

Кулик О.Є.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ, ЯК ЧИННИК УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

ОСВІТИ.

Начальник відділу освіти, молоді та спорту Чаплинської районної державної

адміністрації Херсонської області

Сучасний етап розвитку суспільства обумовлює широке

впровадження інформаційних технологій управління в освітню галузь, що в

свою чергу обумовлює дослідження розвитку інформаційних процесів та

інформаційних технологій управління у системі освіти. Розвиток

інформаційних технологій (ІТ) визначає на порозі XXI ст. певний рівень

розвитку держави, а поєднання теорій управління, комунікації й

обчислювальної техніки спроможні забезпечити розробку раціональної

структури і функціонування соціальних систем, до яких відносять як систему

освіти загалом, так і окремі її ланки.

Прискорення темпів інформатизації загальної середньої освіти є

наслідком глобальної інформатизації українського суспільства. Сьогодні цей

напрямок має досить ґрунтовну законодавчу та нормативну базу. Це перш за

все Закон України "Інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів»;

Закон України “Про Національну програму інформатизації” (1998); Постанова

Верховної Ради України “Про затвердження положення про Консультативну

раду з питань інформатизації при Верховній Раді України” (1998); Постанова

Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про формування та

виконання Національної програми інформатизації” (1998); Закон України “Про

загальну середню освіту” (1999); Указ ПрезидентаУкраїни “Про заходи щодо

розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та

забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” (2000); Указ

Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти

в Україні” (2001); Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження

Програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів,

комп’ютеризації сільських шкіл на 2001– 2003 роки” (2001); Державна

національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття) (2001); Концепція

загальної середньої освіти (12 річна школа) (2001); Концепція інформатизації

загальноосвітніх навчальних закладів, комп’ютеризації сільських шкіл (2001);

Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (2001); Національна

доктрина розвитку освіти (2002); Державна програма “Вчитель” (2002);

Програма розвитку системи дистанційного навчання на 2004 – 2006 роки

(2003), Положення про дистанційне навчання (2004); Постанова Кабінету

Міністрів України “Про затвердження Комплексної програми забезпечення

загальноосвітніх, професійно"технічних і вищих навчальних закладів

сучасними технічними засобами навчання з природничоматематичних і

технічних дисциплін” (2004),Законом України «Про Основні засади розвитку

інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» Закон України “Про

основні засади розбудови інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015

роки”, Указ Президента України від 4 липня 2005 року № 1013/2005 «Про

невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в

Україні», Указ Президента України від 20 жовтня 2005 року № 1497/2005 «Про

першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних

технологій», постанову Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 року №

1153 «Про затвердження Державної програми «Інформаційні та комунікаційні

технології в освіті і науці на 2006-2010 роки», указ Президента України

№926/2010 «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в

Україні», наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06

грудня 2010 року №930 «Про типове положення про атестацію педагогічних

працівників », від 11 травня 2011 року № 436 «Про підготовку до початку

2011/2012 навчального року», від 03 січня 2012 року №2 «Щодо оволодіння

учителями загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-

комунікаційними технологіями», листів Міністерства освіти і науки, молоді та

спорту України від 24 червня 2011 року №1/9-493 «Щодо організації навчання

вчителів з використання інформаційно-комунікаційних технологій», МОНСМ

від 19 червня 2012 року № 1/9-460 «Про удосконалення ситеми підвищення

кваліфікації педагогічних кадрів в галузі ІКТ», від 13 березня 2012 року №

14.1/10-804 «Про проведення моніторингового дослідження стану

впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у загальноосвітніх

навчальних закладах», від розпорядження голови обласної державної

адміністрації «Про обласну цільову програму впровадження у навчально-

виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-

комунікаційних технологій «Сто відсотків» до 2015 року».

Але сьогодні, незважаючи на впровадження в життя перерахованих

законодавчих актів, інформатизація освіти іде дуже повільно. В чому причини?

Для початку з’ясуємо, що ж ми розуміємо під поняттями інформація та

інформаційні технології?

Інформа́ція — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від

контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька

значень: роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення; представлення,

поняття; ознайомлення, просвіта[1].

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють

відображення реального світу. Як філософську категорію її розглядають як

один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з

точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

- Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її

користувачем як корисні; іншими словами, інформація — це нові знання, які

отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних

відомостей.

У залежності від галузі використання термін «інформація» одержав

безліч визначень, зокрема:

- за В.П. Камша - це відображення заміни дискретного значення енергетичного

процесу в контурі керування пристрою керування іншим дискретним

значенням[2, 25-41];

- за В.С. Цимбалюк - це результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи

еврістичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень,

сигналів, кодів, образів тощо [3].

Іван Йосипович Юзвішиш дає наступне означення інформації – це

фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний

законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та

хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у

просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та

дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту. Існують також й інші,

переважно несумісні між собою визначення поняття «інформація».

Ми будемо користуватись визначенням інформації даним у Законі

України «Про інформацію». У ньому сказано, що інформація - це будь-які

відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або

відображені в електронному вигляді.

Наступне поняття інформаційні технології, яке визначають, як

сукупність методів, засобів і прийомів, що використовуються з метою

збирання, зберігання, опрацювання, розповсюдження, відображення й

використання різноманітних даних задля інтересів і потреб користувачів. Це

поняття з’явилося з виникненням інформаційного суспільства.

В Законі України «Про Національну програму інформатизації»

визначено, що інформаційна технологія - цілеспрямована організована

сукупність інформаційних процесів з використанням засобів

обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних,

швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел

інформації незалежно від місця їх розташування.

В останні роки можливості використання інформаційних технологій у

навчальному процесі активно досліджуються (В. Андрущенко, Г. Балл, Н.

Балик, В. Биков, І. Булах, Ю. Валькман, Р. Гуревич, А. Гуржій, А. Єршов, М.

Жалдак, Ю. Жук, Ю. Машбиць, В. Монахов, Ю. Рамський, М. Смульсон, О.

Співаковський, М. Угринович та ін.); особливостідіяльності і спілкування в

системі «педагог ― учень» з використанням інформаційно-комунікаційних

технологій (А. Брушлинський, Т. Габай, О. Матюшкін, Ю. Машбицьта ін.);

питання інформатизації загальноосвітньої і вищої школи (В. Биков, Б.

Гершунський, С. Гончаренко, Р. Гуревич, М. Жалдак, Ю. Жук, В. Михалевич,

Н. Морзе, Й. Ривкінд, П. Стефаненко, О. Співаковський та ін.) [4].

Сьогодні в наше життя увійшов також термін інформаційно-

комунікаційні технології. Інформаційно-комунікаційні технології (Information

and Communication Technologies, ICT, ІКТ) – це сукупність методів, виробничих

процесів та програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний

ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою

підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу

використання інформаційного ресурсу [5, 15-19].

Тобото, можна сказати, що Інформаційно-комунікаційні технології –

це поєднання інформаційних технологій з комунікаційними для вирішення

різноманітних задач сучасного освітнього інформаційного суспільства.

Вони відіграють значну роль у забезпеченні якісної освіти, зокрема у

загальноосвітніх навчальних закладах, бо пронизують як сам процес навчання,

так і процеси управління. У зазначеній галузі накопичено значний науковий

потенціал, відображений у роботах В. Ю. Бикова [ 6, 7, 8, 9], А. М. Гуржія [10,

11, 12, 13], В. В. Дивака [14], Г. В. Єльникової [15], М. І. Жалдака [16,17],

Л. А. Карташової [18, 19, 20], Т. І. Коваль [21], В. В. Лапінського [22, 23],

О. І. Ляшенка [24,25], Ю. І. Машбиця [26,27], Н. В. Морзе [28,29],

О. В. Співаковського [30,31, 32], О. М. Спіріна [ 33,34, 35] та ін.

Інформаційні технології розвиваються дуже динамічно, так само

динамічно має розвиватися і методика їх використання в навчальному процесі.

До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться

інтернет-технології, мультимедійні програмні засоби, офісне та спеціалізоване

програмне забезпечення, електронні посібники та підручники, системи

дистанційного навчання (системи комп’ютерного супроводу навчання).

Організації системи навчання в загальноосвітніх навчальних закладах з

використанням ІКТ присвятили свої дослідження Н. Сороко (українська мова),

М. Головань, Т. Дубова, М. Желдак, О. Смалько (математика та інформатика),

Л. Лісіна, П. Маланюк (фізика), С. Каяліна (хімія), В. Корнєєв (географія), Д.

Десятов, Т. Ладиченко, О. Мокрогуз, О. Худобець, (історія), С. Антоненко, В.

Волков, І. Власенко, С. Нетьосов (правознавство), В. Краснопольський

(англійська мова), О. Ващук (трудове навчання), В. Отенко, В. Штепа (музика)

тощо. Дослідники підкреслюють, що ІКТ сприяють підвищенню якості знань,

мотивації навчання, розвитку творчого потенціалу особистості, розвивають

самостійність учнів, їхні вміння та навички щодо пошуку, аналізу та відбору

знайденого матеріалу, в підлітків підвищується самооцінка, розвивається

самоконтроль.

Аналізу проблематики використання ІКТ у виховному процесі

присвятили свої роботи значна кількість вчителів-предметників. Так, О.

Бурлака акцентує увагу на досвіді використання ІКТ в організації виховних

заходів патріотичного спрямування [36], Л. Нежданова досліджує процес

використання ІКТ у позакласній роботі з метою формування гуманістичних

цінностей старшокласників [37], Т. Отрошко зупиняється на питаннях

використання синергетичного підходу до організації позакласної виховної

роботи з використанням ІКТ [38]. Цікавий досвід використання ІКТ та

можливостей Інтернету у вихованні учнівської молоді надають Л. Киян [39] та

Г. Зиммель [40], формуванню духовних цінностей у процесі впровадження

проектної методики виховного спрямування з використанням ІКТ у позакласній

роботі з математики та інформатики присвячена праця О. Гончарик, Н.

Олефіренко, С. Ходоровської [41]; досвід використання інформаційних

технологій для формування особистісних якостей (самоаналіз, саморозвиток,

самореалізація) пропонує І. Гончарова [42], у матеріалах Харківської гімназії №

47 надається опис моделі «Інформаційно-комунікаційні технології навчально-

виховного процесу», де питанню організації виховної роботи з використанням

ІКТ надається особливе місце [43]. Л. Гой знайомить з досвідом використання

ІКТ по формуванню толерантності, культури мовлення, бережливого ставлення

до державного майна в процесі виховної діяльності з інформатики [44].

Тепер розглянемо поняття інформатизація освіти (ІО) та

комп’ютерізація освіти (КО). Інформатизація і комп’ютеризація освітньої

галузі є одним з найскладніших і найважливіших завдань держави на даному

етапі її розбудови. Але часто, на жаль, ці поняття ототожнюються або

використовуються не професіонально. Під ІО розуміється сукупність

взаємопов’язаних організаційно-правових, соціально-економічних, навчально-

методичних, науково-технічних, виробничих та управлінських процесів,

спрямованих на задоволення інформаційних, обчислювальних і

телекомунікаційних потреб (інших потреб, що пов’язані із впровадженням

методів і засобів інформаційно-комунікаційних технологій – ІКТ) учасників

навчально-виховного процесу, а також тих, хто цим процесом управляє та його

забезпечує (у тому числі здійснює його науково-методичний супровід і

розвиток [45].

Інформатизація освіти є більш широким поняттям, ніж комп’ютеризація

освіти, бо процес ІО включає процес її комп’ютеризації. Поняття ІО

пов’язується із широким впровадженням в систему освіти методів і засобів ІКТ,

створенням на цій основі комп’ютерно орієнтованого інформаційно-

комунікаційного середовища, з наповненням цього середовища електронними

науковими, освітніми та управлінськими інформаційними ресурсами, з

наданням можливостей суб’єктам освітнього процесу здійснювати доступ до

ресурсів середовища, використовувати його засоби і сервіси при розв’язуванні

різних завдань [46]. У свою чергу поняття КО пов’язується з оснащенням

структурних елементів системи освіти на усіх її організаційних рівнях

(навчально-виховних закладів, наукових та науково-методичних установ,

управлінських структур та ін.) комп’ютерними засобами (персональними

комп’ютерами, мультимедійними засобами, спеціальними серверами, засобами

організації локальних і корпоративних мереж, їх під’єднання до мережі

Інтернет та ін.), із створенням в системі освіти комп’ютерно орієнтованої

інформаційно-комунікаційної платформи ІО, з формуванням її

загальносистемних програмно-апаратних складових, із забезпеченням

можливості їх експлуатації, обслуговування, модернізації, оновлення і

розвитку. КО є базисною, обов’язковою складовою процесу ІО і суспільства в

цілому.

Протягом останніх років в Україні склалася певна система в здійсненні

процесів інформатизації загальної середньої освіти. Переважно це реалізація

таких напрямів, як комп’ютеризація навчально-виховного процесу та

під’єднання загальноосвітніх навчальних закладів до мережі інтернет.

Важливість і необхідність впровадження ІКТ у навчання

обґрунтовується міжнародними експертами і вченими. ІКТ торкаються всіх

сфер діяльності людини, але, мабуть, найбільш сильний позитивний вплив вони

мають на освіту. Проникнення ІКТ у навчальний процес створює передумови

для кардинального оновлення як змістово-цільових, так і технологічних сторін

навчання, що проявляється у суттєвому збагаченні системи дидактичних

прийомів, засобів навчання і на цій основі формуванні нетрадиційних

педагогічних технологій, заснованих на використанні комп’ютерів. ІКТ чинять

активний вплив на процес навчання, оскільки змінюють схему передачі знань і

методи навчання, а отже і впливають на якість навчального процесу та якість

освіти в цілому. Разом з тим, впровадження ІКТ в систему освіти не тільки

впливає на освітні технології, але й вводить нові. Вони пов'язані із

застосуванням комп'ютерів і телекомунікацій, спеціального обладнання,

програмних і апаратних засобів, систем обробки інформації. Вони пов'язані

також зі створенням нових засобів навчання і збереження знань, до яких

відносяться електронні підручники та мультимедіа; електронні бібліотеки та

архіви, глобальні та локальні освітні мережі; інформаційно-пошукові та

інформаційно-довідкові системи тощо.

На основі поєднання традиційних педагогічних технологій та ІКТ

навчання вдається значно ефективніше розвинути і примножити природні

здібності людини. Використання цих технологій в процесі навчання створює

додаткові умови і спричинює появу нових цілей та оновлення змісту освіти,

дозволяє досягти якісно більш високих нових і додаткових результатів

навчальної діяльності, забезпечити для кожного учня формування і розвиток й

ого власної освітньої траєкторії.

По-перше, комп’ютер значно розширив можливості подання навчальної

інформації. Можливість застосування кольору, графіки, мультиплікації, звуку,

можливість моделювання і прогнозування дозволяє відтворювати реальну

обстановку діяльності. За своїми образотворчими можливостями комп’ютер

перевершує кіно і телебачення. По-друге, комп’ютер дозволяє підвищити

мотивацію навчання. Індивідуалізація навчання, можливість на тому чи іншому

рівні участі довести вирішення поставленого завдання до кінця, варіативність

рішень, надання можливості учням виявити оригінальність, поставивши цікаве

завдання, задавати різні запитання і пропонувати будь-які рішення – усе це

сприяє формуванню позитивного ставлення до навчання. По-третє, комп’ютер

активно "втягує" учнів у навчальний процес. Він дозволяє суттєво змінити

способи управління навчальною діяльністю, наприклад, занурюючи учнів у

певну ігрову ситуацію або історичну епоху, зробивши його учасником подій і т.

ін. По-четверте, набагато розширюється асортимент застосовуваних навчальних

завдань. Комп’ютери дозволяють успішно використовувати у навчанні

завдання на моделювання різних ситуацій, на пошук і усунення деяких

проблем, коли є велике число варіативних способів вирішення. По-п’яте,

комп’ютер сприяє формуванню в учнів умінь рефлексії своєї діяльності. Він

дозволяє їм наочно побачити результат своїх дій [47].

Сьогодні увагу дослідників привертають різні аспекти впровадження

інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес. Так, проблемам

використання ІКТ з метою підвищення ефективності самостійної роботи

студентів присвячено дослідження Н. Бойко та А. Байраківського, які

зазначають, що впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у

навчальний процес сприяє повнішому оволодінню студентами системою знань

та вмінь, розвиває творчу спрямованість пізнавальної діяльності студентів,

допомагає формуванню відповідних професійних і особистісних якостей [48].

При цьому використання засобів ІКТ у навчальному процесі вищого закладу

освіти виступає не самоціллю, а педагогічно виправданим підходом, що має

розглядатися в плані педагогічних переваг порівняно з традиційними

технологіями організації самостійної роботи. Л. Карташова вважає, що

застосування вчителем інформаційно-комунікаційних технологій в процесі

навчання іноземної мови дозволяє ефективно та доступно визначити новизну

навчального матеріалу; продемонструвати зв’язок навчального матеріалу з

історією, з цікавими фактами з життя видатних людей; навести приклади

практичного застосування знань іноземної мови; здійснити впровадження

проблемного та евристичного навчання тощо [49]. Н. Олійник зауважує, що

використання ІКТ в процесі професійної підготовки сучасного вчителя повинно

бути комплексним та інтегрованим, охоплювати весь курс навчання та

здійснюватись під час викладання різних предметів [50].

Прикладом успішної реалізації ІКТ стала поява Інтернету – глобальної

комп'ютерної мережі з її практично необмеженими можливостями збирання та

збереження інформації, передавання її індивідуально кожному користувачеві.

Інтернет швидко знайшов застосування в науці, освіті, зв'язку, засобах

масової інформації, включаючи телебачення, в рекламі, торгівлі, а також в

інших галузей людської діяльності. Перші кроки із впровадження Інтернету в

систему освіти показали його величезні можливості для її розвитку. Разом з

тим, вони виявили труднощі, котрі необхідно подолати для повсякденного

застосування мережі в навчальних закладах. Проте необхідно враховувати, що

це потребує значних затрат на організацію навчання порівняно з традиційними

технологіями, що пов'язане з необхідністю використання значної кількості

технічних (комп'ютери, модеми тощо), програмних (підтримка технологій

навчання) засобів, а також з підготовкою додаткової організаційно-методичної

допомоги (спеціальні інструкції для тих, хто навчається, та для викладачів),

нових підручників і навчальних посібників. Нині відбувається накопичення

досвіду, пошук шляхів підвищення якості навчання і нових форм використання

ІКТ у різних навчальних процесах. Певні труднощі використання ІКТ в освіті

виникають у зв’язку з відсутністю не тільки методичної бази їх використання, а

й методології розробки ІКТ для освіти, що примушує педагога на практиці

орієнтуватися лише на власний досвід і вміння емпірично шукати шляхи

ефективного застосування інформаційних технологій.

Суттєвою тенденцією модернізації управління НВП шляхом

інформатизації ЗНЗ є використання інформаційних технологій управління.

Інформатизація управління НВП передбачає впровадження інформаційних

систем управління, що проектують з урахуванням принципів системності і

комплексності всіх процедур, включаючи комунікаційні процеси.

Інтелектуалізацію інформаційних систем і персоналізацію інтерфейсу людини

й інформаційної системи реалізують з обов’язковим створенням “дружнього”

інтерфейсу користувача з інформаційною системою. Ми вважаємо, що

система освіти в умовах інформатизації суспільства спроможна забезпечити як

функціонування обчислювальної техніки для задоволення потреб наукового та

керівного потенціалу освітньої галузі й вимог закладів освіти, так і

впровадження сучасних інформаційних технологій управління навчально-

виховним процесом у ЗНЗ. Саме тому важливою умовою забезпечення

високого рівня якості за сучасних умов є запровадження в систему освіти

новітніх технологій, передусім ІКТ. У дослідженнях В. Лунячека

розкривається проблема оцінювання та підтримки процесів інформатизації

загальноосвітніх навчальних закладів в Україні, а також розглядаються

процеси запровадження інформаційних технологій у загальноосвітні школи.

Спираючись на досвід Харківської області, він проводить аналіз стану

комп’ютеризації шкіл, розкриває причини недоліків у цій сфері, пропонує

рекомендації для оптимізації процесів інформатизації з використанням

відповідних процедур на основі інноваційних факторно - критеріальних

кваліметричних моделей. Вчений показав, що процеси удосконалення системи

управління загальноосвітнім навчальним закладом відстають від перетворень у

навчально-виховному процесі й потребують прискорення, оновлення та

розробки відповідних критеріїв їх оцінювання. Запропоновані В.Лунячеком

алгоритми значно полегшили процес конструювання гнучких систем

управління, підвищили науковий рівень визначення функціональних обов’язків

керівників загальноосвітніх закладів[51].

Отже, розвиток інформаційного суспільства (ІС) робить необхідним

використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в управлінні

якістю освіти, що визначається рядом чинників:

- впровадження ІКТ у сучасну освіту суттєво прискорює передавання знань

і накопиченого технологічного та соціального досвіду людства не тільки від

покоління до покоління, а й від однієї людини до іншої;

- сучасні ІКТ, підвищуючи якість навчання й освіти, дають змогу людині

успішніше й швидше адаптуватися до навколишнього середовища, до

соціальних змін;

- активне й ефективне впровадження цих технологій в освіту є важливим

чинником створення нової системи освіти, що відповідає вимогам ІС і процесу

модернізації традиційної системи освіти.

Реалізація головного завдання передбачає досягнення таких підцілей

[52]:

формування інформаційної культури учнів, що стає нині невід’ємною

складовою загальної культури кожного члена суспільства, характерною рисою і

необхідною умовою існування інформаційного суспільства в цілому;

створення нових і додаткових (за рахунок і на основі впровадження ІКТ)

умов підвищення якості освіти;

розвиток нових форм освіти і навчальних технологій, які принципово

базуються на ІКТ, реалізація на цій основі концепцій відкритої і дистанційної

освіти, підвищення доступності і забезпечення екстериторіальності і

інтернаціоналізації освіти;

удосконалення управління освітою, створення автоматизованих систем

управління на всіх організаційних рівнях системи освіти та на рівні різних типів

навчальних закладів;

підвищення рівня координації, ефективності та керованості, забезпечення

екстериторіальності та інтернаціоналізації наукових досліджень, що

проводяться в системі освіти, широке використання методів, засобів і

технологій управління проектами, формування сучасного наукового

інструментарію і розширення простору наукового експерименту.

Ступінь впровадження ІКТ в освіту значною мірою відбиває глибину і

масштаби інформатизації суспільства, а сам цей процес має всеохоплюючий

відносно системи освіти характер. Ось чому впровадження ІКТ в освітній

процес сприяє виконанню більшості завдань, що стоять перед всією системою

освіти. Виходить, що освіта повинна зайняти визначальне місце у

впровадженні у всі сфери діяльності людей сучасних ІКТ – провідних

технологій ІС, забезпечити рівний доступ до мережевих навчальних

інформаційних ресурсів всім, хто навчається.

Отже, для управління якістю освіти сьогодні необхідно використовувати

в педагогічних системах відкритого комп’ютерно орієнтованого навчального

середовища, що будується на сучасній концепції ІО, підходах щодо

формування єдиного інформаційного освітнього простору, на сучасних

платформах розгалужених комп’ютерних мереж, автоматизованих

інформаційних системах. Необхідно також забезпечити засобами і

технологіями ці педагогічні системи, якісною й ефективною підготовкою,

перепідготовкою і підвищенням кваліфікації широкого кола тих, хто навчається

і навчають.

Розвиток інформатики, індустрії ІКТ, глобального електронного

інформаційного простору впливають не тільки на характер і темпи ІО, але й

мають визначальний вплив на загальні процеси інформаційної трансформації

світу, безпосередньо спричинюють появу інформаційного суспільства і в

перспективі суспільства знань.

Накопичений вітчизняний та світовий досвід використання ІКТ в освіті

показує, що прогрес цих технологій значно випереджає методичні підходи, які

спираються на зазначені технології. Розробка адекватної сьогоденню стратегії

ІО, впровадження у сфери організації, управління та реалізації навчально-

виховного процесу ІКТ має базуватися на чітких вимогах до інформаційного

проблем інформатизації процесу навчання та подання навчальних відомостей

потребує організації відповідних досліджень: теоретичних та прикладних

проблем педагогічної інформатики, особливостей застосування засобів ІКТ в

навчально-виховному процесі на сучасному етапі розвитку освіти; інженерно-

педагогічних характеристик засобів ІКТ, які використовуються в системі

освіти; психолого-педагогічних проблем створення комп’ютерно орієнтованого

підручника, використання комп'ютерних мереж в системі освіти як

технологічної складової електронних засобів масового інформування; питань

модернізації, декомпозиції та педагогічного обгрунтування навчальних планів в

умовах ІО.

Зазначені проблеми мають стати основою для[52 ]:

- розробки комп’ютерно орієнтованих ЗН, програмного забезпечення для

навчальних закладів всіх ступенів і рівнів акредитації у комплексі з

комп’ютерними програмами навчального призначення та периферією, системи

технологій ведення та використання банків наукових і навчальних

інформаційних матеріалів, що необхідні для інформатизації педагогічної праці

та навчального процесу;

- розробки, впровадження та супроводу комп'ютерної інформаційної мережі в

усіх регіонах України, що у свою чергу, потребує визначання інженерно-

педагогічних засад проектування системи інформаційної підтримки освітнього

простору України, створення фондів комп'ютерно орієнтованих засобів

навчання, навчально-методичних матеріалів для комп’ютерних

телекомунікаційних мереж системи ІО;

- розробки загальних, предметно та об’єктно орієнтованих вимог до

інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу в загальноосвітніх,

професійно-технічних та вищих навчальних закладах всіх ступенів і рівнів

акредитації, рекомендацій щодо оснащення навчальних закладів сучасними ЗН,

синтезу матеріальної та інформаційної складових навчального середовища;

- розробки проблем створення мережі автоматизованих бібліотечних систем;

- створення та ведення баз даних: про результати наукових досліджень в

напрямі ІО; про передовий педагогічний, інженерно-технологічний,

організаційно-управлінський та нормативно-законодавчий вітчизняний і

закордонний досвід з розробки та впровадження комп’ютерно орієнтованих

засобів і методик навчання, інноваційних педагогічних технологій; кращих

світових зразків комп'ютерних програм навчального призначення.

На порозі третього тисячоліття закономірним є пошук нового змісту

освіти, творення педагогічних систем на основі філософії дитиноцентризму,

запровадження інноваційних освітніх технологій, орієнтованих на плекання

громадянина України, людини-творця. У навчальних закладах комп’ютерні

технології повинні привести до поступового формування нового покоління,

тих, хто в найближчому майбутньому буде користуватися новими

інформаційними технологіями (НІТ) як звичайним засобом для розв’язання

різноманітних завдань у побуті, навчанні, повсякденному житті, на виробництві

та в інших сферах діяльності людини.

Чому ж впровадження ІКТ в повсякденну діяльність все ще йде

повільними темпами? Серед причин, що стримують використання

інформаційно-комунікаційних технологій в школі, в першу чергу називаються

організаційні та технічні – відсутність вільного доступу до комп’ютерного

обладнання, труднощі із своєчасним ремонтом, проблеми із поділом класу на

підгрупи при проведенні занять з використанням інформаційно-комунікаційних

технологій та інші.

Однак, головні проблеми – це проблеми психолого-педагогічні. І в

Україні, і за кордоном відзначають поділ педагогів на прихильників і

супротивників використання інформаційних технологій. С. Папперт виділяє

три типи педагогів стосовно використання комп’ютера у навчанні: «критики»,

«скептики» та «оптимісти». «Критики» акцентують увагу на негативних

наслідках використання комп’ютера. Звертають увагу на те, що комп’ютер

сприяє розвитку непродуктивного мислення, що введення його в навчальний

процес спричинить за собою орієнтацію навчання на фігуративні й символічні

способи аналізу об’єктів. А тривале використання комп’ютера в

інтерактивному режимі призведе до того, що учні почнуть наділяти його

людськими якостями, а себе уподібнювати йому, що призведе до дегуманізації

суспільства.

«Скептики», хоча й втілюють ідею комп’ютеризації, але ставляться до

«навчальних» машин як до ординарного ТЗН. Вони вважають, що

використовування комп’ютерних технологій не приведе до кардинальних змін у

сфері освіти.

«Оптимісти» дивляться на комп’ютер як на засіб, що відкриває учням нові

можливості в рефлексії навчальної діяльності, що дозволить принципово по-

іншому організувати навчальний процес, докорінно змінити систему освіти.

Іншою причиною, що стримує використання комп’ютерів у викладанні, є

недостання розробленість методичного супроводу готових навчальних програм.

Викладач повинен одержувати цілий навчальний пакет, що виключає

випадковості в процесі навчання і забезпечує максимальний дидактичний

ефект. Неабиякою проблемою є і низький рівень готовності керівників ЗНЗ до

використання ІКТ в управлінні школою, відсутності науково обґрунтованої

методики використання ІКТ при проведенні занять з конкретних навчальних

дисциплін, недостатньої забезпеченості навчальних закладів як кількісно, так і

якісно педагогічними програмними засобами. Ось частина проблем без

розв’язання яких неможливо позитивно вирішити питання в цілому.

Незважаючи на значну кількість наукових досліджень, сучасна система

управління освітою ще повільно реагує на суттєві зміни функціональних

обов’язків та основних завдань учителів та адміністрації середнього

загальноосвітнього навчального закладу, підвищення попиту суспільства на

якісну шкільну освіту[53]. Тому основним соціальним орієнтиром у процесі

управління якістю освіти є виховання лідерів в освіті, використання нових

форм і методів оцінювання ефективності роботи навчального закладу в цілому,

та навчальних досягнень учнів зокрема, запровадження процедури зовнішнього

оцінювання навчальних досягнень випускників.

Реалії життя потребують додаткових знань у галузі освітньої

управлінської діяльності, тому рівень "директора-управлінця" набуває нового

фахового сприйняття. Посада директора школи вимагає спеціальної фахової

підготовки не як вчителя, а як менеджера. Директор відіграє провідну роль у

процесі децентралізації та демократизації. Цей інноваційний процес може бути

впроваджений лише за умови, що директор та певною мірою всі працівники

школи матимуть відповідні компетентності: знання, вміння та професійну

культуру [54].

Головним завданням керівника освітнього закладу є розробка моделі

школи, яка відображала б специфіку закладу як інформаційної системи у

взаємодії: учень – учень, учень – вчитель, учень – адміністрація, учень – батьки,

адміністрація – вчитель, вчитель – батьки, адміністрація – батьки та ін.

У директора ЗНЗ самосвідомість є найважливішим психологічним

підґрунтям формування таких необхідних для керівника якостей, як

самоконтроль, самоорганізація, самооцінка. Наявність зазначених якостей є

необхідною передумовою ефективного управління.

Підтвердженням зазначеного може слугувати розпорядження Кабінету

Міністрів України від 5 жовтня 2009 р. №1622-р "Про затвердження плану

заходів щодо розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти

на період до 2012 року", та з метою поліпшення якості освіти затверджено

"Заходи щодо розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти

на період до 2012 року, де, зокрема, заплановано наступне [55]:

1. Провести аналіз впровадження Державного стандарту загальної середньої

освіти у частині базової освіти та у разі потреби розробити пропозиції

щодо підвищення рівня освіти із застосуванням компетентнісного

підходу до формування її змісту.

2. Провести аналіз критеріїв, за якими оцінюються навчальні досягнення

учнів закладів системи загальної середньої освіти з базових дисциплін, й

у разі потреби внести відповідні зміни.

3. Провести аналіз процедури, пов’язаної з атестацією керівників

загальноосвітніх навчальних закладів та інших педагогічних працівників,

та у разі потреби внести зміни до відповідного положення.

4. Розробити та затвердити критерії оцінювання діяльності загальноосвітніх

навчальних закладів.

5. Розробити та затвердити критерії оцінювання роботи керівників

загальноосвітніх навчальних закладів та інших педагогічних працівників.

Інформаційне забезпечення управління інноваційною діяльністю педагогів

загальноосвітнього навчального закладу досліджувала Ж. О. Сенчук, яка

розробила систему інформаційного забезпечення управління інноваційною

діяльністю педагогів загальноосвітнього навчального закладу та її

автоматизовану базу даних. Структурними компонентами пропонованої

системи є суб’єкти, етапи управління інноваційною діяльністю педагогів, цілі

кожного етапу, зміст інформації, її джерела та методи збору, опрацювання,

збереження і використання даних, форми подання інформації [56]. Проведені

нею розвідки дозволили стверджувати, що розвиток освітнього менеджменту

потребує широкого впровадження комп’ютерних технологій в управлінську

практику, адже це дозволить керівнику раціонально використовувати час,

своєчасно отримувати достатню і об’єктивну інформацію, здійснювати вибір

оптимальних варіантів рішень. Недосконалість інформаційного забезпечення

управління призводить до розкоординованості всієї управлінської системи,

негативно впливає на кожен етап управлінської діяльності керівника

навчального закладу, призводить до нераціонального використання часу. Усе

це вимагає вирішення проблеми інформаційного забезпечення управління

інноваційною діяльністю педагогів та інформатизації цього процесу.

Дослідниця з'ясувала, що питання інформатизації управління закладом освіти

як невід’ємної складової інформатизації освітньої галузі все частіше стає

предметом досліджень науковців.

Савченко Зоя В’ячеславівна зазначає, що питання використання

інформаційно-комунікаційних технологій у професійній діяльності

адміністрації навчального закладу є нагальною необхідністю тому, що ці

заклади є першою базовою ланкою у ланцюгу підпорядкувань галузі

Управління системи освіти – від Управління установ освіти та ЗНЗ аж до

підпорядкування в галузі Управління Міністерства освіти і науки України (рис.

1) [57 ].

На підставі Закону України «Про освіту» [58] та Закону України «Про

загальну середню освіту» [59] видами діяльності в системі освіти є: управління

– впровадження інформаційних технологій в управління закладами освіти;

навчання – комп’ютеризація навчального процесу та виховної роботи закладу;

наукові дослідження – впровадження ІКТ в наукові педагогічні розробки.

Рис. 1. Підпорядкування діяльності Управління в системі освіти за Савченко

З.В.

Розглянемо можливі шляхи забезпечення реалізації зазначених складових

готовності керівника школи, відділу освіти, управління освіти до використання

ІКТ. У переважній більшості директори шкіл виросли з учителів-предметників.

Лише незначна їх частина перепідготовлена за спеціальністю “Управління

навчальним закладом”. Розглянемо, які знання щодо комп’ютерної техніки, ІКТ

здобули вони у педагогічних ВНЗ.

У вищих педагогічних навчальних закладах України введено

обов’язковий курс «Нові інформаційні технології» (НІТ) в об’ємі 54 години, з

яких на аудиторні заняття відводиться від 30 до 36 годин. Цей курс був

зорієнтований на оволодіння студентами навичками застосування ЕОМ у

різних видах педагогічної роботи, вивчення структури і змісту педагогічних

програм для ЕОМ, вимог до педагогічного програмного забезпечення.

Планувалося, що перед вивченням НІТ студенти оволодіють знаннями з курсу

«Основи інформатики і обчислювальної техніки», «Технічні засоби навчання і

методика їх використання» та предметів психолого-педагогічного циклу. Таке

поєднання предметів було логічним і в своєму комплексі могло забезпечити

підготовку майбутнього вчителя до використання ІКТ в школі. Однак,

поступово з навчальних планів педагогічних ВНЗ зник курс «Основи

інформатики та обчислювальної техніки». Це призвело до значних змін у змісті

курсу НІТ і орієнтації його на забезпечення оволодіння студентами первинних

навичок роботи з операційною системою та прикладними програмами

загального призначення. Педагогічна складова майже повністю була

виключена, навчальний курс почав вивчатися на першому курсі і фактично

замінив курс "Основи інформатики і комп’ютерної техніки". Враховуючи, що

користувацькі навички роботи з ЕОМ в подальшому при вивченні інших

предметів не закріплювались і не розвивалися (вдома більшість майбутніх

педагогів комп’ютерів не мали), а за наступні три - чотири роки навчання

комп’ютерна техніка і програмне забезпечення до неї неодноразово

змінювались, то в школу приходив учитель (майбутній директор) зовсім не

підготовлений (ні технічно, ні методично) до використання ІКТ у навчально-

виховному процесі. Сьогодні ситуація поступово вирівнюється, але нині на

керують освітою посадовці, які не мають відповідних знань з ІКТ.

Ефективність управління навчальним закладом великою мірою залежить

також від відповідної методологічної компетентності шкільної адміністрації та

організації праці на її основі. Методологією управління навчальним закладом є

науково обґрунтований спосіб теоретичної і практичної діяльності,

спрямований на досягнення мети і розв'язання завдань, що стоять перед

школою як системою та її структурними підрозділами. Методологія управління

складається з трьох частин: конкретно філософської, що визначає

світосприймання, погляд на природу речей; теоретичної, яка відображає

тенденції, закономірності, принципи, притаманні системі управління;

технологічної, що забезпечує реалізацію положень першої та другої складових і

практичну діяльність, спрямовану на досягнення мети управління. Дослідник

вважає, що конкретною філософською складовою методології управління

навчальним закладом є філософська категорія "система", застосування

положень якої дає змогу встановити взаємозв'язки та якісний взаємовплив між

усіма структурними компонентами школи, водночас розглядати їх у цілому та

окремо. Теоретичним компонентом методології управління середнім

загальноосвітнім закладом є тенденції, закономірності та принципи, притаманні

цій системі. Перетворювальною (технологічною) складовою методології

управління навчальним закладом є групи функцій процесу управління:

інформаційна; прогностично-моделююча; організаційно-регулятивна;

аналітико-оцінювальна та коригуюча. Підвищення ефективності реалізації

функцій процесу управління середнім загальноосвітнім навчальним закладом

ґрунтуються на підвалинах теорії оптимізації [60].

Проте, слід погодитись із М. О. Кириченко в тому, що проблема

методології управління середнім загальноосвітнім навчальним закладом

потребує подальших фундаментальних досліджень.

За нашими спостереженнями, створення в ЗНЗ керованої та гнучкої

системи впровадження нових досягнень науки й педагогічної практики в

навчально-виховний процес має бути головним завданням директорів. Як свого

часу стверджував В. О. Сухомлинський: "Суть керівництва сучасною школою

полягає в тому, щоб у найважчій справі на очах учителів створювався, визрівав

і стверджувався кращий досвід, який втілював би в собі передові педагогічні

ідеї".

Об’єктивною необхідністю та важливим фактором успішної розбудови

держави є підвищення ефективності управління розвитком національної

системи освіти України. Зазначене потребує формування стратегії

інформаційно-інноваційного освітнього середовища, активного застосування ІТ

в освіті з урахуванням світових тенденцій їх розвитку, залучення на

управлінські посади в навчальні заклади висококваліфікованих,

конкурентоспроможних фахівців, здатних забезпечити запровадження

державних і міжнародних стандартів якості.

Ми можемо довго дискутувати з приводу ефективності інформаційно –

комунікативних технологій в навчанні, в управлінні але не використовувати їх

не маємо права, бо вони стрімко ввійшли в усі сфери нашого життя. Вони

спрощують спілкування і співробітництво, стають визначальними в економіці і

на виробництві, займають центральне місце у процесі інтелектуалізації

суспільства, розвитку його системи освіти і культури.

Висновок.

Сьогодні практично не можна уявити навчальний процес без застосування

інформаційних технологій, їх використання передбачено в загальноосвітніх

стандартах і програмах, що регламентують підготовку спеціалістів у вищих

навчальних закладах. Інформаційні технології відіграють зростаючу роль у

розвитку суспільства загалом, підвищенні кадрового потенціалу економіки.

Використання інформаційних технологій пов'язано з доступом до Інтернету,

мобільних засобів зв'язку тощо. Тобто інформаційні технології підвищуючи

якість освіти, комп'ютерні технології дають змогу випускникам успішніше та

швидше адаптуватись до навколишнього середовища і до тих змін, які

відбуваються в соціальній сфері. Враховуючи потреби впровадження

європейських стандартів якості освітніх послуг до європейського освітянського

простору, варто на рівні навчального закладу забезпечити якісне надання

освітніх послуг; дієво впроваджувати міжнародні стандарти якості освіти;

сприяти організації навчального процесу, адекватного сучасним тенденціям

розвитку національної та світової економіки; сприяти контролю за якістю

надання освітніх послуг на усіх рівнях навчання. Тобто, інформаційні

технології стали наріжним каменем, головним чинником в процесі упраління

якістю освіти. Це необхідно врахувати при побудові моделі управління якістю

надання освітніх послуг загальноосвітніми навчальними закладами на основі

інформаційних технологій.

Підводячи підсумок, можемо константувати наступне:

- Застосування інформаційно-комунікаційних технологій в галузі освіти і

безпосередньо в діяльності керівника закладу стало загальною необхідністю.

- Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-

виховний процес школи забезпечить поступовий перехід освіти на новий,

якісний рівень.

- Нові інформаційні технології позитивно впливають на всі компоненти

системи навчання: мету, зміст, методи та організаційні форми навчання, засоби

навчання, що дозволяє вирішувати складні і актуальні завдання педагогіки для

забезпечення розвитку інтелектуального, творчого потенціалу, аналітичного

мислення та самостійності педагогічних працівників.

- Для ефективної модернізації освіти та оновлення технічного арсеналу засобів

навчання необхідно оптимізувати реалізацію державних програм, спрямованих

на інформатизацію, комп’ютеризацію та оновлення матеріально-технічної бази

шкіл, надання всім вільного доступу до мережі Інтернет.

- Підготовка керівників до сучасного управління школою за допомогою ІКТ є

дієвим складником ефективного освітнього менеджменту.

- Інформаційні технології стали ключовим чинником управління якістю освіти.

Література

1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org

2. Камша В. П., Камша Л. С., Камша Ю. В. Про кібернетику другого етапу НТР

// Складні системи і процеси. 2010. № 1 (17). С. 25-41.].

3. Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики). — К.:

«Освіта України», 2010.

4.Дивак В. В. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній діяльності

директора школи [Електронний ресурс] / В. В. Дивак. – Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em2/content/07dvvpto.html.

5. Пометун О. Після цього уроку ваші учні зможуть... // Історія в школах

України.– 2004. – №6. – С.15-19.

6. Биков В. Особливості переходу до активного використання комп'ютерних

технологій : [збори НАПН, 10 листоп. 2011 р., м. Київ] / В. Биков; [уклад. : О.

Виговська, О. Виговський] // Директор школи, ліцею, гімназії.- 2012.-№ 1.-С.

30–33.

7. Биков В. Ю. Відкрите навчальне середовище та сучасні мережні інструменти

систем відкритої освіти // Інформаційні технології і засоби навчання : зб. наук.

праць / за ред. В. Ю. Бикова, Ю. О. Жука / Ін-т засобів навчання АПН України.

− К. : Атіка, 2005. − 272 с.

8. Биков В. Ю. Електронна педагогіка та сучасні інструменти систем відкритої

освіти [Електронний ресурс] / В. Ю. Биков, І. В. Мушка // Інформаційні

технології і засоби навчання. – 2009. – № 5(13). – Режим доступу :

http://www.ime.edu-ua.net/em.html.

9. Биков В. Ю. Технології хмарних обчислень — провідні інформаційні

технології подальшого розвитку інформатизації системи освіти в Україні :

[інтерв’ю з директором Інституту інформ. технологій і засобів навчання НАПН

України В. Ю. Биковим] / В. Ю. Биков // Комп'ютер у школі та сім'ї.- 2011.- №

6. -С. 3–11.

10. Гуржій А. М. Візуальні та аудіовізуальні засоби навчання : навч. посіб. [для

студ. вищ. навч. закл.] / А. М. Гуржій, В. П. Коцур, В. П. Волинський,

В. В. Самсонов; Ін-т педагогіки АПН України. Наук.-метод. центр орг.

розробки та вир-ва засобів навчання, Переяслав-Хмельниц. пед. ун-т

ім. Г. Сковороди. — К. : [б. в.], 2003. – 173 с.

11. Гуржій А. М. Засоби навчання загальноосвітніх навчальних закладів

(теоретико-методологічні основи) : навч. посіб. [для студ. вищ. пед. навч. закл.

та слухачів системи післядиплом. освіти] / А. М. Гуржій, І. В. Орлова,

М. І. Шут, В. В. Самсонов; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. − К. : НМЦ

засобів навчання, 2001. − 96 с.

12. Гуржій А. М. Навчальне обладнання предметних кабінетів середньої

загальноосвітньої школи : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл. та слухачів

системи підвищення кваліфікації керів. кадрів освіти] / А. М. Гуржій,

В. П. Коцур, В. П. Волинський, В. В. Самсонов; Ін-т педагогіки АПН України,

Наук.-метод. центр орг. розробки і вир-ва засобів навчання. − К., : [б. в.], 2003.

− 267 с.

13. Гуржій А. М. Теоретичні напрями інформатизації загальноосвітніх

навчальних закладів / А. М. Гуржій // Педагогічна і психологічна науки в

Україні : зб. наук. праць до 15-річчя АПН України у 5 томах / Т. 5.

Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – К. : Педагогічна думка,

2007. – 392 с.

14. Дивак В. В. Інформаційно-комунікаційні технології в професійній

діяльності директора школи [Електронний ресурс] / В. В. Дивак. – Режим

доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ITZN/em2/content/07dvvpto.html.

15. Єльникова Г. В. Освітній моніторинг в управлінні загальною середньою

освітою / Г. В. Єльникова // Наша школа : наук.-метод. журнал. – Одеса :

Астропринт. – 2000. – №4. – С. 33–37.

16. Жалдак М. І. Комп’ютерно-орієнтовані засоби навчання математики,

фізики, інформатики : [посіб. для вчителів] / М. І. Жалдак, В. В. Лапінський,

М. І. Шут // Шкільний світ. – 2006. − № 3–4. – 96 с.

17. Жебровський Б. М. Формування професійної готовності директора школи

до управління якістю освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед.

наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної освіти". – К., 2002. – 20 с.

18. Карташова Л. А. Супровід навчального посібника засобами Web 2.0-

технологій / Л. А. Карташова // Інформатика та інформаційні технології в

навчальних закладах. − 2010. − № 2 (26). – С. 39–47.

19.Карташова Л. А. Управління навчальною діяльністю студента в контексті

формування індивідуальної траєкторії навчання / Л. А. Карташова // Наук. зап.

Тернопіл. нац. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. − Сер. Педагогіка. – 2006. –

№ 4. – С. 18−23

20. Касьянова О. М. Педагогічний аналіз навчального процесу в

загальноосвітній школі як засіб підвищення його ефективності : дис. ... канд.

пед. наук : 13.00.01 / Касьянова Олена Миколаївна. – К., 2000. – 198 с.

21. Коджаспирова Г. М. Словарь по педагогике // Г. М. Коджаспирова, А. Ю.

Коджаспиров. – М. : ИКЦ "МарТ"; Ростов н/Д : Изд. центр "МарТ", 2005.-174 с.

22. Лапінський В. В. Навчальне середовище нового покоління та його складові /

В. В. Лапінський // Наук. часоп. НПУ імені М. П. Драгоманова. Сер. № 2.

Комп'ютерно-орієнтовані системи навчання : зб. наук. праць. – К. : НПУ імені

М. П. Драгоманова, 2008. – № 6 (13) – С. 26–32.

23. Лебедєв О. Теоретична модель управління якістю освіти [Електронний

ресурс] Із сайту Освіта.ua. – Режим доступу :

http://osvita.ua/school/manage/1402/.

24. Ляшенко О. І. Якість освіти як основа функціонування й розвитку сучасних

систем освіти / О. І. Ляшенко // Педагогіка і психологія.-2005.- № 1 (46). -С. 5-

12.

25. Львівська українська приватна гімназія [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://www.gymnasia.lviv.ua/general/task/.

26. Машбиць Ю. І. Психолого-педагогічне проектування системи дистанційного

навчання. Із сайту Лабораторії нових інформаційних технологій навчання

[Електронний ресурс].−Режим доступу :

http://www.psy-science.com.ua/department/zbirnyk-2008/8.htm

27. Мелешко В. В. Управління малокомплектними початковими школами

різної структури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук :

спец. 13.00.01 "Загальна педагогіка та історія педагогіки" / В. В. Мелешко. – К.,

2002. – 22 с.

28. Морзе Н. В. Як навчати вчителів, щоб комп’ютерні технології перестали

бути дивом на уроці? [Електронний ресурс] / Н. В. Морзе. − Режим доступу :

http://www.cippe.edu.ua/forum/

29. Мороз І. В. Менеджмент і маркетинг освіти : навч.-метод. посіб. / І. В.

Мороз. – К. : Освіта України, 2009. – 192 с.

30. Співаковський О. В. Робоче місце вчителя в сучасній інформаційній системі

управління навчальним процесом / О. В. Співаковський, М. С. Львов, В. С.

Круглик // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія №2.

Комп'ютерно орієнтовані системи навчання : зб. наук. праць / Редкол. К. :

НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2005. № 3 (10). 380 с.

31. Співаковський О. В. Технології розробки програмних засобів, які

підтримують компонентно-орієнтований підхід / О. В. Співаковський, В. С.

Круглик // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія №2.

Комп'ютерно орієнтовані системи навчання : зб. наук. праць / Редкол. К. :

НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2005. № 2 –42.

32. Співаковський О. В. Управління ІТ вищих навчальних закладів: як

інформаційні технології допомагають зробити управління ефективним : метод.

посіб. / [О. В. Співаковський, Д. Є. Щедролосьєв, Я. Б. Федорова, Н. М.

Чаловська та ін.]. — Херсон : Айлант, 2006. — 356 с.

33. Спірін О. М. Інформаційно-комунікаційні технології навчання: критерії

внутрішнього оцінювання якості. ISSN 2076-8184 // Інформаційні технології і

засоби навчання. - 2010. - 5 (19).

34. Спірін О. М. Інформаційно-комунікаційні та інформатичні компетентності

як компоненти системи професійно-спеціалізованих компетентностей вчителя

інформатики / О. М. Спірін [Електронний ресурс]. − Режим доступу :

http://eprints.zu.edu.ua/3733/2/09somtio.htm/

35.Спірін О. М. Теоретичні та методичні основи кредитно-модульної системи

навчання майбутніх учителів інформатики : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.04 "Теорія і методика професійної

освіти" / О. М. Спірін. – К., 2009. – 40 с.

36. Бурлака О. В. Досвід використання ІКТ в організації виховних заходів

патріотичного спрямування [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://oipopp.ed-sp.net/content/view/1391/71/

37. Нежданова Л. І. Використання ІКТ у позакласній роботі з української

літератури з метою формування гуманістичних цінностей старшокласників

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.

nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Tmpvd/2010_14_2/17.pdf.

38. Отрошко Т. В. Організація позакласної та виховної роботи з використанням

інформаційно-комунікаційних технологій [Електронний ресурс]. – Режим

доступу : http://nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NzKp/ 2008_21/23.pdf.

39. Киян Л. М. Досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій

та можливостей мережі Інтернет у вихованні дітей та учнівської молоді

Драбова [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oipopp.ed-

sp.net/content/view/1391/71/

40. Зиммель Г. Досвід використання ІКТ та можливостей мережі Інтернет у

вихованні дітей та учнівської молоді у загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №

2 м. Сміла [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://oipopp.ed-

sp.net/content/view/1391/71/ .

41. Гончарик О. Ф. Навчаючи – виховуємо / О. Ф. Гончарик, Н. М.

http://oipopp.ed-sp.net/content/view/1391/71/ .

42. Гончарова І. П. Медіакультура як складова виховної системи в роботі з

групою [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://centerpolygraph.org.ua/pdf/conc.pdf

43. Опис моделі «Інформаційно-комунікаційні технології навчальновиховного

процесу в Харківській гімназії № 47 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.kharkivosvita.net.ua/files/sc47.pdf .

44. Гой Л. А. Досід використання ІКТ та можливостей мережі Інтернет у

вихованні дітей та учнівської молоді [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://oipopp.ed-sp.net/content/view/1391/71/ .

45.Закон України « Про Національну програму інформатизації» [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/74/98 -вр

46. В.Ю. Биков, 2010ISSN 2076-8184. Інформаційні технології і засоби

навчання. 2010. №1 (15).Режим доступу до журналу: http://www.ime.edu-

ua.net/em.html.

47. Методика навчання історії в школі / О.І.Пометун, Г.О.Фрейман. – К.: Ге

48. Авер’янова Н. Інформаційний простір в системі освіти // Рідна школа. –

2001. – №2.– С.33.

49. Мадзігон В. Підручник нового покоління: яким йому бути. Проблеми

сучасного підручника: Зб. наук. праць. – Вип. 3. – К.: Педагогічна думка, 2003.

50. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко,

О.М.Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002. – С.164-

165.неза, 2006.– 200 с. 199-200.

51. Лунячек В. Е. Елементи технології управління сучасною школою: Наук.-ме

тод. посібник. – 4-е вид. – Харків: Гімназія, 2001. – 112 с.

52. Биков В.Ю. Інформатизація загальноосвітньої і професійно-технічної школи

України: концептуальні засади і пріоритетні напрями // Професійна освіта:

педагогіка і психологія / за ред.: І. Зазюна, Н. Нічкало, Т. Левовицького, І.

Вільш. – Україно-польський журнал. Видання IV Вид-во: Вищої Педагогічної

Школи у Ченстохові. – Ченстохова. – 2003. – С.501-515.

53. Пліш Ірина Валеріївна Використання інформаційно-комунікаційних

технологій управління якістю освіти в звгвльноосвітніх навчальних закладах.

Дисертація.- ст.22

54. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій єдиного інформаційного

простору системи освіти України : монографія / [В. В. Лапінський,

А. Ю. Пилипчук, М. П. Шишкіна та ін.] ; за наук. ред. проф. В. Ю. Бикова. – К. :

ІІТЗН, 2008. – 200 с.

55. П'янковська І. В. Визначення ключових компетентностей майбутніх

вчителів у країнах Європи / I. Piankovska // Вища освіта України. Тематичний

випуск "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського

освітнього простору", 1(8). pp. 384–391. [Електронний ресурс]. Із сайту Ostroh

Academy Digital Repository. — Режим доступу : http://eprints.oa.edu.ua/627/.

56. Серкіс Ж. В. Психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх

навчальних закладів до формування організаційної культури школи : дис. ...

канд. псих. наук : 19.00.07 / Серкіс Жанна Василівна – К., 2004. – 265 с.

57. Савченко З. В. Використання інформаційно-комунікаційних технологій в

управлінській діяльності загальноосвітнього навчального закладу

http://www.ime.edu-ua.net/em8/content/08szveeg.htm

58. Закон України «Про освіту», Стаття 10. Управління освітою [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg

=1060-12

59. Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс]. Розділ

VI. Управління системою загальної середньої освіти – Режим доступу:

http://www.osvita.org.ua/pravo/law_02/part_06.

60. Кісіль М. В. Моніторинг як складова системи управління якістю вищої

освіти / М. В. Кісіль // Розвиток публічного адміністрування на засадах

менеджменту: Європейський контекст : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. –

Д. : ДРІДУ НАДУ, 2009. – С. 188–190.