М. ФОНТАН

А У НАС НА ФОНТАНІ

5758

Л. А. ВостріковаБіля двору криниченька;В ній Фонтанська водиченька.Ой там Сергійко пшеницю жне,Катерина в сільраду йде,А Сергійко -то Рудик наш,Катерина - то Остапчук.Добре знають, що сила всяВ односельцях ховається.Гарні люди у нас в селі,Тож і успіхи не малі.Працювати уміємо,У щирій пісні радіємо.На гостину звемо гостей,Щоб прийшли на ярмарок цей.У господі вітаємо,Щастя, долі бажаємо.Кожна пані і кожен панЗавітайте до нас на Фонтан,Щоб напитись водиченьки -Із журавля з криниченьки.

З ІСТОРІЇ СЕЛАСело Великий Фонтан засновано у 1873 році. Першими посе-

ленцями були німці - колоніалісти, які заселились при долині Валя -Круча, поблизу лісу. В долині били фонтаном сім скважин, пізнішеобладнані у колодязі. З цього і виникла назва Великий Фонтан.

Село розташоване у 12 км. на північ від районного центр Ко-товська., в 2 км. на сході від станції «Побережжя» і балтської до-роги.

Радянська влада установлена у січні 1918 року. Активнимиучасниками громадянської війни були:

Козловський С.А.Васильєв К.М.Жосан Ф.В.Кричмар Е.А.Пастолатий Г.Д.Колгосп ім. Калініна був заснований у 1930 році і першим

головою колгоспу був Барановський З. В.У1932 році вперше організована комсомольська організація,

секретарем якої був Яронуда Н.С.На території села є сільська рада, школа, фельшерсько - аку-

шерський пункт, бібліотека, клуб, торговий центр.Село має гордість - героя соціалістичної праці - Дідик Лідія

Олександрівна, за досягнення високих надоїв молока удостоєнависокого звання. Орденом Леніна нагороджена агроном колгоспуЛукомська Наталія Іванівна, орденосці трудового червоного пра-пора Замараєва Поліна Григорівна, Савчек Григорій Іванович.

В селі живуть працелюбні, веселі люди, які своєю працеюпрославляють свій край, своє село.

Ветошка – батистова хустка.

КУТОЧКИ М. ФОНТАНА

Кружево – платок.

Колонка – заселення німцямиіз семи хат. Після виселеннянімців почали жити кацапи, які ідосі там живуть.

ОДЯГ, ПРЕДМЕТИ ПОБУТУ

Плетні – забор плетений з лози

Запан – фартух.

60 59

Андарак – спідницяіз доморобної тканини

Сан’ян –ч о б і т к ичервоногок о л ь о р у,одягалися внеділю чина свята.

Зёк – день танцю на Троїцю, го-тували їжу, святкували.Очіпок або обрус – старовиннебіле вкриття голови заміжніхжінок. Мають форму циліндрич-ної шапочки з плескатим дном.Фарбан – спідниця з багатьмаскладками.Ланті, ходаки, постоли – видвзуття, як прикмета великоїбідностіСнігоступи – матерчатівалянки.

Корсентка – одяг без ру-кавів, що одягається поверхсорочки.

Кептар – коротка кожу-шина без рукавів

Ночва – корито зроблене здерева, в ньому місили тістона хліб.

Мазуряни – по одну вулицю до-роги була лише одна хата, в якійжила сім’я Мазурянів (два бра-та – Федот та Іван, і сестра – Гра-тина).

Заболотники – перший житель Заболотний, родом із Любомирки,також існує друга версія – був глибокий яр без дороги і там булисильні болота.

Коралі – намисто.

УКРАЇНСЬКА ХАТА ТА САДИБА

62 61

Українці, як і всі народи будували собі житла, щоб забезпе-чити сприятливі умовижиттєдіяльності і задо-вольнити всі потреби побу-ту. В житлах відводилисьмісця для відпочинку, при-готування їжі, справляннярелігійних і сімейних свят(ритуальний куточок),були споруди для зберіган-ня продуктів харчуваннята господарського рема-ненту. На хату з давніх-

давен дивилися як на модель космічного устрою, тож усе в ніймало своє місце і пояснення.

Чільна - передня стіна хати, в якій були вікна та вхідні двері,обов’язково мала стояти «проти сонця», себто виходити на південь.

Затилля - задня стіна хати, була суцільною, (за виняткомхіба що невеликого віконечка з кухні) і захищала всю оселю відхолодних північних вітрів.

Закладини- коли господар запрошує родичів і сусідів.Підмурок - фундамент.Риглі - дерев’яні плахти з отворами, крізь які проходили

дернини, що дорівнювали висоті стін.Чамур- не крутий заміс із глини з соломою для

перемащування.Лутки- заглибини в мурі та навколо вікон та дверей, і хата

ніби сміялася.Шліхта - не густо зварений клейстер із житнього борошна.Сволок - груба і міцна очищена од кори та рівна деревина,

який клали точно по центру хати від муру до муру, тобто відпричільної стіни до сінешньої, в яких залишали, муруючи, спеціальнізаглибини.

Сволоківщина - як майстри кінчали свою роботу, господиняставила їм почастунок, а господар йшов скликати на завтра другутолоку.

Крокви - довгі дернини, збиті у формі літери «А».Бантина - поперечка між кроквами.Китиці- парні сніпки завдовжки 15-20 см.,

зв’язані«на колос».Ючиння- не великі дерев’яні кроквочки без

поперечок.

ДОМАШНІ ОБЕРЕГИХАТА МОЯ ТЕСОВАЯ

Тесова хата- будувалась безпристроїв та креслень, безкранів чи лебідок.Призьба - додаткова прислугав господарських потребах (су-шили всіляке насіння, конопліфрукти, мак та ін..)Валові вікна- невеликий отвір,регулювався засувною дошкою,щоб надходило свіже повітря.Толока-взаємодопомога, на неїсходились усім селом на будів-

ництво хати.Тин- забор зроблений із дерев’янихпалок.Вхідчини- новосілля, кликатимутьодносельців на святкування.Комора- не велике господарськеприміщення в якому, як правило трималидрібний господарський реманент, трохизерна для домашньої птиці, та продуктидля споживу.Черінь - найтепліше і найзатишніше місцев хаті.

Божниці- трикутніполички під образами,завжди трималиБіблію, та Євангеліє, атакож свічку -«грівницю».Покуть - це місце, вякому людина духовноочищалася, шукалазахисту від лиха,зверталась подумкидо своїх предків,згадувала свійродовід.

Трямок - над дверима, теж на довжину стіни, тільки вже відмисника до печі лаштували полицю із завісою, там трималигорщики, макітри, ринки й глечик.Темник - приміщення для зимівлі бджіл.

64 63

ХЛІБ НА СТОЛІЖорна - виготовлений з дерева саморобний млин, перемелював

зерна на муку, крупиПікна діжа- дерев’яна посудина, де

містили тісто для випічки хліба.Клепчина- випечений хліб.Копка - вижите жито, зібране в купи з кількістю 60 снопів.Перепічка, книш- пиріг з будь - якою начинкою ( картопля, капу-ста, фрукти).

ПРИСЛІВ’Я ТА ПРИКАЗКИ:1. Яка ніч – така і господина.2. Незмащена в хаті піч все одно, що не вимита дівчина.3. Краще недомовити, аніж переговорити.4. Не хочеш почути дурних слів, не кажи їх сам.5. Умієш говорити навчись і слухати.6. Краще мовчати ніж брехати.7. Одягайся зі смаком, бо за модою не встигнеш.8. В закритий рот муха не влізе.9. Гостре словечко коле сердечко.10. Де багато господинь, там хата неметена.11. Дома й стіни помагають.12. Зробив наспіх, як насміх.13. Клин клином виганяють.14. Людям язика не зав’яжеш.15. Моя хата скраю – нічого не знаю.16. Більше діла – менше слів.17. Красне слово – золотий ключ.18. М’які слова і камінь крушать.19. Не так то він діє, як тим словом сіє.20. Слово до слова – зложиться мова.

НЕСТОЇТА

66

Побудовані курантижителем села, будівничиммайстром Стопчинським ІваномНиконовичем у 1937 році якподарунок рідним односельцям.

В роки ВеликоїВітчизняної війни годинник бувпошкоджений під часбомбардування села німецькоюавіацією. У 70-х роках ХХ ст. син,Борис Іванович Стопчинський,колгоспний механізатор, якийуспадкував від батька вміннямайструвати, відбудувавгодинник батька. Під часприродної стихії (зледеніння 2000р.) куранти постраждали і ниніпотребують капітальногоремонту.

Не спиться ще вдовам,Бо туга лишилась,Для них і сьогодніВійна не скінчилась.Серця в них завждиТривогою скуті.Ніхто не забутий,Ніщо не забуте.

65

Одне із чудес України -диво рукотворне

джерело«ДІД-ПАСТУХ»

Біжить дорога з гори у долину,Перед вами постає чарівнакартина.У долину ви спустились із горикрутоїЗупинились біля головикам’яної.Є у неї очі, ніс, ще й кудлатаборода,А з цигарки витікає джерельнавода.Чи вода цілюща, то нам невідомо,А така холодна, що зубисудомить.Водиці напились, добревідпочилиТа знічев'я подивилися на схили.А вони густим лісом покриті,Щедрим літнім дощиком умиті.Проїжджаючи не одне ви село,А з такою назвою досі не було.Оце ж тая НЕСТОЇТА є -

З діда - прадіда село моє.Через село простяглася широкадолина,Де вночі із верболозу лине піснясолов'їна.Біленькі хатинки по схилахпоп'ялись,У вишневих садочках, мов ті діти,поховались.Навесні моє село пишно так квітує,Влітку рясним дощем умивається,Восени щедрим врожаєм звітує,А взимку під снігом іскристимховається.Мені воно наймиліше понад усісела,Тільки тут я можу бути здорова йвесела.В'ється, наче стрічка

Невеличка річка,Через НестоїтуПуть її лежить.

Річка неглибока,Річка неширока,А вода невпинноВсе біжить, біжить.

Та вода уперта,Її не заперти,Під крижаним покровомВсе ж вона тече.

Біжить, витікає,Продиху не знає,Ягорлику - братуПідстав ля плече.

Верби посхилялиКучеряве гілля,У прозору водуДивляться вони.

А як зима люта

Стисне річці груди.Бачитимуть вербиЛиш щасливі сни.

Води їх злилися,Брати обнялися.Тростянець маленькийЯгорликом став.

Дністер швидкоплиннийВ обійми орлиніНевеликі річкиЗалюбки прийняв.

6768

МІСЦЕВИЙ ДІАЛЕКТБричка - візок на двох колесах.Гичка - листя від буряка.Горнятко - маленька металева посудина для їжі чи води.

Корито - витесана зколоди дерева, вякому місять хліб.Перейди - стеблакукурудзи.

Дійничка -відро в якедоять корову.

Деко - зроблено з чавуну.Форма кругла з двомаручками по боках.

Драпак - віник, якимпідмітають в дворі.

Кугут - півень.

Кувшин -глинянийглечик для водита молока.

Карафка - графин,використовується дляводи, вина.

Кварта - металева посудина,з якої п'ють воду.

Пліт - забор.

Каганець - невеликий сосуд,який наповняють олією,кладуть туди фітіль івикористовують замістьсвічки.

Лісопет - велосипед.Лоханка - велика миска. Погар - стакан.

Сіни - коридор.Шулуминя -кукурудзення

НАРОД СКАЖЕ, ЯК ЗАВ’ЯЖЕПрислів'я та приказки,

записані від жителів села Нестоїти1. Така добра, як бритва оголена,2. Живуть, як кіт з собакою,3. Вовка боятися - в ліс не йти, без грибів бути.4. Боїться палки, як заєць бубна,5. Та він би з рідного батька шкуру злупив.6. Не люблю, як вмре і на очі дивиться,7. Жінка не бита, як ложка не обмита.8. Баба з воза, коням легше.9. Тобі до мене, як свині до неба,10. Сім років мак не родив і голоду не було,11. Рада б душа до раю, гріхи не пускають,12. Клин клина випихає,13. Уперед не виривайся і взаді не лишайся,14. Чекав, чекав, та й дочекався чортової мами,15. Про вовка помовка, а вовк тут як тут.16. Кінь на чотирьох і той спотикається.17. Хто спить, той їсти не просить,18. Хто не робить, той не їсть.19. Не садила, не сапала, то не будеш їсти.20. Не пхай носа до чужого проса.21. Хто високо літає, той низько сідає.22. Зверху блищить, а зсередини плющить.23. Як дбаєш, так і маєш.24. З миру по нитці - голому сорочка.25. Напишеш пером - не витягнеш волом.26. Який рід, такий плід.27. Не родись красивий, а родись щасливий.28. Плетеш, ніби з дуба впав.29. Пес знає, кого кусає.30. Видно пана по халявах.31. Який їхав, таку здибав.32. В тебе нема всіх вдома.33. Ума, як у курки.34. Кому що, а курці просо.35. Ні сіло, ні впало - давай, бабо, сало.36. За дурної голови, та й ногам горе.37. Горбатого могила справить.38. Поможе, як вмершому кадило.39. Ото, здибало.40. Бувай, розуме, завтра здибимось.41. Чув дзвін, та не знає, де він.42. Шукає вчорашнього дня.43. Світ пройшов, а ще такого дурня не бачив.

6970

44. Дивиться, як баран на нові ворота.45. Як не брехне, то не дихне.46. Дай свині роги, то хату переверне,47. Пияк любить горілку, як свиня болото.48. Тримай язик за зубами, будеш їсти борщ49. Жінкам пий, а чоловікам сльози лий.50. Дорікатиме до зелених віників.51. Користі, як з козла молока.52. Не скаже вбраний, а вдраний.53. Нема ума, вважай каліка.54. Циган як не виманить, то видере.55. Не вип'єш горілки, не буде говірки.56. Аби люди, то піп буде.57. На що бик звик.58. З пісні слова не викинеш.59. Сім бід на один обід.60. Трапила коса на камінь.

ПІСНІ НАШОГО КРАЮ

Стоїть явір над водою,В воду похилився.На козака - недоленькаКозак зажурився.

Не хилися, яворонькуВода корінь миє.Не журися, козаченьку,Аж серденько мліє.

Та й поїхав в МосківщинуКозак молоденькийГоріхове сіделечко,Коник вороненький.

Як поїхав в МосківщинуТа й там і загинув.Свою рідну УкраїнуНавіки покинув.

Звелів собі викопатиГлибоку могилу.На могилі посадитиЧервону калину.

Будуть пташки прилітатиКалиноньку їсти.Будуть мені приноситиЗ України вісті.

Стоїть явір над водою

Ой ти хмелю хмелю,Хмелю зелененький,Де ж ти, хмелю,Зиму зимував,Що й не розвивався

Зимував я зиму,Зимував я другуЗимував я в лузі, при долиніТа й не розвивався

Хмелю зелененькийОй ти, сину, сину,Сину молоденькийДе ж ти, сину, нічку ночував,Що й не розувався

Ночував я нічку,Ночував я другу,Ночував я у тої вдовиці,Що сватать не буду.

ФРАГМЕНТИ З ІСТОРІЇ Історія - це пам'ять народу. Народу, який не має своєї історії, Не має своєї пам'яті.

(М. Карамзін)В зелені кучерявих садів і лісів , серед широких полів розкинулось

село Нестоїта Котовського району Одеської області - одне із найстарішихсіл області й України.

В минулому це батрацьке село, в якому панувала бідність, безправ'я,виснажлива праця на панському полі Юревича (француз).

Цікаву і давню історію має село Нестоїта,засноване 1723 році.Порівняймо: м. Котовськ (Бірзула) засноване у 1779 році, м. Одеса - в 1794році.

Наша місцевість розташована на південних відрогах Подільськоївисочини, через яку протікають верхів'я рік Тростянець та Ягорлик.Місцевість порізана глибокими балками, ярами, лісами, яка була зручноюдля стародавніх поселень . Село розташоване на кордоні лісостепової тастепової зони, має багатий природний потенціал. Сьогодні в селі живебільше двох тисяч людей, різних національностей, нараховано близько1020дворів.

Гордістю села є шкільний історико-краєзнавчий музей - один ізнайкращих в області. В ньому налічується біля 2 тисяч експонатів, 700 зяких є оригіналами, 30 - на обліку в Одеському археологічному музею.

Наш музей відвідали гості різних міст: Одеси, Львова, Києва, Вологди,Мурманська. Навіть була делегація із Румунії (науковці Бухарестськогоуніверситету) та представник діаспори українців із Англії (м. Манчестер).Наш край вивчали вчені Києва, Одеси, Москви, Санкт-Петербурга. В 1952р.експедиція Одеського археологічного музею під керівництвом Єсипенкопо маршруту Котовськ - Нестоїта - Рибниця, а в 1954р. під керівництвомКравченка. В 1975р. - археологічна розвідка м. Одеси під керівництвомВанчугова В. П. (нині директор музею). Вчені відкрили нові кургани,поселення трипільської культури 4 тис. р. до н. е., бронзової і черняхівськоїкультури. В 1982р. археологи м. Одеси за допомогою школярів провелирозкопки (перші в селі і районі). Особливу увагу та цікавість викликаєритуальна посудина, яка знаходиться в музеї Одеси. А в 1989р. про цірозкопки розповідає археолог Козлов В.І. в науковому журналі"Археологические памятники степей Поднестровья и Подунавья" (м. Київ,1989р., 88-98с.).

Про назву села існує три легенди. Одна із них розповідає про те, щона території села знаходився під час кріпацтва пересильний пункт кріпаків,яких розподіляли по маєтках сусідніх поміщиків. Тут вони "довго не стояли".Інша легенда стверджує, що, за переказами, в глибокій долині, дерозкинулося нині село, в давні часи гуділи густі ліси і водилися в нихрозбійницькі зграї. І часто тут на відпочинок зупинялися подорожуючі,чумаки, а з лісових хащ на них нападали бандити. І люди із вуст в устапередавали: "Тут довго не стояти". Інша легенда розповідає, що селостворили молдавські поселенці, які втекли від гніту турків. Село одержало

назву від молдавського слова "містуіть", що означає змішування". Середпервісних поселенців були молдовани, росіяни, українці, та інші. Так вонобуло чи ні, але сьогодні на карті існує село Нестоїта. Вчителька українськоїмови та літератури Нестоїтської ЗОШ Годлевська В. М. писала:

«Дві хатини, гай, поле -Отаким було село...Сюди лихо кріпосництвоПоселенців привело».А що відбувалося багато тисяч років тому на нинішній території

нашого краю? Звісно, у лісах водилася сила-силенна різних тварин. Людинавід кочового життя переходить до осілого. І не дивно, що одну із найдавнішихстоянок людей археологи Одеси відшукали саме в нашому селі. СтепиПричорномор'я ... Славну сторінку в історію нашого краю вписали скіфи.Геродот багато сповістив про їх життя. До нашої ери існувала трипільська,а на початку нашої ери - черняхівська культура. Довгий час існувало туттурецьке панування. Період 18ст. і поч. 19 ст. мало ще вивчений.

Мало що змінилося в житті селян після скасування кріпосного права1861р. Життя було важким, все найкраще отримували пани, експлуататори.У шкільному музеї є діорама "Кріпосництво в Нестоїті". Про важку долюселян - кріпаків пише вчитель історії Тишку В.І.:

Пан Юревич земліВсі забрав найкращі,А людей заставивПанщину тягнуть.Жителі села Нестоїти брали участь у всіх подіях, що відбувалися.

Так, в 1904-1905 роках в російсько - японській війні брав участьодносельчанин Царан Я.А., який згадував подвиг моряків крейсера "Варяг".Він же був старостою у пана Юревича (прожив майже 100р.). Під часстолипінської аграрної реформи засновані сусідні села Станіславка,Карпешти, Бурилове, Нова Кульна та інші. Про це свідчать документишкільного музею. На селі панувала безпросвітня темрява, відсталість танеписемність. Селяни часто виступали проти поміщицького гніту. І панЮревич змушений був викликати козаків із Бірзули для придушення цихвиступів. Після революційних подій 1917 р. змінюється життя селян. В січні1918р. в Нестоїті вперше створено інтернат для безпритульних дітей післягромадянської війни. Жителі села обрали Г. І. Котовського почесним членомсільської ради, який багато зробив для утвердження нової влади нашогокраю. Перший колгосп утворено в 1929р. ім. «Рози Люксембург»,колективізація завершена, в 1934 р. виникли перші МТС в селах: Нестоїта,Борщі, та Бірзула.

Великим випробуванням для людей стала війна з фашистськоюордою. В серпні 1941р. в село і район вдерлися бандити - румунськіокупанти. Почалися чорні дні "нового порядку", який продовжувався 965днів. Фашисти грабували, знущались, переслідували людей. Під час окупаціїв селі була встановлена палочна і кулачна дисципліна. Особливоюжорстокістю відзначився румунський єфрейтор Тодоряну. Добра третинаселян зазнала його канчука і кулака.

Населення зрозуміло. що таке фашизм - «захіна культура», «новийпорядок».

А на тому боці,Де було кріпацтво,Залишилась назваВ пам'яті жива.

Наші земляки несли свободу і визволення народам Європи. Важкі,довгі воєнні роки, випробування залишилися в пам'яті воїнів - фронтовиків.Жителі села пишаються своєю землячкою, Героєм Радянського Союзу,водієм-танкістом - Марією Октябрською, яка пішла на фронт (написавшилиста Сталіну, купила танк). Танк її назвали "Бойова подруга". Німці йогострашенно боялися.

…Все людство хоче сказати словами поета: "...Убийте війну,прокляніть війну!". Із нашого села учасниками війни були 1062 жителі, 720нагороджено орденами і медалями, 323 учасники загинули на фронтах війни.Шануючи загиблих односельчан, у Нестоїті в 1975р. (з нагоди 30-річчяПеремоги) споруджено пам'ятний меморіал "Скорботна мати!" (фото-додаток). Є ще в селі диво рукотворне, грандіозна споруда - джерело "Дідпастух", про якого навіть складено вірш:

"У долину ви спустились із гори крутоїЗупинились в Нестоїті біля голови кам'яної,Є у неї очі, ніс, ще й кудлата борода,А з рота витікає джерельна вода..."А ще в Нестоїті є унікальний годинник - куранти (можливо, єдині в

Україні, їх стрілка має 125 см). Цей дивовижний витвір зробив СтопчинськийІван Никонович, за вмілі руки прозваний односельчанами як "нестоїтськийзолотар". В 70-х роках його син Борис Іванович реконструював унікальнийчотирьохсторонній годинник - куранти. Дзвін цього годинника лунав навсе село. Нажаль, сьогодні вказаний годинник знаходиться в розібраномустані та потребує капітального ремонту.

Так, нестоїтці люблять та пишаються своїм селом. У нас є своя багата,цікава історія. Адже О. Пушкін писав: "Пишатися славою своїх предків нетільки можна, але й потрібно". Грандіозний ювілей відзначили люди в 1998р. - 275 років. Таких урочистостей в Нестоїті не було чи не за всі 275 років.

7172