Вячеслав Чорновіл. Твори: в 10 томах. Том. 10

1

×ÎÐÍÎÂ²Ëòâîðè â äåñÿòè òîìàõ

Â ß × Å Ñ Ë À Â

ÒÎÌ

10

32

Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÈÉ ÁËÀÃÎÄ²ÉÍÈÉ

ÔÎÍÄ Âß×ÅÑËÀÂÀ ×ÎÐÍÎÂÎËÀ

×ÎÐÍÎÂ²Ë

ÑÒÀÒÒ², ÂÈÑÒÓÏÈ, ²ÍÒÅÐÂ’Þ(Ñ²×ÅÍÜ 1998 – ÁÅÐÅÇÅÍÜ 1999)

ÊÈ¯Â«ÑÌÎËÎÑÊÈÏ»

2015

òâîðè â äåñÿòè òîìàõ

ÒÎÌ

10

Â ß × Å Ñ Ë À Â

54

У 10-й том Творів Вячеслава Чорновола в десяти томахувійшли, як і раніше, статті «Колонок редактора» газети «Час/Time», виступи у Верховній Раді, документи НРУ, хроніка йогодіяльності. Це період за 1998 та три місяці 1999 років. У томівідображено намагання В. Чорновола об’єднати національно-демократичні сили, відновити зруйнований Рух. Безумовно,останній том важливий не тільки для характеристики діяльностіЧорновола, а й для вивчення історії України, для аналізу подійтого часу, з яких не зроблено висновків дотепер.

Рекомендовано науковцям, студентам, дослідникам нашоїісторії.

ББК 63.3(4УКР)6-8Ч-75

ISBN 978-966-7332-87-7ISBN 978-617-7173-38-9 (Том 10)

Редакційна колегіяОсип ЗІНКЕВИЧ, Лесь ТАНЮК (голова),

Михайло КОСІВ, Ірина ВОЛИЦЬКА-ЗУБКО,Неллі КОРНІЄНКО, Ростислав СЕМКІВ

© Валентина Чорновіл. Упорядкування,коментарі, іменний покажчик, 2015

© Тарас Чорновіл. Передмова, 2015© Міжнародний благодійний фонд

Вячеслава Чорновола, 2015© «Смолоскип», 2015

Упорядкування та коментаріВалентини ЧОРНОВІЛ

ЗМІСТ

Від упорядника ................................................................. 19Рік невивчених уроків.Тарас Чорновіл ............................................................. 23

1998 рікВиступ на восьмій сесії Верховної Ради

13 січня 1998 року ....................................................... 67Виступ на восьмій сесії Верховної Ради

14 січня 1998 року ....................................................... 68Виступи на восьмій сесії Верховної Ради

15 січня 1998 року ....................................................... 72Мета Руху – створити в парламенті єдину фракцію

демократичних сил. Не даймо розтягнути голосидрібними партійками .................................................. 76

Уроки УHP: об’єднаємося – переможемо! .................... 841998-й: потрібні зміни ...................................................... 87«Нам потрібний цей договір».......................................... 90А гріха перед Україною не боїтеся, панове?! ................ 93Сесія перетвориться на передвиборне шоу ................... 96Виступи на дев’ятій сесії Верховної Ради

3 лютого 1998 року ...................................................... 97Невже думали, що Рух можна

обвести навколо пальця? ......................................... 101Крути: кому – приклад, кому – урок,

кому – привід «відв’язатися» ................................... 103Нагорода всім шістдесятникам ..................................... 104Із замітки в газеті «Киевские ведомости» .................... 105Був шанс, може, останній .............................................. 106Що хоче зробити Рух ..................................................... 119Виступи на дев’ятій сесії Верховної Ради

3 березня 1998 року ................................................... 132Звернення голови Народного Руху України

до виборців України .................................................. 133

Десятий том творів Вячеслава Чорноволаздійснено в пам’ять св. п. Ярослава Чехута за

фінансового сприяння його дружини Олесі Чехут(Монреаль, Канада)

76

Виступ на дев’ятій сесії Верховної Ради24 березня 1998 року ................................................. 134

З інтерв’ю депутатів газеті «Факты» ............................ 135Про «романтиків», «прагматиків» і

два крила української державності ......................... 136З відповідей на запитання

«Яке перше рішення нового парламенту» .............. 139З інформації «Президент у нас слабенький,

але “маємо те, що маємо”» ....................................... 139[Вітання газеті «Независимость»] ................................ 140Спокуса владою .............................................................. 140Рух – єдина надія українських патріотів ...................... 141Команди новаторів не буде. Ситуація не зміниться ... 147Наша фракція – зцементована політична сила... ........ 150Міняти не гілки влади, а плоди, що висять на них .... 158Я очікував гіршого ......................................................... 161Чи варто розмахувати кулачками

після програного бою? .............................................. 163[Коментар] ....................................................................... 167Рух не програв парламентські вибори ......................... 167Знову заморозимо парламент? І Україну також? ........ 169Виступи на першій сесії Верховної Ради

12 травня 1998 року .................................................. 171Виступи на першій сесії Верховної Ради

13 травня 1998 року .................................................. 173Виступ на першій сесії Верховної Ради

14 травня 1998 року .................................................. 177Виступ на першій сесії Верховної Ради

15 травня 1998 року .................................................. 178З інтерв’ю «У Русі нема авторитаризму,

просто в мене є авторитет»....................................... 180Виступ на першій сесії Верховної Ради

22 травня 1998 року .................................................. 183Виступи на першій сесії Верховної Ради

27 травня 1998 року .................................................. 184

Виступ на першій сесії Верховної Ради29 травня 1998 року .................................................. 185

Підсумки виборчої кампанії Руху на тлі політичної тасоціально-економічної ситуації в Україні та основнінапрями діяльності Народного Руху України ....... 186

Виступ на першій сесії Верховної Ради2 червня 1998 року .................................................... 214

Виступ на першій сесії Верховної Ради4 червня 1998 року .................................................... 214

Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать ..................... 216Виступи на першій сесії Верховної Ради

5 червня 1998 року .................................................... 219Виступи на першій сесії Верховної Ради

9 червня 1998 року .................................................... 221Виступи на першій сесії Верховної Ради

10 червня 1998 року .................................................. 224Виступи на першій сесії Верховної Ради


16 червня 1998 року .................................................. 229Виступ на першій сесії Верховної Ради


19 червня 1998 року .................................................. 232Консультувалися, і мали розум ..................................... 233Виступи на першій сесії Верховної Ради


24 червня 1998 року .................................................. 238Виступ на першій сесії Верховної Ради


26 червня 1998 року .................................................. 241Конституція недосконала.

Але це – Основний закон? ....................................... 243

98

Виступи на першій сесії Верховної Ради29 червня 1998 року .................................................. 244

Виступи на першій сесії Верховної Ради30 червня 1998 року .................................................. 245

У час змін потрібні дії ................................................... 246Виступ на першій сесії Верховної Ради

3 липня 1998 року ...................................................... 251Що потрібно зробити владі, щоб стати хорошою? .... 252Виступ на першій сесії Верховної Ради

9 липня 1998 року ...................................................... 252З рубрики «Відомі про невідоме» ................................. 253Тільки зрада могла привести Олександра Ткаченка

до спікерства... ........................................................... 254Із публікації «Верховна Рада нарешті має голову» .... 254Рух у глибокій опозиції .................................................. 254Із замітки «Позбавлені при розподілі портфелів

депутати не здаються» .............................................. 256З інтерв’ю «Генпрокуратура поза політикою:

чи буває таке?» ........................................................... 256З інтерв’ю «Ми вміємо бути в опозиції» ..................... 257Із статті «Народний Рух: “бунт на кораблі”?» ............. 260Кабінет Міністрів затіяв щось схоже на диверсію,

заваливши Верховну Раду законопроектами .......... 261Йогом я став, щоб не з’їхати з глузду ........................... 263Із статті «У Росії гукнеш – в Україні відгукнеться» .... 268Із статті «Рух нічого не знає про “програму

національного відродження”» .................................. 268З інтерв’ю «Сім років» ................................................... 269З інформаційно-аналітичної програми

Української служби Бі-Бі-Сі ..................................... 270Із замітки «Думки» ......................................................... 271Із замітки «Приїзд Вячеслава Чорновола»................... 271Із статті «Лідер Руху гарантує» ..................................... 272Із замітки «Рух і Донбас» .............................................. 273

Із замітки «Чорновіл звинуватив Марчука.Марчук подякував» ................................................... 274

Маріуполь має великі перспективи .............................. 275Із статті «...Так ніби в Русі є спокій» ............................ 281«Президентські вибори – не наше весілля...» ............. 281Інтерв’ю газеті «Сегодня» ............................................. 286Виступ на другій сесії Верховної Ради

9 вересня 1998 року ................................................... 291Із замітки «Львівський Рух більше не хоче знімати

Чорновола»................................................................. 294Поправка до § 8 док. № 8173 (рекомендації) ............... 295Конституційний переворот не вдався.

Як і спроба розколоти Рух ........................................ 295Лідер Народного Руху Вячеслав Чорновіл

про вибори в Німеччині ............................................ 299Виступ на другій сесії Верховної Ради

1 жовтня 1998 року .................................................... 300Виступ на другій сесії Верховної Ради

6 жовтня 1998 року .................................................... 301«У мене мистецька душа» ............................................. 302Віктора Ющенка підштовхують до відставки ............. 319Ліві в Британії багато обіцяли,

та нічого не зробили ................................................. 320До нас повертається «Час» ............................................ 321Виступ на другій сесії Верховної Ради

15 жовтня 1998 року .................................................. 322Виступ на другій сесії Верховної Ради

16 жовтня 1998 року .................................................. 323Виступи на другій сесії Верховної Ради



22 жовтня 1998 року .................................................. 329З інтерв’ю газеті «Україна молода» .............................. 330

1110

З коментарів «Політична криза в Україні“розвивається успішно”» .......................................... 331

«Обніміться ж, брати мої!» – Україна чекає ................ 331Бережись! Зомбовані вилазять з окопів ....................... 334Ініціатива Президента може призвести

до війни референдумів .............................................. 336Рух визначає орієнтири .................................................. 336Виступ на другій сесії Верховної Ради

6 листопада 1998 року .............................................. 337«Треба дійти згоди з усіма політичними партіями

патріотичного спрямування» ................................... 339Вячеслав Чорновіл вказує на нового ворога № 1 ........ 341Виступ на другій сесії Верховної Ради

10 листопада 1998 року ............................................ 341Галичині – похвальне слово! ......................................... 342Виступ на другій сесії Верховної Ради

18 листопада 1998 року ............................................ 344«Якщо Рух не зможе домовитися... доведеться мені» 347Виступ на другій сесії Верховної Ради

20 листопада 1998 року ............................................ 347На пульсі часу ................................................................. 348Рух є центром об’єднавчого процесу ........................... 350Виступ на другій сесії Верховної Ради

1 грудня 1998 року ..................................................... 355Виступ на другій сесії Верховної Ради


4 грудня 1998 року ..................................................... 358Чи потрібні Рухові зміни? І які?

Передз’їздівські роздуми .......................................... 359Виступ на другій сесії Верховної Ради


10 грудня 1998 року ................................................... 362[Автограф] ....................................................................... 363

Із статті «Кучма «доріс» до патріотизму»,але Рух на виборах його все одно не підтримає» .. 363

Якщо опоненти «товчуть» Рух,то це є ознакою сили і здоров’я Руху ...................... 364

Про напрямки подальшої діяльності Народного РухуУкраїни в контексті майбутніх президентськихвиборів ........................................................................ 375

Наявність панамського паспортаспалила Лазаренка як політика ................................ 394

Як на наші іменини ........................................................ 395Виступ на другій сесії Верховної Ради

18 грудня 1998 року ................................................... 395Із статті «Роль козачків українці виконали

“на біс”?» .................................................................... 397[Коментар щодо візиту в Москву О. Ткаченка] ........... 397З інтерв’ю «Не встанемо, матінко, з колін,

не встанемо» .............................................................. 398[Лист Лебединському осередку Руху] .......................... 398Виступ на другій сесії Верховної Ради

22 грудня 1998 року ................................................... 399Із статті «Українські «аплодисменти»

російському бенефісу».............................................. 400Із статті «Марчук економить час. І втрачає шанс?» .... 400Із статті «Конституцію Криму прийняли

за 15 хвилин» ............................................................. 401Виступи на другій сесії Верховної Ради

29 грудня 1998 року ................................................... 401З коментарів «Народні депутати не вірять,

що рік жовтого кролика буде тихим» ..................... 404Із статті «Президент грошей парламенту

не дасть: хоч це від нього й не залежить» .............. 404Політична гра? Думки з приводу .................................. 405Виступи на другій сесії Верховної Ради

30 грудня 1998 року ................................................... 405З рубрики «Опитування» ............................................... 407

1312

З рубрики «Політик теж людина» ................................. 408Виступ на другій сесії Верховної Ради

31 грудня 1998 року ................................................... 409«У наших списках не було нинішнього Президента

як можливого кандидата» ......................................... 410Нехай 1999-й стане роком збудження волі народу! .... 416

1999 рікІз замітки «“Сватання” прем’єра фракції

відкидають» ............................................................... 421«Зв’язати» уряд бюджетом ............................................ 421Виступ на другій сесії Верховної Ради

12 січня 1999 року ..................................................... 422Виступи на другій сесії Верховної Ради

13 січня 1999 року ..................................................... 422Виступи на другій сесії Верховної Ради

14 січня 1999 року ..................................................... 425Україна на порозі нового тисячоліття .......................... 428З рубрики «Думки» ......................................................... 430Три питання нового року ............................................... 432Я живу ненормальним життям ...................................... 432Формула успіху: патріарх високої

політики і молода команда реформаторів ............... 438Із замітки «Піраміда навпаки» ...................................... 440Виступи на третій сесії Верховної Ради

2 лютого 1999 року .................................................... 441Руху потрібне очищення ................................................ 448Виступ на третій сесії Верховної Ради

2 березня 1999 року ................................................... 455Виступ на третій сесії Верховної Ради

3 березня 1999 року ................................................... 457Виступ на третій сесії Верховної Ради

5 березня 1999 року ................................................... 457Про кризову ситуацію в Народному Русі України ...... 458Виступ на третій сесії Верховної Ради

16 березня 1999 року ................................................. 466

Виступи на третій сесії Верховної Ради24 березня 1999 року ................................................. 468

[Невиголошений виступ] .............................................. 470Спроба розколу Руху.

Причини. Виконавці. Замовники ............................. 472[Останнє інтерв’ю В. Чорновола] ................................. 475З останнього виступу в Кіровоградському

педагогічному інституті 25 березня 1999 року ...... 493

ДодаткиБіографічна хроніка ....................................................... 499

Документи Народного Руху України(1998 – 1999 роки) ..................................................... 523Звернення Центрального проводу Народного Руху

України до лідерів та керівних органівполітичних партій демократичногоспрямування .......................................................... 523

Ухвала Центрального проводу Народного РухуУкраїни .................................................................. 525

Звернення фракції Народного Руху Україниу Верховній Раді Українидо Президента України ........................................ 525

Заява Народного Руху України про провокаційніметоди ведення передвиборчої кампанії ........... 526

Заява Центрального проводуНародного Руху України ...................................... 529

Заява Центрального проводуНародного Руху України ...................................... 530

Народний Рух України звертаєтьсядо п. Слави Стецько, п. Миколи Поровського,п. Левка Лук’яненка, п. Володимира Яворівського,п. Віталія Журавського, до всіх лідерів такерівників партій демократичного,патріотичного спрямування ................................ 532

1514

Що робить Рух для народу сьогодні ....................... 533Звернення голови Народного Руху України

до виборців України ............................................. 535Заява Народного Руху України в зв’язку

з подіями в Одесі .................................................. 537Звернення Народного Руху України

до громадян Української держави ...................... 538Звернення Народного Руху України до Меджлісу

кримськотатарського народу,до всього кримськотатарського народу .............. 540

Заява фракції Народного Руху Україниз приводу ситуації у вугільній галузіта масових акцій протесту шахтарів .................. 541

Народний Рух України сердечно вітає мешканцівславнозвісного Білгорода-Дністровськогоз Днем міста .......................................................... 542

Заява VIII Всеукраїнських зборів НародногоРуху України про політичну ситуаціюв Україні після виборів 29 березня 1998 рокута роль Народного Рухув суспільно-політичних процесах ...................... 543

Зверення VIII Всеукраїнських зборів НародногоРуху України до політичних партій національно-демократичного, патріотичного спрямування .. 547

Заява VIII Всеукраїнських зборів Народного РухуУкраїни з приводу економічної ситуаціїі проведення економічних реформ ..................... 548

Заява Народного Руху України щодо участіу виборах Президента України в жовтні1999 року ............................................................... 551

Заява VIII Всеукраїнських зборівНародного Руху України ...................................... 552

Ухвала VIII Всеукраїнських зборівНародного Руху України ...................................... 553

Ухвала VIII Всеукраїнських зборів НародногоРуху України про заступника головиНародного Руху України ...................................... 554

Заява фракції Народного Руху Україниз приводу блокування лівими силамидіяльності парламенту ......................................... 554

Ухвала Центрального проводу Народного РухуУкраїни про ситуацію у Верховній РадіУкраїни та роботу фракції Руху .......................... 556

Ухвала Центрального проводу Народного РухуУкраїни про Одеську обласнуорганізацію Руху .................................................. 557

Звернення фракції Народного Руху Україниу Верховній Раді України до ПрезидентаРеспубліки Азербайджан Гайдара Алієва ......... 557

Заява фракції Народного Руху Україниу Верховній Раді України .................................... 558

Заява Народного Руху Українидо третьої річниці антиукраїнської розправина Софійському майдані ...................................... 560

Заява фракції Народного Руху Україниу Верховній Раді України .................................... 561

Ухвала Президії Центрального проводуНародного Руху України ...................................... 562

До членів крайової ради Львівськоїобласної організації НРУ .................................... 563

Заява Народного Руху України з приводу анти-державного виступу Олександра Ткаченка ....... 568

З протоколу засідання фракції НРУу Верховній Раді від 04.09.98 р. .......................... 569

Заява Центрального проводу Народного РухуУкраїни про ситуацію в Україні .......................... 570

Заява фракції Народного Руху України ................... 573Заява парламентської фракції

Народного Руху України ...................................... 575

1716

Заява фракції Народного Руху України ................... 576Заява фракції Народного Руху України

у Верховній Раді України з приводу розглядуВерховною Радою України пропозиційПрезидента України до Закону про орендуземлі 1 жовтня 1998 року .................................... 577

Ухвала Центрального проводуНародного Руху України ...................................... 580

Ухвала Центрального проводу Народного РухуУкраїни про відзначення 65-ї річниціголодомору в Україні ........................................... 581

Заява Народного Руху України про розгляду Верховній Раді України питанняпро відповідальність уряду ................................. 582

Заява фракції Народного Руху України ................... 583Заява з приводу постанови та заяви Державної

думи Федеральних зборів Російської Федераціївід 23 жовтня 1998 року «У зв’язку із закріплен-ням в Конституції Автономної Республіки Кримукраїнської мови як єдиної державної мовина території Автономної Республіки Крим» ..... 585

Ухвала IX Всеукраїнських зборів Народного РухуУкраїни про участь Народного РухуУкраїни у виборах Президента Українив 1999 році та визначення претендентав кандидати від Народного Руху України .......... 587

Ухвала IX Всеукраїнських зборівНародного Руху України ...................................... 588

Заява IX Всеукраїнських зборівНародного Руху України ...................................... 590

Антикризова резолюція IX Всеукраїнськихзборів Народного Руху України .......................... 593

Заява IX Всеукраїнських зборів Руху з приводузнищення в Одесі пам’ятника воїнамЦентральної Ради, загиблим у бояхза незалежність України ...................................... 596

Заява IX Всеукраїнських зборів Народного РухуУкраїни з приводу екологічної катастрофив Закарпатті ........................................................... 597

Заява Народного Руху Українищодо ініціативи проведення референдуму ........ 598

З ухвали Центрального проводуНародного Руху України про підготовкуНародного Руху України до президентськихвиборів 1999 року ................................................. 599

Ухвала Президії Центрального проводуНародного Руху України про створенняспільного виборчого штабу виборівПрезидента України ............................................. 600

Головам районних та міських організацій Руху,делегатам IX Всеукраїнських зборів НРУ ......... 601

Міністру юстиції України пані С. Станік ............... 603Секретаріату НРУ. Розпорядження .......................... 605Секретаріату НРУ. Розпорядження .......................... 605Шановні друзі рухівці, керівники обласних

і районних організацій Руху, делегатиIX Всеукраїнських зборів НРУ! .......................... 606

Звернення до всіх членів Руху ................................. 608До учасників зборів частини членів Центрального

проводу, що відбуваються 20.02.1999 року ....... 612Міністру юстиції України пані С. Станік ............... 614Звернення голови Народного Руху України

до всіх членів партії ............................................. 616До Президії т. зв. X з’їзду Руху, до мандатної

комісії т. зв. X з’їзду Руху .................................... 617Про єдність фракції Народного Руху України

у Верховній Раді України .................................... 619Міністрові юстиції України п. Станік С. Р. ............ 620Акт про самовільне захоплення приміщення ......... 623Заява Народного Руху України

про ситуацію в партії ........................................... 624

1918

ВІД УПОРЯДНИКА

В останній десятий том Творів Вячеслава Чорноволаввійшли, як і в попередні томи, його виступи у ВерховнійРаді, інтерв’ю, статті «Колонок редактора» в газеті «Час/Time» періоду 1998-го та трьох місяців 1999-го років.

Традиційно публікуємо твори хронологічно як в основ-ній частині, так і в розділі «Додатки», в який увійшлирухівські документи та хронологія діяльності В. Чорново-ла за 1998 рік (у 1999 р. Рух-прес працював уже на розколь-ників, тому інформація про Чорновола за січень – бере-зень відсутня, хоч він ледь не щодень їздив по Україні,агітуючи за Геннадія Удовенка на президентські виборита збираючи Рух докупи після «костенківського» розколу).

Автор передмови до 10-го тому, на наш погляд, влучноназвав цей період життя і діяльності В. Чорновола «не-вивченими уроками». Різні були в житті літературознав-ця, правозахисника, політика періоди, про кожен з якихрозповідають сторінки цих десяти томів. Але останнійвиявився найтрагічнішим, хоч це вже були не тюрми ізаслання, а діяльність у незалежній Україні, яку вимріяв.

Події розгорталися так, що комусь із влади (бо кому жіще?) дуже не хотілося, щоб чесний політик заважав їмчинити темні справи. А Чорновіл теж розумів, що наставдуже важливий для збереження України час, тому з неймо-вірними зусиллями намагався об’єднати національно-патріотичні сили, зокрема на вибори. На жаль, т. зв. демо-кратичні партії не доросли до потреби такого об’єднання.Таким чином, до Верховної Ради прийшла маса комуністів,завдячуючи й програним голосам цих «партій-партійок»,за висловом Чорновола.

І все ж маленьке досягнення було, відбулися перші кро-ки до об’єднання з ПРП. Але такого, а може, і більшого

Спільні документи(1998 – 1999 роки) ..................................................... 627Заява ............................................................................ 6277 листопада – День пам’яті жертв

комуністичного терору ........................................ 628Спільна заява Народного Руху України

та партії «Реформи і порядок» ............................ 629Заява фракцій Народного Руху України і

Народно-демократичної партії Україниз приводу зупинки будівництва нафтопроводу«Одеса – Броди» ................................................... 630

Заява політичних партій з приводуантиконституційних висловлювань головиВерховної Ради Олександра Ткаченкапід час його візиту до Москви ............................ 632

Фотоілюстрації ............................................................... 635

Іменний покажчик .......................................................... 665

2120

об’єднання позалаштунковим диригентам дуже не хоті-лося. Тож удалися до цинічного за своїм розмахом і змістом«костенківського» розколу, бо ж зрозуміло, що не сам Ко-стенко і Ко до цього додумалися. Вони були пішаками вцій грі. Таке дійство планувалося кілька разів з викорис-танням «політиків»-флюгерів. Але не вдавалося. Те, щосталося на початку 1999 р., виявилося для самого Чорно-вола з його майже дитячою чесністю і вірою в людей такинесподіванкою.

Усе це повністю висвітлено в основному розділі, як і врозділі «Додатки», де бачимо, як Чорновіл намагався збе-регти Рух, звертався до розкольників схаменутися, писавлисти в Міністерство юстиції за підтвердженням, що такзваний Х з’їзд розкольників нелегітимний, тому й та скалкапартії не правочинна (позитивна відповідь надійшла післязагибелі Чорновола...).

Та Чорновіл випростався від чорних дій розкольниківі кинувся по Україні, збираючи Рух докупи. У розділі «До-датки» («Хроніка») видно, як він одного дня міг бути вкількох містах, містечках, селах. І коли Чорновіл 23-гоберезня заявив, що Рух відновлено, тоді 25-го березня найого дорозі постав зловісний КамАЗ...

Ми повинні були ще тоді, в 1999-му, завчити ті уроки,але час ішов, притуплював людський біль і пам’ять, а наавансцену поруч із колишніми почали виходити нові аван-тюристи від політики.

Чорновіл, який бачив набагато кроків наперед, недво-значно в інтерв’ю виданню «Українська газета» від 26лютого 1998 р. сказав: «Якщо національні сили не об’єдна-ються на цьому шляху, їхніх синів і дочок можуть розстрі-ляти ворожі Україні сили». І хто міг у 1998 році сприйма-ти цю фразу за можливу реальність?

Розстріляли – Майдан, анексували цілий Крим, розстрі-люють схід України. А все тому, що уроки нашої історії,як і уроки Чорновола, виявилися невивченими до сьогодні.

Праві – «правіші» всіх, осколки лівих причаїлися у Вер-ховній Раді в «опозиційному» (опозиція до самої держа-ви!) блоці, а вигулькнули на посадах голів великих і мен-ших міст на тому сході, за який ллється кров, ті, що здава-лися правильними, – переступивши поріг Верховної Ради,ніби очманіли – уже не розбереш, хто кого називає коруп-ціонером, садить, а потім випускає, а хто насправді ко-рупціонер. Якесь замкнене коло.

Не до такої України все життя йшов Вячеслав Чорновіл,не за таку боровся. Хоч і тепер він оптимістично сказавби, що Україна є і буде. Тож вивчаймо його, навчаймося внього. Може, колись і розвидниться...

А тим часом дякуємо всім, хто якимсь чином причет-ний до видання цього десятитомника, який так довго йшовдо читача через те, що держава за трьох, уже чотирьох,президентів не спромоглася видати твори борця за неза-лежність України, Героя України, відомого не тільки вУкраїні, а й за кордоном політика.

Публікації цих томів передувала велика, копітка робо-та з архівом В. Чорновола, архівами СБУ, НРУ, бібліотек,спілкування з окремими людьми. Усі документи, статті,виступи звірено з оригіналами. Тому усі матеріали – досто-вірні. Якщо не було публікації, ішли за оригіналами архі-ву Чорновола. Зокрема з публікації «Спроба розколуРуху...» узято лише ту чернетку рукопису, яка була в архівіЧорновола, а не публікацію, яка з’явилася після його заги-белі в пресі. У цій статті – вислови Чорновола, які зустрі-чаємо в інших матеріалах. Через те, що відповідника незнайдено, залишили незакінчений оригінал.

Нам удалося опублікувати майже всі матеріали Вяче-слава Чорновола, за винятком невеликої дещиці, яка на-дійшла до упорядника, коли 10-й том уже був заверста-ний. Це здебільшого виступи політика, записані на відео-касетах, дисках, це, зрештою, ще не повністю розібраний

2322

РІК НЕВИВЧЕНИХ УРОКІВ

І Він додав: «Істинно кажу вам:жодного пророка не приймаютьу вітчизні своїй»

Євангеліє від Луки, 4:24

Останній рік життя… Напевно, він став найважчим дляВячеслава Чорновола. На перший погляд, це видається не-логічним: державний діяч, чиє життя завжди було так тіснопов’язане зі здобуттям та утвердженням України як неза-лежної держави, здавалося б, мав усі підстави відчуватиморальне заспокоєння та почуття виконаного обов’язку.Адже незалежність країни стала остаточно доконанимфактом: «Усупереч усьому Україна стоїть. Хай з усімашаленими хибами, хай з усім безмірним бюрократичнимапаратом, хай з безглуздими витратами, але Українавідбулась як держава. От що важливо!» («День», 4 липня1998 р.). Ніхто ніде в світі не піддавав сумніву її неза-лежність. У Москві ще правив «цар Борис», який, хоча йнадокучав своїми неоімперськими замашками, але й незабував про карикатурні реверанси в бік України («Каж-дое утро, просыпаясь, думай, что ты сделал для Украи-ны»). Західні партнери все ще вірили, що молода державаскоро переросте хворобу раннього постсовкового синдро-му, а тому тримали двері відчиненими й вели дуже актив-ний діалог з вітчизняними політичними силами. Анти-українська фронда на сході й півдні, навіть у Криму,здавалося, була остаточно зломлена й «задушена в обі-ймах» усесильною бюрократією. У центрі й на місцях булистворені всі необхідні атрибути незалежної держави, вла-да начебто змогла подолати деструктивні й хаотичні про-цеси в економіці й приручити місцеві еліти, звівши їх до

технічний архів Ярослава Кендзьора, де багато виступівЧорновола. Зважаючи на затримку з виходом 10 тому (небуло коштів), вирішено не відтягувати видання.

Поки що мрією упорядника залишається виданнябібліографії творів В. Чорновола та про нього, а такожспогадів. У цих виданнях можна було б умістити неопуб-ліковане.

Дякуємо за матеріальну допомогу для видання остан-нього тому, яка надійшла з Канади від п. Олесі Чехут упам’ять її чоловіка св. п. Ярослава Чехута.

Безумовно, дякуємо всього колективу видавництва«Смолоскип», зокрема п. Осипу Зінкевичу, завдяки турбо-там якого були знайдені кошти серед української діаспо-ри, якій теж вклоняємося, на багатотомне й цінне для куль-турного розвою України видання.

Сподіваємося, що відгукнуться люди, які допоможутьвидати заплановані книги, які доповнять десятитомне ви-дання Творів Вячеслава Чорновола.

2524

«єдиного корита», навіть на Донбасі завершилися руйнівнігангстерські війни, а місцеві мафіозі не лише переодягну-лися в дорогі костюми, але й вивчили необхідний мінімумпроукраїнських фраз – державницька позиція ставала од-ним з індикаторів лояльності до центральної влади…

«Навіть у мізкуватих головах можновладців звивинискерувалися на самостійність. Я не люблю нашу бюро-кратію, а повинен сказати, що дечому вона таки навчи-лася. Це вже не безпорадні керівники держави 1991 – по-чатку 1992, які панічно боялися ступити самостійнийкрок, інстинктивно озираючись на Москву. […] Хай іщеважко, але нині в курнику українських керівників, які ча-сом роблять розумні речі, а часом дурниці, викльовуєтьсянаціональна еліта. Вона ще слабенька та задиркуватихуже видно» («День», 4 липня 1998 р.).

Так, у цій державі не було таких неодмінних атрибутівцивілізованого європейського суспільства, як повноціннадемократія, правосуддя, вільна й конкурентна економіка,а головне – чесна та відповідальна влада, але ж таке важ-ливе для колишніх дисидентів визначення, як державо-творення, стало лозунгом усієї пострадянської влади.«Ранній» Кучма ще демонстрував здатність до засвоєннятаких далеких для нього україноцентричних, а деколинавіть європейських цінностей, регулярно вислуховувавлідера Руху, а інколи й прислухався до його порад і вимог,хоча частіше старався відбутися дрібними кадровими по-ступками, ніж принциповими цивілізаційними змінами…Ось як Вячеслав Чорновіл тоді оцінював Леоніда Кучмута його владу: «Ми критикуємо Президента кожного разу,коли його дії наносять шкоду Україні. Основний об’єктнашої критики – це кадрова політика: він оточує себепредставниками номенклатури, які не можуть і нехочуть проводити реформи...» Економічна програмаЛ. Кучми 1994 року «практично збігалася з економічноюпрограмою Руху, але була виконана лише відсотків на

п’ять саме через оточення». Тому стратегія НРУ – «по-стійний тиск на Президента з метою утримати його надержавних позиціях». Процедура імпічменту була б «про-сто гонитвою за дешевою популярністю» («Киевские ве-домости», 28 березня 1998 р.). Однак на обрії все ж почи-нали проглядатися силуети таких необхідних реформ, інайголовнішої з них – земельної, яка, на думку Чорново-ла, мала остаточно перерізати ту пуповину, що не даваламолодій державі відірватися від мертвого тіла колишньо-го Союзу. (Добре, що він у той час не міг навіть уявити, якйого тодішні соратники за якихось півтора десятиліття зра-дять ту первинну ідеологію Руху й услід за лівацькимипопулістами стануть шельмувати саму ідею вільного рин-ку землі).

Політичний діяч-державник, а саме таким і був Вяче-слав Чорновіл, певна річ, мав безліч підстав для невдово-лення, але й не міг знехтувати певною перевагою такогорозвитку держави – мирно, без крові зростала й укріплю-валася та держава, за яку він пожертвував більшу частинусвого життя. А те, що в цій державі геть усе було не так,як у вимріяній у концтаборах Україні, так це ж тільки пе-рехідний період, та й значна частина суспільства, зали-шаючись у душі «гомо совєтікус», навряд чи була готовадо іншого, швидкого й прогресивного сценарію. А ще мавз чим порівнювати: і з нашим комуністично-каґебістськимминулим, і з таким самим сучасним у багатьох сусідів ізтак званого «ближнього зарубіжжя»…

Здавалося б, попри все, можна було шукати й нанизу-вати, як намистини на нитку, позитивні враження. То чомуж цей останній 1998-й – початок 1999-го року став длянього каторгою, а ті, хто, здається, мали бути соратника-ми й однодумцями, перетворювали його життя на пекло?У дійсності ж сьомий рік незалежності приніс в Українуй утвердив зовсім інші, дуже далекі від ідилії та навіть

2726

від банального раціоналізму реалії, взаємовідносини,принципи й політичні механізми.

Найперше, відсутність швидких якісних змін, що, мож-ливо, і подобалося консервативній частині населення,призвела до дезорганізації, а згодом і до деморалізації тапереродження тих, які раніше демонстрували найвищийрівень пасіонарності та, якщо й не завжди розумного, товсе ж безсумнівного патріотизму. Можна багато говоритипро психологічну втому, втрату ідейних орієнтирів цихлюдей: «Негатив від подій 1998 року – загальна втома йнашого народу, і наших політиків. Це мене дуже хвилює.Я не бачу сьогодні енергії ні в лівих, ні в правих – лишевдавана жвавість. А тому болісно розмірковую над тим,як подолати існуючу зневіру […]. На жаль, і люди стоми-лися, утратили бачення перспективи, бо ми довго топта-лися на місці» («Час», 25 грудня 1998 р. – 1 січня 1999 р.).

Але найбанальніше й найбрутальніше це прозвучалонапередодні ганебного рухівського путчу в словах одногоз найвідоміших рухівців і колись дуже близького сорат-ника Чорновола, який поділився з ним своїм «сокровен-ним»: «Вячеславе, от я все життя в цій політиці, у боротьбіза Україну, більшість років уже прожито, і що я з цьогособі здобув?..» Відсутність прогресу, поступального рухувгору занадто часто будить у людях низькі інстинкти, праг-нення до примітивного збагачення та включає суспільнийзакон «морального земного тяжіння». Цей діяч дуже ско-ро, за якихось півроку, зрадивши Чорновола, отримав вер-шину своїх нових мрій і прагнень – спершу гроші, якихвистачило, щоб купити дорогий автомобіль, а пізніше –навіть можливість деякий час побути міністром, трохивкрасти й не сісти…Тому огидне й часто агресивне при-стосуванство ставало новою традицією не лише провлад-них політиків, але й яскравих представників демократич-ного табору.

Зрештою, таке ми переживали вже не вперше, але щеніколи так відверто люди, які обрали для себе шлях полі-тичної повії, не рядилися в тоги невинності й не розкида-лися облудними звинуваченнями проти тих, хто не поді-ляв їхніх перероджених псевдоцінностей. Це ж так пока-зово, що саме ті, кому чорноволівська принциповість інепідкупність перешкоджала доступитися до всіх благпровладної кон’юнктури і які його обливали брудом татаврували «угодовцем і провладним політиком», пізніше,коли влада розправилася з Чорноволом, першими зайня-ли високі посади й стали слухняними гравцями провлад-них інтриг. На жаль, уже стало злою українською тради-цією, що на авансцену цього фарсу з гримучої суміші не-реалізованих амбіцій та меркантильності найчастіше про-ривалися люди, які самі себе коронували «професійнимипатріотами». Так було на зорі незалежності, подібна дра-ма розігрується і в наші дні.

Дуже небезпечні зміни відбувалися і в провладномусередовищі. Витворювалася нова система, яку пізніше про-звали клановістю, олігархією та, загалом, кучмізмом.Нечистий бізнес остаточно зрісся з владою, та ще й пере-мішався з комуністами: «Ми маємо знову блокування робо-ти парламенту лівими фракціями, комуністичною, соціа-лістичною, і «Громадою». Ви розумієте, що це за союз –мафіозні клани й комуністи» (З виступу на сесії Верхов-ної Ради 14 січня 1999 р.). (Хоча чому маємо дивуватися:тоді лазаренківська «Громада» принаймні була загально-визнаним символом мафії, а сьогодні з десяток її чільнихдіячів повчають нас, як будувати «справедливу Україну»...).Сама влада та близькість до неї стали найкращим спосо-бом здобуття мільярдних статків. Занадто високою зроби-лася ціна такої влади та страшною загрозою видававсяризик її втратити. Вибори до Верховної Ради 1998 рокувже були брудними й нечесними, але вони стали лишепровісником тих політичних катаклізмів, які несли наступ-

2928

ні президентські вибори 1999-го. Ні Леонід Кучма, ні ті,кому його президенство було важливішим, ніж навіть са-мому главі держави, просто так поступатися престоломне збиралися, а тим більше Вячеславові Чорноволу, чиїцінності й принципи для них були не просто чужі, а й не-безпечні. Тому й проходила в цей останній рік стрімкаеволюція ставлення владних еліт та їхніх прислужниківдо Чорновола й очолюваного ним Руху: від невдоволено-го толерування до відвертого цькування, оббріхування й,урешті, убивства на трасі під Борисполем.

А ще в цей же період, користуючись економічними тасоціальними провалами тодішньої влади, зміцнювали своїпозиції й ідейні противники з лівих, переважно проросій-ських, партій, з якими у Вячеслава Чорновола завжди булонайжорсткіше протистояння і в парламенті, й поза йогостінами: «Позиція ж комуністів […] – це свідомі дії запринципом: чим гірше – тим краще. Чим гірше державі йлюдям – тим краще їм, комуністам і соціалістам (вклю-чаючи «прогресивних»). Комунізм завжди паразитує назлиднях» («Час», 23 – 30 жовтня 1998 р.). «Чума XX сто-ліття – комунізм – у цьому ж столітті повинен і помер-ти» («Час», 4 – 15 січня 1999 р.). На жаль, юридичні по-милки під час заборони компартії 1991 року дали комуні-стам шанс на реванш. Загравання з лівими з боку влади тавзаємопоборювання в середовищі правих і центристськихпартій, для яких Чорновіл став страшнішим ворогом, ніжсимоненки, вітренки чи морози, призвело до фатальнихнаслідків – ліві зуміли захопити керівництво парламен-том. Проте навіть це не змогло привести до притомностіукраїнських демократів… Вячеслав Чорновіл у жорстко-му протистоянні з ідеологічними ворогами дуже часто за-лишався одиноким та ще й потерпав від ударів у спинувід начебто ідейних соратників.

У цьому томі можна побачити, що ледь не в кожномувиступі, кожній акції Чорновіл старався не пропустити

нагоди протиставитися лідерам КПУ, ПСПУ, СПУ та їхнімпідспівувачам з дрібніших лівацьких або мафіозних партій.І зазнавав «взаємності» – на кожне його слово ліві фракціїреагували криком, образами, улюлюканням. У багатьохйого виступах у Раді можемо побачити спроби заспокоїтицю крикливу масу: «Тут пробували мене висувати, це ясприймаю як жарт з боку комуністів, бо коли я виходжуна трибуну, то вони ревуть. Я уявляю собі, що буде, як ясяду в те місце Голови Верховної Ради. Ще не дозріли сьо-годні комуністи, щоб я ними керував» (З виступу на засі-данні ВРУ 30 червня 1998 р.). Саме Вячеслав Чорновілбув ініціатором нового «Нюрнберзького процесу» протикомуністичної партії, оргкомітет з підготовки якого очо-лював Лесь Танюк, виступав за її заборону: «Держава,яка не вміє себе захищати, приречена. То, може, уже на-став час дати чітку правову оцінку злочинам тієї КПУ,спадкоємцем якої називає себе нинішня КПУ? А такожвизначитися з обставинами незаконної реєстрації ком-партії восени 1993 року. Чекаємо на ваше слово, пане Ге-неральний прокуроре, панове українські юристи! Бо покищо, як кажуть, до Конституційного Суду надійшло неподання про заборону КПУ як підривної антидержавноїструктури, а подання… про незаконність її заборони всерпні 1991 року» («Час», 23 – 30 жовтня 1998 р.). Про-йшли роки, нині ми бачимо, наскільки небезпечною тазаразною виявилася та комуністична отрута, яка ниніпривела під відверто комуністичні лозунги багатьох демо-кратів, а зовсім недавно під проросійські прапори постави-ла багатьох центристів. Якби ж тоді в потенційно держав-ницьких політиків вистачило розуму й виваженості, щобвідкинути розбрат і війну амбіцій та разом протиставити-ся майбутнім загрозам… Натомість уся «патріотична» пре-са знущалася над Чорноволом, що він, мовляв, «воює звітряками». От тільки ці «вітряки» в той час зуміли захопи-ти керівництво Верховної Ради, зупинити розвиток краї-

3130

ни й ледь не скасували статус української мови та мало незатягнули Україну в євразійську пастку. А ті, хто тоді на-тхненно писали про «так звану» комуністичну загрозу, інині засідають у парламенті, видають газети, та й, зага-лом, учать нас, як маємо жити.

Коли перелистати пожовклі газетні зшитки за 1998 –99 роки, то виникає шокуюче запитання: чому всі ці зовсімрізні політичні й фінансові групи так жорстоко поборю-вали саме Чорновола, та й фактично тільки Чорновола.Адже проти нього єдиного було розпочате найжорстокі-ше цькування й шельмування і в ультранаціоналістичнихгазетах, і в поважних провладних виданнях, і в лівацькійкомуністичній пресі: «З наближенням виборів 1998 рокув антирухівській пресі («Киевские ведомости», «День»,«Зеркало недели» та ін.) розгорнулася шалена кампаніяпроти Руху, побудована за тим же принципом проти-ставлення персоналій» («Час», 27 листопада – 4 грудня1998 р.). На жаль, цькування в пресі не обмежилося перед-виборчим періодом і, наростаючи з кожним наступниммісяцем, усе більше фокусувалося персонально на особіВячеслава Чорновола.

Пригадую, як відразу ж після трагічної загибелі лідераРуху, в журналі ПіК журналіст Олександр Кривенко встатті-некролозі повторив ту саму хибу, якої часто допус-калися тоді молоді демократи, а сьогодні деколи повто-рюють сучасні дослідники: мовляв, Чорновіл уже старів,утрачав впливовість, перетворювався на такого собі дива-куватого Дон Кіхота, а за кілька років міг би стати «неці-кавим навіть свому вірному Санчо Панса…» Тоді Сашко-ві я поставив те саме запитання, яке повторю й сьогодні:то чому ж лише проти нього так озвіріло боролися, чомувесь останній рік життя не було жодного дня без їдкихвипадів у пресі, чому були вкинуті велетенські ресурсина перекуповування його фракції в Раді та цілих обласнихорганізацій НРУ, чому, врешті, саме його шлях перегоро-

дили КамАЗом. Олександр Кривенко, до його честі, спри-йняв аргументи, вибачився і надав журнальну площу дляіншої позиції. Але як оцінювати окремих сьогоднішніхавторів, які, зрідка потривоживши пам’ять Чорновола,навіть нині так некритично повторюють ті штучні міфи йідеологеми, якими щедро годували українців на схилі 90-их?

Зрозуміти й пояснити феномен Чорновола в україн-ському політичному й суспільному бутті непросто, особ-ливо поза контекстом подій. Перечитуючи виступи, стат-ті чи інтерв’ю за цей останній рік і кілька місяців, зна-ходимо прекрасні приклади й аргументи для розумінняперебігу нашої історії, але й відстежуємо ті механізми,які донині визначають розвиток України. Іноді вражає ней-мовірна актуальність його слів, а деколи обурює дика не-справедливість сучасників… Серед його текстів цього часудомінують виступи в Раді, інтерв’ю та коментарі на болючітеми, звернення до соратників з Руху й інших патріотич-них партій. Адже, загалом, 1998-й – початок 1999-го булине найкращим часом для умиротворених філософськихроздумів. Країна виривалася з чіпких обіймів комуністич-ного минулого, щоб… знову впасти в мало чим кращі ре-алії диких кланово-олігархічних відносин. Вячеслав Чор-новіл, який сам собі тоді присвоїв визначення «прагма-тичний романтик», отак романтично вірив, що не йомуодному потрібно, аби країна пішла не в чергові нетрі, а донормального цивілізаційного вибору, а як прагматик доволічітко усвідомлював і формулював, що для цього необхід-но зробити. А ще наївно не хотів вірити, що на цьомушляху може бути підлість і зрада, та ще й у таких мас-штабах…

Але, щоб трохи повернутися до історичного контек-сту, варто пройтися деякими з основних етапів цього склад-ного року, які з документальною точністю першоджерелавідображені в 10-му томі.

3332

Наймасштабнішою подією 1998 року були парламент-ські вибори, які вперше проходили за змішаною вибор-чою системою. Ще з кінця 1997-го Чорновіл розпочавактивні переговори з усіма правими й правоцентрист-ськими патріотичними партіями про спільний похід навибори. Аргументи, здавалося б, були більш ніж перекон-ливі, підкріплені даними соціологічних опитувань та мо-делюванням складу майбутнього парламенту: «Ситуаціядуже складна. З лівого боку з нами конкурують тількикомуністи й соціалісти. Трохи голосів від останніх відтяг-нуть теж ліві сили – партія Вітренко й Марченка та«Трудова Україна». У центрі й правому центрі перебува-ють понад 20 партій. Вони створюють дуже велику не-безпеку. Я б навіть сказав, що приведуть до катастро-фи. Ось чому всім нам, правим, треба негайно об’єднатисвої зусилля. Це останній шанс» («Українська газета»,26 лютого 1998 р.).

«Дуже непокоїть мене отих 30 партій-партійок,блоків-блочків, фронтиків, які таки прорвалися і ринулина вибори, усілякими правдами й неправдами здобувшипідписи виборців, скориставшись недосконалістю зако-ну, як лазівкою, що дає можливість маніпулювати підпи-сами, навіть переписувати реєстри одні в одних, іти напідкуп. […] І маємо сьогодні «парад партій і блоків».Дуже небезпечна ця тенденція, бо розтягування голосів

іде в основному в центрі й правому центрі. […] Комуні-сти й Рух – дві реальні політичні сили, що протистоятьодна одній на виборах.Зліва розтягування голосів виборців майже немає. Усі

ж інші партії посягають на голоси саме Народного Руху»(Час/Time, 15 – 21 січня 1998 р.).

Ще з осені попереднього року Рух ініціював цілу се-рію переговорів з лідерами патріотичних партій, наголо-шуючи, що за всіма опитуваннями лише НРУ впевненодолає прохідний бар’єр. Тим більше, що навіть ті партії,

які донедавна розглядалися як умовно прохідні, за корот-кий час через помилкові дії або амбіції своїх лідерів утра-тили такий шанс. Так, донедавна потужна політична сила«Реформи» розкололася на «Реформи і порядок» та «Впе-ред, Україно!» й критично послабила свої електоральнішанси. З іншого боку – непродумане об’єднання Конгре-су українських націоналістів з дрібними осколками Ук-раїнської республіканської партії в «Національний фронт»призвело лише до маргіналізації цієї донедавна помітноїструктури. Загалом, дуже зменшилася довіра виборців донаціоналістичних і радикальних партій після зближенняїх з колишнім генералом КДБ Євгеном Марчуком і спли-вання на поверхню численних сумнівних персонажів (назразок нового лідера розколеної УРП Олександра Шанд-рюка), яких багато хто пов’язував саме з цією спецслуж-бою. Але схоже, що засліплені своєю «принциповістю»дрібні лідери не готові були самі робити будь-які виснов-ки й, тим паче, слухати порад ззовні.

Ще однією проблемою всіх правих і правоцентрист-ських партій (за винятком Руху) було те, що вони звичнопаслися лише на західноукраїнському електоральномуполі. Ні дієвих організацій, ні активної діяльності будь-де,окрім Галичини та Києва, вони не розгортали. А отже, ура-ховуючи пропорції населення в основних мегарегіонахкраїни, мали змогу помітно відтягнути голоси від Руху назаході, але здобути мізерний результат загалом. Уже післявиборів Чорновіл обурювався: «Хай би вони поїхали й по-агітували в Донецьку чи Луганську. Ми там хоч і небага-то, але все ж таки взяли, а «Національний фронт» зі своїмрадикалізмом – нічого. Треба дивитися в масштабах Ук-раїни. Радикалізм треба часом ховати в кишеню. Менітеж хотілося б щось радикальне сказати або зробити,але я себе вважаю політиком, а не авантюристом» («Час/Time», 16 – 22 квітня 1998 р.).

3534

Принцип пропорційної системи з прохідним бар’єромпередбачав, що голоси аутсайдерів будуть пропорційнорозділені між переможцями. А тут уже вступала в силубезпристрасна арифметика – під розподіл фактично по-падали лише голоси патріотично настроєних виборців, аосновним одержувачем такого бонуса від бездумнихпатріотів ставали ліві проросійські партії, найперше –комуністи. Вячеславові Чорноволу вдалося дуже точнопрорахувати втрати демократичних сил від цього «парадуамбіцій, самовпевненості й безголів’я». Прогнозована нимутрата 50 депутатських місць у парламенті приблизновідповідала тому критичному зсуву від актуальних елек-торальних симпатій до реальної розстановки сил у ново-обраній Верховній Раді.

Частково виправити наслідки цієї катастрофи вдалосялише на початку 2000 року. План такої декомунізації пар-ламенту й створення нової більшості В. Чорновіл спрогно-зував доволі точно ще в липні 1998-го: «Меншість боро-тиметься за створення більшості. До того ж треба пере-конати хоч би соціал-демократів і «зелених», щоб вонипритримувалися своєї ідеології… Побачите, багато хтоще попроситься до нас. І з часом ми знов повернемосядо виборів Голови Верховної Ради» («Сегодня», 17 липня1998 р.). Саме так і відбулося через рік після загибеліЧорновола, але без нього цей процес очолили нові «госпо-дарі життя» і швидко розвернули його не в бік демокра-тичних змін, а в напрямку новітніх кланово-олігархічнихвідносин.

Коли ж повернутися до плану єднання, то, насправді,він був дуже привабливим, і тільки люди без душі й безтверезого осмислення могли його відкинути. Ось як йогоописував сам Вячеслав Чорновіл:

«Позиція наша була така: не базікати про єдність, ачітко розробити формулу єдності всіх патріотичних сил.Єдність базувалася на чотирьох пропозиціях:

Перша – єдина платформа. Це саме те, про що най-легше домовитися, як би ми не «дряпалися». Мета в нас,по суті, єдина, і виборці одні й ті самі.Друга пропозиція – спільний узгоджений список канди-

датів у депутати від партій і в мажоритарних округах.Третя – спільна, єдина фракція в парламенті, щоб не

роз’єднатися та не підпасти під будь-які впливи.І четверта – на базі фракції створити єдину політич-

ну партію національно-патріотичного спрямування.[…]Третю пропозицію – про єдину фракцію – відкину-

ли одностайно всі. Тож про створення конгресу партійчи єдиної партії навіть слухати не захотіли. Ось чому мив наше об’єднання ввели тільки громадські організації.

[…]Ситуація страшна. Тут уже не нація наша винна,а винні нинішні її окремі «лідери-вожді», які не хочутьтверезо мислити. І не тільки тверезо, а й в ім’я України,її незалежного майбутнього. Вони не думають, що зновубудуть в’язні й заборони всього нашого, національного…»(«Українська газета», 26 лютого 1998 р.).

Якщо вже питання політичної відповідальності передмайбутнім України не вплинуло на амбітних лідерів (невперше – був уже досвід запеклого самоїдства на прези-дентських виборах 1991-го й парламентських 1994-гороку), то хоча б перспективи успішного проходження доВерховної Ради під «парасолькою» Руху мало б стати сти-мулом для переговорів. І хоча лідер Руху пропонувавпотенційним союзникам непропорційну їхній значимостікількість місць у списку та цілковиту підтримку на окру-гах, бажання конче бути першим і єдиним хоча б на своє-му дірявому човнику перемогло…

Коли вже пройшли всі терміни, ЦВК зареєструвала всі30 списків, а серед них аж понад 20, які конкурували лишез Рухом і не мали шансів на перемогу, Чорновіл аж доостанніх тижнів перед виборами не переставав упрошу-вати й переконувати. Новий план передбачав використан-

3736

ня тодішнього недогляду в законі – кандидат міг одночас-но балотуватися і за списком своєї партії, і в мажоритар-ному окрузі (лише десь через два роки КонституційнийСуд заборонив цю практику). Лазівкою в законі скориста-лися всі представники отих 20-ти партійок, створившидику конкуренцію в нечисленних галицьких і київськихокругах. Вячеслав Чорновіл, оперуючи остаточними дани-ми соціологів, закликав їх і в особистих розмовах, і черезпресу приєднатися до об’єднання «Рух за народ, за Украї-ну», зняти з реєстрації явно непрохідні списки, обіцяючизабрати з відповідних округів рухівських кандидатів іпідтримати представників патріотичних (не знаю, може,уже пора чесно сказати, що ті, хто ставлять свої амбіціївище державних потреб, патріотами бути не можуть?) сил.Натомість наполягав лише на одному – щоб у новому пар-ламенті всім об’єднатися в єдину фракцію, аби не було,як завше: хто в ліс, хто по дрова, а хто й комуністам допослуг. На що прозвучав єдиний ультиматум: ділимо окру-ги й жодних інших зобов’язань! У підсумку зміг лише,ще раз перелічивши всі загрози, закликати до сумління:«Може, хоч ця тривожна перспектива зупинить нашихдоблесних кунівців, уерпістів, «зелених», християнськихта інших демократів? Невже не бояться вони відпові-дальності перед Україною та історією, свідомо ведучилівих до влади? Ще є час і можливість – зняти свої спис-ки з голосування і закликати всіх патріотів голосуватиза Рух – єдину силу, що може зупинити прихід до владикомуно-соціалістів. Що скажете на це, пані Стецько,панове Лук’яненко, Яворівський, Поровський, Головатий,Журавський, Соболєв?.. Україна чекає відповіді» («Час/Time», 22 – 28 січня 1998 р.). Шкода, що було змарнованотакий шанс, адже: «Це якраз той шлях, яким пішла «Ви-борча акція “Солідарність”» у Польщі й здобула перемо-гу» («Час», 16 – 23 жовтня 1998 р.).

Надалі включився у власне рухівську виборчу кампа-нію. НРУ зміг залучити до об’єднання громадські органі-зації, і розпочалися поїздки всіма областями України з пре-зентацією рухівського списку. Більшість візитів булискладними: на сході постійними дебошами й провокація-ми займалися ліві, на заході ж оббріхуванням і шельмуван-ням доймали праві. Пригадую й доволі екзотичні та диківипадки. Наприклад, ось про що повідомляла луганськагазета: «Своєрідно відзначили День міста луганські крайніправі. Вони провели на вулиці КІМ, 46 змагання по стрільбіз пневматичної зброї. Мішенями слугували портрети ліде-ра Народного Руху України Вячеслава Чорновола» («Ра-курс», 18 вересня 1997 р.). Місцеві комуністи аплодували,а регіональна преса вперше не обзивала націоналістів«фашистами». Нічого не нагадує? Наприклад, доброзичли-ві й співчутливі відгуки в російських телепрограмахстосовно деяких наших «патріотичних» партій, коли вонивчинили дебоші в Мукачеві та під Верховною Радою вжев наші дні. На подібні акти тваринної ненависті Чорновіллише відреаговував болісним: «То що ж ми за нація така,що своїх нищимо?» («Українська газета», 26 лютого1998 р.).

До кожного приїзду Чорновола централізовано готува-лися в’їдливі запитання, образливі листівки, цілі групипровокаторів. Типовою була анекдотична ситуація у Ва-силівці на Запоріжжі. Тоді один із однопартійців ПетраСимоненка передав лідеру Руху надруковану на дру-карській машинці записку приблизно такого змісту: «Вищойно у своєму виступі заявили… – ми переконані, щоце націоналізм і фашизм». Чорновіл тоді лише розсміяв-ся: «Щось не чув я в залі стуку друкарської машинки».І навіть у цих умовах йому вдавалося не лише донестисвою позицію, але й знаходити нових симпатиків. У на-ступні роки мені довелося об’їхати більшість районів усієїУкраїни, зокрема сходу й півдня, і завжди десь у Луган-

3938

ську, Горлівці, Цюрупинську чи Шостці підходили люди,які згадували про враження, яке на них справило спілку-вання з Вячеславом Чорноволом. Я десятки разів чув саметаку фразу: «Це Чорновіл тоді зробив мене українцем».Шкода, що в ті дні було не до записування сотень висту-пів на зустрічах і місцевих радіоточках та архівуваннячисленних інтерв’ю в районних і міських газетах та за-водських багатотиражках. Думаю, там можна було б зна-йти блискучі приклади політичної полеміки.

А загалом, коли перечитую виступи, інтерв’ю й статтіЧорновола з передвиборчого періоду, а ще переглядаютодішню пресу, не полишає відчуття, що це якесь дежавю –тепер, уже після Революції гідності, політики в Україні,здається, ні на крихту не змінилися. Хіба це не актуальнов наші дні: «Ми програли президентські вибори-91 (а моглиж і виграти), не взяли реваншу на парламентських вибо-рах-94. Саме через роз’єднаність державників. Надтовже багато «гетьманів» з’явилося. Може, відчув хтодокори сумління з тих «вождів», які тоді всіх нас роз’єд-нували? Ні, вони й досі ходять у героях» («Час/Time», 15 –21 січня 1998 р.). Саме так – ходять у героях: і ті, хто ще в90-их цькували Чорновола, і ті, з так званих «нових об-лич», що тоді ще до школи бігали, а все-одно так точнонавчилися відтворювати нині методи й стиль своїх стар-ших «товаришів-патріотів».

Рух, як і очікувалося, на виборах здобув другий резуль-тат після комуністів, але перерозподіл голосів поглибивцей розрив і привів до тривалої парламентської кризи. Добезумовних успіхів можна віднести те, що НРУ зробивзначний прорив на схід: навіть без базових західноукраїн-ських областей Рух вільно долав прохідний бар’єр, пере-вищували чотиривідсоткову межу результати партії в 20областях країни, хоча абсолютно нерівномірна підтримкав сусідніх областях свідчила про значні проблеми в управ-лінні крайовими організаціями. Основний висновок, на

якому тоді наполягав Чорновіл, – це те, що доля Українивирішується на сході.

На жаль, усі найгірші прогнози, що в Раді, ймовірно,не зможе сформуватися ні ліва, ні права більшість, спов-нилися. Почалася кількамісячна спікеріада. Тексти деякихвиступів Вячеслава Чорновола в стінах Верховної Ради втой період можуть видатися дещо тривіальними й подіб-ними, але вони цінні як свідчення перед судом історії – якдорого коштують країні нічим не підкріплені амбіції чис-ленних політичних лідерів. У підсумку, знову ж черезамбіції Юрія Костенка, було втрачено єдиний шанс створи-ти некомуністичне керівництво парламенту, а ліві, зару-чившись підтримкою мафіозних сил, найперше партії«Громада», змогли обрати Головою Верховної Ради Ук-раїни Олександра Ткаченка. Ставлення Чорновола до цієїособи завжди залишалося вкрай негативним: «Ця фігурає лівою, і вона більш прийнятна для Президента і йогоАдміністрації, ніж Мороз із Симоненком. Це лютий во-рог власності на землю, приватизації, земельної рефор-ми. Це ортодокс. З обранням О. Ткаченка спікером, я недумаю, що ліві вийдуть на більшість» («За вільну Украї-ну», 11 липня 1998 р.).

У подальшому Ткаченко переконливо довів, що за анти-державними поглядами й діями він може перевершитинавіть комуністів. А Вячеслав Чорновіл отримав ще одногонепримиренного ідеологічного противника. Хоча, якщопознайомитися з основними ідеологічними постулатамицього «діяча», доведеться констатувати, що більшість зних (за винятком хіба відверто антиукраїнських і прокрем-лівських поглядів) стали основою ідеології сучасних попу-лістів-демократів. Затята боротьба проти ринкових відно-син у земельній сфері, приватизації, лібералізації еконо-міки, децентралізації влади, заяви, що «нам Європа – неуказ»… – усе це ще недавно було ознакою одіозної та орто-доксальної комуністичної ідеології. А нині, уже після

4140

Революції гідності, принаймні три фракції, які бралиучасть у створенні проєвропейської (!) коаліції у ВерховнійРаді VIII скликання, називають це турботою про народ,про Україну…

Серед виру подій 1998 року приходять на пам’ятьдекілька особливо показових, які супроводжувалися бру-тальним шельмуванням проти Вячеслава Чорновола «со-ратниками» з правого табору. Особливо актуальні сьогоднітодішні перипетії довкола ратифікації так званого Вели-кого договору з Росією. Лідера Руху, який наполягав нанеобхідності ратифікації, звинувачувала в «зраді» біль-шість правих і злобно торпедували проросійські ліві,оскільки договір не містив жодної з бажаних їм ідеоло-гем, та і їхні соратники серед російських комуністів блоку-вали цю ратифікацію: «[…]депутат Яценко (член фракціїКПУ) навіть посмів замахнутися на ратифікований намиширокомасштабний договір України й Росії. Сказав, щоце недосконалий договір, повторивши аргументи Бабурі-на, що це шкідливий договір, бо він не дає можливостіповернутися до Радянського Союзу» (З виступу у Верхов-ній Раді 18 грудня 1998 р.). Та комуністам нічого дивува-тися, але як це все (поведінка саме правих націонал-патріо-тів) для нас сучасно: кожна дія, суть якої виходить зарамки твого розуміння, – це неодмінно «зрада», а надоповнення – купа бравурних заяв, як «ми їм би показали,коли б угодовці нам не зашкодили», і найгірше – це те, щознову позиція «патріотів» так підозріло, аж до дрібних де-талей, збігається з інтересами російських яструбів і їхніхпідспівувачів в Україні.

Думаю, що найкраще про цю ситуацію висловився самЧорновіл: «І нарешті, я вважаю, що договір близький доміжнародних стандартів, і все залежить від того, якабуде влада. За нормальної влади в державі цей договірможе забезпечити нормальні добросусідські стосунки,

якщо наша влада не забуватиме про пріоритети зовніш-ньої політики. […]І я не знаю, до речі, що називати національною зрадою –

чи підписання такого договору, чи створення провокацій-ної ситуації і загострення взаємин із сусідньою держа-вою, що може призвести до загибелі Української держа-ви» (З виступу у Верховній Раді України 14 січня 1998 р.).Багато хто (навіть із колишніх рухівців) сьогодні кри-

чать, що Чорновіл – зрадник. Я на це не звертаю уваги.Мені немає коли «відгавкуватися». Уважаю, непідписан-ня договору означає, що Україна залишатиметься союз-ною республікою, бо останній договір, який діяв між Ук-раїною і Росією, – це був договір між УРСР і РРФСР відлистопада 1990 року» («Українська газета», 26 лютого1998 р.).

А нам доречно задуматися, чому ж ми постійно насту-паємо на ті самі граблі, а найепатажнішим діям і заявамнаших ура-патріотів і досі радісно аплодують у Кремлі?..

Не менше крику й звинувачень викликало нагороджен-ня В.Чорновола орденом Ярослава Мудрого – як же так:«Отримав нагороду з рук злочинного режиму – зрада, за-проданство!». Окрема тема, що ті, які найбільше крича-ли, незабаром виявилися в найвідданіших прислужникахцього самого режиму й не соромилися брати гроші, поса-ди й нагороди за розкол Руху та радісно побігли в міні-стерські крісла чи в РНБО... А Чорновіл уже ранішевідмовлявся від іншої нагороди, яка могла його хоч опо-середковано прив’язати співвідповідальністю з тодішньоювладою. Хоча перестороги, здається, були надмірними –«ранній» Кучма в нагородній сфері ще дотримувався пев-ного паритету: частину нагород друзям чи за гроші, час-тину ж – тим, хто дійсно на них заслуговував, навіть ізчисла політичних опонентів. Це вже пізніше нагороднийуказ перетворився на визнання безумовної лояльності лау-реатів і орденоносців... Оскільки нагороду було вручено

4342

саме за особливі заслуги в справі здобуття Україною не-залежності та плідну державотворчу працю, сам лідерРуху, відбиваючись від нападок, пояснив принциповістьсвого кроку наступним: «Я розцінюю цей орден як наго-роду всьому моєму поколінню шістдесятників, яке в часиколишньої диктатури боролося за українську неза-лежність, про яку сьогоднішні урядовці й кавалери орде-нів незалежної України не мали й гадки. Це не докір: такдиктує історія, що завжди є люди, які борються за на-ціональну ідею й зберігають її для майбутнього» («Час/Time», 12 – 18 лютого 1998 р.).

Але саме на таких, загалом, невинних деталях і відто-чувалися зуби тієї добре скоординованої пропагандивноїмашини, яка мала за мету політичне знищення непокірногой небезпечного лідера. Якось так неочікувано одностай-ними гвинтиками цієї машини ставали колись затяті ідео-логічні противники: комуністи та «професійні патріоти».

У 1998 році відбулося кілька загрозливих атак націлісність Руху та персонально на його лідера. З бігом часуокремі елементи об’єднуються в цілісну картину, а розріз-нені деталі починають ставати частиною єдиного добрепродуманого плану: спершу – з використанням маргіналь-них постатей та нескоординованих і недолугих звинува-чень, пізніше – усе більш фронтального й убивчого. Чибачив Чорновіл, що проти нього здійснюється цілеспря-мована кампанія? Безумовно, він не раз про це писав усвоїх статтях і заявляв на рухівських зібраннях. Але те,що з першими паростками розколу вдавалося справляти-ся без значної шкоди для авторитету Руху, переконувалойого, що більшість рухівців – люди порядні, чесні, патріо-тичні й відповідальні. Подібно ставився й до рухівськоїпартноменклатури, що почала в той час зароджуватися наоснові парламентської фракції й частини керівників об-ласних парторганізацій. Так, є погані, продажні, безсовісні,але ж більшість, якщо не почуття відповідальності перед

країною, то хоча б елементарна людська вдячність мала бстримати від брутальних атак на Рух і його голову. Адже,коли перечитуємо статті й інтерв’ю того часу, бачимо, щонайчастіше в позитивному контексті Вячеслав Чорновілзгадував саме тих, хто потім першими зрадили: Костенко,Заєць, Черняк, Кириленко, Юхновський… Саме їхнє само-любство він найбільше тішив нерідко надмірною похва-лою, для них боровся за владні крісла й повноваження,розуміючи, що в цих людях уже появилася червоточинка,але прагнучи саме їх найтісніше прив’язати до єдиного йнероздільного Руху.

Кожен раз, вистоявши проти чергової атаки, він наго-лошував, що розколоти Рух нікому й ніколи не вдасться.На жаль, це був один із тих випадків, коли Чорновіл по-милявся, як і тоді, коли на запитання, чи не боїться він засвоє життя, відповів: «Вони не посміють». Хоча, якби непіднялася рука на найжорстокіший злочин політичноговбивства, можливо, й останній розкол 1999 року він тежуспішно подолав би й отримав підстави опісля сказати своєзвичне: «Рух ми відстояли й вийшли ще сильнішими таоб’єднанішими. Нікому й ніколи не вдасться нас розколо-ти!» або щось дуже подібне.

Забагато честі буде приділяти увагу всім тим, хто про-бував підірвати Рух зсередини чи торпедував його ззовні,але про кілька етапів цієї наростаючої атаки згадати вар-то. Властиво, останній скоординований наступ розпочав-ся ще попереднього року. Пов’язаний він із спробою пере-купити Рух, а потім ще й улаштувати в ньому заколот віддвох нав’язаних Чорноволу «неофітів» – Михайла Брод-ського і Віктора Чайки. Лаконічно й гранично точно сутьцієї диверсії виклав сам Чорновіл: «Він [конфлікт] пла-нувався ними ще до вступу в Рух. Вони хотіли бачити«своїх» у керівництві Руху й у верхівці партійного списку,але на з’їзді піймали облизня. Тепер хай доказують вибор-цям, що вони не покидьки, якщо дописалися до того, що я

4544

п’ятнадцять років мордувався по тюрмах і таборах… зазавданням КДБ. Після цього виборці вже розберуться, щоце за «кияни».Хотів уступити в Рух – уступив, але нема таких гро-

шей, за які можна купити Рух. Дешево можна купитикурку на базарі, та й ту без яєць…» («День», 4 лютого1998 р.).

Очевидно, що ця спроба заколоту й серія гучних ви-падів проти Руху й Чорновола з боку Бродського та Чайкибули приречені на неуспіх від самого початку. Найперше,бо надто вже брутально все це робилося, українці тоді щене були готові до того, щоб довірливо сприймати такевідверте й брудне шельмування. А велося воно особливожорстко й цинічно – чого лише вартий написаний нимибрудний античорноволівський памфлет у «Киевских ве-домостях» – «Азеф української революції». Окрім того,зразу ж після спроби заколоту ця пара не лише миттєворозвернула свою газету проти Руху, але й спрямувала їївзагалі проти всього, що було святим для українських пат-ріотів. Наприклад, у номері від 29 січня 1998 р. редакціяприсвятила трагедії під Крутами цілу сторінку. Суть пуб-лікації: Крути – лише епізод, штучно створений міф, проякий неетично «каждый год разглагольствовать», «делатьразницу между 18 – 20-летними студентами, погибшимипод Крутами, и их ровесниками, павшими по другую сто-рону баррикад». Це ж те саме, якби сьогодні якась із газетвийшла з великою статтею, що прославляти наших героївАТО – це поганий тон і повна недоречність, тим більше,що вони нічим не кращі й не гірші від «героїчних бійців»Гіркіна чи «Мотороли». Правда ж, виглядає неймовірним?А тоді деякі колишні рухівці могли собі дозволити до тако-го опуститися. Але в рухівському й ширшому патріотично-му середовищі (незалежно – серед симпатиків чи против-ників Чорновола) це викликало автоматичне відторгнен-ня. Хоча, як бачимо, не у всіх. У тому ж номері «Киевских

ведомостей» спокійно розмістив свій антирухівський до-пис один із лідерів «Національного фронту» Ярошин-ський, а тодішній заступник голови Руху Олександр Лаври-нович без особливих пересторог виходив із розкольника-ми на спільні пресконференції та розповідав про якусь«окрему позицію в Русі», про яку самі рухівці дізнавали-ся лише з ворожих газет. Свого часу про ЛавриновичаВячеслав Чорновіл побіжно згадував: «Лавринович ідео-логічно не є рухівцем. Він постійно стояв десь трохи окре-мо» («Українське слово», 28 січня 1999 р.).

Діяльність Олександра Лавриновича в Русі заслуговуєна окреме дослідження витоків і цілей такого багаторіч-ного протиставляння. Була це його особиста позиція, ви-кликана нереалізованими амбіціями, чи все ж добре орга-нізований зовнішній вплив? Деякі подальші події в йогобіографії схиляють багатьох до другої думки. Однак післявигнання з Руху Чайки та Бродського саме протиставленняЛавриновича Чорноволу стало головною темою для сма-кування недружньої преси. Це, можливо, один з першихприкладів, коли за допомогою ЗМІ була створена пара-лельна реальність: перманентний і негучний конфлікт,щоправда, з дуже болісними шпильками й провокування-ми, так ніколи й не став би відомим широкому загалу, якбине кампанія у все тих же «співчутливих» виданнях, якійого роздули до масштабів великого розколу. ВячеславЧорновіл згадував про ці технології: «З наближенням ви-борів 1998 року в антирухівській пресі («Киевские ведо-мости», «День», «Зеркало недели» та ін.) розгорнуласяшалена кампанія проти Руху, побудована за тим же прин-ципом протиставлення персоналій. Спроба вчинити щосьподібне, хоч і не така масштабна, чиниться й тепер.Зовнішнє, а не рухівське походження таких спроб для менезрозуміле. Хоча носії таких спроб є і всередині партії»(«Час», 27 листопада – 4 грудня 1998 р.).

4746

«До речі, якби ми навіть захотіли промовчати про нашіпроблеми, це не вдалося б. Рух – надто помітна політич-на сила, надто багато в нього не тільки приятелів, щобнайменше хвилювання на поверхні чи в глибині рухівсько-го моря не були помічені та витлумачені як занепад,розкол чи навіть початок кінця, бо комусь дуже цьогохочеться» (З доповіді голови Руху на IX Всеукраїнськихзборах НРУ 12 грудня 1998 р.).

При читанні 10 тому може виникнути оманливе вра-ження, що недружні газети загалом лояльні до лідера Руху,друкують його коментарі з багатьох дражливих питань…Однак перегляд самих видань розвіює цю ілюзію. Короткі,обрізані коментарі вставлялися в недоречний контекст,оточувалися негативним редакційним текстом та в’їдли-вими коментарями опонентів, спростувати які лідеровіРуху можливості не надавали. Дуже типовий приклад –публікація львівської газети «Експрес» за лютий 1999 року.Кореспондент звів у заочній дискусії Чорновола й Кос-тенка – ніби коректний журналістський прийом: обом став-лять ті самі запитання й відповіді публікують поряд. АлеЧорновола опитали першим і надали його відповіді Кос-тенкові для коментування. Можливості спростувати всіінсинуації в Чорновола, звичайно ж, не було. Інша львів-ська газета «Високий замок» переважно уникала наведен-ня прямих цитат, подаючи прес-конференції лідера Рухуу своєму викладі, максимум одне речення політика, а всеінше подавалося в ракурсі редакційної оцінки. Лазаренків-ське «ВВ», «Киевские ведомости», «День» та ряд іншихтеж публікували хоч і трохи ширші, але все ж обрізанікоментарі Чорновола, обставляючи їх абсолютно ворожимі дискредитуючим контекстом. Тому наведені в цьому томітексти на газетних шпальтах деяких видань часто губи-лися або сприймалися зовсім інакше.

Оскільки в усіх цих інформаційних атаках постійновикористовувалися окремі представники Руху, зокрема

згадані Лавринович, Бродський і Чайка, і в певний періодвсі ці провокації стали просто нестерпними, ВячеславЧорновіл був змушений звернутися за захистом і підтрим-кою до рухівського загалу: «Для мене це питання вжеперейшло й в особисту площину: усе моє життя, мої май-же сорок років боротьби, мої п’ятнадцять років тюрмий концтаборів не дозволяють мені не реагувати на те, якпрокомуністичні покидьки й дрібні кар’єристи ось ужебільше півроку обпльовують моє добре ім’я. Я чекаю за-хисту від Руху, від того Руху, якому я впродовж кількохроків віддаю все своє життя» (З доповіді на VIII Всеук-раїнських зборах Руху 30 травня 1998 р.).

Ще одним ударом у спину стала спроба заколоту в однійіз найбільших та найважливіших організації НРУ – Львів-ській крайовій, організована її головою й близьким союз-ником Лавриновича О. Гудимою. Тоді, на втіху всім воро-гам і опонентам було оприлюднено заяву, що львівськірухівці висловлюють недовіру Вячеславові Чорноволу йвимагають позачергового з’їзду партії і переобрання їїкерівництва. Як потім виявилося, сама організація нічогоне приймала й не висловлювала, не було жодної місцевоїконференції, лише засідання її ради, членів якої Гудимапоступово зачищав від своїх опонентів. Пропозицію вониозвучили після того, як голова накрутив їх вигадками проЧорновола. Наприклад, що Вячеслав Чорновіл хоче під-тримати Л. Кучму на президентських виборах, що Рух за-йняв угодовську позицію, та ще й з вини керівництва РухуГоловою Верховної Ради став одіозний О. Ткаченко. Кон-флікт було вичерпано дуже швидко: «Це була емоційнареакція невеликої групи активістів Руху. Я був недавно напартконференції у Львові, і мене зустрічали так, як і нале-жить зустрічати лідера партії» («День», 30 липня 1998 р.).Але кілька тижнів ціла купа видань у Львові, Києві йнайвіддаленіших областях перманентно смакувала цюподію.

4948

Однак ця чергова спроба розхитати Рух ізсередини ста-ла провісником дуже небезпечного явища: «Узагалі, ядійшов висновку, що нині витворюється рухівськаноменклатура, яка живе своїм життям й ігнорує основніпартійні постулати» («Експрес», 25 липня – 2 серпня1998 р.). «Кажуть, що з’явилася така рухівська номенкла-тура, яка відірвалася від низів партії. І особливо це вияви-лося у фракції: є люди, які навчилися лобіювати якісь своїінтереси або інтереси своєї групи» («Українське слово»,28 січня 1999 р.). І якщо серед рядових рухівців у Вяче-слава Чорновола не виникало жодних проблем, то парт-номенклатура зі складу частини фракції й політрадипочинала нагулювати апетит, насичуватися егоїзмом тачестолюбством і поступово перетворюватися в найпід-ступнішого ворога, який незабаром і був використаний длянанесення вирішального удару.

Але в контексті тих закидів, якими жонглювало, зокре-ма, і керівництво Львівського Руху, варто спробувати датисобі відповідь: може, таки диму без вогню не буває, і малимісце якісь факти, які б підтверджували суть звинувачень.Щодо обставин, через які в Раді виникла ліва більшість, аодіозний О. Ткаченко став спікером, тут уже написановдосталь – імена винуватців відомі, і це якраз ті, хто най-більше атакував Рух ззовні та зсередини (у визначальниймомент спільну гру зіграли Костенко з Марчуком).

Стосовно взаємовідносин Руху з владою, то опонентитут апробували схему, яка в наш час стала абсолютно звич-ною, а тоді ще змушувала політиків обурюватися, переко-нувати, пояснювати. Полягає вона в тому, щоб самомувигадати певний факт щодо противника, розтрубити з цьо-го приводу велику тривогу й обурення та вимагати відсуперника припинити робити те, чого він ніколи й не ро-бив, та ще й виправдовуватися. Нічого не нагадує в су-часній Україні?

Щодо постатей таких «опозиціонерів» усередині Руху,то нагадував їм В. Чорновіл про наступне: «Найцікавішимбуло те, що частенько рухівські нищівні опозиціонери саміж вимагали «вибити» для них високі державні посади»(З доповіді голови Руху на IX Всеукраїнських зборах НРУ12 грудня 1998 р.). Зате ззовні про міфічну співпрацю Вя-чеслава Чорновола з владою та його «угодовство» особ-ливо активно заявляли ті, у кого з режимом Кучми вжедавно лежали готові до реалізації «секретні протоколи».Чого лише варта подальша біографія Євгена Марчука. По-в’язана з ним газета «День» відіграла «першу скрипку» вроздмухуванні всієї античорноволівської та протирухів-ської кампанії, зокрема й згаданої тези, а сам Євген Кири-лович розігрував роль принципового й безкомпромісногоопозиціонера, але, відтягнувши належну кількість голосівяк у лівих, так і в правих, чим забезпечив вихід Л. Кучмив другий тур саме з вигідним для влади комуністомП. Симоненком, спокійно пішов на дуже довірену посадусекретаря РНБО. За часів Леоніда Даниловича це був дужевпливовий і аж ніяк не формальний пост.

Для Євгена Марчука Чорновіл дійсно був небезпечнимворогом (може, тому в рухівському середовищі тривалийчас побутувала думка, що саме Марчук і був замовникомйого вбивства, хоча офіційного підтвердження вона так іне отримала), адже лідер Руху жорстко розвінчував руко-творні міфи про «сильну руку» екс-генерала КДБ й підда-вав його нищівній критиці: «Щодо Євгена Марчука – тугаза сильним кулаком і диктатурою нас не мучить ні вдень,ні вночі. Крім того, сам Марчук якраз і не є сильною рукою,адже під час прем’єрства він був найслабшим головоюКабміну» («Час», 30 жовтня – 6 листопада 1998 р.).

«Коли лівий центр шукає собі прихильників з правогобоку, то це вже щось підозріле. Тепер почалися розмовипро підтримку його серед крайніх правих, мовляв, прийдесильна вольова людина, наведе порядок. Але ж то був най-

5150

слабший прем’єр-міністр в Україні. Він боявся прийматирішення. Я особисто ніколи не повірю до кінця людині,яка була Москвою призначена на посаду першого заступ-ника голови КДБ України, що не здасть вона нас у відпо-відний момент» («Наше слово», листопад 1998 р.).

Не полишає мене спогад про одкровення останньогокерівника КДБ у Львівській області генерала СтаніславаМалика, який розповідав, що кожен третій активіст патріо-тичних і радикальних організацій колись був завербова-ний КДБ й писав доноси на своїх же соратників. Такі до-кументи, як відомо, не горять, хтось же мав використатицей політичний інструмент і час від часу смикати за ни-точки. Може, звідси й ростуть корені тодішнього антиру-хівського божевілля серед крайніх правих і сьогоднішніхпостановок, ніби умисне підготованих для російської про-паганди, у виконанні таких самих ура-патріотів?

Насправді ж про ставлення Вячеслава Чорновола довлади, співпраці з нею та до глухої опозиційності вартопослухати його самого. Не лише тому, що він належав дорідкісної категорії політиків, які говорили те, що думали,але й тому, що деякі з його визначень просто вражаючеактуальні в наші дні. Особливо щодо «безкомпромісноїопозиції». Тому дозволю собі дещо розгорнутіші цитати:

«Рух і влада – це непросте питання. Особливо в умо-вах неструктурованого суспільства. Це мої безсонні ночі,коли – наодинці із собою – думаєш над тим, як обратиоптимальну лінію. Щоб нам не прислужитися антидер-жавним силам – з одного боку. І щоб не стати об’єктомзвинувачень у пристосуванському курсі – з іншого».

«[…]Рух і влада. Хто ми – опозиція чи партія влади?Час від часу дискусія на цю тему виникає в нашій партії,хоча значною мірою вона привнесена іззовні й інспірованадалеко поза межами Руху. Комусь кортить бачити Рух інадалі винятково мітинговою силою, яка лише політикуєна майданах. Але велика політика робиться на майданах

лише в період руйнування старої системи. Ми вдавалисядо таких засобів, оскільки неможливо побудувати нове,не зруйнувавши старе. Нині – час будівничих, пора інте-лектуальної праці, мислення державницькими катего-ріями».

«Нам потрібна незалежна, демократична, національ-на Українська держава. Нам потрібна багата людянадержава вільних, заможних людей, упевнених у своємумайбутті. Ми будуватимемо таку державу! А тому недозволимо собі розкіш відсидітися по глухих хутірцях,демонструючи з-під тину свій радикалізм, який нікого нелякає, бо хутірський, і нікого не цікавить, бо непопуляр-ний[…]».

«Якщо ми скотимося до категорій протиставлення:«Кучма і Пустовойтенко погані, а Марчук і Лазаренко хо-роші» – чи навпаки, ми перестанемо бути політиками йстанемо маріонетками».

«Але не забуваймо, що сліпо посунувшись у глухий кутнепримиренної опозиційності, рано чи пізно можна обі-йнятися в цьому куті з антидержавниками. […] Отожтреба вибирати розумну міру, щоб не опинитися в опо-зиції до самої Української держави».

(З доповіді на VIII Всеукраїнських зборах Руху 30 трав-ня 1998 р.).

1998 року слова Чорновола стосовно антидержавнихперспектив непримиренної опозиції декому видавалисяконтраверсійними та надто емоційними. Хіба це можли-во, щоб патріоти могли стати ворогами своєї держави?..Слова виявилися аж занадто пророчими, коли 31 серпня2015 року ми побачили, як під час мітингу однієї ультра-патріотичної партії, задурманені своєю непримиренністющодо вигаданих ними ж «загроз і зрад» саме такі «патріо-ти» убивали юних бійців Національної гвардії України наплощі перед парламентом…

5352

Ще одна легенда, яку розкручували проти В. Чорново-ла, – це його міфічний авторитаризм. І справді, багатьомвін міг здаватися авторитарним лідером, причина цього –його яскрава харизматичність. Ще він дуже ретельно го-тував і аргументував кожен виступ, кожну ініціативу, а томудискутувати з ним було складно й часто безперспективно.Напористість, швидке й завершене формулювання пропо-зицій, здавалося, не лишали місця для дискусії. Але будь-які протоколи засідань рухівських органів свідчать, що вприйнятті рішень він ніколи не залишав за собою остан-нього слова, особливо в таких дражливих питаннях, якскладання виборчого списку, формування керівних органівпартії, участь у кадровій політиці. Як це не цинічно, аленайбільше про авторитарність лідера Руху говорили саметі, хто найчастіше зловживав її відсутністю. Сам же вінвідбивався від нападок, пробуючи щось пояснити, дока-зати: «У Русі немає авторитаризму, просто в мене є ав-торитет» («Зеркало недели», 16 травня 1998 р.).

«Є такі тенденції: пошукати опозицію в Русі, проти-ставити одних лідерів іншим. На це не треба звертатиуваги. Рух – демократична організація, де всі питання ви-рішуються абсолютно демократичним шляхом. Я не нале-жу до представників авторитарного мислення, це ви-гадки наших опонентів» («Робітнича газета», 21 квітня1998 р.).

«[…]Я не надаюся на диктатора. Нерідко приходжудо висновку, що твердіше треба було б домагатися вико-нання прийнятих рішень. Ті, що заявляють про автори-таризм, плутають авторитаризм з авторитетністю. Аце – зовсім різні речі. У партії є керівник, який уже де-кілька років нею керує, має певний імідж як у нашомусуспільстві, так і серед політичних кіл світу. І це абсо-лютно нормально» («Час», 11 – 18 грудня 1998 р.).

У розгорнутому інтерв’ю він виклав своє бачення ажніяк не комуністичного демократичного централізму, який

полягав у тому, що всі рішення необхідно ухвалюватицілком демократично, але вже схвалене слід виконувати здодержанням найстрогішої дисципліни. У доречності йнавіть необхідності цього пробував переконати однопар-тійців. До речі, не завжди успішно, особливо коли апелю-вав не до рухівського загалу, а саме до партійної номен-клатури.

А мені з цього приводу згадалася набагато пізніша істо-рія з 2006 року. Я тоді критикував Юлію Тимошенко, що вїї списку виявилося близько третини «тушок»-пере-біжчиків, а це загальновідома історія, що кандидатів усписок вона підбирала самостійно. Хтось з активістів їїпартії вирішив пустити мені шпильку, мовляв, у Чорново-ла більше половини фракції виявилися продажними мер-зотниками. Коли ж я розказав у всіх деталях, яким чиномформувався виборчий список Руху при Чорноволу, як обго-ворювали й погоджували кандидатів у місцевих організа-ціях, яких видатних українців (наприклад, Ніну Матвієн-ко) він пробував, але не зміг записати в прохідну частинусписку, настала німа сцена – сучасні політики вже й забу-ти встигли, що могла колись бути демократична системавідбору, а харизматичний лідер партії мав не набагатобільше впливу, ніж будь-який член політради. Сам Чорно-віл про це говорив дуже скромно, не нарікаючи на обмеже-ність своїх прав як лідера партії та представляючи такийефективний механізм спільною заслугою всіх рухівців:«[…]Ще одна складова нашого певного успіху – доситьпродуманий, як для першого разу, механізм формуваннясписку. Хочу нагадати, що ніхто з керівників Руху не фор-мував список одноосібно. Перш ніж він був затвердже-ний з’їздом, кожна кандидатура була «просіяна» черезсито доскіпливого партійного відбору. Ми враховувалипропозиції крайових організацій як щодо механізму, так іщодо конкретних кандидатур» (З доповіді на VIII Всеук-раїнських зборах Руху 30 травня 1998 р.). Іноді думаю:

5554

якби ж він зміг відмовитися від деяких демократичнихпринципів, відстояти більше своїх пропозицій перед ви-борами 1998-го, то, може, і не було б усіх тих заколотів ірозколів, не було б у рухівській фракції 30 зрадників, якіпідписали недовіру голові. Але він так би не зміг, бо нале-жав до зовсім іншої формації політиків…

Тим часом завершувалася осінь 1998 року, і цей часзапочаткував серію драматичних і трагічних подій не лишедля Вячеслава Чорновола та Народного Руху України, а йдля всіх демократичних сил і цілої держави. Таємничоюінтригою цього періоду, відповідь на яку лідер Руху за-брав із собою в могилу, залишається його остаточна пози-ція щодо кандидування на наступних президентських ви-борах 1999 року.

Властиво, не виникає жодних питань стосовно того,кого Рух за жодних обставин не міг підтримати й кого зпозарухівських кандидатів спонукав до висунення. До са-мих виборів залишався ще рік і понад півроку до офіцій-ної процедури висунення, але постійні інтриги в рухівськійверхівці та дошкульні атаки ззовні змусили Чорноволараніше почати привідкривати карти. Можливо, що окреміз цих роз’яснень і підштовхнули декого зі «сильних світуцього» до того, щоб запустити механізм руйнації Руху таусунення його голови – спершу політично, а коли планфактично провалився, то й фізично.

Чорновіл дуже чітко окреслив неприйнятні кандида-тури, які не лише не могли розраховувати на підтримкуРуху, але й мали зазнати з його боку безумовної обструкції:«[…]керівництво Руху напружено працювало над пошу-ком оптимальної кандидатури чи кандидатур для участів президентських виборах. Оскільки деякі імена вже з’я-вилися в пресі, ми легко визначилися щодо тих, кого мипідтримувати не будемо. Крім, зрозуміло, представниківлівих сил, це також Євген Марчук і Леонід Кучма. Важчебуло з тими, кого можна було висунути або підтримати

як спільного кандидата. Деякими партіями називаласякандидатура голови Національного банку Віктора Ющен-ка, який має досить високий рейтинг популярності. Кан-дидатура могла б бути прийнятною, якби не категоричнізаяви самого п. Ющенка про те, що він балотуватися небуде. Іншої прийнятної кандидатури ми не знайшли»(З доповіді голови Народного Руху України В. Чорноволана IX Всеукраїнських зборах НРУ 12 грудня 1998 р.).

На той час, попри всі старі образи та амбіції, більшістьдемократичних сил усе ж почала усвідомлювати, щороз’єднаність і взаємопоборювання працює лише на рукуворогу. Хоч і зі складнощами, але таки розпочався об’єд-навчий процес. З ПРП, очолюваною Віктором Пинзени-ком, він набрав більш глибинної форми міжпартійногооб’єднання, з іншими принаймні йшли переговори проконсолідовану участь у виборах президента. Саме блокНРУ – ПРП став основним натхненником цього процесу.Чорновіл ніколи не наполягав на висуненні своєї канди-датури (отаке «гіпертрофоване честолюбство»!). Він від-значав, що суто рухівський електоральний запас за умоввзаємного поборювання патріотичних сил обмежиться 15відсотками, але спільний і не дражливий, у тому числі йдля центристських партій, кандидат міг би мати шанс наперемогу. Що ж його стримувало від висунення власноїкандидатури, а це було б цілком логічним і підтримувало-ся рухівськими низами? Його пояснення абсолютно неамбіційне: «Надію на успіх може мати лише спільнийкандидат усіх патріотичних сил, усіх партій і громад-ських організацій – від великих до малих. Може спрацю-вати не стільки ефект кількісний (велика партія чи мала),як якісний – ефект єдності. Для такої ролі не дуже підхо-дить кандидатура лідера найбільшої справа партії, яко-му доводилося відстоювати її інтерес чи навіть існуван-ня в непростих стосунках як з владою, так і з іншимипартіями та їхніми керівниками, особливо під час остан-

5756

ніх парламентських виборів з тридцятьма партіями таблоками в загальнодержавному бюлетені. Партійний егоїзмі лідерські амбіції – хвороби, що важко лікуються…Інша справа – близький до Руху позапартійний канди-

дат з великим політичним досвідом і перевіреним на ділісуспільним світоглядом» («Час», 22 – 29 січня 1999 р.).

З ініціативи Віктора Пинзеника обидва лідери декіль-ка разів апелювали до Віктора Ющенка, закликаючи йогодо висунення, але отримали категоричну відмову. З неба-жанням Ющенка кандидувати справа не така вже й про-ста, і Вячеслав Чорновіл, публічно пояснюючи це лишежорстоким тиском влади на банкіра, міг помилятися абоговорив не все, що знав. Частково річ у тому, що головаНацбанку мав дуже серйозні «скелети в шафі», а саме опра-цьовану слідством кримінальну справу про доведення добанкрутства банку «Україна». Окрім того, у цей періодпроводилася серія нарад з рядом представників правихпартій та за участі рухівських заколотників на тему ство-рення майбутнього об’єднання всіх націонал-демократівпід лідерством Віктора Андрійовича. Головною перешко-дою для цього процесу став якраз Вячеслав Чорновіл, отождомовлятися з ним про серйозну політичну співпрацюВікторові Ющенку було явно незручно. Проте цілком уне-можливлювало кандидування голови Національного бан-ку те, що в кінці 1998 року він уже активно працював намайбутню перемогу Леоніда Кучми. Ідеться про діяльністьосновного тіньового штабу кандидата в президенти Куч-ми під вивіскою Благодійного фонду «Соціальний захист».Ми знаємо його як структуру Олександра Волкова, алеофіційним президентом цієї організації був саме ВікторЮщенко.

Після цих безплідних переговорів Чорновіл активнозайнявся просуванням кандидатури Геннадія Удовенка:«[…]Геннадій Удовенко – справді політик державногомасштабу, добре знаний і в Україні, і далеко поза її ме-

жами. Людина, яка має досвід мислення глобальними ка-тегоріями, уміє примирювати й об’єднувати людей. Тойфакт, що Геннадій Йосипович, будучи членом фракціїРуху, не належить до жодної з партій – момент консолі-дуючий для можливої коаліції. Навколо цієї кандидатуриможуть об’єднатися не лише представники національ-но-демократичного крила, а й ширше коло політичнихпартій, зрештою, чимало наших виборців. На мою думку,Геннадій Удовенко – добра кандидатура для сприйняттяна сході (уточню, що схід для мене – це не стільки геогра-фічне поняття, скільки ментальне)» (З доповіді головиНародного Руху України В.Чорновола на IX Всеукраїнськихзборах НРУ 12 грудня 1998 р.).

При цьому Вячеслав Чорновіл доволі делікатно, алерішуче відкинув кандидатуру Юрія Костенка, як і непо-розуміння з попереднім висуненням Богдана Бойка. ЩодоКостенка, то він у цей час уже не раз наголошував, щоповедінка й нездорові амбіції останнього почали завдава-ти Руху непоправних репутаційних і організаційнихутрат. На той час уже було помічено підозрілу підтримкуКостенка Марчуком, а пізніше він повівся як маріонеткаПрезидента Кучми. Якщо заглянути в майбутній 1999 рік,коли спершу Ющенко поєднав зусилля з Кучмою, потім уйого найближчому оточенні виринув Марчук, а Костенковиконав найбруднішу роботу, то всі пазли складаються вєдину картину.

Отже, у грудні 1998 року була попередньо підтриманапара кандидатів Чорновіл – Удовенко, як пояснювали, щобмати більший простір у переговорах та кращі умови для«розкрутки» абсолютно нового кандидата. Таку незвичнуформулу успіху – «кандидат плюс Чорновіл» запропону-вав ще напередодні першого етапу IX з’їзду Георгій Філіп-чук. Аргументація не до кінця переконлива, якщо повністювідкинути наявність у лідера Руху передчуття, що перего-ни будуть надзвичайно драматичними і, можливо, йому

5958

самому доведеться перехоплювати естафету. Не сумніва-юся, що Чорновіл і справді не хотів висуватися на цихвиборах, які називав «не нашим весіллям», та серйозноготувався до активної підтримки кандидатури Удовенка,але остаточно своєї участі не відкидав ніколи.

Ураховуючи кардинальну зміну ситуації, зокрема йунаслідок інспірованого владою розколу Руху та успіш-них дій для його подолання, припускаю, що позиція Чор-новола могла зазнати розвитку. Спершу він дуже скептич-но ставився до перспектив рухівського висуванця (згадкипро максимальну електоральну підтримку до 15 відсотків)й остерігався таким чином підіграти кандидату від лівих,тому, як і в 1994-му, дійсно не хотів брати безпосереднюучасть у кампанії. Пізніше, на фоні падіння довіри до кому-ністів і зміщення основної інтриги в бік електоральногоцентру, причиною відмови від особистого балотуванняназивав лише пересторогу, щоб не зруйнувати майбутнюдемократичну коаліцію. 16 січня на фоні безперервногоцькування внутрішньопартійною фрондою Чорновілнавіть заявив про зняття своєї кандидатури з передвибор-чого тандему з Геннадієм Удовенком, хоча це жоднимчином не розрядило ситуацію – заколотники мали мас-штабніші завдання – повністю знищити Рух як потужнузагальнонаціональну політичну силу та витравити з неївсе, що могло нагадувати про чорноволівські принципи.Нападки на лідера тільки наростали, а паралельно ще йпочалася скоординована атака на Удовенка. Тому в люто-му – березні 1999 року прозвучало ряд категоричних заявголови НРУ, зокрема це були дуже гострі оцінки діючоївлади Леоніда Кучми, а ще окремі фрази про те, що самевін може стати не лише центральною постаттю об’єднав-чого процесу, але й протиставитися Кучмі на президент-ських виборах. Допоки вони, щоправда, звучали лише вполеміці, інтерв’ю та на пресконференціях, а не в програм-них заявах… Йому оголосили відкриту війну, і він при-йняв виклик.

З цього часу війна проти Руху з боку влади і її маріоне-ток з числа рухівської номенклатури вже не могла зали-шатися кулуарною, вона вирвалася назовні, маски булоскинуто, компліментарні чи примирливі оцінки, якимиВячеслав Чорновіл пробував заспокоювати своїх опо-нентів, відкинуті, й усі процеси, які вже давно роз’їдалирухівську верхівку, названі своїми іменами. Це дійсно булавійна, а у відкритому бою щурі приречені програвати. Нафоні перших перемог Чорновола над розкольниками, і вюридичному полі (успішне проведення другого етапуз’їзду на противагу фейковому X зібранню костенківців),і в масовій підтримці рухівського загалу, його популярністьсеред виборців почала стрімко зростати. Влада, сама тогоне бажаючи, своїми діями зробила Вячеславові Чорново-лу потужну рекламу, а його щоденні поїздки по областяхмали неабиякий резонанс. Крім того, поступово налаго-джувалися відносини з патріотичними партіями й органі-заціями: ПРП з колись затятого опонента перетвориласяна вірного союзника, лідерка КУНу Слава Стецько й щекілька провідників правих партій, розуміючи, яку загрозунесе патріотичним силам Марчук, та забувши про старіобрази, теж схилялися до підтримки Чорновола.

Фактично на початку 1999 року електоральна картинав Україні почала динамічно змінюватися – Кучма і Симо-ненко стрімко втрачали рейтинги, а аналітики вперше ста-ли розглядати потенційну ситуацію, коли в другий турможуть вийти Вячеслав Чорновіл і Олександр Мороз, своєставлення до якого лідер Руху теж піддав певній ревізії(однак, у жодному разі, не ідеологічній), що можемо поба-чити в останньому його інтерв’ю одеському журналістуЛеонідові Капелюшному. Менш досвідченого в перипе-тіях політичної боротьби Мороза незабаром нейтралізу-вали політично через авантюру «канівської четвірки» (уній ключову роль зіграв уже відомий нам Євген Марчук, аще вперше публічно засвітився одіозний персонаж часів

6160

Революції гідності Володимир Олійник) та через фальши-вий замах на Вітренко. Чорновола ж політично зламатине змогли, а «обвести довкола пальця», як більш наївногоМороза, і не пробували. Тоді на трасі під Борисполем по-став зловіщий КамАЗ.

Але на шляху до бориспільської трагедії було ще однестрашне випробування – велика й безмежна у своїй циніч-ності й жорстокості зрада та остаточно довершений роз-кол Руху. Зерна психологічного тиску, дискредитації партіїта її лідера, наклепи, шантаж, підкуп проросли отруйни-ми плодами дикого політичного рекету. 20 лютого двадцятьвісім членів Центрального проводу приймають, усуперечстатуту партії, законодавству України, навіть здоровомуглузду, а головне – супроти волі абсолютної більшостіпростих рухівців, рішення провести 28 лютого так званийпозачерговий X з’їзд, хоча юридично не був закритийIX з’їзд, другий етап якого більшість обласних організаційпропонували прискорено провести 7 березня. Фактичноантирухівський шабаш партноменклатури став реальнимпочатком існування нової партії, і питання вже стояло непро збереження єдності з тими, хто переступив останнюмежу моралі, а про те, чи зможе Чорновіл на фоні жорстко-го пресингу влади зібрати кворум на законному другомуетапі з’їзду та юридично врятувати партію з рук рекетирів.Зумів. На легітимний з’їзд прибули дві третини делегатів,зареєстрованих на першому етапі, що ще раз підтвердило –незважаючи на всі потоки брехні, абсолютна більшістьрухівців не підтримала зрадників. Пізніше, уже після заги-белі Чорновола, завдяки цим неспростовним юридичнимдоказам було відбито судову атаку костенківців та остаточ-но утверджено, де правда, а де підла зрада. Влада змоглананести тільки один запізнілий удар – усупереч закону такизареєструвати Костенка кандидатом у президенти, хоча вінбув висунутий партією, яка визнана в суді незаконною, які всі їхні печатки, протоколи, делегати. Зрадник довершив

свою справу: провівши виборчу кампанію на брехні й на-клепах проти рухівського кандидата Геннадія Удовенка,покійного Чорновола та своєї ж колишньої партії, оста-точно ослабив Рух, але й похоронив будь-які перспективидля свого партійного новоутворення. Більше ніколи вже вУкраїні не було сильної національно-демократичної партії,а чітка рухівська ідеологія впала під натиском популіст-сько-лівацьких лозунгів колишніх громадівців, мафіознихбізнесменів чи перелицьованого криміналітету…

Усе, що відбувалося в цей час, більше підходить дляопису кримінальної хроніки, ніж викладу політичногопротистояння. Під бурхливі овації комуністів В. Черняк зтрибуни Верховної Ради проголосив анафему головіфракції і партії, оприлюднив заяву про недовіру, підписа-ну тридцятьма зрадниками, та заявив про зміну керівницт-ва, усе точнісінько, як на захопленому рейдерами під-приємстві. Б. Бойко викрав печатку Руху. В. Червоній зпривезеними з Рівного загартованими в бандитських су-тичках бойовиками захопив приміщення СекретаріатуНРУ. І. Заєць, В. Червоній, багаторазовий міністр і віце-прем’єр В. Кириленко со товаріщі посеред ночі, виламав-ши двері, захопили кабінет голови фракції Руху в примі-щенні Верховної Ради України. Апофеозом цього розбоюбула накидана посеред коридору купа особистих речейЧорновола, демонстративно увінчана В. Червонієм домаш-німи капцями свого колишнього лідера, в які той перезу-вався під час роботи в кабінеті…

Я, аналізуючи всі складні перипетії останнього року,часто наводив цитати зі статей, виступів чи інтерв’ю Вя-чеслава Чорновола. В описі цих останніх жахливих подійя умисно не вискубую окремих фраз. Цю хроніку ошалі-лої від своєї, як вони вірили, усесильності й безкарностіюрби моральних пігмеїв та їхніх цинічних натхненників,підбурювачів і залаштункових ляльководів треба читати вповному викладі, як його наводить сам Вячеслав Чорновіл.

6362

Доповідь лідера НРУ на другому етапі IX Всеукраїнськихзборів НРУ «Про кризову ситуацію в Народному Русі Ук-раїни», останнє велике інтерв’ю одеському журналістуЛеонідові Капелюшному та інші коротші документи йтексти повинен прочитати кожен український політик,політолог, історик, журналіст чи просто суспільно актив-ний громадянин, щоб навіки запам’ятати, як жахливовиглядає оте задзеркалля, де вже нема ні моралі, ні патріо-тизму, ні навіть здорового глузду, тільки шкурництво йпідлість. І щоб ніколи самим навіть не наблизитися до цієїстрашної межі, яка відділяє людей від нелюдів, та зупи-нити кожного, хто захоче цю межу переступити. Бо за неюне лише людські трагедії, за нею настає смерть епохи, назміну якій приходять темні часи низьких політичнихінстинктів. І це саме те зло, яке єдине спроможне знищи-ти навіть саму Україну чи принаймні відкинути далеконазад у нашому суспільному розвитку.

Мабуть, єдина цитата, яку дозволю собі виокремити зцього періоду:

«Кореспондент газети «Независимость»: Коли вам,Вячеславе Максимовичу, було важче – коли протистоялиКДБ і всій радянській системі чи тепер?Чорновіл: Тепер! Те, що відбувається, це для мене не-

сподіванка, таке потрясіння… Люди, охоплені бажанняммати гроші й посади, стають невпізнанними. Хочу про-вести таку паралель. Свого часу, первинне накопиченнякапіталу супроводжувалося вистрілами із-за рогу, уда-рами ножів у спину, зрадою партнерів тощо. Так от, те,що відбувається сьогодні, – первинне накопичення полі-тичного капіталу. І прийоми застосовуються аналогічні.В ім’я того, щоб видертися наверх, підім’яти під себепартію, люди не гребують нічим.Мені гидка ця політична оскаженілість. Тим більше,

щодо людей, яким довіряв, у багатьох з яких був упевне-ний, як у собі…» («Независимость», 26 лютого 1999 р.).

Хід подальших подій відомий усім. Шалений ритм по-їздок Україною, зустрічі, розмови, переконування… пе-ремоги. Область за областю, місто за містом – відроджу-ються рухівські осередки, крайові організації, більшістьрядових рухівців, чесні керівники партійних структурпозбуваються сумнівів і тривог, мобілізуються, поверта-ються до Чорновола. Якраз завершився візит на Кірово-градщину, абсолютна більшість місцевого Руху, окрімкількох партноменклатурників, підтверджують, що вірнієдиному справжньому Руху. Наступна поїздка до Терно-поля – вона знакова: саме тут уперше заснували рухівськуорганізацію 1989 року, в області одна з найбільших струк-тур, і тут отаборилися одні з найголовніших ренегатів начолі з Богданом Бойком, тим, який завдав останнього уда-ру. Усі розуміють: Рух багато в чому прив’язаний до симво-лів, тернопільська організація – це особливо знаковийсимвол. Відновиться єдність тут – розкол партії закінчить-ся. А ті, хто пішли супроти совісті, повторять долю вся-ких «всенародних рухів», КНДСів та інших дрібнихклонів-мутантів (хто сьогодні про них пам’ятає?).

Не судилося… Дорогу перед Борисполем перекривКамАЗ зі збіжжям – який жахливий символ: пшениця, зро-щена, щоб дарувати життя, була використана як знаряддяубивства! Слідство не завершене й досі: понад півторадесятиліття знущання над правом, над здоровим глуздомі над пам’яттю.

Мов крізь туман, пригадую той похорон: тисячами авто-бусів з усієї України їхали вірні соратники й зовсім не-знайомі люди, усі вулиці забиті десятками тисяч киян,похоронна процесія розтягнулася на кілометри… Десьсеред гулу голосів:

– Так прощалися лише з Шевченком!– Саме так, але сьогодні в десятки разів більше…Потім ще: «Можуть торжествувати. Сьогодні. Але хай

знають, їх Україна так проводжати не буде…»

64

Але не на цій ноті хочу закінчувати передмову дозавершального тому. Наостанок згадаймо ці його слова:«Смерть в ім’я великої ідеї не є смертю людини» – і про-сто послухаймо та згадаймо Чорновола таким, яким він ізалишився жити серед нас:

«Дай Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні –маючи, щоб не довелося гірко любити, утративши».

«Не дай Боже, налити молоде вино нашої державностів діряві міхи старої системи...»

«Мінятися я не можу не тільки тому, що на все тепокладено найкращі роки й багато зусиль і муки, а й тому,що гостро відчуваю на своєму боці правду й справед-ливість».

«Якщо ти віриш у себе й постановив – не вагайся.Іди, іди, іди...»

«Не можна в політичній боротьбі переступати етичнінорми, є межа, переступивши яку політик самоспалюєть-ся. А комусь-таки суджено дійти до мети».

«...Немає страшнішої кари за муки нечистого сумлін-ня, бо немає вищого судді за правду».

«Нам потрібні сьогодні реформи, а не революції; силазакону, а не закон сили; добробут народу, а не всенароднізлидні; суспільна злагода, а не затята ворожнеча; демо-кратія, а не диктатура».

«І парламенти, і прем’єри, і президенти приходять івідходять, залишається тільки свята справа нашого істо-ричного відродження, справа демократії та державноїнезалежності. Відданість їй не на словах, а на ділі – єди-ний критерій ставлення і до політики, і до політиків».Жовтень 2015 року. Тарас Чорновіл.

Documents

Вячеслав Чорновіл. Твори: в 10 томах. Том. 10